реферат сбу раковець


Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію в республіці радянської системи органів державної безпеки і створення нових державних інституцій, покликаних захистити її суверенітет та вирішувати інші завдання у сфері забезпечення національної безпеки.
Одним із перших кроків на цьому шляху стало створення комісії з розроблення Концепції органів державної безпеки України. Враховуючи її напрацювання, а також роботу Комісії Верховної Ради по реорганізації органів державної безпеки, 20 вересня 1991 року парламент ухвалив постанову "Про створення Служби національної безпеки України" (СНБ України). Цією ж постановою ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.
На початковому етапі побудови цього органу було призначено керівництво Служби та її основних структурних підрозділів. Протягом вересня 1991 року – лютого 1992 року розроблено і затверджено штати підрозділів центрального апарату Служби, СНБ Кримської АРСР, регіональних органів, органів військової контррозвідки та Інституту підготовки кадрів СНБ України. Далі розпочалося комплектування їх особового складу, який прийняв присягу на вірність Українському народу.
Діяльність особового складу СНБ України спрямовувалась на вирішення найважливіших питань державної безпеки й інформаційно-аналітичного забезпечення керівництва країни.
Водночас швидкими темпами розв’язувалися організаційно-штатні завдання, створювалася нормативно-правова база для розгортання повноцінної оперативно-службової діяльності. Поряд з правовим забезпеченням складався й такий важливий напрям діяльності, як робота з особовим складом, комплектування спецслужби. Головним вектором кадрової політики з перших днів стало прагнення до створення сплаву оперативного досвіду й енергії
молодості в колективі однодумців, споріднених духом і патріотичними почуттями, об’єднаних спільною метою служити Українському народові, захищати інтереси особи, суспільства, держави від протиправних посягань, виявлення і припинення яких віднесено законом до компетенції Служби безпеки. У національну спецслужбу прийшли люди зі щирим бажанням чесно і самовіддано працювати на благо суверенної України.
У період з листопада 1991-го по лютий 1992 року, завдяки спільній із профільним комітетом парламенту копіткій роботі, у складі Служби були створені Головне управління розвідки, Головне управління контррозвідки, Управління „К” (боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю), низка інших основних та допоміжних підрозділів (інформаційно-аналітичний, слідчий, оперативно-технічний, урядового зв’язку, військово-медичний, мобілізаційний, оперативного документування, міжнародних зв’язків, роботи з особовим складом, громадських зв’язків, інспекторських тощо), Інститут підготовки кадрів СНБ України, а також управління СНБ України в областях і Служба національної безпеки Кримської АРСР (нині – Головне управління СБУ в АР Крим).
У грудні 1991 року відповідно до Указу Президента України розпочалося створення системи органів і підрозділів військової контррозвідки СНБ-СБ України. Таким чином розв’язувалася проблема забезпечення державної безпеки у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах та інших військових формуваннях України.
25 березня 1992 року Верховна Рада прийняла Закон "Про Службу безпеки України", і подальша розбудова Служби відбувалась на достатньо чіткому правовому підґрунті.
 
 
Система Служби безпеки України – це сукупності організаційно-структурних ланок, кожна з яких вирішує визначене для неї коло завдань і наділена відповідною компетенцією.
Організаційну структуру СБ України визначає Президент України.
Систему СБ України складають:
Центральне управління СБ України,підпорядковані йому Регіональні органи,Антитерористичний центр,Навчальні, наукові, науково-дослідні та інші заклади і установи СБ України.
Центральне управління СБ України, інші органи та установи, що входять до системи СБ України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.
 
 
ГРИЦАК ВАСИЛЬ
СЕРГІЙОВИЧ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ГРИЦАК Василь Сергійович народився 14 січня 1967 року у с. Буща Дубнівського району Рівненської області.
У 1992 році закінчив Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки, у 1993 і 1997 роках – курси в Інституті підготовки кадрів СБ України, у 1998 і 2006 роках – курси Національної академії СБ України.
Після проходження строкової служби в Збройних силах продовжив військову службу в органах безпеки з 1990 року сержантом. З 1991 року проходив військову службу на оперативних та керівних посадах у регіональному органі Служби безпеки України. Починаючи з 1999 року, службовим шляхом пройшов посади в Центральному управлінні СБ України від заступника начальника відділу до заступника начальника управління Департаменту захисту національної державності і боротьби з тероризмом.
З 2005 року по 2009 рік очолював почергово Управління СБУ в Київській області, Управління СБУ у м. Києві та Головне управління СБУ у м. Києві та Київській області.
З 2009 року по 2010 рік обіймав посади заступника Голови Служби безпеки України, першого заступника Голови Служби безпеки України, очолюючи в цей період Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБ України.
У березні 2010 року був звільнений з керівних посад у СБ України, без виключення зі списків особового складу. У липні 2014 року Указами Президента України генерал-полковник Грицак В.С. призначений першим заступником Голови СБ України та керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
У липні 2015 року призначений Головою Служби безпеки України.
Указом Президента України №410/2015 введено до персонального складу Ради національної безпеки і оборони України. 
Генерал-полковник Грицак В.С. має державні нагороди: орден "За заслуги" III ступеня (2002 р.), II ступеня (2007 р.), І ступеня (2009 р.), почесна грамота Кабінету Міністрів України.
 
 
 
Систему Служби безпеки України складають Центральне управління СБ України, підпорядковані йому регіональні органи, Головне управління СБ України в Автономнiй республіці Крим, органи військової контррозвідки, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади.
Організаційна структура СБ України визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБ України.
 
КЕРІВНИЦТВО СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Емблема Служби безпеки України являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними кінцями синього кольору і золотими пружками.
У центрі емблеми вміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого золотого кольору на синьому полі в обрамленні вінка з дубового листя жовтого металу.    
   
Прапор Служби безпеки України являє собою прямокутне полотнище малинового кольору зі співвідношенням сторін 2:3.
У центрі полотнища розміщено зображення емблеми Служби безпеки України. Висота емблеми становить 2/3 висоти полотнища, а ширина - 1/2 ширини полотнища. Діаметр вінка становить 1/4 ширини полотнища.
Обидві сторони полотнища ідентичні.    
   
Герб Центрального управління Служби безпеки України
Герб Центрального управління Служби безпеки України являє собою круглий щит малинового кольору з золотим окуттям, на тлі якого розміщено геральдичний знак Служби безпеки України. Геральдичний знак складається з емблеми Служби безпеки України, на тлі якої розміщено зображення лікторської фасції (в'язка різок з двосічною сокирою) і двох схрещених мечів вістрям угору.
Зображення мечів, лікторської фасції - золоті.    
   
Бойовий прапор військової частини Служби безпеки України являє собою малинове квадратне полотнище розміром 130 х 130 см.
На лицьовій стороні Бойового прапора в центрі розміщено зображення емблеми Служби безпеки України. В усіх кутах полотнища вміщено зображення золотих вінків із дубового та калинового листя, у центрі яких - геральдичний знак Служби безпеки України.
Зворотна сторона прапора містить зображення прямого рівностороннього хреста з розбіжними кінцями синього кольору із золотими пружками і круглим медальйоном у центрі синього кольору в обрамленні вінка із золотого дубового листя. На тлі медальйона зазначається номер і назва військової частини золотими літерами. В усіх кутах полотнища вміщено зображення золотих вінків із дубового та калинового листя. У центрі вінків - зображення двох схрещених мечів вістрям угору і накладеної на них лікторської фасції. Вільні сторони прапора прикрашено золотою бахромою.
Древко прапора дерев'яне, чорного кольору. Верхівка древка стріловидна з жовтого металу, в центрі якої вміщено емблему Служби безпеки України.
До основи верхівки древка прикріплено подвійну синю стрічку з бантом. Краї стрічки обрамлено золотою лиштвою. Стрічка містить напис золотими літерами "Безпека держави - безпека народу" і орнамент із зображенням золотого дубового та калинового листя. На одному кінці стрічки - зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого, на іншому - емблеми Служби безпеки України на малиновому тлі. Кінці стрічки прикрашено золотою бахромою.    
   
Службовий прапор органу, підрозділу, навчального закладу Служби безпеки України являє собою малинове прямокутне полотнище співвідношенням сторін 2:3 із вміщеним у крижі зображенням Державного Прапора України. Криж становить 1/2 довжини та 1/2 ширини полотнища.
У центрі вільної частини полотнища вміщено емблему органу, підрозділу або навчального закладу Служби безпеки України. Висота емблеми становить 1/2 висоти полотнища. Лицьова та зворотна сторони полотнища ідентичні.
Древко прапора дерев'яне, чорного кольору. Верхівка древка стріловидна з жовтого металу, в центрі її вміщено емблему Служби безпеки України.
До основи верхівки древка прикріплено подвійну синю стрічку з бантом. Краї стрічки обрамлено золотою лиштвою. Стрічка містить напис золотими літерами "Безпека держави - безпека народу" і орнамент із зображенням золотого дубового та калинового листя. На одному кінці стрічки - зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого, на іншому - емблеми Служби безпеки України на малиновому тлі. Кінці стрічки прикрашено золотою бахромою.    
   
Штандарт Голови Служби безпеки України являє собою малинове квадратне полотнище розміром 90 х 90 см із зображенням у центрі геральдичного знака Служби безпеки України. Полотнище по периметру облямовано золотою лиштвою у вигляді орнаменту з дубового та калинового листя. Сторони штандарта, крім верхнього краю полотнища, прикрашено золотою бахромою.
Поле зворотної сторони штандарта без зображень.
Древко прапора дерев'яне, чорного кольору. Верхівка древка стріловидна з жовтого металу, в центрі її вміщено емблему Служби безпеки України. Верхній край полотнища за допомогою шнура прикріплюється до основи верхівки древка.

13 червня 2008
 
left0І.І. Мусіенко, С. Є. Кучерина, О. Б. Крамаренко «Захист Вітчизни» (юнаки): Підр. для 10 кл. загальноосвіт. навч. зак. (рівень стандарту та профільний рівень). Харків: Оберіг, 2012.
Підручник «Захист Вітчизни» побудований згідно вимог навчальної програми та враховує вікові особливості учнів, містить зорієнтований підхід до навчання. У ньому чітко реалізований зміст їх підготовки до служби в Збройних Силах України, навчання у вищих військових навчальних закладах, навчальних закладах інших силових структур та МНС.
Підручник написаний в доступній формі, навчальний матеріал пов'язаний з практичними завданнями, у книзі прослідковуються тісні міжпредметні зв'язки.
Призначений для учнів 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїв, гімназій тощо.
 
 
 
left0Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення:Матеріали постійно діючого науково-практичного семінару, 19 жовтня 2012 р., м. Харків. Вип. № 4 - X.: ТОВ "Оберіг", 2012.-448 с.
До збірника увійшли тези доповідей та виступів науковців, співробітниківправоохоронних органів й курсантів з питань розкриття і розслідування злочинів в умовахзапровадження нового кримінального процесуального законодавства, розробки ефективнихмеханізмів його застосування, перспектив та напрямків вдосконалення.
Матеріали друкуються в авторській редакції та мовою авторів, відповідальність за їхзміст несуть автори. Редколегія видання може не поділяти погляди, викладені у збірнику.
Розраховано на співробітників правоохоронних органів, науковців, викладачів,аспірантів, курсантів й студентів вищих юридичних навчальних закладів.
 
 
 
 
 
 
 
left0Науково-популярне видання «Щит і меч держави. Історія органів держбезпеки на Луганщині». Луганськ 2010. – 307 с.
 
Це видання є історико-краєзнавчим дослідженням, яке охоплює майже 150-річний відрізок вітчизняної історії. У книзі читачі знайдуть чимало цікавої інформації про те, як працювала на Луганщині царська жандармерія, про боротьбу з бандитизмом у 20-ті роки, про трагічний період сталінських репресій, про розвідувальні та контррозвідувальніоперації воєнного і післявоєнного часу та багато іншого.
У ході роботи над виданням опрацьовано і використано великий масив краєзнавчого матеріалу, розсекречені документи Галузевого державного архіву СБ України, інших державних установ, вивчено понад 70 наукових джерел.
 
 
 
 
 
 
left0Науково-довідкове видання «Голодомор 1932-1933 років в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник». Львів, 2010.-472с.
Книга є першим виданням повного переліку всіх розсекречених документів Галузевого державного архіву СБ України про Голодомор 1932–1933 років в Україні. Упорядники видання – співробітники ГДА СБ України Даниленко В.М. (відповідальний упорядник), Аулова Л.Л. та Лавренюк В.В.
У книзі розкрито зміст документів, які зберігаються у фондах ГДА СБ України і висвітлюють причини, перебіг та наслідки Голодомору 1932-1933 років в Україні. 
Загалом у виданні вміщено анотації до 420 документів, іменний та географічний покажчики, які вказують осіб, населені пункти, регіони, згадані в архівних матеріалах.Проанотовано документи секретного діловодства, нормативно-розпорядчі документи, матеріали архівних кримінальних справ, агентурно-оперативні документи, документи особистого походження та листівки, спогади очевидців та їхніх нащадків.
Довідник є спільним проектом ГДА СБ України, Інституту історії України НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Центру досліджень визвольного руху. Реалізація цього проекту проходила за сприяння Світового конгресу Українців, Конгресу Українців Канади, Українського Конгресового комітету Америки, Союз українських організацій Австралії та інших.
 
left0Бантишев О.Ф., Селюк А.В. Пастка для еліти.-К.: Нора-Друк, 2004.-290 с. (Серія Бібліотека журналу «В мире спецслужб»)
 
Книга розповідає про невідомі донині сторінки історії України, зокрема про трагічні долі талановитих синів України: Павла Губенка (Остап Вишня), Максима Рильського, Юрія Коцюбинського та інших, імена яких вже нічого не кажуть пересічному сучасному читачу, бо роками вони замовчувалися і були стерті з людської пам’яті, ніби взагалі не існували.
Видання підготовлено на основі кримінальних справ, сфальсифікованих за часів сталінських репресій, матеріалів архівно-облікових відділів обласних управлінь КДБ Херсонської, Харківської, Одеської, Львівської та Миколаївської областей.
Ці матеріали публікуються вперше, тому не виключена можливість, що хтось знайде у них відомості про давно зниклих безвісти родичів чи знайомих.
 
 
 
left0 Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945). – К.: Ґенеза, 2006. – 468 с.
 
Монографія є першою узагальнюючою працею, в якій на основі широкого кола маловідомих документів ОУН та УПА, радянських і польських спецслужб, компартії більшовиків розглядається розвідувальна, контррозвідувальна, диверсійно-терористична діяльність руху українських націоналістів, Української повстанської армії, їхнє співробітництво зі спецслужбами іноземних держав. Вільна від ідеологічних нашарувань, книга подає захоплюючу розповідь про таємний фронт національно-визвольних змагань і буде цікава не тільки для професійних істориків та військових, а й для всіх, хто цікавиться потаємними сторінками минулого України.
 
left0Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С. «Повстанська розвідка діє точно і відважно…» Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення ОУН та УПА. 1940-1950. – К.: К.І.С, 2006. – 568 с.
 
У монографії вперше оприлюднено низку документів Державного архіву СБ України, які характеризують творення спеціальних підрозділів в ОУН та УПА, їх розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-бойову діяльність, особливості кадрового складу. Автори визначили основні історичні типи спецпідрозділів українського націоналістичного руху, висвітлили стан публікації документів згаданих структур, дали оцінку фондам центральних державних архівів України, Державного архіву СБ України як важливих джерел з вивчення «таємного фронту» такого складного феномену вітчизняної історії, яким були збройні змагання під політичним проводом Організації українських націоналістів. Окремий розділ праці містить біографії чільників руху ОУН та УПА в Україні в світлі документів органів держбезпеки.
 
left0Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті рр. – К.: К.І.С., 2007. – 568 с.
 
Монографія є першою узагальнювальною працею, в якій на основі багатьох невідомих широкому загалові документів ОУН та УПА, радянських спецслужб і компартії більшовиків розглянуто протиборство в розвідувальній і контррозвідувальній сферах між спецпідрозділами руху українських націоналістів та спеціальними органами й військами СРСР у контексті «холодної війни» в післявоєнному світі. Вільна від ідеологічних нашарувань, супроводжена унікальними фотодокументами, книга подає захопливу розповідь про таємний фронт національно-визвольних змагань і буде цікавою не тільки професійним історикам та військовим, але й усім, хто цікавиться таємними сторінками минулого України XX століття.
 
left0Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД. – К.: ВД «Стилос», 2007. – 604 с.
 
У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки – Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої таргедії в історії українського народу ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор. Майже 70 років ці документи зберігались під грифами секретності і були недоступними для дослідників.
 
 
left0Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності.-К., 2007. – 192 с.
 
Науково-популярне видання з нагоди 15-річчя Служби безпеки України розповідає про її становлення і розвиток, правове регулювання, основні завдання і функції, пріоритетні напрями діяльності. Висвітлено досвід роботи підрозділів Центрального управління та регіональних органів СБ україни щодо протидії розвідувально-підривній діяльності, тероризму, корупції та організованій злочинності, іншим протиправним діям, що створюють загрози життєво важливим інтересам України.
 
 
left0На сторожі незалежності держави, 10 років Служби безпеки України. К.: ТОВ "Д.В.К.", 2002. - 168 с.
 
Документально публіцистичне видання з нагоди 10 річчя Служби безпеки України розповідає про становлення й розвиток національної спецслужби. Уперше публікується узагальнена інформація про основні напрями й результати діяльності СБ України,її керівний склад та символіку. Вміщено також добірку нарисів про деякі яскраві операції,цікаві події з життя органів безпеки. Текст книжки доповнює багатий ілюстративний матеріал, більша частина якого невідома широкому загалу.
 
Ознайомитися з книгою 
left0Горбатюк В.С. Позиція. Публікації, документи, спогади. К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2005.
 
«Маю тверду впевненість у тому, що рано чи пізно настане час, коли Служба безпеки України буде оперативно-розшуковим органом, який займатиметься лише розвідкою та контррозвідкою і буде позбавлений всіх каральних обов’язків». У світлі нинішньої реформи державного правоохоронного органу спеціального призначення висловлена думка – цілком актуальна. Але ось що цікаво: наведеній цитаті вже понад 10 років. Її взято з інтерв’ю генерала Горбатюка, який на початку 1990-х був одним з керівників СБУ. Не менш сучасна й інша його думка: «Думаю, що не перебільшу, якщо скажу так: національне примирення, злагода в державі не менш важливі, ніж економічна стабільність... А українці й далі вишукують ворогів з-поміж своїх співвітчизників і надто нині, під час передвиборної кампанії» (“Голос України”, 1994 р.).
 
За прямою мовою генерала – чітка особиста позиція. Це слово не випадково увійшло в назву щойно виданої книжки. У ній вміщено інтерв’ю, статті, документальні матеріали про одного з фундаторів національного відомства держбезпеки, неординарного керівника й досвідченого професіонала, який пройшов шлях від лейтенанта до генерал-полковника, від молодшого оперуповноваженого – до першого заступника голови СБУ. Він стояв біля її витоків, був одним з ідеологів перетворення “силового” обличчя спецслужби у правовий формат деполітизованої структури демократичного суспільства. За плечима генерала не лише активна участь у формуванні нормативно-правової бази органів безпеки, концептуальних засад діяльності, а й керівництво відповідальними оперативно-розшуковими заходами, повсякчасна турбота про зміцнення позитивного іміджу СБУ.
 
left0Пристайко В.І. Я жив разом із країною… Інтерв’ю, виступи, коментарі. - К.: "Сфера", 2004.
 
У книжці Володимира Пристайка зібрано публікації, промови, інші матеріали, що сприяли створенню образу “нової служби без старого ореолу”. Автор пише: “Сталося так, що останніми роками мені, як одному з керівників Служби безпеки України, доручено було забезпечувати публічну частину її діяльності, представляти СБУ, так би мовити, за межами її офіційного офісу”. Генерал брав участь у міжнародних конференціях, круглих столах, семінарах, громадських слуханнях, виїздив у службових справах до США, ФРН, Франції, Польщі, Ізраїлю...
 
Із назв документів матеріалів преси можна скласти певне уявлення про зміст видання:“Довідка щодо правової оцінки документів, прийнятих керівниками ДКНС в СРСР”, “Витяг з протоколу допиту як свідка В.Пристайка 12 листопада 1991 року”, “Зловживання психіатрією як соціальний феномен у минулому та сьогодні”, “Архівні джерела спецслужб і сучасна діяльність Служби безпеки України з реабілітації жертв сталінізму”, “Голод 1932-1933 років в Україні у світлі документів Державного архіву СБ України”, ”Антитерористичний” закон – це не засіб боротьби з опозицією”.
 
Книжка з передмовою Семена Глузмана, словом історика Юрія Шаповала про співавтора та низкою фотоілюстрацій побачила світ тиражем 1 000 примірників. Розрахована на широке коло читачів
 
left0Ручное стрелковое огнестрельное оружие для спецподразделений. Проблемы классификации и выбора / Варганов В.П., (учебное пособие. - 2004. - 300 с, 18 таблиц, свыше 180 рисунков.: Кременчуг- (Библиотека сотрудника спецподразделения).
 
В учебном пособии представлена классификация современного ручного стрелкового огнестрельного оружия - пистолетов и револьверов, автоматического оружия (пистолетов-пулеметов, автоматических винтовок и автоматов, а также боеприпасов к такому оружию. На основе анализа ТТХ современного ручного огнестрельного оружия сделаны выводы об оружии, которое наиболее полно отвечает требованиям и задачам спецподразделений. Книга рассчитана на сотрудников спецподразделений воинских формирований и правоохранительных органов, выполняющих задачи по предупреждению и пресечению террористических акций, проведению мероприятий по физическому захвату вооруженных правонарушителей, пресечению тяжких преступлений, носящих насильственный характер, освобождению заложников в случаях их захвата террористами и другими преступниками, обеспечению безопасности участников уголовного судопроизводства, сотрудников правоохранительных органов и судей, членов их семей и близких родственников и т.д.
 
left0Учебные центры, объекты и оборудование для стрелковой и тактико-специальной подготовки спецподразделений / Варганов В.П., (учебное пособие. - 2004. - 160 с, 258 рисунков).: Кременчуг- (Библиотека сотрудника спецподразделения).
 
В учебном пособии представлены материалы по различным тирам, некотором их оборудовании и разнообразным мишеням, которые могут использоваться при подготовке сотрудников спецподразделений, а также при отработке техники стрельбы в условиях скоротечного огневого контакта на коротких дистанциях. Представлена разработанная автором классификация мишеней по различным признакам.
 
Книга рассчитана на инструкторов и сотрудников спецподразделений воинских формирований и правоохранительных органов, выполняющих задачи по предупреждению и пресечению террористических акций, проведению мероприятий по физическому захвату вооруженных правонарушителей, пресечению тяжких преступлений, носящих насильственный характер, освобождению заложников в случаях их захвата террористами и другими преступниками, обеспечению безопасности участников уголовного судопроизводства, сотрудников правоохранительных органов и судей, членов их семей и близких родственников и т.д.
 
left0Стрелковое оружие и стрелковая подготовка. Терминологический словарь / Варганов В.П., (учебное пособие. - 2004. - 252 с.: Кременчуг - (Библиотека сотрудника спецподразделения).
 
Терминологический словарь по стреловому оружию и стрелковой подготовке содержит более 1400 слов и словосочетаний и рассчитан на сотрудников спецподразделений воинских формирований и правоохранительных органов, выполняющих задачи по предупреждению и пресечению террористических акций, проведению мероприятий по физическому захвату вооруженных правонарушителей, пресечению тяжких преступлений, носящих насильственный характер, освобождению заложников в случаях их захвата террористами и другими преступниками, обеспечению безопасности участников уголовного судопроизводства, сотрудников правоохранительных органов и судей, членов их семей и близких родственников и т.д.
 
left0Спецподразделения «А». Дайджест. 1996-2004 гг./ составитель Варганов В.П., – 2004. – 252 с,.: Кременчуг - (Библиотека сотрудника спецподразделения).
 
В сборнике представлены материалы некоторых СМИ о деятельности спецподразделений «А» в Украине на протяжении 10 лет с момента их создания, а также о легендарном контртеррористическом подразделении - российской «Альфе» и ее 30-летии.
 
Сборник рассчитан на сотрудников спецподразделений воинских формирований и правоохранительных органов, выполняющих задачи по предупреждению и пресечению террористических акций, проведению мероприятий по физическому захвату вооруженных правонарушителей, пресечению тяжких преступлений, носящих насильственный характер, освобождению заложников в случаях их захвата террористами и другими преступниками, обеспечению безопасности участников уголовного судопроизводства, сотрудников правоохранительных органов и судей, членов их семей и близких родственников и т.д. Материалы сборника могут быть интересны и читателям, которые интересуются историей создания и деятельностью контртеррористических спецподразделений.
 
left0Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом. Международно-правовые подходы. - К., Национальная библиотека им. В.И.Вернадского; издательство "ЮНОНА-М", 2002. - 723 с.
 
Монография начальника штаба Антитеррористического центра при СБ Украины, полковника В.Ф.Антипенко представляет собой комплексное исследование терроризма как международного преступного социально-политического явления. Автором предложены принципиально новые квалификационные конструкции состава международного преступления - "терроризм".
 
Книга предназначена для юристов-международников, специалистов в области борьбы с тероризмом, а также для широкого круга читателей, интересующихся этой проблемой.
 
left0На сторожі безпеки держави: українській спецслужбі - 10 років.- Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. - 160 с.
 
Збірник публіцистичних матеріалів про окремі аспекти діяльності Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області.
 
left0Кулага І.І., Зуєв В.В. Органи державної безпеки в Донецькій області; спогади, факти, документи. - Донецьк: ТОВ "Алан", 2002. - с. 400, кол. вкл.
 
У книзі відтворюється діяльність органів державної безпеки в Донбасі на різних етапах великого шляху - ВНК-ОДПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ - і, зрештою, десятилітній період становлення і розвитку Управління Служби безпеки України в Донецькій області.
 
Видання послужить вихованню у молодих працівників СБУ почуття відповідальності за виконання службового обов'язку, ознайомить їх з кращими сторінками історії місцевих органів державної безпеки і традиціями чекістів старшого покоління.
 
Розраховане на широке коло читачів.
 
left0Без права на помилку / Упоряд. О.А.Ємельянов; Худож.-оформлювачі Б.П.Бублик, С.В.Правдюк. - Харків: Фоліо, 2002. - 286 с.
 
До книги ввійшли оповідання і документальні нариси про становлення і розвиток органів держбезпеки України. Весь матеріал, який ввійшов до збірки, ґрунтується на реальних фактах і подіях, що мали місце на різних етапах розвитку спецслужби. Деякі з матеріалів лише сьогодні позбулися грифу секретності, і про них відтепер можна розповісти широкому загалу читачів.
 
Книга присвячена 10-й річниці Служби безпеки України.
 
left0Бахін В.П., Гора І.В., Цимбал П.В. Криміналістика: Курс лекцій (ч.1). - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 356 с.
 
Курс лекцій складається із 12 тем. Авторами вперше, крім таких традиційних тем, що вивчаються в юридичних вузах, як "Криміналістична ідентифікація", "Дактилоскопія", "Криміналістичне дослідження документів", "Словесний портрет", "Криміналістична методика", пропонуються теми "Розслідування вбивств на замовлення" та "Розслідування кримінальних вибухів".
 
Належна увага окремо приділена криміналістичній одорології.
 
left0Гриненко І.М. Наркобізнес та національна безпека. - К.: Сфера, 2002. - 211 с.
 
Проблема наркотичної залежності в останні роки стала надзвичайно актуальною для нашої країни. Один з надсерйозних аспектів цієї проблеми - міжнародний наркобізнес - є об'єктом спеціального інтересу Служби безпеки України. Так само, як і відмивання та використання грошей, отриманих в результаті незаконних операцій розповсюджувачів наркотиків по всій території земної кулі, включаючи й Україну.
 
Ця книжка, пропонована широкій українській аудиторії, є унікальною. ЇЇ автор - професійний експерт, який працює в системі СБУ.
 
left0В.Мікушев, О.Добровольський. Михайло Петренко “Дивлюсь я на небо…”. Хронікально-документальна розповідь. - Слов‘янськ.: “Печатный двор”, 2002р.
 
Нова робота про Михайла Петренка написана на архівних матеріалах органів безпеки, що раніше не публікувалися.
 
Статті А. Шамрая та Н. Павленко дають уявлення про Слов'янськ ХVII- ХVIII століть й аналізують літературну спадщину поета.
 
Книга виходить до 180-річчя з дня народження поета й розрахована на широке коло читачів.
 
left0Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР (1922-1934): історико-юридичний аналіз: Монографія. - К.: НА СБУ, 2002. - 290 с.
 
Вперше в межах спеціального монографічного дослідження: визначено основні тенденції розвитку органів ДПУ УСРР на всіх етапах існування управління; досліджено не висвітлені раніше аспекти еволюції адміністративної та інших форм позасудовоі репресії, які застосовувались цими органами; виявлено функціональні та структурно-організаційні особливості транспортних органів ДПУ УСРР; проаналізовано становлення і розвиток системи надзвичайних сесій та їх вплив на правовий статус і правозастосовчу діяльність органів ДПУ УСРР; з'ясовано зміст правового регулювання діяльності органів ДПУ УСРР в окремих сферах державного і суспільного життя; простежено основні етапи становлення та розвитку фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів ДПУ УСРР; розкрито особливості прокурорського нагляду за органами ДПУ на початку 30-х рр.
 
Для науковців-істориків, викладачів, курсантів та слухачів навчальних закладів системи СБ України та інших правоохоронних органів, усіх, хто цікавиться історією України.
 
Друкується в авторській редакції.
 
left0Скрипник О.В. За золотом Нестора Махна. - Запоріжжя: Дике Поле, 2001. - 268 стор.
 
У пригодницькій повісті "За золотом Нестора Махна", написаній на основі маловідомих документів, що збереглись в архівах органів державної безпеки, розгортається драматична історія пошуків махновським ад'ютантом Іваном Лепетченком цінностей, закопаних на території Гуляйпільського району. Про посланця Махна і його завдання стає відомо чекістам. Вони розробляють масштабну операцію, хід якої контролює керівництво ГПУ. Лепетченкові не залишається нічого іншого, як прийняти запропоновані чекістами умови. Але він все ж таки намагається діяти за власним сценарієм.
 
У другому розділі книги вперше публікуються листи Махна і його бойових товаришів, спогади, свідчення та інші документи, які проливають світло на життя і діяльність махновців у еміграції.
left0Сідак В., Валько І. Мораль і безпека особи, нації, держави. Історико-філософські нариси: Монографія. - К., 2001. - 221 с.
 
Мораль як феномен культури, що регулює усі, без винятку відносини людей, розглядається в книзі у взаємозв'язку з таким невід‘ємним чинником існування самої людини, національної спільноти, держави, як безпека. Написана у формі історико-філософських нарисів, монографія розрахована на найширші кола читачів.
 
left0Вєдєнєєв Д.В., Шевченко С.В. Українські Соловки. - К.: "ЕксОб", 2001. - 208 с.: іл.
 
Збірник містить нариси, науково-популярні статті історичної тематики про пошукові експедиції, що працювали на Соловках, в Архангельську, Республіці Карелія (Петрозаводськ, Медвеж'єгорськ, Сандармох), а також документальні розповіді про долі українських політв'язнів - визначних діячів Розстріляного Відродження, митців, політиків, інших історичних осіб, репресованих за доби тоталітаризму.
 
Про трагічні фінали життя цих людей донедавна не повідомляли навіть авторитетні енциклопедичні видання. В основі творів, вміщених у збірнику, - документальні матеріали з архівів спецслужб України і Російської Федерації.
 
Видання розраховане на фахівців і всіх, хто цікавиться історією.
 
left0Сідак В. С. На шляху до Воєнної доктрини України (історичний нарис): Монографія. - К: Вид-во Національної академії СБ України; Вид-во МАУП, 2001. - 216 с.: іл.
 
У монографічному дослідженні на основі багатого фактичного матеріалу, із залученням великого масиву архівних документів, що раніше не публікувалися, простежується генезис доктринальних поглядів політичного й військового керівництва українських державних формацій 1917-1921 рр. — Центральної Ради, Гетьманату, Директорії — на шляхи будівництва вітчизняних збройних сил, політику держави у цій сфері, а також висвітлюються їх практичні кроки розбудови й реформування Українського Війська.
 
Для науковців, викладачів і курсантів військових навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться маловідомими сторінками історії України.
 
left0"Закордот" в системі спецслужб радянської України : Збірник документів. - К.: Вид-во НА СБУ, 2000. - 213с.
 
Пропонований збірник документів про діяльність '"Закордоту" - глибоко законспірованого відділу ЦК КП(б) України вперше у вітчизняній і світовій історіографії відображає умови зародження і функціонування всередині громадської організації - партії більшовиків - особливого структурного підрозділу, аналогічного за своїми функціями спеціальним службам: органам розвідки і контррозвідки.
 
Збірник розрахований на викладачів, аспірантів і слухачів Національної академії СБ України, юристів, істориків, політологів, а також усіх, хто цікавиться питаннями теорії і практики діяльності спецслужб в механізмі держави.
 
left0Сахно А.I. Щоденник "контрреволюціонера". - К.; Бланк-Прес, 1999. - 159с.
 
Долі простих людей в коловерті історії, які постраждали чи й загинули в жорнах масових репресій тоталітарного комуністичного режиму - ось основна тема документально-публіцистичних нарисів, вміщених у книжці. Автор базує свої твори виключно на архівних матеріалах СБУ.Читачеві цікаво буде дізнатися про так звані антирадянські організації, які боролися за самостійну Україну в 20-30-ті роки, про "подвійне життя" деяких партійних функціонерів тих років, про невідомі сторінки життя та загибелі видатного українського співака, народного артиста Михайла Донця, а також про складні долі інших людей.
 
Розрахована на тих, хто цікавиться історією рідного краю.
 
left0Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Михайло Грушевський: Справа "УНЦ" і останні роки (1931-1934). - К.: Критика, 1999. - 356 с.
 
Книга відомого українського історика Юрія Шаповала та генерала СБУ Володимира Пристайка присвячена останньому десятиліттю життя Михайла Грушевського - від його повернення в 1924 році з еміграції до загадкової смерті 1934 року в Кисловодську. Велика кількість нових, недоступних досі дослідникам документів, уперше опублікованих та проаналізованих у книжці, висвітлює механізми стеження за видатним ученим-гуманітарієм та підготовки масових репресій проти української інтелігенції.
 
left0“Польське підпілля 1939-1941. Львів-Коломия-Стрий-Золочів”.
 
Том 1. - Варшава - Київ, 1998
 
У томі вміщено декілька спеціальних повідомлень наркома внутрішніх справ УРСР Івана Сєрова московському керівництву про боротьбу з “польським націоналістичним підпіллям” та документи з 10 архівних кримінальних справ, що велися органами НКВС стосовно підпільників – генерала Маріуша Заруського, поетеси і письменниці Беати Обертинської , командування ОкругуСоюзу Збройної Боротьби ( СЗБ ) у Львові та ін.
 
left0“Переселення поляків та українців 1944-1946”.
 
Том 2. - Варшава – Київ, 2000
 
9 вересня 2005 року виповнився 61 рік від дня підписання Люблінської угоди про евакуацію українського населення з території Польщі  і польського – з території УРСР. 184 документи, оприлюднені на сторінках тому, висвітлюють роль спецслужб у реалізації прийнятих тодішнім державно-політичним керівництвом рішень, спротив поляків і українців переселенню та динаміку зустрічних переселень, показують трагедію людських доль по обидва боки кордону.
 
left0“Польське підпілля 1939-1941. Від Волині до Покуття”.
Том 3. - Варшава - Київ, 2004
 
Продовженням 1-го тому видавничої серії став 3-й том. У двох його книгах опубліковані спецповідомлення керівників НКВС УРСР,  протоколи допитів заарештованих , у тому числі зі справи заарештованого у березні 1940 року коменданта СЗБ генерала Міхала Токажевського-Карашевича. Документи розкривають процес ліквідації органами НКВС польського підпілля на території довоєнних Волинського, Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств. Вперше в історичній науці подається інформація про кур’єрський зв’язок СЗБ з базами підпілля в Будапешті та Бухаресті.
Усі три томи видавничої серії , крім текстових документів та допоміжного науково-довідкового апарату , містять також оригінальні фотознімки.
 
left0“Поляки і українці між двома тоталітарними системами 1942-1945”.    Том 4. - Варшава – Київ, 2005
 
У двох книгах тому висвітлюються трагічні події на Волині та у Східній Галичині 1943-1944 років. Під час підготовки тому спільним творчим колективом здійснено значну роботу щодо пошуку архівних документів з історії українського і польського підпілля , Української Повстанської Армії та Армії Крайової , інших збройних формувань, а також діяльності німецької окупаційної влади, радянських органів державної безпеки в роки Другої світової війни.
 
left0Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (невідомі сторінки історії): Монографія. - К.: Видавничий дім "Альтернативи", 1998. - 320 с.
 
Дослідження присвячене діяльності спеціальних органів безпеки українських національних державних формацій 1917-1921 років: Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР, ЗУНР та Державного Центру УНР в еміграції. Залучення великого масиву документальних друкованих джерел, мемуаристики та раніше не відомих архівних матеріалів дало авторові змогу досягти максимальної об'єктивності при висвітленні складних історичних подій доби Української революції, виважено оцінити здобутки й помилки тогочасних національних спецслужб у боротьбі за державність України.
 
Розрахована на істориків, юристів, курсантів та слухачів вищих спеціальних закладів, усіх, хто цікавиться історією України.
 
left0Ю.Шаповал, В.Пристайко, В.Золотарьов ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. - К.: Абрис, 1997. - 608 с.: іл.
 
Використовуючи недоступний раніше і унікальний за своїм змістом архівний і фактичний матеріал, автори розповідають про долі відповідальних працівників ЧК-ГПУ-НКВД в Україні, про роль, яку відіграли вони в утвердженні тоталітарного режиму. При цьому сторінки біографій керівних чекістів відтворюються вперше і позбавлені традиційних і культивованих в колишньому СРСР та в Україні стереотипів в оцінках діяльності ЧК-ГПУ-НКВД.
 
Книга містить унікальні документи, а також довідкові матеріали, що розкривають "кухню" роботи чекістських органів, їхню справжню функцію в системі більшовицької державності, висвітлюють біографії багатьох діячів ЧК-ГПУ-НКВД.
 
Розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.
 
left0Человек вооруженный / А.А.Михайлюк, Г.С.Быструхин, И.А.Ковтун, И.П.Федько. -К. : Генеза, 1997. - 168 с.: илл. - (Б-ка телохранителя).
 
У книзі послідовно відображено процес підготовки співробітника приватної охорони - від теорії, через індивідуальну підготовку охоронця, до бойового злагоджування груп охорони. Подані в кожному розділі методичні рекомендації допоможуть керівникам груп охорони грамотно організувати підготовку своїх співробітників.
 
Розрахована на широке коло читачів.
 
left0Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ - НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. - К.: Україна, 1996. - 335 с.
 
На підставі унікальних, не доступних раніше документів і матеріалів простежуються останні трагічні десять років життя і діяльності видатного українського політика і вченого Михайла Грушевського. Це роки, коли після повернення з еміграції на Батьківщину навесні 1924 р. і до самої смерті в листопаді 1934-го він перебував під постійним наглядом ГПУ - НКВД. Чому так сталося? Як впливало на долю М. Грушевського те, що він опинився в колі пильної уваги чекістів? На ці та багато інших запитань дають відповідь автори цієї книжки.
 
Розрахована на фахівців, усіх, хто цікавиться історією України.
 
left0Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Справа "Спілки визволення України": невідомі документи і факти. Науково-документальне видання. - К.: Інтел, 1995. - 448 с.
 
Науково-документальне видання присвячено справі "Спілки визволення України", судовий процес в якій відбувся навесні 1930 р. і став одним з перших інспірованих політичних процесів доби сталінізму. З якою метою було організовано цю справу? Чому підсудні, до яких належало чимало відомих українських інтелектуалів, визнавали безпідставні обвинувачення на свою адресу? Як складалися у подальшому їхні долі, а також долі "режисерів" з ГПУ, котрі керували процесом? На ці та інші запитання дають відповіді автори видання, котрим вдалося віднайти невідомі раніше архівні документи.
 
Розраховане на фахівців, усіх, хто цікавиться історією України.
 
left0Отчет Екатеринославской губернской чрезвычайной комиссии с 1 января 1920 г. по 1 ноября 1921 г. - Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994. - 234 с.: іл. 4.
 
Книга складається з трьох розділів, в яких зібрано матеріали, що довгий час зберігались у спецсхоронах КДБ СРСР і висвітлюють історичну минувшину Катеринославщини в роки громадянської війни та початку становлення радянської влади.
 
Розрахована на істориків,  краєзнавців та шанувальників рідного краю.
 
left0Вєдєнєєв Д.В., Букін В.П. Спеціальні служби в історії Української держави. – К.: Вид-во Національної академії СБ України, 2003. – 60 с.
 
В книзі на матеріалах експозиції Музею історії розвідки та контррозвідки України висвітлюються основні етапи становлення і діяльності української розвідки та контррозвідки періодів Козацько-гетьманської держави, Української держави 1917-1920 рр., Української РСР, становлення органів державної безпеки суверенної України та вищого спеціального навчального закладу СБ України.
 
left0Будков Д.В., Вєдєнєєв Д.В. Слово правди про Україну. Міжнародно-інформаційна діяльність Української держави. 1917-1923 рр. – К.: К.І.С., 2004. – 204 с.
 
На основі широкого кола маловідомих документів та літератури вперше у вітчизняній історіографії висвітлюється процес міжнародно-інформаційної діяльності різних форм Української державності 1917 – 1923 рр. У контексті тогочасного міжнародного становища України розглядаються завдання, основні напрями, форми й методи зовнішньополітичної пропаганди, установи з її ведення. Окремо йдеться про загрози інформаційні безпеці молодої суверенної держави, пам’ятати про які доцільно і зараз. Для викладачів історії, всіх, хто цікавиться минулим діяльності Української держави на міжнародній арені.
 
left0Вєдєнєєв Д.В., Кучер В.І. Українці проти нацизму. Політичний вимір. – Запоріжжя: Просвіта, 2005. – 84 с.
 
В монографії з використанням архівних матеріалів розглядається місце України у складних геополітичних процесах передодня і подій Другої світової війни внесок у розгром нацизму українського радянського партизансько-підпільного руху та українського самостійницького національно-визвольного руху.
 
left0Биструхін Г.С., Вєдєнєєв Д.В. Війна у кам’яних джунглях: Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності (1945 –2005). –  К.: Ґенеза, 2006. – 512 с.
 
Уперше в рамках монографічної праці на основі аналізу близько 35 історичних прикладів національно-визвольних і революційних рухів, локальних воєн та регіональних збройних конфліктів у післявоєнному світі, включаючи пострадянський простір, розкрито сутність стратегії та особливості тактики збройної та підривної діяльності антиурядових сил різного військово-політичного спрямування у містах, форми й методи протидії їм збройних сил, спецслужб та військ спеціального призначення. Висвітлюється розвиток теоретико-практичних поглядів на проблеми міської партизанської війни. Окремий розділ присвячено військово-політичним подіям в Західній Україні у 1945-1950-х роках. Розглядаються основні фактори, що несуть загрозу безпеці урбанізованому виміру існування сучасної України. Подано аналіз дій норм міжнародного гуманітарного права щодо партизансько-повстанської та анти партизанської боротьби у сфері протидії тероризму.
 
left0Вєдєнєєв Д.В.,  Будков Д.В.  Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби Української держави. 1917-1923 рр. – К.: К.І.С., 2006. – 312 с.
 
На основі численних маловідомих архівних документів і літератури вперше комплексно висвітлено процес організаційно-правового й функціонального становлення дипломатичної й консульської служби різних історичних форм Української державності 1917–1923 років – національно-республіканської періодів Центральної Ради й Директорії, гетьманської, радянської (УРСР), Державного центру УНР в екзині. Розглянуто міжнародні умови формування дипломатичних відомств, їх службові завдання, процес творення центрального апарату відомств зовнішніх зносин, дипломатичних й консульських представництв, питання управління ними, підбір і розстановка кадрів. Розглядається проблема стосунків між дипломатією УРСР і радянськими спеціальними службами. Для науковців, викладачів історії й міжнародних відносин, студентів, усіх, хто цікавиться історією міжнародних зв’язків України.
 
left0Костюков С.М., Пилипчук В.Г., Костюченко М.І. Міжнародні організації та союзи (організаційні форми, принципи, функції) – К.: СБ України, 2006. – 352 с.
 
У посібнику подано систематизовані відомості про організаційну побудову, цілі, функції та принципи діяльності Організації Об’єднаних Націй, а також регіональних, міжрегіональних та інших міжнародних організацій і союзів. При підготовці посібника було враховано положення Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки у частині, що стосується надання співробітникам правоохоронних органів та спеціальних служб України відповідного базового інформаційно-довідкового матеріалу для підвищення рівня їх обізнаності щодо основ європейської та євроатлантичної інтеграції, різних аспектів міжнародного співробітництва.
 
left0Правові основи боротьби з тероризмом: Збірник документів / Упорядники Крутов В.В., Пристайко В.І., Качур С.І. – К.: СБ України, 2006. – 519 с.
 
У виданні зібрано та систематизовано основні нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні документи у сфері боротьби з тероризмом, ратифіковані Україною. Збірник є першим такого обсягу виданням документів з правових основ боротьби з тероризмом в Україні.
 
 
left0Корж І.Ф. Військова служба в Україні: правове регулювання: Монографія. – К.: СБ України, 2006. – 208 с.
 
У монографії вперше на основі узагальнення, всебічного аналізу законодавства України та провідних країн світу, інших документальних матеріалів висвітлено теоретико-прикладні аспекти вступу громадян на військову службу, їхнього просування по службі та припинення військово-службових відносин. Досліджено правовий зміст військової служби: визначено її поняття та головну мету функціонування, розкрито особливості й відмінності від інших видів державної служби, обґрунтовано віднесення її до державної служби особливого виду, розглянуто основні елементи правового статусу військовослужбовця (права, обов’язки, правові обмеження, державні гарантії, пільги та проблеми їх реалізації), визначено напрями розвитку чинного законодавства, що регулює військово-службові відносини.
 
left0Словник основних термінів у сфері боротьби з тероризмом. – К.: СБ України, 2006. – 144 с.
 
Словник є першим в Україні експериментальним виданням, у якому зібрано й систематизовано основні терміни та усталені вирази, що належать до професійної лексики у сфері боротьби з тероризмом, подано їх визначення з урахуванням норм міжнародного права, положень нормативно-правових актів України і наукових напрацювань вітчизняних та іноземних вчених, а також короткі відомості, прикладного значення, про найважливіші поняття зі сфери антитерористичної діяльності. Словник розрахований на широке наукове обговорення з метою подальшого опрацювання і правового закріплення понятійно-категоріального апарату у сфері протидії тероризму.
 
left0Міжнародне  співробітництво у сфері боротьби з тероризмом із застосуванням бактеріологічної, хімічної і ядерної зброї: Матеріали науково-практичного семінару, 11-12 жовтня 2005 року, Яворівський загальновійськовий полігон ЗС України / Голова ред. колегії Тимошенко В.А. – К.: СБ України, 2006. – 116 с.  
 
У збірнику вміщено матеріали щодо актуальної проблеми сучасності – технологічного тероризму. У його основі доповіді і виступи учасників науково-практичного семінару «Міжнародне  співробітництво у сфері боротьби з тероризмом із застосуванням бактеріологічної, хімічної і ядерної зброї», організованого в Україні в рамках міжнародного навчання «Joint assistance-2005».
 
left0Сектор безпеки: рекомендації міжнародних організацій. Збірник документів / Упорядник Бєлов О.Ф. – К.: НКЦ СБ України, 2006. – 246 с.
 
У збірнику подано документи, що розкривають основні вимоги й рекомендації Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Організації Північноатлантичного договору щодо сектора безпеки в контексті положень міжнародних правових актів стосовно прав і свобод людини. Збірник має сприяти пошуку відповідей на питання – як повинна розвиватися система колективної безпеки у ХХІ столітті і яке місце в ній має посісти Україна, де межа між правом нації на безпеку і свободою людини та які принципи побудови системи правоохоронних органів і спеціальних служб у сучасних умовах.
 
left0Дмитренко М.А. Формування політичної культури суспільства в трансформаційний період: Монографія. – К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – 192 с.
 
У монографії представлено результати наукових досліджень впливу соціально-економічних факторів на суспільні відносини, сформульовано положення комплексу атрибутивних рис процесу формування політичної культури суспільства на основі політично-комунікативного потенціалу соціуму, політичної освіти та просвітництва в умовах трансформації, що визначають якість прогнозування та управління політичним розвитком індивідів, колективних та інституціональних суб’єктів політичної діяльності.
 
 
 
Дмитренко М.А. Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України: Монографія. – К.: Видавництво «Знання України», 2006. – 348 с.
 
У монографії представлено результати наукових досліджень політичних загроз національній безпеці України, зафіксовано основні форми їх виявів, обґрунтовано необхідність переосмислення пріоритетів державної політики з урахуванням нових викликів і загроз національній безпеці, визначено тенденції можливого їх розвитку, надано пропозиції щодо створення -1568450423545адекватної загрозам системи заходів із забезпечення державної безпеки.
Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Завданнями Служби безпеки України є:- захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;ї- попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.їДіяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності й відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й конспірації.їДіяльність Служби безпеки України відбувається на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках із метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені в порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.їНеправомірне обмеження законних прав і свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Орган Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками під час виконання службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав і свобод, відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їхніх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.їДіяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, у Службі безпеки України забороняється.їСистему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи. Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.їЦентральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять до системи Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку з зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.їОрганізація та порядок діяльності Служби безпеки України регулюються Законом України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992р. Закон складається з 7 розділів (36 статей):ї
Закон України Про Службу безпеки України
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Служба безпеки України
Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України. { Частина друга статті 1 в редакції Закону N 2592-VI від 07.10.2010 }
Стаття 2. Завдання Служби безпеки України
На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. { Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004 } До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Стаття 3. Засади діяльності Служби безпеки України
Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.
Стаття 4. Правова основа діяльності Служби безпеки України
Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України , цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
Стаття 5. Діяльність Служби безпеки України і права людини
Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності. Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових осіб та органів Служби безпеки України.
Стаття 6. Позапартійність Служби безпеки України
Використання Служби безпеки України в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, в Службі безпеки України забороняється. На період служби чи роботи за трудовим договором членство співробітників Служби безпеки України у таких об'єднаннях зупиняється. Як виняток, дозволяється членство працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, у професійних спілках.
Стаття 7. Право громадськості на інформацію про діяльність Служби безпеки України
Громадськість України через засоби масової інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку інформується про діяльність Служби безпеки України. Забороняється встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету Служби безпеки України, її компетенції та основних напрямів діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників Служби безпеки України. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі і гідності особи або порушити її законні права, крім випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя.
Стаття 8. Відносини Служби безпеки України з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами та їх об'єднаннями
Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань. Громадяни України та їх об'єднання, інші особи сприяють законній діяльності Служби безпеки України на добровільних засадах.
Розділ II СИСТЕМА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 9. Система Служби безпеки України
Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. { Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 } Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні. Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.Статтю 9 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 965-IV від 19.06.2003
Стаття 10. Центральне управління Служби безпеки України
Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України. { Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3200-IV від 15.12.2005, N 3475-IV від 23.02.2006 } { Частину другу статті 10 виключено на підставі Закону N 3200-IV від 15.12.2005 } Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян. У межах своєї компетенції Центральне управління Служби безпеки України вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Стаття 11. Регіональні органи Служби безпеки України
З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України. В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях. У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.
Стаття 12. Органи військової контррозвідки
Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III від 21.12.2000, N 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року }
Стаття 13. Голова Служби безпеки України
Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України. Голова Служби безпеки України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. { Частина друга статті 13 в редакції Закону N 2592-VI від 07.10.2010 } Голова Служби безпеки України має заступників, які призначаються на посади за його поданням та звільняються з посад Президентом України. { Частина третя статті 13 в редакції Закону N 2592-VI від 07.10.2010 }
Стаття 14. Колегія Служби безпеки України
У Службі безпеки України створюється колегіальний дорадчий орган - колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на Службу безпеки України завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами.Рішення колегії приймаються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови Служби безпеки України.До складу колегії входять Голова Служби безпеки України, його заступники та інші особи, крім народних депутатів України, призначені Президентом України. Перебування членів колегії в партіях, рухах, інших громадських об'єднаннях, що мають політичні цілі, відповідно до статті 6 цього Закону зупиняється.{ Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 }Положення про колегію Служби безпеки України затверджується Президентом України.
Стаття 15. Порядок призначення начальників органів і підрозділів Служби безпеки України
Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, по роботі з особовим складом, інших підрозділів, визначених Президентом України, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України призначаються на посади за поданням Голови Служби безпеки України та звільняються з посад Президентом України. { Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3200-IV від 15.12.2005, N 3475-IV від 23.02.2006; в редакції Закону N 2592-VI від 07.10.2010 } { Частину другу статті 15 виключено на підставі Закону N 2592-VI від 07.10.2010 } Порядок призначення інших посадових осіб Служби безпеки України визначається Головою Служби безпеки України. Начальники регіональних органів Служби безпеки України призначаються з відома глави місцевої державної адміністрації.
Стаття 16. Взаємодія Служби безпеки України з органами безпеки іноземних держав
Для вирішення покладених завдань Служба безпеки України може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод.
Стаття 17. Взаємодія Служби безпеки України з правоохоронними та іншими державними органами України
Служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами Служби безпеки України і відповідного відомства. { Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2171-III від 21.12.2000 }
Стаття 18. Фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України
Фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Органи місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування сприяють Службі безпеки України, її органам і підрозділам у вирішенні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортом і зв'язком. Служба безпеки України має адміністративні приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, відомчий житловий фонд.Статтю 18 доповнено частиною згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008
Розділ III КАДРИ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 19. Склад кадрів Служби безпеки України
Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України. Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України, в межах встановленого бюджету.
Стаття 20. Військовослужбовці Служби безпеки України
Умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором . На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України. Військовослужбовцям Служби безпеки України видається службове посвідчення, вони мають єдину форму одягу, зразки якого затверджуються Президентом України. Використання військових звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення військовослужбовців Служби безпеки України іншими особами тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.
Стаття 21. Правове регулювання трудових відносин працівників Служби безпеки України
Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, регулюються законодавством України про працю.
Стаття 22. Підготовка спеціалістів для Служби безпеки України
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації спеціалістів для Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та інших актів законодавства. Для забезпечення професійної освіти кадрів Служба безпеки України створює відповідні навчальні заклади.
Стаття 23. Запас Служби безпеки України
У запас Служби безпеки України зараховуються громадяни України, які вислужили установлені строки служби і звільнені зі служби у Службі безпеки України, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Зазначені особи перебувають на військовому обліку в Центральному управлінні та регіональних органах Служби безпеки України і залучаються до проведення навчальних зборів у визначеному законодавством порядку. { Стаття 23 в редакції Закону N 1014-V від 11.05.2007 }
Розділ IV ПОВНОВАЖЕННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України
Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: 1) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України; { Пункт 1 статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3111-III від 07.03.2002 } { Пункт 1-1 статті 24 виключено на підставі Закону N 3200-IV від 15.12.2005 } 2) здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном; 3) виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів; 4) здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; 5) забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань; 6) здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства; 7) брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України; { Пункт 7 частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004 } 8) здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки; 9) у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі надходження від них, членів їх сімей та близьких родичів заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб; { Пункт 9 статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000 } 10) сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України; { Пункт 10 статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року } 11) сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій; 12) подавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі із злочинністю; 13) брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил; { Пункт 14 частини першої статті 24 виключено на підставі Закону N 3475-IV від 23.02.2006 } 15) проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, впроваджувати їх результати в практику діяльності Служби безпеки України; 16) виконувати за дорученням Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави; { Пункт 16 статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 } 17) брати участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.Статтю 24 доповнено пунктом 17 згідно із Законом N 747-IV від 15.05.2003
Стаття 25. Права Служби безпеки України
Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: 1) вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності; 2) подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці; { Пункт 2 частини першої статті 25 в редакції Закону N 1703-IV від 11.05.2004 } 3) одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" ; { Пункт 3 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III від 10.01.2002 } 4) входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення; 4-1) складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Служби безпеки України, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; { Частину першу статті 25 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004 } { Пункт 5 статті 25 виключено на підставі Закону N 488-IV від 06.02.2003 } 6) використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам , для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги; 7) виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин; 8) проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" ; 9) здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності цих відносин; 10) користуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ, організацій, військових частин, а також жилими та іншими приміщеннями громадян; 11) направляти військовослужбовців Служби безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства і організації за ініціативою їх керівників; { Пункт 11 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV від 15.12.2005 } 12) в інтересах контррозвідки і оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями, покладеними на Службу безпеки України цим Законом; { Пункт 12 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV від 15.12.2005 } 13) морально і матеріально заохочувати співробітників Служби безпеки України та інших осіб за заслуги по забезпеченню державної безпеки; представляти їх у встановленому порядку до державних нагород; 14) позачергово придбавати квитки на всі види транспорту незалежно від наявності місць і поселятися в готелях при пред'явленні посвідчення про відрядження; 15) безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування , залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, а також попутним транспортом; 16) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку. У разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право: 1) одержувати в установленому законом порядку на письмову вимогу керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України від митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій інформацію і документи про операції, стан рахунків і руху коштів на них за конкретний проміжок часу , вклади, внутрішньо- та зовнішньоекономічні угоди, а також завірені копії документів, на підставі яких було відкрито рахунок конкретної юридичної або фізичної особи. Отримання від банків відомості, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" . Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб; 2) залучати в установленому законодавством порядку до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів; 3) одержувати в установленому законодавством порядку за письмовими запитами керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування України; 4) подавати за матеріалами оперативно-розшукової діяльності до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України; 5) входити за письмовим розпорядженням керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, на пункти пропуску через державний кордон та митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю; 6) за постановою слідчого та з санкції відповідного прокурора по нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані в розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації; 7) ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат. { Частину другу статті 25 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 3266-VI від 21.04.2011 } Органи і підрозділи Служби безпеки України, які здійснюють боротьбу з тероризмом, мають повноваження органу дізнання.Статтю 25 доповнено пунктом 16 згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000Статтю 25 доповнено частиною другою згідно із Законом N 965-IV від 19.06.2003Статтю 25 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 965-IV від 19.06.2003
Стаття 26. Підстави і порядок застосування зброї та спеціальних засобів
Військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію" , військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.
Розділ V СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ПРАЦІВНИКІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 27. Соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України
Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років. Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.
Стаття 28. Правові гарантії захисту військовослужбовців Служби безпеки України та громадян, які беруть участь у забезпеченні державної безпеки
Військовослужбовці Служби безпеки України при виконанні покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Недоторканність їх особи, їх честь і гідність охороняються законодавством.Близькі родичі військовослужбовців Служби безпеки України також підлягають державному захисту. Правопорушення щодо близьких родичів військовослужбовців Служби безпеки України, вчинені у зв'язку з виконанням покладених на цих військовослужбовців обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. { Частина друга статті 28 в редакції Закону N 1381-XIV від 13.01.2000 }Під захистом держави знаходяться особи, які допомагають і сприяють Службі безпеки України, а також пенсіонери Служби безпеки України.Особам, які допомагають і сприяють Службі безпеки України, гарантується конфіденційність відносин. Розголошення даних про такі відносини, інші правопорушення щодо цих громадян та членів їх родин, які здійснюються у зв'язку з їх діяльністю по забезпеченню державної безпеки, тягнуть за собою встановлену законодавством відповідальність.Працівники Служби безпеки України в разі залучення їх до заходів щодо забезпечення державної безпеки, не пов'язаних безпосередньо з їх функціональними обов'язками, користуються правами, які надаються військовослужбовцям Служби безпеки України пунктами 1, 4, 6 і 7 статті 25 цього Закону. У цих випадках на них поширюються гарантії правового захисту, встановлені для військовослужбовців Служби безпеки України.Не допускається розголошення факту належності співробітників Служби безпеки України до її оперативних підрозділів.
Стаття 29. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Служби безпеки України і громадян, залучених до заходів щодо забезпечення державної безпеки, та компенсація заподіяння збитків їх майну
{ Назва статті 29 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 } У разі загибелі військовослужбовця Служби безпеки України, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого , а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 29 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 } У разі поранення , заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем Служби безпеки України у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. { Частина друга статті 29 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 } Збитки, завдані майну військовослужбовця Служби безпеки України або членам його родини у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються йому, а в разі його загибелі - членам сім'ї у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету. Положення цієї статті поширюються на працівників Служби безпеки України та осіб, залучених до заходів щодо забезпечення державної безпеки, а також на пенсіонерів Служби безпеки України. { Дію статті 30 зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006; додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }
Стаття 30. Грошове забезпечення військовослужбовців та оплата праці працівників Служби безпеки України
{ Назва статті 30 в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 } Форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. { Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006 } Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтю 30 доповнено частиною другою згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006
Розділ VI КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 31. Підзвітність Служби безпеки України
Постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотриманням нею законодавства здійснюється Верховною Радою України. Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України. { Стаття 31 в редакції Закону N 2592-VI від 07.10.2010 }
Стаття 32. Контроль Президента України за діяльністю Служби безпеки України
Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюється Президентом України та уповноваженими ним державними органами. Постійний контроль за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів, розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України здійснюється спеціально призначеними Президентом України посадовими особами. Повноваження цих посадових осіб та правові гарантії їх діяльності визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України. { Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004 } Служба безпеки України регулярно у порядку, визначеному Президентом України, інформує Президента України, членів Ради національної безпеки України і посадових осіб, спеціально призначених Президентом України, з основних питань своєї діяльності, про випадки порушення законодавства, а також на їх вимогу подає інші необхідні відомості. Голова Служби безпеки України щорічно подає Президенту України письмовий звіт про діяльність Служби безпеки України. Голова Служби безпеки України несе персональну відповідальність за своєчасність, об'єктивність і повноту поданої інформації.
Стаття 33. Контроль за адміністративно-господарською і фінансовою діяльністю Служби безпеки України
Контроль за адміністративно-господарською і фінансовою діяльністю Служби безпеки України здійснюється у порядку, визначеному Президентом України. cprt2 {color: #FfFfFf; font-style: italic}
Стаття 34. Нагляд за додержанням законів
Вищий нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою безпеки України здійснює Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори.
Розділ VII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 35. Відповідальність співробітників Служби безпеки України
Співробітники Служби безпеки України самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Співробітники Служби безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки. Такі збитки відповідно до законодавства компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки України.
Стаття 36. Відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Служби безпеки України
Законні вимоги співробітників Служби безпеки України при виконанні ними службових обов'язків є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Непокора або опір законним вимогам співробітників Служби безпеки України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством. Президент України Л.КРАВЧУК Президент України Петро Порошенко підписав закон №307-VIII "Про внесення змін до статті 2 закону України "Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України", згідно з яким загальна чисельність СБУ встановлюється в кількості 27 тис. чоловік, а в особливий період (крім періоду воєнного стану) - 31 тис. чоловік. Документом визначається штатна чисельність службовців СБУ, необхідних для виконання покладених на неї завдань в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану чи до моменту прийняття рішення про демобілізацію. Також врегульовано питання визначення чисельності спецслужби на період дії воєнного стану. Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Верховна Рада прийняла цей закон 9 квітня. Читайте також: Порошенко анонсував референдум про приєднання до НАТОБільше читайте тут: http://tsn.ua/politika/poroshenko-pidpisav-zakon-pro-vstanovlennya-chiselnosti-pracivnikiv-sbu-423236.htmlЗавдання та правові засади діяльності Служби безпеки України
Чинне законодавство України до переліку правоохоронних органів відносить також Службу безпеки України. Обов'язковою умовою ефективного функціонування правоохоронних органів, у тому числі і Служби безпеки, є виконання ними покладених на них законом функцій, дотримання посадовими і службовими особами цих органів законності, забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина.
Діяльність Служби безпеки регламентується Законом від 25 березня 1992 р. "Про Службу безпеки України", у якому визначені завдання, правові засади, система й повноваження цього правоохоронного органу.
Цим же Законом визначені основні її завдання: здійснювати захист: а) державного суверенітету України; б) її конституційного ладу й територіальної цілісності; в) економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України; законних інтересів держави та прав громадян - від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.
До завдань Служби безпеки України також входять попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру й безпеки людства, тероризму, корупції й організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам держави (ст. 2 вказаного Закону). Саме вказані повноваження і є підставою для віднесення Служби безпеки України до правоохоронних органів.
Органи Служби безпеки являють собою централізовану систему, очолювану Головою Служби безпеки України, який підпорядкований Президенту України. Єдність і централізація цього органу зумовлені єдиною законністю, спільністю завдань, а також єдиноначальністю в системі.
Правові підвалини діяльності Служби безпеки України становлять Конституція, закони України ("Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"), КК, КПК та інші нормативні акти, відомчі накази, положення й інструкції, які регламентують діяльність підрозділів цього правоохоронного органу.
В окремих випадках органи Служби безпеки у межах своєї компетенції вирішують проблеми, пов'язані з нормами міжнародного права. Ці норми охоплюються, зокрема, такими міжнародно-правовими актами, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські та політичні права та ін. Крім того, у своїй діяльності ці органи вирішують питання, що грунтуються на міждержавних угодах, укладених Україною.
Основні напрями діяльності й повноваження органів Служби безпеки України
Правове положення Служби безпеки України визначено Законом "Про Службу безпеки України", відповідно до вимог якого в роботі цих органів вирізняють такі основні напрями, як контррозвідувальна діяльність і боротьба зі злочинністю.
Боротьба зі злочинністю, відповідно до законодавства України, ведеться стосовно виявлення, попередження, припинення і розкриття терористичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї й наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів органами дізнання й досудового слідства Служби безпеки. Крім того, провадиться робота з виявлення, попередження, припинення і розкриття діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, злочинних організацій, окремих осіб і громадянських об'єднань, які ставлять за мету зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
Обов'язки, якими наділені органи Служби безпеки, дозволяють у повному обсязі виконувати завдання щодо захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу держави, її законних інтересів та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, у тому числі виявляти, припиняти й розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції цих органів, а також провадити дізнання й досудове слідство у цих справах і розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку з учиненням зазначених злочинів.
Перелік прав органів Служби безпеки України та їх завдань визначено в Законі "Про Службу безпеки України".
Особливий характер діяльності Служби безпеки України зумовлений необхідністю окреслення низки суттєвих вимог професіонального й морально-етичного плану щодо осіб, які працюють у цих органах. Склад їх кадрів закріплено у ст. 19 Закону "Про Службу безпеки України": "Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби".
До цих органів приймаються громадяни України на конкурсній добровільній і договірній основі, які за діловими й моральними рисами, освітнім рівнем і станом здоров'я здатні ефективно виконувати свої службові обов'язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, що затверджуються Головою Служби безпеки України.
Кадровий склад Служби безпеки можна поділити на дві категорії-на військовослужбовців і працівників, які уклали трудовий договір.
Військовослужбовці можуть бути співробітниками, а також військовослужбовцями строкової служби. Співробітники-військовослужбовці виконують свої обов'язки на умовах укладення договору (контракту), а військовослужбовці строкової служби проходять військову службу як призвані на військову службу відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". На співробітників-військовослужбовців і військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України.
Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України, мають єдину форму одягу, їм видається службове посвідчення. Військова форма одягу та знаки розрізнення військовослужбовців установлюються Президентом України, а правила їх носіння затверджуються Головою Служби безпеки України.
Чисельний склад співробітників Служби безпеки України визначається Законом України від 20 жовтня 2005 р. "Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України" і ст. 19 Закону "Про Службу безпеки України".
Якісний склад співробітників вирішується шляхом конкурсного відбору з урахуванням їхніх ділових і моральних якостей. Добір співробітників із високими діловими й моральними якостями - це вимоги Закону "Про Службу безпеки України" та відомчих норм, які конкретизують цю роботу. Значна увага в роботі з кадрами приділяється вихованню й підвищенню рівня їх знань, діловій кваліфікації. У системі органів Служби безпеки України створено підготовку, перепідготовку-й підвищення кваліфікації спеціалістів, що провадяться в навчальних закладах відповідно до Закону України "Про освіту" та інших актів законодавства.
Законом "Про Службу безпеки України" передбачено соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників цих органів. Так, Закон закріплює положення, що військовослужбовці Служби безпеки України при виконанні покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави й перебувають під її захистом. Недоторканність їхньої особи, їхні честь і гідність охороняються законодавством. Під захистом держави знаходяться й особи, які допомагають і сприяють Службі безпеки України, а також пенсіонери цих органів.Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки УкраїниПостійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотримання нею законодавства здійснюються комітетом Верховної Ради України з питань оборони й державної безпеки. Голова Служби безпеки України регулярно інформує Верховну Раду про діяльність Служби, стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань.Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюється і Президентом, якому вона підпорядкована. Служба безпеки України регулярно в порядку, визначеному Президентом, інформує його та членів Ради національної безпеки й оборони України щодо основних питань своєї діяльності, про випадки порушення законодавства, а також на їх вимогу подає інші необхідні відомості.Крім того, Закон "Про Службу безпеки України" визначає, що Голова Служби щорічно подає Президентові письмовий звіт про діяльність Служби безпеки України. Крім органів, що здійснюють контроль за її діяльністю, цей Закон установлює і прокурорський нагляд за додержанням нею законів у своїй діяльності. Стаття 34 Закону визначає: "Нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою безпеки України здійснюють Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори. У Генеральній прокуратурі України, в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя створені відділи, що здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою безпеки. При цьому основна увага приділяється нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, а також при затриманні осіб і триманні їх у місцях попереднього ув'язнення - слідчих ізоляторах".Саме такі функції прокуратури передбачені й Законом України "Про прокуратуру", яким визначені й акти прокурорського реагування на виявлені порушення законодавства Службою безпеки України.Правові основи діяльності служби безпеки
Основні положення, склад і організація служби безпеки мають юридичну силу в тому випадку, якщо вони відповідають положенням, зафіксованим у визначальних правових документах.В основу діяльності служби безпеки покладені нормативні і законодавчі акти України, а включаючи інструкції міністерств і відомств, що стосуються відповідних видів діяльності, статут готельного комплексу, колективний договір, трудові договори, правила внутрішнього трудового розпорядку співробітників, посадові обов'язки керівників і персоналу готельного комплексу.У своїй діяльності служба безпеки готельного бізнесу повинна керуватися: законодавством України; офіційними документами міністерств і відомств, що стосуються питань діяльності готельного бізнесу; інструкцією з організації відділу режиму і охорони; інструкцією з організації допуску в готельний бізнес; інструкцією з дотримання комерційної таємниці; інструкцією із роботи з клієнтами; інструкцією з організації зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію; інструкцією з забезпечення інженерно-технічного захисту систем життєзабезпечення готельного бізнесу; інструкцією з протипожежної безпеки; іншими документами, що належать до сфери зовнішньої або внутрішньої регламентації аспектів, включених у сферу відповідальності служби безпеки готельного бізнесу.Загальні функції служби безпеки готелюСлужба безпеки готелів виконує такі загальні функції:1) організовує і забезпечує пропускний режим в будівлях і приміщеннях готелів, розробляє і здійснює порядок несення охоронної служби, контролює дотримання вимог режиму працівниками, клієнтами, партнерами;2) управляє роботами з проведення комплексу заходів щодо забезпечення особистої і фінансової безпеки персоналу, клієнтів і також їхнього правового і організаційного регулювання;3) управляє роботами з проведення комплексу заходів щодо забезпечення збереження систем життєзабезпечення готельного бізнесу, а також з ліквідації фінансових загроз готельному бізнесу з боку зовнішніх і внутрішніх учасників ринкового процесу;4) бере участь в розробці основоположних документів з метою закріплення в них вимог забезпечення безпеки і захисту комерційної таємниці, зокрема статуту, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, положень про підрозділи, а також трудових договорів, угод, підрядів, посадових інструкцій і обов'язків керівної ланки і рядових фахівців;5) розробляє та здійснює спільно з іншими підрозділами готельного господарства заходи щодо попередження виникнення або ліквідації загроз фізичного, фінансового та інформаційного планів, виниклих раніше при всіх видах об'єктових робіт;6) організовує і контролює виконання вимог внутрішніх інструкцій з безпеки, організовує навчання і тренінг персоналу готельного комплексу;7) вивчає всі сторони діяльності готельної структури (комерційну, фінансову та ін.) для виявлення і попередження всіляких видів загроз його безпеці і безпеці клієнтів, веде облік і аналіз порушень режиму безпеки, накопичує і аналізує дані про зловмисні устремління конкурентів, про діяльність персоналу готельного господарства, його клієнтів і партнерів;8) організовує і проводить службові розслідування крадіжок, розголошування відомостей, втрат документів та інших порушень безпеки в готелях;9) розробляє, веде, оновлює і поповнює перелік внутрішніх нормативних актів, що регламентують порядок забезпечення безпеки і захисту інформації;10) забезпечує суворе виконання вимог нормативних документів із забезпечення безпеки і захисту комерційної таємниці;11) здійснює керівництво службами і підрозділами безпеки всієї готельної структури;12) організовує і регулярно проводить навчання працівників готельного бізнесу і служби безпеки у всіх напрямах діяльності, добиваючись, щоб до цих питань був вироблений глибоко усвідомлений підхід всього персоналу готелів;13) веде облік сейфів, металевих шаф, спеціальних сховищ та інших приміщень, в яких дозволено постійне або тимчасове зберігання цінностей і конфіденційних документів готельного бізнесу;14) контролює роботу інженерно-технічних засобів, що забезпечують вирішення питань безпеки;15) підтримує контакти з правоохоронними органами і службами безпеки інших об'єктів з метою вивчення криміногенних умов;16) відповідає за протипожежну безпеку готельного бізнесу, контроль стану відповідного устаткування, навчання персоналу і взаємодію з офіційними органами Держпожежнагляду.Права, обов'язки і відповідальність співробітників служби безпекиСпівробітники служби безпеки з метою забезпечення всього комплексу заходів з захисту особистих, майнових, фінансових, інформаційних інтересів клієнтів готельного бізнесу, його персоналу, а також самого готельного бізнесу, як юридичної особи, мають право:- брати участь в розробці документації і організаційних процедур, що забезпечують безпеку готельного бізнесу;- вимагати від всіх працівників готельного бізнесу, ділових партнерів і клієнтів суворого і неухильного виконання вимог нормативних документів або договірних зобов'язань, розроблених в межах забезпечення безпеки на об'єкті;- вносити пропозиції щодо вдосконалення правових, організаційних та інженерно-технічних заходів щодо захисту комерційної таємниці;- вивчати і координувати дії персоналу інших підрозділів готельного бізнесу, спрямовані на забезпечення спільними зусиллями виконання заходів безпеки.Працівники служби безпеки зобов'язані:- суворо дотримуватися правил внутрішнього розпорядку і посадові інструкції;- здійснювати контроль дотримання правових положень, закріплених у вказаних вище документах, персоналом, клієнтами і відвідувачами;- доповідати керівництву про факти порушення вимог нормативних документів щодо захисту безпеки готельного комплексу та інші дії, що можуть призвести до виникнення того або іншого виду загроз;- здійснювати весь спектр операцій, що входять до компетенції працівника служби безпеки і закріплених відповідною регламентною базою, спрямованих на попередження, запобігання і ліквідацію наслідків виникнення загрози безпеки готельної структури і його клієнтів;- постійно підвищувати свій професійний рівень, відповідально ставитися до своїх обов'язків, від виконання яких залежить життя і здоров'я людей, збереження майна і репутація готельного господарства.

Приложенные файлы

  • docx 11412424
    Размер файла: 431 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий