НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З ЕСТЕТИКИ(окончат) флешка

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
Кафедра товарознавства непродовольчих товарів








Навчально-методичний посібник
з дисципліни


Естетика товарів та дизайн


для самостійного вивчення за кредитно-модульною системою організації навчального
процесу для студентів за напрямом „Товарознавство і торговельне підприємництво”

Автор: Т.М. Миголь, старший викладач кафедри товарознавства непродовольчих товарів Полтавського університету економіки і торгівлі









Полтава 2011
Автор: Миголь Т.М., старший викладач кафедри товарознавства непродовольчих товарів Полтавського університету економіки і торгівлі
Рецензенти:
Діаніч О.Г., доцент кафедри товарознавства непродовольчих товарів, к.т.н.
Жук В.А., доцент кафедри товарознавства продовольчих товарів, к.т.н, професор
Навчально-методичний посібник обговорено та схвалено на засіданні кафедри товарознавства непродовольчих товарів ПУЕТ

Протокол № 4 “24 ”_2011 р.

Зав. кафедрою ______проф. Кожушко Г.М.
“Узгоджено”
Декан товарознавчо-комерційного
факультету
______________ доц Тягунова Н.М.
“_____”_______________ 2011 р.
“Узгоджено”
Начальник НМЦ управління якістю діяльності
_________ доц. Огуй Н.І.
“_____”_______________ 2011 р.
„Узгоджено”
Директор навчального центру
______________ доц. Герман Н.В.
“_____”_______________ 2011 р.











Зміст
1.Вступ.........4
2. Навчальна програма.... ...6
3.Тематичний план дисципліни....... 9
4.Методичні рекомендації до вивчення дисципліни.....10
5.Індивідуально-консультативна робота.......126
6. Методи активізації процесу навчання ...136
7. Система поточного та підсумкового контролю оцінювання знань.137
8. Карта самостійної роботи студента....138
9. Порядок і критерії оцінювання знань студентів...139
10. Питання до ПМК з дисципліни «Естетика товарів» та дизайн.146
11. Тестові завдання.149
12. Термінологічний словник..168
Перелік літературних джерел...175
















1. Вступ
Зростання вимог споживачів до гармонійного поєднання корисних властивостей товарів та їх естетичного зовнішнього вигляду є характерною рисою розвитку світового ринку. В сучасному світі естетичні властивості виробів стають все вимогливішими чинниками їхньої конкурентоспроможності. У зв'язку з цим суттєво зростає значення товарознавця, як активного учасника естетичного процесу формування предметного середовища за законами краси. У зв’язку з цим товарознавець повинен володіти принципами аналізу естетичних властивостей, різноманітними методами і засобами об’єктивної оцінки товарів, вміти виявляти в товарі найбільш характерні показники, які визначають естетичний рівень промислової продукції.
Метою дисципліни “Естетика товарів та дизайн” є покращення професійної підготовки і підвищення культурного і естетичного виховання й самовиховання фахівця торгівлі, сприяння формуванню у майбутніх товарознавців цілісної картини формування естетичних властивостей товарів залежно від розвитку різних сфер світової культури, науково - технічного прогресу в їх комплексі і взаємозв’язку, дати знання товарознавцям в області естетичних властивостей і показників, які формують та гармонізують засоби композиції, аналізу естетичних властивостей, нормативної документації з оцінювання естетичних показників.
Основними завданнями, що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є:
освоєння теоретично – методологічних основ формування естетичних ідеалів, смаків, потреб людини та суспільства;
огляд світових художніх стилів, виявлення стильових ознак в оформленні та виготовленні товарів;
вивчення особливостей національного образотворчого мистецтва;
аналіз факторів та критеріїв, які формують естетичні властивості товарів;
характеристика естетичних властивостей товару;
оцінка естетичних властивостей товару відповідно до вітчизняної нормативної документації та європейських стандартів.

Студентам необхідно знати:
терміни, визначення та поняття, що пов’язані із естетикою і дизайном товарів;
основи естетики;
розвиток художніх стилів і моди;
систему художнього конструювання товарів;
елементи, які формують естетичні властивості товарів;
закономірності щодо формування композиції товарів;
методи аналізу та оцінювання естетичних властивостей товарів.
Студенти повинні вміти:
користуватися нормативними та іншими документами, що пов’язані із естетичними властивостями товарів;
проводити аналіз естетичних властивостей товарів;
використовувати різні методи оцінювання естетичних властивостей товарів;
використовувати ПК для вирішення завдань, пов’язаних з оцінюванням естетичних властивостей товарів. Робоча навчальна програма розроблена у повній відповідності з типовою програмою з курсу, затвердженою Президією Науково-методичної комісії з торгівлі Міносвіти і науки України 26 квітня 2004 р., протокол №3.
Вивчення курсу “Естетика товарів та дизайн” спирається на знання з дисциплін „Філософія і релігієзнавство”, „Матеріалознавство та основи технології виробництва товарів народного споживання” і „Сенсорний аналіз”.
Ефективне засвоєння дисципліни забезпечується систематичним вивченням лекційного матеріалу, виконанням завдань під час практичних занять та індивідуально - консультативної роботи, умінням користуватись різноманітною літературою. Для покращення засвоєння матеріалу дисципліни „ Естетика товарів та дизайн” теоретичний і практичний курс розбитий на 2 модулі, в кожному модулі передбачене теоретичне та практичне опрацювання матеріалу, індивідуальна і самостійна робота студентів, поточний та модульний контроль, що передбачений робочим навчальним планом і типовою програмою. Отримані знання студенти, мають змогу закріплювати під час роботи з навчально - контролюючими програмами, через тренінгові тестування в комп’ютерних аудиторіях, а також розширяти їх за рахунок надходжень нових інформаційних джерел в електронну бібліотеку вузу. Успішне засвоєння дисципліни передбачає дотримання певної послідовності її викладання. З даної дисципліни передбачені лекції, практичні заняття, індивідуально - консультативна робота, самостійна робота та підсумковий модульний контроль (ПМК). Поточний контроль знань здійснюється усно та письмово у вигляді опитування і контрольних робіт на практичних заняттях, за допомогою тестування. Формами рубіжного контролю є ПМК.




2. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Модуль1. Основи естетики

Тема 1.1. Методологічна основа естетики товарів
та дизайн
Предмет та метод естетики. Поняття “естетичне” та
“ художнє ”, їх схожість та відмінності.
Естетичне перетворення дійсності. Форми естетичного освоєння світу. Поняття про дизайн. Технічна естетика. Естетика побуту.

Тема 1.2. Розвиток художніх стилів світової культури
Поняття стилю. Соціально-економічні, політичні, ідеологічні фактори, які впливають на формування та зміну стилю. Основні художні стилі світової культури: античний, романський, готичний, ренесанс, бароко, рококо, класицизм, ампір, модерн, конструктивізм; їх відмінні особливості. Особливості національного образотворчого мистецтва. Процес становлення сучасного стилю.
Тема 1. 3. Мода та її функції
Мода, її зв'язок зі стилем. Фактори зміни моди. Основні поняття моди. Чинники, які впливають на формування моди в сучасних умовах.

Модуль 2. Естетика товарів та дизайн
Тема 2.1. Система художнього конструювання товарів
(дизайн)
Технічна естетика як наука про художнє конструювання. Художнє конструювання (дизайн), його роль в утворенні промислових виробів та предметного середовища.
Основні завдання та напрямки дизайну. Етапи розвитку художнього конструювання в Україні. Вплив різноманітних факторів на формування властивостей промислових виробів.
Етапи художнього конструювання. Вивчення естетичних вимог покупців до продукції, що випускається, збір інформації про вироби - аналоги. Складання та аналіз еталонного ряду виробів - аналогів з різноманітними рівнями якості. Складання технічного завдання на проектування (макетування та виготовлення дослідних зразків) Оцінка естетичного рівня якості виробів у порівнянні з виробами-еталонами та всебічна перевірка якості у процесі виробництва та під час експлуатації. Виготовлення дослідної партії з метою визначення попиту покупців. Споживча оцінка естетичних властивостей продукції, що випускається. Вплив обсягу випуску товарів на естетичну оцінку, перспективне конструювання.
Тема 2.2. Елементи, що формують естетичні властивості товарів
Поняття про форму товару як про об'єкт дизайну. Характеристика
первинних елементів форми виробів: геометричний вигляд, величина, маса, текстура, декор, колір, світлотінь.
Геометричний вигляд форми: об'ємна, площинна. лінійна: їх глядацьке сприйняття. Емоційна виразність різноманітних ліній геометричних форм. Динамічність геометричних фігур.
Взаємозв'язок маси з геометричним виглядом, ступенем заповнення форми. Фактура і текстура - активні засоби художньої виразності. Туше матеріалів. Фактори, що визначають форму товарів: призначення і функції, конструкція, природа та властивості використаних матеріалів, технологія виготовлення, вимоги стилю і моди, національних традицій.
Колір у формоутворенні товарів. Первинні кольори. Кольорові кола. Кольорові системи. Змішування кольорів.
Фізичні, фізіологічні, емоційно-психологічні властивості кольору. Глядацькі ілюзії та оптична корекція форми. Світлотінь.

Тема 2. 3. Композиція товарів
Композиція. Закономірність композиційних рішень. Єдність форми і змісту. Образність і цільність композиції. Композиційна єдність окремого предмета.
Закономірність побудови ансамблю. Принцип зв'язку елементів композиції. Поняття про гармонію. Пропорційність композиції. Тектоніка, масштабність і масштаб в композиції. Ритм, метр і модуль в композиції. Контраст, нюанс, подібність (тотожність). Симетрія та асиметрія, види асиметрії. Динамічність та статичність композиції товарів, пластика.
Колір як засіб композиції. Кольорові гармонії: контрастні, нюансні. Кольорові композиції, які використовуються в одязі та житлі.
Орнамент. Види, галузі застосування і художня цінність орнаменту. Види декору та орнаменту, їх образна виразність. Національні види орнаментів. Обробка та оброблені покриття в композиції.



Тема 2.4. Естетичні властивості товарів
Природа і суть властивостей, їх особливості та зв'язок з іншими властивостями. Вагомість естетичних властивостей різноманітних груп товарів. Комплексні та одиничні показники естетичних властивостей.
Інформаційна виразність (знаковість), оригінальність, відповідність стилю і моді.
Раціональність форми (відповідність форми призначенню). Цілісність композиції. Одиничні показники: організованість об'ємно-просторової структури, тектоніка, колорит, пластичність, організованість графічних і фактурно – текстурних рішень: їх характеристика.
Досконалість виробничого виконання: чистота обробки поверхонь, раціональність і художність внутрішньої та зовнішньої обробки товарів, маркування та пакування.
Стабільність товарного вигляду. Формостійкість. Збереження деталей від пошкодження, міцність покриття, чіткість та повнота маркування та пакування.
2.5.Оцінювання естетичних властивостей товарів
Нормативно-технічна документація з оцінки естетичних властивостей товарів, її зміст.
Методи проведення оцінювання естетичних властивостей товарів: експертний, соціологічний.
Види оцінки естетичних властивостей: цілісна, комплексна, змішана. Шкали оцінки. Етапи оцінки: підготовчий, основний заключний.
Оцінка естетичних властивостей товарів різних груп товарів. Особливості оцінки естетичних властивостей товарів культурно-побутового та господарського призначення. Обумовленість естетичного рівня якості цих товарів рівнем їх техніко-конструктивного рішення. Особливості оцінки естетичних властивостей одягово - взуттєвих товарів. Обумовленість естетичного рівня якості одягово - взуттєвих товарів, переважаючими в суспільстві смаками, нормами, ідеалами.





3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 
 
№ з/п
 
 



Назва теми

Кількість годин за видами занять



Аудиторні
індивідуальні
під
керівництвом викладача

Позаауд.иторні
заняття



разом
лекцій
Сем
практичн
лабора-торні

СРС

1
2
3
4
5
6
7
8
9

Модуль І Основи естетики

11.1.
Методологічні основи естетики товарів та дизайн
6
2
-
2
-
-
2

11. 2.
Розвиток художніх стилів світової культури
10

2
-
2
-
2
4

1..3.
Мода та її функції
8
2
-
2
-

4


Модуль ІІ Естетика товарів та дизайн

22. 1.
Система художнього конструювання товарів (дизайн)
10
2
-
2
-
2
4

22..2.
Елементи, що формують естетичні властивості товарів
6
2

-
-
-
4

2..3.
Композиція товарів
10
2

2
-
2
4

22. 4.
Естетичні властивості товарів
10
2

2
-
2
4

22..5.
Оцінювання естетичних властивостей товарів
12
4

2
-
2
4

2
Разом
72
18

14
-
10
30

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Основи естетики
Тема 1.1. Методологічні основи естетики товарів та дизайн.
Вивчення теми слід почати з найбільш важливих термінів і визначень в області естетики, її предмету, методу і завдання. Засвоїти поняття естетика як наука, технічна естетика, естетика товарів народного споживання. Необхідно ознайомитись із формами естетичного освоєння світу такими як: естетичне сприйняття, естетичне почуття, естетичне переживання, естетична оцінка, естетичний смак та естетичний ідеал.
ЛІТЕРАТУРА (1, 2, 9 ).
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Який зміст закладено у поняття естетика?
2. Дайте визначення естетики як науки.
3. Що є предметом та методом естетики?
4. Які види естетичної діяльності стали важливим об’єктом естетичної науки на сучасному етапі?
5. Дайте визначення поняттю «Технічна естетика».
6.Що є предметом «Естетики товарів народного споживання»?
7. У чому полягають основні завдання «Естетики товарів
та «дизайн»?
8.Які категорії естетики відносяться до загальних?
9. Дайте тлумачення категоріям елегантне і вишукане.
10. Які ви знаєте види мистецтва?
11. Які існують функції мистецтва?
Тема 1.2. Розвиток художніх стилів світової культури
Треба звернути увагу на важливе значення для товарів народного споживання стилю і моди, а також факторів, які впливають на їх формування та зміну.
Необхідно вивчити відмінні особливості основних художніх стилів світової культури: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції і Стародавнього Риму (античного стилю), романського, готичного, ренесансу, бароко, рококо, класицизму, ампіру, модерну, а також основних напрямків сучасного стилю: конструктивізм, монументалізм та декоративний. Визначте провідний вид мистецтва для кожного з художніх стилів, особливості зовнішнього вигляду та внутрішнього вбрання житла. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на характерні відмінні ознаки чоловічого та жіночого одягу, меблів, посуду, взуття, головних уборів за матеріалом виготовлення, формою, видом обробки та оздоблення. Дослідіть ступінь використання косметики, парфумів, ювелірних виробів.
Уясніть суть моди як своєрідного складного явища, яке охоплює різні сфери життя людини, та її соціальну суть. Вивчіть суть функцій, які виконує мода: комунікативної, компенсаційної, символу постійного оновлення і радості життя, символу престижу і своєрідного соціального знаку.
Запам’ятайте тлумачення термінів мода “от - кутюр”, мода “прет- а- порте”, “арт- мода”, “авангардна мода”. Ознайомтесь з діяльністю визнаних у всьому світі кутюр’є та найвідоміших модельєрів України. Вивчіть значення термінів «fast fasihon » або швидка мода, «фешн скаут» або мисливець за модою, «шоу - рум», «байєр». Ознайомтесь з головною організацією в світовому модному просторі – Синдикатом паризької високої моди та його правилами.
ЛІТЕРАТУРА (1, 2 , 8, 6)
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Поясніть походження терміну «стиль».
2. Дайте тлумачення поняттю «художній стиль».
3. Назвіть фактори, що впливають на формування і зміну художнього стилю.
4. З яких рівнів складається структура художнього стилю?
5. Охарактеризуйте основні художні стилі рабовласницької формації.
6.Назвіть види художніх стилів та їх відмінні особливості.
7. Поясніть походження терміну «мода».
8. Коли з’явилася мода, як суспільне явище?
9. Кому належать слова: «Мода – це спосіб вираження людини»?
10. Назвіть фактори, що впливають на формування та зміну моди.
11. В чому полягають основні функції моди?
12. Дайте характеристику стадіям розвитку моди.
13. У чому полягає основна відмінність моди від художнього стилю?
14. Що означають терміни від - кутюр і прет – а – порте?
15. Поясніть стратегію, суть і достоїнства «швидкої моди.
16. Охарактеризуйте поняття «мисливець за модою», «байєри», «шоу – рум».
Модуль 2. Естетика товарів та дизайн
Тема 2.1. Система художнього конструювання товарів
(дизайн)
Необхідно засвоїти основні завдання та напрямки дизайну, ознайомитись з розвитком художнього конструювання в Україні, етапи конструювання.
Вивчаючи етапи художнього конструювання, слід звернути увагу на зміст кожного з етапів, їх вплив на якість і конкурентоспроможність сучасних товарів.
ЛІТЕРАТУРА (1, 6, 10,11 ).
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
Дайте характеристику походження терміна «дизайн».
Що означає дизайн як вид діяльності ?
У чому полягає кінцева мета дизайнерської діяльності?
Назвіть основні напрямки та види дизайну.
Назвіть основні етапи художнього конструювання товарів.
Вкажіть на лозунг дизайну.
Поясніть відмінність стайлінгу і дизайну.

Тема 2.2. Елементи, що формують естетичні властивості товарів.
Вивчення теми слід почати з засвоєння поняття про форму товару як об'єкту дизайну і первинні елементи форми виробів: геометричний вигляд, величина, положення в просторі, маса, текстура, декор, колір, світлотінь. Треба звернути увагу на суть кожного елементу, їх взаємозв'язок та фактори, які визначають форму товарів: призначення і функції, конструкція, природа та властивості вихідних матеріалів, технологія виготовлення, вимоги стилю і моди, національних традицій.
Необхідно з'ясувати значення кольору у формуванні товарів, розібратись із суттю первинних кольорів, кольорових кругів, кольорових систем; звернути увагу на фізичні, фізіологічні, емоційно-психологічні властивості кольору, а також фактори, які впливають на сприйняття кольору. Поняття про форму товару як про об'єкт дизайну. Характеристика первинних елементів форми виробів: геометричний вигляд, величина, маса, текстура, декор, колір, світлотінь.
Геометричний вигляд форми: об'ємна, площинна. лінійна: їх глядацьке сприйняття. Емоційна виразність різноманітних ліній геометричних форм. Динамічність геометричних фігур.
Взаємозв'язок маси з геометричним виглядом, ступенем заповнення форми. Фактура і текстура - активні засоби художньої виразності. Туше матеріалів. Фактори, що визначають форму товарів: призначення і функції, конструкція, природа та властивості використаних матеріалів, технологія виготовлення, вимоги стилю і моди, національних традицій.
Колір у формоутворенні товарів. Первинні кольори. Кольорові кола. Кольорові системи. Змішування кольорів.
Фізичні, фізіологічні, емоційно-психологічні властивості кольору. Глядацькі ілюзії та оптична корекція форми. Світлотінь.
ЛІТЕРАТУРА: (1, 2, 7).

Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
Дайте визначення форми у філософському розумінні, за утилітарним та психологічним змістом.
Назвіть ознаки форми.
Охарактеризуйте основні фактори формоутворення виробів.
4. Назвіть первинні елементи форми і дайте їм характеристику.
5. Поясніть поняття «фактура» та «текстура», приведіть приклади.
6. Охарактеризуйте фізичні властивості кольору.
7. Фізіологічні і психологічні властивості кольору та його вплив на людину та сприйняття навколишніх предметів.
Тема 2.3. Композиція товарів
Ця тема дуже важлива у формуванні естетичних властивостей товарів. Її вивчення треба починати з понять про композицію, закономірності композиційних рішень, єдність форми і змісту, образність, цілісність композиції, композиційну єдність окремого предмету.
Слід приділити значну увагу принципам зв'язку елементів в композиції, поняття про гармонію, пропорційність, тектоніку, масштабність і масштаб в композиції, ритм, метр, модуль, контраст, нюанс, подібність (тотожність), симетрію та асиметрію, динамічність та статичність композиції товарів, пластику, колір як засіб композиції.
Велике значення має також вивчення орнаменту, його видів, образної виразності.
ЛІТЕРАТУРА. (1,2, 10).
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Дайте тлумачення поняттю «композиція»
2. Які види композиції ви знаєте?
3.Охарактеризуйте категорії композиції.
4. Що означає гармонійна цілісність композиції?
5. Охарактеризуйте види симетрії.
6.Асиметрія, як принцип організації композиції.
7.Засоби композиції та їх роль у формуванні композиції.
8. Поясніть пропорцію «золотий переріз» та її значення у створенні композиції.
9. Орнамент, як засіб композиції.

Тема 2.4. Естетичні властивості товарів
Вивчення цієї теми треба починати з природи естетичних властивостей, їх зв'язку з іншими властивостями товарів. Слід звернути увагу на різну вагомість естетичних властивостей різноманітних груп товарів.
Необхідно засвоїти суть комплексних показників естетичних властивостей: інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції, досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду та одиничних показників, які їх визначають.
ЛІТЕРАТУРА (1,2 ,4 ).



Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
Яке місце посідають естетичні потреби серед інших потреб споживачів?
Природа і суть естетичних властивостей товарів, їх зв’язок з іншими властивостями.
Фактори, що впливають на прояв та зміну естетичних властивостей товарів.
Значення естетичних властивостей товарів.
Класифікація показників естетичних властивостей.
Інформаційна виразність: визначення і характеристика одиничних показників.
Що характеризує показник раціональність форми?
Охарактеризуйте показники, що визначають цілісність композиції.
За якими характеристиками визначають чистоту виконання контурів і з’єднань. Ретельність покриття і оздоблення.
Стійкість товарів до пошкодження та її характеристики.
Які одиничні показники характеризують цілісність композиції?

Тема 2.5. Оцінювання естетичних властивостей товарів
Спочатку необхідно ознайомитись із нормативною документацією щодо оцінювання естетичних властивостей товарів, методами проведення оцінки, видами оцінки, її шкалами та етапами.
Необхідно засвоїти особливості оцінювання товарів культурно-побутового призначення, господарчого та одягово-взуттєвих. Слід звернути увагу на обумовленість рівня якості товарів культурно-побутового та господарчого призначення рівнем їх технічно-конструкторського рішення, а одягово-взуттєвих – смаками, нормами, ідеалами, які переважають у суспільстві.
ЛІТЕРАТУРА (1, 2, 4,5).

Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Естетична оцінка: мета, основні поняття та визначення.
2.Види оцінки естетичного рівня якості товарів.
3. Дайте характеристику методів оцінювання естетичних властивостей товарів.
4. У чому відмінність цілісної і комплексної оцінок?
5. Назвіть критерії оцінки естетичних властивостей товарів.
6.Що собою являє базовий ряд?
7. Що служить мірою естетичної цінності товарів?

Модуль 1. Основи естетики
Тема 1.1. Методологічні основи естетики товарів та дизайн.
План
Естетика як наука. Предмет, мета і значення.
2. Поняття про естетичне освоєння дійсності та його форми.
3. Категорії естетики
4. Види та функції мистецтва.
ЛІТЕРАТУРА (1, 2, 9)
Методичні поради до вивчення теми
Вивчення теми слід почати з найбільш важливих термінів і визначень в області естетики, її предмету, методу і завдання. Засвоїти поняття естетика як наука, технічна естетика, естетика товарів та дизайн. Необхідно ознайомитись із формами естетичного освоєння світу такими як: естетичне сприйняття, естетичне почуття, естетичне переживання, естетична оцінка, естетичний смак та естетичний ідеал.
Для з’ясування світоглядної й методологічної функції естетики як науки по відношенні до всіх тих наук, які тією чи іншою мірою причетні до естетично – художньої культури, необхідно зосередити увагу на найбільш характерних для естетики питаннях: проблемі предмета естетики і її співвідношення з іншими науками, співвідношення естетичного і художнього, краси і користі, науки і мистецтва, обґрунтування і сутності естетичного, раціонально – нормативного і емоційно – особистого, предметно – речового і соціально – смислового потрібно ознайомитися з основними термінами і поняттями естетики як науки, її предметом, поняттям естетичного освоєння дійсності та його формами.




1. Естетика як наука. Предмет, мета і значення.
Як наука естетика відома з кінця XVIII ст., а власне термін «естетика» (від грецького еisthetikos” (естезіс) – відчуття, чуттєве сприйняття) ввів німецький філософ і теоретик мистецтва Олександр - Готліб Баумгартен для визначення одного з напрямків філософської науки, що розвивався в надрах старої філософії. Естетика зводилася у Баумгартена фактично до краси, яку він визначав як «досконалість чуттєвого сприйняття» і прирівняв до категорій етики і логіки – добра і істини, а також до мистецтва, яке, на його думку, є найвищим вираженням краси.
І все ж насправді естетика бере початок не з Баумгартена; він по суті, зафіксував і закріпив його за естетикою як складовою філософського знання. Першою історичною формою того, що згодом стало естетичним знанням, можна вважати міфологію, в якій мали місце елементи естетичних оцінок дійсності, що найтіснішим способом були пов’язані з іншими складовими: науковою, релігійною, моральною, і звичайно ж, художньою. Естетичне в міфології було обов’язковою складовою міфу – конденсованої форми духовного досвіду, з якого починаються всі наявні форми духовної діяльності: філософія, наука, релігія, мораль, мистецтво. Зокрема, давньогрецька міфологія містила в собі сюжети, в яких проявлявся не тільки інтерес до естетичного і художнього, але й фіксувалося їх розуміння і значимість. Наприклад, міф про Аполлона і муз, які уособлювали: Мельпомена – трагедію, Євтерпа –ліричну поезію, Ерато – любовну лірику, Терпсіхора – танці, Калліопа – епічну поезію, Талія – комедію, Полігімнія – гімни, де робиться спроба з’ясувати, звідки з’явилась краса і який її зв’язок із мистецтвом, розуміння естетичного і художнього як двох боків мистецтва і його поліфункціональності.
На сьогодні відомо декілька визначень естетики як науки [1, 2,3]:
- Естетика – це філософська наука про естетичне в дійсності, про суть і закони естетичного пізнання та естетичної діяльності людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва як специфічної форми відображення і перетворення світу.
- Естетика – це наука про уявлення, знання, ідеї, пов’язані з емоційним, ціннісним відношенням людини до світу природи і суспільства.
- Естетика – наука про естетичне в природі, суспільстві і в життєдіяльності людей, закономірності естетично – художнього освоєння дійсності і створення продуктів, здатних задовольняти специфічну потребу людини в функціональній цілісності, гармонізації її внутрішнього світу і її взаємин із середовищем, в творчому житті і в духовній свободі.
Естетика вивчає генезис і закономірності естетичного - художнього освоєння дійсності, формулює загальні принципи творчості «за законами краси», насамперед в мистецтві, вивчає механізми впливу її результатів на життєдіяльність людини. Що є предметом естетики?
Естетика має свій предмет, який відрізняється від предмета будь – якої іншої науки, зокрема, філософії, етики, психології, соціології, теорії мистецтва тощо. Будучи складовою духовної культури людства, естетика освоює і вивчає тільки їй властивий «пласт» і аспект у природі, суспільстві і життєдіяльності людини.
Предметом естетики є: 1). природа естетичного у дійсності;
2). принципи естетичного ставлення людини до природи, суспільства і світу; міжособистісні стосунки; 3) суть та закономірності мистецтва; 4). естетична діяльність людини, яка охоплює проблеми технічної естетики (естетику виробництва, побуту тощо). У найбільш концентрованому вигляді естетика проявляється в людській особистості, якій вона надає ціннісно – смислові орієнтири і методологічні засоби, сприяє формуванню смаків і вподобань, спонукає до створення продуктів, що задовольняють специфічну духовну потребу в безкорисливому задоволенні, без якого вона не може відчути себе цілісною і гармонійною, досконалою і щасливою.
2. Поняття про естетичне освоєння дійсності та його форми.
Естетичне освоєння дійсності означає процес взаємодії людини з оточуючими предметами, їх пізнання та оцінку, а також на їх основі перетворення дійсності. Естетичне пізнання оточуючого світу здійснюється через наступні форми: сприйняття, переживань, почуттів, оцінки, смаку та ідеалу.
Естетичне сприйняття – це образ зовнішніх характеристик предметів та процесів матеріального світу, що безпосередньо діє на органи чуття. Необхідна умова – безпосередній контакт з реальними предметами та явищами. Факторами естетичного сприйняття є оточення, виховання, , освіта, життєвий досвід, історичний період, настрій та стан здоров’я людини.
Естетичне переживання – це здатність людини переживати одержані нею естетичні враження та і самі ці переживання є результатом естетичного сприйняття (радість, насолода та інші).
Естетичне почуття – це результат об’єднання естетичного сприйняття та переживань людини.
Естетична оцінка чогось відбувається одночасно з його сприйняттям, може бути позитивною або негативною. Естетична оцінка виявляє тип ставлення людини до дійсності, яке за своїми характеристиками є ціннісним, оціночним, особистим, індивідуальним, почуттєвим і викликає в об’єкта духовні почуття, які включають в себе захоплення або засудження, радість або співчуття, жалість або страх. Тобто емоційне ставлення до того, що викликає ці почуття.
Естетичний смак – здатність людини емоційно оцінювати різні естетичні властивості, гармонійно поєднувати судження та переживання. Залежить від рівня освіти та виховання людини.
Естетичний ідеал – це уява про конкретно – чуттєве сприйняття прекрасного в природі, суспільстві, людині, що сприймається як мета.
Естетична цінність – відповідність окремого предмета або предметного середовища естетичним уявленням людей; об’єктивною основою є прогресивність їх функціонально – технічного і конструктивно – технологічного рішення.
Наступним етапом є вивчення і усвідомлення зв’язку естетики, технічної естетики і естетики товарів та дизайн і вивчення її мети, предмету та основних завдань.
На сучасному етапі важливим об’єктом інтересу естетичної науки стали і такі види естетичної діяльності, які виходять за рамки художньої творчості і охоплюють проблеми технічної естетики, направленої на формування і впорядкування предметно – просторового оточення та естетичне виховання людини.
„Технічна естетика” – наукова дисципліна, що вивчає соціально – культурні, технічні та естетичні проблеми формування предметного середовища, яке створюється для життя і діяльності людини засобами промислового виробництва; складає теоретичну основу дизайну і вивчає його суспільну природу та закономірності розвитку, принципи та методи художнього конструювання, проблеми дизайнерської майстерності.
Багатогранність естетичної діяльності, яка пов’язана з вирішенням проблем технічної естетики призвела до формування окремої науки, якою є „Естетика товарів та дизайн”. Це наука, що визначає місце естетичних властивостей серед інших споживних властивостей товарів, встановлює і формує принципи їх естетичної оцінки.
Важливими завданнями «Естетики товарів та дизайн» є виявлення та дослідження факторів формоутворення виробів, їх естетичної цінності у зв’язку із зміною характеру потреб, появою нових матеріалів, новітніх технологій та необхідністю досягнення високого рівня їх конкурентоспроможності.
3. Категорії естетики
Категоріями естетики називають найбільш загальні поняття естетики, що відображають естетичне відношення людини до дійсності. Категорії естетики поділяються на загальні і спеціальні. До найбільш загальних категорій, що охоплюють усі, або майже всі сфери естетично – художнього, є такі, як естетичний ідеал, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне, гармонійне і хаотичне естетичний смак, естетична потреба, естетичне судження, естетичне почуття, естетичне сприйняття, естетичне переживання.
До спеціальних категорій відносяться : вишукане, елегантне, монументальне, граціозне. Інша група категорій естетики стосується художньої творчості і застосовується в сфері мистецтва: художній образ, художня типізація, художня ідеалізація, художня майстерність, художній талант, художній твір, художній смак, художня мова.
Розглянемо окремі найбільш загальні категорії естетики такі, як: естетичний ідеал, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне, гармонійне і хаотичне, естетична потреба, естетичне і художнє, естетичний смак, художній смак, художня типізація, художня ідеалізація, художній твір, художня майстерність.
У всезагальній боротьбі, яка відбувається в сучасному світі, багато що залежить і від того, якими естетично-художніми цінностями керуються люди і як вони розуміють те, що має назву „прекрасного", „піднесеного", „трагічного", „комічного", „потворного", „низького" тощо, тобто того, що охоплює поняття „естетичний ідеал".
Естетичний ідеал
Ідеал (від грецького ідея) взірець, норма, ідеальний образ, що визначає спосіб і характер поведінки людини або певної людської спільноти, орієнтує на краще і стимулює до творчості, формує відчуття свободи, впевненості і оптимізму. В ідеалі відображена і досягнута досконалість, і проекція розвитку в майбутньому, і довершене сучасне, і бажане гармонійне. У цій своїй іпостасі ідеал виступає у всіх сферах суспільного життя: соціальній, політичній, моральній, естетичній. Соціальний, політичний, моральний, естетичний ідеали у своїй нерозривній єдності складають суспільний ідеал, цілісну, динамічну, саморегулюючу систему, в якій кожний із них виконує тільки властиву йому функцію, знаходиться в особливій кореляції з цілим і його окремими частинами.
Естетичний ідеал головна естетична цінність, на яку орієнтуються всі, хто має стосунок до естетично-художнього освоєння дійсності, взірець за яким звіряється все освоєне і вироблене, норма, за якою визначається вплив його продуктів на життєдіяльність людини.
Отже, естетичний ідеал має властивість загального і цілісного, і не може бути зведений до будь-якого одного із своїх компонентів. Тим часом із часів Гегеля, спостерігається тенденція трактувати естетичний ідеал як образ належної краси, взірець «естетичної досконалості». „Естетичний ідеал це уявлення людей про прекрасне в тому житті, про яке вони мріють і за яке борються, це думка про ту красу, яку вони хочуть бачити здійсненою в суспільному устрої, у сім'ї, в любові і товаристві, в мистецтві.
Естетичний ідеал не може розходитися за своїм основним змістом з іншими суспільними ідеалами, разом із якими він цілісно відображає дійсність і слугує людству найвищою цінністю і нормою. І якщо в тому чи іншому суспільстві з'являються результати естетично-художньої діяльності, які оцінюються як прекрасні або потворні, то це свідчить про складність і суперечливість суспільного життя, про неоднорідність суспільства, про розбіжність у розумінні цінностей і уявлень про ідеали.
Як немає „суспільства взагалі" і „людини взагалі", так немає й „ідеала взагалі": він завжди має конкретно-історичний зміст. Кожне суспільство, кожна епоха, клас, етнос мають свої ідеали, в яких є як загальнолюдське, так і специфічне, що дає уявлення як про загальні тенденції суспільного життя і життєдіяльності людини, так і про окремі прояви, про носіїв ідеалів та їхніх поборників. Боротьба соціальних сил за свої ідеали та їх реалізацію охоплює всі сфери суспільного життя і становить головний зміст історичної епохи.

Прекрасне
Прекрасному, з-поміж інших естетичних категорій, надається особливої уваги, воно очолює список естетичних цінностей. Як аксіома приймається положення, що прекрасне є головна естетична цінність, показник духовності і гуманності, досконалості і свободи, головне поняття естетики як науки141. Раніше естетику взагалі називали наукою про прекрасне, інколи її називають так і тепер. Прекрасним для людини в природі, в суспільстві і в самій собі, є все те, в чому вона знаходить досконале і життєстверджуюче, бажане і гармонійне, безкорисливе і облагороджувальне. Тому прекрасне є таким само важливим і необхідним для людини, як благо, добро і щастя, воля і творчість.
Прекрасне - особливий вимір людини, пов'язаний з її самореалізацією і самоутвердженням в своїх родових якостях, у цілісному функціонуванні, вільному виявленні своїх потенціалів і сил. Як і без щастя, гак і без прекрасного доля людини позбавляється сенсу, а життя перспективи. Прагнучи до прекрасного, людина має важливі ціннісні орієнтири і проявляє активність, долає перешкоди і бореться за їх реалізацію. Прекрасне викликає певний психічний стан, що підвищує загальний життєвий тонус людини і її творчий потенціал, оздоровлює психіку і сприяє оптимістичному світосприйняттю. У прекрасному в найбільш концентрованому вигляді проявляється гуманна і творча сутність людини, її незгасаюча потреба в духовній цілісності та збагаченні своїх потенцій, розширення діапазону творчості і впливу.
Потворне
До потворного (огидного) відносять усе дисгармонійне, ущербне, низьке, жалюгідне, вороже, страхітливе, словом,
те, що виступає як „анти - цінність" і не відповідає родовій сутності людини, її ідеалам, все те, що вона прагне знищити або уникнути.
У реальному житті прекрасне і потворне несуть у собі конкретно-історичний зміст, у їх формуванні і трактуванні головну роль відіграє спосіб життя, рівень і характер матеріальної і духовної культури, менталітет, традиції, фізичний і духовний стан людини тощо. Це стосується як оцінок людиною природних явищ, так і оцінок іншої людини, суспільства загалом і окремої події чи явища.
По-різному, зокрема, сприймають і оцінюють жителі тайги степ або араби тайгу. Для індіанця джунглів Бразилії, що живе в умовах майже кам'яного віку, висушена ним особливим способом до мініатюрних розмірів голова ворога прикраса: підвісивши її до пояса, він нею пишається. В цивілізованої ж людини вона викликає цілком зрозумілий жах. По-різному одне і те саме явище, подія оцінюються і сприймаються залежно від ситуації й індивідуального стану. Одне діло милуватися плотом, який стрімко несе бурхливий і порожистий Черемош, інша справа опинитися самому на ньому, відчувати хитку ненадійність цього плавзасобу.
Вітрильник на глянцевій поверхні моря, що пливе до горизонту, у людини, котра відпочиває на узбережжі, асоціюється з мрією, свободою і таємничістю. Мабуть, іншої думки той, хто на цьому вітрильнику намагається уникнути якогось лиха або тікає від когось, а вітру майже немає.
Особливо зримо і багатобічно проявляється прекрасне і потворне в людині. Все, що в ній благородного, порядного, як от: чесність, мужність, щедрість, милосердя, патріотизм, відданість дружбі тощо, прекрасне. І навпаки: підступність, скупість, боягузство, брехливість, жорстокість потворне.
А.П. Чехов вустами доктора Астрова в п'єсі „Дядя Ваня" говорить: „В людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки". Але в людині, як у суперечливому цілому, щоправда, у різних пропорціях, примхливо сполучається прекрасне і потворне, або красиве і некрасиве, якщо йдеться про її зовнішність і поведінку.
Особливо зримо і багатобічно проявляється прекрасне і потворне в людині. Все, що в ній благородного, порядного, як от: чесність, мужність, щедрість, милосердя, патріотизм, відданість дружбі тощо, прекрасне. І навпаки: підступність, скупість, боягузство, брехливість, жорстокість потворне.
Піднесене
Піднесене ще одне поняття, яке також пов'язане з прекрасним, збагачує його такими важливими почуттями, як захоплення, повага і радість. Почуття піднесеності викликаєте позитивне, що постає перед людиною як непересічне, великомасшабне, надзвичайне, здатне викликати захоплення, вивести за межі буденного і наявного. Співрозміряючи з ним свої сили, людина може намічати і свою перспективу.
В природі почуття піднесеності можуть викликати безмежні простори океану, снігові вершини гір, вигляд упевненого в своїй могутності слона або лева. Виняткова мужність, відданість, патріотизм, доброта, благородство, словом, усе те, що набагато переважає сили і можливості пересічної людини і виступає як бажане для неї, є піднесене. Але, не те, що лякає, пригнічує, принижує, знесилює, зневірює, формує і викликає почуття власної незначущості і мізерності. У певному розумінні піднесене можна назвати особливого роду прекрасним, його найвищим ступенем, що відрізняється могутністю або героїзмом і в своїх крайніх виявах може виступати як щось небезпечне і страхітливе, викликати в людині захоплення, змішане з почуттям страху. Таке почуття, зокрема цілком осмислено і цілеспрямовано, використовує релігія або тоталітарний режим.
Як піднесене можна вважати вищим ступенем прекрасного, так низьке є крайнім ступенем огидного. Це те, що приховує негативні сили і потенції, які несуть в собі особливу загрозу руйнації, розпаду, деградації, занепаду як суспільству, нації, людству загалом, так і окремій людині, стає або може стати джерелом великих бід. Загарбницькі війни, штучні голодомори, наркоманія і алкоголізм, тотальна корупція і хабарництво, тероризм, „сексуальний гедонізм", тобто крайня сексуальна розбещеність все це прояви низького. Водночас, це свідчення крайнього падіння і розпаду як соціальної системи, так і окремої людини.
Цілком природне прагнення людини до прекрасного, красивого, піднесеного, витонченого, бажання жити „красиво", комфортно і насолоджуватися життям часом стає спонуканням до бездумного існування і формування ілюзій. Справжнє повноцінне життя сповнене душевних тривог і жертв, долань суперечностей між дійсним і належним, трудовими зусиллями і насолодами, між радощами і печалями. До того ж прекрасне, красиве, піднесене мають біля себе постійну тінь: огидне, низьке, осоружне.
Можна говорити, що прекрасне, красиве і піднесене є своєрідним показником того, що людина знайшла відповідь на ту чи іншу проблему свого існування, і, відповідно, на сенс свого життя, а тому одержує заряд оптимізму і впевненості в своїх діях, у своїй поведінці, в самій собі. Прекрасне, краса не привілей видатних особистостей або щасливчиків.
Життя, потреби, інтереси людей багатогранні і багатоаспектні, а, отже, багатоаспектна краса і прекрасне. Людина може знаходити їх і переживати в будь-якому суспільстві і в будь-якому віці, як у моменти творчого піднесення і досягнення бажаних високих результатів, так і в повсякденності. У праці, сім'ї, дітях, у природі, у мистецтві людина може знаходити красу, і все це може приносити їй миті щастя, а відтак оптимізму і надії на майбутнє. Прекрасне хоча і є суб'єктивним станом і переживанням, воно неможливе без інших людей, без спілкування, співробітництва, громадянства, безкорисливості і альтруїзму. Ніщо не можна ні відмінити, ні замінити людині її одвічне прагнення до прекрасного, краси, як і до щастя, бо те й інше є для неї тим глибинним джерелом, із якого живиться її прагнення і бажання.
Трагічне і комічне як естетичні цінності, порівняно з прекрасним, вважаються менш вагомими і займають значно вужчу сферу інтересу, позаяк проявляються виключно в життєдіяльності людей. Ні рослина, ні тварина, ні людина як біологічна істота не можуть бути ні трагічними, ні комічними. Трагічне і комічне виявляється виключно в діях і поведінці людини як соціальної істоти, котра живе і функціонує в суспільстві, де самі люди є авторами і акторами своєї всесвітньо-історичної драми.
Як прекрасне і потворне, трагічне і комічне є суто людськими явищами, виявом і оцінками людського життя в його позитивних і негативних вимірах і оцінках. Дещо спростивши, можна сказати, що все те, що належить до страждань, горя, смерті є царина трагічного, а те, що пов'язане з веселощами і сміхом до комічного. Насправді ж усе не так просто, бо і в житті, і в мистецтві трагічне і комічне, як і страждання та насолоди, йдуть поруч, часом міняючись місцями, і важко сказати, коли закінчується одне і починається друге.
Трагічне
Трагічне з давніх часів пов'язують із стражданнями, муками і загибеллю людини, що здатне викликати співчуття і співстраждання. Дихотомія життя і смерті основна екзистенційна дихотомія, вона предмет роздумів будь-якої людини, а усвідомлення її неминучості суттєво впливає на її психіку і на саме життя. Страх смерті одне із найприродніших почуттів людини, і він тим більший, ніж вища освідченість людини і її благополуччя. Ставлення до смерті залежить від того значення, яке вона посідає у системі цінностей суспільства, і від їхнього суб'єктивноного переломлення і тому функціонує як світоглядна і моральна категорія. Смерть має, так би мовити, свій „сюжет", вона підбиває підсумок конкретному життю, людина може вмерти „своєю" смертю, що відповідає її долі і характеру, і „вимушеною", насильницькою за фатальним збігом обставин. Має місце і добровільна смерть, прагнення до смерті, не тільки в безнадійно хворих людей, але й у тих, хто „стомився" жити, від немічної старості або від бідувань і нещасть. Чим більшу цінність має людина як „одухотворена суб'єктивність", тим трагічнішим є її страждання і смерть.
Трагічне є вираженням в естетичній формі одвічної боротьбі Добра і Зла, життя і смерті, душі і тіла, старого з новим, прогресу з регресом, свободи з поневоленням тощо. Все це супроводжується стражданнями, які мають найрізноманітніші джерела і вияви.
У трагічному важливі не стільки страждання і смерть, скільки в ім'я чого і як страждає і гине людина, які цінності вона обстоює і яке значення має її життєдіяльність для інших людей, для суспільства. Трагічними можуть вважатися не тільки окремі індивіди, трагічною може бути доля цілої групи, класу, нації, епохи. Трагічними були французька революція XVIII ст., громадянська війна в Росії 1917-1921 pp., Велика Вітчизняна війна 1941-1945, голодомор в Україні 1932-1933 років: трагічне є і в роки після здобуття Україною незалежності, якщо оцінювати це як колізію „між історично необхідною вимогою і практичною неможливістю її здійснення"
Комічне
Комічне від грецького слова „комікос" смішне. У сучасному вжитку цей термін є родовим поняттям для означення різноманітних відтінків смішного, все, що може викликати сміх, об'єкт комічного. Комічне це немовби формула смішного, а смішне конкретний випадок комічного.
На відміну від трагічного, що пов'язане з важкими і гострими конфліктами, стражданнями і смертю, сфера комічного переважно весела і радісна, тут, як правило, царюють посмішка, сміх, а то й регіт, що породжує в більшості випадків піднесений настрій і оптимістичне самопочуття: комічне нерідко супроводжує відпочинок, святкові дні, ігрову діяльність, дозвілля загалом.
Естетика освоює, передусім, загально значиме і типово смішне, те, що є недосконалим, але претендує на досконалість; суперечить ідеалу, але підлаштовується під ідеал, не відповідає звичному і загальноприйнятому, розриває зв'язок із звичним ходом речей. Це так, би мовити, соціальний аспект комічного. До психологічного аспекту належить несподіваність, обмануте очікування, прояв почуття переваги, зверхності, гордості, злорадства, зняття напруги, вивільнення від страху тощо. Суб'єктивні переживання комічного також різноманітні, вони залежать від загального культурного рівня, належності до певного соціального угрупування, від виховання, освіти, темпераменту, віку, статі тощо. Є люди „сміхуни", в яких легко викликати сміх, і є „несміянні" люди, яких важко, а подекуди й неможливо розсмішити; для емоційно нерозвинутих людей взагалі не існує комічного. Дитячий комізм, як і сприйняття трагічного, неглибокий, а то і „нейтральний", так, як у дітей ще не склалася система цінностей і норм.
Об'єктом комічного можуть бути найрізноманітніші явища, за винятком тих, що пов'язані з великим стражданням Об'єктами комічного не повинні бути масштабні історичні події і процеси, якщо вони по суті прогресивні і революційні, як і винятковий героїзм і великі відкриття, що супроводжувалися винятковими труднощами і драматизмом. Звичайно, життя є життя, а люди завжди і за всіх обставин залишаються людьми, тому і в екстремальних умовах можуть виникати комічні ситуації, з'явиться посмішка на обличчях, а то і сміх, але загалом такі події не можуть зображуватися з позиції комічного.
Не підлягає зображення з позиції комічного і те, що пов'язане з надзвичайною жорстокістю, цинічністю і страхіттями. Ще філософ стародавньої Греції Платон попереджував проти необмеженого і безконтрольного використання комічного і навіть схильний був його заборонити. Зокрема, у „Законах", визнаючи, що „без смішного не можна пізнати серйозне", тим не менше вважав, що вільні громадяни мають вдосконалюватись за допомогою філософії, а комічне „слід надавати рабам або іноземним найманцям. Ніколи і ні в якому разі не слід займатися цим серйозно; вільні люди чи чоловіки чи жінки не мають виявляти подібних знань".
У Платона як аристократа були підстави так говорити, адже комічне, сміх є однією з впливових форм соціальної критики, часом дуже дошкульної і ефектної, доступної і зрозумілої кожному: сміх є соціальною санкцією на оцінку цієї чи іншої людини, її дій і поведінки. Сміх грізна зброя: він може „вилікувати", а може „вбити", може „приголубити", а може „побити", може бути утверджуючим, а може бути заперечуючим, може розважити, а може засмутити.
Гармонійне
Гармонійне означає високий рівень упорядкованості, оптимальної взаємовідповідності різного в складі цілого. У перекладі з грецької мови термін гармонійне» означає «зв’язок», « співзвучність». Гармонійне – міра історично досягнутого рівня освоєння людиною навколишнього світу. Ця категорія завжди відносна, але історично конкретна. Гармонія тісно пов’язана з категорією прекрасного, часто є його умовою.
Гармонія окремих предметів, або їх елементів досягається завдяки застосуванню засобів гармонізації: пропорцій, ритму, симетрії, підпорядкованості тощо. Так, можуть гармонійно поєднуватися окремі предмети одягу – костюм, взуття, головний убір, аксесуари, створюючи відповідний ансамбль. Поняття гармонійності розглядається як одна з головних категорій естетики. Одна з найбільш точних оцінок значущості цієї категорії належить Платону: - «Немає краси ні в чому без гармонії».
Хаотичне
Для категорії «хаотичне» характерний безлад, відсутність закономірного зв’язку між предметами або елементами одного предмета (диспропорція, асиметричність, аритмічність, неузгодженість). Хаос є антиподом гармонії.
Аналізуючи значення категорій необхідно підкреслити, що естетичні категорії відображають специфічне ставлення людини до дійсності, освоєння нею естетичного багатства світу. Вони змінюються залежно від розвитку естетичної свідомості й естетично – практичної діяльності людини.
Види та функції мистецтва
Мистецтво – це специфічна форма людської діяльності, яка являє собою відображення дійсності в художніх образах і є одним з важливих способів естетичного освоєння світу. Мета мистецтва – це вдосконалення людини і суспільства.
Предметом мистецтва є реальна дійсність, в якій живе людина (стосунки людей в суспільстві, спосіб життя, спосіб мислення, а також світогляд суспільства, його ідеали, психологія – духовна культура епохи).
Завданням мистецтва є художнє освоєння світу. До класичних видів мистецтва відносяться - архітектура, скульптура, живопис, музика, література, хореографія, театр, кінематограф, телебачення, цирк, образотворче мистецтво (живопис, скульптура, графіка, декоративно – прикладне мистецтво), телебачення, кіно, художня фотографія.
Види мистецтва в свою чергу на основі стійких загальних рис поділяються на типи (жанри): анімалістичний, портрет, пейзаж, натюрморт, мініатюра(ілюстрування рукописів), батальний (спрямований на відображення війни і військового буття), історичний, інтер’єр, побутовий, ню, авантюрний, любовний тощо.
За технікою виконання живопис поділяють на:пастель, акварель, гуаш, енкаустику (рідкі воскові фарби), темперу, туш.
До основних функцій мистецтва відносять: соціальну, суспільно перетворюючу і компенсаційну, пізнавально- евристичну, художньо – концептуальну, передбачення, виховну, навіювальну, естетичну, гедоністичну, сугестивну, інформаційну та комунікативну:
- Соціальна функція мистецтва, її двоаспектна інтерпретація пов’язана із суспільно – політичними процесами , які відбуваються у державі і потребує загально – теоретичного осмислення і врахування специфіки природи мистецтва. Вона полягає у необхідності більш чітко усвідомити і зрозуміти, хто виконує функції замовника і на кого покладається завдання виконання цього замовлення.
Художньо – концептуальна функція мистецтва – аналіз стану світу, який дозволяє побачити в художньому творі уяву художника про світ в цілому і те, як художник, завдяки своїм власним спостереженням і роздумам над життям, створює цілісну художню концепцію. Цілісна концепція представлена в чуттєво сприяючих формах, в яких емоційно виражена уява про світ, людину і місце людини в світі.
- Соціально – перетворювальна функція мистецтва проявляється в якості ідейно – естетичної дії на людей.
- Компенсаційна функція мистецтва - дає змогу людині у процесі сприйняття художнього твору пережити ті почуття, яких вона була позбавлена у реальному житті. Феномен компенсаційної функції – мелодрама.
- Функція передбачення мистецтва проявляється в тому, що мистецтво здатне прогнозувати майбутнє.
- Інформаційна і комунікативна функція полягає в тому, що витвір мистецтва – це певна знакова система. Отже, дана функція розглядається як засіб художнього спілкування, передачі соціальної інформації, нагромадженого досвіду від покоління до покоління. Тому інформація, яка передана шляхом видів мистецтв (живопис, архітектура, скульптура тощо) набагато легше сприймається та засвоюється іншими народами, ніж інформація, передана за допомогою слів.
Пізнавально – евристична функція мистецтва існує, як знання й просвітлення і характеризується безмежними можливостями, адже можливості мистецтва в цьому напрямку не можливо замінити іншими сферами духовного життя людини.
Виховна функція мистецтва – це формування цілісної особистості. Вона надає можливість художньому твору впливати на думки та почуття в цілому, формуючи тим самим цілісну особистість.
Навіююча функція мистецтва – сугестія, вплив на підсвідомість – полягає в тому, що мистецтво характеризується здатністю навіювання певних думок і почуттів. Сугестивна функція пов’язана з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку.
Естетична функція мистецтва полягає у формуванні творчого духу і ціннісних орієнтацій, сприяє формуванню естетичних смаків, здібностей та потреб людини. Естетична функція – це специфічна здатність мистецтва формувати естетичні смаки, здібності й потреби людини і тим самим орієнтувати її ціннісно в світі, пробуджуючи творчий дух і творчий початок особистості.
Гедоністична функція мистецтва – існує як насолода і проявляється в тому, що мистецтво – сфера свободи і майстерності, що несе насолоду, яку отримує людина.

Практичне заняття 1
Тема: Естетика як наука.
План
1.Вивчення тлумачення основних термінів і понять естетики як науки.
2. Вивчення категоріального апарату «Естетики як науки», видів і функцій мистецтва.
Мета: Ознайомитися з предметом „Естетики як науки”, основними термінами та поняттями, загальними та спеціальними категоріями естетики, поняттям естетичного освоєння дійсності та його формами, основними видами та функціями мистецтва; предметом, метою та завданнями „Естетики товарів та дизайн”.
Матеріальне забезпечення: Методичні рекомендації та завдання до практичних занять і самостійної роботи; тести; тематика рефератів.
ЛІТЕРАТУРА:(1, 2, 9)
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. З’ясуйте який зміст закладено у поняття естетика.
2. Дайте визначення естетики як науки.
3. Охарактеризуйте предмет естетики.
4. Вкажіть на види естетичної діяльності, що стали важливим об’єктом естетичної науки на сучасному етапі.
5. Дайте визначення поняттю „Технічна естетика”.
6. Поясніть предмет «Естетики товарів та дизайн».
Робота 1. Вивчення тлумачення основних термінів і понять естетики як науки
Завдання 1. Повторити зміст лекції №1, особливу увагу приділити вивченню термінів і понять естетики як науки, з’ясуванню поняття «естетичного» освоєння дійсності та його форм. Дати письмові відповіді на питання для самоконтролю знань, що стосуються цього завдання в довільній формі.
Завдання 2. Ознайомитись з характеристикою «Технічної естетики» і «Естетики товарів та дизайн» та проблемами і завданнями, які вони вивчають, дати письмові відповіді на 1, 2, 3, 5 і 10 питання для самоконтролю знань.
Робота 2. Вивчення категоріального апарату «Естетики як науки», видів і функцій мистецтва
Завдання 1. Вивчити загальні та спеціальні категорії естетики та дати письмові відповіді на 4 і 5 питання для самоконтролю знань.
Завдання 2. Ознайомитись з класичними видами мистецтва та його функціями і дати відповіді на тести:
Тест 1. Сугестивна функція пов’язана з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку – це:
1.гедоністична фунція;
2. компенсаційна функція;
3. навіююча функція;
4. функція передбачення
Тест 2. Функція мистецтва, що дає змогу людині у процесі сприйняття художнього твору пережити і почуття, яких вона
була позбавлена у реальному житті – це:
естетична функція;
виховна функція;
соціальна функція;
4. компенсаційна функція.
Тест 3. Енкаустика – це:
живопис виконаний аквареллю;
живопис виконаний пастеллю;
живопис виконаний в гуаші;
живопис виконаний рідкими восковими фарбами.
Тест 4. Мета мистецтва – це:
1. вдосконалення людини і суспільства;
2. надання насолоди людині;
3. прогнозувати майбутнє;
4. формувати естетичні смаки і здібності.

Питання для самоперевірки
Та контролю засвоєння знань:
1.У чому полягає сутність естетики, як науки?
2. Охарактеризуйте поняття про естетичне освоєння дійсно сті та його форми.
3. У чому основна відмінність «Естетики» та «Естетики товарів та дизайн»?
4.Які категорії естетики відносяться до загальних?
5. Дайте тлумачення категоріям елегантне і вишукане.
6.Яка роль естетичної діяльності людини в суспільстві?
7. В чому полягає сутність та соціальна роль мистецтва?
8.Які існують функції мистецтва?
9. Які ви знаєте види мистецтва?
10.Назвіть найважливіші завдання «Естетики товарів та дизайн».


Тема 1.2. Розвиток художніх стилів світової культури
План
1.Основні терміни та поняття щодо художньо – історичного стилю
2. Художні стилі стародавнього світу
3. Характеристика художніх стилів: Романський, Готичний, Ренесанс, Бароко, Рококо, Класицизм, Ампір, Модерн, Сучасний стиль
Методичні поради до вивчення теми
При вивченні теми треба звернути увагу на важливе значення для товарів народного споживання стилю і моди, а також факторів, які впливають на їх формування та зміну. Необхідно вивчити відмінні особливості основних художніх стилів світової культури: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції і Стародавнього Риму (античного стилю), романського, готичного, ренесансу, бароко, рококо, класичного, ампіру, модерну, а також основних напрямків сучасного стилю: конструктивізм, монументалізм та декоративний.
Визначте провідний вид мистецтва для кожного з художніх стилів, особливості зовнішнього вигляду та внутрішнього убранства житла. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на характерні відмінні ознаки чоловічого та жіночого одягу, меблів, посуду, взуття, головних уборів за матеріалом виготовлення, формою, видом обробки та оздоблення.
Дослідіть ступінь використання косметики, парфумів, ювелірних виробів. Треба звернути увагу на важливе значення для товарів народного споживання стилю і моди, а також факторів, які впливають на їх формування та зміну.
Слово „стиль” походить від грецького слова „stulos” – палочка з гострим кінцем для письма. Ще в стародавні часи термін „стиль” означав ”характерній почерк”, індивідуальну манеру письма.
„Стиль епохи”- це історично найбільш широка стилістична спільність, яка об’єднує всі стильові різноманіття художніх явищ даної епохи. „Художній стиль світової культури”- історично сформована, стійка сукупність образної системи засобів і прийомів художнього вираження, обумовлена єдністю ідейно – естетичного і суспільно – історичного змісту.
Етапи існування стилю – зародження, становлення, зрілість, відмирання. Становлення стилю – процес тривалого відбору найбільш характерного в речах і у всьому предметному оточенні, яке пов’язане із соціальною структурою й природою суспільства. Розквіт стилю характеризується , як правило, тим , що проблема співвідношення різноманітності й одноманітності вирішується на користь єдиного стилю.
До джерел формування та розвитку стилю відносяться: різноманіття дійсності, художні традиції, розмаїття естетичних прийомів відображення дійсності у творах мистецтва.
Структура стилю складається з п’яти рівнів:
перший рівень – охоплює всі явища певної художньої культури;
другий рівень – відображає національно - стилеві особливості культури;
третій рівень – національно – стадіальний стиль, тобто національний стиль будь – якого народу, який знаходиться на певному етапі історичного й художньо-культурного розвитку;
четвертий рівень спільність в середині кожного із художніх направлень, що змагаються;
п’ятий рівень – індивідуальний стиль художника, який відображає тип його художнього мислення.
Фактори, які впливають на формування і зміну стилю поділяються на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх факторів відносяться: економічні відносини, соціально-політичні, правові, філософські, релігійні відносини та ідейні аспекти в суспільному розвитку.
До внутрішніх належать - традиції, новаторські тенденції (конкретні матеріали мистецтва, техніка, технологія, обробка матеріалів), протиріччя самого мистецтва, художні взаємодії, природно – кліматичні умови.
У мистецтві рабовласницької формації розрізняють наступні художні стилі: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (античний стиль).
Стилі минулих епох являють собою сконцентроване вираження об’єктивної картини розвитку мистецтва і культури свого часу. За творами мистецтва, побутовими речами, знайденими під час археологічних розкопок можна судити про рівень розвитку матеріальної культури, естетичні смаки і пристрасті людей далекого минулого.
Художній стиль диктує геометричну форму, декор, колорит виробів побутового призначення. Відповідність його вимогам – один з показників естетичних властивостей товарів.
Художній стиль Стародавнього Єгипту
На культуру і мистецтво єгиптян здійснювали значний вплив досягнення в галузі медицини, арифметики, геометрії, математики, астрономії, що позначилося на геометричності архітектурних споруд і характері орнаменту. Велике значення мала і екзотична природа Єгипту, розкішна тропічна флора і багата фауна. Цим і обумовлені особливості художнього стилю СЄ, в мистецтві якого , реалістичні моменти, тонке відчуття форми і кольору, їх витонченість і одухотвореність межують з умовністю зображення, ідеалізацією і звеличенням фараонів і жерців.
Провідним видом мистецтва Єгипту була архітектура. Характерні її особливості - гіпертрофовані масштаби, геометризм і прямолінійність форм. Особливу увагу приділяли спорудженню колосальних храмів та пірамід (гробниць фараонів). Палаци фараонів і вельмож, грандіозні і казково декоровані, зводилися від століття до століття як все більш складні комплекси різнофункціональних приміщень. До них примикали чудові сади із водоймами, де плавали рибки і квітли лотоси.
Храми заповнювалися потужними колонами, прикрашеними зображенням богів, або геометричним орнаментом, підлогу вистеляли золотими або срібними кахлями. Дорога до храмів обрамлялась сфінксами - дивними створіннями з тілом лева і ликом фараона. Грандіозні храми і піраміди повинні були вселяти думку про неземне походження власті фараонів, підкреслити нікчемність простої людини, подавити її морально і фізично. Для представників пануючих класів будувалися одно - та двоповерхові будинки з терасами та розкішним внутрішнім убранством: величні колони підтримували стелю, стіни прикрашали фрески. У побуті використовувались меблі простої та міцної конструкції: табуретки, столи, ложа, скрині, шафи. Форми меблів відповідали обрисам людського тіла, а ніжки виготовлялись в формі левових лап або бичачих ніг. Меблі панівного класу виготовлялись з цінних порід деревини, прикрашались золотом, слоновою кісткою, декорувалися різьбою.
У Стародавньому Єгипті виготовлялося багато різноманітних туалетних приналеджностей і прикрас витончених і відшліфованих форм із золота, срібла, слонової кістки, дерева, алюбастру. В Єгипті вперше з’явилися вироби із непрозорого забарвленого скла, з якого виготовлялися вази, флакони, прикраси. Виготовлявся в Єгипті і різноманітний посуд із обпаленої кераміки, майоліки, єгипетського фаянсу.
Одяг єгиптян, в період Стародавнього царства – III тисячоліття до н.е., був простим (набедрені пов’язки від пояса до колін). У пізніші періоди (Середні віки – XXI-XVIII ст. до н.е.) стали носити коротку сорочку і халат. Жіночий одяг складався з довгої легкої сорочки (калазирис), яка одягалася вище або нижче грудей і частіше не зшивалася з боків. Одяг був геометричної форми (без складок та зборок). Представники вищих класів носили зшиті з боків сорочки, на яких були рангові відзнаки. Одяг фараонів, сановників, жінок із їх сімей і жерців відрізнявся від одягу простолюдин не лише дорогими тканинами, але і більшим числом предметів – все можливими пасками, накидками, шарфиками, різноманітними головними уборами, величезною кількістю прикрас, рангових і сакральних знаків. У Стародавньому Єгипті широко застосовувалась косметика: розмальовували обличчя, очі, фарбували нігті, використовували різні пахощі та олії.
Ноги селян або рабів під час роботи на берегах Нілу захищали спочатку просто обмотки, потім сандалії. Їх підошви виготовлялися з волокон пальми, стебел папірусу або шкіри, і довгий час залишались плоскими, а в Новому царстві (XVI-XI ст. до н.е.) набули загнутої в носку форми, а два ремінці проходили між першим і другим пальцями. Фараони і знать, ходячи босоніж, одягали взуття у випадку крайньої необхідності, якби демонструючи, що по «реальній» землі вони не ступають. В той же час в гробницю фараонів клали ритуальні золоті сандалії для використання їх у загробному житті.
Спасаючись від палючого єгипетського сонця, простолюдини прикривали голови маленькими шапочками. Із шкіри або полотна. Представники знаті – і чоловіки і жінки, ще здавна почали надавати перевагу декоративним різнокольоровим перукам із вовни або волокна пальми, одягаючи їх на коротко стрижені або бриті голови. Жінки підбирали ту довжину і ту ступінь складності зачіски, яка відповідала ситуації і настрою. Іноді одягали дві перуки – коротку поверх довгої. За допомогою перук створювалися образи неперевершеної краси.
З’явився в Єгипті і такий ефектний складний головний убір, як клафт. Це головна пов’язка із складеного по діагоналі квадратного куска тканини. Вона низько, до брів, закривала лоб, при цьому смуги йшли від лоба до потилиці, а по бокам розташовувалися горизонтально. Вузькі частини пов’язки закладали за вуха, а потім спускали на плечі і верх грудей. Клафт фіксувався тасьмою або металевим обручем. У вищих сановників і фараона клафт полосатий. Знакову роль мав колір клафту. У чиновників та художників клафт білого кольору, у сановників – жовтий, у жерців – синій, у воєноначальників – червоний, у фараона – блакитний (широкі і вузькі смуги, що чергуються на жовтому фоні). Ті ж кольори, що і в клафтах використовувалися і в комірі – намисті, викроєному по кругу(солярний знак). До числа рангових відзнак верхівки єгипетського суспільства відносять і полосатий клафт, і полосатий комір – намисто. Іншими царськими символами були штучна золота борода, трихвостий батіг, урей (зображення кобри) та скіпетр (у вигляді квітки лотосу) із загнутою крючком верхньою частиною.
Всі прикраси, починаючи з живих квітів і закінчуючи ювелірними виробами, призначались не лише для краси, але і для надання певної магічної користі їх власнику. Великим було декоративне і містичне значення підвісок-пекторалей. Ці своєрідні пластичні молитви із золота і самоцвітів, звернені до богів, і сьогодні поражають неперевершеною силою художньої мови. Такі, наприклад пекторалі, найдені в гробниці фараона Тутанхамона. Багато прикрас єгиптян – намисто із фаянсових з блакитної і зеленої глазурі бусин округлої або подовженої форми, браслети для рук і ніг, нараменники (наплічники) були однаковими для чоловіків і жінок.
Художній стиль Стародавньої Греції
Основи сучасної європейської цивілізації – науки, літератури, філософії, пластичних мистецтв, театру – були закладені у віддаленому минулому, за часів античності. Їх творець - Стародавня Греція, Еллада, країна, яка розташувалася в південній частині балканського півострова і на прилеглих до нього островах Егейського моря. Саме тут народився стиль, що отримав в майбутньому назву класичного, а вироблені в V – IV ст. до н.е. канони архітектури, скульптури, літератури стали взірцями для наступних поколінь, століттями мали вплив на культуру Європи. Стародавні греки – це воїни, мореплавці і торгівці. Всі вони вважали себе еллінами, мешканцями Еллади, розмовляли на одній мові, почитали спільних богів, але об’єднувалися в єдиний народ крайнє рідко: під час загальногрецьких спортивних ігор - Олімпійських, і перед лицем нашестя ворога із не еллінського світу.
В інший час Еллада являла собою сукупність багатьох абсолютно самостійних міст – держав (полісів). Територія кожного полісу була незначною – ізольований острівець, або гірська долина.
Художній стиль Стародавньої Греції (Еллада) формувався дещо в інших умовах, ніж в Єгипті. Основною політичною формою її державного правління була рабовласницька республіка, де вільні товаровиробники були на той час активною політичною силою.
Мистецтво Греції епохи розквіту було наповнено героїчним змістом. Воно прославляло переможців в боротьбі з могутньою Персією. Мистецтво епохи розквіту втілювало строгий порядок, гармонію і міру, і було наповнене почуттям, кликало до захоплення, пробуджувало жагу до життя.
Естетичний ідеал античності – мужній і доблесний, прекрасний і гармонійний в своїй співрозмірності і врівноваженості громадянин республіки Оптимістичне грецьке мистецтво зробило земну людину мірою всього сущого. Вивчаючи людське тіло, Поліклет вирахував те співвідношення, яке робить фігуру довершеною. Так, голова повинна становити 1/8 від загального зросту; ноги – не перевищувати в довжину половину зросту. Ступня признавалась гарною, коли другий палець був помітно довше великого. Руки вважались пропорційними, якщо витягнутий середній палець не заходить за середину стегна (її вимірювали з внутрішньої сторони, в проміжку від паху до коліна) і при цьому обидві частини руки – від зап’ястя до ліктя і від ліктя до під мишок – за довжиною однакові.
Гарне обличчя повинне мати правильну овальну форму і поділятися по висоті на три рівні частини: від основи волосся до верхньої частини брів, від брів до кінчика носа, від кінчика носа до кінця підборіддя. Розмір рота повинен відповідати ширині нижньої частини носа, або, у всякому випадку, не перевищувати відстань між зіницями. Верхня губа повинна бути вигнутою у формі лука, а губи - мати однакову товщину. Ідеальний ніс – прямий по всій довжині, а лоб покатий, і в профіль повинен складати з носом рівну лінію. Подібний профіль і тепер прийнято називати грецьким.
В архітектурі Стародавньої Греції панувала ордерна система в її різновидах (доричний, іонічний, коринфський). Вона – являла собою архітектурну композицію із чітко визначеної системи колон і лежачому на них перекритті - антаблементі. Архітектурні споруди Стародавньої Греції були гармонічні, бездоганно погодженні і співрозмірні з людиною.
Скульптура – величні емоційні образи (спортсмени-атлети, герої війни, філософи, оратори, політичні діячі).
Великого розквіту в Стародавній Греції досягло мистецтво кераміки: вази - амфори, килики, кенафи, ротони, кратери та інші. В них чітка ясність пропорцій, чіткість силуету. Прикрашали кераміку спочатку геометричним орнаментом, а потім розкішним рослинним малюнком та зображенням людей. З’явився в VII столітті до н.е. чорно фігурний стиль в розписі кераміки, а в кінці VI століття - красно фігурний стиль.
Побут греків характеризувався простотою і природністю. Меблі близькі до Єгипетських. Стільці з спинками і вигнутими ніжками (клісмос), і без спинки (дифрос), столи (трапедзи), обідні ложа (кліне) – (щось середнє між ліжком і софою), скрині, табуретки, ліжка (краббатос - звідси «кровать»), світильники, зброя, розписний і простий глиняний посуд. Для господаря в багатих будинках було високе крісло зі спинкою і підставкою під ноги.
Еллінське уявлення про прекрасне в повній мірі знайшло втілення в костюмі. Його гармонія визначалась симетрією і підпорядкованістю природнім лініям людського тіла. На протязі віків грецький одяг змінювався – від простого одягу архаїчного періоду до складних нарядів епохи еллінізму. Але незмінними залишалися принципи: одяг не кроївся і майже не зшивався. Його конструкція не створювалася заранні, а формувалась на самій фігурі. Прямокутні полотнища тканин закріплювалися на тілі за допомогою булавок або поясів і вишукано драпірувалися. Красу і фасон одягу надавало саме драпірування, в якому мешканці Еллади за довгі віки практики досягли виключної майстерності та довершеності. Складки , то монументальні – важкі, то легкі, струмуючі – ефектно вимальовували фігуру або приховували її недоліки. Для збереження драпіровок в краї полотнищ вшивали маленькі свинцеві важки, нерідко замасковані зверху симпатичними кісточками, що звисали з країв одягу. Тканини створювали на фігурі постійно змінний малюнок драпіровок, який нагадував канелюри на колонах з своєрідною грою світла і тіней. Краса одягу полягала в вишуканості драпірування. Основними видами одягу були гіматіон – верхній одяг в вигляді куска тканини 3,5/0,75 обгорнутого навкруги тіла, хітон – довга сорочка, перетягнута паском, а на плечах скріплена двома пряжками. Пеплос- верхній жіночий одяг в складках без рукавів. Взуття - сандалії (на пробці з ремішками), чобітки з кольорової шкіри Головні убори – жіночі шарфи - палли. Широко застосовувалася косметика, парфуми, ювелірні прикраси.
Художній стиль Стародавнього Риму
Він розвивався в умовах постійних громадських і зовнішніх завойовницьких війн.
Римляни багато перейняли із грецького мистецтва. Але сувора воїнська дисципліна, строга ієрархія обумовили офіційність, парадність, внутрішню холодність стилю.
В архітектурі використовувались грецькі ордери, а також система арок і звідчатого перекриття. З’явились величезні купольні споруди (Колізей, Пантіон), багато прикрашені скульптурою, фресковим живописом, мозаїкою. Прославляючи полководців, споруджували тріумфальні арки і колони з рельєфними зображеннями.
Набуло значного поширення скульптурне мистецтво, особливо скульптурний портрет (особливо часто зображували імператорів).
Римляни освоїли видувне скло (багатий асортимент побутового посуду і прикрас самих чудернацьких форм).
Меблі за конструкцією близькі до грецьких, але виготовлялися із цінних порід деревини, мармуру, багато прикрашалися ліпкою та різьбою.
Одяг теж мав багато подібного з грецьким, але вже кроївся і зшивався голкою. В епоху імперії використовувалися дорогі тканини, переважно з вовни, світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті , прикраси, вінки. В будні римляни носили одяг яскравих кольорів. У чоловіків в якості нижнього одягу використовувалася туніка ( сорочка), а в якості верхнього одягу використовувалися різного роду плащі. Найчастіше це була тога, яка являла собою дуже великий шматок тканини з тонкої вовни у вигляді еліпса, сегмента або напів кола розміром 6м Х 1,8-2м., яким спеціальним чином обгортали фігуру людини. Цей одяг перетворював звичайну людину в дивну, таємничу фігуру. Тога приховувала тіло в складних драпіровках. Людина в тозі була схожа і на хмарину, і на мармурову глибу в кам’яних боріздках, і на чудернацьку квітку. Мало того , і на перепелананого немовля, і на покійника в савані, і на якесь ангельське створіння – з обличчям, руками, стопами, але ніби без тіла, закритого крилоподібними складками. Треба відмітити, що тога, хоча й драпірувалася, подібно грецькому гіматію, але вже кроїлася і оброблялася по краям.
В епоху імперії використовувалися дорогі тканини світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті. Костюми доповнювалися прикрасами: перснями, пряжками, медальйонами, вінками. Жіночій одяг: нижній – туніка, верхній – стола, на ноги одягали сандалії і черевики з кольорової шкіри. Костюм доповнювали ювелірні прикраси із золота, перлин та дорогоцінного каміння. Жінки застосовували різні косметичні засоби: есенції, пахучі масла, пудру та ін.
Взуття – у бідноти - тканні обмотки та прості сандалії, у знатних римлян більш закрите шкіряне взуття, у солдат – чоботи.
Романський стиль
В Європі, на території, що колись належала великому, а згодом ослаблому Риму, з переселенням туди варварських племен антична культура поступово перероджується в сільську, далеку від блиску і витонченості. Прикметами нового життя стає убогість, суровий побут і відповідні йому звичаї та традиції. Розкішшю вважається надійний дім, багата їжа і перевірена у справі зброя. До XI ст. палаци, не говорячи вже за звичайні будівлі, не мали ніякого оздоблення, вікна без скла дивилися пустими очницями, земляна підлога посипалася сіном і лапником,. Майже всі меблі заміняли сундуки і ящики. Дорогі речі були рідкістю, сам факт володіння ними піднімав людину в очах суспільства.
Майже 400 років панував у Європі романський стиль. Його назва пішла від використання римських елементів. Це мистецтво раннього середньовіччя. Основна ознака романської архітектури - обороноздатність, важкі, закриті масивні форми (укріплення, замки феодалів, собори, церкви, монастирі із місцевого каміння з масивними стінами і вузькими вікнами-бійницями та банями справляли враження сурової сили і торжества.
Меблі були простої, грубуватої форми – табуретки, стільці, столи, лави, скрині, ліжка, які зміцнювалися кованими металевими накладками і прикрашалися, переважно, рельєфною різьбою, простими візерунками, утвореними рядками із шляпок гвіздків та кольоровими розписними орнаментами.
У V-VIII ст. до н. е. костюм населення Західної Європи явно нагадував ті примітивні види одягу, про які розповідав римський історик Тацит: «Всі германці носять короткі плащі, застебнуті аграфом або простою булавкою. Всі багаті виділялися вузьким одягом, обтягуючим тіло. Вони також закутувалися у звірячі шкури.
Одяг чоловіків складався з двох тунік – нижньої камізи (сорочки) з довгими рукавами, і верхньої – без рукавів або з широкими короткими рукавами. Чоловіки носили штани різної довжини та плащ із застібкою на правому плечі. У чоловіків обов’язковим доповненням були штани, що складалися з двох не зшитих між собою штанин, прив’язаних з боків до спеціального поясу. Штани доповнювалися панчохами (шоссами) з тканини або шкіри, які утримувалися різнокольоровими круглими підв’язками. Верхнім одягом вважалися плаття у вигляді туніки з поясом і різні накидки – від короткого військового плаща до повстяні пелерини з капюшоном. Для парадного одягу знаті використовували пружні шовкові тканини яскравих кольорів, привезені зі Сходу. Церемоніальний одяг прикрашався дорогоцінними пряжками, булавками, усіяними коштовним камінням. Доповненням до костюму був короткий меч і гострий ніж.
Одяг жінок майже нічим не відрізнявся від одягу чоловіків, за виключенням лляних покривал, пофарбованих пурпуром, які вони часом накидають, не закриваючи при цьому голих до плеча рук». Костюм заміжньої жінки нагадував одяг її войовничого чоловіка. Він складався з двох тунік. Основу костюму складала нижня сорочка - каміза. Ці сорочки шили із вовни або льону і прикрашали орнаментами, частіше всього червоного кольору, вишитими або нашитими біля горловини, по краю рукавів і подолу. Натільна сорочка вважалася «другою шкірою», а орнаменту приписувалась магічна сила – він слугував оберегом. Під нижню туніку одягали полотняну сорочку. Носили теплі плащі та хутряні безрукавки із білої тканини та відворотом для обличчя. Всі костюми були видовжені, багатошарові, достатньо щільні.
Взуття – м’які шкіряні або дерев’яні черевики. Головні убори – капелюхи з хутра або капюшони.
Готичний стиль
Епоха перших Хрестових походів на Схід (XI – XIIст.ст.) змінила стиль життя середньовічної Європи і призвела до появи готичного стилю (готики), який проіснував у Європі більше як 300 років. Це був перший в історії загальноєвропейський стиль. «Французькою манерою» називали його французи, а італійці іменували «манера готика», натякаючи французам на їх коріння у варварському племені готів. Характерні риси стилю - єдність й цілісність художніх проявів у всіх видах мистецтва.
Готичний період| в розвитку| середньовічного| мистецтва|, що| охоплював| майже| усі| області| матеріальної| культури| і що| розвивався| на території| Західної, Центральної і частково| Східної Європі з XII по XV століття|. Готика прийшла| на зміну| романському| стилю, поступово| витісняючи| його|. Хоча термін| «готичний| стиль» найчастіше| застосовується| до архітектурних| споруд|, готика охоплювала| також| скульптуру, живопис|, книжкову| мініатюру| і т. д. Готика зародилася| в XII столітті| на півночі| Франції, в XIII столітті| вона| поширилася| на територію| сучасних| Німеччині, Австрії, Чехії Іспанії, Англії. До Італії проникнення| готики дійшло| пізніше|, із сильною трансформацією|, що| привела до появи| «італійської| готики». В кінці| XIV століття| Европу охопила| так звана «інтернаціональна» готика. В|у| країни| Східної Європи готика проникла пізніше| і протрималася| там значно| довше|  аж| до XVI століття|.

Рис.1 Готичний собор в Кутансе, Франція
Готичне мистецтво за формою більш чітке, ніж романське у відображенні життя, природи й людини. У творах мистецтва даного стилю простежується пробудження розуму й почуттів, велике прагнення до прекрасного, зацікавленість до людських почуттів, до краси реального світу. У цей період спостерігається значний розквіт ремесел та торгівлі. Було винайдено нервюрний звід і стрільчасті арки. Легкість нервюр і широке використання арочної конструкції дали змогу значно зменшити товщину опорних елементів, змінити характер покрівлі, каркасних споруд. Готична архітектура характеризується простором, високими баштами, стрімкими колонами, ажурним орнаментом, стрільчастим склепінням і видовженими вікнами у формі троянди, для яких використовували вітражне скло.
Готичний стиль в основному виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів| (Дод.А). Розвивався на основі| романської|, точніше| кажучи|  бургундської| архітектури|. На відміну| від| романського| стилю з його| круглими| арками, масивними| стінами| і маленькими вікнами|, для готики характерні| арки із загостреним| верхом, вузькі| і високі| башти| і колони|, пишний| фасад з різьбленими| деталями (вімперги|, тимпани|, архивольти|) і багатоколірні| вітражні| стрілчасті| вікна|. Всі елементи| стилю підкреслюють| вертикаль. По суті| своїй| Готичний стиль, також| як і Романський, перебуває| на службі| церкви|, він| виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів|. Також відомі| споруди| будинків| в Готичному стилі|, в основному суспільного| призначення|. Архітектура Готики отримує| нову|, каркасну| структуру. Будівлі тягнуться| вгору| |полягли|. З'являється багате| архітектурне| внутрішнє| і зовнішнє| оформлення|. Основним архітектурним| елементом| стають| стрілчасті| арки і вікна|. Суцільні зводи| замінила| система складних| ребрових| перекриттів| з винесеними| назовні| контрфорсами з аркбутанами|. Часто в тому місці|, де| аркбутан| з'єднувався| з контрфорсом ставили невеликі| декоративні| башточки, так звані пінаклі .
Рис.2 Жінка в еннені.

Усередіні будівлі ребра (нервюри), створюючи звід, спиралися на колони. Пізніше, з розвитком стилю, реброві зводи ставали складніші, пройшовши еволюцію від простого стрілчастого до віялового зводу. Орнамент в обробці в основному з геометричним малюнком, основна фігура - коло|коло|. Малюнок утворюється з декількох кіл, з усіченою спільною плоскістю в точці їх перетину.
Зменшення загальної площі | стін| і збільшення| площі вікон|, за рахунок| каркасної| конструкції|, призвело до того, що| широкого поширення| в обробці| церков| набули| вітражі|. Скульптура Готичного стилю також| перебуває| на службі| церкви|, в основному вона| прикрашає| зовнішні| стіни|. Слідуючи спільним| принципам стилю, скульптура спрямована| у височінь|, має| витягнуті| вгору| пропорції|. | Композиції| будівель стали більш| динамічними|, що| відрізняє| скульптуру Готики від| монументальної| урочистості| Романського стилю.
Винайшли лісопильню. Змінився характер меблів. Основні типи меблів: столи, ліжка, стільці, крісла, скрині, шафи для посуду. У посуді переважно застосовували різні кубки та ножі.
Готична мода, на відміну| від| попередньої| вільної| «сорочкоподібної|» романської|, проявилася в| складному і прилягаючому| крої| одягу|. Подібно до архітектури| цього періоду| готичний| одяг| отримав| вертикальну| спрямованість|: прямовисні| кінці| верхніх| рукавів|, гострі| манжети|, складні| каркасні| головні| убори|, витягнуті| догори атури| (еннени) й гостроносі| черевики цю| тенденцію| підкреслювали|. Атури набули| поширення| в XV ст.| в період| «бургундських| мод». Атури - улюблений головний| убір| знаті|.
Виготовляли еннен| з жорсткого| паперу| або| накрохмаленого| льону|, поверх натягували| шовк| або| іншу дорогу тканину| і прикріплювали| довгу| вуаль. Інколи замість| вуалі| застосовували| невеликий тканинний| шлейф. Популярною була| і повна| драпіровка| еннена| вуаллю|. Також вуаль укріплювали| у|у| формі| складених| крил метелика| за допомогою| металевих| вусиків| і шпильок|. Висота еннена| залежала| від| ступеня| знатності| жінки|. Так, принцеси| носили еннени| метрової| висоти|, придворні| пані|  до 50-60 см. В|у| той же час| діаметр| еннена| диктувався| модою -від| великого до дуже| малого. При вході| в приміщення| жінка в еннені присідала. Жіночій одяг - роба, зшита по фігурі, довга з шлейфом. Плащ – напівкруглий з застібкою на грудях. Крім атурів до жіночих головних уборів відносились хустки, капюшони, які зав’язувалися навколо шиї, горжі (труба з тканини, розширена по краям), туре (капелюх, розрізаний позаду).
Чоловіки, щоб не видаватися малорослими поряд з жінками в енненах, надягали капелюхи у|у| вигляді «цукрових голів». |Найбільш популярним| і дорогим|любим| кольором| був| жовтий|, такий|, що| вважався| чоловічим|. З’явились нові типи одягу: чоловічі штани, які зшивалися з двох шматків за формою тіла і були одночасно за панчохи. Сорочка (каміза) стала коротшою і заправлялася в штани. Зверху одягався колет (коротка куртка з розрізом по середині, зверху – коротший плащ або шуба). З’явився жакет, шкіряний капелюх з полями, або берет.
Взуття – напівчеревики та туфлі з загостреними носками із шкіри або оксамиту без підборів. Іноді довжина носків становила 70 см - для безпеки пересування носки за допомогою золотого ланцюжка кріпилися до ноги на рівні кісточки.
Стиль Ренесанс
Ренесанс, або| епоха| Відродження, як стиль в мистецтві| зародився| в Італії у XIV столітті| у період формування зародків капіталізму і прогресу у різних галузях суспільного життя. Пізніше| він| поширився| на всю Европу. Свою назву| стиль Відродження отримав| від| вияву| цікавості| до античної| спадщини| людства|, гуманітарних| наук і мистецтва| стародавнього| світу|.
Фоном для розвитку| епохи| Відродження послужило декілька| моментів|. Основний з них - це| стрибок| в розвитку| самосвідомості| людства| і піднесення| світської| влади|. Церква вже| не виступає| в ролі| головного замовника| предметів| мистецтва|. багатство| і розкіш| служать| все| більше| для показу положення| знаті|. Розкішній будинок| з багатим| убранням| стає| необхідним| атрибутом високого| соціального| положення| його| власника|. Архітекторами епохи| Відродження будуються| вже| не лише| церкви і громадські| будівлі|, але| і нові| типи| будинків|, такі| як міський| палац| і заміська| вілла|.
Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васко де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|. Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васька де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|.
Архітектурна складова| стилю Ренесанс заснована| на пропорціях| і формах класичних| греко| - римських| ордерів|. Проте вона| успадкувала| від| Готичного стилю прагнення| до зайвої| декоративності|, що| істотно відрізняє| її від| архітектури| стародавнього| світу|. Спрямованим вгору| лініям| готики протиставляються| горизонтальне| розчленовування| будівлі|. Дахи стають| плоскі|, шпилі| поступаються| місцем| куполу. Загальні пропорції| будівлі| стають| приземистіші|, засновані| на принципі| "золотого перетину|". Також з'являється| вирішення| фасаду будівлі| у|у| вигляді| декількох| однакових| в архітектурному| плані| блоків|.
Народжується проектування. Для меблів характерна чітка форму та широке використання архітектурних елементів (колон, карнизів, фронтонів). Види: скрині, ліжка, каса - панка (на зразок дивана), шафи для посуду, секретери, столи, стільці, крісла, лавки. Прикраси, різьблення, позолота, мозаїка, інкрустація. Спинки та сидіння з художньо оздобленої шкіри.
Посуд із срібла, золота, фаянсу, скла, майоліки (тарілки, ножі, бокали, виделки, вази).
Одяг – мальовничий, яскравий, з дорогих тканин (для модного одягу)- парча, шовк, оксамит.
Чоловічий костюм складався з штанів-трико, що щільно прилягали до тіла, сорочки, вузької куртки, плаща. На штани-трико одягали наколінні штани і високі чоботи (або м’які туфлі, сандалії, черевики).
Головні убори – маленькі круглі шапочки, шляпи з полями, типу тюрбану, капюшони, обручі.
Жіночий одяг включав – легке плаття роба з прилягаючою гладкою кокеткою, декольте прямокутне, порівняно велике, прикрашалось мереживом та рюшами, рукави підкреслювали розкіш і витонченість вбрання, бюст і талія стягувались корсетом. Зверху одягались довгі плащі на підкладці (без розрізів, іноді з розрізами для рук). Ефект досягався не тільки за рахунок форми, а й декоративного різноманіття тканин та гри кольорів і тіней. Головні убори – берети, шляпи, вуалі, муфти, віяла, сумки з тканин, рукавички. З’явилася нижня білизна і панчохи.
Головною відмінною ознакою одягу даного стилю був комір в складку. Спочатку складки збиралися навколо шиї сорочки, а потім стали відрізною деталлю.
Головні убори – берети, шляпи, вуалі, сітки. Сумки та муфти виготовлялись із дорогих тканин і прикрашались вишивкою та коштовним камінням. Доповнювали туалет поясні кишені та рукавички. Взуття – високі чоботи із світлої шкіри, м’які туфлі, сандалії та черевики. Розвиваються різні типи ренесансного стилю: італійський, іспанський, англійський, німецький, французький та інші.
Художній стиль Бароко
Бароко, що| тяжіло| до урочистого| «великого стилю», в той же час відобразило| уявлення| про складність|, різноманіття|, мінливість| світу|світу|. Бароко властиві| контрастність|, напруженість|, динамічність| образів|, афектація|, прагнення| до величі| і пишноти|, до поєднання| реальності| й ілюзії, до злиття| мистецтв| (міські| і палацово-паркові| ансамблі|, опера, культова| музика|, ораторія|); одночасно| тенденція| до автономії| окремих| жанрів| (кончерто| гроссо|, соната, сюїта| в інструментальній музиці|).
Світоглядні основи| стилю склалися|, як результат потрясіння|, якими| були в XVIст.| реформація і учення| Коперника. Змінилися уявлення, що існували в| античності,| про світ|, як про розумну| і постійну| єдність, а також| ренесансне| уявлення| про людину|, як про найрозумнішу| істоту. Людина почала усвідомлювати| себе «чимось| середнім| між| всім| і нічим|» за висловом| Паскаля, «тим|, хто| уловлює| лише| видимість| явищ|, але| не здатний| зрозуміти| ні| їх початку, ні| їх кінця|».Епоха бароко| породжує| величезну| кількість| розваг| ради розваг|: замість| паломництва| променад; замість| рицарських| турнірів| «каруселі|» (прогулянки| на конях) і карточні | ігри; замість| містерій| театр і бали-маскаради|. Можна додати| ще| появу| гойдалок| і «вогненних| потіх|» (фейєрверків|). В|у| інтер'єрах місце| ікон зайняли| портрети| і пейзажі|, а музика| з духовної| перетворилася| на приємну| гру| звуку. Епоха бароко| відкидає| традиції| і авторитети| як забобони| і заборони|. Достеменне все те, що| «ясно і виразно|» мислиться| або| має| математичне| вираження|, заявляє| філософ| Декарт. Тому бароко| це| ще| епоха| Розуму і Освіти. Не випадкове| слово «бароко|» інколи зводять| до позначення| одного з видів| висновків| в середньовічній| логіці| до baroco|. У|у| Версалі з'являється| перший| європейський парк, де| ідея лісу| виражена| гранично математично|: липові| алеї| і канали| немов| викреслені| по лінійці|, а дерева підстрижені| на зразок| стереометричних| фігур|. Вперше одягнені| в уніформу| армії| епохи| бароко| велику| увагу приділяють «муштрі» геометричній правильності побудов на плацу.
Пишні і помпезні форми в архітектурі. Все підпорядковано монархії. Пишний одяг і перуки, ненатуральність поз і рухів, вигадливість манер.
Чоловічий одяг складався з сорочки з довгими і широкими рукавами, оздоблених мереживом, камзола, каптана, штанів – кюлотів, які щільно обтягували ноги і торс чоловіків, черевиків з панчохами і трикутного капелюха.
Жіночій одяг включав два плаття - верхнє і нижнє, в якому була вузька талія, вузькі рукава, прикрашені оборками, корсети з китового вуса, черевики на високих підборах.
Жінка бароко| дорожить блідістю| шкіри|, на ній| неприродна, химерна зачіска|, корсет і штучно розширена| спідниця| на каркасі| з китового вуса|. Паньє (фр|. panier| корзина|кошик|) каркас з вербових| або| сталевих| лозин або| з пластин китового вуса| для надання| пишноті| жіночій| спідниці|. В|у| Германії і в Росії подібні| каркаси| називалися| фіжмами| (Fischbein| риб'яча| кістка|, китовий| вус|). Каркас-паньє допомагав| жінці| досягти| модного в епоху| рококо силуету| «перевернутої| чарочки». Тонка, стягнута| корсетом талія|, прямі| плечі| і бокалоподібна| спідниця| створювали| це| враження|. Паньє пристібалося| на гудзиках| до жорсткого| корсета. Паньє протягом| всієї| досить| тривалої| історії (до 1780 рр|.) багато| разів міняли| не лише| розмір|, але| і форму. Так, в 20-30 рр|. жінки| носили пишні| колоподібні| паньє|.
В|у| 40-х з Англії прийшла| мода на так звані| «паньє з ліктиками|» овальний| каркас розширював| спідницю| з боків|, при цьому| роблячи| її плоскою спереду| і ззаду|.
В|у| 50-60 рр|. паньє| стають| скромнішими| і знов| набувають| круглої| форми|. У|у| другій| половині| століття| паньє| як би| «розділяється|» на дві| півкупольні| форми, що| спереду з'єднуються| тасьмою| на талії.|
В|у| епоху| Марії-антуанети паньє| стають| до того великими і незручними|, що| їх забезпечують| додатковою| конструкцією| на шарнірах|, а також|. збільшують| величину каретних| дверец|. У кінці| 1780 рр|. паньє| виходять| з моди і| їх замінюють| фо-кю| (faul-cul|) маленькі| підкладні| подушечки, що| надягають| під| спідницю| ззаду|.

Рис. 3 Еволюція каркасу - паньє| До кінця| XVIII ст.| пишні| спідниці| абсолютно виходять| з моди|, поступившись місцем| строгим|суворим| спадаючим| драпіровкам| стилю ампір|.







Рис.4 Танцівниця XVIII століття| в паньє



Рококо
Рококо (фр|. rococo|, від| фр|. rocaille| декоративна раковина, черепашка, рокайль), рідше| рококо| стиль в мистецтві| (в основному, в дизайні| інтер'єрів), що| виник| у|у| Франції в першій| половині| XVIII століття, | як розвиток| стилю бароко|.
Рис.5 Інтер’єр у стилі рококо.
Характерними рисами рококо є вишуканість|, велика декоративна навантаженість| інтер'єрів і композицій|, граціозний| орнаментальний| ритм, велика увага| до міфології|, еротичних ситуацій|, особистого комфорту.|
| Меблі рококо відрізняються| за характерними| ознаками. Одна з найяскравіших|   зігнуті| лінії|, зігнуті| ніжки|. Меблі стають| дедалі|полягли| витонченішими| в порівнянні| з тими|, що| були| раніше|. З'являються нові| предмети| меблів|, консольні| столики, секретери|, бюро, комоди|, шифоньєри| та два найбільш| поширених| типа|типу| крісел|  «Бержер» і «Маркіза».
Найвищий розвиток| в архітектурі| стиль отримав| в Баварії. Стиль рококо виразився| блискучим| чином також| у|у| всіх| галузях| художньо-промислових| виробництв|; з особливим| успіхом| він| застосовувався| у|у| виробництві| фарфору, надаючи| своєрідну| витонченість| як формі|, так і орнаментації| | виробів|; завдяки| цьому|, це виробництво зробило свого часу| |величезний| крок| вперед і увійшло| до великої| пошани| в|у| любителів| мистецтва|.
Окрім фарфору  в моді| срібло|. Виготовляються шоколадниці|, супниці|, кавники|, блюда, тарілки| й інше. В|у| цей час|| народжується| кулінарне| мистецтво| в його| сучасному| вигляді|, в|у| тому числі|  мистецтво| сервіровки| столу. Згодом стиль рококо змінився| класицизмом|. Мода епохи| рококо відрізнялася| прагненням| до рафінованості|, витонченості| і навмисного| спотворення| «природних|» ліній| людського| тіла|. Моду рококо прийнято| вважати| за жіночну| моду, оскільки| в цю| епох|у сталося| максимальне| наближення| чоловічої| моди| до типово-жіночих| зразків|.
Деякі дослідники| навіть| називають| XVIII століття| «століттям| жінок|». Ідеал чоловіка| витончений| придворний|, франт. Ідеал жінки| тендітна| струнка манірниця|. В|у| моді| осина талія|, вузькі| стегна|, тендітні| плечі | . Цей силует| залишався| незмінним| впродовж| всієї| епохи| рококо. Жінки носять| пишні| спідниці| паньє|, що| створюють| ефект| «перевернутої| чарочки».
Жіноча зачіска зазнала значних змін.| Так, в 17201760-х роках| (після| того, як фонтанж| |залишковий| вийшов| з моди|) в моді| була| гладка, маленька| зачіска| з рядами|низками| спадаючих| локонів|. Потім зачіска| почала «зростати|», щоб| в 1770-і| роки| перетворитися| на знамениті| «фрегати|» і «сади|саджай|», які| так любила| Марія - антуанета. Чоловіки спершу| відпускали| з боків| буклі|, а ззаду| носили довгу| косу. Дещо пізніше| до моди| увійшли| білі| напудрені| перуки із закрученими| з боків| буклями, кіскою| і бантом позаду|.Основним типом чоловічого| одягу,| з часів| моди| бароко|, залишався| жюстокор|, але| пізніше| його| стали називати| каптаном|. Жюстокор мав| на початку століття| прямішу| форму, потім| зазнав| еволюції|: його| пілочки| стали ширшими|, як би| стирчали| в різні| боки|. На рукавах були| широкі обшлаги, на кишенях| - величезні| клапани|. Під нього| надягали| камзол. Носили білосніжні| сорочки, мереживні| жабо й шийні| хустки|, вузькі панталони, шовкові панчохи, галстук. На ноги вдягали черевики на невисокому підборі. Як чоловічий головний| убір| популярним залишився трикутної форми капелюх. Жіноче плаття| також| зазнало| подібну| еволюцію|: спершу| воно| було| вужче|,а потім| стало розширюватися| і розширилося| до краю. Парадний туалет доповнювався великою кількістю ювелірних прикрас.|
На самому початку епохи| рококо в моді| був| стиль «ноншаланс»|, тобто| нарочита недбалість|. Епоха рококо принесла моду на пастельні|, приглушені| (у порівнянні| з епохою| бароко|) тони: ніжно-блакитний|, блідо-жовтий|, рожевий|, сіро-блакитний|. Якщо в епоху| бароко| всі| жінки| виглядають| | зрілими| (їм неначе| всім| за тридцять|), то рококо це| час юних| німф| і пастушок, яким| ніколи| не буде| більше| двадцяти|. Рум'яна і пудра допомагають| всім| пані| виглядати| молодими|, хоча| ці| особи|особи| і перетворюються| на мляві| маски.
Стиль рококо подібний бароко, але більш зручний і елегантний, розкішний і комфортний. Для цього періоду були характерні такі меблі, як стільці, крісла, дивани, шифоньєри, комоди, секретери, столи із зігнутими лініями та випуклими і асиметричними формами. Зменшуються в габаритах, знижуються спинки, стоншуються ніжки, підлокітники. Всі частини меблів характеризуються тонкою різьбою у вигляді коралів, раковин, стилізованих орнаментів. Освоюються нові типи меблів: канапе, шезлонг, бержер (глибоке крісло).
Класицизм
Классицизм| (фр|. classicisme|, від латин. classicus| зразковий) художній стиль і естетичне направлення|напрям| в європейському мистецтві XVII XVIIIст.ст. |Інтерес для класицизму представляє|уявляє| лише|тільки| вічне, незмінне в кожному явищі він прагне розпізнати лише|тільки| істотні|суттєві|, типологічні риси|межі|, відкидаючи|відкидати| випадкові індивідуальні ознаки. Естетика класицизму додає|надає| величезне значення суспільно-виховній функції мистецтва. Багато правил і канони класицизм бере з|із| античного мистецтва (Арістотель, Горацій).
У архітектурі під класицизмом розуміють архітектурний стиль, поширений в Европі в XVIII початку XIX ст.ст.|, головною ідеєю|чільною| якого було звернення до форм античної архітектури як до еталону гармонії, простоти, строгості|суворості|, логічної ясності і монументальності. Архітектурі класицизму в цілому|загалом| властива регулярність планування і чіткість об'ємної форми. Основою архітектурної мови|язика| класицизму став ордер, в пропорціях і формах близький до античності, симетрично-осьові|осьові| композиції, стриманість декоративного убранства, регулярна система планування міст.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Рис.6 Великий театр
у Варшаві.

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Рис.7 Церква Михайла
Архангела в Коломне (Росія)


Велика французька революція 1789 р. закріпила у Франції перемогу капіталістичних стосунків над феодальними.
Саме цей ідеал з'явився одним з основних джерел формоутворення костюма. Перш за все|передусім| це позначається в значному спрощенні асортименту шитих виробів, тканин, прикрас|прикрашань|, в появі динамічних форм і сміливого колірного рішення|вирішення|. З|із| костюма зникають|йдуть| шовк, парча, оксамит, дорогі|любі| мережива і прикраси|прикрашання|, каркасна основа, перуки.
У одязі революціонерів  санкюлотів відбивається прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм. Відчутно вплив народного костюма. Великого значення набуває символіка кольору|цвіту|, що несе революційно-патріотичні ідеї.


Рис.8 Зручний й лаконічний одяг санкюлотів
Чоловічий костюм складається з короткої куртки  карманьйоли, надітої|надягнути| поверх білої сорочки, довгих синіх панталонів, оброблених червоною тасьмою, червоного фрігійского| ковпака з|із| національною кокардою. На шиї  кольоровий вільно пов'язаний шарф-галстук|краватка|. Під карманьйолу надягали|надівали| короткий жилет.
У холодну погоду зверху носили плащ упелянд| з|із| товстого сірого або коричневого сукна з|із| коміром і відворотами|закотами| з|із| червоного плюшу.
Таке ж рішення|вирішення| мав жіночий костюм: нижня сорочка і верхня коротка двобортна куртка без корсета, спідниця з|із| синього сукна завдовжки до середини литок прямої вільної форми, призібрана| на поясі, без каркасної основи, на талії  пояс-шарф.
На голові  фетровий капелюх із|із| страусиним пером|пір'їною| і кокардою. Колірне рішення|вирішення| традиційне  червоне, синє, біле; обробка  яскраво-червона тасьма, широкий кант.Обидва костюми  чоловічий і жіночий  лягли|полягли| в основу костюмів посадових і соціальних|громадських| осіб цього періоду.
Рис.9 Жіночий костюм періоду класицизму

Французький революційний конвент надавав|надавав| велику важливість формам костюма революційного народу і доручив одному з видатних|визначних| художників|митців| Франції Жаку-Луї Давиду створити проекти національних костюмів третього стану, тобто буржуазії і народних мас. Художник|митець| створює їх під прямим впливом римської класики. Цей вплив позначився в колірному рішенні|вирішенні|, у формі|у формі| доповнень, прикрас|прикрашань|, головних уборів. Білий, синій, червоний кольори|цвіт|  символи свободи, рівності, братерства|братства|  переважають в кольорі|цвіті| курток, жилетів, шарфів, спідниць, головних уборів.
Фрігійські ковпаки з|із| трибарвними|триколірними| кокардами, легкі шарфи, що розвіваються, драпіровані чоловічі плащі і античні жіночі туніки, представлені|уявляти| в ескізах костюмів Давида, були затверджені конвентом як ті, що відобразили|відбивали| ідеал часу. Проте|однак| в життя були втілені|перетворювати| лише їх окремі елементи.
В одязі з’явився фрак, суворих темних кольорів, з стоячим коміром та відігнутими від талії полями, з’явився циліндр. Сорочка з жабо й манжетами. Плаття стало дуже розширене з боків, з вузьким ліфом, глибоким вирізом, каре, обшите оборками. Взуття - туфлі з тканин (оксамиту, атласу, парчі).
Французький костюм періоду революції знаходився|перебував| під впливом класицизму, який стверджує нові естетичні ідеали|подання| і нову форму костюма без каркаса і багатовікової пишноти прикрас|прикрашань|. У жіночому одязі  це тонке муслінове або батистове світле плаття|сукня| без обробки і прикрас|прикрашань|, надягається|надіває| на трико або на голе тіло. Висока лінія талії визначає співвідношення пропорцій короткого ліфа і довгої прямої спідниці: 1 : 6 у фас, 1 : 6,5 в профіль і 1 : 7 з боку спини (завдяки невеликому шлейфу ззаду|позаду|). Силует жіночої фігури вписується у витягнутий прямокутник із|із| сторонами, приблизно рівними ширині плечей, талії, стегон і низу спідниці. М'який ліф з|із| глибоким вирізом, плавно спадаюча, закладена ззаду|позаду| зустрічними складками спідниця, колір|цвіт|, колорит і фактура|фактура-ліцензія| тканини нагадують античний костюм .
Роль гіматія|, палл| і іншого верхнього античного одягу виконують якнайтонші|щонайтонші| індійські шалі з кашеміру. Червоні, блакитні|голубі|, бірюзові, світло-коричневі|ясно-коричневі| з|із| облямівкою орнаменту, вони покривають шию, плечі, виразно завершуючи прекрасний|чудовий| образ|зображення|.
Головні убори також наслідували античній формі  обручі, сітки, діадеми, пишні пов'язки із|із| страусиним пір'ям, оксамитові і шовкові стрічки підтримували зачіски з|із| грецьким вузлом або короткі кучеряві стрижки.
Туфлі  плоскі на низькому каблуці, світлих тонів з|із| шнуруванням із|із| стрічок, що обплітають ногу на зразок грецьких сандалів|сандалій|.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] Рис. 10. Чоловічий костюм періоду класицизму.
Рис.11. Розвиток жіночого костюму в класичному стилі.
 Поряд з|поряд із| існуванням моди, що різко розходиться з|із| колишньою, продовжує розвиватися тенденція, що намітилася раніше, до простоти, зручності, діловитості, характерної для буржуазії цього періоду. Чоловічий костюм включає темний шерстяний|вовняний| фрак, світлий жилет, замшеві кюлоти| .У жіночому костюмі  прямі плаття|сукні| без каркасної основи з|із| вузьким прилеглим ліфом, прямою призбореною| спідницею, короткі, фартухи, нагрудні косинки і шалі, що перехрещуються на грудях і зав'язуються ззаду|позаду|.
Початок XIX ст.|ст.| знаменується промисловим переворотом в Західній Европі, бурхливим зростанням|зростом| продуктивних сил, встановленням буржуазних виробничих стосунків. Потужний|могутній| технічний прогрес, зміни соціального складу суспільства|товариства|, концентрація населення в крупних містах різних європейських країн створюють основу для завершення процесу утворення єдиного європейського міського костюма, який все більше втрачає риси|межі| місцевої і національної своєрідності.
Розвиток моди в XIX столітті|ст.| відбувається|походить| дуже інтенсивно і зачіпає в основному жіночий одяг, тоді як форми чоловічого костюма усе більш стабілізуються. На перше місце|місце-милю| висуваються його практичність, доцільність, строгий|суворий| зовнішній вигляд. Це пояснюється|тлумачить| способом життя, що перш за все|передусім| змінився, новими естетичними ідеалами XIX ст|ст.| і певним положенням|становищем| жінки в буржуазному суспільстві|товаристві|.
Першість в області жіночої моди як і раніше залишається за Францією, чоловічої , за Англією. Поряд з|поряд із| ускладненням соціальних функцій моди значно розширюється сфера її впливу в суспільстві|товаристві|.
Ампір
Початок XIX ст|ст.| характеризується появою в мистецтві стилю ампір (від французького «імперія»). Він виражав|виказував| естетичні смаки крупної буржуазії й прославляв військові|воєнні| перемоги Наполеона.
Так само як класицизм XVIII століття|ст.|, стиль ампір надихався античними образами|зображеннями|. Характерними елементами орнаменту були античні лаврові вінки, луки|, стріли, пальмові гілки, леви. Щільними симетричними рядами|низками| розташовувалися орнаментальні рельєфи, розписи на нерухомій гладі палацових стін або лакованих меблів, створюючи величну монументальність інтер'єру. Стиль ампір відрізнявся від класицизму більшою статичністю, пишнотою, блиском і помпезністю.
Штучно насаджуваний у Франції імператорською владою стиль ампір, відрізнявся від класицизму в стилі ЛюдовикаXVI холодністю, помпезністю, пишнотою, блиском, напищеністю. Наполеон прагнув до блиску й ореолу слави римських імператорів. Але, якщо Класицизм виник вільно й був орієнтований на демократичні Афіни, то художникам французької Імперії було суворо вказано брати за взірець форми мистецтва Стародавнього Риму. Цій суттєвій відмінності не завжди надають належного значення, коли говорять про Ампір, як вищий і одночасно завершальний акорд класичного напрямку. Примітивність змісту і жорсткість ідеологічних установок зробили Ампір не художнім стилем в повному розумінні цього слова, а стилем декорації й навіть поверхневого камуфляжу.
В своїй угодливості придворні декоратори Наполеона доходили до абсурду. Так спальня імператриці Жозефіни в палаці Мальмезон була перетворена в якусь подобу до похідної палатки римського центуріона, а одягнені в римські туніки жінки мерзли від холоду, в погано опалюваних паризьких салонах й в засніженому Петербурзі, що у всьому наслідував французьку столицю. Воїстину, говорячи словами самого Наполеона, «від великого до смішного один крок». У 1812 році вийшло у світ грандіозне видання «Збірник ескізів для прикрашання інтер’єру і всіх видів обстановки». Парадоксально, але Ампір, не дивлячись на свою нормативність й регламентованість, обмежуючу свободу мислення, був романтичним. Характерне для Ампіру поєднання «римських» й «єгипетських мотивів», червоного дерева та золоченої бронзи, а також патинованої, матово – чорної, що асоціювалася з базальтами Єгипту, можна бачити в творах прославленого паризького «бронзовщика», який виготовляв бронзові деталі меблів, світильників, бра, канделябрів, триножників, ваз й корпусів годинників.
Це вищий і одночасно завершальний акорд класичного напрямку. Все знову стає масштабнішим, монументальним. Цей стиль має багато подібного з Стародавньою Грецією в архітектурі й інтер’єрі. Орієнтуючись як і класицизм|, на зразки| античного мистецтва|, ампір| включивши в їх коло|коло| художню| спадщину| архаїчної| Греції і імперського Риму, черпаючи| з нього| мотиви| для втілення| величної| потужності| і військової| сили|: монументальні| форми| масивних| портиків| (переважно| доричного| і тосканських| ордерів|), військову| емблематику| в архітектурних| деталях і декорі| (військова| зброя|, лаврові| вінки|, орли| і т. п.). Ампір включивши також| окремі| староєгипетські| архітектурні| і пластичні| мотиви| (велика нерозчленована| площина| стін| і пілонів|, масивні| геометричні| об'єми| єгипетський орнамент, стилізовані| сфінкси| і т. п.).
Цей стиль має багато подібного з Стародавньою Грецією в архітектурі й інтер’єрі. Орієнтуючись як і класицизм|, на зразки| античного мистецтва|, ампір| включивши в їх коло|коло| художню| спадщину| архаїчної| Греції і імперського Риму, черпаючи| з нього| мотиви| для втілення| величної| потужності| і військової| сили|: монументальні| форми| масивних| портиків| (переважно| доричного| і тосканських| ордерів|), військову| емблематику| в архітектурних| деталях і декорі| (військова| зброя|, лаврові| вінки|, орли| і т. п.). Ампір включивши також| окремі| староєгипетські| архітектурні| і пластичні| мотиви| (велика нерозчленована| площина| стін| і пілонів|, масивні| геометричні| об'єми| єгипетський орнамент, стилізовані| сфінкси| і т. п.).
Ампір склався| в надрах| класицизму|, в якому| пошуки| витонченої| простоти| форм і декору поступово| змінялися| прагненням| до їх граничної| |монументальної| виразності|. Крайнім проявом| цієї| тенденції| був| пройнятий| цивільним| пафосом суворий| аскетизм проектів р|яду|низці| архітекторів| епохи| Великої французької| революції|. Висунуті ними нові| містобудівні| і художні| ідеї стали основою розвитку| ампіру|, отримуючи| в різних| країнах| різне| тлумачення|, продиктоване| місцевими| особливостями| суспільного| і політичного| життя|.
У період| імперії Наполеона I цілям| прославляння| успіхів| держави| служила меморіальна| архітектура| (тріумфальні| арки, пам'ятні колони), що інколи повторювала давньоримські зразки В|у| обробці нарочито парадних інтер'єрів палаців (Мальмезон, Фонтенбло, Богарне і ін.), перебудованих для імператорського двору і нової знаті, мотиви єгипетських рельєфів, помпейських розписів, грецького і римського декору, ренесансних фресок і орнаментів співзвучні ампірним меблям і бронзовим виробам, стилізованим в|у| дусі предметів обстановки багатого давньоримського житлового будинку. Ампір отримав самобутні національні риси у|у| Великобританії, Данії Італії; в|у| Росії і в Германії він ставши виразником ідей державної незалежності, які народи цих країн відстоювали в анти наполеонівських війнах.
Чоловічий костюм цього періоду складався з білої сорочки, короткого жилета, галстука – шарфа, довгих панталон на підтяжках, фрака, сюртука, який заміняв пальто, англійського капелюха з вузькими полями. Взуття – високі чоботи з відворотами і бальні туфлі Чоловічим повсякденним одягом стає темний (коричневий, чорний, синій) шерстяний|вовняний| фрак з|із| високим коміром-стійкою|стойкою|. Частіше за всього його носили зі|із| світлими панталонами і світлим жилетом. Верхнім одягом був двобортний редингот, або сюртук, який поступово став основним в діловому чоловічому одязі. Взимку і восени чоловіки носили редингот з|із| декількома комірами або пелериною|ліворуч|. Зачіски в основному короткі, головні убори  високі капелюхи з|із| невеликими, заломленими з боків полями. Поширеними видами взуття були чоботи і туфлі.Силует костюма ампір прагне до циліндричних контурів високої і стрункої колони. Щільні блискучі|лискучі| тканини прикрашають однотонною рельєфною вишивкою або симетричною декоративною обробкою.





Рис.12 Одяг в стилі Ампір
Композиція костюма статична, декоративне рішення|вирішення| переважає над конструктивним.
Особливо глибоким був вплив ампіру в жіночому одязі. Пропорції костюма залишаються такими ж, як в кінці|наприкінці| XVIII ст.|ст.| (висока талія ділить фігуру в співвідношенні 1 : 7 і 1 : 6, пряма довга спідниця і вузький ліф). У 1809 р. в костюмі знов|знову| з'являється |появляється| корсет.
Використання|застосування| дорогих|любих| щільних тканин різко міняє|замінює| пластику костюма. У ньому з'являється|появляється| все більше декоративних елементів: рюшів, мережив, вишивки, воланів. Плаття|сукню| роблять|чинять| з|із| щільного шовку або тонких прозорих тканин, але|та| на щільній шовковій підкладці, і вишивають однотонною білою гладдю із|із| золотою і срібною ниткою, блискучими|лискучими| пайєтками|. Воно часто має шлейф, глибоке декольте, короткий рукав-ліхтарик на широкому манжеті. Жіночий костюм – талія в сукні дуже висока. Верхній одяг – спенсер, редінгот та багато різних накидок. Взуття легке, без підборів з вузьким носком (стрічки хрест-навхрест) обв’язували ногу. Доповнювали туалет довгі рукавички, невелике віяло, сумочка типу кісету, маленька парасолька.
Далі жіночий костюм стає важчим, збільшується кількість поперечної обробки по низу. Спідницю прикрашають воланами, мереживами, фестонами. Розширюється лінія плеча. Лінія грудей залишається завищеною, лінія талії опускається ближче до природної. Лінія низу розширеної спідниці коротшає|скорочується| (до щиколоток).


Рис. 13 З’являються короткі спенсери (справа) і однобортні реденготи(зліва).
Характерне для стилю ампір захопленням вертикальними композиційними лініями поступається місцем|місце-миля| розчленовуванням по горизонталі. Фігура стає| менш високою і стрункою.
Інтерес до природи, звичай здійснювати|скоювати| піші прогулянки приводять|наводять| до значного розширення асортименту верхнього жіночого одягу: з'являються|появляються| короткі спенсери|Спенсер|, однобортні рединготи |лівоз|із| шерстяних|вовняних| або бавовняних тканин, оброблені оксамитом, атласом (взимку  стьобані| на ваті або підбиті хутром|міхом|). Верхній одяг повторює силует, крій і форму деталей плаття|сукні|. Костюм доповнювався капорами всіляких фасонів, інколи|іноді| з|із| вуаллю, а потім капелюхом типу|типу| ток|тік|, довгими лайковими рукавичками, часто без пальців (мітенками|).Туфлі  відкриті|відчиняти|, плоскі, шкіряні на низькому підборі.
У 1830 р. в Німеччині|Германії|, Франції і інших європейських країнах пануючим направленням|напрямом| в мистецтві стає романтизм. Його естетичний ідеал  сильна особа|особистість|, що прагне|прагнуча| свободи, боротьби, дії. Характерною для романтизму була ідеалізація минулого, головним чином середньовіччя. У зовнішньому вигляді і костюмі людини вплив романтизму створив образи|зображення| піднесені, пристрасні|палкі|, мрійливі, натхненні.
У чоловічому костюмі, який за асортиментом і основними формами залишається незмінним, велике значення надається дорогим шерстяним|вовняним| та тонким лляним тканинам. Для бальних фраків використовують оксамит, для жилетів  різноколірну парчу. У моду повертається середньовічний плащ і довгі загострені|гострокінцеві| туфлі.
У жіночому костюмі панує плаття|сукня| з|із| дуже вузькою стягнутою|поцупити| жорстким корсетом талією, непомірно широкими вгорі|угорі| і на лінії ліктя рукавами, низько спущеним плечем і розширеною спідницею завдовжки до щиколоток. Такі плаття|сукні| зі|із| світлого атласу, оксамиту рясно прикрашалися стрічками, мереживами, воланами. Доповнювали їх пишні головні убори із|із| страусиним пір'ям, квітами|цвітом|, вуаллю, ювелірними прикрасами|прикрашаннями|.
Рис.14 В моді одяг в романтичному стилі
Чоловічий і жіночий силуети в романтичному костюмі схожі: похила лінія плечей, сильне розширення рукава, щільне облягання грудей і талії, розширення лінії стегон.
У 4050-і рр. в чоловічому костюмі перемагає функціональність, доцільність форм, утверджується мішкуватий силует. Фрак стає парадним одягом. У щоденному одязі його замінює сюртук, зручніший закритий|зачиняти| одяг із|із| застібкою на гудзики. У 60-х рр. сюртук замінюють піджаком (у минулому частка|частина| мисливського костюма), який разом з брюками і жилетом починають|починають| робити|чинити| з|із| однієї тканини. Ще раніше у верхньому чоловічому одязі з'являється|появляється| пальто, коротке, прямого силуету (мал. 15). Колірна гамма|гамма-гексахлорциклогексан| обмежується темними (синім, коричневим, зеленим, чорним кольорами|цвітом|. Малюнок тканини  клітка|клітина|, вузька смужка. В літньому асортименті допускались сірий, білий й кремові кольори.
Рис.15 Асортимент, форма й |цвіт|колір чоловічого|цвіт| одягу остаточно стабілізуються.

З того часу аж до 60-х рр. XX ст|ст.| зміни в чоловічій моді стосуються в основному форми деталей (комірів, лацканів), довжини і ширини низу брюк, застібки (двобортною або однобортною), ступеня|міри| прилягання по основних лініях силуету. Асортимент, форма і |цвіт|колір|цвіт| одягу остаточно стабілізуються.
Основним головним убором залишається циліндр. Взуття  чоботи і закриті|зачиняти| туфлі чорного кольору|цвіту|.
Абсолютно|цілком| в іншому напрямку|напрямі| розвивається жіночий костюм. Рамки діяльності жінки в буржуазному суспільстві|товаристві| украй|надто| обмежені: світські розваги, мистецтво. Вона перетворюється на іграшку, пишну вивіску успіхів і положення|становища| свого чоловіка|чоловіка|, фабриканта, ділка, буржуа.
Форми її костюма далекі від якої б то не було практичності, доцільності. Розкішні, багаті тканини, нагромадження обробки і прикрас|прикрашань|, швидка зміна моди, розрахованої на помітні ефекти, характеризує жіночий костюм буржуазної верхівки. Еклектизм  формальне механічне з'єднання|сполука| різних художніх стилів, властивий всьому буржуазному мистецтву XIX століття|ст.|, характеризує і костюм. Впродовж|упродовж| всього періоду зустрічається використання елементів античності, готики, бароко, рококо у фактурі|фактура-ліцензії|, кольорі|цвіті|, орнаментації| тканин, в декоративному і конструктивному вирішенні костюма, в обробці.
Силует і форми жіночого костюма 4050-х рр. характеризуються чіткими пропорціями, природною лінією плеча і талії, збільшеною лінією стегон. Зникли величезні рукави, пишні банти і легковажні зачіски.
Рис. 16 Сукня з спідницею з волосяним чохлом - криноліном
|Волосся розчесане на прямий проділ, пригладжені щіткою і спускаються локонами з обох боків лиця|лиця|. Тонка шия і похилі, низько опущені плечі плавно закінчуються вузьким рукавом. Стан поміщений|ув'язнений| в довгий витончений корсет і, як стебло|стеблина|, опускається на чашку спідниці Спідниця підтримувалася волосяним чохлом - криноліном (від франц|. crin|  кінський волос, lin|  льон|лен-стланець|), який збільшувався з року в рік. До 60-років. спідниця досягла понизу 2,5 3 м|м-коду| в діаметрі, була сплощена| у фас і витягнута в профіль (Рис. 16).
Величезні спідниці 60-х рр. прикрашалися пишними воланами, облямівкою тканого узору|візерунка|, зубцями, фестонами. Цей період в історії костюма називають другим рококо. Характерною особливістю жіночого костюма цього періоду є|з'являється| різноманітність його асортименту за призначенням: уранішні|ранішні| вбрання|наряди|, костюми для прогулянок, обідні і вечірні туалети. Величезну роль в костюмі грали доповнення: рукавички, парасолька, ювелірні прикраси|прикрашання| (сережки, брошки, браслети, ланцюжки, кільця). Капелюхи зберігали форму капору з|із| високою тулією|. Особливість взуття цього часу  низькі каблуки і квадратна носочка частина.|частина| |
Впродовж|упродовж| 7080-х рр. відбувається|походять| подальша|дальша| стандартизація і стабілізація чоловічих костюмів, розширення асортименту виробів за призначенням. Зміни, що диктуються модою, стосуються окремих частин. Посилено розвивається промислове масове виробництво чоловічого одягу, яке до кінця століття|віку| остаточно витісняє індивідуальне.
У жіночому костюмі відбувається|походить| чергова зміна силуету, а також подальше|дальше| збагачення асортименту тканин, матеріалів і розкішної, дорогої|любої| білизни. Розкішні тканини і мережива поєднуються|сполучаються| в костюмі з|із| вишуканою обробкою.
Змінюється форма каркасної основи плаття|сукні|. Округлі пишні форми криноліну замінюються вузькою в боках прямою спідницею з|із| турнюром нижче за лінію талії спинки.
Рис. 17 Сукня зі спідницею з турнюром

Плаття|сукня| складається з гладкого прилягаючого ліфа з|із| довгими рукавами, прямої спідниці з|із| драпірованим або закладеним бантовими| складками полотнищем на спинці  треном. Трен зазвичай|звично| драпірувався на турнюрі, нижче закладався|заставляв| складками, інколи|іноді| скріпляючись тасьмою з вивороту. У бічних|бокових| швах спідниця могла бути призборена|. Поверх основної спідниці по краю ліфа пришивалася верхня спідниця, яка драпірувалася спереду або на боках, оброблялася кантами, вишивкою, плісировкою, мереживом, бантами. Ззаду|позаду| вона була коротша. Її розрізали посередині, відкриваючи|відчиняти| пишний трен. Жіноча фігура, стягнута|поцупити| довгим корсетом, струнка і витончена, асоціювалася з|із| образом|зображенням| русалки. Цей костюм був дуже декоративний, в нім одночасно використовувалися тканини, різні за кольором і фактурою|фактура-ліцензії|, різноманітні |різноманітні| обробки і прикраси|прикрашання|

Рис. 18 Жіночий костюм з морськими мотивами
До кінця 70-х рр. в моделюванні костюма з'являються|появляються| нові ідеї і образи|зображення|. Виникає інтерес до народного костюма, до східних форм. Вперше|уперше| пропонуються морські мотиви. Але|та| як і при запозиченні художніх стилів минулого, у використанні цих ідей не було художньої цілісності: народний орнамент вишивки механічно переносився на модне плаття|сукню|; у «морських» костюмах яскрава синя тасьма, двобортна застібка з|із| якорями, головний убір поєднувався з|із| драпіровкою на високому турнюрі, спідницею з|із| дрібними|мілкими| плісированими воланами
(Рис. 18).
У жіночому домашньому|хатньому| платті|сукні| з'являється|появляється| вирішення халата з рукавом кімоно.

Рис. 19 Халат з|із| рукавом кімоно


В кінці століття великий вплив на одяг має|виявляє| розвиток спорту. У чоловічому костюмі з'являються|появляються| короткі штани типу|типу| гольф, легкі куртки, кольорові сорочки, м'який фетровий капелюх.
У жіночому костюмі створюється новий асортимент: суконні широкі штани-спідниці і короткі жакети (мал. 20). Нові костюми характеризуються відсутністю химерних ліній, конструктивністю і доцільністю.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 20 Спортивний жіночий костюм

Широкого поширення|розповсюдження| набуває жіночий англійський костюм (блуза, спідниця і жакет). Білі крохмальні чоловічого типу|типу| комірці, краватки|краватки|, манжети прикрашають візитні плаття|сукні|, надаючи їм підкреслено скромного, строгого|суворому| і діловому вигляду.
Стиль Модерн
У 90-і рр. в жіночий костюм проникає стиль модерн (сучасний, новий), який виник як заперечення еклектизму буржуазного мистецтва. Взуття було різноманітним|всіляким|: високі черевики на шнуруванні або гудзиках, туфлі з|із| кольорової й чорної шкіри і шовку з|із| пряжками, бантами, розетками на високому зігнутому каблуці.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис.21 Жіночий одяг в стилі модерн
Розвиток масового виробництва одягу, що розпочався|починав| в XIX столітті|ст.|, зумовив розвиток техніки конструювання одягу. Складна і трудомістка індивідуальна підгонка виробів по фігурі розпочинає|починає| поступово витіснятися більш менш узагальненими викрійками, в основі яких лежать математичні розрахунки.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис.22 Конструктивне вирішення костюма
Контури основних деталей крою, середній шов спинки, лінія борту пілочки оформляються прямими, рівними лініями. Бічні|бокові| шви втрачають зігнуті химерні контури, що створюють надвузькі об'єми|обсяги| костюма XVIII століття|ст.| Схема побудови|шикування| основи чоловічого сюртука, візитки, пальто відтворює згладжений контур фігури, близький до її природніх контурів, забезпечує необхідну свободу руху, зручність в носінні|носку|, практичність. Ці якості починають|починають| високо цінуватися в чоловічому одязі XIX ст.|ст.| По лінії плеча силует зберігає щільне облягання, що створюється великим скосом плечового шва і зсувом|зміщенням| його на спинку. Рукав стає ширшим, але|та| зберігає великий прогин переднього зрізу на лінії ліктя, завдяки чому має зігнуту форму. У жіночому одязі крій залишається складним з|із| великою кількістю конструктивних і декоративних ліній, але|та| контури деталей також стають прямішими (Рис. 22).
Джерелом поширення|розповсюдження| моди залишалися журнали|часописи| мод.
Особливе місце|місце-милю| серед них займав|позичав| «La| mode|», заснований в 1829 р. Емілем Жірарді. Статті про моду носили в нім суспільно-філософський характер, розділ ілюстрацій вів видатний|визначний| французький художник|митець| Поль Гаварні.
Оригінальні малюнки моделей створював у Віденському журналі|часописі| по питаннях мистецтва, літератури і театру професор Королівської академії мистецтв Франц Штебер.
У другій половині XIX ст.|ст.| журнали|часописи| мод зачинають|починають| спеціалізуватися, забезпечуватися викрійками, давати практичні поради по шиттю|шитву|, розкрою, в'язанні, вишивці. Характер малюнка міняється. Це вже не проста копія моделі, а свідоме виявлення модних акцентів (вигину|згину| силуету, похилих плечей, тонкої талії і т. д.).
З'являються|появляються| перші фотографії моделей. Важливим|поважним| джерелом створення|створіння| і поширення|розповсюдження| моди є|з'являється| театр. Гра популярних акторів викликає|спричиняє| прагнення наслідувати і їх зовнішньому вигляду.
Починаючи|починати| з|із| 70-х рр. у Франції створюються перші Будинки|доми| моделей прославлених французьких кутюрье| (майстрів|мастер-штампів| вищого класу). По ідеї одного з тих майстрів|мастер-штампів|  талановитого модельєра Ворта влаштовуються періодичні виставки на манекенах і демонстрації мод на манекенницях.
У 1865 р. в Парижі Ворт засновує модну фірму|фірма-виготовлювач| «Від кутюр|» (унікальне швацьке|швейне| виробництво на високому рівні), де моделі створювалися не на замовницю, а на манекенницю. Частка|частина| унікальних зразків|взірців|, костюми високої художньої і професійної досконалості, продавалася спеціально для копіювання. Таким чином, кутюрье| створювали вже не лише|не тільки| моделі одягу, але і модного типа|тип| манекенниці, якій починають|починають| наслідувати. У поширенні|розповсюдженні| моди з'являється|появляється| новий прийом  демонстрація готових виробів. Вона стає в світському суспільстві|товаристві| обов'язковою для відвідин|відвідувань|.
На міжнародній виставці в 1900 р. був створений павільйон моди, де демонструвалися моделі видатних|визначних| модельєрів століття|віку|: Дусе, Пакена, Руфа, Борти, Пату, Лепонга, Бальмена, які з'явилися засновниками|фундаторами| династій художників|митців| костюма, що існують|наявний| і в наші дні. Серед них важлива|поважна| роль належить жінкам (мадам Пакен  голова відділу мод виставки, сестри Калло, Лаферьер, Шерюї).
Проте|однак| покази моделей, публічні|прилюдні| демонстрації мод ще не мали сезонного характеру і проходили|минали| на скачках, світських прийомах, театральних прем'єрах.


Рис.23 Розквіт стилю модерн в жіночому костюмі
Основними чинниками|факторами|, що визначили розвиток європейського костюма на початку XX столітті|ст.|, були потужний|могутній| технічний підйом, повсюдне панування промислового масового виробництва, нові умови і новий спосіб життя (розвиток транспорту, використання жіночої праці на виробництві), вплив спорту і війни 19141918 рр. Мода все більше стає предметом купівлі-продажу, зміни її відбуваються|походять| все частіше.
Початок демократизації одягу зумовив перш за все|передусім| те, що мода, підпорядкувавши|підкоряти| своїм вимогам промислове виготовлення товарів масового виробництва, стає доступною не лише|не тільки| вибраній верхівці, але і широким верствам населення. Характер моделі змінювався, відображаючи|відбивати| зміни стилю життю.
У XX ст.|ст.| разом з розвитком промислового виробництва одягу виникає й розвивається професійне художнє моделювання костюма. У Франції, законодавцеві світової моди, створюються перші Будинки моди, з'являється|появляється| професія кутюрьє|  художника|митця|-модельєра одягу. Саме кутюрьє| вперше|уперше| починають|починають| створювати раціональний стиль костюма, що відрізняється стриманою простотою, відсутністю зайвих деталей, дорогої|любої| обробки.
На Паризькій виставці 1900 р. свою творчість демонстрували вже близько 20 крупних Будинків моди. Масове виробництво одягу починає|починає| грати значну роль в економіці.
На початку XX ст.|ст.| стиль модерн, що утвердився| в жіночому костюмі ще в XIX столітті|ст.|, продовжує робити великий вплив на силует, використання тканин, декоративне вирішення костюма.
Найцікавіший силует в профіль, який створюється за допомогою корсета s-подібної| форми. В порівнянні з силуетом 90-х рр. XIX ст.|ст.| він дещо змінюється: лінії грудей і талії спереду знижуються, в цій частці|частині| ліфа з'являється|появляється| невеликий напуск. Талія ззаду|позаду| декілька завищена і прямо від неї починається|починає| м'який валик турнюру. На початку XX ст.|ст.| силуету прагнули надати|надавати| риси|межі| павича, метелика, квітки. Такий ефект досягався і чітким розділенням|поділом| фігури на дві частини|частини| під кутом|кутком| один до одного, і пишним декоративним треном, що нагадує павичевий|павичевий| хвіст, і що розлітається, немов|немовби| крила метелика, болеро, і розписом, аплікацією, що змальовує|зображає| ці стилізовані форми.
Дорогі|любі| струмуючі тканини модерна орнаментувалися стилізованими формами в'юнких, екзотичних, болотяних рослин, водоростей, раковин, медуз, внутрішньою будовою|спорудою| квітів|цвіту| і листя. Візерунок|візерунок| розташовувався асиметрично




Рис.24 Орнаментація тканин в стилі модерн.
Колірна гамма|гамма-гексахлорциклогексан| будувалася на помірних приглушених тонах: глибокий гранатовий, темно-зелений, тютюновий, бронзовий, багаточисельні|численні| відтінки сірого, ніжно-блакитного|голубого| і рожевого|трояндового|.
Зігнуті лінії s-образного| силуету підкреслюються асиметричним розташуванням обробки, драпіровками на ліфі і спідниці. Декоративне вирішення костюма здійснюється шляхом зіставлення фактур|фактура-ліцензій| матеріалів (оксамиту, атласу, шифону, дорогого|любого| хутра|міха|), вишуканих колірних поєднань (синього із|із| зеленим, жовтого із|із| зеленим, сірого з|із| рожевим|трояндовим|), широкого застосування|застосування| мережив і вишивки крупного малюнка шовком, бісером, коштовними каменями. Крій спідниць  в основному кльош.
Костюм доповнюють капелюхи величезних розмірів, уквітчані, бантами, пір'ям, а також пишні зачіски. З’явився костюм нового типу, що складається з блузи, спідниці і жакета (Рис.25).

Рис. 25 Сукні |сукню| в стилі модерн.
Завдяки кількості драпіровок, що збільшується, силует набуває|придбаває| м'якших і рівніших контурів грудей і талії. У моделях на Рис. 25 корсет зберігається, але|та| не деформує фігуру. Значний вплив на костюм цього періоду зробили гастролі в Парижі російської балетної трупи Дягильова, що вразила французів не лише|не тільки| майстерністю виконання, але і дивовижною декоративністю костюмів|, в яких були використані античні, східні й половецькі мотиви.
Яскраві фарби|барви| цих костюмів зазвучали в нових модних кольорах|цвіті|: оранжевому, лимонно-жовтому, яскраво-червоному, ліловому|бузковому|. Їх експресивні художні форми, виразні лінії позначилися в новій пропозиції|реченні| моди  платті|сукні| «реформ», що визволило|звільняло| жінку від корсета. Впродовж|упродовж| всього XIX ст|ст.| художники|митці|, лікарки|лікарі|, гігієністи відстоювали ідею звільнення|визволення| костюма від корсета. Художником|митцем|, першим, що зумів, відобразити|відбивати| цю назрілу|наспілу| естетичну потребу, був талановитий і сміливий новатор Поль Пуаре. У 1913 р. він пропонує колекцію Його моделі декоративні і виразні за кольором. Замість бляклих тонів і млявих|в'ялих| поєднань «модерна» з'являються|появляються| контрастні яскраві кольори|цвіт| (Рис.26).
Плаття без корсета |сукню| з|із| синього шифону із|із| золотим узором|візерунком| вишивки (справа), | плаття|суконь|-туніка без корсета, з|із| гнучким природним силуетом, з|із| високою лінією талії, з використанням античних мотивів (зліва).            
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]                                 
Рис. 26 Модернові сукні – «реформ», що звільнили жінку від корсета.
У напруженій обстановці першої світової війни суспільна|громадська| значущість жінок різко зростає. Замінивши чоловіків, що пішли на фронт, вони займаються різноманітною|всілякою| працею  і розумовою й фізичною.
Це призвело до реформи костюма, обумовлену способом життя, що змінився: скасування корсетів, укорочення довжини спідниць, створення практичного, не утруднюючого рухів одягу.
Головною|чільною| рисою моди цих років стає свобода форми. Вільно висять на плечах блузи, рукави, пелерини. Їх характеризують силует  «бочонок|барильце|», фантастична обробка: широкі волани, баски, пояси, не прилеглі до фігури, нерівні краї низу спідниць. М'які тканини маскують природні контури фігури (Рис. 26 ).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис.27 Манто в стилі російської шубки (справа), сукня із сурового полотна з античними і російськими мотивами (справа).
З|із| початком війни Будинки|дому| мод були закриті|зачиняти|, і ця реформа відбувається|походить| стихійно. Вже в перший рік війни довжина жіночих платтів|суконь| доходить до щиколотки, потім до середини ікри|литки|. Одяг характеризується м'якими лініями силуету, помірними об'ємами|обсягами|. З'являється|появляється| новий зручний і практичний вигляд одягу: широкі і вільні пальта, жакети, ділові костюми різноманітних|всіляких| форм, робочий і виробничий одяг.
Рис. 28 Одяг вільної форми(зліва), сукня фантастичної обробки (справа)

Взуття різноманітне|всіляке| за призначенням: черевики на шнуруванні і гудзиках, закриті|зачиняти| і відкриті|відчиняти| туфлі туфлі з|із| кольорової й чорної шкіри й шовку з|із| пряжками, бантами, розетками на невисокому щільному підборі для повсякденного носіння і на тонкому високому і зігнутому  для урочистих випадків.
У костюмі новий стиль виявився в претензійних і химерних формах, що відобразили|відбивали| плотське|чуттєве| розуміння краси|вроди|. Сукні|сукні| мали вузький ліф з|із| тонкою талією, спідницю кльош, рукав, вузький внизу|унизу| з|із| розширеним й призборенним| окатом| й

Рис. 29 Розвиток нової форми сукні з s-подібний| вигином
укороченою лінією плеча, високий закритий|зачиняти| комір. Нова форма корсета додавала|надавала| фігурі s-подібний| вигин|згин|: груди підняті, талія туго стягнута|поцупити|, живіт сплющений|, лінія спини від талії має різкий прогин майже під прямим кутом. Всі конструктивні і декоративні лінії також повторювали цей вигин|згин|. Штучний вигин|згин| фігури не раз використовувався в різні епохи для створення|створіння| витонченої, химерної форми, відповідної сучасному уявленню про красу|вроду|, наприклад г-подібний| силует в готичному костюмі.
Головні убори в кінці століття мали високу тулію| і маленькі поля. У міру збільшення висоти зачісок вони набувають вигляду наколок, уквітчаних, пір'ям і маленькими опудалами пташок. Необхідними доповненнями були рукавички, муфти, сумки.
Взуття було різноманітним|всіляким|: високі черевики на шнуруванні або гудзиках, підборі для повсякденного носіння й на високому зігнутому підборі для урочистих випадків.
Сучасний стиль
Сучасний стиль з'явився на початку 20 століття в Європі. Він включає наступні різновиди: конструктивізм, монументалізм, декоративний напрямок. Конструктивізм - естетика доцільності та раціональності. В архітектурі - прості, лаконічні, майже геометричні будівлі із заліза, бетону та скла. Значно розширився перелік меблів нового типу, так званих трансформерів (канапа - ліжко, крісло - ліжко, розсувні столи, стелажі - шафи, канапи з високими спинками).
В одязі - невеликі об'єми, прилягаючий силует, простота та доцільність. Характерними для цього періоду в одязі є елементи військового одягу (галіфе, френчі, чоботи), а також елементи народного костюму.
В передвоєнні роки з'являється новий напрямок в сучасному стилі - монументалізм. В архітектурі - масштабність, яка часом переростає в гігантоманію; збільшуються розміри меблів.
Декоративний напрямок - стиль 40 - 50 років, в якому знайшов відображення післявоєнний пафос. Меблі громіздкі (круглі та овальні столи, громіздкі буфети, оксамитові портьєри, килими, великі шовкові абажури, пишний декор).
В чоловічому одязі модні сорочки на випуск, підперезані шнурком, з вишитим коміром; шкіряні пальто, кепки, кашкети. У жінок - сукні з вишивкою, блузи з широкими рукавами.
У 80 - 90 роки меблі в основному менші за розмірами, легкі, функціональні, виготовлені за принципом доцільності максимально практичні. Вони поділяються за призначенням: для вітальні, кухні, спальні, передпокою, дитячої кімнати, ванни, офісів.
Сучасний посуд також поділився за призначенням і при цьому орієнтований на певного споживача (простий й дешевий, святковий й вишуканих форм, фасонів та декору).
Одяг 80 - 90 років поділився за стилями: молодіжний (авангардний), ретростиль, фольклорний, спортивний, класичний, джинсовий, стиль «кімоно», білизняний, стиль «достатку», «унісекс», «дифузний», «гаучо», «дербі», «дзюдо», «диско», «індійський», стиль «пейчбор», «робочий».Тлумачення стилів, характерних для сучасного періоду приведене в розділі: Термінологічний словник.

Практичне заняття 2
Художні стилі
План
1.Вивчення тлумачення термінів «стиль», «стиль епохи», «художній стиль світової культури», знайомство з етапами існування, джерелами формування та розвитку стилю.
2.Структура художнього стилю, фактори, що впливають на формування, розвиток та зміну стилю.
3.Визначення основних відмінностей художніх стилів різних епох.
Мета: Ознайомитись з поняттям стилю, факторами, що впливають на формування і зміну художнього стилю, особливостями художніх стилів світової культури.
Матеріальне забезпечення: Методичні рекомендації та завдання до практичних занять і самостійної роботи; кінофільми: «Ермітаж, Ч.2 (Прикдадне мистецтво)», «Історія українського костюма», «Історія російського костюма»; навчально – контролююча програма»Еволюція європейського костюма» тести; тематика рефератів.
ЛІТЕРАТУРА: (1, 2, 3, 8)
Питання для самопідготовки:
1. Поясніть походження терміну «стиль».
2. Дайте визначення терміну «Художній стиль».
3. Назвіть фактори, що впливають на формування і зміну «Художнього стилю.
4. Охарактеризуйте художні стилі рабовласницької епохи.
Робота 1. Вивчення тлумачення термінів «стиль», «стиль епохи», «художньо - історичний стиль світової культури», знайомство з етапами існування, джерелами формування та розвитку стилю.
Завдання 1. Вивчити зміст теми 1.2., особливу увагу приділити вивченню термінів і понять «стиль», «стиль епохи», «художньо - історичний стиль» світової культури». Дати письмові відповіді у звіті на питання для самоконтролю знань, що стосуються цього завдання в довільній формі.
Завдання 2. Розглянути етапи існування художніх стилів різних епох – зародження, становлення, розквіт, зрілість, відмирання та відобразити в звіті у вигляді схеми етапи існування стилю Стародавньої Греції.
Робота 2. Вивчення структури художнього стилю та факторів, що впливають на формування, розвиток та зміну стилю.
Завдання 1. Вивчити та накреслити схему структури художнього стилю на прикладі одного з відомих вам стилів.
Завдання 2. Дати у звіті в довільній формі детальну характеристику зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування, розвиток та зміну стилю.
Самостійна робота (індивідуальна).
Робота 3. Визначення основних відмінностей художніх стилів різних епох. Звіт пред’являється для захисту на ІКР.
Завдання 1. Ознайомитись із характеристикою провідних стилів світової культури та відобразити в таблиці1.основні відмінності стилів стародавнього світу за такими ознаками, як: архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, інтер’єр, меблі, одяг, аксесуари, прикраси, взуття, парфумерно-косметичні вироби (в якості зразка приведена характеристика художнього стилю Стародавнього Єгипту)

Таблиця 1
Відмінні ознаки Художніх стилів стародавнього світу


Назва стилю
Архітектура
Дек-.приклне
мистецтво
Інтер’єр
меблі
одяг
взуття

Стародавній Єгипет

Великомаштабні, гіпертрофовані кам’яні споруди (піраміди, храми, палаци
Посуд з кераміки, майоліки, обробка дерева, каменя, ткацтво
Багатий, яскравий: розкішні колони фрески. килими
Табурети, столи ложа стільці скрині шафи
У жінок –калазирис, у чоловіків пов’язка –схенті, пізніше- носили по декілька
сандалії

Стародавняя
Греція








Стародавній
Рим








Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Поясніть походження терміну «стиль».
2. Поясніть поняття „Стиль епохи”
2.Що означає термін „стиль”?
3. Дайте визначення художньому стилю світової культури.
4.Назвіть етапи існування стилю.
5.Охарактеризуйте структуру стилю.
6. Назвіть фактори, які впливають на формування і зміну стилю.
7. З яких рівнів складається структура художнього стилю?
5. Охарактеризуйте основні художні стилі рабовласницької формації.
6.Назвіть види художніх стилів н.е. і їх відмінні особливості
7. Дайте тлумачення поняттю «художній стиль».
8. Назвіть фактори, що впливають на формування і зміну художнього стилю.

Тема: 1.3 Мода та її функції
План
1.Історія розвитку моди
2. Мода як процес
3. Мода як соціальна норма
4. Висока мода
5. Нові тенденції в модному бізнесі.
ЛІТЕРАТУРА: ( 1, 6, 8)
Методичні поради до теми
При вивченні даної теми слід звернути увагу на наступне: основні поняття моди; мода, як соціальна норма та її зв'язок зі стилем; фактори зміни моди. Чинники, які впливають на формування моди в сучасних умовах. Уясніть суть моди як своєрідного складного явища, яке охоплює різні сфери життя людини, та її соціальну суть. Вивчіть суть функцій, які виконує мода: комунікативної, компенсаційної, символу постійного оновлення і радості життя, символу престижу і своєрідного соціального знаку.
Запам’ятайте тлумачення термінів мода “від - кутюр”, мода “прет- а- порте”, “арт- мода”, “авангардна мода”. Ознайомтесь з діяльністю визнаних у всьому світі кутюр’є та найвідоміших модельєрів України. Вивчіть значення термінів «fast fasihon » або швидка мода, «фешн скаут» або мисливець за модою, «шоу - рум», «байєр». Ознайомтесь з головною організацією в світовому модному просторі – Синдикатом паризької високої моди та його правилами.
1. Історія розвитку моди
Термін «мода» Пішов від французького слова «mode» та латинського «modus», що означає міра, образ, спосіб, правило, норма. У широкому розумінні мода – своєрідне панування смаків протягом нетривалого часу. Вважають, що виникнення моди пов’язано з появою у Франції широкого виробництва тканин. Саме тоді стихійне, загальне захоплення якимось видами одягу отримало свою назву «мода». У подальшому мода стала в Італію, Англію, Іспанію. Мода переступала самі суворі « кордони», ламала традиційні види одягу, нав’язувала свої смаки і свої правила.
Більшість фахівців виникнення моди як суспільного явища відносять до XIV століття. Мода з’явилася в Парижі. Німецький філософ Імануїл Кант дає дає одне із перших визначень моди. « Закон цього наслідування здаватися не менш значимими, ніж інші, і саме в ньому, при цьому не приймається до уваги яка - небудь користь. А.В. Даль в своєму знаменитому словнику дає наступне визначення моди: - «Мода - це ходячий звичай, тимчасова, мінлива примха в життєйському побуті в суспільстві, в крою одягу і нарядах». Відомий французький кутюр’є П’єр Карден говорив про моду так: - «Мода – це спосіб самовираження людини» Він вважав, що мода дозволяє особистості виразити себе, захистити свою індивідуальність. Моду досліджували і продовжують вивчати соціологи і економісти, психологи і мистецтвознавці, історики і художники. У моді своєрідно і всілякий раз по новому відображається наше життя і духовне і матеріальне. Мода, об’єднуючи під своїми знаменами тисячі людей складає ілюзію єднання. Але в той же час мода висуває різні соціальні символи, які в певній мірі служать відмінними ознаками соціальних шарів. Це лишній раз підкреслює наскільки неоднозначне і складне це явище – мода. Мода таїть в собі багато спокус, але вона може бути в одночас жорстокою і безжальною. Вступаючи, в які-небудь відносини з модою, люди знаходяться перед вибором , і не просто фасончик вибирають, а заявляють про свою пристрасті, естетичні ідеали і про свій соціальний стан. Мода у вузькому розумінні – це зміна форм та зразків. Це не стійка, швидкоминуча. Популярність. Автори моди – перші, найбільш талановиті залишилися невідомими, бо шили одяг для знатних людей – королів, царів і були відомі лише обмеженому колу людей, одяг. Які вони створювали – був в одному екземплярі, не тиражувався, як тепер.
2. Мода як процес
Мода – це процес, який має декілька фаз. В цілому це ті фази, які характерні для любого іншого товару. Перша фаза – виробництво моди, розробка нових моделей, які спершу можуть існувати лише в ідеальній формі рисунків, креслень, ескізів. Цю функцію виконують творці моди: модельєри, художники – конструктори. Друга фаза – поширення модних речей і стандартів поведінки. Цей процес передбачає доведення модних речей до максимально широкої публіки. Це здійснюється через пряму і скриту рекламу. Третя фаза – споживання модних речей.
На цій фазі люди, які купили об’єкти моди, використовують їх для демонстрації. Розвиток моди здійснюється циклічно і одночасно за спіраллю. В наш час відбувається скорочення циклу моди. За цикл свого існування мода проходить три стадії 1) становлення моди ( протікає боротьба з традиційними смаками); 2) пануваня моди (мода здобуває перемогу і певне підпорядкування їй як основі) ; 3) згасання моди.
( повна інерція і створення передумов для подальшого розвитку). Весь цей процес тепер триває порівняно не довго.
Мода як соціальна норма
Основними чинниками, які породжують і формують моду - є 1). психо - фізіологічні особливості людини (прагнення до оновлення та схильність до наслідування); 2) соціально - економічні умови життя;
3) звичаї і традиції); 4) рівень розвитку науки і техніки; 5) природні умови; 6) конкуренція на ринку.
Мода як соціальна норма має свої функції:
комунікативна – засіб інформації або спілкування;
символ постійного оновлення та радості життя;
символ престижу і своєрідного соціального знака;
компенсаційна.
Для моди властиві: часта зміна; прагнення до розповсюдженості,
деяка вимушеність з боку суспільства; відображення звичаїв часу.
Мода – це рушій прогресу, унікальне явище, це феномен, який має як позитивні так і негативні сторони. Вражаюче значення моди в житті людини. В сфері моди працює багато людей (модельєри, дизайнери продюсери, менеджери). Багато з них стали всесвітньо відомими У Франції ст (*ЊґКМ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·н
·
·
·
·
·ворений Синдикат «високої моди», який, очолює Гова Дідьє Грюнбах. Він об’єднує мережу Домів високої моди Теда та Олів’є Лапідуса, Жан Луї Шерера, ІВСен Лорана, Крістіан Діор, Коко – Шанель, Жана- Версачі (Соня Версачі). До найвідоміших кутюр’є світового рівня відносяться також П’єр Берже, Жан Поль Гот’є, Соні Рікель та ін. Декілька разів на рік в Готелі «Інтерконтиненталь» відбувається вручення найбільш успішним з них високих нагород, як «Європи», «Золота Марка якості», Ордену папи римського.
До найбільш успішних дизайнерів України відносяться: Михаїл Воронін. Вікторія Гресь, Лілія Пустовіт, Віктор Анісімов, Сергій Бизов, Олександр Моняк,
4.Висока мода
Hauture Couture – в перекладі з французької означає «високе шиття», тобто моделі кращих модельєрів для еліти суспільства. Створювані такими кутюр’є моделі є унікальними, виготовляються в одному екземплярі, викройки при виготовлені не використовуються, майже немає швів, виконаних на швейних машинках. Для цих моделей використовуються лише зверх якісні тканини.
Більшість таких моделей призначені для показу. Це лабораторні екземпляри, які з певними корективами можуть піти в серійне виробництво. Висока мода і мода співвідносяться як мистецтво і реальне життя. Модельєри, які пропонують, моделі відносно в руслі консервативної масової культури, працюють вже не для мистецтва, а для виробництва одягу. Ці моделі називаються на французькій мові pret - a – porter (придатні для носіння). У високій моді другої половини 1990-х років чітко прослідковується тенденція до оголення жінок. З подіуму виставляються майже всі місця, які табулірувані для показу сучасною культурою. Повторити це в моді пока не можливо, так як це буде викликом достатньо консервативному суспільству.

5. Нові тенденції в модному бізнесі
У модному бізнесі з’явилася нова бізнес формула – «швидка мода». Сегмент «швидкої моди» (Fast fashion) зростає на15%- 17% в рік. Стратегію (суть) швидкої моди можна виразити простою формулою: пропонувати одяг на піку моди за доступною ціною. В Європі у світі моди з’явився навіть такий термін – «фешн – скаут)- мисливець за модою. Такі люди сидять на показах моди і замальовують в блокноти моделі, які їм сподобалися. В перерві між показами колекцій, вони відправляють свої замальовки по факсу в центральний офіс компанії. Уже в цей день конструктори проектують за ними нові моделі, а через три тижні готові колекції будуть на вішалках в магазинах по всьому світі. Переваги Fast fashion: - швидка зміна асортименту дозволяє економити на складських приміщеннях; - відшиті колекції терміново розвозяться на власних вантажних автомобілях або літаках; - в модному бізнесі з’явилися покази під назвою «шоу – рум» - це такі покази мод, де беруть участь лише ті дизайнери, які готові до роботи з байєрами - ( представниками виробників), а для цього у них повинні бути конфекційні карти їх виробів й можливість створювати продукцію в розмірній сітці, в кольоровій гамі, в потрібній кількості і за доступною ціною.
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1.Поясніть походження терміну «мода».
2.. Коли з’явилася мода, як суспільне явище?
3. Кому належать слова: «Мода – це спосіб вираження людини»?
4. Назвіть фактори, що впливають на формування та зміну моди.
5. В чому полягають основні функції моди?
6. Дайте характеристику стадіям розвитку моди.

Практичне заняття 3
План
1.Мода та її зв’язок зі стилем
2. Фактори зміни моди
3. Мода в суспільстві

Мета: Ознайомитись з поняттям моди, факторами, що впливають на формування і зміну моди, основними напрямками сучасної моди в одязі.
Матеріальне забезпечення: Методичні рекомендації та завдання до практичних занять і самостійної роботи; тематика рефератів тести.
ЛІТЕРАТУРА:(1, 6, 8)
1.Мода та її зв’язок зі стилем
Мода (від франц. mode, від лат. modus – міра, образ, спосіб) – в широкому розумінні слова – це існуюче в певний період і загальновизнане на даному етапі ставлення до зовнішніх форм культури, яке виникає та повторюється під впливом великої кількості соціальних факторів (економічних, соціально- психологічних, культурологічних, естетичних тощо) і періодично виникає та повторюється,а саме до стилю життя, звичаїв, традицій, одягу тощо. Отже, основа моди полягає в появі чогось нового, будь-то новий виріб або манера поведінки. В якості соціальної норми мода пропонує членам певного суспільства (певної епохи) ту чи іншу модель споживчої поведінки Отже мода як соціальна норма має зовнішній характер відповідно до індивіда і стає цінною тоді, коли зовнішня форма модної поведінки приймається індивідом (або суспільством). Стає його внутрішньою потребою, бажанням. Розглядаючи моду в предметах людського буття, її можна визначити як закономірне явище, що виражає спосіб відображення розвитку людської практики в створенні нових виробів, які затверджуються за допомогою наслідування.
Фактори зміни моди
Основними чинниками, які породжують, формують і змінюють моду є: 1). психо - фізіологічні особливості людини (прагнення до оновлення та схильність до наслідування); 2) соціально - економічні умови життя; 3) звичаї і традиції); 4) рівень розвитку науки і техніки; 5) природні умови; 6) конкуренція на ринку.
3. Мода в суспільстві
Для моди в суспільстві характерні певні особливості: мода може існувати в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі обмеження, і саме така мода може бути представлена на «суд» суспільства. Мода характерна тільки для певного суспільства і в часовому вимірі не є універсальною; має конкретно-історичний характер; є потужним регулятором суспільного життя, зумовлена часом її існування, та створенням її напрямків. Універсальність моди проявляється в двох основних вимірах: - по перше мода не визнає регіональних і державних кордонів та етнічних обмежень; по - друге: мода ігнорує розподіл суспільства на класи.
Мода в суспільстві виконує наступні функції:
- функції оцінки нової речі, її визнання або не визнання;
- проявляється у всіх сферах суспільного життя, і перш за все, в перетворюючому світі творчості людини;
- є соціально- психологічним і естетичним феноменом;
- походить із особливостей психології людини та її естетичного ставлення до дійсності;
- виникає із звичаїв потреби в новизні вражень від предметного або духовного середовища;
- виступає одним із способів розповсюдження прогресивних досягнень суспільства, прискорюючи ознайомлення з новими речами і явищами, а також виступає, як джерело і результат інноваційних процесів в суспільстві;
- виховуючи і формуючи спільність естетичного смаку - впроваджує певну міру єдності, однаковості і забезпечує упорядкований розвиток.
Робота 1. Користуючись матеріалом, викладеним на сторі - нках 81-82, вивчіть особливості моди, її зв’язок зі стилем та основні фактори зміни моди

Робота 2. Вивчіть основні функції моди в суспільстві та використовуючи термінологічний словник дайте характеристику сучасним напрямкам моди в одязі. Звіт виконайте в довільній формі.

Модуль 2. Естетика товарів та дизайн
Тема: 2.1. Система художнього конструювання товарів.
План
1. Дизайн та його роль у створенні промислових виробів.
2. Основні етапи художнього конструювання товарів.

Методичні поради до теми
Уважно прочитайте теоретичний матеріал до теми. Особливу увагу зверніть на сутність, призначення і можливості дизайну, та його місце у виробничій та культурній сфері суспільства
Дизайн (design) – термін англійського походження, що перекладається як „креслення”, „малюнок”, „ оригінальний проект”.
Як вид діяльності дизайн - це проектування промислових виробів з урахуванням головної функції, зручності користування, технологічності, економічності і одночасно візуальної гармонії і краси.
Початком історії дизайну вважається 1907 рік, коли художник, архітектор і дизайнер Петер Беренс почав працювати в компанії „Allgemeine Elektronik Gesellschaft”.
У 1919 році в Німеччині виник перший центр дизайну „Bauhaus”, який проголосив своїм лозунгом „Єдність мистецтва і техніки”. У 1964 році на міжнародному семінарі з дизайну в м. Брюге дизайн розглядався як як творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості визначають і зовнішні риси товару, але головним чином – структуру і функціональні взаємозв’зки, котрі перетворюють виріб в єдине ціле, як з точки зору споживача, так із точки зору виробника.
Особливого поширення дизайн отримав в роки великої економічної кризи в 1929-30 роках. Тоді світова промисловість, зіткнувшись з великими труднощами у збуті товарів, звернулася за допомогою до художників. „Огидне погано продається” – це сказав Раймонд Лоуі – один з американських дизайнерів.
Тоді ж дизайн був висунутий як засіб конкурентної боротьби. Але не слід путати дизайн зі стайлінгом, що означає лише чисто зовнішні зміни товару або середовища, що оточує людину, тобто чисто косметичну їх обробку.
Дизайнерське проектування означає процес конкретного вирішення проектних завдань із застосуванням категорій дизайну ( розроблення концепції, виділення конкретних напрямків, аналіз об’єкта, проведення операцій проектування, розроблення проектної документації).
Об’єкт дизайну: промислові вироби(промислове обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг, взуття, прикраси), елементи і системи міського, виробничого, житлового середовища, візуальна інформація, функціонально- споживчі комплекси.
Дизайн товарів народного споживання поділяється на наступні напрямки:
„Стафф - дизайн”, що означає дизайнерські відділення всередині виробничих фірм і підприємств, які вирішують необхідні для підприємства завдання.
„Незалежний дизайн” – це самостійні дизайнерські фірми або бюро, які приймають і виконують окремі замовлення промислових фірм.
„Авторський дизайн”, який характеризується повною свободою дизайнера, як в плані вибору художньоо замовлення, так і в плані його виконання.
Розрізняють наступні види дизайну: дизайн сфери праці; дизайн середовища; дизайн соціально-культурної сфери; графічний дизайн. До основних категорій дизайнерського проектування відносяться : образ, функція, морфологія, цінність, форма, естетична виразність. Основними засобами виразності в дизайнерському проектуванні є: об’єм і простір, створені робочими конструкціями і механізмами та тектонічність – вираження у формі виробу логіки матеріально- конструктивної будови.
Розрізняють два напрямки в дизайнерському проектуванні:
функціональний та естетичний та дві конструкції моделі: художню та
технічну
Художня конструкція показує, як з’єднати частину виробу, щоб досягнути враження єдності і рівноваги, сильного емоційного впливу, висловити певний художній образ і втілити функціональні вимоги.
Засобами створення є ритм, модуль, метр, пропорційні співвідношення, принцип симетрії, закони пластики, контраст, нюанс, фактура, колір. Необхідно враховувати цілісність, структуру виробу.
Технічна конструкція відображає механічну та пластичну надійність, забезпечує її комфортність, зручність.
Конструкція форми визначає життєздатність.
За останні два десятиріччя практика дизайну надзвичайно розширилася: проектування принципово нових промислових виробів, косметичні зміни у зовнішньому вигляді промислової продукції без серйозної зміни їх характеристик, створення фірмового стилю, який охоплює різні сторони фірмового життя фірм, вирішення експозицій – все – це називається сьогодні дизайном.
Поряд з „класичним дизайном” в останні роки проходить інтенсивний розвиток іншого дизайну – „нон дизайну”. Нон – дизайн у кожній з його чисельних варіацій здійснюється дизайнерами професіоналами у рамках існуючих дизайн фірм. Завдання нон – дизайну – це завжди завдання стосовно яких немає чітко визнаначених умов, це завжди відкриті програми.
Реалізація цілей дизайну в кінцевому підсумку спрямована на докорінний перегляд речей, що оточують людину, з метою більшої відповідності предметного світу змінам, які протікають у нашому житті. Дизайн повинен забезпечити появу необхідних людині виробів з новими споживними властивостями, створення гармонійно організованого предметного середовища.
У складному процесі проектування промислових виробів бере участь великий колектив, який складається з художника-проектувальника (дизайнера), інженера конструтора, технолога та інших спеціалістів.
При розробці проекту враховується ряд факторів:
потреби спожива, попит на вироби, можливості виробництва та інші.
У процесі створення виробу роль дизайнера змінюється - від активного творця до спостерігача за впровадженням зразка. Але на кожному етапі дизайнер повинен бути учасником і координатором процесу .
Процес проектування промислових виробів містить в собі такі етапи:
1.Складання технічного завдання.
2. Пошук інформації, вивчення коньюктури ринку аналогічних виробів з точки зору їх техніко-конструкторських та дизайнерських рішень, атакож матеріалів з соціології та психології.
3. Аналіз-дослідження всього комплексу виробів -аналогів.
4. Обгрунтування загального конструкторського задуму.
5. Розроблення технічного проекту.
6.Складання композиційної схеми, тобто вибір образної атмосфери, форми і кольору, в якому буде вирішено майбутній проект, вивчення груп споживачів, яким буде адресований даний виріб.
7.Розроблення ескізів, узгодження прийнятого рішення із спеціалістами- технологами та конструкторами.
8. Аналіз першої реакції споживачів на новий виріб.
Критика і оцінка дослідного зразка з точки зору успіху в досягненні поставленного завдання.
9.Контроль за відповідністю серійних виробів дослідному зразку.

Практичне заняття 4
Естетика та дизайн
План
Суть і значення дизайну в житті людини і суспільства
Дизайн – основний фактор підвищення конкурентоспроможності продукції
Мета: Вивчити основи дизайну і набути практичних навичок щодо визначення та характеристики різних стилів в дизайні інтер’єрів, меблів й інших промислових товарів.
Матеріальне забезпечення: мультимедійні презентації, каталоги кінофільми, взірці товарів, журнали.
ЛІТЕРАТУРА: (1, 2,3, 10).
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Дайте характеристику походження терміна «дизайн».
2. Дайте характеристику дизайну дизайн як виду діяльності
3. Вкажіть на лозунг дизайну.
4. Назвіть основні напрямки та види дизайну.
5. Назвіть основні етапи художнього конструювання товарів.
6. Поясніть кінцеву мета дизайнерської діяльності.
7.Поясніть відмінність стайлінгу і дизайну.

Робота 1. Вивчення основних понять і визначень, щодо художнього конструювання товарів.
Завдання: 1.Ознайомившись із змістом теми та додатковими літературними джерелами, уясніть, яку роль відіграє дизайнерська діяльність в житті суспільства і кожної окремої людини, та яке значення дизайну, як глобального явища, яке охоплює все нові сфери проектної практики. Уважно прочитайте теоретичний матеріал до теми. Особливу увагу зверніть на сутність, призначення і можливості дизайну, та його місце у виробничій та культурній сфері суспільства
Завдання 2. Відстежте шлях розвитку дизайну і уясніть 1)який вид дизайну був характерний для американського італійського та японського дизайну; 2) яка кінцева мета дизайну. Складіть звіт з питань у письмовій формі.
Робота 2. Знайомство з типами комерційного дизайну та його видами.
Завдання1: Виконуючи цю роботу, особливу увагу зверніть на графічний дизайн, як один із найбільш розповсюджених видів дизайнерської творчості. Вивчіть основні напрямки графічного дизайну: фірмовий стиль, графічна реклама, книжкова, газетна, журнальна графіка, шрифти, плакати, дизайн логотипа.
Робота 3. Ретельно ознайомтесь із всіма етапами художнього конструювання товарів та дайте обґрунтовану відповідь в письмовій формі:
Завдання 1. На яких етапах художнього конструювання можливо, в силу своєї освіти і професійних навичок з успіхом працювати товарознавець. Пошук інформації, вивчення кон’юнктури ринку аналогічних виробів з точки зору їх техніко-конструкторських та дизайнерських рішень, а також матеріалів з соціології та психології.
Завдання :2. Розробіть дизайн логотипу для фірми «Юліс», м. Полтава, яка спеціалізується на продажі високоякісного офісного паперу та канцтоварів. Результати пред’явити на ІКР, максимальна оцінка - 5балів.
Самостійна( індивідуальна, обов’язкова) робота:
завдання: 1. Проведіть пошук інформації, вивчення кон’юнктури ринку аналогічних виробів чайно-кофейному порцеляновому посуду з точки зору їх техніко – конструкторських рішень, а також матеріалів з соціології та психології.
Завдання: 2. Підготуйте реферат, доповідь та презентацію на тему: «Сучасні стилі в дизайні інтер’єрів. Доповідь і презентацію представити на практичне заняття. Максимальна оцінка -5 балів.

Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Дайте характеристику походження терміна «дизайн».
2. Дайте характеристику дизайну як виду діяльності
3. Поясніть мету проведення дизайнерських робіт
4.Назвіть основні напрямки та види дизайну.
5.Назвіть основні етапи художнього конструювання товарів.
6.Назвіть основні види дизайну, що використовують у сучасній
практиці дизайнерської діяльності.
7.Охарактеризуйте особливість дизайну в різних сферах робіт
8.Поясніть відмінність стайлінгу і дизайну.
9. Назвіть основні етапи художнього конструювання товарів.
10. Кінцева мета. дизайнерської діяльності.
11. Посніть вплив впровадження комп’ютерної техніки на зміну характеру дизайнерської діяльності.

Тема: 2.2. Елементи, що формують естетичні властивості
товарів
План
1. Художня форма та її основні ознаки
2. Основні фактори формоутворення виробів
3. Характеристика первинних елементів форми виробів
4. Вплив кольору на формування естетичних властивостей
товарів
5. Чинники, що впливають на сприйняття кольору
Мета: Вивчити елементи, які формують естетичні властивості товарів, основні фактори формоутворення виробів, характеристику елементів форми та властивості кольору.
Вивчення теми слід почати з засвоєння поняття про форму товару як об'єкту дизайну і первинні елементи форми виробів: геометричний вигляд, величина, положення в просторі, маса, текстура, декор, колір, світлотінь. Треба звернути увагу на суть кожного елементу, їх взаємозв'язок та фактори, які визначають форму товарів: призначення і функції, конструкція, природа та властивості вихідних матеріалів, технологія виготовлення, вимоги стилю і моди, національних традицій. Необхідно з'ясувати значення кольору у формуванні товарів, розібратись із суттю первинних кольорів, кольорових кругів, кольорових систем; звернути увагу на фізичні, фізіологічні, емоційно-психологічні властивості кольору, а також фактори, які впливають на сприйняття кольору.
1. Художня форма та її основні ознаки
Кожна річ у людському житті має чітко визначену функцію. ЇЇ здатність задовольняти фізичні і духовні потреби людини й утворює сутність або зміст, визначає цінність предмета. Ця цінність, виступаючи в образі предмета, представлена його формою. Форма має декілька значень за змістом:
- У філософському розумінні форма – це структура, внутрішня організація, спосіб існування предмета.
- За утилітарним змістом форма – це цілісність, викликана технічною необхідністю.
- За психологічним змістом форма трактується як система символів і знаків, що містять певну інформацію про властивості товарів.
Створюючи нові форми дизайнери концентруються на їх утилітарному та естетичному аспектах. Їх урахування залежить від призначення того чи іншого виробу, від того, які вимоги для даного предмета є домінуючими та визначальними. Наприклад, для автомобілів, різних машин і приладів домінуючими є технічні дані, які забезпечують утилітарні вимоги до них, тобто надійність, безпечність, зручність, комфортність. Чисто декоративні вироби, наприклад, ювелірні прикраси, формуються з позиції задоволення перш за все естетичних вимог. Основним критерієм при створенні товарів широкого вжитку є корисні властивості матеріалу і конструкції.

Ознаки форми: циклічність і історичність розвитку
Розвиток форми носить циклічний характер. Вона зароджується, розвивається , проходить свою вищу стадію і в решті решт зникає.


Розвивається форма таким чином, що спочатку змінюються окремі її елементи і частини, форма як би пульсує, змінюючи в окремі відрізки часу ті чи інші складові частини. В кінці кінців стара форма зникає, а натомість з’являється інша з новим змістом. Але при цьому слід зауважити, що форма одних предметів більш стабільна, наприклад транспортних засобів, а інших більш динамічна (одяг, взуття, товари культурно – побутового призначення, та інші).
Розвиток форми має історичний характер, відображаючи основні риси певного часу. Форма народжується не в індивідуальній свідомості, а є результатом тривалого соціального відбору. Окремі форми входять до арсеналу історичних форм як класичні, в яких знайдене оптимальне співвідношення між утилітарною та естетичною функцією. Вони стають для багатьох поколінь нормою, а створені на їх основі вироби – зразком. Класичними формами є, наприклад, англійський костюм, жилет, туфлі – човники, джинси та інші.
2. Основні фактори формоутворення виробів
Дизайнерське проектування нової форми враховує низку формоутворювальних факторів:







.
Рис.30 Класифікація основних чинників, що впливають на створення форми

Найголовнішим з них для всіх виробів і на всіх етапах проектування є призначення виробу. При розробці нової форми дизайнери прагнуть до того, щоб форма в максимальній мірі відповідала їх призначенню, сприяла виконанню заданих функцій і була зручна в експлуатації. Між формою і функцією існує і зворотній зв’язок. Функціонально і конструктивно виправдана форма забезпечує використання товарів з максимальною зручністю, полегшує догляд за ними, підвищує продуктивність праці, покращує гігієнічні властивості, підвищує споживчий попит на них, дає змогу визначити їх економічну доцільність.
Конструкція – це взаємне розміщення, способи поєднання та взаємодії окремих частин та елементів виробу. Це особливо важливо для технічно складних товарів, де форму визначає їх конструкція. Конструкція автомобілів, різних побутових приладів і виробів, як правило, змінюється , модернізується і веде до зміни форми, але при цьому форма, як правило, відстає від конструкції. Це можна продемонструвати на прикладі появи нових форм легкових автомобілів. Однією з найбільш притаманних характеристик сучасних легкових автомобілів є їх висока швидкість, яка обов’язково веде до зміцнення конструкції і закінчується в кінці кінців зміною форми.
Форма виробів, її виразність, раціональність, гармонійність у значній мірі залежить вид матеріалу, з якого вони виготовлені. Матеріал, його властивості, співвідношення з іншими матеріалами необхідно обов’язково враховувати при створенні нової конструкції і форми виробів. Наприклад, тканина, яка не має потрібної пружності, в процесі експлуатації легко зминається і на різних частинах одягу з’являються складки, заломи, які значно погіршують його форму. Тому такі тканини не бажано використовувати у виробах, які щільно облягають фігуру людини, а також у виробах з драпіровкою, складками, гофре і плісе.
При створенні потрібної жорсткості форми піджаків і пальто у верхній частині передніх пілок використовують приклад (спеціальні тканини – флізелін, прокламін та інші), а також властивість основної тканини при волого - тепловій обробці давати усадку.
При використанні легко сипучих тканин, як наприклад, з комплексних віскозних та шовкових ниток, особливо ворсового переплетення, слід не використовувати складних рельєфів, прорізних карманів, витачних петель і т.п.
Краса форми в значній мірі залежить і від технології виробництва. Чим меншою є необхідність технологічних переходів і операцій, чим вищим є рівень механізації і автоматизації трудомістких процесів, тим вищий естетичний рівень виробів. Наприклад, вироби із скла або пластмаси, виготовлені пресуванням мають більш просту, менш різноманітну форму, ніж аналогічні вироби , виготовлені видувним способом.
Велику роль у формуванні естетичних переваг виробів відіграє стиль і мода.
Основні риси сучасного стилю: зручність, художня виразність, різноманітність форм і матеріалів, гармонічна узгодженість форми з призначенням виробу і матеріалу. Особливості стилю і моди проявляються в формі і конструкції виробів, які характеризуються силуетом, фасоном, вибором матеріалів, кольорової гами, декору і т.п.
Немалий вплив на створення форми мають і національні звичаї і традиції. Особливо це проявляється у виробах народних промислів ( з кераміки, лози, льону і т. п.).
3. Характеристика первинних елементів форми
виробів
Первинними елементами форми предметів є: геометричний вид, лінії, величина, положення в просторі, маса форми, фактура, текстура, колір, декор.
Геометричний вид форми – це такий елемент форми, який визначається співвідношенням її розмірів за трьома координатами простору X, Y, Z, а також характером її поверхні (прямолінійна, криволінійна, ламана).
Розрізняють три види форми: об’ємний, площинний та лінійний.
Об’ємний вид характеризується тим, що всі три виміри за своєю величиною майже однакові (має вигляд кулі, кубу або наближається до них);
Площинний вид характеризується різким зменшенням розмірів за одною з координат (має вид наближений до прямокутника);
Лінійний вид форми має значну перевагу одного виміру над двома іншими (має вигляд витягнутої лінії).
Геометричні елементи форми (грані, ребра, точки об’єму) дозволяють робити її більш динамічною, стійкою, стабільною і і визначають цим емоційний вплив на людину.
Геометричні форми виробів у певній мірі можна звести до простих геометричних фігур – кола, овалу, квадрату, прямокутника, трапеції. Фігури, які мають рівність сторін, а також коло створюють враження урочистості, спокою, величності і статичності.
Нерівність у вимірах складає враження динамічності, зорового руху погляду по формі.
Фігури, що мають широку основу і невелику висоту – стійкі але не викликають особливих емоцій.
Вироби з гострими кутами, а також ті, в яких висота переважає над іншими сторонами, є більш емоційними.
Є дані, що вироби трикутної і пірамідальної форми мають магічну дію на людину.
Форми у вигляді куба та кулі виражають найбільшу оптичну об’ємність, а ті, що наближаються до прямої лінії – найменшу.
Окремі уявлення людей про товари, а також їх вплив на людей тісно пов’язані з їх формою, конструкцією і елементами, що їх формують. Для розкриття форми виробів використовуються різноманітні лінії.
Лінії поділяються на:
Горизонтальні, вертикальні, хвилеподібні, дугоподібні, спіралеподібні, діагональні, ламані, нахилені.
Пряма горизонтальна лінія асоціюється з поняттям спокою, статичності, пасивності. Вона сприяє зоровому зменшенню форми по вертикалі (лінії кокеток, відрізного ліфа і спідниці, паска).
Вертикальна лінія виражає енергію і рух, візуально подовжує форму.
Хвилеподібна лінія характеризує рівномірність руху, м’якість, текучість (зустрічається в одязі складних фасонів – рельєфи, м’які драпіровки, волани, рюші, оборки).
Діагональна лінія діє як сила, що перемагає пасивність, виражає динаміку, рух. Права діагональ асоціюється з підйомом, а ліва – з падінням (зустрічається у виробах з тканин діагоналевого та саржевого переплетення).
Нахилена лінія передає нестійкість, падіння, а наближення її до горизонталі асоціюється з поняттям впевненості та спокою.
Ламана лінія пов’язана з нерівномірним рухом, з різкими змінами подій, підняттям і падінням.
Дугоподібна лінія асоціюється з подоланням якихось перешкод.
Спіраль – асоціюється з поняттям обертання.
Лінії використовуються у виробах у різних співвідношеннях, але завжди виділяється одна провідна, інші є додатковими і підпорядковуються їй.
До елементів форми відносяться також: величина, маса, положення в просторі, фактура, текстура, колір, декор
Величина – це властивість розміщення форми виробів та її елементів за трьома координатами
Величина форми виробів може візуально збільшуватися або зменшуватися при зіставленні великого і малого.
Крупні деталі на великій формі підкреслюють її величину, а дрібні зменшують.
Маса форми надає уявлення щодо всієї форми виробів, або окремих його деталей. Маса виробу – залежить від розмірів того чи іншого виробу. Велике значення має зорове сприйняття маси ( не тієї, що є насправді, а тієї, що здається.
Більшому за розміром виробу оптично відповідає і більша маса. Найбільшу масу сприйняття мають форми, що наближаються до куба, і всі ті, що мають виміри за трьома координатами рівні між собою.
Фактура – це характер видимої будови поверхні виробу.
Фактура буває:
гладкою, рельєфною, глянцевою, матовою, м’якою, оксамитовою, шовковистою, шорсткою, ніжною і грубою, крупно або дрібнозернистою.
Глянцеві поверхні завжди здаються більш світлими. Гладка і блискуча поверхня надає легкість і оптично зменшує об’єм. Посилена фактура навпаки візуально збільшує об’єм і масу (вироби з тканин жакардового, ворсового та плюшевого переплетення). Матові поверхні зм’якшують світло, приховують дефекти обробки.
Текстура – це видимі на поверхні зовнішні ознаки внутрішньої будови виробу. Найбільш виразну текстуру мають вироби з деревини, каміння і шкіри.
Текстура деревини це природній малюнок її розрізу, який, головним чином, використовується як декоративний засіб та є ознакою розпізнавання породи дерева. Текстура, поряд з фактурою, є активним засобом художньої виразності. В ряді випадків вони впливають на людину сильніше, ніж сама форма виробу.
Положення в просторі – властивість форми виробів, яка визначається її місцезнаходженням сере інших форм, а також відносно спостерігача в системі фронтальної, профільної та горизонтальної координатних площин.
Виріб, форма якого наближається до прямокутного паралелепіпеда, може займати відносно спостерігача три типових положення: фронтальне, профільне та горизонтальне. Куб має тільки одне типове положення.
При експлуатації побутових приладів споживачеві необхідно забезпечити таке просторове розташування їхніх частин, щоб всі процеси використання та керування виробом протікали без утруднень доступу до цих частин. Категорія „положення в просторі” відіграє також важливу роль в організації інтер’єру.
4. Вплив кольору на формування естетичних властивостей товарів
Колір товарів - це властивість їх викликати зорові відчуття у відповідності із спектральним складом світла, яке вони відбивають або випромінюють. Носієм кольору є електромагнітні світлові хвилі. Встановлено, що людське око сприймає світлові хвилі довжиною від 380 до 760 нанометрів.
Людське око здатне сприймати (бачити) електромагнітне випромінювання тільки у вузькому діапазоні довжин хвиль, обмеженого ділянкою від 380 до 760 нм, що називається ділянкою видимих довжин хвиль, власне і складає світло. Випромінювання до 380 і вище 760 нм ми не бачимо, але вони можуть сприйматися нами іншими механізмами дотику (як, наприклад, інфрачервоне випромінювання) або реєструватися спеціальними приладами (Рис.31)

Рис.31. Спектр електромагнітних випромінювань і спектр видимого світла




Класифікація кольору

Всі кольори поділяються на:


Ахроматичні Хроматичні


(білий, сірий, чорний) (спектральні кольори)

Колір предметів має свої властивості:

Фізичні
фізіологічні
емоційно - психологічні
Фізичні властивості:

Колірний тон
Яскравість
Насиченість

Колірний тон – це те, що відрізняє один колір від іншого.

Хроматичні кольори в залежності від довжини світлової хвилі поділяються на:
760-620 – червоний
620-590 - оранжевий
590-560 - жовтий
560-530 – темно – зелений
530 – 500 – зелений
500 – 470 – блакитний
470-430 – синій
430-380 – фіолетовий
Ахроматичні (безбарвні) відрізняються тільки за яскравістю
Яскравість (світлота) - визначається кількістю відбитого чи пропущеного світла.
Білі поверхні і предмети відбивають 70-90 %, а чорні 3-4% світла.
Між найяскравішими – білими і найтемнішими – чорними містяться різні відтінки сірого кольору: світло сірі з коефіцієнтом відбиття 50-60%, темно-сірі з коефіцієнтом відбиття 15-20%. Людське око розрізняє у гамі ахроматичних кольорів близько 300 відтінків.
Кожний хроматичний колір має свою світлоту, наприклад, оранжевий світліше червоного, а синій темніше блакитного.
Під насиченістю розуміють долю чистого (спектрального) кольору в даному кольорі. Спектральні кольори мають 100 % насиченість, а ахроматичні (білі – 0). Спектральні кольори самі насичені – їх називають на інтенсивними, менш насичені – називаються спокійними, м’якими. При додаванні до основного кольору білого отримують розбавлені кольори це рожевий, бузковий, салатовий. При додаванні до чистого кольору чорного отримують затемнені кольори – темно – зелений, темно – червоний і т.п.
Три розглянуті нами характеристики кольору, а саме колірний тон, насиченість і яскравість, часто розташовують у вигляді тривимірного графіка, на якому значення яскравості (світлоти) служить опорною віссю, уздовж якої кольори розташовуються від чорного до білого, насиченість змінюється по радіальній координаті в міру віддалення кольору від центра графіка, а колірний тон характеризується кутовою координатою, як це показано на Рис. 32.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 32. Геометрична модель розташування кольорів відповідно до колірного тону, насиченості і світлоти

Теоретично такий графік повинен являти собою циліндр, але його частіше розташовують у вигляді переверненого конусу, вершина якого відповідає точці чорного, а основа максимальному значенню світлоти. Це добре узгоджується з тим фактом, що при малих значеннях яскравості випромінювання людина починає гірше розрізняти кольори, а при мінімальному значенні яскравості не розрізняє їх узагалі.
Хроматичні кольори включають:

Основні чисті (спектральні) кольори (жовтий, червоний, зелений, синій) і змішані (блакитний, оранжевий)
Спектральні кольори мають 100% насиченість, а ахроматичні (білі - 0)
Чотири основних кольори утворюють дві пари взаємодоповнюючих кольорів:
Чистий жовтий і чистий синій
чистий червоний і чистий зелений
На цій основі побудоване кольорове коло (Рис.33.)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис.33. Кольорове коло. У кольоровому колі можна побудувати 6 контрастних сполучень, 12 родинно – контрастних та родинних пар кольорів ( Рис.34)






Рис.34 Класифікація кольорів на родинні, родинно-контрастні та контрастні кольори
Фізіологічні властивості кольору
Під фізіологічними властивостями кольору треба розуміти здатність кольору діяти на організм людини.
За фізіологічною дією кольори поділяються на теплі, холодні і нейтральні
Червоний, оранжевий, жовтий теплі, асоціюються з сонцем, вогнем, теплом.
Блакитні, сині, фіолетові, блакитно – зелені асоціюються з водою, кригою, снігом, холодом Інтенсивний червоний колір викликає сильне збудження, підвищує кров’яний тиск.
Зелений заспокоює, знімає втому, знижує тиск, але занадто багато зеленого кольору може спровокувати депресію.
Жовтий колір стимулює діяльність печінки, шлунку, мозку.
Блакитний і фіолетовий добре впливає на серце і легені.
Сірі і чорні кольори можуть пригнічувати.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Рис. 35 Класифікація кольору за характером сприйняття
Емоційно – психологічні властивості кольору
Емоційно - психологічний вплив кольору - є найбільш цікавим в теорії кольору. Всі спектральні кольори якимось чином впливають на функціональні системи і психіку людини. Психологічна дія кольору побудована на тих асоціаціях, які викликає колір.
Жовтий колір - чистий жовтий колір випромінює оптимізм, багато енергії, тому він вселяє активність: збуджує, оживляє, бадьорить, веселий, кокетливий, життєрадісний.
Зелений – це символ весни, спокою, радості, надії, благополуччя, сприяє генерації блискучих ідей. Саме зелений колір найкраще всього сприймає людське око.
Бірюзовий – вважається, що бірюза має лікувальні властивості, захищає від радіоактивності, від так званого ”електричного туману” та від теплового випромінювання комп’ютера, це колір того , хто в житті розраховує на удачу.
Лимонний – запобігає небажаним спогадам, рятує коли у людини велике горе, сприяє покращанню пам’яті.
Червоний – устілки та шкарпетки цього кольору зігріють краще ніж любого іншого, подарує життєву енергію, та в разі необхідності, знизить ваші матеріальні запити.
Колір індиго позбавить від надмірного апетиту.
Оранжевий – позитивний колір, здатний одухотворяти, часто стає першим поштовхом до позитивних змін.
Кораловий – має здатність притягувати до жінки увагу чоловіків.
Синій – наділений лікувальними властивостями (особливо стимулює розумову активність, сприяє самовираженню і пошукам в житті, бажаний в інтер’єрі помешкання молодих сімей, так як має миротворчу здатність.
Рожевий колір - спокійний, м’який, жіночний, сприяє виробці в організмі адреналіну, який діє заспокійливо.
Білий колір – асоціюється з природністю, чистотою, невинністю, може також справляти враження відсторонення і відчуження.
Теплі кольори збільшують розмір і об’єм, динамічні, яскраві, живі, а холодні – більш спокійні, менше виступають.
За ступенем сприйняття кольори поділяють на: легкі і важкі (Рис.36).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Рис.36. Класифікація кольору за ступенем сприйняття

За характером розміщення кольори поділяються на виступаючі та відступаючі ( Рис.37.)
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Рис.37. Класифікація кольору за характером розміщення

Чинники, які впливають на сприйняття кольору
На сприйняття кольору впливають наступні чинники:
освітлення, вплив контрасту, поєднання кольорів, зміна фону, вид фактури матеріалу, колір розташованих поряд поверхонь, тощо.
Часто сприйняття кольору змінюється в залежності від освітлення. Кольоровими поверхні сприймаються лише при достатньому освітленні (вночі всі кішки сірі). По – різному впливає на колір штучне і денне освітлення. Один і той же колір при зміні освітлення набуває іншого відтінку.
На сприйняття кольору , окрім рівня освітлення, впливають і види відображення світлових потоків від поверхонь. Частіше всього на практиці має місце змішане відображення.
Необхідно запобігати різкій контрастності освітлення об’єкту і оточуючого фону. Прозорі предмети повинні освітлюватися позаду.
Необхідно також виключати джерела блиску, а також ритмічне чергування темних та світлих поверхонь в полі зору. Це знімає так звані «після образи», людина бачить якийсь яскравий предмет, в той час, як він уже зник з поля зору. «Після образи» також знімаються застосуванням додаткових кольорів.
Колір предметів також залежить від фактури матеріалу. Колір на глянцевій поверхні відрізняється світлотою, на матових здається темнішим.
Блискучі поверхні слід освітлювати розсіяним світлом; темні предмети краще видимі на світлому фоні, світлі – на темному.
Самостійна робота
Завдання 1. Ретельно ознайомтесь із змістом лекції щодо формоутворювальних факторів (обов’язковий перегляд електронного варіанту або мультимедійної презентації),опрацюйте додаткові джерела згідно рекомендованої літератури і дайте письмову відповідь на питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань.
Завдання 2.а) Використовуючи паспортизовані карти кольорів гладкого фарбування, вивчити та детально охарактеризувати у звіті, кольори, які до цього часу вам були не відомі, наприклад, перванш, сомо, теракотовий, пурпурний. 2. б) Визначити колір виданих викладачем контрольних не паспортизованих взірців.
Завдання 3. Використовуючи карти кольорів гладкого фарбування, атласи кольорів, кольорові таблиці та опрацювавши теоретичний матеріал, описати фізіологічний та емоційно-психологічний вплив кольору на людину. Результат відобразити у звіті у формі табл.2.
Самостійна робота: ( індивідуальна, необов’язкова)
Завдання:1. Визначте значущість формоутворювальних факторів шляхом експертної оцінки (для цього треба скласти анкету з переліком всіх факторів із детальною їх характеристикою, а потім вибрати 7 експертів із числа викладачів кафедри та студентів - магістрів й провести серед них опитування, отримані результати потрібно ретельно проаналізувати, визначити значущість формоутворювальних факторів і подати викладачу на перевірку на ІКР, максимальна оцінка -8 балів).
Завдання 2. Виберіть колір за своїм уподобанням і підготуйте реферат на тему: Характеристика фізіологічних та емоційно - психологічних властивостей кольору. ( З обов’язковою доповіддю і презентацією на практичному занятті).




Таблиця 2.
Назва кольору
Фізіологічний вплив кольору на людину
Емоційно-психологічний вплив на людину

1
2
3

1.Червоний



2. Оранжовий



3. Жовтий



4. Зелений



5. Блакитний



6. Фіолетовий



7. Коричневий



8. Сірий



9. Білий



10. Чорний




Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1.Дайте визначення форми у філософському розумінні, за утилітарним та психологічним змістом.
2.Назвіть ознаки форми.
3.Охарактеризуйте основні фактори формоутворення виробів.
4. Назвіть первинні елементи форми і дайте їм характеристику.
5. Поясніть поняття «фактура» та «текстура», приведіть приклади.
6. Охарактеризуйте фізичні властивості кольору.
7. Фізіологічні і психологічні властивості кольору та його
вплив на людину та сприйняття навколишніх предметів.
Тема:2.3. Композиція товарів
План
1. Поняття композиції та її види.
2. Категорії і властивості композиції.
3. Засоби композиції.
ЛІТЕРАТУРА : (1, 2, 10)
Методичні поради до теми
Ця тема дуже важлива у формуванні естетичних властивостей товарів. Її вивчення треба починати з понять про композицію, закономірності композиційних рішень, єдність форми і змісту, образність, цілісність композиції, композиційну єдність окремого предмету.
Слід приділити значну увагу принципам зв'язку елементів в композиції, поняття про гармонію, пропорційність, тектоніку, масштабність і масштаб в композиції, ритм, метр, модуль, контраст, нюанс, подібність (тотожність), симетрію та асиметрію, динамічність та статичність композиції товарів, пластику, колір як засіб композиції. Велике значення має також вивчення орнаменту, його видів, образної виразності.
1. Під композицією розуміють побудову виробу, тобто розташування і зв’язок окремих його частин, які забезпечують його цілісність і художню виразність.
У дизайні метою композиції є створення форми, яка наділена утилітарними і естетичними цінностями.
Розрізняють наступні два види композиції: площинну і об’ємну. Площинна композиція являє собою таке розташування елементів форми відносно глядача, яке може вимірюватися в двох напрямках – по вертикалі і горизонталі. Прикладом площинної композиції є художнє оформлення тканин, килимів, шпалер, скатертей, хусток, серветок і т.п.
Об’ємна композиція характерна для форм, в яких використовуються всі три виміри: висота, ширина і глибина. Розрізняють три різновидності об’ємної композиції. Перша – являє собою обмежену площину, на якій на різних рівнях розміщуються деталі об’ємної форми. Таку композицію називають об’ємно – фронтальною. Наприклад, таку форму мають деякі підвісні стелі, з закріпленою в ній електроосвітлювальною арматурою. Друга різновидність – це об’ємно - просторова композиція, коли елементи приблизно однакових об’ємів з’єднані в одне ціле так, що розташовані в різних площинах (туалетний столик з ящиками і дзеркалом; люстра, в двох, або трьох площинах якої розміщені джерела світла).
Третя – глибинно – просторова, прикладом якої є інтер’єр, заповнений меблями.
У кожній композиції виділяють композиційний центр, який підпорядковує собі всі інші елементи композиції (наприклад, в сукні – це комір, або виріз горловини).
2. Композиція має свої категорії, які відображають найбільш узагальнені закономірності композиційних рішень.
Це тектоніка, об’ємно – просторова структура і ансамбль.
Зриме відображення у формі виробу логіки роботи матеріально – конструктивної будови називається тектонікою. Тектоніка нерозривно зв’язує дві найважливіші характеристики промислового виробу – конструктивну основу і форму. Під конструктивною основою при цьому розуміють роботу несучої частини конструкції, характер розподілу головних зусиль, організацію матеріалів і т.п. Форма повинна відображати характер матеріалу і роботу конструкції.
Другою не менш важливою категорією є об’ємно - просторова структура виробу. Для створення естетично – повноцінного промислового виробу треба враховувати характер взаємодії простору і об’єму (форми). Однією з важливих закономірностей об’ємно – просторової структури є органічність зв’язків між окремими елементами.
Ансамбль – це об’єднання, узгодженість всіх частин і цілого. Наприклад, ансамбль предметного середовища визначається як комплекс промислових виробів, об’єднаних єдиним естетичним задумом, єдиною манерою виконання, і тим, або іншим призначенням. Формування ансамблю предметного середовища має свої специфічні особливості, які полягають в тому, що сучасний ансамбль характеризується функціональністю, динамічністю і варіантністю.
3. Композиція будь – якого товару має багато властивостей. До них відносяться:
- гармонійна цілісність, - підпорядкованість елементів,
- композиційна рівновага, - динамічність, - статичність, - єдність характеру
Гармонійна цілісність відображає логіку та органічність зв’язку конструкції з її композиційним втіленням. Гармонійна форма має позитивний психологічний вплив на людину.
Підпорядкованість елементів - це такий характер конструктивних зв’язків, який визначається призначенням виробу та його конструкцією.
- Композиційна рівновага – це стан форми, при якому всі елементи форми збалансовані між собою.
- Динамічність композиції – це тоді, коли форма ніби врізається в простір, маючи односторонню спрямованість. Динамічність форми характерна як нерухомим, так і рухомим предметам (спорудам, різним засобам транспорту).
- Статичність характеру – властивість композиції, яка відображає (асоціюється) з станом спокою, рівноваги, стійкості у всьому. Більшість предметів побуту мають статичну форму.
- Єдність характеру - це властивість композиції, що характеризується сукупністю індивідуальних рис, які відрізняють форми однакових за призначенням виробів.
3. До засобів композиції відносяться: пропорції, масштаб і масштабність, симетрія і асиметрія, контраст, нюанс, ритм, метр, „модулор”, колір, світлотіні, пластика, орнамент
Пропорції – це один з класичних засобів композиції, за допомогою якого досягається організованість форми.
Пропорціями називають певне співвідношення розмірів певних частин предмету і цілим. Пропорції поділяються на арифметичні і геометричні.
В арифметичних пропорціях взаємозв’язок частин і цілого здійснюється повторенням одного розміру, який отримується у вигляді різниці кожної пари членів: (а-в) =(в-с)=(с-d)== m.
Геометричні пропорції базуються на рівності відношень
а:b = d:c=К і проявляються в геометричній подібності фігур. Різновидом геометричної пропорції є гармонійна.
Вони мають надзвичайно важливе значення. Пропорції промислових виробів соціально обумовлені історичними умовами, пануючими ідеалами і стильовою направленістю. Тобто , конкретні форми предметів з їх пропорціями залежать від того , як розуміють красу в той чи інший час.
Наприклад, в епоху Готики (13-14ст.) в жіночому одязі панували ірраціональні пропорції. Так ліф і спідниця в сукні співвідносились як 1:5. В жіночому костюмі 18 століття (період Бароко і Рококо) верх одягу на лінії плечей – широкий, низ одягу – за допомого каркасів (паньє) також стає широким та об’ємним, а талія надзвичайно вузькою.
Серед пропорцій особливо виділяється так зване „золоте січення”, (переріз) якие виражається числом 1, 62.
„Золоте січення” (переріз) – це поділ відрізка на дві нерівні частини таким чином, щоб весь відрізок відносився до більшої частини, як більша частина відрізка до меншої , тобто
АВ:АС=АС:СВ=1,62. Ця пропорція широко використовується при проектуванні як в архітектурі, так і в побутових виробах (ножиці, ложки, виделки, швейні і трикотажні вироби, товари культурно – побутового призначення та інші речі). Вироби , виготовлені у відповід
ності до пропорції золотого січення викликають враження краси, узгодженості, розмірності та гармонійності.
Секрет „золотого січення” був відомий ще в давнину, а термін „золотого”січення” запропонував сам Леонардо да Вінчі, але він не був його автором. Сам автор по сей день залишився не - відомим. Ця пропорція була відома ще художникам і зодчим античності. В епоху Відродження її називали „божественною пропорцією”. У дорослої пропорційно розвиненої людини лінія талії розділяє тіло по „золотому січенні”. Наука до цього часу не змогла пояснити, чому поділ по „олотому січенні” є естетично досконалим. Приблизний „золотий переріз” – ряд чисел Фібоначі: 2-3-5-8-13-21-34-55 і т.д. У цьому ряді кожні дві попередні величини складають наступну, а відошення сусідніх членів дають приблизний вираз „золотого співвідношення”.
Маштаб та маштабність.
Маштаб – це величина, яка отримується від порівняння розмірів якогось предмету з величиною аналогічних виробів, які приймаються за еталон і виражаються формулою (1).

М= L/ Lе, (1).
де L - розміри типових частин та елементів виробу;
Lе – розміри аналогічного виробу – еталону.
Масштаб - відносна характеристика величини.
Масштабність – один з найбільших складних засобів композиції (це реальне сприйняття світу, окремих предметів і явищ в їх конкретній величині).
Масштабність – це відповідність форми та її елементів у відношенні до людини та оточуючого простору. Немаштабність, наприклад єгипетських храмів або пірамід, соборів середньовіччя повинна була внушати простій людині думки про всемогутність фараонів та релігії, про нікчемність її існування.
Різномаштабність – це коли елементи виробу не співставні одні з одними, порушує художню виразність та цілісність композиції. Співрозмірність людини та оточуючого світу найкраще розробив французкий архітектор Ле Корбюзьє, який створив систему „Модулор”. У „Модулорі” встановлено взаємозв’язок між метром, футом, дюймом і розмірами тіла людини. В цій системі саме розміри людини є мірою всіх речей. Так мірою довжини були:
фут – довжина ступні (Єгипет, Греція, Рим);
сажень – (Росія), відповідає зросту людини в 182,9 см;
дюйм – довжина фаланги великого пальця;
пядь – відстань між кінцями великого і вказівного пальців.
Контраст – різко виражена протилежність однорідних елементів форми в тому чи іншому відношенні. Контраст допомагає посилити виразність форми виробу застосуванням різних матеріалів, обробкою поверхні матеріалу, кольору.
Нюанс – відношення форм, які незначною мірою відрізняються властивостями. Нюанс – це те, що робить річ довершеною, елегантною.
Метр - багатократне і з однаковим інтервалом повторення будь – якого елементу.
Ритм – це рівномірне чергування розмірних елементів, порядок поєднання ліній, об’ємів, площин. Ритм властивий і рухомим і нерухомим предметам.
Практичне заняття 4
План
Властивості та якості композиції
Засоби композиції.
Орнамент та його роль у композиції
Робота1. Вивчення властивостей та якостей композиції
Завдання 1: Ретельно опрацюйте зміст теми щодо композиції товарів, користуючись джерелом (1), знайдіть додаткову інформацію, щодо тлумачення властивостей і якостей композиції (відповідь оформіть у письмовій формі або в електронному варіанті й представте на перевірку викладачу під час ІКР).
Завдання 2: Складіть в електронному вигляді схему властивостей та якостей композиції.
Робота2. Вивчення засобів композиції, в тому числі орнамента
Завдання 1:Вивчіть засоби композиції та дайте письмові відповіді на питання для контролю знань.
Самостійна (індивідуальна) робота: Знайдіть іллюстративний матеріал до різних засобів композиції, наприклад, орнаменту, ритму, метра тощо. Результати. Пошуку представте на ІКР.
Робота1. Вивчення властивостей та якостей композиції
Завдання 1: Ретельно опрацюйте зміст теми щодо композиції товарів, користуючись джерелом (1), знайдіть додаткову інформацію, щодо тлумачення властивостей і якостей композиції (відповідь оформіть у письмовій формі або в електронному варіанті й представте на перевірку викладачу під час ІКР).
Завдання 2: Складіть в електронному вигляді схему властивостей та якостей композиції.
Робота2. Вивчення засобів композиції, в тому числі орнамента
Індивідуальне заняття
Завдання 1:Вивчіть засоби композиції та дайте письмові відповіді на питання для контролю знань.
Завдання 2: Знайдіть ілюстративний матеріал до різних засобів композиції, наприклад, пропорцій,в.ч. «золотого січення», симетрії, орнаменту, ритму, метра, модулора, тощо. Результати пошуку представте на ІКР, максимальна оцінка -5 балів.
Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Дайте тлумачення поняттю «композиція»
2. Які види композиції ви знаєте?
3.Охарактеризуйте категорії композиції.
4. Що означає гармонійна цілісність композиції?
5. Охарактеризуйте види симетрії.
6.Асиметрія, як принцип організації композиції.
7.Засоби композиції та їх роль у формуванні композиції.
8. Поясніть пропорцію «золотий переріз» та її значення у створенні композиції.
9. Орнамент, як засіб композиції.

Тема : 2.4. Естетичні властивості товарів
План
1. Естетичні властивості товарів, їх особливості та зв’язок з іншими споживними властивостями товарів.
2. Значення естетичних властивостей у задоволенні потреб споживачів.
3. Класифікація та характеристика показників естетичних властивостей товарів.
1. Естетичні властивості товарів, їх особливості та зв’язок з іншими споживними властивостями товарів.
1. Кожний окремий товар має багато різних властивостей. Властивості, які служать для задоволення потреб людей у процесі споживання, називаються споживними.Споживні властивості поділяються на властивості соціального призначення, функціональні, ергономічні, технологічні, надійність, безпечність та естетичні.
Властивості соціального призначення, функціональні, ергономічні, технологічні, надійність, відносяться до утілітарних, тобто тих, що визначають корисність, зручність, комфортність і безпечність експлуатації виробів.
Властивості товарів, які служать для задоволення духовних потреб споживачів через чуттєво – емоційне сприйняття, називаються естетичними. Вони визначають соціально–культурну значимість товарів, іншими словами – їх споживчу вартість.
Естетичні властивості не тотожні природнім властивостям товарів, останні можуть бути досліджені в лабораторії.
Естетичні властивості можуть по – різному проявлятися в залежності від естетичних смаків споживачів, умов оточуючого середовища, суспільної ситуації використання виробу. ЦІ властивості змінюються в часі: те, що вважалося гарним декілька років тому, сьогодні може виявитися негарним.
Естетичні властивості прийнято називати суспільними властивостями і розглядати поряд з іншими суспільно цінністними характеристиками предметів – соціальними, економічними, технічними, технологічними і т п.
Естетичним цінностям протистоять естетичні потреби. У кожному суспільстві складається і розвивається своя структура потреб, які характеризуються естетичними нормами, смаками, ідеалами. У відповідності з цією структурою закономірно проявляють свою естетичну цінність предмети в процесі їх виробництва та споживання.
Існування естетичних властивостей у предметному світі речей має, таким чином, культурно - історичну та суспільно - об’єктивну основу.
При цьому промислові вироби не створюють тільки заради гарного вигляду, вони служать конкретним практичним цілям. Відтак естетичні властивості тісно пов’язуються з рештою утілітарних властивостей.
Таким чином, властивість речі виражати в чуттєво сприймаємих ознаках форми свою соціальну цінність (ступінь технічної досконалості, зручності, корисності, доцільності і т. п.) прийнято називати естетичною властивістю речі.

2. Значення естетичних властивостей у задоволенні потреб споживачів
2. Аналіз літературних джерел, що стосуються експертних оцінок різних груп товарів , соціологічних досліджень, споживацької оцінки властивостей товарів, свідчить про наступне: естетичні властивості посідають, як – правило 1-2 місце серед інших групп споживних властивостей. Це говорить про надзвичайно важливе суспільне значення естетичних властивостей. Наприклад, прекрасний запах парфумів покликаний знімати стресс, поліпшувати настрій, підвищувати працездатність, а звідси і в цілому позитивно впливати на здоров’я людини. Колір може заспокоювати, збуджувати, лікувати, захищати від негативного зовнішнього впливу, зігрівати, притягувати, умиротворяти, віддаляти і т. п.
3. Класифікація та характеристика показників естетичних властивостей товарів.
Естетичні властивості товарів характеризуються низкою показників, серед яких виділяють комплексні та одиничні.
Класифікація показників естетичних властивостей включає 3 рівні.
На першому рівні знаходиться інтегральний показник, який характеризує загальний рівень естетичних властивостей товару і називається груповим показником. На другому рівні знаходяться комплексні показники, до яких відносять: 1) Інформаційну виразність; 2) Раціональність форми; 3) Цілісність композиції, 4) Доскональність виробничого виконання та стабільність товарного вигляду.
Інформаційна виразність – комплексний показник, який характеризує здатність виробу через особливості форми виражати естетичні норми, що склалися у суспільстві. Цей комплексний показник характеризується наступними одиничними показниками:
- художньо – образна виразність (знаковість); оригінальність форми; відповідність стилю; відповідність моді; декоративна виразність.
Художньо – образна-виразність характеризує розкриття у формі виробу образного задуму художника, його основної ідеї.
Художньо – образна-виразність може бути досягнута завдяки формуванню певної асоціації з чимось, наприклад, сфінкси у Стародавньому Єгипті являли собою скульптури, які об’єднували в собі тіло лева і голову фараона. Таким чином, скульптор хотів підкреслити всемогутність тодішніх правителів, непохитність їхньої влади та показати їх ніби неземне походження.
Наприклад, чашці в процесі виробництва можна надати саму різну форму (стандартну, тобто овальну або циліндричну, форму колоколу, тюльпану, „ампір” (з ребристою поверхнею) і т. п.
Оригінальність форми характеризує індивідуальні риси та особливості різних товарів (завдяки використанню нових матеріалів, форм, видів декору і т.п.
Відповідність стилю – відповідність чи не відповідність сучасному стилю, або різним стильовим напрямкам, які домінують в ньому. При цьому вироби перевіряються на відповідність художніх рис та ознак для виробів різних видів та призначення, наприклад, у сервізах, наборах, гарнітурах і т. п.
Відповідність моді – це відповідність виробів смакам, які тимчасово переважають у суспільстві.
Декоративна виразність матеріалів оцінюється за ступенем відповідності кольору, фактури, текстури, блиску, художньо-декоративного оформлення та інших характеристик виробу його призначенню, умовам експлуатації, формі та габаритним розмірам.
Раціональність форми – характеризує відповідність форми товарів умовам експлуатації та виробництва. Раціональність форми виражається через такі одиничні показники, як: 1)функціонально-конструктивна пристосованість та 2) відповідність естетичної форми ергономічним вимогам.
Раціональна форма є результатом покращення якості при одночасній гармонізації форми, тому що вдосконалення форми в практичному відношенні вимагає, як правило її зміни в естетичному плані. Недотримання вимог функціонально-конструктивної пристосованості призводить до зниження естетичної цінності виробу, тому що можуть застосовуватися застарілі технології, матеріали і т. п.
Відповідність естетичної форми ергономічним вимогам характеризує зручність при користуванні виробом, а з іншого боку – забезпечує створення форми, яка естетично задовольняє людину. Якщо форма утруднює роботу з виробом, то вона викликає негативну реакцію людини, що призводить до змін її естетичної оцінки.
Естетична форма товарів повинна бути спів розмірна з антропометричними розмірами людини та габаритами приміщення.
Цілісність композиції характеризує єдність частин і цілого, органічний взаємозв’язок елементів форми виробу, його узгодженість з іншими виробами та оточуючими предметами.
Цілісність композиції характеризується наступними одиничними показниками: тектонічність, пластичність, колорит, упорядкованість елементів.
Тектоніка - виявляє в художній формі виробів логіку їх матеріально-конструктивної будови (міцність, стійкість, взаємодію елементів, розподіл зусиль).
Пластичність – характеризує красу взаємо переходів об’ємів, їх обриси, плавність та гнучкість елементів форми.
Колорит і декоративність - по-різному сприймається один і той же виріб, якщо він має різну фактуру або вирішений у різних кольорах (сучасний емальований кольоровими емалями та різноманітними деколями сприймається зовсім по іншому, ніж чисто білий). Колір і декор в цьому випадку повинен відігравати поєднуючу роль при створенні з різних за видами та призначенням виробів різних композиційних рішень (гарнітурів, сервізів, наборів і т.п.)
Досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду - це комплексний показник, який виражає залежність товарного вигляду продукції від конкретних умов виробництва та специфіки експлуатації, транспортування та збереження.
Він визначається одиничними показниками:
чистота виконання контурів та з’єднань окремих елементів;
ретельність покриття та обробки (відсутність видимих дефектів виготовлення та обробки);
стійкість до пошкодження в процесі транспортування та експлуатації;
чіткість виконання фірмових знаків та інших реквізитів маркування, повнота супровідної документації та інформаційних матеріалів.
Практичне заняття 5
План
1. Естетичні властивості товарів.
2.Комплексні та одиничні показники естетичних властивостей товарів.
Мета: Вивчення естетичних властивостей товарів
Матеріальне забезпечення: товарні взірці, мультімедійні презентації, каталоги кінофільми, журнали.
ЛІТЕРАТУРА: (1, 4,5)
Робота1. Вивчення естетичних властивостей товарів.
Звавдання:1 Вивчіть класифікацію й характеристику естетичних властивостей товарів та дайте письмові відповіді на питання для самоконтролю.
Завданн2. Складіть схему класифікації естетичних властивостей та підберіть ілюстративний матеріал для візуального супроводження вивчення теоретичного матеріалу.
Самостійна робота (індивідуальна, обов’язкова) Завдання: Користуючись НД на показники якості, визначте номенклатуру показників якості для експертної оцінки естетичного рівня якості тканин, дитячих іграшок, швейного та трикотажного одягу, взуття меблевих товарів, фарфорового, скляного й металевого посуду,. Захист виконаної роботи на ІКР, максимальна оцінка - 5 балів.

Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Яке місце посідають естетичні потреби серед інших потреб споживачів?
2. Природа і суть естетичних властивостей товарів, їх зв’язок з іншими властивостями.
3. Фактори, що впливають на прояв та зміну естетичних властивостей товарів.
4. Значення естетичних властивостей товарів.
5. Класифікація показників естетичних властивостей.
6. Інформаційна виразність: визначення і характеристика одиничних показників.
7. Що характеризує показник раціональність форми?
8. Охарактеризуйте показники, що визначають цілісність композиції.
9. За якими характеристиками визначають чистоту виконання контурів і з’єднань. Ретельність покриття і оздоблення.
10. Стійкість товарів до пошкодження та її характеристики.
11. Які одиничні показники характеризують цілісність композиції?

Тема :2.5. Оцінювання естетичних властивостей товарів
План
1. Естетична оцінка: мета, основні поняття та визначення.
2. Види і методи оцінки естетичного рівня якості товарів.
3. Критерії оцінки.
4. Особливості методики цілісної оцінки.
5. Особливості методики комплексної оцінки.

1.Естетична оцінка: мета, значення, основні поняття та визначення.
Естетична оцінка ставить своєю метою визначити естетичну цінність об’єкта оцінки. Вона виражає складний культурно - ціннісний зміст речі і проявляється у формі естетичних переживань людини, які носять часом індивідуальний характер і не піддаються вичерпному логічному поясненню. Не дивлячись на ці особливості, структура естетичної оцінки і її основні компоненти виявляються і вибудовуються в теорії оцінки у відповідності з загальною логічною моделлю оцінки. Ця модель включає наступні компоненти: об’єкт оцінки, суб’єкт оцінки, методи і види оцінки, процедури і результати оцінки.
Об’єкт оцінки – це предмет, річ, явища, які мають певну цінність для споживача (суспільства, людини). При оцінці якості продукції об’єктами естетичної оцінки служать вироби, наділені естетичною цінністю. Естетична цінність (споживча вартість) знаходить вираження у формі речей і проявляється як їх естетична властивість.
Суб’єктом, який проводить оцінку, є одна особа, група осіб або суспільство, які виносять своє судження про об’єкт оцінки. При оцінці естетичного рівня якості продукції суб’єктами, які проводять оцінку, є спеціалісти – експерти, а в кінцевому випадку групи споживачів, яких експерти представляють і від імені яких виступають. Оцінка естетичного рівня якості виробів здійснюється при проведенні оглядів – конкурсів одно типових виробів; при експертній оцінці дослідних зразків; при розробці технічної документації на нові види товарів; при комплексній оцінці рівня якості та конкурентоспроможності виробів.
Оцінка естетичного рівня якості виробів здійснюється при проведенні оглядів – конкурсів одно типових виробів; при експертній оцінці дослідних зразків; при розробці технічної документації на нові види товарів; при комплексній оцінці рівня якості та конкурентоспроможності виробів.

2. Види і методи оцінки естетичного рівня якості товарів.
При визначені естетичного рівня якості товарів користуються одним з трьох видів оцінки:цілісна;комплексна;змішана
Цілісна оцінка здійснюється на рівні групового естетичного показника I рівня. Цілісна оцінка не потребує попередньої оцінки комплексних і одиничних показників, визначення їх коефіцієнтів вагомості. Вона містить цілісне судження експертів про естетичний рівень якості виробів. Цілісну оцінку здійснює мала експертна група, яка складається з 3-5 експертів. До складу малої експертної групи входять фахівці, які спеціалізуються на проведенні естетичної експертизи по тій або іншій групі товарів – дизайнери (модельєри, конструктори, технологи, товарознавці.
Мала експертна група оцінює естетичний рівень якості невеликої кількості виробів. Очолює малу експертну групу керівник – кваліфікований експерт. Допоміжну роботу здійснює технічний секретар. В процесі оцінки із експертної групи виділяється ведучий експерт – найбільш компетентний в оцінці якості даного виду виробів.
Комплексна оцінка базується на аналізі всієї сукупності показників естетичних властивостей II – рівня (4-х комплексних показників: інформаційна виразність, раціональність форми , цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду) і завершується одержанням результуючої оцінки естетичного рівня якості виробу.
Комплексну оцінку здійснює експертна комісія в кількості 7-13 експертів. Вона включає 2 групи – експертну групу розширеного складу і робочу групу. Розширена експертна група включає спеціалістів, які мають досвід художньо – конструкторської експертизи виробів, що пред’явлені на комісію (це ті ж дизайнери, модельєри, технологи, конструктори, товарознавці). В робочу групу входять: керівник, секретар, технічний робітник, 1-2 експерти, які запрошуються із розширеної експертної групи для вирішення ряду специфічних завдань, а також представник організації виробника, яка направила вироби на експертизу. Очолює експертну комісію голова. Керівник робочої групи є одночасно його замісником, а секретар робочої групи є одночасно секретарем робочої комісії. Експертна комісія здійснює оцінку естетичного рівня якості значного числа виробів
Змішана оцінка передбачає проведення цілісної та комплексної оцінки як послідовних етапів з кінцевим об’єднанням результатів. Змішана оцінка дає найбільш повну і точну інформацію про естетичний рівень якості товарів.
Методи естетичної оцінки групуються в залежності від складу експертного підрозділу, видів естетичної оцінки і форми фіксації результатів.
Розрізняють три методи естетичної оцінки:метод „ індивідуальної оцінки” – це коли цілісна оцінка проводиться одним експертом; метод „колективної оцінки” – це кількісна оцінка при проведенні комплексної або змішаної оцінки естетичного рівня якості колективом експертів; метод „комбінованої оцінки” – це метод оцінки, яка проводиться паралельно одним експертом і групою експертів.
У відповідності до вимог ГОСТ 23554. 0-79 – методи якісної та кількісної оцінки відносяться до „експрес методів”, а методи кількісної комплексної та змішаної оцінки можуть бути названі у відповідності з тим же ГОСТом методами середніх зважених величин. Всі три методи є різновидністю експертного методу.

Критерії оцінки.
Критеріями оцінки естетичного рівня якості виробів ( при різних видах оцінок) служать уявлення, норми та ідеали, що склалися в суспільстві, а також зразки виробів, які відображають ці уявлення та норми.
В якості спеціальних критеріїв використовують базові зразки, відібрані з поточного асортименту виробів та перспективних виробів, які відповідають реально – можливим прогнозованим вимогам. Із базових зразків експерти будують базовий ряд – це послідовний ряд виробів аналогічного класу і призначення, ранжованих у порядку зниження естетичного рівня якості і розділених на чотири групи – „кращі”, „хороші”, „задовільні” і „погані”. У групу „кращих” включають вітчизняні або закордонні вироби, які відображають сучасні естетичні уявлення, мають раціональну форму, цілісне композиційне вирішення. До групи „кращих” відносять також перспективні розробки, які характеризують прогнозований естетичний рівень якості продукції. До групи „поганих” відносять вироби, які не відповідають за естетичним рівнем якості сучасним вимогам, морально застарілі і підлягають модернізації і зняттю з виробництва.
Застосовуються два способи складання базового ряду: нерозчленений і диференційований. Нерозчленений спосіб передбачає відбір експертами не менше 4-х базових зразків, які відповідають різному естетичному рівню якості (кращі, хороші, задовільні, погані), і побудову базового ряду зразків, ранжируваних у порядку зниження цього рівня.
Диференційований спосіб складання базового ряду зразків передбачає три послідовних етапи: - складання першого допоміжного ряду зразків, ранжованих за результатами оцінки технічного рівня якості (без урахування естетичних властивостей;
- складання другого допоміжного ряду зразків, ранжованих по мірі удосконалення форми). Із зразків, які увійшли в обидва допоміжних ряди, потім відбирають ті, які відносяться до одно типових груп за технічним рівнем якості і ступінню досконалості форми. Із відібраних зразків формують базовий ряд,
При оцінці показників використовується п’ятибальна шкала з інтервалом від 1-5 балів, (за закордонною методикою – 10 бальна шкала з інтервалом від 1 до 10 балів. Базовий ряд, об’єднаний, з шкалою оцінки, служить мірою естетичної цінності зразків.
При цілісній оцінці естетичного рівня якості товарів експерти, керуючись типовим переліком естетичних показників якості, послідовно розглядають естетичні показники якості другого, третього і четвертого рівня. Одночасно розглядаються комплектні деталі, упакування, паспорт, інформаційні матеріали. Цілісна оцінка здійснюється в один або два етапи: шляхом порівняння оцінюваного виробу з базовим рядом експерти визначають оцінку естетичного показника (Пці), яку заносять в карту для опрацювання і передають технічному секретарю. Керівник експертної групи, ведучий експерт і технічний секретар розглядають результати I етапу цілісної оцінки (карта 1)
Кінцева оцінка за окремими .естетичними показниками визначається як середня арифметична оцінок всіх експертів. Потім вона співвідноситься зі шкалою оцінки в балах і визначається група виробу за рівнем естетичних показників. (карта 1а).
Карта I
Цілісна оцінка групового естетичного показника якості виробу
Експерт №1________________
Виріб_________________________ ______________________________
Шевченко Вікторія Володимирівна
Цілісна оцінка, бали

I етап
II етап

3,6



Дата Підпис



Карта Iа
Цілісна оцінка групового естетичного показника якості виробу

Цілісна оцінка, бали
Групи виробів
Шкала оцінки в балах

Від 2-5 б – кращі

Кращі
5

Від 3 - 4 б

Хороші
4

Від 2-3 б

Задовільні
3

Від 1-2 б

Погані
2



1

Якщо цілісна оцінка естетичного рівня якості виробу складає 3,6 бали , то цей товар відноситься до групи «Хороші».
Перевірку результатів цілісної оцінки здійснює робоча група за допомогою коефіцієнта варіації, який визначається за програмою „Демо – Метод – Коефіцієнт”. Коефіцієнт варіації визначається за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415 ; (1)
де
· – середнє квадратичне відхилення; яке визначається за формулою 2:

·=13 EMBED Equation.3 1415; (2)
13 EMBED Equation.3 1415 - середня оцінка групового естетичного, яка визначається за формулою 3:
13 EMBED Equation.3 1415 = 13 EMBED Equation.3 1415 ; (3)
де 13 EMBED Equation.3 1415 – оцінка групового естетичного показника, дана і – м експертом;
Я – число експертів. Коефіцієнти варіації порівнюють з граничними значеннями коефіцієнта варіації (Табл.1).
Таблиця 1
Граничне значення коефіцієнта варіації
Ступінь узгодженості думок експертів

< 0,10
від 0, 11 до 0,15
від 0,16 до 0, 25
від 0,26 до 0, 35
> 0,35
Висока
Вище середньої
Середня
Нижче середньої
Низька

Результати цілісної оцінки вважаються достовірними, якщо має місце висока, або вище середньої ступінь узгодженості думок експертів
·
· 0,15. У цьому випадку середня арифметична оцінок групового естетичного показника якості (Пці) приймається за результуючу оцінку (Карта 1а).
Таблиця 2
Визначення узгодженості думок експертів при цілісній оцінці групового естетичного показника якості виробу
Експерти
Пці
Пц

·

·

1. П.І.П.





2.





3.





4.





5.





І т.д.





Дата Керівник робочої групи П.І.П.

Якщо єдність суджень експертів не було досягнуто, керівник експертної групи приймає рішення про проведення другого етапу цілісної оцінки.
На II етапі цілісної оцінки проводиться колективне обговорення і коректування результатів попередньої оцінки. Після обговорення кожний експерт знову виставляє оцінку групового естетичного показника якості з урахуванням обговорення (Пці). Керівник експертної групи, ведучий експерт і технічний секретар виясняють узгодженість суджень експертів (по карті 1, II етап). При явній близькості оцінок – результуючою оцінкою вважається середня арифметична. Якщо ж і після обговорення узгодженість думок не досягнута, то проводиться відкрите обговорення і голосування. Приймається рішення, що отримало більшість голосів, яке і заноситься в експертне рішення.
Комплексна оцінка проводиться в тому випадку, якщо в завдання експертизи входить визначення переваг і недоліків виробу за окремими естетичними показниками і естетичним рівнем якості в цілому. Вона включає:
складання базового ряду;
вибір номенклатури показників естетичного рівня якості;
визначення коефіцієнтів вагомості естетичних показників (Мі), тобто кількісних характеристик вагомості кожного комплексного естетичного показника;
порівняльний аналіз оцінюваного виробу із базовими зразками;
оцінка комплексних показників;
оцінка зважених комплексних показників (Псі X Мі);
результуюча оцінка естетичного рівня якості.
Експерти визначають вагомість і оцінюють в балах тільки чотири комплексних естетичних показники.
Коефіцієнти вагомості (Мі) експерти визначають виходячи із умови рівності їх суми одиниці (карта II).
Комплексний показник Мі
1. Інформаційна виразність 0,30
2. Раціональність форми 0,28
3.Цілісність композиції 0, 22
4. Досконалість виробничого 0, 20
виконання та стабільність -----------
товарного вигляду 1,00

Карта II
Оцінка зважених комплексних показників (Псі X Мі)

Комплексний показник
Мі


1. Інформаційна виразність
3,5х 0,30=1,05



2. Раціональність форми
4х 0, 28= 1,12



3. Цілісність композиції
4,3х 0,22 = 0,9



4. Досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду
3,8х 0,20 = 0,76

Карта III
Оцінка комплексних показників якості виробів
Експерт №2 Дрозд Тетяна Іванівна
Виріб____________________
Комплексний показник
Результати оцінок

1. Інформаційна виразність
2. Раціональність форми
3. Цілісність композиції
4. Досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду
3,5х 1,05=3,7
4,0х1,12= 4,5
4,3х 0,9= 3,9
3,8х0,76= 2.9

Дата Підпис


Коефіцієнти вагомості (Мі) експерти визначають виходячи із умови рівності їх суми одиниці (карта II).
Потім експерти проводять порівняльний аналіз (як і при цілісній оцінці) і отримують оцінки комплексних показників. Результати оцінювання комплексних показників естетичного рівня (Псі) експерти заносять в карту III.
Потім технічний секретар на основі карт II та III визначає оцінки групового зваженого естетичного показника як суму добутків оцінок комплексних показників і значень їх коефіцієнтів вагомості Псі X Мі (Табл. 3)
Таблиця 3
Об’єднана таблиця значень коефіцієнтів вагомості і оцінок комплексних естетичних показників якості виробів
Виріб_1_____________________________
Експерти
Коефіцієнти вагомості, Мсі
Псі
Пкі
Пкі
Пкі
Пкі

1.
0,30
3,5
3,7




2.
0,28
4,0
4,5




3.
0,22
4,3
3,9




і т.д.
0,20
3,8
2,9




Перевірку результатів комплексної оцінки здійснює робоча група за допомогою коефіцієнта конкордації W (з урахуванням зв’язних або рівних рангів) за формулою: X2 („хі – квадрат”), який визначається за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415
де d – сума квадратів відхилень суми рангів кожного одиничного зваженого естетичного показника від середньої величини суми рангів;
n – загальна кількість естетичних показників, що оцінюються;
Ti – показник зв’язних рангів.
13 EMBED Equation.3 1415
де 13 EMBED Equation.3 1415 - сума рангів j-го одиничного зваженого естетичного показника;
13 EMBED Equation.3 1415 - ранг j-го одиничного зваженого естетичного показника для і-го експерта;
S – середня величина суми рангів.
Значення S визначається з відношення
13 EMBED Equation.3 1415
Показник зв’язних рангів визначається за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415
де l – число груп зв’язних рангів;
tz – число зв’язних рангів в одній групі;
z – порядковий номер груп зв’язних рангів.
Зміна w від 0 до 1 відповідає збільшенню ступеня погодженості думок експертів. За умови повної погодженості думок w = 1.
За відсутності зв’язних рангів 13 EMBED Equation.3 1415 за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415
Значимість коефіцієнта конкордації перевіряється за визначається з допомогою критерію Пірсона «хі–квадрат», що визначається формулою:
13 EMBED Equation.3 1415
n 7

Отримане значення х2 порівнюють з граничним значенням 13 EMBED Equation.3 1415, наведеним у табл. 2 і визначеним при заданому рівні значимості 13 EMBED Equation.3 1415 (13 EMBED Equation.3 1415 = 0,95) та числі ступенів свободи 13 EMBED Equation.3 1415 = n – 1.
.
Практичне заняття 6
Оцінювання естетичних властивостей товарів
План
1. Суть і значення естетичної оцінки рівня якості товарів.
2. Види і методи оцінки естетичного рівня якості товарів.
3. Особливості методики цілісної оцінки.
4. Особливості методики комплексної оцінки.
5. Особливості методики змішаної оцінки.

Мета: Вивчення суті і значення естетичної оцінки,видів і методів, відмінних особливостей методики проведення цілісної, комплексної та змішаної оцінки.
Матеріальне забезпечення:Нормативна документація з естетичної оцінки рівня якості товарів.
ЛІТЕРАТУРА: (1, 2, 4, 13)
Робота1.Вивчення методики й процедури цілісної, комплексної та змішаної оцінки естетичного рівня якості товарів

Завдання 1: Вивчіть теоретичний матеріал до теми,опрацюйте матеріали з естетичної оцінки та нормативні документи щодо естетичної експертизи різних групп товарів. ( ауд. 541)
Завдання 2: Дайте письмові відповіді на питання для самоконтролю.
Самостійна робота (індивідуальна) Завдання: Проведіть оцінку естетичного рівня якості – дівчата - жіночих туфлів, хлопці – чоловічих черевиків ( зразки в ауд. 516а), підготуйте акт еспертизи та експертне заключення. Захист результатів роботи буде здійснюватися на ІКР.

Питання для самоперевірки
та контролю засвоєння знань:
1. Естетична оцінка: мета, основні поняття та визначення.
2.Види оцінки естетичного рівня якості товарів.
3. Дайте характеристику методів оцінювання естетичних властивостей товарів.
4. У чому відмінність цілісної і комплексної оцінок?
5. Назвіть критерії оцінки естетичних властивостей товарів.
6.Що собою являє базовий ряд?
7. Що служить мірою естетичної цінності товарів?

5. ІНДИВІДУАЛЬНО – КОНСУЛЬТАТИВНА
РОБОТА
5.1. Індивідуально – консультативні завдання для самостійної роботи студентів та методичні рекомендації до їх виконання

В ході вивчення дисципліни «Естетика товарів та дизайн» передбачені наступні види самостійної роботи студентів:

Самостійне вивчення тем та підготовка індивідуальних конспектів:
Індивідуальні конспекти за даними темами перевіряються викладачем на індивідуальних аудиторних заняттях і оцінюються в балах за результатами усного захисту ( максимальна оцінка - 10 балів).

1.1. Вивчення сучасного стилю з поясненням особливостей різних періодів становлення сучасного стилю (20-30-і рр., 40-50рр., 80-90рр).
1.2. Розглянути відмінність сучасного стилю від інших стилів, ілюструючи матеріал прикладами.
1.3. Вивчення напрямків діяльності відомих зарубіжних модельєрів.
1.4. Вивчення напрямків діяльності відомих вітчизняних модельєрів.
1.5. Успіхи і проблеми розвитку модної індустрії в Україні.
1.6. Охарактеризуйте основні елементи міського дизайну.
1.7. Суть і значення графічного дизайну.
1.8. Розкриття суті дизайнерської розробки.
1.9. Роль і значення концепції в дизайні.
1.10. Характеристика дизайну житлового середовища.
1.11. Суть і значення образу в дизайні.
1.12. Естетичні теорії про колір в епоху відродження.
1.13. Естетичні ідеї про колір у філософії рабовласницької формації.
1.14. Колір – культура – людина.
1. 15. Роль і місце колористичної культури на різних етапах розвитку цивілізації
1.16. Роль кольору в творчому розвитку дітей.
1.17 Основні положення методики оцінки естетичних властивостей товарів.
2. Виконання завдань для самостійної роботи студентів з кожної теми, які передбачені в навчально-методичному посібнику з дисципліни
Результати виконання даних завдань перевіряються викладачем на початку практичних занять з відповідної теми і оцінюються в балах як складова такого виду навчальної роботи як «відповідь на практичному занятті».(максимальна оцінка – 2б).
3.Виконання індивідуальних ситуаційних завдань
Використовуючи матеріали лекцій, практичних занять, літературних джерел, електронні ресурси ПУЕТ та різних Інтернет сайтів, вирішіть 2 ситуаційні завдання, (вибір ситуаційних завдань здійснюється у відповідності з порядковим номером в журналі викладача). Результати захищаються на ІКР (максимальна оцінка за одне завдання – 5б).
Ситуаційне завдання 1
Ви комерційний директор торгової фірми "ЕЛТАС", яка спеціалізується на торгівлі модним жіночим одягом. Яким повинен бути асортимент в магазинах Вашої фірми, щоб вони могли задовольнити всіх клієнток, бажаючих бути модно вдягненими. Відповідь доповніть малюнками.
Ситуаційне завдання 2
Ви дизайнер щодо художнього планування інтер’єру квартир. Які меблі Ви порекомендували б придбати хазяїну квартири по типу салону, для якої характерний один повітряний простір, а зонування досягається виключно групуванням обстановки. Відповідь обгрунтуйте.
Ситуаційне завдання 3
Ви товарознавець магазину, що реалізує товари для жінок. Підберіть одяг, сумку, прикраси для ділової жінки, яка здійснює ділові стосунки з представниками відомих закордонних Європейських фірм.
Ситуаційне завдання 4
Ви товарознавець магазину будівельних матеріалів. Підберіть колір фарби, або колір і малюнок шпалерів щодо кімнати психологічного розвантаження робітників промислового підприємства. Обгрунтуйте свій вибір.
Ситуаційне завдання 5
Ви товарознавець магазину будівельних матеріалів. Підберіть колір фарби, або колір і малюнок шпалерів, всі вікна в якій виходять на південь. Обгрунтуйте ваш вибір.
Ситуаційне завдання 6
Підберіть матеріали, фасони одягу (плаття, костюми) на кожний день для жінок, які надають перевагу класичному стилю. Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 7
Підберіть матеріали та фасони святкового одягу (сукні, костюми, пальта) для жінок, які надають перевагу «дифузному стилю». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 8
Підберіть матеріали, фасони одягу (сукні, костюми, пальто) для повсякденного вжитку для жінок, які наддають перевагу стилю «фольк» . Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 9
Підберіть матеріали, фасони одягу (сукні, костюми, пальта) для повсякденного споживання та для свят для жінок, які віддають перевагу діловому стилю. Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 10
Підберіть матеріали, фасони одягу (сукні, костюми, пальта) для повсякденного споживання для жінок, які віддають перевагу спортивному стилю. Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.


Ситуаційне завдання 11
Підберіть матеріали, фасони одягу (костюми, пальта) для молодих чоловіків і хлопців, які надають перевагу спортивному стилю. Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 12
Підберіть матеріали, фасони одягу для молодих чоловіків, які надають перевагу стилю «пейчбор». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 13
Підберіть одяг для жінок та дівчат (сукні, костюми, пальта), які, мають бажання вдягнутися в «ретростилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 14
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в « білизняному стилі», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 15
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «в стилі унісекс», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 16
Сформуйте сучасний гардероб для молодих чоловіків і хлопців в «в стилі унісекс», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 17
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в стилі «диско», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.

Ситуаційне завдання 18
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в стилі «диско», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 19
Сформуйте сучасний гардероб для молодих чоловіків і хлопців в стилі «пейчбор», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 20
Підберіть одяг для жінок та дівчат (сукні, костюми, пальта), які, мають бажання вдягнутися в стилі «кімоно». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 21
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «робочому стилі», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 22
Сформуйте сучасний гардероб для чоловіків і хлопців в «робочому» стилі, дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 23
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в стилі «достатку», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 24
Сформуйте сучасний гардероб для чоловіків і хлопців в стилі «достатку», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.

Ситуаційне завдання 25
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «джинсовому стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 26
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «білизняному стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 27
Сформуйте сучасний гардероб для чоловіків і хлопців в «джинсовому стилі», дайте письмове обґрунтування вашого вибору, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 28
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «авангардному стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 29
Сформуйте сучасний гардероб для молодих чоловіків і хлопців в «авангардному стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 30
Сформуйте сучасний гардероб для молодих чоловіків і хлопців в «індійському стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 31
Сформуйте сучасний гардероб для жінок і дівчат в «індійському стилі». Письмово охарактеризуйте цей одяг, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 32
Підберіть меблі для кімнати в класичному стилі. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 33
Підберіть меблі для кімнати в готичному стилі. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 34
Підберіть меблі для кімнати в стилі «бароко». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 35
Підберіть меблі для кімнати в стилі «рококо». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 36
Підберіть меблі для кімнати в стилі «ампір». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 37
Підберіть кольорову гаму, меблі та прикраси для кімнати в стилі «модерн». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 38
Підберіть кольорову гаму, меблі та прикраси для кімнати в античному стилі Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.

Ситуаційне завдання 39
Підберіть кольорову гаму, меблі та прикраси для кімнати в єгипетському стилі Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 40
Підберіть кольорову гаму, меблі та прикраси для кімнати в Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 41
Підберіть кольорову гаму, меблі та прикраси для інтер’єру в стилі «архаїка». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 42
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі епохи «Ренесансу». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 43
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі епохи «Ренесансу». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 44
Сформуйте інтер’єр кімнати в класичному стилі. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 45
Вас, провідного товарознавця магазину "Дитячий світ", запросили для участі в роботі малої експертної групи на підприємство з виробництва дитячих іграшок. Зробіть експертний висновок щодо естетичного рівня якості трьох іграшок (зразки надаються викладачем). Поясніть своє судження щодо художньої цінності, практичної і естетичної значимості виробів. Охарактеризуйте вид і метод оцінки, спосіб побудови базового ряду, критерії оцінки, поясніть власну оцінку іграшок з точки зору психофізіологічного впливу на дитину та детально обгрунтуйте всі інші аспекти експертизи.
Ситуаційне завдання 46
Ви товарознавець магазину "Окуляри на всякий випадок". Допоможіть у виборі окулярів: молодому бізнесмену, який бажає придбати декілька окулярів, в тому числі корегуючі і сонцезахисні; молодому програмісту престижної фірми; студентці ВИШУ та 60 річній пенсіонерці. Детально обгрунтуйте Ваші рекомендації.
Ситуаційне завдання 47
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі ПОП-АРТ. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 48
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі Хай-тек. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 49
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі Еклектика. Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 50
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі «Модерн». Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
Ситуаційне завдання 51
Сформуйте інтер’єр кімнати в стилі «Мінімалізм (ЕГО)» Письмово обґрунтуйте свій вибір, додайте малюнки.
3. Виконання додаткових самостійних завдань на практичних заняттях за бажанням студентів (необов’язкові) Оцінюються додатковими балами. (максимальна оцінка за одне завдання -2б).
Тема1. Методологічні основи естетики товарів народного споживання
Завдання: Відобразити у вигляді рисунка структуру естетичної свідомості людини.
Тема 2. Розвиток художніх стилів світової культури
Завдання: Надати у вигляді таблиці порівняльний аналіз стилів бароко і рококо, готики і ренесансу, ампіру і модерну.
Тема 3. Мода та її функції
Завдання: Підготувати інформацію на тему «швидка мода, «мисливці за модою», «мода і байєри».
Тема 4. Система художнього конструювання товарів (дизайн)
Завдання: Створити варіант дизайну та оздоблення дитячих тарілок та чашок для дошкільного віку.
Тема 5. Колір, як елемент формотворення товарів
Завдання: Підібрати кольорову гаму для дитячих м’яких меблів.
Тема: 6. Елементи, які формують естетичні властивості товарів
Завдання: Виберіть матеріал, форму, колір і декор для дитячого стільчика для прийняття їжі.
Тема 7: Композиція товарів
Завдання: Створіть композицію для дитячої кімнати на двох дітей.
Тема 8: Естетичні властивості товарів
Завдання: Дослідіть рівень досконалості виготовлення та стабільність товарного вигляду двох дитячих іграшок з пластмаси (взірці видаються в ауд. 541)
Тема 9: Оцінювання естетичних властивостей товарів.
Завдання:1.Проведіть цілісну оцінку естетичного рівня якості дитячого взуття.
2.Оформіть експертний висновок (взірці видаються в ауд.516а)
4. Виконання реферату на тему: «Мода та її функції» (обов’язкова підготовка доповіді і презентації на практичному занятті, макс. оцінка – 5б)
№ з/п
Тема

1.
Основні тенденції моди в 2011-2012 році в жіночому одязі

2.
Характеристика напрямків моди 2011- 2012 році в жіночому взутті

3.
Основні тенденції моди 2011- 2012 в чоловічому одязі

4.
Характеристика основних напрямків моди 2011-2012 в чоловічому взутті

5.
Мода 2011-2012 і жіночі головні убори

6.
Характеристика парфумів, які будуть особливо модні у 2011-2012 році

7.
Все про модний макіяж та засоби для нього у 2011-2012 році

8.
Мода 2011-2012 року і меблі

9.
Вплив моди 2011-2012 року на інтер’єр житлових приміщень

10.
Характеристика особливо модних у 2011 панчішно-шкарпеткових виробів

11.
Дитяча мода 2011-2012 року

12.
Модні кольори 2011-2012 року

13.
Характеристика особливо модних у 2011-2012 році тканин і трикотажу

14.
Мода 2011-2012 і жіноча біжутерія

15.
Характеристика ювелірних виробів, які будуть модні у 2011-2012 році

16.
Мода 2011-2012 року і шкіряна галантерея

17.
Наручні годинники і мода 2011-2012

18.
Вироби з хутра і мода 2011-2012

19.
Автомобілі і мода 2011-2012

20.
Молодіжна мода 2011-2012 року

21.
Характеристика модних у 2011-2012 році освітлювальних приладів

22.
Мода 2011 -2012 і рукавично-шарфові вироби

23.
2011-2012 рік і мода „від - кутюр”

24.
2011-2012 рік і мода „прет – а- порте”

25.
Характеристика модних у 2011-2012 році купальних костюмів

26.
Супермодний молодіжний одяг у 2011-2012 році

27.
Супермодне молодіжне взуття у 2011-2012 році

6. Методи активізації процесу навчання
Кожна лекція має проблемний характер, оскільки в них висвітлюються особливості зростання вимог споживачів у всьому світі до гармонійного поєднання корисних властивостей товарів, таких як надійність, безпечність, технологічність, екологічність, економічність, ергономічність та їх естетичного зовнішнього вигляду. Розкривається значення того, що в сучасному світі естетичні властивості виробів стають все вимогливішими чинниками їхньої конкурентоспроможності. Саме тому суттєво зростає значення товарознавців, як активних учасників естетичного процесу формування предметного середовища за законами краси. У зв’язку з цим, надзвичайно важливим є набуття знань з таких тем, як «Естетика як наука», «Художнє конструювання товарів», Мистецтво, його види та функції», «Мода, її роль і функції», «Художні стилі», «Композиція товарів». «Естетичні властивості товарів та їх показники якості», «Колір, як елемент формотворення товарів», «Фізичні, фізіологічні та психо-фізіологічні властивості кольору та їх вплив на на людину». «Види, методи і методики оцінки естетичного рівня якості товарів». Оволодіння майбутніми товарознавцями, експертами, фахівцями з торговельного підприємництва різноманітними видами, методами і методиками оцінки естетичної складової товарів є надзвичайно – важливим завданням в справі покращення професійної підготовки й підвищення культурного і естетичного виховання й самовиховання фахівця торгівлі. При викладенні лекційного матеріалу та проведенні практичних занять застосовуються мультімедійні презентації. Проведення всіх практичних занять та індивідуально- консультативної роботи здійснюється малими групами (2-3 студента), що сприяє підвищенню рівня засвоєння студентами нового матеріалу та ефективному контролю викладачем. В навчально- методичному посібнику передбаченні індивідуальні завдання творчого характеру (див. п. 2 – 4 ситуаційних завдань).

7. Система поточного та підсумкового контролю оцінювання знань студентів
7.1. Поточний контроль
Поточне оцінювання знань студентів з дисципліни «Естетика товарів та дизайн» проводиться за 100 бальною шкалою шляхом усного та письмового опитування на практичних заняттях, тематичного письмового та комп’ютерного тестування, роботи з контрольними взірцями, модульних контрольних робіт та виконання індивідуальних та самостійних завдань під час індивідуально- консультативної роботи, а також перевірки самостійних конспектів та виконання модульних контрольних робіт.
Зразок завдання для модульної контрольної роботи:
Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 1
1.Види і методи оцінки естетичного рівня якості товарів
2.Орнамент: види, галузі застосування, художня цінність
3.Характеристика комплексних та одиничних показників
естетичних властивостей товарів
4.Психоемоційний вплив кольору товарів на людину
5.Типи комерційного дизайну
8. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Види самостійної роботи
Планові терміни
виконання
Форми контролю та звітності
Максимальна кількість кількість балів

Денна форма навчання

1. Обов’язкові види СРС

1.1.Підготовка до практичних занять
Відповідно розкладу аудиторних занять
Активна робота на занятті
Захист звіту
14 (2бх7)
14 (2бх7)

1.2. Підготовка до модульних контрольних робіт (2модулі)
Останнє заняття
Відповідного модуля
Перевірка правильності виконання модульних робіт
6 (3бх2)

1.3.Виконання домашніх самостійних завдань
Відповідно розкладу аудиторних занять
Перевірка правильності виконання завдань
10 (2бх5)
10 (2бх5)
10 ( 2бх5)

Разом балів за обов’язкові види СРС 64б

2. Вибіркові види СРС

2.1. Написання рефератів за заданою тематикою
II семестр
Захист матеріалів рефератів під час аудиторних занять або ІКР

4 (2бх2)


2.2. Виконання індивідуальних
ситуаційних завдань
II семестр
Розгляд виконаних завдань під час практичних занять або ІКР
20 (2бх10)



2.3. Участь у роботі СНГ
Відповідно графіка роботи гуртка
Доповідь на засіданні
10 (2бх5)

2.4. Підготовка та виступ з доповіддю на студ. наук. конференції або олімпіаді
Квітень 2011
Виступ з доповіддю
3 (3бх1)

Разом балів за вибіркові види СРС 37б

9. Порядок і критерії оцінювання знань студентів

Поточне оцінювання знань студентів
Поточне оцінювання знань студентів з дисципліни «Естетика товарів та дизайн» проводиться за 100 бальною шкалою (див. табл. 1-4)

Таблиця №1

Переведення 100-бальної шкали оцінювання в 4- бальну та шкалу за системою ECTS
Оцінка за бальною шкалою, що використовується в ПУСКУ
Оцінка за національною шкалою
Оцінка за шкалою ECTS


86-100
5(відмінно)
A

79-85
4(дуже добре)
B

71-78
4(добре)
C

66-70
3(задовільно)
D

60-65
3(задовільно достатньо)
E

35-59
2 (незадовільно з можливістю повторного складання
FX

0-34
2 (незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни
F














Таблиця №2
Система нарахування балів за видами навчальних завдань
11.
Відвідування лекцій
1 б

22.
Ведення конспекту


33.
Відвідування практичних занять


44.
Підготовка та відповідь на практичному занятті


55.
Виконання завдань на практичному занятті


66.
Виконання контрольних робіт


77.
Поточне тестування



88.
Виконання самостійних (індивідуальних завдань) у відповідності до робочої навчальної програми


99.
Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань)


110.
I Модульна контрольна робота (ПМР)


111.
II Модульна контрольна робота (ПМР)


1
Підсумковий модульний контроль ПМК ( залік)
0-100






СИСТЕМА НАРАХУВАННЯ БАЛІВ ЗА ВИДАМИ ТА ФОРМОЮ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ
ЗА І ТА ІІ МОДУЛЯМИ Таблиця №3


Форми навчальної роботи
Вид навчальної роботи
Кількість балів
Разом балів



.Аудиторна:

Змістовий модуль І
Змістовий модуль II


Лекції
1 .Відвідування лекцій
1бх 3= 3
1х6=6
10

Лекції
2.Ведення конспекту
1бх3 = 3
1х6=6
10

Практичні заняття
3. Відвідування практичних занять
1бx3 = 3
1x5=5
28

Практичні заняття
4. Підготовка та відповідь на практичному занятті
2x 6 = 12
2x8=16
12

Практичні заняття
5. Виконання контрольних робіт
2бx 6=12
2x2=4
6


6. Поточне тестування
2бх 4 = 8
2х4=4
8

СРС та ІКР

7.Виконання додаткових самостійних індивідуальних завдань), передбачених програмою дисципліни)


2бх 3=6


2бх3=6
6






94


8. Підсумкові модульні роботи (ПМК)
3 б x 1=3
3x 1=3
6






100


9. ПМК - залік
50
50
100


Система нарахування балів за видами навчальної роботи Таблиця 4
№ 3/п
Назва змістоного модулю, теми
Вид навчальної роботи
К-сть балів
Разом

Модуль I Основи естетики





1




Методологічні основи естетики

Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2 х1
2



Поточне тестування
2 х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2 х1
2



Разом

11








2

Розвиток художніх стилів світової культури
Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання завдань на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2





3




Мода та її функції
Виконання додаткових (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11



Відвідування лекцій
1 х1
1



Ведення конспекту
1 х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11



Модульна контрольна робота 1
3
3



4





Система художнього конструювання товарів
Модуль II Естетика товарів та дизайн





Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11


5



Елементи, що формують естетичні властивості тов.


Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11

6
Естетичні властивості товарів
Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11



7


Композиція товарів

Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекту
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11





8




Оцінювання естетичних властивостей товарів
Відвідування лекцій
1х1
1



Ведення конспекта
1х1
1



Відвідування практичних занять
1х1
1



Виконання контрольних робіт
2х1
2



Підготовка та відповідь на практичному занятті
2х1
2



Поточне тестування
2х1
2



Виконання додаткових самостійних (індивідуальних завдань), передбачених робочою програмою з дисципліни
2х1
2



Разом

11



1 1 Модульна контрольна робота
3
3

Разом

100


Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни
Форма робти
Вид роботи
Бали

Навчальна
1.Участь у предметних олімпіадах
2.Виконання додаткових самостійних завдань
3. Участь у студентських наукових конференціях з доповіддю
3,0
1,0
3,0

Науково- дослідна
1.Участь у науковому гуртку
2.Участь у конкурсах наукових робіт будь якого рівня:
- нагородження дипломом
- призові місця
1,0

2,0
3,0

Кафедральна


1. Виготовлення наочних приладь
2. Участь у виготовленні мультимедійних засобів навчання
1,0
2, 0

10. ПИТАННЯ ДО ПМК (ЗАЛІКУ) З ДИСЦИПЛІНИ
«ЕСТЕТИКА ТОВАРІВ ТА ДИЗАЙН»

I. Предмет та метод дисципліни «Естетика товарів та дизайн». 2.Методичні основи естетики товарів та дизайн . 3.Категорії естетики: прекрасне і потворне, гармонійне та хаотичне; величне і низьке, трагічне і комічне. 4.Естетичне опанування дійсності.
5.Естетичне перетворення дійсності.
б. Мистецтво як форма суспільної свідомості, відображення і перетворення дійсності.
7.Види мистецтва, їх специфічні особливості.
8.Поняття стилю. Основні художні стилі світової культури. їх відмінні особливості.
9. Основні поняття моди.
10. Художня форма, її основні ознаки.
11.Геометричні види форми: лінійні, площинні, об'ємне та зорове сприйняття.
12. Величина і маса форми.
13.Фактура, текстура, туше матеріалів.
Фізична природа кольору, яскравість кольору, насиченість.
Колір у формоутворенні товарів. Первинні кольори, кольорові кола. Кольорові системи.
Психологічний і психофізіологічний вплив кольору на людину.
18. Фактори, що впливають на сприйняття кольору: освітлення, кольоровий фон, ракурс та ін.
Колір та його роль у формуванні товарів
Поняття композиції, закономірності композиційних рішень.
Закономірності побудови ансамблю. Принципи зв'язку елементів у композиції.
Поняття гармонії.
Пропорціональність, тектоніка, масштабність і масштаб у композиції.

Ритм, метр і модуль.
Контраст, нюанс, подібність.
Симетрія і асиметрія. Види симетрії. Динамічність і статичність у композиції товарів.
Колір як засіб композиції. Кольорова гармонія: контрасні та нюансні кольори.
Орнамент: види, сфери використання, художня цінність орнаментів.
Види декору. Композиція декору і орнаменту, їх образна виразність.
Оздоблення і оздоблювальні покриття у композиції.
Природа і суть естетичних властивостей, їх зв'язок з іншими споживними властивостями.
Значення естетичних властивостей у задоволенні потреб людини.
Вагомість естетичних властивостей різних груп товарів.
Класифікація естетичних властивостей на 1 і 2 ступенях.
Величина і маса форми.
Фактура, текстура, туше матеріалів.
Фізична природа кольору. Насиченість, яскравість.
Колір у формуванні товарів, первинні кольори.
Інформаційна виразність. Характеристика одиничних показників. їх значення у задоволенні потреб людини.
Раціональність форми. Характеристика одиничних показників, значення у задоволенні потреб людини.
35.Цілісність композиції. Характеристика одиничних показників, значення у задоволенні потреб людини.
Досконалість виробничого виконання та стабільність товарного виду: характеристика одиничних показників, їх значення у задоволенні потреб споживачів.
Суть оцінки естетичного рівня якості товарів. Мета і значення оцінки. Основні поняття та визначення: об'єкт оцінки, суб'єкт оцінки, методи і види оцінки, процедури і результати оцінки.
Особливості оцінки естетичного рівня якості товарів культурно - побутового і господарського призначення.
Особливості оцінки естетичного рівня якості одягово -взуттєвих товарів.
Поняття про моду. Закономірності розвитку моди.
Характеристика сучасних напрямків розвитку моди одягово- взуттєвих товарів.
Художня форми, її основні ознаки. Об’ємно просторова структура.
Поняття стилю. Основні художні стилі світової культури.
Геометричні види форми: лінійні, площинні, об’ємні та зорове їх сприйняття.
Пропорційність, тектоніка, масштабність і масштаб у композиції.
Контрас, нюанс, подібність. Симетрія та види симетрії.
Динамічність і статичність у композиції товарів.
Колір як засіб композиції. Кольорова гармонія, контрасні та нюансні кольори.
Колір як засіб композиції. Кольорова гармонія.
Орнамент: види, сфери використання, художня цінність орнаментів, національні види орнаментів.
Види декору. Композиція декору і орнаменту, їх образна виразність.
Оздоблення і оздоблювальні покриття у композиції.
Ритм, метр, модуль.
Види і характеристика графічного дизайну.
Відмінність стафф-дизайну і стайлінгу.
Поняття стилю. Фактори. що впливають на формування та зміну стилю
Основна мета та історія розвитку дизайну.
Характеристика готичного стилю.
Характеристика основних відмінних ознак стилів бароко і рококо.
Основні етапи художнього конструювання товарів
Особливості стилю ампір.
Фактори зміни моди.
Характеристика основних формоутворюючих факторів.
Характеристика первинних елементів будови форми виробів.
Вплив кольору на формування естетичних властивостей товарів 66. Мода та її зв’язок зі стилем.
Класифікація кольорів в залежності від довжини хвилі.
Класифікація кольорів за характером сприйняття.
Фізіологічні властивості кольору.
Характеристика видів естетичного оцінювання товарів.
Характеристика об’єктів т а суб’єктів естетичної естетичної оцінки виробів.
Порівняльна характеристика цілісної, комплексної та змішаної оцінки естетичних властивостей товарів.
Методи оцінювання естетичного рівня якості товарів.
Методика оцінки естетичного рівня якості товарів.
74.Естетичне оцінювання рівня якості: мета, значення, основні поняття та визначення.
75. Методи естетичної оцінки культурно- побутових товарів
76. Тлумачення методу «колективної оцінки»
77. Метод « індивідуальної оцінки».
78. Порядок складання базового ряду
79. Процедури і результати оцінки.
80. Дизайн сфери праці.
81. Дизайн соціально- культурної сфери.
82. Дизайн середовища.
83. Типи комерційного дизайну.
84. Дайте тлумачення понять фірмовий стиль та логотип.
85. Комп’ютерний дизайн.
86. Дизайн упаковки.
87. Особливості сучасного стилю.
88. Властивості композиції.
89. Засоби композиції.
90. Типи орнаменту.
91.Категорії композиції.
92.Особливості орнаменту української культури.
93. Критерії оцінки естетичного рівня якості.
94. Порядок визначення достовірності естетичної оцінки.

11. Тестові завдання
Модуль1 Основи естетики
ТЕСТ 1. Поняття моди характеризує визначення
система символів і знаків, які несуть відповідний зміст, інформацію, зокрема про властивості та якість товарів;
вираження чи зовнішнє виявлення структури виробу чи комплексу речей, які несуть циклічний характер;
панування певних смаків протягом нетривалого часу;
структура, внутрішня організація, спосіб існування предмету, якій властиві поступова;
4. символ соціального знаку.


ТЕСТ 2. Стиль, якому притаманні раціоналізм, нормативність творчості, тяжіння до завершених гармонійних форм, до монументальності, ясності і благородної простоти, врівноваженості композиції, строгої підпорядкованості – це:
бароко;
класицизм;
рококо;
готика.
ТЕСТ 3. Художній стиль, що характеризується складною врівноваженістю динамічних композицій, підвищеною експресивністю, багатоплановістю художніх рішень, прагненням до поєднання реальності та емоцій називається
ампір;
романський;
3.бароко;
4. модерн;
ТЕСТ 4. Художньо - історичний стиль, що виник у Франції у першій половині 18 століття, і для якого було характерне використання в інтер’єрах дзеркал, як символу примарності, ілюзорності, рельєфів й статуй, невеликих статуеток, а всі частини меблів характеризувалися тонкою різьбою у вигляді коралів, раковин, стилізованих орнаментів називається
класицизм;
готика;
романський;
рококо.
ТЕСТ 5. Романський стиль – це:
1. стиль у західноєвропейському мистецтві 12-16 століть, відрізнявся високою художньо – стильовою єдністю, пануванням ліній, вертикалізмом композицій, віртуозною деталізацією, нерозривним зв’язком архітектури і скульптури, основним типом архітектури став міський храм, спрямований у височінь з широкими інтер’єрами, величезними вікнами;
2.стиль у західноєвропейській культурі 10-12 століття характеризується органічним злиттям раціональної структури споруд
(масивних соборів, розташованих на підвищенні та їх потужних конструкцій) з високою експресивністю багатофігурних скульптурних композицій, в яких теми Нового Завіту (перш за все страшний суд) передані пластичною мовою, що має мало спільного з античними зразками;
3. стиль у західноєвропейському декоративному мистецтві початку 19 століття, що сформувався при дворі Наполеона І, принципово еклектичний. Для нього характерне копіювання древньоєгипетського декору у поєднанні його з нововинайденою емблематикою Наполеона І, використання червоного дерева у поєднанні із золоченою бронзою, драпіровок для оздоблення стін і стель, парадних відпочивалень, чітких сухуватих контурів і неглибокого рельєфу, накладних прикрас, убогої кольорової палітри;
4.стиль, який характеризується складною врівноваженістю динамічних композицій, підвищеною експресивністю, багатоплановістю художніх рішень, прагненням до поєднання реальності та емоцій.
ТЕСТ 6. Мистецтво ліплення, висікання із каменя, мармуру, різьба по дереву, чеканка фігур називається:
ваяння;
зодчество;
графіка;
живопис.
ТЕСТ 7. Вид скульптури, для якої характерне випукле зображення на площині,- це:
статуя;
бюст;
барельєф
скульптурна група.
ТЕСТ 8. Вид скульптури, яка пов’язана з архітектурою,і на якій величина зображення в 2-3 і більше разів перевищує розміри реальної фігури, називається:
дрібна пластика;
монументальна скульптура;
станкова скульптура;
монументально-декоративна скульптура.
ТЕСТ 9. Форма комічного,для якої характерний сміх, що викриває основні вади суспільства в ім’я затвердження ідеалів?
сарказм;
гумор;
сатира;
іронія.
ТЕСТ 10. Категорія естетики, що відображає характер зв’язку предметів, а також властивостей, елементів, частин цілого та досягається застосуванням пропорційних відношень, ритму, симетрії, називається:
прекрасне;
гармонійне;
величне;
вишукане.
ТЕСТ 11. Категорія естетики, яка виявляється в природі, праці, продуктах праці, суспільних процесах, мистецтві, це:
етичне;
художнє;
естетичне;
хаотичне.
ТЕСТ 12 Вірне визначення естетичного смаку – це:
здатність людини емоційно оцінювати різноманітні естетичні властивості, перш за все відрізняти красиве, прекрасне від огидного;
конкретно – почуттєва уява про прекрасне в природі, суспільстві і мистецтві, яка сприймається як мета;
здатність людини переживати отримані нею естетичні враження і самі ці переживання (радість насолоди красою і т.п.);
щось інше.
ТЕСТ 13. Естетична оцінка – це:
категорія естетики яка фіксує специфіку естетичного відображення, один із засобів позитивного чи негативного реагування суб’єкта на естетичні аспекти дійсності;
усвідомлений результат естетичного сприйняття, який звичайно фіксується у судженнях типу: “це красиво”, “це огидно” і т.п., спосіб визначення естетичної цінності якого-небудь об’єкту;
вихідний момент освоєння і створення естетичного людиною в різних формах діяльності та її зацікавленість в естетичних цінностях;
здатність людини емоційно оцінювати різноманітні естетичні властивості, перш за все відрізняти красиве, прекрасне від огидного.

ТЕСТ 14. Перші меблі для сидіння з’явились
у стародавній Греції;
у стародавньому Римі;
у стародавньому Єгипті;
у Месопотамії.
ТЕСТ 15. Один із типів плащів, який правив римлянам за верхній одяг називався
туніка;
тога;
каміза;
котта.
ТЕСТ 16. Камізою у середньовіччі називали...
нижню сорочку;
верхню сорочку;
плащ;
капелюх.
ТЕСТ 17. Колір одягу, що був парадним у римлян, це
червоний;
фіолетовий;
білий;
блакитний.
ТЕСТ 18. Основна особливість грецького одягу полягала
у багатстві ювелірних прикрас;
у вишуканості драпірування;
у складності конструкції;
у оздобленні коштовним камінням.
ТЕСТ 19 . Гіматіон це
парадний одяг древніх римлян у вигляді шматка тканини 6 х 1,8 м., обгорнутої навкруг тіла, який був обов’язковим при відвідуванні театру, цирку та інших видовищ;
парадний одяг древніх греків у вигляді шматка тканини 3,5х 0,75 м., обгорнутої навкруг тіла;
пряма сорочка у древніх єгиптян;
одяг древніх римлян з різними ознаками влади.
ТЕСТ 20. Художньо – історичний стиль, для якого були характерними надзвичайно видовжені головні убори та взуття, довжина носків якого іноді досягала 70 см і прикріплялись вони золотим ланцюжком до браслета на нозі, це
романський;
барокко;
готичний;
ренесанс.
ТЕСТ 21. Художній стиль, який вирізнявся багатошаровим, обробленим рюшами, воланами, бантами, мереживом одягом, грандіозних об’ємів, а взуття, навіть чоловіче, виготовлялось на високих підборах, з декоративними пряжками і бантами, називався
ренесанс;
готика;
бароко;
ампір.
ТЕСТ 22. Меблі в стилі бароко мають такі відмінні ознаки:
переважно з криволінійним контуром, скульптурні та важкі форми, прикрашені складним рельєфним малюнком, різьбою, позолотою, витими колонами, завитками, оббиті яскравими шовковими тканинами;
чітка форма і побудова, широке використання архітектурних елементів;
форма і побудова примітивні, прикраси – ковані накладки, ряди гвіздків із кованого заліза, кольорові розписні орнаменти;
повторювали конструктивні принципи архітектурних споруд, ставали більш стрункими, характеризувались наявністю прикрас, випуклою різьбою, інкрустацією із цінних порід деревини іншого кольору, слоновою кісткою.
ТЕСТ 23. Назвіть художній стиль, в якому чоловічий костюм складався з сорочки, що мала довгі і пишні рукава, камзола, каптана, шарфа, штанів - кюлотів, черевиків з панчохами та трикутного капелюха – це
романський;
бароко;
класичний;
модерн.
ТЕСТ 24. У період панування у Європі стилю бароко основними видами меблів були:
скрині, ліжка, каса – панка (на зразок дивана), посудні шафи, секретери, столи, стільці, крісла, лавки;
крісла, дивани, стільці, столи, шафи, буфети, комоди, туалетні столи з дзеркалами, ліжка;
табуретки, стільці, лавки, скрині, крісла, ліжка;
книжкові шафи, гірки, вузькі серванти, круглі столи для сервірування.
ТЕСТ 25. Художній стиль в якому стіни в парадних приміщеннях затягувалися дорогими тканинами, а стеля, завдяки ілюзіоністичним ефектам розписів вела у небесні простори, з плаваючими в них рожевими хмаринками і амурчиками -
романський;
бароко;
готичний;
стародавній Єгипет.
ТЕСТ 26. Основними відмінними ознаками меблів стилю ампір було те, що
прикрашались різьбленням, позолотою, яскравим розписом, інкрустацією, мозаїкою;
в них можна було зустріти елементи архітектури церков і фортечних замків;
виготовлялися з червоного дерева з бронзовими накладками, а модним кольором оббивки був зелений різних відтінків, частіше темних;
виготовлялися з цінних порід деревини, мармуру, багато прикрашені ліпниною та різьбою.
ТЕСТ 27. Керамічні вази і сосуди (амфори, кіафи, ритони, різні килики та ін.) були надзвичайно поширені в побуті у
у IV столітті до н.е., стародавній Єгипет;
у VI - V столітті до н.е., стародавня Греція;
у VI – XII столітті, Європа, раннє середньовіччя;
у XII – ХV столітті, Європа, готика.
ТЕСТ 28. Період в історії світової культури, що вирізнявся наступними особливостями в архітектурі: “собори і ратуші, небачених до того каркасних конструкцій, спрямованих у височінь (до бога), динамічні споруди, зі складним ритмом руху окремих елементів, завершувались шпилями та вежами“ – називається
бароко;
рококо;
готика;
ренесанс.
ТЕСТ 29. Меблі строгих але виразних форм, підкреслено конструктивні і тектонічні, прикрашені бронзовими накладками та фарфором, на ніжках у вигляді колон з канелюрами і капітелями, були характерні для
стародавньої Греції;
романського стилю;
класицизму;
ренесансу.
ТЕСТ 30. Гіматіон, хітон, пеплос, калазирис, шарфи- палли – одяг
1.Стародавнього Єгипту;
2. античного стилю;
3. романського стилю;
4. готичного стилю.
ТЕСТ 31. Лозунг дизайну -
“Краса врятує світ”;
“Єдність мистецтва і техніки”;
“Гармонійність проектів – запорука успіху”;
якийсь інший.
ТЕСТ 32. Категорія естетики, яка характеризує красу ліній і обрисів предметів, особливу їх співрозмірність, витонченість форми, елегантність зовнішнього виду -
1. елегантне;
2 .граціозне;
3. вишукане;
4.монументальне.
ТЕСТ 33. “Крайня ступінь огидного, надзвичайно негативна цінність” -
трагічне;
комічне;
хаотичне;
низьке.
ТЕСТ 34. Напрямок сучасного стилю, для якого характерні, вироби - трансформери: крісло – ліжко, диван – ліжко, розсувні столи, “одяг – аксесуар”, “одяг – трансформер”, називається
декоративний;
монументальний;
конструктивний;
якось інакше.
ТЕСТ 35. Стиль у сучасному одязі, якому відповідає визначення: “дрібні крадіжки, які час від часу здійснює сучасна мода у моди минулих років” -
“кантрі-лук”;
“унісекс”;
“ретро-стиль”;
“класичний”.
ТЕСТ 36. Стильовий напрямок у сучасному одязі, коли поєднуються в ансамблі речі різного стилю: діловий піджак і романтична сукня або спортивного характеру штани з блузкою у фольклорному стилі, називається
стиль “достатку”;
східний стиль;
дифузний стиль;
авангардний стиль.
ТЕСТ 37. Вислів: - “Мода - це спосіб вираження особистості” належать
Мануїлу Канту;
А.В.Далю;
П’єру Кардену;
Альберто Моравія.
ТЕСТ 38. Чітка система модних фірм, так звана “висока мода” називається у всьому світі
“прет-а-порте”;
“от кутюр;
центр високої моди;
якось інакше.
ТЕСТ 39. Термін “прет–а–порте” означає
мода промислової орієнтації;
висока мода;
експериментальна колекція;
щось інше.
ТЕСТ 36. Напрямок моди, якому присвятив основну частину своєї діяльності один з найвідоміших французьких кутюр’є Ів Сен – Лоран -
молодіжна (авангардна) мода;
чоловіча класична мода;
жіноча класична мода;
от - кутюр.
ТЕСТ 40. Найпопулярніший у світі моди України кутюр’є -
Вікторія Гресь;
Лілія Пустовіт;
Михаїл Воронін;
Сергій Бизов.

Модуль II Естетика товарів та дизайн
ТЕСТ 1. Поступові кількісні зміни в ряду елементів, які чергуються – в наростанні або зменшенні чергувань, об’єму або площі називають
ритмом;
геометричним порядком;
метричним порядком;
орнаментом.
ТЕСТ 2. Симетрія, яка характеризується тим, що всі точки і лінії фігури при її обертанні навколо нерухомої вісі неодноразово співпадають, називається
1. вісьова;
2. гвинтова;
3. дзеркальна;
4. спіральна.
ТЕСТ 3. Відношення однорідних елементів форми, які помітно відрізняються поміж собою, характеризує:
1. тотожність;
2. контраст;
3. н’юанс;
4. ракурс.
ТЕСТ 4. Тектоніка – це:
відмінність просторової структури виробу, її рельєфність, характер переходу основних об’ємів та площин, насиченість тінями та світлом;
зорове відображення у формі роботи конструкції і організації матеріалу, засіб композиції, що відображує в художній формі логіку його матеріально – конструктивного рішення;
механічне з’єднання різнорідних протилежних принципів, художніх елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення, які мають інший зміст і призначення;
ряд закономірностей композиції, відступ від яких призводить до погіршення форми чи її повної дезорганізації.
ТЕСТ 5. Масштаб – це:
відповідність форми і елементів по відношенні до людини і навколишнього середовища;
предметно – зорове сприйняття світу, окремих предметів і явищ у їх конкретній величині та формі;
відносна величина, одержана від співставлення розмірів даного виробу з величиною типових аналогічних виробів, прийнятих за еталон;
засіб композиції, що надає виробу образну характеристику, яка відповідає предмету мірою розчленіння, моделювання форми.
ТЕСТ 6. Найбільш точне і повне визначення гармонії – це:
це, насамперед, міра, яка визначає високий рівень упорядкованого різноманіття, оптимальна взаємо відповідність різного в складі цілого;
закономірне співвідношення частин предметів чи явищ між собою і цілим;
відповідність розмірів елементів, узгоджена система відносин частин між собою і цілим, яка надає предмету гармонійну завершеність;
краса взаємопереходів об’ємів, їх обриси, плавність та гнучкість форми.
ТЕСТ 7. Композицію, яка являє собою обмежену частину площини чи поверхні, на якій на різних рівнях розташовуються деталі об’ємної форми називають:
об’ємно - просторовою;
об’ємно - фронтальною;
глибинно - просторовою;
площиною.
ТЕСТ 8. Кількість відображеного та пропущеного світла називається:
насиченістю;
яскравістю;
тоном;
світлотою.
ТЕСТ 9. Видимі на поверхні зовнішні ознаки внутрішньої структури матеріалу характеризують:
фактуру;
текстуру;
масу;
щось інше
ТЕСТ 10. Величина виробів – це:
1. властивість протяжності виробів за трьома координатами;
2. сприйняття вісі форми чи окремих деталей предмету;
3. кількість матеріалу, що сприймається приблизно, який може заповнювати простір в межах видимої геометричної форми;
4. щось інше.
ТЕСТ 11. Тип лінії, що формує геометричний вид форми і характеризує рівномірність руху, м’якість, текучість – це:
горизонтальна;
похила;
хвилеподібна;
спіраль.

ТЕСТ 12. Художньо - технічна діяльність з розробки промислових виробів з високими споживчими та естетичними якостями, з формування гармонійного предметного середовища жилої, виробничої та соціально – культурної сфер відноситься до:
моделювання;
дизайну;
конструювання;
чогось іншого.
ТЕСТ 13. Технічна естетика – це:
окремий тип формально – естетичної модернізації, при якій зміні підлягає, виключно, зовнішній вигляд виробу, не пов’язаний із зміною функції і який не стосується поліпшення його технічних і експлуатаційних якостей;
приведення різних видів продукції і засобів її виробництва до раціонального ряду типорозмірів, форм, властивостей і т.п.
наука, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні аспекти формування предметно – просторового середовища і яка створює науково-методичні основи дизайну;
щось інше.
ТЕСТ 14. Вид ліній, який в психологічному плані діє як сила, що перемагає пасивність і виражає динаміку, рух – це:
ламана;
спіраль;
дугоподібна;
діагональ.
ТЕСТ 15. Дизайн – це:
проектування промислових товарів з урахуванням їх головної функції, зручності користування, технологічності, економічності і одночасно гармонії і краси;
чисто зовнішні зміни, косметична обробка товарів без серйозних змін їх характеристик;
художньо-технічна діяльність з розробки промислових виробів з високими споживчими та естетичними якостями, виробничої та соціально-культурної сфер;
вірні 1 та 3 відповіді.
ТЕСТ 16. До класичного дизайну відноситься?
нон-дизайн;
стафф-дизайн;
стайлінг;
авторський дизайн.
ТЕСТ 17. Лінія, що формує геометричний вид форми і характеризує рівномірність руху, м’якість, текучість, називається
горизонтальна;
хвилеподібна;
спіраль;
ламана.
ТЕСТ 18. Стайлінг – це:
процес конкретного вирішення проектних завдань із застосуванням категорій дизайну (розроблення концепції, виділення конкретних напрямків, аналіз об’єкта, проведення операцій проектування, розроблення проектної документації
лише косметична обробка товарів чи середовища, що оточує людину, без серйозних змін їх характеристик;
це завдання з проектування товарів, яке не має суворо визначених умов;
самостійні дизайнерські фірми або бюро, що здійснюють свою діяльність у відповідності до окремих замовлень промислових фірм, які самі відбирають і виконують.
ТЕСТ 19. Лозунг дизайну -
“Краса врятує світ”;
“Єдність мистецтва і техніки”;
“Гармонійність проектів – запорука успіху”;
якийсь інший.
ТЕСТ 20. “Нон – дизайн” -
дизайнерські відділення всередині виробничих фірм і підприємств, які вирішують необхідні для підприємства завдання;
самостійні дизайнерські фірми або бюро, які приймають участь і виконують окремі замовлення промислових фірм;
діяльність дизайнерів професіоналів в рамках дизайн – фірм, які виконують завдання, стосовно яких не має суворо визначених умов, це завжди відкриті програми;
спільна діяльність незалежних дизайнерських фірм та окремих представників авторського дизайну.
ТЕСТ 21. Вкажіть на пункт, що не включає характеристику нових прийомів формоутворення предметно – просторового оточення -
ілюзійний нематеріальний характер елементів оточення людини;
включення фізичних, кліматичних, механічних, архітектурних та інших факторів у дизайнерський задум;
скорочення кількості компонентів виробу, мінімізація предметів, застосування спеціальних конструкційних і декоративно – обробних матеріалів: плівок, пластиків, скла і т.д.
динамічна, просторова та часова структура дизайнерського сценарію.
ТЕСТ 22. Особливості дизайну сучасної кухні полягають у тому, що
кухонні меблі та кухонні машини стали переважно яскравих кольорів;
кухня дедалі більше стає подібною до житлової кімнати;
при облицюванні кухонного обладнання використовуються нові незвичні матеріали;
кухня дедалі більше ізолюється від остального житла.
ТЕСТ 23. Основна особливість художнього конструювання сучасного металевого посуду -
перехід від випуску окремих виробів до випуску комплектів та наборів;
кардинальна зміна форми і конструкції;
повна заміна матеріалів;
використання нових видів декорування.
ТЕСТ 24. Найхарактернішою особливістю американського дизайну -
велика кількість металевих накладних деталей;
нарочита ускладненість виробів;
яскраво виражена комерційна спрямованість;
уміння “серцем бачити душу речей”.
ТЕСТ 25. В психологічному розумінні форма – це
структура, внутрішня організація, спосіб існування предмета;
цілісність, викликана технічною необхідністю;
система символів і знаків, які несуть певну інформацію про властивість та якість товару;
щось інше.
ТЕСТ 26. При створенні нової форми яких товарів дизайнери виходять з позицій задоволення, виключно, естетичних вимог споживачів -
одягових товарів;
меблів;
ювелірних виробів;
транспортних засобів особистого використання.
ТЕСТ 27. Вкажіть на найважливіші формоутворюючі фактори -
матеріал і технологія виготовлення;
стиль і мода;
призначення і функція;
конструкція і умови використання.
ТЕСТ 28. Вкажіть на особливість впливу на зорове сприйняття фігури людини наявності в її одязі різних вертикальних конструктивних та декоративних елементів -
зменшує загальний об’єм фігури;
робить вищою і вужчою;
робить вужчою;
ніяк не впливає.
ТЕСТ 29. В одязі складних фасонів рельєфні декоративні елементи, м’які драпіровки, круглі кокетки асоціюються з
з силою що перемагає пасивність, виражає динаміку, рух;
з нерівномірністю руху, з різкими змінами, підняттям і падінням;
з поняттям спокою, пасивності, статичності;
з рівномірністю руху, м’якістю, текучістю.
ТЕСТ 30. Враження, яке справляють на людину вироби круглої, квадратної та кубічної форми -
стійкості, але не викликають особливих емоцій;
динамічності, магічності;
урочистості, величності, спокою, врівноваженості, статичності;
якесь інше.
ТЕСТ 31. Вплив на сприйняття об’єму і маси виробів при використанні в них тканин та полотен жакардових, ворсових та плюшевих переплетень -
збільшують об’єм і масу;
зменшують об’єм і масу;
розширюють по горизонталі;
ніяк не впливають.
ТЕСТ 32. Фізіологічні властивості жовтого кольору полягають у тому, що він
викликає сильне збудження, підвищує тиск;
заспокоює, знімає стомлення, знижує кров’яний тиск;
стимулює діяльність печінки, шлунку, мозку;
пригнічує настрій, сприяє розвитку депресії.
ТЕСТ 33. Жінка, яка прагне створити враження веселої, кокетливої, життєрадісної, повинна віддавати перевагу у своєму одязі та оточенні кольору.
червоному;
рожевому;
жовтому;
блакитному.
ТЕСТ 34. Білий колір – символ
весни, спокою, радості, надії;
чистоти, благородства, оптимізму;
сонячного світла, щастя, тепла;
4. силу, міць, доблесть, пристрасть
ТЕСТ 35. Колір, додатковий червоному -
рожевий;
білий;
оранжевий;
зелений.
ТЕСТ 36. Сірий колір на червоному фоні
червоніє;
жовтіє;
зеленіє;
синіє.
ТЕСТ 37. Колір, що символізує силу, міць, доблесть, пристрасть -
червоний;
оранжевий;
білий;
фіолетовий.
ТЕСТ 38. У геральдичному орнаменті
стилізуються фігури реальних чи фантастичних тварин чи птахів;
рисунок складається із стилізованого листя, квітів і плодів;
використовуються емблеми та знаки;
використовуються різні геометричні елементи.
ТЕСТ 39. Мотиви, які найчастіше зустрічаються в українському рослинному орнаменті -
арабески ;
барвінок, хміль, дубове листя, виноград;
берізка, тополя, кленове листя;
меандр, лист аканту.
ТЕСТ 40. Відомий, високо оцінений ще архітекторами і художниками античності, вид пропорції, називається:
ірраціональною;
модульною;
золотим перерізом;
геометричною.
ТЕСТ 41. Регіон України, де вишивають хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжками, переважно білими, зрідка червоними та сірими нитками -
на Львівщині;
на Волині;
на Поділлі;
на Полтавщині.
ТЕСТ 42. Відповідність моді – це показник, який характеризує:
цілісність композиції;
раціональність форми;
інформаційну виразність;
досконалість виробничого виконання.
ТЕСТ 43. Одиничні показники, що характеризують раціональність форми -
відповідність стилю, відповідність моді;
знаковість, оригінальність форми;
тектоніка, пластичність;
функціонально – конструктивна пристосованість, відповідність форми ергономічним вимогам.

ТЕСТ 44. Оцінка, яка включає аналіз і оцінювання всієї сукупності естетичних показників виробів, визначення коефіцієнтів вагомості і здійснюється за показниками ІІ рівня називається
1.цілісною;
2.комплексною;
3.змішаною;
4.диференційованою.

ТЕСТ 45. Мала експертна група включає експертів.
1. 3-5;
2. 5-7;
3. 7-9;
4. 7-13.
ТЕСТ 46. Послідовний ряд виробів аналогічного класу і призначення, ранжируваний у порядку зменшення естетичного рівня якості виробів та розділений на чотири групи – "кращі", "хороші", "задовільні" і "погані", називається
1. рядом зразків – еталонів;
2. базовим рядом;
3. еталонним рядом;
4. рядом спеціальних критеріїв.
ТЕСТ 47. Спосіб побудови базового ряду, якщо він складається з двох допоміжних базових рядів, побудованих за різними критеріями, називається
1. нерозчленений;
2. диференційований;
3. простий;
4. специфічний.
ТЕСТ 48. Шкала, що використовується для оцінювання естетичного рівня якості виробів -
1.п’ятибальна;
2.десятибальна;
3.п’ятьдесятбальна;
4.стобальна.
11.Термінологічний словник:
Архивольт -(італ|. archivolto|, лат. arcus| volutus| - дуга, що "обрамляла|обрамляла|") - обрамлення|облямівка| арочного отвору, що виділяє дугу арки з|із| площини|площини| стіни. Як правило, служить елементом декорування фасадів і інтер'єрів;
Атур - ( «накручений|», «навернений|»), так званий еннен |(енні|н) або| геннін|  складний| жіночий| головний| убір| на каркасі| з китового вуса| або| металу|, або| накрохмаленого| полотна. Найбільш поширені| варіанти| атура|, зазвичай| звані| енненами|, виконувалися| у|у| вигляді| конуса, усіченого| конуса або| труби|труби|, а також| роздвоєні| атури|.
Барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною.
Байєри - представники виробників, для роботи з якими у дизайнерів повинні бути конфекційні карти їх виробів й можливість створювати продукцію в розмірній сітці, в кольоровій гамі, в потрібній кількості і за доступною ціною.
Білизняний стиль - одна із різновидностей ретростилю. Це святкові сукні, блузки, сарафани із тонкої світлої тканини, яка прикрашена вишивкою гладдю, мереживом, тасьмою;
Вімперг - в готичній| архітектурі| - високий| загострений| фронтон над вхідними| порталами і віконними | отворами|, прикашенними ажурним різьбленням або рельєфами; Вишукане – різновид прекрасного, який характеризує красу обрисів предметів, ліній, особливу їх співрозмірність, витонченість форми, витонченість зовнішнього вигляду.
Від – кутюр – висока мода;
Hauture – Couture –« високе шиття», тобто моделі, кращих модельєрів для еліти суспільства, створювані такими модельєрами моделі є унікальними, виготовляються в одному екземплярі, викройки при виготовленні не використовуються, майже відсутні машинні шви, їх реалізація здійснюється виключно лише через мережу будинків високої моди, вартість від 2, 5 тис. Євро;
Гармонійне – пропорційне, симетричне, ритмічне.
Граціозне – різновид прекрасного, що полягає в красі руху і в русі краси.
«Гаучо» - (один із варіантів фолькльорного стилю) - замшеві шкіряні куртки, жилети, штани із заклепками, аплікацією, шкіряною бахромою;
Горельєф – зображення, яке на половину свого об’єму знаходиться над площиною
Діловий стиль - більш консервативний, функціональний, спокійних, мало насичених відтінків, респектабельний; для працівників фірм, презентацій, навчальних закладів. Він характеризується коректністю, скромністю в прикрасах;
Доричний ордер – найбільш простий, лаконічний за своєю формою, головна відмінна особливість - суворість і простота;
Джинсовий стиль - став своєрідною класикою, він залишається в моді і по сей день;
Дифузний» стиль - це поєднання в ансамблі речей різного стилю: діловий піджак поверх романтичної сукні, спортивного характеру штани з блузкою в фолькльорному стилі;
Дербі - мікростиль спортивного одягу (одяг для скачок);
Ддзюдо - мікростиль спортивного характеру (жакет має крій кімоно без застібки, із запахом;
Диско стиль - мікростиль в молодіжній моді (блискучі тканини, яскраві, екстравагантні речі, наприклад, диско - сукня - нарядна сукня для танців);
Елегантне – доповнює категорію прекрасного, підкреслюючи, витонченість зовнішнього сприйняття або предмета, дає можливість відчувати спокій, врівноваженість їх окремих деталей.
Іонічний ордер – характеризується складністю за рахунок більшої кількості складових елементів, головна відмінна особливість – легкість пропорцій,велика диференційованість форм, витонченість та відносна декоративність;
Іронія – форма комічного, що являє собою прихований глум, вибухова сила якого замаскована серйозною формою;
Індійський стиль - з білої бавовняної тканини для літа; «піжамний» просторий, безформенний, зручний
Кантрі - лук – стиль в одязі, в якому активно використовуються мотиви, ідеї, образи, прийоми крою і оброблення народного костюму
Коринфський ордер – характеризується легкістю (на відміну від іонічного) і розглядається як вторинне створення на основі іонічної архітектури;
Класичний стиль - в моді є речі, які не дивлячись на всі зміни смаків, пристрастей, прив'язаності залишаються в певній мірі незмінними. Такий, наприклад, англійський костюм. Класика живе довго, тому, що вона досконала
Кімоно - стилем «кімоно» називають речі європейського характеру, в яких використовуються будь - які риси японського костюму - не лише рукав, але й, наприклад, вид крою, характер тканини, вид обробки деталі
Комічне – гумор, сарказм, іронія
Класика – досконалий, зразковий
Композиція – матеріально- просторове вирішення виробу
Катарсис - термін античної естетики, що використовувався для зазначення одного із суттєвих моментів естетичного впливу мистецтва на людину, і означав очищення духу за допомогою страху і співчуття
Контраст – різко виражена протилежність однорідних елементів - Молодіжний стиль - (авангардний), де переважають яскраві кольори;
Монументальне – пов’язане з категорією трагічного, знаходить відображення в різних видах мистецтва (скульптурі, архітектурі, літературі, живопису).
Метр- багатократне і з однаковим інтервалом повторення будь- якого елемента
Мозаїка – різновид живопису, який ґрунтується на «моделюванні» із шматочків природного каменю чи кольорового скла – смальти, що скріплюються між собою за допомогою в’язкої сполуки
Нюанс – відношення форм, які незначною мірою відрізняються властивостями
Низьке – недостойне, принизливе
Ораторія - багаточасовий хоровий спів
Ордер «ordo» – термін латинського походження, що означає лад, порядок;
Ордерна система – застосовується в архітектурі і означає строго продуману систему співвідношень між опорами-колонами й лежачими на них перекриттями-антаблементами

Пастель – малюнок, виконаний кольоровою крейдою
Прекрасне - поєднує в собі такі поняття, як красиве, чарівне, величне, витончене, миле, гарне, симпатичне , привабливе.
Потворне – огидне, відлякуюче, жахливе, негарне, відштовхуюче, непривабливе.
Піднесене – романтичне, дивне, казкове, сліпуче, фантастичне, чудове, надзвичайне, спокусливе
Ретростиль - так називають дрібні крадіжки, які час від часу здійснює сучасна мода у моди минулих десятиліть
Ритм – рівномірне чергування елементів,порядок поєднання ліній, об’ємів, площин
Робочий стиль - одяг з великою кількістю металевих блискавок, функціональний, авангардний, сексуальний і незвичний (графічно чіткі форми з глибокими розрізами і вирізами, що охоплюють тіло, наприклад, спідниці, що нагадують фартухи, вільні штани з великою кількістю карманів) і все це виконується із жорстких та щільних матеріалів, матових або блискучих, в традиційно чорному, синьому, сірому кольорах з вкрапленнями яскравих модних тонів, наприклад, рожевого
Сільський стиль – теж, що і кантрі фольклорний
- Спортивний стиль - склався під впливом на моду зручного, гігієнічного і красивого одягу для спорту;
Стиль «унісекс» - так називається стиль, для якого характерний усестатевий одяг, який розрахований на те, що його можуть носити і чоловіки і жінки, наприклад, джинси, светри, пуловери, куртки тощо
Стиль «достатку» (кітчу) - увів Жан Поль Готьє, за цим стилем можна поєднувати все зі всім. Кольори дуже яскраві, допускаються лінії, об'єми, речі ексцентричні;
Трагічне – драматичне, патетичне.
Тимпан - внутрішнє поле фронтону, | часто прикрашається| рельєфами|, скульптурами або| зображеннями| гербу|.
Темпера – різновид живопису, назва якого походить від назви фарби
Пейчбор» - стиль одягу, що скроєний з лоскутків шкіри, в -оливкових, темно - зелених і коричневих кольорах
Pret – a – porter – моделі придатні для носіння, мода масового виробництва;
«Покази мод» - (Шоу – рум), де беруть участь лише ті дизайнери, які готові до роботи з байєрами;
Фронтон - (фр|. fronton|, від| латин|. frons|, frontis| лоб, передня| частина| стіни|) завершення| (зазвичай| трикутне|, рідше| напівкругле|) фасаду будівлі|, портика, колонади|, обмежене| двома| схилами| даху| з боків| і карнизом на підставі. Декоративні фронтони| прикрашають| двері| і вікна| будівел|ь;
Fast – fasion – швидка мода – пропонувати одяг на піку моди, за доступною ціною;
Fast – skaut – мисливець за модою
Фактура – видима побудова поверхні форми
Фреска – живопис водяними фарбами по вологій штукатурці
Хаотичне – диспропорційне, неузгоджене, безладне.
Художній метод – система принципів, яка керує процесом створення витворів мистецтва













ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1 .Л.В.Черняк, Ю.М.Яценко. Естетика товарів та дизайн
Навч. посіб. - К.: Київ. Нац.. торг.- екон. Ун-т, 2006.- 228с.
2.Доманцевич Н.І., Полікарпов І.С. Естетика товарів народного споживання і дизайн.- К.: Укоопосвіта, 2005. - 114с.
3.Тюремнова H.A., Лойко Д.П.., Елизарова В.Ф. Эстетика товаров народного потребления. - К.: Выща школа, 2003.-176с.
4. Федоров М.Ф., Сомов Ю.С. Оценка эстетических свойств товаров.- М.: «Экономика», 2003.-205с.
5. Е.Е.Задесенец, И.Н.Малевинская, О.Н. Томилина и др. Методика оценки эстетического уровня качества изделий культурно - бытового назначения М.: изд-во стандартов, ВНИИТЭ 1968, - 87с.
6. Р.В.Захаржевская История костюма. 3-е изд.,доп.- М.:РИПОЛ класик, 2008.-288с
7. Пенни Куллен, Кэролин Уоррендер Философия цвета в интерьере
(перевод с английского М.Силиной ЗАО «Издательская группа» «Контент», - 168с
8.Современная Енциклопедия ОООМир Энциклопедий Аванта+ МОДА и СТИЛЬ –М.: издательство «АСТ», - 476с.
9. Сморж Л.О. Естетика: навчальний посібник.-К.:Кондор, 2007. -334с.
10. Опор.конспект лекцій. - К.: Выща школа., 2008.
11. Ю.А.Ткаченко. Стиль и интэрер в вашем доме –Харьков: издательський дом «Фактор», 2007 – с.
12. Л.В.Черняк, Ю.М.Яценко. Естетика товарів і дизайн: Эстетика товаров: Учеб. Пособие.- М.: ИНФРА-М, 2003
13.ГОСТ 22732 - 93 Методы оценки уровня качества промышленной продукции.



































Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 1
1.Види і методи оцінки естетичного рівня якості товарів
2.Орнамент: види, галузі застосування, художня цінність
3.Характеристика комплексних та одиничних показників
естетичних властивостей товарів
4.Психоемоційний вплив кольору товарів на людину
5.Типи комерційного дизайну
Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 2
1.Поняття композиції, закономірності композиційних рішень.
2. Основні поняття моди, фактори, що впливають на
формуваня та зміну моди
3.Дайте характеристику художньо- історичному стилю «Готика».
Художня форма, її основні ознаки.
5. Охарактеризуйте показники Інформаційна виразність
та раціональність форми.
Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 3
Дайте характеристику Класичному стилю.
Естетичне освоєння дійсності та його форми
Основні поняття моди, фактори, що впливають на формування і зміну моди.
Колір як елемент композиції
У чому полягає відмінність між стафф-дизайном та незалежним дизайном?


. Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 4
1.Мода «от-кутюр» і «прет а порте»: їх відмінні ознаки.
2. Вид декору «маркетрі, «рокайль», «буль».
3. Дайте характеристику художньо-історичному стилю «Ампір».
4.Фактура, текстура, туше матеріалів, як елементи, що формують естетичні властивості товарів
5. Симетрія та асиметрія як засоби композиції

Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 5
1.Колір як елемент композиції
2 . Поняття про дизайн. Роль і місце дизайну у створенні
3. конкурентоспроможних товарів
4. Сучасний художньо історичний стиль
5. Предмет, мета, та значення дисципліни «Естетика
товарів та дизайн»
Контрольна модульна робота
з Естетики товарів та дизайн 1 Модуль
Варіант 6
Загальні та спеціальні категорії естетики
Поняття художньо –історичного стилю та фактори, що впливають на формування і зміну стилів.
Основні етапи процесу художнього проектування товарів.
Поняття та основні види композиції товарів
5. Охарактеризуйте стиль «Бароко»


1.1. Вивчення сучасного стилю з поясненням особливостей різних періодів становлення сучасного стилю (20-30-і рр., 40-50рр., 80-90рр).
1.2. Розглянути відмінність сучасного стилю від інших стилів
1.3. Вивчення напрямків діяльності відомих зарубіжних модельєрів.
1.4. Вивчення напрямків діяльності відомих вітчизняних модельєрів.
1.5. Успіхи і проблеми розвитку модної індустрії в Україні.
1.6. Охарактеризуйте основні елементи міського дизайну.
1.7. Суть і значення графічного дизайну.
1.8. Розкриття суті дизайнерської розробки.
1.9. Роль і значення концепції в дизайні.
1.10. Характеристика дизайну житлового середовища.
1.11. Суть і значення образу в дизайні.
1.12. Естетичні теорії про колір в епоху відродження.
1.13. Естетичні ідеї про колір у філософії рабовласницької формації.
1.14. Колір – культура – людина.
1. 15. Роль і місце колористичної культури на різних етапах розвитку цивілізації
1.16. Роль кольору в творчому розвитку дітей.
1.17 Основні положення методики оцінки естетичних властивостей товарів.










13PAGE 143215


13PAGE 14615


13PAGE 143215


13PAGE 143215





Відступаючі

Виступаючі

Світлі

Холодні

Темні

Теплі

За характером розміщення кольори поділяють на:

Світлі

Теплі

Темні

Холодні

Важкі

Легкі

За ступенем сприйняття кольори поділяють на

блакитний
синій
фіолетовий


коричневий
сірий
білий
чорний


червоний оранжевий
жовтий

Нейтральні

Холодні

Теплі

За характером сприйняття кольори поділяють на:

1. Жовто-червоний з жовто- зеленим
2. Синьо-червоний з синьо- зеленим

3. Жовто- червоний з синьо- червоним
4. Жовто-червоний з синьо- зеленим

1.Жовто-червоні
синьо-зелені
2. Жовто-зелені і синьо-червоні (знаходяться в протилежних основних чвертях кола)

Кожний з родинних пов’язує один з головних кольорів

Контрастних кольорів

Родинно-контрастних кольорів

Родинних кольорів

У кольоровому колі взаємно-перпендикулярно розташовані пари:

національні традиції

стиль і мода

технологія виготовлення

конструкція, матеріал

Призначення виробу

Формоутворювальні фактори



Основою створення форми є конструкція, яка базується на поєднанні і взаємодії її складових, що поділяються на першорядні та другорядні.









































































"Warszawa Teatr Wielki.jpg"Костюм XIX векаКостюм XIX векаКостюм XIX векаКостюм XIX векаПлатье Поля ПуареМодели Поля Пуаре

Приложенные файлы

  • doc 11325395
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий