3. КПК ч.2, денна семінари, 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ


Кафедра кримінального права і процесу













КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС, ЧАСТИНА 2

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення семінарських (практичних) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” спеціальності 081 «Право»














Львів - 2016


Кримінальний процес (ч.2). Методичні рекомендації щодо проведення семінарських (практичних) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальності 081 «Право».  / Укл.: д.ю.н., проф. Канцір В.С. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2016. - 80 с.


Обговорено та затверджено на засіданні кафедри кримінального права і процесу.
Протокол № 1 від «30» серпня 2016 р.

Завідувач кафедри
кримінального права і процесу д.ю.н., проф. Гумін О.М. _____________________________________________________________
/вчена ступінь, звання, прізвище та ініціали/





Обговорено та схвалено на засіданні науково-методичної ради Інституту права та психології. Протокол № 1 від «31» серпня 2016 р.



Відповідальний за випуск:  Канцір В.С., д.ю.н., професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП. 

Рецензенти: Сибірна Р.І. - професор кафедри психології діяльності в особливих умовах Львівського державного університету внутрішніх справ, академік АНВО України, д.б.н., проф.





1. Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.

Мета вивчення навчальної дисципліни.
Метою викладання дисципліни «Кримінальний процесс, ч. 2» є засвоєння студентами теорії кримінального процесу, норм кримінального процесуального права, які регулюють діяльність, спрямовану на охорону прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, шляхом повного і швидкого розкриття кримінальних правопорушень, злочинів та викриття винних у їх вчинненні осіб і притягненні до кримінальної відповідальності та покарання.

Завдання вивчення навчальної дисципліни.
У результаті вивчення цієї дисципліни студенти повинні засвоїти теорію кримінального процесу, знати кримінально-процесуальне законодавство; поняття та види суб’єктів кримінального процесу їх процесуальне положення; докази і процес доказування в кримінальному процесі; стадії кримінального процесу їх характеристика.
Навчальна дисципліна має своїм завданням:
сформувати у студентів теоретичні та практичні вміння для використання їх у своїй професійній діяльності;
сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до процесуального закону як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави;
- збагачення студентів теоретичними та практичними знаннями щодо засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань кримінального провадження;
- розвиток у студентів правового мислення, вміння критично обмірковувати проблемні питання, висловлювати власну аргументовану думку;
- засвоєння основних проблем науки процесуального права.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
історію розвитку процесуального права та його витоків;
чинне кримінальне процесуальне законодавство;
наукові концепції та тенденції щодо процесуального права в Україні;
- структуру і повноваження органів, які реалізують кримінальне процесуальне законодавство, форми і методи реалізації;
- практику застосування процесуального законодавства, практичну діяльність органів слідства, прокурора, суду, адвоката-захисника в кримінальному судочинстві;
- процесуальні засоби профілактики злочинів;
- основні проблеми кримінально-процесуальної доктрини і практики, а також перспективу дальшого розвитку і удосконалення кримінального процесу.
гарантії, функції й форми кримінального провадження;
процесуально – правовий зміст стадії кримінального процесу;
основні процесуальні строки та витрати;
поняття та види суб’єктів (учасників) кримінального провадження їх процесуальне становище;
закордонний довід щодо провадження досудового розслідування та судового розгляду та їх удосконалення.
Після вивчення курсу студенти повинні вміти:
правильно розуміти, тлумачити і застосовувати норми кримінального процесуального закону;
формулювати різнопланові рекомендації, що стосуються усього провадження у справі;
- всебічно, повно, об’єктивно і швидко встановлювати всі необхідні обставини кримінальної справи;
розробляти способи і методи доказування й встановлення істини у кримінальних справах на практиці;
складати процесуальні документи, знати їх зміст та структуру;
- володіти процесуальними засобами розслідування злочинів, правильно проводити слідчі дії;
застосовувати в кримінальному процесі досягнення науки і техніки, а також передовий досвід практичної діяльності правоохоронних органів, використовувати сучасні методи наукової організації праці слідчого, прокурора, судді, адвоката у сфері кримінального судочинства;
аналізувати теоретичні розробки у сфері процесуального права та робити самостійні висновки.

. Місце навчальної дисципліни в навчальному процесі.
 Кримінальний процес як навчальна дисципліна – частина теорії кримінального процесу, предметом вивчення дисципліни є кримінальне процесуальне законодавство та практика його застосування, а також наука кримінального процесу.
Кримінальний процес як навчальна дисципліна належить до фундаментальних, нормативних, обов’язкових, професійно орієнтованих юридичних дисциплін і посідає провідне місце в професійній підготовці правознавців. Навчальна дисципліна «Кримінальний процес» ґрунтується на положеннях кримінального процесуального права, практики його застосування і науки кримінального процесу. Вона вивчає діюче кримінальне процесуальне законодавство, процесуальну діяльність і процесуальні правовідносини, теорію й історію кримінального процесу.
Кримінальний процес належить до навчальних дисциплін, які посідають провідне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації. Вивчення процесуального права та теорії кримінального процесу – одна з умов успішної праці на посадах слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, співробітників оперативних підрозділів та в інших сферах діяльності.
Навчальна дисципліна «Кримінальний процес» поділяється на загальну та особливу частини (частина 1 і частина 2).
У загальній частині розглядаються основні, вихідні положення: поняття, сутність та форми кримінального процесу; кримінальний процесуальний закон та правила його дії; джерела кримінально-процесуального права України; засади (принципи) кримінального провадження; правовий статус суб’єктів кримінального процесу; докази та доказування в кримінальному процесі; заходи забезпечення кримінального провадження та ін.
На основі цих фундаментальних положень в особливій частині вивчається рух кримінального провадження на всіх стадіях кримінального процесу, а також особливі порядки кримінального провадження.
Заняття з кримінального процесу проводиться на основі раціонального поєднання активних форм і методів навчання з практичною спрямованістю занять. Завершується вивчення цієї навчальної дисципліни складанням екзамену.
Кримінальний процес як вид державної діяльності, галузь права, як наука і навчальна дисципліна тісно пов’язаний і взаємодіє з іншими галузями права, науками та навчальними дисциплінами, а саме.
1. Конституційним правом. В Конституції України закріплено більшість засад (принципів) кримінального процесу, основні права й свободи громадян, судова система. У кримінально-процесуальному праві ці засади (принципи) відтворюються, конкретизуються, закріплюється система процесуальних гарантій їх здійснення, охорони прав і свобод громадян.
2. Кримінальним правом. Норми кримінального права застосовуються органами досудового розслідування, прокурорами й судами до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, тільки у межах кримінального процесу. У свою чергу, основні питання предмета доказування в кримінальному провадженні визначаються складом того чи іншого кримінального правопорушення, сформульованого в кримінальному праві.
3. Законодавством про судоустрій, прокурорський нагляд і адвокатуру, в якому встановлюються основні принципи організації й діяльності суду, прокуратури, органів досудового розслідування, адвокатури. Кримінальний процес визначає порядок діяльності цих органів у межах кримінального провадження, а також участі адвокатів у цій діяльності.
4. Кримінально-виконавчим правом. Цей зв’язок зумовлений передусім тим, що вид і міра покарання, вид установи виконання покарання визначаються вироком суду, і з моменту звернення вироку до виконання починають діяти норми законодавства про виконання покарань. Ряд питань, що виникають на стадії виконання вироку чи іншого судового рішення, вирішуються за правилами, встановленими кримінальним процесуальним законом.
5. Криміналістикою і судовою психологією. Всі організаційні, тактичні, методичні й психологічні прийоми розслідування злочинів, які розробляються вказаними науками, застосовуються тільки в межах кримінального процесу і не можуть суперечити нормам кримінально-процесуального права, тим правилам і прийомам розслідування кримінальних правопорушень, провадження слідчих дій, що закріплені в ньому. Досягнення судової психології широко використовуються, зокрема, у формі проведення судово-психологічної експертизи.
6. Кримінологією. Вивчаючи особу правопорушника (злочинця), причини та умови вчинення кримінальних правопорушень, розробляючи рекомендації щодо їх усунення, кримінологія ґрунтується і на нормах кримінально-процесуального права, аналізі діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду у конкретному кримінальному провадженні, на вивченні матеріалів цих проваджень. Розробляючи пропозиції щодо ефективного вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, з’ясування причин і умов вчинення кримінальних правопорушень і вжиття заходів до їх усунення при здійсненні кримінального провадження, ця наука сприяє вдосконаленню процесуальної діяльності вказаних органів і кримінально-процесуального законодавства. Водночас ці пропозиції мають цілком відповідати нормам кримінально-процесуального права. Жодна з розроблених кримінологами рекомендацій не може бути здійснена на практиці, якщо вона суперечить кримінальному процесуальному закону.
7. Судовою медициною і судовою психіатрією, досягнення яких використовуються, зокрема, при провадженні освідування, огляді трупа, призначенні судово-медичної і судово-психіатричної експертиз.
8. Законодавством про оперативно-розшукову діяльність. Завданням ОРД є пошук і фіксація в інтересах кримінального судочинства фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп. Матеріали ОРД використовуються як приводи і підстави для початку досудового розслідування, або проведення слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій, отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі.
Засоби діагностики успішності навчання, форми виміру рівня засвоєння знань з навчальної дисципліни:
- усне опитування на практичних (семінарських) заняттях;
- виступ на практичних (семінарських) заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії тощо);
- тестування знань студентів із відповідної теми лекційного курсу;
- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення практичних завдань (казусів), тестових завдань, тощо);
- захист індивідуального письмового завдання;
- виконання домашнього письмового завдання,
- форма підсумкового контролю: екзамен.

2. Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна, будується на базі науки кримінального процесу, кримінального процесуального права і практики його застосування судами, органами досудового розслідування, прокурорами й захисниками.
Внаслідок вивчення цієї дисципліни студенти повинні засвоїти теорію кримінального процесу, знати кримінальне процесуальне законодавство і практику його застосування судами, органами досудового розслідування, прокурорами й адвокатами, познайомитися з основами кримінального процесу окремих іноземних держав, уміти правильно тлумачити і застосовувати норми КПК, самостійно поповнювати і поглиблювати свої процесуальні знання, визначати, обґрунтовувати і відстоювати свою позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, інтереси суспільства і держави, тобто зробити крок до того, щоб стати освіченими і компетентними юристами.
На заняттях студенти повинні навчитися правильно застосовувати чинне процесуальне законодавство до конкретних ситуаційних завдань, що сприятиме глибокому засвоєнню і закріпленню ними теоретичного курсу та підготовці до самостійної практичної роботи.
Розв'язання завдань з кожної теми варто розпочинати після вивчення відповідних норм кримінального процесуального законодавства та інших нормативних матеріалів, які стосуються певної теми, відповідного розділу підручника, рекомендованої монографічної, спеціальної літератури, лекцій. Питання для контролю та самостійного опрацювання є необхідною умовою вивчення курсу, оскільки зобов'язують студента особисто дослідити спеціальну літературу, законодавство і практику його застосування. Готуючись до практичних занять, студенти повинні самостійно опрацювати задані їм питання, задачі. Ситуаційні схеми, закладені у задачах, запозичені із: судової та слідчої практики, навчально-наукової літератури, а також змодельовані автором самостійно.
Підготовка до практичних занять та їх проведення. Викладач визначає план занять і дає завдання. До завдань може входити вивчення фабул кримінальних справ, опублікованих прикладів з практики суду та правоохоронних органів. Студент вивчає рекомендовану до кожного практичного заняття літературу, нормативний матеріал. На практичних заняттях студент усно викладає умови завдання і пропонує своє вирішення. Обговорення теоретичних, проблемних питань повинно випливати з вирішення практичних завдань.
Складання процесуальних актів. Вивчаючи відповідні теми курсу, студент повинен оволодіти навиками складання процесуальних актів. Для цього використовуються збірники зразків процесуальних документів. Зміст і якість складання цих актів перевіряє викладач, який веде практичні заняття. Протягом вивчення курсу, студент повинен скласти такі основні процесуальні акти, зокрема: оголошення про підозру, постанову про притягнення як обвинуваченого; постанову про застосування запобіжного заходу; постанову про закриття кримінальної справи; обвинувальний акт; постанову про призначення справи до судового розгляду; вирок, апеляційну скаргу, тощо. Інші процесуальні акти студент складає самостійно як під час навчання, так і під час проходження навчальної та виробничої практики.
Ділові ігри. З основних тем курсу на практичних заняттях та в інший час у кожній академічній групі можуть проводитися ділові ігри у виді виконання окремих слідчих дій, прийняття рішень у кримінальній справі, проведення навчального судового процесу в суді першої інстанції та (або) вищестоящих інстанціях, підготовка і проголошення судових промов за матеріалами конкретних кримінальних справ тощо.
Вивчення практики кримінального судочинства. Під час вивчення курсу, студенти знайомляться з практичною діяльністю судів і правоохоронних органів. З цією метою: використовується робота студентів на громадських засадах у правоохоронних органах; відвідуються судові процеси. Враховується участь у вивченні та узагальненні практики при написанні курсових, наукових робіт та виконанні індивідуальних завдань кафедри.
Самостійна (індивідуальна) робота студентів.
Підготовка до практичних (семінарських) занять допомагає глибше вивчити основні теми, оволодіти вмінням самостійно працювати із законами, іншими нормативно-правовими актами та спеціальною літературою.
Лекція є теоретичною основою практичних (семінарських) занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.
Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:
- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з рекомендованою нормативною та навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;
- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записів (конспектуванні). При конспектуванні необхідно в результаті «переробки» інформації виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів та літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків за темою;
- подальша робота над лекцією передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.
Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи.
Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі процесуального права України, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.
Метою практичних (семінарських) занять є:
- обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії кримінального процесуального права України;
- вивчення Кримінального процесуального кодексу України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами права;
- аналіз специфіки кримінального процесуального правового регулювання в сучасних умовах політичного і правового реформування у державі;
- узагальнення особливостей розвитку окремих процесуально - правових інститутів, а також інших приписів, традицій, звичаїв, що не одержали інституціональних характеристик.
Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:
- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;
- вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;
- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;
- виконати письмові завдання;
- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.
Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.
Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі тестових завдань, контрольних робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.
На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Підсумкові бали вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.
З усіх тем практичних (семінарських) занять необхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у методичній рекомендацій.
У кінці кожної теми практичних (семінарських) занять названі нормативно-правові акти та спеціальна література, які слід використовувати при підготовці до відповідної теми. Вихідні дані нормативних актів вказані відповідно до їх первинної редакції. У зв'язку з тим, що до кожного із зазначених актів неодноразово вносилися зміни та доповнення, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщені в офіційній інформаційно-пошуковій системі Верховної Ради України «Законодавство»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і нормативні джерела. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять. Рекомендовано залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.
Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі обставини казусу і чітко відповісти на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланням на норми того чи іншого нормативного акта, а також на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.
Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого казусу, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладача.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформлюється у виді реферату.
Реферат - короткий виклад у письмовому виді з публічним захистом змісту задекларованих питання, використаних наукових праць, літератури. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. Якщо студент був відсутній на першому занятті, тему реферату йому затверджує викладач. За семестр кожний студент повинен підготувати визначену викладачем кількість індивідуальних завдань (як правило - двох).
Структура реферату:
- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;
- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;
- методи дослідження - вказуються і коротко характеризуються;
- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;
- висновки;
-список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).
Загальні вимоги до оформлення реферату:
- обсяг реферату в середньому не має перевищувати двадцяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки виді на папері формату А4 (в друкованому виді реферат не оцінюється);
- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;
- на другій сторінці викладають план реферату;
- в тексті роботи варто виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;
- сторінки роботи нумерують;
- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити бібліографічні посилання;
- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;
- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).
Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку згадування, використання в тексті або внизу сторінки.
Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.
Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).
Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:
1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);
2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).
Основні вимоги до змісту реферату:
- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;
- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;
- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.
Студенти, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, публічно не захистили – не отримують відповідну кількість балів за поточну за семестр роботу.

Критерії оцінювання знань та вмінь студента – див. «Робочу навчальну програму дисципліни».

3. Завдання для семінарських (практичних) занять - 27 год

Зміст занять
Денна форма


1.Загальні положення досудового розслідування
2


2. ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
4


3. ЗУПИНЕННЯ І ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
2


4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
4


5. СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ
4


6. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
2


7. ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ
6


8.ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СПРАВ
3




Практичне (семінарське) заняття № 1
План

Тема 1 (9). Загальні положення досудового розслідування – 2 год
Питання для опрацювання.

Загальні положення досудового розслідування.
Поняття і значення основних положень досудового розслідування, їх співвідношення з принципами кримінального процесу.
Форми досудового розслідування.
Органи досудового розслідування.
Підслідність кримінальних справ, критерії їх визначення.
Види підслідності.
Розв’язання спорів про підслідність.
Забезпечення своєчасного початку провадження досудового розслідування. Строки досудового розслідування, їх обчислення і продовження.
Взаємодія органів досудового розслідування.
Гласність досудового розслідування. Умови розголошення даних досудового розслідування.
Об’єднання і виділення кримінальних справ.
Участь спеціаліста, перекладача, понятих при провадженні досудового розслідування.
Використання під час розслідування науково-технічних засобів.
Складання процесуальних документів під час досудового розслідування, вимоги, що ставляться до форми та змісту цих документів.
Забезпечення під час розслідування прав і законних інтересів, безпеки осіб, забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення.
Оскарження дій органів досудового розслідування, пов'язаних із їх діяльністю.

Актуальні питання для з’ясування:

1. До якої стадії кримінального процесу необхідно зарахувати дії, що проводяться з моменту прийняття інформації про кримінальне правопорушення, адже, згідно зі ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР?
2. Чи не буде слушним виділення у ст. 214 КПК України приводів та підстав до початку досудового розслідування, а також окремих особливостей його порядку, який включає прийняття і реєстрацію інформації про кримінальне правопорушення?
3. Чому КПК України, із запровадженням ЄРДР, позбавляє осіб, щодо яких може бути розпочате досудове розслідування, права оскаржувати такі незаконні рішення? Чи не обмежує відповідний порядок початку кримінального провадження право людини на судовий захист, передбачений ст. 55 Конституції України?
4. Чи призводить відмова від такої стадії кримінального процесу як перевірка заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення і проведення досудового розслідування без встановлення та перевірки обставин, що становлять його підставу (зокрема, об’єктивної сторони складу злочину), до необґрунтованого застосування до осіб заходів процесуального примусу?
5. Чи не буде доцільним у ч. 1 ст. 217 КПК України приєднати до зазначеного провадження й матеріали за підозрою особи в заздалегідь не обіцяному прихованні тяжкого і особливо тяжкого злочину?
6. Чи не буде доцільним поряд з властивостями (ознаками) кримінальних правопорушень та вказівкою на слідчого – конкретного уповноваженого органу досудового розслідування, окремо виділяти повноваження слідчого щодо прийняття правопорушення до свого провадження та повноваження прокурора стосовно визначення підслідності кримінальних справ відповідно до ст.ст. 216, 218 КПК України?
7. Із змісту ч. 3 ст. 219 КПК України випливає, що досудове розслідування вважається відновленим з моменту винесення слідчим суддею ухвали про скасування постанови про зупинення. У разі винесення слідчим суддею ухвали про скасування відповідної постанови про зупинення процесуальний стан розслідування повертається до моменту, коли постанова про його зупинення ще не була винесена. Період дії рішення слідчого щодо зупинення розслідування закінчено. У зв’язку з цим, постає питання: “Невже є необхідність виносити додаткову постанову про відновлення розслідування? Така постанова, по суті, не буде дублювати за своїм змістом ухвалу слідчого судді”? Відміна останнього рішення неминуче тягне за собою відновлення попереднього стану розслідування.

Тести

1. У якій відповіді правильно вказано загальний строк, протягом якого може здійснюватись досудове розслідування злочинів у кримінальній справі?
1) 10 днів;
2) 1 місяць;
3) 2 місяці;
4) 30 днів;
5) 90 днів.

2. У якій відповіді правильно вказано продовжений строк досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину у справі?
1) 10 днів;
2) 4 місяці;
3) 15 днів;
4) 12 місяців;
5) 6 місяців.

3. У якій відповіді правильно вказано початок перебігу досудового розслідування?
1) з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) з дня встановлення ознак складу злочину;
3) з дня прийняття слідчим справи до свого провадження;
4) з дня встановлення особи, що вчинила злочин;
5) з дня визначеного у постанові прокурора.

4. У якому з наведених варіантів правильно вказано, що є підставою для об’єднання кримінальних справ в одне провадження?
1) якщо кримінальні справи розслідуються одним слідчим;
2) якщо справи стосуються обвинувачення однієї особи у вчиненні кількох злочинів;
3) якщо у декількох кримінальних справах одна і та сама особа виступає як потерпілий;
4) якщо одним з обвинувачених у справі є неповнолітній;
5) якщо справи стосуються однотипних злочинів, вчинених різними обвинуваченими.

5. У якій відповіді неправильно вказано, у чому полягає процесуальна самостійність слідчого у кримінальному процесі?
1) приймає рішення про провадження слідчих розшукових дій;
2) приймає рішення про спрямування слідства у справі, окрім випадків, коли передбачене одержання згоди суду чи прокурора;
3) приймає рішення про відкриття кримінального провадження;
4) оспорює вищестоящому прокурору вказівки прокурора, який здійснює нагляд;
5) приймає рішення про застосування запобіжних заходів до обвинуваченого.

6. У якому з наведених варіантів правильно визначено поняття “підслідності” кримінальних справ?
1) закріплені у законі правила, які визначають розподіл кримінальних справ між різними органами досудового розслідування;
2) сукупність встановлених ознак справи, керуючись якими, прокурор на основі внутрішнього переконання визначає слідчого, відповідального за її розслідування;
3) правила, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку із визначенням належності розслідування кримінальних справ до відання певного органу досудового слідства;
4) закріплені в законі правила, керуючись якими, слідчий прокурор визначають належність кримінальних справ до відання того чи іншого органу досудового розслідування;
5) сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу досудового розслідування.

7. У яких відповідях правильно вказано ознаки, що характеризують досудове розслідування як стадію кримінального процесу?
1) завершується винесенням постанови про закриття кримінальної справи;
2) завершується складанням обвинувального вироку;
3) виконується завдання щодо встановлення обставин вчиненого злочину, осіб, винних у його скоєні, причин та умов, що сприяли цьому;
4) до кола суб’єктів процесуальної діяльності у цій стадії входять підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їх захисники, потерпілий, слідчий, орган дізнання;
5) завершується винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

8. У яких відповідях правильно вказано завдання стадії досудового розслідування?
1) перевірка законності порушення кримінальної справи;
2) забезпечення належних умов для подальшої процесуальної діяльності слідчого;
3) всебічне, повне та об’єктивне встановлення обставин вчинення злочину;
4) перевірка наявності ознак злочину у діянні, щодо якого надійшли заява чи повідомлення;
5) вжиття заходів для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

9. У яких відповідях правильно вказані умови виділення справи в окреме провадження?
1) якщо виділення кримінальної справи не вплине на повноту досудового розслідування та судового розгляду;
2) якщо виділення кримінальної справи сприятиме скороченню строків досудового розслідування;
3) якщо слідчий отримав на це згоду прокурора;
4) якщо виділення кримінальної справи не потягне пред’явлення нового обвинувачення;
5) якщо обвинувачений не заперечує проти виділення кримінальної справи.

10. Спори про підслідність:
1) не допускаються;
2) вирішуються керівником органу прокуратури вищого рівня;
3) вирішуються слідчим суддею;
4) узгоджуються на договірній основі;
5) визначаються судом.

11. Підставою для початку досудового провадження кримінального проступку є:
1) вчинення проступку;
2) повідомлення про проступок;
3) заява потерпілого про проступок;
4) внесення відомостей до ЄРДР;
5) внесення відомостей до ЄДРСР.

12. При визначенні місця провадження досудового розслідування застосовується правило _____ підслідності:
1) альтернативної;
2) предметної;
3) персональної;
4) територіальної;
5) за зв’язком справ.

13. Досудове розслідування повинно бути закінчене:
протягом трьох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку та протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину;
протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку та протягом трьох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину;
протягом двадцяти днів з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку та протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину;
протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку та протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

14. Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймає:
1) слідчий;
2) слідчий суддя;
3) суддя;
4) прокурор;
5) Генеральний прокурор.

15. Слідчі органу Державного бюро розслідування здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених:
1) органами місцевого самоврядування;
2) юридичними особами приватного права;
3) службовими особами, посади яких віднесено до 1–3 рангу, відповідно до Закону України “Про державну службу”;
4) службовими особами, посади яких віднесено до 1–5 рангу, відповідно до Закону України “Про державну службу”;
5) працівниками судових та правоохоронних органів.

Казуїстичні завдання

1. Слідчий вніс відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення розбійного нападу на Мартинюка. Наступного дня після цього Мартинюк звернувся до слідчого із заявою, в якій просив визнати його потерпілим і цивільним позивачем. Слідчий роз’яснив Мартинюку, що зараз він не може бути визнаний потерпілим і цивільним позивачем, тому що особа, яка вчинила злочин, ще не встановлена.
Дайте правову оцінку ситуації.

2. До слідчого Дубенського відділу СБУ у Рівненській області Федосєєва надійшла заява про вчинення умисного вбивства двох осіб у м. Ковелі (Волинська область). Слідчий зателефонував своєму товаришу Петрову, який працює слідчим райвідділу Національної Національної поліції Ковельського району і той повідомив, що йому особисто нічого не відомо про вбивство в м. Ковель. Проте, вважаючи, що розслідування таких злочинів не належить до підслідності Дубенського відділу СБУ в Рівненській області, слідчий Федосєєв направив заяву про вчинення злочину прокурору Волинської області для проведення досудового розслідування.
Розкрийте поняття “підслідність”. Які є види підслідності?
Як належить діяти у такій ситуації?

3. Гр. Скворцову було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України (умисне убивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання). Під час досудового розслідування було встановлено, що після вчинення кримінального правопорушення підозрюваний захворів на епілепсію, що підтверджувалося показаннями лікаря Скворцова. Слідчий виніс постанову про зупинення досудового розслідування, про що вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копію постанови слідчий направив прокурору.
Чи правомірні дії слідчого? Які підстави зупинення досудового розслідування?

4. Під час досудового розслідування слідчий провів обшук у квартирі підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 КК України Добровського, в процесі чого були тимчасово вилучено коштовні вироби, які, на думку слідчого, були надані підозрюваному як винагорода за вчинення злочину. Вважаючи це майно речовими доказами, та з метою запобігти їх відчуженню, слідчий звернувся у встановленому порядку до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про арешт майна, вважаючи, що слідчий недостатньо обґрунтував своє клопотання, не довів необхідність застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, та пославшись на ч. 1 ст. 100, ст. 169 КПК України, зобов’язав слідчого повернути майно підозрюваному.
Слідчий не погодився з ухвалою слідчого судді, вважаючи її необґрунтованою, та оскаржив це рішення через сім днів через прокурора, який здійснював нагляд у формі процесуального керівництва, прокурору області. До прийняття остаточного рішення слідчий залишив вилучене майно в матеріалах кримінального провадження.
Чи відповідають дії слідчого вимогам закону? Який порядок оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування?

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про внесення зміни до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення підслідності Національного антикорупційного бюро України: Закон України від 16 липня 2015 р. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України: наказ МВС України від 09.08.2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді: наказ МВС України від 14.08.2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про проведення експерименту щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: наказ МВС України від 15 черв. 2011 р. № 336. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Спеціальна література:

Бабич А. А. Особливості початку досудового розслідування кримінальних правопорушень, учинених у Збройних силах України / А. А. Бабич // Право і безпека. – 2014. – № 1 (52). – С. 70–76.
Вакулік О. А. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні [текст] навч. посіб. / О. А. Вакулік, Ю. І. Азаров. – К.: «Центр учбової літератури», 2015. – 184 с.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Лобойко Л. Реалізація норм чинного КПК України щодо досудового провадження: окремі аспекти / Л. Лобойко // Право України. – № 11. – С. 22.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] – С. 87–94.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Форум Права : електрон. наук. фах. вид. [Електронний ресурс] / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – № 3. – С. 769–776. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Шаренко С. Актуальні питання застосування окремих норм КПК України під час досудового розслідування / С. Шаренко // Право України. – 2013. – № 11. – С. 95.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] – С.94–103.

Практичне (семінарське) заняття № 2-3


ТЕМА 2 (10). ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ – 4 год.
Питання для опрацювання.
Поняття, значення, види слідчих дій.
Вимоги до проведення і документального оформлення слідчих дій (правила оформлення протоколу слідчої дії, додатки до протоколу слідчої дії).
Допит у т.ч. одночасний двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.
Пред’явлення особи для впізнання.
Проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Обшук житла чи іншого володіння особи у тому числі осіб, які перебувають в житлі чи володінні.
Огляд місцевості, приміщення, речей та документів, житла чи іншого володіння особи.
Слідчий експеримент.
Освідування особи.
Порядок та підстави проведення експертизи.
Проведення окремих слідчих дій в режимі відеоконференції.
Процесуальна характеристика негласних слідчих (розшукових) дій.
Вимоги до проведення і документального оформлення негласних слідчих (розшукових) дій.
Правила оформлення протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, додатки до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії.
Строки проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
Втручання у приватне спілкування. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи правильним є у ч. 1 ст. 223 КПК України поняття “отримання” і “збирання”. Визначати їх як синоніми тоді, коли поняття “збирання” є ширшим за обсягом і включає в себе “отримання”?
2. Чому у ст. 223 КПК України не вказано вичерпного переліку усіх слідчих (розшукових) дій?
3. Чи є слідчі дії, передбачені у ст. 224–245, які не треба виділяти окремо, оскільки одні є складовою інших?
4. Чи піддається логіці той факт, що у КПК України унормуванню пред’явлення для впізнання присвячено 5 статей КПК (228–232), проте аналогічних статей, які б передбачали, наприклад, складання протоколу інших слідчих дій, у цьому законі не міститься?
5. Чому у тексті ст. 233–236 КПК України не визначено, у володінні якої саме особи має знаходитися житло чи інше володіння – фізичної чи юридичної? Чи не видається, що такі законодавчі формулювання не відповідають вимозі правової визначеності закону?
6. Чи правильною є позиція чинного КПК України, на відміну від КПК України 1960 р., у тій частині, що перший не передбачає обов’язкового допиту неповнолітнього підозрюваного після повідомлення йому про підозру? Чи не може призвести таке положення до викривленого уявлення неповнолітнього про обставини злочину, яке навіяне їм іншими особами або через якісь інші причини?
7. Чому нормами кримінального процесуального закону не регулюється тривалість проведення допиту неповнолітніх за їх віковою категорією?
Тести

Слідчі (розшукові) дії – це:
дії, спрямовані на отримання доказів;
дії, спрямовані на збирання доказів;
дії, спрямовані на перевірку доказів;
дії спрямовані на отримання (збирання) та перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні;
дії, спрямовані на отримання інформації з метою порушення кримінальної справи.

Проведення слідчих (розшукових) дій не допускається з:
21 до 6 год.;
22 до 6 год.;
23 до 6 год.;
22 до 7 год.;
23 до 7 год.

До слідчих (розшукових) дій не належить:
освідування;
ексгумація трупа;
огляд;
слідчий експеримент;
виїмка кореспонденції.

4. Участь двох понятих є обов’язково під час вчинення такої слідчої (розшукової) дії:
1) допит;
2) проникнення до житла;
3) освідування особи;
4) проведення експертизи;
5) допит неповнолітнього.

5. Допит неповнолітнього обов’язково проводиться за участі:
1) потерпілого;
2) обвинуваченого;
3) психіатра;
4) психолога;
5) невролога.

6. У якій відповіді розкрито мету проведення слідчого експерименту?
1) перевірка й уточнення відомостей, одержаних під час проведення інших слідчих дій;
2) встановлення можливості існування певної події, дії або явища за певних умов та у відповідній обстановці;
3) перевірка й уточнення даних, одержаних під час проведення інших слідчих дій, а також встановлення нових доказів;
4) дослідження фактичної обстановки місця події та порівняння з нею вже одержаних даних;
5) встановлення можливості сприйняття за допомогою органів чуття, а також механізму перебігу події.

7. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:
1) у невідкладному випадку;
2) з метою захисту конституційних прав та свобод особи;
3) з метою безпосереднього переслідування осіб, що підозрюються у вчиненні злочину;
4) з метою захисту здоров’я населення;
5) з метою отримання достовірних даних про злочин.

8. Хід та результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у формі відео конференції, фіксується за допомогою:
1) протоколу;
2) аудіозапису;
3) відеозапису;
4) стенограми;
5) записів секретаря.

9. Обшук проводиться на підставі:
1) клопотання учасників провадження;
2) постанови слідчого;
3) постанови прокурора;
4) ухвали судді;
5) ухвали слідчого судді.

10. До загальних процесуальних умов проведення слідчих дій не належить:
1) наявність фактичних та юридичних підстав для проведення слідчої дії, фіксація ходу та результатів слідчої дії у встановленій законом формі.
2) максимальне наближення умов, в яких проводиться слідча дія, з умовами, в яких відбулась справжня подія;
3) участь у проведенні слідчої дії, передбаченому законом кола осіб;
4) проведення слідчої дії за допомогою багаторазового повторення;
5) передбачені законом місце і час проведення слідчої дії.

11. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо:
1) прокурор не надасть достатніх указів про вчинення у цьому приміщенні кримінального правопорушення;
2) прокурор чи слідчий не доведе наявність підстав вважати, що відшуковувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
3) прокурор та слідчий не відшукають особу, якій належить житло чи приміщення;
4) прокурор чи слідчий не доведуть провину власника житла чи приміщення;
5) всі відповіді правильні.

12. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий та прокурор проводять (доповніть речення):
1) допит;
2) освідування;
3) огляд;
4) експертизу;
5) слідчий експеримент.

13. Кримінальним процесуальним кодексом передбачено такі види огляду:
1) огляд автомобіля;
2) огляд рослин;
3) огляд тварин;
4) огляд кореспонденції;
5) усі відповіді правильні.

14. З метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор мають право провести:
слідчий експеримент;
допит;
освідування;
огляд місця події;
експертизу.

15. Слідчий або прокурор не зобов’язані звертатись до експерта для проведення експертизи щодо:
1) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням;
2) визначення статевої зрілості потерпілої особи;
3) встановлення причин смерті;
4) встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
5) жодної правильної відповіді.

Казуїстичні завдання

1. На допиті потерпілий Зайчук заявив слідчому, що під час вчинення хуліганських дій, гр. Бродій і гр. Рябчук наносили йому удари руками і ногами, а коли він впав на землю, гр. Рябчук шилом вдарив його в сідницю. Внаслідок цього він не може сидіти. Відтак він закотив рукав сорочки і показав на передпліччі крововилив та місце на нозі, де “дуже боляче”. Потерпілий просив відобразити ці факти у протоколі допиту або в якомусь іншому документі.
Закінчивши допит потерпілого, слідчий запросив двох понятих, оглянув у їх присутності частини тіла потерпілого, на яких були крововиливи та гематоми (синці) і зафіксував це у протоколі освідування.
З якою метою проводиться така слідча дія як освідування? Які існують види освідування? Який порядок проведення освідування? Яким процесуальним документом оформляються результати освідування? Дайте правову оцінку діям слідчого.

2. Обвинувачений Дмитрук визнав себе винуватим у крадіжці товарів з магазину і показав на допиті, що частину цих товарів він завіз до свого знайомого лісника на тимчасове зберігання.
Слідчий, винісши постанову про проведення обшуку, разом з понятими та працівниками Національної Національної поліції прибув до будинку лісника. Вхідні двері будинку були причинені, господар п’яний спав на підлозі. Оскільки розбудити його не змогли, слідчий розпочав обшук. Усі предмети, про які дав показання Дмитрук, було виявлено і вилучено, про що склали протокол обшуку, а також опис вилучених предметів. На столі кімнати, в якій спав господар, слідчий залишив перед від’їздом із вилученими речами копії протоколу обшуку та описання вилученого, а також повістку з вимогою до господаря будинку з’явитися наступного дня о 10-й год., до райвідділу Національної Національної поліції на допит.
Хто виносить постанову про проведення обшуку? Хто повинен бути присутній під час обшуку у приватному приміщенні? Подайте правову оцінку діям слідчого. Чи мають доказове значення результати обшуку?

3. Допитана у справі про зґвалтування потерпіла Друновська показала, що насильника можна легко впізнати по численних татуюваннях на ногах, грудях, спині. Вона добре запам’ятала, що на обох ногах у ґвалтівника вище колін є по одному татуюванню – “русалки”.
Як перевірити показання потерпілої, маючи на увазі, що за підозрою у вчиненні злочину уже був затриманий гр. Кузьменко, неодноразово раніше судимий за насильницькі злочини і у якого немає татуювань?

4. Перед початком допиту гр. Іволгіна як обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України в хабарництві слідчий повідомив йому, що допит буде записаний на магнітофонну плівку з застосуванням магнітофону “Маяк”. Обвинувачений категорично заперечив проти звукозапису його показань, заявивши, що він визнає себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні та даватиме показання, але без звукозапису. Враховуючи важливість показань обвинуваченого у цій справі, який визнавав себе винним, слідчий зробив невелику перерву і провів допит із застосуванням звукозапису без попередження про це гр. Іволгіна.
Подайте правову оцінку діям слідчого. Яке значення матимуть такі результати звукозапису? Що повинен зробити слідчий, якби відмовився давати показання із застосуванням звукозапису: а) свідок; б) потерпілий.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про статус народного депутата: Закон України від 21 лист. 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення зміни до статті 247 Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 15 липня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: затверджена наказом Міністра юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах: затверджена Міністерством юстиції України № 3505/5 від 12 грудня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Лук’янчиков Л. Розвиток інституту понятих у чинному КПК України / Л. Лук’янчиков // Право України. – № 11. – С. 137.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Сергеєва Д. Поняття та види слідчих (розшукових) дій за чинним КПК України / Д. Сергеєва // Право України. – 2013. – № 11. – С. 180.
Слідчі (розшукові) дії : навч. посіб. / О. В. Авраменко, Р. І. Благута, Ю. В. Гуцуляк та ін.; за заг. ред. Р. І. Благути, Є. В. Пряхіна. – Львів: ЛьвДУВС, 2014. – 416 с.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 

До питань щодо негласних слідчих (розшукових) дій.
Актуальні питання для з’ясування:

1. У чому полягає різниця між негласними слідчими (розшуковими) діями (далі НСРД) та оперативно розшуковими заходами?
2. Чи не видається дивним, що у ч. 2 ст. 246 КПК України йдеться про те, що НСРД можуть проводитися лише тоді, коли злочин був вчинений? Хіба їх не можна здійснювати у випадках, наприклад, підготовки до злочину?
3. Чи не вбачається суперечність позицій КПК України та Закону України “Про оперативну-розшукову діяльність” у тій частині, що перший, стосовно визначення кола осіб, які мають право ініціювати перед слідчим суддею клопотання про проведення НСРД, вказує лише на слідчого і прокурора, в той час, як другий – зараховує до відповідних осіб керівника оперативного підрозділу або його заступника?
4. Чи не видається зайвим покладене у КПК України на слідчого право здійснювати НСРД у той час, коли такі функції вже здійснюють підрозділи, уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності? Водночас розподіл повноважень між зазначеними особами не передбачений.
5. Чи правильним є недостатнє законодавче розмежування строків проведення НСРД, залежно від того, на підставі рішення якої компетентної особи вони проводяться, – рішення слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора або ухвали слідчого судді?
6. Чому у КПК України не передбачена можливість проводити НСРД в усіх злочинах проти основ національної безпеки без врахування тяжкості їх вчинення?
7. Чому у ст. 246 КПК України не є зрозумілим, у яких саме випадках не підлягають розголошенню відомості про факт та методи проведення НСРД?


Тести

1. Негласні слідчі (розшукові) дії – це:
1) різновид слідчих (розшукових) дій;
2) різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню;
3) різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких підлягають розголошенню;
4) слідчі (розшукові) дії, які допомагають розкрити кримінальне правопорушення;
5) різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких підлягають розголошенню усім учасникам кримінального провадження, окрім особи, щодо якої їх здійснюють.

2. До слідчих негласних (розшукових) дій належать:
1) освідування;
2) огляд;
3) контроль за вчиненням злочину;
4) слідчий експеримент;
5) ексгумація трупа.

3. Розгляд клопотань про вчинення слідчої (розшукової) дії, який зарахований до повноважень слідчого судді, здійснюється:
1) заступником голови районного суду;
2) головою районного суду;
3) головою Апеляційного суду;
4) головою Верховного суду України;
5) головою Конституційного суду України.

4. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом:
1) 2 годин;
2) 4 годин;
3) 6 годин;
4) 12 годин;
5) негайно.

5. Особа, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, повинна бути повідомлена про них:
1) протягом 12 місяців з дня припинення таких дій;
2) до початку проведення таких дій;
3) негайно після припинення таких дій;
4) після отримання особою повідомлення про підозру;
5) слідчі органи не повинні повідомляти особу про проведення щодо неї негласних слідчих (розшукових) дій.

6. Доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним, – це:
1) аудіо- відеоконтроль особи;
2) аудіо- відеоконтроль місця;
3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
4) обстеження публічно недоступних місць;
5) втручання у приватне спілкування.

7. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо:
1) під час досудового розслідування є достатні дані вважати, що телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, може містити відомості, про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;
2) під час досудового розслідування є достатні дані вважати, що поштова кореспонденція певної особи іншим особам, або інших осіб їй, може містити відомості, про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;
3) під час досудового розслідування є достатні дані вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам, або інших осіб їй, може містити відомості, про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;
4) під час досудового розслідування є достатні дані вважати, що електронна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, може містити відомості, про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи що мають істотне значення для досудового розслідування;
5) під час досудового розслідування є достатні дані вважати, що особиста кореспонденція певної особи іншим особам, або інших осіб їй, може містити відомості, про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

8. Під час застосування негласної слідчої (розшукової) дії, може бути проведена така слідча (розшукова) дія:
1) освідування;
2) огляд;
3) допит;
4) слідчий експеримент;
5) вилучення.

9. Пошук, фіксація і перевірка під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях – це:
1) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;
2) спостереження за особою, речами або місцем;
3) аудіо- відеоконтроль місця;
4) контроль за вчиненням злочину;
5) обстеження публічно доступних місць.

10. Аудіо- та відеоконтроль місця здійснюється на підставі:
1) постанови слідчого;
2) постанови прокурора;
3) постанови судді;
4) постанови слідчого судді;
5) постанови Генерального прокурора України.

11. Контроль за вчиненням злочину може проводитись у таких формах:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупівля;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину;
5) усі відповіді правильні.

12. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення у них з метою:
1) виявлення осіб, які можуть бути допитані, як свідки;
2) виявлення та вилучення речових доказів;
3) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину;
4) виявлення наявності технічних засобів аудіо- відеоконтролю;
5) виявлення та вилучення майна для забезпечення цивільного позову.

13. У якій відповіді названо посадову особу, до якої слідчий звертається з поданням про накладення арешту на кореспонденцію?
1) слідчий суддя місцевого суду за місцем провадження досудового слідства;
2) голова апеляційного суду за місцем провадження досудового слідства;
3) прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням;
4) прокурор області або його заступник за місцем провадження досудового слідства;
5) голова місцевого суду за місцем провадження досудового слідства.

14. У відповіді під яким номером правильно зазначені ідентифікаційні ознаки радіоелектронного засобу, що повинні бути в ухвалі слідчого судді:
1) марка та модель мобільного телефону;
2) серійний номер та дата виготовлення радіоелектронного засобу;
3) міжнародний ідентифікаційний номер мобільного терміналу;
4) міжнародний ідентифікаційний номер мобільної мережі;
5) міжнародний ідентифікаційний номер оператора мобільного зв’язку.

15. У відповіді, під яким номером правильно зазначено негласну слідчу дію, яка проводиться на підставі постанови прокурора:
1) негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження;
2) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;
3) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи;
4) використання конфіденційного співробітництва;
5) спостереження за особою, речами або місцем.

Казуїстичні завдання

1. До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання від СКР Печерського РВ УМВСУ для отримання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
Суддя, розглянувши отримані матеріали, встановив, що телефон, який підлягає прослуховуванню, не належить особі, вказаній як підозрюваний. Прокурор, який підтримував клопотання, заявив, що телефон належить дружині підозрюваного.
Який порядок отримання дозволу суду на проведення негласних слідчих дій? Яке рішення повинен прийняти суддя у цій ситуації?

2. Слідчий Устинов 22 травня 2014 о 10 год. 00 хв. звернувся з клопотанням до слідчого судді Львівського апеляційного суду про отримання дозволу на проведення контрольованої поставки наркотичних засобів. Слідчий суддя розглянув клопотання 23 травня 2014 р. в 14 год. 00 хв. та прийняв рішення про задоволення клопотання, встановивши строк проведення контрольованої поставки у 2 тижні.
Слідчий не погодився із строком проведення негласної слідчої дії, зазначеної в ухвалі, і оскаржив її до Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних і цивільних справ.
Який порядок отримання дозволу на проведення контролю за вчиненням злочину? Який порядок продовження строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії? Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації: Постанова Кабінету Міністрів України № 1169 від 26 вересня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
Шум В. В. Судовий контроль при накладенні арешту на кореспонденцію в системі заходів забезпечення прав і свобод людини у кримінальному провадженні / В. В. Шум // Митна справа. – 2013. – № 1,Ч. 2. – Кн. 1.
4
Практичне (семінарське) заняття № 4

ТЕМА 3 (11). ЗУПИНЕННЯ І ЗАКІНЧЕННЯ
ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ - 2 год..
Питання для опрацювання.

1. Підстави і процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового розслідування.
2. Форми закінчення досудового розслідування.
3. Підстави продовження строку досудового розслідування.
4. Закриття кримінального провадження.
5. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.
6. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чому у ст. 280 КПК України законодавець не передбачив можливості дій сторони обвинувачення у тому разі, якщо особу, щодо якої є наявні достатні докази вчинення нею кримінального правопорушення встановлено, але її неможливо знайти та навіть сповістити про необхідність з’явлення до слідчого?
2. Як діяти слідчому у контексті підстав зупинення досудового розслідування (п. 2 ст. 280 КПК України), коли на практиці непоодинокі випадки, коли кримінальне провадження розпочинається через кілька років після скоєння правопорушення, а особа, що його вчинила, будучи необізнаною стосовно того, що стосовно неї відкрите кримінальне провадження, змінила місце проживання?
3. Чи не буде доцільним змінити формулювання п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, розмежувавши у ньому випадки зупинення розслідування за різними правовими критеріями, залежно від того, чи ухиляється підозрюваний від слідства, і викласти його у такій редакції: “підозрюваний переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності або його місцезнаходження невідоме з інших причин”?
4. Чи трапляються випадки “плутанини” на практиці підстав, передбачених у ст. 284 КПУ України для закриття кримінального провадження у зв’язку з недостатнім їх роз’ясненням у КПК України?
5. Які підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст. 284 КПК України, є схожі за змістом, однак мають різні цивільно-правові наслідки?
6. Яка існує суперечність між п. 3 ч. 1 та абзацом 3 ч. 3 ст. 284 КПК України?
7. Чи не буде доцільно п. 6 ст. 284 КПК України викласти у такій редакції: “Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої і п. 2 частини другої цієї статті виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок”? Хіба не буде таке рішення відповідати ч. 1 ст. 369 КПК України, відповідно до якої, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (обвинувального чи виправдувального)?

Тести

1. У якій відповіді правильно вказано, що можна розуміти під підозрою:
1) заснована на законі процесуальна діяльність компетентних службових осіб з викриття підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину та з обґрунтування його кримінальної відповідальності з метою його публічного засудження;
2) умова, необхідна для складання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) одна з форм закінчення досудового розслідування;
4) твердження про причетність до кримінально-процесуальної діяльності;
5) твердження про наявність події кримінального правопорушення.

2. У якій відповіді правильно названий процесуальний документ, яким повідомляється особі про підозру:
1) постанова про підозру;
2) акт про підозру;
3) письмове повідомлення про підозру;
4) обвинувальний акт;
5) протокол повідомлення про підозру.

3. У якій відповіді правильно вказано, у якому випадку здійснюється повідомлення про підозру:
1) явка з повинною;
2) обрання до особи одного із запобіжних заходів;
3) покази потерпілого про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення;
4) відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність особи;
5) закінчення досудового розслідування.

4. У якій відповіді правильно вказано строк, протягом якого вручається письмове повідомлення про підозру:
1) у день його складання;
2) не пізніше години з моменту складання відповідного повідомлення;
3) не пізніше 24 год. з моменту явки особи з повинною;
4) не пізніше 24 год з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
5) не пізніше 24 год з моменту встановлення особи винного.

5. У якій відповіді правильно вказано, ким складається письмове повідомлення про підозру:
1) керівником органу досудового розслідування;
2) слідчим;
3) службовою особою, уповноваженою на проведення процесуальних дій;
4) керівником оперативного підрозділу;
5) прокурором.

6. У якій відповіді дано правильне визначення зупинення досудового розслідування?
1) одна із форм закінчення досудового розслідування, що полягає у прийнятті слідчим чи прокурором рішення про припинення кримінального провадження та вирішення інших процесуальних питань;
2) необхідна умова для направлення матеріалів досудового розслідування до суду для прийняття рішення про припинення кримінального провадження та вирішення інших процесуальних питань;
3) викликане об’єктивно існуючою неможливістю продовжити і закінчити досудове розслідування, тимчасове припинення основної кримінально-процесуальної діяльності, в результаті чого вживаються заходи щодо усунення обставин, які стали підставою для зупинення досудового розслідування з метою його відновлення та закінчення;
4) необхідна умова для ознайомлення учасників кримінального провадження після закінчення досудового розслідування з матеріалами досудового розслідування;
5) перерва у провадженні досудового розслідування, викликана необхідністю викликати свідків і потерпілих на допит.

7. У якій відповіді правильно наведені підстави для зупинення досудового розслідування?
1) коли підозрюваний знаходиться за кордоном;
2) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
3) коли місцезнаходження потерпілого невідоме;
4) коли підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;
5) коли психічне або інше тяжке захворювання свідка перешкоджає закінченню кримінального провадження.

8. У якій відповіді правильно наведені умови для зупинення досудового розслідування у випадку, коли підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме?
1) визнання особи потерпілою;
2) виконання усіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе;
3) отримання згоди керівника органу досудового розслідування;
4) отримання ухвали слідчого судді;
5) отримання згоди прокурора.

9. У якій відповіді правильно наведені підстави для відновлення зупиненого досудового розслідування?
1) коли спливли строки досудового розслідування;
2) коли наявні підстави для закриття кримінального провадження;
3) якщо є така вказівка прокурора;
4) коли перестали існувати підстави для зупинення досудового розслідування;
5) якщо підозрюваний помер.

10. У якій відповіді правильно вказана службова особа, уповноважена зупиняти досудове розслідування:
1) керівник оперативного підрозділу;
2) особа, яка проводить дізнання;
3) прокурор;
4) службова особа, уповноважена на проведення процесуальних дій;
5) оперативний працівник.

11. У якій відповіді правильно наведено ознаку хвороби підозрюваного як підставу для зупинення досудового розслідування?
тимчасовість;
локальність;
винятковість;
хронічність;
поширеність.

12. У якій відповіді неправильно вказані загальні умови зупинення досудового розслідування?
визнання підозрюваним своєї вини;
доведеність події кримінального правопорушення;
виконання тих слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, проведення яких можливе за відсутності підозрюваного;
встановлення відсутності підстав для закриття кримінального провадження;
надіслання копії постанови про зупинення досудового розслідування цивільному позивачу та цивільному відповідачу.
13. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (доповніть пропущене):
1) уповноваженою особою;
2) слідчим;
3) слідчим суддею;
4) прокурором;
5) суддею.

14. Кримінальне провадження закривається в разі, коли:
1) винну особу притягнуто до кримінальної відповідальності;
2) обвинувальний вирок набрав законної сили;
3) відмови потерпілого чи його представника від обвинувачення у формі публічного обвинувачення;
4) відмови потерпілого чи його представника від обвинувачення у формі приватно-публічного обвинувачення;
5) відмови потерпілого чи його представника від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.

15. Протягом якого строку прокурор має право скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження?
1) 5 днів;
2) 10 днів;
3) 15 днів;
4) 20 днів;
5) 25 днів.

Казуїстичні завдання

1. Прокурор повідомив гр. О. Артим’як про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У повідомленні зазначено, що вона 5 квітня 2014 р. викрала з магазину “Цент Ювелір” товарів на суму 23 312 грн. та вчинила крадіжки майна з квартир громадян, зокрема 10 квітня 2014 р. – з квартири Антонів на суму 2 635 грн., 1 травня 2014 р. – з квартири Герасименко на суму 1 968 грн., 9 травня 2014 р. – з квартири Садового на суму 2 200 грн.
У процесі досудового слідства були зібрані докази, які підтвердили, що з магазину підозрювана викрала товарні цінності не на вказану раніше суму, а на більшу – 28 930 грн. Крім того, було встановлено, що крадіжку з квартири Садового вчинила не О. Артим’як, а неповнолітній Бойко, який діяв самостійно і підозрювану не знав.
Зібравши докази про вищевказані обставини, слідчий змінив повідомлення про підозру та вручив його О. Артим’як через три дні після складання.
Чи правильно діяв слідчий в описаній ситуації? Як належить вчинити, коли О. Артим’як було повідомлено ще й про підозру у грабежі за описаних умов? Як забезпечуються права і законні інтереси підозрюваного за зміни повідомлення про підозру?

2. Слідчий Рахівського РВ УМВС України у Закарпатській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинив досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою Сіренка у вчиненні злочину, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки в процесі розслідування він встановив, що підозрюваний знаходиться на лікуванні у Львівській обласній психіатричній лікарні з діагнозом “шизофренія”. Слідчий виніс постанову про зупинення досудового розслідування, мотивувавши це рішення тим, що підозрюваний є психічно хворим і закінчити розслідування у справі неможливо.
Зробіть аналіз наведеної ситуації, при цьому з’ясувавши: яким за характером повинно бути психічне захворювання підозрюваного, щоб стати підставою для зупинення досудового розслідування? Чим підтверджується психічне захворювання підозрюваного? Які дані повинен одержати слідчий для прийняття правильного рішення у наведеній ситуації? Яких заходів повинен вжити слідчий перед зупиненням досудового розслідування за п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України? Чи дотриманий слідчим процесуальний порядок зупинення досудового розслідування?

3. Невідомий злочинець у липні 2015 р., з метою крадіжки проник у будинок гр. Остапенка, який проживає у м. Дубно Рівненської області. Несподівано до будинку повернувся господар, і злодій був змушений швидко тікати. Спішачи, він забув свою сумку з документами. Слідчий допитав потерпілого, визнав документи та сумку речовими доказами і, зупинивши досудове розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, оголосив розшук підозрюваного Юсиповича.
Назвіть умови для зупинення досудового розслідування. Чи були дотримані слідчим умови, встановлені для зупинення досудового розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України? Який процесуальний порядок оголошення розшуку підозрюваного? Чи були допущені порушення порядку зупинення досудового розслідування у наведеній ситуації?

4. У ході кримінального провадження, розпочатого за ч. 3 ст. 185 КК України, слідчий встановив, що дві особи – Гринкевич разом із невідомим – 23 жовтня 2013 р., вчинили крадіжку речей на суму 8 542 грн. з будинку Свелеби, який проживає у м. Львові по вул. Татарській. У процесі розслідування другий співучасник крадіжки встановлений не був. У зв’язку з цим слідчий виділив матеріали досудового розслідування щодо невстановленого підозрюваного в окреме провадження та зупинив досудове розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Чи дозволяє КПК України зупиняти досудове розслідування щодо невстановленої особи за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення? Дайте оцінку рішенням слідчого.

5. В одному з кримінальних проваджень слідчий зупинив досудове розслідування за п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв’язку з інсультом підозрюваного. Після одержання виписного епікризу слідчий відразу ж виніс постанову про відновлення досудового розслідування і навіть провів за участю підозрюваного слідчий експеримент, результати якого, щоправда, нічого ні не підтвердили, ні не спростували, з огляду на спад сил у підозрюваного.
Назвіть підстави для відновлення досудового розслідування. Зробіть висновок щодо законності рішень і дій слідчого.


Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про міліцію: Закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 4. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про національну поліцію (на час публікації підручника - проект Закону від 12.01.2015 року). [Електронний ресурс]: Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про органи внутрішніх справ України: Закон України від 02.07.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. (проект)
Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді : наказ МВС України від 07 вересня 2005 р. - № 777. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд. Лист від 09 листопада 2012 - № 1640/0/4-12 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Спеціальна література:

Гетьман А. (ред.) Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар. – Харків: Право; Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”; Національна академія правових наук України, 2012. – 681 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар; за ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 768 с.
Коваленко В. В., Удалова Л. Д. Кримінальний процес / В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова. – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 544 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підруч. / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.
Молдован В. В. Кримінальний процес України: тези лекцій; Ігри. Процесуальні документи: навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і перероб. / В. В. Молдован, Р. С. Кацавець. – К. : Алерта, 2012. – 358 с.
Молдован А. В. Кримінальний процес України: навч. посіб. / А. В. Молдован, С. М. Мельник. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.
Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року: зб. ст. – К. : Істина, 2012. – 128 с.
Поняття юрисдикції і новий КПК України / О. В. Баулін // Юридичний часопис академії внутрішніх справ. – К., 2013. – № 2 (6)’2013. – С. 913.

Практичне (семінарське) заняття № 5-6

ТЕМА 4 (12). ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ – 4 год..
Питання для опрацювання.

Загальні положення судового розгляду.
Поняття та види підсудності.
Порядок та підстави передачі кримінальної справи з одного суду до іншого.
Склад суду, незмінність складу суду.
Межі судового провадження.
Поняття, суть і значення підготовчого провадження.
Питання, що розглядаються при здійсненні підготовчого провадження.
Порядок закінчення підготовчого провадження.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи узгоджується положення КПК України про територіальну та інстанційну підсудність із закріпленими у ч. 1 ст. 17 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності побудови системи судів загальної юрисдикції?
2. Що у КПК України розуміють під поняттям “територіальна юрисдикція”?
3. Як визначається підсудність кримінального провадження щодо триваючих та продовжуваних злочинів?
4. Передача кримінального провадження з одного суду до іншого – його право чи обов’язок?
5. На кого КПК України покладає обов’язок слідкувати за дотриманням у ході судового розгляду меж кримінального провадження?
6. Чи не буде доцільним положення стосовно розгляду судом клопотань учасників кримінального провадження (ст. 350 КПК України) закріпити у § 1 глави 28 КПК України “Загальні положення судового розгляду” із тих міркувань, що більшість клопотань, за загальним правилом, доцільніше суду розглядати в підготовчій частині судового розгляду?
7. Чи буде зайвим передбачити у процедурі судового розгляду (§ 3 Гл. 28 КПК України) відповідне повноваження суду з розгляду клопотань саме перед початком судового слідства (зокрема, після повідомлення учасників судового провадження про права та обов’язки – ст. 345 КПК України), зробивши зауваження щодо можливості появи деяких клопотань протягом усього судового розгляду.

Тести
1. Загальні положення судового розгляду – це:
1) сукупність специфічних ознак провадження, яка визначає відповідний суд, на який покладений обов’язок цього провадження у першій інстанції;
2) система процесуальних дій, яка спрямована на розгляд та вирішення справи по суті;
3) особисте дослідження суддями у судовому засіданні доказів, зібраних у справі, яке відбувається шляхом допитів підсудного, свідків, експертів, огляду речових доказів, огляду і оголошення протоколів слідчих дій;
4) порядок здійснення досудового та судового провадження та винесення рішення;
5) вищеперераховані відповіді не містять правильної відповіді.

2. У якому випадку судове провадження здійснюється у закритому засіданні:
1) при розгляді справи про злочини проти статевої свободи, статевої недоторканості;
2) якщо обвинувачений неповнолітній;
3) існує ризик розголошення відомостей про особисте чи сімейне життя, чи обставини, які принижують гідність особи;
4) для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;
5) усі вищеперераховані відповіді правильні.

3. Дистанційне судове провадження – це:
1) здійснення судового провадження для допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого;
2) розгляд справи про злочини проти статевої свободи, статевої недоторканості;
3) здійснення судового провадження для забезпечення безпеки, для допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого, у разі неможливості безпосередньої участі учасника за станом здоров’я чи з інших причин;
4) здійснення судового провадження для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;
5) вищеперераховані варіанти не містять правильної відповіді.

4. Підсудність у кримінальному провадженні – це:
1) система процесуальних дій, яка спрямована на розгляд та вирішення справи по суті;
2) особисте дослідження суддями в судовому засіданні доказів, зібраних у справі, яке відбувається шляхом допитів підсудного, свідків, експертів, огляду речових доказів, огляду і оголошення протоколів слідчих дій;
3) сукупність специфічних ознак провадження, яка визначає відповідний суд, на який покладений обов’язок цього провадження у першій інстанції;
4) порядок здійснення судового провадження професійними суддями;
5) вищеперераховані відповіді не містять правильної відповіді.

5. Види підсудності:
1) персональна, інстанційна;
2) територіальна, персональна;
3) підсудність зі зв’язком проваджень, територіальна;
4) територіальна, персональна, інстанційна, підсудність зі зв’язком проваджень;
5) вищеперераховані варіанти не містять правильної відповіді.

6. У підготовчому засідання суд (суддя) можуть бути прийняті такі рішення:
1) суддя може закрити провадження;
2) затвердження угоди про примирення чи визнання провини;
3) зупинити підготовче провадження;
4) призначити судовий розгляд справи;
5) усі перераховані вище відповіді правильні.

7. Після отримання обвинувального акта суд не пізніше __ днів з дня надходження призначає підготовче засідання, у яке викликаються учасники провадження. Доповніть пропущене:
1) 3;
2) 5;
3) 7;
4) 10;
5) 30.

8. Судовий розгляд призначається не пізніше __ днів після постанови ухвали. Доповніть пропущене:
1) 3;
2) 5;
3) 7;
4) 10;
5) 30.
9. Чи мають право учасники провадження ознайомлюватися з матеріалами справи?
1) так, у будь який час;
2) так, лише з дозволу слідчого судді;
3) так, лише за клопотанням самих учасників;
4) так, лише за клопотанням самих учасників, крім матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб;
5) ні, ознайомлюватися з матеріалами справи заборонено.
10. З метою підготовки до судового розгляду, суддя:
1) визначає дату та місце розгляду;
2) з’ясовує, у відкритому чи закритому провадженні буде розглядатися справа;
3) з’ясовує питання про склад тих осіб, які беруть участь у засіданні;
4) розглядає клопотання учасників провадження;
5) усі відповіді правильні.

11. Хто має пріоритетне право на перебування у залі судового засідання під час судового провадження:
1) близькі родичі та члени сім’ї обвинуваченого і потерпілого, представники ЗМІ;
2) ніхто, усі є рівні у залі судового засідання;
3) родичі, друзі, колеги по роботі;
4) представники ЗМІ;
5) немає правильного варіанта відповіді.

12. Чи може бути допитана особа, в режимі відеоконференції:
1) так, може, якщо їй забезпечується захист;
2) усі особи повинні допитуватись у залі судового засідання;
3) так, може, якщо існує загроза її життю з замінами зовнішності і голосу, за яких її впізнати неможливо;
4) ні, не можна, це не передбачено законом;
5) усі варіанти відповідей правильні;

13. Які обставини зумовлюють передачу провадження на розгляд іншого суду:
1) у разі, якщо обвинувачений працював у суді або працює у суді, в якому має проводитись розгляд справи;
2) після задоволення усіх відводів і самовідводів стало неможливо утворити новий склад суду;
3) якщо виявилось, що була порушена територіальна підсудність;
4) якщо обвинувачений або потерпілий є родичами працівників суду чи судді;
5) усі варіанти відповіді правильні.

14. Якщо на початку судового провадження з’ясовується, що двоє присяжних не змогли з’явитись, тоді
1) із залу судового засідання вибирають двох інших, будь-яких осіб на їх місце;
2) на їх заміну викликаються запасні присяжні;
3) судове провадження переноситься на інший день;
4) кримінальне провадження закривається через неможливість проведення судового засідання;
5) кримінальна справа передається до іншого суду за територіальністю.

15. Якою кількістю суддів здійснюватиметься провадження, якщо санкція статті передбачає довічне позбавлення волі:
1) у складі трьох суддів і п’яти присяжних;
2) одноосібно;
3) у складі трьох суддів;
4) у складі двох суддів і трьох присяжних;
5) у складі трьох суддів і трьох присяжних.

16. Дайте визначення поняттю «розумний строк» як засаді, що застосовується під час стадії судового провадження:
1) відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь;
2) строк, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень;
3) КПК визначає розумним строк в 2 років;
4) це є термін часу, що визначається захисником обвинуваченого;
5) немає правильного варіанту відповіді.

Казуїстичні завдання

1. Справа щодо обвинувачення особи у вчиненні нею грабежу розглядалася у складі трьох суддів. Під час розгляду несподівано одному з суддів стало погано і його забрала швидка. Судді, які залишилися, викликали запасного суддю і після його прибуття продовжили провадження.
Чи правомірні дії суддів? Які вимоги до запасного судді?

2. Громадянин А. вчинив крадіжку у торговельному центрі на вул. Науковій. Після цього він вчинив крадіжку на вул. Кавалерідзе, де його і затримали. Справу скерували до Сихівського районного суду м. Львова.
Проаналізуйте чи дотримана територіальна підсудність у цій справі? Де буде розслідуватися справа, якщо визначити місце вчинення злочину неможливо?

3. До Шевченківського районного суду м. Львова 3 березня 2015 року, надійшла кримінальна справа про обвинувачення Петренка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України (контрабанда). Голова суду доручив провадження у ній судді Федоровій і передав їй справу. Суддя призначила справу до попереднього розгляду на 12 березня. 10 березня, прокурор Шевченківського району звернувся до голови суду з листом про відкликання зазначеної справи, у зв’язку з “необхідністю уточнити обвинувачення”. Голова суду відмовився повернути справу, мотивуючи це тим, що справа вже передана для провадження судді Федоровій. На звернення прокурора суддя також відмовила повернути справу, оскільки вона вже призначена нею до підготовчого розгляду. На підготовчому розгляді суддя винесла постанову про повернення справи прокуророві “для уточнення обвинувачення”. На цю постанову захисник обвинуваченого подав апеляцію, а прокурор – подання до апеляційного суду.
Які процесуально-правові неточності закладено у фабулі? Чи відповідно до процесуальних законів діяли голова суду, суддя, прокурор і захисник?

4. На території Сихівського району м. Львова вчинено вбивство М. М. Макарова. Слідчий Л. Л. Лисий Сихівського районного відділу Національної Національної поліції передав справу у Франківський районний відділ Національної Національної поліції м. Львова, мотивуючи це тим, що громадянин М. М. Макаров проживає у цьому районі і немає жодного стосунку до Сихівського району м. Львова.
Чи правомірні дії слідчого Л. Л. Лисого? Яка підслідність справ порушена у задачі?
Яке подальше вирішення справи?

5. Під час підготовчого провадження кримінальної справи про обвинувачення Матвійчука у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, мотивуючи це тим, що під час досудового слідства пред’явлене особі обвинувачення не підтвердилося і обвинувачений своєї провини не визнав. А також підтверджувальних доказів вини у матеріалах справи не було. Внаслідок цього головуючий постановив ухвалу про закриття кримінального провадження
Чи правильно діяв суд в описаній ситуації? 

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7.07.2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд, Лист від 3 жовтня 2012 року за № 223-1430/0/4-12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 

Практичне (семінарське) заняття № 7-8

ТЕМА 5 (13). СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ – 4 год.
Питання для опрацювання.

Загальні положення судового розгляду.
Процедура судового розгляду.
Підстави та порядок зміни обвинувачення в суді.
Зупинення судового провадження.
Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.
Поняття та види судових рішень.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Повернення судом обвинувального акта, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 313 КПК України, у практичній діяльності – це усунення “невідповідностей” положенням кримінального процесуального законодавства чи повернення кримінального провадження на додаткове розслідування.
2. Чому перед початком судового розгляду стороні захисту, після оголошення обвинувального акта (ст. 347 КПК України), не надається можливість заперечення на обвинувальний акт, що створює враження у суді логічно необґрунтованого нагромадження доказів і не відповідає ч. 1 ст. 22 КПК України? Чи не буде особливо гостро ця проблема поставати у ході судового розгляду за участю присяжних, для яких важливим є просте та зрозуміле пояснення того, що відбувається у судовому засіданні?
3. Чи не видається, що, здійснюючи свої повноваження, передбачені ст.ст. 348, 349 КПК України, суд не сприяє дотриманню принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, а навпаки, – активно виконує функції сторін? (Наприклад, у ході роз’яснення підсудному суті обвинувачення, суд виконує функцію прокурора як обвинувача у провадженні).
4. Чи піддаються логіці положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких, у разі визнання і неоскарження учасниками судового провадження певних його обставин, вони не мають права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку?
5. Проведення додаткової експертизи у процесі судового розгляду – це порушення ст. 62 Конституції України, згідно з якою, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь чи забезпечення істини у кримінальному провадженні?
6. Чи не вбачається у праві сторони обвинувачення на висування додаткового обвинувачення у ході судового розгляду дискримінація сторони захисту і повернення скасованого інституту досудового розслідування?
7. Чи є сенс у ході допиту експерта ставити йому запитання, зазначені у ч. 3 ст. 356 КПК України, щодо наявності у нього спеціальних знань і кваліфікації з досліджуваних питань, оскільки такі відомості містяться у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України?


Тести

1. Якщо подальша участь захисника у судовому провадженні неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому обрати собі іншого захисника протягом:
1) двох днів;
2) трьох днів;
3) п’яти днів;
4) п’ятнадцяти днів;
5) десяти днів.

2. Першим обвинуваченого у судовому засіданні допитує:
1) захисник;
2) прокурор;
3) головуючий;
4) представник потерпілого;
5) суддя.

3. У судових дебатах бере участь:
1) перекладач;
2) секретар судових засідань;
3) експерт;
4) цивільний позивач;
5) спеціаліст.

4. Що є підставою для зупинення головуючим судових промов учасників судового розгляду?
1) у промові викладається детальний аналіз усіх досліджених судом доказів;
2) промови виходять за межі кримінального провадження;
3) відмова іншого учасника від участі у дебатах;
4) учасник надміру затягує тривалість промови;
5) виступ з цих самих питань іншого учасника з цієї самої сторони.

5. У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалося і яке тісно пов’язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор:
1) змінює обвинувачення;
2) відмовляється від підтримання державного обвинувачення;
3) висуває додаткове обвинувачення;
4) подає клопотання про закриття кримінального провадження;
5) подає клопотання про направлення справи на додаткове досудове розслідування.

6. Судовий розгляд починається з:
1) відкриття головуючим судового засідання;
2) оголошення прокурором обвинувального акта;
3) перевірки явки учасників;
4) оголошення складу суду;
5) роз’яснення прав і обов’язків учасникам розгляду.

7. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку перед допитом у судовому засіданні:
1) попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань;
2) приводиться до присяги;
3) попереджається про необхідність давати правдиві покази;
4) попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази;
5) не попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази.

8. Після оголошення судових дебатів в суді першої інстанції суд:
1) досліджує докази;
2) надає обвинуваченому останнє слово;
3) оголошує склад суду;
4) виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення;
5) надає право сторонам скористатися правом репліки.

9. Сторони та учасники кримінального провадження під час судового засідання звертаються до суду:
1) винятково “Ваша честь”;
2) винятково “Шановний суд”;
3) “Ваша честь” або “Шановний суд”;
4) ім’я, по батькові судді;
5) суддя “прізвище судді”.

10. Матеріали, речі і документи передаються головуючому у судовому засіданні через:
1) судового розпорядника;
2) особисто;
3) прокурора;
4) цивільного позивача;
5) захисника.

11. Що з наведеного не належить до обов’язків присутніх у залі судового засідання?
1) особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати;
2) заслуховують вирок суду сидячи;
3) зобов’язані дотримуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підпорядковуватися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні;
4) заслуховують судове рішення стоячи;
5) звертаються до суду “Ваша честь” або “Шановний суд”.

12. У якому випадку можливе зупинення судового провадження у суді першої інстанції?
1) якщо обвинувачений ухилився від суду;
2) якщо обвинувачений виїхав за кордон;
3) якщо захворів суддя;
4) якщо є підозри, що злочин вчинила інша особа;
5) якщо є відповідне клопотання прокурора.

13. У яких судах не може здійснюватися дистанційне судове провадження?
1) судах першої інстанції;
2) судах апеляційної інстанції;
3) Верховному Суді України;
4) Конституційному Суді України;
5) правильної відповіді немає.

14. Хто з учасників кримінального провадження може висунути додаткове обвинувачення:
1) суддя;
2) слідчий;
3) прокурор;
4) захисник;
5) потерпілий.

15. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що (виберіть хибне твердження):
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення;
4) у вчиненні кримінального правопорушення брав участь ще якийсь невідомий учасник;
5) у діяннях обвинуваченого відсутній склад злочину.

Казуїстичні завдання

1. На розгляд місцевого суду була подана справа гр. Петренка про вчинення ним злочину, який передбачений ст. 182 КК України. Щодо цієї особи вже була порушена кримінальна справа за ст. 152 КК України. Місцевий суд передав справу складу суду, що здійснював кримінальне провадження, для вирішення питання про об’єднання цих справ в одне кримінальне провадження. Суд постановив, що об’єднання справ відбувається при дотриманні усіх підстав, встановлених у КПК з цього приводу.
Чи правомірні дії суду? У яких випадках здійснюється об’єднання справ?

2. Під час судового розгляду справи щодо гр. Гаврилюк, яку звинувачували за ст. 224 КК України, суд отримав відомості про можливе вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, яке кваліфікували за ст. 110 КК України. Прокурор звернувся до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. Суд задовольнив клопотання прокурора.
Чи правомірні дії суду? У яких випадках можна було б задовольнити таке клопотання прокурора?

3. У процесі допиту підсудного Шпака головуючий порівняв його показання в суді з показаннями на досудовому слідстві і звернув увагу на розбіжності в них. Захисник підсудного просив головуючого дотримуватись порядку оголошення показів підсудного, передбаченого законом.
Чи правильним було зауваження захисника, і якщо правильним, то чому? Чи допускається на судовому слідстві відтворення звукозапису даних показань обвинуваченого під час досудового розслідування?

4. У Личаківському районному суді м. Львова був призначений судовий розгляд справи на 12. 00 год., де обвинуваченим є неповнолітній. Суд розпочав судовий розгляд, але батьки неповнолітнього звернулися до суду із скаргою про те, що судовий розгляд розпочався без захисника. Суд проігнорував таку скаргу і продовжив судовий розгляд.
Чи правомірні дії суду? У яких випадках не може проводитись судовий розгляд без захисника?

5. Гр. Власова і гр. Кобинець прийшли на судове засідання. При вході в зал судовий розпорядник не впустив їх, мотивуючи це тим, що головуючий обмежив кількість присутніх у залі у зв’язку з недостатністю місць. Гр. Власова і гр. Кобинець пригрозили судовому розпоряднику кримінальною відповідальністю, бо такого не може бути, оскільки судовий розгляд є відкритим.
Як вирішити спір? Дайте правомірну оцінку цій ситуації.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7.07.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06. 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд, Лист від 5 жовтня 2012 року № 223-1446/0/4-12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] / І. В. Григор’єва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
Костюченко О. Роль суду та сторін у проведенні судового допиту обвинуваченого, свідків і потерпілих за чинним КПК України / О. Костюченко // Право Украї
· С. 127.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Солодкова А. Забезпечення права на справедливий суд у кримінальному провадженні: окремі питання правозастосування / А. Солодкова // Право України. – 2013. – № 11. – С. 55.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Трофименко В. Диференціація провадження в суді першої інстанції за новим КПК України / В. Трофименко // Право України. – 2013. – № 6. – С. 269.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Практичне (семінарське) заняття № 9

ТЕМА 6 (14). АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ – 2год..
Питання для опрацювання.
Поняття, значення та завдання стадії виконання вироку.
Завдання і значення апеляційного провадження.
Судові рішення, на які може бути подана апеляція та особи, які мають право її подати.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Форма і зміст апеляційної скарги.
Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
Можливі результати розгляду справи в апеляційному суді.


Актуальні питання для з’ясування:

1. Чому у ст. 393 КПК України, у якій йдеться про межі оскарження судових рішень за інтересами обвинуваченого, потерпілого, неповнолітнього, щодо яких вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру, ані поняття, ані межі цього інтересу не визначено?
2. Чи не буде доречним ч. 4 ст. 394 КПК України доповнити такою третьою підставою для апеляційного оскарження вироку суду на підставі угоди про визнання винуватості як “призначене судом покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність”?
3. Чи не видається, що відсутність у обвинуваченого можливості змінити та відкликати скаргу свого захисника є недоліком, що потребує виправлення, оскільки не складно змоделювати ситуацію, коли у ході розгляду апеляційного провадження у захисника та адвоката можуть виникнути різні правові позиції? Чи не призведуть законодавчі положення у цій частині до необґрунтованих процесуальних та часових витрат, зайвого навантаження на суди апеляційної інстанції?
4. Чи можна необов’язкову участь захисника у ході апеляційного розгляду провадження визнати таким, що сприяє ефективності виправлення судових помилок? Чи не доцільнішим буде забезпечення доступу до апеляційної перевірки провадження здійснювати не спрощенням або диференціацією форм апеляційної скарги, а гарантуванням надання зацікавленим в оскарженні суб’єктам кваліфікованої правової допомоги?
5. Чи не видається, що позбавлення суду, який ухвалив рішення у провадженні, права перевіряти апеляційну скаргу на відповідність вимогам закону зміцнить довіру осіб, які беруть участь у провадженні, до судового рішення, до самого суду, а також підвищить відповідальність судів першої інстанції за ухвалене рішення? Хіба не буде слушним подавати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, який її оцінюватиме і далі витребуватиме провадження із суду першої інстанції? Хіба такі нововведення не забезпечать неможливість будь-яких зловживань з боку місцевих судів, які могли б призвести до позбавлення сторін гарантованого Конституцією України права на апеляційне оскарження?
6. Чому у ст. 405 КПК України відсутня вказівка про повторне дослідження обставин кримінального провадження та дослідження нових доказів апеляційною інстанцією?
7. Чи є виправданим передбачений у КПК України (ст. 405 , ч. 1 ст. 349 КПК України) порядок дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, який зводиться до того, що такий відбувається передусім з дослідження доказів з боку обвинувачення, а потім – з боку захисту? Хіба не буде правильно спочатку досліджувати докази тієї сторони, яка подала апеляційну скаргу?


Тести

1. У якій відповіді правильно названі судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку?
1) судові рішення апеляційної інстанції;
2) ухвали слідчого судді;
3) окремі ухвали;
4) судові рішення касаційної інстанції;
5) вердикт суду присяжних.

2. У якій відповіді неправильно названо суб’єкта, який має право на апеляційне оскарження?
1) особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
2) підозрюваний;
3) цивільний позивач;
4) прокурор;
5) свідок.

3. Апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру може бути подана протягом ____ днів з дня їх оголошення (вкажіть пропущене):
1) 20;
2) 30;
3) 50;
4) 70;
5) 10.

4. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження може бути подана протягом ____ днів з дня її оголошення (вкажіть пропущене):
1) 2;
2) 4;
3) 6;
4) 7;
5) 8.

5. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом ____ днів з дня її оголошення (вкажіть пропущене):
1) 1;
2) 3;
3) 4;
4) 5;
5) 6.

6. У якій відповіді правильно вказане рішення, яке повинен прийняти суддя-доповідач у разі невідповідності апеляційної скарги вимогам закону щодо її змісту:
1) постановити ухвалу про повернення апеляційної скарги;
2) постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження;
3) постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху;
4) постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без розгляду;
5) постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

7. У якій відповіді неправильно вказано рішення суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду?
1) залишення рішення суду першої інстанції без змін;
2) зміна рішення суду першої інстанції;
3) скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення;
4) скасування рішення суду першої інстанції та направлення кримінального провадження для проведення додаткового розслідування;
5) немає правильної відповіді.

8. У якій відповіді правильно вказано випадок, коли апеляційний суд повинен вийти за межі апеляційних вимог, здійснюючи перевірку рішення суду першої інстанції?
1) якщо суд першої інстанції неправильно застосував закон;
2) якщо виникли підстави для прийняття рішення на користь осіб, які не оскаржували рішення;
3) якщо особа, що подала скаргу, під час апеляційного розгляду заявить додаткові вимоги;
4) якщо до апеляційної скарги, поданої учасником кримінального провадження, приєднався прокурор;
5) якщо за результатами перегляду судового рішення встановлено ще й інших осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення і які не були притягнені до кримінальної відповідальності.

9. У якій відповіді правильно вказаний строк, протягом якого з моменту одержання ухвали судді-доповідача, особа, яка подала апеляцію, повинна виконати вимоги закону щодо змісту апеляції?
1) 3 доби;
2) один місяць;
3)15 діб;
4) 7 діб;
5) 5 діб.

10. У якій відповіді правильно наведений пропущений складовий елемент такого положення КПК України: “, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та / або доповнити її”?
1) до початку апеляційного розгляду;
2) до видалення суду у нарадчу кімнату для прийняття рішення;
3) до закінчення строків на апеляційне оскарження;
4) до початку судового слідства;
5) до дачі висновку прокурором.

11. Яке рішення приймає головуючий у разі одержання апеляції, поданої з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження та за відсутності клопотання про його відновлення?
1) визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду;
2) закриває апеляційне провадження.
3) повертає апеляцію такій особі;
4) залишає апеляцію без руху;
5) зупиняє апеляційне провадження.

12. У якій відповіді правильно названа підстава для проведення апеляційним судом судового слідства у повному обсязі чи частково?
1) коли суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону;
2) коли призначене судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
3) коли суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон;
4) коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи;
5) коли судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.

13. У якій відповіді правильно наведений пропущений складовий елемент такого положення КПК України: “Попередній розгляд справи в апеляційному суді починається”?
1) з доповіді прокурора;
2) з повідомлення суті вироку, ухвали чи постанови;
3) з викладу основних доводів апеляцій та заперечень інших учасників процесу;
4) з доповіді судді;
5) з вислуховування позицій сторін.

14. Яка кількість суддів вирішує справу у суді апеляційної інстанції:
1) 3 суддів зі стажем роботи не менше 7 років;
2) 4 суддів зі стажем роботи не менше 8 років;
3) 5 суддів зі стажем роботи не менше 5 років;
4) 3 суддів зі стажем роботи не менше 4 років;
5) 3 судді та двоє присяжних.

15. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції;
2) залишити ухвалу без змін;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і закрити кримінальне провадження;
5) направити справу на додаткове розслідування.


Казуїстичні завдання

1. До громадянина Л. Д. Васьківа за ухвалою Дрогобицького районного суду 06.05.2015 р., проголошено заходи виховного характеру. Захисник Л. Д. Васьківа 10.06.2015 р., подав апеляційне оскарження на ухвалу суду щодо неправомірне застосування заходів виховного характеру до нього, оскільки його вину остаточно не доведено.
Чи має право подавати апеляційну скаргу захисник? Чи дотримано строків подання цього оскарження?

2. Вироком міського суду гр. Салкова засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до 6 років позбавлення волі за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень Манджорі, студенту 3 курсу університету. В апеляційній скарзі засуджений Салков просив апеляційний суд допитати нових свідків, які б підтвердили його меншу провину, а батько потерпілого у своїй скарзі наполягав на призначенні суворішого покарання за непоправне понівечення обличчя свого сина.
Яке рішення має ухвалити суд апеляційної інстанції за цих обставин, якщо він вважає, що до Салкова, справді потрібно було б застосувати суворіше покарання? Відповідь обґрунтуйте.

3. Прокурор подав у суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції щодо зміни запобіжного заходу щодо особи протягом 10 днів після ухвали суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції відмовив прокурору у прийнятті заяви, оскільки вона була подана із запізненням строку, встановленого КПК.
Чи законно суд апеляційної інстанції відмовив прокурору?

4. Апеляційне провадження від судді із стажем роботи два роки. Захисник подав заяву про відвід судді, оскільки як суддя мав менший досвід роботи, ніж зазначений у КПК України досвід роботи, для розгляду апеляційного провадження.
Чи законним був протест захисника про відвід судді?

5. Гр. Онопрієнко подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції. Суд повернув скаргу гр. Онопрієнко, мотивуючи це пропущенням строку подання апеляційної скарги без його поновлення.
Як вирішити спір?

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7.07.2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд. Лист від 21 листопада 2012 р. - № 10-1717/0/4-12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Гаєвий В. Ф. Участь прокурора у кримінальному апеляційному провадженні: фондова лекція / В. Ф. Гаєвий. – К. : Національна академія прокуратури України, 2013.– 28 с.
Козьяков І. М. Прокурор в апеляційному провадженні у кримінальних справах / І. М. Козьяков, Н. В. Лісова. – К.: Алерта, 2012. – 148 с.

Практичне (семінарське) заняття № 10-12 -

ТЕМА 7 (15). ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ
СУДОВИХ РІШЕНЬ – 6 год..

Питання для опрацювання.
Лекція 1.
Поняття, значення та завдання касаційного оскарження.
Суб’єкти кримінального процесу, які мають право касаційного оскарження. Порядок і строки подань касаційних скарг чи подання на вироки.
Порядок та строки розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Рішення, які може прийняти суд, розглянувши кримінальну справу в касаційній інстанції.
Лекція 2.

Підстави для зміни і скасування вироку. Ухвала касаційної інстанції, її форма і зміст.
Поняття, значення, завдання стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Порядок порушення провадження перегляду судових рішень Верховним Судом України. Строки, порядок, наслідки перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Лекція 3.

Поняття, значення, завдання стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Приводи і підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Строки, порядок, наслідки перегляду кримінальних справ за нововиявленими обставинами.
Сутність видачі (екстрадиції) особи, яка вчинила злочин.

До питань касаційного провадження.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи є вичерпним у практичній діяльності перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку, закріплений у ст. 424 КПК України?
2. Чи піддається сумніву, що вказівка у нормах КПК України про те, що окремі судові рішення підлягають апеляційному оскарженню (наприклад, ч. 5 ст. 539 КПК України), означає, що ані відповідне рішення суду першої інстанції, ані рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за результатом перегляду такого рішення суду першої інстанції, не підлягають касаційному перегляду?
3. У яких статтях КПК України встановлені прямі заборони на касаційне оскарження окремих судових рішень, а також опосередковані заборони на їх оскарження?
4. Чи не є істотним звуженням прав людини відсутність підстав у КПК України щодо можливості стороні подавати повторно касаційну скаргу?
5. Чи піддається логіці встановлення у законі лише таких підстав для касаційного перегляду, які мають формальний характер, тобто є результатом помилки не в питанні факту, а лише в питанні права: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого?
6. Чи піддається у літературі однозначному сприйняттю такий інститут касаційного перегляду кримінальних проваджень як “недопустимість повороту до гіршого”?
7. У чому полягає відмінність суду касаційної та апеляційної інстанції у забезпеченні регулювання інституту недопустимості повороту до гіршого?

Тести

1. У якій відповіді правильно вказаний строк з дня надходження касаційної скарги, протягом якого касаційний суд відкриває касаційне провадження, якщо немає підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження?
1) два місяці;
2) 7 діб;
3) 3 доби;
4) один місяць;
5) 5 діб.

2. У якій відповіді правильно вказано, чи має право касаційний суд вийти за межі касаційних вимог, викладених у касаційній скарзі?
1) так, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого;
2) ні, якщо проти цього заперечує прокурор;
3) ні, якщо касаційний розгляд здійснюється у відсутності засудженого чи виправданого;
4) так, якщо це зумовлено істотним порушенням кримінального процесуального закону;
5) так, якщо одержана згода усіх учасників касаційного розгляду.

3. У якій відповіді правильно вказано, як повинен вчинити касаційний суд у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, якщо з цієї підстави подав касаційну скаргу на вирок місцевого суду прокурор?
1) скасувати вирок місцевого суду і постановити власний вирок, яким визнати особу винною у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення;
2) скасувати вирок місцевого суду і призначити новий судовий розгляд;
3) скасувати вирок місцевого суду і зобов’язати місцевий суд внести зміни до власного вироку;
4) змінити вирок місцевого суду;
5) залишити касаційну скаргу без задоволення у зв’язку з неможливістю погіршення становища засудженого.

4. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом ____ з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції:
1) 1 місяця;
2) 3 місяців;
3) 5 місяців;
4) 7 місяців;
5) 9 місяців.

5. У якій відповіді правильно вказаний строк після відкриття касаційного провадження, протягом якого суддя-доповідач розпочинає підготовку касаційного розгляду?
1)10 днів;
2) 7 днів;
3) 3 дні;
4) 15 днів;
5) 5 днів.

6. У разі проведення письмового касаційного провадження, копія судового рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом _________ з дня його підписання:
1) 2 дні;
2) 5 днів;
3) 6 днів;
4) 3 дні;
5) 10 днів.

7. У якій відповіді правильно названі підстави для скасування або зміни судового рішення у касаційному порядку?
1) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення особі засудженого;
2) невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження;
3) неповнота судового розгляду;
4) явна несправедливість судового рішення;
5) нововиявлені обставини.

8. У якій відповіді правильно названі пропущені складові елементи такого положення КПК України: “Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як _________”?
1) за касаційною скаргою прокурора;
2) за касаційною скаргою цивільного позивача чи його представника;
3) за касаційною скаргою засудженого;
4) за касаційною скаргою цивільного відповідача чи його представника;
5) за касаційною скаргою захисника чи законного представника засудженого.

9. У якій відповіді неправильно названі рішення, які приймає касаційний суд за результатами касаційного розгляду?
1) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю або частково вирок суду першої чи апеляційної інстанції;
2) змінює вирок чи ухвалу;
3) скасовує вирок чи ухвалу і призначає новий апеляційний розгляд;
4) скасовує вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження;
5) залишає вирок чи ухвалу без змін, а касаційну скаргу
· без задоволення.

10. У яких відповідях неправильно названі основні ознаки касаційного провадження?
1) можливість касаційного суду безпосередньо дослідити докази;
2) поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості судового рішення;
3) можливість подання (витребування) нових доказів;
4) недопустимість погіршення становища засудженого та виправданого;
5) свобода касаційного оскарження.

11. Провадження у суді касаційної інстанції стосовно осіб, які займають особливо відповідальне становище, здійснюється у складі:
1) 3-х суддів;
2) 7-ми суддів;
3) 5-ти суддів;
4) 2-х суддів, трьох народних засідателів;
5) 2-х суддів, трьох присяжних.

12. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – це:
1) суд касаційної інстанції;
2) суд апеляційної інстанції;
3) Верховний Суд України;
4) суд з перегляду справ за нововиявленими обставинами;
5) суд з розгляду кримінальних та цивільних справ особливого призначення.

13. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо ________________ (доповніть пропущене):
1) касаційна скарга не підлягає оскарженню у касаційному порядку;
2) застосування або відмова у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру;
3) дотримані усі вимоги касаційної скарги;
4) ухвали слідчого судді;
5) усі відповіді правильні.

14. Суддя-доповідач протягом 10 днів після відкриття провадження на стадії касаційного розгляду ________________ (доповніть пропущене):
1) витребовує матеріали кримінального провадження;
2) вирішує заявлені клопотання;
3) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження;
4) запрошує нових учасників судового провадження;
5) немає правильної відповіді.

15. Суд касаційної інстанції не має права застосовувати закон про:
1) про більш м’яке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання;
2) про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання;
3) непритягнення особи до кримінальної відповідальності;
4) усі відповіді правильні.

Казуїстичні завдання

1. Один із суддів під час постановлення вироку - зайняв окрему позицію спочатку щодо кваліфікації дій засудженого, а потім і міри покарання.
Як цю позицію оформити? Скільки окремих думок може бути подано по одній справі одним суддею?

2. Місцевий суд засудив гр. Нетребка до п’яти років позбавлення волі. Апеляційний суд вирок залишив без змін. Касаційна інстанція, розглянувши справу, своєю ухвалою знизила міру покарання до трьох років позбавлення волі.
Чи відповідає таке рішення касаційного суду вимогам закону?

3. Гр. Сергієнко звернувся до суду з касаційною скаргою щодо справи гр. Іваненка. Касаційний суд повернув скаргу гр. Сергієнку, обґрунтовуючи це тим, що гр. Сергієнко не мав права подати таку скаргу. Сергієнко заперечив це тим, що він є законним представником гр. Іваненка, який за станом здоров’я, не міг звернутися з такою скаргою.
Як вирішити спір? Дайте правову характеристику ситуації.

4. Гр. Ендоуров звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції. Під час судового розгляду у суді касаційної інстанції він вирішив відмовитись від скарги. Суд відмовив у задоволенні такої відмови, стверджуючи тим, що відмовитись від касаційної скарги можна лише до початку судового розгляду.
Як вирішити спір? Дайте правову характеристику ситуації.

5. Громадянин Невподобенко засуджений Печерським судом м. Києва судом за ч. 3 ст. 190 КК України до чотирьох років позбавлення волі. Невподобенко подав апеляційну скаргу, у якій просив замінити йому позбавлення волі на звільнення від відбування покарання з випробуванням, але суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін.
Засуджений подав касаційну скаргу на вирок, в якій також просив замінити йому позбавлення волі на звільнення від відбування покарання з випробуванням. Касаційний суд, розглянувши справу за касаційною скаргою засудженого, дійшов висновку, що призначене Невподобенку покарання є явно м’яким та не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. І касаційний суд скасував вирок і повернув справу на новий судовий розгляд.
Дайте правову оцінку рішенню касаційної інстанції.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус судді: Закон України від 7.07.2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] : Вищий спеціалізований суд, Лист від 15 травня 2012 р., № 648/0/4-12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

Галаган В. І. Реалії і проблеми нового КПК / В. І. Галаган, О. І. Галаган // Юрид. часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 1. – С. 13–19.
Карпов Н. С. Деякі питання ознайомлення учасників кримінального процесу з матеріалами кримінального провадження / Н. С. Карпов // Юрид. часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 1. – С. 243–249.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 
Маринів В. Особливості реалізації окремих засад кримінального провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій / В. Маринів // Право України. – 2012. - № 11. – С. 259.

До питань перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи не буде слушним для забезпечення неупередженості судді у КПК України зазначити, що постановлення ухвали про відкриття провадження, вирішення питання про витребування необхідних матеріалів у справах, у яких встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання як процесуальних, так і матеріальних норм, повинен здійснювати тільки Верховний Суд України?
2. Чи не створює умов для зловживань положення ч. 1 ст. 451 КПК України у контексті можливості розгляду заяви з приводу допуску про перегляд судового рішення Верховним Судом України тим самим органом, рішення якого переглядається?
3. Чому КПК України не містить правового механізму забезпечення можливості подання заяви про перегляд рішення Верховному Суду України у тому випадку, коли вона відхилена Вищим спеціалізованим судом України? Хіба у такий спосіб не закладені підвалини для узурпації суддями Вищого спеціалізованого суду України повноважень ухвалювати остаточні рішення, не допускаючи їх перегляд Верховним Судом України?
4. Чому у КПК України не передбачена можливість скасування та зміни Верховним Судом України рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за умови, що провадження було предметом касаційного перегляду та використовується неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь? Хіба за наявної ситуації у цьому контексті повною мірою досягаються цілі та завдання, поставлені перед судовими рішеннями Верховного Суду України?
5. Чи не буде доцільним запровадження конструкції правотворчої діяльності Верховного Суду України шляхом створення судового прецеденту, оскільки внаслідок такої регламентації рішення найвищого судового органу щодо застосування норм матеріального права набувають ознак джерела права через їх загальнообов’язковість?
6. Чи містяться у статтях КПК України у контексті дослідження провадження у Верховному Суді України оцінкові поняття, які призводять до неточностей у цій частині?
7. Чи усі положення КПК України, що стосуються провадження у Верховному Суді України, відповідають рішенням Європейського суду з прав людини?
Тести

1. Назвіть підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили:
1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;
3) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;
4) обставини, які не були відомі суду під час винесення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.
5) усі відповіді правильні.

2. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є:
1) обов’язковим для усіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для усіх судів України;
2) рекомендаційним для усіх судів України;
3) обов’язковим для усіх органів досудового слідства та дізнання;
4) обов’язковим для усіх прокурорів;
5) рекомендаційним для усіх органів державної влади.

3. Склад суддів Верховного Суду України здійснює свої повноваження:
1) 1 рік;
2) 3 роки;
3) 5 років;
4) 7 років;
5) 10 років.

4. Протягом якого строку може бути подана заява про перегляд судового рішення у Верховний Суд України?
1) протягом двох місяців;
2) протягом трьох місяців
3) протягом шести місяців;
4) протягом дев’яти місяців;
5) протягом року.

5. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення залишається без розгляду у разі, якщо особа:
1) не з’явилась без поважних причин у судове засідання;
2) не виконувала своїх процесуальних обов’язків;
3) не подала заяву про поновлення строку;
4) не вказала причини пропущення строку;
5) не вказала поважної причини пропущення строку.

6. Після отримання заяви про перегляд судового рішення, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вона передається:
1) прокурору;
2) слідчому судді;
3) судді-доповідачу;
4) секретарю судового засідання;
5) Голові суду.

7. Протягом якого строку здійснюється підготовка до перегляду судового рішення Верховним Судом України:
1) 5 днів;
2) 10 днів;
3) 15 днів;
4) 20 днів;
5) одного місяця.

9. Верховний Суд України складається з:
1) 45 суддів;
2) 46 суддів;
3) 48 суддів;
4) 50 суддів;
5) 54 суддів.

10. Заява повертається заявнику у разі (позначити зайве):
1) заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
3) заяву подано від імені особи, яка не має відповідних повноважень;
4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав;
5) немає правильної відповіді.

11. Засідання Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України є правомочним за умови присутності на ньому:
1) 1/3 суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;
2) 1/4 суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;
3) 2/3 суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;
4) 1/2 суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;
5) вищеперелічені варіанти не містять правильної відповіді.

12. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати:
1) одного місяця з дня надходження справи до суду;
2) двох місяців з дня надходження справи до суду;
3) трьох місяців з дня надходження справи до суду;
4) шести місяців з дня надходження справи до суду;
5) 10-ти днів з дня надходження справи до суду.

13. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
1) наявність помилок чи описок у вироку суду апеляційної інстанції;
2) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань під час вирішення справи судом;
4) наявність неістотних порушень кримінально-процесуального закону;
5) немає правильної відповіді.
14. Заява про перегляд судового рішення до Верховного Суду України подається через:
суд першої інстанції;
Апеляційний суд;
Касаційний суд;
Вищий спеціалізований суд;
будь-який суд.

15. За наслідком розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається ухвала про:
про повне задоволення заяви;
про часткове задоволення заяви;
про відмову в задоволенні заяви;
правильними є перша-третя відповіді;
немає правильної відповіді.

Казуїстичні завдання

1. Після розгляду однієї із справ судді ВСУ оголосили своє рішення, один із суддів, який був не згідний із своїм рішенням, під заявою не обґрунтував письмово свою незгоду із рішенням, яке прийняла більша частина суддів.
Чи мав право не обґрунтовувати своє рішення суддя у вироку суддів. Яка відповідальність передбачена судді за таку відмову?

2. Верховний Суд України розглянув справу, в якій був змінений строк позбавлення волі від 7 років на чотири. Прокурор не погодився з таким рішенням і хотів його оскаржити.
Чи має прокурор право на таке оскарження? Якою є сила рішень, прийнятих Верховним Судом України?

3. Гр. Станівський подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд судового рішення апеляційного суду Верховним Судом України. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ повернув таку заяву на підставі, що Верховний суд не переглядає такі скарги.
Чи правомірні дії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ? Які підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України?

4. Громадянка Прокопенко подала скаргу до Верховного Суду України на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм щодо її покійного сина. Суд відмовив у розгляді вказаної скарги, мотивуючи це тим, що засуджений помер.
Чи правомірні дії суду? Дайте правову характеристику такій ситуації.

5. Вироком місцевого суду гр. Кожедуба, засудженого за задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також за замах на зґвалтування.
За поданими апеляціями засудженого та його захисника відбувся апеляційний розгляд (апеляційний суд не визнав за необхідне проводити судове слідство), в результаті якого вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушили питання про скасування винесеної ухвали суду апеляційної інстанції та про направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що всупереч їх вимогам, апеляційний суд не задовольнив клопотання про фіксування апеляційного розгляду за допомогою технічних засобів.
Чи обґрунтовані вимоги засудженого Кожедуба та його захисника? Яке рішення повинна прийняти колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України?

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].


Рекомендована література:

Азаров Ю. І. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України: здобутки та шляхи удосконалення / Ю. І. Азаров, С. О. Заїка // Юридичний часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 1. – С. 92–98.
Галаган В. І. Реалії і проблеми нового КПК / В. І. Галаган, О. І. Галаган // Юридичний часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 1. – С. 13–19.
Дроздов О. До проблеми нормативного регулювання стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України у кримінальному провадженні (загальнотеоретичний аспект) / О. Дроздов // Право України. – № 11. – С. 250.
Карпов Н. С. Деякі питання ознайомлення учасників кримінального процесу з матеріалами кримінального провадження / Н. С. Карпов // Юридичний часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 1. – С. 243–249.
Письменний Д. П. Удосконалення кримінального процесуального законодавства України: стан і перспективи / Д. П. Письменний // Юридичний часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 2. – С. 38–48.

До питань провадження за нововиявленими обставинами.

Актуальні питання для з’ясування

1. Чи не буде слушним для забезпечення неупередженості судді у КПК України зазначити, що постановлення ухвали про відкриття провадження, вирішення питання про витребування необхідних матеріалів у справах, у яких встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання як процесуальних, так і матеріальних норм, повинен здійснювати тільки Верховний Суд України?
2. Чи не створює умови для зловживань положення ч. 1 ст. 451 КПК України у контексті можливості розгляду заяви з приводу допуску про перегляд судового рішення Верховним Судом України тим самим органом, рішення якого переглядається?
3. Чому КПК України не містить правового механізму забезпечення можливості подання заяви про перегляд рішення Верховному Суду України у тому випадку, коли вона відхилена Вищим спеціалізованим судом України? Хіба у такий спосіб не закладені підвалини для узурпації суддями Вищого спеціалізованого суду України повноважень ухвалювати остаточні рішення, не допускаючи їх перегляду Верховним Судом України?
4. Чому у КПК України не передбачена можливість скасування та зміни Верховним Судом України також рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за умови, що провадження було предметом касаційного перегляду та відбувається неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь? Хіба за наявної ситуації у цьому контексті повною мірою досягаються цілі та завдання, поставлені перед судовими рішеннями Верховного Суду України?
5. Чи не буде доцільним запровадження конструкції правотворчої діяльності Верховного Суду України шляхом створення судового прецеденту, оскільки внаслідок такої регламентації рішення найвищого судового органу щодо застосування норм матеріального права набувають ознак джерела права через їх загальнообов’язковість?
6. Чи містяться у статтях КПК України у контексті дослідження провадження у Верховному Суді України оцінкові поняття, які призводять до неточностей у цій частині?
7. Чи усі положення КПК України, що стосуються провадження у Верховному Суді України, відповідають рішенням Європейського суду з прав людини?

Тести

1. Назвіть підстави для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами:
1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань під час вирішення справи судом;
4) невідповідність призначеного місцевим судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого;
5) немає правильної відповіді.

2. Вкажіть, як називаються обставини, які не були відомі суду під час винесення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного:
1) законні та обґрунтовані підстави;
2) підстави для перегляду ухвали;
3) нововиявлені обставини;
4) виняткові обставини;
5) немає правильної відповіді.

3. Назвіть пропущений елемент наведеного положення КПК України: “Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше (..) з дня виявлення нових обставин”:
1) одного місяця;
2) п’яти років;
3) трьох місяців;
4) одного року;
5) немає правильної відповіді.

4. Протягом якого строку можливий перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з метою притягнення засудженого до відповідальності за більш тяжкий злочин:
1) такого строку законодавець не встановлює;
2) тільки у межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин;
3) перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з метою погіршення становища засудженого взагалі неприпустимий;
4) строками не обмежено;
5) немає правильної відповіді.

5. Вкажіть, у якому випадку неправильно зазначені обставини, які належать до нововиявлених:
1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і судового експерта, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;
3) прийняття нового Кримінального кодексу України 5 квітня 2001 року та внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України 12 липня 2001 року;
4) обставини, які не були відомі суду під час винесення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного;
5) немає правильної відповіді.

6. Назвіть осіб, які мають право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами:
1) заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи;
2) Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор області, прокурор міста Києва, військовий прокурор (на правах прокурора області);
3) учасники процесу, а також інші особи, якщо таке право надано їм законом;
4) особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною;
5) немає правильної відповіді.

7. Вкажіть осіб, які вправі подати заяву про перегляд судового рішення на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень:
1) особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;
2) судді апеляційного чи касаційного суду у кількості не менше як п’яти осіб;
3) особи, які мають право подати апеляцію;
4) особи, які мають право на касаційне оскарження;
5) немає правильної відповіді.

8. Які суб’єкти уповноважені проводити розслідування нововиявлених обставин?
1) прокурор в усіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини у справі, зобов’язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин;
2) прокурор тільки особисто приймає справу до свого провадження і проводить розслідування нововиявлених обставин;
3) слідчий за дорученням начальника слідчого відділу приймає справу до свого провадження та проводить розслідування у спеціальному порядку;
4) слідчий в усіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини у справі, зобов’язаний особисто провести необхідне розслідування цих обставин та повідомити про це прокурора;
5) немає правильної відповіді.

9. Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься:
1) постанова слідчого, судді про призначення розслідування нововиявлених обставин;
2) ухвала суду про призначення розслідування нововиявлених обставин;
3) постанова про призначення розслідування нововиявлених обставин;
4) протокол про виявлення нововиявлених обставин та направлення матеріалів кримінальної справи прокурору;
5) немає правильної відповіді.

10. Назвіть день виявлення нових обставин щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв’язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу:
1) день порушення кримінальної справи щодо цих осіб у зв’язку із дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправдивого висновку, пояснень чи перекладу;
2) день виявлення прокурором факту надання завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу;
3) день повідомлення прокурора відповідними особами, яким стало відомо про завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта чи завідомо неправильний переклад;
4) день набрання законної сили вироком суду щодо цих осіб у зв’язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправдивого висновку, пояснень чи перекладу;
5) немає правильної відповіді.

11. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом (.) з дня її надходження до суду. Пропущене доповніть:
1) 10 днів;
2) 15 днів;
3) 1 місяця;
4) 2 місяців;
5) 6 місяців.

12. Провадження з нововиявленими обставинами здійснюється:
1) судом першої інстанції;
2) Апеляційним судом;
3) Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ;
4) Верховним Судом України;
5) судом тієї інстанції, який перший допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

13. У яких випадках кримінальне провадження за нововиявленими обставинами закривається судом?
1) у зв’язку з відмовою від заяви про перегляд за нововиявленими обставинами особою, яка її подала;
2) за клопотанням прокурора;
3) у зв’язку зі скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали;
4) за клопотанням засудженого;
5) усі відповіді правильні.

14. Вкажіть які учасники кримінального провадження мають право подавати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами?
1) заявник;
2) слідчий органу досудового розслідування;
3) свідок;
4) експерт;
5) спеціаліст.

15. За наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право винести одне з таких рішень:
1) призначити експертизу;
2) залишити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами без задоволення;
3) передати справу на розгляд за підсудністю;
4) направити справу на додаткове розслідування;
5) задовольнити усі вимоги заявника.

Казуїстичні завдання

1. Гр. Остаповська, яка відбувала покарання за вбивство Степанків, розповіла журналісту місцевого телебачення, що три роки тому її брат та коханий після вживання спиртних напоїв посварились з односельчанином Степанківим і в бійці вчинили його вбивство. Вона у вчиненні цього злочину участі не брала, але вони попросили її зізнатись у вбивстві Степанківа, переконавши в тому, що оскільки вона раніше не була суджена і до того ж є вагітною, то суд поставиться до неї гуманно і звільнить від покарання з випробуванням.
Суд призначив Остаповській покарання у вигляді позбавлення волі на вісім років. Вона багато думала, відбуваючи покарання, і вважає, що коханий та брат погано з нею вчинили, а тому не бажає “відбувати за них строк”. Про це журналіст усно повідомив прокурора області. На наступний день репортаж інтерв’ю із Остаповською був показаний по місцевому телебаченню.
Яке рішення належить прийняти прокурору області у зв’язку з одержанням такого повідомлення?
Чи є підстави для порушення провадження по справі?
У якому порядку повинен бути скасований неправосудний вирок?

2. Ґрунтуючись на показаннях свідків Третейської, Зубова та Нетреби, суд виправдав підсудну Тимошенко, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого п.2. ч. 2 ст. 115 КК України.
Через півроку до прокурора району прийшли на прийом вказані свідки та повідомили, що в суді вони дали завідомо неправдиві показання під впливом погроз з боку Тимошенко та її родичів. Насправді вони не були свідками здійснення злочину Тимошенко і приносять свої вибачення прокурору та слідчому.
Яке рішення повинен прийняти прокурор району?
Які учасники кримінального провадження можуть подавати заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами?

3. Перед розглядом кримінальної справи у суді захисники Полторак та Гелетей домовились з суддею Ківаловим К., про те, що він виключить, на свій розсуд, ряд “недопустимих доказів”, які безсумнівно вказують на вчинення підсудним Онопенком злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та постановить виправдувальний вирок. Від імені підсудного вони дали судді хабар у розмірі 15000 доларів США.
Про це стало відомо прокурору. Щодо Ківалова К. було відкрите кримінальне провадження, у результаті якого був винесений обвинувальний вирок.
Проаналізуйте цю ситуацію. Чи є підстави для порушення провадження за нововиявленими обставинами?
Якщо такі підстави є, то хто може порушити і у якій формі провадження по справі?

4. Вироком Шевченківського районного суду м. Львова гр. Коваленка засуджено за ч. 2 ст. 192 КК України до одного року обмеження волі. Коваленка визнано винним у тому, що він шляхом обману і зловживанням довірою умисне заволодів 13430 грн., які добровільно передав йому потерпілий Красницький Ю.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області вирок скасовано, а справу повернено на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.
З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд не перевірив у повному обсязі свідчення потерпілого Красницького, викладені у його апеляційній скарзі, зокрема: не вказав, у якій частині задоволено апеляцію потерпілого, а які його показання відхилив та на яких підставах; залишив без відповіді свідчення потерпілого про м’якість призначеного Коваленку покарання. Крім того, із змісту апеляційної скарги Красницького стало відомо, що дружина Коваленка працює помічником судді Апеляційного суду, в якому розглядалася апеляційна скарга потерпілого.
У своєму клопотанні потерпілий Красницький просить переглянути кримінальне провадження за нововиявленими обставинами та прийняти відповідне рішення.
Назвіть суб’єктів, які вправі подавати клопотання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Чи підлягає клопотання задоволенню? Якщо так, то яке рішення повинен прийняти суд? Мотивуйте свою відповідь.

5. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України вирок районного суду, що набрав законної сили, був змінений в частині призначеного покарання – з семи років позбавлення волі до п’яти років.
Прокурор, який брав участь у касаційному розгляді, розцінив це як невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, та вніс клопотання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ухвали касаційного суду, в якому просив скасувати рішення касаційної інстанції та повернути справу на новий касаційний розгляд.
Чи є у цьому випадку підстави для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
Чи підлягає клопотання задоволенню?

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7.07.2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні: Наказ Генеральної прокуратури № 4 від 19 грудня 2012 р., зі змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

Гетьман А. (ред.) Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар. – Харків: Право, Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, Національна академія правових наук України, 2012. – 681 с.
Дроздов О. М. До проблеми нормативного визначення нормативного змісту підстав для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Стаття розміщена у випуску 4 Матеріалів постійно діючого науково-практичного семінару (19 жовтня 2012 року) (Д70 Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення. м. Харків. – Вип. 4. – Х. : ТОВ “Оберіг”, 2012. – 448 с.
Капшук А. Новий КПК фактично унеможливив перегляд справ за нововиявленими обставинами для певної категорії засуджених / А. Капшук // Закон і бізнес. – [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] від 26.07–01.08.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua.
Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар; за ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін., за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 768 с.
Коваленко В. В., Удалова Л. Д. Кримінальний процес / В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова. – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 544 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підруч. / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.
Молдован В. В. Кримінальний процес України: тези лекцій: Ігри. Процесуальні документи : навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і перероб. / В. В. Молдован, Р. С. Кацавець. – К. : Алерта, 2012. – 358 с.
Молдован А. В. Кримінальний процес України : навч. посіб. / А. В. Молдован, С. М. Мельник. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.
Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року: зб. ст. – К.: Істина, 2012. – 128 с.
Рибалка О. В. Доказова діяльність суду за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / О. В. Рибалка // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 6. – С. 131–136.
Стрельбіцька Л. Я. Процесуальний статус засудженого у провадженні за нововиявленими обставинами / Л. Я. Стрельбіцька // Мат. І Міжнар.-практ. конф. “Малиновські читання”. – 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.oa.edu.ua

Практичне (семінарське) заняття № 13-14

ТЕМА 8 (16). ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СПРАВ – 3 год.
Питання для опрацювання.

Кримінальне провадження на підставі угод.
Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором України або розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх.
Особливості здійснення окремих слідчих (розшукових) дій за участі неповнолітніх.
Порядок та підстави застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
Порядок видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).
Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
Межі кримінальної відповідальності виданої особи.
Тимчасова видача.
Особливості тримання під вартою виданої особи.
Права та обов’язки особи, яка видається. Відмова від видачі особи (екстрадиції).
Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій.
Кримінальне провадження в порядку перейняття.
Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи є правильним, що КПК України передбачає підстави та умови укладення угод про примирення між потерпілим та підозрюваним у той час, як ч. 3 ст. 3 КК України чітко закріплює, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються лише КК України? При цьому у матеріальному та процесуальному законах ще й визначені різні умови укладення таких угод.
2. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди можливе після повідомлення про підозру, а для того, щоб повідомити про підозру, необхідно встановити обставини кримінального правопорушення. Виникає питання: як це можна зробити протягом 24 год. після затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, як це передбачено ч. 2 ст. 278 КПК України?
3. Чому у ст. 472 КПК України, у якій йдеться про угоди про визнання винуватості, не передбачене зобов’язання відшкодувати заподіяну шкоду?
4. Хіба не буде доцільним у КПК України детальніше визначити зміст та форму процесуальних документів, які складаються під час провадження на підставі угоди про визнання винуватості особи, які створювали б додаткову гарантію дотримання прав обвинуваченого, підсудного та прийняття законних та обґрунтованих рішень?
5. Чи не буде слушним застосування інституту угоди про визнання вини винуватості лише при доведеності вини, а саме: визнання вини розцінювати як позитивний виховний момент, обставину, що пом’якшує відповідальність, а в сукупності із дієвим каяттям може бути і обставиною, що звільняє особу від відповідальності?
6. Чому законодавець не виділив окремого суб’єкта, який на основі спеціальних знань, допомагав би прийти до компромісу у спорі між обвинуваченим та потерпілим, адже ті особи, які зазначені в КПК України, для проведення угоди не є достатніми фахівцями у цій справі, що підтверджується практикою?
7. Мировий суд – краща модель правосуддя для забезпечення реалізації провадження на підставі угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілим, чи зайве завантаження судочинства?

Тести

1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода між прокурором і захисником;
2) угода між потерпілим і захисником;
3) угода між прокурором і потерпілим;
4) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості;
5) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

2. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою:
1) прокурора;
2) підозрюваного
3) обвинуваченого;
4) потерпілого;
5) потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.

3. Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для підозрюваного чи обвинуваченого є:
1) обмеження їхнього права оскарження вироку;
2) обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди;
3) відмова від здійснення прав, передбачених КПК України;
4) обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої ст. 474 КПК України;
5) усі вищеперераховані варіанти.

4. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою:
1) через три дні надсилається до суду;
2) невідкладно надсилається до суду;
3) через тиждень надсилається до суду;
4) через п’ять днів надсилається до суду;
5) на наступний день надсилається до суду.

5. Які обставини не враховуються прокурором під час укладення угоди про визнання винуватості?
1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
3) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень;
4) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
5) наявність судимості.

6. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення – це:
провадження, яке може бути розпочате тільки слідчим;
провадження, яке може бути розпочате тільки прокурором;
провадження, яке може бути розпочате лише судом;
провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого;
провадження, що здійснюється органами дізнання.

7. Хто уповноважений розпочати кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення?
1) слідчий;
2) прокурор;
3) слідчий і прокурор лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень;
4) адвокат;
5) адвокат і слідчий.

8. Яка з наведених підстав є підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення?
1) відмова від такого провадження;
2) відмова від обвинувачення;
3) не виконання вказаних умов в угоді;
4) винесення обвинувального вироку;
5) укладення угоди про визнання вини.

9. До кого застосовується особливий порядок кримінального провадження?
1) народного депутата України, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника;
2) слідчого, потерпілого;
3) судді;
4) адвоката, прокурора;
5) Голови, іншого члена Рахункової палати.

10. Письмове повідомлення про підозру до Генерального прокурора України здійснюється:
1) Генеральним прокурором України;
2) Генеральним прокурором України або його заступником;
3) заступником Генерального прокурора;
4) Генеральним прокурором, його заступником, прокурором, міста Києва у межах його повноважень;
5) міністром внутрішніх справ України.
11. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку - до осіб щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, повідомляється:
1) суддів;
2) адвокатів та інших категорій осіб;
3) потерпілого;
4) підозрюваного;
5) прокурора.

12. Письмове повідомлення про підозру присяжному здійснюється:
Головою Конституційного суду України;
Головою Верхового Суду України;
Генеральним прокурором України;
міністром внутрішніх справ;
міністром юстиції України.

Застосування негласних слідчих (розшукових) дій щодо народного депутата може здійснюватись у разі надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності:
народним депутатом України;
Головою Верховної ради України;
Верховною Радою України;
Кабінетом Міністрів України;
Президентом України.

Про обрання запобіжного заходу щодо Голови Рахункової палати уповноважені органи повідомляють:
1) заступника Голови Рахункової палати;
2) Міністерство фінансів України;
3) Верховну Раду України;
4) Кабінет Міністрів України;
5) Президента України.

Про винесення вироку щодо кандидата в Президенти України, уповноважені органи повідомляють:
1) Центральну виборчу комісію;
2) Комітет виборців України;
3) Верховну Раду України;
4) Кабінет Міністрів України;
5) Президента України.

Казуїстичні завдання

1. Громадянину Штайнмаєру було повідомлено про підозру у вчиненні крадіжки з квартири Карпусенка. Під час досудового розслідування Штайнмаєр виявив бажання відшкодувати шкоду Карпусенку та укласти з останнім угоду про примирення, про що повідомив слідчого під час допиту. Однак слідчий про бажання Штайнмаєра укласти угоду Карпусенку не повідомив та зазначив, що Карпусенко такого клопотання не заявляв.
Під час судового розгляду суд з’ясував, що Штайнмаєр і Карпусенко не проти укласти угоду про примирення, з приводу чого прокурор висловив негативну думку. З’ясувавши думки вищевказаних осіб, суд ухвалив обвинувальний вирок у загальному порядку.
Оцініть дії слідчого. Які особи можуть брати участь в укладенні угоди про примирення та який порядок її укладення на досудовому та судовому провадженні? Як повинен вчинити суд?

2. Між обвинуваченим і прокурором була укладена угода про визнання винуватості обвинуваченого за ч. 2 ст. 386 КК України. Обвинувачений визнав свою вину, активно сприяв отриманню доказів та викриттю співучасників в обмін на узгоджену міру покарання.
Через місяць прокурор звернувся до суду з клопотанням про скасування вироку у зв’язку з тим, що обвинувачений не виконав умов угоди.
Які подальші дії суду? Що буде з обвинуваченим у такому випадку?

3. Між сусідами Іванечком і Прохоровою виникла сварка. В результаті чого Іванечко вдарив Прохорову по обличчю, в результаті чого вибив їй зуба і наніс під око синець. Обвинуваченому було висунуто за ч 1. ст. 125 КК України. Під час судового розгляду обвинувачений визнав свою вину і щиросердечно розкаявся у вчиненому. Потерпіла вибачила М. М Іванечку і заявила клопотання про укладення угоди про примирення.
Чи мала право громадянка Прохорова заявляти клопотання про укладення угоди про примирення під час судового розгляду? Яке рішення повинен прийняти суд?

Громадянин Леськів уклав угоду із прокурором про визнання винуватості за скоєний злочин. Але після підписання цієї угоди Леськів почав заперечувати, що він добровільно уклав угоду із прокурором, стверджуючи, що прокурор погрожував застосувати фізичне насильство щодо нього. Прокурор все це заперечує, говорячи, що угода була підписана за добровільною згодою Леськіва.
Як вирішити цей спір?

Народний депутат України Горностаєнко В., перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння на власному автомобілі здійснив наїзд на громадянина Карвацького, який стояв на узбіччі і чекав на автобус. Працівники ДАІ, що приїхали на місце вчинення пригоди, склали акт про порушення правил дорожнього руху пішоходом Карвацьким. Народного депутата України Горностаєнка не затримали.
Дайте правовий аналіз цієї ситуації? Чи правильно вчинили працівники ДАІ? Відповідь обґрунтуйте.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
Про статус народного депутата : Закон України від 17 листопада 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про регламент Верховної Ради України : Закон України від 10 лютого 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах: проект закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.uccg.org.ua
Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод: Вищий спеціалізований суд з цивільних і кримінальних справ, Лист від 15.11.2012 р. № 223-1679/0/04-12 зі змінами та доповненнями.

Спеціальна література:

Абламський С. Є. Окремі аспекти відновного правосуддя в частині примирення потерпілого з обвинуваченим за новим кримінальним процесуальним законодавством України // Право і безпека. – 2012. – № 4 (46).
Вільгушинський М. Й., Сіроткіна М. В. Погоджувальне правосуддя у кримінальній юстиції України: актуальні проблеми впровадження та застосування // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2012. – № 6 (9).
Добровольська О. Г. Кримінальне провадження на підставі угод про визнання винуватості відповідно до КПК України / О. Г. Добровольська // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия “Юридические науки”. – 2013. – Т. 26 (65). – № 1. – С. 367–372.
Загурський О. Б. Кримінально-процесуальна політика України у сфері кримінального провадження у формі приватного обвинувачення / О. Б. Загурський // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. – 2013. – № 6–1. – Т. 2. – С. 182–186.
Кучер В. О. Угода про примирення у кримінальному процесі / В. О. Кучер, О. В Сав’юк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія “Юридична”. – 2012. – Вип. 4.
Кучинська О. П. Процесуальний порядок провадження на підставі угоди про визнання винуватості / О. П. Кучинська, Г. Т. Іскандерова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Юридичні науки”. – 2013. – Вип. 5. – Т. 2. – С. 104–107.
Микитин Ю. І. Медіація у кримінальних справах: деякі правові аспекти. – К., 2006. – 84 с.
Перепелиця С. І. Правова природа кримінального провадження у формі приватного обвинувачення та його правова регламентація за новим Кримінальним процесуальним кодексом України // Право і безпека. – 2012. – № 4 (46).
Середа Г. Особливості угоди про визнання винуватості в кримінальному провадженні // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – №2 (26).
Скрипниченко С. Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб / С. Скрипниченко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 1 (34). – С. 118–125.
Щериця С. І. Застосування кримінального процесуального закону відносно окремих категорій громадян України. / С. І. Щериця // Юридичний науковий електронний журнал. – 2014. – № 5. – С. 139–142.
Яновська О. Г. Особливості кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / О. Г. Яновська // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 3. – С. 242–245.

До питань особливостей провадження щодо неповнолітніх.

Актуальні питання для з’ясування:

1. Чи призводить до негативних наслідків відсутність у КПК України переліку осіб, які не можуть бути законними представниками?
2. Чому у КПК України не вирішене питання про те, чи потрібна згода неповнолітнього на участь у кримінальному провадженні його представника? Чи не буде слушним, якщо неповнолітній перебуває під опікою установ та організацій, надати йому можливість вибору законного представника з працівників відповідних установ?
3. Чи не буде доцільним на законодавчому рівні передбачити положення про можливість повного усунення законного представника від участі у провадженні, заміну його іншим або обмеження участі у провадженні певних процесуальних дій, якщо його діяльність суперечить інтересам неповнолітнього?
4. Чому у КПК України не вирішена проблема створення чіткого механізму отримання інформації про неповнолітнього, умов його проживання? Зокрема, не визначений окремий орган або особа, яка безпосередньо займалася б збиранням відповідних даних? На практиці це приводить до того, що слідчі та судді обмежуються лише отриманням довідок з місця проживання, навчання чи роботи неповнолітнього. Чому відомості про характер неповнолітнього не отримуються, не збирається інформація про його оточення? Тому у багатьох випадках, приймаючи остаточне рішення у провадженні, суд не може спрогнозувати, як вплине призначена міра покарання на подальшу долю неповнолітнього.
5. Чи позитивною є відсутність у КПК України у главі 28 статей, що регламентують особливості пред’явлення обвинувачення, особливості постановлення вироку щодо неповнолітнього? Низка статей мають відсильний характер до загальних положень КПК України у цій частині (наприклад, питання передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників тощо). Однак, чи не здається, що така законодавча регламентація значно ускладнює сприйняття нормативного змісту кримінального провадження щодо неповнолітніх як самим неповнолітнім, так і його законним представником?
6. Чому у КПК України відсутня процесуальна регламентація інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру?
7. Чому КПК України містить норму про дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру з посиланням на порядок, передбачений КПК України? Хіба встановлення підстав відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння, вид та міра відповідальності, умови їх зміни та звільнення від них не є прерогативою матеріального права?


Тести

1. У якій статті не правильно зазначені права представника служби у справах неповнолітніх у судовому розгляді справи про злочин неповнолітнього:
1) заявляти клопотання;
2) ставити запитання свідкам, експертові і спеціалістові;
3) ставити запитання підсудному, його законним представникам, потерпілому;
4) виступати у судових дебатах;
5) висловлювати думку з приводу найдоцільнішої форми перевиховання підсудного.

2. Під час дослідження умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з’ясувати:
1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку у ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;
2) обстановку у школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою;
4) характеристики батьків з місця праці та проживання;
5) усі відповіді правильні.

3. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень неповнолітніх з’ясовуються:
1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати під час індивідуалізації відповідальності чи обрання заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;
2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
3) умови життя та виховання неповнолітнього;
4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення;
5) усі відповіді правильні.

4. У якій відповіді правильно зазначено, які справи вважаються справами про злочин неповнолітнього?
1) справи, у яких особа не досягла віку кримінальної відповідальності;
2) справи, у яких суб’єкт злочину досяг віку кримінальної відповідальності (14, 16 років), але не досяг 18-річного віку до моменту провадження у кримінальній справі;
3) справи, у яких особа не досягла 11-річного віку;
4) справи, у яких суб’єкт злочину досяг віку кримінальної відповідальності (14, 16 років), але не досяг 20-річного віку до моменту провадження у кримінальній справі;
5) справи про суспільно-небезпечні діяння, вчинені неосудними неповнолітніми.

5. У якій відповіді правильно зазначено хто за загальним правилом проводить досудове слідство в усіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми?
1) слідчі органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства;
2) слідчі органів Національної Національної Національної поліції;
3) слідчі служби безпеки;
4) слідчі прокуратури;
5) прокурор.

6. У якій відповіді правильно зазначено, як встановлюється вік неповнолітнього у разі відсутності відповідних документів та неможливості їх одержання?
1) шляхом допитів батьків неповнолітнього чи осіб, які їх заміняють;
2) шляхом освідування неповнолітнього;
3) шляхом проведення судово-медичної експертизи;
4) шляхом пред’явлення неповнолітнього для впізнання;
5) шляхом проведення судово-психіатричної експертизи.

7. У якій відповіді правильно зазначено через кого, як правило, неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду?
1) через його батьків або інших законних представників;
2) через представника ЖЕКу;
3) через адміністрацію навчального закладу, де він навчається;
4) через представника місцевої ради депутатів;
5) через представника виконавчого комітету місцевої ради депутатів.

8. У відповіді під яким номером правильно зазначено, що повинно бути з’ясовано у кожному випадку слідчим, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим?
1) можливість їх солідарної відповідальності;
2) можливість закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього;
3) можливість зупинення провадження щодо неповнолітнього;
4) можливість притягнення його до кримінальної відповідальності;
5) можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження.

9. У якій відповіді неправильно зазначено права законного представника неповнолітнього підсудного у судовому розгляді?
1) заявляти відводи;
2) заявляти відводи і клопотання.
3) брати участь у дослідженні доказів;
4) одержувати висновки експерта;
5) подавати докази.

10. У відповіді під яким номером неправильно зазначено, кого повідомляє суд про час і місце розгляду справи неповнолітнього:
1) спостережну комісію;
2) службу у справах неповнолітніх;
3) міліцію у справах неповнолітніх;
4) підприємство, установу та організацію, в яких навчався неповнолітній;
5) підприємство, установу та організацію, в яких працював неповнолітній.

11. До неповнолітнього можуть застосовуватись такі запобіжні заходи:
1) тримання під вартою;
2) передача під нагляд батьків, опікунів, піклувальників;
3) затримання;
4) громадський осуд;
5) догана батькам.

12. Допит неповнолітнього не може перевищувати:
1) 8 год. в день;
2) 6 год. в день;
3) 2 год. в день;
4) 5 год. в день;
5) немає правильної відповіді.

13. Допит неповнолітнього відбувається у присутності:
1) прокурора;
2) захисника;
3) слідчого судді;
4) спеціаліста;
5) усі відповіді правильні.

14. У разі застосування до неповнолітнього запобіжного заходу тримання під вартою, мають бути попереджені:
1) прокурор;
2) батьки, піклувальник;
3) опікун;
4) батьки, опікуни, піклувальники;
5) нікого не повідомляють.

15. Неповнолітній, який перебуває під вартою, має утримуватись:
1) в одиночній камері;
2) у загальній маломісній камері, розрахованій не менше ніж три особи;
3) разом із повнолітніми;
4) у багатомісній камері;
5) разом із працівниками органів Національної Національної Національної поліції.

Казуїстичні завдання

1. Гр. Семенченко та Остаповський разом святкували двадцятиріччя Остаповського. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вони за попередньою змовою вчинили крадіжку з продуктового магазину (ч. 2 ст. 185 КПК). На момент вчинення кримінального правопорушення Семенченку виповнилося 13 років.
Після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий органів Національної Національної Національної поліції з урахуванням правил обчислення строків у кримінальному провадженні розпочав досудове розслідування щодо Остаповського. Провів необхідні слідчі дії, потім склав клопотання про звільнення Семенченка від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру. Щодо Остаповського кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Оцініть дії слідчого. Визначте особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх. Охарактеризуйте порядок застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

2. Неповнолітній О. С. Палій вчинив злочин, у складі злочинної групи осіб передбачений ч. 5. ст. 186 КК України. З матеріалів справи очевидно, що організатором злочинів був неповнолітній. Захисник О. С. Палія після пред’явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочин, вчинений його підзахисним, в окреме провадження.
Чи може бути справа про злочин неповнолітнього виділена в окреме провадження? Який порядок здійснення досудового провадження щодо неповнолітнього?

3. Слідчий пред’явив обвинувачення неповнолітнім Картавому, Стогницькому і Прокопенку у присутності за участю адвокатів. У присутності останніх неповнолітні були допитані як обвинувачені.
Наступні допити обвинуваченого Картавого також проводились у присутності адвоката, а Стогницького і Прокопенка – без адвокатів.
Який порядок проведення допиту неповнолітнього? Дайте процесуальну характеристику наведеній ситуації. Відповідь обґрунтуйте.
4. Учень 10 класу обвинувачується у крадіжці ювелірних виробів з магазину “Золотий вік” на суму 10 000 грн. Прокурор дійшов висновку про можливість виправлення неповнолітнього, оскільки він вчинив злочин вперше без застосування кримінального покарання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
Чи правомірні дії прокурора? Які підстави застосування примусових заходів виховного характеру, без застосування кримінального покарання?

5. Малиновська О., яка навчається у 9 класі, поцупила у М. Нестерук під час бійки гаманець, у якому було 1000 грн. Малиновську О. затримали на місці та помістили у слідчий ізолятор з метою запобігання продовженню бійки.
Дайте правову характеристику ситуації. Чи можуть застосовувати до неповнолітньої тримання під вартою? Відповідь обґрунтуйте.

Список рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти:

Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: Указ Президента України № 597/2011 від 24 травня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх : Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 р. - [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Спеціальна література:

Ганова Г. О. Притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх: процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення: навч.-практ. посіб. / Г. О. Ганова, І. І. Присяжнюк, М. С. Туркот. – К.: Національна академія прокуратури України; ТОВ “Видавництво “Центр учбової літератури””, 2013. – 82 с.
Гідулянова Є. М. Застосування до неповнолітніх заходів процесуального примусу / Є. М. Гідулянова // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 3–1. – С. 339–342.
Карпенко Г. О. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітнього за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: прогресивний підхід чи старі проблеми? / Г. О. Карпенко // Університетські наукова записки. – 2012. – № 4 (44). – С. 395–399.
Кучеріна І. Г. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх в Україні: наук.-практ. посіб. / І. Г. Кучеріна, Г. В. Попов, Я. М. Шевченко, Г. В. Щербакова, К. І. Грейдіна. – К. : Національна академія прокуратури України, 2014. – 232 с.
Мудрецька Г. В. Особливості застосування запобіжних заходів під час кримінального провадження щодо неповнолітніх / Г. В. Мудрецька, / О. В. Цикова // Науковий Вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. – 2013. – Вип. 3, т. 2. – С. 141–143.
Пастушенко С.В. Заходи процесуального примусу щодо неповнолітніх обвинувачених в кримінальному процесі України: автореф.дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09) / МВС України, НАВС. – К., 2011. – 18 с.
Плєва К.В. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи як спеціальний запобіжний захід / К. В. Плєва // Науковий вісник НАВС. – К., 2011. – Вип.1(74). – С.255-259.
Хахуцяк О.Ю. Історичний аспект застосування запобіжних заходів стосовно неповнолітніх / О.Ю.Хахуцяк, К.В.Плєва // Науковий вісник НАВС. – К., 2011. – Вип.6 (79). – С.192-197.
Хахуцяк О.Ю. Особливості обрання запобіжного заходу щодо неповнолітнього / О. Ю. Хахуцяк // Науковий вісник НАВС. – К., 2011. – Вип.2 (75). – С.270-274.
Холод Р.С. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09) / КНУВС. – К., 2007. – 16 с.

4. Самостійна робота. Примірний перелік індивідуальних завдань.

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Поняття, порядок здійснення, процесуального оформлення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом.
Поняття, порядок здійснення, процесуального оформлення відсторонення від посади.
Поняття, порядок здійснення, процесуального оформлення тимчасового доступу до речей і документів.
Поняття, порядок здійснення, процесуального оформлення затримання особи.
Застосування електронних засобів контролю під час розслідування.
Поняття, порядок здійснення, процесуального оформлення виклику слідчим, прокурором, судового виклику і приводу.
Процесуально – правова природа повідомлення про підозру.
Процесуально – правова природа угоди про визнання вини.
Примирення у кримінальному провадженні.
Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та його застосування.
Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Продовження строку досудового розслідування.
Контроль за вчиненням злочину під час розслідування.
Відкриття матеріалів іншій стороні після закінчення розслідування у справі.
Процесуально – правова природа спеціального досудового розслідування.
Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.



5. РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
5.1. Нормативно-правові акти (не вичерпний перелік):

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1948 р. // Офіційний вісник України. 2008. № 93. Ст. 3103.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. 1998. № 13. Ст. 270.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини [Електронний ресурс]: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій формі: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про національну поліцію: Закон України від 2.07.2015 року. [Електронний ресурс]: Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р., в редакції від 05.01.2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про правовий режим воєнного стану : Закон України від 12 травня 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12 листопада 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 черв. 2011 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судовий збір: Закон України від 8 липня 2011 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про судову експертизу: Закон України від 25 лют. 1994 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про громадянство України: Закон України від 18 січ. 2001 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини [Електронний ресурс] : Закон України від 23 лют. 2006 р. Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про статус народного депутата: Закон України від 21 лист. 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про міжнародні договори України [Електронний ресурс]: Закон України від 29 черв. 2004 р. Режим доступу : http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України від 8 квітня 2014 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України від 12.02.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про пробацію: Закон України від 5 лютого 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21 грудня 2016 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Закон України від 10 листопада 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення зміни до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення підслідності Національного антикорупційного бюро України: Закон України від 16 липня 2015 р. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення зміни до статті 247 Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 15 липня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування: Закон України від 10 листопада 2015 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році: Закон України від 15 березня 2016 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: zakon5.rada.gov.ua .
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених від 7 вересня 2016 року. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: zakon2.rada.gov.ua.
Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій формі: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. // Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ : [монографія]. Дніпропетровськ, 2002.
Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань: Наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 - № 139 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) від 27 серпня 2010 року - № 51/401. [Електронний ресурс]: Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів [Електронний ресурс]: затв. постан. Кабінету Міністрів України - № 710 від 01 липня 1996 р. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання [Електронний ресурс]: постан. Кабінету Міністрів України від 16 лип. 1993 р. № 545. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу [Електронний ресурс]: постан. Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. - № 465. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах: затверджена Міністерством юстиції України № 3505/5 від 12 грудня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: затверджена наказом Міністра юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про заходи стосовно дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та при обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу - тримання під вартою під час кримінального провадження: наказ МВС України, Міністерства юстиції України від 26.03.2013  - № 289/540/5 Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України: наказ МВС України від 09.08.2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді: наказ МВС України від 14.08.2012 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

8.2 Судова практика (не вичерпний перелік):

Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд. Лист від 09 листопада 2012 - № 1640/0/4-12 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики щодо розгляду слідчими суддею клопотань про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії» від 07.02.2014  - № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: спільний наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки Укра- їни, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 р. - № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (1 файл) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Про внесення змін до постанови про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: Пленуму Верховного Суду України 25 березня 2015 р. - № 146 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon 4.rada. gov.ua.
Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000 р // Офіційний вісник України вiд 08.12. 2000 р. - № 47.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 // Вісник Конституційного суду України - 2003 р., № 1.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення статті 150 Кримінально-процесуального кодексу України стосовно тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу) від 8 липня 2003 року № 14-рп/2003 // Голос України вiд 18.07.2003 - № 132.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Бориса Павловича щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України від 11 грудня 2007 року № 11-рп / 2007 // Вісник Конституційного суду України - 2008 р. - № 1.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 // Вісник Конституційного суду України - 2009 р., № 5, стор. 6
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. №9. «Про застосування судами Конституції України при здійсненні правосуддя» - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 р. - № 8 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 1 квіт. 1994 р.: [Електронний ресурс] . – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди [Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 27 берез. 1992 р. № 6. Режим доступу : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. - № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про виконання судами України законодавства і постанов Пленумів Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: постан. Пленуму Верховного Суду від 29 червня 1990 р. - № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 р. № 8 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи постан. Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. - № 2 [Електронний ресурс] Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу : постан. Пленуму Верховного Суду України від 26 берез. 1999 р. № 6, зі змінами, внес. згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 черв. 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. 2003. № 3. С. 1013.
Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві” від 2 липня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 8 (48).
Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України, 2004. - № 2.
Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з екстрадицією : постан. Пленуму Верховного Суду України від 08 жовтня 2004 р. - № 16 // Вісник Верховного Суду України. 2003. № 3 (37). С. 610.
Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” від 11 лютого 2005 р. № 2. // Вісник Верховного Суду України – 2005. - №3 (55).
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди [Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. - № 4. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25 квітня 2003 р. - № 4 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (пункт 5). - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат : постан. Пленуму Верховного Суду України від 7 лип. 1995 р. - № 11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. С. 155158.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" від 31.05.2002 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” від 16.04.2004 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27.02.2004 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку”. від 21 грудня 1990 р. - № 11 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів» від 27 червня 1986 р. - № 6 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» від 27 грудня 1985 року. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку від 29 червня 1990 року. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: Вищий спеціалізований суд. Лист від 09 листопада 2012 - № 1640/0/4-12 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 15.11.2012  - № 223-1679/0/4-12 [Електронний ресурс] Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні. Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 25 вересня 2015 року - №9 [Електронний ресурс] Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Див. також.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2015.

5.3. СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Підручники, навчальні посібники та методична література
(до всіх тем, не вичерпний перелік).

Гетьман А. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Право, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України, 2012. - 681 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. за ред. Гончаренка В.Г., Нора В.Т., Шумила М.Є. – К.: Юстініан, 2012 р. – 1224 с.
Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року: Збірник статей. – К.: Істина, 2012 р. – 128 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.: за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - X.: Право, 2012. - 768 с.
Молдован В. В. Кримінальний процес України. Тези лекцій. Ігри. Процесуальні документи: Навч. посібник – 2-ге видання, доповн. і перероб. / В. В. Молдован, Р. С. Кацавець. – К.: Алерта, 2012. – 358 с.
Сіродан Т.О. Актуальні питання удосконалення кримінально-процесуального законодавства у світлі нового КПК України: бібліографічний покажчик літератури НАВС. / Т.О. Сіродан, Л.Д. Удалова. К., 2012. 140 с.
Молдован А. В. Кримінальний процес України. Навчальний посібник. / А. В. Молдован, С. М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013 р. – 368 с.
Поняття юрисдикції і новий КПК України / О. В. Баулін // Юридичний часопис академії внутрішніх справ. – № 2 (6), 2013. – К., 2013. – С. 9 -13.
Коваленко В.В. Удалова Л.Д. Кримінальний процес. / В.В. Коваленко, Л.Д. Удалова. – Центр навчальної літератури, 2013. – 544 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.
Слідчі (розшукові) дії: навч. посібник / О.В. Авраменко, Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк та ін.; за заг. ред. Р.І. Благути, Є.В. Пряхіна. – Львів: ЛьвДУВС, 2014. – 416 с.
Кримінальний процес України: навч. посібник / за заг. ред. проф. В. С. Канціра. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 371 с.











НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ










КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС, ЧАСТИНА 2

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення семінарських (практичних) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” спеціальності 081 «Право»





Укладач: проф. Канцір В.С.                               
 
Редактор: проф. Канцір В.С.                                                            

Комп’ютерне верстання: проф. Канцір В.С.                                          
 









Здано у видавництво __________2016. Підписано до друку _________ 2016.
Формат 60 * 84 (1/16).  Папір офсетний. Друк на різографі.
Умовн. друк. арк. 2,25. Обл.- вид. арк. 1,50.
Наклад 50 прим. Зам. 130541.

Видавець і виготівник: Видавництво Львівської політехніки
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4459 від 27.12.2012 р.

вул. О. Колесси, 2. Львів, 79000
тел. +380 32 2582146, факс +380 32 2582136
vlp.com.ua, ел. пошта: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]



.











13PAGE 15


13PAGE 147615




Заголовок 1 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 55, Знак Знак3 Знак Знак Знак Знак

Приложенные файлы

  • doc 11260269
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий