Українська література, підготовка до ЗНО


1. Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки»
2. Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».
3. «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»
4. «Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів)
5. «Слово про похід Ігорів»
6. Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми7. Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»
8. Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся»
9. Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»10. Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»
11. Марко Вовчок. «Максим Гримач12. Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»
13. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
14. Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля”
15. Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»
16. Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків», «Intermezzo»
17. Ольга Кобилянська. «Земля»
18. Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня»
19. Василь Стефаник. «Камінний хрест»
20. Микола Вороний. «Блакитна Панна»
21. Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»
22. Володимир Винниченко. «Момент»
23. Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»
24. Максим Рильський «Молюсь і вірю…»
25. Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»
26. Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»
27. Володимир Сосюра. «Любіть Україну»
28. Валер’ян Підмогильний. «Місто»
29. Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»
30. Микола Куліш. «Мина Мазайло»
31. Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»
32. Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна»
33. Андрій Малишко «Пісня про рушник»
34. Василь Симоненко. «Лебеді материнства»
35. Олесь Гончар. «За мить щастя»
36. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»
37. Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»
38. Іван Драч. «Балада про соняшник»
39. Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»
40. Іван Багряний. «Тигролови»
41. Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»

Псевдоніми українських письменників
Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович;
Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна;
Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович;
Панас Мирний – Рудченко Панас Якович;
Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович;
Леся Українка – Косач Лариса Петрівна;
Олександр Олесь - Кандиба Олександр Іванович;
Олег Ольжич – Кандиба Олег Олександрович;
Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович;
Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович;
Іван Багряний – Лозов’ягін (Лозов’яга) Іван Павлович;
Юрія Клен – Бурґгардт Освальд.
Головні герої творів
Іван Котляревський «Наталка Полтавка» Соціально-побутова драма (малоросійська опера – авт.) Терпилиха (Горпина, Наталка)Возний Тетерваковський, Виборний, МакогоненкоГригорій Квітка-Основ’яненко «Маруся» Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість Наум Дрот, його дружина Настя
Пантелеймон Куліш «Чорна рада» Історичний роман (перший в укр.літ.), роман-хроніка, історико-пригодницький роман Гетьман Павло ТетеряПолковник Яким СомкоПолковник Васюта ЗолотаренкоГетьман Січі Іван БрюховецькийШрам (справжнє прізвище Чепурний)Михайло ЧереваньМарко Вовчок«Максим Гримач» Родинно-побутове оповіданняМаксим ГримачІван Нечуй-Левицький«Кайдашева сім’я» Соціально-побутова повістьМаруся й Омелько КайдашіКарпо й ЛаврінМотря й МелашкаБаба ПалажкаПанас Мирний (Рудченко) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Соціально-психологічний романРоман з народного життяЧіпка Варениченко, його мати МотряЙого батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов)Грицько Чупруненко, його дружина Христя, москаль Максим ҐудзьІван Карпенко-Карий«Мартин Боруля» ТрагікомедіяМартин БоруляМихайло Коцюбинський«Тіні забутих предків» ПовістьІван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра
Ольга Кобилянська«Земля» ПовістьІвоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава
Володимир Винниченко «Момент» Новела Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен ПустунЮрій Яновський«Подвійне коло» Новела Брати Половці: денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас та Сашко, червоний командир Іван, їхній батько Мусій Половець, червоний комісар ГертВалер’ян Підмогильний«Місто» Урбаністичний роман Степан Радченко
Микола Куліш«Мина Мазайло» Сатирична комедіяРодина Мазайла: Мина, його діти Рина й Мокій, дружина КилинаОлександр Довженко «Україна в огні» КіноповістьРодина Запорожців: Лаврін і Тетяна, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся
Олесь Гончар «За мить щастя» Новела Артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат ШадураІван Багряний«Тигролови» Пригодницький роман Григорій Многогрішний, родина Сірків: Наталка, Гриць та їх батьки – Денис Сірко та Сірчиха, майор НКВС Медвин
Стилі Письменники Твори ЖанриОрнаменталізм- “Слово про похід Ігорів” поема, героїчна пісняМонументалізмНестор “Повість минулих літ” літописБарокоГ.Сковорода “De libertate”
“Всякому місту – звичай і права”“Бджола та Шершень”лірика гром.
лірика гром.
Байка епічна
КласицизмІ. Котляревський“Наталка Полтавка”
“Енеїда”драма
поема
СентименталізмГ. Квітка-Основ’яненко“Маруся” повість соц.-побут.
Романтизм Т.Шевченко “До Основ’яненка”
“Катерина”“Гайдамаки”лірика
поема
поема
М. Вовчок (Вілінська) “Максим Гримач” оповіданняМ. Вовчок (Вілінська) “Максим Гримач” оповіданняО. Гончар “За мить щастя” новела
В. Сосюра“Любіть Україну” лірика гром.
Реалізм Т.Шевченко “Мені однаково”
“Кавказ”“Сон” (комедія)
“І мертвим і живим…”
“Заповіт”лірика невільнича
поема сатир.
поема сатир.
поема-послання
лірика
І. Нечуй-Левицький“Кайдашева сім’я” повість сусп.-побут.
П. Мирний (Рудченко) “Хіба ревуть воли як ясла повні?” роман соц.-псих.
І. Карпенко-Карий (Тобілевич) “Мартин Боруля” трагікомедіяМодернізм М. Куліш“Мина Мазайло” трагікомедіяІ. Драч “Балада про соняшник” лірикаНеоромантизм Л. Українка (Косач) “Contra spem spero!”
“Лісова пісня”лірика гром.
драма-феєрія
І.Франко “Гімн”
“Чого являєшся мені у сні”
“Мойсей” лірика гром.
Лірика інтимнапоема-притча
М. Коцюбинський“Тіні забутих предків” повістьО.Кобилянська“Земля” повість соц.-псих.
О. Довженко “Україна в огні” “Зачарована Десна” кіноповість кіноповістьГ. Тютюнник“Три зозулі з поклоном” новела
Л. Костенко “Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско”роман у віршах історлірика
лірика
І. Багряний (Лозов’ягін) “Тигролови” роман пригодн.
М. Вороний “Блакитна Панна” лірикаП. Тичина “О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить” лірикалірикалірикаБогдан-Ігор Антонич “Різдво” лірикаЮ. Яновський“Вершники” роман у новелахНеокласицизм М. Рильський“Молюсь і вірю” лірикаЄ. Маланюк“Стилет чи стилос” лірикаІмпресіонізмМ. Коцюбинський“Intermezzo” новела
В. Винниченко “Момент” новела
ЕкспресіонізмВ. Стефаник“Камінний хрест” новела
М. Хвильовий (Фітільов) “Я (романтика)” новела
ЕкзистенціалізмВ. Підмогильний“Місто” роман урбаніст.
Символізм О. Олесь (Кандиба) “Чари ночі”
“О слово рідне! Орле скутий!” лірика
лірикаСюрреалізм В. Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я”
“О земле втрачена, явися! лірика
лірика невільн.
НеонародникиА. Малишко“Пісня про рушник” пісняВ. Симоненко “Лебеді материнства” лірикаО. Вишня (Губенко) “Моя автобіографія” усмішкаПрисвяти:
М.Коцюбинський – «Intermezzo» (Кононівським полям)
Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену)
«Гайдамаки» (Григоровичу на пам'ять 22.04.1838)
«Катерина» (Жуковському)
М.Хвильовий – «Я (Романтика)» («Цвітові яблуні»)
Г.Тютюнник – «Три зозулі з поклоном» (Любові всевишній)
Празька школа: Євген Маланюк
Шістдесятники: Василь Симоненко, Іван Драч, Григір Тютюнник, Ліна Костенко
Письменники-емігранти: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь
Дисиденти: Василь Стус
Стопи: двоскладові: хорей (—́ U); ямб (U —́ ); спондей ( —́ —́ ); пірихій ( U U )
трискладові: дактиль ( —́ U U ); амфібрахій ( U —́ U ); анапест ( U U —́ )
Види лірики:
1) громадянська (політична) – опис подій суспільно-політичного життя; оспівування відомих історичних осіб, виявлення патріотичного почуття, любов до Батьківщини;
2) філософська – відображення проблем буття людини та суспільства (життя і смерть, любов і ненависть, призначення людини у світі);
3) пейзажна – роздуми і почуття поета, викликані картинами та явищами природи;
4) інтимна – переживання героя, пов’язані з його особистим життям.
Цитати:
Іван Вишенський
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Григорій Квітка-Основ’яненко
Т.Шевченко вважав Г. Квітку- Основ’яненка засновником нової української прози. Батько української повісті
Тарас Шевченко
«Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
Пантелеймон Куліш
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
Марко Вовчок
«Основоположниця дитячої української прози»
Панас Мирний
«Корифей української прози»
Ольга Кобилянська
«Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський
«Сонцепоклонник»
«Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
Павло Тичина
«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий
«Основоположник української прози ХХст.»
Іван Нечуй-Левицький
«Всеобіймаюче Око України»
Остап Вишня
«Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
Андрій Малишко
«Солов’яне серце України»
Іван Драч
«Сонячний поет»
Василь Стус
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
«Жив, любив і не набрався скверни»
Є. Маланюк
«Імператор залізних строф»
Де розгортаються події:
1) у Тополівці – Україна в огні
2)у Харкові – Мина Мазайло
3)у Семигорах – Кайдашева сімя
4)у Пісках – Хіба ревуть воли як ясла повні
5)в Україні, Сибіру й Петербургу – Сон
6)біля Кононівки – Інтермеццо
7)на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині – Чорна рада
Назва угрупування Час існування Головні представники
Авангард 1925-1930 Валер'ян Поліщук, Олександр Левада, Леонід Чернов (Малошийченко), Раїса Троянкер, Віктор ЯринаАспанфут (на базі літературної групи «Фламінго») 1921-1924 Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Юліан Шпол, Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан, Марко Терещенко, Микола Бажан, Юрій Яновський, Олекса Влизько, Володимир Ярошенко
Неокласики1920-ті Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт, Максим РильськийПлуг 1931-1932 Сергій Пилипенко, Андрій Головко, Андрій Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олександр Копиленко, Докія Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, Павло Усенко
Гарт 1923-1925 Василь Еллан-Блакитний, Іван Кулик, Володимир Сосюра, Валер'ян Поліщук, Майк Йогансен, Павло Тичина. Олександр Довженко, Микола ХвильовийЛанка 1924-1926 Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Тодось Осьмачка, Борис Тенета, В. Івченко, Григорій Косинка, Яків Качура, Яків Савченко
Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) 1926-1928 Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Марк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко
Майстерня революційного слова (МАРС) 1924-1929 Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Фальківський, Тодось Осьмачка, Борис Тенета, Іван Багряний, Гордій Брасюк, Марія Галич
Празька школа 1920-ті Юрій Липа, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Галина Мазуренко, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, Є. Маланюк
Мистецький український рух (МУР) 1945-1948 Віктор Петров, Ігор Костецький, Улас Самчук, Юрій Шевельов, Володимир Державин, Олег Зуєвський, Михайло Орест, Іван Багряний, Юрій Косач, Василь Барка, Докія Гуменна, Тодось Осьмачка




















«Зі своїм запорозьким бурлацтвом він самовільно влетів у метушливий світ олімпійських маскарадів, його сміх розітнувся голосною луною», – сказав Євген Сверстюк про Івана Котляревського.
Слова Івана Франка «Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим» присвячено Тарасу Шевченкові.
«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», – стверджує в своєму творі Тарас Шевченко.
Із закликом
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
до українців звернувся Тарас Шевченко.
Чотири сонця у «Слові про Ігорів похід» символізують князів – учасників походу.
«Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», – сказав Микола Костомаров про Григорія Сковороду.
Рядками «У всякого своя доля, і свій шлях широкий» починається твір Тараса Шевченка.
«А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода – головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату його спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро», – так схарактеризовано героя твору Марко Вовчок.
Рядки
Ще молитесь, далекий брате,
Серед Звенигородських піль.
Ще не стомились карбувати
В коштовних ямбах вічний біль.
присвячені Максиму Рильському.
Хвильовий очолював ВАПЛІТЕ.
«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє» – лейтмотив кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна».
Образ церковної чаші як символ незнищенності українського народу наявний у творі «Жовтий князь» Василя Барки.
«…Зла сатира на… любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!» – так сказав письменник про свій твір «Хазяїн»
«Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані аж за жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима…», – стосується Кирила Тура .
«Якби автор пішов напролом, замість «латинське» плем’я написав «українське», то про видання цього твору, про його поширення не могло б бути мови», – писав О. Кониський про твір «Енеїда».
Слова Т.Шевченка
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце в небі сяє,
Тебе не забудуть!
викарбовано на пам’ятнику Іванові Котляревському.
Рядки:
«Не поет – бо це ж до болю мало,
Не трибун – бо це лиш рупор мас»
Характеризують Тараса Шевченка.
«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», – пише автор твору «Чорна рада».
Характеристика «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне» стосується образу Марусі Кайдашихи («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького).
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись» адресоване Лукашеві («Лісова пісня»).
«Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, – не повірили, я написав...» «Марусю» (Григорій Квітка-Основ'яненко).
«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», – стверджує в своєму творі Тарас Шевченко.
Згубна пристрасть «стяжання для стяжання» висміяна у творі «Хазяїн».
Основна проблема повісті Ольги Кобилянської «Людина» емансипація жінки.
«Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне», – пише автор у передмові до свого твору «Маруся».
«Де згода в сімействі, де мир і тишина, / Щасливі там люди, блаженна сторона», – заявляють герої твору «Наталка Полтавка».
В уривку твору «Чорна рада» «Був він сином паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сам вийшов був на попи. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська» йдеться про Шрама.
«Будинок із багатьма прибудовами і надбудовами», – так академiк Олександр Бiлецький образно визначив своєрiднiсть композиції твору «Хiба ревуть воли, як ясла повнi» Панаса Мирного.
«А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», – писав про своїх батьків Павло Губенко ( Вишня).
Спогадами, викликаними «довгою розлукою з землею батьків», і бажанням «усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел» пояснює написання свого твору Олександр Довженко.
«За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», – каже синові героїня твору Василя Симоненка.
Присвятою «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933» починається твір «Марія».
Рядки
І радісним буремним громом
Спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці –
Слова шугають над Дніпром
є в творі «Сто років, як сконала Січ».
Вислів Олеся Гончара: «…Це справжня весняна повінь народної мови, що звільнилася від церковної книжності, кожне її слово – то карби живої думки народу, сказаної на повен голос», – це оцінка твору «Енеїда».
Прочитайте уривок поезії Тараса Шевченка та з'ясуйте, кому присвячений твір
...Замовк неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де вперше витав,
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою, –
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Іванові Котляревському
В уривку «Мав дві дочки. Одна – Катрею звали – вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга – Тетяна, так собі підліток, невеличечка» йдеться про головного героя твору «Максим Гримач».
Персонаж роману «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, який звертається до козаків: «Послужив я православному християнству з батьком Хмельницьким, послужу вам, дітки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля», – це Шрам.
Слова «Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась!» належать Прокопові («Інститутка»).
«Будущина в руках нового покоління, i чим більше вийде з школи людей з чесним i правдивим поглядом на свої обов’язки перед громадою, тим скоріше виросте серед людей найбільша сума справедливості!» – заявляє персонаж комедії «Хазяїн» Калинович.
Прочитайте уривок i визначте, внутрiшнi переживання якого лiтературного героя вiн передає.
«Чекайте лишень! Ось вони заговорять своїм язиком, тi селяни, i тодi почуєте, що вони думають про вас, – мовив вiн сам до себе. Думка про конечність розбуджування селян до політичного життя, органiзування їх для полiтичної боротьби за свої права виступила в його душi не як далекий теоретичний постулат, а як справа невiдхильно потрiбна, без якої навiть найбiльшому народолюбцевi не можна й кроку зробити наперед». Євгенiя Рафаловича («Перехреснi стежки» Iвана Франка).
Українській письменниці та громадському діячеві Наталі Кобринській присвячено твір Ольги Кобилянської.
Кульмінацією роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада» є вибори гетьмана.
Слова «Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась!» належать Прокопові («Інститутка»).
Характеристика Леоніда Новиченка «поезія рідної природи, сприйнятої через прекрасні фольклорні образи, поезія мрії про щасливе, гармонійне, красиве життя» стосується драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Першим твором нової української літератури є «Енеїда».
Особливiсть композицiї поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» в тому, що вона має два вступи.
У сюжеті твору «Камінний хрест» слова головного героя «Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не бійси, є і моє, і твоє» є розв’язкою.
«Ну як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись i вiтер пропаде!» – слова Мавки («Лiсова пiсня» Лесi Українки).
Прочитайте уривок і з'ясуйте автора й назву твору.
«Ось він стоїть мов остовпілий, пізнавши в тій жінці, котрої бездонну недолю знав із оповідань її мужа, – її, свій ідеал, свою Реґіну, своє вимріяне щастя... Він стоїть і дивиться на неї з виразом дикого перестраху. Дивиться і не бачить нічого, не тямить нічого, тільки в мізку чує якусь ваготу, мов від наглого удару обухом... Виглядала, як багато інших жінок, а її спокій надавав їй навіть вираз якоїсь тупості і байдужості. Се страшенно болюче вразило Євгенія; се було так, немовби хтось із вівтаря, виставленого в його душі, здирав найкращі окраси». Іван Франко, «Перехресні стежки».
Нова українська драматургія започаткована твором Івана Котляревського.
«Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», – сказав Микола Костомаров про Григорія Сковороду.
Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького» ? Ігор.
Видатним твором полемічної літератури є «Послання до єпископів».
Вислів «Випускає він десять соколів на стадо лебедів» («Слово про похід Ігорів») означає гру на гуслях.
«Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!» – так славить Богдана Хмельницького Григорій Сковорода.
«Любовi всевишнiй присвячується...» – рядок iз твору «Три зозулi з поклоном» Григора Тютюнника.
Рядки
Ще молитесь, далекий брате,
Серед Звенигородських піль.
Ще не стомились карбувати
В коштовних ямбах вічний біль.Максиму Рильському
Уривок «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий» узятий із твору «Зачарована Десна» Олександра Довженка.
В уривку «Усе пригнула по-своєму,.. усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла... Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась, і бог їі знає, що їй таке було: тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить» схарактеризована Інститутка («Інститутка»).
«Сліди битви сценариста з письменником» видно у творі «Україна в огні».
Мина Товченик і Купріян Хуторний є персонажами твору «Україна в огні».
Питання «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?..» поставлене в поезії Павла Тичини.
Рядки: «Сто років мучених надій,і сподівань, і вір, і кровісинів, що за любов тавровані,то серць, як сто палахкотінь...»,– належать Василеві Стусу
«Жив, любив і не набрався скверни», – пише про свій життєвий шлях Василь Стус.
Про «дiвчину з легенди» йдеться у творі «Маруся Чурай» Лiни Костенко.
Рядки «І собором дзвінким Україна написалась на стінах тюрми» є в творі «На колимськім морозі калина».
«Непереможним бажанням... усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел. І перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих» пояснює написання свого твору Олександр Довженко.
Мусієві Половцю («Подвійне коло») належать слова «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду».
Автор поезії, де є рядки
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом,
моє серце в ведмежий барліг...
Василь Стус.
Літературне об’єднання українських письменників у еміграції, що діяло після Другої світової війни МУР.
Батьківщину, як і рідну матір, не обирають – це провідна думка вірша «Лебеді материнства» Василя Симоненка.
«Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! У моєму сміхові завжди бачив народ…», – сказав Остап Вишня.


Приложенные файлы

  • docx 14684316
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий