5 баллов



Міністерство освіти і науки України
ВНЗ „Відкритий міжнародний університет
розвитку людини
„Україна”

Придніпровський гуманітарно-економічний коледж






Курсова робота

з дисципліни „Планування та організація діяльності підприємства”

на тему „Зміст і завдання оперативно-календарного планування і контролю”



Виконавець
Студент 1 курсу,
спеціальність „Економіка підприємства”
__________________
„___”_____________ 20___ р.


Керівник
Викладач
______________
„___”______________ 200___ р.

Нікополь 2015
ЗМІСТ

ВСТУП
3

І.
Зміст, завдання і функції оперативно-календарного планування і контролю
5


1.1.
Сутність планування діяльності внутрішніх підрозділів підприємства
5


1.2.
Завдання і функції підрозділів, що займаються календарним плануванням
8


1.3
Характеристика і основні етапи ОКП
12






ІІ.
Характеристика системи оперативно-календарного планування
17


2.1.
Дослідження основних видів системи ОКП
17


2.2.
Методика оперативного планування на підприємтсві
21


2.3.
Особливості ОКП
24






ІІІ
заходи з підвищення ефективності системи оперативно-календарного планування
31







Висновки
33

Перелік літератури та інших інформаційних джерел
35

Додатки


ВСТУП
Операти
·вно-календа
·рне планува
·ння (англ. Operational planning) (ОКП)  планування діяльності компанії або підприємства, що забезпечує злагоджену роботу всіх команд, відділів, підрозділів, цехів; узгодження плану робіт та термінів; рівномірне виконання плану робіт відповідно встановленим термінам, обсягам з раціональним використанням виробничих ресурсів. Актуальність теми, оперативно - календарного планування, полягає в тому що, в змінених умовах функціонування вітчизняної економіки вдосконалення системи внутрішньофірмового планування - вельми важливий засіб підвищення ефективності управління підприємством. Ефективність діяльності та наступний розвиток виробничої системи забезпечується завдяки її безперервній адаптації до швидкозмінних зовнішніх умов, що викликає необхідність самостійно приймати рішення стосовно номенклатури і обсягів продукції, що випускається, вибору постачальників, організації збуту, джерел фінансування. Все це вимагає системного розгляду виробничо-технологічних й управлінських процесів, ретельного узгодження матеріальних, інформаційних і фінансових потоків.Одним з інструментів вирішення цього завдання є методика внутрішньофірмового оперативно-календарного планування (ОКП). Точність розробки оперативно-календарних планів обумовлює своєчасність виконання замовлень, ефективність використання основних і оборотних фондів, робочої сили, а, отже, і фінансовий стан підприємства. Разом з тим, аналіз відомих методик ОКП показує, що вони не повною мірою відповідають вимогам практики: у них не виділяється системоутворюючий показник і тому показники оперативно-календарного плану, розроблені при їх застосуванні, не кореспондують між собою. З цієї причини оперативно-календарний план виявляється нестійким і при його практичної реалізації повинен піддаватися частим коректувань, втрачаючи своє організуюче значення.  Мета роботи - проаналізувати зміст ОКП, розглянути відомі системи, за допомогою яких воно здійснюється.  Об'єкт дослідження - оперативно - календарне планування (ОКП).  Предмет ОКП – одиничний Інформаційна база – праці науковців, статті в інтернеті. Методи дослідження – аналіз, синтез, порівняння. Перелік графічного матеріалу: -схеми, графіки, таблиці, малюнки, календарний графік виконання технологічного процесу, графік виконання замовлень Поставлені наступні завдання: - розглянути зміст ОКП; - вивчити функції ОКП; - визначити завдання і види ОКП.
-розкити сутність плануваннядіяльності внутрішніх підрозділів підприємства. -охарактеризувати систему оператиіно-календарного планування та її основні єтапи -визначити методику оперативного планування н підприємстві -провести необхідні нормативно-планові розрахункив залежності від типу виробництва досліджуваного підприемства -розробити заходи з підвищення ефективності системи оперативно-календарного планування
Планування
· процес визначення цілей розвитку підприємства та способів, напрямків та умов їх досягнення за певний період часу, що поєднує структурні підрозділи підприємства , визначає односпрямованість та координованість всіх процесів, що дозволяє найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси. Ефективна діяльність підприємства в умовах ринку можлива лише за умови обґрунтованих виробничих планів розвитку, соціально-економічного розвитку, які передбачають досягнення стратегічних та поточних цілей і використання відповідної методології планування.[1]
Методологія планування
· сукупність прийомів та засобів розробки планів діяльності підприємства та його підрозділів.








1.1.
Планування діяльності внутрішніх підрозділів підприємства




Рис.1 Основні функції планування діяльності підприємства[3]
Принципи планування:
цільова спрямованість,
системність,
безперервність,
збалансованість,
оптимальність використання ресурсів,
гнучкість планів


Планування діяльності підприємства має два аспекти зовнішній і внутрішній.
Планування як функція менеджменту
· процес визначення (проектування) завдань діяльності підприємства на майбутнє, умов і засобів їх виконання.

[1]Зовнішній аспект планування стосується підприємства як юридичної особи і суб'єкта ринку, що функціонує в певному мікро - і макросередовищі. Підприємство розглядається як ціле, за допомогою планування програмується його поведінка на ринку, напрямки розвитку та їх результати.



Внутрішній аспект планування більш вірогідний і значною мірою є формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технологічні зв'язки.


Зміст внутрішніх планів залежить від вибраної схеми внутрі- шнього економічного управління, передусім від ступеня еконо- мічної самостійності підрозділів. Для підрозділів внутрішньої ко- операції, особливо за умов технологічної їх спеціалізації, основ- ними розділами плану є план виробництва і план витрат. Саме вони характеризують мету та ефективність діяльності і контро- люються з боку апарату управління. Плани ресурсного забезпечення і розвитку для таких підрозділів взагалі-то самостійного значення не мають, оскільки кадрова, постачальницька, науково- технічна та інвестиційна політика за цих умов жорстко централізована. Більш широкою є сфера планування предметно спеціалізованих підрозділів, що виготовляють продукцію як для внутрішніх потреб, так і для поставки на ринок, мають статус центрів прибутку і суб’єктів ринку. Для дільниці (бригади) план обмежується виробничою програмою й окремими елементами витрат, що обліковуються на рівні цього підрозділу (основні матеріали, електроенергія, інструмент тощо). Важливою особливістю внутрішніх планів є їх орієнтація на вирішення тактичних завдань у межах короткострокового періоду (року). Довгострокові (перспективні) плани стратегічного розвитку розробляються і реалізуються на рівні підприємства. Але треба мати на увазі, що таке розмежування горизонту планування не є абсолютним і значною мірою залежить від еконо- мічного статусу структурних одиниць підприємства і розділів плану. Для внутрішньокоопераційних підрозділів, діяльність яких не виходить за межі підприємства, основний акцент робиться на по- точні плани виробництва і витрат. Що стосується кадрів і організаційно-технічного розвитку, то ці напрямки за своєю суттю пот- ребують стратегічних рішень і плануються на рівні підприємства з адресним розподілом заходів по його структурних одиницях. Отже, у комплексних планах технологічно спеціалізованих підрозділів ці розділи мають певною мірою інформативний характер і не є підставою для оцінки їхньої роботи.[2]


















Рис.2 Основні етапи процесу планування

1.2.
Завдання і функції підрозділів, що займаються календарним плануванням

Планування процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення на основі знань про закономірності функціонування різних господарських систем і обліку можливих змін умов господарювання.
Можна також сказати, що планування це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій і факторів зовнішнього середовища; прогнозування, оцінка й оптимізація альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розробка плану; реалізація плану.
У процесі планування приймають рішення про вибір з можливих варіантів досягнення мети найбільш вигідного з економічної точки зору і необхідні для цього дії, тобто планування вимагає послідовної реалізації визначених дій, які можна уявити у вигляді наступного алгоритму. У процесі оперативного планування використовується детальна розробка плану підприємства і його підрозділів, окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад і навіть робочих місць на короткі проміжки часу - місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.

[4]Рис.3 Напрямки оперативного планування Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях. Диспетчерське регулювання полягає в оперативному контролі за ходом виробничої діяльності, його координації та регулюванні при виникненні збоїв у виробництві або зміні завдань, а також в оперативному обліку продукції. Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях. Диспетчерське регулювання полягає в оперативному контролі за ходом виробничої діяльності, його координації та регулюванні при виникненні збоїв у виробництві або зміні завдань, а також в оперативному обліку продукції та використаних ресурсів. Контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів заводу по таких основних напрямках: -контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів; -контроль міжцехових заділів в цехах, а також передач заготовок деталей.


Рис4.Основні завдання оперативного планування [5] Планування повинно охоплювати всі сфери та ієрархічні рівні організації. Відповідно до прийнятої організаційною структурою ІП розрізняють зведене або комплексне планування діяльності ВП у цілому, планування структурних одиниць (підрозділів, служб, відділів та лабораторій, виробництв, цехів і ділянок), планування окремих інноваційних проектів та індивідуальне планування діяльності виконавців. Кожен рівень планування відрізняється складом планованих параметрів, ступенем їх деталізації та методами розробки. Змістовий аспект у плануванні інновацій знаходить своє вираження у трьох видах планових розрахунків: продуктово-тематичному, техніко-економічному і об'ємно-календарному. Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечення узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.
Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання та обслуговування допоміжними цехами і службами. Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання – програма випуску продукції в плановому періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточнюються та коректуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.
Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, що задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.
Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування. Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.
Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці – майстер за допомогою ВДБ. Об'ємно-календарне планування інновацій полягає в плануванні обсягів робіт, завантаження підрозділів і виконавців; побудові календарних графіків проведення робіт за окремими проектами, всієї сукупності планованих робіт, завантаження устаткування; розподіл робіт по окремих календарних періодах.  Залежно від періоду планування розрізняють плани довгострокові, орієнтовані на п'ять і більше років, середньострокові - до п'яти років і короткострокові, що охоплюють період часу до року. 


1.3.
Характеристика і основні етапи ОКП


[6] Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями – в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях. Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:
1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;
2) забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;
3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;
4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних та календарних розрахунків Основними вихідними даними для ОКП є:
-план випуску продукції по кварталах і місяцях;
-технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями;
-режими роботи цехів, виробничих дільниць;
-план ремонту устаткування.
Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях. Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово–організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства і іншими факторами. Оперативне планування виробництва відіграє значну роль в забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва. Календарно-планові розрахунки руху предметів праці в часі
та просторі у процесі виробництва регламентують злагоджений і узгоджений хід роботи в усіх ланках та є основою роз-роблення графіків виробництва й випуску продукції згідно з
програмою.
Розрахунки завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки) полягають у визначенні обсягу робіт, що планується для виконання виробничої програми, і пропускної спроможності устаткування й площ, що їх має підприємство та його окремі ви-робничі ланки (цехи, дільниці), і в зіставленні цих величин. Таке зіставлення дає змогу визначити, який обсяг робіт встановленої програми відповідає пропускній спроможності цехів підприємства, і розробити основні заходи з «розшивання» «вузьких місць» і використання визначених резервів.
Розроблення оперативних виробничих завдань має забезпечити узгоджену роботу виробничих підрозділів і комплектне забезпечення складального цеху всіма деталями й вузлами, необхідними для складання виробів і виконання виробничої програми. Розроб-ляють оперативні завдання на основі вказаних вище розрахунків і календарних графіків.
Завершується оперативно-календарне планування доведенням змінно-добових завдань до безпосередніх виконавців. Змінно-добові завдання конкретизують на найближчу добу зав¬дання місячного плану, при цьому враховують фактичний про-цес виробництва й додаткові завдання. Змінно-добові завдання
направляють відповідним цеховим службам для оперативної підготовки виробництва на робочих місцях. Змінно-добове пла-нування пов’язане з первинним обліком виробітку й руху предметів праці. Виконуючи план, необхідно постійно вести оперативний облік, контроль і поточне управління виробництвом. Оперативний облік необхідний для координації й регулювання роботи виробничих ланок, запобігання та усунення можливих відхилень від графіків. Оперативний контроль і управління процесом виробництва здійснюють під час диспет-черування на основі точної інформації про фактичне виконання
планів-графіків, змінно-добових завдань і про виникнення відхилень від плану.
Оперативно-календарне планування виконують у масштабі підприємства за цехами, в масштабі окремих цехів за дільницями й робочими місцями.
[7]Календарне планування охоплює розроблення:

·календарно-планових нормативів;

·планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;
У процесі календарного планування виконують:
·розрахунки завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки);

·доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.
Диспетчерське регулювання полягає в:

·контролі за виконанням планів-графіків;

·поточній координації роботи спряжених цехів, дільниць і робочих місць у процесі виконання завдання.
Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

·план випуску продукції за кварталами й місяцями;

·технологічний маршрут і технологічний процес оброблення деталей і складання виробів з нормами часу за операціями;

·режими роботи цехів, виробничих дільниць; -Покомплектна система. Планово-облікова одиниця в цій системі - це деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту товарів, згрупованих за певними ознаками. Календарні завдання розробляються не за деталями окремого найменування, а за групами, комплектами деталей на вузол, машину, замовлення або обсяг робіт (послуг). Завдання цехам видаються у вигляді переліку виробів (можливо за номерами), де вказується час їх комплектування деталями та складальними одиницями даного цеху. Ця система характерна для серійного та масового виробництва. -Подетальна система. Дана система найбільш ефективна в умовах масового і крупносерийного виробництва. Планово-обліковою одиницею тут виступає кожна деталь, складальна одиниця, кожне робоче місце. Календарно-оперативні плани містять показники обсягу випуску та маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями на певний плановий період. -Планування за тактом випуску виробів. При плануванні за цією системою обирається певна розрахункова одиниця часу (організаційний такт), за яку повинні бути виконані взаємопов'язані роботи виробничого процесу. Ця система передбачає вирівнювання у відповідності з одиничним розрахунковим часовим інтервалом тривалості технологічних операцій взаємопов'язаних робіт на всіх стадіях загального виробничого процесу. За допомогою такту визначається кількісні та календарні показники щодо періоду випуску продукції. -Планування на склад або ринок. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, яка повинні постійно знаходитись на проміжних, кінцевих етапах виробництва та на складі для забезпечення безперервності виробництва і збуту продукції. При зниженні необхідного запасу продукції до певного рівня («точки замовлення» ), він мусить бути поповнений до запланованої величини. Така система, крім «точки замовлення» передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів, тому має назву системи «мінімум-максимум».


ІІ.
Характеристика системи оперативно-календарного планування

2.1.
Дослідження основних видів системи оперативно-календарного планування

[8]Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства. Тому слід розрізняти особливості оперативно-календарного планування на підприємствах різних типів виробництва. Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово–організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства.  Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули: подетальна, позамовна та покомплектна системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах та закордонних фірмах, а також в малому та середньому підприємництві.  Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. По цій системі планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період-час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і циклових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями. Тому, подетальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається, що має місце в умовах багатосерійного і масового виробництва.  Позамовна система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг. В цьому випадку обўєктом планування, або основною обліковою одиницею, є окреме виробниче замовлення, що включає декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Дана система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюється замовником або ринком потрібні строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому.  Покомплектна система оперативного планування застосовується, головним чином, в серійному і масовому виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовують різні деталі, що входять в збірний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При покомплектній системі планування календарні завдання виробничими підрозділами розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машину, замовлення, або обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності слугує для підприємства важливим засобом стабілізації виробництва.  - Планування за тактом випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу відповідно до єдиного розрахункового часу виконання взаємозалежних робіт. Такт у цьому випадку є найважливішим планово-економічним регулятором ходу виробництва на робочих місцях. - Планування за запасами припускає підтримку на необхідному розрахунковому рівні запасу заготовок, напівфабрикатів і комплектуючих, призначених для подальшої обробки й складання на кожній стадії виробництва. За призначенням запаси бувають технологічні, транспортні, страхові або межопераційні. Розмір запасу може бути встановлений у деталях або днях. - Планування за випередженням характеризується розподілом й угрупуванням деталей і робіт за строками випуску й організацією їх своєчасного виготовлення й передачі на відповідні стадії виробництва залежно від розрахункових випереджень часу. Під випередженням розуміється календарний період, на який кожна попередня частина або стадія виробничого процесу повинна випереджати наступну з метою її закінчення у запланований термін. У цій підсистемі об’єктом планування може бути окрема деталь або складальна одиниця продукції.


2.2.
Методика оперативного планування на підприємтсві [10] В оперативному плануванні виробництва залежно від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об’ємний, календарний, а також їх різновид: об’ємно-календарний та об’ємно-динамічний. Оперативне планування - це вибір засобів рішення завдань, що поставлені, надані або встановлені топ-менеджментом, а також є традиційними для підприємства, наприклад розподіл випуску продукції за обсягом, номенклатурою і строками. Таке планування зазвичай буває короткостроковим. Основне його завдання полягає у виборі необхідних засобів і ресурсів для виконання заданих обсягів роботи або оперативних завдань, що постають. Як правило, виокремлюють міжцехове (встановлення і дотримання необхідних виробничих пропорцій між цехами підприємства) та внутрішньоцехове (розробка календарних планів виробництва для дільниць, контроль і регулювання технологічних процесів) оперативне планування. В оперативному плануванні виробництва залежно від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об’ємний, календарний, а також їх різновид: об’ємно-календарний та об’ємно-динамічний.  Під системою оперативного планування виробництва розуміється певна сукупність елементів планово-облікової роботи, її форм, методів і прийомів. До елементів системи відносяться порядок взаємозв'язку та узгодження роботи цехів і дільниць, обрана планово-облікова одиниця (ПУЕ), величина планового періоду, склад календарно-планових завдань цехам, ділянкам і т.д. Ступінь централізації обумовлюється розподілом всього обсягу робіт по оперативно-виробничому плануванню між плановими органами заводоуправління, цехів і дільниць. При централізованнойсістеме більша частина планової роботи виконується ПДО заводу, при децентралізованной- в ПДБ цехів і на ділянках. Об’ємний метод призначений для розподілу річних обсягів виробництва та продажів продукції підприємства за окремими підрозділами в більш короткі часові інтервали – квартал, місяць, декаду, тиждень, день, годину. Цей метод передбачає не тільки розподіл робіт, але й оптимізацію використання виробничих фондів, у першу чергу технологічного устаткування й складальних площ, за планований інтервал часу. З його допомогою формуються місячні виробничі програми основних цехів і плануються строки випуску продукції або виконання замовлення у всіх випускових підрозділах підприємства.  Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових строків запуску й випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу й випереджень виробництва окремих робіт щодо випуску готових виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм часу.  Об’ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно строки й обсяги виконуваних на підприємстві робіт у цілому на весь передбачений період – рік, квартал і т.д. З його допомогою розраховуються тривалість виробничого циклу випуску й поставки продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування й складальних стендів у кожному підрозділі підприємства.  Об’ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників, як строки, обсяги й динаміка виробництва продукції. Цей метод дозволяє найбільш повно враховувати обсяги попиту та виробничі можливості підприємства й створює планово-організаційні основи оптимального використання наявних ресурсів на кожному підприємстві. 

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємств, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, один із важелів поточного управління виробництвом. Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають. В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий засіб повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.
2.3. Особливості ОКП
Характеристики
Тип виробництва


Одиничне
Серійне
Масове

1. Номенклатура виробів, що виготовляються
велика
обмежена
мала

2. Сталість номенклатури
відсутня
значна
значна

3. Обсяг випуску
малий
середній
великий

4. Закріплення операцій за робочими місцями
відсутнє
часткове
повне

5. Застосовуване устаткування
універсальне
спеціалізоване
спеціальне

6. Застосовувані інструмент і технологічне оснащення
універсальні
універсальні й спеціалізовані
спеціальні

7. Кваліфікація робітників
висока
середня
переважно низька

8. Собівартість продукції
висока
середня
низька

9. Виробнича спеціалізація цехів і дільниць
технологічна
змішана
чпредметна, подетальна

10. Технологічний процес
маршрутний
типовий
операційний

11. Виробнича структура підприємства
складна
помірно складна
проста

12. Трудомісткість виготовлення виробів
висока
середня
низька

Рис 5. Характеристики типів виробництв [11] Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві Одиничне виробництво характеризується виготовленням різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної повторюваності в плановому періоді.Головне завдання оперативно-календарного планування на пі-дприємствах цього типу полягає в забезпеченні: своєчасного ви-готовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження й роботи всіх виробничих підрозділів та ланок за більш коротких виробничих циклів і менших витрат на виготовлення продукції. Об’єктом планування є замовлення. В обсяг робіт з виконан-ням замовлення входить не тільки виготовлення виробу, а й уся технічна підготовка (конструкторська, технологічна) і випробу-вання, які займають значну частину в загальній тривалості циклу виконання замовлення (5075 %). Порядок проходження замовлення. Процес виконання замов-лен¬ня складається з таких етапів: оформлення замовлення, підготовка виробництва, виготовлення виробів, що входять у замовлення.Оформлення замовлення починають після одержання від замовника технічного завдання, у якому вказують основні вимоги, висунуті до виробу, і його техніко-економічні характеристики. Бюро замовлень на підприємстві вивчає й аналізує замовлення з погляду його відповідності спеціалізації підприємства, а також визначає, чи достатньо за складом і компетентністю технічної документації.Потім замовлення реєструють у журналі портфеля замовлень і виписують на нього запитальний аркуш, до якого заносять усі дані, пов’язані з опрацюванням замовлення в різних відділах і службах підприємства. Відповідні підрозділи (конструкторський, технологічний, виробничий та ін.) обчислюють трудомісткість виготовлення виробу, матеріальні затрати, обсяг робіт із конструювання, розроблення технологічних процесів тощо, встановлюють терміни виконання окремих етапів так, щоб постачати вироби у визначений замовником термін. Водночас розраховують затрати на підготовку виробництва й виготовлення виробів і складають калькуляцію їх собівартості та проектують ціни. Потім формують проект договору й надсилають замовникові на узгодження. Після погодження договору оформляють карту замовлення, встановлюють його номер, про який повідомляють усі підрозділи виконавців замовлення; розробляють кален-дарні плани-графіки проходження замовлення різними стадіями його підготовки й виробництва. За цими графіками ведуть контроль за виконанням замовлення, визначають відхилення фактичних термінів від запланованих і вживають відповідних заходів.Системи оперативно-календарного планування. Для плану-вання виробництва оригінальних деталей на підприємствах оди-ничного типу використовують такі системи: 1)позамовну за короткого циклу складання виробу (до одного місяця); 2)комплектно-вузлову та комплектно-групову за тривалості складального циклу понад один місяць. Плануючи виробництво уніфікованих і нормалізованих дета-лей, використовують подетальну систему «на склад»; при цьому терміни запуску-випуску цих деталей не пов’язані з термінами запуску-випуску замовлення або складальних комплектів. Календарно-планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному перебігу технологічного процесу, починаючи від завершальної фази, тобто випробовування виробу. Такий підхід зумовлений потребою встановити термін запуску виробу у виробництво, виходячи з терміну його випуску, який вказують у договорі з замовником. Календарно-планові розрахунки охоплюють: обчислення тривалості виробничого циклу виготовлення виробу; визначення календарних випереджень у роботі окремих ви-робничих підрозділів з виготовлення виробу; складання плану-графіка виконання замовлення; складання зведеного графіка виконання замовлень, установ-лених у виробничій програмі на плановий період; розрахунки завантаження устаткування й виробничих площ за календарними періодами (об’ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою вирівнювання заванта-ження за окремими плановими періодами; визначення величини незавершеного виробництва (НЗВ). Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу є основним нормативом, на підставі якого виконують календарно-пла-нові та об’ємно-календарні розрахунки. Визначення тривалості циклу починають із побудови циклового графіка (циклограми) складання виробу; при цьому використовують складальну схему виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення. Початком побудови циклограми є дата здавання виробу замо-в¬нику, від неї будують послідовно зв’язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями.
Тривалість окремих процесів складання (tсб) розраховують за формулою
1)13EMBED Equation.31415, де Тн нормативна трудомісткість складальної операції, нормо-годин; Ч кількість робітників, які виконують цю складальну операцію; Кв.н плановий коефіцієнт виконання норм. 13 EMBED Word.Picture.8 1415 Рис. 6 Цикловий графік складання виробу
Цикловий графік складання виробу й визначення строку початку складальних робіт наведено на рис. 6 Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення виробу є обчислення тривалості циклів обробної та заготовчої фаз. Цей розрахунок проводять, щоб встановити початок запуску деталей в оброблення, що забезпечить вчасне їх виготовлення й подання в складальний підрозділ. На основі циклу оброблення деталей окреслюють терміни запуску-випуску заготовок і встановлюють загальну тривалість виготовлення виробу (виконання замовлення) з розчленуванням за етапами робіт. В умовах одиничного виробництва цикл виготовлення деталей і заготовок визначають за основними з них, які мають найбільшу трудомісткість. Міжопераційні перерви встановлюють у розмірах, кратних тривалості однієї зміни: 0,5 зміни, 1 зміна або доба. На основі циклових графіків встановлюють календарні випередження за етапами виробничого процесу. Випередження планують, щоб забезпечити завершення вироб-ничого процесу в запланований термін. Будуючи цикловий гра-фік, необхідно враховувати міжцехові перерви, які мають страховий характер і становлять 35 днів. Виготовляючи складні технічні вироби, замість циклових гра-фіків будують сіткові машинним способом (ЕОМ, ПК) з викорис-танням сіткових методів, за допомогою яких визначають критич-ний шлях складання виробу й роботи, які виконуються паралельно. За критичним шляхом визначається тривалість виробничого циклу. Календарні графіки розробляють спочатку за окремими замовлен¬нями, а потім будують зведений графік запуску-випуску в усіх виробів, що встановлені у виробничій програмі на плановий період. Складаючи зведений графік, розраховують завантаження устаткування та площ роботами з виготовлення різних замовлень в усіх підрозділах підприємства. При цьому необхідно забезпечити таке завантаження всіх ланок виробництва, щоб воно було на рівні їхньої пропускної спроможності та рівномірним упродовж планового періоду. Для вирішення такого завдання виконують календарно-об’ємні розрахунки й будують відповідні графіки, у яких відображають взаємне погодження виконання замовлень і завантаження устаткування, площ. Якщо пропускної спроможності недостатньо для паралельної роботи над різними виробами (замовленнями), проводять організаційно-технічні заходи з «розшивання» «вузьких місць» або коригують терміни виконання замовлень перенесенням початку робіт на більш ранній період. В умовах одиничного типу виробництва заділи визначають не в натуральному вираженні, а у вартісному або в трудових затра-тах, що зумовлено великою тривалістю виробничого циклу виго-товлення кожного виробу. Тому заділи на підприємствах одини-чного типу виробництва встановлюють у вигляді незавершеного виробництва (НЗВ) у вартісному вираженні. НЗВ розраховують в цілому щодо виробу за допомогою гра-фіка наростання затрат. Такі графіки будують завчасно, і за ними планують величини НЗВ на будь-який момент часу протягом ци-клу виготовлення виробу. Величину НЗВ можна визначити, використовуючи відсоток технічної готовності виробу, який розраховують відношенням планових або фактичних витрат праці на відповідний момент ча-су до повної трудомісткості виробу. Величину НЗВ конкретного виробу обчислюють множенням собівартості або ціни виробу на відсоток технічної готовності у відповідний момент часу. Що вища тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, то більша величина НЗВ цього виробу. На підприємствах одинич¬ного типу виробництва НЗВ становить 3040 % загальної величини оборотних коштів. Отже, основним нормативом підприємств одиничного типу є тривалість виробничого циклу, який визначає величини всіх нор-мативів (випередження, НЗВ тощо), тому на підприємствах цього типу увага приділяється насамперед скороченню тривалості ви-робничого циклу. Основні напрями скорочення тривалості виробничого циклу: підвищення рівня механізації та автоматизації технологіч-них процесів; скорочення часу допоміжних процесів (транспортування, контроль і т. ін.); зменшення часу міжопераційних перерв завдяки вдоскона-ленню організації виробництва та праці; удосконалення оперативно-календарного планування (ви-користання спеціальних методів, ЕОМ тощо). Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць. Опера-тивні виробничі завдання для цехів встановлюють на основі зве-деного річного графіка запуску-випуску виробів. Основним періодом, на який розробляють завдання, є 2 місяці. Такий підхід сприяє безперервності оперативного планування виробництва. Номенклатуру замовлень і обсяг робіт у другому місяці уточнюють перед його початком. Склад замовлень, що їх включають до оперативної виробничої програми, визначається: термінами виконання замовлень, передбачених договорами; установленим порядком проходження замовлень цехами й запланованими випередженнями, що накреслені у зведеному графіку запуску-випуску виробів; ступенем технічної та організації III. Заходи з підвищення ефективності системи ОКП [12] Вплив сучасних ЕОМ на елементи системи оперативно-календарного планування виражається в наданні переваги більш деталізованим планово-обліковим одиницям: деталям, деталеопераціям. Слідством цього є звільнення апарату управління цехів від трудомісткої роботи, пов'язаної з розкриттям змісту укрупнених планово-облікових одиниць. Прийнята деталеоперація як планово-облікова одиниця створює сприятливі умови для прискорення складання змінно-добових завдань для окремих робітників і бригад дільниць цеху. Істотному підвищенню ефективності планування сприяє використання економіко-математичних методів і ПЕОМ. Це дає можливість здійснити моделювання складних економічних процесів, передбачити найбільш імовірні напрями розвитку економічної системи залежно від тих чи інших параметрів і цільових функцій, значно прискорити розрахунки і підвищити їх точність і, що дуже важливо, забезпечити визначення оптимального варіанта плану з усіх можливих. Головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами (виробництвами). Внутрішньоцехове оперативне планування містить у собі розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їх виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення їх до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів. Для вдосконалення системи оперативно-виробничого планування необхідно розглянути фактори, які її визначають. Так, для одиничного і дрібносерійного типів виробництва характерний одиничний (індивідуальний) метод організації виробництва з використанням методу групової технології, в той час як для середньосерійного – партійний, з використанням як групового методу, так і елементів поточного, а для крупносерійного і масового типів виробництва – поточний. Крім того, індивідуальному методу організації виробництва характерно переважання технологічної спеціалізації робочих місць і відсутність постійного закріплення за ними певних деталеоперацій, велика питома вага нестандартних, оригінальних деталей і вузлів, розробка укрупнених технологічних процесів, застосування універсального устаткування і пристроїв, що дозволяють обробляти широкий перелік деталей через змінну номенклатуру виробів, велику питому вагу ручних, складальних і доводочних операцій, переважання робітників-універсалів високої кваліфікації, децентралізацію оперативного керівництва виробництвом та інші, які значно подовжують виробничий цикл. Всі названі вище фактори обумовлюють специфічність організації системи оперативно-календарного планування на підприємстві. Таким чином, в першу чергу, покращення процесу оперативного планування необхідно розпочинати з удосконалення методології процесу ресурсного обґрунтування виробничої програми, а саме її оптимізації. Це пов’язано з тим, що підприємство лише за умов злагодженого постачання та жорсткої економії матеріальних ресурсів, максимального використання виробничих потужностей та ефективного використання трудового потенціалу може досягти рівномірного та ритмічного виробництва, а також максимального рівня прибутковості виробничо-господарської діяльності. Висновки [14] Основним завданням оперативного планування в умовах дослідного виробництва є забезпечення якісного виконання запланованого комплексу робіт у встановлені строки або їх скорочення з найменшими витратами ресурсів на складання. При цьому необхідно врахувати, що виконання планових робіт в умовах дослідного виробництва мас певні труднощі, які пов'язані з рядом причин імовірнісного характеру ряду результатів, відсутності або нестійкості норм та нормативів тощо. У практиці дослідного виробництва найчастіше зустрічаються два методи календарного планування: за допомогою лінійних та сітьових графіків. Планування за допомогою лінійних графіків використовується при нескладних розробках з невеликою кількістю підрозділів-виконавців. Планування за допомогою сітьових графіків у складніших розробках з використанням стандартних сітьових графіків на основі типового переліку стадій і робіт з урахуванням структурної схеми виробу. Серійне виробництво характеризується випуском більш чи менш обмеженою номенклатурою виробів і досить стабільним процесом виробництва, що регулярно повторюється. У зв'язку з цим основним завданням календарного планування серійного виробництва є забезпечення ритмічного ходу виробництва й рівномірного випуску продукції за рахунок своєчасного запуску і випуску партії деталей. Особливе місце при вирішенні цього завдання займають календарно-планові нормативи, основними з яких є: розмір партії предметів праці та періодичність повторення її запуску; виробничий цикл виготовлення деталей чи складальних одиниць; час випереджень; нормативний рівень незавершеного виробництва, а також нормативні графіки руху предметів праці у виробництві. У серійному виробництві використовується комплектна система оперативно-календарного планування, при якій за планово-облікову одиницю приймається комплект деталей, що входить в один або декілька виробів, об'єднаних спільним технологічним процесом та заданими строками їх виготовлення. Крім того, процеси розвитку необхідно розглядати у взаємозв'язку із заходами, спрямованими на покращення поточної діяльності (підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва, вдосконалення оперативно-календарного планування, зменшення запасів незавершеного виробництва та ін.), що дозволить покращити координацію, виявити резерви та зменшити збурення в системі. Оперативно-календарне планування мусить забезпечити реалізацію річних планів підприємства. Для цього виробнича програма розподіляється за часом та обсягами виконання робіт із подальшим доведенням сформованих завдань до кожного виробничого підрозділу.
При оперативно-календарному плануванні необхідно дотримуватися наступних вимог: - принципу гнучкості; - можливості оперативного корегування планових завдань внаслідок зміни загальних планових показників та умов діяльності підприємства; - збалансованості змін для всіх підрозділів підприємства. Наприклад, якщо внаслідок зміни на ринку структури попиту корегується запланована номенклатура випуску продукції, то це зумовлює необхідність зміни виробничих програм підрозділів підприємства, їх пропускної спроможності (потужності), величини витрат і т.д. Підрозділи, діяльність яких не виходить за межі підприємства «Олд-Макс», розробляють лише плани виробництва та витрат. Решта показників планується на рівні підприємства. Підрозділи, що самостійно діють на ринку мають більш розвинену структуру планів, розробляють власну маркетингову стратегію і можуть тій чи іншій мірі впливати на розподіл фінансових ресурсів. Вони розробляють систему планів, що близька до планів самостійних підприємств. Перелік літератури та інших інформаційних джерел 1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Оперативно-календарна_система_планування 2. http://otherreferats.allbest.ru/management/00186974_1.html 3. http://referat-ok.com.ua/ekonomika-pidprijemstva/operativne-kalendarne-planuvannya-vikonannya-zamovlen
4. http://ua-referat.com/Поняття_виробничого_технологічного_та_трудового_процесу
5. http://www.confcontact.com/20111222/3_gavrish.php 6. http://bibliofond.ru/view.aspx?id=487433
7. http://www.problecon.com/pdf/2011/1_0/72_78.pdf 8. http://referat-ok.com.ua/ekonomika-pidprijemstva/operativne-kalendarne-planuvannya-vikonannya-zamovlen 9. Древаль О. Ю. «Планування діяльності підприємства: конспект лекцій для студ. екон. спец. всіх форм навчання».- Суми: видання СумДУ, 2008.-146 с. 10. Стахурський В. О. стаття «Методичні підходи до оперативно-календарного планування».- Харків: видання ХНУХТ,- 2011.-№ 17.-25-36с.
11. Балабанов И.Т., «Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта», М., 2002, 208с.
12. Загальна економічна теорія. І ч. / за ред. І.В.Буяна. – Тернопіль: Лідер, 2000. –378 с. 13. Батенко Л. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т / В.Є. Москалюк (заг.ред.). К. : КНЕУ, 2005. 384с. 14. Бєлов М. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисиципліни / Київський національний економічний ун-т / Владилен Єфремович Москалюк (заг.ред.). К. : КНЕУ, 2002. 252с. 15. Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах: Навчальний посібник/ М. В. Свіщов, А. П. Гречан, Л. М. Попович та ін; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т технологій та дизайну. - К.: Арістей, 2005. - 528 с. 16. Дацій О. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Гуманітарний ун-т "Запорізький ін-т держ. та муніціпального управління". Запоріжжя : ГУ "ЗІДМУ", 2004. 196 с. 17. Дзюбенко О. Планування діяльності підприємства в ринкових умовах: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Київський національний ун-т технологій та дизайну. К., 2003. 212 с. 18. Економіка та організація виробництва: Підручник/ Василь Герасимчук, Альфред Розенплентер, Віталій Кривда та ін.. - К.: Знання , 2007. - 677 с. 19. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Валентина Іванова,; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 471 20. Каретнікова В. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. Х., 1999. 265с. 21. Планування діяльності (підручник) с.100-132








13 PAGE \* MERGEFORMAT 14215


13PAGE 15





Основні функції планування діяльності підприємства

Забезпечення узгодженості розвитку підрозділів підприємства

Керівництво діяльністю виробництва з урахуванням дії чинників внутрішнього і зовнішнього середовища

Основні етапи процесу планування

Розробка загальних цілей розвитку підприємства та його структурних підрозділів


Визначення конкретних деталізованих цілей та завдань порівняно на короткий строк


Визначення шляхів і засобів їх досягнення


Контроль за досягненням визначених цілей шляхом порівняння планових показників з фактичними


Напрямки оперативного планування

Календарний план

Диспетчеризація

Основні завдання оперативного
планування

Погоджене із замовником максимальне скорочення тривалості виробничого циклу і обсягів незавершеного виробництва, що виникло через форс мажорні обставини, не передбачені в контракті


забезпечення виконання плану виробничої діяльності з випуску запланованої продукції у встановлені строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства


встановлення режиму роботи підприємства, який спрямований на більш ефективне і повне використання обладнання і робітників








Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 14430550
    Размер файла: 297 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий