Вікова та педагогічна психологія(Схеми-опори)


Запорізький педагогічний коледж






О.М.Мельник

Вікова та педагогічна
психологія
(схеми – опори)




















Запоріжжя
2005р.

Укладач: кандидат педагогічних наук О.М.Мельник


Комп’ютерна верстка: В.М.Смоляк




















© Мельник О.М. Методичний посібник (схеми – опори). Вікова та педагогічна психологія.-Запоріжжя.-2005р.49с. Вікова психологія .

Тема № 1 : Предмет вікової психології . Проблема психічного розвитку дитини
Завдання та проблеми вікової психології на сучасному етапі .Предмет вікової психології . Зв'язок вікової психології з іншими науками .
Особливості використання методів вивчення психіки у віковій психології . Характеристика методів вивчення психіки дитини . Принципи вивчення психіки дитини .
Поняття про розвиток та його характеристики . Нерівномірність психічного розвитку . Фактори та рушійні сили розвитку . Роль вроджених передумов в психічному розвитку дитини . Середовище як джерело та умова психічного розвитку дитини .
Поняття віку . Критерії вікової періодизації . Поняття провідного виду діяльності .
Вікові та індивідуальні особливості .
Ключові поняття : вікова психологія , предмет вікової психології , методи вікової психології , розвиток , темп розвитку , вік , вікова періодизація , фактори , рушійні сили розвитку , кризи розвитку , вікові та індивідуальні особливості , сензитивні періоди , акселерація .

Предметом вікової психології є дослідження закономірностей психічного розвитку людини на різних етапах її індивідуального життя (або її онтогенезу):
виникнення і розвиток психічних процесів, властивостей;
зумовлену віком динаміку співвідношення між ними;
становлення психічних якостей підростаючої особистості;
вікові можливості засвоєння знань;
провідні фактори розвитку та формування особистості;
новоутворення, що з’являються з віком у діяльності людини;
розкриває умови, що визначають процес розвитку;
з’ясовує роль цінностей у формуванні індивіда;
вивчає рушійні сили індивідуального розвитку;
закономірності переходу від нижчих до вищих стадій;
з’ясування індивідуально-типологічних відмінностей у розвитку.
ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

Дитяча
Молодшого школяра
Підлітка
Юнацтва
Дорослої людини
Геронто-психологія

Педагогічна психологія – вивчає психологічні закономірності навчання і виховання:
пізнавальна діяльність і розумовий розвиток учнів;
формування дитини як свідомого суб’єкту пізнання, спілкування;
форми і методи управління розумовою діяльністю учнів;
закономірності формування пізнавальних процесів;
психологія праці вчителя;
взаємовідносини вчителя, учня, дітей в колективі.
Педагогічна психологія

Психологія навчання
Психологія виховання
Психологія вчителя


Принципи вивчення психіки дитини

Детермінізм
Єдність психіки і діяльності
Об’єктивності
Розвитку

Методи вікової психології

Спостереження Бесіда

Експеримент Інтерв’ю

Близнюковий Соціометрія

Аналіз продуктів діяльності Тести
Метод незалежних
Досягнень Інтелекту Креативності
Особистості Проективні
Загальні закономірності психічного розвитку дитини
Розвиток – це зміни живої людської системи:
не випадкові
послідовні
прогресивні
характеризують рух від нижчих
до вищих рівнів їхнє структурне
і функціональне вдосконалення
Ведуча діяльність – діяльність, в якій передусім задовольняються актуальні потреби індивіда, що розвивається, формуються пізнавальні, емоційні та інші процеси (О.М.Леонтьєв)
Ознаки провідної діяльності
По-перше, у формі провідної діяльності виникають і диференціюються нові види діяльності;
По-друге, в ній перебудовуються й формуються окремі психічні функції;
По-третє, вона визначає зміни особистості.
Н --> Р Б
ЗНР В С
ЗАР А
Фактори розвитку особистості
"Органічне дозрівання і його вростання у людську культуру, і систему людських відносин зміни в єдиний процес. У цьому полягає основна специфіка психічного розвитку людського індивіда".
(Л.С.Виготський)
Віковий період
Ведуча діяльність
На що спрямована діяльність
Яка сфера психіки розвивається
Новоутворення віку

Немовля (нар.-1 рік)
Безпосереднє емоційне спілкування
На пізнання відношень
Особистісне (потребнісно-емоційне)
Потреба в спілкуванні, емоційні відносини

Раннє дитинство (1-3 роки)
Предметно-маніпулятивна
На пізнання предмету
Пізнавальні процеси
Мова і наочно-дійове мислення

Дошкільний (3-6 років)
Рольова гра
На пізнання відношень
Особистісна (потребнісно-емоційна)
Потреба в суспільно-значимій і суспільно-оцінювальній діяльності

Молодший шкільний (6-10 років)
Навчальна
На пізнання основ наук
Інтелектуально-пізнавальна
Довільність. Внутрішній план дій. Рефлексія.

Підлітковий (10-15років)
Діяльність і спілкування в процесі навчання і організованої трудової діяльності
На пізнання відносин в різних ситуаціях
Особистісна (потребнісно-мотиваційна)
"Прагнення до дорослості, самооцінка, підкорення нормам колективного життя"

Старший шкільний (15017)
Навчально-професійна
На пізнання професії
Пізнавальна
Світогляд, професійні інтереси

Рушійні сили розвитку
+ ? -
між новими потребами і засобами їх задоволення
між досягненням рівня розвитку і способам життя індивіда
між очікуваним і теперішнім

Криза – період в житті людини, коли протягом відносно короткого часу виявляться різні і суттєві психічні зрушення і зміни особистості, розвиток набуває бурхливого, стрімкого, кризового відтінку.
Особливості кризових періодів:
Межі їх невиразні, розмиті. Наступає непомітно.
Апогей кризи для оточуючих виявляється у зміни поведінки дитини її "самовихованості"
Розвиток під час кризи має переважно негативний характер.
Сенситивні – найбільш сприятливі періоди для становлення окремих видів психічної діяльності.
Вік – своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійких якісними особливостями.
Критеріями визначення основних періодів індивідуального психічного розвитку є якісні та суттєві ознаки, взяти в їх системному зв’язку, що виявляє характерні для кожного віку цілісні новоутворення (психічні й соціальні зміни і житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, ставлення до середовища, увесь хід розвитку на даному етапі.
(Л.С.Виготський)
Тема № 2 : Психологія періоду немовлят та раннього віку .

Головні лінії психічного розвитку дитини від народження до 3 – х років . Вроджені особливості та дозрівання нервової системи дитини в перші роки життя .
Соціальна ситуація розвитку новонародженого , немовляти та дитини раннього віку. Передумови розвитку особистості в віці немовляти та в ранньому дитинстві .
Значення емоційного спілкування та предметної діяльності для психічного розвитку дитини . Значення прямоходіння для розвитку дитини .
Криза першого року життя . Криза 3 – х років . Новоутворення , пов'язані з періодом кризи .
Головні досягнення в розвитку дитини до 3 – х років .

Ключові поняття : новонароджений , немовля , ранній вік , " комплекс пожвавлення " , емоційне спілкування , маніпулювання , предметна діяльність , прямоходіння , криза першого року життя , криза 3 –х років .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :

Значення емоційного спілкування та предметної діяльності для психічного розвитку дитини . / ПФ.С.49.ПР.О.165 /
Покажіть значення кризи 3 – х років для розвитку дитини . / ПФ.С.48.ПР.Р.149 /
Доведіть , що виникнення сюжетно – рольової гри в ранньому віці тісно пов"язане з предметною діяльністю дитини . / ПФ.С.61.ПП.Р.227 / .
Доведіть значення першого року життя для подальшого розвитку дитини та формування її особистості . / ПФ.С.48.ПР.Р.155 / .
Психологічна характеристика дитини від
народження до трьох років
Характеризуючи стадії розвитку особистості, опиратись на положення:
Розвиток дитини із самого початку є соціальний процес.
Розвиток психіки здійснюється в процесі активної діяльності самої дитини.
Діяльність дитини завжди опосередкована відносинами дитини і дорослого
Стадія немовляти
Фаза новонародженості – критична втрата ваги.
„Ніколи ще людина не стоїть так близько до смерті, як у години свого народження” ( П.П. Булонський)
Вага: 3 – 3,5 кг., ріст: 48 – 50 см., вага мозку 400гр.
Слухове зосередження: 2 – 4 тиждень, зорове – 3 – 4 тиждень.
Орієнтувальна активність (3 тиждень) – власне психічне життя.
На протязі першого півроку (2 місяці)
з’являється „комплекс пожвавлення”:
Виділення дорослого з навколишньої діяльності.
Мімічна усмішка: специфічно голосове (гуління) спілкування.
Активне запрошення дорослого до спілкування.
Провідна діяльність: безпосереднє емоційне спілкування.
З трьох місяців – впізнавання матері, 4–5 місяців – близьких.
З трьох місяців – гуління, 6–7 лепетання, з 9 місяців – відповідь на звук, який чує.
Слово дорослого починає регулювати поведінку.
Сидіння – 6 – 8 місяців, стоїть самостійно –
8 – 9 м, на кінець 1 року – перші кроки.
Рука стає органом пізнання.
Сензитивний період для розвитку мови : 200 слів – 2 рік життя, 1 тис. -1,5 тис. -3 роки.
Криза трьох років „Я сам” Зачатки довільної поведінки.
Перетворення із безпомічної істоти на активного діяча в найближчому суспільному середовищі.
Ранній вік (1-3 роки)
Ведуча діяльність: предметно – маніпулятивна.
Новоутворення: - пряма хода
-предметна діяльність
-оволодіння мовою

Ведуча потреба практична діяльність
ділове спілкування з дорослим




планування
дій
саморегуляція
поведінки

збільшення
словника
оволодіння
слуханням форми діалогу

удосконалення
розуміння мови власна
активна мова дво-трислівні
речення

наочно – дійове мислення
зачатки вольових дій
прагнення до самостійності: криза трьох років „Я – сам”.
егоцентричне мовлення
перші прояви довільності уваги
розвиток стосунків з однолітками
зачатки довільної поведінки, наслідуваність дорослих
розвиток сприймання (форма, колір, розмір), емоційність
нестійкість мотивів, бажань
розвиток соціальних почуттів (сім’я )
Перетворюється із безпомічної істоти на активного діяча в найближчому соціальному оточенні.

Тема № 3 : Психологія розвитку дитини дошкільного віку .

Особливості розвитку дитини дошкільного віку . Гра як провідний вид діяльності та особливості її розвитку . Значення гри та продуктивних видів діяльності в психічному розвитку дитини .
Особливості формування дитячої особистості . Особливості формування самооцінки та самосвідомості дитини . Збагачення емоційної сфери та розвиток вищих почуттів . Розвиток довільної поведінки . Головні новоутворення в дошкільному віці .

Ключові поняття : ігрова діяльність , сюжетно – рольова гра , довільна поведінка , вищі почуття , самооцінка , самосвідомість , продуктивні види діяльності , особистість .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :

- Дайте характеристику структурі сюжетно – рольової гри дитини – дошкільника .
/ ПФ.С.51.ПП.О.178 / .
В чому виявляється схематизм і творчість дитячих малюнків ? / ПФ.С.66.ПР.О.251/.
Розкрийте суть головних новоутворень в дошкільному віці . / ПФ.С.66.ПР.Р.256 / .
Психологія розвитку дитини дошкільного віку.
Соціальна ситуація розвитку
З’являється коло елементарних обов’язків ;
Взаємини з дорослими набувають нових форм : спільні дії поступово закінчуються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого;
З являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, якщо вона стає власною програмою дитини;
Вступає у певні стосунки з однолітками
Внутрішня порція стосовно інших характеризується усвідомлення власного „Я” та своїх вчинків, інтереси до світу дорослих, їхньої діяльності, взаємин

Гра як доступна форма освоєння зовнішнього світу
Прагнення ? можливості = ГРА
БРАТИ УЧАСТЬ У ЖИТТІ ТА ДІЯЬНОСТІ ДОРОСЛИХ
ГРА

З предметами рольова сюжетно-рольова дидактична
( з правилами)
Підготовка до школи, майбутнього життя
Вміння підкорятись правилам
Розвиток моторики , психічних процесів
Готує до трудової діяльності
Вчиться керувати своєю поведінкою, підкорюватись правилам гри
+Трудова діяльність + Учбова діяльність + Образотворча діяльність

НОВОУТВОРЕННЯ
Формування підпорядкування мотивів створення можливості для довільної поведінки
Розвиток самосвідомості
Мислення від наочно-дійового до наочно-образного
Розвиток відтворюючої уяви
Збільшення словникового запасу, оволодіння елементами граматичної будови мови
Формування власне мнемічних дій
Виникають вищі почуття
Воля як здатність домагатись певної мети
Спілкування з дорослими: від зовнішнього контакту до свідомого й добровільного підкорення дорослому
Самооцінка формується на основі оціночних суджень дорослого
Потреба в суспільно значимій і суспільно оцінювальній діяльності


Тема № 4 : Психологія готовності дитини до навчання в школі .

Поняття готовності дитини до школи .та обгрунтування її необхідності . Характеристика основних компонентів психологічної готовності дитини до шкільного навчання . Формування внутрішньої позиції школяра .
Зміст кризи 6-7 років .
Особливості навчання і розвитку шестирічних дітей .

Ключові поняття : криза 6 – 7 років , мотиваційна , емоційно – вольова , моральна , інтелектуальна , особистісна , фізична , спеціальна готовність .

Орієнтовна тематика практичних завдань :
Вивчення готовності дитини до шкільного навчання . / ПФ.С.66.ПР.Р.256 / .
Складання психолого – педагогічної характеристики на дитину .
/ ПФ.С.49.ПР.О.165 / .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Покажіть різницю між спеціальною та інтелектуальною готовністю дитини до школи . / ПФ.Д.47.ПП.О.144 / .
Покажіть значення кризи 6 – 7 років для психічного та особистісного розвитку дитини . / ПФ.С.48.ПР.Р.149 / .
Умови , що сприяють формуванню у дитини внутрішньої позиції школяра .
/ ПФ.С.66.ПР.Р.256 / .

Лист показників психологічної готовності дітей 6- 7 років до навчання в школі

Компонени психологічної готовності
Критерії розвитку психологічних якостей і функцій дитини

1.Фізична готовність
1.Розвинена тонка моторика пальців рук і долоні. Великий палець руки повинен утворювати з рештою пальців прямий кут.
2.Добре розвинені м’язи спини, відсутність патологій в розвитку хребта.
3.Вміння координувати рухи та зір.
4.Повноцінний зір.
5.Добре розвинене слухове сприйняття.
6.Врівноваження сили нервових процесів збудження і гальмування. Вміння застосовувати вольові зусилля в різних ситуаціях.

2.Інтелектуальна готовність
1.Наявніть наочо-образного та логічнго мислення на поччатковій стадії розвитку.
2.Володіння ситстемою уявлень про живу, неживу природу і соціальні явища, згідно з вимогами програми.
3.Наявність творчої уяви, як нового утворення дошкільного дитинства.
4.Розвинене діалгічне та монологічне мовлення. Вміння довільно вступати в діалог, складати прості, складносуряді та складнопідрядні речення, короткі оповідання.
5.Наявність словникового запасу, що відповідає данному віку. Добре розвинена звукова культура мовлення.
6.Проява допитливості й пізнавальної активності. Вміння і бажання ставити запитання. Вимагати об’єктивної відповіді на них.
7.Наявність довільної уваги і добре розвинених психічних процесів, необхідних для успішного навчання в школі.

3.Мотиваційна готовність
1.Адекватність бажання відвідувати школу.
2.Наявніст позитивних мотивів.

4.Соціальна готовність
1.Відсутність шкільної фобії (страху).
2.Розуміння соціальної ролі вчителя, що відрізняїться від функцій вихователя і мами.
3.Розуміння власної соціальної ролі майбутнього навчання, для якого провідною діяльністю є не гра, а навчання, яке базується на праці й нових обов’язках.



5.Рівень розвитку спілкування
1.Довільність в спілкуванні з дорослими, вміння прийняти навчальне завдання і вкзівки дорослого.
2.Відсутність безпосередньості і імпульсивності в спілкувнні.
3.Розуіння іронічного і жартівливого тону дорослого і адекватна реакція нанього.
4.Вміння будувати взаємовідносини з однолітками, займаючи подвійну позицію в процесі спільної діяльності.
5.Чітке виконання правил гри.
6.Вміння самостійно організувти спільну діяльність.

6. Особистий розвиток
1.Адекватність самооцінки і вміння об’єктивно оцінювати вчинки оточуючих.
2.Володіння нормами поведінки.
3.Глибина і стійкість у проявленні почуттів. Довільність у керуванні емоціями і почуттями.


План психолого-педагогічного обстеження дитини
№ п/п
Компоненти психологічної готовності до школи
Показники
Методи визначення
Результати обстеження (рівні-від найвищого)

1
2
3
4
5

1
Мотиваційна готовність до школи
1.Бажання йти до школи
2.Уявлення про школу
3.Співвідношення бажання і уявлень
1.Спостереження за іграми та заняттями дитини
2.Індивідуальна бесіда з дитиною
1.Бажання йти до школи ґрунтується на адекватному уявленні про неї
2.Бажання йти до школи ґрунтується на поверховому уявленні про неї
3.Побоювання, острах перед школою

2
Емоційно-вольова готовність до школи
1.Здатність діяти за правилами під час виконання завдань та в поведінці
2.Уміння доводити справу до кінця, висока працездатність
3.Ставлення до труднощів
4.Самостійність
5.Темп роботи
6.Уміння оцінювати свою роботу
7.Ставлення до оцінки
1.Конструювання за зразком чи схемою
2.Виконання завдань за зразком чи схемою (час зафіксований-5хв.)
3.Спостереження за дитиною під час обстеження
4.Бесіда з батьками про домашні заняття й обов’язки дитини, її реакції на похвалу і зауваження про заняття у студії, гуртку, секції
1.Самостійне і правильне виконання завдань у належному темпі. Адекватне ставлення до труднощів і оцінки
2.Уміння виокремлювати труднощі й звертатися за допомогою до дорослого. Потреба у додатковому стимулюванні(нагадуванні умови, підтримці).Адекватна оцінка.
3.Невміння помічати труднощі, дотримувати правил, зразка, самостійне виконання завдання з помилками. Темп швидкий або надто повільний, неадекватна оцінка

3
Розумова готовність до школи:
а)загальна обізнаність із навколишнім, елементами світогляду
б)рівень розвитку пізнавальної діяльності, особливості сприймання, пам’яті, мовлення, мислення, уяви
в)володіння деякими елементами учбових навичок(навички лічби, фонематичний аналіз слова, читання, письмо)
1.Зміст уяви дитини про навколишнє, про живу і неживу природу, про деякі соціальні явища.
2.Системність уявлень
3.Вміння сприймати завдання, не полегшуючи його умову
4. Способи виконання завдань
5. Вміння усвідомлювати, визначати способи виконання завдань, внутрішній план дії
6. Стан звуковимови, словесний запас, зв’язне мовлення
7. Вміння здійснювати звуковий аналіз слова, стань читання, математичні уявлення, підготовка до письма
1.Індивідуальна бесіда з дитиною
2.Завдання
на класифікацію
3.Завдання на порівняння
4.Розв’язування простих математичних задач
5.Аналіз мовних звітів дитини про хід і способи виконання завдань
6.Пропозиція розповісти знайомі вірші, загадки
7.Завдання на розуміння складу числа, володіння прямою, зворотною, порядковою лічбою, звуковий аналіз слова, читання, письмо
1.У дитини широке коло уявлення про навколишній світ, вони елементарно систематизовані. Завдання сприймає і виконує адекватними способами, виділяє й усвідомлює загальний спосіб розв’язування типових задач. Володіє пропедевтичними навчальними навичками
2.У дитини широке коло уявлень, проте вони не систематизовані. Задачі розв’язує правильно, спосіб
розв’язання відокремлює для кожної конкретної задачі. Навчальними навичками володіє не рівномірно: математичними- краще, ніж мовними
3.У дитини скупі фрагментарні уявлення про навколишнє. Завдання виконує правильно, але способи не відокремлює. Звуковий аналіз слова не здійснює. Не вміє читати, або читає по буквах

4
Соціально-психологічна готовність до школи
1.Уміння будувати свої взаємини з однолітками
2.Самопочуття дитини у сім’ї
3.Уміння будувати свої взаємовідносини з дорослими, учителем
1.Спостереження за дітьми під час ігор та занять
2.Оцінка дитиною різних вчинків літературних персонажів, однолітків, дорослих
3.Бесіда з вихователем дитячого садка про взаємини дитини
4.Бесіда з батьками
5.Гра ”Вибір у дії”
6.Завдання ”Малюнок сім’ї”
1.Дитина добре входить у взаємини з однолітками, її охоче приймають до розмов, ігор. Звертається із запитаннями до вчителя; э почуття захищеності;
спокійно і відповідально ставиться д зауважень дорослого
3.Пасивна поведінка, підкоряється одноліткам, часто самотня.
У спілкуванні з дорослими несмілива, сором’язлива


Тема № 5 : Психологія молодшого школяра .

Анатомо – фізіологічні особливості молодшого школяра . Зміна соціальної ситуації розвитку в зв'язку з переходом дитини до школи . Розвиток пізнавальних процесів . Психологічні новоутворення молодшого школяра .
Навчальна діяльність як провідна та її структура .
Формування особистості молодшого школяра .Засвоєння моральних норм та правил поведінки , формування почуттів , волі характеру . Розвиток самооцінки та внутрішньої саморегуляції . Інтереси , здібності і шляхи їх розвитку у молодших школярів.
Дружба та товаришування , взаємовідносини з дорослими та однолітками .
Роль ігрової та трудової діяльності у формуванні особистості молодшого школяра .

Ключові поняття : молодший шкільний вік , навчальна , ігрова , трудова діяльність , внутрішня саморегуляція , самооцінка , пізнавальні процеси школяра .

Орієнтовна тематика практичних робіт :

- Визначення рівня пізнавальної активності молодшого школяра на уроках . /ПФ.С.56.ПП.Н.205 / .
Орієнтовна тематика самостійної роботи :

Особливості самооцінки та самоутвердження в молодшому шкільному віці . / /ПФ.С.49.ПР.О.165 /
Розвиток внутрішнього мовлення , емпіричного мислення , креативної уяви у молодших школярів .ПФ.Е.54.ПР.Р.194 /
Особливості навчальної діяльності молодшого школяра ./ ПФ.С.51.ПП.О.178 /
Розвиток спілкування молодшого школяра з однолітками .ПФ.Е.54.ПР.Р.199 /
Індивідуально – типологічні особливості молодшого школяра ./ ПФ.С.56.ПР.Р.204 /
Показники розвитку молодшого школяра
Вік
Стать
Зріст, м
Вага, кг
Окруж. Груд. Клітки,см

7 років
Дівчатка
122,1
23,2
58,4


Хлопчики
123,9
24,3
60,3

8 років
Дівчатка
126,5
25,7
58,9


Хлопчики
128,2
26,5
60,7

9 років
Дівчатка
132,0
28,3
62,8


Хлопчики
133,5
29,2
62,7

10 років
Дівчатка
138,8
31,2
66,8


Хлопчики
137,4
31,9
65,0

Анатомо-фізіологічні особливості Їх врахування
Кістково-сполучний апарат гнучкий Слідкувати за поставою, запобігати викривленню хребта
До 12 р. триває окостеніння пальців Важко даються точні рухи, фізхвилинки.
Збільшується вага всіх м’язів Зростає фізична сила, працездатність.
Дрібні м’язи руки недостатньо розвинені Недостатня координація рухів, які виконуються.
дрібними м’язами, фізхвилинки.
Розвиток рухового апарату Надмірна рухливість, її задоволення.
Збільшується рухливість нервових процесів Змінюють поведінку відповідно до вимог учителя.
Еластичність кришталика Правильна поза при письмі, відстань до дошки, книги.

Соціальна ситуація розвитку
Зміна соціальної позиції дитини – школяр


Зародження соціального „Я” дитини


Криза молодшого школяра:
втрата безпосередньої поведінки
манірність поведінки
симптом „гіркої цукерки”


Провідна діяльність – Навчальна


Новоутворення:
довільність та особлива якість психічних процесів
внутрішній план дій
рефлексія
Пізнавальні процеси молодшого школяра

Сприймання Мислення
- слабо диференційоване, - перехід від наочно-образного,
не вміють виділяти головне; конкретного до понятійного;
- формується спостереження - удосконалюються операції
- зростає швидкість , об’єм; мислення: від наочних дій
- орієнтуються на об’єм форму. до уявно-мовних і до
понятійно-мовних.
Мовлення Пам’ять
свідоме висловлення - зростає довільність, словесно-логічне;
різних форм слова; - довільне відтворення матеріалу;
оволодіння письмом , читання; - зміна мимовільної пам’яті;
зростає словниковий запас; - продуктивність, точність, міцність
урізноманітнення функцій запам’ятовування.
мовлення.
Уява
- яскрава, некерована;
- удосконалюється відтворювальна;
- формується творча;
Увага
Домінує мимовільна, слабість гальмівних процесів – нестійкість уваги. Зростає обсяг і стійкість. Пов’язана з важливістю навчального матеріалу: формується довільна – від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації власних цілей, контролю за їх виконанням.

Особливості особистості молодшого школяра
- довірливість, виконавчість
- наслідуваність дорослих
- з готовністю і інтересом оволодівають знаннями
- підвищена сприйнятливість, реактивність
- мало задумуються над складностями, проблемами

Потреби

В ігровій діяльності У хорошій оцінці

В рухах У схваленні з боку дорослих

У зовнішніх враженнях У почуті власної гідності

Самосвідомість і самооцінка
Рівень самосвідомості пов’язаний із внутрішньою позицією школяра.
Самооцінка здійснюється в навчальній діяльності.
Дитина оцінюється дорослими, від чого залежить емоційне благополуччя, внутрішня позиція. Навички самоконтролю, саморегуляції.
Усвідомлює статеву приналежність, починає свідомо регулювати свою поведінку.


Тема № 6 : Психологія підлітка .

Анатомо – фізіологічна перебудова організму підлітка та її відображення в психологічних особливостях віку .
Особливості розвитку психічних процесів та перебудова навчальної діяльності. Новоутворення у пізнавальній сфері підлітка : оволодіння навчальними прийомами розумової діяльності , підвищення рівня самостійності в навчанні .
Соціальна ситуація розвитку .Зміни у характері взаємин підлітка з дорослими. Група одноліток як фактор соціалізації підлітка . Почуття дорослості . Індивідуалізація підлітка . Новоутворення в особистісній сфері : розвиток самосвідомості та самооцінки ,
формування ціннісних орієнтацій , потреба у самоствердженні . Розвиток ідеалів , інтересів , переконань .

Ключові поняття : підлітковий вік , самоствердження , статеве дозрівання , самооцінка , самосвідомість , дружба , ідеал , інтереси , переконання , соціалізація , індивідуалізація , ціннісні орієнтації , почуття дорослості .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Особливості взаємовідносин підлітка з колективом однолітків . /ПФ.С.49.ПР.О.165/
Зміни , що відбуваються в навчальній діяльності підлітка . / ПФ.С.51.ПП.О.178 /
Розвиток ідеалів , інтересів , переконань у підлітка . / ПФ.С.62.ПР.О.232 /

Підлітковий вік
Анатомо-фізіологічні особливості, перебудова організму.

-статеве дозрівання, активізація залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток;
-прискорюється ріст, зміцнюється м’язково-скелетна система, зростає фізична сила;
-невідповідність розвитку серця і судин масі тіла;
-збагачуються асоціативні зварки між ділянками кори великих півкуль головного мозку, розвиваються лобні долі, внутрішньоклітинне ускладнення;
-досконалішими стають гальмівні процеси;
-інтенсивно розвивається друга сигнальна система;
-інтерес до зовнішності, новий образ свого фізичного „Я”;
-непропорційність розвитку частин тіла;
-незавершено окостеніння хребта;
-легені розвинені недостатньо, часте, неглибоке дихання;
-поява інтересу до осіб протилежної статі.

Соціальна ситуація розвитку
Л.С. Виготський „Основна особливість підліткового віку полягає в у неузгодженості процесів статевого дозрівання, загального органічного розвитку та соціального формування.”

Перехід від дитинства до дорослості
Однолітки Дорослі
*спілкуваня-центральне місце *не визнають нерівноправних
*зайняти сприятливе становищем стосунків
*спілкування виділяється в окрему *вимога поваги до особистості,
самостійну сферу життя самостійності
*спілкування як мотив навчання *невизнання розпоряджень
*зміна критеріїв оцінки однолітків дорослого, протест, нехтування
*”кодекс товариськості” обов’язками
*групи підлітків *егоцентризм підлітка - протис-
*близький друг і власне пізнання тавлення себе іншим – проба
*взаємини хлопчиків і дівчаток сил
*не хочуть розриву з
дорослими
*”б’ючи” батьків – перевіряє
міцність батьківської любові
Провідна діяльність:спілкування з однолітками в процесі різних видів діяльності (навчальної, суспільно – корисної, спортивної і т. д. ).
Криза 13 років: 1) Зниження продуктивності навчальної діяльності
2) Негативізм

Новоутворення
В особистій сфері В пізнавальній сфері
*становлення самосвідомості – довільність всіх психічних про -
відчуття дорослості цесів
- емансипація від батьків; увага: зростає обсяг, концентрація
- нове ставлення до навчання; стійкість, зосередження на
- романтичні стосунки з одноліт- мислених об’єктах
ками іншої статі; відчуття і сприймання: більш точні
- зовнішній вигляд і манера одягатися; і диференційовані, цілеспрямовані,
*самооцінка має стійкий характер, планомірні на з’ясування внутрішніх
визначає поведінку і діяльність властивостей
*емоційна збудливість, сила, важка *пам’ять: зростає обсяг, осмислення
керованість, слабкість контролю *мислення: абстрактне, понятійне,
*важливою є думка колективу оперують гіпотезами при вирішенні
*в основі дружби – спільність інтересів, інтелектуальних завдань
моральних почуттів, якостей *уява: довільність, імажитивні дії,
*нові бажання, прагнення значення // сигн. системи; мрія
*чутливість до засвоєння норм, цінностей *мовлення: інструмент творення та
та способів поведінки дорослих засіб вираження емоційних станів
*схильність до самоаналізу, інтерес до та вольової регуляції поведінки
внутрішнього світу *у навчанні перехід від емпіричних
*розвивається особистісна рефлексія знань до теоретичних понять
*когнітивний, оціночний і поведінковий *абстрагування, узагальнення,
компонент „Я” – концепція умовиводи
*відкритість до спілкування, *формуються розумові дії у
залежні від думки і ставлення дорослих внутрішньому плані
*розвиток вольових якостей *зміна мотивів навчання
*інтереси набувають глибини, *чутливість до оціночних суджень
спрямованості *категоричність суджень
*потяг до фантастики, пригод, таємничості *приваблює проблемний характер
*потреба у самовизначенні навчання
*розвиток ідеалів. *підліткова фантазія привабливої
професії
*життєва значущість знань


Тема № 7 : Психологія ранньої юності .

Анатомо – фізіологічні особливості розвитку в ранньому юнацькому віці . Соціальна ситуація розвитку . Навчально – продуктивна діяльність як провідна в ранньому юнацькому віці .
Особливості навчальної діяльності , формування індивідуального стилю пізнавальної діяльності , потреба в професійному самовизначенні та виборі життєвого шляху .
Особливості особистості старшого школяра та роль суспільно – корисної праці в її формуванні .
Самовиховання в юнацькому віці та шляхи керівництва ним .

Ключові поняття : юнацький вік , самовизначення , фізична зрілість , навчально – продуктивна діяльність , самовиховання , професійне самовизначення .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Дайте порівняльну характеристику особливостям навчальної діяльності підлітка і старшого школяра . / ПФ.С.49.ПР.О.165 /
Які фактори впливають на вибір життєвого шляху в ранньому юнацькому віці ?
/ ПФ.Е.54.ПР.Р.199 /
Самовиховання в юнацькому віці та шляхи керівництва ним . / ПФ.С.62.ПР.О.232 /.

. Психологія ранньої юності

Основне соціальне завдання – вибір професії, соціальне та особистісне самовизначення.
Провідна діяльність: навчально-професійна.

Новоутворення

Самовизначення
Потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе членом суспільства, зрозуміти себе, своє місце і призначення в житті.
Захист права на автономію.
Самовизначення – „початок дорослості”.
Дивляться на теперішнє з позицій майбутнього.
Вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів.
Початкова стадія фізичної зрілості і стадія завершення статевого дозрівання.
Формування особистості
вироблення поглядів і переконань;
пошук смислу життя взагалі і свого зокрема;
суспільна спрямованість;
власні оцінки, судження;
право на індивідуальність;
самовиховання;
процес відкриття власного „Я”;
зростає саморегуляція, контроль за власною поведінкою.
Протиріччя
?
прагнення проявити вольові зусилля у самовихованні;
чутливість до оцінки колективу;
прагнення до ідеалу і принциповість у великих справах;
прагнення проявляти витримку, самовладання.
не завжди позитивне ставлення до рекомендацій дорослих;
байдужість показна до неї;
безпринципність у малому;
безпосередність поведінки, імпульсивність.


Педагогічна психологія .

Тема № 1 : Основи психології навчання

Завдання психології навчання . Моделі навчання : комунікативна , операційна , розвиваюча .Фактори , що забезпечують успіх навчання : забезпечення інтересу , підвищення пізнавальної активності , організація уваги , самостійна робота / .
Поняття учіння та научіння як шляхів засвоєння дітьми соціального досвіду . Вміння вчитись як інтегральна якість : пізнавальні потреби , інтелектуальні якості , здібності , вміння контролювати і оцінювати .
Розвиваюче навчання , програмне навчання , діалогічне спілкування , індивідуалізація навчання .

Ключові поняття : навчання , розвиваюче , програмне навчання , моделі навчання , пізнавальні потреби , інтелектуальні якості , здіб7ності , вміння контролювати і оцінювати, індивідуалізація навчання ,учіння , научіння .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Дати характеристику мотивам учіння у молодших школярів . / ПФ.С.56.ПП.Р.203 /.
Розкрити поняття моделей навчання . / ПФ.С.48.ПР.Р.149 / .
Які фактори впливають на успішність навчання ? Обгрунтуйте свою відповідь . /ПФ.Д.47.ПП.О.147 / .

Педагогічна психологія
рухів,
Поняття НАУЧІННЯ є вужчим за змістом, дій,
ніж поняття зміни поведінки.
людини
і
Научіння є у тварини.
втома не має ніякого
травми відношення до
Зміна природних біль научіння.
властивостей організму дія хімічних препаратів
дозрівання


- виникає завдяки попереднім

рухами людини
діями чи
поведінці тварини.
у людини є процесом, результатом якого є
зміна у поведінці
- уявленнях
- діях
- знаннях
- уміннях
- навичках

- виражається у стихійній
- не стихійній
- цілеспрямованій
- не цілеспрямований
- усвідомлений
- не усвідомлений
- у тварин зв’язано з оволодінням та орієнтацією у фізичних відношеннях
- у людини зв’язано з оволодінням логічними відношеннями

1) є одним із видів діяльності ;
2) провідною діяльністю учнів;
3) активним процесом;
4) має місце там, керуватись свідому мету спрямовану засвоєння - знань,
де людина здатна ставити ціль на - умінь,
- формува-
ння нави-
чок

Така здатність виникла на - в історії людства;
певному етапі розвитку - окремої людини
(онтогенез),
виникає у дітей 4-5 років

-5) є тільки у людини (Научіння є у людини
тварини) ;



-6) виникає в онтогенезі дій емоційного спілкування (від
народження до року)
на основі попередніх діяльності предметно-маніпуляційних дій
(1-3 роки)
спілкування з оточуючими
(сюжетно-рольова діяльність тощо)
елементи трудових дій
-7) може бути недоброякісними формальними засвоєння знань
доброякісними механічними
Психологія навчання
Навчання
як передача суспільно – виробленого досвіду підростаючому поколінню;
як групова діяльність, що включає викладення та учіння;
як управління засвоєнням знань.
(Ю.І. Машбиць)

Н == передача знань бо їх може виробити тільки S




практична діяльність - теоретична (пізнавальна)
розв’язує дидактичні задачі - діяльність
- розв’язує учбові задачі
„Уміння є особистісним присвоєнням знань, умінь у процесі якого заданий зміст знань перетворюється через індивідуальний досвід учня, через його потреби та мотиваційну сферу”.
(О.М. Леонтьєв)
Моделі навчання



Інформаційні Операційні Розвивальні
Мета – засвоєння Н. – цілі мотиви, предмет Мета -
ЗУН. Н. – процес і засоби діяльності, її кон- розвиток учня.
сприймання, збе- троль і оцінка. Мета-ово- Опора на мож-
реження, відтворення лодіння способом дій. ливості дитини.
та переробки науко- Вчитель задає еталон дій. На суб’єктив-
вої інформації. ний досвід
Суб’єктивний досвід школяра не враховується.

Теорії навчання
*Асоціативна – частота повторення для утворення і зміцнення асоціацій
*Біхевіорістична – теорія „проб і помилок”, „стимул – реакція”.
*Традиційне Н. – навчання як управління процесом накопичення знань: від безпосередніх відчуттів і сприймань – через їх розкладання на елементи – до уявлень і ідей. Дитина має справу не з реальністю, а з спеціально обробленою моделлю реальності-навчальним матеріалом. Пасивність учнів.
*Розливальне Н. – А.В. Знаков : - на високому рівні труднощів; - швидким темпом; - забезпечення провідної ролі теорії в навчанні; - усвідомлення учнями процесу учіння; - врахування особливостей всіх учнів.
В.В.Давидов: - засвоєння системи теоретичних понять, які відкриваються і засвоюються дітьми; - засвоєння понять передує знайомству з більш частковими і конкретними фактами із відповідної галузі знань; - при засвоєнні понять і законів учні повинні відкрити в них генетично вихідні зв’язки, що визначають об’єкт; - формувати спеціальні предметні дії.
*Н. як організація пізнавальної активності – Н.О. Менчинська, Д.М. Богоявленський: потреби і почуття, що рухають активність дитини – управління учнями та включає у його процес сприймання, аналіз-синтез, асоціації, запам’ятовування, розуміння, застосування. Вироблення способів самостійного засвоєння знань.

*Теорія поетапного формування розумових дій – П.Я.Гальперін – процес інтеріоризації – переведення дій із зовнішнього плану у внутрішній.

Управління процесом навчання
П. Я. Гальперин: „Правильно, що засвоєння проходить лише тільки через власну діяльність, але вона сама повинна бути сформована, а, відповідно, і організована”.

Л. М. Фрідман:
учні повинні знати плани, програми своєї діяльності;
чітко знати, які знання потрібно засвоювати;
вивчення теми мотивувати, ставити проблему;
розчленувати мислительну діяльність на операції;
виявляти „орієнтири”, що визначають тип задачи чи ситуації;
роботу кожного учня контролювати, оцінювати;
обмін роботи має бути відкритим.
А. Б. Орлов:
Традиційне навчання
„Концентроване на світі дитинства”

принцип субординації;
монологізм
довільність
контроль
мужніння (створення уявою дорослих)
ініціації (існування межі між світом дорослих і дітей);
деформації (світ дітей деформується дорослими).
рівність;
діалогізм
співіснування;
свобода;
співрозвиток;
єдність;
взаємо прийняття.


Діяльнісний підхід передбачає:
Підсилення мотивації учення та переведення її у план свідомого учня;
Вироблення здатності формулювати мету учення, планувати, приймати рішення в навчальній діяльності;
Формування дій і операцій досягнення мети.
Здійснення контролю та оцінювання.

Засвоєння знань
як механізм, шлях формування людиною індивідуального досвіду через здобуття, „присвоєння” соціально-культурного суспільно-історичного досвіду як сукупності знань, узагальнених способів дій, моральних норм;
складна інтелектуальна діяльність, яка включає всі пізнавальні процеси (сенсорно-перцептивні, інтелектуальні, імажинативні), які забезпечують прийом, смислове оброблення, збереження і відтворення матеріалу;
результат навчання, навчальної діяльності.

Научуваність школярів
Левітов
Н. О. Менчинська

самостійність мислення;
швидкість і міцність засвоєння навчального матеріалу;
швидкість орієнтування при вирішенні нестандартних задач;
глибоке проникнення в сутність явищ;
швидкість засвоєння;
гнучкість мислення
тісний зв`язок наочних і абстрактних компонентів мислення;
розвиток аналітико-синтетичної діяльності.


Програмоване Н: - керівництво навчальною діяльністю учнів через покрокове навчання: інформаційний, вказівний, контрольний етапи; індивідуальний темп навчання, зворотній зв`язок.
Проблемне Н: - активізація творчої самостійності, розв`язування задач – створення особливих ситуацій у навчальному процесі, у яких учні виявляють протиріччя, формулюють гіпотезу, знаходять шляхи вирішення.
Алгоритмоване Н: - Ланда Л. Н. – система вказівок про те, які дії з об`єктом необхідно виконувати та в якій послідовності.

Класифікація навчання
1) За предметом:
навчання мові
навчання математиці
навчання праці

2) За психологічними задачами:
теоретичне
практичне
образне, емоційне, етичне, естетичне

3) За типами зворотних зв`язків:
покроковий зв`язок
відстрочений зворотній зв`язок
прогностичний, передбачуваний

4) За звернення учнів:
фронтально-класне
групове
індивідуальне

5) За безпосередністю взаємодії
контактне
дистанційне

Учень О чи S?


1. Пасивне сприйняття і освоєння зовнішньої інформації: передача готового змісту
повідомлення, роз’яснення, подання, показ, задавання.
наслідування, відтворення, повторення, тренування і вправи (за зразком і правилом)

2. Активний самостійний пошук, віднайдення і використання інформації
Пробудження інтересу, здивування, допитливості
вибір питань і задач, пошук інформації і загальних принципів „вбачання”, осмислення і творча діяльність.

3. Організований зовні пошук, віднайдення і використання інформації
Постановка проблем і завдань, обговорення і дискусія, сумісне планування, консультація
Вирішення поставлених задач і оцінення результатів, проби і помилки, експериментування, вибір і застосування загальних принципів і понять


Мотиви
це те, що спонукає діяльність людини
це те, ради чого діяльність здійснюється
є тим, заради чого особистість намагається здійснювати
ціль мету
це те, що викликає активність людини
визначають різні явища і стани, що викликають активність людини
потреби інтереси потяги емоції установки ідеали

це суб’єктивне явище
пов’язані із стимулами.
це об’єктивне явище, яке діє на людину чи тварину і викликає відповідну реакцію
як об’єктивне явище відбивається у свідомості (переробляється свідомістю) і стає мотивом.

У людей одній й ті ж стимули можуть відбиватись як неоднакові мотиви
- конкретизуються „опредмечуються” потребами
- мають різні форми
-первинна форма існування мотивів пов’язана з речовими предметами, найпростішими матеріальними потребами
-далі мотиви пов’язані з предметами ідеальними
- можуть перебувати у різних відношеннях
-провідні і непровідні мотиви в діяльності
-одні мотиви можуть підсилювати,
-інші послаблювати мотиви
Дослідження мотивів є складною справою, оскільки не завжди реальні мотиви правильно усвідомлюється людиною.

Часто людина усвідомлює свої мотиви вже після одержання результату діяльності.

Мотиви можуть бути пов’язані з елементарними потребами
соціальними
духовними

матеріальними потребами задля
Людина здатна жертвувати і інтересами ідеальн.
навіть життям потреб

Мотиви слід відрізняти від мотивації

Мотивація
є висловленням (вказівкою) людина на те, що, на її думку, спонукає до діяльності.
може не збігатися з реальним мотивом з двох причин:
людині, особливо підростаючій особистості, важко усвідомити реальний мотив;
деякі люди свідомо маскують реальний мотив
говорять про нереальний мотив,
аби краще виглядати перед
оточуючими
Мотиви навчання

Усвідомлені Неусвідомлені Пов’язані із Пов’язані з результатами
навчальною діяльністю навчання

Ведучі Другорядні із змістом із процесом широкі вузькі
навчання навчання соціальні особисті

Прийом мотивації навчання
Гуманізація відносин у колективі
Задоволення активних потреб дитини
Застосування групових форм роботи (парних, колективних)
Ігрові ситуації
Розвиток інтелектуальних почуттів
Стимулювання самооцінки
Створення „ситуації успіху”
Захоплення викладання
Новизна навчального матеріалу
Зв’язок знань з життям, практична значимість матеріалу
Історизм у розкритті питання
Використання нетрадиційних методів, форм
Проблемне, евристичне навчання
Показ досягнень учнів
Змагальність
Довіра до дитини, право на помилку
Само та взаємооцінювання
Варіативність, вибір завдань учнями
Як мотивувати?
Опиратись на допитливість.
Використовувати ефекти допитливості.
Створювати ситуацію пошуку.
Вимагати увагу і зосередженості.
Підштовхувати до пошуку пояснень
Розвивати здібності.
Робити зауваження неуважним.
Забезпечувати зворотній зв’язок.
Хвалити.
Використовувати „ефект виклику”.

Тема № 2 : Основи психології виховання .

Завдання психології виховання . Управління вихованням / зовнішнє , внутрішнє /. Психологічний аналіз окремих методів виховання / навіювання , заохочення , покарання , переконання / .
Критерії та показники моральної вихованості дитини . Врахування вікових та індивідуальних особливостей у виховному процесі , вікова динаміка розвитку властивостей особистості .
Роль спілкування і діалога у вихованні дітей .

Ключові поняття : виховання , заохочення , покарання , навіювання , переконання , моральна вихованість , вікові та індивідуальні особливості , динаміка розвитку властивостей , зовнішнє та внутрішнє управління вихованням .

Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Дати характеристику методам виховання та показати їх роль у виховному процесі . / ПФ.Е.54.ПР.212 / .
Критерії і показники моральної вихованості дитини . / ПФ.С.48.ПР.О.157 / .
Роль спілкування і діалога у вихованні дітей / метод активного слухання дитини , метод " Я – повідомлення " , метод " Ти – повідомлення " / . / ПФ.С.48.ПР.Р.155 /.

ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ
Головні завдання психології виховання - вивчення психологічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості.
S S
Діяльність
Спілкування
Взаємини

Мета В: формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.
Теорії виховання:
1. Персонадістичні.
2. Академічні.
3. Соціальні.
4. Спірптуалістичні.
5. Соціокогнітивні.
6. Психокогнітивні.
7. Технологічні.
Підходи до розв'язання проблеми виховання в Україні:
Антропологічні - пропагує ідеї народної педагогіки;
Гуманістичні:
- ідея вільного вибору;
- людина - мета, а не засіб виховання;
- пристосування системи виховання до дитини.

1.Ідея громадянськості як провідного чинника національного В.
2. Ідеологія виховання повинна мати позитивний зміст.
3. Єдність процесу навчання і виховання.
4. Увійти в світ кожної дитини (цінності, інтереси, потреби), допомогти зорієнтуватись в моральних цінностях.
5. Педагогізувати цінності молодіжної субкультури.
6. Включити у різні види діяльності.
7. Розуміти значення групи чи колективу в розвитку особистості.
8. Цінності - системоутворюючий фактор побудови процесу В
Системний підхід до процесу В:
1. Суб'єкт (дошкільник, дитина, учень, студент).
2. Зміст ( плани, програми, предмет, дисципліна).
3. Суспільство (інші, світ, оточення, універсум).
4. Психолого - педагогічна взаємодія ((,(, ЗМІ).






Моральні знання Методи формування свідомості
Моральні переконання Методи організації діяльності
Моральні звички Методи стимулювання

- переконування
- наслідування
- навіювання
- зараження
- рефлексія
Критерії моральної вихованості:
Життєва (громадянська) позиція О.


Ставлення до
суспільства
праці
людей
самого себе


Моральні якості


Знання
Поведінка
Емоції, почуття
Потреби, мотиви

Глибина, осмислення, знання норм і правил моралі

Ступінь розвитку моральних умінь, навичок та звичок поведінки

Рівень розвитку моральних почуттів (провини, сорому, тощо)

Спрямованість, зміст і структура мотивів



Вчинок - соціальне оцінюваний акт поведінки, що побуджується усвідомленими мотивами. Засіб самовиявлення, самотворення і самоствердження людини в суспільстві.
Етапи розвитку моральної свідомості:
до моральний - дитина виконує встановлені правила, виходячи із егоїстичних уявлень;
конвенціональна мораль - орієнтація на зовнішні норми поведінки;
автономна мораль - орієнтація на внутрішню автономну систему принципів.
Орієнтовна діагностична програма вивчення рівня вихованості молодшого школяра
Основні відносини Показники вихованості

Ознаки і рівні якостей, рис, що перебувають у процесі формування (від 3-го рівня до 0)


Ставлення до суспільства


Гордість за свою країну

3 цікавиться і пишається історичним минулим Вітчизни, розповідає про це іншим;
2 - цікавиться історичним минулим;
І - знайомиться з історичним минулим за спонуканням дорослих;
0 - не цікавиться історичним минулим.

Ставлення до розумової праці

Пізнавальна активність

3 сам багато читає і знає, обговорює з друзями те, про що дізнався;
2 сам багато читає;
І - читає за наполяганням дорослих, учителів;
0 читає мало, на спонукання учителя не реагує.

Ставлення до фізичної праці

Ініціативність, творчість у праці

3 знаходить корисні справи в класі, в школі та організує товаришів на творчу працю;
2 знаходить корисні справи в класі, в школі, виконує їх з інтересом;
І бере участь у корисних справах класу, школи, організованих іншими;
0у корисних справах не бере участі, позитивну ініціативу та творчість не виявляє.

Ставлення до людей

Милосердя

3 - співчуває й допомагає слабшим, хворим, безпомічним, налаштовує на таку допомогу інших;
2 - співчуває та допомагає безсилим і хворим;
І - допомагає знесиленим і хворим, якщо має таке доручення, за умови контролю; 0 нечуйний, іноді жорстокий.

Чесність у взаєминах з товаришами та дорослими

3 чесний у взаєминах з товаришами та дорослими, нетерпимий до брехні, обману з боку інших;
2 чесний у взаємовідносинах з товаришами та дорослими; Іне завжди чесний;
0неправдивий.

Ставлення до себе

Самоповага, дотримання правил культури поведінки

3 добровільно дотримується правил культури поведінки, вимагає цього від інших;
2 добровільно дотримується правил культури поведінки, не турбується про інших;
1 - норм і правил поведінки дотримується за умови контролю;
0не дотримується норм правил поведінки.



Тема № 3 : Психологія вчителя .

Психологічна структура діяльності вчителя та критерії ефективності оцінки його діяльності . Риси особистості кращого вчителя . Педагогічні здібності та їх структура . Формування та розвиток педагогічних здібностей .
Вплив особистості вчителя на формування особистості учнів.
Педагогічне спілкування та вимоги до нього .
Ключові поняття : педагогічна діяльність , педагогічні здібності , професійні риси, педагогічне спілкування .
Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Дати характеристику умовам , що необхідні для розвитку педагогічних здібностей . / ПФ.С.62.ПП.Р.229 / .
Деякі правила педагогічного спілкування . / ПФ.С.62.ПП.Р.234 / .
Вплив особистості вчителя на формування особистості учнів.
/ ПФ.С.66.ПР.О.251 / .
ПСИХОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ
Педагогічна діяльність - це цілеспрямована виховуюча та навчальна взаємодія вчителя з учнями з метою особистісного інтелектуального та діяльнісного їх розвитку, а також основа їх саморозвитку та самовдосконалення.
Характеристика педагогічної діяльності:
цілеспрямованість;
вмотивованість;
предметність.
Педагогічний зміст педагогічної діяльності:
мотиви;
мета;
предмет;
засоби;
продукт та результат.
Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.
Засобами є наукові (теоретичні та емпіричні) знання.
Продуктом педагогічної діяльності є індивідуально спрямований досвід учня.
Результатом педагогічної діяльності є особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.
Мотиви - пробудження до діяльності (зовнішні, внутрішні).
Професійні якості вчителя
1. Спрямованість на діяльність в сфері між особистісних взаємин.
2. Самостійність, винахідливість, творчий підхід.
3. Емпатія.
4. Спостережливість, інтерес до вивчення дитини, працездатність.
5. Відповідальність, цілеспрямованість, послідовність.
6. Емоційна виразність, привабливість педагога.
7. Здатність стримуватись, вміння керувати власними емоціями і впливати на емоційні стани дітей. Емоційна стійкість, стриманість, терпіння, витримка, великодушність.
8. Соціально-психологічна готовність до роботи в групі.
9. Тактовність (почутті міри).
10. Гумор, оптимізм.
"Портрет ідеального вчителя"
- авторитетність
- уважність
- ввічливість
- вихованість
- доброзичливість
- гідність
- інтелігентність
- винахідливість
- компетентність
- культурність
- творчість
- начитаність
- освіченість
- відповідальність
- порядність
- різнобічність
- самоволодіння
- справедливість
- тактовність
- урівноваженість
- цілеспрямованість
- чесність
- ерудованість
- правдивість

Професійні здібності вчителя
Загальні здібності:
діагностичні
проективні
конструктивні
дидактичні
перцептивні
комунікативні
організаторські
академічні
педагогічна уява
здібності до розподілу уваги
Спеціальні здібності:
- здатність бачити і відчувати, чи розуміє учень матеріал, встановлювати ступінь і характер такого розуміння;
- здатність самостійно підбирати навчальний матеріал, визначати оптимальні засоби і ефективні методи Н;
- здатність будувати Н. з врахуванням індивідуальності учнів, забезпечуючи швидке і глибоке засвоєння ЗУН;
- здатність по різному, доступно пояснювати один і той же навчальний матеріал з тим, щоб забезпечити його розуміння і засвоєння всіма учнями;
- здатність за порівняно короткий час домагатись засвоєння значного об'єму інформації, пришвидшеного інтелектуального розвитку учнів;
- здатність будувати урок, удосконалюючи свою викладацьку майстерність;
- здатність передавати свій досвід, іншим учителям і в свою чергу вчитись на ис прикладах;
- здатність до самонавчання;
- здатність формувати в учнів потрібну мотивацію і структуру навчальної діяльності (уміння).
Здібності до виховання дітей:
1. Здібність правильно оцінювати внутрішній стан іншої людини, співчувати, співпереживати їй.
2. Здібність бути прикладом для наслідування з боку дітей в думках, почуттях, вчинках.
3. Здібність викликати в дитини благородні почуття, бажання і прагнення ставати краще, робити добро, домагатись високих моральних цілей.
4. Здібність пристосовувати виховні впливи до індивідуальних особливостей дитини.
5. Здібність вселяти в дитину впевненість, заспокоїти її, стимулювати до самовиховання.
6. Здібність знаходити потрібний стиль спілкування з кожною дитиною, домагатись взаєморозуміння.
7. Здібність викликати до себе повагу з боку вихованця, користуватись неформальним визнанням з його боку, мати авторитет серед дітей, людей.
М.Д. Левітов: - здібності до передачі знань дітям скорочено, у цікавій формі; здібність до розуміння учнів, яка спирається на спостережливість, самостійний і творчий склад мислення, кмітливість чи швидку та точну орієнтацію; організаційні здібності, необхідні як для забезпечення роботи самого вчителя, так і для створення гарного учнівського колективу.
Ф.М. Гоноболін:
1) здібність робити учбовий матеріал доступним учням та пов'язувати його з життям -дидактичні;
2) розуміння вчителя і учнів, інтерес до дітей - рефлексивно-гностичні;
3) вольовий вплив на дітей, педагогічна вимогливість, організація дитячого колективу -інтерактивно-комунікативні;
4) здібності, які характеризують змістовність, яскравість, образність та впевненість мовлення вчителя.
Структура педагогічних здібностей
Н.В. Кузьміна:
1) всі педагогічні здібності співвіднесеш з основними аспектами (сторонами) педагогічної системи;
2) педагогічні здібності „це особлива чутливість до об'єкту, процесу і результатів педагогічної діяльності";
3) вони включають у себе не тільки набір, сукупність, а являють деяку структурну організацію цієї чутливості;
4) виділена урівневість педагогічних здібностей;
5) це трактування визначає зв'язок загальних і спеціальних педагогічних здібностей з одного боку, і спеціальних педагогічних здібностей - з іншого.
БББ
 Література :

1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика .СПб.: Питер , 2001 .
Гамезо М.В. Возрастная и педагогическая психология . М.: Просвещение , 1990 .
Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения . М.: Просвещение , 1990.
Дружинин В.Н. Психология общих способностей . СПб.:Питер ,2000.
Выготский Л.С. Проблема возраста . М.: Просвещение , 1982.
Лозниця М.В. Педагогіка та психологія .К.: ЕксОб,1999.
Немов Р.В. Психология .М.: Просвещение , 1997.
Психологический словарь ./ ред. А.В. Петровский . М.: Полит.литература ,1997.
Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика . Р.-на – Д. : Феникс , 1998 .
Рогов Е.И. Психология личности . СПб. : Питер , 2000 .
Столяренко Л.Д. Основы психологии . Р. –на –Д. : Феникс , 1999 .
Крутецкий А.В. Психология . М.: Просвещение , 1986 .
Никитина В.В. Новые подходы в преподавании психологии .М. : Просвещение , 1995 .


Додаткова ллітература :

1.Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания . СПб. : Питер , 2001 .
2. Ньюкомб Н .Развитие личности ребенка . СПб. : Питер , 2002 .
3. Масляев О.И. психология личности . М. : Сталкер , 1999 .
4. Майерс Д. Социальная психология . СПб.: Питер , 2001 .
5. Рогов Е.И. психология человека . М. : Владос , 2000 .
6. Рогов Е.И. Эмоции и воля . М.: Владос , 1999 .
7. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности . СПб. : Питер , 2003 .


13PAGE 15


13PAGE 14215







МОВА сензитивний період

сильна спрямованість на зовнішній світ
у владі яскравих фактів і образів
забруднення у виділенні істотного, головного
прагнення проникнути у сутність явищ не являється




15

Приложенные файлы

  • doc 14724757
    Размер файла: 970 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий