Метод.пеком.для прак зан Лік.спр.2012


Дійсно розумне навчання
змінює наш розум і нашу моральМ.Монтаньє
Переднє слово
Запропоновані методичні рекомендації для підготовки та проведення практичних занять з навчальної дисципліни «Мікробіологія» випродуковані згідно навчальних плану, програми та вимог нормативної документації МОЗ України щодо проведення мікробіологічних досліджень. В них вказано тематичний план, науково-методичне обґрунтування тем, цілі занять, орієнтовні основи дії для засвоєння теоретичного матеріалу, підготовки та проведення практичної роботи, алгоритми виконання практичних навичок, наведено запитання для самоконтролю знань.
Керуючись ними, Ви матимете змогу закріпити теоретичні знання, сформувати вміння та систему практичних навичок щодо вимог та умов виконання певних маніпуляцій, оформлення супровідної документації, усвідомити своєчасність та правильність професійних дій, деонтологічний підхід до пацієнта, отримати уяву про вплив екологічних чинників на здоров’я людей.
Фундаменталізований та систематизований навчальний матеріал передбачає багатогранні міждисциплінарні зв’язки по вертикалі та горизонталі, що допоможе Вам оволодіти більш чіткою уявою та знаннями про явища та об’єкти діяльності.
Зичу Вам успіхів у формуванні професійної майстерності!
З повагою, автор.
Зміст
1. Переднє слово с. 1
2. Тематичний план практичних занять с. 2-3
Методичні рекомендації для студентів до практичних занять
3. Вступ до мікробіології. Охорона праці в галузі с. 4-7
4. Морфологія мікроорганізмів с. 8-12
5. Фізіологія мікроорганізмів с. 13-18
6. Мікроби та навколишнє середовище с. 19-33
7. Антибіотики с. 34-36
8. Вчення про імунітет с. 37-40
9. Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб с. 41-53
10. Патогенні коки с. 54-60
11. Родина кишкових бактерій с. 61-67
12. Збудники бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій с. 68-77
13. Збудники зоонозних інфекцій с. 78-83
14. Патогенні клостридії. Патогенні спірохети с. 84-96
15. Рикетсії. Віруси с. 97-101
16. Патогенні гриби та найпростіші с. 102-105
17. Методичні рекомендації до диференційованого заліку, с. 106-109
19. Рекомендована література с. 109
Тематичний план практичних занять
Навчальна дисципліна: Мікробіологія
Спеціальність 5.12010101 Лікувальна справа
Семестр: ІІІ
Кількість аудиторних годин –28
№ з/п К-сть годин
Назва темиРекомендована література
(підручник, сторінки)
1 2 3 4
1.
2
Вступ до мікробіології. Охорона праці в галузі [5] с.9-25
[1] с.22-33
[3] т.№1
2. 2
Морфологія мікроорганізмів [5] с.26-38
[1] с.33-63
[2] с.21-39
[3] т.№2
3. 2 Фізіологія мікроорганізмів [5] с.39-55
[1] с.63-107
[2] с.39-56
[3] т.№3
[4] т.№1,2
4. 2 Мікроби та навколишнє середовище [5] с.56-66
[1] с.107-134
[2] с.57-77
[3] т.№4
[4] т.№3
5. 2 Антибіотики [1] с.228-242
[2] с.99-107
[3] т.№5
[4] т.№5
6. 2 Вчення про імунітет [5] с.67-78
[1] с.164-189, 208-221
[2] с.136-164
[3] т.№6
[4] т.№7,8
7. 2 Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб [5] с.79-89
[1] с.198-207, 221-224
[2] с.165-189
[3] т.№7
[4] т.№9
8. 2 Патогенні коки [5] с. 93-104
[1] с.242-263
[2] с.190-217
[3] т.№8
[4] т.№10
9. 2 Родина кишкових бактерій [5] с. 105-113
[1] с. 263-281
[2] с.218-250
[3] т.№9
10. 2 Збудники бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій [5] с.123-136
[1] с. 292-310
[2] с.278-303
[3] т.№10
11. 2 Збудники зоонозних інфекцій [5] с.114-122
[1] с.310-324
[2] с.251-277
[3] т.№11
12.. 2 Патогенні клостридії.
Патогенні спірохети [5] с.137-156
[1] с.324-347
[2] с.304-341
[3] т.№12
[4] т.№13,14
13. 2 Рикетсії. Віруси [5] с.157-160, 164-178
[1] с.347-383
[2] с.341-346, 359-408
[3] т.№13
[4] т.№15
14.. 2 Патогенні гриби та найпростіші
Диференційований залік [2] с.408-435
[3] т.№14
[4] т.№16
28 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №1
Тема: Вступ до мікробіології. Охорона праці в галузі
Актуальніть теми
Вимоги щодо влаштування приміщення мікробіологічної лабораторії, безпеки робіт і правил поведінки персоналу викладені у Державних санітарних правилах «Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю» (ДСП 9.9.5.-080-020), затверджених МОЗ України 28.01.2002р.
Ознайомлення з організацієюта обладнанням мікробіологічної лабораторії необхідні молодшому медичному спеціалістові з тих міркувань, що вона є підрозділом у системі медичних закладів, де здійснюється одне з основних завдань - діагностика інфекційних захворювань (виділення збудника, визначення імунної відповіді організму тощо). Крім цього, існують спеціальні санітарно - бактеріологічні лабораторії, де проводять дослідження з метою визначення мікробного забруднення навколишнього середовища та його об'єктів, науково-дослідницькі лабораторії, які здійснюють роботу експериментально - пошукового спрямування та лабораторії у навчальних закладах з підготовки майбутніх фахівців.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Організацією та обладнанням мікробіологічної лабораторії
♦ Принципами використання електронної мікроскопії, фазово –
контрастної, мікроскопії у темному полі, люмінесцентної мікроскопії
Знати: ♦ Будову мікроскопа, правила роботи з імерсійною системою
♦ Правила техніки безпеки під час роботи у мікробіологічній лабораторії
Вміти: ♦ Працювати з імерсійною системою мікроскопа
: Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія (предмет загальної школи) Будову мікроскопа
Суху систему мікроскопування Мікроскопувати препарати з допомогою сухої системи мікроскопування
2. Медична біологія Будову мікроскопа Застосовувати світловий мікроскоп для вивчення мікропрепаратів
3. Основи біофізики та медичної апаратури Будову мікроскопа Імерсійну систему мікроскопування Мікроскопувати препарати з допомогою імерсійної системи мікроскопування
4.
Основи екології та профілактичної медицини Санітарно-гігієнічне та епідеміологічне значення чинників навколишнього середовища 5. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
6. Анатомія людини Правила роботи з мікроскопом
Уміти працювати з біологічним мікроскопом, розглядати мікропрепарати
7. Безпека життєдіяльності Правила поведінки та техніку безпеки під час роботи в мікробіологічній лабораторії Дотримуватись правил техніки безпеки під час роботи з інфікованим матеріалом
Дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці
8. Загальний догляд за хворими та ММТ Типи лікувально-профілактичних закладів, їх структуру і функції
Узагальнені правила безпеки медичних працівників
Дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці
9. Інфектологія Влаштування та обладнання мікробіологічної лабораторії
Діагностику інфекційних хвороб
Правила техніки безпеки медичного персоналу
Працювати з імерсійною системою мікроскопа з метою проведення мікроскопічного методу діагностики
Дотримуватись правил техніки безпеки під час роботи з пацієнтами та інфікованим матеріалом
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь
з організацією та обладнанням мікробіологічної лабораторії: 1.1. Завданнями медичної мікробіологічної лабораторії
1.2. Структурою лабораторії
1.3. Санітарно- гігієнічними вимогами до приміщення лабораторної кімнати
1.4. Необхідним інструментарієм та устаткуванням
1.5. Обладнанням та організацією робочого місця 2. Вивчіть:
2.1. Правила техніки безпеки під час роботи у мікробіологічній лабораторії 3. Повторіть будову мікроскопа: 3.1. Доповніть ГЛС:
Будова мікроскопа
↓ ↓ ↓
механічна оптична освітлювана
частина система система 4. Вивчіть принципи роботи з імерсійною системою: 4.1. Правила мікроскопування та розгляд препаратів під імерсійною системою мікроскопа 5. Отримайте інформацію про принципи використання електронної мікроскопії, фазово – контрастної, мікроскопії у темному полі, люмінесцентної мікроскопії Питання для самоконтролю:
1. При яких медичних закладах організовуються мікробіологічні лабораторії?
2. Влаштування та призначення мікробіологічної лабораторії
3. З яких структурних підрозділів складається лабораторія?
4. Санітарно - гігієнічні вимоги до лабораторної кімнати
5. Обладнання лабораторії та робочого місця
6. Правила роботи та техніка безпеки під час роботи у мікробіологічній лабораторії
7. Складові частини мікроскопа
8. Правила роботи з імерсійною системою мікроскопа
9. Принципи використання електронної мікроскопії, фазово – контрастної, мікроскопії у темному полі, люмінесцентної мікроскопії
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти знайомляться з влаштуванням і обладнанням мікробіологічної лабораторії, визначають основні санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення, вивчають правила техніки безпеки під час роботи в мікробіологічній лабораторії.
Повторюють складові частини мікроскопа, вивчають правила мікроскопування мікропрепаратів під імерсійною системою, розглядають готові мікропрепарати. Отримують інформацію про електронну мікроскопію, фазово-контрастну, мікроскопію в темному полі, люмінесцентну мікроскопію. Роблять записи основних положень у щоденник.
Перелік практичних навичок:
• дотримуватися правил протиепідемічного режиму й техніки безпеки у мікробіологічній лабораторії
• уміти працювати з мікроскопом
• проводити мікроскопію готових препаратів
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Правила роботи з імерсійною системою мікроскопа
1 .Підніміть конденсор до рівня предметного столика
2. Відкрийте іріс-діафрагму
3. Користуючись сухим об'єктивом х8, за допомогою плоского дзеркала, досягніть максимального освітлення поля зору
4. Віднайдіть імерсійний об'єктив за його ознаками. Обертаючи «револьвер», надайте йому робочого положення
5. Розмістіть на предметному столику мікропрепарат, нанесіть на нього краплю імерсійної речовини, закріпіть клемами
Імерсійною речовиною може бути:
- дистильована вода
- різні види олій - кедрова, вазелінова, рицинова тощо
Вибір імерсійної речовини залежить від виду об'єктива
6. Під контролем зору опустіть імерсійний об'єктив у краплю імерсійної рідини.
7. Обертаючи макрогвинт, знайдіть контури зображення
8. За допомогою мікрогвинта досягніть максимальної чіткості
9. Після закінчення роботи підніміть тубус, зніміть мікропрепарат, обережно витріть серветкою об'єктив, переведіть його у неробоче положення.
ІІ. Розгляд готових мікропрепаратів під імерсійною
системою мікроскопа
Завдання
Вказівки до завдання
1. Розгляньте готові мікропрепарати
1.1. Розмістіть мікропрепарат на предметному столику
1.2. Промікроскопуйте його під імерсійною системою згідно поданого алгоритму
1.3. Визначіть форму мікроорганізмів, їх розміщення
1.3. Замалюйте мікроскопічну картину у щоденник.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №2
Тема: Морфологія мікроорганізмів
Актуальність теми
Мікроорганізми - це найдрібніші живі істоти, невидимі неозброєним оком. У мікросвіті існує велика кількість різних форм, які різняться між собою морфологічними та біологічними особливостями.
Морфологічні ознаки характеризують форму, рухливість, спороутворення, наявність капсули у мікроорганізмів. Тинкторіальні ознаки відображають відношення до барвників; воно залежить від спорідненості структур клітини до барвників, унаслідок чого вони набувають певного забарвлення.
На мікробіологічне дослідження у пацієнтів відбирають матеріал з метою діагностики інфекційних захворювань, профілактичного обстеження; з навколишнього середовища – для виявлення патогенних мікроорганізмів або визначення його санітарного стану
Визначення і дослідження морфології мікроорганізмів у заразному матеріалі важливе для діагностики інфекційних захворювань та наукових досліджень. З цією метою застосовують мікроскопічний метод лабораторної діагностики. Він базується на безпосередньому виявленні у матеріалі пацієнта морфологічних і структурних особливостей збудника для його ідентифікації. У переважній більшості, це орієнтовний метод діагностики і є першим етапом мікробіологічних досліджень. Хоча є захворювання (гонорея, епідемічний цереброспінальний менінгіт, малярія, бореліози, первинний сифіліс тощо) де цей метод діагностики є ведучим.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен знати морфологічні особливості та тинкторіальні властивості основних форм мікроорганізмів, основні принципи взяття досліджуваного матеріалу. Вміти зібрати заразний матеріал від пацієнта, довкілля та транспортувати його до лабораторії. повинен володіти навичками виготовлення мікропрепарату, його фарбуванням простим або складним методами, мікроскопії під імерсійною системою і визначенням виду мікроорганізмів
Навчальні цілі
Знати: ♦ Морфологію і тинкторіальні властивості мікроорганізмів
Вміти: ♦ Виготовити мікропрепарат
♦ Забарвити препарат простим методом та за методом Грама
♦ Визначити основні форми мікроорганізмів з допомогою імерсійної системи мікроскопа

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія (предмет загальної школи) Будову мікроскопа
Порівняльну характеристику еукаріотів та прокаріотів
Неклітинні форми життя Працювати з мікроскопом
Мікроскопувати препарати з допомогою сухої системи мікроскопування
2.
Фізика (предмет загальної школи) Процеси випаровування 3. Медична біологія Будову мікроскопа
Застосовувати світловий мікроскоп для вивчення мікропрепаратів
4. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
5. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
6. Основи біофізики та медичної апаратури Будову мікроскопа
Імерсійну систему мікроскопування Працювати з мікроскопом
7. Фармакологія та медична рецептура Застосування спирту етилового в практичній медицині Оцінювати можливість використання спирту етилового у практичній медицині
8. Загальний догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу
Правила спілкування з пацієнтом Вміти взяти досліджуваний матеріал
Спілкуватись з пацієнтом. дотримуючись правил етики та деонтології
9. Інфектологія Діагностику інфекційних хвороб Проводити взяття інфікованого матеріалу, від хворого
Застосувати мікроскопічний метод діагностики
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Класифікацією мікроорганізмів 2. Вивчіть: 2.1. Основні форми бактерій
2.2. Коротку морфологічну
характеристику грибів, спірохет, найпростіших, рикетсій, вірусів та пріонів, хламідій та мікоплазм 2. Охарактеризуйте: 2.1. Метод мікробіологічної діагностики, що вивчає морфологію мікроорганізмів 3. Опрацюйте: 3.1 Техніку виготовлення мікропрепарату
3.2. Методи фарбування: простий фуксином та складний за Грамом з модифікацією Синьова Питання для самоконтролю:
1. Які основні форми бактерій Ви знаєте?
2. Коротка морфологічна характеристика грибів, спірохет, рикетсій, найпростіших, вірусів, хламідій та мікоплазм
3. Метод лабораторної діагностики, який застосовують для вивчення морфології мікроорганізмів, його характеристика
4. Техніка виготовлення мікропрепарату
5. Методи забарвлення мазків
6. На які ознаки слід звернути увагу при мікроскопії препаратів?
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти виготовляють мікропрепарат з досліджуваного матеріалу, фарбують його простим і складним методами (за Грамом з модифікацією Синьова), мікроскопують під імерсійною системою мікроскопа, вивчають основні форми мікроорганізмів; замальовують мікроскопічну картину у щоденник
Перелік практичних навичок
• виготовляти мазки з патологічного матеріалу, агарових та бульйонних культур мікроорганізмів
• забарвлювати мазки простим методом
• забарвлювати мазки за методом Грама
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Виготовлення мікропрепарату з досліджуваного матеріалу
Завдання Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріал: Пальник, предметне скло, бактеріологічну петлю, досліджуваний матеріал, сухе мило, марлеву серветку, лоток для відпрацьованого матеріалу 2. Підготуйте предметне скло:
2.1. Натріть предметне скло сухим милом
2.2. Витріть марлевою серветкою ● Скло вважається знежиреним, якщо крапля води, нанесена на нього, розтікається
3. Запаліть пальник 4. Виготовляйте мазок:
4.1. Візьміть предметне скло в ліву руку
4.2. Візьміть бактеріологічну петлю в праву руку
4.3. Зафламбуйте петлю у полум’ї пальника у вертикальному положенні
4.4. Нанесіть петлею на середину скла досліджуваний матеріал
4.5. Розітріть досліджуваний матеріал діаметром 1-2 см
4.6. Зафламбуйте петлю ● Скельце тримайте пальцями за ребра
● Рідкий досліджуваний матеріал можна наносити також пастерівською піпеткою
● Якщо досліджуваний матеріал щільний, попередньо на предметне скло нанесіть петлею краплю фізіологічного розчину
● Мазок повинен бути тонким і рівномірним
5. Висушіть мазок:
5.1. Мазок висушуйте при кімнатній температурі; якщо висушування затримується у теплих шарах повітря над пальником ● Не можна використовувати високу температуру -порушується структура мікробної клітини
6. Зафіксуйте мазок:
6.1. Мазок тричі пронесіть через найгарячішу частину полум’я пальника ● Мазок фіксують для:
-закріплення матеріалу на склі
-знезараження
-мікроби, які загинули, краще поглинають барвники
7. Зафарбуйте мазок 7.1. Метод фарбування виберіть в залежності від властивостей мікроорганізмів ІІ. Фарбування мікропрепарату простим методом (фуксином)
1. На фіксований мазок нанесіть кілька крапель фуксину.
2. Витримайте 1-2 хвилини.
3. Фарбу злийте, мазок промийте ретельно водою.
4. Висушіть на повітрі або за допомогою фільтрувального паперу.
Мазок повинен бути повністю сухим, так як залишок води утворює з імерсійною олією емульсію, що затруднює мікроскопування.
ІІІ. Фарбування препарату за методом Грама з модифікацією Синьова
1. На фіксований мазок накладіть фільтрувальний папір, просочений карболовим генціанвіолетом і нанесіть кілька крапель води на 1-2 хвилини
2. Пінцетом зніміть папір, злийте фарбу і нанесіть розчин Люголя на 1/2 - 1 хвилину (до повного почорніння)
3. Злийте розчин Люголя, налийте на мазок на 1/2 - 1 хвилини 96%р-н етилового спирту
4. Препарат старанно промийте водою
5. Нанесіть на препарат фуксин на 1-2 хвилини
6. Злийте фарбу, промийте водою
7. Висушіть препарат
Препарат висушуйте на повітрі або з допомогою фільтрувального паперу
8. Мікроскопуйте під імерсійною системою мікроскопа
Техніку мікроскопування повторіть з практичного заняття №1
ІV. Мікроскопування мікропрепарату під імерсійною системою мікроскопа
Завдання Вказівки до завдання
1. Підготуйте до роботи мікроскоп Правила підготовки мікроскопа і мікропрепарату див. у практичній роботі №1
2. Розгляньте під імерсійною системою виготовлені мікропрепарати 3. Зверніть увагу на:
● форму мікроорганізмів
● їх розміщення
● забарвлення Користуйтесь знаннями морфології мікроорганізмів
4. Визначіть вид мікроорганізмів 5. Замалюйте мікроскопічну картину у щоденник V. Принципи взяття матеріалу на мікробіологічні дослідження
1. Матеріал береться стерильним інструментарієм, дотримуючись правил асептики та антисептики
2. Вміщується у стерильний посуд (банки, пробірки, флакони), дотримуючись правил стерильності (над пальником)
● зразки крові, сироватки крові у флаконах. пробірках необхідно герметично
закрити гумовими коркам
● матеріал з довкілля вміщують у нові поліетиленові пакети або стерильний скляний посуд і ретельно упаковують
3. Бажано, матеріал тут же після взяття посіяти на живильне середовище
4. Якщо матеріал доставляють до лабораторії, це необхідно зробити якнайшвидше (не пізніше 2 год. після взяття), дотримуючись певних вимог:
● транспортувати матеріал у закритому посуді, щоб запобігти розповсюдженню
мікроорганізмів у навколишньому середовищі
● дотримуватись температурного режиму
● запобігати впливу факторів навколишнього середовища(висушування, дії УФП,
високих температур)
● при потребі додавати консервуюче (транспортне) середовище
5. До кожної проби додається супроводжуюча документація
Будь – який матеріал, що відбирається для дослідження, розглядайте як потенційно небезпечний!
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №3
Тема: Фізіологія мікроорганізмів
Актуальність теми
Фізіологія мікроорганізмів вивчає біохімічні та енергетичні процеси, що відбуваються у мікробній клітині. Мікроби – це живі організми, в яких відбуваються різноманітні біохімічні перетворення. Вони зумовлюють ріст, розмноження, продукцію ферментів, токсинів та інших біологічно активних речовин, здатність адаптуватись до умов довкілля.
У цій темі розкривається зв'язок хімічного складу, фізіологічних особливостей мікроорганізмів з їх будовою, значення цих ознак для лабораторної діагностики.
Фізіологічні властивості мікроорганізмів використовуються при систематиці. Вони важливі для вивчення патогенезу інфекційних захворювань, мікробіологічної діагностики, а також при розробці біотехнологічних процесів, одержання діагностичних, лікувальних, профілактичних препаратів та біологічно активних речовин мікробного походження.
Для вивчення фізіології мікроорганізмів у лабораторних умовах застосовують мікробіологічний (культуральний) метод діагностики. З цією метою необхідно правильно підібрати поживні середовища, за всіма правилами виконати посів і створити належні умови для культивування: оптимальну температуру, відсутність освітлення, вологість, аерацію або відсутність повітря (кисню), витримати певний термін культивування. Вирощування мікроорганізмів на поживних середовищах є універсальним підходом до їх вивчення.
Знання даної теми необхідні молодшому медичному спеціалісту з позицій більш глибокого розуміння різноманітних функцій мікроорганізмів, вивчення їх у лабораторних умовах для виділення виду збудника з метою встановлення етіологічного діагнозу.
Вивчений матеріал дає можливість опрацювання техніки посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища, розуміння принципів його взяття і транспортування до лабораторії.
Навчальні цілі:
Ознайомитись:
♦ З поживними середовищами
Знати: ♦ Характеристику поживних середовищ
Вміти: ♦ Посіяти патологічний матеріал на живильні середовища
♦ Оцінити демонстраційний ріст мікроорганізмів на живильних середовищах
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
2.
Англійська мова Походження термінів Визначати значення термінів
3. Хімія (предмет загальної школи) Водневий показник
Осмотичний тиск
Окисно-відновні реакції Трактувати показники осмотичного тиску, рН
4. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
5. Біологія (предмет загальної школи) Будову мікроскопа
Порівняльну характеристику еукаріотів та прокаріотів
Неклітинні форми життя
Хімічний склад клітини
Ферменти
Обмін речовин Працювати з мікроскопом
5. Медична біологія Генетика та мінливість
Генна інженерія та її практичне значення
Біотехнології Розпізнавати й характеризувати форми мінливості
6. Інфектологія Методи діагностики інфекційних хвороб Посіяти досліджуваний матеріал на живильні середовища
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдань
1. Вивчіть основні властивості мікроорганізмів: 1.1. Типи живлення мікроорганізмів
1.2. Ферментні системи мікробної клітини
1.3. Типи дихання
2. Накресліть криву розмноження бактерій та назвіть основні фази
3. Складіть ГЛС (граф логічної структури) хімічного складу мікробної клітини Хімічний склад мікробної клітини
сухий залишок вода
25-20% 75-80%
4. Проведіть диференціальну
діагностику ендотоксину та екзотоксину за їх спільними ознаками:
. Ознаки Екзотоксин Ендотоксин
Будова Стійкість до температури Токсичність Антигенність Тропність Зв’язок
з клітиною 5. Повторіть основні живильні середовища, вимоги до них та використання у лабораторних умовах Вивчення литаннь «Живильні середовища», «Ферменти бактерій, їх значення» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів.
Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для псрПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Які хімічні елементи входять до складу мікробної клітини?
2. На які групи поділяють мікроорганізми за типом живлення.?
3. Які продукти утворюють мікроби в процесі життєдіяльності?
4. Характеристика живильних середовищ. вимоги до них
5. Вивчення культуральних та біохімічних властивостей мікроорганізмів
6. Ферментні системи мікробної клітини
7. Характеристика ендотоксину, екзотоксину
8. Типи дихання мікроорганізмів
9. Ріст та розмноження мікроорганізмів
10. Метод лабораторної діагностики, який вивчає фізіологію мікроорганізмів
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти знайомляться з живильними середовищами. Опрацьовують техніку посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища бактеріологічною петлею, тампоном, шпателем.
Розглядають та оцінюють демонстраційний ріст мікроорганізмів на живильних середовищах: рідких, напіврідких, щільних; диференціально-діагностичному – кольоровому ряду Гісса.
Перелік практичних навичок
• проводити посівдосліджуваного матеріалу тампоном, петлею, шпателем на щільні, напіврідкі та рідкі живильні середовища
Загальні вимоги до проведення посівів досліджуваного матеріалу
1. Всі маніпуляції, пов’язані з посівом, проводять в асептичних умовах
2. Необхідно ретельно виконувати правила техніки безпеки при роботі із заразним матеріалом та дотримуватись правил протипожежної безпеки
3. Чашки Петрі з посівами підписують відповідно до Державних санітарних правил (ДСП 9.9.5.-080-02): на кришці – назва середовища і дата виготовлення; на дні – номер аналізу, дата посіву, назва культури за бінарною номенклатурою.
Культуральний (мікробіологічний) метод діагностики дає змогу ідентифікувати вид мікроорганізмів і є ведучим для встановлення діагнозу більшості інфекційних хвороб. Виділення чистої культури та її ідентифікацію проводять у декілька етапів:
1-й етап – посів досліджуваного матеріалу на поживні середовища з метою отримання ізольованих колоній
2-й етап – оцінка характеру росту мікроорганізмів на поживних середовищах
3-й етап – визначення (контроль) морфології мікроорганізмів
4-й етап – виділення чистої культури мікроорганізмів
5-й етап – визначення ферментативних властивостей мікробів
6-й етап – визначення точних маркерів мікроорганізмів: антигенної структури, фагочутливості, антибіотикограми тощо.
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Посів бактеріологічною петлею на скошений агар
1. Запаліть пальник
2. Візьміть у ліву руку між великим і вказівним пальцями пробірку із скошеним агаром
3. У праву руку, як перо, візьміть бактеріологічну петлю
4. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника у вертикальному положенні
5. Внесіть її у посудину з досліджуваним матеріалом
Обережно, щоб не торкнутись зовнішньої поверхні посудини
Петлю попередньо охолодіть, торкаючись внутрішньої поверхні посудини
6. Наберіть петлею досліджуваний матеріал
7. Корок із пробірки вийміть правою рукою, затискаючи його між мізинцем і долонеюУвага! Корки виймайте плавно, без ривків!
8. Зафламбуйте край пробірки
9. Внесіть петлю з досліджуваним матеріалом у пробірку з середовищем
Уважно, щоб не торкнутись зовнішньої поверхні пробірки!
10. Матеріал зигзагоподібними рухами розітріть на поверхні агару знизу догори
Посів здійснюйте обережно, щоб не пошкодити поверхню середовища
11. Закрийте пробірку корком, одночасно фламбуючи край пробірки і корок над полум'ям пальника
12. Пробірку поставте у штатив
13. Петлю зафламбуйте, поставте у ємкість.
ІІ. Посів тампоном у чашку Петрі
1. Візьміть чашку Петрі з середовищем у ліву руку
2. Тампон візьміть у праву руку, як перо
3. Злегка привідкрийте чашку Петрі
4. Внесіть тампон з досліджуваним матеріалом
Уважно, щоб не торкатись країв чашки Петрі!
5. Втирайте вміст тампона у поверхню середовища, обертаючи його навколо осі
6. Чашку Петрі закрийте і переверніть дном вгору
7. Тампон помістіть у пробірку або в лоток для відпрацьованого матеріалу.
Ш. Посів шпателем у чашку Петрі
1. Запаліть пальник
2. Приготуйте шпатель
3. Візьміть у ліву руку чашку Петрі
4. У праву руку - бактеріологічну петлю
5. Зафламбуйте її у полум'ї пальника у вертикальному положенні
6. Наберіть петлею досліджуваний матеріал, внесіть у чашку Петріі розмістіть його на поверхні живильного середовища біля краю чашки
Матеріал можна внести також пастерівською піпеткою
7. Петлю зафламбуйте
8. Візьміть шпатель у праву руку
9. Внесіть його у чашку Петрі, злегка привідкривши її
10. Поступальними рухами розітріть досліджуваний матеріал по поверхні середовища
11. Вийміть шпатель, чашку закрийте і переверніть дном вгору
12. Шпатель опустіть у дезінфектант.
IV. Посів бактеріологічною петлею у рідке живильне середовище
І. Запаліть пальник
2. Візьміть у ліву руку флакон (пробірку) з рідким живильним середовищем
3. У праву руку візьміть бактеріологічну петлю, як перо
4. Зафламбуйте її у полум’ї пальника у вертикальному положенні
5. Наберіть досліджуваний матеріал за відомими Вам правилами
6. Вийміть корок з флакона (пробірки) правою рукою, затискаючи його між долонею і мізинцем.
Корок виймайте плавно, без різких рухів!
7. Край флакона (пробірки) зафламбуйте у полум'ї пальника
8. Петлю погрузіть злегка у живильне середовище і розітріть посівний матеріал на стінці флакона (пробірки) на межі повітря і середовища
Петлю вносьте уважно, щоб не торкатись країв флакона!
9. Змийте середовищем зроблений посів
Обережно, щоб не замочити корок!
10. Вийміть петлю з флакона (пробірки)
11. Закрийте флакон (пробірку), одночасно фламбуючи його край і корок
Працюйте з пальником уважно, дотримуючись правил протипожежної
безпеки
12. Петлю зафламбуйте, поставте у ємність.
V. Посів бактеріологічною петлею у чашку Петрі
1. Запаліть пальник
2. Візьміть у ліву руку чашку Петрі
3. У праву руку, як перо, бактеріологічну петлю
4. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника у вертикальному положенні
5. Наберіть досліджуваний матеріал за вище вказаними правилами
6. Привідкрийте чашку Петрі
7. Внесіть петлю з досліджуваним матеріалом біля краю чашки
Уважно! Щоб не торкатись країв чашки!
8. Петлю вийміть, зафламбуйте
9. Повторно внесіть петлю у чашку Петрі, горизонтально покладіть на поверхню агару, де був внесений досліджуваний матеріал
10. Проведіть петлею кілька разів по поверхні середовища
11. Потім зигзагоподібними рухами здійсніть посів досліджуваного матеріалу по поверхні середовища
Штрихи повинні розташовуватись від краю до краю чашки Петрі, близько один від одного
При посіві не пошкодьте поверхню агару!
12. Петлю зафламбуйте, поставте у ємність
13. Переверніть чашку Петрі дном вгору
Орієнтовна карта спостереження
Завдання
Самостійні
записи
1.Розгляньте живильні середовища: їх щільність, прозорість
2. Охарактеризуйте ріст мікроорганізмів на живильних середовищах:
● рідких
● напіврідких
● щільних
3. Ознайомтесь із «кольровим рядом Гісса» у мультимедійній презентації та визначіть його призначення
4. Зробіть записи та малюнки у щоденник для практичних занять
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №4
Тема: Мікроби і навколишнє середовище
Актуальність теми
Екологія мікроорганізмів з кожним роком набуває все більшого значення. Значну цікавість має вивчення впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на патогенні і умовно-патогенні мікроби. Тема має велике практичне значення у роботі молодшого медичного спеціаліста, якому необхідні чіткі і повні знання правил асептики й антисептики, методів стерилізації і дезінфекції. Порушення цих важливих вимог, породжує важкі ускладнення, поширення інфекційних хвороб, виникнення нозокоміальних інфекцій. Сучасна медицина у своїй практичній діяльності не може нехтувати вимогами щодо боротьби з мікросвітом - використовує наявні і шукає нові методи та засоби впливу на мікроорганізми.
Навчальні цілі:
Знати:♦ Застосування дезінфекції та стерилізації
Вміти:♦ Здійснювати дезінфекцію інфікованого матеріалу, робочого місця, рук
♦ Проводити стерилізацію медичних інструментів, перев’язувального матеріалу, лабораторного посуду, живильних середовищ.
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Проблеми забруднення навколишнього середовища
Особисту гігієну
Методи санітарно-освітньої роботи
Причини виникнення внутрішньолікарняних інфекцій Формувати навички дотримання
особистої гігієни
Проводити санітарно-освітню роботу з пропаганди здорового способу життя
2.
Основи латинської мови з медичною термінологією
Терміноелементи Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
3. Медична хімія Водневий показник
Осмотичний тиск
Окисно-відновні реакції Робити висновки щодо кислотності біологічних рідин на основі водневого показника
4. Англійська мова Походження термінів Визначати значення термінів
5. Біологія (предмет загальної школи) Неклітинні форми життя
Хімічний склад клітини
Ферменти
Обмін речовин 6. Загальний догляд за хворими та ММТ Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів, визначення, мета, засоби забезпечення
Дезінфекцію, стерилізацію
Асептику, антисептику
Контроль за якістю стерилізації
Методи оброблення рук медичного персоналу Проводити дезінфекцію та стерилізацію чинників навколишнього середовища, інструментарію, перев’язувального матеріалу
Проводити гігієнічну антисептику рук
7. Фармакологія та медична рецептура Дезінфікуючі засоби
Антисептичні середники Застосовувати дезінфектанти та антисептичні засоби в залежності від механізму їх дії
8. Інфектологія Причини виникнення дисбактеріозу, діагностику та профілактику
Методи дезінфекції та стерилізації
Правила дотримання протиепідемічного режиму Вміти провести дезінфекцію та стерилізацію з метою профілактики внутрішньо- лікарняної інфекції
9. Дисципліни циклу практичної та професійної підготовки Методи дезінфекції та стерилізації
Правила дотримання протиепідемічного режиму Вміти провести дезінфекцію та стерилізацію з метою профілактики внутрішньо- лікарняної інфекції
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Поширенням мікробів у природі
1.2. Взаємодією мікробів у навколишньому середовищі 2. Отримайте: 2.1. Поняття про асептику та антисептику 3. Закріпіть знання з питань: 3.1. Дотримання протиепідемічних заходів у лікувальних установах
3.2. Вплив фізичних, хімічних та біологічних чинників на мікроби
3.3. Дезінфекція, стерилізація
3.4. Контроль за якістю стерилізації Вивчення питання «Антисептики»запропоновані для самостійної позааудиторної роботи студентів.
Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія») та представити виконані завдання.
Питання для самоконтролю:
1. Поширення мікробів у природі:
● грунті
● воді
● повітрі
2. Нормальна мікрофлора людського організму
3. Поняття про асептику й антисептику
4. Вплив фізичних факторів на мікроби, їх значення у медицині
5. Вплив хімічних чинників на мікроорганізми, застосування у практичній медицині
6. Вплив біологічних чинників на мікроби
7. Що таке дезінфекція? Її види
8. Стерилізація. Які існують види стерилізації?
9. Як проводять контроль якості стерилізації?
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти вивчають види дезінфекції, стерилізації. Закріплюють знання з методів стерилізації медичного інструментарію, перев'язувального матеріалу, лабораторного посуду, живильних середовищ. Вивчають методи контролю за якістю стерилізації.
Перелік практичних навичок
• проводити дезінфекцію
• готувати медичний інструментарій, перев'язувальний матеріал, лабораторний посуд, живильні середовища до стерилізації
• завантажувати стерилізатор (автоклав, сухожарову шафу)
• проводити стерилізацію, здійснювати контроль якості стерилізації.
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Стерилізація медичного інструментарію
Медичний інструментарій багаторазового користування після використання:
● замочують у дезінфікуючий розчин*
● промивають під протічною водою
● висушують
● складають у бікси
● оформляють супровідну документацію
● відправляють у стерилізаційну
● у стерилізаційній здають під розписку
У стерилізаційній після реєстрації:
● інструментарій кип'ятять у 2% розчині натрію гідрокарбонату 15хв.
● замочують у миючий розчин при температурі 50-52°С на 15-20 хв.
● у миючому розчині ретельно миють щітками, йоршиками
● промивають під протічною водою
● роблять проби на залишки миючого засобу та приховану кров -
● кип'ятять у дистильованій воді 5хв. з метою знесолення
● висушують
● загортають у папір, тканину або вміщують у крафт-пакети і складають у бікси
● автоклавують при тиску 2 атм. 20 хв. або стерилізують у сухожаровій шафі при температурі 180°С 1годину.
*3астосування дезінфектантів регламентується методичними вказівками (рекомендаціями) МОЗ України, затвердженими Головним санітарним лікарем України або інструкціями, прикладеними до ліцензованих засобів.
II. Стерилізація перев'язувального матеріалу
Ватні кульки, марлеві серветки вкладають у полотняні мішечки або зв'язують у марлеву серветку, складають у бікс. Стерилізують в автоклаві при тиску 2атм 20хв.
Ш. Стерилізація живильних середовищ
Живильні середовища готують, розливають у стерильні чашки Петрі, пробірки, флакони, складають у бікси.
Парою під тиском (автоклавуванням) стерилізують різні живильні середовища (крім тих, які містять білок), рідини (фізіологічний розчин, воду та інші).
Режим стерилізації визначається їх складом і вказаний у рецепті виготовлення живильних середовищ.
Найбільш вживані живильні середовища (МПА, МПБ) стерилізують 20хв. при тиску 1атм (120°С).
Середовища з вуглеводами стерилізують у автоклаві 10-15хв. при тиску 0,5атм (112°С) або дробно: текучою парою при температурі 100°С протягом 30хв. 3 дні підряд.
Різні рідини стерилізують 20хв. при тиску 1атм. (120°С).
Живильні середовища, які містять сечовину, вуглеводи, молоко, картоплю, желатину, стерилізують текучою парою. Застосовують метод роздрібної стерилізації: прогрівання проводять 3 дні підряд при температурі 100°С протягом 30-60хв.
При першому прогріванні гинуть вегетативні форми мікроорганізмів, а спорові зберігаються. Через 24 години спори проростають у вегетативні форми, які гинуть на другий день стерилізації. На третій день проводять завершальну стерилізацію.
Білкові рідини стерилізують на водяній бані або у спеціальних приладах з терморегуляторами при температурі 56-58°С протягом 1години 5днів підряд. Такий метод називається тіндалізація.
Живильні середовища, які містять білок, сироватку, деякі антибіотики, стерилізують методом фільтрації через бактеріальні фільтри.
ІV. Стерилізація лабораторного посуду
Лабораторний посуд (чашки Петрі, піпетки градуйовані і пастерівські, флакони, колби, пробірки) перед стерилізацією знезаражують, ретельно миють і висушують
1. Чашки Петрі загортають у папір по одній або кілька штук; при наявності складають у спеціальні металеві пенали
2. Широкий кінець градуйованої піпетки закривають ватою, загортають у довгі смужки паперу шириною 4-5см. На папері відзначають об'єм загорнутої піпетки. Гострі кінці пастерівських піпеток запаюють у полум'ї пальника, отвір протилежного кінця закривають ватою, загортають у папір по 10 - 15 шт.
Загортати треба уважно, щоб не зламати кінці капілярів!
4. Флакони, колби, пробірки закривають ватно-марлевими корками. Поверх корків (крім пробірок) надягають паперовий ковпачок. Пробірки зв'язують по 5-30 шт. і загортають у папір. Корки повинні входити у колби, флакони на 2/3 своєї довжини не досить вільно, але і не досить щільно!
Стерилізують лабораторний посуд у сухожаровій шафі (печі Пастера) при температурі 160 - 165°С 1 годину.
Загорнутий у папір посуд зберігається стерильним протягом 3 діб. Не загорнутий посуд необхідно використати протягом доби.
Стерилізацію у біксах проводять з відкритими отворами!
V. Контроль якості стерилізації
Контроль якості стерилізації проводять з допомогою трьох видів тестів:
1. Фізичний метод – використовують максимальний термометр в автоклаві і ртутний термометр у сухожаровій шафі та інактиваторах.
2. Хімічний метод – застосовують кристалічні хімічні речовини:
♦ для контролю якості стерилізації в автоклаві:
● бензойну кислоту з фуксином ● сечовину
● фенацетин ● антипірин
● бета-нафтол ● сірку
♦ для контролю якості стерилізації у сухожаровій шафі:
● сахарозу
● тіосечовину
● альбуцид
3. Біологічний метод – використовують біотести, виготовлені з тест- культури мікроорганізмів (з групи антракоїдів). У стерилізатор вміщують щонайменше 5 тестів та 1 (контрольний) залишають при кімнатній температурі. Після стерилізації змиви з біотестів засівають на живильні середовища. Результат читають слідуючим чином:
- у змивах, які перебували у стерилізаторі, росту культури не повинно бути
- у змивах з контрольного тесту – рясний ріст культури.
VІ. Знезараження та утилізація гострокінцевих виробів медичного призначення одноразового використання
Гострокінцеві вироби медичного призначення після використання є потенційно небезпечними щодо можливості інфікування вірусними гепатитами В, С, ВІЛ, збудниками інших інфекцій з парентеральним механізмом передачі і підлягають обов’язковому знезараженню
1. Після використання вироби попередньо 2 -3 рази промивають у дезінфектанті, набираючи його через голку (знімати голки категорично забороняється)
2. Набирають дезінфектант у шприц, системи для трансфузій розрізають на окремі частини і вироби повністю занурюють у дезінфектант
Вироби, що знезаражуються, повинні знаходитись у тісному контакті
з дезінфектантом (не бути оточеними повітрям і не містити пухирців
повітря). Не підлягають знезараженню ковпачки шприців.
3. Ємкості для приготування дезінфектантів повинні бути з матеріалу, який не б’ється. Перед повторним знезараженням ємкості ретельно миють
4. Збір частин виробів після знезараження проводиться у використану картонну тару, саморобні картонні контейнери тощо
5. Голки після знезараження знімають, поміщають у використану скляну або пластикову тару
Знезаражені медичні вироби здаються особам, відповідальним за їх збір
6. Для знезараження використовуються розчини дезінфектантів, в режимах дезінфекції, встановлених діючими директивними документами:
накази МОЗ України від 22.10.1993р. №223 «Про збір, знезараження використаних медичних виробів одноразового призначення», від 25.05.2000р. №120 «Про вдосконалення медичної допомоги хворим на
ВІЛ – інфекцію/СНІД», Державним реєстром деззасобів, дозволених до використання в Україні станом на 30.07.2007р.(технічні регламенти використання деззасобів)
7. Для знезараження виробів сильно забруднених кров’ю, необхідно використовувати дезінфектанти нового покоління, які ефективно діють в умовах білкового навантаження.
8. Після знезараження вироби медичного призначення повинні зберігатись у приміщенні, яке має обмежений доступ
9. Використаний дезінфектант розводять водою у співвідношенні 1:10 і зливають у каналізацію.
Утилізація виробів медичного призначення проводиться:
1. Шляхом заключення угод з підприємствами різних форм власності на утилізацію виробів
2. Спалювання у спеціалізованих печах при t -180?С (найбільш оптимальний варіант) – спалювання у спеціалізованих печах можна проводити у містах і районах, де є підприємства, які використовують ці печі або у печах підприємств, які виробляють цеглу тощо
3. Відкрите спалювання або спалювання у металевих бочках – проводиться на відкритих місцях за узгодженням з територіальними органами охорони навколишнього середовища та санепідслужби. Для відкритого спалювання необхідна яма глибиною не менше 1,0м, після спалювання її засипають землею
4. Захоронення без спалювання – утилізація проводиться на огородженій території у ямі глибиною не менше 2,0м. Вироби засипають прошарком землі товщиною 30см. Після заповнення яма заливається бетоном. Допускається захоронення на полігонах твердих побутових відходів, умови захоронення узгоджуються з територіальними СЕС.
*Алгоритм дії підготований епідвідділом облСЕС на основі наказів МОЗ України від 22.10.1993р. №223 «Про збір, знезараження використаних медичних виробів одноразового призначення», від 25.05.2000р. №120 «Про вдосконалення медичної допомоги хворим на ВІЛ – інфекцію/СНІД», Державного реєстру деззасобів, дозволених до використання в Україні станом на 30.07.2007р., матеріалів РАТН «Правильне використання і утилізація само руйнівних шприців та безпечних контейнерів», травень 2002р.
VІІ. Обробка рук медичного персоналу
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ N 798
від 21.09.10
м.Київ Про затвердження методичних рекомендацій "Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу" МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ «Хірургічна ТА ГІГІЄНІЧНА обробка рук МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ»
1. Загальні положення
Методичні рекомендації призначені для співробітників закладів охорони здоров’я, а також санітарно-епідеміологічних і дезінфекційних станцій
1.2. Визначення термінів:
♦ Антимікробний засіб – засіб, який пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів (дезінфектанти, антисептики, стерилянти, хіміотерапевтичні засоби, що включають антибіотики, засоби, які очищують, консерванти)
♦ Антисептики – хімічні речовини мікробостатичної та мікробоцидної дії, що використовуються для профілактичної і терапевтичної антисептики інтактних та пошкоджених шкірних і слизових покривів, порожнин, ран
♦ Антисептик для рук – засіб на основі спирту з додаванням або без додавання інших сполук, призначений для деконтамінації шкіри рук з метою переривання ланцюгу передачі інфекції
♦ Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) – будь-яка клінічно виражена хвороба інфекційної природи, яка уражає пацієнта внаслідок перебування в стаціонарі або відвідування лікувальної установи, а також інфекції, які виникають у персоналу закладу охорони здоров’я в результаті їх професійної діяльності
♦ Гігієнічна антисептика рук – це обробка рук шляхом втирання антисептика в шкіру рук для ліквідації транзиторних мікроорганізмів
♦ Інвазивні втручання – використання апаратів і пристроїв, що долають природні бар'єри організму, з якими збудник може проникнути безпосередньо в кров'яне русло, органи і системи організму хворого
♦ Звичайне миття рук – процедура миття водою із звичайним (без протимікробної дії) милом
♦ Подразнюючий контактний дерматит (КД) – неприємні відчуття та зміни стану шкіри, які можуть проявлятися в сухості шкіри, появі свербежу або печії, почервонінні, лущенні епідермісу та утворенні тріщин
♦ Резидентні мікроорганізми – мікроорганізми, що постійно живуть та розмножуються на шкірі
♦ Спороутворюючі бактерії – це бактерії, які мають здатність утворювати особливі структури, що вкриті щільною оболонкою, їх умовно називають спорами, вони високо резистентні до дії багатьох фізико-хімічних факторів
♦ Транзиторні мікроорганізми – мікроорганізми, які тимчасово потрапляють на поверхню шкіри людини при контакті з різними живими та неживими об’єктами.
♦ Хірургічна антисептика рук – це процедура втирання антимікробного засобу (антисептика) в шкіру рук (без застосування води) для ліквідації транзиторних мікроорганізмів та максимально можливого зниження кількості резидентних мікроорганізмів
♦ Хірургічне миття рук – це процедура миття рук з використанням спеціального антимікробного засобу, для ліквідації транзиторних мікроорганізмів та максимально можливого зниження чисельності резидентних мікроорганізмів
1.3. Гігієна рук передбачає хірургічну і гігієнічну обробку рук, просте миття і захист шкіри рук
1.4. Для гігієни рук медичного персоналу використовують антисептичні засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку
2.Загальні вимоги:
2.1. Персонал закладу охорони здоров’я слідкує за чистотою своїх рук. Рекомендується, щоб нігті були коротко підстрижені у рівень з кінчиками пальців, без покриття лаком та тріщин на поверхні нігтів, без накладних нігтів
2.2. Перед обробкою рук знімаються браслети, годинник, обручки
2.3. Обладнання для гігієни рук наведено в Додатку 1.
2.4. В приміщенні, де проводиться обробка рук, умивальник розташовують в легкодоступному місці, обладнують краном з холодною та гарячою водою та змішувачем, який бажано приводити в дію без доторкання рук, а струмінь води повинен бути спрямований прямо у сифон злива для запобігання розбризкуванню води
2.5. Біля умивальника доцільно встановити три дозатори:
♦ із засобом для антимікробної обробки рук;
♦ із рідким милом;
♦ із засобом для догляду за шкірою.
2.6. Рекомендуються дозатори із зручним для приведення в дію ліктем важелем, який ні в якому разі не можна захоплювати руками, а також не можна торкатися руками зливного отвору дозатора
2.7. Кожне місце для миття рук за можливості обладнується дозаторами одноразових рушників, серветок та ємкістю для використаних засобів
2.8. Не рекомендується висушування рук за допомогою електросушарок через неминуче завихрення повітря, в якому можуть бути забруднюючі частки, а також через недостатнє висихання рук
2.9. Не слід доливати засіб в дозатори антисептиків, які не повністю випорожнені. Всі випорожнені ємкості необхідно заповнювати в асептичних умовах, щоб запобігти їх інфікуванню. Рекомендується використовувати одноразові ємкості
2.10. Дозатори миючих засобів та засобів догляду за шкірою перед кожним новим заповненням рекомендується ретельно вимивати та дезінфікувати
2.11. В закладах охорони здоров’я рекомендується мати декілька антисептиків для індивідуального вибору співробітниками з підвищеною чутливістю шкіри; потрібно дотримуватися інструкції/методичних вказівок з використання засобу
2.12. За відсутності централізованого водопостачання або наявності іншої проблеми з водою, відділення забезпечуються закритими ємкостями для води з кранами. В ємкості заливають кип'ячену воду і замінюють її не рідше одного разу на добу. Перед наступним заповненням ємкості ретельно миються (за необхідності дезінфікуються), обполіскуються і висушуються.
3. Хірургічна обробка рук
4. Гігієнічна обробка рук
Гігієнічна обробка рук включає звичайне миття рук водою зі звичайним (неантимікробним) милом та гігієнічну антисептику рук, тобто втирання спиртового антисептика, без застосування води, у шкіру рук з метою зниження числа мікроорганізмів, що знаходяться на них (схема методів наведена у додатку 5, вимоги до антимікробних засобів та спиртових антисептиків – в додатку 6).
Звичайне миття рук зі звичайним милом рекомендується проводити на початку і в кінці робочого дня, а також протягом дня у випадках «макроскопічно видимого забруднення рук», у тому числі виділеннями організму.
Стандартною процедурою упродовж робочого дня є антисептична обробка рук без застосування води, тобто втирання спиртового антисептика в шкіру рук.
4.1. Показання
4.1.1. Звичайне миття рук із застосуванням неантимікробного миючого засобу рекомендується проводити:
♦ на початку та в кінці робочого дня
♦ перед приготуванням та роздачею їжі
♦ у всіх випадках перед обробкою антисептиком, коли руки явно забруднені
♦ при контакті зі збудниками ентеровірусних інфекцій в разі відсутності відповідних антивірусних засобів рекомендується механічне усунення вірусів при пролонгованому у часі (до 5 хв.) митті рук
♦ при контакті зі споровими мікроорганізмами – пролонговане у часі миття рук (щонайменше 2 хв.) для механічного усунення спор
♦ після користування туалетом
♦ у всіх інших випадках за відсутності ризику інфікування або спеціальних вказівок.
4.1.2. Гігієнічну обробку рук із застосуванням спиртових антисептиків рекомендується проводити перед:
♦ входом в асептичні приміщення (передопераційну, стерилізаційні відділення, відділення реанімації, гемодіалізу та ін.)
♦ виконанням інвазійних втручань (установлення катетерів, проведення ін'єкцій, бронхоскопії, ендоскопії та ін.)
♦ діяльністю, при якій можливо інфікування об'єкта (наприклад, приготування інфузій, наповнення ємкостей розчинами та ін.)
♦ кожним прямим контактом з пацієнтами
♦ переходом від інфікованої до неінфікованої ділянки тіла пацієнта
♦ контактом із стерильним матеріалом та інструментарієм
♦ застосуванням рукавичок.
Після:
♦ контакту із забрудненими предметами, рідинами чи поверхнями (наприклад з системою збору сечі, забрудненою білизною, біосубстратами, виділеннями хворого та ін.)
♦ контакту з вже введеними дренажами, катетерами чи з місцем їх введення;
♦ кожного контакту з ранами
♦ кожного контакту з пацієнтами
♦ зняття рукавичок;
♦ користування туалетом;
♦ після чистки носа (при риніті є велика ймовірність наявності вірусної інфекції з наступним виділенням S.aureus).
4.1.3. Наведені показання не є остаточними. В ряді конкретних ситуацій персонал приймає самостійне рішення. Крім того, кожний заклад охорони здоров’я може розробити свій перелік показань, який включають в план профілактики ВЛІ, з урахуванням специфіки того чи іншого відділення.
4.1.4. Техніка миття рук (малюнок):
1. Зняти всі прикраси, у тому числі годинники та браслети;
2. Відкрити кран і струменевим потоком комфортно теплої води змочити руки
3. Нанести порцію рідкого мила
4. Енергійно терти руки протягом не менше 30 секунд за такою технікою:
♦ терти долоня об долоню
♦ зовнішню сторону долонь спочатку правою рукою, а потім лівою
♦ схрестивши пальці однієї руки з іншою, терти між пальцями
♦ далі однією рукою накривають іншу руку „замком” і необхідно терти в п’ясно-фаланговій зоні, спочатку однієї руки, потім іншої
♦ енергійно терти круговими рухами великі пальці обох рук
♦ кінчиками пальців правої руки терти долоню лівої руки і навпаки.
5. Ретельно змити мило під протічною водою
6. Насухо витерти руки рушником (серветкою)
7. Якщо крани без ліктьового способу приведення в дію, їх закривають сухим рушником (серветкою), який викидають у смітник, призначений для збору паперових рушників, який має бути розташований поруч
8. Якщо після миття рук застосовують їх обробку антисептиком, то антисептик наносять лише на ретельно висушені руки
9. Якщо в процесі роботи руки не забруднені біологічним матеріалом або брудом, миття рук можна замінити гігієнічною антисептикою.
4.2. Звичайне миття
4.2.1. Звичайне миття призначене виключно для механічної очистки рук, при цьому з рук усувається забруднення, піт, частково змиваються спороутворюючі бактерії, а також частково інші транзиторні мікроорганізми. Процедуру проводять згідно з
п.п. 3.1.2.-3.1.5.
4.2.2. Техніка звичайного миття здійснюється таким чином:
♦ кисті рук змочують водою, потім наносять миючий засіб так, щоб він покривав усю поверхню кистей рук та зап'ястя. Руки миють близько 30с. Особливу увагу приділяють обробці піднігтьових зон, нігтів, білянігтьових валиків та міжпальцевих зон
♦ після обробки миючим засобом руки ретельно відмивають водою від мила та висушують одноразовими рушниками чи серветками. Останньою серветкою закривають кран з водою
терти долонею об долоню
права долоня по тильній стороні лівої руки і навпаки
терти внутрішні поверхні пальців рухами вгору і вниз
терти тильною стороною пальців по долоні іншої руки
терти пальці круговими рухами
по черзі, круговими рухами терти долоню
Техніка миття рук:
4.3. Гігієнічна антисептика
4.3.1. Стандартна методика втирання антисептика включає 6 стадій і представлена в додатку 4. Кожну стадію повторюють не менше 5 разів
4.3.2. Антисептик в кількості не менше 3 мл вливають в заглиблення сухої долоні і енергійно втирають в шкіру рук та зап'ястя протягом 30 с.
4.3.3. Протягом всього часу втирання засобу шкіру підтримують вологою від антисептика, тому кількість порцій засобу, який втирається, суворо не регламентується. Останню порцію антисептика втирають до його повного висихання. Витирання рук не допускається
4.3.4. При виконанні обробки рук враховують наявність так званих «критичних» ділянок рук, які недостатньо змочуються антисептиком: великі пальці, кінчики пальців, міжпальцеві зони, нігті, білянігтьові валики та піднігтьові зони. Найбільш ретельно обробляють поверхні великого пальця та кінчики пальців, оскільки на них зосереджена найбільша кількість бактерій
4.3.5. За наявності видимого забруднення рук усувають його серветкою, що змочена антисептиком, та миють руки з миючим засобом. Потім ретельно відмивають водою від мила та висушують одноразовим рушником чи серветками. Останньою серветкою закривають кран. Після цього руки обробляють антисептиком двічі по 30с.
5. Використання медичних рукавичок
5.1. Використання рукавичок не дає абсолютної гарантії захисту пацієнтів та персоналу від збудників інфекції
5.2. Використання медичних рукавичок захищає пацієнтів та медичний персонал від розповсюдження транзиторної та резидентної мікрофлори безпосередньо через руки та опосередковано через контакти з забрудненими об'єктами оточення
5.3. Для використання у медичній практиці рекомендується три типи рукавичок:
♦ хірургічні – використовуються при проведенні інвазивних втручань
♦ оглядові – забезпечують захист медперсоналу при використанні багатьох медичних маніпуляцій
♦ побутові – забезпечують захист медперсоналу при обробці обладнання, забруднених поверхонь, інструментарію, при роботі з відходами медичних закладів та таке інше.
5.4. Стерильні рукавички рекомендується використовувати при:
♦ усіх хірургічних оперативних втручаннях; для зниження частоти проколів рекомендується застосовувати дві надіті одна на одну рукавички, верхню рукавичку заміняти кожні 30 хв. протягом операції; рекомендується також застосовувати рукавички з індикатором перфорації, в яких пошкодження рукавички швидко призводить до видимої зміни забарвлення в місці проколу
♦ інвазивних маніпуляціях (внутрішньовенні інфузії, відбір біопроб для досліджень та таке інше)
♦ установленні катетера або провідника через шкіру
♦ маніпуляціях, пов'язаних з контактом стерильного інструментарію з інтактними слизовими оболонками (цистоскопія, катетеризація сечового міхура)
♦ вагінальному обстеженні
♦ бронхоскопії, ендоскопії шлунково-кишкового тракту, санації трахеї
♦ контакті з ендотрахеальними відсосами та трахеостомами
5.5. Нестерильні рукавички рекомендується використовувати при:
♦ контакті зі шлангами апаратів штучного дихання
♦ роботі з біологічним матеріалом від хворих
♦ заборі крові
♦ проведенні внутрішньом'язових, внутрішньовенних ін'єкцій
♦ проведенні очистки устаткування та дезінфекції
♦ видаленні секретів та блювоти.
5.6. Вимоги до медичних рукавичок:
♦ для операцій: латексні, неопренові
♦ для оглядів: латексні, тактилонові
♦ при догляді за пацієнтом: латексні, поліетиленові, полівінілхлорідні
♦ допускається використання рукавичок з тканини під гумовими
♦ рукавички повинні бути відповідного розміру
♦ рукавички повинні забезпечувати високу тактильну чутливість
♦ містити мінімальну кількість антигенів (латекс, латекс-протеїни)
♦ при виборі медичних рукавичок рекомендується врахувати можливі алергічні реакції в анамнезі пацієнтів на матеріал, з якого виготовлено рукавички
♦ для проведення передстерилізаційної очистки гострого медичного інструментарію необхідно використовувати рукавички з текстурованою зовнішньою поверхнею.
5.7. Одразу після використання медичні рукавички знімаються і занурюються в розчин дезінфектанту, безпосередньо в місці використання рукавичок
5.8. Після знезараження рукавички одноразового використання підлягають утилізації
5.9. Правила використання медичних рукавичок:
♦ використання медичних рукавичок не створює абсолютного захисту і не виключає дотримання техніки обробки рук, яка застосовується в кожному окремому випадку одразу після зняття рукавичок при загрозі інфікування
♦ рукавички одноразового використання не припустимо використовувати повторно, нестерильні рукавички стерилізації не підлягають
♦ рукавички треба замінювати одразу, якщо вони пошкоджені
♦ не допускається миття або обробка рук в рукавичках між проведенням «чистих» і «брудних» маніпуляцій, навіть в одного пацієнта
♦ не допускається пересування в рукавичках у відділенні(ях) стаціонару
♦ перед надяганням рукавичок не можна використовувати засоби, які містять мінеральні масла, вазелін, ланолін тощо, бо вони можуть призвести до порушення міцності рукавичок.
5.10. Хімічний склад матеріалу рукавичок може викликати алергію миттєвого та сповільненого типу або контактний дерматит (КД). КД може з'явитися при застосуванні рукавичок з будь якого матеріалу.
Цьому сприяє: подовжене безперервне перебування в рукавичках (більше ніж
2 год.), використання припудрених зсередини рукавичок, використання рукавичок при наявному подразненні шкіри, надягання рукавичок на вологі руки, занадто часте використання рукавичок протягом робочого дня.
5.11. Помилки, які часто виникають при використанні рукавичок:
♦ використання медичних одноразових рукавичок при роботі у харчоблоці. В цих випадках слід віддавати перевагу рукавичкам багаторазового використання (побутовим)
♦ неправильне зберігання рукавичок (на сонці, при низьких температурах, попадання на рукавички хімічних речовин тощо)
♦ натягування рукавичок на руки, які зволожені залишками антисептика (додаткове навантаження на шкіру та острах зміни матеріалу рукавичок)
♦ ігнорування необхідності проведення антисептичної обробки рук після зняття рукавичок при контакті з потенційно інфікованим матеріалом
♦ застосування хірургічних рукавичок для асептичних робіт в той час, як для цього достатньо використання оглядових стерильних рукавичок
♦ використання звичайних медичних рукавичок при роботі з цитостатиками (недостатній захист медперсоналу)
♦ недостатній догляд за шкірою рук після застосування рукавичок
♦ відмова від рукавичок в ситуаціях, які на перший погляд здаються безпечними.
5.12. Вторинне використання одноразових рукавичок або їх дезінфекція забороняються. Проведення гігієнічної антисептики рук в одноразових рукавичках допускається виключно в ситуаціях, які вимагають частої заміни рукавичок, наприклад, при заборі крові. В цих випадках рукавички не повинні мати проколів або бути забруднені кров'ю чи іншими виділеннями.
5.13. Знезаражування рукавичок проводять згідно з інструкцією фірми-виробника.
VІІІ. Проведення поточної та заключної дезінфекції
Дезінфекція - це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів та їх переносників (членистоногих і гризунів).
ВИДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ:
вогнищева профілактична
поточна заключна
Вогнищева дезінфекція проводиться у епідемічному вогнищі, квартирі, гуртожитку, дитячих або лікувально-профілактичних закладах тощо).
Поточна дезінфекція проводиться у вогнищі багаторазово у присутності пацієнта. Вона забезпечується шляхом знезараження:
● транспорту, що доставив пацієнта
● виділень пацієнта (сечі, калу, харкотиння, блювотних мас тощо)
● посуду, яким користувався пацієнт
● залишків їжі
● предметів догляду
● натільної та постільної білизни
● дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у палаті або боксі (вологе прибирання з дезінфектантами, опромінення УФП)
● рук пацієнта та медичного персоналу
● передстерилізаційною обробкою і стерилізацією інструментарію
● застосуванням засобів індивідуального захисту (окуляри, гумові рукавиці, маски - респіратори)
Заключна дезінфекція проводиться одноразово після госпіталізації, видужання, переведення з одного приміщення в інше, а також після смерті пацієнта. Дезінфекційні заходи включають:
● орошення приміщення дезінфектантами
● знезараження виділень, посуду, залишків їжі; натільної та постільної білизни
● знезараження меблів, предметів догляду
● камерна дезінфекція речей, постелі.
Профілактична дезінфекція проводиться незалежно від наявності інфекційного захворювання з метою попередження виникнення і поширення збудника у навколишньому середовищі.
Вона включає:
● провітрювання приміщення
● вологе прибирання
● дотримання правил особистої гігієни
● очистку і знезараження водопровідної води
● пастеризацію, кип'ятіння, термічну обробку харчових продуктів та рідин
● санітарний нагляд за виготовленням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією харчових продуктів
● дезінфекцію у місцях загального користування
● боротьбу з мухами, членистоногими, гризунами тощо
Методи дезінфекції
Біологічні
Фізичніфіі
Хімічні
механічні
термічні
променеві
дезінфектанти
антисептичні
засоби
антибіотики
фаги
фітонциди

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №5
Тема: Антибіотики
Актуальність теми
Величезним досягненням ХХ століття, яке суттєво вплинуло на розробку
методів етіотропної терапії інфекційних захворювань, було відкриття і впровадження у медичну практику антибіотиків.
Використання антибіотиків захистило життя мільйонів людей. Завдяки їм знизилась кількість післяопераційних ускладнень, захворюваність і смертність від гнійних інфекцій, підвищилась ефективність лікування багатьох хвороб, збільшився середній вік людини. Разом з тим, антибіотикотерапія і антибіотикопрофілактика може призвести до негативних наслідків - виникнення побічних ефектів в організмі людини, формування резистентності мікроорганізмів до антибіотиків, можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції.
Таким чином, знання основних принципів антибіотикотерапії та уміння визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків ,оцінити результати антибіотикограми необхідні молодшому медичному спеціалісту для його професійної діяльності та запобігання можливих побічних ускладнень.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Антибіотики, їх природу та механізм дії
Вміти: ♦ Визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним
методом
♦ Оцінити результати антибіотикограми
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Чинники довкілля, які впливають на мікроорганізми 2.
Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
3. Біологія (предмет загальної школи) Ферменти
Хімічний склад клітини 4. Медична біологія
Генетику та мінливість
Біотехнології 5. Медична хімія
(фізична та колоїдна) Особливості
дії ферментів 6. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики: принципи їх застосування, профілактику ускладнень Дотримуватись принципів застосування антибіотиків, визначати їх можливу побічну дію та надавати невідкладну допомогу
7. Загальний догляд за хворими та ММТ Види ін’єкцій
Техніку та принципи введення антибіотиків Виконати ін’єкції антибіотиків
Визначити чутливість макроорганізму до антибіотиків
8. Дисципліни циклу практичної та професійної підготовки Антибіотикотерапія та принципи її застосуванняпри різних патологічних станах Дотримуватись принципів застосування антибіотиків, визначати їх можливу побічну дію та надавати невідкладну допомогу
Визначити чутливість макроорганізму до антибіотиків
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Отримайте інформацію про: 1.1. Поняття: антагонізм, антибіотики
1.2. Класифікацію антибіотиків 2. Вивчіть: 2.1. Джерела одержання антибіотиків
2.2. Механізм дії основних груп антибіотиаів 3. Опрацюйте: 3.1. Техніку визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом
3.2. Критерії оцінювання результатів антибіотикограми 4. Заповніть таблицю:
Побічна дія антибіотиків Методи запобігання
І.На макроорганізм:
●Алергічні стани
●Дисбактеріоз
●Прямі токсичні впливи
●Тератогенна дія
●Ендотоксичний шок
●Пригнічення імунітету ІІ. На мікроорганізм:
●Формування резистентності Вивчення питання «Мікробний антагонізм. Хіміотерапевтичні препарати», пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів.
Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Антибіотики, їх природа, механізм дії
2. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів
3. Побічна дія антибіотиків та методи її подолання
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти визначають чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом, оцінюють результати антибіотикограми
Практичні навички:
• визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом
• оцінювати результати антибіотикограми
Внаслідок мінливості мікроорганізмів під впливом чинників навколишнього середовища, особливо антибіотиків. спостерігається формування резистентних штамів, що призводить до труднощів у лікуванні пацієнтів та можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції. Тому у практичній медицині, з метою раціонального призначення етіотропної терапії керуючись правилами призначення лікарських препаратів, необхідно визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
Алгоритм виконання практичного навичка:
Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
методом паперових дисків
1. Візьміть чисту культуру мікроорганізмів
2. Приготуйте інокулюм - 5-10 однорідних колоній суспензуйте у 2мл рідкого живильного середовища або фізіологічного розчину
3. Здійсніть посів «газоном» у чашку Петрі з живильним середовищем -1мл бактерійної суспензії з допомогою піпетки внесіть у чашку і рівномірно розподіліть по поверхні середовища при похитуванні чашки. Надлишок суспензії видаліть піпеткою у дезінфектант
4. Чашки з посівом підсушіть протягом 20-30хв. біля пальника на віддалі 10-15см
5. Стерильним пінцетом накладіть на агар паперові диски, просочені розчином антибіотиків
Слідкуйте, щоб диски розміщувались на однаковій відстані один
від одного, від центра чашки та її країв!
6. Витримайте посіви в термостаті 16-18годин.
7. Виміряйте діаметр зони затримки росту мікроорганізмів.
Результати слід читати таким чином:
▪ наявність росту навкруг диску свідчить про нечутливість даного мікроорганізму до антибіотика;
▪ зона затримки росту діаметром 15мм є показником малої чутливості мікроорганізму до антибіотиків;
▪ при діаметрі зони 15-22мм мікроорганізм має середню чутливість;
▪ зона більше 25мм вказує на високу чутливість мікроорганізму до антибіотика.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №6
Тема: Вчення про імунітет
Актуальність теми
Імунобіологічний період у розвитку мікробіології поклав початок вивченню складних процесів захисту, протидії, які відбуваються в організмі на проникнення чужорідних агентів. Розвиток науки імунології сприяє більш глибокому пізнанню механізмів захисту організму, процесів розвитку аутоімунних й інфекційно-алергічних захворювань, питань підвищеної чутливості організму до антигенів.
Вивчення явищ імунітету дало змогу отримати імунні препарати для лікування і профілактики інфекційних хвороб, пізнати механізми переливання крові і трансплантації органів, використовувати серологічні реакції для діагностики інфекційних захворювань та ідентифікації збудників.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен знати принципи серологічної діагностики інфекційних хвороб, вміти провести постановку орієнтовної реакції аглютинації на склі та оцінити її результати.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Серологічні реакції, їх застосування
Вміти: ♦ Проводити орієнтовну реакцію аглютинації на склі
♦ Проводити постановку розгорнутої реакції аглютинації
♦ Облікувати та оцінювати результати серологічних реакцій
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Структуру імунної системи людини
Будову кровотворної системи 2.
Основи екології та профілактичної медицини Проблеми забруднення навколишнього середовища
Екологію і здоров’я 3. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Фізіологія Функції центральних та периферичних органів імунітету 5. Біологія Білки, ферменти 6. Патоморфологія та патофізіологія Поняття про імунокомпетентну систему. 7. Загальний догляд за хворими та ММТ Внутрішньовенні ін’єкції Взяти кров з вени на серологічне дослідження
8. Основи психології та між особове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
9. Інфектологія Серологічний метод та його застосування для діагностики інфекційних хвороб Взяти кров з вени на серологічне дослідження
Провести реакцію аглютинації на склі, облікувати розгорнуту реакцію аглютинації
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Дайте визначення поняттям: 1.1. Імунітет
1.2. Імунологія
1.3. Імунобіологічний період 2. Вивчіть: 2.1. Основні види імунітету
2.2. Специфічні і неспецифічні чинники імунітету
2.3. Антигени та їх властивості
2.4. Антитіла, їх характеристику
2.5. Механізм імунної відповіді в організмі 3. Охарактеризуйте: 3.1. Серологічний метод діагностики (реакції імунітету) та його практичне застосування 4. Опрацюйте: 4.1. Техніку постановки орієнтовної реакції аглютинації на склі 5. Ознайомтесь з: 5.1. Основними інгредієнтами, необхідними для виконання розгорнутої реакції аглютинації Вивчення питання «Антигенна будова мікробної клітини», «Реакції імунітету (РІФ, ІФА, РПГА, РНГА тощо)» пропонуються для самостійної позааудиторної роботи студентів. Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Визначення понять «імунітет», «імунологія»
2. Види імунітету
3. Неспецифічні та специфічні чинники імунітету, їх характеристика
4. Структура імунної системи
5. Реакції імунітету, їх практичне застосування
6. З якою метою застосовують орієнтовну реакцію аглютинації на склі?
7. Які інгредієнти необхідні для реакції аглютинації на склі?
8. Розгорнута реакція аглютинації, РНГА їх застосування
9. Принципи використання РІФ, ІФА, РПГА, РНГА для діагностики інфекційних хвороб
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти вивчають серологічні реакції та їх застосування, проводять орієнтовну реакцію аглютинації на склі. Спостерігають розгорнуту реакцію аглютинації РНГА. Облікують та оцінюють результати.
Перелік практичних навичок
• проводити реакцію аглютинації на склі
• проводити постановку розгорнутої реакції аглютинації
• здійснювати облік та оцінювання результатів серологічних реакцій
Серологічні реакції ґрунтуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом у лабораторних умовах (in vitro). Вони широко використовуються для діагностики інфекційних захворювань. З їх допомогою можна вирішити дві проблеми:
1. Визначити невідомий антиген або невідоме антитіло у сироватці крові пацієнта – серологічна діагностика.
2. Визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патологічного матеріалу пацієнта – серологічна ідентифікація.
Для визначення невідомого антитіла у сироватці крові пацієнта у лабораторних умовах використовують стандартний антиген – діагностикум.
Для визначення сероваріанту збудника реакції аглютинації на склі слід використати відоме антитіло – стандартну імунну ( діагностичну) сироватку.
Алгоритм виконання практичного навичка:
І. Проведення орієнтовної реакції аглютинації на склі
Реакція аглютинації на склі використовується для визначення виду мікроорганізму (його сероваріанту).
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте необхідний інструментарій. та інгредієнти: 1. Предметне скло
2. Стандартну імунну сироватку
3. Ізотонічний розчин натрію хлориду
4. Чисту культуру мікроорганізмів
5. Пальник
6. Бактеріологічну петлю
7. Сухе мило
8. Марлеві серветки
9. Лоток для відпрацьованого матеріалу 2. Приступіть до проведення реакції аглютинації: 2.1. Предметне скло знежирте за відомими Вам правилами
2.2. Маркером на скло нанесіть три кола і підпишіть:
І коло – Д (дослід)
ІІ коло – КС (контроль сироватки)
ІІІ коло – КА (контроль антигену)
2.3. Запаліть пальник
2.4. У праву руку візьміть бактеріологічну петлю, у ліву - предметне скло
2.5. Петлю зафламбуйте
у полум’ї пальника
2.6. На предметне скло бактеріологічною петлею нанесіть у коло Д і КС по краплі стандартної імунної сироватки, у коло КА - краплю ізотонічного розчину хлориду натрію
2.7. Бактеріологічною петлею внесіть чисту культуру мікроорганізмів у краплю сироватки (коло Д) та ізотонічного розчину хлориду натрію (коло КА)
2.8. Старанно розітріть її до утворення гомогенного завису мікроорганізмів Увага!
Сироватку та ізотонічний розчин хлориду натрію наносьте петлею після її фламбування
Петлю фламбуйте кожного разу перед і після внесення культури мікроорганізмів
3. Проведіть облік реакції: 3.1. Реакцію облікуйте через 1-2 хвилини
Реакція позитивна (антиген відповідає антитілу) у тому випадку, коли:
> у краплі сироватки (коло Д) з’являється аглютинат;
> контроль сироватки (коло КС) залишається прозорим;
> контроль антигену (коло КА) рівномірно мутний.
Реакція негативна (антиген не відповідає антитілу) – у колі Д рівномірне помутніння; у колах КС та КА – попередній результат. Орієнтовна карта спостереження
Завдання
Самостійні записи
1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для проведення розгорнутої реакції аглютинації, РНГА 2. Проведіть облік та оцінювання результатів демонстраційних серологічних реакцій МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №7
Тема: Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
Актуальність теми
З давніх давен люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Значний вклад у вивчення та створення імунних препаратів внесли Л.Пастер, Е.Дженер, Г.Рамон та інші. Сьогодні у практичній медицині застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування інфекційних хвороб
Основними завданнями імунопрофілактики є створення активного або пасивного імунітету є метою попередження захворювань. Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція - натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим грізним інфекціям.Імунопрофілактика серед населення дозволяє істотно зменшити рівень інфекційної захворюваності, а для деяких інфекції ставити питання про їх ерадикацію.
Імунотерапія cпрямована на боротьбу із захворюваннями, у патогенезі яких є порушення з боку імунної системи або з тими хворобами, при яких саме імунній системі надається основна роль у відновленні гомеостазу організму. Лікування інфекційних хвороб з використанням імунопрепаратів дає змогу створити негайно пасивний гуморальний імунітет, що здатний захистити організм від інтоксикації або інфекції.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо одержання різних видів імунних препаратів та їх застосування у практичній медицині.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Види препаратів для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб та методи їх отримання
♦ Принципи специфічної імунопрофілактики та імунотерапії
Вміти: ♦ Ввизначати придатність вакцин , сироваток до використання
♦ Створювати умови для транспортування та зберігання вакцин і сироваток
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Структуру імунної системи людини 2.
Фізіологія Фізіологію крові Пояснювати фізіологічні основи складових крові, що забезпечують захисну функцію
3. Медична хімія
Білки
На основі знання будови і властивостей білків вміти пояснювати їх роль у біологічних системах
4. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
5. Фармакологія та медична рецептура α- і β- адреноміметики
Антигістамінні засоб
Гормональні препарати Ввести препарати для надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці
6. Догляд за хворими та ММТ Шляхи введення лікарських засобів
Види інєкцій Вводити лікарські препарати різними шляхами (парентерально, нашкірно, перорально. інтраназально)
7. Епідеміологія Специфічну профілактику інфекційних захворювань Організовувати і проводити щеплення в умовах ФАПу, здоровпункту;
визначати показання і протипоказання щодо вакцинації;
запобігати виникненню ускладнень внаслідок щеплення;
складати річний і помісячний плани щеплень
Проводити специфічну профілактику інфекційних захворювань
8. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
9. Інфектологія Специфічну імунопрофілактику та імунотерапію інфекційних хвороб Застосовувати імунні препарати для профілактики та лікування інфекційних хвороб
Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Вивчіть препарати для створення набутого штучного активного імунітету: 1.1. Сировина для одержання вакцин і анатоксинів
1.2. Принципи виготовлення вищезгаданих імунних препаратів
1.3. Класифікація вакцин
1.4. Методи вакцинації та ревакцинації
1.5. Застосування вакцин та анатоксинів 2. Вивчіть препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету 2.1. Сироваткові імунні препарати, методи їх отримання
2.2. Лікувальні сироватки, їх види
2.3. Застосування сироваток, правила зберігання
2.4. Імуноглобуліни, джерело одержання
2.5. Застосування імуноглобулінів з лікувальною та профілактичною метою 3. Ознайомтесь з Календарем профілактичних щеплень 3.1. Зверніть увагу на:
перелік захворювань, проти яких:
♦ проводяться щеплення
♦ терміни вакцинації та ревакцинації
♦ імунні препарати, які застосовуються для специфічної профілактики 4. Повторіть: 4.1. Можливі ускладнення алергічного характеру. Вивчення питання «Вакцини. Сироватки.» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів .Програмний матеріалнеобхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Препарати для створення набутого штучного активного імунітету:
● класифікація вакцин, принципи виготовлення, застосування
● анатоксини, джерело одержання, застосування
● методи вакцинації, ревакцинації.
2. Профілактичні щеплення планові та за епідеміологічними показами.
3. Препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету:
● імуноглобуліни, виготовлення, застосування
● лікувальні сироватки, джерело одержання, правила введення
4. Зберігання імунних препаратів та правила їх використання
5. Можливі алергічні ускладнення та їх профілактика
6. Роль фельдшера в організації та проведенні планових профілактичних щеплень
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти знайомляться з імунними препаратами, джерелами їх отримання, видами, інструкціями щодо їх застосування, правилами зберігання та транспортування. Вивчають основніположення наказу МОЗ України №595 від 16.09.2011року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні». Одержують поняття про аутовакцини.
Перелік практичних навичок
• визначати придатність вакцин , сироваток до використання
• створювати умови для транспортування та зберігання вакцин і сироваток
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Ознайомтесь з імунними препаратами:
1. Прочитайте дані про імунний препарат на упаковці:
● назву препарату
● адресу підприємства - виробника
● форму випуску
● контрольний номер
● номер серії
● термін придатності
● умови зберігання та транспортування
● шлях введення
2. Звірте одержані дані з позначеннями на ампулі (флаконі).
3. Уважно прочитайте інструкцію щодо застосування, зверніть увагу на:
● склад препарату
● імунобіологічні властивості
● призначення
● спосіб застосування
● можливі реакції на введення
● протипоказання
● умови зберігання та транспортування
● термін придатності
● в які організації посилається рекламація
ІІ. Ознайомтесь із Календарем профілактичних щеплень
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України 16.09.2011
№ 595
КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ
І. Загальні положення
1. Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.
Інші обов’язкові щеплення встановлюються для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; проти вірусного гепатиту В осіб із злоякісними новоутвореннями, осіб, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами.
2. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.
3. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.
4. З метою специфічної профілактики інфекційних хвороб особи, які бажають зробити щеплення, для яких є медичні імунобіологічні препарати, зареєстровані в Україні, можуть зробити щеплення за направленням лікаря.
5. У цьому Календарі терміни вживаються в такому значенні:
вакцинація (щеплення, імунізація) - створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину;
ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб;
первинний вакцинальний комплекс - курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб.
6. За наявності зареєстрованих комбінованих вакцин, до складу яких входять антигени для профілактики інфекцій, визначених цим Календарем, вакцинація проводиться комбінованими вакцинами.
ІІ. Порядок проведення щеплень
1. Щеплення за віком
Вік Щеплення проти
1 день Гепатиту В 2 3-5 днів Туберку-льозу 1 міс. Гепатиту В 2 3 міс. Дифтерії, кашлюку,
правця 3 Поліо-мієліту 4 Гемофіль-ної інфекції 5 4 міс. Дифтерії, кашлюку,
правця 3 Поліо-мієліту 4 Гемофіль-ної інфекції 5 5міс. Дифтерії, кашлюку,
правця 3 Поліо-мієліту 4 6 міс. Гепатиту В 2 12 міс. Кору, краснухи, паротиту 6
18 міс. Дифтерії, кашлюку,
правця 3 Поліо-мієліту 4 Гемофіль-ної інфекції 5 6 років Дифтерії,
правця Поліо-мієліту Кору, краснухи, паротиту
7 років Туберку-льозу 14 років Дифтерії, правця Поліо-мієліту 18 років Дифтерії, правця 23 роки Дифтерії 28 років Дифтерії, правця 3
(надалі - кожні 10 років) ІІІ. Доповніть твердження щодо видів щеплень:
1. Планові щеплення
2. Щеплення:
● за епідеміологічними показами
● на ендемічних та ензоотичних територіях
3. Рекомендовані
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України
16.09.2011 № 595
Положення
про організацію і проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики
1.Це Положення регулює організацію і проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики.
2. Медичне спостереження– це нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини, анатоксину або алергену туберкульозного.
3. Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень, які створюються як окремий структурний підрозділ лікарняного та/або амбулаторно-поліклінічного лікувально-профілактичного закладу (далі – ЛПЗ) та діють у ЛПЗ, при медичних кабінетах дошкільних закладів, загальноосвітніх навчальних закладів, навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, медичних пунктах підприємств.
4. Питання організації діяльності щодо проведення щеплень покладається на заступника керівника ЛПЗ в установленому законодавством порядку.
5. Кабінет щеплень може бути постійно діючим або тимчасовим.
Постійно діючий або тимчасовий кабінет щеплень (далі – Кабінет щеплень) може створюватися у ЛПЗ незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
6. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами, анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим цим наказом, та інструкцією про застосування вакцини або анатоксину, затвердженою в установленому порядку.
У Кабінетах щеплень для здійснення вакцинації можуть бути задіяні медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою), які пройшли спеціальну підготовку та володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, туберкулінодіагностики, а також навичками надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій/ післявакцинальних ускладнень.
Медичний персонал, який не пройшов спеціальну підготовку, не допускається до проведення щеплень, туберкулінодіагностики.
7. Транспортування, зберігання і використання вакцин здійснюються з обов’язковим дотриманням вимог “холодового ланцюга” відповідно до Порядку забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного в Україні, затвердженого цим наказом.
8. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЛПЗ. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЛПЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов’язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються з територіальними санітарно-епідеміологічними станціями (далі - СЕС) у травні та листопаді кожного року.
9. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою:
- в усній або письмовій формі запрошує до ЛПЗ осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх - батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень;
- у дошкільному навчальному закладі - попередньо інформує батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення імунізації дітей, які підлягають профілактичному щепленню.
10. Медичний огляд перед щепленням або туберкулінодіагностикою є обов’язковим.
При виявленні негативних змін у стані здоров'я особи призначаються додаткові медичні втручання згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань.
10.1. Медичні огляди осіб віком до 18 років перед щепленням або туберкулінодіагностикою у закладах охорони здоров’я проводяться у присутності батьків, або опікунів, піклувальників, або інших законних представників безпосередньо у день щеплення або туберкуліно-діагностики. У разі проведення щеплень або туберкулінодіагностики у дошкільних закладах або загальноосвітніх навчальних закладах медичні огляди проводяться у присутності медичного працівника.
10.2. Обов'язковою умовою для проведення медичних оглядів осіб віком до 18 років у закладах охорони здоров'я є дотримання температурного режиму у приміщенні - не нижче 20° C та достатнє освітлення.
10.3. Медичний огляд осіб віком до 18 років перед щепленням або туберкулінодіагностикою складається із:
1) збору анамнезу по органах і системах організму з огляду на тривалість та тяжкість перебігу перенесених гострих захворювань, оцінки реакції на попереднє щеплення, перебігу поствакцинального періоду;
2) термометрії;
3) огляду шкіри, слизових оболонок кон’юнктиви очей, порожнини рота;
4) у разі необхідності - клінічного обстеження органів серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової систем;
5) отримання Інформованої згоди та оцінки стану здоров’я особи або дитини одним із батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики, затвердженої наказом МОЗ України від 31.12.2009 № 1086, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.08.2010 за № 594/17889 (далі - форма № 063-2/о);
6) отримання згоди на збір та обробку персональних даних особи за формою, наведеною у додатку до цього Порядку;
7) медичного висновку лікаря щодо стану здоров’я дитини перед щепленням або туберкулінодіагностикою з оформленням первинної медичної документації:
форми № 112/о „Історії розвитку дитини”, затвердженої наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302 (далі - форма № 112/о);
форми 025/о „Медичної карти амбулаторного хворого”, затвердженої наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302 (далі - форма № 025/о);
форми № 063/о „Карти профілактичних щеплень”, затвердженої наказом МОЗ України від 10.01.2006 № 1, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України  08.06.2006  за № 686/12560 (далі - форма № 063/о).
Медичний висновок лікаря щодо стану здоров'я особи віком до 18 років за результатами обов'язкового медичного огляду (безпосередньо у день щеплення або туберкулінодіагностики) у разі відсутності захворювання визначається терміном "здоровий", а при виявленні ознак захворювання його конкретизують.
11. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вклеюється форма № 063-2/о.
12. Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм. Матеріально-технічне забезпечення кабінетів щеплень повинно відповідати вимогам, визначеним чинним законодавством. Забороняється проведення профілактичних щеплень у перев’язувальних, маніпуляційних кабінетах.
13. Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими або самоблокувальними шприцами. Безпечність ін’єкцій при імунізації для пацієнта гарантують самоблокувальні шприци (точність дози, неможливість повторного використання).
Використані шприци знезаражують та утилізують. У разі використання відсікача для голок перед знезараженням збирання відрізаних голок та шприців здійснюється в окремі герметичні контейнери.
Під час проведення дезінфекції та утилізації використаних шприців з метою уникнення ризику інфікування медичних працівників унаслідок отримання мікротравм забороняються маніпуляції щодо розбору колючих частин ін’єкційного обладнання.
14. Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкуліно-діагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності - в різні дні. Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для проведення щеплень для профілактики туберкульозу та туберкулінодіагностики.
15. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм, затверджених наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302:
формі № 025/о;
№ 025-1/о "Вкладний листок на підлітка до медичної карти амбулаторного хворого"(далі - форма № 025-1/о);
№ 025-3/о "Медична карта студента" (далі - форма № 025-3/о);
№ 026/о "Медична карта дитини (для школи, школи-інтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садка)" (далі - форма № 026/о);
формі № 112/о та формі № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого" (далі - форма № 003/о), затвердженій наказом МОЗ України від 26.07.99 № 184.
При цьому вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, доза, серія. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Унесені дані до медичної облікової документації засвідчуються підписом лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою.
16. Після проведення профілактичного щеплення та туберкуліно-діагностики повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної вакцини/анатоксину/туберкуліну. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.
17. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 003/о, № 025/о, № 025-1/о, № 025-3/о, № 026/о, № 112/о) необхідно відмітити характер і терміни виникнення загальних і місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Інструкцією щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного, затвердженою цим наказом.
18. У разі підозри на групові реакції або ускладнення після введення вакцини/анатоксину або проведення туберкулінодіагностики необхідно негайно повідомити про це керівника ЛПЗ і направити „Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на щеплення” (форма № 058/о, затверджена наказом МОЗ України від 10.01.2006 № 1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції  України 08.06.2006 за  № 686/12560) до територіальної СЕС.
19. Медичні протипоказання до щеплень кожній особі встановлюються комісією з питань щеплень (далі - комісія з питань щеплень), створеною наказом по ЛПЗ, відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженогоцим наказом. Для вирішення складних та суперечних питань щодо протипоказань до проведення щеплень наказом управління охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному, міському або республіканському ЛПЗ.
20. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.
21. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.
22. У кожному кабінеті щеплень повинні бути інструкції про застосування всіх препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов’язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів; лікарські засоби та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах та аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу ЛПЗ.
23. Вакцини різних виробників для профілактики однакових інфекційних захворювань можна взаємно замінювати.
Директор Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення
С.І. Осташко
Начальник Управління громадського здоров'я та санітарно-епідемічного благополуччя населення
А.А. Григоренко
ІV. Правила проведення профілактичних щеплень
Завдання Техніка виконання Умови виконання
1. Вивчіть характеристику імунного препарату 1.1. Інструкцію для імунізації
1.2. Терміни імунізації
1.3. Дозування препарату
1.4. Шляхи введення 2. Визначіть придатність імунного препарату 2.1. Відповідність напису на ампулі та упаковці
2.2. Термін придатності
2.3. Зовнішній вигляд препарату (колір, прозорість, наявність осаду або пластівців, сторонніх включень)
2.4. Цілісність ампули Препарат бракують, якщо:
а) без етикетки або частково заповненої етикетки
б) із стертим написом
в) у пошкодженій упаковці
г) з осадом, пластівцями, зі зміненим кольором, прозорістю, сторонніми включеннями
д) з вичерпаним терміном придатності
На бракований препарат складіть акт з вказівкою серії, контрольного номера, терміну придатності, причини непридатності
3. Підготуйте приміщення 3.1. Протріть поверхні розчином дезінфектанту
3.2. Помийте підлогу
3.3. Накрийте кушетку стерильним або пропрасованим простирадлом
Не слід проводити щеплення у кабінеті, де ведеться прийом пацієнтів
4. Підготуйтесь до проведення щеплень 4.1. Надягніть чистий халат та ковпак
4.2. Підготуйте руки за відомими Вам правилами 1. До проведення щеплень не допускаються особи з гнійничковими захворюваннями шкіри, ангіною та ГРВІ
2. Працівник, який проводить щеплення, не повинен відволікатись для їх реєстрації, запрошення осіб до кабінету тощо
5. Підготуйте необхідне оснащення 5.1. Стерильний лоток
5.2. Лоток для відпрацьованого матеріалу
5.3. Імунний препарат
5.4. Ватні кульки
5.5. Шприци одноразового використання
5.6. Марлеві серветки
5.7. 70% розчин етилового спирту Інструментарій та необхідні матеріали повинні бути стерильними
6. Підготуйте пацієнта, якому буде проводитись щеплення
6.1. Усадіть зручно пацієнта за відомими Вам правилами
6.2. Додатково виясніть алергологічний анамнез
6.3. Проведіть деонтологічну бесіду 1. Не дозволяється входити у кабінет щеплень у верхньому одязі
2. Пацієнт попередньо повинен бути оглянутий лікарем на з’ясування протипоказів до проведення щеплень
3. Маленьких дітей у кабінет щеплень вводять поодинці із супроводжуючим
4. Інший контингент дозволено запрошувати по 2 -4 особи
7. Підготуйте імунний препарат 7.1. Відкрийте ампулу (флакон), дотримуючись правил асептики
7.2. Відкриту ампулу (флакон) накрийте стерильною марлевою серветкою
Препарат необхідно використати протягом 2-3 год., зберігаючи «холодовий» режим
8. Виконайте щеплення 8.1. Місце введення препарату протріть двічі ватними кульками, змоченими 70% розчином етилового спирту або сумішшю спирту з ефіром
8.2. Проведіть введення імунного препарату згідно інструкції
8.3. Дайте пацієнту відповідні рекомендації
Інші антисептичні засоби не можна використовувати, так як вони ін активують імунний препарат при нашкірній імунізації
9. Знезаразьте інструментарій, руки За відомими Вам правилами
10. Зареєструйте проведене щеплення Дані внесіть у відповідну документацію (див. Положення вище):
11. Забезпечте медичний нагляд з метою перевірки реакції на щеплення
Медичний нагляд здійсніть протягом терміну, зазначеного в інструкції до імунного препарату 1. При відсутності реакції зробіть запис в історію розвитку дитини або амбулаторну карту
2. При наявності реакції повідомте дільничного лікаря
Класифікація вакцин
1. Вакцини І покоління
♦ Живі вакцини– містять живі вакцинні штами мікроорганізмів, вирощені на поживних субстратах або чутливих біологічних моделях, які втратили патогенні властивості, але зберегли антигенність. Живі вакцини поділяються на: дивергентні – отримують шляхом добору мікроорганізмів та атенуйовані – вірулентність яких знижена штучно.
♦ Інактивовані (убиті) вакцини – вірулентність мікроорганізмів знижується з допом огою фізичних, хімічних чинників або в результаті пасажів збудника через організм нечутливих тварин.
2. Вакцини ІІ покоління
Одержують з очищених антигенних компонентів. До них належать хімічні
вакцини – протективний антиген вилучається з мікробів хімічним шляхом. У вірусології, залежно від технології виготовлення та ступеня очищення, хімічні вакцини поділяються на субвіріонні та субодиничні.
3.Вакцини ІІІ покоління
Ці вакцини розроблені на платформі знань про генетику та генетичну технологію і називаються генно-інженерними.
♦ Вакцини очищених рекомбінантних антигенів (наприклад: вакцина проти гепатитуВ)
♦ Живі векторні вакцини – потрібний ген , що відповідає за синтез певного протективного антигена, вводять у геном живого вектора (наприклад: у непатогенний вірус).
4. Вакцини ІV покоління
Конструюються на основі новітніх технологій та наукових знань.
♦ Синтетичні вакцини – у єдиний ланцюг штучно з’єднані епітоми (антигенні детермінанти)
♦ Ліпосомальні –пухирці з ліпопротеїдною стінкою, яка за будовою нагадує цитоплазматичну мембрану, заповнюють антигеном
♦ Мікрокапсулярні – у комплекс нетоксичних полімерів внесений антиген. Комплекс розчиняється у потрібний час з вивільненням антигену
♦ Мукозальні – в їх основі лежать мікрокапсульні вакцини, які наносяться на слизові оболонки
♦ Антиідіотипові – до складу входять антиідіотипові антитіла (вони є дзеркальним відображенням цього антигена). Тобто, на антиідіотипові антитіла синтезуються такі ж самі антитіла, як і на сам антиген
♦ ДНК- і РНК-вакцини – являють собою гени, які кодують проективні антигени, вбудовані у плазміди бактерій
♦ Вакцини з трансгенних рослин
5. Поняття про аутовакцини: етапи виготовлення, застосування
Аутовакцини – особливий вид вакцин. Їх виготовляють у мікробіологічних лабораторіях з мікроорганізмів, виділених від пацієнта і застосовують цілеспрямовано – для лікування цього ж пацієнта. Аутовакцинами лікують хронічні та в’ялоперебігаючі інфекції (стафілококова, герпетична тощо). Вводять багаторазово невеликими дозами за схемою, розробленою для кожної вакцини.
Етапи виготовлення аутовакцин:
1. Посів культури– одноденну чисту культуру мікроорганізмів змивають ізотонічним розчином хлориду натрію і переносять у флакони-матраци із живильним середовищем. Культивують протягом доби із застосуванням методу аерації, що сприяє збільшенню мікробних клітин.
2. Виготовлення маточного завису мікрорганізмів – добову культуру мікроорганізмів змивають 15-20мл стерильного фізіологічного розчину.
3. Виготовлення вакцини – завис бактерій прогрівають на водяній бані при Т-50-60? С протягом 1-1,5год. мікроби гинуть, але не втрачають антигенні властивості.
4. Титрування (стандартизація) вакцин.
5. Проведення контролю вакцин.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №8
Тема: Патогенні коки
Актуальність теми
У природі зустрічаються патогенні .і непатогенні коки. Патогенних властивостей коки набули в процесі еволюції. Грампозитивнї коки (стафіло - і стрептококи) викликають гнійні запальні' процеси органів і систем, Грамнегативні (гонококи і менінгококи) мають більш локалізовану органотропність, тому діапазон захворювань значно менший. На сьогоднішній день проблема кокових інфекцій полягає в тому, що вони, внаслідок природного добору, наявності R - плазміди і адаптивних ферментів, стали полінечутливими до дії антибіотиків. Це явище затруднює лікування і вимагає цілеспрямованої антибіотикотерапії.
Патогенні коки (гноєрідні) спричиняють переважно гнійно - запальні процеси практично всіх органів та систем, як окремо, так і в асоціації з іншими аеробними та анаеробними мікроорганізмами. До захворювань призводять як патогенні, так і умовно - патогенні коки, що входять до складу нормальної мікрофлори людини. Внаслідок цього, вони здатні викликати екзогенні й ендогенні інфекції; часто є причиною внутрішньолікарняних інфекцій.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо причин виникнення гнійно-запальних захворювань органів і систем організму, викликаних патогенними коками, та їх профілактики.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Загальну характеристику групи
♦ Особливості взяття і транспортування патологічного матеріалу до
лабораторії та заходи безпеки при цьому
♦ Методи лабораторного дослідження при кокових інфекціях
Вміти:♦ Проводити взяття патологічного матеріал для мікробіологічного
дослідження(слизу із зіва і носа)
♦ Здійснити первинний посів матеріалу на живильні середовища
♦ Оформити супровідну документацію
♦ Визначити чутливість коків до антибіотиків.
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Медична біологія Хімічний склад і молекулярну організацію клітинної мембрани
Мінливість організмів Розпізнавати й характеризувати форми мінливості
2. Анатомія людини Будову органів та систем людського організму 3. Фізіологія Функції органів та систем
людського організму
4. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
5. Догляд за хворими та ММТ Асептику та антисептику
Дезінфекцію, стерилізацію Дотримуватись правил асептики та антисептики, санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
6. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики, принципи їх застосування
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
7. Основи екології та профілактичної медицини Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ
Заходи профілактики ВЛІ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
8. Дисципліни циклу професійної та практичної підготовки Інструментальні втручання в макроорганізм
Асептику та антисептику
Дезінфекцію, стерилізацію Дотримуватись правил асептики та антисептики,
санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
9. Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу Дотримуватись правил асептики та антисептики,
санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
Орієнтовна карта самостійноїроботиз літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь із загальною характеристикою патогенних коків 2. Вивчіть:
2.1. Морфологію та культуральні властивості патогенних коків (стафілококів, стрептококів, диплококів)
2.2 Особливості взяття патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування до мікробіологічної лабораторії
2.3. Основні методи лабораторної діагностики кокових інфекцій, визначіть їх мету і суть
2.4. Техніку взяття слизу із зіва і носа
викликаних патогенними коками 3. Повторіть:
3.1. Техніку посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища (посів тампоном на чашку Петрі) – див. практичне заняття №3
3.2. Правила оформлення супровідної документації
3.3. Методи дезінфекції відпрацьованого інструментарію та матеріалу
3.4. Визначення чутливості коків до антибіотиків методом паперових дисків Вивчення питання «Патогенні коки. Їх роль у виникненні гнійно-запальних захворювань», пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів.
Програмний матеріалнеобхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.
Запитання для самоконтролю знань
1. Загальна характеристика групи.
2. Короткі відомості про морфологічні та культуральні властивості:
● стафілококів
● стрептококів
● стрептококів пневмонії
● менінгококів
● гонококів
3. Взяття матеріалу для дослідження при хворобах, спричинених патогенними коками
4. Заходи безпеки під час взяття і транспортування матеріалу до лабораторії
5. Методи мікробіологічної діагностики кокових інфекцій
6. На які поживні середовища проводять первинний посів досліджуваного матеріалу (слизу із зіва та носа)?
7. Правила оформлення супровідної документації
8. Роль молодшого медичного спеціаліста у профілактиці гноячкових інфекцій
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти беруть слиз із зіва та носа стерильним ватним тампоном, роблять посів матеріалу на цукровий бульйон і кров'яний агар. Визначають особливості взяття і транспортування матеріалу до лабораторії, оформляють супровідну документацію. Спостерігають за ростом патогенних коків на живильних середовищах та визначенням чутливості коків до антибіотиків методом паперових дисків.
Складають схему лабораторного дослідження при кокових інфекціях.
Практичні навички
• брати слиз із зіва й носа
• посіватиматеріал на живильні середовища
• оформлювати супровідну документацію
• визначати чутливість коків до антибіотиків
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Взяття слизу із зіва і носа, посів матеріалу на живильні середовища
Завдання Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте руки до виконання маніпуляцій 1.1. За відомими Вам правилами 2. Приготуйте необхідне оснащення
2.1. Два стерильних ватних тампони з маркуванням (номер пробірки, позначки «З», «Н»)
2.2. Стерильний лоток
2.3. Шпатель
2.4. Живильні середовища (цукровий бульйон, кров’яний агар)
2.5. Лоток для відпрацьованого матеріалу 3. Усадіть пацієнта
3.1. Усадіть пацієнта на стілець
3.2. Попросіть відкрити рота
Освітлення повинно бути зліва
Дотримуйтесь правил спілкування з пацієнтом, етики та деонтології
4. Візьміть мазок із
зіва
4.1. У праву руку візьміть стерильний ватний тампон «З»
4.2. У ліву руку візьміть стерильний шпатель
4.3. Натисніть шпателем на корінь язика
4.4. Введіть тампон у порожнину рота
4.5. Візьміть мазок із зіва на межі здорової та ураженої тканини
4.6. Виведіть тампон з порожнини рота
4.7. Опустіть тампон у пробірку
4.8. Відпрацьований шпатель помістіть у лоток з дезінфектантом
Уважно!
щоб не викликати у пацієнта блювотного рефлексу
Працюйте так, щоб не торкатись стерильним ватним тампоном язика, слизової оболонки щік та зубів
Під час взяття патологічного матеріалу дотримуйтесь правил асептики та техніки безпеки
5. Візьміть мазок з носа:
5.1. Пальцем лівої руки злегка підніміть кінчик носа
5.2. У праву руку візьміть тампон «Н»
5.3. Введіть тампон спочатку в один, а потім у другий носові ходи
5.4. Зніміть тампоном слиз зі слизової оболонки носа для посіву 6. Проведіть посів слизу, взятого із зіва, на живильне середовище: 6.1. Посів на кров’яний агар тампоном здійсніть за відомими Вам правилами (методичні рекомендації до практичного заняття №3) 7. Проведіть посів слизу, взятого з носа, на живильне середовище
7.1. Запаліть пальник
7.2. Візьміть у ліву руку пробірку з 1% цукровим бульйоном
7.3. Відкрийте її, тримаючи корок між мізинцем і долонею правої руки
7.4. Зафламбуйте край пробірки, опустіть тампон «Н» до дна
7.5. Струшуйте пробірку з бульйоном і тампоном протягом 10хв.
7.6. Вийміть тампон із середовища, відтисніть об край пробірки
7.7. Зафламбуйте край пробірки та корок, закрийте пробірку, поставте у штатив
7 8. Тампон опустіть у порожню пробірку «Н»
8. Відпрацьований інструментарій та матеріал помістіть у дезінфектант, знезаразьте рук 8.1. Проведіть знезараження та передстерилізаційну обробку за відомими Вам вимогами
9. Оформіть супровідну документацію до мікробіологічної лабораторії Направлення до мікробіологічної лабораторії.
Направляється
Назва матеріалу……….
ПІП, вік………………...
Назва лікувального закладу…………………
Мета дослідження або клінічний діагноз……...
Підпис особи, що взяла і відправляє матеріал….
Дата……………………. 10. Транспортуйте посіви до мікробіологічної лабораторії. 10.1. Посіви укладіть у фенопластиковий ящик, супровідну документацію у поліетиленовий пакет або папку
10.2. Віднесіть до лабораторії або перевозьте спеціальним транспортом
При підозрі на менінгококову інфекцію не допускайте переохолодження посівів ,так як менінгокок не стійкий у навколишньому середовищі.
Внаслідок мінливості мікроорганізмів (в тому числі коків) під впливом чинників навколишнього середовища, особливо антибіотиків. спостерігається формування резистентних штамів, що призводить до труднощів у лікуванні пацієнтів та можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції.
Тому у практичній медицині, з метою раціонального призначення етіотропної терапії при захворюваннях, викликаних патогенними коками, керуючись правилами призначення лікарських препаратів, необхідно визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
ІІ. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
методом паперових дисків
1. Візьміть чисту культуру мікроорганізмів.
2. Приготуйте інокулюм - 5-10 однорідних колоній суспензуйте у 2мл рідкого живильного середовища або фізіологічного розчину.
3. Здійсніть посів «газоном» у чашку Петрі з живильним середовищем -1мл бактерійної суспензії з допомогою піпетки внесіть у чашку і рівномірно розподіліть по поверхні середовища при похитуванні чашки. Надлишок суспензії видаліть піпеткою у дезінфектант.
4. Чашки з посівом підсушіть протягом 20-30хв. біля пальника на віддалі 10-15см.
5. Стерильним пінцетом накладіть на агар паперові диски, просочені розчином антибіотиків.
Слідкуйте, щоб диски розміщувались на однаковій відстані один від одного, від центра чашки таі її країв!
6. Витримайте посіви в термостаті 16-18годин.
7. Виміряйте діаметр зони затримки росту мікроорганізмів.
Результати слід читати таким чином:
▪ наявність росту навкруг диску свідчить про нечутливість даного
мікроорганізму до антибіотика;
▪ зона затримки росту діаметром 15мм є показником малої
чутливості мікроорганізму до антибіотиків;
▪ при діаметрі зони 15-22мм мікроорганізм має середню чутливість;
▪ зона більше 25мм вказує на високу чутливість мікроорганізму до
антибіотика
Орієнтовнакарта спостереження
Завдання Самостійні записи
1. Розгляньте ріст патогенних коків на живильних середовищах (рідких і щільних), оцініть його 2. Спостерігайте та оцініть результати проби на чутливість мікроорганізмів до антибіотиків 3. Зробіть записи і малюнки в щоденник Методи лабораторних досліджень при кокових інфекціях
1. Складіть схему мікроскопічного методу діагностики кокових інфекцій
2. Складіть схему мікробіологічного методу діагностики кокових інфекцій
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №9
Тема: Родина кишкових інфекцій
Актуальність теми
До родини Enterobacteriaceae входять 20 родів, серед яких є патогенні і непатогенні для людини мікроорганізми.
Родоначальником вважають Escherichiacoli. Кишкова паличка є постійним мешканцем товстого кишківника і відіграє важливу роль у регуляції гомеостазу макроорганізму. З іншого боку, її відносять до умовно-патогенних мікроорганізмів: при проникненні у місця, не характерні для її перебування, вона викликає запальні процеси органів і систем. Патогенні Escherichiacoli є збудниками кишкового ешерихіозу.
Рід Salmonella включає нині понад 2300 серологічних варіантів збудників. Їх кількість щорічно поповнюється, в середньому, на 50 нових сероваріантів. Представниками роду є: збудники черевного тифу, паратифів А і Б, сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій. Тифо-паратифозні захворювання - це класичний приклад кишкової лихоманки, до якої природна сприйнятливість людей є високою.Сальмонельози – антропозоонозна інфекція, яка здебільшого пов’язана з вживанням інфікованих харчових продуктів. За даними ВООЗ, у країнах Європи щорічно на сальмонельоз хворіють більше 1млн. людей.
В останні 20 - 30 років суттєво зросла роль ентеробактерій у патології пацієнтів з імунодефіцитними станами та після інвазивного медичного втручання. Вважають, що у 50%випадків внутрішньолікарняної інфекції причиною є ентеробактерії. Великою медичною проблемою сьогодення є внутрішньолікарняний сальмонельоз. Його викликають госпітальні штами сальмонел, які є поліанти-біотикорезистентними. До епідемічного процесу першими залучаються діти у віці до 1 року,пацієнти хірургічних та реанімаційних відділень, які перенесли обширні оперативні втручання, особи похилого віку, пацієнти з важкою соматичною патологією та імунодефіцитами.
Шигельоз – антропонозна інфекція, яка представляє серйозну проблему у країнах з низьким санітарним рівнем і недостатнім харчуванням. Щорічно шигельозами хворіють понад 200млн. людей, частіше діти та мешканці міст.
Холеру відносять до особливо небезпечних інфекцій, яка схильна до спустошливих епідемій і, навіть, пандемій. Сьогодні у світі реєструється 9-а пандемія холери, викликана V.еltor та виникають епідемії, викликані V.choleraе (0139 «Бенгал» ). В Україні епідемічна ситуація залишається складною – спалахи постійно виникають в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, Республіці Крим, де збудника виявляють у воді і рибах.
Знання морфологічних, культуральних і біологічних властивостей дає змогу молодшому медичному спеціалісту віддиференціювати один вид збудника від іншого. Мікробіологічна діагностика захворювань, викликаних представниками родини кишкових бактерій, має велике значення в практичній медицині для встановлення діагнозу, так як в останній час у зв’язку з погіршенням санітарно- епідеміологічної обстановки, збільшенням завозу продуктів з-за кордону сумнівної якості, кількість їх неухильно зростає.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Загальну характеристику родини кишкових бактерій
♦ Відомості про ешерихії, сальмонели, шигели, холерний вібріон
♦ Особливості взяття патологічного матеріалу для дослідження та його
транспортування до мікробіологічноїлабораторії
♦ Правила роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій
♦ Основні етапи лабораторної діагностики кишкових інфекцій
Вміти: ♦ Відбиративипорожнення для мікробіологічного дослідження
♦ Проводити посів випорожнень на живильні середовища
♦ Проводити реакцію аглютинації на склі
♦ Оформлювати супровідну документацію
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Медична біологія Хімічний склад і молекулярну організацію клітинної мембрани
Мінливість організмів Розпізнавати й характеризувати форми мінливості
2. Анатомія людини Будову шлунково-кишкового тракту,печінки та жовчевивідних шляхів
Будову сечовидільної системи 3. Фізіологія Фізіологію: шлунково-кишкового тракту, печінки,
сечовидільної системи 4. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
5. Догляд за хворими та ММТ Типи температурних кривих
Правила та техніку взяття крові, випорожнень,сечі
Техніку дуоденального зондування
Методи дезінфекції, стерилізацію
Зображувати температурну криву підраховувати і записувати пульс відносно рівня температури тіла
Проводити дуоденальне зондування та транспортування жовчі до лабораторії
Взяти кров з вени.
Здійснити забір сечі, випорожнень
на дослідження
Провести дезінфекцію,
стерилізацію
6. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики, принципи їх застосування
Кристалоїдні розчини
Дезінфектанти
Антисептичні речовини
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
7. Основи екології та профілактичної медицини Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ
Заходи профілактики ВЛІ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
8. Патоморфологія та патофізіологія Ентерит гострий і хронічний та коліт гострий і хронічний 9. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
10. Інфектологія Ешерихіози
Тифо-паратифозні захворювання
Сальмонельози
Шигельози
Холера
Дезінфекцію, стерилізацію Збирати клініко-епідеміологічний анамнез;
Зібрати випорожнення, сечу, кров,посіяти на живильне середовище, транспортувати до лабораторії
Зображувати температурну криву підраховувати і записувати пульс відносно рівня температури тіла при черевному тифі
Проводити дуоденальне зондування та посів жовчі для виділення черевнотифозних бактерій
Провести дезінфекцію, стерилізацію
Забезпечувати особисту безпеку під час роботи з хворими холерою та інфікованим матеріалом
11. Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу Дотримуватись правил асептики та антисептики,
санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
Орієнтовна карта самостійноїроботиз літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Вивчіть:
1.1. Загальну характеристику родини кишкових бактерій 2. Занотуйте:
2.1. Короткі відомості про ешерихії, сальмонели, шигели, холерний вібріон 3. Визначіть:
3.1. Матеріал, який досліджують при ешерихіозах, сальмонельозах, шигельозах, холері
3.2. Матеріал для дослідження при тифо-паратифозних захворюваннях
3.3. Особливості взяття досліджуваного матеріалу для мікробіологічного дослідження при кишкових інфекціях та його транспортування до лабораторії
3.4. Можливі варіанти та особливості транспортування матеріалу до лабораторії
3.5. Правила роботи зі збудником холери - особливо небезпечної інфекції 4. Назвіть:
4.1. Основні етапи лабораторної діагностики кишкових інфекцій
4.2. Роль фельдшера у профілактиці кишкових інфекцій
Вивчення питання «Умовно-патогенні мікроорганізми. Їх роль у виникненні внутрішньолікарняної інфекції (ВЛІ)», пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів. Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.
Запитання для самоконтролю:
1. Загальна характеристика родини кишкових бактерій.
2. Основні морфологічні та культуральні ознаки ешерихій, сальмонел, шигел холерного вібріона
3. Який матеріал найчастіше відбирають у пацієнтів з підозрою на кишкові інфекції?
4. Особливості взяття випорожнень при кишкових інфекціях та умови транспортування матеріалу до лабораторії
5. На які живильні середовища здійснюють первинний посів досліджуваного матеріалу?
6. Який матеріал забирають на дослідження при тифо-паратифозних захворюваннях
7. Правила роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій
8. Основні етапи лабораторної діагностики кишкових інфекцій
9. Роль фельдшера у профілактиці кишкових інфекцій
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти проводять посів випорожнень на живильні середовища Ендо, Плоскірєва, ЕМС. Спостерігають за ростом ешерихій, сальмонел, шигел на живильних середовищах. Проводять реакцію аглютинації на склі. Оцінюють демонстраційну реакцію відаля, РНГА.
Практичні навички
•відбирати випорожнення для бактеріологічного дослідження
•оформлювати супровідну документацію
•проводити посів випорожнень на живильні середовища
•проводити реакцію аглютинації на склі
Алгоритми виконання практичних навичок:
Для виділення та ідентифікації мікроорганізмів родини кишкових бактерій посів випорожнень здійснюють на диференціально-діагностичні середовища Ендо, Плоскірєва, ЕМС.
1. Посів випорожнень бактеріологічною петлею
Посів здійснюють в мікробіологічній лабораторії. Досліджуваний матеріал (випорожнення) до посіву попередньо готують. Їх розводять ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:10, дають відстоятись 30хв., доки великі частки осядуть на дно. Посівним матеріалом служить поверхнева рідина.
Техніку посіву бактеріологічною петлею повторіть (див. методичні рекомендації до практичного заняття №3 на тему: «Фізіологія мікроорганізмів»).
ІІ. Посів випорожнень шпателем
Шпателем випорожнення сіють у мікробіологічній лабораторії або безпосередньо із судна (горщика) біля ліжка хворого.
У лабораторії випорожнення попередньо готують до посіву (див. вище).
Безпосередньо із судна (горщика) випорожнення шпателем набирають з кількох місць. Техніку посіву шпателем повторіть (див. методичні рекомендації до практичного заняття №3 на тему: «Фізіологія мікроорганізмів»).
ІІІ. Взяття випорожнень ректальною петлею та посів на живильне середовище
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Одягніться відповідно до вимог Обов’язково гумові рукавички та клейончастий фартух
2. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріал: 2.1. Ректальну петлю
2.2. Живильні середовища
2.3. Лоток для відпрацьованого матеріалу Інструментарій та матеріал повинні бути стерильними
3. Укладіть пацієнта: 3.1. Укладіть пацієнта на лівий бік
3.2. Подайте вказівку зігнути ноги в колінах і притягнути їх до живота Дотримуйтесь правил спілкування з пацієнтом, етики та деонтології
4. Візьміть досліджуваний матеріал: 4.1. У праву руку візьміть ректальну петлю, як перо
4.2. Лівою рукою розведіть сідниці пацієнта
4.3. Введіть ректальну петлю в анальний отвір на глибину 3-5см у напрямку до пупка, а потім паралельно до хребта ще на 5-7см
4.4. Легким обертальним рухом наберіть випорожнення
4.5. Виведіть петлю Працюйте уважно, щоб не травмувати анальний отвір та пряму кишку
Дотримуйтесь правил стерильності
5. Здійсніть посів на живильне середовище: 5.1. Привідкрийте чашку Петрі із поживним середовищем
5.2. Введіть ректальну петлю до краю чашки
5.3. Зробіть кілька щільних штрихів, а потім зигзагоподібними рухами здійсніть посів по поверхні середовища
5.4. Шпатель помістість у лоток з дезінфектантом Уважно!
При введенні петлі не торкайтесь зовнішніх країв чашки 6. Знезаразьте інструментарій, відпрацьований матеріал, руки 6.1. За відомими Вам правилами 7. Оформіть супровідну документацію 7.1. Зразок оформлення супровідної документації див.у попередньому занятті 8. Транспортуйте до лабораторії 8.1. Транспортування посівів до лабораторії повторіть з попереднього заняття Орієнтовна карта спостереження за ростом збудників
кишкових бактерій на живильних середовищах
Завдання Самостійні записи
1. Розгляньте ріст ешерихій, сальмонел, шигел на
живильних середовищах Ендо, Плоскірєва, ЕМС
2. Проведіть диференціальну діагностику за характером росту
3. Зробіть записи та малюнки у щоденник, порівняйте, поясніть. При тафо-паратифозних захворюваннях з 2-го в крові накопичуються антитіла, які можна виявитиу розгорнутій реакції аглютинації. Запропонованій у 1896 році Ф.Відалем, в честь якого цю реакцію називають реакцією Відаля. При обліку реакції Відаля враховують динаміку утворення О-і Н-антитіл.
Реакцію непрямої Vі-гемаглютинації (РНГА) використовують для виявлення мікробоносіїв
Орієнтовна карта спостереження за постановкою серологічних реакцій
Завдання Самостійні записи
1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для проведення реакції Відаля, РНГА 2. Проведіть облік та оцінювання результатів демонстраційнихсерологічних реакцій МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №10
Тема: Збудники бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій
Актуальність теми
Необхідність вивчення теми визначається тим, що останні роки в Україні повітряно-краплинні інфекції (дифтерія, туберкульоз) набули епідемічного поширення. Залишається високою смертність від цих інфекцій, у клініці переважають важкі форми перебігу, що пояснюється зниженням опірності організму, незадовільними екологічними та соціальними умовами.
Кашлюк поширений у багатьох країнах світу. За даними ВООЗ щорічно близько 60 млн осіб хворіють даним захворюванням, а летальність досягає 1%. В Україні проводяться обов’язкові щеплення проти кашлюка, що сприяє значному зниженню захворюваності, зміні характеру перебігу (збільшилась кількість легких та атипових форм хвороби).
Незважаючи на проведення планових профілактичних щеплень проти туберкульозу, дифтерії, рівень захворюваності цими інфекціями залишається високим і складає одну із проблем медицини.
Молодший медичний спеціаліст повинен чітко знати властивості збудників, особливості взяття матеріалу для дослідження, принципи специфічної профілактики та лікування. Він повинен дбати про охорону громадського та власного здоров’я, ретельно дотримуватись правил санітарно - гігієнічного та протиепідемічного режимів.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Морфологію та біологічні властивості збудників дифтерії, туберкульозу,
кашлюка
♦ Особливості взяття досліджуваного матеріалу, транспортування до
лабораторії та основні етапи лабораторної діагностикизбудників
бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій
♦ Препарати для специфічної профілактики та лікування
♦ Роль фельдшера у профілактиці повітряно-краплинних інфекцій
Вміти: ♦ Проводити взяття патологічного матеріалу для дослідження
♦ Здійснювати первиний посів патологічного матеріалу на живильні
середовища
♦ Оформлювати супровідну документації
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Будову органів дихання
2. Фізіологія
Функції органів дихання 3. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття мазка із носоглотки, слизу із зіва і носа, мокротиння
Правила спілкування з пацієнтом
Дезінфекцію, стерилізацію Взяти мазок із носоглотки,зіва і носа
Провести забір мокротиння для виявлення мікобактерій
Провести дезінфекцію та стерилізацію
Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил медичної етики та деонтології
5. Фармакологія та медична рецептура Протитуберкульозні препарати
Антисептичні речовини
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
6. Основи екології та профілактичної медицини Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ
Заходи профілактики ВЛІ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
7. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
8. Інфектологія
Дифтерію
Дезінфекцію, стерилізацію Збирати клініко-епідеміологічний анамнез
Брати мазки із зіва, носа на бактеріологічне дослідження
9.
Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу Дотримуватись правил асептики та антисептики,
санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
10. Педіатрія Дифтерію
Кашлюк
Туберкульоз Взяття мазка із слизової оболонки носа й мигдаликів для бактеріологічного дослідження
Методика введення антитоксичної протидифтерійної сироватки
Техніка введення вакцин АКДП, АДП
Техніка проведення проби Манту та
оцінювання результатів Методика збирання мокротиння для визначення наявності збудника туберкульозу;
Орієнтовна карта самостійноїроботи злітературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Заповніть таблицю:
Коринебактерії дифтерії Збудник
кашлюку Мікобактерії туберкульозу
Морфологія Живильні середовища
для культивування Ріст на живильних середовищах Досліджуваний матеріал 2. Вивчіть особливості взяття матеріалу для дослідження
2.1. Забір слизу із зіва і носа при дифтерії
2.2. Взяття мазка із носоглотки та методом «кашлевих пластинок» при кашлюку
2.3. Правила збирання мокротиння при туберкульозі, дезінфекція плювальниць
2.4. Заходи безпеки під час роботи та спілкування з пацієнтами 3. Визначіть .методи лабораторної діагностики:
3.1. Основні етапи лабораторної діагностики коринебактерій дифтерії та бордетел
3.2. Мікроскопічний метод та експрес-метод дослідження, які використовуються для виявлення мікобактерій туберкульозу
3.3. Шкірно-алергічний метод (проба Манту), його застосування для діагностики туберкульозу 4. Занотуйте інформацію про специфічну профілактику та лікування дифтерії, кашлюку, туберкульозу: 4.1. Випишіть з Календаря профілактичних щеплень:
♦ препарати, які застосовуються для специфічної профілактики
♦ терміни вакцинації та ревакцинації
4.2. Правила введення протидифтерійної антитоксичної сироватки з метою лікування дифтерії
4.3. Протитуберкульозні хіміотерапевтичні препарати Запитання для самоконтролю знань
1. Відомості про морфологію та біологічні властивості збудника дифтерії, кашлюку, туберкульозу
2. Особливості взяття матеріалу на дослідження від хворих на дифтерію та транспортування його до лабораторії
3. На які живильні середовища сіють досліджуваний матеріал , що містить коринебактерії дифтерії?
4. Який матеріал і якими методами відбирають для дослідження за підозри на кашлюк? За яких умов його транспортують?
5. Які живильні середовища використовують для первинного посіву матеріалу для виділення бордетел?
6. Патогенез туберкульозу, імунітет
7. Правила збирання мокротиння, дезінфекція плювальниць, заходи безпеки під час роботи
8. Основні етапи лабораторної діагностики збудників бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій
9. Проба Манту та її значення для діагностики туберкульозу.
10. Препарати для специфічної профілактики дифтерії, кашлюку, туберкульозу
11. Роль фельдшера у профілактиці бактеріальних повітряно-краплинних інфекцій
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти вивчають морфотинкторіальні та культуральні властивості коринебактерій, бордетел, мікобактерій.
Опрацьовують правила збирання матеріалу при бактеріальних повітряно-краплинних інфекціях.
Здійснюють первинний посів досліджуваного матеріалу на живильні середовища, оформлюють супровідну документацію.
Практичні навички
• брати слиз із зіва й носа для дослідження
• брати мокротиння для бактеріологічного дослідження
• оформлювати супровідну документацію
• проводити первинний посів патологічного матеріалу на живильні середовища
Коринебактерії дифтерії
І. Особливості взяття досліджуваного матеріалу
Досліджуваний матеріал беруть із місця ураження дотримуючись усіх принципів та правил його взяття:
♦ дифтерія зіва – слиз (плівку) із зіва та носа.
♦ дифтерія незвичайної локалізації – матеріал із зіва, носа та органів, які уражені.
1. Матеріал із зіва забирають натще або не раніше ніж через 2 год. після їжі.
2. Взяття матеріалу проводять до початку антибіотикотерапії та не раніше, ніж через 3 доби після відміни лікування.
3. Для взяття матеріалу використовують сухі стерильні ватні тампони.
4. При транспортуванні на великі відстані використовують ватні тампони, зволожені ізотонічним розчином хлориду натрію.
ІІ. Алгоритми виконання практичних навичок
1. Взяття мазка із зіва та носа (див. практичне заняття «Патогенні коки»)
2. Посів досліджуваного матеріалу тампоном на чашку Петрі (див. практичне заняття «Фізіологія мікроорганізмів»)
При підозрі на дифтерію застосовують живильні середовища: кров’яно-телуритовий агар, кров’яний агар, сироватковий агар, які попередньо зігріті.
ІІІ. Методи лабораторної діагностики
1. Мікроскопічний
Завдання Самостійні записи
1. Розгляньте під мікроскопом препарат, виготовлений з культури C.diphtheriae пофарбований за методом Нейсера
(при неможливості – малюнок в атласі, мультимедійну презентацію)
2. Зверніть увагу на:
♦ форму збудника
♦ забарвлення
♦ розміщення
♦ наявність зерен волютину
3. Замалюйте мікроскопічну картину 2. Культуральний (мікробіологічний)
Завдання Самостійні записи
1. Через скільки годин після посіву облікують результат?
2. Розгляньте колонії на чашках Петрі з середовищем КТА
(в атласі, мультимедійній презентації) та охарактеризуйте їх в залежності від біовару збудника:
♦ t.mitis
♦ t.gravis
♦ t.intermedius Бордетели
З діагностичною метою обстежують дітей за клінічними ознаками або тих, які кашляють протягом 5-7 днів без ознак запалення у ротоглотці; дорослих з підозрою на кашлюк, які безпосередньо працюють з дітьми, у пологових будинках, дитячих лікарнях і кашляють протягом 5-7 днів і більше.
За епідеміологічними показами обстежують осіб, які були в контакті із хворими.
І. Особливості взяття досліджуваного матеріалу
1. Матеріал необхідно забирати у ранні терміни 2-3рази щодня або через день.
2. Слиз беруть із задньої стінки глотки з її нижніх відділів, так як верхніх відділах носоглотки знаходяться авірулентні штами.
3. З діагностичною метою та за епідеміологічними показами матеріал забирають:
♦ сухим і зволоженим ватними тампонами
♦ методом «кашлевих пластинок» (тільки за наявності кашлю)
ІІ. Алгоритми виконання практичних навичок:
1. Взяття патологічного матеріалу задньоглотковим тампоном
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріал 1.1. Стерильний ватний тампон, зігнутий під кутом 120˚
1.2. Шпатель
1.3. Живильне середовище - КВА 2. Усадіть пацієнта за відомими Вам правилами
(див. практичне заняття «Патогенні коки») Дотримуйтесь правил спілкування з пацієнтом, медичної етики та деонтології
3.Візьміть мазок із задньої стінки глотки 3.1. Візміть у ліву руку шпатель
3.2. У праву руку – стерильний ватний тампон, зігнутий під кутом 120˚
3.3. Притримайте корінь язика шпателем
3.4. Введіть тампон зігнутим кінцем донизу у ротоглотку до «відчуття провалу»
3.5. Проведіть кінцем тампона та його випуклим боком по задній стінці глотки справа наліво2-3 рази
3.6. Вийміть тампон з рота, помістіть у флакон Уважно, щоб не викликати блювотний рефлекс!
Під час взяття матеріалу не торкайтесь слизової оболонки щік, мигдаликів, піднебіння,губ, язика
4. Здійсніть посів на живильне середовище або транспортуйте до лабораторії 4.1. Техніку посіву на щільне середовище (див. практичне заняття «Фізіологія мікроорганізмів») Середовища повинні бути оброблені антибіотиками для пригнічення супутньої мікрофлори
5. Оформіть супровідну документацію за відомими Вам правилами 6. Відпрацьований інструментарій та матеріал помістіть у дезінфектант
6.1. Проведіть знезараження та перед-стерилізаційну обробку за відомими Вам вимогами 2. Взяття досліджуваного матеріалу методом «кашлевих пластинок»
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріал 1.1. Чашку Петрі з живильним середовищем - КВА 2. Усадіть пацієнта:
2.1. За відомими Вам правилами
(див. практичне заняття «Патогенні коки») Дотримуйтесь правил спілкування з пацієнтом, медичної етики та деонтології
3. Здійсніть взяття досліджуваного матеріалу: 3.1. Візміть у праву руку
чашку Петрі з живильним середовищем - КВА
3.2. Відкрийте чашку Петрі
3.3. Піднесіть її до рота пацієнта на віддалі 8-10см
3.4. Витримайте кілька секунд на протязі кількох кашлевих поштовхів
3.5. Закрийте чашку Петрі з живильним середовищем Взяття матеріалу здійснюйте у момент появи притупу кашлю
Кришку, зняту з чашки Петрі, тримайте внутрішньою поверхнею донизу
4. Оформіть супровідну документацію 4.1. За відомими Вам правилами 5.Транспортуйте посів до лабораторії Якщо взяття матеріалу здійсне на приймальному покої – посів помістіть у термостат
ІІІ. Методи діагностики кашлюку:
1. Мікроскопічний
Завдання
Самостійні записи
1. Розгляньте під імерсійною системою мікроскопа мікропрепарат ( малюнок в атласі, мультимедійну презентацію) пофарбований за методом Грама
2. Зверніть увагу на:
♦ форму збудника
♦ розміщення
♦ забарвлення
3. Замалюйте мікроскопічну картину збудника кашлюку
2.Культуральний (мікробіологічний
Завдання
Самостійні записи
1. Розгляньте колонії бордетел на КВА, охарактеризуйте їх Мікобактерії туберкульозу
І. Особливості взяття досліджуваного матеріалу
Для дослідження у пацієнта відбирають 3 проби мокротиння:
♦ першу пробу – у день звернення за медичною допомогою в присутності медичного персоналу
♦ другу пробу пацієнт збирає самостійно у ранкові години
♦ третю пробу – пацієнт збирає в присутності медичного персоналу в день доставки другої проби
ІІ. Алгоритм виконання практичного навичка
Взяття мокротиння для мікробіологічного дослідження:
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте необхідний матеріал та інструментарій
1. Широкогорлу банку з кришкою або плювальницю
2. Дезінфектант
3. Консервант
(10% розчин натрію фосфату,
10% розчин натрію хлориду,
5% розчин гліцерину) 2. Підготуйтесь до маніпуляції До відповідної медичної форми додайте:
-маску
-клейончастий фартух
-гумові рукавички 3. Підготуйте пацієнта 3.1. Запропонуйте йому:
♦ почистити зуби без пасти
♦ прополоскати рот
♦ сплюнути носоглотковий вміст, слину у посуд з дезінфектантом 4. Збирайте мокротиння 4.1. Запропонуйте пацієнту:
♦ зробити кілька глибоких вдихів
♦ покашляти і відхаркати мокротиння у плювальницю
4.2. Залийте мокротиння консервантом у співвідношенні 1:1
4.3. Закрийте герметично плювальницю
кришкою Мокротиння збирають у:
- спеціальному приміщенні, обладнаному вентиляційною установкою і бактерицидною лампою
- ранкові години (якщо його недостатньо - протягом доби, зберігаючи у холодильнику і уникаючи заморожування)
- присутності медперсоналу, який повинен стояти за спиною пацієнта
5. Оформіть супровідну документацію 5.1. Документацію оформіть за відомими Вам правилами
5.2. На посуд із зібраним матеріалом наклейте етикетку, де зазначене прізвище, ім’|я пацієнта та його адреса
5.3. Супровідну документацію доставляйте у поліетиленовому пакеті 6. Транспортуйте до
лабораторії 6.1. Посуд помістіть у спеціальний контейнер або бікс Матеріал до лабораторії доставте негайно!

ІІІ. Методи лабораторної діагностики
1. Мікроскопічний
Завдання Самостійні записи
1. Розгляньте під імерсійною системою мікроскопа мікропрепарат, пофарбований за методом Ціля-Нільсена (малюнок в атласі, мультмедійну презентацію) 2. Визначіть морфологічні ознаки мікобактерій туберкульозу 2. Шкірно-алергічний (проба Манту)
Завдання Самостійні записи
1. Визначіть суть і метуданого методу діагностики 2. Який препарат використовують для проби Манту? 3. Оцінка результатів проби Манту 4. Повторіть техніку проведення внутрішньошкірної проби та оцінку результатів (див. практичний навик з навчальної дисципліни «Догляд за хворими та ММТ» 3. Культуральний (мікробіологічний)
Завдання Самостійні записи
1.Ознайомтесь із:
♦ живильними середовищами, які застосовуються для культивування мікобактерій туберкульозу
♦ обробкою досліджуваного матеріалу перед посівом
♦ ідентифікацією мікобактерій
2. Визначіть доцільність використання даного методу діагностики
3. Прискорений метод мікробіологічної діагностики Прайса і Школьнікової 4. Експериментальний (біологічний)
Цей метод використовують у тих випадках, коли збудник туберкульозу важко або неможливо виділити на живильних середовищах (найчастіше при туберкульозі нирок). Досліджуваний матеріал після відповідної обробки кислотою вводять гвінейським свинкам або кроликам. Починаючи з 5-10 дня досліджують пунктат лімфатичних вузлів мікроскопічним методом. Заражених тварин спостерігають 1-2 місяці. При їх розтині у внутрішніх органах виявляють численні туберкульозні гранульоми.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №11
Тема: Збудники зоонозних інфекцій
Актуальність теми
До зоонозних інфекцій відносять захворювання, спричинені збудниками чуми, туляремії, сибірської виразки, бруцельозу.
В історії відомо 3 пандемії чуми, під час яких загинули мільйони людей. Характеризується захворювання важким перебігом та високою летальністю. В Україні є осередки «дикої чуми» в південних областях. Туляремія має більш сприятливий прогноз; спорадичні і групові захворювання реєструються в Одеській , Миколаївській, Волинській та інших областях.
Бруцельоз характеризується хронічним перебігом та ураженням практично всіх органів і систем; небезпечний тим, що зараження йде від тварин і часто завершується інвалідизацією.
Сибірка – ОНІ, яка найчастіше проявляється шкірною формою ураження, високою летальністю. В Україні спорадичні випадки зустрічаються практично по всій території.
Деякі носять природно-вогнищевий характер, небезпечні також тому, що їх збудники використовують для виготовлення біологічної зброї ( біотерору).
Отже, молодшому медичному спеціалісту необхідні знання властивостей збудників та методів лабораторної діагностики.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Морфологічні властивості збудників зоонозних інфекцій
♦ Особливості лабораторної діагностики чуми, туляремії, сибірської виразки, бруцельозу
♦ Заходи безпекипід час роботизі збудниками особливо небезпечних інфекцій
Бути поінформованими про:
♦ Препарати для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій
Вміти: ♦ Зібрати матеріал для мікробіологічного дослідження
♦ Транспортувати його до лабораторії
♦ Здійснити первинний посів матеріалу
♦ Оформити супровідну документацію
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Будову лімфатичної системи, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри 2. Фізіологія
Функції вище вказаних органів і систем 3. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу відповідно до уражень при ОНІ
Правила спілкування з пацієнтом
Дезінфекцію, стерилізацію Взяти досліджуваний матеріал
Провести дезінфекцію та стерилізацію
Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил медичної етики та деонтології
5. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептичні речовини
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
6. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
7. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
8. Інфектологія
Чуму
Сибірку
Туляремію
Бруцельоз
Дезінфекцію, стерилізацію Збирати клініко-епідеміологічний анамнез
Брати досліджуваний матеріал для лабораторної діагностики
9.
Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу
Орієнтовна карта самостійноїроботи літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Вивчіть:
1.1. Загальну характеристику збудників зоонозних інфекцій
1.2. Короткі відомості про чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки
1.3. Взяття матеріалу та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій .2. Опрацюйте: 2.1. Особливості лабораторної діагностики чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки
2.2. Алергійні проби при зоонозних інфекціях
3. Ознайомтесь з:
3.1. Препаратами, які використовують для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій Запитання для самоконтролю знань
1. Коротка характеристика збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірської виразки.
2. Взяття матеріалу та заходи безпеки під часроботизі збудниками особливо небезпечних інфекцій (ОНІ)
3. Транспортування досліджуваного матеріалу до лабораторії
4. Особливості лабораторної діагностики збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки
5. Типи захисних (протичумних) костюмів
6. Препарати для специфічної профілактики та лікування особливо небезпечних інфекцій
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти вивчають морфологічні властивості збудників особливо небезпечних інфекцій за допомогою мікроскопії готових препаратів(таблиць, атласу, мультимедіа).
Опрацьовують техніку взяття досліджуваного матеріалу. Вивчають правила роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій. Здійснюють первинний посів матеріалу, оформлюють супровідну документацію.
Розглядають різні види протичумних костюмів. Знайомляться з препаратами, які використовують для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій
Практичні навички
• брати матеріал для бактеріологічного дослідження;
• оформлювати супровідну документацію;
• проводити первинний посів патологічного матеріалу на живильні середовища
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Взяття досліджуваного матеріалу та методи лабораторної діагностики
Досліджуваний матеріал у пацієнтів з підозрою або захворюванням на особливо небезпечні інфекції забирають у протичумному костюмі І типу, дотримуючись всіх правил асептики та техніки безпеки.
Дослідження проводять у спеціальних режимних лабораторіях.
Сибірка
№ з/п Досліджуваний матеріал Методи діагностики
1. Вміст везикул і карбункулів (шкірна форма) 1. Мікробіологічний метод - посів на МПБ, МПА
2. Серологічний – проводиться рідко:РНГА, ІФА
3. Алергічна проба з антраксином, починаючи з 4-5дня
2. Випорожнення (кишкова форма) 3. Мокротиння
(легенева форма) 4. Кров (при всіх клінічних формах) 5. Трупний матеріал (кров, шматочки паренхіматозних органів) 6. Вухо загиблих гризунів – при необхідності 7. Взірці шкір, шерсті, вовни, щетини 8. Вода, харчові продукти (м'ясо), грунт Чума
№ з/п Досліджуваний матеріал Спосіб і правила взяття Методи діагностики
1. Виділення з виразки Беруть стерильним шприцом із щільно пригнаним поршнем 1. Мікроскопічний
2. Мікробіологічний
3.Біологічний
4. Серологічний – не набув широкого використання
3. Експрес-методи:
♦ РНГА з флуоресціюючими антитілами
♦ реакція преципітації в стандартних агарових пластинках
♦ метод швидкого росту збудника на елективному середовищі з бактеріофагом
4. Алергічна проба – для ретроспективної діагностики
2. Пунктат з бубона
(бубонна форма)
Вміст виразки або карбункула (шкірна форма) Місце ураження та оточуючі тканини дезінфікують 70%розчином етилового спирту. Голку вводять біля краю виразки, карбункула або бубона. Повільно проходять до середини місця ураження і набирають матеріал 3. Мокротиння
(легенева форма) Збирають у стерильну широкогорлу скляну банку 4. Випорожнення
(кишкова форма) Збирають у стерильну широкогорлу скляну банку одноразовим шпателем 5. Кров Беруть 3-5мл крові з вени стерильним шприцом і тут же сіють на МПБ та на щільні живильні середовища у чашках Петрі 6.
Живі та загиблі гризуни, блохи 7. Вода, харчові продукти Відбирають у скляний посуд, щільно закривають Туляремія
№ з/п Досліджуваний матеріал Методи діагностики
1. Слиз із ротоглотки (ангінозно-бубонна форма) 1. Поєднання біологічного та
мікробіологічного методів
2. Серологічний метод – специфічною є РНГА
3. Непряма реакція імунофлуоресценції
4. Алергічна проба з тулярином - стає позитивною з 3-5 дня
5. Експрес-метод – кров’яно-крапельна реакція
.
2. Пунктат з бубона
(бубонна форма)
Вміст виразок або пустул (виразково-бубонна форма) 3. Мокротиння
(легенева форма) 4. Гній з кон’юнктиви (очно-бубонна форма) 5. Кров (генералізована форма) 6. Органи загиблих гризунів 7. Кровосисні комахи 8. Вода, харчові продукти, повітря Бруцельоз
№ з/п Досліджуваний матеріал Методи діагностики
1. Кров 1. Мікробіологічний метод виділення гемокультури, посів матеріалу у жовтковий мішок курячого ембріону
2. Серологічний – реакція аглютинації Райта, прискорена пластинчаста реакція на склі – Хеддлсона, РНГА
3. Алергічна проба з бруцеліном (проба Бюрне)
2. Фекалії 3. Мокротиння 4. Пунктат лімфатичних вузлів 5. Жовч 6. Ліквор 7. У тварин – викидні, навколоплідні води 8. Молочні харчові продукти ІІ. Транспортування досліджуваного матеріалу до лабораторії
1. Скляний посуд, у який зібраний досліджуваний матеріал, щільно закривають гумовими корками (кришками), обгортають вощаним папером або заливають парафіном.
2. Обгортають марлевою серветкою, змоченою дезінфектантом.
3. Укладають у бікс із супровідною документацією, окремо оформленою на кожен зібраний матеріал.
4. Бікс вміщують у металевий контейнер або дерев’яний ящик, оббитий металом.
5. Ящик закривають на замок. пломбують на кришці пишуть «Верх, обережно».
6. Оформляють загальну супровідну документацію.
7. Транспортують до лабораторії ОНІ спеціальним санітарним транспортом у супроводі проінформованого медичного працівника.
8. Матеріал у лабораторії здається і приймається під розписку.
9. Відібрані проби доставляються до лабораторії не пізніше 3 годин з моменту взяття.
ІІІ. Визначення морфологічних і тинкторіальних властивостей
збудників особливо небезпечних інфекцій
Завдання Самостійні записи
1. Розгляньте під мікроскопом препарати (малюнки в атласі, мультимедійну презентацію), що містять збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки. 2. Зверніть увагу на:
♦ форму збудників
♦ їх відносний розмір (великі, дрібні, товсті, тонкі)
♦ взаємне розміщення
♦ наявність спори, капсули
♦ забарвлення 3. Замалюйте мікроскопічну картину у щоденник ІV. Препарати для специфічної профілактик та терапії хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій
Чума Туляремія Сибірка Бруцельоз
Препарати для профілактики Препарати для лікування МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №12
Тема: Патогенні клостридії. Патогенні спірохети
Актуальність теми
Патогенні клостридії надзвичайно поширені у природі. Вони є представниками мікрофлори кишкового тракту людей і тварин, особливо травоїдних. Виділяючись із випорожненнями у навколишнє середовище й переходячи у спорову форму, можуть у грунті зберігатись роками і, навіть, розмножуватись.
Ранова анаеробна інфекція (газова гангрена, правець) відомі ще за часів Гіппократа. Виникнення цих захворювань пов’язане з травмами та пораненнями у зв’язку з тим, що у вигляді спор збудники тривалий час зберігаються у грунті.Інколи анаеробна інфекція виникає після хірургічних втручань, проведення кримінальних абортів, коли збудники заносяться в рану нестерильними інструментами.
Збудник ботулізму – спороутворююча паличка, яка роками перебуває у грунті. При порушенні правил консервування харчових продуктів (особливо домашнього) накопичується ботулінічний токсин, який силою перевершує всі біологічні отрути.
Спірохети об’єднані у дві родини: Spirochaetaecae та Leptospiracae, серед яких патогенні для людини рід Bоrrelia, Treponema і Leptospira.
З роду Treponema у патології людей найбільшу роль відігріє – збудник сифілісу. Сифіліс – це венерична хвороба, при якій уражаються всі органи і системи. За даними ВООЗ сифіліс є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. У світі щорічно заражаються 12мпн людей. Особливо швидкими темпами зростає захворюваність у країнах Східної Європи, СНД, Україні. Протягом 90-х років ХХ ст. показники захворюваності зросли у 30 разів. Причинами зростання є зміни сексуальної поведінки акселерація підлітків, моральний стан суспільства, міграція населення, соціальні умови. Небезпечним є зростання захворюваності на сифіліс серед вагітних, неповнолітніх, а також у новонароджених.
Лептоспіроз поширений практично у всіх країнах світу. Відмічається тенденція до зростання цього захворювання (Ізраїль, Литва, Росія, Україна). Природні осередки лептоспірозу в країні поширені у певних ландшафтних зонах - полісся та лісостеп. Досить великі спалахи відмічаються у південних та західних областях України.
Рід Bоrrelia, об’єднує види спірохет, патогенні для тварин і людей. Ендемічний поворотний тиф поширений у певних ареалах, епідемічний поворотний тиф .реєструється вкрай рідко.
Тому молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний з основними морфологічними властивостями патогенних спірохет, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, його транспортуванням до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.
Тому, молодшому медичному спеціалісту необхідні знання та вміння при взятті досліджуваного матеріалу, його транспортуванні до лабораторії та сутність методів діагностики.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Особливості культивування анаеробів
♦ Морфологічні та тинкторіальні властивості трепонем, борелій, лептоспір
♦ Методи мікробіологічної діагностики сифілісу, лептоспірозу
♦ Препарати, які використовують для специфічної профілактики та
лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами
Ознайомитись з: ♦ Особливості взяття патологічного матеріалу для дослідження
при захворюваннях, спричинених патогенними клостридіями та
патогенними спірохетами
♦ Препаратами, які використовують для специфічної профілактики та
лікування хвороб, спричинених анаеробам
Вміти: ♦ Відбирати матеріал для дослідження з ураженої ділянки шкіри
♦ Проводити взяття патологічного матеріалу для дослідження при хворобах, викликаних патогенними спірохетами
♦ Проводити первинний посів патологічного матеріалу на живильні
середовища
♦ Оформлювати супровідну документацію
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Будову шлунково-кишкового тракту,
м’язової системи, шкіри, сечо-статевої системи, печінки, серцево-судинної системи 2. Фізіологія
Функції вище вказаних органів і систем 3. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу: крові з вени (пальця) на серологічне дослідження, сечі зразків шовного та перев’язувального матеріалів, некротичних тканин на мікробіологічне дослідження
Правила передстерилізаційної обробки інструментарію багаторазового використання та його стерилізацію
Дезінфекцію, стерилізацію Взяти досліджуваний матеріал
Провести дезінфекцію та стерилізацію
5. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептичні речовини
Протиспірохетозні засоби
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
6. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
7. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
8. Інфектологія
Ботулізм
Лептоспіроз
Бореліози Збирати клініко-епідеміологічний анамнез
Брати досліджуваний матеріал для лабораторної діагностики
9.
Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу
10. Хірургія Ранову анаеробну інфекцію
Асептику та антисептику Проводити санітарно-гігієнічні заходи щодо профілактики поширення анаеробної інфекції в стаціонарі згідно з чинними наказами МОЗ України
11. Дерматологія та венерологія Сифіліс Збирати матеріал для дослідження на бліду трепонему
Обробляти шкіру рук після огляду хворих,
предмети, з якими контактував хворий на сифіліс
Володіти технікою взяття, зберігання та транспортування крові дорослих і дітей для обстеження на КСР, а також взяття крові на експрес-діагностику
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні
записи
Патогенні клостридії
Вивчіть:
1. Загальну характеристику патогенних
клостридій 1.1. Морфологічні та культуральні властивості патогенних клостридій
1.2. Фактори патогенності збудників правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції
1.3. Епідеміологію захворювань, викликаних патогенними клостридіями
2. Взяття досліджуваногоматеріалу 2.1. Перелічіть матеріал, який беруть на дослідження
2.2.Особливості взяття щільного і рідкого досліджуваних матеріалів
2.3. Заходи безпеки під час взяття досліджуваного иатеріалу
3. Методи
діагностики ранової анаеробної інфекції:
►мікроскопічний метод діагностики
►мікробіологічний метод діагностики
►біологічний метод діагностики ●виготовлення мазків -відбитків, їх забарвлення
●підготовка досліджуваного матеріалу до посіву
●запишіть середовища, на які здійснюють посів
●умови вирощування
●характеристика росту
●визначення токсигенності збудника у реакції нейтралізації на білих мишах 4. Препарати для специфічної профілактики та лікування 5. Роль фельдшера у профілактиці анаеробної інфекції Патогенні спірохети
І. Дайте загальну характеристику патогенних спірохет ІІ. Вивчіть:
1. Рід Treponema
1.1.Загальні відомості про збудника сифілісу
1.2. Патогенез сифілісу
1.3. Особливості взяття досліджуваного матеріалу в різні періоди захворювання
1.4. Методи лабораторної діагностики відповідно до періодів хвороби
1.5. Заходи безпеки під час роботи
1.6. Роль фельдшера у профілактиці венеричних захворювань 2. Короткі відомості про роди Borrelia та Leptospira 2.1. Морфологічні та тинкторіальні властивості борелій та лептоспір
2.2. Методи мікробіологічної діагностики лептоспірозу
2.3. Препарати, які використовують для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами
3. Роль фельдшера у профілактиці венеричних захворювань На позааудиторну самостійну роботу студентів запропоновані питання:«Збудники газової анаеробної інфекції», «Лептоспіри – збудники лептоспірозу».Опрацюйте рекомендовану літературу з даних питань та підготуйтесь до практичного заняття, керуючись «Методичними рекомендаціями для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія».
Питання для самоконтролю:
1. Загальна характеристика групи патогенних клостридій
2. Морфологія та культуральні властивості збудників правця, газової гангрени, ботулізму, неклостридіальних анаеробів
3. Особливості взяття матеріалу для мікробіологічної діагностики та його транспортування
4. За якими напрямами проводять дослідження при анаеробних інфекціях?
5. Способи створення анаеробних умов для культивування бактерій
6. Особливості лабораторної діагностики захворювань, спричинених патогенними клостридіями
7. Які живильні середовища використовують для культивування анаеробів?
8. Препарати для специфічної профілактики та лікування хворих
9. Роль фельдшера у профілактиці анаеробної інфекції
10. Загальна характеристика патогенних спірохет
11. Короткі відомості про збудника сифілісу, поворотних тифів і лептоспірозу
12. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди сифілісу
13. Яку серологічну реакцію застосовують під час масового профілактичного обстеження на сифіліс?
14. Методи мікробіологічної діагностики поворотного тифу
15. Які лабораторні методи використовують для діагностики лептоспірозу та виявлення лептоспір у довкіллі?
16. Який імунний препарат використовують для специфічної імунотерапії лептоспірозу та його профілактики у контактних осіб?
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти вивчають особливості культивування анаеробів. Знайомляться з препаратами для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених анаеробами.Беруть матеріал для дослідження з ураженої ділянки шкіри, проводять первинний посів патологічного матеріалу на живильні середовища.
Студенти також вивчають морфологічні та тинкторіальні властивості трепонем, борелій та лепто спір. Ознайомлюються з особливостями взяття патологічного матеріалу. Вичають методи мікробіологічної діагностики сифілісу, лептоспірозу; препарати, які використовують для специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами
Практичні навички
• брати матеріал для дослідження з ураженої ділянки шкіри
• проводити первинний посів патологічного матеріалу на живильні середовища
• відбирати матеріал для дослідження при захворюваннях, спричинених патогенними спірохетами
• оформлювати супровідну документацію
Алгоритми виконання практичних навичок:
Патогеннні клостридії
I. Особливості взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, викликаних патогенними клостридіями
При ранових анаеробних інфекціях (правці, газовій гангрені ) досліджують:
♦ Рановий вміст, гній, ексудат; у випадку виникнення правця після абортів –виділення та біоптати з вагіни і матки;при захворюванні новонароджених – виділення з пупка. Матеріал відбирають стерильним ватнимтампоном або піпеткою до обробки антисептиками й антибіотиками
♦ Шматочки некротизованих тканин, сторонні тіла, тампони з рани. секційний матеріал (шматочки некротизованих тканин, печінки, селезінки) – беруть з глибоких ділянок рани,карманів, розчавлених тканин за допомогою стерильного скальпеля та пінцета у широкогорлу банку або флакон. Одночасно з різних ділянок рани роблять мазки, які відправляють до лабораторії разом з відібраним матеріалом
♦ Кров – беруть з вени з метою виявлення в ній токсину до введення антитоксичної сироватки у шприц – пробірку або стерильним шприцемз послідуючим переливанням у герметично закриту пробірку
♦ У разі необхідності досліджують перев’язувальний та шовнийматеріал (шовк, кетгут), лікарські препарати для парентерального введення, одяг, грунт на виявлення C,tetani
З метою попередження шкідливої дії кисню повітря на анаеробну мікрофлору, тверді матеріали для дослідження краще брати у широкогорлі склянки або короткі пробіркм, які герметично закриваються.
Рідкі досліджувані матеріали можна набирати у шприц-пробірку або у шприц, на голку якого насадити гумовий корок, і в такому вигляді транспортувати до лабораторії.
Досліджуваний матеріал при ботулізмі:
♦ промивні води шлунка
♦ блювотні маси
♦ кров
♦ фекальні маси
♦ залишки харчових продуктів
♦ трупний матеріал – вміст шлунка і кишок, лімфатичні вузли, шматочки печінки, головного і спинного мозку
Основні правила роботи з досліджуваним матеріалом:
● оберігати зразки патологічного матеріалу від контату з атмосферним повітрям
● направляти до лабораторії в анаеробних умовах - у спеціальних транспортних середовищах
● виготовлені мазки транспортувати у спеціальних контейнерах
● дотримуватись правил техніки безпеки
II. Методи мікробіологічної діагностики:
Мікробіологічні дослідження при захворюваннях, спричинених патогенними клостридіями, проводять у двох напрямках:
♦ виділення з досліджуваного матеріалу чистої культури збудника та його ідентифікація
♦ визначення у патологічному матеріалі типів токсинів
1. Мікроскопічний метод
Завдання
Самостійні записи
1. Розгляньте під мікроскопом мікропрепарати, виготовлені з культури клостридій
2. Зверніть увагу на:
♦ відносний розмір бактерій
♦ розмноження
♦ наявність спори, її розташування у клітині, розміри
♦ наявність капсули
♦ забарвлення за Грамом
3. Замалюйте мікроскопічну картину. 2. Культуральний метод
Для первинного накопичення патогенних клостридій використовують рідке живильне середовище Кітта – Тароцці, для отримання ізольованих колоній – кров’яний агар.
Методи культивування патогенних анаеробів
І. Фізичний– ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникнення кисню в навколишній простір або живильне середовище:
1. Вирощування культур в анаеростаті (є стаціонарні і портативні).
2. Метод Віньяла –Вейона – у пробірку з напіврідким агаром (t˚ =43-45˚С) піпеткою вносять досліджуваний матеріал, добре перемішують і заповнюють цією сумішшю стерильну пастерівську піпетку. Нижній кінець піпетки запаюють у полум’ї пальника; верхній закривають корком. Загортають у щільний папір або вміщують у велику пробірку; культивують у термостаті.
3. Культивування у стовпчику агару – у пробірку наливають напіврідкий агар ((t˚ - 43-45˚С) на 2/3 її висоти. Піпеткою до дна вносять патологічний матеріал і ретельно перемішують (прокручують пробірку між долонями), ставлять у банку з холодною водою. Після ущільнення агару поміщають у термостат.
4. Метод Перетца – на чашку Петрі з МПА шпателем сіють досліджуваний матеріал. Посів накривають стерильним предметним склом так, щоб не залишилось пухирців повітря. Вміщують у термостат донизу дном.
5. Рідкі живильні середовища перед посівом регенерують (кип’ятять на водяній бані 20-30хв., потім різко охолоджують). Здійснюють посів і середовище заливають стерильною вазеліновою олією. Інкубують у термостаті.
ІІ. Хімічний – ґрунтується на видалені кисню хімічними речовинами.
1. Метод Арістовського – на дно ексікатора вносять хімічні речовини, які легко поглинають кисень (натрію гідросульфіт, пірогалол). Вміщують чашки Петрі з посівами, закривають кришкою і ставлять у термостат. Для поглинання кисню з живильного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву кислоту, шматочки варених паренхіматозних органів тварин; для адсорбції кисню – кульки вати, пемзу.
ІІІ. Біологічний метод – грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами.
1. Метод Фортера – у чашці Петрі з КА по діаметру вирізають стерильним скальпелем смужку шириною 1-1,5см. На одну половину сіють аероби (кишкову паличку), на іншу – досліджуваний матеріал. Чашку Петрі заклеюють клейкою стрічкою і вміщують у термостат.
III. Ознайомтесь з імунними препаратами, які використовуються
для профілактики і лікування захворювань, спричинених анаеробами
Завдання
Самостійні записи
1. Розгляньте імунні препарати, ознайомтесь з інструкціями
2. Зверніть увагу на їх використання:
♦ Вакцина АКДП
♦ АДП-М
♦ Анатоксини:
▪ протиправцевий
▪ протиботулінічний
▪ протигангренозний
♦ Сироватки:
▪ протиправцева
▪ протиботулінічна
▪ протигангренозна Патогенні спірохети
Збудник сифілісу
Методи лабораторної діагностики
1. Мікроскопічний метод
Даний метод діагностики використовується у первинному періоді сифілісу. Дослідження проводять до призначення лікування. Відбір матеріалу проводять дотримуючись правил асептики та техніки безпеки:
1. Сифілітичну виразку очищують ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію, потім протирають сухим тампоном.
Це необхідно для видалення сального налету і контамінуючої мікрофлори
2. Дно твердого шанкру подразнюють металевою лопаткою до виділення ексудату
3. Бактеріологічною петлею або піпеткою набирають краплю рідини і наносять на предметне скло.
Скло повинно бути тонким (1,1 – 1,2мм).Якщо відділюваної рідини невелика кількість, то її вносять у краплюізотонічного розчину хлориду натрію
4. Матеріал накривають покривним скельцем – виготовляють «розчавлену краплю»
5. Досліджують у темному полі зору мікроскопа
Мікроскопію проводять негайно, оскільки при підсиханні препарату
збудник сифілісу втрачає характерну рухомість.
2. Серологічний метод
Даний метод діагностики використовується у вторинному та третинному періодах сифілісу.
1. Кров забирають з ліктьової вени у кількості 5-10мл у шприц-пробірку і отримують сироватку.
Взяття крові проводять натще або не раніше, ніж через 6 год. після прийому їжі. Не можна брати кров у пацієнтів з підвищеною температурою тіла, після перенесеної інфекційної хвороби, у жінок – під час менструації, у вагітних – в останні 10 днів, у породіль – перші 10 днів після пологів, у немовлят – у перші 10 днів життя, у разі вживання спиртних напоїв – не раніше, ніж через 24год.
2. Сироватку інактивують, прогріваючи її при Т-56? С
При цьому руйнується комплемент, а антитіла стабілізуються
3. Здійснюють постановку реакцій: РЗК (реакція Васермана), імунофлуоресценції (РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), ІФА.
Для масового профілактичного обстеження використовують реакцію мікропреципітації (МПР)
1. Кров забирають із пальця капіляром Панченкова, змоченим 5%розчи-ном натрію цитрату
2. Кров відстоюють або центрифугують для отримання плазми
3. Реакцію ставлять у лунках полістиролової планшетки
Збудник лептоспірозу
Дослідження на виявлення збудника проводять у лабораторіях для особливо небезпечних інфекцій або у мікробіологічних лабораторіях, що мають дозвіл на право роботи з патогенним мікроорганізмами ІІІ-ІVгруп небезпечності. Від початку хвороби до 5-ї доби для мікроскопічного дослідження та біопроби забирають 2мл крові з вени, з 10-ї до 16-ї доби – сечу, спинномозкову рідину при появі менінгеальних симптомів, на 5-15 день хвороби досліджують сироватку крові на виявлення протилептоспірозних антитіл. Із секційного матеріалу відбирають тканинну рідину з уражених органів піпеткою з глибини 2-5мм. За епідеміологічними показами досліджують воду, харчові продукти, гризунів, сечу домашніх тварин.
Методи лабораторної діагностики:
1. Мікроскопічний метод
1. Досліджуваний матеріал центрифугують.
2. З осаду готують «розчавлену краплю» - пастерівською піпеткою його наносять на тонке предметне скло (1-1,1мм) і накривають покривним скельцем.
3. Препарат розглядають за допомогою темнопольного мікроскопа.
2. Культуральний метод
1. Досліджуваний матеріал сіють по 10-20 крапель у 3-5 пробірок із середовищем, що містить кролячу сироватку (Уленгута, Терських).
2. Вирощують протягом 1-3місяців
3. Через кожні 7-10 днів готують «розчавлену краплю» і мікроскопують у темному полі зору мікроскопа.
Якщо ріст лептоспір не виявляють, посіви продовжують вирощувати в термостаті.
4. При виявлені лептоспір їх ідентифікують з допомогою реакції аглютинації і лізису з типоспецифічними діагностичними сироватками.
При відсутності росту протягом 3-х місяців видають негативний результат.
3. Біологічний метод
1. Досліджуваний матеріал вводять хом’ячкам або морським свинкам внутрішньоочеревинно
2. За тваринами спостерігають 15 діб. Кожного дня вимірюють температуру і зважують
При позитивному результаті тварини гинуть на 9-10 день при явищах загальної жовтяниці
3. Роблять розтин загиблих тварин – в органах виявляють геморагії
4. Проводять мікроскопічне і мікробіологічне дослідження кіркового шару нирок, серологічне дослідження крові.
4. Серологічний метод
Даний метод використовують з 5-7-ї доби хвороби, максимальний титр антитіл виявляють на 14-20 добу.
Використовують:
1. Реакцію мікроаглютинації і лізису лептоспір (РМАЛ).
2. Реакцію непрямої гемаглютинації.
3. Реакцію зв’язування комплементу.
4. ІФА
Збудники бореліозів
І. Методи лабораторної діагностики
1. Мікроскопічний метод
Досліджуваним матеріалом служить кров, взята з пальця в період нападу гарячки до початку або в перерві антибіотикотерапії, з якої виготовляють «товсту краплю» і мазок крові. Препарати забарвлюють методом Романовського –Гімза та розглядають під імерсійною системою мікроскопа. Цей метод є ведучим для лабораторної діагностики бореліозів.
Алгоритм виконання практичного навичка:
Виготовлення мазка крові та «товстої краплі»
Завдання
Техніка виконання Умови виконання
1. Підготуйте перед маніпуля-цією руки 1.1. За відомими Вам правилами та вимогами 2. Підготуйте необхідне обладнання та інструментарій 2.1. Голку-спис для одноразового користування
2.2. 70% розчин етилового спирту
2.3. Ватні кульки
2.4. Предметне скло
2.5. Предметне скло із
шліфованим краєм
2 6. Чашку Петрі
2.7. Стерильний лоток
2.8. Лоток для відпрацьованого матеріалу
2.9. Сухе мило
2.10. Марлеву серветку Інструментарій та матеріал повинні бути стерильними
Предметне скло - чисте, сухе, знежирене
3. Усадіть пацієнта та підготуйте його
3.1. Усадіть пацієнта зручно на стілець. заспокойте його
3.2. Поясніть йому суть маніпуляції
3.3. Виясніть, яка рука у пацієнта неробоча
3.4. Помасуйте безіменний палець (ІV) від основи до вільного кінця
3.5. Обробіть шкіру нігтьової фаланги ватною кулькою, змоченою 70%етиловим спиртом за всіма правилами і осушіть Дотримуйтесь правил етики та деонтології при спілкуванні з пацієнтом
4. Виготовляйте мазок крові 4.1. Зробіть голкою-списом прокол шкіри
4 2. Першу краплю зніміть сухою ватною кулькою
4.3. Доторкніться нижньою поверхнею предметного скла до краплі на віддалі 1,5-2см від краю
4.4. Переверніть скло краплею вгору і візьміть у ліву руку за ребра
4.5. Правою рукою встановіть скло із шліфованим краєм під кутом 45 з нахилом у бік краплі
4.6. Швидким рівномірним рухом проведіть склом із шліфованим кінцем по предметному склу Якщо кров виділяється недостатньо, запропонуйте пацієнту опусити руку донизу – витискати краплю крові не можна!
Не торкайтесь предметним склом до шкіри!
Діаметр краплі повинен бути 2-3мм
Почекайте, доки кров розтечеться по краю шліфованого скла!
Мазок повинен бути тонким і рівномірним, мати світло-рожеве забарвлення
5. Виготовляйте «товсту краплю» 5.1. На предметне скло нанесіть 2-3 краплі крові
5.2. Скляною паличкою або кутом іншого предметного скла змішайте їх Змішуйте легко, щоб утворилась пляма діаметром 1.5см
6. Оформіть супровідну документацію За відомими Вам правилами та вимогами 7. Транспортуйте до лабораторії Виготовлені препарати укладіть у чашку Петрі і у такому вигляді транспортуйте до лабораторії 8. Помістіть використане обладнання у дезінфектант За відомими Вам правилами 9. Знезаразьте руки За відомими Вам правилами 2. Культуральний метод
Культури борелій можна виділити від пацієнта шляхом посіву досліджуваного матеріалу на живильні середовища з кровю, сироваткою крові, шматочками тканин та вирощування їх в анаеробних умовах при температурі 28-30 С. Однак, цей метод неефективний. і у практичних лабораторіях не використовується.
3. Біологічний метод
Цей метод діагностики застосовують як додатковий. Кров вводять внутрішньо-очеревинно молодим білим щурам або мишам. Через 2-4 дні досліджують кров із хвостових вен, де борелії виявляють мікроскопічним методом.
ІІ. Препарати, які використовують для специфічної профілактик та лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами
Сифіліс Бореліози Лептоспіроз
Препарати для профілактики Препарати для лікування МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №13
Тема: Рикетсії. Віруси
Актуальність теми
Віруси – особливий клас неклітинних форм життя. Відомо понад 2000 видів різноманітних вірусів, які уражають організм людини, тварини, комах. рослин, бактерій. Вони відіграють надзвичайно велику роль у природі, виступають як фактор, що об’єднує складні системи органічного світу, служать переносниками генетичної інформації. Саме за допомогою вірусів зроблені фундаментальні відкриття з розшифрування структури нуклеїнових кислот, механізмів реплікації ДНК та синтезу білка. Фундаментальне вивчення вірусів та бактеріофагів увінчалося грандіозними успіхами генної інженерії. Понад 500 вірусів –збудники інфекційних хвороб у людей. Вони викликають гострі та хронічні захворювання, більшість з яких носить масовий характер або дають високий відсоток летальності (сказ, СНІД, геморагічні гарячки, гепатити тощо). Морфологію та фізіологію цих мікроорганізмів вивчає самостійна галузь мікробіологічної науки – вірусологія, основоположником якої вважають вітчизняного вченого Д.Івановського.
Тому молодшому медичному спеціалісту необхідні знання про основні групи вірусів та захворювання, викликані ними, особливості взяття досліджуваного матеріалу, методи вірусологічних досліджень.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Загальну характеристику вірусів
♦ Препарати для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій
Ознайомитись з:
♦ Методами культивування вірусів, їх індикації та ідентифікації
♦ Особливості взяття матеріалу при вірусних інфекціях, упакуванням та
умовами його транспортування до вірусологічної лабораторії
Вміти: ♦ Відбирати вірусовмісний матеріал для дослідження
♦ Оформлювати супровідну докуентацію
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Будову органівта систем людського організму 2. Фізіологія
Фізіологічні процеси живої клітини
Функції вище вказаних органів і систем 3. Біологія (предмет загальної школи) Життєдіяльність клітин
Неклітинні форми життя 4. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
5. Догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу
Правила передстерилізаційної обробки інструментарію багаторазового використання та його стерилізацію
Дезінфекцію, стерилізацію Взяти досліджуваний матеріал
Провести дезінфекцію та стерилізацію
6. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептичні речовини
Противірусні препарати
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
7. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ
Профілактику інфекційних хвороб
Методи санітарно-освітньої роботи
Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
Проводити санітарно-освітню роботу
8. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
9.
Інфектологія
Вірусні інфекції Збирати клініко-епідеміологічний анамнез
Брати досліджуваний матеріал для лабораторної діагностики
10.
Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу
11. Педіатрія Гострі респіраторні вірусні інфекції
Охорону праці під час роботи медичного працівника в інфекційному відділенні Провести змиви з носової частини горла для дослідження на наявність вірусів;
Дотримуватись чинних документів МОЗ України щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій та профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією, вірусним гепатитом
Орієнтовна карта для самостійноїроботи з літературою
Завдання Вказівки до завданн Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Загальною характеристикою вірусів
1.2. Принципами класифікації
1.3. Особливостями біології та морфології вірусів
1.4. Методамивзяття досліджуваного матеріалу при вірусних інфекціях
1.5. Методамикультивування вірусів, їх індикації та ідентифікації 2. Повторіть: 2.1. Взаємодію вірусів з клітиною хазяїна
2.2. Заходи безпеки під час роботи з вірусовмісним матеріалом
3. Вивчіть:
3.1. Препарати для специфічного лікування та профілактики вірусних інфекцій На позааудиторну самостійну роботу студентів запропоноване питання: «Ентеровіруси. Онкогенні віруси». Опрацюйте рекомендовану літературу з даних питань та підготуйтесь до практичного заняття, керуючись «Методичними рекомендаціями для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія».
Питання для самоконтролю:
1. Загальна характеристика вірусів
2. Які ознаки вірусів покладено в основу їх класифікації?
3. Взаємодія віруса з клітиною хазяїна
4. Який патологічний матеріал відбирають для мікробіологічного дослідження при вірусних інфекціях?
5. Заходи безпеки під час роботи з матеріалом, що містить віруси
6. Правила транспортування вірусовмісного матеріалу до лабораторії.
7. Методами культивування вірусів, їх індикації та ідентифікації
8. Короткі відомості про РНК, ДНК-геномні віруси та захворювання, викликані ними
9. Некласиіфіковані віруси
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти повторюють особливості біології та морфології вірусів. Розглядають схеми взаємодії вірусів з клітиною. Проводять взяття біологічного матеріалу для вірусологічних досліджень. Оформляють скерування до лабораторії.
Вивчають правила доставки біологічного матеріалу до вірусологічної лабораторії та методи дослідження. Особливої уваги надають експрес- методам діагностики
гепатиту В та ВІЛ-інфекції.
Практичні навички
• відбирати вірусовмісний матеріал для дослідження
• оформлювати супровідну документацію
Алгоритми виконання практичних навичок
І. Взяття матеріалу для вірусологічних досліджень
1. Відбирати матеріал слід у найбільш ранні терміни після початку захворювання, дотримуючись правил асептики та техніки безпеки
2. Матеріал відбирають у стерильний посуд, вміщують у транспортне середовище для вірусів (ВТС) і щільно закривають.
Досліджуваний матеріал
Правила взяття
Спинно - мозкова рідина Відбирають 1-2 мл у стерильну пробірку, закривають гумовим корком
Випорожнення У стерильний флакон вміщують 8-10 г фекалій і закривають гумовим корком
Кров На вірусологічне дослідження – беруть із вени в об’ємі 5-10мл, краще у період гарячки, додають 1ОД гепарину на 1мл крові.
На серологічне дослідження – кров із вени в кількості 3-5мл (для отримання парних сироваток кров беруть з інтервалом 12-14 діб), отримують сироватку шляхом відстоювання або центрифугування.
Сеча Збирають середню порцію сечі в об’ємі 10мл, охолоджують до 4 С, центрифугують, осад вміщують у 1мл ВТС
Рідина із серозних оболонок Беруть в об’ємі 2 мл
Мазок із кон’юнктиви Забирають сухим ватним тампоном і вміщують у ВТС
Вміст везикул Поверхню шкіри обробляють ефіром, вміст везикул відсмоктують тонкою голкою і переносять у ВТС
Секційний матеріал Відбирають у найбільш ранній термін після смерті хворого. Спочатку беруть проби з поза порожнинних тканин, потім тканини грудної порожнини, в останню чергу – з черевної порожнини. Шматочки тканин масою 1-3г вміщують у окремі стерильні флакони.
ІІ. Взяття вірусовмісного матеріалу при грипі, ГРВІ
1. Поставте у штатив 3-и пробірки і промаркуйте їх - пробірку з розчином Хенкса (номер аналізу) і 2-і пробірки із стерильними ватними тампонами – «Н» і «З»
2. Усадіть пацієнта за Відомими Вам правилами
3. Запропонуйте пацієнту «Звільніть ніс від слизу»
4. Візьміть тампон з позначкою «Н», у праву раку і уведіть його у порожнину носа пацієнта на глибину 2–3см і, натискаючи із зусиллям на зовнішню стінку носа, обертовим рухом зніміть десквамований епітелій.
5. Уведіть цей же тампон в інший носовий хід і візьміть матеріал таким самим способом.
6. Опустіть тампон у розчин Хенкса, ретельно його відмийте і відтисніть об стінки пробірки, закрийте корком
7. Тампон помістіть у пробірку з позначкою «Н»
8. Запропонуйте пацієнту: « Широко відкрийте рота»
9. Візьміть у ліву руку стерильний шпатель, натисніть ним на корінь язика
Уважно! Щоб не викликати блювотний рефлекс
10. У праву руку візьміть другий тампон з позначкою»З» і відберіть матеріал із задньої стінки глотки
11. Опустіть тампон у ту саму пробірку з розчином Хенкса, відмийте його і відтисніть об стінки цієї пробірки; тампон опустіть у пробірку, на якій зазначено «З»; закрийте її корком
12. Заклейте корок і верхню частину пробірки із середовищем Хенкса клейкою стрічкою
13. Заповніть направлення, помістіть його у пластиковий пакет
14. Взятий досліджуваний матеріал помістіть у термоізолюючий контейнер, прикріпіть до нього пакет з направленням і транспортуйте до вірусологічної лабораторії.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №13
Тема: Патогенні гриби. Найпростіші
Актуальність теми
Гриби належать до еукаріотів. Хвороби, спричинені патогенними грибами мають загальну назву мікози. Нині спостерігається зростання захворюваності грибкової етіології.за даними ВООЗ кожний 5-й житель планети страждає від мікозів. Одними із причин цього є екологічні зміни й урбанізація суспільства, які негативно впливають, на імунореактивність сучасної людини. ВУкраїні захворюваність на мікози також різко зросла і має тенденцію до подальшого збільшення. Серед захворювань шкіри мікози займають одне з перших місць. Спостерігається зростання мікотичних нозокоміальних інфекцій як серед пацієнтів, так і серед медичних працівників, які заражаються під час маніпуляцій та догляду за хворими. Розвитку мікозів срияють вікова схильність, нераціональне використання антибактеріальних препаратів, шкідливі умови виробництвау певних категорій населення, підвищена пітливість, травми. Крім того, постійно збільшується проникнення в Європу мікозів неєвропейського походження, що пояснюється міжконтинентальною міграцією населення.
До дріжджоподібних грибів належать представники роду Candida. З початком ери антибіотиків захворюваність на кандидамікози постійно прогресує. Тому їх розглядають як хворобу цивілізації («хвороба від лікування»). Гриби роду Candida – одні з найпоширеніших збудників опортуністичних інфекцій.
Найпростіші – одноклітинні еукаріоти тваринного походження. Відомо понад 30000 видів найпростіших, близько 3500 з яких є паразитами людей, тварин і рослин.
Патогенна амеба (Entamoeba histolytica)викликає кишкове захворювання – амебіаз. Лейшманії належать до роду Leishmania і у людей спричиняють захворювання лейшманіоз.
Лямблії (Lamblia intestinalis) значно поширені у всіх країнах світу. Але особливо у регіонах з низькою санітарною культурою або з обмеженими можливостями дотримання правил гігієни.
Трихомонади належать до роду Trichomonas. Ротова і кишкова трихомонади входять до складу нормальної мікрофлори людини.Як умовно-патогенна флора, вони здатні спричиняти запальні процеси на фоні дисбактеріозу або мікст-інфекції.T.vaginalis є причиною трихоманозу, яке поширене у всіх країнах світу. До 25% жінок, які ведуть активне статеве життя, інфіковані трихомонадами.
Рід Plasmodium включає 100видів, 4 види плазмодіїв спричиняють малярію у людей. Малярію виділяють повсюдно, але частіше у тропіках і субтропіках. Виділяють 104 країни ендемічні щодо малярії. За даними ВООЗ, в усьому світі хворіють близько 500млн. людей, з них біля 4млн. помирають.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен бути ознайомлений з морфологічними та культуральними властивостями патогенних грибів та найпростіших, методами взяття та транспортування досліджуваного матеріалу до лабораторії при грибкових та протозойних інфекціях, препаратами для їх лікування.
Навчальні цілі
Ознайомитись з:
♦Методами взяття матеріалу при грибкових та протозойних інфекціях, упаковкою та умовами його транспортування до лабораторії
♦ Методами культивування грибів та найпростіших
Знати: ♦ Препаратидля лікування мікозів та протозойних інфекцій
Вміти: ♦ Відбирати матеріал для дослідження
♦ Оформлювати супровідну документацію
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Анатомія людини Будову шлунково-кишкового тракту,
шкіри, сечо-статевої системи, печінки, склад крові 2. Фізіологія
Функції вище вказаних органів і систем 3. Основи латинської
мови з медичною термінологією
Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Догляд за хворими та ММТ Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу: крові з вени (пальця), сечі на мікробіологічне дослідження
Правила передстерилізаційної обробки інструментарію багаторазового використання та його стерилізацію
Дезінфекцію, стерилізацію Взяти досліджуваний матеріал
Провести дезінфекцію та стерилізацію
5. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептичні речовини
Протигрибкові засоби
Протипротозойні препарати
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
6. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення
Санітарно-гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
7. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
8. Інфектологія
Малярія
Амебіаз
Лямбліоз Збирати клініко-епідеміологічний анамнез
Брати досліджуваний матеріал для лабораторної діагностики
9.
Епідеміологія Складові епідемічного процесу
Дезінфекцію, стерилізацію Визначати складові епідемічного процесу
10. Дисципліни циклу практичної та професійної підготовни Причини виникнення нозокоміальних інфекцій
Дезінфекцію, стерилізацію Проводити санітарно-гігієнічні заходи щодо профілактики внутрішньо лікарняної інфекції в ЛПЗ згідно з чинними наказами МОЗ України
11. Дерматологія та венерологія Мікози Складати план заходів профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, дитячих і лікувальних закладах, контролювати його виконання
Збирати патологічний матеріал для лабораторного дослідження (волосся, нігтів, лусочок, скутул), дотримуючись правил
техніиа безпеки
Застосовувати методи дезінфекції у відділенні дерматомікозів
Орієнтовна карта для самостійноїроботи з літературою
Завдання Вказівки до завданн Самостійні записи
1. Повторіть: 1.1. Морфологічні особливості:
● патогенних грибів
● найпростіших 2. Ознайомтесь з: 2.1. Методами взяття матеріалу при грибкових та протозойних інфекціях, упаковкою та умовами його транспортування до лабораторії
2.2. Методами культивування грибів та найпростіших 3. Вивчіть:
3.1. Препарати для лікування мікозів та протозойних інфекцій На позааудиторну самостійну роботу студентів запропонована тема: «Патогенні гриби і найпростіші». Опрацюйте рекомендовану літературу з даної теми та підготуйтесь до практичного заняття, керуючись «Методичними рекомендаціями для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія».
Питання для самоконтролю:
1. Класифікація грибів за патогенністю
2. В яких умовах культивуються гриби?
3. Які гриби є збудниками дерматомікозів?
4. Які хвороби спричиняють гриби родів Trichophyton, Microsporu, Epidermophyton,роду Candida та ураження, які вони зумовлюють?
5. Який матеріал відбирають на мікробіологічне дослідження?
6. Методи мікробіологічної діагностики мікозів.
7. Які препарати використовують для лікування мікозів?
8. Морфологія найпростіших, їх поділ
9. Хвороби, які спричиняють патогенні найпростіші
10. Епідеміологія протозойних інфекцій
11. Який матеріал відбирають на дослідження при хворобах, викликаних найпростішими та методи діагностики?
12. Профілактика та лікування протозойних інфекцій.
Обсяг самостійної роботи на занятті
Студенти знайомляться з методами взяття матеріалу при грибкових та протозойних інфекціях, упаковкою та умовами його транспортування до лабораторії
методами культивування грибів та найпростіших. Визначають, який матеріал необхідно відбирати для дослідження. Мікроскопують препарати патогенних грибів. Вивчають препаратидля лікування мікозів та протозойних інфекцій.
Оформлюють супровідну документацію.
Практичні навички
• відбирати матеріал для дослідження
• оформлювати супровідну документацію
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до диференційованого заліку:
Диференційований залік передбачає узагальнення та контроль набутих знань, умінь та навичок програмного матеріалу з навчальної дисципліни, опрацьованого на теоретичних, практичних заняттях та під час позааудиторної самостійної роботи.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Основні питання (згідно переліку у навчальній програмі) теоретичного характеру
Вміти: ♦ Виконувати практичні навички. передбачені навчальною програмою, відповідно до переліку.
Завдання для самостійної підготовки студентів
1. Повторіть і закріпіть теоретичні знання матеріалу з навчальної дисципліни згідно переліку питань, передбаченого навчальною програмою.
2. Опрацюйте виконання практичних навичок за поданими алгоритмами, відеосюжетами, мультимедійними презентаціями.
Перелік матеріалів для підготовки
до диференційованого заліку
І. Питання до диференційованого заліку
Загальна мікробіологія
1. Мікробіологія як наука. Медична мікробіологія, її завдання в подоланні інфекційних хвороб
2. Класифікація мікроорганізмів
3. Морфологія бактерій, їхні розміри та основні форми
4. Будова бактеріальної клітини
5. Хімічний склад мікроорганізмів
6. Живлення мікроорганізмів, їх основні типи
7. Дихання мікроорганізмів.
8. Ріст і розмноження мікроорганізмів.
9. Живильні середовища, класифікація, їх виготовлення та застосування
10. Поширення мікроорганізмів у природі. Роль води, повітря, грунту в передачі інфекційних хвороб
11. Нормальна мікрофлора організму людини
12. Вплив чинників навколишнього середовища на мікроорганізми
13. Стерилізація, основні види. Стерилізація медичних інструментів, перев’язувального та хірургічного матеріалу, лабораторного посуду, живильних середовищ
14. Дезінфекція. Дезінфекційні речовини, виготовлення з них дезінфекційних розчинів. Поняття про асептику та антисептику
15. Бактеріофаг, його природа та практичне застосування
16. Антибіотики, їх походження, класифікація. Застосування. Побічна дія антибіотиків, методи її подолання
17. Етапи розвитку інфекційного процесу
18. Джерела інфекції, вхідні ворота, механізми передачі
19. Форми інфекційного процесу
20. Імунітет, його види, неспецифічні і специфічні чинники імунітету.
21. Серологічні реакції, їх практичне застосування.
22. Вакцини – препарати для створення активного імунітету. Види вакцин, принципи їх виготовлення. Методи вакцинації. Ревакцинація
23. Антитоксичні та діагностичні сироватки. Метод їх виготовлення та зберігання.
Імуноглобуліни (гамма – глобуліни)
24. Алергія, її основні форми
25. Анафілактичний шок. Стан анафілаксії та запобігання йому
26. Сироваткова хвороба, її профілактика
27. Діагностичні алергійні реакції, їх значення.
Спеціальна мікробіологія
28. Патогенні коки. Загальна характеристика групи.
29. Стафілококи, біологічні властивості. Хвороби, спричинені стафілококами.
30. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики стафілококових хвороб
31. Стрептококи, біологічні властивості. Хвороби, спричинені стрептококами. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики.
32. Стрептококи пневмонії (пневмококи). Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики
33. Менінгококи, біологічні властивості. Хвороби, спричинені менінгококами. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики
34. Гонококи. Біологічні властивості. Хвороби гонококової етіології. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної дослідження
35. Ешерихії, біологічні властивості. Роль кишкової палички в організмі людини, етіологія, патогенез. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики ешерихіозів
36. Сальмонели. Біологічні властивості. Хвороби, спричинені сапьмонелами. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики 37. Шигели. Біологічні властивості. Хвороби, спричинені шигелами. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики
38. Холерні вібріони.. Особливості роботи зі збудниками особливо небезпечних Біологічні властивості інфекцій. Патогенез холери. Матеріал для дослідження. Методи лабораторної діагностики
39. Коринебактерії дифтерії. Біологічні властивості. Патогенез, клінічні ознаки дифтерії, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічне лікування хворих на дифтерію, її профілактика
40. Бордетели – збудники кашлюку. Біологічні властивості. Патогенез, клінічні ознаки коклюшу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічна профілактика кашлюку
41. Мікобактерії туберкульозу. Біологічні властивості. Патогенез, клініка туберкульозу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Методи лабораторної діагностики. Специфічне лікування хворих на туберкульоз, його профілактика
42. Загальна характеристика збудників зоонозних інфекцій: чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки. Взяття матеріалу для дослідження та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій. Патогенез, клініка зоонозних інфекцій, імунітет. Специфічне лікування хворих, профілактика
43. Загальна характеристика патогенних клостридій. Особливості лабораторної діагностики ранової анаеробної інфекції (газової гангрени), правця. Особливості взяття матеріалу для дослідження та заходи безпеки. Специфічне лікування хворих та профілактика
44. Біологічні властивостізбудника ботулізму. Патогенез, клініка ботулізму, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження. Специфічне лікування хворих, профілактика
45. Загальна характеристика патогенних спірохет. Збудник сифілісу.
Патогенез, клініка сифілісу, імунітет. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди хвороби. Методи лабораторної діагностики
46. Короткі відомості про збудників поворотного тифу і лептоспірозів
47. Загальна характеристика рикетсій. Збудник висипного тифу.
Патогенез, клінічні ознаки висипного тифу, імунітет. Взяття матеріалу та заходи безпеки. Лабораторна діагностика. Специфічна профілактика.
48. Віруси. Принципи класифікації та загальна характеристика.
49. Принципи лабораторної діагностики вірусних інфекцій
50. Короткі відомості про ВІЛ (вірус СНІДу)
ІІ. Перелік практичних навичок
1.Знати організацію та обладнання мікробіологічної лабораторії.
2. Дотримуватись правил роботи й техніки безпеки в мікробіологічній лабораторії.
3. Знати будову мікроскопа і правила мікроскопування.
4. Виготовляти мазки з бульйонної культури.
5. Виготовляти мазки з агарової культури.
6. Виготовляти мазки з патологічного матеріалу.
7. Забарвлювати мазки простим методом.
8. Забарвлювати мазки за методом Грама.
9. Здійснювати мікроскопію нативних і забарвлених мазків
10. Характеризувати ріст мікроорганізмів на рідких живильних середовищах.
11. Характеризувати ріст мікроорганізмів на щільних живильних середовищах.
12. Володіти технікою посіву матеріалу на живильні середовища петлею, тампоном, шпателем
13. Виготовляти дезінфекційні розчини, вміти їх застосувати. Проводити дезінфекцію відпрацьованого матеріалу, робочого місця, рук.
14. Готувати лабораторний посуд, медичний інструментарій, перев’язувальний і хірургічний матеріал до стерилізації та проводити їх стерилізацію
15. Знати принцип і механізм реакції аглютинації. Проводити реакцію аглютинації на склі
16. Визначати придатність вакцини до застосування. Знати методи вакцинації.
17. Знати етапи виготовлення та застосування автовакцин
18. Брати слиз із зіва і носа для дослідження
19. Відбирати матеріал для дослідження з ураженої ділянки шкіри
20. Брати кров для мікробіологічного дослідження
21. Брати мокротиння для мікробіологічного дослідження
22. Брати випорожнення для мікробіологічного дослідження
23. Висівати патологічний матеріал на живильні середовища
24. Визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків методом паперових дисків
25. Оформлювати супровідну документацію, доставляти матеріал для дослідження.
ІІІ. Електронна версія виконання практичних навичок
з навчальної дисципліни.
Рекомендована література:
Основна
1. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія [Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /. Ситник І.О,. Климнюк С.І, Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.
2. Люта В.А.. Мікробіологія .[Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, КононовО.В. – Київ: Медицина. 2008, 2012
3. Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів для підготовки до практичних занять з навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2012.
4. Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2012.
5. Люта. В.А. Практикум з мікробіології [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.ЛютаВ.А, КононовО.В. – Київ: Медицина, 2008, 2011
Додаткова
6. Климнюк. С.І.. Практична мікробіологія. [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації / Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.
7. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія [Текст]: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІVрівня акредитації/за редакцією В.П.Широбокова – Вінниця: Нова книга, 2011.

Приложенные файлы

  • docx 11525495
    Размер файла: 971 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий