SR-EKONOM-2012-668M-2012-pechjhh

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ









МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи студентів
з дисципліни
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
(для студентів 3,4 курсів денної форми навчання
за напрямом підготовки 140101 «Готельно-ресторанна справа»
спеціальності 5.14010101 «Готельне обслуговування»)







Харків
ХНАМГ
2012
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «Економіка підприємства» (для студентів 3,4 курсів денної форми навчання за напрямом підготовки 140101 «Готельно-ресторанна справа» спеціальності 5.14010101 «Готельне обслуговування») / Харк. нац. акад. міськ. госп-ва; уклад.: І. Л. Петрова. – Х.: ХНАМГ, 2012.  75 с.




Укладач: І. Л. Петрова




Рецензент: проф., к.е.н. Т. П. Юр’єва

Рекомендовано цикловою комісією
готельного обслуговування,
протокол № 10 від 04. 05. 12 р.

ЗМІСТ


Стор.

ВСТУП. ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА», ЇЇ ЗМІСТ, ЗАДАЧІ ТА ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ..
4

Предмет і зміст дисципліни. Зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства, предмет, зміст, об’єкт, суб’єкт і завдання економічного аналізу..
4

ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ...
6

1.1. Класифікація підприємств за різними ознаками. Об’єднання підприємств .
6

1.2. Класифікація туристичних організацій
9

1.3. Малий бізнес у розвитку галузі .
12

Тема 2. Майно підприємства. Основні фонди та нематеріальні активи, оборотні кошти. Інноваційно-інвестиційна діяльність
14

2.1. Організація та етапи економічного аналізу ..
14

2.2. Прийом порівняння показників і його основні форми. Статистичні таблиці, графічний метод .
15

2.3. Метод абсолютних, відносних і середніх величин, метод групування .....
17

2.4. Індексний метод в економічному аналізі. Задачі аналізу основних фондів ..
19

2.5. Сутність, види та різновиди лізингу .
24

2.6. Вплив лізингової угоди на ефективність роботи підприємства..
27

2.7. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів ..
30

2.8. Середньорічна вартість основних фондів .
31

2.9. Напрямки науково-технічного прогресу, ефективність розвитку інновацій
32

Тема 3. Експлуатаційна діяльність готельних підприємств, показники плану реалізації послуг. Ціни (тарифи)..
35

3.1. Інформаційне забезпечення економічного аналізу ..
35

3.2. Планування діяльності, види планів .
36

3.3. Бізнес-план, коротка характеристика розділів .
37

3.4. Зарубіжний досвід у визначенні показників експлуатаційної діяльності .
39

Тема 4. матеріально-технічне забезпечення плану. реалізації послуг..
447

4.1 Порядок, методики і розрахунки за комунальні послуги..
47

Тема 5. Трудові ресурси підприємства і оплата праці. Організація праці. робочий час..
48

5.1. Особливості організації праці на підприємствах галузі, наукова організація праці (НОП) ...
48

5.2. Законодавча база з питань оплати праці, державна політика, функції зарплати, основна і додаткова зарплата
49

5.3. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі, підготовка кадрів для роботи в галузі
51

5.4. Колективні форми організації праці та оплати праці. Розподіл відрядного приробітку і премії в бригаді .................................................
53

5.5. Сутність і методика розрахунків зарплати при безтарифній системі оплати праці..
57

5.6. Оплата праці за контрактом ...................................
58

Тема 6. собівартість послуг..
63

6.1 Податки, що сплачують підприємства за рахунок собівартості ..
63

6.2 Структура витрат, собівартість одиниці послуг, витрати на 1 грн. доходу ..
64

6.3 Основи аналізу витрат .
66

Тема 7. Прибуток, рентабельність, антикризова діяльність. Оподаткування в галузі.
68

7.1 Шляхи підвищення прибутковості та рентабельності підприємств. Аналіз результатів діяльності ..
68

7.2 Характеристика економічної безпеки підприємства. Форми реструктуризації
69

7.3 Сутність, причини та ознаки банкрутства. Ліквідація збанкрутілих підприємств
71

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..
74

ВСТУП. ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА», ЇЇ ЗМІСТ, ЗАДАЧІ ТА ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

Предмет і зміст дисципліни. Зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства, предмет, зміст, об’єкт, суб’єкт і завдання економічного аналізу
План
Зовнішнє середовище.
Внутрішнє середовище.
Предмет і зміст економічного аналізу.
Об’єкт, суб’єкт і завдання економічного аналізу.

Список використаних джерел:
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012,стор. 19-23, 42-44.
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор 4-7.
Внутрішній економічний механізм підприємства (Текст(: навч. посібник П.В. Круш, С.О. Тульчинська, Р.В. Тульчинський, С.О. Кириченко, О.В. Кривда, О.П. Кавчиш. – К: Центр учбової літератури, 2008, стор. 23, 24.

Основні терміни і поняття: предмет, суб’єкт, об’єкт, внутрішнє середови-ще, зовнішнє середовище, маркетинг, аналітична робота, економічний аналіз, прийоми економічного аналізу, методи аналізу, кон’юнктура ринку.

Методичні рекомендації
Необхідно вивчити основні поняття, пов’язані з аналітичною роботою на підприємстві як зовнішнього, так і внутрішнього середовища; цілі, на які направлена аналітична робота;
знати визначення понять: «предмет», «зміст», «об’єкт», «суб’єкт економічного аналізу», напрямки діяльності, які аналізуються;
чітко визначати мету і завдання аналізу; вимоги, яким відповідає економічний аналіз;
давати пояснення щодо змісту внутрішнього і зовнішнього середовища;
знати складові внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Предмет, об’єкт економічного аналізу
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415







Предметом вивчення економічного аналізу є результати господарської діяльності підприємств, їх структурних підрозділів, об’єднань, що формуються під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів, які відображаються у планових, звітних, облікових та інших джерелах інформації. Предметом економічного аналізу є пізнання причин формування і зміни результатів господарської діяльності.
Об’єктами економічного аналізу є показники, що виражають суть економіч-них процесів і явищ, які відбуваються на різноманітних рівнях господарювання.
Виходячи із цілей відділу маркетингу, можна побудувати гіпотезу про раціональну структуру відділу маркетингу.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Задачі групи аналізу: щоденний збір і аналіз усіх видів інформації, в тому числі внутрішньої первинної і вторинної інформації (обсяги продажу, асортимент послуг тощо).
Зовнішня первинна і вторинна інформація – це інформація про кон-курентів, нові види послуг, кон’юнктуру ринку.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на запитання для само-контролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Що вивчає економічний аналіз?
Об’єкти і суб’єкти аналізу.
Які завдання стоять перед економічним аналізом?
Яким вимогам повинен відповідати економічний аналіз?
Які основні елементи внутрішнього середовища?
Структура зовнішнього середовища.
Зміст економічних і політичних факторів зовнішнього середовища.
Зміст ринкових факторів і факторів конкуренції.
Зміст факторів соціального характеру.
Зміст міжнародних факторів.
Зміст правових факторів.
Фактори прямої дії зовнішнього середовища. Мета аналізу зовнішнього середовища.
Мета аналізу внутрішнього середовища.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: сутність економіч-ного аналізу, його завдання, значення економічного аналізу для роботи під-приємства, визначення предмета, змісту економічного аналізу, зміст і складові внутрішнього і зовнішнього середовища.
ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1. Класифікація підприємств за різними ознаками. Об’єднання підприємств

План
Види підприємств (фірм), що діють на світовому ринку.
Класифікація підприємств за видом і характером господарської діяльності.
Класифікація підприємств за формою власності.
Класифікація підприємств за приналежністю капіталу і контролю.
Класифікація підприємств за сферою діяльності.
Класифікація підприємств за правовим положенням (організаційно-правовою формою).
Види об’єднань підприємств.

Список використаних джерел:
Офіційний сайт Верховної Ради України. . Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436 – IV із змінами та доповненнями. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор 27-29, 36-39.
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 10-21.

Основні терміни і поняття: філія, дочірнє підприємство, приватне підприєм-ство, комунальне (муніципальне) підприємство, ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю - LTD), товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, акціонерне товариство, приватне акціонерне товариство, публічне акціонерне товариство, асоціація, корпорація, трест, концерн, консорціум, фінансово-промислова група (ФПГ), синдикат, холдинг.
Методичні рекомендації
При вивченні матеріалу звернути увагу на: класифікацію підприємств, їх визначення і приклади підприємств галузі.

Види підприємств (фірм), що діють на світовому ринку.
Фірми класифікують за 5 ознаками:
за видом і характером господарської діяльності;
за характером власності;
за приналежністю капіталу і контролю;
за сферою діяльності;
за правовим положенням.
Класифікація підприємств за видом і характером господарської діяльності.
Фірми розрізняють:
промислові;
торговельні;
транспортні;
страхові;
транспортно – експедиторські;
інжинірингові;
лізингові;
туристичні тощо.
До промислових відносять ті, у яких більше 50% обігу пов’язано з вироб-ництвом товарів.
Торговельні фірми займаються купівлею-продажем товарів і можуть входити в систему великих компаній або бути незалежними. Розрізняють спеціалізовані і універсальні торговельні фірми. Серед універсальних виділяють великі крупні торговельні компанії, що мають мережу дочірніх фірм і філій за кордоном і виробничі підприємства з очищення, сортування продукції.
Філія не має юридичної самостійності, не може вести справи від свого імені. Її обов’язки – випуск продукції, у якій зацікавлена материнська компанія, вона діє за інструкціями материнської компанії. Компанія веде спостереження за агентами зі збуту і допомагає їм.
Дочірні компанії мають юридичну самостійність, виступають на ринку за свій рахунок і від свого імені. Материнська компанія не відповідає за діяльність дочірніх підприємств. Вона визначає спеціалізацію, а також обов’язки зі збуту, реклами, вивчення ринку.
Транспортні компанії завжди спеціалізовані – авіаційні, пароплавні, авто-мобільні, залізничні, трубопровідні.
Страхові компанії здійснюють страхування пасажирів чи вантажів. Більша частина усіх операцій знаходиться у руках великих компаній-гігантів США.
Транспортно-експедиторські компанії здійснюють операції з постачання вантажів. Їх функції: перевірка стану тари, маркування, перевезення за дорученням, забезпечення вантажів документами санітарного контролю, зберігання вантажів, страхування вантажів, підбір і комплектація невеликих партій тощо.
2. Класифікація підприємств за формою власності
Фірми класифікують на:
приватні;
державні;
кооперативні.
Приватні – можуть бути незалежними компаніями, а можуть входити до складу великих об’єднань (картелі, синдикати, пули, трести, концерни, холдинги, фінансові групи).
Державні:
чистодержавні;
напівдержавні.
Чистодержавним належить акціонерний капітал, що отримано в резуль-таті націоналізації або заново створений.
Напівдержавні, коли держава в особі Міністерства володіє часткою акцій.
Кооперативні – це пайові об’єднання споживачів, фермерів і виробників.
3. Класифікація фірм за приналежністю капіталу і контролю
Фірми класифікують на:
національні;
іноземні;
змішані.
Національні фірми – капітал яких належить підприємцям даної країни, зареєстровані в цій країні і знаходяться на території цієї країни.
Іноземні фірми – капітал яких належить іноземним підприємцям повністю або у тій частині, що дозволяє здійснювати право контролю. Діють, як правило, на тих же правах, що і національні фірми.
Змішані – капітал яких належить двом або більше підприємцям різних країн. Реєструються в одній із країн і діють на основі законодавства цієї країни.
4. Класифікація фірм за сферою діяльності:
Фірми розрізняють:
національні;
міжнародні.
Національні – коли сфера дії обмежується однією країною.
Міжнародні – характеризуються наявністю мережі підконтрольних фірм і філій, що знаходяться в інших країнах, і здійснюють випуск продукції для збуту на зовнішніх ринках.
Класифікація фірм за правовим положенням (за правовим статусом)
Фірми розрізняють:
товариство (повне, з додатковою відповідальністю, командитне);
товариство з обмеженою відповідальністю;
приватне акціонерне товариство;
публічне акціонерне товариство.
Повне товариство – виникає, якщо його учасники утворюють власність, що відокремлена від учасників. Кожен з них вносить вклад у будь-якій формі. Частки учасників відповідають вартості внесених особами вкладів. Повне товариство передбачає, що кожен учасник особисто бере участь у справах товариства і несе повну відповідальність за зобов’язання товариства не тільки вкладеним капіталом, а і всім своїм майном.
Командитне товариство – об’єднання, що складається з повних товариств, які несуть відповідальність тільки у межах свого вкладу. Керують товариством і здійснюють його представництво повні учасники. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю – являє собою форму об’єднання окремих капіталів у загальний. Учасники товариства несуть відповідальність за його зобов’язання тільки своїм вкладом, а не всім своїм майном, тобто несуть обмежену відповідальність.
Товариство з додатковою відповідальністю – визнається товариство статут-ний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум – додатково належним їм май-ном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.
Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.
Вищий орган – загальні збори акціонерів. Між загальними зборами вищим органом товариства є рада директорів. Рада директорів затверджує склад.
Види об’єднань підприємств
Об’єднання розрізняють:
Картелі – об’єднання фірм однієї галузі, вони можуть бути бажані або небожа-ні. В США картелі заборонені законом.
Синдикат – різновид картелю, де збут продукції здійснюється через єдиний збутовий орган. Функції синдикату бере на себе один із учасників.
Пул – об’єднання підприємств, що передбачає особливий порядок розподілу прибутку між учасниками в раніше обумовлених пропорціях.
Трест – об’єднання, у яких підприємства зливаються у єдиний виробничий комплекс і втрачають права юридичної особи.
Холдинг – об’єднання, що тримають контрольні пакети акцій дочірніх під-приємств, які входять до їх складу. Холдинги не здійснюють виробничу і експлуа-таційну діяльність, але контролюють підприємства, що входять до їх складу, не втручаються у фінансово-господарську діяльність дочірніх.
Фінансова група – об’єднання самостійних підприємств (торговельних, промислових), на чолі яких стоїть банк, що розпоряджається грошовим капіталом компаній і контролює його використання.

1.2. Класифікація туристичних організацій

Фірми класифікують за такими ознаками:
Національно-територіальні:
міжнародні;
національні;
регіональні.
Громадсько-державні – представлять інтереси громадських організацій або держави.
За спеціалізацією турів - представляють інтереси тієї чи іншої групи населення.
За економічними ознаками розрізняють:
некомерційні;
комерційні.
Некомерційні – сприяють розвитку туризму, ведуть пропаганду і рекламу, проводять дослідницьку і статистичну діяльність.
Комерційні – це туристичні фірми і об’єднання. Їх метою є забезпечення рентабельності туризму, отримання прибутків, а також стійких валютних надходжень.
Комерційні фірми бувають:
роздрібні турагенти – реалізують тури кінцевим споживачам, здійснюють посередництво між покупцем і великими туристичними фірмами або тран-спортними компаніями. Представляють інтереси оптових фірм у рамках одного міста або району міста.
Оптові фірми – реалізують тури для подальшого продажу і можуть самі розробляти тури за бажанням клієнтів або результатами аналізу кон’юнктури туристичного ринку і забезпечують ці тури рекламою.
Туроператори – найбільш індустріалізований вид фірми, з’являється на туристичному ринку після оптових і роздрібних фірм. Це різновид оптових фірм, відрізняються більш великими об’ємами і широкою спеціалізацією операцій. Основний вид діяльності – організація і оптовий продаж масових серійних інклюзив-турів.
Крім того, в Японії наявні такі види туристичних фірм:
Генеральні агенти – їх біля 500, вони мають спеціальну ліцензію Міністерства транспорту, що дає право на організацію поїздок по країні і за кордон японських і іноземних громадян. У залежності від спеціалізації вони пропонують тури, розраховані на масового клієнта, інші спеціалізовані тури.
Тур-агенти – їх більше 4000, вони організують тури тільки по Японії.
Субагенти – їх більше 1500, вони реалізують послуги, створені генераль-ними і туристичними агентами. На туристичному ринку мають місце тен-денції до зростання чисельності різних організацій, об’єднань і монополій.

Методика вивчення фірм
Види інформації
Інформація про положення і діяльність фірми з метою оцінювання стану і прогнозування діяльності:
попит;
пропозиція;
ціна.
Ця інформація необхідна для розробки бізнес-планів, нових товарів та послуг, складання перспективних планів, а також для ефективної організації технологічних процесів, для матеріально-технічного забезпечення і прийняття певних управлінських рішень.
Джерела інформації:
державні органи;
торговельні палати;
союзи підприємців;
науково-дослідницькі заклади;
вищі навчальні заклади;
бібліотеки;
асоціації, банки, біржі;
ділові клуби;
обчислювальні центри.
Інформація наявна у доповідях, книгах, галузевих виданнях, у рекламних виданнях, довідниках, каталогах, матеріалах телебачення, радіо, річних звітах фірм.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, заповнити таблицю, вирішити тестові завдання (Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 39-41, питання:1, 4-10), надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань, підготуватися до тестування за матеріалами самостійної роботи.

Таблиця  Показники щодо порівняння підприємств (фірм) за видами організаційно-правових форм

Організаційно-правові форми підприємства
Міні-мальний розмір статутного капіталу, грн.
Діяль-
ність
Чисе-льність праців-ників
Майнова відпові-дальність
Виручка за рік
Вико-навчий орган
Вищий орган










































































Питання для самоконтролю знань:
Класифікація підприємств за різними ознаками.
Поняття та форми господарських товариств.
Переваги функціонування об’єднань, підприємств і фірм галузі на світовому ринку.
Переваги функціонування об’єднань підприємств і фірм галузі в Україні.
Майнові відносини в об’єднанні підприємств.
Створення й діяльність промислово-фінансової групи.
Види комерційних організацій, їхні характерні особливості.
Види некомерційних організацій.
Чим відрізняються комерційні організації від некомерційних?
Основні форми власності.
Ознаки класифікації підприємств.
Основні організаційно-правові форми підприємств.
Види об’єднань, їхня суть та різниця.
Види об’єднань підприємств (фірм), що найбільш розповсюджені в галузі готельного господарства і туризму, дайте їх визначення, наведіть приклади.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: загальну класифікацію фірм (підприємств), коротку характеристику видів, форм за п’ятьма ознаками, особливості класифікації фірм в туристичній галузі, з якою метою, на яких засадах об’єднуються підприємства, характеристику найбільш поширених видів об’єднань підприємств.

1.3. Малий бізнес у розвитку галузі
План
Критерії поділу підприємств на малі, великі і середні.
Суб’єкти господарювання – підприємці, реєстрація, взяття на облік.
Масштаби малого бізнесу в галузі.
Оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), загальна система оподаткування.

Список використаних джерел:
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012 стор.84-87.
Офіційний сайт Верховної Ради України. Податковий кодекс України. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Примак, Т.О. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник / Т.О. Примак, – 4-те вид., стер. – К: Вікар, 2006.стор. 14-17.
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007. стор. 14.

Основні терміни і поняття: спрощена система оподаткування, єдиний податок, СМП (суб’єкт малого підприємництва), торговий патент.

Методичні рекомендації
При вивченні теми необхідно чітко визначити поняття малих, середніх, великих підприємств, знати критерії віднесення до малих підприємств (чисель-ність працюючих та річний обсяг валового доходу за звітний період).
Малий та середній бізнес вважається двигуном ринкової економіки. Цей бізнес підтримується державою.
Привабливість малого і середнього бізнесу полягає у:
власності і управлінні підприємством;
прозорості підприємства;
доступному фінансуванні через кредити банків.
Економічне значення.
Визначається роллю малого бізнесу як роботодавця, де зосереджені 2/3 всього зайнятого населення. Вони виробляють майже половину внутрішнього валового продукту. В них зосереджено більше половини зареєстрованих патентів.
Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право СПД чи іншого структурного підрозділу займатися підприємницькою діяльністю, не засвідчує право СПД на інтелектуальну власність.
Патент має два значення:
це право на діяльність роздрібною торгівлею на території України. Треба мати патент на торгівлю готівкою валютної цінності і діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;
закріплене право автора на винахід.
Переваги малого та середнього бізнесу:
гнучка спеціалізація;
спрощена структура управління;
залучення до роботи жінок-матерів на неповний робочий день.
Недоліки:
обмежені можливості у проведенні цінової політики, те ж саме в організації реклами;
певні труднощі при виході на зовнішній ринок тощо.
Ознаки по віднесенню до малих і середніх фірм в Німеччині:
середні підприємства з числом зайнятих від 50 до 499 чоловік з річним обігом від 1 до 100 млн. /грн.;
малі підприємства з числом від 1 до 49 чоловік з річним обігом до 1 млн./грн.;
особи вільних професій (самозайняті особи) – лікарі, нотаріуси, педагоги, аудитори, художники, репетитори.
За вивченим матеріалом необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, навести приклади підприємств галузі, цифрові показники їх розвитку, надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
З якою метою запроваджено спрощену систему оподаткування в Україні?
Дайте визначення терміну «малі підприємства».
Від яких податків звільняються платники єдиного податку?
Які розрізняють торгові патенти?
Форми державної підтримки малого підприємництва.
Дайте визначення терміну «підприємництво».
Назвіть суб’єктів підприємництва.
Охарактеризуйте суб’єкти МП.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: основні законодавчі акти щодо розвитку малого підприємництва в Україні, мету запровадження спро-щеної системи оподаткування, хто є платниками єдиного податку, особливості оподаткування фізичних осіб – підприємців, терміни дії та види патентів. Значення малого бізнесу в умовах розвитку ринкової економіки, порядок створення, реєстрації та обліку СМП, особливості оподаткування.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: за запропонованими даними розрізняти підприємства малі, середні і великі.
Тема 2. Майно підприємства. Основні фонди та нематеріальні активи, оборотні кошти. Інноваційно-інвестиційна діяльність

2.1. Організація та етапи економічного аналізу

План
Організація аналітичної роботи на підприємстві.
Етапи економічного аналізу.

Список використаних джерел:
Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності.
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господ-дарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002. стор.42-47

Основні терміни і поняття: статистична звітність, аналітична робота, управлінські рішення, інформаційне забезпечення, оперативний облік, резерви виробництва.

Методичні рекомендації
Організація аналітичної роботи на підприємстві
Першочерговість аналітичної роботи в умовах ринкової економіки-основний зміст економічної роботи.
Аналітичну роботу повинні проводити всі функціональні служби підприєм-ства. Студент повинен визначити основні служби готелю чи туристичного комплексу, що здійснюють аналітичну роботу. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень. Студентам запропоновано ознайомитися зі схемою технології прийняття управлінського рішення.
Інформаційним забезпеченням економічного аналізу є бухгалтерська і статистична звітність підприємства, матеріали оперативного обліку, угоди на поставку продукції, табелі виходу на роботу тощо.
2. Етапи економічного аналізу
Існують такі етапи економічного аналізу:
1 Етап: Визначити і чітко обмежувати мету і завдання аналізу. Конкретизація цього завдання необхідна для того, щоб не втратити його цілеспрямованості і не допустити до затягування проведення аналізу в часі.
2 Етап: Опрацювати програму дій, робочий (календарний) план, визначити коло учасників, розподілити обов’язки між ними.
3 Етап: Забезпечити збирання необхідної інформації (статистичну звітність, дані синтетичного і аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних досліджень тощо); перевірити їх достовірність і повноту у відповідності до мети аналізу.
4 Етап: Провести аналітичну обробку інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів; забезпечити порівняння показників; аналіз причин динамічних змін і відхилень від планового завдання; з’ясувати причини негативних явищ (якщо їх виявлено) і хиб у роботі; кількісно виміряти вплив факторів; виявити потенційно невикористані можливості щодо поліпшення роботи підприємства.
5 Етап: Визначити і звести підрахунок резервів виробництва, розробити пропозиції і економічно обґрунтувати їх щодо реалізації в підприємницьку діяльність, розрахувати економічну ефективність від впровадження заходів та визначити їх вплив на показники роботи підприємства.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, вивчити матеріал і надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Які служби готелю, на вашу думку, повинні проводити аналітичну роботу?
Дайте коротку характеристику галузевих форм статистичної звітності за №1, їх назву.
Класифікація джерел аналітичної інформації.
Які основні вимоги ставляться до аналітичної роботи?
Що таке організація аналітичної роботи?
Як здійснюється перевірка доброякісної інформації?
Етапи аналітичного дослідження.
Узагальнення й оформлення результатів аналізу.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: мету проведення еко-номічного аналізу, служби підприємства, що проводять аналітичну роботу, основу для прийняття управлінського рішення, джерела інформаційного забезпечення економічного аналізу, етапи економічного аналізу, їх коротку характеристику.

2.2. Прийом порівняння показників і його основні форми. Статистичні таблиці, графічний метод

План
Метод порівняння.
Табличний метод.
Графічний метод.

Список використаних джерел:
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор.10-12,37,38.

Основні терміни і поняття: статистичні таблиці, аналітична таблиця, підмет таблиці, присудок таблиці, статистичний графік, прийом порівняння, табличний метод, графічний метод, діаграми, графіки.

Методичні рекомендації
1. Метод порівняння
Під методом економічного аналізу розуміють прийоми підходу до вивчення господарської діяльності підприємства.
Метод порівняння - це найбільш ранній і найбільш розповсюджений метод аналізу. В економічному аналізі – головний, бо з нього починається економічний аналіз.
Порівняння застосовується у таких формах:
Порівняння звітних показників з плановими. За базовий показник(за базу) беруть показники плану, тобто показник береться за 100%.
План завантаження - 25 номерів.
Надано по факту – 19 номерів.
Показник виконання плану:
Х=19*100%/25=76%
Відсоток недовиконання плану - 24% ( 100% - 76% )
Цей показник називається відхилення від плану. Відхилення може бути у відсотках і у абсолютних одиницях.

Приклад оформлення таблиці:
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану (абсолютне)
% виконання плану

1.Надані послуги за місяць, грн.
312,8
293,44
-19,36
93,81

2.Середньооблікова чисельність працівників, чол.
200
180
-20
90,0


Порівняння звітних показників з показниками попередніх періодів (динаміка зростання). Базою є показники попередніх періодів.

Приклад прийому порівняння звітних показників:
Показник
П’ятирічний період


1-й рік
2-й рік
3-й рік
4-й рік
5-й рік

1.Надання додаткових послуг, грн.
20000
13200
9400
8200
11025

2.% до попереднього року
100
66
71,2
87,2
134,5

3.% до першого року
100
66
47
41
53


Порівняння звітних показників підприємства з показниками споріднених підприємств.
Порівняння звітних показників з середньогалузевими. Базою служать середньогалузеві показники.
Порівняння показників за кожен день роботи.
2.Табличний метод
Призначення таблиць. Визначення «аналітична» таблиця
Технічні складнощі, що необхідно передбачити при складанні таблиць. Навести приклади (1-2) оформлення аналітичних таблиць.
3.Графічний метод
Сфера застосування. Види діаграм. Вимоги до оформлення
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, надати відповіді на питання для самоконтролю знань, на листках формату А-4 виконати приклади 3 графіків.

За пропонованим планом необхідно: скласти конспект за запропонованим планом, вивчити матеріал, надати відповіді на питання для самоконтролю знань, на листках формату А-4 виконати приклади 3 видів графіків та підписати їх.



Питання для самоконтролю знань:
Назвіть основні форми порівняння економічних показників.
Що таке замкнуті статистичні таблиці?
Вимоги до заголовка, підмета і присудка таблиць.
Призначення статистичних таблиць.
Які ви знаєте види графіків?
Які ви знаєте види діаграм?
Дайте визначення «статистичний графік».

Після вивчення матеріалу студент повинен знати:
сутність методу порівняння, його форми;
вимоги до оформлення статистичних таблиць, графіків, діаграм;
до якої групи методів аналізу відносять табличний і графічний методи;
табличний метод. Призначення таблиць. Визначення «аналітична» таблиця. Технічні складнощі, що необхідно передбачити при складанні таблиць. Навести приклад (1-2) оформлення таблиць;
графічний метод. Сфера застосування. Види діаграм. Вимоги до оформлення.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: складати таблиці, графіки і діаграми.

2.3. Метод абсолютних, відносних і середніх величин, метод групування

План
Метод абсолютних і відносних величин.
Метод середніх величин.
Метод групування.

Список використаних джерел:
1. Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор.14-19.

Основні терміни і поняття: абсолютні, відносні, середні величини, база порівняння, середня арифметична зважена.

Методичні рекомендації
Метод абсолютних, відносних і середніх величин є найважливішим способом аналізу економічних явищ і процесів. Важливим засобом економічного аналізу є середні величини (середня заробітна плата, середній вік працівників, середній коефі-цієнт завантаження номерного фонду тощо). Застосування в економічному аналізі середніх величин не можна відокремлювати від прийому статистичних групувань.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і вирішити по одному прикладу з кожного з двох завдань.

Завдання 1.
Визначити середню добову вартість номерів окремо за кожним видом бронювання в цілому по готелю і назву середньої величини, що застосована.
Приклад 1.
За добу було продано:
99 одномісних номерів по 140 грн., за колективним бронюванням;
6 номерів люкс по 230 грн.;
233 одномісних номери по 170 грн. за індивідуальним бронюванням;
51 одномісний номер по 125 грн. за бронюванням зі спеціальною знижкою.
Приклад 2.
За добу було продано:
45 одномісних номерів по 130 грн. за колективним бронюванням;
38 двомісних номерів по 140 грн.;
7 номерів люкс по 410 грн. за індивідуальним бронюванням;
4 номери по 280 грн.;
155 одномісних номерів по 150 грн. за бронюванням зі спеціальною знижкою;
47 одномісних номерів по 120 грн.
Середньодобова вартість номера розраховується складанням вартості одного дня проживання в усіх зданих за добу номерах й діленням отриманої суми на кількість зданих номерів.
Примітка. Середня величина більша за найменшу і менша за найбільшу.

Завдання 2.
Обчисліть відсоток завантаження готелю за добу у відповідності до запропонованих даних:
Приклад 1.
Загальна кількість номерів у готелі 512. За добу було продано 309 номерів.
Приклад 2.
Загальна кількість номерів у готелі 890. За добу було продано 770 номерів.
Завантаження (заповнюваність) – кількісний показник попиту на готельні послуги. Коефіцієнт завантаження – відношення зайнятих номерів до кількості номерів в експлуатації.
Приклад вирішення
Загальна кількість номерів у готелі 700. За добу було продано 560 номерів. (560 * 100%) / 700 = 80%
Відсоток завантаження за добу складає 80%

Питання для самоконтролю знань:
Який з методів аналізу економічних явищ і процесів є найважливішим?
Назвіть одиниці виміру абсолютних величин.
Що є алгебраїчною формою відносних величин.
Дайте визначення відносних величин виконання плану, структури, порівняння.
Чому середні величини називають важливим засобом економічного аналізу?
В чому полягає суть методу статистичних групувань?
Сфера використання методу аналітичних групувань.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати:
суть методів економічного аналізу абсолютних, відносних і середніх величин, групування;
визначення цих методів, одиниці виміру і сферу застосування, алгебраїчну формулу відносних величин, види відносних величин (виконання плану, структури, порівняння);
алгебраїчні формули арифметичної простої, гармонійної простої і зваженої середньої геометричної, їх застосування в економічному аналізі;
визначення, завдання методу статистичних групувань, типи групувань, сферу застосування цього методу.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати середні величини, групувати показники, укладати аналітичні таблиці, здійснювати перевірку даних таблиць.

2.4. Індексний метод в економічному аналізі. Задачі аналізу основних фондів

План
Індексний метод.
Аналіз ефективності використання ОФ:
2.1. Задачі аналізу ОФ.
2.2. Аналіз динаміки вартості ОФ.
2.3. Аналіз складу і структури ОФ.
2.4. Аналіз наявності і руху ОФ, стану і ефективності використання.

Список використаних джерел:
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господ-дарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор. 24, 25, 72, 80.

Методичні рекомендації
Аналізуючи основні фонди, насамперед треба визначити динаміку їх вартості за декілька років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростан-ня вартості продукції (послуг) або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами.
Основні фонди є одним з найважливіших факторів розвитку виробництва. Їх стан і ефективність використання безпосередньо впливають на кінцеві результати виробничо–експлуатаційної діяльності підприємств у всіх галузях. Більш повне використання основних фондів дає можливість збільшити випуск продукції (послуг), зменшити її собівартість, одержати додатковий прибуток за рахунок економії засобів виробництва.
Збільшення обсягу основних виробничих фондів, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці, підвищення її продуктив-ності. У зв’язку з цим при вивченні господарської діяльності підприємств важливе значення надається глибокому і всебічному аналізу їх основних виробничих фондів. У ході аналізу треба вивчити динаміку основних фондів за ряд періодів, забез-печеність ними виробництва, їх склад і структуру, наявність і рух, технічний стан, ефективність використання основних фондів і виробничого обладнання, визначити їх вплив на кінцеві показники роботи підприємства.
Основними прийомами аналізу основних виробничих фондів і виробничої потужності є: порівняння, метод ланцюгових підстановок, визначення абсолютних і відносних відхилень.
У результаті аналізу необхідно виявити упущення у використанні основних виробничих фондів і виробничої потужності і на основі результатів аналізу розробити заходи з поліпшення їх використання, організувати ефективний контроль для впро-вадження цих заходів в життя. Тобто повинна бути розроблена така система управління використання виробничої потужності і основних виробничих фондів, за якої б виявлені недоліки більше не повторювалися б або були зведені до мінімуму, і за рахунок цього забезпечено підвищення ефективності підприємницької діяльності в цілому.
У ході аналізу треба вивчити склад і структуру основних фондів. Це здій-снюють за різними ознаками. Залежно від поставлених завдань у практиці аналітичної роботи широко використовують групування основних фондів за виробничим призначенням, формами власності, галузями народного господарства, натурально – предметним складом, за територіальною ознакою, формою підпорядкування підприємств тощо. Велике значення для економічного аналізу має класифікація основних фондів за їх натурально – предметним складом. Це такі групи: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар тощо.
Згідно з класифікацією основних фондів необхідно проаналізувати їх структуру, тобто частку окремих груп у їх загальній вартості. Структура основних фондів висвітлює особливості окремих підприємств галузей господарства, залежить від специфіки їх виробничо–експлуатаційного процесу, рівня його механізації і автоматизації. Результати розрахунків звести у таблицю (табл. 1).

Таблиця 1  Оцінка складу і структури основних фондів

Групи основних фондів
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
Відхилення
( +, - )


тис. грн.
%
тис. грн.
%
тис. грн.
%

Б7удівлі







Споруди







Передавальні
пристрої







Машини і обладнання







Транспортні засоби







Інструмент







Виробничий і господарський інвентар тощо







Разом

100,0

100,0




Для характеристики наявності і руху основних фондів, їх відтворення, як правило, за рік, необхідно побудувати і проаналізувати відповідний баланс руху основних фондів, який відображає такі вартісні показники: наявність основних фондів на початок року, величину їх надходження в звітному році – всього, в тому числі введених у дію нових основних фондів, величину вибуття в звітному році – всього, в тому числі ліквідованих, наявність основних фондів на кінець року і їх наявність на кінець року за мінусом зносу (залишкова вартість). Для наочного представлення цифрових даних та їх аналізу можна використати наведену нижче таблицю (табл. 2), що характеризує наявність і рух основних фондів.
Для вивчення руху основних фондів використовують показники надходь-ження, оновлення і вибуття, які виступають узагальнюючою характеристикою інтенсивності цього процесу. Загальний коефіцієнт надходження розраховують як відношення повної вартості основних фондів, що надійшли в звітному періоді на підприємство, в загальному обсязі основних фондів на кінець року.
Коефіцієнт вибуття основних фондів свідчить про те, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного року, вибула за цей період внаслідок зносу.
Ці показники доцільно проаналізувати за ряд періодів, а також в розрізі окремих видів основних фондів. Якщо індекс коефіцієнта оновлення основних фондів випереджає індекс коефіцієнта їх вибуття , то це свідчить про те, що на даному підприємстві йде покращення виробничих умов за рахунок зростання його технічної бази. Ефективність використання основних фондів підвищується в тому випадку, коли, за інших рівних умов, абсолютна велична коефіцієнта оновлення їх активної частини буде перевищувати абсолютну величину коефіцієнта оновлення усіх засобів праці.

Таблиця 2.  Наявність і рух основних фондів, тис. грн.

Наявність основних фондів на початок року
Надійшло в звітному році
Вибуло в звітному році
Наявність на кінець року
Наявність основних фондів на кінець року за мінусом зносу (залишкова вартість)


всього
В тому числі введено в дію нових основних фондів
всього
В тому числі ліквідовано
основних
фондів




















У процесі аналізу актуальним є вивчення технічного стану основних фондів, що важливо для науково обґрунтованого планування їх відтворення.
Для характеристики технічного стану основних фондів використовують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.
У свою чергу, коефіцієнт придатності розраховують як відношення залишко-вої вартості основних фондів до їх повної вартості, або як різницю між 100 % і коефіцієнтом зносу. Наведені коефіцієнти вивчають у динаміці за ряд періодів. Доцільно також визначити і аналізувати їх за окремими групуваннями засобів праці, які мають різний ступінь зносу.
У процесі економічного аналізу фактичні значення наведених показників порівнюють з плановими, з даними попередніх періодів, аналогічними показниками інших підприємств, зокрема підприємств–конкурентів, що дозволяє певною мірою встановити, чи є аналізоване підприємство конкурентоспроможним. При цьому можна використати наступну аналітичну таблицю ( табл. 3 )
Аналізуючи стан основних фондів, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за декілька років. Як допоміжні можна застосувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж, спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції (послуг) більшості підприємств.
Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насам-перед їхнє фізичне зношення. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Таблиця 3  Показники руху, технічного стану основних фондів, ефективності використання, %

Показники
Базисний період
Звітний період
Виконання плану, %
Темпи зростання



За планом
Фактично

За планом
Фактично

Коефіцієнт надходження







Коефіцієнт вибуття







Коефіцієнт зносу







Коефіцієнт придатності







Фондовіддача грн./грн.







Фондоємність продукції грн./грн.








Практичне завдання

Показники вартості основних фондів, тис. грн.

Варіанти
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Роки











201
4602,4
4598,4
478,2
518,1
3912,4
3905,4
3505,5
1187,6
1115,0
1110,4

201
4598,4
4698,0
518,1
531,0
3905,4
3938,0
3810,0
1115,0
1117,0
1147,0

201
4698,0
5063,0
531,0
572,0
3938,0
4092,0
3840,2
1117,0
1121,0
1198,0



За результатом вивчення нового матеріалу необхідно: проаналізувати динаміку вартості основних фондів.
(Варіант завдання за останньою цифрою порядкового номера студента у журналі).


Приклад до практичного завдання

Динаміка руху середньої вартості

Показник динаміки
Формула
2009 р.
2010 р.
2011 р.

Вартість ОФ на 01.01. кожного року

1159443
533372,667
546090,75

1. Абсолютний приріст





ланцюговий
(Уn-Уn-1)
-
-626070,33
12718,08%

базисний
(Уn-У1)
-
-626070,33
-613352,25%

2. Темп росту, %





ланцюговий
(Уn+n-1)
-
46%
102%

базисний
(Уn+1)
-
46%
47%

3. Темп приросту





ланцюговий
13EMBED Equation.31415
-
-54%
2%

базисний
13EMBED Equation.31415
-
-54%
-53%

4. Абсолютне значення 1 % приросту
0,01 * Уn-1
-
11594,43
5333,73

5. Середній рівень ряду динаміки
13EMBED Equation.31415
746302,14

6. Середній темп росту
13EMBED Equation.31415
68%

7. Середній темп приросту

-32%


Питання для самоконтролю знань:
Сфера застосування індексного методу у практиці аналітичної роботи.
Суть індексного методу.
Що таке індексовані показники, ланцюгові і базисні індекси?
Задачі аналізу ОФ.
Порядок аналізу ОФ.
Які методи економічного аналізу доцільно застосувати в аналізі основних фондів?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: сутність і призначення індексного методу економічного аналізу, задачі економічного аналізу основних фондів, зміст динаміки основних фондів, показники і формули розрахунків руху, стану і ефективності використання основних фондів.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати індекси, здійснювати аналіз структури основних фондів, визначати показники стану і ефективності використання основних фондів, порівнювати їх, формулювати висновки.

2.5. Сутність, види та різновиди лізингу

План
Визначення та види оренди.
Лізинг прямий, фінансовий.
Переваги лізингу.
Міжнародний лізинг, лізинг типу реалізації.
Історія і перспективи лізингу.

Список використаних джерел:
Горбонос, Ф.В. Економіка підприємства (Текст(: підручник / Ф.В Горбонос, Г.В. Черево, Н.Ф. Павленчик, А.О. Павленчик.– К.: Знання, 2010, стор. 165-169.
Гребельник, О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності (Текст(: підручник / О.П. Гребельник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004, стор. 189-215.
Журнал «Бухгалтерський облік і аудит» №4, 1994 р., стор. 6-10.

Основні терміни і поняття: лізинг, хайринг, рентинг, чартер, лізинг фінансовий, лізинг прямий, лізинг міжнародний, лізинг типу реалізації.

Методичні рекомендації

1. Визначення та види оренди
При вивченні матеріалу звернути увагу на: критерії віднесення оренди до того чи іншого виду, особливості, зміст і види лізингової діяльності як форми інвестицій, обсяги, переваги і перспективи лізингової діяльності.
Оренда - це надання однією стороною (орендодавцем) майна у виключне користування на встановлений строк за певну винагороду згідно з орендним договором.
У міжнародній практиці розрізняють 3 види оренди:
довготермінова – більше 3 років, має назву лізинг;
середньотермінова – хайринг, термін від 1 до 3 років;
короткотермінова – до 1 року, рентинг або чартер. Об’єктами чартеру є тран-спортні засоби, туристичні і інші предмети короткотермінового використання.
Передбачає зобов’язання ліссора (орендодавця) здійснювати страхування і технічне обслуговування предметів оренди.
Рентинг за своїм змістом нагадує прокат товарів. Майно може надаватися у короткотермінову оренду разом з експлуатаційним персоналом або без нього.
Договором на оренду транспортних засобів (суден, автобусів, авіалайнерів, автомобілів) з персоналом називають тайм-чартером, а без персоналу – бербоут-чартером.
Об’єктами хайрингу є транспортні засоби, будівельні машини тощо.
В залежності від умови угоди страхування і технічне обслуговування здійснює орендодавець або орендар.
Предметом лізингових угод є судна, обладнання контор, складів, велико-габаритні машини, устаткування.
Лізинговими операціями займаються великі фірми, банки, а також спеціа-лізовані лізингові компанії.
Розрізняють 2 види лізингу:
лізинг прямий;
лізинг типу реалізації.
2. Лізинг прямий, фінансовий
Зміст прямого лізингу полягає в тому, що спеціалізовані лізингові компанії або банк за дорученням підприємства-клієнта купують за власний рахунок або за рахунок кредиту банку обладнання у постачальника, а потім надають його в оренду підприємству-користувачу. Відносини лізингової компанії з постачальником обладнання оформлюються договором купівлі-продажу, а з підприємством-користу-ва-чем договором оренди. Страхування і технічне обслуговування обладнання, як правило, здійснює орендар.
Діють дві форми прямого лізингу:
операційний;
фінансовий.
Згідно з міжнародними стандартами фінансовим лізингом вважають таку оренду, коли до орендаря переходять весь ризик і переваги, що пов’язані з володін-ням об’єктом оренди. Лізинг є фінансовим, коли витримується одна з таких умов:
право власності на майно повністю переходить до орендаря після закінчення строку оренди;
орендареві надається можливість після закінчення строку оренди придбати орендоване майно за залишковою вартістю або поновити оренду на умовах символічної орендної плати;
строк оренди складає 75% корисного строку використання майна;
реальна вартість мінімальних орендних платежів складає або перевищує 90% вартості об’єкта, що орендується.
Якщо оренда не відповідає жодному з цих умов, вона є операційним лізингом.
Згідно з міжнародними стандартами обліку при передачі майна в оренду на умовах фінансового лізингу вартість основних засобів списується з балансу орендодавця і зараховується на баланс орендаря. Орендар несе повну відповідаль-ність за збереження і стан майна, і здійснює амортизаційні відрахування.
Після закінчення строку лізингу, в залежності від умов договору, орендар може:
продовжити договір;
купити обладнання за залишковою вартістю;
повернути його орендодавцю.
Якщо майно пошкоджено, вкрадено, конфісковано, загублено, орендар зобов’язаний негайно виплатити орендодавцю суму орендної плати, що належить йому на день втрати майна, а також залишкову вартість.
3. Переваги лізингу
Лізингові операції вигідні всім учасникам угоди, бо:
фірма-постачальник реалізує обладнання на умовах повної сплати його вартості;
лізингова компанія отримує доход у формі відсотків, що включають в орендну плату;
орендар має можливість починати або розширювати виробництва з меншим початковим капіталом.
Ці переваги сприяють зростанню обсягів лізингових операцій. В економічно розвинутих країнах частка лізингу у загальному об’ємі інвестицій сягає 30%.
4. Міжнародний лізинг, лізинг типу реалізації
Як одна з форм експорту міжнародний лізинг дає можливість рівномірно розподілити валюту на весь строк лізингової угоди. Якщо підприємство-орендар не має валюти, то можна застосувати компенсаційний лізинг типу байбек, при якому за отримане в оренду обладнання розраховуються зустрічним постачанням продукції, яка виготовлена на цьому обладнанні.
Лізинг типу реалізації передбачає продаж обладнання підприємствами-виробниками шляхом передачі його у довгострокову оренду, що фактично означає реалізацію у кредит з розстроченням платежу.
5. Історія і перспективи лізингу
Слово «лізинг» з’явилося у останній чверті 19 ст., коли телефонна компанія Belle прийняла рішення не продавати телефонні апарати, а надавати їх в оренду. Лізинг отримав велике розповсюдження зі створенням у Сан-Франциско після II Світової війни першого лізингового товариства. У Європі було створено об’єднання європейських лізингових товариств (штаб-квартира у Брюсселі). Це товариство об’єднувало більше 20 європейських держав. Об’єм операції складав більше, ніж 60 млрд. дол., у тому числі по рухомості – більше, ніж 50 млрд. дол., а по нерухомості – більше, ніж 10 млрд. дол. За результатами досліджень Стенфордського науково-дослідного інституту лізинг має гарні перспективи, чому сприяють загальні економічні тенденції розвитку:
загострення конкуренції, що потребує активізації інвестицій;
зменшення прибутків підприємств, що обмежує їх можливості для розширення виробництва тощо.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань, підготуватися до письмового експрес-опитування.

Питання для самоконтролю знань:
У чому особливості оперативного лізингу?
Визначення орендних операцій.
Що таке фінансовий лізинг?
Масштаби лізингових операцій, їх мета.
Різновиди лізингу.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення і види орен-ди, їх назви та ознаки, область застосування в готельно-туристичному бізнесі, ознаки щодо видів лізингу, переваги лізингу, перспективи, зміст накладних витрат у лізингу.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати рентні платежі за обладнання і по сумі %, і, відповідно, залишок заборгованості.

2.6. Вплив лізингової угоди на ефективність роботи підприємства

План
Склад витрат за лізинговою угодою.
Економічна сутність накладних витрат у лізингових угодах.

Список використаних джерел:
Гребельник, О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності (Текст(: підручник / О.П. Гребельник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004, стор. 189-215.

Основні терміни і поняття: амортизаційні відрахування, норма амортизації, кредит, накладні витрати, виручка, прибуток

Методичні вказівки
Склад витрат за лізинговою угодою
До складу витрат за лізинговою угодою відносять амортизаційні відрахування, плату за кредит, накладні витрати.
У таблицю заносять вихідні дані:
норма амортизації (2 графа);
ставка плати за кредит (4 графа);
% накладних витрат( 6 графа);
виручка від реалізації (10 графа).
Для визначення:
суми амортизації (графа 3) необхідно вартість угоди помножити на норму амортизації;
плати за кредит (графа 5) необхідно ставку кредиту помножити на залишкову вартість;
накладних витрат (графа 7) необхідно відсоток накладних витрат помножити на вартість угоди;
загальних сумарних витрат (графа 8) необхідно додати суму амортизаційних відрахувань, плати за кредит і накладних витрат;
залишку суми кредиту(графа 9) необхідно від залишку суми кредиту попереднього періоду відняти суму амортизації попереднього періоду.
Перевірити підсумкові дані за нормативний і позанормативний періоди всього за період оренди.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: вирішити задачу з повним письмовим поясненням і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань. Дані розрахунків занести до таблиці.

Вихідні дані
Лізингова компанія (фірма) по договору з замовником (орендарем) придбала обладнання за банківський кредит у розмірі 10 млн. дол.
Це обладнання експлуатується в першому періоді 8 років. За цей строк за рахунок амортизації треба повернути орендодавцю (лісору) 10 млн. дол.
Норма амортизації: 1-й, 6-й, 7-й, 8-й роки – 0,15 (15%), а в 2-й, 3-й, 4-й, 5-й норма 0,1 (10%).
Але обладнання працює ще 4 роки, тобто загалом 12 років.
Плата за кредит кожен рік по 10% по залишковому принципу.
Накладні витрати (експлуатаційні) з обслуговування 5% в перші 6 років і 8% в решту 6 років його експлуатації. Відрахування від первинної вартості, тобто 10 млн. дол.
Кожен рік підприємство-орендар отримує по 3 млн. дол. «прибутку» (виручка від реалізації продукції (послуг), що вироблені на лізинговому обладнанні).
Необхідно визначити: вигідність лізингової угоди для орендаря і орендодавця.
Економічна сутність накладних витрат у лізингових угодах
До складу накладних витрат відносять витрати на страхування і технічне обслуговування об’єкта оренди
Питання для самоконтролю знань:
Методи нарахування амортизації.
Порядок розрахунку амортизації.
Визначення залишку суми кредиту.
Розрахунки плати за кредит.
Складові загальних сумарних витрат.
Економічна сутність накладних витрат у лізингу.
Порядок розрахунку накладних витрат.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: види оренди, їх ознаки та назви, види оцінки фондів (первісна, залишкова), економічну сукупність накладних витрат у лізингу, визначення ефективності впливу впровадження лізингу на фінансово-господарську діяльність підприємств.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати витрати щодо договору лізингу (амортизаційні відрахування, накладні витрати, % за банківський кредит), залишкову вартість обладнання і щорічну суму прибутку за нормативний і позанормативний строки.


Таблиця  Розрахунки лізингових платежів. Результат лізингових інвестиційних операцій, млн. $



Р
О
К
И
Витрати
Надходження


Амортизаційні відрахування
Плата за кредит
Накладні витрати
Загальні сумарні витрати
Залишок суми кредиту
Виручка (дохід) від реалізації
Прибуток
(збитки)


Норма амортизації
Сума
Ставка %
Сума
% від первісної вартості
Сума





1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

1







10



2











3











4











5











6











7











8











Разом











9











10











11











12











Разом











Всього











2.7. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів

План
Напрями підвищення ефективності використання ОФ.
Основні шляхи підвищення ефективності використання ОФ.
Головна умова підвищення ефективності – оптимальність строків експлуатації.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К. : Каравела, 2000, стор. 88.
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор. 49-56.
Кузнєцова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст( / Н.М. Кузнєцова.- К: Федерація профспілок, 1997, стор, 49-53.
Примак, Т.О. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник / Т.О. Примак, – 4-те вид., стер. – К: Вікар, 2006, стор. 50-52.
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 135-145.
Протопова, В.О. Економіка підприємства. (Текст(: навч. посібник для студ. екон. спец. ВНЗ / В.О. Протопова, А.Н. Полонський. – Київ: ЦУЛ, 2002, стор. 17-35, 69-70.

Основні терміни і поняття: планово-попереджувальний і капітальний ремонти, екстенсивне, інтенсивне завантаження ОФ, відтворення ОФ.

Методичні рекомендації
При вивченні матеріалу необхідно звернути увагу на:
своєчасність проведення планово-попереджувальних ремонтів основних фондів;
наявність в обліку основних фондів, їх реальне використання, запаси тощо.
Від рівня використання виробничих фондів залежить розвиток підприємств, важливим є встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами, впровадження прогресивних технологій, підвищення кваліфікації кадрів тощо. Набувши знань та навичок щодо розрахунку показників ефективності відтворення і використання основних фондів, можна переходити до вивчення проблеми економічного і соціального значення підвищення ефективності відтворення та використання основних фондів підприємства. Студенти мають докладно розглянути дві групи шляхів ефективного використання ОФ: збільшення екстенсивного та підвищення інтенсивного завантаження. Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретизованих заходів. Слід зазначити, що на підприємствах різних галузей народного господарства України система дійових колективних та економічних стимулів ефективного використання виробничих фондів поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Дайте визначення «Відтворення основних фондів».
Напрямки використання амортизаційних відрахувань.
Напрямки відтворення основних фондів.
Інтенсивні і екстенсивні фактори поліпшення використання основних фондів.
Як впливає на ефективність використання скорочення строків експлуатації ОФ?
Як впливає на поліпшення використання ОФ продовження періоду їх експлуатації?
Яке значення має ефективне використання ОФ у господарській діяльності підприємства?
Ефективність різних форм відтворення ОФ.
Напрями інтенсифікації відтворення та шляхи кращого використання ОФ підприємств.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: важливість і вплив на результати фінансово-господарської діяльності ефективності використання ОФ, шляхи забезпечення ефективного використання ОФ.

2.8. Середньорічна вартість основних фондів

План
Формула визначення середньорічної вартості ОФ.
Засоби визначення середньорічної вартості фондів, що надходять і вибувають.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К. : Каравела, 2000, стор. 88.
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук. – Центр учбової літератури, 2012, стор. 161.

Основні терміни і поняття: середньорічна вартість, середньорічна вартість ОФ, що надходять, середньорічна вартість ОФ, що вибувають, кількість місяців функціонування фондів, що надходять і вибувають.

Методичні рекомендації
При опрацюванні нового матеріалу необхідно вивчити, як визначається кіль-кість місяців функціонування основних фондів протягом року, формулу середньо-річної вартості.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і розв’язати задачу.
Питання для самоконтролю знань:
Економічне значення виразу: SBB*TBB/12
Економічне значення виразу: SВИБ*ТВИБ/12
Сформулюйте найбільш коротке правило визначення середньорічної вартості ОФ.

Задача. Вартість третьої групи ОФ на початок року склала 25 300 тис.грн. У травні місяці мали місце надходження ОФ у сумі 420 тис. грн. і вибуття у жовтні 10 тис. грн. Визначити середньорічну вартість ОФ.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: формулу середньорічної вартості, сферу її застосування.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати середньорічну вартість основних фондів.
2.9. Напрямки науково-технічного прогресу, ефективність розвитку інновацій

План
Напрямки НТП, їх коротке визначення.
Види економічної ефективності інновацій.
Проблеми інноваційної діяльності.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 145.
Волков, Ю.Ф. Экономика гостиничного бизнеса (Текст(: уч. пособие. / Ю.Ф. Волков. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2005, стор. 89-95.
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 213-225.
Іванілов, О.С. Економіка підприємства. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисцип-ліни (Текст( ( О.С. Іванілов,О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консул, 2008, стор. 343-361.

Основні терміни і поняття: ефект, ефективність НТП, нововведення, новація, інноваційний процес, інноваційна діяльність, еволюційні, революційні процеси.

Методичні рекомендації
Тема «Інноваційні процеси» одна з найважливіших серед навчальних тем курсу «Економіка підприємств». У процесі її вивчення необхідно постійно проводити порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує. Розпочати вивчення проблемних питань теми необхідно з відокремлення сукупності термінів та їх тлумачення. У першу чергу слід з'ясувати спільне та відмінне у тлумаченні термінів «новина» та «нововведення», «новація»; встановити зміст і види інноваційних процесів, їхнє місце в інноваційній діяльності підприємства.
Знайомлячись з інноваційними процесами в інноваційній діяльності, генезисом новин і нововведень, необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини (нововведення), визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування глобальних нововведень з локальних.
Базуючись на знаннях щодо загального розвитку науково-технічного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. Використовуючи результати дослідження динаміки розвитку новацій та їхнього впливу на суспільний розвиток, необхідно з'ясувати, чому відокремлюються саме еволюційна та революційна форми науково-технічного прогресу; визначити, що вони мають спільного, а що їх різнить; встановити, за рахунок яких чинників досягається еволюційність і революційність перетворень у науці й техніці. Треба зробити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси нині більш активні еволюційні чи революційні.
Науково-технічний прогрес має певну мету та певні напрями її досягнення. Ці напрями поділяються на загальні та пріоритетні, головною метою вивчення їх є визначення основи такого поділу. При цьому з цілісної сукупності напрямів НТП доцільно відокремити такі, що є загальними та пріоритетними для України, й визначити їхнє місце в адекватних процесах загальносуспільного характеру. Базуючись на відповідних статистичних даних, необхідно дослідити тенденції трансформації пріоритетів нововведень на сучасному етапі перетворень у різних секторах національної економіки.
Найсучасніші технологічні процеси потребують використання ресурсів з новими якостями. Насамперед до таких ресурсів відносяться новітні синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. Розглядаючи проблемні питання щодо новітніх матеріалів, необхідно з'ясувати, що таке синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. При цьому необхідно звернути увагу і на галузі виникнення цих матеріалів, і на сфери їх використання; відокремити швидко впроваджувані матеріали й такі, що їх широке використання сьогодні неможливе через відсутність відповідних технологій як в Україні, так і за її межами.
Іншим ресурсним чинником забезпечення динамічного розвитку науково-технічного прогресу є нетрадиційні види енергії. Їх широке впровадження забез-печить Україні економічну незалежність від закордонних постачальників енерго-ресурсів. Тому при вивченні кола питань стосовно прогресивних енергоресурсів необхідно визначити, які види енергії відносять до нетрадиційних; провести від-повідну класифікацію за використовуваними первинними ресурсами, технічними засобами виробництва енергії, засобами передавання та формами подачі енергії споживачам. Слід визначити напрями та обсяги заміни традиційних видів енергії нетрадиційними, спрогнозувати динаміку цих процесів.
Сучасне бачення розвитку техніко-технологічної бази виробництва орієнтова-не на широке впровадження в усі сфери управління виробничими процесами засобів автоматизації і комп’ютеризації управління процесами виробництва. Тому не є само-стійною в інноваційних процесах на основі науково-технічного прогресу комплексна автоматизація і комп'ютеризація виробництва (процесів управління). При вивченні питань щодо цієї проблеми необхідно з'ясувати, що означають терміни «автоматиза-ція виробництва» та «комп'ютеризація виробничих процесів», звернувши при цьому увагу на кінцеву мету різних процесів. Слід визначити головні засоби, за рахунок яких проводяться автоматизація та комп'ютеризація виробництва, а також галузі, що найбільш потребують таких нововведень. На основі відповідних інформаційних джерел слід визначити сучасний рівень автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів на окремому підприємстві та в Україні загалом.
Організаційному прогресу, як і іншим процесам життєдіяльності людини, при-таманні орієнтація на визначену мету та вплив на певні об’єкти, що забезпечують її досягнення. Отже, при вивченні теми необхідно звернути особливу увагу на такі ос-новні об'єкти організаційного прогресу, як організація виробництва і праці, окремі елементи економічного механізму господарювання, соціальні та правові відносини. Необхідно визначити загальну характеристику цих об'єктів, їхні особливості та структурований поділ на елементи. Слід також з'ясувати форму впливу суб'єктів інноваційного процесу на об'єкти у підприємницькій діяльності інституціональних структур.
Завершальним аспектом інноваційної діяльності підприємств, є основні тен-денції організаційного прогресу. Вивчаючи цей блок проблемних питань, доцільно, у першу чергу, дослідити основні шляхи, якими розвивався організаційний прогрес від початку свого прояву до сучасного моменту; відокремити ключові напрямки транс-формацій цього процесу і віднайти ті, що забезпечуватимуть активний розвиток інно-ваційної діяльності у майбутньому. Варто спробувати обґрунтувати свою уяву тих чи інших змін в організаційному прогресі та інноваційних процесах, що будуть форма-лізуватися під впливом цих змін. Визначення результативності інноваційної діяль-ності підприємства ґрунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-тех-нічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані методичні підходи до визначення ефективності нововве-день, необхідно звернути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з ураху-ванням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство.
Ґрунтуючись на набутих знаннях і навичках щодо розрахунку ефективності нововведень з урахуванням чинника часу, можна переходити до вивчення проблем-ної інформації стосовно розрахунку чистого прибутку від реалізації науково-тех-нічного нововведення. Чистий прибуток це визначальний показник економічної ефективності, особливо щодо технічних новин (нововведень). Його, як правило, ви-користовують при визначенні доцільності проведення науково-технічних розробок й виборі найбільш ефективних варіантів реалізації інвестиційних проектів.
Хоча питома вага технічних нововведень у загальних обсягах реалізації науко-во-технічних нововведень є значною, не менш важливі й організаційні нововведення. Вони не потребують значних капітальних вкладень, але можуть мати ефективність на рівні з науково-технічними нововведеннями. При всій схожості у підходах до визначення ефективності впровадження організаційних нововведень вони мають і певні особливості, на які необхідно звернути увагу. Крім того, вивчаючи особливості розрахунків ефективності організаційних нововведень, доцільно розглянути методи визначення соціального ефекту від реалізації конкретного нововведення.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.
Для студентів, що мають бажання отримати оцінку «відмінно» і всіх бажаю-чих, надати правильну і ґрунтовну письмову відповідь на прикладі розвитку галузі готельного господарства і туризму: чи існує взаємозв’язок між технічними новинами, нововведеннями та екологічною безпекою підприємства.

Питання для самоконтролю знань:
Основні напрямки науково-технічного прогресу.
Поняття ефективності заходів з впровадження НТП.
Види ефективності НТП.
Економічний ефект заходів НТП, його форми.
Основні компоненти інноваційної діяльності.
Визначити 2-3 показники економічної ефективності нововведень.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: коротке визначення напрямів НТП, проблеми і види економічної ефективності інновацій.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати економіч-ний ефект, користуючись довідковим матеріалом.
Тема 3. Експлуатаційна діяльність готельних підприємств, показники плану реалізації послуг. Ціни, тарифи

3.1. Інформаційне забезпечення економічного аналізу

План
Організація аналітичної роботи на підприємстві.
Схема технології прийняття управлінських рішень.
Матеріали оперативного обліку, статистики спостереження, бухгалтерський облік.

Список використаних джерел:
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор.42, 43.
Цигилик, І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства (Текст(: навч. посібник / І.І. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004, стор. 4-22.

Основні терміни і поняття: аналітична робота, економічний аналіз, інфор-маційне забезпечення, управлінське рішення, оперативний облік, бухгалтерський облік, статистика спостереження.

Методичні рекомендації
Першочерговість аналітичної роботи в умовах ринкової економіки – основний зміст економічної роботи.
Аналітичну роботу повинні проводити всі функціональні служби підприєм-ства. Студент повинен визначити основні служби готелю чи туркоплексу, що здій-снюють аналітичну роботу.
Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень.
Студентам запропоновано ознайомитися зі схемою технології прийняття управлінського рішення.
Інформаційним забезпеченням економічного аналізу є бухгалтерська і статис-тична звітність підприємства, матеріали оперативного обліку, угоди на поставку продукції, табелі виходу на роботу тощо.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно:скласти конспект за пропонованим планом, дати письмові відповіді на питання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
Які служби готелю, на вашу думку, повинні проводити аналітичну роботу?
Надайте коротку характеристику галузевих форм статистичного спостереження.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення економічного аналізу і синтезу, як шляху до піднесення ефективності господарської діяльності, короткий зміст етапів аналізу, базу економічної інформації, підрозділи підприємств, що здійснюють аналітичну роботу, схему технології прийняття управлінського рішення.

3.2. Планування діяльності, види планів

План
Визначення та значення планування.
Системи планів підприємства, їх призначення і коротка характеристика.
Етапи розробки поточного плану.
Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор.33-44;
Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст(: /, К: Федерація профспілок, 1997, стор. 53-55;
Кошляк, О.М. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» (Текст( О.М. Кошляк, викладач ЖКТ. – Х: ХНАМГ, 2008, стор. 83-112.

Основні терміни і поняття: планування, перспективи планування, середньо-строкове, поточне, оперативно-виробниче планування, аналіз зовнішнього середовища ринку послуг, аналіз досягнутих результатів підприємства, бізнес-план, тактичне, оперативне, стратегічне планування.

Методичні рекомендації
Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.
Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.
Ринкова економіка «вимагає» від підприємств самостійного здійснення всього комплексу планової роботи.
Планування – управлінський процес.
Види планів – перспективні, середньострокові, поточні, оперативно-виробничі. [За видами планів необхідно знати строки, які вони охоплюють, та їх призначення]
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом; навести ситуації в готельному господарстві щодо планування діяльності; дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Що лежить в основі розроблення планів підприємства?
Яка економічна робота передує розробці будь-яких планів?
Які з видів планів ви рекомендували б для розробки в готелі за місцем практики і чому? Обґрунтуйте.
Права підприємств у плануванні.
На який період розробляють перспективні і поточні плани?
Задачі оперативно-виробничого планування в готелях.
Визначте основні етапи поточного планування.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: суть і принципи планування, основи планування, види планів, їх структуру, різницю між плануванням і прогнозуванням, позитивні моменти планування.

3.3. Бізнес-план, коротка характеристика розділів

План
Визначення, мета укладання і види бізнес-планів. Період, що охоплює бізнес-план.
Типова структура бізнес-плану. Чи може змінюватися структура?
Основні відмінності між традиційно поточним планом і бізнес-планом.
Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 42 – 43;
Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст(: /, К: Федерація профспілок, 1997, стор. 53 – 55.
Основні терміни і поняття: резюме, план, стратегія маркетингу, органі-заційний план, фінансовий план, оцінка ризиків, структура бізнес-плану, інвестор, консалтингова фірма, бізнес-ідея.
Методичні рекомендації
Бізнес-план – це комплексний плановий документ підприємницької діяль-ності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.
Бізнес-план може розроблятись як для новоствореного підприємства, так і для функціонуючих підприємств, фірм і організацій на черговому етапі їх розвитку.
Бізнес-планування покликане розв’язати такі проблеми підприємства:
визначити ступінь життєздатності і стійкості підприємства, знизити ризик підприємницької діяльності;
конкретизувати перспективи бізнесу як систему кількісних і якісних показників;
привертати увагу та породжувати інтерес з боку потенційних інвесторів;
розвивати перспективний погляд на підприємство та його середовище.
На відміну від традиційного поточного плану підприємства, бізнес-план вра-ховує не лише його внутрішні цілі, а й зовнішні цілі суб’єктів ринкових відносин, які можуть бути корисними для підприємства. Крім інвесторів, зацікавленими сторонами бізнесу можуть бути потенційні постачальники і споживачі.
Рівнем розроблення бізнес-плану є показники серйозності і надійності під-приємця та його справи. Бізнес-план є відправною точкою для початку перемовин і розвитку ділових відносин з можливими інвесторами (банками, іноземними фірмами). Бізнес-план, на відміну від інших планів підприємства, має зовнішню спрямованість, є фактично специфічним «товаром», реалізація якого повинна принести підприємству максимальну користь.
Бізнес-план розробляється не лише з метою залучення інвесторів. Також метою може бути техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонуван-ня підприємства, обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства. Проте за останні роки найчастіше бізнес-плани розробляються для залучення інвестиційних ресурсів ринку у розвиток підприємництва.
Бізнес-план розробляється на тривалий термін, найчастіше на 3-5 років, хоча часові рамки бізнес-планування можуть біти значно ширшими.
Вихідною інформацією при розробленні бізнес-плану є:
інформація про попит на продукцію (послуги) (про ємність та географію ринку, демографічну характеристику потенційних споживачів);
виробнича інформація (про технологію виготовлення продукції, необхідні виробничі площі, обладнання, сировину, чисельність і кваліфікаційний склад персоналу тощо);
фінансова інформація (про необхідні гроші для реалізації проекту, джерела та умови їх одержання).
Структура бізнес-плану може відрізнятися залежно від мети його розроб-лення. Для внутрішнього використання розробляється бізнес-план з досить високим ступенем деталізації техніко-економічних показників, а для пред’явлення інвестор-рам – наводяться найважливіші показники ефективності проекту.
Оптимальною є ситуація, коли бізнес-план розробляється самим підприємцем або відповідними фахівцями підприємства, що дає змогу повно і систематично від- образити сильні та слабкі сторони підприємства, одержати навички планової роботи, опанувати механізм доведення і демонстрування переваг свого проекту майбутнім інвесторам. Однак, часто до розроблення бізнес-плану залучаються консалтингові фірми і самі інвестори (комерційні банки, фонди, компанії тощо).
Оформлення і стиль бізнес-плану не менш важливі для його успіху, ніж зміст. Неакуратно і неграмотно оформлений, надто стислий або обширний бізнес-план не знайде підтримки у потенційних інвесторів проекту. Тому існують певні правила складання і оформлення бізнес-плану:
не слід захоплюватися технічними або іншими спеціальними термінами, текст має бути зрозумілим;
бізнес-план має містити лише ту інформацію, яка стосується справи;
ідеї бізнес-плану не повинні бути надто амбіційними, слід ураховувати реалії ринку;
доречним є використання діаграм, графіків, таблиць і фотографій, які допома-гають створити позитивне враження про бізнес-ідею;
структура бізнес-плану повинна бути чіткою, з поділом на невеликі параграфи; доцільно виділяти кольором, шрифтами основні положення і висновки бізнес-плану;
титульний аркуш має містити: заголовок (назву) бізнес-плану, дату підготовки, юридичну адресу підприємства, його реквізити (номер телефону, факс, електронну адресу), прізвище та ініціали підприємця;
загальний обсяг бізнес-плану не повинен перевищувати 100 сторінок, хоча опти-мальним вважається бізнес-план на 30-35 сторінок з урахуванням титульної сторінки і змісту.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на запитання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
Чому при визначенні бізнес-план називають комплексним плановим документом?
Визначте мету укладання бізнес-плану.
Чи можна віднести бізнес-план до стратегічного планування?
Чим відрізняються бізнес-плани, розроблені для зовнішніх інвесторів і внутрішнього фірмового використання?
Характерні особливості бізнес-плану.
Назвіть розділи структури бізнес-плану.
Назвіть складові основної частини бізнес-плану.
В якому розділі бізнес-плану вивчається ринок конкурентів?
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення, мету укладання, назви і короткий зміст розділів бізнес-плану.

3.4. Зарубіжний досвід у визначенні показників експлуатаційної діяльності
План
Критерії оцінки успіху підприємств розміщення.
Статистика доходів:
Список використаних джерел:
Браймер, Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства (Текст(: пер. с англ. / Р.А. Браймер. – М: Аспект Пресс, 1995, стор. 249-258.
Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва (Текст(: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 22-25.
Основні терміни і поняття: рівень завантаження, кількість проданих номерів, статистика доходів, середня ціна готельного номера, доходна ставка від одного клієнта, відсоток потенційного валового доходу, коефіцієнт прибутковості.
Методичні рекомендації
1. Критерії оцінки успіху підприємств розміщення.
Рівень завантаження
Одним з головних барометрів успіху багатьох готельних підприємств є показ-ник реалізації готельних номерів. Керівники і власники потребують певного критерію оцінки успіху їх підприємства розміщення на конкретну дату або період часу, що також дозволяє порівнювати отримані дані з результатами роботи конкурентів і загальними даними по галузі в цілому.
Практика така, що важко знайти підприємство розміщення, яке було б повністю завантажене протягом тривалого періоду часу. Частина номерів може простоювати через низький попит, частина перебувати під косметичним ремон-том або використовуватися в господарських цілях, для розміщення персоналу. Крім того, номери можуть надаватися в безоплатне користування дружнім організаціям або окремим особам.
Розуміючи це, фахівці в готельній індустрії створили такий показник, як відсоток завантаження (Percentage of occupancy), що дозволяє вимірювати комерційний успіх готельного підприємства.
Відсоток завантаження визначається за наступною формулою:
Число проданих номерів
х 100 = %
Число номерів, запропонованих для продажу

Відсоток завантаження допускає порівняння роботи двох зовсім непорівня-них за своїми характеристиками готелів або рівнів завантаження номерів одного й того ж готелю навіть у різні періоди часу. В основі лежить відношення числа проданих номерів до загального числа номерів, які могли бути, але не були продані. Оскільки готель має денні тарифи, тобто ціни, за якими номери надаються на строк менш ніж ціла доба, такі номери можуть бути повторно підготовлені і продані протягом однієї доби і, отже, двічі включені в число проданих. У цьому випадку відсоток завантаження цілком може досягати 100%.
Фактичний відсоток завантаження будь-якого готельного підприємства в конкретний період часу (частіше доба) є результатом дії багатьох факторів: фізич-ного стану підприємства, попиту на певний день тижня або сезону, конкурент-ного положення на ринку, місця розташування готелю тощо.
Загальне середньорічне завантаження готелів і мотелів у США, наприклад, у другій половині ХХ століття склало 72,6%. Однак деякі популярні готелі в певні періоди досягали повного або майже повного завантаження, що значно пере-вищувало середній рівень. Широко відомий той факт, що гірськолижні курорти можуть добиватися 100% завантаження в снігові періоди зими і виявлятися зовсім порожніми в спекотні дні липня, коли морські курортні готелі навпаки переповнені клієнтами. Комерційні і конгресні готелі часто двічі на тиждень зазнають підвищення рівнів завантаження: у період з понеділка до четверга, а потім у суботу і неділю.
Відсоток подвійного завантаження
Більш точною назвою для цієї статистичної величини є "відсоток подвійного завантаження", оскільки на практиці це виглядає саме так число номерів зайнятих більш, ніж однією особою. Така статистична величина розраховується в такий спосіб:
Число гостей число проданих номерів
Ч 100 = %
Число проданих номерів

Маючи такий статистичний показник, директор готельного підприємства одержує більш чітке уявлення про якісний бік завантаження номерного фонду. Цей показник має значення на підприємствах, що мають одномісні і багатомісні номери. Користь даного показника виявляється і при оцінці потреби в робочій силі на конкретний період часу.
Кількість гостей на один проданий номер
Ця статистична величина кількість гостей на один номер має те ж значення, що й показник, що згадувався вище. Однак дана величина виражає завантаження з погляду загального числа гостей, що проживають у кожному проданому номері. Вона підраховується за наступною формулою
·:
Загальне число гостей
= Сер. число гостей
Число проданих номерів

Наприклад: У готелі зайнято 300 номерів, а проживає 400 гостей. Тоді завантаження на один проданий номер складає:400:300=1.33гостя.
Відсоток зайнятості ліжко-місць
У готелях Європи і Сполучених Штатів, як і в усьому світі, широко розповсюдженою статистичною одиницею є відсоток зайнятості ліжко-місць. Ця статистична одиниця розраховується в такий спосіб:
Число зайнятих ліжок
Ч 100 = %
Число вільних ліжок

Підприємці в Європі вважають цю статистичну одиницю досить корисною при визначенні ефективності роботи персоналу готелю в досягненні практично повного завантаження їх готелів. Оскільки двомісні номери, звичайно, продаються за більш високу ціну, ніж одномісні, повний комерційний потенціал готелю виявляється не використовуваним доти, поки всі ліжка не зайняті.
У Сполучених Штатах такий підхід не знаходить підтримки з ряду причин, однією з яких є закріплене Конституцією США і численними судовими прецедентами право на самотність і захист (Privacy and Protection Rights). На цій підставі готель без прямо вираженого побажання гостя не може поселити його в одному номері зі сторонньою людиною. Загальноприйнята ціна на готельний номер, а не на ліжко-місце, робить вищезгаданий показник досить умовним і не має практичного значення для готельної індустрії США.
2. Статистика доходів
Показники прибутковості готелів використовуються для визначення комерційної ефективності роботи готельного персоналу, зокрема, у підрозділах номерного фонду і харчування.
Середня ціна готельного номера
Робота персоналу готелів не зводиться лише до простого контролю над віль-ними номерами і їх реалізацією. Сегментація номерного фонду готелів за рівнем сервісу і ціни ставить перед підрозділами завдання реалізації, в першу чергу, най-більш дорогих номерів. Порівнюючи середню ціну номерів, що здані під розміщен-ня, з оптимальною або ідеальною ціною всіх готельних номерів, можна визначити наскільки ефективно обслуговуючий персонал виконує свої функції з продажу більш дорогих номерів. Середня ціна готельного номера може бути визначена за формулою:
Загальний доход від номерного фонду
= $
Число проданих номерів

На практиці деякі номери можуть бути продані за середньою ціною. На почат-ку 80-х років, наприклад, середня вартість номера в день по країні становила $39.79.
На додаток до комерційних зусиль працівників служби розміщення на середню вар-тість номера в добу впливають надані знижки, якісний склад гостей і рівень заванта-ження готелю в цілому. При низькому рівні завантаження середня вартість номера нижча. Перші прибулі гості, звичайно, займають більш дешеві, з погляду середньої ціни, номери. Зі збільшенням завантаження більш пізні гості змушені погоджуватися на більш дорогі номери або зовсім відмовлятися від розміщення. Таким чином, середня вартість номера має тенденцію до підвищення зі збільшенням рівня завантаження.
Середня ціна реального номера
Якщо число номерів, переданих під розміщення, відрізняється від загального числа номерів у готелі, інакше кажучи, якщо готель практикує передачу більшого числа номерів під косметичний ремонт, надає багато номерів безоплатно або має деяке число номерів, переданих під обслуговуючий персонал, середня ціна реаль-ного номера на добу може дати більш точну і достовірну інформацію про характер комерційної роботи, проведеної персоналом, що відповідає за розміщення. Така середня ціна може бути визначена за формулою:
Загальний доход від номерного фонду
= $
Число номерів, що фактично використовуються під розміщення

Прибуткова ставка від одного клієнта
Розділивши сумарний прибуток від номерного фонду за певний період часу або одну добу на число гостей у цей період, ми отримаємо ще одну статистичну одиницю, що дає уявлення про ефективність роботи персоналу. Ця величина визначається за формулою:
Сумарний прибуток від номерного фонду
= $
Число гостей

Слід мати на увазі, що, чим більше буде продано номерів з одномісним розмі-щенням, тим вище буде цей показник. (Слід знову зазначити, що даний показник не характерний для США із вищезазначених причин).
Потенційний валовий доход. Структура доходів підприємств галузі
У США багато готельних підприємств управляються за контрактом, і реальні власники можуть відвідувати їх тільки зрідка. Відсоток потенційного валового доходу дає можливість власникам порівняти отримані від керуючого дані про фактичний дохід з можливим доходом. Фінансові органи також вважають цю статистичну величину корисною для оцінки прибутковості капіталовкладень у готельну індустрію. Спроможність готелю створювати додану вартість на вкладений капітал, тобто, фактичний дохід, порівнюється безпосередньо з доходом, який теоретично міг би бути отриманий за всіх сприятливих умов. Цей показник використовується також і потенційними покупцями готелів. Рішення про те, купувати чи ні, залежало від того, який дохід міг би бути отриманий за умови кваліфікованого керування. Такий показник розраховується наступним способом:
Загальний доход від номерного фонду
Ч 100 = %
Можливий середній доход

Прибутки від продажу продуктів харчування і напоїв, розраховуючи на один номер
Цей показник дає уявлення про ефективність роботи обслуговуючого персоналу в харчуванні. Він розраховується за наступною формулою:
Загальний прибуток від продажу продуктів і напоїв
= $
Число номерів, виділених під розміщення

Комплекс джерел прибутку
Рівень усіх доходів готелю становить винятковий інтерес для власника готелю, однак його також цікавлять і складові цього загального доходу . Комплекс джерел доходів представляє процентне вираження кожної доходної статті стосовно загального доходу. Наприкінці ХХ століття комплекс джерел доходу типового готелю США складався з наступних компонентів(см. табл.).
Кожне з перелічених підрозділів є джерелом прибутку в розмірах, обумовле-них у вигляді різниці між доходами і витратами. Розміщення, зазвичай, є найбільш прибутковим видом обслуговування в порівнянні з харчуванням і продажем напоїв.
Підрозділи, що дають дохід
%

Номерний фонд
58,3

Ресторан (кафе тощо)
25,1

Бар
9,2

Інші підрозділи
4,9

Усі інші
2,5

Усього:
100,00

Взагалі, прибутковість у готельному бізнесі ( річ досить непостійна, як з погляду загальної суми, так і з погляду складових її елементів. Це багато в чому пов'язане з рівнем прибутковості окремих секторів готельного підприємства. Можна навести такий приклад: припустимо, що прибутки від роботи ресторану і роботи бару однакові на рівні $100. Прибуток же, одержаний підприємством у цілому, зовсім не буде пропорційний їхнім прибуткам, оскільки витрати бару, пов'язані з одержанням цієї суми прибутку, нижче витрат ресторану. Звідси ( простий висновок: для керівника має значення не просте збільшення прибутку підприємства в цілому, а його складові елементи і, зокрема, можливість по кожному підрозділу отримати максимальний доход при мінімальних витратах.
Коефіцієнт прибутковості готелю
Прибуток, що одержують підрозділи
Прибуток, що одержують підрозділи готелю, визначається шляхом вираху-вання витрат підрозділу з його доходів. При цьому в суму витрат включаються:
вартість витрачених матеріалів і амортизація обладнання,
відшкодування трудових витрат,
інші витрати підрозділу.
У прикладі з рестораном у витрати включається вартість харчових продуктів і напоїв, заробітна плата і бонуси обслуговуючого персоналу, амортизація кухонного і столового обладнання і приладів, меблів тощо.
Підрозділ відповідальний за номерний фонд, з об'єктивних причин, не враховує витрат на одержання прибутків, оскільки його прибуток визначається через прибуток від розміщення в цілому і виражається у відсотках:
Прибуток від номерного фонду
Ч 100 = %
Доходи від розміщення

Цей показник дуже важливий з погляду фінансового контролю ефективної роботи підприємства в цілому і ухвалення управлінського рішення.
Прибуток після відшкодування трудових витрат
Прибуток після оплати праці, іноді називаний "чистою дельтою" (Net Margin), визначається в такий спосіб:
Прибуток:
затрати(витрати) на одержання прибутку;
трудові витрати.
Прибуток після відшкодування трудових витрат
Наприклад: Прибуток підприємства за певний період склав $8000; витрати на одержання цього доходу $2000; вартість трудових витрат за цей же період склала $3000. У результаті нескладних підрахунків отримаємо: 8000-2000-3000=3000
Найчастіше прибуток після оплати трудових витрат виражається у відсох-ках шляхом відношення до доходів:
Прибуток після розміщення витрат на отримання
доходу і оплати трудових витрат
Ч 100 = %
Прибутки після розміщення трудових витрат

Цей показник корисний і широко застосовується на підприємствах, що мають значні витрати з оплати праці.
Показник ефективності керування
Власники підприємств при визначенні рівня прибутковості часто використо-вують показник ефективності керування, за який керуючий несе персональну відповідальність. У звіті про доходи готелю цей показник вказується в графі "Прибутки до отримання фіксованих платежів". Показник ефективності керування визначається за наступною формулою:
Прибуток після утримання фіксованих платежів
Ч 100 = %
Чистий доход

Показники в громадському харчуванні
Власники ресторанів вважають рівні завантаження своїх підприємств найбільш важливими з погляду прибутковості. Особливо важливим показником, що свідчить про рівень завантаження, є показник числа накриттів і показник числа перекриттів. Число накриттів позначає лише число гостей, що обслуговуються, за час одного прийняття їжі або за певний період. Число перекриттів позначає скільки разів використовується одне посадкове місце протягом дня. Показник числа перекриттів визначається в такий спосіб:
Число накриттів
= Число перекриттів
Кількість посадкових місць

Наприклад: Ресторан за добу прийняв 400 відвідувачів, маючи 200 посадкових місць. Таким чином, показник числа перекриттів рівний 2(400: 200 )
Оскільки загальноприйнято приймати їжу в певні години, які дуже короткі: одна-дві години витрачаються на обід, дві-три години на вечерю, тому, чим більшу кількість разів ресторан може продати свої посадкові місця, тим більше в нього можливостей для одержання додаткового доходу. Для Нью-Йорка, наприклад, характерно, що двох перекриттів вечірньому ресторану ледь вистачає для одержання мінімальних доходів.
Коефіцієнт доходності в громадському харчуванні.
Доходність на одне посадкове місце
Можливість визначити доходність підприємства за певний період, як правило, доба, або розраховуючи на одне блюдо, має велике значення для порівняння різних періодів або блюд, здійснення ефективного контролю, а також при плануванні відкриття нових підприємств ланцюга. Такий показник може бути визначений за формулою:
Дохіо від продажу блюд і напоїв
= $
Число посадкових місць

Наприклад: Ресторан обслужив за зміну 200 гостей, які дали йому доход $2000. Таким чином, доходність підприємства на одне посадкове місце становить: 2000/200 = 10$
Доходність на одне посадкове місце в різних ресторанах різні, що пов'язано з типом ресторану, характером блюд, сезоном, сегментом ринку і багатьма іншими факторами.
Усереднений ресторанний рахунок
Усереднений ресторанний рахунок це показник, що свідчить про доходи, отримані від усіх видів продажу. Він встановлює відношення між прибутками від продажу їжі і напоїв, з одного боку, і кількістю гостей, з іншого. Цей показник визначається в такий спосіб:

Доход від продажу блюд і напоїв
= $
Число накриттів

Усереднений ресторанний рахунок не є розповсюдженим статистичним показником в індустрії гостинності США. Деякі підприємства обмежуються лише підрахунком доходів на одне посадкове місце за добу. В інших випадках середні показники виводяться окремо для обіду і вечері. Деякі великі ресторани спочатку визначають показники за рахунками для обіду і вечері і потім виводять середні по продуктах і напоях окремо.
Порівняльний показник доходів від продажу напоїв і від продажу блюд
Показники доходності визначені емпірично на основі ситуацій, що виникають на практиці. На підприємствах індустрії гостинності необхідно контролювати витрати на одержання доходів, тобто вартість вихідних харчових продуктів, вартість напоїв, а також вартість робочої сили. У кожному конкретному випадку ціна отрима-их доходів може бути виражена у відсотковому відношенні до відповідних витрат. Наприклад, показник витрат на одержання доходів від продажу блюд може бути визначений у такий спосіб:
Витрати на виробництво блюд
Ч 100 = %
Доходи від продажу цих блюд

Відсоток витрат на одержання доходів від продажу напоїв визначається аналогічним чином:
Витрати на виробництво напоїв
Ч 100 = %
Доходи від продажу цих напоїв

Витрати по заробітній платі можуть бути виражені через доходи від прода-жу продуктів або напоїв:
Оплата праці з виробництва блюд
Ч 100 = %
Доходи від продажу блюд

Сумарне вираження цієї величини зводиться до наступного:

Вартість витрат праці з виробництва блюд і напоїв
Ч 100 = %
Доходи від продажу блюд і напоїв

Власники ресторанів уважно стежать за цією статистикою. Типові прийнятні величини на практиці становлять:
Вартість витрат на виробництво блюд 3050%
Вартість витрат на виробництво напоїв 2035%
Вартість трудових витрат 2535%
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і розв’язати приклади 1-7.

Питання для самоконтролю знань:
Значення статистичних даних для розвитку галузі.
Порядок визначення показника рівня завантаження номерів.
Показник середньої ціни реального номеру.
Показники доходності готелів.
Джерела доходності готелів.
Доходність на одне місце від послуг харчування.
Порівняльні показники доходів від продажу напоїв і блюд.

Приклади:
Приклад 1: У готелі з номерним фондом 500 номерів на визначену дату продано 300 номерів. Розрахуйте рівень завантаження готелю.
Приклад 2: У готелі з номерним фондом 300 номерів проживає 400 гостей. Розрахуйте відсоток подвійного завантаження.
Приклад 3: Загальний доход від номерного фонду на добу складає $9000 за числом номерів, що зайняті.300.Розрахуйте середню ціну готельного номеру.
Приклад 4: Той же готель із добовим прибутком від номерного фонду в розмірі $9000 використовує під розміщення лише 275 номерів. Розрахуйте середню ціну номера.
Приклад: 5 Загальний прибуток від номерного фонду становить $9,000 при за-гальному числі гостей на даний обліковий період 400. Розрахуйте середній прибуток на одного гостя.
Приклад 6 . Фактичний добовий доход готелю становить 9000, однак за оцінкою експертів середній доход готелю міг би бути у два рази вищим, тобто $18000. Розрахуйте відсоток потенційного валового доходу готелю:
Приклад 7: Загальний доход становить $12000 при кількості номерів, переданих у групу реалізації 275. Розрахуйте доход на один номер,
Вивчення матеріалу студент повинен знати: назви, визначення і порядок розрахунків основних техніко-економічних показників, періоди їх розрахунків.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати техніко-економічні показники, аналізувати їх.
Тема 4. матеріально-технічне забезпечення плану реалізації послуг

4.1. Порядок, методики і розрахунки за комунальні послуги

План
Потреби і витрати у побуті на водопостачання і послуги каналізації, тарифи.
Потреби і витрати у побуті на теплопостачання, тарифи.

Список використаних джерел:
Литвиненко, Я.В Сучасна політика ціноутворення (Текст(: навч. посібник / Я.В. Литвиненко. - К: МАУП, 2001, стор. 148-149.

Основні терміни і поняття: паливно-енергетичні ресурси, тарифи, національ-на комісія з питань регулювання електроенергетики, диференціація тарифів, гігакалорія.

Методичні рекомендації
За даними за один місяць (бажано листопад - березень) вивчити тарифи, норми (для житлових будинків) водопостачання, послуги каналізації, теплопостачання, одиниці виміру на всі комунальні послуги.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і навести розрахунки на комунальні послуги у житловому господарстві, знати тарифи.

Питання для самоконтролю знань:
Які послуги надають підприємства житлово-комунального господарства?
Порядок визначення ліміту водопостачання і послуг каналізації.
Хто сплачує послуги освітлення у приміщеннях загального користування житлових будинків?
Що є одиницею виміру теплової енергії?
Що є одиницею виміру електричної енергії?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: тарифи та житлово-ко-мунальні послуги (оплата 1 мІ житлової площі, 1 мі холодної і гарячої води, газу, послуг каналізації, теплової і електроенергії), норми споживання, на 1 мешканця.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати витрати на всі житлово-комунальні послуги за місяць.

Тема 5. Трудові ресурси підприємства і оплата праці. Організація праці. робочИЙ час

5.1. Особливості організації праці на підприємствах галузі, наукова організація праці (НОП)

План
Особливості організації праці в готельних підприємствах.
Наукова організація праці.

Список використаних джерел:
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 112-116;
Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст(: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-69;
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107.

Основні терміни і поняття: НОП(наукова організація праці), нерівно-мірність завантаження, сезонність, ефективне використання ресурсів.

Методичні рекомендації
1. Особливості організації праці в готельних підприємствах
При вивченні матеріалу звернути увагу на:
обсяг, якість і різноманітність послуг у готельному господарстві та чинники, що їх обслуговують;
нерівномірність та сезонний характер надання послуг;
особливості сучасного готельного обслуговування та фактори, що їх зумовлюють.
Праця на будь-якому підприємстві повинна бути організована з наукової точки зору. Науковою є така організація праці, яка ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передовому досвіді і дозволяє найкращим чином об’єднати в єдиному процесі виробництва техніку і людей, забезпечити ефективне використання ресурсів та збереження здоров’я працівників. Наукова організація праці (НОП) має вирішувати три завдання:
економічне – ефективне використання ресурсів, ріст продуктивності праці;
психофізіологічне – підвищення працездатності людини без шкоди її здоров’ю;
соціальне – праця повинна бути задоволенням.
2. Наукова організація праці
Основними напрямками НОП є:
вдосконалення форм розподілу і кооперування праці;
вдосконалення нормування праці, її морального і матеріального стимулювання;
покращення умов праці;
підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
зміцнення трудової дисципліни.
При вивченні теми використайте отриманні знання зі спеціальних дисциплін.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
Специфіка товару, що випускає готель.
Підтвердьте прикладами те, що попит на готельні послуги має нерівномірний характер.
Як забезпечити ефективність використання праці персоналу?
Показники якості обслуговування.
Якими особистими якостями повинні володіти керівництво й оперативні працівники готелів?
Що таке НОП?
Дайте визначення науковій організації праці.
Завдання, що вирішує НОП.
Основні напрямки НОП.
Взаємозв’язок НОП і технічного розвитку.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: особливості організації праці в готельній галузі, сутність поняття «НОП» та завдання, що вирішує наукова організація праці.

5.2. Законодавча база з питань оплати праці, державна політика, функції зарплати, основна і додаткова зарплата

План
Закони України «Про оплату праці» і «Про сумісництво».
Державна політика і функції зарплати.
Зарплата основна і додаткова. Доплати і надбавки.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 174-176;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 137-139.

Основні терміни і поняття: заробітна плата, заробітна плата основна, заробітна плата додаткова, тарифні оклади, відрядні розцінки, доплати, надбавки, компенсаційні виплати.
Методичні рекомендації
Щодо законодавчих актів - необхідно знати їх назви , дату прийняття і основні положення (назви розділів).
Державна політика і функції зарплати чітко визначені в підручнику «Економіка підприємства» автор Бойчик І.М.
Заробітну плату розрізняють основну і додаткову, які знаходяться приблизно у співвідношенні: 70% - основна, 30% - додаткова.
Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, поса-довими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встанов-лених чинним законодавством. Їх розмір залежить від результатів роботи самого працівника.
Організація практичної господарської діяльності здійснюється у відповідності із Статутом підприємства. Адміністрація підприємства несе відповідальність за орга-нізацію і результати фінансово-господарської діяльності, соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу у відповідності до діючого законодавства.
Розмір додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі прямих винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законо-давством.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, вивчити матеріал і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Державна політика. Функції зарплати.
Номінальна і реальна заробітна плата.
Основна і додаткова заробітна плата. Структура.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: законодавчу базу з питань оплати праці, визначення «заробітна плата», її склад і структуру, визначення «основна і додаткова зарплата», найменування доплат і надбавок, їх розміри.

Таблиця

Найменування доплат і надбавок
Розмір доплат і надбавок

1
2

Доплати:


За сумісництво професій (посад)
доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівників

За розширення зони обслугову-вання або збільшення обсягу робіт
розмір доплати одному працівнику не обмежується і визна-чається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників

За виконання обов’язків тирча-сово відсутнього працівника
До 100 відсотків тарифної ставки(окладу, посадового окладу) відсутнього працівника

За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці
За роботу у важких, шкідливих умовах праці – 4, 8 і 12 відсот-ків тарифної ставки (окладу) за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – 16, 20, 24 відсотки тарифної ставки (окладу)

За інтенсивність праці
до 12 відсотків тарифної ставки (окладу)

На період освоєння нових норм трудових затрат
підвищення відрядних розцінок до 20 відсотків, підвищення тарифних ставок до 10 відсотків

За керівництво бригадою (брига-диру, не звільненому від основної роботи)
доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб) конкретний розмір до-плати визначається галузевими (регіональними) угодами за-лежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру якщо чисельність ланки більше, ніж п’ять осіб, встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків відповідної доплати бригадира


Продовження табл.

1
2

За роботу у вечірній час – з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи)
20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час

За роботу в нічний час (з 22.00 до 6.00)
35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину за роботи в цей час

Надбавки:


За високу професійну майстерність
диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: ІІІ розряду – 12 відсотків, IV розряду – 16 відсотків, V розряду – 20 відсотків, VI і вищих розрядів – 24 відсотки тарифної ставки (окладу)

За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів
водіям 2-го класу – 10 відсотків, 1-го класу – 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час

За класність машиністам електро-возів, електропоїздів, дизель-поїздів
до 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований машиністом час

За високі досягнення у праці
до 50 відсотків посадового окладу

За виконання особливо важливої роботи на певний термін
до 50 відсотків посадового окладу

За знання і примінення в роботі іноземних мов (в залежності від кількості мов)
у відсотках до ставки зарплати


5.3. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі, підготовка кадрів для роботи в галузі

План
Особливості організації праці в туризмі.
Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі.

Основні терміни і поняття: кваліфікація, характер праці, складність праці, професійно-кваліфікаційні групи, працівники туризму, фахівці, працівники вторинної зайнятості, господарські керівники, кадри масових професій.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 61-74;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор.33, 106;
Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст(: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-72 (виб.);
Іванілов, О.С. Економіка підприємства (Текст( : навч. посібник для сам. вивчення дисципліни ( О.С. Іванілов, О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консум 2008, стор. 104-142 (виб.);
Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва (Текст(: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 278, 289;
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107 (виб.).

Методичні рекомендації
1. Особливості організації праці в туризмі
Для визначення сутності неоднорідності праці використовуються такі поняття, як якість праці, кваліфікація, складність праці й характер праці.
2. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі
Туристсько-екскурсійні працівники диференціюються на шість професій-но-кваліфікаційних груп:
I група – працівники туризму – кадри, зайняті безпосередньо туристсько-екскурсійним обслуговуванням: екскурсоводи, гіди-перекладачі, інструктори-методисти, керівники туристських груп, організатори подорожей і екскурсій, інструктори тур клубів тощо. Основні функції – організація відпочинку й туристська освіта. З урахуванням особливостей укладання трудових договорів цю групу можна розділити на дві підгрупи: IA – постійно працюючі: інструктори, екскурсоводи, організатори й керівники туристських груп основного складу, гіди-перекладачі, які забезпечуються соціальним страхуванням і всіма пільгами штатних працівників галузі; IБ – працівники вторинної зайнятості, що представляють туристсько-екскурсійні послуги з договору, на умовах погодинної оплати праці у вільне від основної роботи час: керівники туристських груп, інструктори, екскурсоводи. Підгрупа поєднує більше 70 тис. чоловік.
II група – аніматори туризму: близько 700 тис. організаторів самодіяльного туризму, інструкторів, ст. інструкторів, ст. інструкторів-методистів, що працюють на притягнутих або громадських началах, а також понад 15 тис., що щорічно залучаються в міжнародний туристський обмін гідів-міжнародників.
III група – господарські керівники й керівний адміністративно-управлінсь-кий персонал: лінійні й функціональні керівники організацій, об'єднань і під-приємств. Їхня основна функція – прийняття конкретних господарсько-управлінсь-ких рішень.
IV група – фахівці (працівники різних відділів і служб: інженери, інструк-тори, економісти, бухгалтери, технологи тощо), які, у свою чергу, підрозділяються на підгрупи: IVА – фахівці наскрізні, тобто, що вимагаються галузями народного господарства, у тому числі туристсько-екскурсійної галузі: IVБ – фахівці міжгалузеві; IVВ – фахівці галузеві (технологічні), тобто потрібні тільки туристсько-екскурсійній галузі. Поділ груп фахівців на підгрупи обумовлене різним підходом до підготовки й навчання кадрів даних категорій. Основною функцією фахівців є кваліфікована й технологічна розробка і реалізація конкретних рішень і питань.
V група – кадри масових професій (кухарі, покоївки, сантехніки, офіціанти, водії тощо), тобто кваліфіковані робітники, функцією яких є реалізація й забезпечення технологічного циклу туристського обслуговування. Ця група включає наступні підгрупи: VА – робітники некваліфікованої й малокваліфікованої ручної праці; VБ – робітники висококваліфікованої праці.
VI група – службовці. Поєднує працівників розумової праці: секретарів, діло-водів, друкарок, касирів, табельників, нормувальників та ін. Основна функція – ведення діловодства, нормативної документації, виконання оперативно-технічних завдань.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Які поняття використовують для визначення сутності соціально-економіч-ної неоднорідності праці?
Які ознаки лежать в розподілі працівників туризму на професійно-кваліфі-каційні групи?
Які професійно-кваліфікаційні групи поділяють на підгрупи?
Які прошарки населення задіяні в групі «Аніматори туризму»?
Професії, що відносять до групи «Спеціалісти».
Приклади посад групи «Кадри масових професій».

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: особливості організа-ції праці в туризмі, назву і короткий зміст VI групи в туризмі.

5.4. Колективні форми організації праці та оплати праці. Розподіл відрядного приробітку і премії в бригаді

План
Порядок визначення тарифної заробітної плати.
Порядок визначення розрахункової тарифної зарплати.
Визначення суми приробітку і премії кожному робітнику.
Визначення суми зарплати кожному робітнику бригади.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор.179-180;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 134.

Основні терміни і поняття: годинна тарифна ставка, тарифна зарплата, КТУ, відрядний приробіток, розрахункова тарифна зарплата.

Методичні рекомендації
(додається методика і приклад розрахунків)
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: розв’язати задачу і заповнити таблицю.
Приклад розподілу колективного заробітку
Вихідні дані: у.о.
Загальна сума заробітної плати бригади за місяць 1831,50
в тому числі:
- заробітна плата за тарифом 1098,00
- відрядний приробіток бригади 354,10
- премія за діючим положенням 379,40
У зв’язку з тим, що розряди робітників за фактично відпрацьований ними час різні, нарахування заробітної плати проводиться з обліком тарифної заробітної плати кожного робітника.
Послідовність розрахунку
1. Визначається тарифна заробітна плата кожного члена бригади, для чого годинна тарифна ставка робітника помножується на фактично відпрацьований ним час.
0,863 * 168 = 144,98
0,863 * 144 = 124,27
0,754 * 168 = 126,67
0,754 * 168 = 126,67
0,67 * 160 = 107,20
0,67 * 128 = 85,76
0,606 * 152 = 92,11
0,67 * 144 = 96,48
0,606 * 168 = 101,80
0,548 * 168 = 92,06
2. Визначаються розрахункові величини, які використовуються для розподілу відрядного приробітку та премії. Для цього тарифна заробітна плата кожного робітни-ка (гр.7) помножується на величину , яка встановлюється йому у даному місяці, кое-фіцієнта трудової участі (гр.8). Отримані в графі 11 результати сумуються. В даному прикладі сума множень тарифної заробітної плати на КТУ складає 1109,52 у.о.
144,98 * 1,5 = 217,47
124,27 * 0,9 = 111,84
126,67 * 1,2 = 152,00
126,67 * 0,5 = 63,33
107,20 * 1,0 = 107,20
85,76 * 0,8 = 68,60
92,11 * 1,0 = 92,11
96,48 * 1,3 = 125,42
101,80 * 0,6 = 61,08
92,06 * 1,2 = 110,47
3. Визначається величина розподілу відрядного приробітку і премії
733.50 у.о./ 1109.52 у.о. = 0,661 у.о.
4. Визначаються відрядний приробіток та премія, яка нараховується кожному робітнику. Для цього результат, отриманий у попередньому пункті (п.3), помно-жується на розрахункову величину, яка використовується для визначення відрядного приробітку та премії: графа 12= 0,661 * графа 11
1) 0,661 * 217,47 = 143,75
2) 0,661 * 111,84 = 73,96
3) 0,661 * 152,00 = 100,48
4) 0,661 * 63,33 = 41,87
5) 0,661 * 107,20 = 70,88
6) 0,661 * 68,60 = 45,36
7) 0,661 * 92,11 = 60,90
8) 0,661 * 125,42 = 82,91
9) 0,661 * 61,08 = 40,37
10) 0,661 * 110,47 = 73,02
5. Сума тарифної заробітної плати робітника з нарахованими йому відрядним приробітком та премією складає заробітну плату кожного робітника за звітний місяць: графа 13 = графа 7 + графа 12
1) 144,98 + 143,75 =288,73
2) 124,27 + 73,96 = 198,23
3) 126,67 + 100,48 = 227,15
4) 126,67 + 41,87 = 168,54
5) 107,20 + 70,88 = 178,08
6) 85,76 + 45,36 = 131,12
7)92,11 + 60,90 = 153,01
8)96,48 + 82,91 = 179,39
9)101,80 + 40,37 = 142,17
10)92,06 + 73,02 = 165,08


Результати розрахунків наведені в таблиці.
У.О.
№ п/п
3 варіант


Розряд робітника
Годинна тарифна ставка
Відпрацьований час (год.)
КТУ

1
6
2,15
168
1,5

2
6
2,15
144
0,9

3
5
1,88
168
1,2

4
5
1,88
168
0,5

5
4
1,66
160
1,0

6
4
1,66
128
0,8

7
3
1,50
152
1,0

8
4
1,66
144
1,3

9
3
1,50
168
0,6

10
2
1,36
168
1,2


Загальна сума заробітної плати за місяць 4680,05
в тому числі:
Заробітна плата за тарифом 2728,08
Відрядний приробіток та премія 1952,00

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати тарифну заробітну плату, розрахункову тарифну зарплату, визначати суму приробітку і премії кожному робітнику, суму зарплати кожному робітнику.

Таблиця  Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію
У.О.
№п/п
Прізвище, ім’я, по батькові членів бригади
Фах
Розряд робітника
Годинна тарифна ставка
Відпрацьований час (год)
Тарифна з/п за відпрацьований час
КТУ
Відрядний приробіток
Премія
Розрахункова тарифна з/п з обліком КТУ
Відрядний приробіток + премія
Місячна з/п

1













2













3













4













Всього по бригаді













№п/п
Прізвище,
ім’я, по батькові
членів бригади
Фах
Розряд робітника
Годинна тарифна ставка
Відпрацьований час (год)
Тарифна
з/п за
відпрацьований
час
КТУ
Відрядний
приробіток
Премія
Розрахункова тарифна з/п з обліком
КТУ
Відрядний
приробіток
+ премія
Місячна
з/п

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

1
Бубнов Г.Г.

6
86,3
168
144-98
1,5


217-47
143-75
288-73

2
Козлов В.В.

6
86,3
144
124-27
0,9


11-84
73-96
198-23

3
Болин В.С.

5
75,4
168
126-67
1,2


152-00
100-48
227-15

4
Рома В.Г.

5
75,4
168
126-67
0,5


63-33
41-87
168-54

5
Юрков Г.С.

4
67,0
160
107-20
1,0


107-20
70-88
178-08

6
Попов В.Т.

4
67,0
128
85-76
0,8


68-60
45-36
131-12

7
Русов С.І.

3
60,6
152
92-11
1,0


92-11
60-90
159-01

8
Іванін А.Н.

4
67,0
144
96-48
1,3


152-42
82-91
179-39

9
Шатов К.П.

3
60,6
168
101-80
0,6


61-08
40-37
142-17

10
Фадєєв А.Л.

2
54,8
168
92-06
1,2


110-47
73-02
165-08

Всього по бригаді




1098-00

354-10
379-40
1109-52
733-50
1834-50

Таблиця  Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію, у.о.


5.5. Сутність і методика розрахунків зарплати при безтарифній системі оплати праці

План
Сутність, сфера застосування безтарифної системи оплати праці.
Кваліфікаційний рівень – основний елемент організації оплати праці.
КТУ – особливості встановлення.
Зарубіжний досвід впровадження нетрадиційних систем оплати праці.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 180-181;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 136-137.

Основні терміни і поняття: кваліфікаційний рівень, КТУ (коефіцієнт трудової участі), система «плаваючих окладів».

Методичні рекомендації
Щодо сутності та сфери застосування безтарифної системи і зарубіжного досвіду впровадження нетрадиційних форм оплати праці матеріал в достатньому обсязі викладено у підручнику.
Кваліфікаційний рівень характеризує фактичну трудову віддачу працівника і визначається діленням його заробітку на мінімальний рівень оплати праці, що склався на підприємстві.

Приклад
Усі працівники зведені в кваліфікаційні групи, для кожної з них встанов-лено певний кваліфікаційний рівень.
Директор 4,5
Гол. інженер 4,0
Заст. директора 3,6
Керівники ведучих підрозділів 3,25
Ведучі спеціалісти 2,65
Спеціалісти, деякі службовці і працівники 6 розряду 2,5
Спеціалісти 2 категорії, деякі службовці і робітники 4, 5 розрядів 2,0
Спеціалісти, службовці, робітники 1,3
Некваліфіковані робітники 1,0

КТУ використовується не для оцінки продуктивності праці, а фіксує відхилення від нормального рівня роботи і впливає на перерозподіл 7-10% ФОП підрозділу, КТУ виставляється всім працівникам.
Приклад розрахунку заробітку підрозділу 5-ти чоловік з місячним ФОП 17700грн.

П.І.Б.
Кваліфі-каційний рівень
Відпрацьовано, чол.год.
КТУ
Кількість балів
гр. 2х3х4
Оплата одного бала, грн
Фактична зарплата, грн.
гр. 5х6

1
2
3
4
5
6
7

1.
2,0
150
0,8
240

3600

2.
2,5
120
1,0
300

4500

3.
1,5
160
1,0
240

3600

4.
2,0
160
1,0
320

4800

5.
1,0
80
1,0
80

1200

Разом



1180
17700:1180=15
17700


За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: розв’язати задачу 5.1. зі збірника з повним поясненням і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
Особливості і область визначення КТУ при безтарифній системі оплати праці.
Порядок розрахунку кількості балів, що присвоюються кожному працівнику.
Розрахунок оплати одного балу.
Складові фактичної зарплати.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення «заробітна плата», критерії встановлення кваліфікаційного рівня і КТУ, методику розрахунку оплати одного бала і фактичної зарплати.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати кількість балів у підрозділі, вартість одного балу і фактичну зарплату кожного працівника.

5.6. Оплата праці за контрактом

План
Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівника.
Типова форма контракту (додається).

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 174-176;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 137-139.
Офіційний сайт Верховної Ради України. Постанова КМ України від 19.03.94р. №170 «Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників». [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Основні терміни і поняття: контракт, посадовий оклад, соціально-побутове забезпечення працівника, зміна, призупинення і розторгнення контракту.

Методичні рекомендації
Необхідно знати розділи і коротку характеристику Положення.
Контракт є особливою формою трудового договору.
Контракт забезпечує умови для ініціативи і самостійності працівників з урахуванням їх здібностей і професійних навичок. У контракті можуть обумов-люватися соціально-побутові умови тощо.
На державних підприємствах з керівним окладом контрактна форма угоди є обов’язковою.
У контракті з керівництвом можуть обумовлюватись показники фінансово- господарської діяльності підприємств, виконання яких необхідно забезпечити.
Типова форма контракту додається.
За вивченим матеріалом необхідно скласти конспект і надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Чому контракт називають особливою формою трудового договору?
У скількох екземплярах укладають контракт?
Короткий зміст контракту.
Умови розірвання контракту.

ТИПОВА ФОРМА КОНТРАКТУ З ПРАЦІВНИКОМ
Місто
Підприємство, заклад, організація (громадянин) __________________________
____________________________________________________________________
(повна назва підприємства, закладу, організації чи прізвища,, ім’я, по батькові громадянина – підприємця)

В особі власника чи уповноваженого ним органу _________________________
____________________________________________________________________
(посада (прізвище, ім’я, по батькові)

визначений надалі «роботодавець», з іншої сторони, і громадянин
____________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)

визначений надалі «робітник», з іншої сторони, уклали цей контракт про наступне:
Працівник___________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Приймається (наймається) на роботу_____________________________________
найменування структурного підрозділу підприємства, закладу, організації (цех, відділ, лабораторія і тд.)
по професії (посаді) __________________________________________________
(повна назва професії, посади)
Кваліфікації _________________________________________________________
(Розряд, кваліфікаційна категорія)
Працівнику (не) встановлюється строк випробування_______________________
( непотрібне закреслити) (термін строку випробування)

Загальні положення
Цей контракт є тимчасовим трудовим договором. На основі контракту вини-кають трудові відносини між працівником і підприємством, закладом, організа-цією і громадянином, які зі сторони останнього реалізуються роботодавцем.
Терміном «сторони» в цьому контракті позначаються роботодавець і працівник.

Обов’язки сторін
На основі контракту працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець повинен виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством, колективним договором і згодою сторін.
Працівник зобов’язується (визначаються основні характеристики роботи і вимоги по рівню її виконання: по об’єму виробництва (робіт), якості продукції, яка випускається (якості обслуговування), рівню виконання норм і нормованих завдань, дотримання правил з охорони праці, строків її виконання тощо);
Роботодавець зобов’язується організовувати працю робітника, забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці, обладнувати робоче місце відносно вимог нормативних актів з охорони праці (позначаються конкретні міри відносно організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, підготовки і підвищення кваліфікації працівника і забезпечення інших умов праці тощо);
Обов’язки роботодавця відносно умов праці на робочому місці з визначення до-стовірних характеристик, компенсацій і пільг працівнику за роботу в небезпечних і шкідливих умовах праці;
_________________________________________________________________
Робочий час
Працівник зобов’язується виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
Особливості режиму робочого часу (неповний робочий день, неповний робочий тиждень, почасова робота тощо);
________________________________________________________________
(потрібне вказати)

Оплата праці і соціально – побутове забезпечення працівника
За виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється:
Посадовий оклад (тарифна ставка, відпускна розцінка) в розмірі __________ на місяць чи в розмірі ________ за годину роботи; надбавка (доплата за інші виплати) ________________________________________________________
(вказати види доплат, надбавок і т.д.);
в розмірі ___________ (у відсотках до тарифної ставки посадового окладу).
У випадку використання працівником особистого автомобіля для службових поїздок йому встановлюється компенсація ____________________________
Працівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю:
основна _____________ днів, додаткова _____________ днів. До щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога в розмірі ________________
Додаткові пільги, гарантії, компенсації ______________________________
( за необхідністю вказати, які з них даються за рахунок засобів роботодавця)
Відповідальність сторін, вирішення суперечок
У випадку невиконання чи неналежного виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відносно законодавства й цього контракту.
Суперечки між сторонами вирішуються в порядку, встановленому законодавством.
Інші умови ______________________________________________________
(за необхідністю вказати інші умови, передбачені Положенням про порядок заключення контрактів при прийнятті (найму) на роботу працівників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №170)

Зміна, призупинення і розторгнення контракту
Зміни і доповнення до цього контракту вносяться тільки за згодою сторін, викладеній у письмовій формі.
Цей контракт призупиняється:
а) після закінчення строку дії контракту;
б) за згодою сторін;
в) за ініціативою роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.40, 41 КЗоТ України) і цим контрактом;
г) за ініціативою працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст. 38, 39 КЗоТ України) і цим контрактом;
д) за інших обставин, передбачених законодавством.
Додаткові обставини призупинення і розторгнення контракту, не перед-бачені законодавством:
1. ______________________________________________________________
2. ______________________________________________________________
3. ______________________________________________________________
При розторгненні контракту за обставинами, не передбаченими законо-давством, звільнення відбувається по п.8 ст. 36 КЗоТ України.
У випадку дострокового призупинення контракту при незалежних від праців-ників причин, в тому числі розторгнення контракту працівником через причину невиконання чи не досить добре виконання роботодавцем своїх обов’язків, передбачених цим контрактом чи роботодавцем, через обставини, не передба-чені законодавством і цим контрактом, встановлюються відповідно додаткові гарантії і компенсації морального і матеріального збитку, завданого робітнику.
При достроковому розторгненні контракту у випадку невиконання чи недо-статньому виконанні сторонами обов’язків , передбачених контрактом, він роз-торгається при попередженні відповідної сторони за два тижні.
За два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути, за згодою сторін, продовжений чи укладений на новий строк.

Термін дії чи інші умови контракту
Строк дії контракту з _______ по __________. Контракт дійсний з моменту його підписання сторонами.
Сторони можуть передбачити в контракті випадки конфіденціальності умов цього контракту чи окремих його частин;
________________________________________________________________
Конфіденціальність контракту не включає умов, відрегульованих законо-давством, і відносно органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням.
Умови цього контракту можуть бути змінені тільки за умови згоди сторін і в письмовій формі.
Цей контракт складений в двох екземплярах, які зберігаються у кожної з сторін і мають однакову юридичну силу.
Додатки до контракту:
________________________________________________________________
(вказати перелік додатків, якщо вони є)
Інші умови, зв’язані з умовами праці:
________________________________________________________________

Адреса сторін
Дані про роботодавця:
Повна назва підприємства, закладу, організації чи прізвище, ім’я, по батькові громадянина – підприємця
________________________________________________________________
Адреса
________________________________________________________________
Розрахунковий рахунок № (№ свідоцтва про реєстрацію громадянина – підприємця) в ________
Дані про працівника:
Домашня адреса:
________________________________________________________________
Домашній телефон: ___________________________________
Службовий телефон: __________________________________
Паспорт: серія __ № ________ виданий « » __________20 р. __________
________________________________________________________________
(вказати орган, який видав паспорт)

Підґрунтя для пільги з оподаткування та інші пільги___________________ ________________________________________________________________
(Вказати дані про кількість дітей, утриманців, інші підґрунтя)
Роботодавець Робітник

_____________________________ __________________________ (посада, прізвище, ім’я, по батькові, підпис ) (підпис, прізвище, ім’я, по батькові)

« »_________ 20 р. « »_____________20 р.

М.П.



Після вивчення матеріалу студент повинен знати: вимоги до укладання контракту, основні розділи контракту.
Тема 6. собівартість послуг

6.1. Податки, що сплачують підприємства за рахунок собівартості

План
Елементи податку.
Плата за землю.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Список використаних джерел:
Офіційний сайт Верховної Ради України. Податковий кодекс України. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Основні терміни і поняття: платники податку, об’єкт оподаткування, ставка податку, податковий період, звітність, сплата податку, грошова оцінка знань, землі рекреаційного призначення, об’єм циліндрів двигуна, потужність двигуна, довжина корпусу судна, економічний податок.

Методичні рекомендації
За рахунок собівартості підприємства крім єдиного соціального внеску сплачують такі загальнодержавні податки: збір за першу реєстрацію транспортного засобу, екологічний податок, плата за землю тощо.
Щодо плати за землю необхідно знати особливості оподаткування землі населених пунктів.
Зверніть увагу на особливості оподаткування земель:
курортних зон України;
на територіях та об’єктах історико-культурного призначення.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Перерахуйте основні елементи податку.
Що є об’єктом оподаткування збору за першу реєстрацію транспортного засобу?
Відмінність ставок збору для колісних транспортних засобів, суден.
База оподаткування для колісних транспортних засобів.
Особливості плати за землю в населених пунктах.
Платники плати за землю від результатів фінансово-господарської діяльності.
Чи залежить плата за землю від результатів фінансово-господарської діяльності суб’єкта?
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: види податків, що від-носять підприємства на собівартість; об’єкти оподаткування, що відносяться до галузі; базу оподаткування з плати за землю і збору за першу реєстрацію тран-спортного засобу.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: користуватися став-ками збору, розраховувати місячну і річну суми, плати за землю і збору за першу реєстрацію транспортного засобу.
6.2. Структура витрат, собівартість одиниці послуг, витрати на 1 грн. доходу

План
Структура витрат.
Собівартість одиниці послуг.
Витрати на гривню доходу.

Список використаних джерел:
Волков, Ю.Ф. Экономика гостиничного бизнеса (Текст(: уч. пособие. / Ю.Ф. Волков. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2005, стор. 252-270.

Основні терміни і поняття: собівартість, структура витрат, собівартість одиниці послуг, витрати на 1 грн. доходу.

Методичні рекомендації

Структура витрат
Структура витрат – це групування витрат за окремими групами і ознаками, що виражається у відсотках.
Таблиця. Структура витрат за економічними елементами готелю «Мир» (за рік)
Показники
Вартість, грн.
Відсоток до разом

Матеріальні витрати
154
15,4

Оплата праці
172
17,2

Відрахування на соціальні заходи
52
5,2

Амортизація основних фондів
345
34,4

Інші витрати
278
27,8

Разом
1001
100,00


Собівартість одиниці послуг
Собівартість однієї послуги (ліжко/діб) визначається діленням всієї суми затрат на повний об’єм наданих послуг.
Приклад. Всього витрат по повній собівартості 300000 грн. за місяць, при цьому надано 10000л/д. Визначити собівартість 1 л/д. 300000грн./10000л/д=30 грн.

Витрати на гривню доходу
Для того, щоб розрахувати витрати на одну гривню доходу, треба витрати підприємства поділити на весь доход.
Приклади:
Задача 1. Витрати підприємства склали 300 тис. грн. Доход – 383 тис. грн. Розрахуйте витрати на 1грн.доходу. Рішення:300000грн./383000грн. = 0,78грн.
Витрати на 1грн. доходу складають 78 копійок.
Задача 2. Визначення витрат на одну гривню вартості продукції.
Визначити витрати на 1 грн. вартості надання послуг, якщо відомо, що матеріальні витрати складають 80% собівартості продукції, або 3290 тис. грн., а вартість наданих послуг 5800 тис. грн.
Рішення:
Визначаємо повну собівартість із умови, що матеріальні витрати складають 80% собівартості послуг, або 3290 тис. грн.: Сповн. = 3290ч0,8 = 4112,5 тис. грн..
Визначаємо витрати на 1 грн. вартості наданих послуг (B1mn) як частку вартості наданих послуг і собівартості: B1mn = 4112,5ч5800 = 70,91 коп.
Задача 3. Оцінка впливу об’єму виробництва на собівартість послуг.
Індекс об’єму виробництва дорівнює 1,02. Собівартість продукції складає 2,6 млн. грн., у тому числі умовно – постійні витрати складають 4% у собівартості послуг, а умовно-змінні – 96% (або 3,5% і 83,2% у вартості послуг). Як зміниться собівартість і вартість послуг у зв’язку з ростом об’єму виробництва?
Рішення:
Визначаємо планову собівартість (Спи) з обліком індексу об’єму виробництва:
Спи = Сбаз. * Дуп.в. +Сбаз. * Дузм.в. * Івир.
де: Сбаз. – собівартість продукції в базисному періоді (млн. грн.);
Дуп.в. і Дузм.в. – відповідно доля умовно-постійних і доля умовно-змінних витрат в собівартості продукції; Івир. – індекс об’єму виробництва;
Спи = 2,6 * 0,04 + 2,6 *0,96 * 1,02 = 0,11 + 2,55 = 2,66 млн. грн.
Визначаємо зміну собівартості (
·С) в плановому році у порівнянні з базисним:

·С = Спи. – Сбаз.

·С = 2,66 – 2,6 = 0,06 млн. грн.
Визначаємо вартість послуг в базисному році (Вбаз.):
Сбаз.
Вбаз. = ________________
(Дуп.вв. +Дузм.в.в.) / 100
де, Дуп.вв. та Дузм.в.в. – відповідно доля умовно-постійних та частка умовно-змінних витрат у вартості послуг.
2,6
Вбаз. = _________________ = 3 млн. грн.
(3,5 +83,2) / 100
Визначаємо зміну вартості послуг в плановому році в порівнянні з базисним роком (
·В):

·В = Вбаз. * Івир. – Вбаз.

·В = 3 * 1,02 – 3 = 0,06 млн. грн.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань

Питання для самоконтролю знань:
Визначення економічної категорії «собівартість».
Визначення «структура».
Порядок визначення структури витрат.
Методика розрахунку собівартості одиниці продукції.
Які переваги має показник витрати на гривню доходу?
Як об’єм виробництва впливає на собівартість продукції(послуг)?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення структури витрат, собівартості послуг, порядок розрахунків показників собівартості.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати струк-туру витрат, собівартість одиниць послуг, витрат на 1 грн. доходу, вплив об’єму виробництва на собівартість послуг.
6.3. Основи аналізу витрат

План
Зміст, завдання та об’єкти аналізу собівартості послуг.
Аналіз витрат на одну гривню обсягу реалізації послуг.
Аналіз витрат на виробництво за економічними елементами.

Список використаних джерел:
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор. 102-117;
Тарасенко Н.В. Економічний аналіз (Текст(: навч. посібник / Н.В. Тарасенко. – 4-тє вид., стереотипне. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006, стор. 165-173;
Циглик, І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства (Текст(: навч. посібник / І.І. Циглик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004, стор. 63-86.

Основні терміни і поняття: собівартість послуг, витрати, умовно-постійні та змінні витрати, витрати на гривню послуг, статті витрат, матеріальні витрати, трудові витрати.

Методичні рекомендації
Необхідно:
розкрити зміст та значення показників собівартості продукції (робіт, послуг);
охарактеризувати об'єкти, основні завдання та джерела аналізу собівартості продукції (робіт, послуг);
провести аналітичне дослідження витрат на одну гривню продукції;
оцінити зміни структури собівартості за елементами витрат та калькуляційними статтями;
визначити вплив факторів на відхилення за матеріальними та трудовими витратами;
виявити резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо їх мобілізації;
за результатами аналізу підготувати висновки та пропозиції щодо зниження собівартості продукції.
За вивченим матеріалом необхідно скласти конспект, за поданим зразком розібратися у вирішенні задачі і надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Задача
За даними кошторису та звіту про затрати на виробництво скласти таблицю.
Як видно з даних таблиці, виробництво продукції на аналізованому під-приємстві є матеріаломістким: питома вага матеріальних витрат за звітом становить 85,7% (за планом – 86,7%). Витрати на оплату праці становлять 6,7% (за планом - 6,4%) від загальної суми витрат. На частку затрат засобів праці припадає лише 4,7% (за планом - 4,2%).
Зменшення частки матеріальних витрат на 1,0% зумовлено змінами структури виробництва продукції. Підвищення питомої ваги витрат на оплату праці на 0,3% викликано зростанням ставок оплати праці. А підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань пов’язане із застосуванням прискореної амортизації.

Аналіз витрат на виробництво за економічними елементами

Елементи витрат на виробництво
За планом
За звітом
Відхилення, +,-


сума, тис. грн.
питома вага, %
сума, тис. грн.
питома вага, %
сума, тис. грн.
питома вага, %

1. Матеріальні витрати
21 138
86,7
21 440
85,7
+302
-1,0

2. Витрати на оплату праці
1 559
6,4
1 677
6,7
+118
+0,3

3. Відрахування на соціальні заходи
268
1,1
288
1,15
+20
+0,05

4. Амортизаційні відрахування
1 023
4,2
1 177
4,7
+154
+0,5

5. Інші витрати
375
1,6
437
1,75
+62
+0,15

Усього витрат на виробництво
24 363
100
25 019
100
+656
-


Загальна сума витрат на виробництво збільшилася на 656,0 тис. грн., у тому числі витрати на предмети праці зросли на 302 тис. грн., на засоби праці - на 154 тис. грн., на оплату праці на 118 тис. грн.
За вивченим матеріалом необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
Які методи аналізу застосовані у вирішенні задачі?
Економічне значення аналізу витрат підприємства і собівартості послуг.
Аналіз витрат на надання послуг за економічними елементами затрат вивчають в цілому по підприємству чи в розрізі окремих підрозділів?
Сфера застосування вертикального аналізу і аналізу відповідно до групування витрат.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: зміст, завдання та об’єкти аналізу собівартості послуг, основні методи і прийоми, що застосо-вують в аналізі собівартості.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: аналізувати витрати за економічними елементами і статтями калькуляції з застосуванням 2х – 3х прийомів аналізу (аналізувати витрати на 1 грн. доходу)
Тема 7. Прибуток, рентабельність, антикризова діяльність. Оподаткування в галузі

7.1. Шляхи підвищення прибутковості та рентабельності підприємств. Аналіз результатів діяльності

План
Резерви збільшення прибутку.
Зміст, завдання та об’єкти аналізу фінансових результатів.
Аналіз чистого прибутку.
Аналіз валового прибутку від реалізації послуг.

Список використаних джерел:
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор. 124-146.
Тарасенко, Н.В. Економічний аналіз. Практикум (Текст(: навч. посібник / Н.В. Трасенко. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006, стор. 190-205.
Циглик, І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства (Текст(: навч. посібник / І.І. Циглик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004, стор. 86-99.

Основні терміни і поняття: прибуток, чистий прибуток, валовий прибуток, рентабельність послуг, рентабельність підприємства.

Методичні рекомендації
Необхідно:
розкрити зміст та значення показників прибутку;
визначити завдання аналізу прибутку та джерела інформації;
охарактеризувати структурно-логічну схему формування прибутку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
оцінити виконання плану та динаміку валового та чистого прибутку;
провести аналітичне дослідження впливу факторів на відхилення за прибутком;
виявити резерви збільшення прибутку;
дати оцінку показникам рентабельності;
підготувати висновки та пропозиції за результатами аналізу.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, розв’язати задачі 7.2, 7.3 зі збірника і дати відповіді на питання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
За якими показниками проводять оцінку інтенсивності та ефективності діяльності підприємства?
Складові резервів збільшення прибутку.
Що передбачає аналіз рентабельності?
Основні завдання і порядок аналізу прибутку.
Чому прибуток називають найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави?
Які показники прибутку використовують при аналізі господарської діяльності підприємства?
Які основні чинники впливають на величину прибутку від реалізації послуг (продукції)?
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: резерви зростання прибутку, прийоми економічного аналізу (2-3), що застосовують в аналізі фінансових результатів діяльності підприємства.
Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: застосовувати метод порівняння, індексний метод та інші в аналізі чистого прибутку і валового прибутку.


7.2. Характеристика економічної безпеки підприємства. Форми реструктуризації

План
Сутність економічної безпеки.
Підприємство – основна структурна ланка об’єктно-суб’єктного складу економічної безпеки держави.
Фінансове оздоровлення підприємств (реструктуризація і санація).

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 236-248.
Основні терміни і поняття: стан економіки, економічна безпека, продуктивні сили, світові господарські зв’язки, економічна безпека держави, реструктуризація, санація, фінансове оздоровлення підприємства, використання корпоративних ресурсів, фактори реструктуризації.

Методичні рекомендації
1. Сутність економічної безпеки
Під економічною безпекою розуміється такий стан економіки, за якого гідно задовольняються суспільні потреби при ефективному використанні продуктивних сил, навколишнього середовища і світових господарських зв’язків. Для такої еконо-міки характерні: суверенітет держави над природними ресурсами і економічним по-тенціалом; системна сталість і збалансованість; гарантованість всіх форм власності і свободи підприємництва; стійкість і протистояння впливу внутрішніх і зовнішніх загроз; здатність до технологічного оновлення і розширеного відтворення на інтенсивній основі. Розрізняють такі рівні економічної безпеки: міжнародна (гло-бальна і регіональна), національна, локальна (регіональна або галузева) і приватна (підприємств, організацій, фірм і особистості).
2.Підприємство – основна структурна ланка об'єктно-суб'єктного складу економічної безпеки держави
Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство, сім’я, окремі громадя-ни і їх об’єднання, підприємства, організації, установи, окремі території, а також елементи самої економічної безпеки (ресурсно-сировинна, енергетична, військово-економічна, науково-технологічна, демографічна, екологічна, інформаційна, зовнішньоекономічна та інші різновиди безпеки).
Виступаючи як головний об’єкт економічної безпеки, держава одночасно є основним її суб’єктом і здійснює свої функції через органи законодавчої, виконавчої і судової влади. До суб’єктивного складу економічної безпеки входять також функціональні і галузеві міністерства і відомства, податкові митні служби, банки, біржі, страхові компанії, постачальники, виробники, продавці, споживачі та інші господарюючі суб’єкти. У наведеному об’єктно-суб’єктному складі особливе місце належить основній структурній ланці суспільного виробництва – підприємству, під економічною безпекою якого розуміється стан найефективнішого використання корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей для запобігання внутріш-нім і зовнішнім негативним впливам і загрозам, забезпечення стійкого функціону-вання і створення перспектив росту для виконання своєї підприємницької місії.
Для досягнення необхідного рівня безпеки, який відображає стан вико-ристання корпоративних ресурсів за критеріями безпеки, підприємство повинно про-вести комплекс робіт, що забезпечать максимальну безпеку основних функціональ-них напрямків його діяльності. Сукупність останніх формує функціональні складові економічної безпеки підприємства. Основними з них є фінансова, кадрова, техніко-технологічна, інноваційна, інформаційна та економічна складові. Кожна складова характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способів забезпечення.
3.Фінансове оздоровлення підприємств (реструктуризація і санація)
При вивченні матеріалу щодо реструктуризації і санації необхідно чітко визначити:
сутність і завдання реструктуризації;
можливі варіанти проведення реструктуризації;
внутрішні і зовнішні фактори реструктуризації;
основні показники реструктуризації;
форми реструктуризації;
сутність і причини проведення санації.
За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.
Питання для самоконтролю знань:
Визначення поняття «економічна безпека».
Рівні економічної безпеки.
Об’єкти економічної безпеки.
Головний об’єкт економічної безпеки.
Функціональні складові економічної безпеки підприємства.
Сутність і необхідність реструктуризації підприємства.
Наслідки реструктуризації. Оціночні показники результатів реструктуризації.
Види реструктуризації, їх характеристика.
Розробка і здійснення програми (бізнес-плану) реструктуризації підприємства.
Вітчизняний і зарубіжний досвід реструктуризації.
Суть механізму санацій.
Програма санаційних заходів фінансово-економічного характеру.
Після вивчення матеріалу студент повинен знати: сутність поняття «економічна безпека», значення підприємства як основної ланки в цьому процесі, шляхи фінансового оздоровлення підприємств.
7.3. Сутність, причини та ознаки банкрутства. Ліквідація збанкрутілих підприємств

План
Поняття банкрутство та причини його виникнення.
Процедура визнання боржника банкрутом.
Ліквідація збанкрутілих підприємств.

Список використаних джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор.254-265;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 291-302;
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 553-564.

Основні терміни і поняття: неплатоспроможність, банкрутство, боржник, кредитор, навмисне, фіктивне банкрутство, розпорядження майном боржника, ліквідація підприємств.
Методичні рекомендації
1. Поняття банкрутство та причини його виникнення. Ця тема за своїм змістом відтворює два аспекти: безпосередньо процес банкрутства та організацію і наслідки збанкрутілих підприємств. Вивчення теми доцільно розпочинати з дослід-ження банкрута підприємств (організацій) як економічного явища, яке характери-зується неспроможністю підприємств задовольнити вимоги кредиторів щодо опла-ти товарів, робіт, послуг, включаючи неможливість забезпечити обов'язкові платежі до бюджету і позабюджетних фондів і через незадовільну структуру балансу боржника. Сутнісна характеристика процесу банкрутства може бути розкрита через акцентування уваги на таких проблемах: реакція фірми на кризовий стан; перед-бачення (прогнозування) банкрутства; ознаки руху до банкрутства; зовнішні та вну-трішні причини банкрутства. Особливу увагу слід приділити складу та взаємозв'язку міжнародних і національних, соціально-економічних, політичних, науково-техніч-них, зовнішньоекономічних чинників і внутрішніх причин, які призводять до роз-витку симптомів банкрутства: зменшення обсягів реалізації продукції; падіння при-бутковості; скорочення робочих місць; падіння попиту на продукцію; втрати клієнтів і покупців; збільшення обсягів неліквідних обігових коштів; неритмічності вироб-ництва; низького рівня використання виробничого потенціалу; збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції; зниження рівня продуктивності праці. Доцільним є вивчення більш явних ознак банкрутства, які призводять до різкої зміни структури балансу підприємства і, як наслідок, до появи симптомів втрати конку-рентного статусу фірми та можливого подальшого банкрутства. У цьому зв'язку слід з'ясувати сутнісну характеристику таких симптомів банкрутства: негативні тендер-ції зміни параметрів попиту; негативні зміни в конкурентному середовищі; негатив-ні зміни чинників виробництва; зменшення обсягів і зниження рівня використання потенціалу; загрози системи державного регулювання.
2. Процедура визнання боржника банкрутом. Варто наголосити, що банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми, та визначити вплив різних детермінант на окремих стадіях цього циклу. Рух, який розпочався відносним зниженням прибутковості (і ця тенденція посилюється), у кінцевому результаті призводить до бан-рутства фірми. Умови та механізм визнання суб'єктами банкрутства (банкрутами) юридичних осіб, які зай-маються підприємницькою діяльністю і щодо яких претензії кредиторів можуть бути задоволені, мають визначатися законодавчо. У цьому зв'язку слід з'ясувати етапи порушення справи про банкрутство того або іншого суб'єкта господарювання. Мова йде про такі етапи: встановлення факту банкрутства боржника; встановлення факту безспірності кредитора, що ініціює порушення справи про банкрутство за його вимогою; визначення майнових активів боржника; виявлення усіх можливих кредиторів; обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації; рестру-ктуризація (санація), якщо це можливо; визначення боржника банкрутом, якщо ре структуризація (санація) унеможливлює досягнення очікуваного успіху.
Важливо звернути увагу на законодавче тлумачення таких термінів: суб'єкт банкрутства, боржник, банкрут, кредитор, вартість вимоги, вартість негрошового зобов'язання, вартість вимоги за контрактом.
Слід вивчити процедуру проведення процесу банкрутства, а саме: порядок подання боржником чи кредитором заяви про банкрутство до арбітражного суду; призначення розпорядника майном боржника; проведення судового розгляду справи. У разі, коли будь-яка фізична або юридична особа (в тому числі боржник або кредитор) бажає взяти участь у реструктуризації або санації, необхідно пройти певні процедури, пов'язані з переходом до санатора боргів боржника, узгодженням умов реструктуризації юридичної особи боржника та узгодженням умов виплати боргу між санатором і кредиторами.
У разі відсутності пропозицій щодо проведення реструктуризації (санації) або незгоди кредиторів з умовами її проведення арбітражний суд визнає боржника банкрутом і з цього приводу приймає відповідну постанову. Це обумовлює необ-хідність ретельного вивчення процесу організації і наслідків ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій). Насамперед слід звернути увагу на причини ліквідації суб'єктів господарювання, а саме: коли вартість майна боржника продовжує знеці-нюватися і немає ніяких можливостей його відновлення; коли жодна юридична чи фізична особа не звернулась із заявою про проведення реструктуризації або санації; коли жодний поданий реструктуризаційний (санаційний) план не був схвалений потрібною кількістю кредиторів або коли запропонований і прийнятий план виходу підприємства із кризового стану неможливо реалізувати.
3. Ліквідація збанкрутілих підприємств. Далі доцільно перейти до з'ясу-вання безпосередньо самої процедури ліквідації суб'єкта господарювання, пов'язаної з оприлюдненням постанови про визнання боржника банкрутом, про призначення ліквідаторів і утворення ліквідаційної комісії, про визначення ліквідаційної маси активів та оцінки ліквідаційної вартості збанкрутілого підприємства.
Слід розрізняти терміни, застосовувані у світовій практиці щодо визначення упорядкованої та примусової ліквідаційної вартості, ліквідаційної вартості при-пинення функціонування активів підприємства, вміти відокремлювати певні етапи технологічної послідовності процесу розрахунку упорядкованої ліквідаційної вартості підприємства, якими є: розробка календарного графіка ліквідації активів підприємства; оцінка поточної вартості активів з урахуванням витрат на їх ліквідацію, обчислення обсягів зобов'язань підприємства; визначення різниці між поточною (скоректованою) вартістю активів і величиною зобов'язань підприємства.
Важливим є визначення можливих наслідків процесу визнання боржника банкрутом, пов'язаних із припиненням підприємницької діяльності боржника, переходом прав розпорядження майном банкрута до ліквідаційної комісії, прийнят-тям всіх боргових зобов'язань банкрута, призупиненням нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банкрута.
Важливим аспектом пізнання процесу ліквідації юридичної особи є вивчення різних способів реалізації активів з урахуванням специфіки функціонування під-приємств та розподілу коштів від продажу майна банкрута, спрямованих на задоволення претензій кредиторів. Слід підкреслити наявність певної, законодавчо усталеної черговості задоволення претензій кредиторів, згідно з якою вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно до належної кожному кредиторові суми, а не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.
Слід наголосити, що після закінчення реалізації майнових об'єктів та задово-лення усіх вимог кредиторів складається ліквідаційний баланс, в якому від обража-ються результати процесу реалізації ліквідаційних активів і розподілу одержаних коштів.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати відповіді у письмовій формі на тестові завдання з джерел:
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000, стор. 263-265, тестові питання 7, 12, 14, 15;
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 301, 302, тестові питання: 3, 4, 5, 6, 10.
В усній формі дати відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:
В яких випадках юридична особа може бути ліквідована?
Який порядок ліквідації юридичної особи?
Яка послідовність дій під час ліквідації юридичної особи?
Сутність банкрутства та причини його виникнення.
Поняття та симптоми неплатоспроможності підприємств.
Заява про порушення справи про банкрутство.
Черговість задоволення вимог кредиторів.
Форми ліквідації підприємств.
Симптоми прояву банкрутства.
Наслідки ліквідації підприємств.
Опишіть порядок порушення справи про банкрутство.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: поняття «банкрутство», його сутність та причини виникнення, процедуру визначення боржника банкрутом, порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Основна література
Бойчик, І.М. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К : Каравела, 2000.
Бойчик, І.М. і інші. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( І.М Бойчик. - К: Хвиля – Прес, 1995, 2000, 2002.
Болюх, М.А. Економічний аналіз (Текст(: навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.У. Горбаток та ін.; За ред. академ. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченька – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К: КНЕУ, 2003.
Браймер, Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства (Текст(: пер. с англ. / Р.А. Браймер. – М: Аспект Пресс, 1995.
Внутрішній економічний механізм підприємства (Текст(: навч. посібник П.В. Круш, С.О. Тульчинська, Р.В. Тульчинський, С.О. Кириченко, О.В. Кривда, О.П. Кавчиш. – К: Центр учбової літератури, 2008.
Внутрішній економічний механізм підприємства (Текст(: навч. посібник / П.В. Круш С.О. Тульчинська, Р.В. Тульчинський, С.О. Кириченко, О.В. Кривда, О.П. Кавтиш. – К: Центр учбової літератури, 2008.
Горбонос, Ф.В. Економіка підприємства (Текст(: підручник / Ф.В Горбонос, Г.В. Черево, Н.Ф. Павленчик, А.О. Пав ленчик.– К: Знання, 2010.
Горфинкеля, В.Я. Экономика предприятия (Текст( ( проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М. Купрякова. - М: ЮНИТИ, 1998.
Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник ( В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012.
Іванілов, О.С. Економіка підприємства (Текст( : навч. посібник для сам. вивчення дисципліни ( О.С. Іванілов,О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консум 2008.
Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002.
Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства (Текст(: /. - К: Федерація профспілок, 1997.
Мальська, М.П. Готельний бізнес: теорія та практика. (Текст(: підручник / М.П. Мальська, І.Г. Пандяк. – К: Центр учбової літератури, 2010.
Петрович, Й.М. Економіка підприємства (Текст(: підручник / Й.М Петрович, А.Ф. Кіт, О.М. Семенів та ін. ; за загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: «Новий світ – 2000», 2004.
Покропивний, С.Ф. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник / С.Ф. Покропивний. – К: 2005.
Покропивного, С.Ф. Економіка підприємства за ред... (Текст( ( С.Ф. Покропивного. - К. : Хвиля – Прес, 1995, 2 томи.
Примак, Т.О. Економіка підприємства (Текст(: навч. посібник / Т.О. Примак, – 4-те вид., стер. – К: Вікар, 2006.
Протопова, В.О. Економіка підприємства. (Текст(: навч. посібник для студ. екон. спец. ВНЗ / В.О. Протопова, А.Н. Полонський. – Київ: ЦУЛ, 2002.
Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва (Текст(: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007.
Шваб, Л.І. Економіка підприємства (Текст( ( Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007.
Шваб, Л.І. Основи підприємництва (Текст( ( Л.І. Шваб. – К.: «Каравела», 2007.
Юр'єва, Т.П. Економіка підприємств міського господарства (Текст(: навч. посібник / Т.П. Юр'єва. – Х: ХДАМГ, 2002.

2. Додаткова література
Волков, Ю.Ф. Экономика гостиничного бизнеса (Текст(: уч. пособие. / Ю.Ф. Волков. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2005.
Гребельник, О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності (Текст(: підручник / О.П. Гребельник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
Івахненко, В.М. Курс економічного аналізу (Текст(: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В.М. Івахненко. – К: КНЕУ, 2000.
Івахненко, В.М. Курс економічного аналізу (Текст(: навчальний посібник- 3-тє видання, перероблене і доповн. ( В.М. Івахненко. – К: Знання – Прес, 2002.
Кошляк, О.М. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» (Текст( О.М. Кошляк, викладач ЖКТ. – Х: ХНАМГ, 2008.
Литвиненко, Я.В Сучасна політика ціноутворення (Текст(: навч. посібник / Я.В. Литвиненко.-К: МАУП, 2001.
Савицкая, Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия (Текст(: учебник ( Г.В. Савицкая – 3-е издание, перераб. и доп. – М: ИНФРА, 2004
Тарасенко Н.В. Економічний аналіз (Текст(: навч. посібник / Н.В. Тарасенко. – 4-тє вид., стереотипне. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006.
Тарасенко, Н.В. Економічний аналіз (Текст(: навч. посібник / Н.В. Тарасенко. – 3-тє вид., перероб. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006.
Тарасенко, Н.В. Економічний аналіз. Практикум (Текст(: навч. посібник / Н.В. Трасенко. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006.
Филипова, С.В. Экономика предприятия: Практикум (Текст(: уч. пособие. / С.В. Филипова, В.И. Захарченко, А.С. Балан. – Харьков: Одиссей, 2004.
Цигилик, І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства (Текст(: навч. посібник / І.І. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004.
Шкварчук, Л. О. Ціноутворення (Текст(: підручник / Л.О. Шкварчук.-К: Кондор, 2006.

3. Ресурси Internet:
Веб - портал ДПА України [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Нормативні акти України www.nau.kiev.ua
Офіційний сайт Верховної Ради України.. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436 – IV із змінами та доповненнями. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України.. Закон України «Про власність», за станом на 25.04.03, офіційне видання, К., Парламентське видавництво, 2003. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України.. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України. . Закон України «Про оплату праці» від 24.03 1995 року №108/95 – ВР. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України . Закон України «Про підприємництво», госпо-дарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин, Збірник нормативних актів станом на 01.06.2002. К., Атіка, 2002. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України.. Законодавство України про місцеве самоврядування: Збірник нормативно-правових актів/ Упорядники: Баймуратов М.О., Батанов О.В. – Х.: ТОВ «Одісей», 2010. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України. .Закон України «Про акціонерні товариства». [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України. Податковий кодекс України. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт Верховної Ради України. Постанова КМ України від 19.03.94р. №170 «Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників». [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи студентів
з дисципліни
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
(для студентів 3,4 курсів денної форми навчання
за напрямом підготовки 140101 «Готельно-ресторанна справа»
спеціальності 5.14010101 «Готельне обслуговування»)

Укладач: Петрова Ірина Леонідівна,
викладач-методист вищої категорії

Відповідальний за випуск С. М. Денисенко
Редактор А. М. Кульбака
Комп’ютерний набір О. В. Порохня
Комп’ютерне верстання Н. В. Зражевська





План 2012, поз. 668-М
____________________________________________________________________
Підпис. до друку 20.09.2012 Формат 60 х 84/16
Друк на ризографі Ум. друк. арк. 5,0
Тираж 50 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювач:
Харківська національна академія міського господарства,
вул. Революції, 12, Харків, 61002
Електронна адреса: [email protected]
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи: ДК №4064 від 12.05.2011










13 PAGE \* MERGEFORMAT 144615


Стадії економічного аналізу

Види та джерела аналізу

Прийоми економічного аналізу

Аналіз господарської діяльності

Предмет і метод аналізу

Директор відділу маркетингу

Група аналізу інформації

Група маркетингових відносин

Група з реклами і Public Relations









56

29



23



Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 14663168
    Размер файла: 960 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий