Диференціальна психологія — Палій А.А


А. А. Палій
Диференціальна
психологія

матер
Теоретико-методологічнізасади диференціальноїпсихології
Формальніі змістові властивостііндивідуальності
Диференціальна
когнітологія
Детермінанти
міжгрупових
відмінностей
Навчальний
посібник

Навчальне видання
Серія «Альма-матер-
Засновано в 1999 році
ПАЛІЙ Анатолій Андрійович
Диференціальна
психологія
Навчальний посібник
Спільний проект із видавництвом ВІД «Академія»
Редактор Г. Т. СенькояичКоректор Т. А. ГаласьКомп’ютерна верстка С. В. Гусєва
Підписано до друку 08-10.2009.
Формат 84x108/32. Папір офс. № 1.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 22,68.
Обл.-вид. арк. 22,14. Звм. № 9-259.
« Академвидав »
04119. м. Київ-119, а/с 37.
Тел./факс: (044) 483-19-24; 456-84-63.
Е таіі: HYPERLINK "mailto:[email protected]" асасіепгуісіау@єУІІоп1іпе.сотСвідоцтво: серія ДК № 1006 від 08.08.2002 р.
ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика*
09117, м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, 4.

Палій А. А.
Диференціальна психологія : навч. посіб. /
А.А. Палій. — К. : Академвидав, 2010. — 432 с. (Серія «Альма-матер»).
І8ВК 978-966-8226-87-8
Люди різняться не тільки статевою, соціокультурною належністю, зовнішніми ознаками. Неоднаково проявляються в них і властивості нервової системи, характери, здібності, інтелект, творчий потенціал, воля, психомоторні і пізнавальні стилі, що зумовлює відмінності у саморозкритті, самоствердженні, життєвих сценаріях. Ці та багато інших питань є предметом диференціальної психології, вивчення якої дає цілісне уявлення про природу психічної варіативності, індивідуальні, типологічні, групові відмінності між людьми, становлення індивідуальності на різних етапах розвитку, вплив статевих, сімейних, соціальних, виховних чинників на особистість.
ББК 88я73
І


І
ББН 88я73
П12
Рекомендовано Міністерством освіти і нвуки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 1.4/18—Г—2340 ВІД 12.11.08 р.)
Люди різняться не тільки статевою, соціокультурною належністю, зовнішнім» ознаками. Неоднаково проявляються в них і властивості нервової системи, характери, здібності, інтелект, творчий потенціал, воля, психомоторні і пізнавальні стилі, що зумовлює відмінності у саморозкритті, самоствердженні, життєвих сценаріях. Ці та багато інших питань є предметом диференціальної психології, вивчення якої дає цілісне уявлення про природу психічної варіативності, індивідуальні, типологічні, групові відмінності між людьми, становлення індивідуальності на різних етапах розвитку, вплив статевих, сімейних, соціальних, виховних чинників на формування і реалізацію здібностей, таланту та інших можливостей особистості.
Викладений у навчальному посібнику матеріал потрібний передусім студентам психологічних і педагогічних спеціальностей- Прислужиться він батькам у сімейному вихованні дітей, молодим людям — у саморозвитку, усім, хто цікавиться передумовами і проявами індивідуальних відмінностей.
Рецензенти:
доктор психологічних наук, професор М. Й. Боришевський; доктор психологічних наук, професор М. В. Савчин; доктор психологічних иаук, професор Ж. П. Вірна; доктор психологічних наук, професор|іГД.Потапова\
І5ВГМ 978-966-8226-87-8
© Палій А. А., 2010© ■Академвидав-,оригінал-макет, 2010
Зміст1. Теоретико- методологічні засади
диференціальної
психології
1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології 9
Предмет і завдання диференціальної психології 10
Зародження науки
про індивідуальні відмінності 15
Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології 26
1.2. Принципи і методи диференціальної психології ЗО
Загальні принципи
диференціально-психологічного
аналізу ЗО
Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології 33
Канали отримання інформації про індивідуальність 67
2. ФормвльнІ і змістові
ВЛВСТИВОСТІ
індивідуал ьності
1.3. Вплив середовища і спадковості на людину 70
Теорії про вплив середовища і спадковості 74
Трактування спадковості і середовища у диференціальній 74
психології 1.4. Людина як представник біологічного виду Ното заріепз 80
Організм
як чинник індивідуальності 84
Індивід як формально-динамічна характеристика особистості
Особистість — психологічний носійсоціальних властивостей
Індивідуальність — інтегральнабіонсихосоціальна характеристикалюдини
Диференціально-психофізіологічнийвимір детермінаціїіндивідуальних відмінностей
2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності 105
Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту 106
Конституційні теорії темпераменту 109
Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми 118
Типологія психічних відмінностей К.-Г. Юнга 120
Уивленни про темперамент Г.-Ю. Айзенка 122
Факторні теорії темпераменту 123
Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим 129
85
87
89
93
3. Диференціальна когнітологія
Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова — Небилицина
Психологічні теорії темпераменту
Структура темпераменту в теорії В. Русалова
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
Стать у структурі індивідуальності
Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
Диференціація характеру
Характер у структурі індивідуальності
Д иференціально-психологіч ни й аналіз структурних компонентів характеру
Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
Типологічний підхід до характеру особистості
Ідіографічний підхід до особистості
Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
131
133
136
140
140
146
156
159
162
163
166
176
183
197
214
215
Психомоторні стилі як комплекс
форм моторної активності218
Індивідуальні параметри
сприйняття219
Диференціація уявлень і уяви223Індивідуальні особливості
уваги і пам’яті225
Стильові характеристики мислення228Диференціальна психологія
здібностей231
Сутність і характеристики здібностей231Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей234
Зв’язок здібностей
із їх задатками і обдарованістю237
Типи інтелектуальних
здібностей241
Типи інтелектуальної обдарованості251Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості257Геніальність
як прояв обдарованості265
Розумова відсталість і деменція269Тестування здібностей особистості274Диференціально-психологічні
характеристики інтелекту278
Сутність інтелекту
як психічної реальності279
Характеристика тестологічних підходів до інтелекту288
Теорії, що ґрунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення290Багатофакторні теорії інтелекту297Експериментально-психологічні теорії інтелекту300Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей321Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей327
Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту 331
Взаємозв’язок загального інтелекту і шкільної успішності334Інтелект у структурі
індивідуальних властивостей336
Когнітивні стилі як детермінанти
індивідуальних відмінностей340Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності340Теорії, пов’язані з дослідженням когнітивних стилів347Психологічна характеристика основних когнітивних стилів352Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності 358
Когнітивні стилі
у структурі індивідуальності362Диференціальна специфіка
феномену креативності366
Сутність креативності
як особистісної властивості (риси) 366 Здатність до творчості.
Зв’язки творчості й інтелекту368Концепція взаємозв’язку
креативності та інтелекту
М. Воллаха і Н. Когана370
Основні концептуальні підходи
до креативності372
Зв’язок креативності з душевними
розладами і геніальністю376
Механізми і чинники креативності379Інтуїція як механізм
творчості381
Діагностування
креативності386
4. Детермінвнти 4.1. Соціоекономічний статус
міжгрупових індивідуальності389
відмінностей
Критерії відмінностей
між соціальними групами390
Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище392
Вплив статусного рівня
на інтелект394
Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп395
4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів397Об’єкт і предмет вичення крос-культурної психології397Специфіка крос-культурних досліджень401Культурні відмінності і їх вияви405Короткий термінологічний словник411
Література424
1.Теоретико-методологічні засади диференціальної психологіїПсихологія на перших етапах свого розвитку була зосереджена на виявленні загальних закономірностей психічного, недооцінюючи при цьому своєрідності індивідуального. Кожний дослідник мав справу з індивідуальними варіаціями психічного, які спочатку розглядали як джерело помилок спостереження, експерименту, а лише потім — як варіативність психічних проявів людини. Логіка розвитку науки привела до виокремлення диференціально-психологічного аспекту в психічних явищах.
Перед сучасною диференціальною психологією постають такі завдання: встановити закономірності виникнення і прояву індивідуальних відмінностей у психіці людини, розробити теоретичні основи псиході- агностичних досліджень і психоїсореісційних програм.
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психологіїВідтоді, як людина розумна почала пізнавати навколишній світ і себе, вона усвідомила, що відрізняєть-
10
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
ся від своїх близьких, а вони теж різняться між собою. Навіть у первіснообщинній спільноті існували люди мисливці, збирачі, знахарі, вожді, кухарі, які володіли особливими здібностями й особистісними властивостями. На всіх рівнях розвитку суспільства був поділ праці, в основі якого — визнання відмінностей між людьми, наявності у них абсолютно індивідуальних рис і здібностей. Природу і сутність цих відмінностей, їх причини, вплив на них підготовки, розвитку, фізичного стану індивідів та інші фундаментальні питання досліджує диференціальна психологія.
Предмет і завдання диференціальної психологіїІндивідуалізація є властивістю всього живого. Навіть найпростіші форми життя в межах одного виду мають диференційовані ознаки, що стосуються будови й функціонування організмів. У вищих тварин індивідуальні відмінності виявляються у всіх формах активності живих істот.
Нерідко внутрівидові відмінності перевершують міжвидові. Наприклад, розумний щур може в одній і тій самій ситуації діяти ефективніше, ніж нерозвинена мавпа, що стоїть вище від щура на еволюційній драбині. Очевидно, що відмінності між людьми можуть бути разючими, оскільки людина — вершина еволюції.
Індивідуальна своєрідність людини — предмет інтересу письменників, художників, генетиків, антропологів, медиків, біологів, біохіміків, фізиків. Принципова відмінність диференціальної психології полягає у прагненні не просто пізнати індивідуальні особливості на основі систематизації життєвих спостережень, використання художнього або статистичного методів аналізу, а науково дослідити механізми становлення і розвитку людської індивідуальності, її унікальності як цілісного феномену, що існує в полі взаємодії суб’єктивної і об’єктивної реальностей.
Поняття «унікальний», тобто «єдиний у своєму роді», основоположне для конструкта «індивідуальність» — центрального елементу науки про людські
Предмет, історія станоалення і основні напрями розвитку...
її
відмінності. Парадокс, який виявляється ще на підступах до розкриття предмета диференціальної психології, у тому, що при визначенні людської індивідуальності слід зважати на неповторну своєрідність суб’єктивного світу людини; цілісність індивідуальності як системи, що саморозвивається, з властивими їй інтегральними ефектами (адаптивністю, оптимальністю, результативністю, компенсаторністю); об’єктивно реєстровані відмінності (індивідуальні, типологічні, групові) між людьми. Ці три ознаки визначають диференціально- психологічну специфіку вивчення такого феномену як людина унікальна (Ношо Цпісиз).
Диференціальна психологія — галузь психології, що вивчає психічні відмінності між окремими індивідами та групвми, їх види, прояви, кількісні характеристики, причини, наслідки тощо.
Предметом диференціальної психології є індивідуальні, типологічні та групові відмінності між людьми, а також природа, джерела і наслідки цих відмінностей, закономірності психічного варіювання. Розвиток диференціальної психології має важливе прикладне значення для практики навчання, виховання, психіатричних і психотерапевтичних дій, визначення професійної придатності, профдобору та профорієнтації.
До індивідуальних (індивідуально-психологічних) відмінностей належать відмінності в психічних процесах (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних властивостях особистості (самосвідомість, спрямованість, темперамент, характер, здібності й інтелект), психічних станах (прояви почуттів, уваги, волі, мислення, аномальні й патологічні стани тощо), що відрізняють людей одне від одного.
Типологічними є відмінності між типами особистостей за однією або кількома основними ознаками. Відомі типології темпераментів І. Павлова (критеріями типології є властивості нервової системи — сила, врівноваженість, рухливість); типології особистостей О. Лазурського (за критеріями активного пристосування до середовища, співвідношення ендо- й екзопсихі- ки), К.-Г. Юнга (за критеріями інтро- й екстраверсії, свідомої й підсвідомої установок), Г.-В. Олпорта і
12
Теоретико- методолог Ічні засади диференціальної психології
Р.-Б. Кеттела (за особистісними рисами) та ін. У цьому разі об’єктом дослідження є відмінності між певними типами особистостей (наприклад, інтровертами и екстравертами, шизотиміками й циклотиміками).
Групові відмінності проявляються між великими групами людей — статями (міжстатеві ), расами (між- расові), етносами (міжетнічні), носіями різних культур (міжкультурні).
Індивідуальні відмінності відображають багатство і мінливість людської природи, множинність і розмаїтість способів вираження загального в індивідуальному. Вони є одним із основних чинників, що пояснюють різноманітність форм поведінки індивідів в однотипних ситуаціях. До індивідуальних відмінностей належать базальні (властивості нервової системи, темперамент, характер, здібності, інтелект, установки) і програмувальні (мотиви, сенси, інтереси, світогляд та ін.) властивості особистості, що визначають динаміку і зміст поведінки. Згідно з концепціями Б. Теплова, В. Небилицина, В. Мерліна, Б. Ананьєва, основні властивості нервової системи зумовлюють динаміку процесів збудження і гальмування, що формують у своїх комбінаціях нейрофізіологічну основу різноманітних психологічних проявів з їх індивідуальними варіаціями.
Дослідження індивідуальних відмінностей має велике значення в прикладній психології, бо дає змогу прогнозувати поведінку людини в заданих ситуаціях. Наприклад, особливості поведінки, пов’язані з індивідуальними здатностями переробляти інформацію, визначаються як властивостями когнітивної структурованості суб’єкта, так і актуальною складністю навколишнього світу. При ускладненні ситуації у людей з високою когнітивною структурованістю темп перероблення підвищуватиметься швидше, ніж у людей з низькою. Перші зуміють упоратися з непростою обстановкою, а другі діятимуть стереотипно, негнучко. Індивідуальні відмінності вивчають диференціальна психофізіологія і диференціальна психологія, дослідити їх допомагає психологічне тестування.
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
13
Диференціальна психологія досліджує як психологічну своєрідність конкретної індивідуальності, так і типологічні відмінності психологічних проявів у представників різних соціальних, класових, етнічних, вікових та інших груп.
Перед сучасною диференціальною психологією постають завдання виявити закономірності виникнення і прояву індивідуальних відмінностей у психіці людини, розробити теоретичні основи психодіагностичних досліджень і психокорекційних програм, а одне з найважливіших — виокремити істотні параметри організації психічної діяльності (вимірювання, чинники), від яких залежить індивідуально-типологічна характеристика суб’єкта.
Диференціальна психологія тісно пов’язана з іншими галузями психологічного знання. У сучасній психології виокремлюють три споріднені галузі, що мають самостійний науковий статус: загальну психологію, диференціальну психологію (психологію індивідуальних, типологічних і групових відмінностей) і соціальну психологію. Цей поділ, як і багато наукових абстракцій, досить умовний: немає психічних (зокрема, психофізіологічних) процесів, на які не поширювалася б «влада особистості», а з іншого боку, не існує особистіс- них утворень поза психікою, бо всі особистісні риси зумовлені механізмами психічних процесів, впливом соціального контексту.
Розумінню причин і умов виникнення індивідуально-психологічних відмінностей сприяє вивчення їх нейрофізіологічних чинників, тобто основних властивостей нервової системи (темпераментальних властивостей), яке здійснюють нині в межах диференціальної психофізіології. Вона виникла завдяки науковим зусиллям психологів Бориса Теплова (1896—1965) і Володимира Небилицина (1930—1972) та їхніх співробітників, що розвивали концепцію Івана Павлова (1849—1936) про типи і властивості нервової системи.
Порівняльному дослідженню найчастіше піддають особистісні та інтелектуальні особливості індивіда за допомогою таких методів, як експеримент, спостереження, тести, аналіз результатів самоспостереження.
14
Теоретако-методологічні засади диференціальної психології
Сучасна диференціальна психологія також застосовує математико-статистичний апарат, зокрема методи кореляційного, регресивного і факторного аналізу.
Основні положення, завдання і методи психології індивідуальних відмінностей першими описали французькі психологи Альфред Біне (18571911) і Віктор
Анрі у статті «Індивідуальна психологія» (1895). Поглибив дослідження цієї тематики німецький психолог Вільям Штерн (1871—1938). Термін «диференціальна психологія», що вперше з’явився у 1900 р. як підзаголовок його книжок, у перевиданні став частиною назви: «Методологічні основи диференціальної психології». В. Штерн основні завдання диференціальної психології вбачав у вивченні як психологічних відмінностей між конкретними індивідами, так і типологічних відмінностей психологічних проявів у різних соціальних, класових, етнічних, культурних, вікових, статевих та інших групах.
Подальший прогрес у дослідженні індивідуальних і групових відмінностей забезпечили розвиток психологічного тестування, досягнення у суміжних галузях, особливо в генетиці, психології розвитку і крос-куль- турній психології.
Індивідуально-психологічні відмінності, природною передумовою яких є особливості нервової системи, мозку, формуються і розвиваються впродовж життя, в діяльності, під впливом навчання і виховання, у процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Виявлення індивідуально-психологічних відмінностей, що стосуються властивостей особистості (насамперед здібностей і характеру), неможливе без різнобічного вивчення особистості. Знання їх має не тільки теоретичне, а й практичне значення, зокрема при розробленні наукових основ індивідуального підходу до навчання і виховання тощо.
Американський психолог Анна Анастазі у праці «Диференціальна психологія. Індивідуальні і групові відмінності в поведінці» вказувала, що диференціальну психологію також цікавить аналіз природи і властивостей більшості традиційних груп, людей маргінальних і геніальних, які різняться за ознаками статі, раси,
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
15
національності і культури, тобто їхніх групових відмінностей. Дослідження цих відмінностей переслідує триєдину мету:
характеризування через конкретні групи конкретного суспільства. Результати таких досліджень мають практичну користь — інформація може вплинути на сприйняття цих груп соціумом, сприяти поліпшенню міжгрупових відносин;
з’ясування фундаментальних проблем індивідуальних відмінностей загалом, аналіз причин і наслідків цих відмінностей на основі порівняльного дослідження різних груп;
чітке розуміння психологічного феномену через порівняння того, як він проявляється в різних групах. Висновки загальної психології, перевірені на різноманітних групах, інколи не є всеохопними.
Отже, у структурі диференціальної психології виокремилися основні підрозділи, що стосуються відповідно вивчення індивідуальних (похідних від аналізу загальнопсихологічних закономірностей), типологічних (власне диференційно-психологічних) і групових (що вивчаються у контексті антропологічних — біологічних і соціальних — наук) відмінностей.
Зародження наукипро індивідуальні відмінностіПсихологія, як і решта наукових дисциплін, у процесі становлення і розвитку подолала три етапи: донаукового знання, природничо-наукового пізнання і гуманітарної парадигми. Донаукове знання здобувають через спостереження, нагромадження життєвого досвіду; воно характеризується невисоким рівнем узагальнення. Природничо-наукове пізнання зосереджене на встановленні й узагальненні причинно-наслідкових законо; мірностей і спирається на результати експерименту. Підхід, що відображає загальні властивості явищ, називають номотетичним (грец. потов — закон). На генезис властивостей і закономірностей при
16
Теоретако-методологічні засади диференціальної психології
цьому зважають не завжди. Ігнорування окремих наукових «подій» розглядають як свідчення молодості науки, для якої одиничний феномен цінний тоді, коли може виявитися представником певного типу явищ, що дають змогу відкрити загальний принцип або закономірність. Тому одиничне має відносну цінність для розвитку пізнання.
Гуманітарна парадигма, на противагу цьому, зосереджується на унікальності явища, не ставлячи перед собою завдання статистично підтвердити достовірність даних. Підхід, що визнає як основну цінність індивідуальні особливості явища, називають ідіографічним (грец. ійіов — своєрідний і §гарЬО — пишу). Психологічну систему або теорію, зорієнтовану на щось особливе, індивідуальне, називають ідіографічною.
Представником ідіографічного підходу вважають американського персонолога Гордона-Вілларда Ол- порта (1897—1967). Він вважав, що психологія стане більш науковою (здатною робити прогнози про подальший розвиток особистості (дитини)), коли навчиться оцінювати одиничні тенденції у всій їхній складності. За Олпортом, необхідний глибокий і постійний інтерес до вивчення й аналізу одиничного випадку протягом тривалого проміжку часу, тобто лонгітюдні дослідження.
Ідіографічний підхід зосереджений на вивченні універсальних феноменів, оскільки визнає кожну людину унікальною. Психолог повинен користуватися такою теорією і такими методами, які зберігають і виявляють індивідуальні відмінності. Крім того, слід надати кожному випробовуваному можливість говорити його власною мовою, зберегти смисли, властиві конкретним людям, і зафіксувати смисли і суб’єктивні переживання за допомогою відносно неструктурова- них, неформальних (ореп-епйей), проективних та ін- терпретаційних методів. У поєднанні з іншими методами і підходами, зокрема непомітними і непрямими вимірюваннями особистості, використовують також особисті документи і біографії, що дає змогу провести своєрідну тріангуляцію (потрійне вимірювання) індивідуума. В ідіографічній психології віддають перевагу
Предмет історія становлення і основні напрями розвитку..
17
натуралістичним дослідженням, які проводять у повсякденних ситуаціях.
Домінування гуманітарної парадигми свідчить про зрілість наукової дисципліни і спостерігається не тільки в науках про суспільство і людину, а й у науках про природу. Отже, диференціальна психологія природно виокремилася із загальної психології, в межах якої вона існувала тривалий час під назвою психології індивідуальних відмінностей. Оскільки значущість особливого у загальному стає дедалі більшою, то й метою вивчення стає індивідуальність.
На етапі найдавнішої людської історії процес індивідуалізації людини був латентним (прихованим) чинником розвитку суспільної свідомості, що все більше диференціювалася. Різні історіографічні джерела свідчать, що поняття «індивідуальність* як фундамент суб'єктивної реальності суспільство почало усвідомлювати лише в епоху Відродження. Проте вже мислителі Давнього Сходу й античні філософи створювали трактати, предметом опису й аналізу яких були спостережувані з повсякденному житті людські відмінності. Одним із прикладів вивчення індивідуальних відмінностей є «Держава» давньогрецького філософа Платона (428/427—347 до н. е.). У його ідеальній державі поділ людей здійснювали за їхніми особливостями. У другій книзі «Держави» міститься твердження: «...дві людини не можуть бути абсолютно однаковими, кожна відрізняється від іншої своїми здібностями, одній слід займатися одним, іншій — іншим». Платон запропонував «показові вправи», які можна було б використовувати в ідеальній державі для відбору воїнів, — своєрідний тест на профпри- датність.
У працях Арістотеля (384—322 до н. е.) значне місце відведене аналізу групових відмінностей, зокрема видових, расових, соціальних, статевих і таких, що виявляються у психіці та моралі. Мислитель зробив припущення і про індивідуальні відмінності, хоч і не досліджував їх детально. Можна дійти висновку, що він частково зараховував їх до вроджених чинників з огляду на такі твердження: «Можливо, хтось може ска-
18
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
зати: “Оскільки в моїй владі бути справедливим і добрим, то я, якщо захочу, стану кращим із людей”. Це, звичайно, неможливо... Людина не зможе стати кращою, якщо у неї немає для цього природних задатків* («Велика етика»). Учень Арістотеля, «батько ботаніки» Теофраст (прибл. 370—288 до н. е.) влучно описав портрети різних типів людей у трактаті «Етичні характери *.
У середньовічній схоластиці індивідуальні відмінності привертали до себе порівняно мало уваги. Філософські узагальнення про природу розуму формулювали переважно на теоретичній, а не емпіричній основі. Тому дослідження індивідів відігравали надто малу роль у розвитку таких доктрин. Про інтерес до індивідуальних відмінностей християнського богослова Авре- лія Августина (354—430) й італійського теолога-схола- ста Фоми Аквінського (1225 —1274) свідчить їх «психологія здібностей *.
Тонкі спостереження містилися у висловах мислителів XVI—XVIII ст. Мішеля де Монтеня (1533—1592) («Досліди», 1580), Жана де Лабрюйєра (1645—1696) («Характери Теофраста*, 1688), Франсуа де Ларошфу- ко (1613—1680) («Сентенції і максими про мораль», 1665)та ін.
Експериментальне дослідження психічних явищ орієнтувалося спочатку на поняття і методи наук про фізичний світ. Тому основним вектором експериментального пошуку були загальні закономірності психічних процесів. Однак соціальна практика потребувала виокремлення насамперед тих ознак, які відрізняють одного індивіда від іншого.
Перехід від емпіричного пошуку відмінностей між людьми до розроблення наукового знання за допомогою експериментальних і математичних методів призвів до утворення спеціальної галузі знання — диференціальної психології. П предметом стали індивідуальні відмінності між людьми або групами людей, об’єднаними за якою- небудь ознакою (або сукупністю ознак). Тому витоки диференціальної психології закорінені ще в деяких напрямах донаукового, емпіричного знання, які навіть отримали власні назви. Так, характерологія прагнула звести відмінності між людьми до простих типів, тобто займалася складанням класифікацій за різними параме-
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
19
трами: як анатомо-фізіологічними, так і психологічними, обираючи, наприклад, як критерій здатність людини терпіти страждання. Яскравим представником характерології був Іммануїл Кант (1724—1804).
Психогностика намагалася встановити співвідношення між певними рухами, анатомічними характеристиками і властивостями характеру людини. У фізіо- гноміці, заснованій Йоганном Лафатером (1741 — 1801), риси обличчя, міміка і навіть просто зображення силуету людини були основою для прогнозування її поведінки. Прихильники френології (краніоскопії), яку розробляв Франц-Йозеф Галль (1758—1828), прагнули визначати особливості людини за формою черепа. А послідовники графології (абат Жан Мішон (1806 — 1881)) діагностували ознаки індивідуальності за написанням букв, їх нахилом, натиском та іншими характеристиками точних рухів людини, відображеними в її почерку. Найдавніші пранауки хіромантія, астрологія ґрунтувалися на безпосередньому спостереженні індивідуально-типологічних відмінностей як прямої підстави для висновків. Усі ці сфери донаукового пізнання, свого часу визнані ненадійними і знехтувані позитивістською наукою, тепер переосмилюються у диференціальній психології. Завдання майбутніх досліджень — валідизувати прийоми емпіричних узагальнень і пов’язати їх із сучасними науковими результатами.
Нагромаджені в донауковий період дані стали основою для появи особливої форми несистематизованих знань про душевне життя — життєвої, або наївної, психології. Психолог Гарольд Келлі (нар. 1921) відзначив, що взаємодія між життєвою і науковою формами знань про людину — процес двосторонній: повсякденна культура впливає на думки і вчинки вченого, а результати науки модифікують життєві уявлення. Однак психологу слід усвідомлювати, що варто довіряти лише результатам наукових досліджень, не зважаючи на свої житейські переконання, здоровий глузд.
Із появою прикладного людинознавства, філософії, медицини, психології виникла потреба систематизувати спостереження. Звернення до зірок або ліній руки перестає задовольняти тих дослідників, які намагають-
20
Теоретхко-мегодологічнІ засади диференціальної психології
ся проникнути у таємниці організму людини, зрозуміти рушійні сили її поведінки і життя загалом. І надалі всі розділи диференціальної психології формуються під впливом практичних запитів, що виникли в різних галузях людської діяльності: виявлення серед вступників до школи дітей із затримками розвитку з метою комплектування для них спеціальних класів, відбір найпридатніших для певної професії кандидатів, створення індивідуальноорієнтованих прийомів психотерапії. Проте тісний зв’язок диференціальної психології з практичними завданнями не перетворює її на «обслуговуючу» дисципліну. Психологія індивідуальних, типологічних і групових відмінностей поступово стає самостійною наукою, зі своїми цілями і завданнями, теоріями і фактами, створенням і верифікацією наукових знань.
У 1796 р. завдяки помилці асистента Гринвіцької обсерваторії Дж. Кіннібрука був відкритий час реакції як психологічне явище (спостереження спиралися на метод «око і вухо», що вимагало координації зорової і слухової інформації). Кенігсберзький астроном Фреде- рік Бессель (1784—1846) зацікавився питанням про індивідуальні варіації свідчень різних спостерігачів. Психічне почали розглядати як процес, що має часову протяжність — початок, середину і кінець, а не як симультанний (одномоментний) феномен. Пізніше голландський дослідник Франс Дондерс (1818—1889) розробив спеціальну схему підрахунку часу реакції, який стали сприймати як показник ускладнення психічних процесів. Отже, стало можливим вимірювати й оцінювати певні психічні явища.
1897 р. І. Кант опублікував книгу «Антропологія з прагматичного погляду». Антропологією Кант назвав науку про людину, яка тісно пов’язана з аналізом людської природи і диференціально-психологічним аспектом її вивчення.
Дослідженню індивідуальних відмінностей сприяло впровадження в психологію експериментального методу. Німецький психолог Вільгельм Вундт (1832—1920) у 1879 р. в експериментальних лабораторних умовах
Предмет. Історія становлення І основні напрями розвитку...
21
(хоч і за допомогою методу інтроспекції) розпочав вивчення психічних процесів, зокрема апперцепції (лат. ай — до і регсерііо — сприймання) — результату впливу життєвого досвіду людини на її сприймання. Використовуючи цей досвід, людина висуває гіпотези про особливості об’єкта, що сприймається, осмислює його. Сприймання залежить від індивідуальних особливостей того, хто сприймає, тощо. Подібні лабораторії відкривали і в інших країнах Європи та Америки.
Розвиток позитивістської психології прискорило виведення основного психофізичного закону Фехнера — Вебера (Е = соп511п К, де Е (Етрїіпйипр) — величина відчуття, а К (Кеіг) — величина подразника), завдяки чому «світлий» і «тіньовий» боки життя виявилися пов’язаними між собою простою алгебраїчною залежністю («парадокс Фехнера» — зоровий феномен, що спостерігається за різного рівня освітлення сітківки лівого і правого очей: якщо перед одним оком помістити нейтральний світлофільтр, то об’єкти, які сприймаються бінокулярно, сприйматимуться темнішими, а монокулярно — світлішими). В. Вундт не досліджував проблем індивідуальної психології, оскільки вважав, що експериментальна психологія і є індивідуальною (на відміну від «психології народів», у якій експериментальний метод нібито непридатний). Та вже перші учні Вундта — Еміль Крепелін (1856—1926), Джеймс- Маккін Кеттел (1860—1944) та інші — почали застосовувати експеримент для вивчення індивідуальних особливостей людей.
Е. Крепелін переніс експериментально-психологічні методи в психіатричну клініку, що спонукало його змінити спрямованість експерименту на з’ясування індивідуальних ознак і способів їх поєднання в цілісні картини душевного життя індивіда, що відрізняють одну людину від іншої (стаття «Психологічний досвід у психіатрії»).
Тоді А. Біне з колегами експериментально досліджували осіб, які володіють здатністю запам’ятовувати великі числа. Відмінності між ними тлумачили як підтвердження запропонованого поділу типів пам’яті на зоровий, слуховий і руховий.
22
Теоретико методологічні засади диференціальної психології .
У статті українсько-російського психолога, медика Олександра Лазурського (1874—1917) «Сучасний стан індивідуальної психології* (1897) розглянуто перші досягнення індивідуальної психології як науки. Термін «диференціальна психологія» першим використав
В.Штерн у праці «Про психологію індивідуальних відмінностей* (1900)
Надалі у працях Біне, Анрі, Штерна, Крепеліна, Лазурського зароджувалася нова дисципліна. Постала необхідність розробити нові методи дослідження, до чого долучився англійський учений Френсіс Гальтон (1822— 1911), послідовник Дарвіна. У праці «Спадковий геній» (1869) він інтерпретував результати проведеного статистичного аналізу біографічних фактів видатних людей. 1884 р. Ф. Гальтон організував першу антропометричну лабораторію в межах Міжнародної виставки у Лондоні і провів перше масове обстеження людей (протягом року 9337 досліджуваних), вивчаючи відмінності в конституційних (зріст, вага, пропорції тіла), сенсомоторних (час реакції на візуальні і слухові стимули, сила стиснення), сенсорних (гострота зору і слуху) параметрах. Результатом стали нові праці, обґрунтування нових методів статистичного аналізу і нові ідеї щодо дослідження індивідуальних рис людей. Однак експериментальний метод, на думку А. Анастазі, загальмував розвиток інтересу до одиничних явищ психіки.
Упровадження методів статистичного аналізу було важливим чинником становлення диференціальної психології, оскільки їх використовували для підвищення об’єктивності і достовірності одержуваних даних, для оброблення експериментальних результатів. Нині виокремлюють кілька напрямів використання статистичних методів у психології: описова статистика, що включає групування, класифікацію, графічне представлення даних; теорія статистичного висновку, яку застосовують для прогнозування результату за даними обстеження вибірок; теорія планування експериментів, призначена для виявлення і перевірки причинних зв’язків між змінними. При дослідженні закономірностей успадкування дітьми психологічних і фізичних ознак своїх батьків Ф. Гальтон розробив кілька варіантів факторного
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
23
аналізу для вивчення інтелектуальних здібностей, запропонував методи для перевірки новостворюваних тестів.
Вивчивши праці бельгійського соціолога Адольфа Кетле (1796—1874), Гальтон зробив спробу використати у психології відкритий ним «закон нормального розподілу». Кетле встановив, як розподіляються різні відхилення від середньої величини, довівши: що більше таке відхилення, то рідше воно трапляється, причому це явище можна втілити математично. Досліджуючи великі групи людей, він побачив ритмічність соціальних процесів, на підставі чого створив теорію «середньої людини» (людина хоче діяти так, як більшість людей). Гальтон, навпаки, зосереджувався на особливих здібностях, прагнучи вивчати суперменів і доводячи, що геніальність — це якість, зумовлена спадково («Спадковий геній»),
Люди середнього зросту становлять найпоширенішу групу, а високого — трапляються тим рідше, чим більші їхні відхилення від норми; це саме, вважав Гальтон, стосується і розумових здібностей. Відхилення Кетле пояснював «грою випадку», а Гальтон як послідовник дарвінізму стверджував, що вони визначаються спадковістю. Ф. Гальтон висунув припущення, що індивідуальні психологічні відмінності можна пояснити тільки в категоріях учення про спадковість. Однак біологічна детермінація не є для людей ні єдиною, ні тим більше визначальною. А Гальтон відкидав усі інші істотні причини.
Гальтону також належить першість у вивченні впливу спадковості і середовища на психологічну варіативність за допомогою методу близнюків, який полягав у дослідженні однояйцевих близнят, що через певні обставини зростали в різних умовах. Для дослідження уяви він придумав спеціальний опитуваль- ник, як методичне знаряддя активно використовував статистику.
Досліджуючи походження розумових здібностей, Гальтон застосовував разом з біографічним методом анкетний. Він розіслав найвідомішим англійським ученим ґрунтовну анкету, за матеріалами якої була написана монографія «Англійські люди науки: їх природа і виховання* (1874).
24
Теогетико-методологічні засади диференціальної психології
Гальтон дійшов висновку, що людську природу можна вдосконалити тим самим способом, яким виводять нові породи собак і коней, тобто за допомогою відповідних шлюбів протягом низки поколінь. Цей напрям отримав назву «євгеніка», а згодом став знаряддям расистської ідеології — соціал-дарвінізму.
Найперспективнішим із методів, розроблених Галь- тоном, став метод розрахунку коефіцієнта кореляції між змінними, особливо після вдосконалення його англійським математиком Карлом Пірсрром (1857— 1936) та іншими послідовниками Гальтона.
Розвиток промисловості, залучення до виробничого процесу великих мас людей, необхідність їх навчати спонукали досліджувати проблему здібностей в іншому аспекті. Завдання відбору людей з метою досягнення максимального економічного ефекту дало могутній поштовх диференціальній психології. Тести і статистичні методи, запропоновані Гальтоном, почали застосовувати для визначення індивідуальних здібностей. Особливо активний інтерес до вивчення індивідуальних відмінностей проявляли психологи в США, де промисловий прогрес був особливо швидким, а дослідження обіцяли практичну вигоду.
У Західній Європі об’єктом практичного застосування психологічних тестів стала переважно галузь освіти, де також відбувалися зміни, спричинені економічним розвитком капіталістичних країн.
Активно долучився до вивчення індивідуально- психологічних якостей Дж.-М. Кеттел, який почав працювати з Гальтоном. Гальтон називав випробування, які проводили в його антропометричній лабораторії, розумовими тестами. Термін увійшов до широкого вжитку після статті Дж.-М. Кеттела «Розумові тести і вимірювання», опублікованої в 1890р. в журналі «Міпсі* з післямовою Гальтона.
Дж.-М. Кеттел запропонував як зразок 50 тестів, призначених для вимірювання чутливості, часу реакції, часу, що витрачається на запам’ятовування кольорів, звуків, відтворених після одноразового про- слуховування, тощо. Статистичний підхід — застосування серії тестів до великої кількості індивідів — став засобом перетворення психології на точну науку.
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку..,
25
Дж.-М. Кеттел наголошував і на його практичному значенні.
У 1895—1896 рр. у СІЛА було створено два національні комітети, покликані об’єднати зусилля тестоло- гів (А. Біне, Г. Еббінгауз, В. Штерн, Е. Торндайк, Г. Мюнстерберг, Р. Мюллер, Р. Ієркс та ін.). Тести використовували для потреб школи, медицини, виробництва, війська. Удосконалювали техніку обробки даних. Тесто- логія — могутній і домінуючий, але не єдиний засіб диференціальної психології.
О.Лазурський дійшов висновку, що індивідуальні відмінності можна вивчати з позицій наукової характерології. Він наголошував, що індивідуальна психологія покликана «побудувати людину з її схильностей», а також скласти якомога повнішу природну класифікацію характерів. Лазурський дієвим методом дослідження індивідуальних відмінностей вважав природний експеримент, за якого навмисне втручання в життя людини поєднується з природними і порівняно простими умовами дослідження, що дає змогу вивчити психічні функції та особистість загалом. У курсі лекцій «Загальна та експериментальна психологія» (1912) Лазурський стверджував, що темперамент і характер становлять ендопсихічну, вроджену складову особистості, інша складова — екзопсихічна — характеризує ставлення людини до навколишньої дійсності.
Запровадження категорії «ставлення» було кроком уперед порівняно з механістичним уявленням (згідно з ним вплив середовища на організм відбувається за типом зовнішніх поштовхів), яке тоді домінувало у диференціальній психології, що не знала інших чинників, крім спадковості і середовища.
Російському вченому Григорію Россолімо (1860— 1928) належить ідея про можливість кількісного оцінювання інгредієнтів душевного життя з метою відтворення індивідуального профілю здорової або хворої особистості. Россолімо виокремив одинадцять психічних процесів, які поділив на п’ять груп: увага, воля, сприйнятливість, запам’ятовування, асоціативні процеси (уява й мислення). Щодо кожного з цих процесів пропонували десять завдань, залежно від виконання яких «силу» процесу оцінювали за десятибальною шкалою,
26
Теоретико-мегодологічнІ засади диференціальної психології
тобто випробовуваний отримував вищу оцінку, якщо відповідав правильно на всі десять запитань. Суму позитивних відповідей позначали точкою графіка: з’єднання точок відображало «психологічний профіль» індивіда. Завдання варіювалися за категоріями випробовуваних (для дітей, «дорослих інтелігентних» і «дорослих неінтелігентних*). Россолімо запропонував також формулу переведення профілів із графічної мови на арифметичну. Він указував, що цей метод допоможе дослідити типи психічних індивідуальностей, розумову відсталість, діагностувати хворобливі симптоми. «Психологічні профілі» (1910) Россолімо були перекладені німецькою мовою і викликали інтерес у Західній Європі та СІЛА. За своїми ідейними позиціями Россолімо був близький до тестологів, проте його концепції притаманне прагнення до цілісного оцінювання особистості.
Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психологіїІз розвитком від суто описового підходу до аналітичного і розуміючого, від статистичних таблиць і наборів коефіцієнтів кореляцій до вивчення природи індивідуальності, від інтерпретації феноменології до пошуку механізмів утворення людських відмінностей диференціальна психологія сформувалася як самостійна наука. Вона увібрала передові ідеї в галузі вивчення людської індивідуальності, запозичені з характерології, етології (її розуміли як дослідження моральної і етичної поведінки), індивідуальної психології (А. Біне, Е. Крепелін та ін.) і спеціальної (або типологічної) психології (Г. Хей- манс, Е. Вірсма).
А. Біне та В. Анрі вважали, що перед індивідуальною психологією постає дві мети — аналіз природи і варіативності індивідуальних відмінностей у психологічних процесах, а також виявлення внутрішніх співвідношень між ментальними процесами, визначення на цій основі базових функцій та складання класифікації рис і властивостей. Створювана німецьким філософом Юліусом Бан- зеном (1830 1881) характерологія повинна була вивча-
Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
27
ти відмінності в темпераменті (який розуміли як прояв формальних ознак почуттів і волі), здібностях і етиці (власне характері).
В. Штерн усі тогочасні уявлення про відмінності між людьми оформив у цілісну концепцію, яку він спочатку назвав психологією індивідуальних відмінностей, а потім, додавши тематику групових відмінностей і типологічного підходу, що їх досліджували в характерології, — диференціальною психологією. Ядром майбутньої науки мали стати дослідження інтелекту і здібностей, характеру й темпераменту, типів пам’яті, уваги, мислення тощо, порівняльний аналіз психології геніїв і невдах, психічно хворих і необдарованих, вивчення расових та інших ознак. Автор концепції наголошував, що всеосяжність, властива диференціальній психології, полягає в тому, що диференціально-психологічному дослідженню підлягають насамперед формальні характеристики індивідуальності, що відзначаються найбільшою стійкістю серед аналізованих варіацій поведінки. Категорія психічної варіативності стала наріжним каменем нового вчення.
Послідовники диференціально-психологічного дослідження індивідуальності по-різному інтерпретували предмет, цілі й завдання своєї роботи, не беручи під сумнів головні положення диференціальної психології. Сучасний російський фахівець Олександр Лібін виокремлює такі основні блоки, які становлять фундамент науки про відмінності між людьми:
Універсальність варіативності поведінки. Варіативність серед індивідів — універсальний феномен. Як зазначав В. Штерн, «варіабельність, внутрі- і міжінди- відуальна, є істотною ознакою людської поведінки, а також поведінки всіх живих організмів*.
Співвідношення загального і особливого. У відмінностях виявляється дія найзагальніших законів людської поведінки, а з іншого боку, конкретні прояви цих законів психології завжди позначені чинником індивідуальності.
Детермінація поведінки. Зіставляючи спостережувані відмінності в поведінці з іншими відомими супутніми феноменами, можна виявити частку впливу різних чинників на поведінку.
28
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Стійкість прояву ознак. Зараховані до категорії диференціально-психологічних формальні характеристики індивідуальності наділені певними ознаками — стійкістю проявів, крос-ситуативністю, стабільністю в часі, в чому виявляється їх відмінність від змінних, змістовнозумовлених характеристик.
Вимірюваність феномену. Індивідуальні відмінності, за визначенням, пов’язані з вимірюванням і кван- тифінацією (кількісним вираженням якісних ознак).
Відповідно до цього переліку (неповного) основних положень формулюють завдання диференціальної психології, серед яких як найважливіші виокремлюють: вивчення різних джерел варіабельності серед вимірюваних ознак; дослідження співвідношень між вимірюваними характеристиками; аналіз групового розподілу ознак.
Основними галузями диференціальної психології вважають галузі індивідуальних відмінностей, типологічних і групових.
Нині об’єктом дослідження диференціальної психології постають окремі ознаки, наприклад тривожність, гострота сприйняття, професійна орієнтація, а іноді — індивідуальність загалом. За об’єктом і якістю дослідження В. Штерн виокремив чотири напрями у психології індивідуальних відмінностей, які продовжують розвиватися і збагачуватися (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Основні напрями досліджень у диференціальній психології
Об’єкт дослідження Якість дослідження
1. Ознака Одна у кількох індивідів Варіаційне «Горизонтальне* (порівняльно-вікове)
2. Ознака Дні і більше у кількох індивідів Кореляційне 3. Індивідуальність Один індивід стосовно багатьох ознак Психографічне
(історичне) «Вертикальне®
(лонгітюдне)
4. Індивідуальність Двоє і більше індивідів СТОСОВНО багатьох ознак Порівняльне Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку...
29
Так, вивчаючи, наскільки варіативною буде наявна ознака, наскільки великий розмах її значень у вибірці, проводять варіаційне горизонтальне дослідження. Якщо потрібно з’ясувати, з якими ще якостями одночасно виявляється досліджувана ознака, — кореляційне (другого типу). При цьому ні в першому, ні в другому випадку не переймаються питаннями генезису і прогнозування цієї якості, обмежуючись одномоментним зрізом. У дослідженні індивідуальності як цілісного явища необхідно дотримуватися психографічного (історичного) підходу, відкривати причини й основні моменти розвитку якості, що є предметом дослідження. Історичний підхід використовують у тому разі, коли намагаються розкрити багаторівневість і багато- факторність індивідуальності, оскільки невідомо, у яких поєднаннях виявлятимуться особливості. Тому в дослідженнях другого і третього типів проводять не поперечні, а поздовжні (лонгітюдні) зрізи.
Психологія індивідуальних відмінностей досі зберегла свою неоднорідність. Наприклад, теорія інтелектуальних здібностей практично не пов’язувалася з еволюційною теорією статі, а теорії темпераменту не співвідносилися з теоріями рис особистості. Тому основною тенденцією сучасної диференціальної психології поступово стає інтеграція різнорідних знань у єдину теорію індивідуальності.
Отже, при ознайомленні зі змістом диференціальної психології логічно дотримуватися такої послідовності: запровадження категорії та наповнення її психологічним змістом; зазначення вроджених і набутих детермінант якості, що вивчається; характеристика можливості психодіагностики в цій галузі. Іноді достатньо обмежитися або даними про варіативність ознаки, або розглядом емпіричних типологій.
Запитання. Завдання
Які фактори характеризують диференціальну психологію як самостійну галузь наукового знання?
Охарактеризуйте предмет диференціальноТ психології.
Розкрийте зміст поняття «індивідуально-психологічні відмінності-.
У чому спільність диференціальної психології з соціальною, порівняльною, віковою, етнічною психологією?
зо
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Укажіть передумови виникнення психології індивідуальних відмінностей як наукової дисципліни.
Проаналізуйте роль експерименту в розвитку диференціальної психології.
Охарактеризуйте донауковий, природничо-науковий і гуманітарний етапи розвитку загальної психології.
Як ставиться сучасна наука до даних графології, фізіогноміки і френології?
Які концептуальні ідеї стали основою вчення про індивідуальні відмінності?
У чому полягає відмінність між .горизонтальними» і «вертикальними» дослідженнями?
Окресліть галузі практичного використання досліджень диференціальної психології.
Принципи і методи диференціальної психологіїНауку як своєрідний, цілісний і самостійний спосіб пізнання світу характеризують її предмет — чітко визначені зміст, якість і закономірність, у яких реальність (дійсність) постає перед дослідником, і метод — спосіб осягнення сутності предмета пізнання. Виникнення нової галузі наукового знання завжди пов'язане зі змістовою диференціацією наукових уявлень людини про світ (об’єктивним процесом розвитку науки), виділенням нового змісту в існуванні досліджуваної реальності (визначенням предмета) та побудовою способів пізнання цієї реальності (створенням методу). Диференціальна психологія постала як галузь психологічної науки, визначивши свій предмет, теоретичні принципи дослідницьких стратегій і адаптувавши методи для дослідження індивідуальних, типологічних і групових відмінностей.
Загальні принципидиференціально-психологічного аналізуБудь-яка галузь знання, що претендує на незалежний статус, вибудовується на системі базових принци-
Принципи і методи диференцівльної психології
31
пів, що визначають суть наукового напряму. Для диференціальної психології найістотніші такі принципи:
принцип інтегрального аналізу (співвідношення частини і цілого), що опирається на теорію інтегральної індивідуальності Б. Ананьєва, В. Мерліна і спеціальну теорію індивідуальності В. Русалова. За цими теоріями індивідуальність — це інтегральна біопсихо- соціальна характеристика людини, яка охоплює такі рівні, як організм, індивід і особистість. Аналіз індивідуальності здійснюють за формальним підходом від нижчого (організмічного, індивідного) рівня і до вищого (особистісного). На основі отриманих даних роблять висновок про цілісну інтегральну індивідуальність, яка складається з усіх рівнів, об’єднаних у систему;
принцип взаємозв’язку інтра- й інтеріндивіду- альних закономірностей, який ґрунтується на теорії інтеракціонізму і вказує на те, що інтрапсихічні (вну- тріособистісні) структури (особистісні риси, цінності, мотиви, соціальні ролі, установки тощо) формуються під впливом інтеріндивідуальної (міжособистісної) взаємодії з іншими людьми і, у свою чергу, впливають на процеси міжособистісної взаємодії;
принцип взаємодії ендо- й екзофакторів у детермінації відмінностей, оснований на теорії О. Лазурсько- го про співвідношення і взаємодію в структурі особистості ендопсихічних (спадково детермінованих) і екзо- психічних (детермінованих середовищем) чинників, а також теорії В. Штерна про конвергенцію (лат. сопуєг- £о — сходжусь, наближаюсь) двох чинників (спадковості і середовища) у процесі психічного розвитку особистості. За цими теоріями взаємодія ендо- й екзофакторів формує нові психічні властивості;
принцип вимірюваності й статистичного оцінювання психічних явищ, який вказує, що психічні утворення можна оцінити не тільки якісно (інтелект вище середньої норми), а й кількісно (^ — 118). Статистичні вимірювання дають уявлення про нормальний розподіл досліджуваної функції в певній вибірці.
У науковому пошуку і практичній роботі психологи дотримуються правил, основаних на системі цих базових принципів, які визначають специфіку професійної діяльності. Основоположним у диференціальній психо-
32
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
логії, таким, що конкретизує інші принципи, є формальний підхід.
Формальний (лат. Гогтаїіз — складений за формою) підхід — сукупність методів аналізу структури генетично детермінованих, вроджених, крос-культурних, крос-ситуативних стійких універсальних властивостей людини, які дають змогу провести необхідну для цілей дослідження межу між найтилов/шими, стабільними, відтворюваними в життєвій практиці та експериментальній ситуації індивідуально-типологічними особливостями і рештою особистісних змістових властивостей, що характеризують неповторність людини.
У межах формального підходу для опису структури психіки використовують такі психодинамічні кон- структи, як темперамент, стиль, інтелект, характер та ін.
Зазвичай дослідники, пропонуючи пояснення природи психічних явищ, явно або неявно демонструють своє ставлення до двох основних питань психології: «що?» (значення змістового компонента психіки); «як?» (прояв психодинамічного аспекту). Пошуки відповіді на питання «як?» пов’язані насамперед із розвитком уявлень про вияви психічних процесів, властивостей та індивідуальності загалом. Г.-В. Олпорт визначав найважливіший параметр особистості — рису — як вияв «стійких, еквівалентних форм адаптивної й експресивної поведінки», відтворюваних індивідом як реакція на подразнювальні впливи. Формальну складову індивідуальності називають також інструментальною (Палей, Магун, 1979), маючи на увазі характеристику суб’єкта з погляду «знарядь» чи «інструментів», які він використовує для освоєння світу.
Відмінність формоутворювальних властивостей (властивості нервової системи, що становить основу темпераменту, когнітивні стилі, інтелект) від інших характеристик людської індивідуальності полягає в тому, що їх розвиток меншою мірою визначається впливом змістово-смислових детермінант. Формальний підхід припускає виявлення інваріантної (лат. іпуагіапв — незмінний) структури феномену, що вивчається, і визначення валідності (франц. уаіігіе — дійсний), тобто вірогідності аналізованих параметрів.
Принципи і методи диференціальної психології
33
Новітні теорії психології індивідуальних відмінностей — системна психофізіологія, спеціальна теорія індивідуальності, психогенетичні теорії — погоджуються, що змістова складова поведінки і діяльності, яка переважно є наслідком засвоєння етичних і культурних норм, і формально-динамічна характеристика людини зливаються в гармонійну універсальну структуру. При цьому біологічно зумовлені базові властивості (організмічні й індивідні) або тенденції («дозрівання» відповідних мозкових структур) часто обмежують кількість ступенів свободи в процесі формування і розвитку особистісних психологічних структур, які розміщені вище в ієрархічній індивідуальності (Русалов, 1986; Собчик, 1987).
Змістові особистісні характеристики індивідуальності формуються під впливом соціально обумовлених законів, а формальні (темпераментальні, когнітивно-стильові, інтелектуальні) підпорядковані еволюційно-генетичним законам. Як правило, формальні характеристики виявляються під впливом крос-ситуативних, стійких у часі і толерантних до контекстуальної дії чинників. Відношення формальних і змістових характеристик індивідуальності зворотні і релятивні, тобто відносні (Дорфман, 1995). З позицій теорії інтегральної індивідуальності їх зворотність і відносність зумовлені подвійністю якісної визначеності індивідуальності, тобто тим, розглядають її як підсистему соціальних систем чи як самостійну систему. Так, статура, зріст, риси обличчя, колір очей і волосся, форма носа самі по собі є конституційними індивідни- ми характеристиками, але, будучи структурним компонентом цілісної інтегральної індивідуальності як підсистеми соціальної системи, вони можуть набувати функції соціального знаку, тобто статусу змісту. Наприклад, на конкурсах краси індивідні риси набувають значення соціальної цінності як для конкурсантів, так і для журі, глядачів і рекламістів.
Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психологіїПредметом вивчення психології є індивідуальний внутрішній світ, закономірності його зародження, ста-
2 Диференціальна психологія
34
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
новлєння, розвитку, реалізації та згасання. Як науко* вим методом психологія послуговується системою засобів цілісного пізнання предмета у єдності його реальних і сутнісних глибинних проявів.
У науковому методі синтезовані методологія, методика і прийоми дослідження. їх комплексне застосування дає змогу отримати об’єктивні, цілісні знання про предмет науки.
Методологія (грец. шеіЬойов — спосіб пізнання і І0£08 — вчення) — вчення про загальну теорію (позицію), з якої повинен виходити дослідник психічної природи Я людини, про правила, яких він мусить дотримуватися в дослідженні, та засоби, якими він має користуватися.
Технічна методологія узагальнює і пропонує найдоцільніші та найефективніші способи й засоби наукового пізнання предмета науки. Оскільки психологія поєднує в собі ознаки і теоретичної, і прикладної дисципліни, її методологія вдається до засобів як наукового пізнання, так і практичного перетворення індивідуального світу Я людини. В уніфікованому вигляді технічна методологія синтезує методики психологічного дослідження та методики перетворювального психологічного впливу.
Методикою в науковому дослідженні називають процедуру або послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій та впливів, які реалізуються у процесі вивчення його предмета і спрямовані на розв’язання завдань дослідження. Як складник наукового методу психології методику розглядають на кількох рівнях: перший рівень — загальна методика психологічного дослідження; другий — методика здійснення конкретного типу наукового дослідження (теоретичного, емпіричного, прикладного та ін.); третій — детально описана послідовність реалізації того чи іншого засобу, способу психологічного дослідження.
Диференціальна психологія використовує загально- психологічні методи пізнання, до яких належать, наприклад, спостереження й експеримент, і спеціальні.
Спеціальні методи диференціальної психології поділяють на: методи теоретичного аналізу (моделювання,
Принципи і методи диференціальної психології
35
реконструювання, типологічний), психогенетичні (генеалогічний метод, метод прийомних дітей, метод близнюків), історичні (біографічний метод, метод щоденників, автобіографічний метод, вивчення продуктів діяльності, вивчення літературно-історичних джерел), діагностичні (тести), математичні (методи математичного моделювання, методи математичної статистики), організаційні (лонгітюдна, порівняльно-вікова, генетико-моделювальна форми організації дослідження) та ін.
Методи теоретичного аналізуУ диференціальній психології активно використовують методи теоретичного аналізу, до яких належить моделювання, реконструювання, типологічний.
Моделювання (франц. тобеїег — ліпити, формувати) — метод теоретичного дослідження психологічних явищ (процесів, станів, властивостей) за допомогою їх реальних, фізичних або ідеальних, абстрагованих аналогів, моделей (часто математичних).
Під моделлю розуміють систему об’єктів або знаків, що відтворюють деякі сутнісні властивості системи- оригіналу. Часткова подібність дає змогу використовувати модель як замінник досліджуваної системи. Відносна простота моделі робить таку заміну досить наочною. Створення спрощених моделей системи — дієвий спосіб перевірки істинності та повноти теоретичних уявлень у різних галузях наукового знання, зокрема у диференціальній психології.
Перші спроби використання методу моделювання в психології пов’язані з вивченням психофізичних залежностей і процесів пам’яті. Систематично моделювання застосовували в гештальтпсихології, намагаючись знайти фізичні аналоги формування цілісних психічних структур (гештальтів) у природних процесах утворення кристалів, негеометричних конфігурацій та ін. Широке використання цього методу в диференціальній психології і психофізіології почалося в 50-ті роки XX ст., коли виникнення кібернетики уможливило моделювання різних аспектів цілеспрямованої
36
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
діяльності живих істот. Радянські вчені Петро Анохін (1898—1974) та Микола Бернштейн (1896—1966) створили моделі складних фізіологічних функціональних систем людини, що містили всі основні компоненти подальших кібернетичних моделей її поведінки.
Надалі з’явилися математичні моделі навчання, інформаційні моделі пам’яті, сприйняття та уваги. Моделювання поширилося на найскладніші види інтелектуальної діяльності, такі як гра та розв’язування різноманітних задач. Перспективним вважають дослідження психічних процесів за аналогією з процесами обчислювання. Американський дослідник, професор комп’ютерних наук і психології Гер- берт Саймон (1916—2001) та інші вчені вбачають подібність між організацією пізнавальної сфери людини і структурою блоків обчислювального пристрою — цю особливість можна плідно використовувати у психологічних дослідженнях вищих пізнавальних функцій людини — інтелекту, систем прийняття рішень тощо.
Представлені способи репрезентують одну з технік моделювання — моделювання за аналогією, що споріднена з кібернетичним та комп’ютерним баченням логіки взаємопереходів та взаємозв’язків явищ. У диференціально-психологічному дослідженні моделювання використовують також у техніках «відтворення змісту» та «відтворення логіки пізнання», які застосовують при обґрунтуванні змістових характеристик сутності досліджуваних явищ.
Моделювання як відтворення змісту сутнісних ознак предмета дослідження полягає в побудові «обра- зу-моделі» психологічного явища, котре розглядають як багатомірне і багатозмістове, як таке, що реалізує систему природних, соціальних та духовних відносин. Тому побудовані пояснювальні моделі, як правило, постають багатозмістовими, «міжрівневими», що робить інформативний образ досліджуваного явища ціліснішим і повнішим. Цю техніку моделювання застосовують до складних смислонасичених явищ життя людини: потенціалу її буття, обдарованості, компетентності, життєвого шляху тощо.
Принципи і методи диференціальної ПСИХОЛОГІЇ
37
Моделювання як відтворення логіки пізнання полягає у створенні теоретичної моделі, яка повторює внутрішні психічні процеси (як правило, когнітивні) пізнання дійсності. Наприклад, психологи у співпраці з інженерами-електронниками створили перші комп’ютери, які моделювали процес оброблення інформації людиною. Метод використовують для теоретизації сутності досліджуваного предмета і способу його пізнання та перетворення. Ця техніка моделювання спрямована на поступове відтворення динамічних психічних характеристик досліджуваного явища у його функціонуванні і розвитку, а також на побудову адекватного способу його пізнання. Подвійна рефлексія (процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних процесів і станів, з одного боку, і моделювання цього процесу в експериментальній ситуації у випробовуваного — з іншого) — основний механізм цієї техніки моделювання — потребує високої кваліфікації дослідника. Така техніка забезпечує подвійний ефект: дає змогу з’ясувати теорію предмета і теорію способу його пізнання та відтворення.
Реконструювання (лат. ге — префікс на позначення повторної дії
і сопвігисііоп — побудова) у диференціальній психології — метод
теоретичного дослідження ПСИХОЛОГІЧНИХ явищ, що полягає у ЗМІСТОВІЙ і структурній перебудові явища, яке досліджує психолог.
Відповідно виокремлюють змістову реконструкцію, що оперує змістовими ознаками явищ, та структурну, спрямовану на вивчення формально-логічних ознак явищ. Предметом реконструювання можуть бути як психологічні явища, так і способи їх пізнання: пояснювальні та методологічні принципи, теоретичні положення, методи і прийоми пізнання тощо. У межах методу можна використовувати різні техніки. Вихідним моментом реконструювання є якісна диференціація когнітивних просторів (зростання спеціалізації пізнавальних процесів, їх структурування і впорядковування з розвитком системи когнітивних реакцій суб’єкта, способів поведінки і форм взаємодії зі світом), до яких належать досліджувані явища і стосовно яких дослідник має використати метод реконструювання. Якщо обрані явища належать до одного або споріднених когнітивних просторів, то можливе використання
38
Теоретико-методрлогічні засади диференціальної психології
техніки прямої реконструкції. За належності явищ до різних просторів дослідник вдається до опосєрєдкова- ної реконструкції, обов’язково обираючи третє, узагальнене за змістом щодо перших двох, явище як опосередковану ланку.
Якісну диференціацію досліджуваних явищ здійснюють також за ознакою змістової завершеності або когнітивної цілісності. Наприклад, інтелект аналізують як цілісне, різнорівневе, інтегральне утворення індивідуальності, структурні компоненти якого, досліджені окремо, не дають уявлення про його функціональні можливості як цілісної системи. Залежно від цілей та завдань дослідження застосовують креативну реконструкцію (здійснюється із включенням нових структурних одиниць, як правило, з інших сфер психіки, наприклад емоційний інтелект поєднує афективну й когнітивну сферу особистості) або відтворювальну (наприклад, відтворюють процес перетворення інформації: відчуття > сприймання > пам’ять > мислення > уява). «Новий зміст» постає більш диференційованим, структурованим і завершеним або відповідним «вихідному змісту» за рівнем завершеності й наповненості.
Загалом метод реконструювання застосовують не тільки як засіб теоретизації, а й для аналізу, інтерпретації і тлумачення даних психологічного дослідження.
Оскільки предметом диференціальної психології є індивідуальні, типологічні і групові відмінності між людьми, типологічний метод потребує детального розгляду.
Типологічний метод — метод наукового дослідження, зорієнтований на виявлення подібностей і відмінностей серед сукупності предметів, пошук надійних засобів Гх ідентифікації, стійких поєднань властивостей явищ у системі змінних, їх групування за допомогою ідеалізованої узагальненої моделі.
Наслідком типологізації є виокремлення визначених типів явищ, які відтворюють ідеалізовану модель реально існуючих явищ і процесів.
У психології вдаються до побудови закритих і відкритих типологій (К. Абульханова-Славська).
Закрита типологія, як правило, сама є метою дослідження і демонструє загальну закономірність у
Принципи І методи диференціальної психології
39
переліку її проявів. Іноді цей вид типології застосовують для розкриття окремої властивості, що існує як сукупність форм, у кожній з яких представлене різне співвідношення досліджуваних ознак. Для такої типології важливі кількість ознак і типів, характер розподілу середніх та крайніх типів, їх взаємодоповнюваність, через яку описується закономірність загалом. Прикладом закритої типології є типологія специфічно людських типів темпераменту І. Павлова, за якою усіх людей поділено на «художників» і «мислителів» за критерієм переважання першої чи другої сигнальної системи.
При дослідженні вищих психічних функцій використовують відкриту типологію (прогресивну, або конструктивну), що не має повного набору наперед установлених ознак, які вичерпно характеризують типи. Якщо виходити з того, що різним рівням організації психічного мають відповідати різні типології, то вищому (особи- стісному) рівню може бути адекватною саме відкрита типологія. Починаючи з нижчого (темпераментального) рівня, де кількість типів обмежена (закрита типологія чотирьох типів темпераменту І. Павлова), спостерігається тенденція до індивідуалізації особистісних структур, що на рівні характеру виявляється у збільшенні кількості типів (наприклад, типологія акцентуацій характеру підлітків А. Личка налічує 10 типів).
Принцип типологізації полягає в інтеграції двох тенденцій психологічного дослідження: індивідуалізації та уніфікації змісту психічного. Тому основними характеристиками відкритої типології можуть бути:
характеристика, пов’язана з прогресивним, процесуальним способом побудови типології, коли кожний наступний етап ставить низку операціональних і теоретичних питань, які потребують узагальнення і визначення в типології, що будується;
характеристика, що передбачає розкриття особливостей кожного типу в системі всіх інших. Така типологія відображає системний підхід до дослідження психічних явищ як Ьагатомірних і багаторівневих феноменів.
Основою типологізації є виявлення подібності, відмінностей і спільності тобто узагальнення) сукупності
40
Теоретако-методологічні засади диференціальної психології
явищ, виокремлених у процесі дослідження, а потім ідентифікація (тобто узагальнення нового рівня) з ідеалізованою моделлю досліджуваного явища. Ідеалізована. модель — це попереднє теоретичне з’ясування сутності предмета дослідження, яке має прогностичний характер. Саме ідеалізована модель стає засобом конкретизації і доповнення первинного визначення предмета.
У диференціальній психології типологічний метод має таку методику реалізації:
вибір основ типізації та змістове визначення їх як характерних ознак явища, прояви якого типізуються. Так, у типології темпераментів І. Павлова основою типізації є властивості нервової системи людини: сила нервових процесів, їх урівноваженість, рухливість процесів збудження і гальмування. У кожному конкретному дослідженні психолог обирає основи типізації досліджуваного явища, керуючись побудованою теоретичною моделлю предмета дослідження. Типізації підлягають як властивості, характеристики конкретних явищ, так і закономірності, умови, динамічні характеристики процесів тощо, проте кожному класу типізованих явищ має відповідати конкретний вид типології;
вибір моделі типізації, яка відтворюватиме сутніс- ні й динамічні особливості явища і визначатиме логіку узагальнення сутнісних ознак предмета в тип. У психологічному дослідженні використовують різні моделі типізації. При їх виборі слід зважати на рівень спорідненості сутності типізованого явища і логіки типізації, яку відтворює модель. Так, якщо основи типізації перебувають у діалектичній залежності одна від одної, застосовують моделі типізації «прогресивна дихотомія» та «динамічна модель типізації*. Якщо основи типізації обрано в онтологічному співвідношенні, то адекватним буде використання онтологічно орієнтованих моделей типізації;
виокремлення типів і побудова типології досліджуваного явища. Вона має відображати структурну і змістову залежності, що повинно доводити емпіричне дослідження;
підтвердження істинності побудованої типології за допомогою аналізу і змістового узагальнення даних емпіричного дослідження. На цьому етапі здійснюють
Принципи і методи диференціальної психології
41
необхідну корекцію елементів побудованої типології, а визначення типів доповнюють емпіричними характеристиками їхніх проявів;
завершальна стадія реалізації типологічного методу. На цьому етапі побудовану типологію, а також закладену в ній модель типізації використовують як засоби аналізу і тлумачення результатів проведеного дослідження, оскільки вони цілісно відтворюють не тільки пізнавальну логіку дослідницьких дій психолога, а й сутнісну побудову предмета дослідження як ба- гатомірного і багаторівневого явища.
Отже, типологія є завершальним етапом пізнання предмета і втілює його змістовий і структурно-організаційний результати.
Психогенетичні методиДиференціальна психологія застосовує методи зі споріднених сфер знання, однією з яких є психогенети- ка (грец. рзусЬе — душа і £епоз — рід, походження) — галузь знання на перетині генетики і психології, предметом якої є походження індивідуальних психологічних особливостей людини, з’ясування ролі генотипу і середовища в їх формуванні.
Психогенетика використовує методи сучасної генетики. Найінформативнішим є метод близнят (близню- ковий), що дає змогу максимально порівняти дії середовища. Більшість праць у психогенетиці присвячена тестовому дослідженню міжіндивідуальної варіативності вищих психічних функцій інтелекту.
У західній літературі частіше використовують термін «генетика поведінки» (ЬеЬауіог єепеїісз), що охоплює дослідження поведінки тварин і людини.
Витоки психогенетики закорінені в працях Ф. Галь- тона. Зокрема праця «Спадковий геній» започаткувала генеалогічний метод, оскільки в ній вперше було досліджено причини частішої появи обдарованих дітей у деяких сім’ях, ніж у середньому в популяції. У статті «Історія близнят як критерій відносної сили природи і виховання» (1875) описано використання методу близнюків,
42
Теоретако-методологічні засади диференціальної психології
хоча чіткого наукового обґрунтування цей метод набув після того, як у 1924 р. німецький учений X. Сіменс запропонував досліджувати не тільки монозиготних (однояйцевих), а й дизиготних (двояйцевих) близнят і розробив надійні способи діагностування зиготності.
Подальша історія психогенетики тісно пов’язана з успіхами генетики кількісних ознак, психологічної діагностики, варіаційної статистики. Останніми роками психогенетичні дослідження дедалі більше спираються на дані сучасної молекулярної генетики, психофізіології, психології розвитку. У Росії психогенетика інтенсивно розвивалась у 20—30-ті роки XX ст. у Петрограді (Бюро з євгеніки, що займалося переважно сімейними дослідженнями) й Москві (Медико-генетич- ний інститут, що використовував метод близнюків). Ці дослідження очолювали російські генетики (Ю. Філіп- ченко, М. Кольцов) і психологи (О. Лурія). Унаслідок визнання генетики і євгеніки «лженауками» ці роботи було перервано на кілька десятиліть.
Предмет дослідження в психогенетиці — співвідношення і взаємодія спадковості і середовища у формуванні міжіндивідуальної варіантності психологічних властивостей людини — когнітивних процесів, темпераменту, рухових функцій тощо.
Нині інтенсивно формуються дві нові галузі психогенетики: генетична психофізіологія (досліджує спадкові і середовищні детермінанти, вивчаючи біоелектричну активність мозку) і генетика індивідуального розвитку (розглядає вплив вікової динаміки генотипіч- них і середовищних співвідношень на психічні функції, роль спадковості і середовища в забезпеченні вікової спадковості і стабільності).
Генеалогічний метод і метод прийомних дітей спрямовані на виокремлення чинників середовища і спадковості в індивідуальних варіаціях психологічних якостей.
Генеалогічний (грец. £епеаіо£іа — родовід) метод — метод вивчення характеру успадкування певної ознаки або оцінювання вірогідності її появи в майбутньому в членів досліджуваної сім'ї, що грунтується на з'ясуванні споріднених зв'язків (родоводу) і простежуванні ознаки серед усіх родичів.
Підставою для використання методу стало таке положення: якщо певна ознака спадкова і кодується в
Принципи і методи диференціальної психології
43
генах, то чим ближча спорідненість, тим більша подібність між людьми за цією ознакою. Тому в генеалогічному методі обов’язково використовують інформацію про родичів першого ступеня спорідненості, які утворюють нуклеарну (лат. писіеиз — ядро) сім’ю: парн «батько — нащадок» і «сиблінг — сиблінг».
Сиблінг (англ. зіЬ1іп£ — брат або сестра) — одне із двох або більшої кількості дітей (брат, сестра), які мають спільних біологічних батьків. Коли в дітей спільний біологічний батько або спільна біологічна мати, використовують термін напівсиблінг.
Тільки сиблінги мають у середньому 50% спільних генів. Зі зменшенням ступеня спорідненості в успадкованих якостях виявляється (імовірно) менше схожості.
Існують певні правила складання генеалогічних дерев, символи і позначення. Людину, генеалогію якої простежують, називають пробандом (нім. РгоЬапй — випробуваний). Членів родоводу розташовують за рядками, які відповідають поколінням, від ранніх до пізніших; дітей — усередині одного рядка за порядком народження.
Для психодіагностичних і психотерапевтичних цілей іноді використовують варіант генеалогічного методу — генограму (грец. єепоз — рід і єгашша — написання, літера), в якій разом з відносинами спорідненості фіксують відносини психологічної близькості (тісні — віддалені), конфліктності, сімейні сценарні установки. Генограму складають принаймні для сім’ї в межах трьох поколінь. Вона допомагає уточнити психологічні контексти життя людини (при цьому можна говорити і про соціальну спадкоємність).
Метод прийомних дітей — дослідження дітей, мексимально рано
відданих на виховання біологічно чужим батькам (вихователям).
Оскільки з біологічними батьками діти мають 50% спільних генів, але не мають спільних умов життя, а з прийомними, навпаки, не мають спільних генів, але живуть в однакових умовах, то можливе розведення якостей, зумовлених спадковістю і середовищем. Ознаку, що цікавить, вивчають попарно (дитина — біологічний батько, дитина — прийомний батько). Ступінь подібності вказує на природу якості.
44
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Незважаючи на численні критичні зауваження з приводу операційної валідності методу, нині його визнають найнадійнішим у психогенетиці. Проте достовірні відомості про співвідношення генетичних і середовищних компонент у варіативності психологічних ознак забезпечує об’єднання результатів, отриманих різними психогенетичними методами.
Услід за визнанням психічної унікальності кожної людини постає питання про її природу і чинники, що формують цю унікальність, тобто про етіологію (грец. аіііа — причина і 1о£оа — слово, вчення) — причини виникнення індивідуальних відмінностей.
Для експериментального дослідження цього питання необхідно заздалегідь з’ясувати, дію яких чинників і в яких поведінкових параметрах можна шукати. У наукових джерелах, пов’язаних з дослідженням чинників, що формують індивідуальні відмінності, виокремлюють підходи до пошуків детермінант психічної варіативності у таких системах координат: «біологічне — соціальне», «вроджене — набуте», «генотипічне — середовищне». Кожний із підходів має певну специфіку, проте найдоцільніше при експериментальному дослідженні вдаватися до формули «генотипічне — середовищне», оскільки вона містить дві незалежні змінні. «Вроджене» і тим більше «біологічне» в широкому сенсі слова вже є продуктами взаємодії генотипу і середовища, а в першій парі понять наукою, некоректно звуженою до соціальних впливів, є «небіологічна» складова.
Для вивчення фенотипічних і середовищних чинників Ф. Гальтон запропонував метод близнюків.
Метод близнюків — психогенетичний метод вивчення впливу генотипічних і середовищних чинників на детермінвцію індивідуальних відмінностей.
Метод ґрунтується на таких постулатах: 1) існує два типи близнят — монознготні (МЗ) з ідентичним генотипом і дизиготні (ДЗ), генотипи яких різняться, як у звичайних сиблінгів; 2) постнатальні середовшцні впливи для членів МЗ- і ДЗ-пар є однаковими. Зіставлення внутріпарної схожості у МЗ і ДЗ дає змогу визначити відносну роль генотипу і середовища в детермінації ознаки, що вивчається. Якщо ознака контролюється
Принципи і методи диференціальної психології
45
генотипом, то подібність МЗ-близнят повинна значно перевершувати подібність ДЗ-близнят. Такий варіант близнюкового методу отримав назву методу парних порівнянь (або контрастних груп).
Для визначення параметрів людської психіки, в яких науково коректно шукати вплив генотипічних чинників, варто вдатися до прийнятого у вітчизняній психології виокремлення змістової і динамічної складових психіки людини. Змістова складова (світогляд, моральні й етичні цінності, сума знань тощо) залежить від соціальних дій і не закодована в геномі, а динамічна (визначається фізіологічними особливостями організму) — зумовлена генотипом. Такий підхід відповідає одному з основних положень сучасної психогенетики, згідно з яким генотип може впливати на поведінку тільки через морфофізіологічний рівень.
Накопичений у генетиці поведінки тварин матеріал став основою для дослідження генотипу і середовища у фенотипічній мінливості різних ознак у людини. Проте труднощі методологічного і методичного характеру ускладнюють такі дослідження, а іноді й унеможливлюють. Просте перенесення на людську популяцію результатів, отриманих на тваринах, неможливе.
Соціальна природа вищих психічних функцій людини принципово змінює зміст багатьох ознак, хоча для їх позначення іноді використовують ті самі терміни, що стосуються тварин. Наприклад, «емоційність», досліджувана в специфічних експериментальних умовах у тварини, не є еквівалентом емоційного статусу людини. Поведінка людини у стресових ситуаціях детермінується насамперед соціальними, а не біологічними, як у тварин, мотивами. Набуття людиною нових знань не тотожне утворенню простих умовно-рефлекторних зв’язків у тварин тощо.
Наявність соціальної успадкованості змінює і способи передавання деяких психологічних ознак від покоління до покоління. Для позначення факту спадковості досвіду, знань використовують й інші терміни: «сигнальна спадковість», «соціальна спадковість». Навіть прихильники генетичної обумовленості, наприклад, інтелектуальних потенцій людини, вимушені визнавати, що крім «хоро-
46
Теооетико-методологічні засади диференціальної психології
ших» генів обдаровані люди отримують і «хороше» виховання, що унеможливлює, на думку А. Анастазі, чітке розмежування цих чинників у дослідженнях.
Для діагностування і вимірювання певних ознак у людини застосовують зовсім інші, ніж для тварин, експериментальні процедури і показники, що характеризують системи, рівні інтеграції тощо, яких у тварин немає. Наприклад, мовна регуляція дії вносить до процесу принципово новий момент, що кардинально змінює спосіб досягнення мети, розв’язання задачі. Отже, навіть якщо вдасться довести, наприклад, генетичну обумовленість моторного научіння у людини, вона може свідчити про іншу за сутністю функцію порівняно з руховою поведінкою тварин.
Більшість методів, використовуваних у роботі з тваринами, для дослідження людської психіки непридатні. Саме тому метод близнюків став основним у психодіагностиці.
Близнята можуть бути монозиготними (МЗ) і дизи- готними (ДЗ). МЗ розвиваються з однієї яйцеклітини, заплідненої одним спермієм, тобто з однієї зиготи, яка в перших фазах ділення утворює замість однієї дві ембріональні структури, які дають початок двом генетично ідентичним організмам. ДЗ із генетичного погляду є звичайними братами і сестрами — сибсами (англ. зіЬз — брати і сестри), оскільки вони розвиваються з двох яйцеклітин, запліднених двома сперміями, а отже, мають в середньому лише половину загальних генів.
Якщо припустити, що на діяльність членів як МЗ, так і ДЗ близнюкової пари діють абсолютно однакові впливи, то можна вважати, що зіставлення внутріпар- ної подібності в МЗ і ДЗ покаже відносну роль генотипу і середовища у виникненні міжіндивідуальних варіацій вимірюваної ознаки. Якщо така ознака формується переважно під зовнішнім впливом, то внутріпарна подібність МЗ і ДЗ має бути приблизно однакова. Якщо ознаку контролюють генотипічні чинники, то подібність генетично ідентичних МЗ повинна бути значно вищою, ніж у генетично неідентичних ДЗ.
Як варіанти близнюкового методу створено методи розлучених монознготних близнят, близнюкової пари, контрольного близнюка.
Принципи і методи диференціальної ПСИХОЛОГІЇ
47
Суть методу розлучених монозиготних близнят полягає в дослідженні членів МЗ-пар, що були розлучені в ранньому дитинстві і виросли а різних умовах. Інформацію про найбільшу кількість груп зібрали X. Ньюмен з колегами, Д. Шилдс, Н. Жуел-Нільсон. Дослідження цих пар доповнюють зіставленням з вну- тріпарною схожістю МЗ, що спільно виросли, а також ДЗ, сибсів. Доведено, що розлучені МЗ за низкою ознак, зокрема і психологічних, виявляють внутріпар- ну подібність, хоч і дещо меншу, ніж МЗ, які виросли разом, але більшу, ніж ДЗ (що теж виросли разом). При цьому важливо об’єктивно оцінити відмінності умов середовища, в яких виховували близнят однієї пари.
Датський психогенетик Н. Жуел-Нільсон, досліджуючи 12 пар розлучених МЗ, продемонстрував усі ступені внутріпарної подібності — від високої в експресивних рисах (міміці, голосі, ході і т. п.) до дуже малої у вузькоспеціалізованих (стилі міжособистісної взаємодії, інтереси, тощо). Це дослідження — зразок детального психологічного аналізу.
Наближене до вказаного методу вивчення дорослих близнят, що тривалий час живуть нарізно, мають різні професії, різний життєвий досвід тощо. З деякими допущеннями можна очікувати, що накопичення різних впливів середовища зменшує внутріпарну подібність у тих ознаках, які зумовлені впливам зовнішніх чинників.
Автором методу близнюкової пари, який полягає у вивченні специфіки психологічних стосунків близнят, є французький психолог Рене Заззо (1910—1961). Він довів, що близнюкова пара часто утворює свій мікросвіт («мікрокосм»), який характеризується певними особливостями внутрішніх взаємин і відносин із зовнішнім світом. Ці особливості помітно позначаються на психологічній індивідуальності кожного члена пари.
Про відставання близнят однієї пари у мовному розвитку, спричинене їх «замкнутістю один на одному», свідчать і інші дослідники. Такі дослідження допомагають глибше з’ясувати основний постулат близню- кового методу — про однаковість зовнішніх впливів для МЗ- і ДЗ-пар і для кожного близнюка однієї пари.
48
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Дослідження уточнюють, що більша подібність МЗ- близнят порівняно з ДЗ у деяких випадках може пояснюватися не їх генетичною ідентичністю, а особливими умовами середовища, сформованого всередині пари. Отже, у цих випадках робити висновок про спадкову обумовленість ознаки не можна.
Метод контрольного близнюка (метод близнюка- свідка, взаємоконтролю близнят, контролю за партнером ) запропонував американський психолог Ар- нольд-Луїс Гезелл (1880—1961). Для експериментів добирали особливо схожі МЗ-пари, а потім у кожній парі одного близнюка піддавали певним зовнішнім впливам (наприклад, тренували певну функцію), а другого — ні. При цьому другий близнюк був ідеальною «контрольною групою*. Цим способом можна з’ясувати, наприклад, чи надає додаткове тренування стійкі переваги порівняно із звичайними умовами. Навчаючи членів пари одного і того самого, але різними способами, можна отримати матеріал для оптимізації навчання. Наприклад, у 30-ті роки XX ст. у Медико-біологіч- ному інституті ім. М. Горького досліджували ефективність різних методів розвитку комбінаторних функцій: простого копіювання і спеціальної стимуляції творчої активності методом моделей. Виявилося, що комбінаторні функції легко піддаються зовнішнім впливам, але ефект навчання залежить від методу: метод моделей дав кращі, стійкіші результати і помітніше вплинув на загальний психічний розвиток дитини. Те саме стосується розвитку мови й мовлення.
Згідно із сучасними науковими уявленнями успадковується не конкретне значення ознаки, а здатність його мати, а вже на її основі за взаємодії генотипу і середовища формується певне фенотипічне вираження ознаки. Метод контрольного близнюка допомагає дослідити взаємодію генотипу і середовища в межах норми реакції.
Основні варіанти близнюкового методу, які використовують у сучасній психогенетиці, можна доповнити зіставленням з людьми інших ступенів спорідненості і не родичами, а також іншими генетичними методами, передусім генеалогічними. Проте в дослідженнях нор-
Принципи і методи диференціальної психології
49
мальних психічних функцій поєднання різних методів використовують лише зрідка.
Обмеження методу близнюків стосуються деяких особливостей пре- і постнатального середовища близнят, що можуть спричинити некоректність при використанні цього методу.
Чинники пренатального середовища близнят і їх вплив на подальший соматичний і психічний розвиток аналізувало багато дослідників. Спільний внутріутробний розвиток на перший погляд зумовлює фізіологічну схожість, оскільки на обох плодах повинні однаково позначитися всі стани материнського організму. Проте у випадку МЗ пренатальні впливи можуть продукувати й істотні відмінності між плодами, що надалі спотворює оцінку спадковості. Наявність таких впливів залежить, зокрема, від часу розділення заплідненої яйцеклітини на дві ембріональні структури і відповідно від наявності спільних або різних для кожного плоду оболонок: амніона, хоріона і плаценти. Більшість ДЗ розвиваються, маючи всі три оболонки розділеними. МЗ можуть мати «комплект» усіх трьох оболонок. Все це позначається на особливостях кровопостачання кожного з організмів, що розвиваються, створюючи конкуренцію між ними, а отже, може призвести до пренатально обумовлених, але не генетичних відмінностей між близнятами-монозиготами.
Експериментальні перевірки цього положення, що ґрунтувалися на з’ясуванні ваги при народженні як показника фізіологічного комфорту в ембріональному періоді, дали суперечливі результати. Згідно з одним дослідженням, важчий у парі близнюк потім краще розвивався і соматично, і психологічно; згідно з іншим — ця закономірність виявляється тільки за великої різниці у вазі — до 2—3 кг, а в деяких дослідженнях ніякої залежності між вагою і подальшим розвитком не виявлено. Тому зробили спробу в інший спосіб оцінити час розділення зиготи — за дзеркальністю близнят (Брі- ланд, 1974). При цьому передбачалося, що коли ділення відбулося пізно, після встановлення латеральної (лат. Іаіегік — бік, сторона) домінантності, тобто домінування одного із зародків у внутріутробному
50
Теоретико-методологічні засади дифЕрвнціальної психології
розвитку, то близнята будуть дзеркальними за низкою маркерів: завитки волосся, домінуюча рука тощо. Однак дослідження, проведене на 482 парах близнят шкільного віку, показало, що істотних відмінностей за внутріпарною подібністю між дзеркальними і недзер- кальними близнятами немає.
Можливість пренатальних впливів, що зменшують подібність МЗ, гіпотетично існує, але експериментальний матеріал свідчить радше про те, що в нормі пренатальне середовище на індивідуальні відмінності близнят істотно не впливає.
Ще одне джерело можливих помилок при використанні близнюкового методу — недостатня коректність припущення про однаковість впливів середовища (пост- натальних) для членів МЗ- і ДЗ-пар. Теоретики і експериментатори намагаються глибше дослідити це питання.
Вважають, що сам факт більшої соматичної схожості МЗ порівняно з ДЗ зумовлює можливість виникнення в МЗ у ранньому онтогенезі подібнішого типу рухової активності, а згодом і надання переваги однотипним іграм, тим самим партнерам по спілкуванню тощо. Оскільки гра для дошкільного віку є провідною діяльністю, в якій формується психіка дитини, це може призвести до утворення подібних психічних особливостей близнят такої пари. І навпаки, менш схожі соматично ДЗ-близнята частіше, ніж МЗ, вибиратимуть різні ігри, формуючи основу для відмінностей у розвитку.
Психологічні дослідження близнят старшого віку також засвідчили більшу подібність середовища у членів МЗ-пар порівняно з ДЗ. МЗ переважно рідше розлучаються, більше часу проводять разом, частіше мають спільних друзів, однакові захоплення тощо. Отже, для твердження про те, що середовище по-різному впливає на МЗ і ДЗ, є достатньо серйозні підстави. Значущість цього обмеження близнюкового методу зростає з переходом від дослідження, наприклад, антропометричних ознак до фізіологічних і далі до психологічних. Найбільше підстав сумніватися в припущенні про однаковість впливів середовища на моно- і дизиготи у тих випадках, коли досліджують особистісні риси, оскільки інтер- персональна взаємодія є одним з чинників їх формуван-
Принципи і методи диференціальної психології
51
ня, а в цьому сенсі кожен близнюк — частина середовища іншого. Очевидно, для вивчення вищих психічних функцій і особистісних рис необхідний спеціальний аналіз «близнюкового середовища* з погляду тих його змінних, які можуть бути актуальними для формування досліджуваної ознаки і внутріпарної подібності.
Проте існують і вагомі аргументи на користь того, що вказані вище обставини не можуть бути принциповою завадою у близнюкових дослідженнях. На думку К. Штерна та інших дослідників, той факт, що кожний з близнят МЗ-пари через свою генетичну подібність із партнером, але незалежно від нього, вибирає схожі із ним зовнішні умови, якраз виражає ідентичність їхніх генотипів і підтверджує правильність припущення про однаковість середовищ. Дослідження сімей, у яких батьки мали помилкове уявлення про тип (МЗ чи ДЗ) дітей-близнят, засвідчило, що їхня поведінка стосовно дітей у більшості випадків відповідає справжній зиготно- сті близнят, а не припущенням батьків, тобто теж виявляється, ймовірно, функцією ідентичності генотипів (Скарр, 1969). Відзначають також феномен «розділення ролей* у парі, що буває і в МЗ, і в ДЗ, але частіше трапляється в МЗ і, отже, діє у зворотному напрямку, зазвичай передбачуваному: зрозуміло, що розділення ролей повинне знижувати психологічну подібність МЗ. Виявлена дослідниками більша подібність розлучених МЗ порівняно з вихованими разом за деякими особи- стісними рисами пояснюється, імовірно, саме відсутністю розділення ролей. Є повідомлення і про те, що рольові функції можуть з віком змінюватися: наприклад, у дитинстві і юності домінують різні члени пари.
Отже, у пре- і постнатальних середовищних умовах розвитку близнят виокремлюють чинники, які роблять середовище МЗ внутріпарно більш схожим, ніж у ДЗ, підвищуючи подібність МЗ за рахунок негенетичних впливів, а отже, призводять до помилкового завищення оцінок успадкованості. Проте є й інша група чинників, які діють у протилежному напрямку, що призводить до помилкового їх заниження.
Обмеження близнюкового методу треба мати на увазі при інтерпретації отриманого за його допомогою фактичного матеріалу.
52
Іеоретжо-методологічні засади диференціальної психології
Історичні методиІсторичні методи використовують переважно для вивчення видатних осіб, особливостей середовища і спадковості, які стали імпульсами для їх духовного становлення. Проте їх можна застосовувати і для докладного дослідження цілком ординарних людей.
Історичні методи — форми дослідження, аналізу, консультування
чи терапії особистості, що грунтується на історії Гі життєвого шляху.
Життєвим шляхом особистості вважають траєкторію її життя, що окреслює індивідуальну історію, долю, творчий внесок в історію суспільства, держави, свого покоління, сім’ї, соціальних спільностей, членом яких вона є. У життєвому шляху об’єднуються біографічне й історичне.
Термін набув популярності після виходу у світ праць німецько-американського психолога Шарлотти Бюлер (1893—1974) «Життєвий шлях людини як психологічна проблема», французького психолога П’єра Жане (1859—1947) «Психологічна еволюція особистості* і першого видання «Основ психології» російського психолога Сергія Рубінштейна (1889—1960). Надалі проблему життєвого шляху досліджували Б. Ананьєв, І. Кон, Л. Сохань, В. Роменець, Т. Титарен- ко, І. Маноха та ін.
Життєвий шлях особистості цілісний, розчленовування його на періоди недоцільне, як вказував американський персонолог Альберт Бандура (1925—1988). Однак життєвий шлях поділяють на певні фази, стадії, етапи, що мають домінуючі тенденції, мотивації. На думку ПІ. Бюлер, ці етапи відносно незалежні від вікових періодів, а вік до 16—20 років взагалі слід розглядати поза життєвим шляхом, оскільки в цей час лише створюються передумови самовизначення. Виключають з розгляду, за Ш. Бюлер, і вік після 70 років, оскільки існування на цьому етапі безперспективне, а самовизначення завершене. Людина може розвиватися як за біологічним (вітальним), так і за психологічним типами. Психологічний тип розвитку припускає досягнення апогею і тривалу стабілізацію без зниження
Принципи і методи диференціальної психології
53
продуктивності навіть тоді, коли біологічний оптимум залишається далеко позаду.
Особистість не тільки розвивається, а й творить власну історію; зростають її соціальна активність, відповідальність, рівень суб’єктності; етапи біографії вона переживає як трагедію, драму, комедію або фарс.
До історичних методів належать біографічні (щоденникові, автобіографічні) методи. їх загальна ознака — використання першоджерел чи біографій, вивчення продуктів діяльності, літературно-історичних джерел тощо. Біографічний (грец. Ьіоа — життя і £гаркб — пишу) метод — система методів і способів дослідження, діагностики, корекції і проектування індивідуального життєвого шляху особистості.
Німецький філософ Вільгельм Дільтей (1833—1911) уважав біографічний метод вищою формою гуманітарного дослідження. У психології першою його застосувала Ш. Бюлер.
Біографічний метод передбачає використання:
автобіографічних методів і методик — вивчення історії життя особистості (життєвого шляху), автобіографій та ініційованих автобіографічних описів, сповідей, автобіографічних анкет, інтерв’ю, опитувальни- ків тощо;
методів вивчення біографічних продуктів діяльності особистості — контент-аналіз листів, щоденників, сповідей; аналіз графіків життя, фантазій особистості; побудова кривих продуктивності й діаграм життєвих вимірювань; вивчення чинників і даних каузометрії (лат. саива — причина) — вимірювання і кількісне представлення впливу на явище різних чинників; аналіз біографічних даних значущого кола спілкування особистості, ліній особистісних виборів і надання переваг тощо;
вивчення свідчень очевидців і близького оточення особистості — спогадів сучасників, опитувань близьких тощо.
Варіантом біографічного методу є запропонований австрійським психологом і психіатром Зигмундом
54
Теоретикометодологічні засади диференціальної психології
Фройдом (1856—1939) психобіографічний метод, спрямований на психологічний аналіз біографій конкретних осіб і відповідний йому жанр життєписів, що приділяє особливу увагу фактам і чинникам життя особистості. Важливу роль у становленні психобіографії як методу відіграли здійснені Фройдом патографічні дослідження Леонардо да Вінчі, В. Вільсона, Ф. Достоєв- ського та ін. Пізніше американський психолог Ерік- Гомбергер Еріксон (1902—1994) провів психобіографіч- не (психоісторичне) дослідження життя й особистості М. Лютера, Махатми Ганді, Максима Горького та ін. Психобіографія розвинулася в популярний жанр літературної творчості.
Варіантом біографічного методу є патографічний (грец. раііюз — біль і £гар£Ь0 — пишу), запроваджений німецьким невропатологом і клініцистом Паулем Ме- біусом (1853—1907), що полягав у дослідженні хвороб видатних людей — Й.-В. Гете, Ж.-Ж. Руссо, А. Шопен- гауера та ін. У радянській науці патографічний метод використовував генетик Володимир Ефроїмсон (1908— 1989) для вивчення передумов геніальності.
У системі біографічних методів виокремлюють вчування як методичний прийом їх організації і проведення (І. Маноха), що передбачає спільну роботу експериментатора й особистості над біографічними матеріалами.
Метод вивчення продуктів діяльності є одним із найпоширеніших у психологічному дослідженні. Це система дослідницьких процедур, спрямованих на збирання, систематизування, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини. Центральним у структурі методу є поняття «продукт діяльності особистості* — реально- практичні та ідеальні за формою вияви активності особистості щодо явищ об’єктивного і суб’єктивного світу. Пізнавальні або перетворювальні за змістом, вони виявляють індивідуальність конкретної людини в кожному з її діянь, спрямованих на пізнання або перетворення елементів навколишньої реальності.
Метод вивчення продуктів діяльності людини поєднує кілька дослідницьких та аналітичних процедур,
Принципи і методи диференціальної психології
55
диференціація яких відбувається за ознакою предмета пізнання:
аналіз особистих документів — листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо. їх якісно-кількісне вивчення надає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості, характеристик діяльнісних актів людини в ситуаціях змістових взаємодій та ін.;
аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації — записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні устави, накази, оголошення, розпорядження, закони, правила, газети, радіо- і телепередачі, реклама тощо. Цей тип дослідницьких та аналітичних процедур застосовують переважно для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекцій на індивідуальне буття особистості;
аналіз власне продуктів діяльності (творчості) — система процедур, спрямованих на дослідження і тлумачення змістових результатів діяльності людини — творчих, професійних, поведінкових, суспільних, само- орієнтованих тощо. Варіантами його є графологічна експертиза, графічні та інші проективні методи. У психолого-педагогічному дослідженні вони набувають форми різних видів контролю знань (твори, диктанти, контрольні роботи), які допомагають відтворити динаміку навчальної діяльності людини.
Якщо структура й логічна формалізація процедур перших двох типів дослідження проста й універсальна (аналіз і тлумачення офіційних та неофіційних документів; письмових, вербальних або статистичних матеріалів; цифрової, зображувальної та «словесної* інформації; їх мовних та смислових компонентів; структурної та смислової організації; співвідношення в них суб’єктивного та об’єктивного змісту; їх реальної та індивідуальної «впливовості» на інші явища чи «відчуженості» від світу тощо), то третій тип складніший не тільки з формальної точки зору, а й з позиції змістової насиченості.
Кожний із проявів індивідуального Я особистості можна вважати продуктом діяльності людини, якщо за своєю структурою та змістом він організований у цілі-
56
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
сний акт виявлення особистістю свого пізнавального чи перетворювального ставлення до явищ світу (зовнішнього, об’єктивного, чи внутрішнього, прихованого, світу свого Я). Тому залежно від сутності предмета дослідження та його цілей психолог може кваліфікувати конкретне діяння людини як продукт її діяльності (безпосередній) і з огляду на це вибудовувати дослідження в межах процедури аналізу продуктів діяльності. Наприклад, офіційний документ атестат можна розглядати і як продукт діяльності учня (свідчення про його знання). При цьому основними етапами організації дослідження є:
визначення сутності предмета дослідження як продукту специфічної (або універсальної) діяльності особистості і побудова теоретичної моделі цієї діяльності за структурою: зміст і цілеспрямованість діяльності — ситуативна і смислова організація простору діяльності — засобові компоненти діяльності (знаряддя, прийоми, засоби, техніки, технології — реальні та ідеальні) — процесуальне розгортання діяльності — продукт діяльності у його реальному та ідеальному визначенні;
побудова «еталонної моделі» досліджуваного продукту діяльності, аналітичне зіставлення еталону з реальним продуктом;
цикл аналітичних і прогностичних дій щодо предмета свого дослідження та діяльності як цілого; статистичне або проективне тлумачення результатів дослідження; залучення отриманих даних до загального емпіричного циклу взаємодій дослідника з особистістю проекція і прогнозування формувальних, роз- вивальних, стабілізувальннх тощо взаємодій.
Продукти діяльності, що підлягають аналізу в психологічному дослідженні, можна отримати спонтанно або за спеціально організованих умов. Дослідник у ситуації моделювання діяльності має дотримуватися загальних (у дослідницькому плані) і спеціальних (у плані змісту модельованої діяльності) умов, щоб результати не були спотворені.
Ефективне застосування біографічного методу пов язане зі специфічним розумінням предмета психо-
Принципи і методи диференціальної психології
57
логічного дослідження, що припускає аналіз установок, мотивів особистості. До недоліків біографічного методу зараховують відсутність репрезентативності, суб’єктивну забарвленість спогадів; незнання і невра- хування соціального контексту, що обумовлює формування особистості загалом.
Широко використовують у практиці історико- психологічного дослідження, психології творчості, аналізу життєвого шляху людини метод вивчення літературно-історичних джерел — комплекс дослідницьких та аналітичних процедур, спрямованих на розпізнавання, формалізацію, тлумачення та прогнозування особи- стісно орієнтованих характеристик або психологічних ознак історичних етапів, періодів, епох у літературно- історичних джерелах: авторських текстах, мемуарах, документальних свідченнях тощо.
Предметом дослідницьких процедур методу є текст, який психолог-дослідник сприймає як самостійне бага- томірне і багатозмістове явище, здатне вміщувати і виявляти:
а)індивідуальне і професійне буття автора через зміст і тлумачення обраних ним проблем;
б)динаміку змін змістового і функціонального досвіду автора протягом його життя, пізнавальні дії автора щодо предмета своєї активності, перетворювальні впливи на предмети, що пізнаються;
в)час культурно-історичного буття автора, освоєний як поєднання свого буття з культурно-історичним процесом.
Методи тлумачення літературно-історичних джерел поєднують елементи культурологічного, психологічного, лінгвістичного, естетичного та інших підходів до пізнання явищ світу загалом, текстів (синтезованих за змістом явищ) — зокрема. Тексти поділяють на авторські (викладені в художньому творі) і тексти-свідчен- ня (сам рукопис, який відображає процесуальні моменти творення — від графологічних, емоційно-експресивних до структурно-змістових аспектів).
Процес тлумачення авторських текстів спрямований на виявлення «прихованого» та утвердження «на-
58
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
явного» змісту авторства — особливої якості, якої набуває особистість, самостворюючи і відображаючи своє культурно-історичне Я. В історико-психологічному дослідженні виокремлюють такі підходи до тлумачення текстів: порівняльно-описовий, історико-документальний, онтологічно орієнтований та ін. Кожний із них має свій дослідний потенціал.
Змістовним результатом застосування порівняльно- описового підходу є констатація фактів через порівняння, перенесення та пояснення використаних засобів тлумачення у конкретних історико-психологічних даних.
Історико-документальний підхід дає змогу диференціювати прямі та додаткові свідчення в тексті; оцінити складові тексту (ідеальний та рефлексивний компоненти: що написано, а що «читається між рядками») за шкалою «сучасне — минуле»; побудувати «модель народження знання» — синтез отриманих у процесі дослідження даних, поєднання формально-логічних і структурних компонентів відносин особистості автора та історичної доби. Так, сучасні психолін- гвісти і літературознавці схиляються до думки, що автором поетичної казки «Коник-Горбоконик» є О. Пушкін, а не студент П. Єршов, якому на момент написання твору було 17—18 років і який більше нічого не опублікував.
Онтологічно (індивідуально) орієнтований підхід, застосовуючи засоби екзистенціалізму, феноменології, інтуїтивізму, філософської критики та інші засоби тлумачення текстів, дає змогу: дослідити взаємопроникнення індивідуальності автора, історичного періоду його творчості і твору; визначити й оцінити культурно-історичний потенціал автора як виразника наукових, культурних, духовних та інших ідей своєї доби; виявити складники професійної і духовної обдарованості його особистості; простежити процес становлення його таланту в часі особистого життя та в часі історії.
Вивчаючи літературно-історичні джерела, використовують систему прямих (аналізу, тлумачення) та допоміжних засобів і прийомів (моделювання, типоло- гізація, аналіз продуктів діяльності тощо).
Принципи і методи диференціальної ПСИХОЛОГІЇ
59
Тестуванняв диференціально-психологічних дослідженняхДля стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості використовують метод тестування.
Тестування — метод психологічної дівгностини, який полягає у застосуванні стандартизованих запитань і задач (тести), що мають певну шкалу знвчень.
Почало формуватися тестування на початку XX ст. під впливом практичних потреб вивчення індивідуальних відмінностей у здібностях. Засновником тестів був Ф. Гальтон, який уперше застосував методи експерименту і вимірювання. У психології ці ідеї став розвивати Дж.-М. Кеттел, запропонувавши тести як спосіб вимірювання властивостей людської психіки.
Тести (англ. Тез І — випробування, перевірна, проба) — теоретично і емпірично обгрунтоване система стандартизованих, часто обмежених у часі вимірювань, що дає змогу отримати поназнини індивідуальних відмінностей відповідних психологічних властивостей.
Існують тести загальних і спеціальних здібностей, властивостей структури особистості, мотивації, психологічних станів, ставлень та ін.
Сучасні тести, за визначенням А. Анастазі, — це об’єктивне і стандартизоване вимірювання поведінки певної вибірки. Тести мусять відповідати таким вимогам: мати однозначно сформульовані цілі, предмет і галузь застосування методики; процедура проведення повинна бути задана у вигляді однозначного алгоритму, зрозумілого учасникам дослідження; процедура оброблення має охоплювати статистично обґрунтовані методи підрахунку і стандартизації тестових балів, а висновки — супроводжуватися вказівкою на імовірнісний рівень статистичної достовірності; тестові шкали перевіряють на репрезентативність, надійність і валід- ність у заданій сфері застосування. Кількісна і якісна оцінка, отримана за допомогою тесту, свідчить про рівень розвитку певних функцій.
За призначенням розрізняють тести інтелекту, тести креативності, тести досягнень, особистісні, проективні тести тощо.
60
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
У диференціальній психології найширше застосовують тести інтелекту — методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда. У більшості з них на спеціальному бланку пропонують встановити вказані інструкцією логічні відношення, класифікації, аналогії, узагальнення тощо між термінами, поняттями, явищами, поданими в завданнях тесту. Свої рішення тестована особа подає або в письмовому вигляді, або роблячи відповідну позначку на запропонованому бланку відповідей. Іноді задачі містять малюнки, геометричні фігури тощо. У задачах тестів «на дію* треба скласти з представлених деталей зображення предмета, геометричну фігуру тощо. Успішність складання тесту визначається кількістю правильно виконаних завдань, за нею виводять коефіцієнт інтелекту (І(}).
Існує думка, що результати тестування інтелекту виявляють не розумовий потенціал випробовуваного, а ті особливості його минулого досвіду, навченості, що відображаються в результатах його роботи з тестом. Тому результати, отримані при застосуванні тестів інтелекту, називають «тестовим* або «психометричним» інтелектом. Проте в психологічній практиці тести інтелекту широко застосовують і як дослідні, і як психодіагностичні процедури. Найпоширеніші з них такі: тест структури інтелекту Амтгауера; шкали вимірювання інтелекту Векслера; шкільний тест розумового розвитку; аналітичний тест інтелекту Мейлі; культурно-вільний тест інтелекту Кеттела.
Тести креативності — сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості. Здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв’язувати проблемні ситуації виділили в окремий тип і назвали креативністю. Вивчення факторів творчих досягнень особистості проводять у двох напрямах: аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей творчої особистості (особистісні фактори); аналіз творчого мислення та його продуктів (фактори креативності: чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність, винахідливість, конструктивність під час розв’язання проблем та ін.).
Принципи і методи диференціальної психологи
61
Найвідоміші тести креативності створили Дж.-П. Гіл- форд разом зі співробітниками (1959) та Е. Торранс (1962). Проте результати використання цих тестів (як і інших тестів креативності) досить суперечливі, валід- ність їх не доведена. У вітчизняній психології поширилася методика дослідження інтелектуальної активності особистості — «креативного поля» (Д. Богоявленська).
Тести досягнень — одна з методик психологічної діагностики, за допомогою якої виявляють ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень, близькі за змістом до тестів спеціальних здібностей, встановлюють те, що засвоїли досліджувані в процесі конкретної діяльності з конкретними завданнями, а не узагальнені вміння, які формуються з набуттям життєвого досвіду. Розрізняють три види тестів досягнень: тести дії (спонукають до виконання дій з використанням механізмів, матеріалів, інструментарію), тести письмові (завдання, вказані на бланках, полягають у виборі правильної відповіді на запитання), усні тести (на заздалегідь підготовлену систему запитань пропонують дати усні відповіді, які оцінюють).
Тести досягнень за кордоном широко використовують у шкільній психодіагностиці та системі професійної підготовки й добору, поступово їх упроваджують і в Україні.
Особистісні тести — методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюють різні аспекти особистості та її характеристики: установки, цінності, ставлення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки. Тести, як правило, мають одну з таких форм: шкали та опитувальні листи; ситуативні тести або тести дії, які містять перцептивні, когнітивні або оцінні завдання, призначені для оцінювання себе, своїх особистісних конструктів тощо; проективні методи. Існують також змішані форми тестів.
Проективні методи у психології — група методів дослідження, які ґрунтуються на інтерпретації проекцій, отриманих шляхом експерименту. Поняття проекції для позначення методу дослідження запровадив у дослідну практику Л. Френк. Проективні методи полягають у цоренні експериментальної ситуації, яка
62
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
допускає різні інтерпретації досліджуваною особою. За кожною такою інтерпретацією вимальовується унікальна система особистісних смислів та особливостей когнітивного стилю суб’єкта дослідження.
Серед проективних методик (їх називають також проективними тестами) розрізняють: асоціативні — наприклад, тест Хольцмана, тест Роршаха, в яких досліджувані створюють образи за стимулами-плямами; тест завершення незакінчених речень; інтерпретацій- ні — наприклад, тематичний аперцепційний тест (ТАТ), у якому завдання полягають у тлумаченні соціальної ситуації, зображеної на картинці; експресивні (психо- драма, тест малюнка людини, тест малюнка неіснуючої тварини та ін.). Недолік проективних методик полягає у тому, що вони не відповідають вимогам до психометричних інструментів, оскільки не виключають впливів суб’єктивних чинників: інструкцій, особистості експериментатора, стимулів, тимчасових станів суб’єкта тощо. На надійності та валідності проективних тестів негативно позначаються нестабільність результатів і суперечливість інтерпретацій даних. Позитивною якістю проективних методів є те, що вони полегшують демонстрацію таких змістових моментів внутрішнього світу суб’єкта, які він іноді не може висловити прямо, і допомагають вивчити властивості особистості, які часто не підлягають точному вимірюванню чи оцінюванню.
За особливостями завдань, які використовують у процедурах, тести поділяють на вербальні і практичні; за формою процедур дослідження — на групові та індивідуальні; за обмеженнями в часі — тести швидкості і результативності.
Використання проективних методів потребує широкої теоретичної підготовки психолога та наявності практичного досвіду з реалізації методик конкретного типу.
Математичні методи і продуктивність їх застосування
У диференціальній психології математичні методи допомагають зробити процес дослідження явищ більш чітким, структурованим і раціональним. Вони необхідні для оброблення великої кількості емпіричних даних
Принципи і методи диференціальної психологи
63
(кількісних виразників явищ), їх узагальнення та організації в емпіричну картину дослідження.
Математичні методи — методи прикладної математики, що використовуються в психології для оброблення здебільшого експериментальних даних з метою підвищення об'єктивності висновків
емпіричних досліджень.
Залежно від функціонального призначення виділяють дві групи математичних методів, які найчастіше використовують у психологічних дослідженнях: методи математичного моделювання і методи математичної статистики (статистичні методи).
Методи математичного моделювання застосовують:
а)як спосіб організації теоретичного дослідження психологічних явищ через побудову моделей-аналогів досліджуваних явищ для виявлення закономірностей функціонування та розвитку змодельованої системи;
б)як спосіб побудови алгоритмів дій людини в різноманітних ситуаціях і створення на їх основі пояснювальних, розвивальних, навчальних, ігрових та інших комп’ютерних моделей.
Статистичні методи — це методи прикладної математичної статистики, які застосовують у психології здебільшого для оброблення експериментальних даних. Основна мета застосування статистичних методів — підвищити обґрунтованість висновків психологічних досліджень за рахунок використання імовірнісної логіки та імовірнісних моделей.
Статистичні методи застосовують у таких напрямах диференціальної психології:
а)описова статистика, яка охоплює групування, табулювання, графічне вираження та кількісне оцінювання даних;
б)теорія статистичного висновку, яку використовують у психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстеження вибірок;
в)теорія планування експериментів, яка слугує для виявлення і перевірки причинних зв’язків між змінними.
Найпоширеніші такі статистичні методи: кореляційний, дисперсійний, регресійний і факторний аналіз.
64
Теоретико методологічні засади диференціальної психології
Кореляційний аналіз — це комплекс процедур статистичного дослідження взаємозалежності змінних, що перебувають у кореляційних відношеннях з переважанням нелінійної їх залежності, тобто значенню будь якої змінної може відповідати деяка кількість значень змінної іншого ряду, що відхиляються від середнього в той чи інший бік. Кореляційний аналіз є допоміжним методом розв’язання теоретичних завдань у психодіа гностиці, що охоплює комплекс статистичних процедур, які застосовують для розроблення тестових та інших методик психодіагностики, визначення їх надійності, валідності. У прикладних психологічних дослідженнях кореляційний аналіз — один з основних методів статистичного оброблення кількісного емпіричного матеріалу.
Дисперсійний аналіз допомагає визначити ступінь індивідуального варіювання показників (за однакових середніх показників розмах розподілу може істотно змінюватися). У деяких дослідних і практичних задачах саме дисперсія є основним джерелом інформації. Наприклад, середній бал, отриманий школярами за контрольну з алгебри, становить «4* і для хлопчиків, і для дівчаток. Але у хлопчиків трапляються і «З», і «5», а дівчатка активно списували одна в одної і в результаті отримали по «4». Підсумок однаковий у кожній групі, а психолого-педагогічне значення, що стоїть за середнім балом, абсолютно різне.
Регресійний аналіз — це метод математичної статистики, який дає змогу вивчати залежність середнього значення будь-якої величини від варіацій іншої або кількох величин (при цьому використовують множинний регресійний аналіз). Поняття регресійного аналізу запровадив Ф. Гальтон, який встановив факт визначеного співвідношення між зростом батьків та їхніх дорослих дітей. Він помітив, що у батьків найнижчого зросту діти виявляються дещо вищими, а у батьків найвищого зросту — нижчими. Такого роду закономірність він назвав регресією. Регресійний аналіз використовують переважно в емпіричних психологічних дослідженнях для розв язання завдань, пов’язаних з оцінюванням будь-якого впливу (наприклад, впливу інтелектуальної
Принципи І методи диференціальної психології
65
обдарованості на успішність, мотивів — на поведінку тощо) при конструюванні психологічних тестів.
Факторний аналіз — метод багатомірної математичної статистики, який використовують у процесі дослідження статистично пов’язаних ознак з метою виявлення деяких прихованих від безпосереднього спостереження факторів. За допомогою факторного аналізу не просто встановлюють зв’язок між змінними, що перебувають у стані перетворень, а визначають ступінь цього зв’язку та виявляють основні фактори, що спричинюють вказані перетворення. Особливо ефективним факторний аналіз може бути на початкових стадіях дослідження, коли необхідно з’ясувати деякі попередні закономірності в досліджуваній сфері. Факторний аналіз повинен зменшити кількість змінних, звести їх різноманіття до кількох загальних чинників. Експеримент, що ґрунтується на таких змінних, досконаліший, ніж експеримент, заснований на змінних, обраних довільно або випадково.
Якщо результати обчислення коефіцієнтів кореляції свідчать про щільні зв’язки між кількома показниками (кореляційні плеяди), припускають, що за ними стоїть загальний фактор — змінна вищого рівня узагальнення. Факторні моделі використовують скрізь, але особливо популярні вони у психології особистості та інтелекту.
Перед використанням методів статистичного аналізу треба впевнитися, що розподіл якості, яку вивчають, є нормальним; однак і за цієї умови існує ймовірність, що отримані результати виявляться випадковими. Цю ймовірність називають «рівнем значущості».
Математичні методи можуть бути досить ефективними й корисними при організації і проведенні психологічних досліджень, але вони, як і будь-які інші, мають свою сферу використання та можливості. Застосування методу зумовлене предметом дослідження і його завданнями, що стосуються математичних методів.
Обираючи певний метод, слід керуватися одним із принципів психологічного дослідження — вимогою змістової і процедурної спорідненості природи досліджуваного явища і методу (або їх системи), який використовується: статистичний аналіз дає змогу встанови-
Я ПшІІРПРН НІ Я ТІ КИП ПГІІЇГ ПОПІ!
66
етико-методологічні засади диференціальної психології
ти і визначити кількісну залежність явищ, проте не розкриє її змісту; а побудова надійних і валідних тестів неможлива без застосування математичних методів.
Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
Процедурна організація психологічного дослідження дає змогу більш адекватно та змістовно відображати предмет дослідження. Форма організації дослідження детермінує тривалість, послідовність розгортання і тип керування процесом психологічного пізнання конкретного явища.
Лонгітюдне дослідження — тривале й систематичне вивчення особливостей розвитку одних і тих самих суб'єктів, яке двє змогу визнвчити діапазон вікової та індивідуальної мінливості фаз життєвого циклу людини.
Спочатку лонгітюдне дослідження (як метод поздовжніх зрізів) формувалося в дитячій та віковій психології як альтернатива методам визначення станів чи рівнів розвитку (методам поперечних зрізів). За його допомогою можна передбачити подальший розвиток особистості і встановити генетичні зв’язки між фазами досліджуваного процесу розгортання психологічних властивостей особистості на основі об’єктивного та послідовного аналізу змістових моментів цього процесу щодо кожної конкретної особистості. У комплексі з лонгітюдним використовують такі методи, як синтез, спостереження, тестування, методи експериментальних технік, пснхографії, праксиметрії тощо.
Порівняльно-вікове дослідження — організація психологічного дослідження як окремо/, обмеженої у часі, фіксованої щодо етапу (моменту) існування досліджуваного явища пізнавальної і перетворювальної взаємодії психолога з суб'єктом.
Предметами дослідження в цій процедурній техніці, як правило, є ті явища, вивчення «зрізів» котрих буде інформативним, достатнім і відповідатиме завданням дослідження. Ця техніка досить поширена. Якщо дослідник володіє методами змістової реконструкції психологічних явищ у часі, то зрізовий аспект дослідження — лише відправна точка у пізнанні властивості
Принципи і методи диференціальної психологи
67
чи закономірності цього процесу. Методи тлумачення необхідних динамічних і потенційних компонентів розгортання досліджуваної сутності дають змогу відновити реальну послідовність подій, ситуацій, рушійні сили процесу, що відбувався (чи відбувається).
Генегико-моделювальне дослідження — організація і забезпечення в процесі дослідження переходів з одного рівня вивчення предмета на інший для з'ясування динвміни процесів та їх рушійних сил.
Так, у процесі дослідження психічного розвитку індивіда в онтогенезі завдання полягає не в тому, щоб зафіксувати різноманітні, абстраговані від цілісного процесу, рівні розумового, кінетичного та інших аспектів розвитку дитини, а щоб перевести індивіда з одного рівня реалізації досліджуваних функцій на вищий рівень, а також простежити його сутнісні закономірності процесу розвитку.
Організація генетико-моделювального психологічного дослідження вимагає від психолога теоретичної обізнаності щодо сутності, існування й розвитку досліджуваного явища, суттєвих відносин явища з іншими явищами світу і структурних виявів його взаємодій в індивідуальному світі Я людини. Коректність змісту, адекватність процедури та індивідуально-орієнтований характер взаємодії з суб’єктом — постійні змістові орієнтири психолога у цьому процесі.
Важливо розрізняти сутність генетико-моделюваль- ної форми в системі психотерапевтичних, формувальних і тренінгових процедур. Її предметом завжди має бути істотне з погляду формування й розвитку індивідуального світу Я психологічне явище, складова структури онтогенезу психологічних характеристик особистості, тоді як в інших техніках предметом можуть бути окремі властивості, ознаки, дії та елементи взаємовідносин людини зі світом.
Канали отримання інформації про індивідуальністьІнформацію для психологічного дослідження (за Р. Мейлі) можна отримати різними каналами: за людиною можна спостерігати у повсякденному житті, їй
68
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
можна запропонувати пройти тестування, а також дати відповіді на питання анкети. Відповідно до каналу групують методи вивчення індивідуальності.
І_-дані (Ще гесогб ба(а) — дані, що грунтуються на реєстрації поведінки людини у повсякденному житті.
Оскільки навіть з науковою метою одному психологу неможливо вичерпно вивчити поведінку людини в різних умовах, звичайно залучають експертів — людей, котрі мають досвід взаємодії з випробовуваним у досліджуваній сфері. Б-дані важко зробити валідни- ми, тому що не можна уникнути спотворень, пов’язаних з особистістю спостерігача, діють ефект ореолу (систематичні спотворення) та інструментальні спотворення, зумовлені недосконалістю методик обстеження (некоректно сформульованими питаннями). Ще один недолік Ь-даних — великі витрати часу. Щоб підвищити валідність Ь-даних, потрібно дотримуватись таких вимог при експертному оцінюванні:
визначати властивості в термінах спостережуваної поведінки (заздалегідь домовитися, що саме фіксуватиметься, наприклад, як прояв тривожності, агресивності тощо);
забезпечити тривалість спостереження;
залучити не менше десяти експертів на одного випробовуваного;
рангувати випробовуваних протягом однієї зустрічі не більше ніж за однією ознакою, щоб не було ефекту наведення й експерти не повторювали свого списку.
Оцінки мають бути обов’язково формалізовані і виражені кількісно.
Т-дані (оЬіесіме (ез( баїа) —дані об'єктивних тестів (випробувань)
з контрольованою експериментальною ситуацією.
Для підвищення валідності й евристичності дослідження, на думку сучасної російської дослідниці
С.Нартової-Бочавер, корисно застосовувати такі тактичні прийоми:
маскування істинної мети дослідження; несподівана постановка завдань; невизначеність і нечіткість формулювання цілей
Принципи і методи диференціальної психології
69
дослідження для створення зони невизначеності і стимулювання активності випробовуваного;
відвертання уваги випробовуваного;
створення емоційної ситуації при тестуванні;
використання емоційного змісту тестової ситуації;
фіксація автоматизованих реакцій;
фіксація мимовільних індикаторів (електрофізіологічних, біохімічних, вегетативних змін);
фіксація фонових індикаторів (фізичного стану, рівня активності і втоми тощо).
Прикладами використання Т-даних є досліди (Г. Бі- ренбаум і Б. Зейгарник) на запам’ятовування незавершених дій, а також з моделюванням ситуацій для вивчення альтруїстської поведінки. При цьому створюють цілісну об’єктивну ситуацію для прояву певних особливостей індивідуальності. Цей канал отримання даних теж потребує великих часових витрат та людських ресурсів і використовується переважно на етапі пілотажного дослідження для визначення гіпотези, яку потім перевіряють за допомогою інших, економічніших методів.
Од ані (циевііоппаіге (Іаіа) — дані, одержувані за допомогою опи-
туввльників. анкет та інших стандартизованих методів.
Перевага цього каналу — висока економічність (можна застосовувати у групі, автоматизовано обробляти результати), проте (}-дані не вважають високонадійними.
Спотворення одержуваної інформації зумовлені такими причинами: низьким культурним та інтелектуальним рівнем випробовуваних (заповнювати анкети складно сільським жителям і дітям, молодшим за десять років), браком навичок самопізнання і спеціальних знань, використанням неправильних еталонів (особливо в обмеженому соціумі, коли людина порівнює себе з близькими, а не з популяцією загалом). Крім того, різна мотивація випробовуваних може призводити до спотворень у бік соціальної бажаності (дисимуляції, послаблення симптоматики) або підкреслення своїх дефектів (агравації і симуляції).
70
Теоретикометодологічні засади диференціальної психології
Отже, абсолютно досконалого способу пізнання індивідуальності не існує, але, усвідомлюючи вади і переваги кожного методу, можна навчитися одержувати за їх допомогою достовірну інформацію.
Запитання. Завдання
у чому полягає специфіка психічних феноменіа і які методологічні труднощі це спричинює?
Охарактеризуйте методологію психологічного пізнання явищ світу. Проілюструйте свою відповідь.
Наведіть різні тлумачення змісту методики психологічного дослідження.
Як трансформуються загальнонаукові методи в диференціальній психології?
Яка з відомих вам моделей типізації психологічних явищ реалізує принцип багатомірного І багаторівневого бачення психологічних явищ? Обгрунтуйте свою думку.
Які методи, запозичені з інших наук, використовує диференціальна психологія?
У чому полягає специфіка самоспостереження як природного явища психологічного життя людини та як методу психологічного дослідження?
Охарактеризуйте можливості і обмеження кожного з методів диференціальної психології.
Намалюйте навчальну геногрвму для своєї сім'ї за ознаками «успішність у школі*, «кількість дітей*.
Складіть психологічний портрет когось із видатних письменників за враженнями від його творчості; зв його біографією. Знайдіть причини розбіжностей у висновках, отриманих із застосуванням методу аналізу продуктів творчості і біографічного методу.
У чому полягають відмінності між І_-, 0- і Т-даними?
З якою метою здійснюють перетворення результатів емпіричних досліджень?
Охарактеризуйте ідюграфічний і номотетичний підходи. Який із них адекватніший предмету диференціальної психології?
Які результати дає узагальнення за групою респондентів і за групою поведінкових ознак у різних ситуаціях?
Вплив середовища і спадковості на людинуВизначення джерел індивідуальних варіацій психічного основна проблема диференціальної психології. Індивідуальні відмінності породжені численними і
Вплив середовища і спадковості на людину
71
складними взаємодіями між спадковістю і середовищем. Спадковість забезпечує стійкість існування біологічного виду, середовище — його мінливість і можливість пристосовуватися до загальних умов життя. Спадкові ознаки детермінують гени, які передають батьки ембріону при заплідненні. Хімічна розбалансованість чи неповнота генів спричинює фізичні аномалії або психічні патології. Навіть у звичайних умовах спадковість допускає широкий спектр варіацій поведінки, що є наслідком підсумовування норм реакцій різного рівня — біохімічних, фізіологічних, психологічних, а остаточний результат залежить від впливу середовища.
Отже, на людину впливають спадковість і середовище. їй також властиве соціальне спадкоємство — дотримання культурних зразків, передавання акцентуації, наприклад шизоїдної, від матері до дитини через виховання, формування сімейних сценаріїв, якого позбавлені тварини.
Теорії про вплив середовища і спадковостіЗ огляду на надання переваги біологічній або сере- довищній (соціально-культурній) детермінації дослідники виокремлюють кілька груп теорій:
Біогенетичні теорії ґрунтуються на положенні, що формування індивідуальності зумовлене вродженими і генетичними задатками. Генетичні задатки визначаються сукупністю генів чоловічих і жіночих статевих клітин — генотипом, що утворює цілісну, злагоджену і ефективно працюючу систему, яка постійно удосконалюється в процесі еволюції. Під контролем генотипу перебувають всі ознаки організму — морфологічні, біохімічні, фізіологічні, аж до параметрів вищої нервової діяльності. Вроджені задатки зумовлені генотипом у взаємозв’язку з якістю внутріутробного розвитку. Тому в медичній генетиці чітко розрізняють такі поняття, як генетична і вроджена патологія. Наприклад, деякі види розумової відсталості можуть бути наслідком згубних впливів середовища на плід через організм матері (від інфекційних захворювань до нездорового способу життя матері). Розвиток є посту по-
72
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
вим розгортанням цих властивостей у часі, а внесок середовищних впливів дуже обмежений. Біогенетичні підходи нерідко були теоретичною основою расистських учень про початкову відмінність націй. Прихильником цього підходу був Ф. Гальтон, а також американський психолог, автор теорії рекапітуляції Стенлі Холл (1844—1924).__
Соціогенетичні теорії (сенсуалістичний підхід, що постулює примат досвіду) стверджують, що спочатку психіка дитини — чиста дошка (ІаЬиІа гава), а всі її досягнення і особливості зумовлені зовнішніми умовами (середовищем). Подібну гіпотезу висунув ще англійський філософ Джон Локк (1632 —1704). Ці теорії більш прогресивні, однак їх недолік — розуміння дитини як первинно пасивної істоти, об’єкта впливу.
Двофакторні теорії (конвергенції двох факторів) постулюють, що розвиток є наслідком взаємодії вроджених структур і зовнішніх впливів. Карл Бюлер (1879—1963), В. Штерн, А. Біне вважали, що вплив середовища накладається на фактори спадковості. Основоположник двофакторної теорії В. Штерн відзначав, що про жодну функцію не можна сказати, «ззовні» вона чи «зсередини». Треба цікавитися, що в ній «ззовні» і що «зсередини». Проте і в межах двофакторних теорій дитину вважають пасивним об’єктом впливу.
Вчення про вищі психічні функції (культурно- історичний підхід) Льва Виготського (1896—1934) стверджує, що розвиток індивідуальності можливий завдяки існуванню культури — узагальненого досвіду людства. Вроджені властивості людини становлять умови розвитку, а середовище — джерело (тому що в ньому міститься те, чим повинна оволодіти людина). Вищі психічні функції, які властиві лише людині, опосередковані знаковими системами і предметною діяльністю, що є змістом культури. Щоб дитина могла його засвоїти, треба, аби вона вступила в особливі відносини з навколишнім світом: не пристосовувалась, в активно привласнювала собі досвід попередніх поколінь у процесі спільної діяльності та спілкування з дорослими, тобто носіями культури.
Вплив середовища і спадковості на людину
73
Швейцарський психолог Карл-Густав Юнг (1875— 1961) довів, що культура також є джерелом стійких поведінкових проявів, закріплених у колективному несвідомому у формі архетипів, але збереження і прояви їх не можна довести природничо-науковими методами.
Роль спадковості і середовища намагається визначити генетика кількісних ознак, яка аналізує різні види дисперсії значень ознаки. Проте не кожна проста ознака фіксується одним алелем (парою генів, серед яких є домінантний і рецесивний). Крім того, комплексний ефект не можна розглядати як арифметичну суму впливу кожного з генів, бо вони взаємодіють між собою, спричинюючи системні ефекти. Тому, вивчаючи процес генетичного контролю психологічної ознаки, психогенетика прагне знайти відповіді на такі питання: наскільки генотип визначає формування індивідуальних відмінностей (тобто який очікуваний ступінь варіативності) і біологічний механізм його впливу (на якій ділянці хромосоми локалізовані відповідні гени); які процеси поєднують білковий продукт генів і конкретний фенотип; чи існують середовищні чинники, що змінюють досліджуваний генетичний механізм.
Успадкованість ознаки розпізнають за наявністю кореляції між показниками біологічних батьків і дітей, а не за подібністю показників. Наприклад, темпераменти біологічних батьків і їхніх відданих на усиновлення дітей мають багато спільного. Найімовірніше, у прийомних сім’ях діти перебуватимуть під впливом середо- вищних умов, унаслідок чого за абсолютними показниками вони стануть подібними і на названих батьків. Проте кореляції не буде.
Численні дослідження, присвячені виявленню джерел індивідуальних варіацій, як правило, не дають змоги однозначно оцінити роль середовища чи спадковості. Наприклад, завдяки психогенетичним дослідженням Ф. Гальтона, проведеним у 20-ті роки XX ст. з використанням близнюкового методу, було виявлено, що біологічно детерміновані характеристики (розміри черепа, інші ознаки) визначені генетично, а психологічні якості (коефіцієнт інтелекту за різними тестами) дають великий розкид і зумовлені середовищем. На
74
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
них впливають соціальний і економічний статус сім’ї, порядок народження та ін.
Натепер поширилися експозиційна й ідентифікаційна моделі середовищних впливів на інтелектуальні здібності. Відповідно до експозиційної моделі Роберта Зайонца (нар. 1923), що більше часу батьки і діти проводять разом, то вища кореляція коефіцієнта інтелекту зі старшим родичем. Тобто дитина за інтелектуальними здібностями подібна на того, хто довше її виховує, і якщо батьки з якихось причин приділяють їй мало часу, вона буде подібна на няню чи бабусю. Згідно з ідентифікаційною моделлю найвища кореляція спостерігається між дитиною і родичем, який є предметом її ідентифікації. Тобто інтелектуальний авторитет на неї може впливати навіть дистанційно, а регулярна спільна діяльність не обов’язкова. Майже однакова популярність двох моделей, які суперечать одна одній, свідчить, що більшість диференціально-психологічних теорій мають обмежений характер.
Трактування спадковості і середовищау диференціальній психологіїТеорія диференціальної психології, не заперечуючи внеску середовища і спадковості у формування і прояв індивідуальних відмінностей психіки, намагається уточнити ці поняття. Спадковість тепер розуміють ширше: це не просто окремі ознаки, що впливають на поведінку (наприклад, властивості нервової системи, як вважали протягом тривалого часу), а й вроджені програми (граціалізація, репродуктивна, територіальна поведінка та ін.). Програми соціальної поведінки, кількість яких постійно збільшується, вивчає соціоетологія — наука про біологічні основи соціальної поведінки. Особливість програм соціальної поведінки полягає в тому, що траєкторія їх розвитку передбачена; програма містить у собі і час її «запуску», і послідовність критичних пунктів. Під контролем генотипу перебувають всі ознаки організму ■ морфологічні, біохімічні, фізіоло-
Вплив середовища і спадковості на людину
75
гічні аж до параметрів вищої нервової діяльності у тварин і людини.
Розуміння середовища теж змінилося. Це не просто низка змінних стимулів, на які індивід реагує протягом усього життя — починаючи від повітря та їжі й закінчуючи умовами освіти і ставленням товаришів. Це радше система взаємодій людини і світу. Ознаками середовища є (М. Черноушек):
відсутність фіксованих меж у часі і просторі (тобто воно є фоном людського буття);
вплив на всі почуття відразу;
надання не тільки головної, а й другорядної (периферійної) інформації;
наявність більшого обсягу інформації, ніж люди здатні сприйняти;
тісний зв’язок із діяльністю;
наявність не лише матеріальних особливостей, а й психологічних і символічних значень;
вплив середовища як єдиного цілого.
Людина одночасно існує в кількох середовищах.
Сучасний американський психолог У. Бронфенбреннер у книзі «Екологія людського розвитку* представив екологічне середовище як систему таких концентричних структур:
мікросистема — структура діяльностей, ролей і міжособистісних взаємодій у конкретному оточенні. Навіть для двох близнят середовище розвитку не буде ідентичним, бо до них ставлять різні вимоги, різні очікування, одного з них неминуче призначають старшим, а другого — молодшим тощо;
мезосистема — структура взаємовідношення двох і більше середовищ (сім’я і робота, домашнє оточення і група однолітків). Наприклад, якщо брат і сестра ходять в одну школу, але сестрі дозволяють приводити додому подруг, а братові — ні, мезосистема їхньої життєдіяльності відрізнятиметься;
екзосистема — середовище, у просторі якого відбуваються значущі події (коло спілкування). Так, діти можуть ходити в одну й ту саму школу, але при цьому коло однокласників може бути значущим для одного і
76
Теоретино-методологічні засади диференціальної психології
байдужим для іншого, у якого всі важливі життєві події відбуваються, наприклад, у драмгуртку;
макросистема — субкультура (цінності, закони і традиції, яких дотримується людина). У. Брон- фенбреннер вважає, що макросистема відіграє вирішальну роль у способі життя людини, підпорядковуючи собі всі «внутрішні» системи. Наприклад, якщо в країні не заохочують народжуваність і не надають відпустку для догляду за дитиною, то дитині бракуватиме материнської уваги, а мікро-, мезо- і екзосистеми не зможуть це компенсувати. З іншого боку, незалежно від конкретних зовнішніх умов, основні складові способу життя і світогляду зберігаються в субкультурі.
На думку У. Бронфенбреннера, середовище має два основні виміри: види діяльності, до якої була залучена людина, і характеристики наставників (учителів), яких вона вибирає для себе протягом усього життя. На різних стадіях розвитку людина вибирає і змінює своє середовище, причому з часом роль власної активності у формуванні середовища постійно зростає.
Сучасна російська дослідниця Валерія Мухіна в поняття «середовище» включає предметний світ, образно-знакові системи, соціальний простір, природну реальність. Виокремлюють ще мовне та освітнє середовища, які є джерелами досягнень людини. Тепер можна вести мову і про віртуальне середовище (Інтер- нет, комп’ютерна залежність та інші явища стійкого афективного ставлення до об’єктивно неіснуючих явищ). Вплив середовища також охоплює детермінування психічних особливостей географічними умовами — ландшафтом, кліматом тощо (географічний детермінізм), змістом культури і субкультури, необхідними і цінними для суб’єкта речами, нарешті, якістю і формою спілкування людини. Привласнення (персона- лізація) вмісту середовища — важливий чинник розвитку особистості і самосвідомості людини.
Однією зі спроб примирення прихильників біогенетичних і соціогенетичних концепцій стала ортогене- тична концепція X. Вернера (ортогенез — альтернативна дарвінізму теорія, за якою розвиток організмів
Вплив середовища і спадковості на людину
77
являє собою лише «органічний ріст» у певних, наперед визначених напрямах; еволюцію організмів спрямовують закладені в них внутрішні сили; заперечує творчу роль природного добору в процесі еволюції). Згідно з його поглядами всі організми народжуються з функціями (у тому числі і психічними), зафіксованими на нижній точці їх розвитку. Взаємодіючи із середовищем, вони набувають нового досвіду, який, у свою чергу, закріплюється в нових функціональних структурах, котрі знову визначають мінімум взаємодії, проте вже нової якості. Отже, організація попередніх стадій передбачає, але не містить у собі організацію подальших. Що вища стадія, то частіше ініціатива виходить від індивіда, який стає активнішим, починає маніпулювати середовищем, а не тільки пасивно на нього реагувати. Розширення можливостей суб’єкта виражається у розумінні групових цілей, умінні відгукуватися на відстрочені і заплановані завдання.
Дж. Вулвілл також відзначив зміну активності суб’єкта і запропонував моделі взаємодії суб’єкта і середовища: «лікарняне ліжко» — перші місяці життя людини, позначені майже повною її пасивністю; «луна- парк» — об’єкти середовища дитина вже може вибирати, але їх вплив залишається незмінним; «змагання плавців» — суб’єкт іде своїм шляхом, а середовище є лише контекстом життя; «тенісний м’яч» — постійна взаємодія між суб’єктом і середовищем (цей погляд загалом відповідає позиції X. Вернера).
Вивчаючи індивідуальні відмінності психіки, важливо усвідомлювати нетотожність понять «середовищ- ний» і «соціальний» вплив, «спадкове» і «біологічне», «стійке» і «успадковане». Оскільки змінюється середовище і по-різному розгортаються вроджені програми поведінки, то і психіка людини індивідуалізується протягом усього життя. У ній є ділянки більш варіативні й чутливі до впливу середовища і відносно стійкі.
У буденній свідомості поширені хибні уявлення про дію спадковості і середовища на людину. їх слід з’ясувати, щоб уникнути помилок при аналізі співвідношення сплановості і середовища.
78
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Одне з найчастіших різноманітних непорозумінь полягає у змішуванні понять «спадкове» і «вроджене». Твердження, що все наявне при народженні неодмінно є спадковим, виникає внаслідок неточності вживання понять. Словникові визначення таких термінів, як «спадковий», «природжений», «генетичний» і «вроджений» важко розрізнити, тому в науковій і популярній літературі їх часто використовують як взаємозамінні. Вчені вживають ці поняття як синоніми «спадкового», неспеціалісти неправильно інтерпретують їх, пов’язуючи за сенсом з народженням, що присутнє в корені таких слів, як «природжений», «вроджений».
Спадкові чинники можуть впливати на розвиток індивіда фактично протягом усього життя. Спадкова сприйнятливість до різних захворювань, наприклад, може не виявлятися в молодому віці. Навіть на причини смертності впливають спадкові чинники, — отже, спадкові впливи виявляються в будь-якому віці.
Впливи середовища індивід починає відчувати ще в пренатальний період життя. Момент народження — одна з подій у процесі розвитку, який починається із зачаття індивіда і закінчується смертю.
Поширена помилкова переконаність у тому, що спадковість припускає подібність на батьків і навпаки. Гени постійні, і вони передаються від покоління до покоління. їх не «виготовляють» конкретні батьки, а просто передають своїм дітям, а індивід успадковує гени не лише батьків, а й усіх своїх прямих попередників. Ознака, непомітна протягом багатьох поколінь, може почати виявлятися через конкретну комбінацію, наприклад, двох рецесивних (прихованих) генів. Такі приклади є в сімейних хроніках. Найпоширенішим є випадок, коли у двох батьків з карими очима народжується блакитноока дитина внаслідок комбінації двох рецесивних «блакитнооких» генів.
Подібність дитини на батьків може розвинутися під час їхніх контактів у пренатальний (відносно матері) і в постнатальний періоди. Постійний взаємовплив, загальні спонуки можуть стати причинами подібності.
Вплив середовища і спадковості на людину
79
Тому жодну подібність між батьками і дитиною не можна вважати спадковою без аналізу її походження.
Теорія Ламарка про успадкування набутих ознак не була підтверджена експериментальними відкриттями генетики та ембріології. Однак існує точка зору, що батьки можуть передавати своїм дітям фізичні і психічні якості, які вони розвинули в собі, тренуючись і набуваючи життєвого досвіду. Наприклад, якщо батьки закінчили університет, то їхні діти «успадкують» прекрасні інтелектуальні здібності; або якщо батьки захоплюються атлетикою, то в дітей будуть сильніші м’язи. Такі твердження висловлюють також стосовно успад- кованості батьківських страхів, інтересів, упереджень, етичних і естетичних стандартів, професійної майстерності тощо.
Насправді дітям передається тільки те, що діє безпосередньо через гени. Гени дуже стійкі до зовнішніх дій, і чинників, здатних впливати на них, дуже мало. Радіація, алкоголь можуть ушкоджувати цитоплазму репродуктивних клітин, діючи на розвиток дитини, але не призводять до успадковуваних змін, тим паче впливи на гени неспроможні передати інтерес, наприклад, до класичної або до авангардистської манери малювання.
Ще наївніше вважати, що впливи на вагітну жінку можуть позначитися на її дитині (побутові пояснення так званих «родових відмітин»; марновірство, що у чоловіка можуть бути густі брови, якщо його матір під час вагітності налякала волохата собака; переконання, що коли відвідувати концерти — дитина полюбить музику).
На розвиток плоду можна вплинути лише побічно, через біомеханічні дії: через кров мати може передати плоду токсичні речовини, хвороботвірні бактерії; на розвитку ембріона позначається загальний рівень метаболізму в материнському організмі, її харчування, стан ендокринної системи. Отже, емоційне збудження, пережите під час вагітності, може впливати на плід опосередковано — через хімічні зміни в материнській крові.
Існує також переконання, що, якщо властивість виявилася спадковою, то її не можна змінити. Це непра-
80
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
вильно, оскільки спадкові захворювання, наприклад, не є ні неминучими, ні невиліковними їм можна запобігти, вони піддаються лікуванню. Багато якостей, отриманих у спадок, можна скоригувати такими чинни- нами середовища, як дієта, вправи або освіта; дуже мало спадкових ознак (група крові і колір очей) не можна змінити.
Не всі стійкі властивості людина набуває спадково. Наприклад, олігофренію, яка не піддається лікуванню, спричинює пренатальна мозкова травма.
Однак відмінності, що виникли під впливом навколишнього середовища, теж не можна ігнорувати або відкидати, бо вони стійкі і формують індивідуальність. Зокрема, якості характеру і навички, які сформувалися в людини до дванадцяти років, теж дуже важко змінити.
Людина як представник біологічного виду Ното заріепзУ диференціальній психології поняття «людина», «індивід», «особистість» і «індивідуальність» використовуються найчастіше. Щоб уникнути спотворень і двозначних трактувань, слід чітко визначити їх зміст.
Вихідним, родовим для всієї психології, і для диференціальної зокрема, є поняття «людина». Людину розглядають як біологічну істоту, що належить до класу ссавців виду Ното ааріепа. Саме ця класифікація встановлює межу при вивченні відмінностей між людиною та іншими живими істотами, зокрема йдеться про так званих вищих тварин.
Інтерпретувати зміст таких відомих понять, як «інстинкт» і «свідомість», «автоматизований поведін- ковий акт» і «вольовий учинок», «доцільність» і «розсудливість у прояві вибіркової активності» тощо досить складно. Проте, навіть якщо немає впевненості в чіткості критеріїв основних відмінностей, за якими можна розмежувати структурно-функціональні особливості організації нелюдських і людських істот, це необхідно зробити. Можна виокремити три групи досить незаперечних відмінностей (табл. 1.2).
Людина як представник біологічного аиду Ното заріепа
81
Якісний аналіз цих відмінностей є переважно предметом порівняльної психології, соціобіології та психо- біології. Диференціально-психологічний аналіз зосереджується на відмінностях у взаємодії зі світом.
Психобіологічний і соціобіологічний аспекти важливі при встановленні детермінант (тобто визначальних чинників) індивідуальних відмінностей, співвідношення спадковості (еволюційно-генетична змінна) і середовища (соціокультурна змінна) в розвитку особистості, з’ясуванні проблеми взаємодії біологічного і соціального в людині.
Таблиця 1.2
Основні відмінності між людиноюі вищими тваринами (за О. Лібіиим)
Вищі тварини Людина
Анатомо- морфологіч- иі відмінності -— зачатки прямоходіння у приматів;
менш розвинена структура мозку;
органи відтворення звуків не пристосовані для мовлення прямоходіння;
складна мозкова організація (наявність розвинених лобових доль та ін );
наявність довершеного мовленнєвого апарату
Відмінності в організації психіки Інстинктоподібня психіка:
не розвинуте понятійне і абстрактне мислення;
у психіці не виділена структура Я як основа свідомості і самосвідомості Є вищі рівні ментальної ієрархії:
понятійне мислення;
свідома регуляція;
моральні переживання;
Я-концеппія;
світогляд
Відмінності у взаємодії зі світом (як суб’єктів) Пристосувальна і адаптивна активність на основі переважно автоматизованої поведінки Усвідомлена конструктивна і перетворювальна активність; наявність культури, мистецтва, творчості; розумне пізнання себе і світу
Український психолог Олександр Скрипченко акцентує на таких якісних відмінностях людської психіки:
Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежуються біологічними потребами, тобто
82
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
мотивація завжди біологічна. Усі дії тварин спрямовані на задоволення їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнтувального маніпулювання тварина здатна розв’язати проблемні завдання. Людина завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності — свідомо. Мислення тісно пов’язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, а людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, передаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина може користуватися досвідом, який виробило людство протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.
Тварини використовують предмети як знаряддя, але не здатні створити знаряддя праці. Вони не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Людина створює знаряддя за продуманим планом, застосовує їх за призначенням, зберігає на майбутнє, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає їх досвід тощо.
Відмінність у психіці тварин і людини полягає також в здатності переживати почуття. Тварини також можуть переживати позитивні чи негативні емоції, та лише людина здатна співпереживати в горі чи радості, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.
Розвиток психіки в тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінують суспільно-історичні умови.
Ілюдині, і тварині властиві інстинктивні реакції на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях, проте привласнювати суспільний досвід, який розвиває психіку, може лише людина.
З народження дитина опановує способи використання знарядь і навички спілкування. Це розвиває почуттєву сферу, довільність, логічне мислення, формує особистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах проявляє себе як представник свого виду, а дитина може не набу-
Людина як представник біологічного виду Ното заріепз
83
ТИ людських рис, якщо її розвиток відбувається не серед людей. Це підтверджують випадки виховання людських дітей тваринами (діти-мауглі).
Реакція симпатико-адреналової системи людини на впливи середовища зовні виявляється в певних особливостях поведінки. На цій основі визначають біотип людини.
Біотип людини — різновид у типології людини, який виокремлюють за нейрогуморальним критерієм, тобто за особливостями реагування симпатико-адреналової системи людини на впливи середовища, що зовні виявляються в певних особливостях поведінки.
За особливостями реагування на впливи середовища виокремлюють три види біотипу людини.
А-тип — адреналовий. Його представників характеризує підвищена тривожність, загострене почуття відповідальності, серйозне ставлення до справи. Зазвичай ці люди не вміють відпочивати, оскільки ними постійно керують сумніви і незадоволеність. Надмірні, неадекватні нервові навантаження часто призводять до серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 37,8%, серед жінок — 30,1%.
НА-тип — норадреналовий. Представники типу характеризуються підвищеною внутрішньою напруженістю. Це переважно замкнуті, небагатослівні люди, серйозні, скритні і владні; їх достоїнствами є цілеспрямованість, здатність добиватися високих результатів у своїй діяльності, долаючи труднощі і перешкоди. Однак якщо досягнення честолюбних планів переростає в самоціль, то за невдачі вони можуть надмірно фіксуватися на неприємних переживаннях. Пригнічені емоції і підозрілість часто приводять їх до нервових зривів, серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 17%, серед жінок — 26,1%.
А+НА-тип — змішаний. Представникам типу властиві підвищена емоційність і постійні коливання настрою. Вони артистичні, прагнуть бути на виду, привертати увагу. їм властиві багаті уява і відчуття, здатність до співпереживання. Від неприємностей вони
84
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
нерідко тікають у хворобу. Серед чоловіків цей тип становить 34,2%, а жінок — 22,8%.
Визначаються біотипи за допомогою спеціального методу адренограми, розробленого В. Васильєвим. Суть методу полягає у визначенні шляхом функціональних проб співвідношення гормонів адреналіну (А) і норад- реналіну (НА), що виділяються організмом в різний час доби. Це співвідношення має свою клінічну інтерпретацію, графічне зображення і норми для людей різного віку в стані спокою і за різних стресових навантажень.
Найяскравіше біотипові особливості поведінки виявляються в екстремальних ситуаціях. Біотипи різняться також за клінічними, біохімічними, імунологічними та іншими показниками.
Організм як чинник індивідуальностіУ біологічному сенсі людина є живою тілесною істотою. Найближчим до цього визначення є поняття «орга- нізмь, яке охоплює анатомо-морфологічну структуру, фізіологічні і нервові процеси, нарешті, нервову діяльність разом із механізмами роботи органів чуття. У сучасній диференціальній психофізіології та психології особистості поняття «організм» тісно пов’язане з такими ознаками як специфіка тілесної організації, біохімічні індивідуальні особливості, нейрофізіологічні основи індивідуальності.
Поняття «організмічний детермінант* часто вживають на позначення причинних чинників, які, за припущеннями, виникають всередині організму. У західній персонології (диспозиційний напрям) також послуговуються поняттям «організмічнв змінна», під яким розуміють змінну всередині організму; процес або дію, які виникають всередині, але здатні детермінувати зовнішні реакції.
У психології терміном «організм* найчастіше називають тварин, особливо тих, яких використовують в експерименті або іншому науковому дослідженні.
Людина як представник біологічного виду Ното заріепз
85
Терміном «організмічний» позначають теоретичні підходи, де організм розглядають як біологічну єдність, узгоджене функціонування безлічі взаємопов’язаних процесів. Організмічні підходи моністичні, вони відкидають дуалізм свідомості й тіла, мають тенденцію зосереджуватися на великому, молярному дослідженні за відносного нехтування редукціоністськими дослідженнями, які пояснюють сутність одного явища через інше (наприклад, сутність видів пам’яті через види відчуттів). Усі ці теорії називаються організмічними психологіями.
Коли йдеться про людину з властивими її психіці вищими формами регуляції, які дають змогу за допомогою образів, уявлень або слів впливати на процеси, що відбуваються в організмі, стає очевидною недостатність суто біологічної інтерпретації людської тілесності. Ще І. Кант намагався створити антропологію, у якій тілесність розумної істоти набувала б нового, людського виміру.
Отже, організмічна координата позначає перехід від дослідження відмінностей між феноменами допсихіч- них рівнів до аналізу власне психічних процесів.
Індивід як формально-динамічна характеристика особистостіПоняття «індивід» є корінним для центрального в диференціальній психології конструкта «індивідуальність», тому можливе подвійне трактування його позначається на розумінні специфіки індивідуальності теж двояко. Термін «індивід» (лат. іпсімсіиит — неподільний) позначає, з одного боку, єдину нероздільну істоту, яка є одним цілим, а з іншого — окремого представника людської спільноти. Ці якості індивіда потім виявляються на вищому рівні інтеграції суб’єкта — в його індивідуальності — як унікальні, притаманні тільки конкретній людині властивості і як її цілісна характеристика. В обох випадках поняття «унікальність » доповнює поняття « цілісність » .
86
Теоретико-мегодологічні засади диференціальної психології
Про індивіда ведуть мову, коли розглядають людину як представника Ношіпів варіепіів. Російський психолог Олексій Леонтьєв (1903—1979) зазначав, що у понятті «індивід» виражено дві основні ознаки: неподільність, цілісність суб’єкта і наявність у нього особливих — індивідуальних — властивостей, що вирізняють його серед інших представників того самого виду. Люди і тварини народжуються індивідами, мають індивідуальні генотипічні властивості, які впродовж життя розвиваються і перетворюються, стають фенотипічними. Люди як індивіди відрізняються не тільки морфофізіологічними особливостями, а й психологічними — здібностями, темпераментом, емоційністю.
Індивід — 1) людинв як одинична природна істота, представник виду Ното заріепв, продукт філогенетичного і онтогенетичного розвитку, єдність вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, потяги та ін.); 2) окремий представник людської спільноти; соціальна істота, що виходить за межі природної (біологічної) обмеженості, використовує знаряддя, знаки і через них опановує власною поведінкою і психічними процесами.
Обидва значення терміна взаємозв’язані й описують людину в аспекті її окремішності та відосібленості. Найзагальнішими характеристиками індивіда є:
цілісність психофізіологічної організації, що вказує на системність зв’язків між різноманітними функціями і механізмами, що реалізовують життєві відносини індивіда;
стійкість у взаємодії з навколишнім світом, яка визначає збереження основних відносин індивіда з дійсністю, припускаючи гнучкість, варіативність;
активність, що забезпечує здатність індивіда до самозміни, діалектично поєднує залежність від ситуації з подоланням її безпосередніх дій.
Індивідний рівень відображає переважно природні особливості організації психічних процесів, а особи- стісний - соціально привнесені. Інакше кажучи, інди- відна координата людини також подвійно інтерпретується, що виявляється в: переході від окремої суті до групової, коли «неподільний» представник свого виду
Людина ян представник біологічного виду Ното заріепе
87
характеризується включеністю в групи, об’єднані за біологічними (стать, вік, раса), психологічними (типові характеристики психічних процесів) і соціальними (культурна і професійна ідентифікація, соціально-економічний статус) ознаками; трансформації безособових (доособистісних) передумов у властивості, що виявляють особистісну детермінацію.
Індивід — це фізичний носій психологічних характеристик людини (К. Абульханова-Славська вживає поняття «соціальний індивід*, щоб відокремити конкретного суб’єкта від соціальної групи), який створює передумови особливостей особистості, але не може принципово детермінувати ті її якості, які є соціокуль- турними за походженням. За визначенням О. Леон- тьєва, особистість — це системна якість індивіда, набута ним у процесі культурно-історичного розвитку і наділена властивостями активності, суб’єктності, упередженості, усвідомленості. Отже, не кожен індивід розвивається в особистість, а особистість не завжди однозначно визначається своїми анатомо-фізіологічни- ми передумовами. Незбігання індивіда й особистості ілюструє приклад літературних персонажів, що не мають тілесної оболонки, зате наділені конкретними рисами особистості.
Розуміння взаємодії індивіда й особистості відображає загалом проблему тіла і духу, яку в історії розв’язували по-різному. Так, стверджуючи, що тіло — це доля, засновник психоаналізу Зигмунд Фройд (1856— 1939) відводив вирішальну роль у житті людини біологічному фундаменту особистості, а радянські психологи активно обговорювали умови становлення індивіда особистістю. Це мало не стільки наукове, скільки ідеологічне значення.
Особистість — психологічний носій соціальних властивостейПоняття «індивід» і «особистість» формально-логічно рівнозначні і належать до одного класу об’єктів, хоча кожне з них розкриває різні ознаки суб’єкта. При цьому в поьктті «особистість* зафіксовано ті ознаки,
88
Теоретико методолог Ічні засади диференціальної психології
які визначаються належністю індивіда до суспільства (соціальна якість). Поширене визначення особистості лише як сукупності властивостей (або факторів) поступово стає надбанням історичної психології. На сучасному етапі дослідники зосереджуються на двох основних групах проблем: джерела виникнення особистісних рис, аналіз складної природи їх детермінації; прагнення зрозуміти особистість як особливий, такий, що не зводиться ні до яких інших рівнів психічної реальності, феномен.
Особистість — особлива якість людини, набута в соціокультурно- му середовищі у процесі спільної діяльності і спілкування; рівень, що координує всю психічну діяльність і поведінкову активність; соціальне обличчя людини; система ставлень до оточуючого світу, інших людей і до себе.
Деякі дослідники дійшли висновку, що джерела індивідуальної своєрідності організації людської особистості закорінені у специфіці нервової системи, інші — що особистість є соціальним феноменом, ніяк не пов’язаним з організмом. Американський психолог Леонід Веккер (1916—2001) вважав особистість основним носієм психосоціальних властивостей людини.
Побутувала думка, що особистість не пов’язана із організмічним та індивідним рівнями індивідуальності (у сенсі їх впливу на особистісні утворення), однак про зворотний вплив особистості на багато процесів, що відбуваються в організмі, свідчить застосування самонавіювання, аутотренінгу та гіпнозу тощо.
Визначити межу при переході від концепції особистості до розуміння індивідуальності, інтегральної за своєю природою, дуже складно. Можна лише вказати малопомітну грань між процесами інтеріоризації (переходу із зовнішнього у внутрішнє) та екстеріоризації (переходу внутрішнього у зовнішнє), у яких відображається специфіка «власне-особистісного* та «особистіс- но-суспільного* прояву.
Для пояснення цих фактів у диференціально-психологічному контексті потрібен наступний, інтегральний рівень, який відповідає за координацію і єдність усіх функціональних підсистем (організм, індивід, особистість) цілісної системи індивідуальності.
Людина як представник біологічного виду Ното заріепз
89
Індивідуальність — інтегральна біопсихосоціальна характеристика людиниПоняття «індивідуальність» використовують при аналізі індивідуальних відмінностей та ієрархічної організації психіки людини. При аналізі індивідуальних відмінностей індивідуальність розуміють як своєрідність психологічних властивостей людини, що виявляється в різних сферах (інтелекті, темпераменті, особистості). У цьому контексті індивідуальність протиставляється «середній» людині, тобто прояви властивостей окремої людини протиставляються їх типовим проявам (середньогруповим тенденціям), що виражено в правилі не переносити закономірності, отримані на групі, на конкретну людину. Аналізуючи ієрархічну організацію психологічних властивостей людини, індивідуальність розглядають як вищий рівень цієї ієрархії стосовно індивідного та особи- стісного рівнів: індивід — особистість — індивідуальність. При цьому індивідуальність трактують як відносно закриту систему і унікальне поєднання всіх властивостей людини як індивіда і особистості. Цілісність індивідуальності визначається єдністю властивостей, що належать до різних ієрархічних рівнів, причин- но-наслідковими зв’язками між властивостями різних рівнів і провідною роллю властивостей особистості, які перетворюють індивідні властивості.
Індивідуальність (лат. іпсііуісіиит — неподільне) — визначення людини з погляду своєрідності ії психофізіологічних І ПСИХОЛОГІЧНИХ якостей, ідо відрізняють її від інших людей і характеризують унікальність ії можливостей у сфері взаємодії з навколишнім світом; глибинний рівень ієрархічної організації психічних властивостей людини.
Для дослідження індивідуальності використовують ідіографічний підхід, орієнтований на пізнання окремих людей і зображення індивідуальності як унікального цілого.
Багато психологів розуміють індивідуальність як сукупність різних властивостей — від біохімічних і нейрофізіологічних до особливостей творчого самовираження (не розглядаючи детально механізми їх формування). Водночас існують розбіжності в тому, чи вважати індивідуальність якісно новою, цілісною характеристикою, що описує інтегральні способи реалізації
90
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
людини протягом життя, чи йдеться про індивідуальні особливості тих або інших психічних (особистісних) процесів, рис і станів. У другому разі поняття «індивідуальність* використовують для визначення однієї зі складових конкретної форми активності, вираження її своєрідності, неповторності.
Саме з аналізом інтеграційних ефектів функціонування індивідуальності (таких як адаптивність, компенсатори ість, оптимальність або результативність) пов’язана основна проблематика диференціальної психофізіології і психології, які зосереджені на тому, чим люди відрізняються один від одного. Між загальнолюдськими (універсальними психічними і соціо- культурними) закономірностями і тим, як їх інтерпретує неповторне, індивідуальне світосприйняття, існує певна межа. Носієм суб’єктивної реальності (що репрезентує його зовні) є індивідуальність як цілісний феномен, що інтегрує всі рівні внутрішньої і зовнішньої взаємодії, процеси диференціації і координації.
Неоднозначне розуміння сутності індивідуальності спричинило вироблення кількох підходів до структури індивідуальності (табл. 1.3).
Щоб об’єднати характеристики індивіда і особистості, В. Мерлін запровадив поняття інтегральної індивідуальності, наголошуючи самою назвою, що всі природні та соціальні якості в ній тісно взаємопов’язані. В. Мерлін, на відміну від О. Леонтьєва, не протиставляв індивідних і особистісних рис, а намагався їх підпорядкувати, включивши індивідне в індивідуальність.
Таблиця 1-3
Структура індивідуальності и концепціяхБ. Анаиьсва, В. Мерліиа, Є. Голубєвої
РІВНІ
у структурі індивідуальності Властивості, що належать до кожного рівня Системо-
твірні
властивості
1 2 3
В. Ананьєв(1969) 1. Індивід Стать, вік, конституція, нєйродинаміка.
Психофізіологічні функції, органічні потреби.
3- Зздатки, темперамент Властивості
особистості
Людина як представник біологічного виду Ното ааріепе
91
Закінчення таблиці І.З
1 2 3
2. Суб'єкт діяльності Когнітнвні характеристики, комунікативні властивості, пра цездатність.
Здібності Властивості
особистості
3. Особистість 1- Статус, соціальні ролі, структура цінностей.
Мотивація поведінки.
Характер, схильності В. Мерлій (1986)
1. Властивості організму Біохімічні властивості.
Загальносоматичні властивості Індивідуальний стиль діяльності
2. Психічні властивості Темперамент.
Властивості особистості 3. Соціально- психологічні властивості Соціальні ролі в соціальній групі.
Соціальні ролі в історичних спільнотах Є. Голубєва (1989)
1. Організм Первинні потреби.
Властивості нервової системи, спільні для людини і тварин.
Специфічно людські властивості нервової системи.
Прижиттєво сформовані системи тимчасових зв’язків Емоційність, активність, саморегуляція, спонукання
2. Особистість Схильності.
Найбільш узагальнені властивості темпераменту.
Реалізація здібностей.
Властивості характеру В індивідуальності, як вважає С. Нартова-Боча- вер, взаємопов’язані всі прояви людини як організму, особистості й носія самосвідомості, причому вони взаємовпливають один на одного, в чому і виявляється здатність саморегуляції. Дещо спрощуючи, можна стверджувати, що темперамент обумовлює завантаження людини і схиляє її до вибору професії, а її цілі й цінності визначає психотип (характерологічні особливості). І незважаючи на те що тканинний склад людини оновлюється (внутрішні зміни), а життя ставить нові завдання (зовнішні зміни), людина не втрачає почуття власного Я — умови цілісності, за пору-
92
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
шення якої особистість переживає внутрішні суперечності, конфлікти і може, розщеплюючись, дійти до саморуйнування.
Схематично структуру індивідуальності формують індивід, особистість, зв’язки, що існують між ними. З огляду на неоднорідність різних характеристик індивідуальності можна представити її як триповерхову «будівлю»:
біологічний фундамент особистості — всі інди- відні, формально-динамічні характеристики (стать, темперамент, задатки здібностей, асиметрія півкуль головного мозку);
предметно-змістові якості (риси, типи особистості, здібності, стильові характеристики поведінки);
духовно-світоглядні характеристики (спрямованість особистості, цінності, переконання, погляди, установки).
Нижній поверх (природа) стимулює активність, зумовлену прагненням задовольняти потреби, середній поверх забезпечує засоби діяльності людини (здібності, характер, особливості когнітивних функцій, стильові характеристики), а третій — цілі (спрямованість особистості, особливості самосвідомості, тобто те, для чого здійснюється діяльність). Рівні індивідуальності впливають один на одного (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Структура індивідуальності
Духовпо-
світоглядні
властивості Інтереси, ідеали, цінності, самосвідомість Мінливість
1 2 3
Предметно-
змістові
властивості Риси, типологічні особливості, характер, здібності, індивідуальні стилі Чутливість до впливів середовища
Інднвідні власти вості (біологічний фундамент особистості) Темперамент, асиметрія півкуль, задатки здібностей, стать Стійкість
Супідрядність не означає верховенства якогось із «поверхів». Однак нижній — стійкіший у часі, практично не піддається соціальному впливові, середній
Людина як представник біологічного виду ното еаріелз
93
сприйнятливіший до виховання, а на третьому рівні біологічного міститься дуже мало, і він наймінливі- ший (насправді погляди, переконання, цінності людина змінює протягом життя кілька разів).
Німецький психолог Карл Леонгард (1904—1988) у структурі індивідуальності виокремив три сфери: спрямованість інтересів і схильностей (за змістом нагадує духовно-світоглядні властивості), почуття і воля (близькі до поняття темперамент), асоціативно-інтелектуальна (близька до здібностей і стильових особливостей).
Загалом, цілісну індивідуальність схематично можна представити як багаторівневе ієрархічне утворення, кожний рівень якого має власну детермінацію, структуру і функції, але, будучи включеним у систему, діє як єдине й неподільне ціле (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Ієрархічна структура індивідуальності
ЛІ Рівень інтеграції Рівень детермінації
VI Індивідуальність Еіопсихосоціальиий
IV Особистість Психосоціальний
III Індивід Психічний
II Організм Фізіологічний
І Людина Біологічний
Формуванням об’єктивного підґрунтя диференціальної психології займається диференціальна психофізіологія.
Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностейУ вивченні індивідуальних відмінностей між людьми історично окреслилося два підходи. Змістово-смисловий підхід, представлений у диференціальній психології, спрямований на пізнання і вимірювання індивідуальних варіацій характеру, знань, умінь, здібностей, значень, переживань, мотивів, цілей та інших імовірно стійких внутрішніх змістово-смисло-
94
Теоретшо-методологічні засади диференціальної психології
вих, або особистісних, структур індивідуальної психіки людини. Поведінковий підхід пов’язаний з аналізом об’єктивно реєстрованих психофізіологічних форм індивідуальної поведінки — від біохімічних, вегетативних та електрофізіологічних до найскладніших моторних проявів. Він представлений у диференціальній психофізіології. Психологів цікавили індивідуальні відмінності у сфері інтелекту, характеру, мислення і сприйняття. Слід було створити наукові методи і процедури для оцінювання цих індивідуально-психологічних відмінностей, знайти методи об’єктивної реєстрації психофізіологічних проявів поведінки, щоб до індивідуально-психологічних відмінностей зарахувати лише ті, які мають стійкий поведінковий психофізіологічний прояв і не залежать (або залежать мінімально) від умов спостереження і ситуації.
Диференціальна психофізіологія, яка вивчає психофізіологічні та біологічні основи виникнення стійких індивідуальних структур психіки, здатна виконати цю функцію. Вона також покликана з’ясувати закономірності, взаємозв’язки і взаємовпливи біологічних і соціальних властивостей у конкретної людини.
Диференціальне психофізіологія — дисципліна, яка вивчає роль усієї сукупності біологічних властивостей, а насамперед нервової системи, в детермінації стійких індивідуально-психологічних відмінностей між людьми.
У природній організації Я людини закладені потенційні можливості її універсального соціально-діяльного функціонального розвитку. Пізнання рівнів, структури біологічної організації людини, особливостей фізіологічних процесів, функцій і станів, закономірностей їх функціонування тощо — важлива ланка в розкритті механізмів розвитку індивідуально-психологічних властивостей людини. Отже, щоб пізнати індивідуально- психологічні особистості людини, необхідно виявити об єктивні біологічні основи її індивідуальності.
Сучасний російський психолог Володимир Русалов у розвитку диференціальної психофізіології виокремлює чотири основні етапи: допавловський, павлов- ський (з 1927), тепловсько-небилицинський (з 1956), сучасний (з 1972).
Людина як представник біологічного виду Ното заріепз
95
Ще в донауковий період були спроби пояснити індивідуальні відмінності в поведінці людей різним співвідношенням рідин організму, наприклад крові, жовчі, чорної жовчі і слизу. Гіппократ, а згодом лікарі Давніх Греції і Риму вважали, що психологічні особливості залежать від того, у якій пропорції змішані основні рідини в організмі. На цьому ґрунтувалися гуморальні (лат. Ьитог — сік, вода) теорії, які підтримували Гіппократ, Арістотель, а згодом І. Кант та ін. Деякі положення гуморальних теорій підтвердили сучасні ендокринні дослідження, які довели, що індивідуальні відмінності у функціонуванні ендокринної системи впливають на чутливість, емоції, динаміку реактивності тощо.
На початку XX ст. сформувалася соматична (конституційна) теорія, за якою індивідуальні відмінності обумовлені будовою тіла (К. Сіго, В. Вундт, Е. Кречмер, В. Шелдон та ін.). Уже тоді дослідники передбачали зв’язок між властивостями організму і психіки.
Другий етап у вивченні біологічних основ індивідуально-психологічних відмінностей пов’язаний із дослідженнями російського фізіолога І. Павлова, який розробив вчення про типи вищої нервової системи, довів, що індивідуально-психологічні відмінності зумовлені особливостями функціонування нервової системи. Пав- лов однозначно пов’язав властивості нервової системи — комбінацію сили, врівноваженості й рухливості — не тільки з типом темпераменту, а й зі схильністю людини до певних психічних захворювань.
Таблиця 1.6
Властивості нервової системи за І. Павловим
Властивості нервової системи
Слабкість Сила
Неврівно
важеність Врівноваженість
Рухливість Інертність
Слабкий тне (меланхолік) Сильний, неврівно- важений тис (холерик) Сильний, урівноважений, рухливий тип (сангвінік) Сильний, урівноважений, інертний тне (флегматик)
96
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Також Павлов стверджував, що основою індивідуальних відмінностей є збудження і гальмування нервових процесів. У своїх дослідах на собаках він визначив такі властивості нервових процесів: силу, рухливість, рівновагу. Ці якості забезпечують пристосування особини до змін середовища. Комбінуючи їх, теоретично можна отримати 24 типи нервової системи (тип розуміють як узагальнену картину поведінки). Чотири з них можна співвіднести з певним типом темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік). І. Павлов наголошував, що закономірності, виявлені завдяки експериментам на тваринах, не можна прямо пов’язати з поведінкою людини.
У 1956 р. під керівництвом Б. Теплова була організована спеціальна лабораторія для вивчення типологічних особливостей вищої нервової діяльності людини, на основі якої пізніше виникло кілька самостійних наукових колективів, які вивчали різні теоретичні і прикладні аспекти природних основ індивідуально-психологічних відмінностей.
Термін «диференціальна психофізіологія» уперше використав В. Небилицин у 1963 р. на позначення мультидисциплінарної галузі психології, яка утворилася на перетині фізіології вищої нервової діяльності, нейрофізіології та диференціальної психології (психології індивідуальних відмінностей). Вона сфокусована на вивченні механізмів детермінації індивідуально- психологічних відмінностей, зокрема в темпераменті та здібностях, особливостях нейродинамічної організації індивідуальності. Представники цієї школи — Є. Климов, Є. Голубєва, В. Білоус, К. Гуревич.
Принципи, на яких будували дослідження представники школи Теплова — Небилицина, дотепер є основою диференціально-фізіологічних досліджень.
Вивчення властивостей, а не типів. Якщо І. Павлов дотримувався синтетичного (типологічного підходу), то Б. Теплов уважав, що спочатку потрібно виділити окремі властивості нервової системи, а вже потім вивчати їх можливі поєднання.
Застосування кількісного аналізу, а не опис окремих випадків. Цей принцип орієнтує на чітке дотримання наукової об’єктивної парадигми дослідження.
Людина як представник біологічного виду Ното заріепз
97
Використання лабораторного експерименту, а не опис повсякденних проявів властивостей нервової системи.
Вивчення тільки мимовільних реакцій організму, зведення до мінімуму елементів регулювання.
Відмова від оцінного підходу до індивідуальних відмінностей у психофізіологічних характеристиках (тобто не буває властивостей гарних і поганих, кожна з них може бути корисною).
Б. Теплов і В. Небилицин виокремили властивості, що належать до процесів збудження і гальмування:
сила (витривалість) нервової системи до збудження — здатність витримувати тривале часто повторюване збудження. Із силою корелює опірність до гальмівної дії сторонніх подразників, особливості концентрації, величина абсолютних порогів зору і слуху (чутливість). Сила нервової системи до гальмування — це здатність витримувати часто повторювану дію гальмівного подразника, що необхідно для створення диференціювань — здатності розрізнення. Отже, сила свідчить про працездатність і витривалість нервової системи;
динамічність — швидкість утворення умовних реакцій;
рухливість нервових процесів — швидкість зміни збудження гальмуванням і гальмування збудженням. Ця властивість є основою научуваності;
лабільність — швидкість виникнення і припинення нервових процесів.
Для валідизації (англ. чаїісі — придатний) цих властивостей необхідно було виділити властивості активо- ваності мозку, які мали б узагальнений характер і могли б розглядатися як кореляти ВНС (властивостей нервової системи). За допомогою ЕЕГ (електроенцефалограм) було виділено чотири інтеграційні властивості, які можна співвіднести з ВНС: загальна потужність активованості (сила), просторово-часова синхронізація і когерентність ЕЕГ-процесів, швидкість досягнення мінімальної межі активованості і швидкість досягнення максимальної межі активованості, що свідчить про лабільність мозку загалом. Вважають, що ці властиво-
4 Диференціальна психологія
98
Теоре.тико-методологічні засади диференціальної психології
сті можуть пояснити індивідуальні відмінності всіх значущих ділянок психіки: особливості темпераменту, характеру, когнітивні стилі, швидкість інтелектуальних та інших процесів.
В. Небилицин дослідив зв’язки між ВНС і психологічними проявами — наприклад, люди зі слабкою нервовою системою легше виконують монотонну роботу, а в екстремальних ситуаціях краще проявляють себе люди, що володіють силою і динамічністю.
Три «унітарні властивості» нервової системи (сила, врівноваженість і рухливість, за Павловим) поступово були «розщеплені» і перетворені на складне «дерево» властивостей з 15-мірною структурою: 10 первинних і 5 вторинних властивостей — сила, лабільність, рухливість, динамічність, сконцентрованість за збудженням і відповідно за гальмуванням, а далі — врівноваженість за кожною з указаних первинних властивостей (врівноваженість за силою, врівноваженість за лабільністю і т. д.).
Диференціально-психологічний і диференціально- психофізіологічний підходи до вивчення індивідуальних відмінностей між людьми тривалий час розвивалися незалежно. Тому на початку 70-х років XX ст. лабораторії психології і психофізіології індивідуальності Інституту психології імені В. Небилицина АН СРСР, якою керував В. Русалов, було поставлено завдання їх зблизити шляхом розроблення об’єднавчої концептуальної моделі.
У найзагальнішому вигляді співвідношення біологічних особливостей людини і формальних властивостей її психіки можна представити так: біологічні особливості — елементи нижчої системи, що включаються в систему вищого порядку, а саме в систему формальних властивостей людської психіки.
На відміну від формальних, змістові властивості психіки виявляються через смислові психологічні структури, конкретні мотиви, знання, стосунки, ЦІЛІ тощо і утворюються внаслідок взаємодії людини з предметним світом, соціальним середовищем. Вивчення індивідуальних варіацій змістових характеристик психіки виходить за межі диференціальної психофізіології і є предметом диференціальної психології.
Людина як представник біологічного виду Ното варіепв
99
У лабораторії В. Русалова сформувалися два підходи до зближення диференціальної психофізіології і диференціальної психології. За першим підходом об’єктами для поєднання було взято характеристики, які вважали традиційними в диференціальній психології — особливості темпераменту, характеру, інтелекту, когнітивні стилі. Другий підхід спрямований на дослідження психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей у раніше практично не вивченій довільній сфері психіки людини на моделі антиципації як однієї з форм випереджального відображення людиною зовнішнього світу.
Перші результати зіставлення деяких диференціально-психологічних і диференціально-психофізіологічних характеристик дали підстави для тверджень, що багато інтелектуальних і темпераментальних характеристик тісно пов’язані з інтегральними характеристиками біоелектричної активності мозку людини. Наприклад, швидкість психічних процесів, що відіграє важливу роль у загальному рівні інтелекту, позитивно пов’язана з рівнем просторово-часової синхронізації ЕЕГ-процесів (або загальномозковою лабільністю); рухливість психічних процесів (пластичність), що входить до структури креа- тивності, позитивно пов’язана з варіабельністю викликаних потенціалів (або стохастичністю нейронних сіток мозку); характеристики розумової і психомоторної витривалості, що визначають загальну працездатність людини, негативно пов’язані із загальною «потужністю» активова- ності (за показниками енергії повільних ритмів ЕЕГ)-
Було виявлено інтегральні електрофізіологічні характеристики (також належать до загальних властивостей нервової системи), які є основою динаміки довільних дій і відображають різні індивідуальні особливості антиципації.
Теоретичною основою цих досліджень, здійснених у межах єдиної методології, яка інтегрувала уявлення про основні рівні організації індивідуальності, була концепція властивостей нервової системи, розроблена І. Павловим.
І.Боєв, С. Золотарьов розрізняють такі основні підходи у дослідженні індивідуально-психологічних відмінностей залежно від орієнтації на певні моделі:
зорієнтований на моделі мозку чи нервової системи (підхід Б. Теплова і В. Небилицина);
100
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
зорієнтований на моделі поведінки (дослідження П. Симонова, В. Русалова);
зосереджений на моделях людини (дослідження В. Мерліна).
Дослідження, що мають у своїй основі ці підходи, тісно взаємодіють.
В. Русалов запропонував концепцію трирівневої структури властивостей нервової системи. На додаток до рівнів, запропонованих В. Небилициним (рівень нейронів і рівень комплексів структур мозку), Русалов запровадив третій рівень — властивості цілого мозку, що відображають функціональні параметри інтеграції нервових процесів у мозку. Він відзначав, що цей рівень — найважливіший для аналізу фізіологічних основ індивідуальних відмінностей у формально-динамічних параметрах поведінки (включаючи особливості темпераменту і загальних здібностей).
В. Мерлін розглядав темперамент як структуру, що належить до формально-динамічного аспекту індивідуальної поведінки, відносно незалежного від змістового аспекту. Дослідник зосередився не на окремих вимірюваннях темпераменту, а на комплексах його властивостей. Порівнюючи свою концепцію з ідіографічним підходом до вивчення особистості, Мерлін визначав її як «інтегральну теорію індивідуальності», наголошуючи, що поняття «індивідуальність» охоплює всю сукупність властивостей людини. За принципом системного аналізу він розрізняв такі рівні у структурі індивідуальності: біохімічний, соматичний, нейродинамічний (властивості нервової системи), психодинамічний (темперамент), властивості особистості, соціальні ролі. Мерлін та його колеги також вивчали успадковуваність загальних властивостей нервової системи. Дослідження на близнятах довели, що внутріпарна подібність показників ЕЕГ у них надзвичайно висока, причому це стосується і дітей, і літніх осіб. Також було виявлено існування стійких в онтогенезі ВНС (динамічності й сили), однак надійних даних про їх успадковуваність немає. Можна зробити висновок про стійкість ВНС, але не можна пояснити природу їх походження. Отже, біологічне, визначаючи поведінку людини та її індивідуальні варіації, не завжди успадковується.
Людина як представник біологічного виду Ното варіепв
101
Спеціальна теорія індивідуальності. На розшифрування конкретної дії біологічних чинників спрямована спеціальна теорія індивідуальності (В. Русалов). Вона ґрунтується на таких положеннях:
Біологічні чинники індивідуальності — це не тільки тілесна, морфофункціональна організація людини, а й програми поведінки, що сформувалися в процесі еволюції живого світу. Програми починають діяти з моменту зачаття, і вже на третьому місяці життя ембріона виявляються стійкі форми індивідуальної поведінки. Підтверджено наявність таких програм:
К/к-стратегія, загальнобіологічна програма, яка характеризує переважання репродуктивних механізмів поведінки над соціокультурними (Е. Вільсон і Дж. Раштон);
програма зростання, або грвціалізації, що визначає співвідношення дитячого і дорослого у вигляді і поведінці (відкрили радянські дослідники А. Малинов- ський і Я. Рогінський);
програма енерговитрат, що регламентує переважання механізму жирового обміну, тобто інтенсивного накопичення енергії і меншої її витрати (асиміляція), або механізму вуглеводного обміну (дисиміляція), що також відображається в поведінці і морфології людини (В. Бунак).
Кількість нововідкритих програм постійно збільшується.
Існують два типи законів, які діють одночасно. Внаслідок дії одних формуються предметно-змістові характеристики психіки (мотиви, інтелект, спрямованість), внаслідок дії інших — формально-динамічні особливості індивідуальної поведінки. Структура узагальнення предметно-змістових характеристик задається ззовні середовищем, забезпечуючи мінливість психіки. Формально-динамічні властивості зумовлені дією узагальнених біологічних програм. Отже, формально-динамічні властивості, що характеризують усі види людської діяльності, допомагають зберігати стійкість, а предметно-змістові — змінюватися, пристосовуючись до середовища.
102
Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
Вроджені програми узагальнюються за трьома напрямами:динамічно-енергетичні характеристики
поведінки (витривалість, пластичність, швидкість); емоційні характеристики (чутливість, лабільність, домінуючий настрій); надання переваги (стимульному середовищу, когнітивному стилю). Отже, життєстійкість, чутливість, прагнення до різноманітності або монотонності є стійкими, практично незмінними властивостями людини.
Формальні властивості (темперамент) не існують ізольовано, а включаються в більш високоорганізовані структури особистості (це положення збігається із запропонованим В. Мерліним визначенням індивідуальності як ієрархічної системи).
Формально-динамічні характеристики не тільки є передумовами та умовами діяльності, а й впливають на її динаміку, своєрідність і стиль, тобто можуть визначати кінцеві результати діяльності.
Отже, спеціальна теорія індивідуальності — це теорія про походження, структуру і місце біологічних факторів (темпераменту) у загальній структурі індивідуальних властивостей людини.
Запитання. Завдання
У чому полягають якісні відмінності людської психіки від психіки вищих тварин? Які з цих відмінностей є предметом диференціальної психології?
Охарактеризуйте біотипи людини, проілюструйте кожен із них прикладами.
На які психічні структури впливають організмічні характеристики Індивіда?
Як представлені індивідні характеристики у структурі особистості і які функції вони виконують у регуляції поведінки?
Які особистісні властивості с предметом диференціально- психологічних досліджень?
У чому полягає інтегральна функція індивідуальності?
Як співвідносяться і чим відрізняються поняття •людина", •індивід-, «індивідуальність- та «особистість^?
У чому полягає диференціально-психофізіологічний підхід Д° проблеми детермінації індивідуальних відмінностей?
Охарактеризуйте основні методологічні підходи системної психофізіології до аналізу індивідуальних відмінностей.
Людина як представник біологічного виду Ното варіепа
103
Що крім видових біологічних особливостей можна зарахувати до надіндивідуальних властивостей людини (загальних для багатьох)?
У чому полягає психологічне значення спеціально) теорії інтегральної індивідуальності?
Як пояснюють біологічну обумовленість психіки людини автори останніх розробок диференціально) психофізіології?
Як співвідносяться диференціальна психофізіологія і диференціальна психологія?
Які типологічні властивості нервової системи виокремлюють науковці? Як вони визначають поведінку людини?
У чому полягає відмінність вроджених програм повепінки від вроджених якостей і яке значення для психотерапевтичної практики може мати поняття «програма поведінки»?
Які вчені розробляли проблематику індивідуальних відмінностей? Проаналізуйте їхні основні положення, які стосуються -спеціальної теорії індивідуальності».
Розкрийте якості, що входять у структуру різних -поверхів» індивідуальності.
2.Формальні і змістові властивості індивідуальностіДиференціальна психологія вивчає індивідуальні особливості особистості, спираючись на їх зумовленість формальними і змістовими властивостями. До формальних властивостей належать генетично детерміновані. вроджені, стійкі в часі, позаситуативні і крос культурні психобіологічні (індивідні) характери стики індивідуальності: темперамент, стать, інтелект і когнітивно стильові характеристики індивідуальності. На детальному дослідженні інтелекту і когнітивних стилів зосереджується диференціальна ко- гнітологія. Змістові характеристики індивідуальності детерміновані зазвичай факторами середовища (змістом і якістю соціалізації: сімейне оточення, виховання, навчання тощо). На позначення цих властивостей у вітчизняній психології традиційно використо вують поняття «характер» як інтеграційно особи- стісне утворення, яке формують особистісні риси, Я концепція, спрямованість, мотиваційно потребова сфера тощо.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
105
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальностіПоняття «темперамент» виникло ще у давньогрецькій медицині внаслідок спостережень і роздумів над тим, чому одні хворі наділені великою силою опору, а інші легко піддаються захворюванням; чому деякі видужують швидко, інші поволі; чому одні й ті самі ліки від тієї самої хвороби одній людині допомагають, іншій — ні (звідси гіппократівський принцип — лікуйте хворого, а не хворобу); чому одна і та сама хвороба неоднаково протікає у різних людей тощо.
Більшість класифікацій темпераменту, будучи корисними для житейської психодіагностики, складені абсолютно без урахування правил наукової класифікації. Поясненням природи темпераменту займались представники гуморальної, конституційної і психологічної теорій. Темперамент став предметом уваги медиків і філософів раніше за інші психологічні характеристики, але вивчення його було переважно емпіричним, заснованим радше на спостереженні, ніж на достовірному аналізі наукових даних.
Диференціальна психологія зосереджується на дослідженні темпераменту як індивідуально-стійкої системи інваріантних психобіологічних (формальних) властивостей індивідуальної поведінки, оскільки темперамент (властивості нервової системи):
основа індивідуально-психологічних відмінностей між людьми;
інтеграційне утворення, що об’єднує найрізноманітніші властивості нервової системи, які забезпечують увесь спектр психічної діяльності людини — від найпростіших психічних процесів (відчуття) до вищих форм буття особистості (творчості);
центральне формальне психічне утворення, оскільки він є генетично детермінованим, вродженим, стійким у часі, крос-ситуативним;
тісно пов’язаний з іншими формальними характеристиками індивідуальності (про о свідчать тісні ко-
106
Формальні і змістові властивості індивідуальності
реляційні зв’язки), які є предметом диференціальної психології, — інтелектом і когнітивними стилями.
Узагальнене і достатньо повне з точки зору диференціальної психології визначення темпераменту пропонує сучасний український психолог Лора Лєпіхова.
Темперамент (лат. (етрего — змішую) — вроджена, стійка характеристика індивідуальності, одна з найважливіших структурних одиниць психодинамічної організації психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності окремих психічних процесів і станів), ЩО показує спосіб реагування на події.
Різні комбінації цих генотипічних властивостей створюють індивідуальні відмінності фенотипічних параметрів особистості: екстраверсії — інтроверсії, активності, пластичності — ригідності, тривожності.
Темперамент є однією з найглибше досліджених інди-' відних характеристик. Існує багато визначень цієї якості, які поєднує комплексна структура темпераменту, назва якого означає «змішування частин».
Порівнюючи різні визначення темпераменту, можна помітити, що це поняття тлумачать як психодинамічну характеристику індивіда (людини), особистості, індивідуальності. У цьому немає суперечності, адже, згідно з ієрархічною теорією індивідуальності, одні й ті самі тем- пераментальні властивості неоднаково проявляються на різних рівнях індивідуальності — індивідному, особи- стісному й індивідуальнісному.
Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
Найдавнішу теорію темпераменту розробив давньогрецький лікар Гіппократ (460 — прибл. 377 до н. е.), який пов’язував типи темпераменту з гуморальним фактором — співвідношенням між чотирма рідинами (кров, жовч, чорна жовч і слиз, або лімфа, флегма), які циркулюють у людському організмі. На основі Гіппо- кратової теорії поступово сформувалося вчення про темперамент, згідно з яким існує чотири типи темпераменту. Залежно від переважання тієї або іншої рідини в організмі людина має відповідні темпераментальні
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
107
характеристики: оптимістичну, життєрадісну (сангвінічну) вдачу мають ті, у кого більше крові; сумні і пригнічені (меланхоліки) люди, у яких переважає чорна жовч; дратівливі й збудливі (холерики), у яких дуже багато світлої жовчі; апатичні, байдужі (флегматики) люди, що мають більше за інших в організмі мокроти (флегми).
Назви типів темпераментів (сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний) з’явилися пізніше і пов’язані з іменами римських лікарів, що жили кілька сторіч опісля і розвивали Гіппократові уявлення про змішування рідин. Один із них, Клввдій Гален (130—200), запропонував першу розгорнуту класифікацію темпераментів, що ґрунтувалася на гуморальних ідеях Гіппократа про «красис» (темперамент) і включала 13 типів темпераменту. На його думку, переважання жовтої жовчі свідчить про холеричний (грец. сЬоіЄ — жовч) темперамент, крові — про сангвінічний ( лат. запише — кров), чорної жовчі — про меланхолійний (грец. те1аз(ше1апо8) — чорний і сЬоіЄ — жовч), а слизу — про флегматичний (грец. рЬІерпа — слиз). Психологічні характеристики темпераменту давніх лікарів практично не цікавили. Вони вивчали організм і навіть окремі органи. Наприклад, Гален говорив про темперамент окремих органів: серця, печінки, мозку.
У середні віки, з виникненням алхімії, з’явилися спроби пояснити темпераменти переввжанням у тілі алхімічних елементів: солі, сірки, ртуті, навіть ефіру й повітря.
Розвиток внатомії і фізіології в епоху Відродження сприяв появі нового напряму пояснення типів темпераменту. їх стали пов’язувати з особливостями будови тіла. Наприклад, деякі вчені основою поділу темпераментів крім фізичних властивостей крові вважали відмінності тканин і ширини просвіту судин. Легка кров, пухкі тканини і помірно розширені судини, на їхню думку, полегшують перебіг життєвих процесів і породжують сангвінічний темперамент. За значної щільності тканин кров затримується в судинах, пульс робиться сильнішим і швидшим, загальна теплота тіла зростає,
108
Формальні і змістові властивості індивідуальності
що зумовлює виникнення холеричного темпераменту. За щільної крові й вузьких судин у тканині виникає тільки рідка, водяниста частина крові, що спричинює флегматичний темперамент, який характеризується малою теплотою і блідим кольором шкіри. Нарешті, щільна, темна кров з вузькими порами тканин і широким просвітом судин є причиною утворення меланхолійного темпераменту.
Французький філософ Альфред Фулльє (1838—1912) намагався побудувати теорію темпераментів з огляду на вчення про обмін речовин в організмі. Більша або менша активність процесів розпаду і відновлення речовин у тканинах тіла, особливо в центральній нервовій системі (нині називають інтенсивністю обмінних процесів), зумовлює тип темпераменту. За Фулльє, в одних випадках переважає розпад енергетичних ресурсів, в інших — відновлення. Виходячи з цього, сангвінічному темпераментові властиві переважання відновлення, надлишок живлення, швидка, але слабка і нетривала реакція. Меланхолійний (нервовий) темперамент характеризується переважанням відновлення нервової речовини, недостатнім її живленням, повільною, зате сильною і тривалою реакцією. Холеричному темпераменту притаманний швидкий і сильний розпад нервової речовини, а флегматичному — повільний і слабкий.
Фулльє сформулював найвдаліше визначення темпераменту в контексті конституціонального підходу: «Темперамент — це характерна відмінність у вродженій тілесній конституції людей, що виражається у різній мірі їх сприйнятливості, швидкості розумового процесу й сили активності. На основі темпераменту виробляється характер, причому темперамент додає характеру певного забарвлення, подібно до того, як тембр додає забарвлення голосу».
Природничо-наукову основу теорії темпераменту розробив І. Павлов у вченні про типологічні властивості нервової системи тварин і людей. Він виокремив основні властивості нервової системи: силу, врівноваженість і рухливість збуджувального і гальмівного нервових процесів. Із можливих комбінацій цих властивостей
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
109
доцільно розглядати лише чотири основні, які хвракте- ризують чотири типи вищої нервової діяльності. Так, сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи Павлов вважав відповідним темпераменту сангвініка; сильний, врівноважений, інертний — флегматика; сильний, неврівноважений — холерика; слабкий — меланхоліка.
Павлов розумів темперамент як загальну характеристику вищої нервової діяльності, що виражає основні природні властивості вищої нервової системи (звзвичай силу і швидкість). Він застерігав від поширення своїх висновків на поведінку людини загалом і наголошував, що в своїх дослідах обмежувався класифікацією типів нервової діяльності тварин. Надалі психологи розробили теорії темпераменту, які ґрунтуються на різних основах.
Конституційні теорії темпераментуПід впливом антропологів, які звернули увагу на відмінності у будові тіла, і психіатрів, що дослідили індивідуальні відмінності в схильності до психічних захворювань, на межі XIX і XX ст. сформувалася концепція, згідно з якою існує зв'язок між статурою (будовою тіла) людини і властивостями особистості. Усі конституційні теорії ґрунтуються на положеннях, названих «конституційною гіпотезою»: 1) будова тіла і поведінка істотно пов’язані одна з одною; 2) цей зв’язок має конституційну природу, тобто, найвірогідніше, засновану на спадковості. У широкому розумінні поняття «конституція» охоплює всі спадкові або вроджені анатомічні, фізіологічні і психічні властивості індивіда.
Організмічна типологія К. Сіго. Конституційну концепцію, поширену серед італійських, французьких і німецьких дослідників, найповніше розробив французький лікар Клод Сіго (1869—1945). Він створив типологію, основою якої стало уявлення про те, що організм людини і його розлади залежать від середовища і вроджених схильностей. Кожній системі організму відповідає певне зовнішнє середовище, що впливає на неї. Так, повітря — джерело дихальних реакцій; їжа, що
110
Формальні і змістові властивості Індивідуальності
потрапляє в травну систему, — харчових; моторні реакції відбуваються у фізичному середовищі; соціальне середовище викликає різні мозкові реакції. З огляду на це К. Сіго розрізняв залежно від переважання в організмі однієї із систем чотири основні типи статури: дихальний, травний, мускульний і церебральний (мозковий) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Типи статури за К. Сіго (А — дихальний, Б — травний, В — муснульний, Г — мозковий)
Переважання однієї системи над іншими призводить до специфічної реакції індивіда на певні зміни навколишнього середовища, завдяки чому кожному з типів статури відповідають певні особливості темпераменту. Погляди Сіго, як і деякі інші концепції того часу, що пов’язують статуру із психічними особливостями організму, істотно вплинули на формування сучасних конституційних теорій, які поширилися в психології темпераменту. Популярності набули ті, в яких властивості темпераменту, які розуміються як спадкові або вроджені, безпосередньо були пов’язані з індивідуальними відмінностями у будові тіла (статурі) — зростом, повнотою або пропорціями.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
111
Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії Е. Кречмера. Основним джерелом спостережень за зв’язком статури, темпераменту і характеру була психіатрична практика. Ідеологом конституційної типології став німецький психіатр Ернст Кречмер (1888—1964), який 1921 р. опублікував працю «Будова тіла і характер». Він звернув увагу, що маніакально-депресивному (циркулярному) психозу і шизофренії відповідають певні типи статури, а тому стверджував, що тип статури визначає психічні особливості людей і схильність їх до відповідних психічних захворювань. Оскільки багато душевних хвороб можна трактувати як надмірні, патологічні посилення певної риси особистості, то можна вловити зв’язок тілесних і психологічних особливостей і в здорових людей.
Спостерігаючи в клінічних умовах за поведінкою людей з різною статурою, Кречмер звернув увагу на основні групи психічних якостей, які, на його думку, і становлять основний зміст темпераменту:
психастезія (надмірне підвищення або пониження чутливості стосовно психічних подразників);
фон настрою (схильність до веселощів або печалі);
психічний темп (прискорення або затримка психічних процесів загалом і окремо взятих);
загальний руховий темп (психомоторна сфера) — рухливість або загальмованість, траєкторія рухів.
За морфологією Кречмер виокремив такі психосоматичні типи і відповідні їм темпераменти: лептосоматик, пікнік, атлетик і диспластик.
Лептосоматик (грец. Іеріоз — крихкий, слабкий і вОта — тіло) — худий і високий. Має тендітну статуру, високий зріст, пласку грудну клітку і витягнуте обличчя. Індивідів з крайньою вираженістю цих особливостей Кречмер називав астеніками (грец. азіЬепЄн — слабкий). Він холодний, самодостатній, замкнутий (до аутизму), упертий, важко пристосовується до дійсності, нереалістичний і схильний до абстракції. При розладах психіки виявляється схильність до шизофренії.
Пікнік (грец. рукпов — щільний, товстий) — «широка» і важка людина. У неї значні жирові відкладення,
112
Формальні і змістові властивості індивідуальності
кругла голова на короткій шиї. Він доброзичливий, товариський, не схильний до самоаналізу, емоції коливаються між смутком і веселощами, любить приймати спонтанні ситуативні рішення.
Атлетик (грец. аіЬІеіез — борець) — здоровань з добре розвиненою мускулатурою, високим або середнім зростом, широким плечовим поясом і вузькими стегнами, опуклими лицьовими кістками. Атлетику властивий іксотимічний (грец. іхоа — тягучий) темперамент. Він спокійний, реалістичний, стриманий, мислить прямолінійно, важко пристосовується до зміни обстановки. При душевних розладах може несподівано вибухати, проявляючи схильність до епілепсії.
Диспластик (грец. «іуа — префікс на позначення розладу, порушення і ріазіоз — сформований) — «безформний», неправильний. Індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями будови тіла (наприклад, надмірним зростом).
Виокремлені типи не залежать від того, є людина високою (низькою) чи худою (гладкою). Йдеться про пропорції, а не про абсолютні розміри тіла. Можуть бути гладкі лептосоматики, немічні атлетики і худі пікніки (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Зв’язок між будовою тіла і темпераментом (за Е. Кречмером)
Будова тіла Цнклотмміки Змішані Шмзотнміки
Пікнічна 94,4% 2,8% 2.8%
Лептосоматична 12.2% 17,1% 70,7%
Е. Кречмер висунув припущення про залежність між статурою і психікою також і в здорових людей. Тому у людей з певним типом будови тіла виникають психічні властивості, подібні до характерних для відповідних психічних захворювань, але в менш вираженій формі. Наприклад, здоровий індивід із лептосоматич- ною будовою тіла наділений властивостями, що нагадують поведінку шизофреніка; пікнік у своїй поведінці
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
113
виявляє властивості, типові для маніакально-депресивного психозу; атлетика характеризують деякі психічні риси, властиві хворим на епілепсію.
Залежно від схильності до різних емоційних ревкцій Е. Кречмер розрізняв шизотиміків і циклотиміків.
Шизотиміки (назва походить від терміна «шизофренія») мають лептосоматичну або астенічну статуру. При розладі психіки виявляють схильність до шизофренії. Замкнуті, схильні до коливань емоцій від роздратуввн- ня до сухості, уперті, малопіддатливі до зміни установок і поглядів. Тяжко пристосовуються до оточення, схильні до абстракції.
Циклотиміки (назва походить від терміна «циркулярний психоз», або «маніакально-депресивний психоз») є протилежністю шизотиміків. Мають пікнічну статуру. При порушенні психіки виявляють схильність до маніакально-депресивного психозу. Емоції їх коливаються між радістю і печаллю, легко контактують з оточенням, реалістичні в поглядах.
Крім цих великих звгальних груп Е. Кречмер виокремив також кілька «дегенеративних», клінічних типів, які складаються з тих самих елементів, що і головні темпераменти, в різних комбінаціях (істерики, епілептики, параноїки).
Зв’язок між типом статури і деякими психічними властивостями або, в крайніх випадках, психічними захворюваннями Кречмер пояснював тим, що як тип будови тіла, так і темперамент мають одну й ту саму причину: вони обумовлені діяльністю ендокринних залоз і пов’язаного з цим хімічного складу крові, а отже, залежать насамперед від певних особливостей гормональної системи. Зіставлення типу статури з емоційними типами реагування, здійснене Кречмером, підтвердило деякі його висновки (табл. 2.1).
Термін «темперамент» у розумінні Кречмера ближчий до біологічних чинників, але виявляється в динамічних властивостях характеру. Особливий інтерес становить його характеристика шизоїдів і циклоїдів, яких неможливо вважати ні хворими, ні здоровими: вони за своїми особливостями перебувають на межі між хворо-

^'“Диіьнщ.
=?-іТ:Е'К№,5,ер^
Твбл
роя)
^^отїкги
ЛЩ22
ЕИурИ; формв
'** "очної логіка;
-* ^тєзмтгжл;
Ж&Я£і$ЗШЕ
*гіп реалісти; ^есп^гж і фанатика; сл:ггд іаіаіного
::: гіпотези полягає в г'зозз тіла і психічними ■.---і- Наприклад,психо- Г.ЛХПЗЯ від їжі (нервом змія, зумовлених
п_а особистостей В. Шетдона
= — Зльях Шелдон (1899-
л з -і^'лгькозсу організмі одні- гзгмл. з якої утворюються -У7. з якої складаються кіс:з якої утворюються
£Л : мззак.
' -и- Го грофїй оголених ст?
—г - -у-сті ггнпи аналіз - = -~е^зковюа характери- --о.-аняти таю типи«оо
.І'ліг :аш і ектоморФ"81
ЮІВОТОЛ. ЗЯи їх 1 стегнах. СЛ«
20 Вії ..еротоян
—-с- ^Т>,

Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
115
уівсега — нутрощі і грец. Іопоз — напруга). Він товариський і поступливий, привітний, любить комфорт, легко виражає свої почуття. У важкі хвилини прагне спілкування. Не любить напруги, а в стані сп’яніння стає чулим і м’яким.
Мезоморфний тип (могутня статура, груди “колесом”, квадратна голова, широкі долоні і ступні) схильний до соматотонії (збпіа — тіло і іопоз напруга). Це люди неспокійні, нерідко агресивні, полюбляють пригоди. Досить потайливі у почуттях і думках. У поставі й діях цей тип виражає впевненість, складні життєві ситуації прагне вирішувати поведінково, через зміну світу навколо себе. У стані сп’яніння такі люди настирливі й агресивні.
Ектоморфний тип (худорлявий і високий, зі слабо- розвиненими внутрішніми органвми, худим обличчям, вузькою грудною кліткою, тонкими довгими кінцівками) звичайно відрізняється церебротонією (лат. сегеЬ- гит — мозок і грец. Іопоз — напруга). Це люди загальмовані й інтровертні, нетовариські, потайливі. У їхній поставі відчувається скутість. У важких ситуаціях схильні до самоти. Найпродуктивнішим і щасливим для них переважно виявляється пізній період життя. Під дією алкоголю практично не змінюють своєї звичайної поведінки і стану.

ЕндоморфнийМезоморфнийЕктоморфний
Рис. 2.2. Типи будови тіла за В. Шелдоном
В. Шелдон вважав, що в кожної людини є всі три групи фізичних і психічних властивостей. Відмінності між людьми визначаються переважанням тих чи інших властивостей, що належать до цих груп. Як і Е. Креч- мер, В. Шелдон стверджував, що між типом будови тіла і темпераментом є тісний зв’язок (табл. 2.3).
114
Формальні і змістові властивості індивідуальності
бою і здоров’ям. На основі цього Е. Кречмер диференціював соціальні типи (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Соціальні тнпн (за Е. Кречмером)
Соціально цінні типи Циклстиміки ІПизотиміки
Поети Реалісти;
гумористи Патетичні натури; романтики; художники форми
Дослідники Емпірики, що наочно описують дійсність Люди точної логіки;
систематики;
метафізики
Вожді Рішуча натура, що йде напролом; спритні організатори; умілі посередники Чисті ідеалісти; деспоти і фанатики; люди холодного розрахунку
Уразливість конституційної гіпотези полягає в тому, що дійсні зв’язки між будовою тіла і психічними властивостями — різноспрямовані. Наприклад, психогенне переїдання (булімія) або відмова від їжі (нервова анорексія) призводять до тілесних змін, зумовлених змінами психіки і поведінки.
Конституційна типологія особистостей В. Шелдона. В основу своєї класифікації Вільям Шелдон (1899— 1977) поклав переважання в людському організмі однієї з тканин ембріона: ендодерми, з якої утворюються органи травлення; мезодерми, з якої складаються кістки, м’язи і легені; ектодерми, з якої утворюються шкіра, волосся, нігті, нерви і мозок.
Проаналізувавши 4000 фотографій оголених студентів коледжу і провівши кореляційний аналіз між ознаками зовнішності і 50 поведінковими характеристиками, він запропонував розрізняти такі типи особистості: ендоморфний, мезоморфний і ектоморфний (рис. 2.2).
Ендоморфний тип (з великим животом, значними жировими відкладеннями на плечах і стегнах, слабкими кінцівками) проявляє схильність до вісцеротонії (лат.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
115
уіасега — нутрощі і грец. іопоз — напруга). Він товариський і поступливий, привітний, любить комфорт, легко виражає свої почуття. У ввжкі хвилини прагне спілкування. Не любить напруги, а в стані сп’яніння стає чулим і м’яким.
Мезоморфний тип (могутня статура, груди “колесом”, квадратна голова, широкі долоні і ступні) схильний до соматотонії (абта — тіло і іопоз — напруга). Це люди неспокійні, нерідко агресивні, полюбляють пригоди. Досить потайливі у почуттях і думках. У поставі й діях цей тип виражає впевненість, складні життєві ситуації прагне вирішувати поведінково, через зміну світу навколо себе. У стані сп’яніння такі люди настирливі й агресивні.
Ектоморфний тип (худорлявий і високий, зі слабо- розвиненими внутрішніми органами, худим обличчям, вузькою грудною кліткою, тонкими довгими кінцівками) звичайно відрізняється церебротонією (лат. сегеЬ- гиш — мозок і грец. іопов — напруга). Це люди загальмовані й інтровертні, нетовариські, потайливі. У їхній поставі відчувається скутість. У важких ситуаціях схильні до самоти. Найпродуктивнішим і щасливим для них переважно виявляється пізній період життя. Під дією алкоголю практично не змінюють своєї звичайної поведінки і стану.

ЕндоморфнийМезоморфнийЕктоморфний
Рис. 2.2. Типи будови тіла за В. Шелдоном
В. Шелдон вважав, що в кожної людини є всі три групи фізичних і психічних властивостей. Відмінності між людьми визначаються переважанням тих чи інших властивостей, що належать до цих груп. Як і Е. Креч- мер, В. Шелдон стверджував, що між типом будови тіла і темпераментом є тісний зв’язок (табл. 2.3).
116
Формальні і змістові властивості індивідуальності
ТаГ>лиця2.3
Типи темпераменту та їх характеристики (за В. Шелдоном)
Вісцеротонія Соматотонія Церебротояія
1 2 а
Розслаблення в поставі і рухах Упевненість у поставі та рухах Загальмованість рухів, скутість у поставі
Прагнення
комфорту Схильність до фізичної діяльності Надмірна фізіологічна реактивність
Повільна реакція Енергійність Підвищена швидкість реакції
Пристрасть до їжі Потреба в рухах і задоволення від них Схильність до самоти
Соціалізація
харчової
активності Потреба у домінуванні Схильність до міркувань
Схильність до компаній і дружніх гулянок Схильність до ризику та гри випадку Пстайність почуттів,
емоційна
загальмованість
Схильність до громадського життя Рішучі манери, хоробрість Самоконтроль міміки
Привітність зі всіма - Загальмованість у спілкуванні
Прагнення любові і схвалення Сильна агресивність Уникання нестандартних дій
Орієнтація на інших Психологічна
нечутливість Боязнь відкритого простору (агорафобія)
Емоційна рівність - Не передбачуваність поведінки
Терпимість Боязнь замкнутого
простору
(клаустрофобія) -
Безтурботна
задоволеність Відсутність
співчуття Тихий голос, уникнення шуму
Відсутність вибухових вчинків і емоцій Нездатність говорити стиха Надмірна чутливість до болю
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
117
Закінчення таблиці 2.3
1 2 а
М’якість, легкість у перебігу та зовнішньому вираженні почуттів Витривалість до болю Поганий сон, хронічна втома
Хороший сон Галаслива поведінка Концентроване, приховане і суб’єктивне мислення
Юнацька жвавість Об’єктивне і широке мислення, спрямоване зовні Зовнішній вигляд відповідає старшому віку
Товариськість і розслабленість під впливом алкоголю Самовпевненість, агресивність під впливом алкоголю Стійкість до дії алкоголю
Потреба в людях у важку хвилину Потреба в діях у важку хвилину Потреба в самоті у важку хвилину
Орієнтація на дітей і сім'ю Орієнтація на молодіжний вік Орієнтація на літиій вік
Типологію В. Шелдона вважають найбільш обґрунтованою і статистично підтвердженою серед конституційних.
Усі конституційні типології недооцінюють, а іноді й ігнорують роль середовища й соціальних умов у формуванні психічних властивостей індивіда. Це виражено у дуалістичній концепції К. Конрада, яка є сучасним варіантом теорії психофізичного паралелізму. Згідно з цією теорією, психічні й фізичні процеси перебігають паралельно, незалежно один від одного, хоч і мають загальну причину. За такого розуміння зв’язку між організмом і психічною діяльністю індивіда середовищу відведено роль чинника, що здатен лише «розбудити» запрограмовані стани і психічні особливості. Такий погляд лежить в основі «педагогічного фаталізму», коли роль учителя або вихователя зводиться лише до створення умов для дитини, за яких її запрограмована психіка матиме всі можливості для розвитку.
Такі риси особистості, як схильність до космополітизму чи інтернаціоналізму (К. Конрад), або згадувані В. Шелдоном характеристики темпераменту (соціаліза-
118
Формальні і змістові властивості індивідуальності
ція харчової потреби, схильність до компаній і дружніх вечірок, терпимість або чутливість) не можна вважати спадковими властивостями того самого порядку, що й будова тіла. Виникаючи на основі певних анатомо-фізіо- логічних особливостей індивіда, вони формуються під впливом виховання і суспільного середовища. Типологія Кречмера — це насамперед типологія хворих людей, що перебувають в аномальних умовах, тому перенесення закономірностей, встановлених для цієї групи, на популяцію здорових людей науково некоректне.
Результати емпіричних досліджень, проведених для перевірки істинності конституційних типів, довели, що відповідності між будовою тіла і деякими властивостями темпераменту фактично немає. Багато фактів послідовники конституційних теорій дібрали тенденційно.
Огріхи має і класифікація конституційних типів, зв’язки між конституційними ознаками різних рівнів — морфологічними, біохімічними, фізіологічними, психологічними — незрозумілі, кількість типів у різних авторів не збігається.
Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. ВірсмиМайже всі спостережувані в природі явища розподіляють за так званою нормальною кривою (крива Гауса), згідно з якою кожна властивість у більшості людей виявляється в її середньому значенні, тоді як крайні прояви трапляються рідко. Однак у розглянутих вище типологіях саме вони перебувають у центрі уваги дослідників. Відмінності в інтенсивності кожної властивості необмежені, тому спроби чіткого поділу індивідів на групи за властивостями є штучними і довільними, вважає сучасний польський дослідник Ян Стреляу.
Отже, вже на початку XX ст. почалися дослідження темпераменту, які зводилися до психологічного опису властивостей темпераменту, абстрагованого від будови і функцій організму. Однією з перших була теорія нідерландських психологів Герардуса Хейманса (1857 1930) та Едварда Вірсми. Вони розробили спеціальний опитувальник, що містив 90 питань, і за його допомогою обстежили майже 2500 осіб (дорослих і дітей). На
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
119
підставі отриманих даних вони зосередилися на таких основних біполярних характеристиках темпераменту:
емоційність — неемоційність. Цю властивість визначають вимірюванням частоти і сили емоційних реакцій на ситуації, що їх спричинюють:
активність — пасивність. Підставою для оцінки цієї властивості є активність у праці, навчанні чи вдома, спосіб проведення дозвілля (активний — пасивний), ставлення до обов’язків (виконує завдання негайно — відкладає їх на потім);
первинна функція — вторинна функція. Люди з розвиненою первинною функцією сильно і негайно реагують на стимули навколишнього середовища, причому ефект цих реакцій швидко згасає. Індивіди з вторинною функцією на подразник спочатку реагують слабо, потім реакція поступово посилюється і зберігається тривалий час. Осіб такого типу часто називають персеверативни- ми (англ. регєеуегапсе — стійкість, наполегливість, завзятість).
Дослідники іноді звертають увагу на аналогію між первинною функцією та екстраверсією, вторинною функцією й інтроверсією. Зокрема, людей з переважанням первинної функції (екстраверти, за термінологією Г.-Ю. Айзенка) характеризують як імпульсивних, рухливих, жартівливих, поверхневих, готових до контакту з оточенням. Індивіди з переважанням вторинної функції (інтроверти) — серйозні, спокійні, витримані, замкнуті, педантичні, добросовісні, схильні до депресії.
Скомбінувавши ці характеристики, отримали вісім різних типів темпераменту (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Типологія темпераментів (за Г. Хеймансом та Е. Вірсмою)
Емоційність Активність Функція пераинла(П) або аториива (В) Темперамент
1 2 3 4
+ + п Сангвінічний
+ + в Флегматичний
+ п Холеричний
- + в Пристрасний
120
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Закінчення таблиці 2.4
1 2 3 4
+ - п Аморфний
+ - В Апатичний
- - п Нервовий
- - в Сентиментальний
Прагнучи докладніше та об’єктивніше охарактеризувати основні параметри, Г. Хейманс і Е. Вірсма обчислили кореляції 90 показників, оцінених за даними, які отримали методом анкетування. Провівши складний статистичний аналіз, заснований на інтеркореляціях отриманих показників, автори впритул підійшли до факторного аналізу — статистичного методу, який істотно вплинув на подальші дослідження темпераменту.
Типологія психічних відмінностей К.-Г. ЮнгаПсихолог К.-Г. Юнг теж поділяв людей на типи, виходячи з психологічних відмінностей, які вважав вродженими. Він виокремив два загальні типи — екстравертний та інтровертний. Для екстравертів характерна спрямованість на зовнішній об’єкт, тому думки інших людей, загальноприйняті норми, об’єктивні обставини визначають їхні вчинки більшою мірою, ніж власне суб’єктивне ставлення до навколишньої дійсності. В інтроверта суб’єктивне завжди превалює над об’єктивним і цінність суб’єкта завжди вища, ніж цінність об’єкта. Переживаючи емоцію, інтроверт звертає увагу не на події або людей, які її спричинили, а на власні переживання. Власна думка для нього важливіша, ніж навколишня реальність або думка інших людей.
Крім свідомої установки обидва типи мають і несвідому, яка стосовно свідомої виконує компенсаторну функцію і перебуває з нею в протилежних відносинах: що сильніше перебільшується свідома установка, то примітивнішою та інфантильнішою стає несвідома. В екстравертів несвідома установка є інтровертною (орієнтованою на суб’єкта) і виражається в егоцентричних прагненнях.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
121
В інтровертів несвідома установка акцентує значення об’єкта, зовнішньої ситуації. Що сильніше виражена інтровертна свідома установка, а отже, пригнічена несвідома екстравертна, то більше тривоги і недовіри в інтроверта викликають нові й незнайомі об’єкти і то страшніше йому спілкуватися з оточенням.
Залежно від розвиненості мислення, емоцій, відчуттів та інтуїції К.-Г. Юнг розрізнив типи екстравертів та інтровертів: екстравертний розумовий, екстравертний емоційний, екстравертний сенсорний, екстравертний інтуїтивний; інтровертний мислительний, інтроверт- ний емоційний, інтровертний сенсорний та інтровертний інтуїтивний.
Екстравертний розумовий тип властивий суб’єктам, які приймають важливі рішення розсудливо, створюють схеми об’єктивної реальності й керуються ними у своїй поведінці, вимагаючи того самого від інших. Якщо ці схеми (формули, за Юнгом) є результатом глибокого розуміння реальності, такі люди можуть бути реформаторами і новаторами. Проте що вужча схема, то більше шансів, що представник типу перетвориться на буркотуна, а в служінні ідеалу його не зупинять жодні етичні закони. Люди цього типу емоційно бідні, вони рідко співчувають іншим, не цінують дружби, їм чужі естетичні переживання.
Екстравертний емоційний тип схильний «правильно* емоційно оцінювати все те, що його оточує. Такі люди люблять партнерів, які відповідають певним критеріям (наприклад, посідають певне соціальне становище). їхні почуття завжди здаються нещирими, поведінка — вдаваною.
Екстравертний сенсорний тип властивий людям, які визначають цінність об’єктів за силою відчуття: що воно сильніше, то більша цінність об’єкта. Вони шукають насолоди і задоволення. Оточення сприймає їх як життєрадісних естетів, якщо їхні відчуття не надто домінують над рештою функцій, у протилежному разі вони стають неприємними у спілкуванні.
Екстравертний інтуїтивний тип чутливий до нового і незвичайного, легко і бурхливо захоплюється новим об’єктом, може заразити своїм ентузіазмом і
122
Формальні і змістові властивості індивідуальності
надихнути інших, але щойно об’єкт прихильності перестає бути цікавим, без жалю забуває про нього і переключається на новий. Етичні засади його ніколи не турбують. Людей такого типу вважають легковажними авантюристами.
Інтровертний розумовий тип характеризується мисленням, яке не відтворює реальної дійсності, а доводить її неясний образ до зрозумілої і чітко сформульованої ідеї. Через це така людина схильна підлаштовувати факти під ідею або взагалі ігнорувати їх. Вона створює теорії задля теорій. На відміну від екстравертного розумового типу вона прагне не до розширення знань про світ, а до поглиблення їх.
Інтровертний емоційний тип виглядає зовні спокійним, навіть індиферентним. Його емоції часто непомітні, хоча всередині може все кипіти. Емоційну стриманість сприймають як прояв холодності.
Інтровертний сенсорний тип, на відміну від екстравертного сенсорного типу, орієнтується не на об’єкти, що викликають інтенсивні відчуття, а на інтенсивність відчуттів, спричинених об’єктами. Тому щойно відчуття виникає, об’єкт для такої людини втрачає цінність. Представники цього типу незрозумілі і непривабливі для оточення.
Інтровертний інтуїтивний тип породжує, за Юнгом, фантастів і художників, а при відхиленні від норми — містиків. Продукти їхньої творчості для оточення незрозумілі.
Ухил у бік негативних характеристик цих типів, очевидно, пов’язаний з тим, що джерелом створення типології був клінічний досвід її автора.
Уявлення про темперамент Г.-Ю. АйзенкаПрагнучи вдосконалити теорії Кречмера і Юнга, англійський психолог Ганс-Юрген Айзенк (1916— 1997) запропонував розглядати типології цих учених як систему координат. Першу її вісь утворює об’єкт- суб’єктна орієнтація (від максимальної екстраверсії до максимальної інтроверсії); другою координатою є
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
123
шкала «норма — патологія*. Середні величини патології (психічних відхилень) утворюють неврози, сильні — психози. Третя координата — шкала «маніакально-депресивний психоз — шизофренія». Середина цієї шкали представлена нормальними психічними станами. Для одного типу темпераменту такими станами є синтонія (мінімально виражена циклотимія) і власне циклотимія, для іншого — дистонія і шизотимія. Середні величини психічних відхилень утворюють, відповідно, істерію і психастенію, а максимальні — маніакально-депресивний психоз і шизофренію. Четверта координата утворена типами будови тіла: пікнічною, атлетичною і лептосоматичною.
З огляду на опис поведінки екстравертів, інтровертів, осіб з високим і низьким нейротизмом Г.-Ю. Айзенк побудував свою модель типів темпераменту. Тип темпераменту є одним з чотирьох квадрантів при перетині двох ортогональних шкал: «екстраверсія — інтроверсія» і «емоційна стабільність — лабільність*. Перша шкала характеризує індивіда з боку «відкритості» зовнішньому світу, друга — з боку його емоційної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією Г.-Ю. Айзенк ототожнював із типом сангвініка, емоційної лабільності й екстраверсії — холерика, емоційної стійкості з інтроверсією — флегматика, а емоційної лабільності з інтроверсією — меланхоліка.
Концепція Г.-Ю. Айзенка підвела фізіологічну основу під психологічні типи К.-Г. Юнга. Важлива її перевага в тому, що всі психологічні прояви — нормальні і патологічні — розглянуто як континуум значень, а не як крайні групи. Однак і в цьому разі одна з координат, що належать до типів будови тіла, залишається дискретною.
Факторні теорії темпераментуОднією з перших спроб визначити структуру темпераменту за допомогою факторного аналізу були дослідження англійського психолога Сіріла-Людовіка Берта. Він використав перелік первинних емоцій (інстинктів), складений В. Мак-Дугаллом: гнів,
124
Формальні і змістові властивості індивідуальності
страх, ніжність, цікавість, відчуття безпеки, дружелюбність, задоволення, неприємне відчуття, статевий потяг, огида, покірність.
С.-Л. Берт досліджував прояви цих емоцій у різних груп, переважно у нормальних і невротичних дітей віком 9—12 років, і на підставі факторного аналізу отриманих результатів виділив фактори темпераменту:
загальна емоційність (емоційна нестійкість);
стенічні (експресивні) емоції — астенічні (гальмівні) емоції;
позитивні емоції — негативні емоції.
Погляди С.-Л. Берта на структуру темпераменту не поширились, оскільки він не розробив діагностичних методів, за допомогою яких можна було б вимірювати вказані чинники. Крім того, його концепція викликала деякі методологічні заперечення.
Американський психолог Джой-Пауль Гілфорд (1897—1976) запропонував 13-факторну теорію, яка абсолютно інакше визначає структуру темпераменту. Він склав чотири анкети для досліджень властивостей темпераменту. Четверта була синтезом трьох попередніх і містила до 400 запитань. Проанкетувавши тисячі досліджуваних, Гілфорд дійшов висновку, що все різноманіття властивостей, які в сукупності формують темперамент, можна звести до 13 факторів, що утворюють відносно стійку характеристику індивіда. Вони не пов’язані з інтелектуальними здібностями і, як правило, не зазнають значних змін під впливом соціального досвіду. Саме це дало підставу Дж.-П. Гілфорду вважати, що ці чинники стосуються темпераменту, а не особистості, яка охоплює й інші параметри. Далі наведено короткі характеристики факторів, які формують структуру темпераменту і описують тільки один з полюсів кожного чинника (назви й показники другого полюса протилежні):
Загальна активність. Індивід енергійний, швидко рухається, працює, заповзятливий, іноді імпульсивний.
Домінантність. Індивід добивається своїх прав і обстоює їх перед іншими людьми, наполегливий, прагне стати лідером, не боїться суспільних контактів, схильний відкрито виражати свої думки.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
125
Мужність. В індивіда переважають типово чоловічі як професійні, так і повсякденні інтереси. Не дуже емоційний, уміє приховувати свої почуття, рідко піддається страху або відчуває огиду, не викликає симпатій в оточення.
Упевненість у собі. Індивід переконаний, що його поважають інші люди, покладається на себе, урівноважений у спілкуванні, задоволений своїм становищем, не замикається в собі.
Спокій (самовладання). Індивід спокійний, бадьорий, не піддається роздратуванню й утомі, вміє швидко зосередитися на проблемі.
Товариськість. Індивід схильний до дружнього спілкування, формальних і неформальних контактів, часто є лідером, не боязкий і не соромливий, не прагне самоти.
Рефлексія. Індивід задумливий, рефлексивний, схильний до філософування і мрійливості, самоаналізу й аналізу інших, допитливий.
Депресія. Індивід емоційно і фізично пригнічений, перебуває в постійному страху і тривозі, настрої мінливі, проявляє упертість.
Емоційність. Індивід з легкозбудливими емоціями, які, виникнувши, зберігаються надовго, хоча поверхневі й інфантильні.
Стриманість. Індивід стриманий, добре володіє собою, радше серйозний, ніж безтурботний, наділений почуттям відповідальності.
Безпристрасність. Індивід об’єктивно і реалістично підходить до проблем, чутливий до змін у ставленні оточення, здатний забувати про себе, не схильний до підозрілості, дуже вразливий.
Доброзичливість. Індивід привітний, м’який у поводженні, не виявляє ворожості, не схильний принижувати інших, не проявляє агресії.
Терпимість (кооперативність). Індивід не схильний критикувати, довірливий, звернений до інших більше, ніж до себе.
Подальші дослідження факторної структури темпераменту довели, що ці чинники не є незалежними один
126
Формальні і змістові властивості індивідуальності
від одного, а утворюють деякі зв’язки (системи). Учениця Гілфорда К. Лоуелл, користуючись трьома анкетами свого вчителя, проводила дослідження з групою, ЩО складалася приблизно з 200 студентів молодших курсів. Значення, отримані для окремих чинників, знову піддали кореляційному, а потім і факторному аналізу, тобто провели факторний аналіз другого порядку. Отримані фактори назвали суперфакторами:
запальність — стриманість;
реалізм;
емоційність;
соціальна адаптованість.
Ці фактори незалежні один від одного, про що свідчить відсутність кореляцій між ними. Однак К. Лоуелл не розробила анкет, які давали б змогу проводити діагностування темпераменту. Можливо, з цієї причини її концепція не викликала великого інтересу серед психо- логів-практиків.
Популярною стала факторна концепція структури темпераменту, розроблена американським психологом Луїсом-Леоном Терстоуном(1887—1955), яка теж ґрунтувалася на 13-факторній теорії. Здійснивши факторний аналіз даних, отриманих К. Лоуелл, Л.-Л. Терстоун виокремив фактори другого порядку і назвав їх основними. Характеристику цих факторів наведено тільки за одним полюсом:
Активні. Такі індивіди швидко працюють, навіть якщо немає необхідності поспішати; швидко рухаються, нетерплячі, навіть якщо потрібно зберігати спокій; постійно в дії, схильні квапитись; як правило, багато говорять, ходять, пишуть (протилежний ПОЛЮС — пасивні).
Енергійні. Фізично бадьорі індивіди, займаються спортом, люблять фізичну роботу, особливо надворі. Надають перевагу фізичній активності, що супроводжується великими енергетичними витратами (протилежний полюс -— інертні).
Імпульсивні. Мають безтурботний і легковажний настрій, швидко приймають рішення, дуже легко переходять від одного завдання до іншого, діють під
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
127
впливом миттєвих спонук (протилежний полюс — стримані).
Домінантні. Схильні керувати іншими людьми, брати на себе відповідальність, ініціативні, хоча насправді не завжди домінують у певній групі, охоче виступають публічно та організовують громадські заходи (протилежний полюс — залежні).
Стабільні. Індивіди, для яких характерний незворушний, рівний настрій, у критичні моменти зберігають спокій, здатні керувати, навіть у несприятливих умовах легко зосереджуються, без зусиль переривають нескінчену роботу або продовжують її, коли вимагає ситуація (протилежний полюс — нестабільні).
Соціабельні. Люблять бути в компанії, легко знайомляться, поступливі, доброзичливі, схильні до співпраці, приємні у спілкуванні (протилежний полюс — замкнуті).
Рефлексивні. Схильні до роздумів, надають перевагу теоретичній діяльності над практичною, багато часу приділяють самоспостереженням, зазвичай спокійні, добре працюють на самоті, люблять діяльність, що потребує точності, охочіше планують, ніж реалізовують намічене (протилежний полюс — поверхові).
За факторними концепціями темперамент можна більш-менш точно описати за допомогою значень певної кількості властивостей — факторів, що належать до структури темпераменту. Зображаючи графічно типове для індивіда значення кожного фактора і відношення між ними, отримують так званий профіль темпераменту. Кожен індивід має свій характерний профіль (структуру) темпераменту (рис. 2.2).
Американські психологи А. Басе і Р. Пломін, які розробили популярну концепцію темпераменту, вважають, що в ньому повинні насамперед відображатися стильові особливості поведінки, його експресивні, а не змістові аспекти. Проте щоб вважати конкретну рису тем- пераментальною, на їх думку, необхідна наявність ще чотирьох умов: спадкова зумовленість; стабільність її прояву протягом усього життя; адаптивне значення, тобто сприяння біологічному пристосуванню; виявлення у тварин. Вони виокремлюють характеристики (вла-
128
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Активність
Енергійність
Імпульсивність
Стабільність
Домінант ність
Соціабельність
678910111213
Рис. 2.2. Профіль темпераменту суб'єктів (А, Б, В), отриманий за допомогою -Шкали темпераментів- Л.-Л. Терстоуна (за Я. Стреляу)
стивості) темпераменту: емоційність, активність і соціабельність.
Емоційність виражається у легкості виникнення афективних реакцій і оцінюється за їх інтенсивністю. Активність характеризується загальним енергетичним рівнем (людина завжди зайнята, любить рухатися, часто поспішає, їй притаманне швидке мовлення й енергійні рухи). Про таку людину кажуть: «Не може всидіти на місці». Соціабельність пов’язана з потребою постійно перебувати серед людей. Самостійність і незалежність цих властивостей одна від одної були підтверджені факторним аналізом.
Сучасні американські вчені А. Томас і С. Чесс темпераментом теж вважають стиль поведінки. На їхню думку, темперамент не може характеризуватися ні змістом, ні мотивацією, ні успішністю діяльності. У дітей перших років життя вони виділили дев’ять незалежних одна від одної характеристик стилю поведінки (темпераменту):
рівень активності (моторні характеристики, РУ*" ливість під час годування, купання, співвідношення активної і пасивної поведінки протягом дня);

Темперамент як формальна інтеграційна осноав індивідуальності
129
ритмічність (ступінь передбачуваності часу появи поведінкових реакцій, наприклад поява відчуття голоду, і тривалість певного стану в часі, наприклад тривалість сну);
наближення або віддалення (особливості емоційних і рухових реакцій на нові стимули);
адаптивність (реакція на нову або змінювану ситуацію);
інтенсивність реакції незалежно від її якості та спрямованості;
поріг реактивності (рівень стимуляції, необхідний для появи реакції незалежно від її якості та сенсорної модальності);
настрій (співвідношення радісного стану і стану невдоволення);
відволікання (ефективність дії нових стимулів для зміни поведінки);
тривалість уваги і наполегливість (здатність продовжувати діяльність, незважаючи на труднощі в її здійсненні).
Отже, вивчення темпераменту поступово перейшло від визначення типів до виявлення ступеня виражено- сті його властивостей. Людей поділяли не за типами темпераменту, а за його властивостями: екстраверсія — інтроверсія (К.-Г. Юнг і Г.-Ю. Айзенк); рівень активності і переважний емоційний тон; емоційна збудливість; активність і емоційність та ін. Єдиної концепції темпераменту і його типів ученим створити так і не вдалося.
Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. ПавловимІ. Павлов разом із загальними типами (темпераментом), властивими людині і тваринам, розрізняв спеціальні типи, характерні тільки для людини, оскільки вони відображають співвідношення між першою (образною) і другою (мовно-мислительною) сигнальними системами: художній, розумовий, змішаний.
130
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Художній тип вирізняється яскраво вираженою схильністю до образно-емоційного мислення. Це не означає, що у нього не розвинене словесно-логічне мислення. Люди цього типу надзвичайно гостро, яскраво, повно і безпосередньо сприймають дійсність (вони, наприклад, здатні ясно, іноді до галюцинації, уявляти собі предмети і явища), у них розвинена уява, добре виявлені здатність відтворювати дійсність у художніх образах, картинність мови (що властиво багатьом артистам, художникам, музикантам).
Розумовий тип відзначається підвищеною схильністю до словесно-логічного (абстрактного) мислення, здатністю до аналізу і систематизації, реагування не стільки на конкретні явища, скільки на їх узагальнення. Перша сигнальна система в нього розвинена, просто абстрактне мислення переважає над образним.
Змішаний тип має ознаки як художнього, так і розумового типів.
Учення про спеціальні типи вищої нервової діяльності обґрунтування і подальшого розвитку в дослідженнях І. Павлова та його учнів не набуло. Тому є розбіжності в думках щодо природи і змісту другої сигнальної системи, а самі думки мають гіпотетичний характер.
І.Павлов вважав, що художній тип не поступається розумовому в розвитку мовних і логічних можливостей. «Художників» вирізняє синтетична стратегія сприймання і оброблення інформації, завдяки чому вони схоплюють дійсність цілком, не розчленовуючи, а «мислителі* вдаються до аналітичної стратегії сприйняття і освоєння дійсності. Синтетична стратегія властива правій півкулі, аналітична — лівій, тому домінування правої півкулі може зумовити появу «художників» (домінування першої сигнальної системи), а лівої — «мислителів» (домінування другої сигнальної системи). Є й інші погляди.
Зв’язки художнього і розумового типів із властивостями нервової системи не з’ясовані. І. Павлов припускав, що «мислителям* мають відповідати меланхоліки, а «художникам» — холерики, Л. Калінінський
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
131
доводив, що успішність застосування виразних засобів мови залежить як від розвитку другої сигнальної системи, так і від наявності у суб’єкта слабкої нервової системи. Н. Висотська пов’язала артистичні здібності (емоційну виразність, артистичність і пластичність) з властивостями нервової системи. В учнів із вираженими артистичними здібностями частіше слабка нервова система, а сильна нервова система, як було виявлено в її дослідженні, заважає емоційній виразності.
У лабораторії Е. Голубєвої довели, що з першою сигнальною системою пов’язані образно-дійовий стиль сприйняття, мислення і пам’яті, лабільність нервової системи і домінування правої півкулі; з другою — вербально-логічний стиль пізнавальної діяльності, інертність нервової системи і домінування лівої півкулі.
Це не означає, що кожен великий художник, артист, письменник, музикант має слабку нервову систему, високу рухливість нервових процесів і переважання збудження над гальмуванням, оскільки тип темпераменту є лише складником унікального внутрішнього світу людини.
Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова — НебилицинаБ. Теплов вважав, що змішувати тип поведінки і тип як комплекс властивостей нервової системи (комплекс типологічних особливостей прояву цих властивостей) не слід. Тип є інтегральною характеристикою, що відображає комплекс (поєднання) декількох властивостей, тому вказувати «сильний тип нервової системи», «слабкий тип нервової системи», «інертний тип» тощо науково некоректно.
Тому одним із фундаментальних положень методології Теплова — Небилицина є вимога винчення властивостей нервової системи, а не типів вищої нервової діяльності. На думку В. Небилицина, орієнтація тільки на чотири типи ВНД (поширена і досі) гальмує розвиток
132
Формальні і змістові властивості індивідуальності
диференціальної психології та психофізіології. Було виявлено такі поєднання типологічних особливостей (сильний, неврівноважений з переважанням гальмування над збудженням; слабкий з переважанням гальмування тощо), які не могли бути зараховані до жодної з варіацій павловської класифікації типів. Ускладнило проблему постулювання нових властивостей нервової системи: лабільності, динамічності, сконцентрованості. Б. Теплов уважав, що більший науковий сенс має виявлення типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи, ніж визначення типів. Він припускав, що жодна обґрунтована класифікація типів неможлива без детального вивчення питань, що стосуються базису цієї класифікації, — властивостей нервової системи.
В. Небилицин наголошував, що центральною проблемою вчення про типи є не застосування готової типологічної схеми для дослідження питань прикладного характеру, а попереднє детальне вивчення природи і змісту основних властивостей нервової системи, визначення їх структури і характеру відносин (їх сполучуваності) і лише як наслідок цього — постановка питань про можливі типові комбінації властивостей нервової системи і можливу класифікацію її типів. Однак це завдання не було розв’язане.
В. Небилицин і В. Русалов виокремили підструкту- ри темпераменту: загальну активність і емоційність. Загальна активність належить, за В. Русаловим, до висо- коорганізованішої структури — інтелекту, а емоційність — до характеру.
У лабораторії Теплова відмовилися від вивчення павловських типів ВНД як теоретично, так і методично (умовно-рефлекторні методики вивчення властивостей нервової системи були замінені на методики, пов’язані з реакціями людини на різні стимули). Останніми роками роблять спроби відродити вивчення типів темпераменту, пов’язавши їх з павловськими специфічно людськими типами (за переважанням першої або другої сигнальної системи) та властивостями нервової системи (В. Печенков).
Темперамент як формальна Інтеграційна основа індивідуальності
133
Психологічні теорії темпераментуАвстрійсько-німецький психолог Отто Гросс (1877—1920) одним із перших почав вивчати відмінності способів реагування людей на певні подразники. При дослідженні психопатій він виокремив первинні функції (безпосередні реакції на стимуляцію) і вторинні (пов’язані з відновленням затрат на первинну функцію). Типологічні особливості людської поведінки були пов’язані із співвідношенням первинних і вторинних функцій, вважав О. Гросс: якщо первинна функція інтенсивна, тобто людина реагує глибокоемоційно, то і на відновлення буде потрібно більше сил, що вимагає наявності тривалої вторинної функції. Такі люди повільніше переробляють інформацію і довше її зберігають. Якщо ж людина реагує не сильно, то і відновити сили вона може швидше; у таких людей швидкість реагування і переключення уваги істотно вища. Отже, формально не використовуючи цих понять, О. Гросс першим звернув увагу на темпорально-енергетичні характеристики людської діяльності (пізніше їх вивчали Я. Стре- ляу, Г. Хейманс і Р. Ле Сени).
Я. Стреляу запропонував вивчати роль темпераменту в пристосуванні людини до умов її життя і діяльності. Виходячи з положення І. Павлова про роль темпераменту в адаптації людини до навколишнього середовища і ґрунтуючись на понятті Д. Хебба про оптимальний рівень збудження, він розробив регулятивну теорію темпераменту. Фундаментальними характеристиками темпераменту, які перебувають в антагоністичних відносинах, Стреляу вважає реактивність (величина реакцій людського організму у відповідь на дії, чутливість і витривалість або здатність до роботи) і активність (інтенсивність і тривалість пове- дінкових актів, обсяг виконуваних дій) за певної величини стимуляції. В уявленнях Я. Стреляу про темперамент відсутні характеристики емоційності. Його теорія має у своїй основі такі положення:
Індивідуальні відмінності формальних характеристик поведінки — інтенсивність (енергетичний
134
Формальні і змістові властивості індивідуальності
аспект) і час (темпоральний аспект) є відносно стабільними.
Темперамент характеризує за якостями інтенсивності і часу не тільки людей, а й усіх ссавців.
Темпераментні характеристики є результатом біологічної еволюції і тому повинні мати генетичний базис, який разом із середовищними впливами визначає індивідуальні прояви темпераменту.
Із дорослішанням індивіда і під дією зовнішніх се- редовищних умов темперамент, вважає Я. Стреляу, частково може змінюватися.
Російський учений В. Мерлін досліджував окремі прояви темпераменту — темпераментні властивості. Мерлін вважав, що поняття «темперамент* має бути не передумовою, а наслідком розроблення теорії темпераменту, тому спочатку слід описати ознаки, за якими можна відрізнити темперамент від інших індивідуальних психологічних особливостей.
Основною ознакою темпераменту він вважав зумовленість його властивостями нервової системи. Як властивості (характеристики) темпераменту вчений виокремив такі особливості, що:
регулюють динаміку психічної діяльності загалом;
характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;
мають стійкий характер упродовж тривалого часу;
перебувають у закономірному співвідношенні, яке характеризує тип темпераменту.
Отже, ознаками темпераменту є його вродженість, стабільність прояву, вплив на динаміку психічної діяльності людини, наявність певного комплексу властивостей, що зумовлює тип темпераменту. Крім того, властивостями темпераменту він вважав особливості емоційно-вольової сфери.
На практиці школа В. Мерліна зосереджувалася на вивченні сенситивності, реактивності, активності, співвідношення реактивності і активності, темпів реакцій, пластичності — ригідності, екстравертованості — ін- тровертованості. Причетні до цієї школи дослідники визначили основні параметри темпераменту (прояви, за
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
135
якими можна зробити психодіагностичні спостереження без спеціальних засобів діагностики): емоційна збудливість; збудливість уваги; сила емоцій; тривожність; реактивність мимовільних рухів (імпульсивність); активність вольової, цілеспрямованої діяльності; пластичність — ригідність; резистентність (опірність); суб’єктивація (упередженість). Проте не всі ці характеристики можуть однозначно стосуватися темпераменту. Наприклад, збудливість уваги швидше характеризує пізнавальні процеси, а вольова активність і суб’єктивація можуть бути властивостями характеру.
В. Мерлін вважав, що методи дослідження типів нервової системи, які застосовуються, лише встановлюють фактично існуючу сукупність типологічних особливостей, що спостерігається у людини, або стохастичний зв’язок (при використанні статистичних методів на групі людей). Психологічну функціональну взаємозалежність властивостей нервової системи таким шляхом встановити неможливо. Тому існуючі типології нервової системи потребують удосконалення.
З погляду В. Мерліна, тип — це не просто поєднання типологічних особливостей, а поєднання, що супроводжується закономірними зв’язками між ними. Він уважав найбільш вірогідним, що не тип залежить від поєднання типологічних особливостей, а навпаки, властивості, особливості їх прояву залежать від типу, і посилався на зв’язки типологічних відмінностей з біохімічними показниками, гормональною діяльністю, обміном речовин, особливостями статури. У такий спосіб дослідник від типів вищої нервової діяльності переходить до конституційних типів, у яких відображено морфологічні і біохімічні особливості людини.
Основним напрямом у вивченні властивостей нервової системи і темпераменту стало встановлення зв’язку між типологічними особливостями властивостей нервової системи і окремими характеристиками (властивостями) темпераменту.
В. Русалов уважав, що темперамент можна визначити за мовною поведінкою людини. Найлегше діагностувати
136
Формальні і змістові властивості індивідуальності
перепади інтонацій, тривалість висловів, частоту звернень до партнера, легкість приєднання до бесіди, персеве- рації (мимовільне повторювання фраз, слів), гучність голосу, плавність і легкість мовлення, швидкість відповідей, паузи-зупинки, використання вигуків, присутність граматичних порушень і новоутворень.
Отже, більшість сучасних підходів зосереджені на розумінні темпераменту як характеристики загальної активності і менше зважають на емоційність.
Структура темпераменту в теорії В. РусаловаТеоретично обґрунтованою сучасною концепцією, на думку багатьох дослідників, є вчення про темперамент, яке розвиває школа В. Русалова. Згідно з ним, темперамент — психосоціобіологічна категорія, одне з незалежних базових утворень психіки, що визначає багатство змістових характеристик людини. Темперамент не тотожний особистості загалом, яку формує сукупність усіх форм соціальних зв’язків і відносин людини, та індивідуальності. Він формується під впливом загальної конституції під час певних дій, у яких людина бере участь з дитинства. Йдеться про психобіологічну детермінацію, оскільки темперамент задається властивостями нервової системи і виражається в психологічному образі людини.
Від природи людина наділена біохімічними, біомеханічними, нейрофізіологічними та іншими властивостями, на основі яких формується індивідуальний рівень обміну, м’язового розвитку тощо. Ці властивості залучаються до виконання різних видів діяльності — від смоктальних і хапальних рефлексів до гри, навчання та ін. Із дозріванням формуються властиві людині узагальнені швидкість, пластичність, емоційність та інші характеристики темпераменту. Вони не тільки впливають на діяльність, а й визначають межі, оберігають організм від надмірно великого або малого витрачання енергії, зберігаючи його здатність виживати. Отже, основне пристосувальне завдання темпераменту полягає в енергетичному регулюванні. Виходячи з
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
137
цього розуміння суті темпераменту, темпераментальни- ми проявами можна вважати тільки ті психологічні властивості, які задовольняють певні вимоги.
Згідно з теорією В. Русалова, темперамент:
відображає формальний аспект діяльності і не залежить від її мети, значення, мотиву;
характеризує індивідуально-типову міру енергетичної напруги і ставлення до світу і себе;
універсальний і виявляється в усіх сферах життєдіяльності;
може проявлятися вже в дитинстві;
стійкий протягом тривалого періоду життя людини;
високо корелює з властивостями біологічних підсистем (нервової, гуморальної, тілесної та ін.);
передається спадково.
При створенні теорії темпераменту В. Русалов спирався на вчення П. Анохіна про акцептор дії (функціональну систему породження і корекції будь-якого пове- дінкового акту) і дані нейропсихофізіології. Це дало йому змогу трактувати темперамент як систему формальних поведінкових вимірювань, що відображають фундаментальні особливості різних блоків функціональної системи, як її розумів П. Анохін. Якщо розглядати всю людську життєдіяльність як континуум поведінкових актів, то кожний з них можна уявити як структуру з чотирьох блоків: аферентного синтезу (збирання сенсорної інформації всіма каналами), програмування (прийняття рішення), виконання, зворотного зв’язку. Оскільки темперамент і є результатом системного узагальнення біологічних властивостей, то повинна існувати відповідність між блоками теорії функціональних систем і формальними аспектами поведінки людини, тобто складовими темпераменту.
За твердженням В. Русалова, взаємодії з предметним світом (суб’єкт-об’єктна) і світом соціальним (суб’єкт-суб’єктна) мають різне значення і зміст, у зв’язку з чим ці аспекти людської активності можуть мати і різні формально-динамічні характеристики. Тому чотирьом блокам П. Анохіна відповідають вісім блоків структури темпераменту (табл. 2.5).
138
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Таблиця 2.5
Структура темпераменту за В. Русаловим
Предметно-орієнтована активність Емоційність
1. Предметна ергічність 2. Предметна пластичність 3. Предметна швидкість (темп) 4. Предметна емоційність
Аферентний
синтез Програму
вання Виконання Зворотний
зв'язок
5. Соціальна ергічність 6. Соціальна пластичність 7. Соціальна швидкість (темп) 8. Соціальна емоційність
Суб’ектнооріентована активність Емоційність
Перший блок (аферентний синтез) описує ступінь напруженості взаємодії організму із середовищем; другий (програмування) — ступінь складності переключення з одних програм поведінки на інші; третій (виконання) — ступінь швидкості виконання певної програми поведінки; четвертий (зворотний зв’язок) — чутливість до можливого незбігання реального результату дії з тим, який передбачався (акцептором).
Предметна ергічність характеризує бажання розумової і фізичної напруги, надлишок або нестачу сил; соціальна — відкритість для спілкування, широту контактів, легкість у встановленні зв’язків. Предметна пластичність означає в’язкість або гнучкість мислення, здатність переключатися з одного виду діяльності на інший, прагнення до різноманітності; соціальна — стриманість або розкутість у спілкуванні, широту соціальних програм, природність взаємодії. Предметний темп — це швидкість моторно-рухових операцій, а соціальний — мовно-рухова активність, здатність до вербалізації. Предметна емоційність — ступінь чутливості до розбіжності реального результату і бажаного (висока чутливість до незбігання виявляється у переважанні негативних емоцій, а низька — позитивних); соціальна емоційність характеризує почуття впевненості під час спілкування, емоційну сенситивність, ступінь тривоги з приводу невдач у спілкуванні. Кожен блок позначають якості темпераменту, що виявляються у сфері предметної і комунікаційної діяльності.
Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
139
Дослідження ролі середовища та спадковості у формуванні темпераменту виявило сильний материнський вплив на такі його характеристики, як екстраверсія, невротизм і психотизм, тобто найістотніше в структурі особистості (орієнтованість на зовнішній або внутрішній світ, рівень тривожності й психічного здоров’я) передається дитині будь-якої статі переважно від матері. Однак статеві відмінності все ж таки існують: наприклад, м’якість — жорсткість успадковується жінками частіше, ніж чоловіками. Тобто дівчатка більше подібні на своїх матерів за цими ознаками, ніж хлопчики, хоча обидві статі за темпераментом ближчі до матері, ніж до батька. Концепція В. Русалова детально розроблена і має діагностичний метод — опитувальник структури темпераменту (ОСТ).
Запитання. Завдання
Що характеризують формально-динамічні і структурно-змістові особливості індивідуальної психіки?
Розкрийте ЗМІСТ ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ до розуміння темпераменту.
Хто першим виокремив чотири класичні типи темпераменту? У чому полягає сутність гуморальних теорій темпераменту?
Охарактеризуйте основні типології темпераменту. На чому були засновані ці класифікації?
У чому полягає специфіка підходу до вивчення типів темпераменту І. Павлова?
У чому полягала новизна підходу до трактування темпераменту В. Мерліна?
Що спонукало Б. Теплова перейти від вивчення типів темпераменту до вивчення типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи?
Як співвідносяться будова тіла, темперамент і характер у теорії Е. Кречмера?
У чому полягає сутність конституційної типології особистостей В. Шелдона?
Чи поділяєте Ви конституційну і генетичну теорії темпераменту? Відповідь обгрунтуйте.
З'ясуйте основні переваги і недоліки описової теорії темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми.
Яке теоретичне і практичне значення має типологія темпераментів К.-Г. Юнга?
140
Формальні і змістові властивості індивідуальності
У чому полягає сутність теорії темпераментів Г.-Ю. Айзенка?
Які факторні теорії темпераменту найпридатніші для псиході- агностичних цілей?
Які спеціальні типи ВИД були виокремлені І. Павловим?
У чому новизна вивчення властивостей нервової системи у теорії Теплова — Небилицина?
Охарактеризуйте структуру темпераменту в теорії В. Русалова.
Охарактеризуйте різні підходи до співвідношення темпераменту і характеру.
Розкрийте роль темпераменту в поведінці і життєдіяльності людини. У чому полягає його адаптивна функція?
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностейПроблема статевої і статеворольової диференціації багатопланова. А основна її категорія — стать — є предметом міждисциплінарного вивчення. Дослідження в різних галузях науки (біомедичних, соціокультурних, психолого-педагогічних) взаємопов’язані і не можуть одне без одного розкрити свої можливості. Тому, щоб повністю охопити цю проблему, слід розглядати її комплексно, звертаючись до різних дисциплін.
Стать у структурі індивідуальностіОсновна ідея теорії інтегральної індивідуальності В. Мерліна і спеціальної теорії індивідуальності В. Русалова про ієрархічну супідрядність усіх індивідуальних відмінностей за визначальної ролі чинників біологічного характеру підтверджується і в психології статі.
Вивчаючи проблеми статі, зарубіжні науковці послуговуються термінами: «єех», якщо йдеться про біологічні основи поведінки, і «£ешіег», коли мають на увазі соціокультурний зміст поведінки.
Стать як біологічне явище (аезс) стосується індивід- них характеристик: вона визначається в момент зачаття людини, її неможливо змінити. Проте приймати або відкидати свою стать, переживати її як благо чи пока-
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
141
рання людина може під впливом культурно-соціальних чинників: очікувань батьків, уявлень про призначення власної статі, її цінності тощо. Тому природні основи поведінки можна посилити або загальмувати, однак це може ослабити продуктивність людської діяльності і призвести до виникнення неврозів.
Стать як соціокультурний зміст поведінки (цеп- йег) зумовлюють чинники зовнішнього середовища: виховання, найближче оточення, культурні і моральні цінності суспільства, в якому зростає дитина, тощо.
Відмінності в психологічних якостях людей різної статі почали вивчати порівняно недавно. Значною мірою це пов’язано з тим, що загальнолюдську культуру, у т. ч. і психоаналіз, створювали переважно чоловіки, причому слово «чоловік» у різних мовах нерідко збігається зі словом «людина» й відрізняється від слова «жінка».
Зрозуміло, що і особливості репродуктивної поведінки (шлюбної поведінки, розмноження, догляду за потомством), і якості пізнавальних процесів, емоційної сфери та поведінки різнитимуться в чоловічій і жіночій групах. При цьому уявлення про статеворольові психологічні варіації охоплюють і побутові забобони, і культурні стереотипи, і науково доведені факти.
У 1942 р. К. Макнемар виявив і підтвердив статистично, що в дівчаток розвинутіші естетичні смаки, мова, тонша координація, а в хлопчиків — кращі математичні і механічні здібності. Жінки адаптивніші, краще піддаються вихованню, у них вищий рівень соціальної бажаності, зате чоловіки кмітливіші, винахідливіші. Всі нові види професій спочатку освоюють чоловіки, потім — жінки. Жінки надають перевагу стереотипним видам професійної діяльності, а в чоловіків, які виконують монотонну роботу, можливі нервово-психічні розлади.
Біологічна стать і психологічний складник пов’язані неоднозначно: чоловік може мати жіночий характер, а жінка — поводитися по-чоловічому. Щоб людина прийняла, усвідомила свою стать і навчилася використовувати її ресурси, необхідна статеворольова соціалі зація — засвоєння в онтогенезі пов’язаних зі статтю ролей, цінностей, форм поведінки і діяльності.
142
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Процес статеворольової соціалізації дітей має такі істотні характеристики:
зв’язок зі ступенем засвоєння дітьми статевих ролей;
зв’язок із формуванням статеворольових цінностей, орієнтацій, мотивів поведінки, системи ставлень особистості до себе як представника певної статі і до оточення;
статеворольові уявлення і статева ідентифікація;
тісний зв’язок з процесом формування Я-концеп- ції дитини і представлення образу Я в когнітивному, емоційному та оцінно-вольовому компонентах;
неадекватний перебіг статеворольової соціалізації в дошкільному віці як причина порушень статево- рольової і психосексуальної орієнтації на пізніших стадіях онтогенезу, неврозів та інших психотичних процесів.
Структурними компонентами статеворольової соціалізації, на думку дослідників, є: статева ідентифікація (зарахування себе до певної статі), статеве маркування (розпізнавання статі інших), статеворольові уявлення (уявлення про притаманні статі якості й поведінку), статеворольові цінності і переваги (засвоєння і прийняття притаманних статі форм поведінки), статеві ролі (засвоєння соціокультурних статеворольових атрибутів — тендеру), статеворольова орієнтація (спрямованість на засвоєння притаманних статі ролей, цінностей, форм поведінки тощо), статеворольова поведінка (реалізація статевих ролей в усіх формах життєдіяльності).
Співвідношення чоловічого і жіночого в психологічному портреті людини розглядали по-різному. Маску- лінність (мужність) і фемінність (жіночність) протиставляли і розуміли дихотомічно: або одне, або друге. Також ці якості розглядали як полюси одного континууму: те, що відводить від мужності, автоматично наближає до жіночності. Ще їх трактували як незалежні автономні виміри, вважаючи, що кожна людина може мати деякі маскулінні й фемінні ознаки. Тому хоча біологічних статей усього дві, психологічних варіацій статеворольової ідентичності набагато більше.
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
143
Маскулінність і фемінність впливають на формування особистості як філогенетично зумовлені властивості психіки і як соціокультурні утворення, закладені в онтогенезі. Статева ідентичність — аспект статевої свідомості, який описує суб’єктивне переживання людиною себе як представника статі. Соціальним вираженням статевої ідентичності є статева роль — система середо- вищних стандартів, приписів, нормативів, очікувань, якою повинна бути дитина (людина), щоб її визнавали як хлопчика (чоловіка) чи дівчинку (жінку). Оскільки ідентичність — явище складне, можна виокремити такі його аспекти:
адаптаційна (соціальна) статева ідентичність описує те, як особистість зіставляє свою поведінку з поведінкою інших чоловіків і жінок;
цільова концепція Я як набір індивідуальних установок чоловіка і жінки про те, якими вони повинні бути;
персональна ідентичність, що полягає в особистіс- ному зіставленні себе з іншими людьми;
его-ідентичність, тобто глибоке психологічне ядро того, що особистість як представник власної статі означає для самої себе.
Основою моделі ідентичності є: рівень співвідношення її аспектів; незалежність, ортогональність маскулін- ності і фемінності як вимірів ідентичності.
Базова статева ідентичність поєднує філогенетичні й онтогенетичні аспекти особистості. Другий рівень представлений персональною статевою ідентичністю, у якій втілено синтез власних особистісних характеристик з «кальками» особистостей чоловіків і жінок узагалі. Третій рівень — статева ідентичність (адаптаційний образ Я як представника статі), четвертий — статеворо- льові ідеали, орієнтації.
Формування психологічної статі — це реальне опанування атрибутів поведінки, особливостей емоційних реакцій, установок, уявлень, пов’язаних з чоловічою або жіночою статевою роллю, набуття статевої ідентичності (статевої самосвідомості); думка індивіда про себе як представника певної статі порівняно зі статевим еталоном.
144
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Статева ідентифікація — поєднання соціального процесу (засвоєння хлопчиком, дівчинкою відповідних статевих соціальних ролей і пов’язаних з ними прав та обов’язків) і психологічного (усвідомлення своєї статі і психосексуальної ідентичності). Кожне суспільство, кожна культура виробляють певний комплекс ознак, яким повинна відповідати поведінка представників кожної статі. Такі ознаки представлені як статеворо- льові стереотипи маскулінності й фемінності, зміст яких зумовлений рівнем розвитку суспільства, поділом праці в ньому, культурою, релігією, звичаями.
Статеворольові стереотипи — цінності, мотиви, типи поведінки, які вважають прийнятнішими для представників однієї статі, ніж для іншої. Статеворольові стереотипи суспільства визначають стиль поведінки чоловіків (хлопчиків) і жінок (дівчаток) і відображають зразки, орієнтуючись на які, люди реагують на представників кожної статі. Формування індивідуальних статеворольових стереотипів відбувається в процесі соціалізації дитини через засвоєння суспільного досвіду. Основну роль у ній відіграють статеворольові уявлення. Вони безпосередньо впливають на формування статевих ролей і статевої ідентичності, будучи когнітивною структурною частиною цих елементів психологічної статі. На основі статеворольових уявлень (стереотипів), засвоєння статевих ролей (ідентичностей) формується статева самосвідомість індивіда — усвідомлення себе чоловіком чи жінкою і необхідності виконання відповідних соціальних ролей.
Переважно чоловічий стиль поведінки і спілкування характеризують як більш активний, змагальний, предметно-інструментальний, а жіночий — як експресивний, залежний, пасивний, емпатійний.
Дослідники намагалися з’ясувати: ці відмінності маскулінності-фемінності генетично зумовлені чи сформовані внаслідок середовищних впливів. Щодо цього американський психолог Сандра Бем запропонувала тест маскулінності-фемінності й на основі його результатів виокремила вісім статеворольових типів. Вона запровадила поняття «андрогінний тип*.
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
145
Андрогінія (грсц. апбго^упов — двостатевий; — багатомірна інтеграція проявів емоційно-експресивного (жіночого) та інструментального (чоловічого) стилів діяльності, свобода тілесних експресій, відсутність жорсткого диктату статевих ролей, емансипація обох статей.
У психологічному розумінні з андрогінією пов’язують високі можливості соціальної адаптації. Так, С. Маккобі і К. Джеклін звертали увагу на те, що висока фемінність у жінок часто пов’язана зі заниженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Пізніше довели, що високомаскулінні чоловіки і високофемінні жінки мають більше труднощів у тих видах діяльності, які не відповідають традиційним статеворольовим стереотипам, тоді як андрогінні особистості з високими потенціями маскулінності і фемінності легше змінюють тип і стиль діяльності залежно від умов, менше піддаються дистресам.
С. Бем так характеризує статеворольові типи:
маскулінні чоловіки (нечутливі, енергійні, честолюбні);
маскулінні жінки (наділені сильною волею, схильні змагатися з чоловіками і претендувати на їх місце у професії, соціумі, сексі);
фемінні чоловіки (чутливі, цінують людські стосунки і досягнення духу, нерідко належать до світу мистецтва);
фемінні жінки (архаїчний тип абсолютно терплячої жінки, що охоче погоджується бути «фоном» у житті близьких людей, характеризуються витримкою, вірністю і відсутністю егоїзму);
андрогінні чоловіки (поєднують у собі продуктивність і чутливість, нерідко обираючи гуманні професії лікаря, педагога тощо);
андрогінні жінки (здатні розв’язувати цілком «чоловічі» завдання, використовуючи жіночі засоби (гнучкість, комунікабельність);
недиференційовані чоловіки і жінки (часто не вистачає лібідо в широкому значенні слова, вони страждають від нестачі життєвих сил).
Отже, стать — багатогранне біологічне, психічне і соціокультурне утворення, яке пронизує всі рівні (орга-
146
Формальні і змістові властивості індивідуальності
нізм, індивід, особистість) інтегральної індивідуальності. Предметом диференціально-психологічного аналізу передусім є міжстатеві відмінності, обумовлені не культурними чинниками, а індивідним рівнем.
Теорії і концепції розвитку статевої ідентичностіМеханізми статевої диференціації і засвоєння статевих ролей/ідентичностей стали предметом дослідження представників різних зарубіжних шкіл, концепцій.
Теорія моделювання, яка ґрунтується на психоаналітичній концепції ідентифікації 3. Фройда, стверджує, що психологічна стать дитини формується на підсвідомому рівні насамперед як наслідування поведінки дорослих представників своєї статі (в першу чергу когось із батьків). Якщо об’єктом ідентифікації і наслідування є представник однієї з дитиною статі, то статеворольова і психо- сексуальна орієнтація відбувається в потрібному напрямі. Діти справді частіше для наслідування обирають модель своєї статі, однак досі лишається незрозумілим, чому діти вибирають як зразок представників саме своєї статі.
Істотно розвинуло психоаналітичні уявлення про стать запровадження К.-Г. Юнгом понять «аніма» й «анімус* — несвідомих образів жінки в душі чоловіка й чоловіка в душі жінки, що є узагальненим уявленням про протилежну стать і полегшує контакт із нею за допомогою неусвідомленого «пізнання».
У біхевіоризмі прийняття статевої ролі розглядають як наслідок набування навичок, підкріплюваних заохоченням, наслідуванням, вибором моделі поведінки. Маленькі дівчатка й хлопчики вже, як правило, мають особливості творчості й поведінки відповідно до статі, за якими можна діагностувати тенденції статеворольової соціалізації. Ще Е.-Г. Еріксон відзначав, що дівчатка частіше малюють щось завершене, замкнуте, яке має внутрішню площу; у їхніх малюнках переважають кола це може бути озеро, сонце, причому внутрішній простір завжди заповнений. Це відповідає переважанню внутрішніх процесів і змін над зовнішніми. А у хлопчиків малюнки містять загострені (фалічні) фігури: башти
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
147
замку, олівці, здебільшого спрямовані в зовнішній простір. Ця відмінність відповідає психологічному призначенню чоловічої і жіночої статей, яке в чоловіків полягає в інструментальному ставленні до світу, активній і завойовницькій поведінці, а в жінок — у спогляданні, сприйнятті, вбиранні, переробленні внутрішнього змісту. Діти також по-різному граються: для хлопчиків типова дія гри відбувається явно, в зовнішньому плані — аварія, катастрофа, війна, будівництво тощо. Для дівчаток найголовніше діється всередині; звідси інтерес до того, що відбувається в побудованому будиночку, замку, оточеному ровом, каструлі, що стоїть на вогні, та ін.
Матері інтуїтивно заохочують активність маленьких хлопчиків, прагнення до суперництва й досягнень. Водночас вимоги до дівчаток мають інший зміст: їм рідше забороняють плакати тощо. Сума вимог відображається в статеворольових стереотипах, що існують у суспільстві й сім’ї, — укорінених уявленнях про те, якими повинні бути чоловіки і жінки. Особливості внутрісімейної обстановки багато в чому визначають зміст статеворо- льової ідентичності дитини. Важливо, чи відповідає стать дитини батьківським очікуванням; якщо ні, існує ризик подавлення властивих статі поведінкових проявів і вияву характерних для іншої статі. Якщо стать дитини збігається зі статтю старшої дитини, традиційні статево- рольові особливості у молодшої звичайно виражені сильніше: молодша сестра дівчинки матиме в собі більше «дівчачого*, ніж молодша сестра хлопчика.
Ставлення батьків до власної статі проекціюється на дітей. Наприклад, матері майже не проекціюють на дочок чи синів маскулінно-фемінні стереотипи, прийняті в культурі, а батьки неоднаково сприймають і виховують дітей різної статі: дочок — гармонійно, заохочуючи в них фемінні якості; синів — суперечливо, вважають їх далекими від ідеалу й хочуть бачити більш мужніми, ніж ті насправді є.
Отже, усвідомлено й несвідомо заохочуючи одні форми поведінки і гальмуючи інші, можна регулювати процес маскулінізації-фемінізації дитини.
Теорія соціального научіння вирішальне значення приписує механізмам стимулювання, підкріплення із
148
Формальні і змістові властивості індивідуальності
зовнішнього середовища: у хлопчиків заохочують маску- лінну поведінку і осуджують фемінну, а в дівчаток — навпаки. У дітей поступово формуються уявлення про тип «хлопчачої» («дівчачої») поведінки, заняття, інтереси, цінності. Рольова диференціація статі починається відразу після народження дитини, коли малюків наділяють іменем, одягають в різні кольори і дають різні іграшки, що чітко вказує на статеву належність як самій дитині, так і оточенню. Поведінка батьків — один із чинників статеворольової ідентифікації в дошкільному віці.
Американський психолог Альберт Бандура стверджує, що для людини моделлю своєї статі є не конкретна особа (батько або мати), а абстрактний образ представника чоловічої або жіночої статі, який формується на основі статеворольових уявлень у процесі інтеріоризації (лат. іпіегіог — внутрішній) — засвоєння суспільних статеворольових стереотипів на основі спостережень за людьми різної статі, а також унаслідок підкріплення та заохочення типової для статі поведінки, осудження нетипової значущими дорослими і ровесниками.
Згідно з когнітивною теорією, статева диференціація є наслідком засвоєння дитиною когнітивних (пізнавальних) структур. Автори теорії вважають, що основи статевих установок безпосередньо формуються організацією пізнавальної сфери дитини відповідно до її статевої ролі. Статеворольові уявлення дітей не є пасивними продуктами соціального научіння, а результатом активного відображення у свідомості дитини її власного досвіду. Формування статеворольових уявлень у дошкільному віці залежить від загального інтелектуального розвитку дитини. Цей процес пов’язаний із самока- тегоризацією — ототожненням дитиною себе з певною статтю. Прихильники цієї теорії вважають, що статево- рольові уявлення і стереотипи є не лише наслідком научіння, а й існують у свідомості у вигляді схем, за допомогою яких організується і структурується інформація. Статева типізація і рольова диференціація поведінки відбуваються завдяки тенденції до групування інформації. Це допомагає дітям переробити більше інформації і сприяє становленню психологічної статі.
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
149
Послідовники когнітивної теорії вважають, що внаслідок конкретності мислення і недостатньої переробки інформації статеві ролі дошкільнят суворо регламентовані. Гнучкість виникає тільки тоді, коли досягається певний рівень когнітивного розвитку. Окремі риси батьків можуть гальмувати або полегшувати статеву типізацію дітей, але не зумовлюють її.
Представники нової психології статі вважають, що основну роль у формуванні психологічної статі і статевої ролі відіграють соціальні очікування суспільства, які виникають відповідно до конкретної соціально- культурної матриці і відображаються в процесі виховання. Існує думка, що вроджена стать лише допомагає визначити потенційну поведінку дитини, а головне — стать психологічна, соціальна, на формування якої впливають расові, класові й етнічні варіації статевих ролей. За твердженням представників нової психології статі уявлення дітей про якості чоловіків і жінок формуються внаслідок засвоєння соціальних стате- ворольових стереотипів, концентровано представлених у сімейних стосунках (насамперед між батьком і матір’ю).
Стадіальна теорія (когнітивно-генетичний підхід), основою якої є вчення Ж. Піаже про стадії розвитку інтелекту дитини, наголошує, що дошкільники спочатку засвоюють стандарти соціальної поведінки завдяки пізнанню і виконанню правил, а потім переходять від об’єктивної зовнішньої відповідності до суб’єктивної внутрішньої (тобто від ролі до ідентичності). Згідно з цією теорією, дитина приблизно до 2—2,5 років навчається відповідній статі поведінці, потім засвоює фізичні й поведінкові прояви маскулінності і фемінності від осіб, які її оточують. До 5—6 років, усвідомивши незворотність своєї статевої належності, наслідує поведінку своєї статі. Засвоєння соціальних статевих ролей залежить насамперед від загального рівня розвитку інтелекту, пізнавальних психічних процесів. Якщо статеву роль дитина засвоює практично відразу (дитина знає, що вона дівчинка чи хлопчик), то тендерна схема (зумовлені статтю норми поведінки) є наслідком когнітивного розвитку і формується протягом перших 6—7 років
150
Формальні і змістові властивості індивідуальності
життя. Тендерні поняття формуються в дітей на підставі моделей, які вони уявляють.
За мовною теорією, інформація, яку сприймає дитина (зміст, тон мовця, тембр голосу, звукова ритміка, жести, міміка), сигналізує їй про її статеву належність і впливає на вибір моделей для ідентифікації й наслідування. Процес статевої соціалізації можна представити в такій послідовності: первинне сприйняття інформації (мовна теорія), яка сприяє формуванню первинної статевої ідентичності; ідентичність сприймання подальшої інформації і научін- ня, в процесі чого формуються статеворольові уявлення, засвоюються й інтеріоризуються статеві ролі, які у віці 5—6 років утворюють єдину зі статевою ідентичністю систему «роль — ідентичність». Надалі статеві ролі й статеві ідентичності функціонують в системі зворотних зв’язків, підкріплюючи і компенсуючи одна одну.
На думку багатьох дослідників, усі ці теорії — складники єдиної моделі формування психологічної статі, кожна з яких містить частину істини, але не охоплює всю складність процесу.
Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна
Питання, для чого взагалі існує стать, виникло давно. Найпростішу відповідь — для розмноження — задовільною вважати не можна. У світі крім різностатевого існують ще й безстатеве (вегетативне) і гермафродитне розмноження, причому очевидних переваг перед ними у різностатевого розмноження не спостерігається. Навпаки, комбінаторний потенціал (поєднання генів) у гермафродитів удвічі більший, а кількість потомства (ефективність розмноження) вища у безстатевих. Проте всі вищі життєві організми розмножуються саме статевим шляхом.
Для прояснення ролі різностатевого розмноження у 1965 р. біолог Віген Геодакян розробив еволюційну теорію статевого диморфізму, в якій стверджував, що диференціація статей пов’язана зі спеціалізацією за двома основними аспектами еволюційного процесу збереженням і зміною генетичної інформації як вигідної для популяції форми інформаційного контакту із
Диференціальна психологія міжсгатевих відмінностей
151
середовищем. Лише чоловічих (жіночих) особин недостатньо для забезпечення спадковості й розвитку виду. Вони мають співіснувати.
Поклавши в основу своєї теорії принцип зв’язаних підсистем, Геодакян відзначив, що адаптивні системи, які еволюціонують у мінливому середовищі, значно підвищують свою загальну стійкість за умови диференціації на дві зв’язані підсистеми з консервативною й оперативною спеціалізацією, які належать особинам відповідно жіночої і чоловічої статей.
Спочатку організм жіночих особин володіє ширшою нормою реакції, ніж чоловічий. Жінка може поєднувати у своїй поведінці кілька стратегій, гнучко використовуючи їх залежно від ситуації. Завдяки цьому адаптивні здібності жіночих особин набагато вищі, а научува- ність краща. Проте групи найзапекліших двієчників та бешкетників і найталановитіших учнів заповнюють, як правило, хлопчики. Тобто чоловіча вибірка наділена більш спеціалізованою поведінкою, що загалом заважає адаптації на рівні індивіда.
У стабілізованому (незмінному) середовищі природний добір призводить до простого збільшення чисельності особин без зміни їхнього генотипу. Для цього не потрібно мати багато чоловічих особин у популяції, головне, щоб було достатньо жіночих. Однак в умовах катастроф (екологічних, соціальних, історичних) і нестабільності від розмноження переважно усувається чоловіча стать, а модифікується — жіноча. Завдяки диференціації статей з’явилися дві основні зміни порівняно з безстатевим розмноженням — це більша кількість взаємодій у чоловічих особин і ширше коло реакцій у жіночих. Отже, чоловіча особина може запліднити більшу кількість самок, а жіноча — забезпечити різні фенотипи (сукупності ознак і властивостей організму) із одного генотипу. Після зникнення катастрофічного чинника й закінчення дії відбору частка чоловічих особин зменшується, їх генотипічне проникнення звужується (ті, що не вижили, не залишають генетичних слідів). Значить, жінки забезпечують постійну, філогенетичну, пам’ять виду, а чоловіки — тимчасову, онтогенетичну.
Чоловіки більш біологічно і психологічно вразливі, у них менша тривалість життя, новонароджені хлопчики
152
Формальні і змістові властивості індивідуальності
гинуть частіше, оскільки володіють вузькою нормою реакції. Ці відмінності називають статевим диморфізмом.
Статевий диморфізм (грец. біз — два, тогГі — вид, форма) —
наявність різних ознак у чоловічих і жіночих особин.
У сучасних людей, наприклад, існує статевий диморфізм за ознаками зросту, ваги, обволосіння, але немає за ознаками кількості пальців або вух, кольором очей. У стабільному середовищі статевий диморфізм не спостерігається (немає необхідності пристосовуватися, чоловічі і жіночі особини володіють однаковим еволюційно вигідним значенням ознаки), а в динамічно змінюваному вже в одному поколінні з’являється генотипічний статевий диморфізм, що далі зростає.
Геодакян сформулював філогенетичне правило статевого диморфізму: якщо за якоюсь ознакою існує статевий диморфізм популяції, то у філогенезі ця ознака еволюціонує від жіночої форми до чоловічої. Це стосується всіх видів, які мають різностатеве розмноження. Наприклад, якщо у ссавців самка менша, ніж самець, то в еволюційному процесі самки збільшуватимуться в розмірі, бо пе вигідно для виду.
За онтогенетичним правилом статевого диморфізму (Геодакян), якщо за якою-небудь ознакою існує статевий диморфізм популяції, то і в онтогенезі ця ознака змінюється, як правило, від жіночої форми до чоловічої. За дивергентними ознаками батьків (які є предметом уваги) повинна домінувати форма батька (порода), а за конвергентними (неістотними для виведення породи) — жіноча. В онтогенезі жіночі форми ознаки виявляються раніше, а чоловічі — пізніше. Так, маленькі діти обох статей більше схожі на дівчаток, а у літніх людей починають виявлятися чоловічі риси (грубий голос, ріст волосся на обличчі тощо). За характерологічними ознаками маленької дівчинки можна точніше передбачити структуру особистості й поведінку дорослої жінки, ніж у хлопчиків, тобто йдеться про дихро- номорфізм (часове незбігання прояву жіночих і чоловічих ознак).
Спостерігається статевий диморфізм у появі хвороб (усі нові захворювання спочатку з’являлися в чоловіків), будові мозку (у чоловіків чіткіше виражена аси-
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
153
метрія півкуль й оперативних систем — кори і лівої півкулі, а в жінок — консервативних систем — підпірки й правої півкулі, що зумовлює переважання в чоловіків аналітичного мислення, у жінок — інтуїтивного, образного й почуттєвого (чуттєвого) пізнання). Завдяки меншій асиметрії жінки також більш научувані. У культурно-історичному процесі кожна нова професія спочатку є чоловічою і лише потім стає жіночою тощо.
Проблема статі стосується важливих сфер інтересів людини: демографії і медицини, психології і педагогіки, навіть економіки. Правильна соціальна концепція статі потрібна для розв’язання проблем народжуваності і смертності, сім’ї і виховання, професійної орієнтації.
Етологія статіНаука про інстинктивні основи поведінки — порівняльна етологія (грец. еіЬоє — характер) — вивчає особливості та закономірності, властивості неспорідненим формам тварин, спорідненим видам, прямим родичам.
Еволюція шлюбної поведінки людини була дуже складною. Людям властиві різні форми сім’ї, тоді як у всіх інших біологічних видів форма шлюбної поведінки є стабільною ознакою. У людей поширені чотири форми шлюбних стосунків: груповий шлюб, полігінія (один чоловік і багато жінок), поліандрія (одна жінка і багато чоловіків) і моногамія (один чоловік і одна жінка). Останнім часом збільшується кількість одиночних материнських сімей або короткотривалих шлюбів.
Розмноження в людському співтоваристві також має важливі особливості. Якщо у світі тварин здатність до спаровування у самок виявляється один-два рази на рік, активуючи репродуктивну поведінку самців, а в інший час статевого інтересу немає, то в людей все відбувається інакше. Жінки здатні вести статеве життя безперервно з моменту статевого дозрівання, не перериваючи його під час вагітності або менструального циклу. При цьому момент дозрівання яйцеклітини (овуляція) залишається прихованим не тільки від інших, а й від неї самої. Така
154
Формальні і змістові властивості індивідуальності
надмірна з погляду цілей розмноження секс» альність має певні причини.
Існує припущення, що у первісній сім’ї мати була нездатна сама виховати кількох дітей, тому статеве життя стало стимулом для заохочення й утримання чоловіка. Що повільніше дорослішають діти, то сильніше виражена потреба в соціальному житті. Так груповий досвід почав переважати над сімейним. Людина вийшла з-під дії природного добору, тому що головним чинником виживання стала не генетична інформація, а позагенетичне знання.
Етологія вивчає і проблему домінування статей. У світі тварин рівноправності статей практично немає, що сприяє чіткому розмежуванню ролей і функцій. їх порушення загрожує існуванню виду. Тому етологія піддає сумніву цінність ідеї рівності статей, оскільки для цього потрібно пригнічувати давні інстинкти.
Отже, взаємини між статями «обслуговують* завдання не тільки розмноження, а й установлення і підтримки соціальної ієрархії. Еволюційна теорія і соціальна етологія пропонують стійкі програми специфічної для кожної статі поведінки і зразки взаємодії між чоловіками й жінками, що можна адекватно відобразити тільки при використанні типологічного аналізу варіацій цієї взаємодії.
Нейроандрогенетична теорія Л. Елліса
Відмінності між жінками і чоловіками мають еволюційне обґрунтування і багато в чому інстинктивну природу. Однак поширене також і фізіологічне пояснення особливостей поведінки людини, побудоване на вивченні дії статевих гормонів. Зокрема, нейроандрогенетична теорія Лі Елліса, сучасного американського психолога, стверджує, що статеві відмінності в поведінці пов’язані з дією андрогенів (чоловічих гормонів) на мозкові системи. У кожної людини є і чоловічі, і жіночі гормони, але в чоловіків домінують андрогени, а в жінок — естрвдіол (жіночий гормон).
Вплив статевих гормонів на мозок охоплює «організаційну» (на третьому місяці життя ембріона) і «активе-
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
155
ційну* (у процесі статевого дозрівання) стадії. Під час них особливо інтенсивно формується біологічна стать людини. Дослідження підтвердили зв’язок біологічної статі і психологічної поведінки: маніпуляція андрогенами внаслідок кастрації, кореляційні дослідження, вивчення поведінки до, під час і після пубертата. Вони дали змогу визначити 12 стійких поведінкових програм, пов’язаних із чоловічою статтю (що перебувають під андрогенетичним контролем) і, відповідно, невластивих жіночій поведінці:
Наступальна еротична поведінка: від чоловіків чекають ініціативи, а в жінок вияв еротичних ініціатив суперечить інстинктам, властивим тваринам.
Агресивна поведінка: чоловікам властиве інструментальне ставлення до світу, згідно з яким потрібно постійно щось руйнувати, щоб створювати нове. У психології тварин отримано дані, що не збігаються зі стереотипами людської поведінки. Наприклад, щурі жіночої статі значно сміливіші й активніші, ніж чоловічої, причому ця тенденція спостерігалася навіть після видалення статевої залози у представників обох статей.
Просторова орієнтація: чоловіки краще, ніж жінки, сприймають простір, віддаленість, швидкість.
Територіальна поведінка: чоловікам (як і самцям у тварин) властиво «позначати» і перевіряти свою територію, а також охороняти її межі, тому розкидання речей — типово чоловіча реакція.
Витривалість до болю: у чоловіків еволюційно нижчий больовий поріг (відповідно, вища больова чутливість), ніж у жінок, підготовлених природою до пологів.
Повільне засвоєння оборонних умовних рефлексів: чоловікам більш властиво нападати, а не захищатися, тому хлопчики часто не вміють «дати здачу».
Слабкий прояв емоційних реакцій у відповідь на загрозу: чоловіки схильні приховувати переживання, які не стають слабшими, але виявляються або в поведінці, або в психосоматичних захворюваннях.
Наполегливість (персистентність) при виконанні завдання без підкріплення: чоловікам, зважаючи на їх слабшу научуваність, властиво повторювати власні помилки.
Формвльні і змістові властивості індивідуальності
Слабкий зв’язок з найближчими родичами: чоло- правило, менше прив язані до членів своєї сім’ї, ніж жінки, рідше згадують про батьків.
Периферизація: потяг до створення груп за інтересами (клуб, гараж, спортивна секція, риболовля, полювання), жінкам від цього відмовитися набагато легше.
Пошук пригод, нових і складних подразників: чоловіки ВТОМЛЮЮТЬСЯ від монотонності, тому іноді схильні щось хороше, але вже відоме, проміняти на незрозуміле й нове (захоплення екстремальними видами спорту, відпочинку, туризму).
«Хижацька поведінка*, пов’язана з полюванням: потяг до суперництва й небезпек, бажання не тільки домогтися мети, а й обійти в цьому суперників. Перемога без боротьби не приносить їм задоволення.
Ці програми стосуються сфери статевого дипсихіз- му, але це не означає, що вони виявляються у всіх чоловіків або не можуть бути властивими деяким жінкам.
Міжстатеві відмінності у психологічних якостяхМайже у всіх дослідженнях беруть до уваги чинник статі, тому накопичено багато даних про відмінності психологічних характеристик у чоловіків і жінок. Зокрема, досліджено наявність варіацій у здібностях. Ще А.-Л. Гезелл виявив, що у хлопчиків порівняно з дівчатками краще розвинена велика моторика, а в дівчаток дрібна. Порівняння інтелекту і здібностей довело, що жінки володіють більшим словниковим запасом, вищою швидкістю і чіткістю мовлення. Це не обов’язково детерміновано біологічно, бо матері більше розмовляють з дочками, ніж із синами. Загальний показник інтелекту (Щ) у чоловіків дещо вищий. Досягається це завдяки присутності у вибірці чоловіків з фемінною стате- ворольовою ідентичністю, тоді як у маскулінних чоловіків інтелект не відрізняється від інтелекту жінок.
Сприйняття й увага до зміни деталей також краще розвинені у жінок, але вони частіше помиляються в оцінці просторових відношень і неправильно реагують на просторові стимули. Технічні здібності раніше розвиваються і краще виражені у чоловіків, вербальні — У
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
157
жінок; дівчатка швидше засвоюють читання. Дислексія і дисграфія — нездатність читати і писати — частіше спостерігаються у хлопчиків.
Дівчатка, як правило, раніше починають малювати і роблять це охочіше, ніж хлопчики, уміють висловлювати тонкі думки про мистецтво. Ці відмінності нерідко пов’язують з особливостями виховання. Стверджують, що темпи розвитку мовлення обумовлені особливостями гри дівчаток, які переважно моделюють спілкування; змінюючи традиційні «об’єктні ігри» хлопчиків у машинки, конструктор тощо, можна простимулювати їхній мовний розвиток, однак при цьому ймовірніше спотворення статеворольової ідентичності. У сфері музичних здібностей різниці не виявлено. Ці особливості зберігаються і в дорослих (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Статеві відмінності в період дорослості
Параметри розвитку Хврактер відмінностей
Фізич- Тривалість Жінки живуть довше, ніж чоловіки.
ний роз- життя виток Клімакс Чоловіки набагато довше зберігають здатність до репродукції
Когні- Просторова Чоловіки продовжують краще
тивний візуалізація справлятися з цими завданнями.
розви- Математична Чоловіки досягають вищих
ток логіка показників, ніж в юності.
Вербальна За більшістю показників домінують
логіка жінки
Соціаль- Агресивність Чоловікам притаманний вищий
ний роз- і домінантність рівень вияву цих ознак.
виток Доброзичливість Жінки мають більше близьких
і близькість друзів, але чоловіки виявляють більшу схильність до близьких стосунків, ніж у молодості.
Сімейні ролі Жіноча роль більше пов’язана з турботою про дітей і доглядом за чоловіком.
Ставлення чоловіків до роботи
Професійні ролі є більш прогнозоване, а професійний статус відіграє центральну роль у чоловічій самоідентифікації
158
Формальні і змістові властивості індивідуальності
У структурі темпераменту також спостерігаються відмінності: у жінок вищі показники соціальної пла стичності, емоційності, соціальної емоційності, а в чоловіків — ергійності (здатності виконувати роботу за несприятливих умов — шум, некомфортна температура тощо), пластичності та індивідуального темпу. Соціальна ергійність і соціальний індивідуальний темп зі статтю не пов’язані.
Отже, чоловіки характеризуються ширшою сферою діяльності, гнучкістю мислення, прагненням до активної роботи, високою швидкістю виконання операцій при здійсненні предметної діяльності, а жінки — легкістю вступу в соціальні контакти, підвищеною чутливістю до невдач на роботі й у спілкуванні, турботливістю, невпевненістю.
Згідно з теорією В. Геодакяна, у сфері темпераменту еволюція була завершена за такими ознаками, як соціальна ергійність і соціальний темп, надалі в жінок підвищується значення ергійності й пластичності, знижується соціальна пластичність, емоційна чутливість.
Щодо емоційної сфери дослідники відзначають більшу сенситивність (чутливість до впливів) дівчаток порівняно з хлопчиками. Невротичні відхилення дівчаток частіше полягають у появі страхів, хвилювання, шкідливих звичок аутоагресивної природи (кусання пальців, гризіння нігтів тощо), у хлопчиків поширеніші проблеми поведінки. Відмінності у системах цінностей виявляються в дітей до підліткового віку і згладжуються серед дорослих. Дівчатка більше орієнтовані на особисту привабливість, сімейне благополуччя, а в професійній сфері — на набування нового цікавого досвіду й розширення кола спілкування. Хлопчики прагнуть до взаємодії з «великим соціумом», хочуть влади, незалежності, вигоди.
Аналіз особистісних проявів згідно з п’ятифактор- ною теорією показав, що за всіма факторами, крім відкритості до досвіду, спостерігаються відмінності між чоловіками і жінками. Екстраверсія, що включає домі- нантність і пошук відчуттів, більше виражена в чоловіків, доброзичливість у жінок. Психотизм властивий переважно чоловікам.
Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
159
Уявлення про особливості жіночої і чоловічої психології, їх призначення і спрямування модифікуються під впливом соціального й економічного розвитку, зміни світогляду, утвердження тендерних відносин тощо. Однак міжстатеві відмінності неможливо ігнорувати, тому що вони позначаються на всіх індивідуальних особливостях.
Психологічні особливості взаємопов’язані з еволюційним і культурним призначенням кожної статі. Оскільки біологічно вони рівноправні, то інтерпретувати особливості і визначати стратегію самоактуалі- зації слід з урахуванням етологічних підстав.
Особливості моральної свідомості чоловіків і жінокМоральні цінності повністю зумовлюються соціумом, у якому живе людина: мораль Давніх Риму і Греції була зовсім не такою, як у християнську добу, розуміння добра і зла у сучасних племенах Африки і високороз- винутих країнах Європи кардинально різниться. Тому результати досліджень, отримані в різних країнах, можуть відрізнятися.
Моральні міркування вивчав американський психолог Лоуренс Кольберг (1927—1987), послідовник Ж. Піаже, який використовував метод моральних дилем (незавершених історій). Досліджуваним він пропонував висловити своє ставлення до вигаданих історій, подібних до такої: «У Хайнца важко хвора дружина. Не маючи вдосталь грошей, він просить аптекаря дати йому необхідні ліки, проте аптекар не погоджується. Щоб урятувати дружину, Хайнц змушений украсти ліки». Учасникам дослідження, більшість яких становили учні і випускники чоловічого коледжу, ставили стандартні запитання: чи правильно вчинив Хайнц; чому; як би ви діяли на його місці?
Шість емпірично виокремлених стадій Кольберг об’єднав у рівні: «конвенціональний» (лат. сопуєпііо — договір) (стадії 3 і 4) — на підставі домовленості людей, як слід поводитися; «доконвенціональний» (стадії 1 і 2) такий, що ігнорує традиції і соціальні вимоги; «пост-
Формальні і змістові властивості індивідуальності
конвенціональний» (стадії 5 і 6) — орієнтований на високі етичні принципи (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Рівні розвитку моральної думки за Л. Кольбергом
1 2 3
До конвеиц і опальний рівень 1 стадія Орієнтація на можливе покарання:
«Красти погано, бо можна потрапити до в’язниці*
2 стадія Наївний споживацький гедонізм, орієнтація на задоволення власних потреб:
«Не кожен здатний добре організувати крадіжку, краще вже не ризикувати і сподіватися на долю*
ів
а *
!І і “■ ‘ ї
С 3 стадія Мораль «чемної дитини*, орієнтована на підтримку добрих стосунків, схвалення оточення: «Не можна красти, бо соромно буде перед сусідами •
4 стадія Орієнтація на авторитет:
«Якби мій дід дізнався, що я здатний украсти, вів мені не пробачив би»
Постконветііо пальний рівень 5 стадія Мораль, заснована на визнанні прав людини і демократично прийнятого закону:
«Красти не можна, бо це завдасть збитку
6 стадія аптекареві, який чесно заробляє свій хліб»
Індивідуальні принципи, вироблені самостійно: «Крадіжка — це, звичайно, поганий учинок.
Та якщо обирати між майном і людським життям, то можна і вкрасти. Аптекар міг би
і поступитися СВОЇМ*
Л. Кольберг установив, що більшість людей перебуває на конвенціональному рівні морального розвитку, діти і правопорушники — на доконвенціональному і лише деякі етично розвинені особи, що мають альтруїстичну професію, можуть досягати постконвенціональ- ного рівня.
Пізніше деякі дослідження засвідчили, що орієнтиром для чоловіків є справедливість — традиційно чоловіча цінність, а жінкам більш властиво пояснювати добрі вчинки цінністю «турбота», орієнтованою на потреби інших і вимогою відмовитися від власних домагань, жертовністю. На думку К. Джилліган, жінки
Диференціальне психологія міжстатевих відмінностей
ібі
орієнтуються у моральній поведінці не на об’єктивні права, а на суб’єктивне емоційне сприйняття потреби іншої людини. Вони допомагають не тому, хто заслужив, а тому, хто викликає більше співчуття.
Відмінність у ставленні до моральних цінностей між чоловіками і жінками вивчало багато дослідників. Так, рангуючи за значущістю 15 термінальних (значущих) цінностей (М. Рокич), українські жінки відвели «чесності» 7 місце, а «правдивості» — 11. Чоловіки «чесність» поставили на 6 місце, а «правдивість» — на 9 (в США і чоловіки, і жінки відводять цим цінностям 1 або 2 місця).
Альтруїстична (задля порятунку) брехня більше властива жінкам і фемінним чоловікам, егоцентрична (заради своїх цілей) — чоловікам і маскулінним жінкам. Пояснюючи необхідність брехні, жінки частіше звертаються до її причин («Тому що боялася...»), чоловіки — до цілей («Для того щоб перемогти...»). Це означає, що жінки у своїх моральних думках радше процесуальні, а чоловіки — результативні.
Особливості моральної свідомості й етичної поведінки, пов’язані із статевим диморфізмом, виявляються вже в підлітковому віці. Сучасний російський психолог Світлана Нартова-Бочавер, досліджуючи співвідношення мотивів і цінностей альтруїзму і досягнень у свідомості й поведінці старших школярів (учнів 10 класу), з’ясувала, що хлопчики, наділені вираженими якостями альтруїзму, вчаться, як правило, краще за інших. Натомість дівчатка, готові завжди надати допомогу, вчилися посередньо. У суб’єктивному семантичному просторі дівчаток образи «філантропа» і «успішного» різко розведені, у хлопчиків — інтегровані. Досягнувши бажаного, хлопчики демонструють підвищену готовність надавати допомогу іншим, в дівчаток — цей мотив стає слабшим. Отже, і на ментальному, і на поведінко- вому рівнях хлопчики сприймають (переживають) альтруїстичне і егоїстичне як взаємопосилювальне, тобто вони кооперативні, а дівчатка — ні. Ставлячи перед собою певну прагматичну мету, дівчинка ніби відмовляється від альтруїстичної лінії поведінки, а орієнтуючись на любов до людей, готує себе жертвувати тим, що
6 Диференціальна психологія
^£2Формальні і змістові властивості індивідуальності
їй дороге. Ця особливість» імовірно» пояснює багато якостей російського і українського менталітету.
Усе це свідчить, що на особливості моральної свідомості чоловіків і жінок впливають не тільки соціо- культурна ситуація, а й міжстатеві відмінності у пове- дінкових стратегіях.
Запитання. Завдання
Визначте місце статі в структурі індивідуальності. Розкрийте зміст понять «стать» і «тендер».
Розкрийте зміст основних теорій психологічної статі.
У чому полягає психологічне значення еволюційної теорії статі?
Що таке статевий диморфізм?
За допомогою яких програм поведінки психофізіологія статі визначає динаміку і зміст життєдіяльності людини?
Як етологія статі може бути використана для побудови і руйнування психологічних бар’єрів між статями?
Які психологічні відмінності між чоловіками і жінками у сфері інтелектуальних здібностей, темпераменту, рис особистості достовірно підтверджені?
В. У чому полягають основні тенденції порушення фізичного і психічного здоров'я у чоловічій і жіночій підвибірках?
Доберіть ілюстрації з літератури і мистецтва до типів психологічної статі.
Проаналізуйте стереотипи і забобони, що стосуються статево- рольової поведінки в різних культурах.
У яких психічних процесах міжстатеві відмінності проявляються найвиразніше?
Які чинники визначають рівень розвитку моральної думки?
У чому полягають відмінності моральної свідомості чоловіків і жінок?
У чому виявляється культурна і соціальна зумовленість моральної свідомості?
Диференціація характеруПредставники деяких психологічних напрямів не визнають поняття «характер», а з більшості зарубіжних довідкових видань і досліджень його вилучили. Спостерігається тенденція до ототожнення характеру з особистістю. Багато вчених характер вважають ппоблемою
Диференцівція характеру
163
етики, висловлюють сумніви у можливості вивчення його як самостійного явища. Характер у диференціально-психологічному контексті розуміють як основну змістову характеристику індивідуальності, що детермінується впливами соціокультурного середовища і формується на психічній основі темпераменту.
Характер у структурі індивідуальностіПіонером у дослідженнях характеру вважають давньогрецького філософа Теофраста (372—287 до н. е.). У XVIII ст. в Європі активно досліджували типологію характеру, а англійський філософ і психолог Джон- Стюарт Мілль (1806—1873) навіть запропонував виокремити етологію як особливу науку. З часів Теофраста характер називали «етос». Вважалось, що характер розкриває і обмежує міру особистої відповідальності людини, визначає вчинки, якими вона може керувати (на відміну від темпераментальних проявів, змінити які не можливо), тобто концентрує те, що вона може контролювати, змінювати і розвивати. Характер формується протягом життя людини і, загалом усталившись до підліткового віку, змінюється під впливом виховання і самовиховання. Тому характер, на відміну від темпераменту, може підлягати етичному оцінюванню.
Характер (грец. с/іагаМбг — риса, особливість) — індивідуальне поєднання стійких психічних особливостей людини, що зумовлюють типовий для суб’єкта спосіб поведінки в певних життєвих ситуаціях і обставинах.
Характером також називають своєрідність складу психічної діяльності, що виявляється в особливостях соціальної поведінки особистості, насамперед у ставленні до професії, людей, самого себе.
Донедавна вітчизняні психологи наголошували, що «хребет характеру» становить воля — стійкість у діях, принциповість, відношення інтелекту і особистості, наявність життєвих цілей. Зарубіжні вчені, також відзначаючи елемент характеру, пов’язаний із самоконтролем і саморегуляцією, як синонім іноді вживають поняття «сила Я», «силаНад-Я».
164
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Важко розмежувати прояви характеру і особистості, а ще складніше — характер і темперамент. Е. Кречмер вважав, що темперамент це вроджена особливість перебігу психофізіологічних процесів (їх темп, інертність, напруження, здатність до переключення та ін.), а характер — це стійка особливість ставлення людини до світу, оточення і себе.
А. Ковальов і В. М’ясищев виокремили такі підходи в дослідженні характеру і темпераменту: їх ототожнення; антагонізм; трактування темпераменту як елементу характеру; визнання темпераменту основною природою характеру. Позиції, за якою темперамент є основою характеру, дотримується багато вітчизняних дослідників, зокрема послідовники теорії індивідуальності. У ній стверджується, що темперамент і характер зумовлюють один одного. Характер формують життєві враження, виховання і навчання на природній основі темпераменту — властивостях нервової системи і генетичних програмах. Однак темперамент наділений стійкістю, тотальністю і описує формальні (незалежні від змісту діяльності) особливості поведінки, а характер виявляється не у всьому і не завжди.
Темперамент може не визначати змістової складової відносин особистості (останнім часом це ставлять під сумнів), а характер саме їх і відображає — переваги, значущі відносини, змістові і духовно-світоглядні якості індивідуальності, тенденції психічного нездоров’я. Так, Б. Ананьєв вважав, що кожна риса вдачі (характеру) є певним істотним ставленням особистості до навколишнього світу, до таких його об’єктів, як природа, суспільство, суспільні ідеї (ідеологія), праця, інші люди тощо.
Вплив характеру на особистість практично не вивчений в академічній психології, насамперед через традицію апелювати до злитості цих двох конструктів, що насправді співвідносяться як «частина — ціле». Зате в житейській наївній психології проблема характеру і його зв язку з особистістю — одна з центральних. Прикладом може бути запропонована Б. Братусем гумористична інтерпретація чотирьох типів людей, представлена в традиційній системі координат (рис. 2.3).
Диференціація характеру
165
«Хороша людина»
II
І
«Поганий
характер»
«Хороший
характер»
IV
III
«Погана людина»
Рис. 2.3. Типи особистостей відповідно до характеру
Різноманіття суб’єктивних оцінок, за допомогою яких люди характеризують знайомих, можна описати за допомогою зображених на рисунку координат. Більшість людей зараховують себе до І типу («хороша людина з хорошим характером»). Диференціальна психологія не може спиратися на розмиті оцінні категорії або соціально створювані конструкти на зразок «хороший — поганий» при оцінюванні людини, хоча частка самоіронії нерідко сприяє адекватності наукових висновків.
Дослідники прагнули чітко визначити і розрізнити поняття «темперамент» і «характер». Переважно йшлося про вплив характеру на темперамент, суть якого виразив І. Кант: «Темперамент указує на те, що можна зробити з людини, а характер — на те, що сама вона хоче зробити із себе». Психологи погоджуються, що характер не є чимось готовим, даним від природи, його визначають сукупність зовнішніх чинників, що впливають на індивіда в процесі розвитку, і свідомі зусилля людини, спрямовані на формування власних властивостей.
Розмежовував поняття «тип нервової системи», «темперамент» і «характер» І. Павлов: «Тип є вроджений конституціональний вид нервової діяльності генотип... Характер є сумішшю уроджених схильностей, потягів з прищепленими протягом життя під впливом життєвих вражень». Система умовних зв’язків, що утворюються в процесі структуризації життєвого досвіду, становить природну основу характеру, його
166
Формальні і змістові властивості індивідуальності
формально-динамічну складову, а система орієнтації виникає внаслідок сплаву схильності суб’єкта з формувальними впливами середовища. Стійка система зв’язків, яку назвали динамічним стереотипом, є основою спрямованості — властивості, що належить до найважливіших змістових характеристик індивідуальності.
Воля як основний системотвірний компонент характеру виявляється в диференційованій системі довільної регуляції, пов’язаної з емоційними патернами і рівнем розвитку здібностей. Наполегливість у досягненні мети помітніше виражена в структурі характеру людей з високим рівнем інтелекту й освіти.
Багато даних підтверджують вплив характеру на вибір суб’єктом способів взаємодії і на взаємозв’язок характеру з темпераментом. У процесі досліджень співвідношення структурних компонентів індивідуальності характер, представлений різними параметрами самоста- влення, зіставляли з темпераментальними і стильовими властивостями. Інтенсивність зв’язків між досліджуваними показниками темпераменту, стилю і характеру була різною. Зв’язки характеру зі стилем, який є «ближче розташованим» утворенням у просторі індивідуальних властивостей, виявилися сильнішими (з високим рівнем значущості — р < 0,001), ніж зв’язки характеру з темпераментом, віддаленішими в ієрархічній структурі індивідуальності.
Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеруУ широкому сенсі характером називають цілісну сукупність, яка позначає приховану за різними проявами людського Я природу особистості. Теофраст, який запропонував використовувати цей термін у психології на позначення комплексу ознак, що відрізняють поведінку однієї людини від іншої, уклав і першу класифікацію характерів. У ній він описав велику кількість типів особистостейбрехливий або чесний, хитрий або
простодушний, жадібний або щедрий тощо. Тривалий час характер визначали через просту комбінацію ознак,
Диференціація характеру
167
не диференційованих між собою. Спроби вичленувати структуру характеру пов’язані з появою і розвитком у психології поняття «воля», а також виразнішим розробленням дихотомії «розум — почуття». Фактично навколо основних вимірів «розум — воля — почуття» і розвиваються уявлення про структуру характеру.
Трактуючи характер як підструктуру, що належить до особистісного рівня, його вважають концептом який здебільшого стосується сили характеру — властивості, пов’язаної із зусиллями, спрямованими ца подолання обставин. Дослідження засвідчили, що воля або наполегливість, у досягненні мети пов’язані з такими характеристиками, як мотиви, особистісні орієнтації, Я-концепція (у т. ч. самооцінка як центральний компонент).
С. Рубінштейн визначав характер як сукупність ге- нералізованих (узагальнених, стійких і переважаль- них) мотивів у структурі особистості (рнс. 2.4).

Я-образ
Уявлення про себе та інших
<
Саморегуляція
Ясимптсмс
комплекс
рис
Диспозиції
Фон настрою
Схильності
<
На себе: мотиви самсреалізації
Я -система орієнтацій
Вектори
поведінки
На предмет: мотиви досягнення успіху
На інших: мотиви взаємодії
Рис. 2.4. Структура характеру
168
Формальні і змістові властивості індивідуальності
З позицій формальної (ієрархічної) теорії індивідуальності основними вимірами характеру, що формують його структуру, є Я-концепція, Я як системокомплекс рис і Я як система генералізованих базових орієнтацій.
Я-концепція. Як центральне утворення характеру першим її обґрунтував американський психолог Віль- ям Джеме (1842—1910). Один із її базових складників, фіксує зміст життєвого досвіду (Я як об’єкт), а другий позначає процес усвідомлення людиною цього досвіду (Я, яке знає, усвідомлює). У структурі Я-концепції об’єднуються дві тенденції: «Я, яким мене бачать інші» і «Я, яким я сам себе бачу».
Я-концепція — сукупність усіх уявлень людини про те, яка вона у
всіх своїх проявах, можливих і дійсних, істотних і другорядних.
Я-концепція властива кожній особистості й формується у процесі розвитку самосвідомості, охоплюючи Я-вчорашнє, Я-сьогоднішнє і Я-завтрашнє. Вона будується на основі самосприйняття, самоставлення, які людина яскраво переживає, постійно зіставляє зі сприйняттям себе іншими людьми, їхнім емоційним ставленням. У створенні Я-концепції активно задіяні самоспостереження, самооцінювання й інші рефлексій- ні особистісні процеси.
Значною мірою Я-концепція неусвідомлювана, і лише надзвичайні обставини, наприклад життєва криза, вимагають від людини глибшого самоусвідомлення. Представники різних психотерапевтичних напрямів активно працюють із Я-концепцією клієнта як найважливішим смислотвірним компонентом його переживань, допомагаючи йому досягти більшої автентичності, самодостатності.
Формування Я-концепції є результатом фізичного розвитку, що впливає на створення образу тіла (фізичне Я), когнітивного й емоційного розвитку (психічне Я), а також вироблення навичок соціальної взаємодії, що виникають унаслідок виконання суб’єктом різних соціальних ролей (соціальне Я). Фізичний образ Я відображає дію конституційного чинника на формування системи уявлень про себе, специфіку характеру і навіть особистості. Особливості статури впливають на всі психічні процеси, у т. ч. самосвідомість. Для аналі-
Диференціація характеру
169
зу цього взаємозв’язку школярам показували чоловічі силуети, які характеризують різні типи статури, виділені за системою В. Шелдона: мезоморфний (атлетичний, м’язистий), ендоморфний (повний, невисокий) та ектоморфний (високий, худий). Перший тип незмінно отримував стійкі позитивні оцінки, другий характеризували переважно негативно, а третьому відводили нейтральну позицію.
У реальній ситуації діти також рідше обирають дитину ендоморфного типу як товариша. В ендоморфних дітей частіше спостерігається негативне ставлення до свого тіла, неприйняття свого фізичного Я. Чинником, що зумовлює це, можуть бути еволюційні стратегії надання переваги, засновані на важливості сили й активності для забезпечення життєвої адаптації індивіда.
Я-концепція як центральна підструктура характеру формується в 6—11 років, набуваючи абстрактнішого (узагальненого) відтінку, не пов’язаного прямо з фізичними рисами. Глобальне почуття самоцінності як риса характеру з’являється у 6—7 років.
Характер є своєрідною мембраною між внутрішнім світом особистості і навколишньою дійсністю. Він пов’язаний зі способами самовираження, механізмами захисту від несприятливих для людини дій.
Я-концепцію формують Я-образ і самооцінка. Я-об- раз є регулятивним механізмом психічного життя, мотиваційним ядром особистості.
Я-образ — особистість у єдності всіх складових її буття, відображена в самосвідомості як її основна складова, кінцеве уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, формуванням ставлення до себе, осмисленням своєї ролі на ножному життєвому етапі.
Він є суб’єктом свідомості, осмислення всіх психічних явищ, внутрішнього і зовнішнього буття особистості в їх інтегральності, цілісності. У структурі Я-образу виокремлюють діяльний компонент, що відображає його суб’єктну складову, і компонент рефлексивний, в якому кристалізується об’єктна, тобто уявлення людини про себе. Традиційно в Я-образі виокремлюють ко- гнітивний (пізнавальний) і поведінковий (діяльний) афективний (емоційний) компоненти.
170
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Серед різних типів Я-образу найвідоміші Я-реальне і Я-ідеальне. Залежно від критеріїв розрізнення існують також Я-минуле, Я-теперішнє і Я майбутнє; Я-соціаль- не, Я-сімейне і Я-власне; Я-чисте (пізнавальне) і Я-емпі- ричне (пізнаване), усередині якого Я-матеріальне, Я-соціальне і Я-духовне; Я наявне, Я-бажане і Я-уявне тощо. У кожної людини постійно співіснують різні образи себе, які нерідко перебувають у внутрішньому конфлікті. Те, якою людина хотіла б себе бачити (Я-ідеальне), те, що вона про себе думає (Я-суб’єктивне), те, що про неї думають інші (Я-відображене), і те, якою вона є насправді (Я-об’єктивне), дуже рідко збігаються, а стан такої гармонії переживається як щастя.
Я-образ може мати високу або низьку стійкість на різних вікових етапах, у різних типів особистості. Коли в кризових ситуаціях виникає загроза стійкості Я-образу, що людина переживає дуже важко — як втрату себе, зазвичай автоматично спрацьовують особистісні захисні механізми. Простота або складність Я-образу залежить від когнітивної складності особистості, її емоційної розвиненості. Він може бути також більш або менш внутрішньосуперечливим, що залежить від інтегрованості, зв’язності його компонентів.
В онтогенезі самооцінка формується спочатку на основі оцінок дитини близьким оточенням. Із включенням у самосвідомість механізму рефлексії самооцінка дедалі більше уточнюється й удосконалюється в процесі самоаналізу з урахуванням власного досвіду, ставлення значущого оточення.
Самооцінка — оцінка особистістю себе, своїх фізичних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікаційних, етичних якостей, життєвих можливостей, ставлення до себе оточення і свого місця серед них.
Спрямованість ставлення на різні аспекти власного Я виявляється всамоставленні, а прагнення продемонструвати свої соціально значущі якості — в самопрезентації.
Самооцінка — це прояв суб’єктної активності особистості, складова частина Я-концепції, Я-образу, який не треба ні уявляти, ні згадувати, оскільки він суб’єктивно існує як даність, внутріособистісна структура, що керує ставленням особистості до себе і світу.
Диференціація характеру
171
Самооцінка переважно пов’язана з соціальною іпостассю Я, бо воно відображає в системі суб’єктивних значень втілення особистості в людях. Водночас самооцінку можна розглядати як інтегратора усіх основних компонентів Я-образу: фізичного, психологічного і соціального.
Індивідуальні особливості самооцінки впливають на формування таких рис характеру, як упевненість, рівень домагань, самолюбство, критичність, цілеспрямованість тощо. Самооцінка динамічно змінюється згідно з рівнем соціального благополуччя, формуванням осо- бистісних особливостей індивіда. Регулятором її є ступінь успішності людини в житті згідно з її рівнем домагань, що відображено у формулі Джемса: самооцінка ■ успіх : домагання.
Характеризується самооцінка ступенем адекватності, стійкістю. Висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню; низька — заважає розкриттю індивідуальності, стимулює формування комплексів. Адекватна рівню домагань і реальним можливостям людини самооцінка допомагає правильно обрати життєві тактики й форми поведінки, а відтак - - зберегти здоров’я. Неадекватна самооцінка може бути завищеною (рівень домагань вище особистісних потенцій, необхідних для успіху) і заниженою (рівень домагань нижче особистісних можливостей). В обох випадках утруднюється нормальна сямоактуалізиція і не виправдовуються соціальні очікування.
Стійкість/нестійкість самооцінки визначається рівнем ригідності (лат. ГІ£ІСІП£ — твердий, заціпенілий) нервової системи, силою установок, соціальною сенситивністю, конформністю, навіюваністю.
Здатність до формування самооцінки удосконалюється з віком, освітою, розвитком інтелекту і підвищенням соціального статусу особистості. Корекція самооцінки — одне з основних завдань психічного самовдосконалення і психотерапії.
З віком самооцінка стає дедалі диференційовані- шою. Школярам сьомого класу, старшокласникам і студентам вечірніх курсів у віці приблизно ЗО років запропонували оцінити себе за 40 характеристиками, використовуючи шестибальну шкалу від «цілком пра-
172
Формальні і змістові властивості індивідуальності
вильно» (6 балів) до «абсолютно неправильно» (1 бал). Твердження охоплювали: фізичні якості, рівень досягнень, інтелектуальний розвиток, міжособистісне спілкування і соціальну відповідальність. Аналіз індивідуальних варіацій виявив тенденцію до їх збільшення з віком. Можливо, диференціація самооцінки пов’язана з розвитком здатності оцінювати різні аспекти свого Я, використовуючи найрізноманітніші стратегії.
Аналіз концепції характеру в контексті ієрархічного підходу пов’язаний з дослідженнями саморегуляції як психофізіологічного компонента волі, наполегливості як риси, що є основою вольових дій, волі як категорії, використовуваної при дослідженні життєвих процесів, які рухають людьми в певному напрямі або до конкретної мети.
Саморегуляція (лат. те£и!о — упорядковую, налагоджую) психічна — система психічної самодії з метою свідомого управління особистістю своїми психічними станами відповідно до вимог ситуації І доцільності.
Психічна саморегуляція може здійснюватися на неусвідомлюваному рівні механізмами підтримки внутрішнього гомеостазу (рівноваги) і адаптивної поведінки (наприклад, ситуація небезпеки викликає стан напруженості, тривоги, стресу, готовності діяти) і бути свідомим, довільним процесом на основі освоєння спеціальних методів мобілізації внутрішніх резервів, які в буденному житті залишаються незатребуваними.
Основою психічної саморегуляції є систематичне тренування психосоматичних реакцій і центральних нервових процесів, що допомагає виробити первинний комплекс специфічних навичок, призначених для довільної зміни поточних психофізіологічних і психічних станів. Для всієї різноманітності методик психічної саморегуляції існують загальні і обов’язкові прийоми: стани м язового розслаблення (релаксація); управління ритмом дихання; вироблення й активізація позитивних, світлих уявлень і чуттєвих образів (зорових, слухових, тактильних та інших); розвиток здатності до концентрації і децентрації уваги; спілкування із собою як активізація регулювальної і програмувальної сили мисленого і вимовленого вголос слова.
Диференціація характеру
173
Психічна саморегуляція, як правило, відбувається на таких рівнях:
Регуляція рівня психічної активності особистості за рахунок інформаційно-енергетичного потоку («відре- агування» — посилення рухової або психічної активності); катарсис (очищення, емоційно-енергетична реакція на естетичну інформацію); зміна нервової імпульсації (регуляція м’язового і психічного тонусу); ритуальні дії (спосіб впливу на психіку через відповідну організацію зовнішніх умов для зміни психічної активності).
Емоційно-вольовий рівень психічної саморегуляції життєдіяльності: спрямованість особистості на підвищення стресостійкості, зняття емоційної напруги і психофізичного стомлення; вироблення позитивних установок, підвищення ефективності пізнавальної діяльності за рахунок тренування уяви, інтуїції, пам’яті, уваги; мобілізація сил організму для виживання в екстремальних умовах.
Психічна саморегуляція мотиваційних складових життєдіяльності особистості: сили мотивації, усвідо- мленості, смислової насиченості, інтегрованості мотиваційних тенденцій тощо.
Самокоригування особистості в плані самоорганізації, самоствердження, самоактуалізації, самодетермі- нації, самовдосконалення. Діалог із собою може відбуватися у формі самосповіді, самопереконання, самона- казу, самонавіяння, самопідкріплення тощо.
Я—системокомплекс рис. Він інтегрує всі життєві прояви, допомагає особистості розглядати себе зсередини, спостерігати, усвідомлювати, видозмінюватись, регулювати свою життєдіяльність її активне начало Я. Я—системокомплекс рис є найвищою концентрацією суб’єктності людини, в якій утілюються всі відчуття від швидкоплинних станів до кардинальних вчинків, ключових життєвих рішень, переживання власної цілісності і нерозривності, свого минулого, сьогодення і майбутнього.
Я — глибинна сутність людини, її самість, достовірність, автентичність, що дає змогу їй відрізняти себе від інших, відчувати, переживати, усвідомлювати реальність саого існування.
Сила Я визначається здатністю людини зберігати свою самість, незважаючи на несприятливі зовнішні і внутріш-
174
Формальні і змістові властивості індивідуальності
иі обставини. У змінених станах свідомості, при деяких захворюваннях людина може переживати множинність, мінливість свого Я, його постійні трансформації.
Найважливішою відправною точкою для почуття цілісності і безперервності Я є тіло людини, її ім’я, потім її особисті речі, улюблені предмети, заняття, хобі, референтна група, значущі інші.
Структура Я як основний елемент характеру виконує такі регулятивно-інтеграційні функції: інтроцентричні (орієнтовані на здійснення особистих завдань і цілей) й екстероцентричні (орієнтовані на здійснення завдань і цілей, не пов’язаних безпосередньо з власними). На думку І. Якубіка, регулювальна роль структури Я полягає в тому, що вона є джерелом мотивації до дій, спрямованих на захист, підтримку і розвиток власної особистості. Відповідно до описаної ролі Я розрізняють типи регуляції поведінки: егоцентричний (спрямованість на задоволення власних потреб), алоцентричний (спрямованість на задоволення потреб, захист інтересів і розвиток інших людей), соціоцентричний (переважання цілей соціальних груп, суспільних інститутів), альтруїстичний (відмова від власних цілей і завдань заради виконання чужих).
Предметом диференціально-психологічного аналізу воля практично не була. У класичних дослідженнях вольові прояви інтерпретували як такі динамічні (формально-динамічні) параметри:
детермінуюча тенденція, необхідна для розірвання асоціативного зв’язку;
подолання тенденцій поля як наслідок порушення рівноваги «індивід — середовище»;
система образів потреб і усвідомлювана схема мотивів, які є основою уявлень людини про власні динамічні сили;
тенденція організовувати власне Я так, щоб здійснювався рух до заданої мети, в заданому напрямі.
Волю завжди пов’язують з усвідомленим вибором, а наполегливість — наданням переваг, саморегуляцію — зі стратегіями зняття невизначеності.
Відмінності в інтенсивності вольових устремлінь відображають відмінності в здатності людини робити самостійний вибір, специфіку спрямувальної і регуляторної функції особистості.
Диференціація характеру
175
Я-система базових (генералізованих) орієнтацій.
Орієнтація (особистісна) є стабільною домінуючою тенденцією суб’єкта, яку формують схильності, установки, мотиви. Типи орієнтації вивчають переважно в межах диференціальної психології і психології особистості.
Базові орієнтації — тенденції поведінки, зафіксовані в структурі життєвого досвіду і пов’язані із системою надання переваг, що виявляються в орієнтації на себе (суб'єктна репрезентація), на інших (комунікативне взаємодія) і на предмет (предметно-Манілу лятавна активність).
Орієнтації, що розглядаються як домінуючі мотиви, пов’язані з інтегральнішим поняттям «спрямованість особистості» — узагальнене ставлення особистості до різних аспектів зовнішнього світу. Система базових орієнтацій (СБО), яка формується вже в перші роки життя суб’єкта, є чинником не тільки формування характеру, а й особистості загалом.
Орієнтація на себе пов’язана з вираженим зосередженням суб’єкта на власних думках, переживаннях і характеризується (за показниками • 16-факторного осо- бистісного опитувальника» Кеттела) такими ознаками: тривожність, турбота про фізичне здоров’я, висока недовірливість, егоцентризм, детермінованість поведінки своїм самопочуттям і настроєм — при цьому основними мотивами поведінки є власне благополуччя, особисті досягнення, прагнення до самоствердження.
Орієнтація на предметні аспекти активності (об’єкт, справу) характеризується вираженими потребами в пізнанні та освоєнні предметного середовища. Можливо, цей тип орієнтації проявляється у наймолодшому віці.
Орієнтація на інших (групу) насамперед полягає у позитивному налаштуванні на спілкування. Переважні мотиви поведінки визначаються здебільшого інтересами і потребами інших людей.
М. Неймарк виявив значущі відмінності в психологічних особливостях, характерних для дітей з різними типами мотиваційної структури. Школярі, об’єднані у три групи за домінуванням у структурі їхніх мотивів однієї з трьох орієнтацій, відрізнялися як за ступенем вираженості у них певних озн , так і за особливостями
176
Формальні і змістові властивості індивідуальності
їх комбінації. Орієнтація на себе пов’язана із завищеною оцінкою своїх здібностей і соціального становища, бажанням досягти вищого соціального статусу, захисною реакцією на невдачу, пред’явленням нереалістичних вимог до інших. Домінуюча орієнтація на предмет слабо пов’язана з особливостями Я-образу і адаптивними реакціями на невдачу. За словами М. Неймарка, мотиви, розвиваючись, організовуються в ієрархічну структуру, на різних етапах життя одні мотиви домінують над іншими. При дослідженні співвідношення спрямованості особистості молодших підлітків з афектом неадекватності — переживанням, що виникає, коли домагання, зумовлені звичною самооцінкою, зазнавали невдачі, — було з’ясовано, що найчастіше він проявляється у групі підлітків з вираженою орієнтацією на себе.
Отже, систему базових орієнтацій тісно пов’язує фактор, який структурує особистість загалом.
Акцентуації характеруяк реакція особистості на фрустраціїКожна людина час від часу перебуває у стані тривожності, якому властиве переживання реальних і уявних небезпек. За реальної небезпеки тривожність допомагає мобілізувати і сконцентрувати зусилля, адаптуючи психіку до нових умов. Якщо людина впадає у цей стан частіше, ніж його спричинюють об’єктивні обставини, психіка виснажується, а продуктивність знижується. За таких обставин людина відчуває тривожність — внутрішній неспокій, заклопотаність, схвильованість, що переходить у збудження і часто має непродуктивний і демобілізуючий характер.
Дотримуючись не цілком правильної, але усталеної форми опису здорової особистості через патологію, можна стверджувати, що характер — це сукупність проявів особистості у відповідь на фруструючі ситуації, індивідуальний спосіб долання тривожності. Фрустрація стан емоційного напруження, зумовлений нездо-
Диференціація харвктеру
177
ланними бар’єрами на шляху до поставленої мети чи задоволення потреби.
Складність ситуації людина оцінює суб’єктивно, тому одним важко знайомитися (астенічні особи), іншим — розлучатися («застрягаючі»). Комусь важко монотонно працювати, а багатьом —- діяти в екстремальних ситуаціях.
Людина, в якої надмірно виражена певна риса характеру, може набути особливої чутливості до деяких життєвих явищ, що є ознакою акцентуації характеру.
Акцентуація (лат. ассепіиз — наголос) характеру — варіанти
норм, за яких окремі риси характеру надмірно посилені, унаслідок чого людина виявляє вибіркову вразливість до певних психогенних дій за нормальної стійкості до інших.
За прихованої акцентуації особливості задатків або здібностей «згладжуються» правильним вихованням, акцентуація не проявляється в зовнішній поведінці, а коли особистість зазнає певних труднощів, ознаки її можуть посилитися. За явної акцентуації особливості особистості проявляються в тих ситуаціях, коли на неї діють подразнюючі чинники. За особливо несприятливих обставин може відбутися деформація особистості, що нагадує психопатію, яку називають патохаракте- рологічним розвитком. Тотальна деформація, яка призводить до порушення соціальної поведінки людини (можливості працювати або мати сім’ю), є проявом психопатії.
Розглядаючи акцентуації характеру як крайні варіанти норми,К. Леонгард запропонував класифікацію, в якій виокремив чотири акцентуації характеру (X) і шість акцентуацій темпераменту (7і). Ця класифікація охоплює:
демонстративний (істероі'дний) (X) тип, якому властиві прагнення бути в центрі уваги, для чого людина використовує будь-які засоби, не надто переймаючись їх доречністю. Особам цього типу притаманні висока здатність до витіснення і залежність від соціального оточення, навіюваність;
педантичний (надпунктуальний) (X) тип схильний довго переживати дрібні образи, надавати надва-
Формальні і змістові властивості індивідуальності
жливого значення незначним подіям. Дотримується стандартів поведінки, традиційний, обмежено креатив- ний і надвідповідальний;
застрягаючий (X) тип має труднощі з переходом від одного стану до іншого, а найвираженіша його риса — формування надцінних ідей, яким він надає виняткового значення і заради яких готовий жертвувати життям інших людей і власним. Такі люди схильні довго фіксувати увагу на невідреагованих почуттях образи, ненависті, провини;
збудливий (некерований, епілептоїдний) (X) тип не контролює свої потяги, висловлювання і поведінку, схильний несподівано вибухати, відповідати неадекватно сильною реакцією на незначний подразник, пам’ятати образи і мстити через великий проміжок часу;
гіпертимний (Т) тип завжди перебуває у піднесеному настрої, прагне бурхливої діяльності, у зв’язку з чим не завжди уважний до оточення і погано контролює власний стан. Дитина-гіпертим, прокидаючись, починає усміхатися. Позитивне ставлення до світу у представників цього типу не завжди зумовлене об’єктивними досягненнями;
дистимічний (Т) тип характеризується пригніченим настроєм, фіксується на негативі. Прокидаючись, частіше починає плакати, а в дорослому віці рідко усвідомлює і визнає світлі сторони життя, викликаючи в оточення неадекватне почуття провини; через це має не дуже високий статус у групі (зануд ніхто не любить);
тривожно-боязкий (Т) тип схильний до страхів, переживає тривогу навіть через нескладні життєві завдання;
циклотимічний (Т) тип, об’єднуючи вади дисти- мічного і тривожно-боязкого, схильний до зміни високого тонусу пригніченим станом. У разі патологічного розвитку особистості у нього виявляється маніакально- депресивний психоз;
емотивний (Т) тип живе почуттями, проходячи весь діапазон емоційних станів, легко заражаючись настроєм інших людей і відчуваючи вплив творів мистецтва;
Диференціація характеру
179
афективно-екзальтований (Т) тип, для якого характерні вразливість, схильність ілюзорним світом замінювати реальність.
Усі типи зумовлені значно вираженою акцентуацією, за невеликих 'її значень вони можуть бути корисними. Так, демонстративна (істероїдна) акцентуація є необхідною передумовою будь-якої публічної професії, шизоїдна сприяє творчому мисленню і продукуванню оригінальних рішень, параноїдна — цілеспрямованості поведінки.
Ця типологія не повністю відповідає вимогам наукової класифікації. К. Леонгард прагнув позначити лише ті риси характеру, які спричинюють у людей проблеми в житті.
У вітчизняній психології підхід К. Леонгарда ґрунтовно розвивав А. Личко, який виокремив 12 акцентуа- цій, що частково перетинаються з виділеними Леонгар- дом. Найчастіше класифікацію К. Леонгарда використовують під час роботи з підлітками, у яких характер ще не сформувався (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Зіставлення акцентуація характеру

п/п С. Хятуей, Дж. Мяккінлі (МИРІ) К. Леонгард (о п итува льн ик X. Смішека ) А. Личко
(опмтувальник ПДО)
1 2 3 4
1 Іпохондрія — Астеноневро-
тичний
2 Депресія Дистимічний —
3 Істерія Демонстративний Істероїдний
4 Психопатія - Нестійкий
5 Жіночість — -
6 Пяранояльність «Застрягаючий * 7 Психастенія Педантичний Психастенічний
8 Шизоїдність - Шизсідний
9 Гіпоманія Гіпертимний Гіпертимний
10 Інтроверсія — 11 — Збудливий Еп ілептоїдн и й
12 - Тривожно-боязкий Сенситивний
180
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Закінчення таблиці 2.8
1 2 3 “ 4
13 - Циклотимічний Циклоїдний
14 - Афективно -
екзальтований Лабільний і стероїд
15 — Емотивний Лабільний
16 — - Конформний
Разом 10 10 12
На відміну від невротичних порушень, психопатії (П. Ганнушкін) мають такі ознаки: тотальність (зачіпають емоційно-афективну, когнітивну сфери, поведінку людини; невроз має локальний характер, наприклад енурез, заїкання, тики); стабільність у часі і довший період лікування (при неврозах спостерігаються і випадки самолікування — так звана спонтанна ремісія); соціальна дезадаптація, що виражається в порушенні прийнятих норм поведінки, критичності щодо себе (у невротиків зазвичай надмірно виражене почуття провини).
За класифікацією сучасного російського психофізика Фелікса Берьозіна, що ґрунтується на типовому способі звільнення від тривожності, виокремлюють такі невротичні розлади: депресія (виражена тривога, страх, зниження рівня спонукань, відчуття невідворотності катастрофи); іпохондрія (соматизація тривоги, турбота про стан здоров’я); істерія (витіснення чинників тривоги, звільнення від фактів).
До психотичних розладів, за Ф. Берьозіним, належать: асоціальна психопатія (реалізація напруженості в безпосередній поведінці); паранояльний синдром (ригідність афекту, «розгойдування* ситуації, «застряган- ня», нав язливість, марення); тривожно-фобійний синдром, психастенія (фіксація тривоги, обмежувальна поведінка); шизоїдний синдром (аутизація тривоги, відчуження, збільшення «психічної дистанції»).
Акцентуації як крайні варіанти норми можуть проявлятися в гострих афективних реакціях, які бувають кількох видів: інтралунітивні (афективний стан долають, завдаючи собі шкоди), екстрапунітивні (долання афективного стану шляхом агресії на оточення), імпуні-
Диференціація харвктеру
181
тивні (нерозсудлива втеча з афектогенної ситуації), демонстративні (афект розряджається у «спектакль*).
Скороминущі психопатоподібні порушення поведінки теж є проявами акцентуацій: делінквентність (дрібні правопорушення), токсикоманічна поведінка, втечі з дому і бродяжництво, транзиторні сексуальні девіації (раннє статеве життя, нетривалий підлітковий гомосексуалізм).
На фоні акцентуації можуть розвиватися психічні розлади, що переводять особистість на рівень хвороби.
Акцентуації зазнають динамічних змін, що зумовлює розвиток характеру: перехід з явної форми в латентну (вікова компенсація), перетворення акцентуації на «межову психопатію» і трансформація, що виражається в приєднанні до однієї акцентуації іншої, близької за змістом (наприклад, перетворення гіперти- ма на циклоїда).
Характер з його акцентуаціями завершує своє формування до підліткового віку, тому основним чинником його розвитку є сімейне виховання. Російські науковці Едманд Ейдеміллер і Вікторас Юстицький встановили зв’язок між деякими спотвореннями батьківського виховання і появою акцентуацій та іншими спотвореннями поведінки і особистості.
У разі потуральної гіперпрвтекції (ретельний контроль і відсутність заборон) часто розвивається істероїд- ність або гіпертимність, а при домінуючій гіперпротек- цїї (ретельний контроль і надмірність заборон) у психастеніків, сенситивів і астено-невротиків посилюються астенічні риси, а гіпертими проявляють прагнення ухилитися від впливу батьків (наприклад, утекти з дому).
У разі емоційного відторгнення з боку батьків у дитини формується епілептоїдна акцентуація; на фоні початкової емоційно-лабільної, сенситивної або астено- невротичної акцентуації посилюється декомпенсація, призводячи до появи стійких невротичних розладів. Підвищена моральна відповідальність, за якої високі вимоги до підлітка поєднуються з недостатньою увагою до нього, призводить до появи психастенічної акцентуації. Бездоглядність, коли ослаблені контроль, заборони,
182
Формальні і змістові властивості індивідуальності
вимоги, задоволення дитячих потреб батьками, зумовлює гіпертимну акцентуацію, а в дітей зі слабким психічним складом — нестійку чи конформну.
Сформувавшись, акцентуація розвивається, поки живе особистість. До 25—30 років навіть психопатичні натури можуть набути більшої психічної стійкості, а деякі з них, опинившись у сприятливих умовах, здатні вести нормальне трудове життя.
Майже половина людей належить до змішаних типів — проміжних (зумовлені ендогенними чинниками, наприклад лабільно-циклоїдний, конформно-гі- пертимний) і амальгамних (сформовані як наслідок нашарування рис одного типу на ендогенне ядро іншого, наприклад гіпертимно-нестійкий, конформно-нестійкий).
Людина з «нормальним» характером є теоретичним допущенням, а психіатри вважають, що акцентуація є у кожного.
Дослідження ролі середовища і спадковості у формуванні характеру, проведені за допомогою опитувальни- ка ММРІ і його модифікацій, продемонстрували відсутність психогенетичних впливів на формування як окремої акцентуації, так і профілю показників загалом; винятком є лише шкала соціальної інтроверсії. Найтісніше пов’язані з генотипом ознаки, що визначають поведінку в ситуації спілкування («Мене лякає навіть думка про публічний виступ*).
Загалом характер — різнорідний, невичерпний людський феноменбагато в чому ще не досліджений.
Запитання. Завдания
У чому полягає психологічна суть характеру людини?
Що відрізняє характер від темпераменту? Як вони співвідносяться?
З якими властивостями індивідуальності пов'язаний характер?
Яку функцію в характері людини винонує Я-концепція?
. яких рисах характеру особистості проявляється самооцінка?
Наведіть приклади з художньої літератури, що ілюструють наслідки спотвореного батьківського виховання дітей.
Типологічний підхід до характеру особистості
183
Проаналізуйте основні психологічні класифікації характеру.
У чому полягає відмінність між неврозами і психозами?
Дайте своє тлумачення феномену «нормальний характер-.
Типологічний підхід до характеру особистостіТипології (класифікації) є загальнонауковим методом пізнання світу. У межах психології типологічний підхід припускає розуміння особистості як цілісного утворення, що не зводиться до комбінації окремих рис. Узагальнення здійснюють на основі групування досліджуваних. Якщо в групі людей стабільно спостерігається поєднання певних ознак, його розглядають як «типове» — симптомокомплекс. Кожну людину, якій ці ознаки властиві, починають зараховувати до певної групи. Характеристикою людини при цьому слугує назва відповідного типу (наприклад, істероїд), а зміст типу розкривають через опис типового, усередненого представника. Найвідомішими є типологічні описи особистості Юнга, Леонгарда та інших психологів, переважно орієнтовані на практичні потреби.
Типології — економний метод пізнання, здатний забезпечити зрозумілий результат, однак їх недоліком є нехтування особливим, індивідуальним у кожній людині, адже все те, що не стосується симптомокомплексу, залишається за межами розгляду. За такого підходу в особистості виокремлюють типове, але, цілком можливо, не найістотніше.
Класифікації (типології) поділяють на емпіричні і теоретичні (наукові). Емпіричні типології ґрунтуються на спостереженнях дослідників, наділених інтуїцією, здатністю виокремлювати істотні ознаки, наявні в основі кожного типу. Ознаки можуть бути як однорідними, так і різнорідними: наприклад, особливості будови тіла, обміну речовин і темпераменту. Статистично, як правило, емпіричні типології не перевіряли.
Наукова класифікація повинна відповідати таким вимогам:
184
Формальні і змістові властивості індивідуальності
її класи мають вичерпувати всю безліч об’єктів, які класифікують. Наприклад, для класифікації характерів недостатньо ознаки «нервовість*: спокійні люди не потраплять до жодного класу, оскільки поняття «нервовість» може бути застосоване тільки до неспокійних, неврівноважених людей;
кожний об’єкт може потрапити лише в один клас. Наприклад, якщо потрібно поділити всіх людей на психічно хворих і здорових, наперед треба домовитися про те, куди зарахувати проміжні типи (невротиків, людей у межовому стані), інакше вони можуть потрапити в обидва класи;
кожний новий підрозділ об’єктів у класифікації слід виокремлювати на основі лише однієї ознаки. Наприклад, спочатку поділяти людей за віком, а потім — за станом здоров’я, але не за обома ознаками відразу. Невиконання теж призводить до плутанини.
У диференціальній психології розмежовують поняття первинна класифікація і типологія. Первинна класифікація — перелік явищ, що характеризуються загальною видовою ознакою. Наприклад, класифікація емоцій, видів уваги або пам’яті, ознак агресивності тощо. Тобто класифікація у диференціальній психології є первинним способом поділу ознак на групи без виокремлення структурних підстав або, як виняток, за наявністю слабоструктурованої підстави.
Типологія — виокремлення типів, ідентифікація сукупностей (кластерів) ознак, що становлять сутність цих типів, на чіткій основі. У сучасних наукових типологіях, як правило, представлений один кластер (сим- птомокомплекс) ознак, які залежно від ступеня вираже- ності кожного з них, характеру зв’язку між ними і стійкості «зчеплення* («злитості») утворюють остаточний перелік типів.
Науковим підґрунтям для розроблення типологічної проблематики в психології можна вважати роботи І. Павлова і дослідників його школи, присвячені вивченню типологічних властивостей нервової системи (типів вищої нервової діяльності) у тварин і людини.
Основні дослідження типології у диференціальній психології розгорталися за аналітичним і синтетичним
Типологічний підхід до хврактеру особистості
185
підходами. Аналітичний підхід ґрунтується на аналізі кількісних характеристик певних властивостей (вага, зріст, гострота зору, чутливість, пластичність, швидкість запам’ятовування тощо). Синтетичний підхід пов’язаний із групуванням суб’єктів за типами на основі однієї або кількох класифікаційних ознак — будови тіла, темпераментальної організації тощо — аж до типів особистості.
При дослідженні особистості і характеру з точки зору типологічного підходу необхідно зважати на такі обставини:
а)використовуючи поняття «тип», потрібно розрізняти контексти, залежно від яких тип може позначати як певні комплекси властивостей, так і характерний зразок, картину поведінки;
б)розвиваючи вчення про властивості нервової системи як базові характеристики, що є основою типології, не слід вважати, що всі часткові психологічні типології в експериментальній і концептуальній основі повинні спиратися на аналіз цих властивостей, які не можуть бути першопричиною всього різноманіття змісту психічної діяльності.
Співвідношення фізіологічних і психологічних структур у типології людини — важливий предмет дослідження диференціальної психології.
Найтісніше пов’язаний з розробленням типологічної тематики номотетичний підхід у психології, покликаний виявляти універсальні риси і патерни системи взаємопов’язаних психологічних ознак, властиві всім людям. Його має доповнювати ідеографічний аспект вивчення індивідуальності (який не можна протиставляти номотетичному), зосереджений на аналізі неповторної і унікальної внутрішньої структури суб’єкта.
Особистісні типиУ диференціальній психології розрізняють поняття «риса* і «тип». їх розмежовує відмінність між димен- зіональними (континуальними) і дискретними (перервними) роз’єднаними змінними. Під типологією
186
Формальні і змістові властивості індивідуальності
часто розуміють набір дискретних категорій, на підста ві яких можна поділяти людей на групи. Визначаючи цю відмінність, Г.-В. Олпорт зауважував, що можна сказати про себе «Я маю рису», але не можна сказати «Я маю тип», доречніше «Я належу до типу...».
Вдалих спроб поділити людей на типи не багато. Найвідоміші — типологія темпераментів Галена — Гіппократа і типологічна дихотомія «екстраверсія — інтроверсія» . К.Т. Юнг розглядав ці параметри як дискретні змінні, що поділяють людство на два глобальні типи. В екстравертів енергія б’є через край, вони надзвичайно товариські, схильні шукати нові відчуття і досвід. Інтроверти більш соромливі, занурені у власні думки, краще контролюють свої почуття і поведінку, планують майбутні дії.
Відомі і такі типологічні виміри особистості, як психотицизм і нейротицизм (Г.-Ю. Айзенк), котрі як базові параметри включають у багато особистісних моделей. Типологія А. Міллера утворена на основі когнітив- них, афективних і конативних вимірів. Когнітивними рисами автор моделі вважає стильову дихотомію «аналі- тичність — холістичність», описану як тенденція фокусуватися на частинах або цілому. Ця дихотомія, названа в інших дослідженнях «аналітичність — синтетичність» й «артикульованість — глобальність*, є в основі багатьох проявів когнітивних контролів і стилів: полезалежність — поленезалежність, ригідність — гнучкість, когнітивна складність і стильова концептуальність.
Афективні риси пов’язані з екстраверсією і нейроти- цизмом, емоційною стабільністю — нестабільністю, котрі визначають через інтенсивність емоційних реакцій. На полюсі нестабільності перебувають люди, які на значущі й незначущі життєві події реагують однаково. Вони легко збуджуються, їхні реакції переважно негативні.
Конативні риси пов’язані з вольовою поведінкою суб єкта, з усвідомлюваними аспектами мотивації і виражаються дихотомією «об’єктивована — суб’єктивована орієнтація*. Суб’єктивована орієнтація спрямована на пошук емпатії й любові у стосунках, відповідно, об єктивований полюс пов’язаний з прагненням до емо-
Типологічний підхід до характеру особистості
187
пінного відчуження. Комбінації рис утворюють такі типи базових особистісних вимірювань (рис. 2.5):
а)редукціоніст(об’єктивовано-аналітичний) — пунктуальний, реалістичний, схильний до експериментів і контролю, скептичний, нехтує нормами, особистісно відчужений;
б)схематизатор (об’єктивовано-холістичний) — теоретик, особистісно відчужений, вдумливий, концептуальний, нехтує нормами, образний;
в)гностик (суб’єктивовано-аналітичний) — особистісно залучений, артистичний, такий, що приймає норми, нераціональний;
г)романтик (суб’єктивовано-холістичний) — особистісно залучений, приймає норми, образний.
Короткі характеристики кожного типу засвідчують властиву більшості особистісних типологій фрагментарність і відсутність внутрішньої логічної зв’язності опису.
Емоційна нестабільність

Рис. 2.5. Типи на основі комбінацій особистісних рис (за 0. Лібіним)
Вивчення типів покликане сприяти прогнозуванню поведінки в медицині й педагогіці (зокрема, навчанні й вихованні). Однак при цьому дослідники стикаються з парадоксом «заперечення очевидного*. Зарахування людини до певного типу допомагає краще зрозуміти її особливості, однак (і це часто трапляється І може сте-
188
Формальні і змістові влвстивості індивідуальності
реотипізувати, звужувати уявлення про можливий поведінковий репертуар, що неминуче знижує рівень розуміння індивідуальних особливостей суб єкта. Посилаючись на цей аргумент, деякі дослідники заперечують значення очевидних людських особливостей, що визначають тип, тим самим потрапляючи в лабіринт нескінченної емпіричної різноманітності. Логічніше буде не зосереджуватися на з’ясуванні точності чи надуманості типологій (ідеться про науково сконструйовані моделі типологічних відмінностей), а вміло застосовувати шкалу «простота — складність* для визначення номотетично-ідіографічної межі у кожному окремому випадку.
Функціональна типологія,поведінкові тенденції індивідуальностіТипологічним виміром поведінки є також симпто- мокомплекси, що характеризують досягнення особистістю адаптивного результату в організації своєї взаємодії із середовищем і виявляються у наданні переваг. Це припущення основане на експериментально підтвердженій гіпотезі про наявність стійких сукупностей індивідуально-типологічних ознак, що актуалізуються завдяки двом обставинам — схильності, властивій людині, і дії релевантних стимулів середовища (0. Лібін). Особливості переваг є базовими компонентами провідної тенденції (Л. Собчик), що виражається в стильовій взаємодії людини зі світом. їх розглядають як основні виміри функціональної типології (М. Лю- шер). Переваги, які формуються в позасвідомій сфері, включають елемент семантики — системи значень поведінкового контексту. Відображаючи значущість для суб єкта зовнішніх подій і будучи основою функціонування системи суб’єктивних значень, переваги детермінують стильову поведінку.
В організованому російським психологом О. Лібіним дослідженні з використанням батареї тестових методик було обстежено приблизно дві тисячі осіб обох статей, різних віку та професій з метою експериментально-тео-
Типологічний підхід до характеру особистості
189
ретичної перевірки гіпотези, яка стала основою типології векторів поведінки. Ця поведінкова типологія ґрунтується на аналізі стратегій надання переваги як індикатора стійких симптомокомплексів. За результатами концептуального й експериментального аналізу було зафіксовано три провідні тенденції психодинамічного симптомокомплексу, пов’язані із системою індивідуальних переваг та основними векторами поведінки. Ці тенденції, що є параметрами абстрактного рівня пове- дінкової ієрархії, можуть бути співвіднесені з різноманітними вимірами індивідуальності — від властивостей нервової системи до системи орієнтацій. У табл. 2.9 наведено результати аналізу виділених тенденцій у контексті трьох базових конструктів — властивостей нервової системи (В. Небилицин), темпераменту (В. Русалов) та особистісних орієнтацій (М. Неймарк).
Таблиця 2.9
Аналіз поведінкоаих тенденцій
Вектор
поведінки Властивості
не Темперамент Орієнтація
Тенденція до комунікативної взаємодії Сила стосовно збудження Соціальна
ергічність На інших
Тенденція до автономізації Сенситивність Соціальна
пластичність,
загальна
емоційність На себе
Тенденція до предметної маніпуляції Сила стосовно гальмування Предметна ергічність, низький соціальний темп і загальна емоційність На предмет
Усі тенденції співвідносяться на рівні концепції з такими параметрами індивідуальності:
розгальмованість — стриманість (Дж. Каган);
інтроверсія — нейротицизм — психотицизм (Г.-Ю. Айзенк);
комунікативна — предметна активність (В. русалов);
чутливість (Б. Теплов, В. Небилицин);
тривожність (К. Спілберг).
190
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Факторний аналіз матриці оцінок вираженості основних тенденцій у структурі поведінки суб’єкта, отриманих за допомогою опитувальника, дав змогу О. Лібі- ну виокремити вісім основних векторів (типів) поведінки, які є параметрами функціональної типології (табл. 2.10).
Таблиця 2.10
Вектори поведінки як параметри функціональної типології
Вектори І II III IV V VI VII VIII
Тенденція до комунікативної взаємодії + + + + - — — —
Тенденція до автономізації — + + + + Тенденція до предметної маніпуляції - + — + - + + -
Зіставлення цих векторів з даними використаних у дослідженні тестів («Опитувальник структури темпераменту* (В. Русалов), «Тест надання переваги геометричним формам у конструктивних малюнках» (О. Лі- бін), «Рівень суб’єктивного контролю* (Є. Бажин), «Тестсамоставлення* (С. Пантелєєв), «ММРІ — СМІЛ» (Л. Собчик), «16-факторний особистісний опитувальник Кеттела* та ін.) дало змогу О. Лібіну описати основні поведінкові симптомокомплекси, що характеризують вісім типів:
агостеніки (лат. а£о — веду і грец. віЬепов — сила) — «наділені достатньою силою, щоб вести інших за собою». Вони відзначаються рішучістю манер і змагальністю, орієнтовані на інших, у стосунках прагнуть до позиції лідера; схильні до професійного керівництва і педагогічної діяльності;
орстеніки (лат. оггіо — порядок і грец. віЬепов — сила) «схильні впорядковувати невизначені ситуації*. Інтенсивна робота викликає роздратування, вони не можуть оперативно включитися у процес, потребують тривалого підготовчого періоду; віддають перевагу видам діяльності, пов’язаним з аналітичною роботою, зокрема консультуванню;
ТОНОСТЄНІКИ (грец. І0І105 — напруження) — «схильні трансформувати в уяві негативні тенденції*. Так»
Типологічний підхід до характеру особистості
191
люди прагнуть до оволодіння предметною сферою діяльності незалежно від того, як складаються стосунки з оточенням; схильні надавати перевагу художньо-мистецьким професіям;
емфостеніки (грец. ешрЬавів — виразність) — «схильні перейматися переживаннями іншої людини». У них переважають мимовільна регуляція поведінки, спонтанне вираження емоцій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища, стійкість переживань, товариськість, здатність налагоджувати між- особистісні стосунки; віддають перевагу професіям, пов’язаним зі спілкуванням;
констеніки (лат. сопігайісо — суперечу) — «наділені силою багато що ставити під сумнів». їм властива емоційна нестабільність; нездатність швидко переробляти великі обсяги інформації. Компульсивність (суперечливість) поведінки є наслідком дії різноспря- мованих тенденцій; вони схильні до вибору медичних професій;
ілостеніки (лат. іі — всередині) — «наділені силою наполягати на своєму*. Вони прагнуть бути незалежними у стосунках; егоцентрична спрямованість поведінки супроводжується підвищеним рівнем тривожності; рівень особистісної адаптованості знижений унаслідок неадекватного оцінювання ситуації;
інстеніки (лат. іпіііит — початок) — «характеризуються легкістю в пробудженні активності*. Такі люди швидко реагують на нові обставини; часто кидають почату справу, не довівши її до кінця; ефективність їхньої роботи зростає, коли є можливість переключатися з однієї справи на іншу;
аргостеніки (грец. ег£оп — праця) — «наділені достатньою силою витримувати навантаження*. Вони емоційно стабільні, переважно добре володіють собою; вважають себе відповідальними за власні успіхи і невдачі; орієнтовані на предметну діяльність і віддають перевагу індивідуальним формам організації роботи; схильні до технічних професій.
Ці стійкі симптомокомплекси поведінкових ознак пов’язані зі специфічними патернами надання пере-
192
Формальні і змістові властивості індивідуальності
ваг — від вибору стилю міжособистісного спілкування і відповідної соціальної ролі до переваг у сприйнятті, наприклад, семантики основних геометричних форм при виконанні конструктивних малюнків. Лібін виявив такі зв’язки між поведінковими типами і наданням переваги основним архетипічним формам: І тип — трикутні, IV тип — округлі, VIII тип — квадратні. У решти типів також наявна тенденція до фіксування переваг. Описані вісім векторів поведінки утворюють середній рівень поведінкової ієрархії, а на наступних рівнях розташовані, відповідно, 24 — 36 — 64 тощо поведінкових стратегій, що описують більш вузькос- прямовані аспекти взаємодії суб’єкта із середовищем.
Аналіз поведінкових стратегій за даними, отриманими при дослідженні змішаної за статтю і віком вибірки в дві тисячі осіб, виявив стійкі взаємозв’язки діагностованих особливостей поведінки із наданням переваги професійним видам діяльності. Порівняння різних професійних груп (керівники всіх рангів, педагоги, актори і режисери, літературознавці, художники, військові льотчики, філософи, технічно орієнтовані фахівці) за частотою стимулів, які превалюють, дало змогу виявити типові для кожної групи стратегії надання переваги.
Класифікація психологічних типів за К.-Г. Юнгом
Найвідомішою емпіричною класифікацією типів особистості є систематика, запропонована К.-Г. Юнгом. В основі типології — екстраверсія як зверненість До об єктів навколишнього чи внутрішнього світу та інтроверсія як рефлексія, перешкода контакту з об’єктами, сумнів і недовіра до об’єктів. Інтроверти зосереджені на своєму суб’єктивному стані, вони формують уявлення про світ за власними враженнями і висновками, задумливі, стримані, схильні до самоспоглядання, наділені розвиненою інтуїцією. Екстраверти, навпаки, зорієнтовані назовні, об’єктивні, спостережливі, черпають життєві сили у діяльності. Іноді вважа-
Типологічний підхід до характеру особистості
193
ють, що екстраверти товариські, а інтроверти — ні, але це не зовсім правильно, тому що вони по-різному спілкуються, наприклад інтроверт може добре виконувати функції керівника. Психологічній сумісності в процесі спільної діяльності сприяє врівноважування інтровертивних співробітників екстравертивними, відзначав К.-Г. Юнг. Проте по-справжньому зрозуміти один одного можуть тільки люди одного типу.
Юнг пов’язував екстраверсію й інтроверсію з двома способами пристосування до об’єктивного світу, що склалися еволюційно: «Перший шлях — це підвищена плодючість за відносно малої обороноздатності і недовговічності окремого індивіда; другий шлях — це озброєння індивіда різноманітними засобами самозбереження за відносно малої плодючості*. Він називав ці типи родючим і ненажерливим. Обидва стилі існування ефективні, але один досягає успіху завдяки встановленню безлічі відносин, а інший — за допомогою їх монополізації.
Екстраверсія — інтроверсія виражають ставлення свідомості до внутрішнього чи зовнішнього світу. Більшість людей є екстравертами; більшість інтровертів — чоловіки. Однак це співвідношення непостійне, простежуються і вікові закономірності. За Юнгом, стійкість людей потребує привласнення об’єктів, ідентифікації з ними, тому першу половину життя вони проживають як екстраверти.
У зрілому й літньому віці людина більше звертається всередину себе, переходячи від життя у світі предметів і явищ до духовного життя. Іноді схильна до інтроверсії людина в другій половині життя може стати екстравертом.
Юнг не пов’язував однозначно екстраверсію інтроверсію ні з досвідом, ні зі спадковістю, наголошуючи, що в різних соціальних верствах і сім’ях представники екстраверсії — інтроверсії трапляються рівномірно.
Вчення про екстраверсію — інтроверсію з позиції теорії особистісних рис розвивали Дж.-П. Гілфорд, який за допомогою факторного аналізу виокремив йо
7 Диференціальна психологія
194
Формальні і змістові властивості індивідуальності
п’ять складників (соціальну інтроверсію, розумову інтроверсію, депресію, схильність до перепадів настрою, безпечність), і Г.-Ю. Айзенк.
Екстраверсія — інтроверсія як ставлення до об’єктів — не єдина підстава для визначення типів. Залежно від способу формування цього відношення можна виокремити вісім психологічних типів (табл. 2.11). Людина, яка у своєму досвіді насамперед спирається на відчуття (сенситив), довіряє своїм органам чуття. Якщо в людини переважає мислення (інтелектуал), то вона прагне отримати відповідь на питання, що таке реальність. Люди третього типу (емоціонали) спираються на почуття, завдяки чому вони передусім визначають, подобається їм об’єкт (явище) чи ні, а питання про те, що він собою становить, для них другорядне. Представники четвертого типу (інтуїтивісти) здатні робити висновки і приймати рішення, зважаючи не тільки на наявну інформацію, а й заповнюючи її брак особливим внутрішнім чуттям, яке Юнг визначав як здатність бачити те, що відбувається «за рогом».
Чотири функції свідомості, за переважанням яких було виокремлено ці типи, перебувають в опозиційних відношеннях: що краще розвинена сфера відчуттів, то слабша інтуїція, а інтелектуали, як правило, гірше орієнтуються у почуттєвому. Це співвідношення допомагає приблизно визначити слабкі місця у представників різних типів. Так, сенситив — реалістичний, але може видатися занадто прагматичним; інтуїтивіст — схильний до ілюзорного сприйняття наявних і майбутніх реалій; інтелектуал не завжди може оцінити ставлення до нього, а емоціонал бентежиться, коли його просять пояснити, що і як він робить, — на його думку, о все і так зрозуміло», а відтворити ланцюжок причин і наслідків йому надто складно.
Крім цих провідних функцій Юнг також виокремлював підлеглі (протилежні провідній, у межах якої людина переживає основні труднощі адаптації) і вто- Р1™1'1 (відрізняються від провідної, але не протиставлені їй, як, наприклад, інтуїція стосовно провідного мислення).
Типологічний підхід до характеру особистості
195
Таблиця 2.11
Психологічні типи за К.-Г. Юнгом
Тил Основні особливості
1 2 3
Екстравертні раціональні типи: діють розумно; події
оцінюють не завжди раціонально Екстравертний раціональний (мислите льний тип) Орієнтований на об’єктивну дійсність, представлену в інтелектуальній формі. Пригнічує всі залежні від емоцій прояви. Почуття надмірно естетизовані
Екстравертний емоційний (чуттєвий) тип Цінує і любить все, що можна об’єктивно добре оцінити («розумні* шлюби). Пригнічує логічні аргументи. Найчастіше спостерігається серед жінок
Екстравертні ірраціональні типи: об’єктивні події і явища переживають як закономірні; їм властиве прагнення до згоди, навіть якщо це суперечить розумним аргументам Екстравертний сенситивний («відчуваючий») тип Керується реалістичним відчуттям факту. Пов’язаність з об’єктом може бути безмежною, призводити до компульсій і вивільняти нав’язливі передчуття (внаслідок пригнічення інтуїції)
Екстра
вертний
інтуїтивний
тип Психічне пристосування відбувається природно і майже несвідомо; мислення, сприйняття і почуття пригнічуються. Відчуття є лише опорою для споглядання.
Інтуїція прагне якнайповнішого розкриття можливостей, тому перенесення з однієї ситуації на інші ускладнене, а факти йдуть від суб’єкта
Інтровертні раціональні типи: розумна думка
ґрунтується не на об’єктивному, а на суб’єктивному чиннику, що оточення може сприймати як прояв егоїзму Інтровертний раціональний (мислитель- ний)тип Перебуває під впливом ідей суб’єктивного походження. Холодно ставиться до об’єктів. Переоцінювання себе як суб’єкта мислення супроводжується страхом перед іншими людьми (особливо протилежної статі)
Інтровертний
емоційний
(чуттєвий)
тип «Гармонійно знічені*. перебувають під владою незрозумілих іншим почуттів. Найчастіше властивий жінкам, у таких людей можливі неврози за типом виснаження
196
Формальні і змістові властивості індивідувльності
Закінчення таблиці 2.11
1 2 к 3
Інтровертиі ірряціовальні типи: некомунікабельні, упереджені.
3 радіо*
НВЛЬНОГО
погляду
найменше користі приносять у практичному житті, але в контексті історичного розвитку — двигуни культури Інтровертний сенситивний (« відчуваючий») тип Орієнтується переважно за Інтенсивністю суб’єктивної частини відчуття (порушена пропорційність між об'єктом і відчуттям). Людина діє згідно зі своїми неусвідомлюваними зразками. Перебуває в ілюзорному міфологічному СВІТІ. Пригнічена інтуїція може прориватися у свідомість у формі істеричних уявлень про об’єкти, що призводить до виснаження
Інтровертний
інтуїтивний
тип Чітко сприймає все, що відбувається на задніх планах свідомості, відкриває нові можливості, не шукаючи зв’язків між об’єктом і собою. Перебуває під владою архетипів, містик- мрійник. Можливі нав'язливі іпохондричні стани, спричинені «проривом* чуттєвого екстравертного начала
Визначивши тип особистості, можна логічно добудовувати її «тіньову протилежність»: так, у екстравер- тного сенситива протилежністю буде інтровертний інтуїтивіст. Основні вразливі ділянки визначають, орієнтуючись на тип «підлеглої» особистості, яка, «прориваючись», призводить до виникнення різних неврозів. Тому корисно розвивати і вправляти підлеглі функції, забезпечуючи їм можливість «легального прояву». «Чистих типів* практично не існує, і кожна людина має деякі ознаки кожного з них. Проте виникнення проблем зумовлює дефіцит певних психічних функцій. Теорія Юнга належить до класичних учень про типи особистості, що відповідають вимогам до складання наукових класифікацій. У практичній психології частіше використовують емпіричні класифікації, Щ° допомагають розуміти істотні особливості особистості сучасної людини.
Ідіогрвфічний підхід до особистості
197
Запитання. Завдання
Розкрийте принципи наукової класифікації.
Який зміст вкладено в поняття «тип особистості»? На узагальненні чого засновані типи особистості?
Як співвідносяться властивості і типи у структурі особистості?
Охарактеризуйте класифікацію особистісних типів А. Міллера.
Проаналізуйте поведінкові стратегії індивідуальності.
Як тлумачить екстраверсію та інтроверсію К.-Г. Юнг?
Які функції свідомості виокремив К.-Г. Юнг? Що таке провідні, підлеглі і вторинні функції?
Як визначити джерело невротичних розладів у типології К.-Г. Юнга?
Ідіографічний підхід до особистостіУ психологічних науках історично сформувались номотетичний та діографічний підходи у дослідженні психічної реальності. Номотетичний є основним у загальній, соціальній, віковій та інших галузях психології. За цього підходу зосереджуються на загальних принципах, закономірностях психологічних феноменів, а одиничні факти ігнорують.
На конкретному, індивідуальному, унікальному зосереджується ідіографічний підхід.
Ідіографічний підхід (грец. ібіо — особливий і £гарбб — пишу) — метод аиачення індивідуальності, спрямований на аналіз її внутрішньої структури з метою досліди ти неповторність і унікальність суб'єктної організації.
Основоположником ідіографічного підходу в психології XX ст. вважають Г.-В. Олпорта. Він зазначав, що «психологія стане більш науковою (тобто більш здатною робити прогнози), коли навчиться оцінювати одиничні тенденції у всій їх справжній складності і коли вона буде спроможна сказати, що стане з коефіцієнтом інтелекту (1(5) конкретної дитини, якщо обстановка, в якій вона перебуває, зміниться певним чином*. Підхід Олпорта вимагає глибокого і постійного інтересу до вивчення й аналізу одиничного випадку протягом тривалого часу, тому лонгітюдні досліджен — необхідність.
198
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Послідовники ідіографічного підходу вивчають унікальні, а не універсальні феномени. Оскільки визнано, що кожна людина неповторна, психолог повинен користуватися такою теорією і такими методами, які зберігають і виявляють індивідуальні відмінності. В ідіогра- фічній психології віддають перевагу дослідженням, які проводять у повсякденних ситуаціях.
Г.-В. Олпорт у праці «Особистість: психологічна інтерпретація» описав і класифікував понад 50 різних визначень особистості і запропонував, на його думку, найточніше: «Особистість — це динамічна організація тих психофізичних систем усередині індивіда, які визначають характерну для нього поведінку і мислення*.
Вважаючи це визначення концептуальним, Олпорт застерігав, що терміни «характер» і «темперамент* не можна використовувати як синоніми особистості. Характер традиційно асоціюють з певним моральним стандартом або системою цінностей, отже, він і справді є поняттям етичним. За формулюванням Олпорта, характер — це оцінена особистість, а особистість — це неоцінений характер. Тому характер не можна розглядати як відособлену ділянку всередині особистості.
Темперамент, навпаки, є «первинним матеріалом* (разом з інтелектом і фізичною конституцією), з якого будується особистість. Олпорт вважав поняття «темперамент* особливо важливим при обговоренні спадкових аспектів емоційної природи індивіда (зокрема, легкості емоційного збудження, домінантного фону настрою, коливань настрою та інтенсивності емоцій). Як один з аспектів генетичної обдарованості особистості темперамент обмежує розвиток індивідуальності.
Теорія рис Г.-В. ОлпортаАльтернативне типологічному підходу вивчення структури особистості з позиції рис (якостей, стійко притаманних людині, і тих, що виявляються у різних ситуаціях). Риси не є типовими для всієї групи. Якщо порівняти тип особистості з груповим портретом, то риса —
Ідіографічний підхід до особистості
199
характеристика, яка виходить за межі узагальненого образу і зумовлена лише логікою поведінки конкретного суб’єкта. Тому Олпорт активно критикував типологічний підхід і виокремив вісім основних характеристик рис особистості:
риса особистості — не тільки номінальне, а й реальне позначення, тобто вони справді властиві людям, а не є наслідком теоретичних узагальнень;
риса особистості є більш узагальненою якістю, ніж звичка. Звички, об’єднуючись, зливаються в риси;
риса особистості — рушійний елемент поведінки, тобто риси схиляють людину створювати або шукати ситуації, у яких вони можуть виявитися;
наявність рис можна встановити емпірично: хоча вони не піддаються безпосередньому спостереженню, психологічні методи дають змогу їх виявити;
риса особистості лише відносно незалежна від решти. Перекриваючись, вони виявляються в ще більш узагальнених характеристиках поведінки;
риса особистості не є синонімом моральної або соціальної оцінки. Негативний полюс вираженості риси — не завжди «погано», а позитивний — не завжди «добре»;
рису можна розглядати або в контексті особистості, у якої її виявили, або за її поширеністю в суспільстві;
неузгодженість деяких учинків з рисою не є доказом її відсутності у людини.
Спочатку Г.-В. Олпорт розмежував загальні (вимірювані, узаконені) риси як характеристики, що відрізняють одну групу людей від іншої в межах певної культури, та індивідуальні (морфологічні), які не допускають порівнювання з іншими людьми (їх він позначив пізніше як індивідуальні диспозиції; саме вони, за Ол- портом, і становлять основний інтерес для психології особистості).
Серед диспозицій можна виокремити найбільш і найменш виражені. Кардинальні диспозиції — це риси, що позначають весь життєвий шлях людини (наприклад, схильність до співчуття). Центральні диспозиції тенденції в поведінці, які легко помічає оточення. Вто-
200
Формальні і змістові властивості індивідуальності
ринні диспозиції — надання переваг і ситуативні прояви людини. Олпорт вважав, що середовище і спадковість порівну впливають на диспозиції. У практичних дослідженнях підхід не було емпірично валідизовано, однак учення про риси особистості конкретизували і розвивали.
У процесі виокремлення рис використовують такі методи:
Концептуалізація (лат. сопсеріиз — думка, поняття) — пошук рис, що відповідають теоретичним уявленням (Ф. Гальтон, О. Лазурський). Теоретично можна сконструювати будь-яку психологічну якість, проте при цьому слід: добирати переважно прості властивості; звертати увагу на властивості, наділені варіативністю у різних людей; вивчати найпоширеніші властивості; добирати властивості, що мають багато зв’язків з іншими якостями.
Психосемантичний метод, побудований на семантичній подібності психологічних якостей. Ґрунтується він на явищі синестезії (грец. зупаезіЬезіз — одночасне відчуття) — взаємодії подразників різних модально- стей — і спирається на те, що кожна людина володіє власним семантичним простором, основними вимірами в якому є сила, активність і оцінка. Тому будь-який об’єкт (явище) незалежно від свого бажання людина сприймає як сильний — слабкий, активний — пасивний, добрий — злий. Оцінювання здійснюється неусвідомле- но, проте психосемантичні методи дають змогу виявити взаєморозташування об’єктів семантичного простору. Можна отримати інформацію про ті властивості, з якими були «зчеплені риси», і ті, які їм протиставлені або ортогональні (незалежні).
Факторний аналіз, призначений переважно для виявлення характеристик, які не піддаються безпосередньому спостереженню, проте можуть впливати на цілий «пласт* властивостей. Фактори можуть мати кілька рівнів, і що вищий рівень фактора, то більше психологічних якостей він визначатиме. У цьому значенні риси не обов’язково характеризують особистісні властивості, вони можуть також описувати й інтелект (Р.-Б. Кеттел і Г.-Ю. Айзенк за допомогою факторного
Ідіографічний підхід до особистості
201
аналізу вивчали інтелектуальні здібності людини). Факторний підхід вивчає риси, котрі Олпорт позначав як «загальні*, і встановлює проміжний — між номо- тетичним та ідіографічним — масштаб розгляду людської індивідуальності.
Факторна структура особистостіОдними з перших до кореляційно-факторних досліджень вдавалися Дж.-П. Гілфорд і В. Ціммерман. Вони виокремили такі фактори структури особистості:
загальна активність (енергійність, швидкість дій, любов до дії);
домінування (ініціативність, обстоювання своїх прав, прагнення до лідерства);
мужність (професійні та позапрофесійні «чоловічі» інтереси (які можуть бути притаманні і жінкам), безстрашність, нестача співчуття, невисока емоційність);
самовпевненість (компетентність, почуття визнання з боку інших, урівноваженість);
спокій (холоднокровність і розслаблення, мала стомлюваність і дратівливість, висока зосередженість на поточній діяльності);
товариськість (соціальна активність, соціальна стабільність, інтерес до лідерства);
рефлексія (мрійливість, цікавість, споглядальність);
депресія (емоційна і фізична пригніченість, тривога, неспокій);
емоційність (легкість виникнення і збереження емоцій, поверховість переживань, фантазування);
самообмеження (стриманість, самоконтроль, серйозність);
об’єктивність (реалістичність, тверезість оцінок);
поступливість (легкість у зміні позиції, дружелюбність і податливість);
співпраця (терпимість до зауважень, відсутність егоїзму, довірливість).
Ці риси мають змішану соціобіологічну природу, але діагностичного інструменту для їх фіксації не створено.
202
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Теорія рис Г.-Ю. АйзенкаДеякі психологи вважали Г.-Ю. Айзенка послідовником К.-Г. Юнга, апелюючи до того, що центральним у структурі особистості він також вважав екстраверсію інтроверсію, а свої базові фактори називав типами. За способом отримання і психологічним змістом це радше риси, ніж типи, просто їх представлено не дискретно, а континуально. Екстраверсія — інтроверсія в контексті теорії Айзенка включають переважно комунікативну складову цього поняття, позначаючи або потяг до людей і здатність легко вступати в контакт, або ускладнення у спілкуванні. Переконаний у тому, що для опису варіативності людської поведінки не слід використовувати більше трьох суперрис, Айзенк виділив спочатку два основні фактори особистості: Е (екстраверсію — інтроверсію) і N (невротизм — емоційну стабільність), що незалежні один від одного, а поєднуючись, приводять до утворення чотирьох типів особистості. Пізніше Г.-Ю. Айзенк додав ще один чинник Р (психотизм — сила Супер-Его). Він припускав широку варіативність проявів особистості всередині кожного з факторів (тому і йшлося про типи). Базові вимірювання Айзенк називав біологічними диспозиціями особистості. Наприклад, фактор «психотизм» як компоненти другого рівня охоплює агресивність, емоційну холодність, егоцентризм, імпульсивність, а як компоненти третього — асоціальність, неемпатійність, креа- тивність, «безумство*. Базовий фактор, який домінує в людини, визначає її типологічні особливості.
Наявність цих факторів підтверджено численними дослідженнями, тому Айзенк намагався визначити їх нейрофізіологічні основи. Так, фактор Е виявився тісно пов язаним з рівнем кіркової активації. Інтроверти, будучи високозбудливими, уникають сильної стимуляції, а екстраверти, навпаки, — прагнуть її. Відмінності за фактором N відображають силу реакції автономної нервової системи на стимули. Особливо вагомий внесок лімбічної системи, що визначає мотивацію і вираження емоцій. Айзенк висунув гіпотезу про зв’язок фактора Р із системою, що продукує андрогени.
Ідіографічний підхід до особистості
203
Люди, які є одночасно інтровертивними і стабільними (табл. 2.12), схильні дотримуватися норм і правил, бути дбайливими й уважними. Комбінація інтроверсії і невротизму спричинює тенденцію до прояву стурбованості, песимізму, замкнутості. Поєднання екстраверсії і стабільності привносить у поведінку дбайливість, поступливість і товариськість. Люди з екстраверсією і високим нейротизмом, найімовірніше, будуть агресивними, імпульсивними і збудливими. Ці поєднання не можна визначити як «хороші» або «погані», вони просто різні.
Люди з високим ступенем вираженості суперриси (сила Супер-Его) егоцентричні, імпульсивні, байдужі до інших, схильні опиратися суспільним засадам. Ай- зенк вважав, що психотизм — це генетична схильність до того, щоб стати психотичною або психопатичною особистістю, більше виражена у чоловіків, ніж у жінок.
Таблиця 2.12
Типи поєднання екстраверсії і невротизму за Г.-Ю. Анзенком
Стабільний Невротичний
Інтроверт Спокійний,
урівноважений,
надійний,
контрольований,
миролюбний,
уважний,
дбайливий,
пасивний Легко піддається
змінам настрою,
тривожний,
ригідний,
розсудливий,
песимістичний,
замкнутий,
нетовариський,
тихий
Екстраверт Лідер,
безтурботний,
поступливий,
веселий, чуйний,
балакучий,
доброзичливий,
товариський Вразливий,
неспокійний,
агресивний,
збудливий,
непостійний,
імпульсивний,
оптимістичний,
активний
Для діагностування структури особистості за Ай- зенком застосовують стандартизований опитувальник, використання якого у близнюкових дослідженнях
204
Формальні і змістові властивості Індивідуальності
свідчить про великий внесок генотипічних факторів у мінливість екстраверсії — інтроверсії і внутріпарні стосунки та всі особистісні прояви. Генетичну зумовленість невротизму за допомогою опитувальника ще не доведено.
Риси особистості в теорії Р.-Б. КетгелаОписуючи особистість, Р.-Б. Кеттел виокремив поверхневі риси (вторинні) і породжувальні (первинні, початкові), які, у свою чергу, поділяють на конституційні, зумовлені генетично (експериментальні) і ті, що розвиваються під впливом досвіду і навчання (характерологічні). Збільшивши групи дібраних Г.-В. Олпортом означень, що стосуються особистості, він виділив 171 групу синонімів, які потім звів до 36 біполярних найменувань, а відтак доповнив їх термінами з інших досліджень до 46 пар.
Система породжувальних рис особистості (початкових), за Кеттел ом, неоднорідна і охоплює:
конституційні (темпераментальні) риси, що визначають реагування: реактивність, швидкість і енергію реакцій особистості на стимули середовища;
риси-здібності, що впливають на ефективність реагування;
динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій. їх поділяють на два класи: ергі — вроджені риси, які мотивують поведінку людини (спрямованість на боротьбу і суперництво, стадне почуття, автономія), і сентименти, що формуються під впливом соціокуль- турних норм і включають також прояви інтересів, ати- тюди.
Для опису особистості дорослої людини Р.-Б. Кеттел вважав достатніми 19 виокремлених ним факторів, а для опису дитини всього 12, причому вони частково не збігаються. Всі фактори мають позитивний і негативний полюси, проте в психологічному плані вони рівноцінні, а позитивними або негативними можуть ставати лише в контексті певної ситуації (табл. 2.13).
Ідіографічний підхід до особистості
205
Таблиця 2.13
Риси, виокремлені Р.-Б. Кеттелом (16РР)
1 2
А+
Афектотимія (циклотимія )* Щирість, доброта А-
Сизотимія
Відособленість, відчуженість
Легкість спілкування, гнучкість, пристосованість, добросердість, відвертість, довірливість, безпечність, товариськість Конфліктність, ригідність, холодність, скритність, неговіркість, стриманість, підозрілість, обережність, відгородженість, егоїстичність
В+
Високий інтелект Розумний в-
Ннзький інтелект Дурний
Високі розумові здібності, Швидкість міркування, розуміння абстракцій, широкі інтелектуальні інтереси, завзятість, наполегливість, освіченість Низькі розумові здібності, повільне міркування, нерозуміння абстракцій, відсутність інтелектуальних інтересів і завзятості, неосвіченість
с+
Сила Я
Емоційна стійкість с-
Слвбкість Я Емоційна нестійкість
Свобода від невротичних симптомів, відсутність турботи про здоров’я, постійність інтересів, спокій, реалістичність у ставленні до життя, наполегливість, завзятість, уміння тримати себе в руках, безтурботність Багато невротичних симптомів, стурбованість станом власного здоров'я, мінливість в інтересах, ухилення од відповідальності, нездатність довести справу до кінця, нестриманість, тривожність
Б+**
Збудливість
Неспокійність (стурбованість) Флегматичність
Урівноваженість
Нетерплячість, демонстративність, активність, ревнивість, висока зарозумілість, непостійність, безцеремонність Спокій, задоволеність, флегматичність, неревннвість, самокритичність, постійність, тактовність
Е+
Домінантність
Наполегливість, напористість Е-
Конформ ність Покірність, залежність
Незалежність, самовпевненість, хвалькуватість, екстрапунітивність, грубість, безцеремонність, сміливість, конфліктність, норовливість Підкорення, невпевненість у собі, скромність, інтрапунітявність або імпунітивність, тактовність, боязкість, обережність, доброзичливість, слухняність
206
Формальні І змістові властивості індивідуальності
Продовження таблиці 2.13
1 2
ЇЧ
8иг£епсу
Безпечність Г-
Бевигеепсу
Стурбованість (заклопотаність)
Життєрадісність, товариськість, енергійність, балакучість, спокій, жвавість, спритність, довірливість, гнучкість Печаль, уникнення товариства, апатія, мовчазність, повільність, обе режність, підозрілість, ригідність
С+
Сила Над-Я Висока сумлінність с-
Слабкість Над-Я Несумлінність
Стійкість, завзятість, обов’язковість,
дисциплінованість, зібраність, висока моральність, відповідальність, уважність до людей, вимогливість до порядку Непостійність, мінливість, легковажність, потурання своїм бажанням, недбалість, аморальність,
безвідповідальність, недбалість у буденному житті, безладність
Н+
Р аг гпіа Сміливість Н-
ТНгесііа
Боязливість
Товариськість, пожвавлення в присутності осіб протилежної статі, чуйність, емоційність і артистизм, дружелюбність, імпульсивність, безтурботність, любов до публічності Соромливість, збентеження у присутності осіб протилежної статі, стриманість, обмеженість інтересів, ворожість, обережність, страх перед життям
1+
Ргетвіа
М’якосердість, ніжність І-
Наггіл
Суворість, жорсткість
Нетерплячість, вимогливість, залежність, сентиментальність, емоційність, чутливість, схильність до фантазування, інтуїція, м’якість до «себе і оточення, іпохондрія, турбота про здоров’я Емоційна зрілість, незалежність, реалістичність, раціональність, шідпоряд- кованість почуттів розуму, практичність, присутність логіки, цинізм, відсутність турботи з приводу -.здоров’я
Ідіографічний підхід до особистості
207
Продовження таблиці 2.13
1 2
л+
СоаяіЬепіа
Обережний індивідуалізм л-
2е ррів
Інтерес до участі в загальних справах
Схильність діяти індивідуально, замкнутість, протидія загальним інтересам, утомленість, холодне ставлення до загяльногруповнх норм Схильність до СПІЛЬНИХ ДІЙ, любов до уваги, підлеглість особистих інтересів груповим, сила, енергійність, здатність приймати загальногруповї норми
К+
Сошепііоп
Культурна залежність К~
АЬсиІііоп
Неприйняття культури
Тактовність, культурна зрілість, відповідальність, здатність підкорятися, усвідомлення точки зору дорослих Нетактовність, культурна незрілість, безвідповідальність, самоствердження, нерозуміння соціальних труднощів
Ргоіегвіоп
Підозрілість и-
Аівхіа
Довірливість
Недовірливість, ревнивість, заздрісність, фіксованість на невдачах, дратівливість, тиранія, схильність до суперництва, зарозумілість і завищена самооцінка Надмірна довірливість, неревннвість, безкорисливість, легке відволікання від труднощів, поступливість, терпимість, прощення, розуміння, почуття власної незнвчущості
М+
Аиііа
Мрійливість м-
Ргахегпів
Практичність
Всеохопленість власними ідеями, інтерес до абстрактних проблем, фантазування, непрактичність, неврівноваженість, захопленість Схильність до розв'язання практичних питань, влаштування особистих справ, уникнення всього незвичайного, підпорядкування об'єктивній реальності, надійність у практичних питаннях, спокій, твердість
208
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Закінчення таблиці 2.13
1 2
N4
ЗЬгешсіпейв
Проникливість Каїигаї ІогПігі^Ьпезв Наївність
Вишуканість, уміння поводитися, точність розуму, емоційна стриманість, штучність у поведінці, естетична витонченість, проникливість стосовно оточення, честолюбство, обережність (полюс Макіавеллі) Прямота, нетактовність, некои- кретність розуму, емоційна недисциплінованість, природність, безпосередність, простота смаків, недосвідченість в аналізі мотивувань, задоволеність досягнутим, нешанобливість у поводженні 3 людьми (полюс Руссо)
о+
Гіпотимія
Схильність до почуття провини о-
Гіпертимія
Самовпевненість
Печаль, смуток, стурбованість, неспокійність, вразливість, обов'язковість, чутливість до зауважень і осуду, боязливість, зануреність у похмурі роздуми, втомленість, іпохондрнчнїсть, напруженість Веселість, життєрадісність, спокій, самовпевненість, безтурботність, нечутливість до зауважень і докорів, безстрашність, енергійність, активність, розслаблення
<31+
Радикалізм
Гнучкість 01-
Консерввтизм
Ригідність
С^2+
Самодостатність
Самостійність <32-
Соціабель ність Залежність від групи
^3+
Контроль бажань Високий самоконтроль поведінки 03
Імпульсне ність Ниаький самоконтроль поведінки
04+
Фрустрова ність Напруженість <34-
Нефрустроввність
Розслабленість
* Точну наукову назву фактора подано курсивом.
** Фактори, виявлені тільки на дитячій вибірці, виділені жирним шрифтом-
Ідіографічний підхід до особистості
209
Крім факторів, наведених у таблиці, в багаторівневій структурі особистості наявні:
фактори другого порядку (екстраверсія — інтроверсія, тривожність — пристосованість, согіегііа — раІЬешіа (жвавість кори головного мозку), незалежність — покірність). їх було встановлено шляхом факторного аналізу даних первинних факторів і обчислено арифметично;
фактори третього порядку (сила нервової системи за збудженням, самокритичність, рівень відповідальності, турбота про самого себе, ступінь соціальної адаптації).
Розроблений для діагностування структури особистості опитувальник (16РР) дуже популярний, що пов’язано з його очевидною неклінічною спрямованістю, і використовується в Україні у трьох формах паралельних формах А і В, що містять 187 тверджень, і формі С, розробленій у Санкт-Петербурзі і адаптованій у Києві, яка містить 123 пункти. Існує також дитяча форма, призначена для обстеження молодших школярів.
Р.-Б. Кеттел здійснив репрезентативне дослідження впливу середовища і спадковості на розвиток рис особистості. Розробивши спеціальну статистичну процедуру оброблення даних, отриманих з використанням близ- нюкового методу, він оцінив наявність — відсутність генетичного впливу на риси, внаслідок чого було виявлено, що риси мають різну природу. Наприклад, приблизно дві третини варіацій інтелекту і впевненості у собі зумовлені спадковістю, тоді як генетичний вплив на невротизм і самосвідомість наполовину менший. За оцінкою Кеттела, приблизно дві третини рис особистості визначаються впливом навколишнього середовища і одна третина — спадковістю.
Додаткові дослідження факторів середовища і спадковості дали суперечливі результати. Багато дослідників виявило значний вплив близнюкової ситуації на подібність — відмінність спостережуваних рис. При вивченні типу внутріпарних стосунків було доведено, що вирішальною є стать монозиготних близнят. Так, у жіночих пар виявлено значущу подібність за 12 факторами, а в чоловічих — лише за 7. Однак отримані результати переводять проблему впливу середовища і спадковості у
210
Формальні і змістові властивості індивідуальності
сферу рольових стосунків, оскільки можливо, що дівчатка чутливіші до дії соціальних уявлень про близнят. Спадковість і соціокультурні стереотипи в цьому випадку «працюють* на один і той самий результат. Із достатньою впевненістю можна вважати генетично зумовленими риси, пов’язані з соціальною екстраверсією (товариськість, активність, невротизм), проте з віком ступінь генетичної зумовленості поступово зменшується.
Кеттел також продуктивно вивчав дії соціальних груп, до яких належать люди (діапазон мінливості риси всередині групи — синтальність), розвиваючи думку Олпорта про існування загальних та індивідуальних рис.
П’ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)Спроба створити факторну теорію особистості була здійснена наприкінці 80-х років XX ст. в межах лексичної моделі, побудованої на основі досліджень Олпорта, Кеттела, Терстоуна. Основна ідея полягала в тому, що всі істотні психологічні і поведінкові відмінності обов’язково фіксуються в мові, а отже, достатньо вивчити побутові і літературні вирази, що стосуються опису людини, її поведінки, рис тощо, щоб бути впевненим у відображенні системотвірного ядра особистості. Однак визначити співвідношення різних характеристик без запровадження вертикального і горизонтального вимірів, які задають основу ієрархії усередині системи особистості, майже неможливо. Модель ґрунтувалася на змінних, що найпопулярніше представлені в мові. «Мовну особистість* уявляли такою, що складається з п яти наистійкіших факторів. До них належать:
екстраверсія (включеність) — товариськість, напористість або спокій, пасивність;
доброзичливість (приємність) — доброта, довірливість, теплота або ворожість, егоїзм, недовірливість;
сумлінність (надійність) — організованість, ґрунтовність, надійність або безтурботність, недбалість, ненадійність;
емоційна стабільність — розслаблення, врівноваженість, стійкість або невротизм — нервозність, пригніченість, дратівливість;
ідіографічний підхід до особистості
211
культурність, відкритість до досвіду — спонтанність, креативність або обмеженість, посередність, вузькість інтересів.
П’ятифакторну модель підтвердили і психометричні дослідження. Її активно розробляють, тому що виділені фактори мають високу конвергентну валідність. Ця теорія ґрунтується на таких постулатах:
усіх дорослих людей можна охарактеризувати комбінацією особистісних рис, що впливають на думки, почуття і поведінку (про індивідуальність);
риси особистості є ендогенними базовими тенденціями (про походження);
риси розвиваються в дитинстві, остаточно формуються в дорослому віці і зберігають свою незмінність в адаптованих суб’єктів (про розвиток);
риси організовані ієрархічно, від вузьких і специфічних до широких, більш загальних диспозицій (про структуру).
За змістом і методологічно модель подібна до спеціальної теорії індивідуальності, яку розвивають у вітчизняній психологічній науці. Важливо усвідомлювати, що теорії рис — проміжний між типологічним та ідіографічним (клінічним) підхід до вивчення індивідуальності. Проте будь-яка теорія має свої обмеження евристичних можливостей. Тому, визначивши рису як ситуаційно стійкий прояв, слід і це твердження поставити під сумнів. Кеттел, усвідомлюючи складність прогнозування людської поведінки, пропонував використовувати для цього просте рівняння специфікації:
Я = Г(8.Р).
де Л — специфічна реакція людини у відповідь, 5 стимулююча ситуація, а Р — структура особистості.
Внесення поправок відображає принципову можливість виділення, вивчення, вимірювання і прогнозування рис особистості.
Для створення цілісної моделі особистості необхідне об’єднання обох тенденцій — «вертикальної» і «горизонтальної». Використання ієрархічної шкали
212
Формальні і змістові властивості індивідуальності
для вимірювання рис у цьому контексті дуже ефективне, але необхідно враховувати й горизонтальні тенденції, що позначають базові джерела класифікації. Вертикальні відносини між властивостями легко помітити лише у деяких випадках аналізу особистісних властивостей, закодованих у природній людській мові, а горизонтальні — очевидні для багатьох. Тому справою майбутнього є визначення в описі особистості граней, що належать до детальніших, індивідуалізо- ваніших, ніж п’ять базових факторів, ієрархічних рівнів.
На відміну від наголошування на проекції поведін- кових особливостей у лексичних закономірностях, у п’ятифакторній моделі враховують, що особистісні шкали розробляли для вимірювання найважливіших індивідуальних відмінностей, виявлених в особистісних теоріях. Автори психометричного підходу — сучасні американські психологи Р. МакКрей і П. Коста — наводять багато даних, що характеризують взаємозв’язки вимірювань ГРМ з найважливішими параметрами, загальними для багатьох особистісних шкал, що описують темпераментальні, еволюційні, психопатологічні, мотиваційні, міжособистісні характеристики на основі факторно-аналітичних, типологічних і крос- культурних моделей.
Отже, за результатами психометричного вивчення п’яти базових особистісних факторів можна дійти висновків, що усі досліджувані фактори мають високу конвергентну валідність, підтверджену великою кількістю експериментальних даних; кожний з п’яти факторів має глибоке концептуальне коріння в різних психологічних концепціях; позначені цими факторами риси перспективні для аналізу особистості.
Запитвння. Завдвння
Чим різняться типологічний та ідіографічний підходи 8 описі особистості? У чому полягають переваги і обмеження кожного з них?
Охарактеризуйте риси особистості і методи їх виокремлення.
Ідіографічний підхід до особистості
213
Чим відрізняються поняття інтроверсії — екстраверсії в теоріях Юнга і Айзенка?
Вкажіть загальні риси і диспозиції. Як вони співвідносяться з поняттям синтальності?
Як використовують близнюковий метод при вивченні впливу середовища і спадковості на прояв рис особистості?
У чому полягають сутність і методологічна основа п'ятифактор- ної моделі?
Охарактеризуйте психологічну сутність факторів першого і другого порядку в концепції Р.-Б. Кеттелв.
Розкрийте зміст поняття «рівень розвитку особистості» в психоаналітичній діагностиці.
Як пов'язані між собою тип характеру, рівень розвитку особистості і спосіб психологічного захисту в психоаналітичній діагностиці?
Доберіть власні життєві, літературні чи історичні ілюстрації до розглянутих типологій.
3.Диференціальна когнітологіяТисячоліттями філософія досліджувала пізнавальну й емоційну складові душі людини. Сучасна психологія примножила й уточнила знання про внутрішній світ особистості. Пізнавальну складову психіки людини — її здібності, можливості світосприйняття, відчуттів, зосередження уваги, феномени, якими опосередковують прийняття рішень, — вивчає когнітивна психологія. Диференціальна когнітологія зосереджується на дослідженні відмінностей у когнітивній сфері.
Диференціальна когнітологія як напрям диференціально- психологічних дослідженьКогнітивна психологія виникла у ПІТ А на початку 60-х років XX ст. як альтернатива біхевіоризму. Виокремлення її як самостійного напряму диференціально-психологічних досліджень було зумовлене необхідністю пояснити і обґрунтувати експериментально отриману когнітивною психологією інформацію про перебіг психічних процесів, опосередкованих пізнавальними
Диференцівльна когнітологія як напрям..
215
чинниками, з погляду індивідуальної специфіки їх організації і варіативності.
Диференціальна когнітологія (англ. со£піІіоп — знання) — напрям диференціально-психологічних досліджень, що аивчає феноменологію, детермінанти індивідуальних відмінностей у ког- нітивних процесах і розумовій діяльності людей, їх когнітиано-сти- льові характеристики та інтелектуальну ааріатианість.
Як розділ диференціальної психології, що вивчає відмінності між людьми в пізнавальній сфері, диференціальна когнітологія покликана виконати такі завдання:
розмежування понять усередині традиційно визначених конструктів. Простіше і методологічно коректніше використовувати концептуально цілісне поняття «перцептивні процеси*. Однак велике значення мають рівні, підструктури індивідуальності (сенсорний, перцеп- тивний, емоційний, особистісний, власне когнітивний). Орієнтири в емпірично суперечливих (як наслідок концептуальної заплутаності, а не експериментальної недбалості) гіпотезах і однорівневих теоретичних конструкціях визначити важко, тому диференціація семантичного простору, заданого певним конструктом, є першим етапом будь-якого диференціально-психологічного дослідження;
співвідношення рівнів аналізу когнітивних феноменів з метою пошуку конкретних механізмів, що продукують відмінності між людьми в пізнавальній сфері.
Диференціальна когнітологія вивчає індивідуальні відмінності сенсорних і сенсомоторннх реакцій, сприйняття, уяви, уваги, пам’яті, мислення тощо.
Диференціація сенсорнихі сенсомоторннх реакцій немовлятЕкспериментальні дослідження виявляють індивідуальні відмінності на ранніх стадіях людського онтогенезу, починаючи з первинних, нижніх, рівнів ієрархічної структури індивідуальності. Ці відмінності можна класифікувати, обравши критерієм:
особливості нервових процесів (психофізіологічний чинник);
установку або мотивованість (психологічний чинник);
216
Диференціальна когнітологія
— специфіку стилю або способу виконання спостереження (інструментальний, поведінковий чинник) та ін.
Багато психологів вважають, що первинні реакції немовлят, які характеризують їх інтраіндивідуальний розвиток, є недиференційованими. Однак на найрані- ших етапах життя міжіндивідуальні відмінності у сенсо- моторній сфері виявляються сильніше, ніж інтраіндиві- дуальні. Спричинено це недиференційованістю інтра- індивідуальних і більшою спадковою детермінацією спостережуваної варіативності міжіндивідуальних відмінностей. Ці висновки, підтверджені експериментально, спростовують уявлення, що немовлят неможливо відрізнити одне від одного. Проявляючи зачатки індивідуальності, діти вже у перші дні життя по-різному реагують на одні й ті самі подразники: гучний звук, яскраве світло або близький фізичний контакт.
На зміну- уявленню про аморфність, безформність первинної стаді7 взаємодії новонародженого із зовнішньою реальністю прийшло переконання, що людська істота із самого початку проявляє свою специфіку. Основою таких змін стали спростування припущення про те, що сенсорні здібності немовлят значно обмежені, а також отримання переконливих доказів вибіркового реагування немовлят на інформацію.
Дуже рано виявляються відмінності в сенсомоторній організації поведінковнх патернів.
Сенсомоторика (лат. вепвив — відчуття і тоїог — той, що рухає) — комплексна характеристика як здатність до рухової активності', що охоплює весь комплекс аналізаторних і рухових систем індивіде.
Різним типам малюків притаманні своєрідні комбінації видів активності. Одні немовлята, наприклад, мало сплять (37% спостережуваного часу), багато кричать (39%) і рідко тривожаться (4%), сильно реагують на стимуляцію в процесі вимірювання чутливості. Інші сплять багато (56% спостережуваного часу), мало кричать (17%), активно намагаються позбутися подразників, швидко занурюються в сон.
Вивчаючи моторику сплячих і несплячих новонароджених, американські дослідники (Т. Бразельтон) визначили характеристики, якими вони різняться. За спе-
Диференціальна когнітологія як напрям...
217
ціальною шкалою виокремили шість вимірів (станів свідомості), що охоплюють параметри моторики, інтенсивність проявів яких є основою відмінностей одного поведінкового патерну від іншого: глибокий сон (очі заплющені, дихання регулярне, рухи виникають тільки в разі потреби); активний сон (очі заплющені, дихання нерегулярне, легке сіпання тілом, без різких рухів); спокійне неспання (очі розплющені, рухи тіла невира- жені, дихання регулярне); активне неспання (очі розплющені, голова, кінцівки і тулуб у русі, нерегулярне дихання); нервозність (очі частково або повністю заплющені, періодично виникають схлипування, що супроводжуються нерегулярним диханням); плач (очі частково або повністю заплющені, сильні рухи тіла супроводжуються криком). Спостереження також підтвердили гіпотезу про те, що поведінку немовлят визначає широкий діапазон їх взаємодії з дорослими.
Специфіка активності немовлят виявляється і в особливостях організації ними фізичних контактів з предметами і людьми. Американські психологи (Г. Шаф- фер, П. Емерсон), вивчаючи реакції 37 новонароджених на фізичний контакт, виокремили немовлят, які прагнуть обіймів, одержують задоволення від близького фізичного контакту, і тих, що уникають обіймів, опираються контакту, виявляючи фізичне напруження. Подальше спостереження протягом перших двох років життя показало, що малюки виявляють відмінності в моторному розвитку: ті, що уникають обіймів, розвине- ніші, здатні сидіти без підтримки, стояти з опорою і повзати раніше, ніж охочіші до контактів їх ровесники.
Можливо, локус контролю (пошук підтримки або орієнтація на автономію) знаходиться в сенсомоторній сфері, що пізніше трансформується в особистісну рису і виявляється у різних формах на всіх рівнях індивідуальності, формується на основі схильності, властивої новонародженим.
Міжстатеві відмінності також виявляються в моторній сфері однорічних дітей: хлопчики більше часу витрачають на оволодіння видами активності, що супроводжуються проявом грубої моторики, дівчатка тонкої.
218
Диференціальна когнітологія
Для інтерпретації відмінностей у сенсомоторній сфері недостатньо орієнтуватися лише на чинники орга- нізмічного рівня — спадковість і дозрівання. Вплив найближчого соціального оточення також істотно по- знйчеється нй формуванні стилю моторної поведінки суб’єкта. Наприклад, вправи посилюють рефлекси немовлят, пов’язані з подальшими навичками ходьби.
Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активностіРухові реакції були предметом вивчення когнітив- ної психології з початку її становлення. Запропонована Ф. Гальтоном у 1869 р. гіпотеза про зв’язок психомоторного темпу з багатьма показниками властивостей нервової системи, темпераменту й особистості надалі отримала численні підтвердження.
Якщо розглядати психомоторику як сукупність свідомо виконуваних рухових дій, то психомоторний стиль характеризує індивідуальність з погляду її психомоторної експресивності — тілесної, невербальної вира- женості.
Психомоторний (грец. рвуеґіе — душа і лат. тоїог — той, що рухає) стиль — стійкий комплекс способів або прийомів здійснення суб'єктом різних форм моторної активності.
В організації психомоторного стилю розрізняють такі рівні: фізичний (розмір, швидкість, незграб- ність/плавність); фізіологічний (тонічні скорочення м’язів під час приймання поз, переважання спрямованих всередину або назовні рухів руки); кодування значень руху (частини комунікативного процесу) як наслідку індивідуальної або міжособистісної поведінки (експансивні, агресивні рухи, аутичні жести).
Американські психологи (Д. Кембелл і Д. Фіське) за допомогою факторного аналізу виявили міжіндивідуальну стійкість незалежних показників графомоторики (розмір, натиск, незграбність, протяжність) при виконанні різних завдань (копіювання, писання, малювання). Вони зробили висновок про незалежність виявленої стійкості показників від змісту і значення викону-
Диференціальна когнітологія як напрям..
219
ваних завдань. Американський психолог С. Стівенс зафіксував, що гіперкінетичні (надрухливі) діти завжди проявляють тенденцію працювати зі швидкістю, наближеною до можливої для них максимальної величини, і не здатні адаптуватися до зміни стимульної ситуації.
Не тільки психомоторику, а й організацію суб’єктивного сенсорного досвіду можна характеризувати шкалою «заниження—завищення*: у сприйнятті суб’єкта переважає тенденція применшувати або перебільшувати сприймане. Людей, що не проявляють цих тенденцій, називають «помірними». Діапазон реакцій — від крайнього применшення до крайнього перебільшення — є в цьому разі змінною перцептивного реагування.
Психомоторні стилі є предметом досліджень психологів, спрямованих на вивчення багатогранних виявів індивідуальних особливостей.
Індивідуальні параметри сприйняттяПершим етапом у вивченні відмінностей людських відчуттів і сприйняття були експерименти Ф. Гальтона, Дж.-М. Кеттела і Дж. Джилберта. Американський психолог Дж. Гібсон у 1941 р. запропонував розширене трактування поняття «патерн», що активно використовували в експериментах зі сприйняття. Проаналізувавши велику кількість досліджень, Дж. Гібсон зробив висновок про необхідність урахування стану суб’єкта, викликаного інструкцією, і впливу минулого досвіду на отримані результати. Це означало, що психологи усвідомлюють важливість урахування особистісної детермінанти при дослідженні психічних процесів, зокрема сприйняття, формування образу, які ще позначають термінами «перцепція*, «перцептивнийпроцес».
Сприйняття (образ сприйняття, перцептивний обрез) — суб’єкти вний образ предмета, явища або процесу, що безпосередньо впливає на аналізатор або систему аналізаторів.
Більшість виявлених відмінностей у способах сприйняття групуються навколо метапараметрів «глобальність — артикульованість», «широта вузькість*
220
Диференціальна когнітологія
та ін. (табл. 3.1.). Так, у тогочасних дослідженнях наголошувалося, що одній і тій самій групі випробовуваних властивий прояв синтетичності, суб’єктивізму, активності й упевненості. Концептуально експериментальні диференціально-психологічні дослідження сприйняття узагальнили в 50-ті роки XX ст. в межах «нового погляду» і «перцептивної установки».
Таблиця 3.1
Концепції типів сприйняття (зв О. Лібіним)
Вимірювання Інтерпретація Автори
1 2 3
Аналітичні (А) (деталізатори) — синтетичні (С) (інтегратори) А. проявляють тенденцію сприймати окремі частини об’єктів, зазнаючи труднощів у вичленуванні цілісної структури, і орієнтуються на відмінності;
С. сприймають явища як інтегроване ціле, виділяючи схожість між частинами Готшальд,
1914;
Роршах, 1921
Об’єктивісти
(0)-
суб’єктивісти
<С) 0. властиве стійке, вузько спрямоване і точне сприйняття;
С. — широке поле сприйняття із суб’єктивною інтерпретацією дійсності Алг’яп, 1948
Концептуальні («активні») (К) — перцептивні («пасивні») (П) К. працюють раціонально, формулюючи варіанти правильних рішень при виконанні класифікацій;
П. використовують метод проб і помилок, керуючись безпосереднім сприйняттям стимулу. Виявлено темпераменте ль ну і вікову детермінацію цих типів сприйняття Ганфман,
1941;
Внготський,
1922
Впевнені (В), або оцінювальні, — обережні (0), або неоціню- вальні В. одним узагальненням інформують про те, що сприймають, у т. ч. неіснуючі деталі;
0. дають докладні звіти про сприйняте, у т. ч. найдрібніші деталі Бартельт,
1932
Диференціальна когнітологія як напрям...
221
Закінчення таблиці 3.1
1 2 3
Дезінтегровані (Й тип) — інтегровані (Л-тип) Сприйняття 8-типу нестабільне, несистемне і не пов’язане прямо зі сприйманою реальністю; сприйняття Л-типу систематичне, логічне і реалістичне Джонс, 1938
Орієнтовані на колір (К) — орієнтовані на форму (Ф) К. віддають перевагу колірним ознакам як основі; Ф. — ознакам форми. Виявлений зв’язок Ф. із шизоїдними, а К. із циклоїдними рисами особистості Айзенк, 1947
Візуальні (В) — гаптичні (від грец. Ьаріі- коа — дотиковий)
(П В. будують інтерпретацію, спираючись на зорові образи;
Г. віддають перевагу дотиково-кінестетичному каналу інформації Ловнфельд,
1945
Представники «нового погляду* зосередилися на співвідношенні мотиваційних і перцептивних чинників при вивченні індивідуальних відмінностей. У Бру- клінському коледжі Нью-Йорка під керівництвом Соло- мона Аша (1907—1996) і Германа Віткіна (1916—1979) було реалізовано дослідницьку програму, підсумком якої стала книга «Особистість через сприйняття». У процесі реалізації її було зафіксовано індивідуальні відмінності у здатності студентів коледжу правильно встановлювати вертикальну позицію в спеціальній тестовій ситуації зі спотворенням зорового сприйняття, а також в умінні виділяти просту фігуру зі складного геометричного фону у перцептивних завданнях. Отриманий параметр перцептивної полезалежності — полене- залежності був проявом на рівні сприйняття наскрізної стильової характеристики, що відображається на ког- нітивному рівні, у стилі спілкування, міжособистісній взаємодії.
222
Диференціальна когнітологія
Згідно з теоретичними і експериментальними дослідженнями представників напряму «перцептивна установка» Дж. Клейна і співробітників Меннін- герського фонду, індивідуальне сприйняття визначається адаптивними властивостями. Наголошуючи на психоаналітичному контексті розгляду проблеми, Дж. Клейн вказував: «Ми вивчаємо Его, коли аналізуємо особистісні характеристики способів сприйняття, а набір перцептивних установок є частиною цілісної системи его-контролю». Надалі поняття «перцептивна установка» замінив термін «его-контроль», тому дослідники Меннінгерської школи стали використовувати дещо видозмінене поняття «когнітивний контроль».
Дж. Клейн описав три патерни, пізніше названі когні- тивними контролями, хоча точніше було б назвати їх пер- цептивними контролями:
згладжування — загострення (сприйняття суб’єктом дійсності узагальнено або фіксація окремих її елементів);
установка на опір або прийняття нестабільності (толерантність до нереального досвіду);
фізіогномічність (образність) — буквальність (фіксація на власних образах, викликаних дійсністю, або на її об’єктивній реальності).
Результати, отримані в процесі розвитку цих двох напрямів експериментальної психології сприйняття, викликали бурхливу ланцюгову реакцію в наукових дослідженнях. Два класи нових змінних — перцеп- тивні стилі і перцептивні контролі — швидко змінили своє концептуальне забарвлення («перцептивні») і почали фігурувати як «когнітивні». Практично відразу виникла ідея (надалі експериментально підтверджена) про те, що відкриті параметри перцептив- ного стилю (способу організації суб’єктом свого сприйняття) є частиною складнішого синдрому індивідуальних властивостей, що охоплює когнітивні, емоційні, мотиваційні й особистісні змінні, а також характеристики соціально-психологічної (міжособи- стісної) взаємодії.
Диференціальна когнітологія як напрям...
223
Диференціація уявлень і уявиНе обмежившись дослідженням території первинних психічних образів (відчуттів і сприйняттів), диференціально-психологічний аналіз став методом пізнання специфіки вторинних образів: характеристик уявлень і уяви, у т. ч. марень, мрій, фантазій. Уже в няйяягальні- шій здатності суб’єкта продукувати образи виявляється широкий діапазон індивідуальних відмінностей.
Уявлення — наочний образ предмета, явища, події, що виникає на основі минулого досвіду (відчуттів і сприйняттів) шляхом його відтворення в пам'яті або уяві.
У зв’язку з цим розрізняють уявлення пам’яті та уявлення уяви. Оскільки уявлення виникають за відсутності об’єктів, що їх стосуються, вони зазвичай менш яскраві і детальні, ніж сприйняття, але більш схематизовані й узагальнені: у них відображаються найхарактерніші наочні особливості, властиві класу схожих об’єктів. Ступінь узагальнення в уявленні може бути різним, тому розрізняють одиничні і загальні уявлення: одиничні уявлення індивідуальніші і конкретніші за наочністю, ніж загальні, але в одиничних міститься узагальнення, оскільки вони є підсумовуванням образів багатьох сприйняттів окремих об’єктів.
В образній сфері є відмінності у домінуванні образів певної модальності і у мисленнєвому оперуванні образами.
Про індивідуальні особливості формування образів певної модальності свідчать дані, наведені у табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Індивідуальна вірогідність переважанни образівконкретної модальності
% людей Переважні
образи % людей Переважні
образи
97 зорові 67 смакові
93 слухові 66 нюхові
75 кінестетичні 54 больові
70 дотикові 43 температурні
224
Диференціальна когніюлогія
Спосіб отримання інформації людиною, що є основою продукування образів, визначають багато сенсор- но-перцептивних модальностей. Добре досліджено три їх типи: дотикові (дотиково-кінестетичні), зорові і вербальні (аудіомоторні). Протиставлення «дотик — зір» ґрунтується на фундаментальній відмінності у контактно-фізичному і просторово-символічному способах маніпулювання інформацією. Проте дані про відмінності, обумовлені перевагою у використанні дотикових або зорових образів, поки що недостатньо досліджені.
Дихотомія «візуалізатори» — «вербалізатори» досліджена краще. «Візуалізатори» кодують інформацію безпосередньо через органи чуття, а «вербалізатори» — через різні форми символічно-смислового кодування, вербалізуючи матеріал будь-якого типу. Жінки більше схильні до «візуалізації», що деякі психологи пов’язують з відмінностями в активності півкуль мозку, а отже — у пізнавальних стратегіях.
При мисленнєвому оперуванні образами виникають відмінності, пов’язані з елементами образів, що викликають труднощі при пригадуванні, — одні насилу пригадують рухомі сцени та об’єкти, інші — кольори. Відмінності виявляються в яскравості — чіткості образів, легкості і швидкості їх формування, зміни і руйнування.
Предметом диференціального аналізу є також уява як процес створення образів тих явищ, які не сприймаються у певний момент.
Уява — універсальна людська здатність до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом перероблення змісту практичного, чуттєвого, інтелектуального і емоційно-смислового досвіду суб'єкта.
Форми уяви намагався виявити ще Ф. Гальтон. Сучасні дослідники активно вивчають марення і мрії. Виявляється, особи, яких можна назвати «мрійниками», добре усвідомлюють себе, пам’ятають свої нічні бачення, менше пригнічують свої думки, виразніше уявляють те, що їх турбує, і з бажанням повідомляють про це.
Американський психолог Джордж Сінгер (нар. 1922) у 1966 р. на основі факторного аналізу даних виявив сім патернів, що характеризують індивідуальні відмінності у сфері вторинних уявлень — марень.
Диференціальна когнітологія як напрям..,
225
Перші два фактори відображали частоту (схильність мати часто різні марення або рідко лише деякі) і задоволення (сприйняття марень як нормальної частини свого життя, визнання способом, що допомагає розв’язувати деякі проблеми). Решта факторів була пов’язана зі змістом марень самозвинувачення (теми провини, мук совісті, депресії властиві людям з високими показниками за цим фактором); невротичного самозаглиблення (надмірна увага до характеристик і реакцій власного тіла, пов’язана з тривожністю); химерності (наприклад, чиясь голова, що пливе в космічному просторі); калейдоскопічності (потік фрагментарних шматочків образів, що «проходить крізь свідомість» (характерно для людей, які легко відволікаються, нудьгують)); реалістичності (позитивно корелює з емоційною стабільністю і допитливістю стосовно фізичного світу; сприятливо впливає на процес планування і наукового аналізу).
Загалом пізнання й аналіз вторинних уявлень допомагають різнобічніше побачити, збагнути індивідуальні особливості і відмінності, вибудувати стратегію поведінки в конкретних ситуаціях.
Індивідуальні особливості уваги і пам’ятіУвага як один із центральних психічних процесів, пов’язаний зі здатністю суб’єкта зосереджувати свою активність на реальному або уявному об’єкті у певний момент часу, також є предметом диференціальної когні- тології.
Увага — процес і стан налаштування суб’єкта на сприйняття пріоритетної інформації і виконання поставлених завдань.
Особливості уваги пов’язують зі специфікою стратегій сприймання і перероблення інформації. Наприклад, параметр «широта сканування» (широта або вузькість перцептивного поля) свідчить про ступінь фокусування уваги, що оцінюється за частотою і систематичністю центрації на значущих елементах зображення порівняно з рештою поля. Для його виявлення використовують тести на візуальне оцінювання розмірів об єкта стосовно еталона.
8 Диференціальна пснхологія
226
Диференціальна когнітологія
Сучасний американський психолог Дж. Блок, який досліджував дітей, пов’язує індивідуальні особливості уваги з проникливістю перцептивного апарату дитини. Високий рівень проникливості зумовлений широким фокусом уваги, що не дає змоги помічати тонкі відмінності, тому схожості досягають за рахунок «розмивання» стандарту. За низького рівня проникливості вузький фокус уваги забезпечує чутливість до невеликих відмінностей між об’єктами, точність у дотриманні стандарту.
Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну й післядовільну (табл. 3.3). Мимовільна увага — це зосередження свідомості людини на об’єкті, зумовлене його особливостями як подразника. Вона є первинним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку, основою для виникнення і розвитку характернішої для людини довільної уваги, яку особистість свідомо спрямовує, регулює. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їх досягненні.
Таблиця 3.3
Види уваги та їх порівняльні характеристики
Вид уваги Умови ви ник всніїя Основні
характеристики Механізми
і 2 3 4
Мимо
вільна Дія сильного, контрастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію Мимовільність,
легкість
виникнення
і переключення Орієнтувальний рефлекс, або домінанта, яка характеризує більш або менш стійкий інтерес особистості
Довільна Постановка
(прийняття)
завдання Спрямованість відповідно до завдання, потребує вольових зусиль, утомлює Провідна роль другої сигнальної системи
Після
довільне Входження в діяльність і викликаний у зв’язку 3 цим інтерес Зберігається
цілеспря
мованість,
знімається
напруженість Домінанта, яка характеризує зацікавленість, ЩО виникла у процесі діяльності^
Диференціальна когнітологія як напрям...
227
Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовних зв'язків. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотивації діяльності. Беручись до виконання нової роботи, розв’язування практичного завдання, написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності.
Післядовільна увага не потребує вольових зусиль. Вона цілеспрямована і зумовлена зацікавленням. Її виникнення збільшує тривалість зосередження на діяльності та її продуктивність, зменшує втомлюваність.
Експериментально увагу вивчали в межах функціоналізму — напряму, предметом дослідження якого були функції психічних процесів, свідомості і поведінки, а також використання даних психології на практиці.
Для диференціальної когнітології важливий опис функцій уваги, які вказують на її місце і роль в пізнавальній сфері індивіда. Функціональну теорію уваги сформулював В. Джеме, висловивши ідею про селективність уваги. Увага відображає спрямованість складної діяльності особистості, і саме в ній втілюється ставлення суб’єкта до об’єкта. Увазі властива вибіркова спрямованість свідомості на певний предмет. 0. Лурія охарактеризував такі важливі функцї уваги, як відбір найістотніших подразників і відволікання від сторонніх, побічних подразників (або звуження поля подразників, що діють на людину та регулювання психічних (інформаційних) процесів і діяльності. Селективність (вибірковість) пізнавальних процесів є однією з центральних проблем у сучасних дослідженнях диференціальної когнітології.
Індивідуальна специфіка організації уваги неминуче позначається на пам’яті.
Пам'ять — здатність живої системи фіксувати факт взаємодії з середовищем (зовнішнім чи внутрішнім), зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду і використовувати його в поведінці.
Відмінності в пам’яті, виявлені експериментальним шляхом, відповідають висновкам «ннївних психологів* про «довгу* і «коротку* пам’ять.
228
Диференціальна когнітологія
Особливості пам’яті пов’язані з характеристиками уявлень. Наприклад, ефективність запам’ятовування зумовлена здатністю до формування образів. Люди з високорозвиненою образною здатністю зазвичай повільніше заучують вербальний матеріал, особливо абстрактну інформацію, гірше його відтворюють, а схильні до відтворення яскравих образів показують вищі результати в мимовільному запам’ятовуванні.
Люди різняться за автобіографічною пам'яттю — пам’яттю про інформацію, що стосується Я.
Важливою змінною в дослідженнях пам’яті є вік. Американський дослідник Д. Рубін дійшов висновку, що у кожної людини є свій період дитячої амнезії (ослаблення, втрата пам’яті) перших років життя. З віком діапазон утримання подій у пам’яті збільшується. Урахування цих закономірностей дало змогу зробити висновок про те, що в останні 20—ЗО років життя людина краще зберігає спогади.
Отже, формально увага проявляється під час аналізу відчуттів і сприймань. Її можна трактувати як особливий стан свідомості, за якого найчіткіше сприймаються і фіксуються в пам’яті суб’єкта зовнішні об’єкти. Пам’ять є не тільки когнітивною функцією і процесом, а й містком, що пов’язує події минулого, теперішнього і майбутнього в єдине ціле, забезпечуючи гармонійну цілісність особистості.
Стильові характеристики мисленняОднією з основних тем дослідження диференціальної когнітології є відмінності у понятійному мисленні. Традиційно ці дослідження ґрунтуються на використанні конструкта «когнітивний стиль», однак мають набагато ширший загальнопсихологічний контекст.
Мислення — пізнавальний психічний процес відображення дійсності, вища форма творчої активності людини, здатність до оперування інформацією.
Організація понятійного процесу ґрунтується на операціях розмежування і визначення співвідношення рівнів значення. Наприклад, дитячий крик має
Диференціальна ногнітологія як напрям.
229
абсолютно різне значення у віці трьох і дванадцяти місяців. Із виникненням у дитини проблисків мислення її здатність виявляти значення в навколишньому світі й у власних реакціях стає запорукою якісного розвитку.
Аналіз формування понять і операції за значущими ознаками здійснюють зазвичай за допомогою методу класифікації. Важливо врахувати, які ознаки використовують при визначенні значення як класифікаційної основи — перцептивні чи функціональні. Широко досліджені такі основні вимірювання, пов’язані з індиві дуальною варіативністю в операціях із значеннями:
«абстрактність — конкретність». Виявляється у специфіці формування понять. При цьому передбачають: чим конкретніша структура, тим більше вона залежить від фізичних атрибутів (перцептнвних ознак, що виділя ються) активуючого стимулу. Особистість абстрактного типу використовує більше інформації і стратегій для подолання проблем, що постають перед нею;
«концептуальна інтегрованість». Постає як схнль- вість до співвідношення частин (понять) одне з одною і з попередніми концептуальними стандартами. Емпірично розрізняють стратегії продукування і комбіну вання понять;
«величина діапазону когштивної еквівалентності». Характеризує стратегію мислення суб’єкта залежно від кількості понять, які він використовує для розв’язання завдань, формування категорій у процесі узагальнення. Під час сортування понять «аналітики», наділені вузьким діапазоном когнітнвної еквівалентності, виокремлюють багато груп, орієнтуючись на різноманіття, а «синтетики», орієнтуючись на схожість. меншу. Є дані про зв’язок цих стратегій мислення з різнорівневнмн параметрами індивідуальності. «Аналітики» переоцінюють фізичний інтервал часу, акцентують емоціогенні властивості об’єкта, характеризуються лівопівкульним переважанням активації в потиличних ділянках (за даними ЕЕГ). «Синтетики» більше схильні до гніву, а не страху, завуальовують емоціогенні властивості об’єкта, прагнуть до огляду, систематизації і компонування даних;
230
Диференціальна когнітологія
«ригідність — лабільність» пізнавального контролю. Оцінюють з погляду ефективності подолання стереотипу і за швидкістю, точністю виконання критичного завдання. Вона також характеризує стійкість індивіда до перешкод у процесі переключення на інші види і способи діяльності відповідно до об’єктивних вимог;
«вузькість — широта категоризації». Описує індивідуальні відмінності в класифікаційних стратегіях. Для визначення ступеня вираженості цього стильового параметра використовують вільне сортування об’єктів (суб’єкт сам визначає підстави для класифікації) на основі схожості. Надання переваги великій кількості груп з маленькою кількістю об’єктів у кожній відображає вузьку категоризацію; надання переваги малій кількості груп з великою кількістю об’єктів у кожній з них є індикатором широти категоризації. Також використовують велику кількість завдань, у яких суб’єкт повинен утворювати групи на основі певної категорії.
Відмінності в пізнавальній сфері вивчають як формальні процеси — пізнавальні стратегії сприймання й оброблення інформації — і як змістові процеси, коли дослідника цікавить феномен, відображений у певному процесі.
Запитання. Зввдання
Охарактеризуйте зміст і визначте детермінанти відмінностей сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят.
У яких видах активності суб'єкта найчіткіше проявляються індивідуальні відмінності психомоторних стилів?
Розкрийте психологічний зміст перцептивних контролів і стилів.
Поясніть, чому уявлення є детермінантами відмінностей в образній сфері людей.
У чому проявляються диференцівльні характеристики уяви?
З ясуйте психологічний зміст типів уваги і пам'яті.
Як проявляється індивідуальна варіативність в операціях зі значеннями?
Укажіть детермінанти індивідуальних відмінностей у мисленні.
Диференціальна психологія здібностей
231
Диференціальна психологія здібностейЗдібності пронизують усі рівні індивідуальності, взаємодіючи з іншими якостями, оскільки мають комплексну природу. Вони перебувають у постійній динаміці. Не можна вести мову про наявність здібностей, поки вони не проявилися, і не можна вважати їх остаточно сформованими. Вони історичні й відповідають запитам культурної практики: абсолютний слух у дитини не виявляється, поки перед нею не постане завдання розпізнавати звуки за висотою. Поява нових видів професійної діяльності також допомагає викристалізуватися новим здібностям — економічним, до програмування тощо.
Сутність і характеристики здібностейЗагальна характеристика здібностей ґрунтується на таких положеннях: здібності відрізняють одну людину від іншої; на відміну від дефектів, вони забезпечують успіх у діяльності; здібності не можна зводити до знань, умінь і навичок.
Здібності — індивідуально-психологічні особливості особистості. як і є умовою успішного виконання певної продуктивної діяльності, не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують легкість і швидкість їх засвоєння та набуття.
У сучасній психології здібностей сформувалися предметні галузі: психогенетика здібностей, психофізіологія здібностей, загальна психологія здібностей, диференціальна психологія здібностей і психодіагностика здібностей, здібності і діяльність, розвиток здібностей, соціальна психологія здібностей, «повсякденна психологія» здібностей («імпліцитні теорії»).
Вивчення здібностей відбувається на основі таких підходів:
теорії спадковості. їх представники тлумачать здібності як біологічно детерміновані явища, розвиток і прояв яких залежить від ус мов. ого генофонду. Цієї
232
Диференціальна когнітологія
позиції дотримувався Гальтон, обґрунтувавши успадко- ваність таланту за даними енциклопедичних словників і досліджень генеалогії відомих людей;
теорія набутих здібностей. Один із її фундаторів,
філософ Клод Гельвецій (17151751), ще у XVIII ст.
стверджував, що геніальність будь-якого рівня можна виховати. Надалі вважали, що здібності складаються з уроджених програм і працездатності;
підхід, що утверджував діалектику вродженого і набутого в здібностях. Розвивався переважно у радянській психології. Основний його постулат — вродженими можуть бути лише анатомо-фізіологічні особливості, а самі здібності є результатом становлення. Здібності формуються у діяльності і тому залежать від її змісту, від спілкування з дорослими, що задають дитині еталони дій і досягнень. На цій підставі П. Галь- перін припускав, що здібності є результатом інтеріоризації. Б. Теплов стверджував, що можна виховати музичні здібності дуже високого рівня, але погоджувався зі своїми опонентами, що здібності загалом соціальні, а задатки тільки успадковуються, отже вони є індивідними характеристиками.
Здібності описують за допомогою відповідних характеристик. Вони наділені якістю (визначають ту діяльність, якій вони сприяють) і кількістю (ступенем вира- женості). За якістю найчастіше виокремлюють: загальні здібності — систему індивідуально-вольових якостей особистості, які забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності; спеціальні (окремі) — систему властивостей особистості, що допомагають досягти високих результатів у спеціальній галузі діяльності (музичній, сценічній, математичній). Дослідників особливо цікавлять такі загальні здібності, як інтелект, креативність, научуваність.
Кількісні характеристики здібностей проявляються у ступені їх вираженості, їх вимірюють за допомогою спеціальних вправ і тестів, послуговуючись певними критеріями. Наприклад, кількісну характеристику сформованості здібності до читання першокласників
Диференціальна психологія здібностей
233
перевіряють за критерієм швидкості — кількість слів за хвилину; кількісним показником розвитку інтелектуальних здібностей є показник 10, який визначають за спеціальним тестом.
Здібності класифікують за різними критеріями. За видом психічних функціональних систем їх поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенційні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за основним видом діяльності — на наукові (математичні, лінгвістичні та ін.), творчі (музичні, літературні, художні), інженерні тощо.
У структурі здібностей важливу роль відіграють опорні властивості, без яких прояв здібностей узагалі неможливий (наприклад, для образотворчої діяльності це чутливість зорового аналізатора, сенсомоторні якості, образна пам’ять), і провідні властивості, які встановлюють верхню межу розвитку здібностей (творчо уява). Складовою структури здібностей є задатки, о також операції, за допомогою яких здібності реалізуються.
В особливо сприятливі сензитиені періоди — періоди розвитку певних психічних функцій (сприйняття форми, звукової складової мови тощо) — задатки можуть розкритися яскравіше. Музичні, математичні здібності зазвичай виявляються до 5 років, коли активно розвиваються слух і музична пам’ять дитини, а лінгвістичні або образотворчі — дещо пізніше.
Здібності також можуть проявлятися на репродуктивному рівні, коли людина демонструє лише те, чого її навчили, і продуктивному рівні створення чогось суб’єктивно або об’єктивно нового завдяки таланту, геніальності.
Отже, здібності мають синтетичний характер природний і соціальний, наділені складною комплексною структурою, завдяки якій набувають можливості компенсації. Відносна нерозвиненість якоїсь здібності не виключає успішності оволодіння діяльністю загалом. І навпаки — наявність ізольованої здібності не гарантує успішності. Здібності співіснують, взаємодіють і сприяють появі обдарованості.
234
Диференціальна ногнітологія
Історія досліджень і розвиток проблематикипсихології здібностейУсі основні галузі сучасної фундаментальної психології виникли наприкінці XIX ст.: експериментальна психологія пізнавальних процесів (Г. Фехнер, Г. Гельмгольц, І. Мюллер), диференціальна психологія (Ф. Гальтон, Дж.-М. Кеттел), соціальна психологія (Е. Дюркгейм, В. Вундт та ін.)- Диференціальну психологію здібностей і психодіагностику застосував Ф. Гальтон. Він став основоположником емпіричного підходу до розв’язання проблеми здібностей, обдарованості, таланту, запропонував основні методи і методики, якими дослідники користуються і донині. У його працях викристалізувалися основні завдання диференціальної психології, психодіагностики і психології розвитку.
Гальтон намагався пояснити індивідуальні відмінності між людьми впливом спадковості, вважав, що здібності і талант успадковуються, методом близнюків вивчав вплив спадковості і середовища. За його припущеннями, ключові індивідуальні відмінності — «базові вимірювання» — фіксуються в мові, і аналіз повсякденної мови може дати інформацію про найзна- чущіші психологічні особливості людей. У співпраці з математиком Ч. Пірсоном Гальтон розробив основи кореляційного аналізу. Він став основоположником євгеніки (грец. еи — добре і £епоз — рід) — напряму генетики, що ставить завдання поліпшення біологічних властивостей людини шляхом штучного добору. Однак емпіричні результати досліджень не завжди підтверджували теоретичні припущення Гальтона, який був переконаний, що представники соціальної еліти біологічно й інтелектуально перевершують представників соціальних низів, а жінки — менш талановиті і розумні, ніж чоловіки.
Ф. Гальтон дійшов висновку, що вимірювання в психології можливе тільки на основі зіставлення розкиду значень вимірюваних змінних, оскільки в «психологічній лінійці» немає ні абсолютної одиниці вимірювання, ні нуля. Він сформулював гіпотезу про зв’язок
Диференціальна психологія здібностей
235
інтенсивності психічної властивості з імовірністю її вияву, заклавши основи психометрики. Його послідовники створили ефективні і точні засоби вимірювання різноманітних здібностей. Суттю новостворених теоретичних концепцій стало твердження, що майже всі здібності концентровано проявляються в одній інтегральній характеристиці — інтелекті, а найефективнішим методом дослідження здібностей є тест.
В. Штерн довів, що існує не тільки загальна для всіх дітей певного віку нормативність у розвитку здібностей, а й нормативність індивідуальна, що характеризує конкретну дитину. Він також став ініціатором експериментального дослідження мислення, мови і мовлення дітей, розробив методи тестування розвитку мислення, удосконалив способи вимірювання інтелекту дітей, які створив А. Біне, запропонувавши вимірювати не розумовий вік, а коефіцієнт розумового розвитку (1<і).
Досліджував здібності швейцарський психолог Жан Піаже (1896—1980). Він брав участь у розробленні шкал вимірювання інтелекту, сформулював основи концепції когнітивного розвитку дітей, який розглядав як поступальний поетапний процес. Також створив концепцію стадіального розвитку інтелекту, виділивши в ньому періоди: сенсомоторного інтелекту (до 2 років); «конкретних* операцій (до 12 років) з підперіодом доопераційного інтелекту (до 6—7 років); формування «формальних* операцій (приблизно до 15 років). При цьому розумові дії він трактував як продукт інтеріоризації спочатку зовнішніх (практичних) дій у внутрішні (розумові) дії. Піаже дійшов висновку, що етапи психічного розвитку є етапами розвитку інтелекту.
До вивчення здібностей долучився і психофізіолог В. Теплов, запропонувавши теорію здібностей і обдарованості. Здібності він розглядав у розрізі індивідуально- психологічних відмінностей. Досліджуючи музичні здібності, він дійшов висновку, що саме якісний бік здібностей має найважливіше значення, хоча не ігнорував і кількісного підходу до індивідуальних достоїнств. Виступав проти ранжування людей за здібностями, наголошуючи на великому значенні індивідуально-типової своєрідності здібностей.
236
Диференціальна когнітологія
На основі вивчення опосередкованої залежності розвитку здібностей від природних задатків Теплов довів, що не буває здібностей, які не розвивалися б у процесі виховання і навчання.
Б. Теплов детально розробив проблему співвідношення більш загальних і більш спеціальних здібностей, стверджуючи, що спеціальні здібності істотно залежать від особливостей інтелекту та інших властивостей особистості. У працях «Психологія музичних здібностей» і «Розум полководця» проаналізував конкретні види діяльності, дійшовши таких висновків: здібності можна виявити тільки на основі аналізу особливостей діяльності; успішність діяльності залежить від комплексу здібностей; можлива в широких межах компенсація одних здібностей іншими. Ці положення стали основою багатьох праць із диференціальної психології здібностей.
Загалом диференціальна психологія здібностей переймається дослідженням таких проблем:
розвиток здібностей і їх детермінанти. Основною ланкою в детермінації здібностей є співвідношення спадковості і середовища;
взаємозв’язок спеціальних і загальних здібностей;
створення методів вимірювання здібностей, у широкому сенсі — методів вимірювання психічних властивостей індивідуальності. Гальтон вважав, що тести сенсорного розрізнення можуть посприяти вимірюванню інтелекту людини, оскільки поле, в якому діють інтелект і розум, тим ширше, чим краще органи чуття реагують на зовнішні подразники. Помітивши порушення здатності розрізняти тепло, біль, холод при ідіотії, він переконався, що за сенсорною роз- різнювальною чутливістю (диференціальний поріг чутливості) можна визначити інтелектуальну обдарованість;
взаємозв язки здібностей і діяльності.
Ізоморфізм (взаємодоповнюваність) здібностей і діяльності, що зводиться до формули «здібностей стільки, скільки видів діяльності», науково некоректний. Інші варіанти, передусім уявлення про складні
Диференціальна психологія здібностей
237
зв’язки здібностей і видів діяльності, науково обґрун- тованіші.
Гальтон не досліджував впливу соціальних умов на розвиток здібностей. Цю прогалину заповнили інші дослідники. Основні проблеми сучасних студій: вплив мікро-, мезо- і макроспільнот, у які включена особистість, на розвиток її здібностей: зв’язок між формуванням здібностей і зміною соціальних ролей (і навпаки): вплив оцінних нормативів і громадської думки, а також різних форм заохочення на розвиток здібностей; вивчення престижу здібностей, який формують засоби масової інформації.
Основним завданням соціальної психології є дослідження взаємозв'язків «суспільна потреба в певних здібностях — умови для їх розвитку — реальний розвиток здібностей». Суспільство (а точніше — його інститути) може у кращому разі стати сприйнятливим до певних ідей і планів, але ніяк не формувати вимоги.
Зв’язок здібностей із їх задатками і обдарованістюЗадатки як психофізіологічна основа здібностей детерміновані властивостями нервової системи. Сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів, сприяючи комунікативним і вольовим якостям, поліпшують діяльність, де ці якості необхідні, а слабка (чутлива) нервова система сприятлива для занять мистецтвами. Задатки виявляються у схильностях до певного виду діяльності, підвищеній допитливості, пов’язуючи здібності і темперамент.
Задатки здібностей — генетично детерміновані анатомо-фізіоло- гічні особливості мозку і нервової системи, що є індивідуально- природною передумовою формування і розвитку здібностей.
Будучи лише однією з умов формування здібностей, задатки не зумовлюють їх автоматичного розвитку. Задатками загальних і спеціальних здібностей можуть бути:
властивості нервової системи (передусім ті, що характеризують роботу різних аналізаторів, ділянок кори великих півкуль), від яких залежить шв кість
238
Диференціальна когнітологів
утворення тимчасових нервових зв’язків, їх міцність, легкість диференціювань, сила зосередженої уваги, розумова працездатність тощо;
індивідуальні особливості будови аналізаторів, окремих ділянок кори головного мозку тощо.
Дані сучасних психогенетичних досліджень свідчать, що здібності, вимірювані тестами, мають більший коефіцієнт спадкової детермінації, ніж їх передбачувані психофізіологічні задатки — властивості нервової системи.
Успішність діяльності обумовлюють мотивація, осо- бистісні властивості, що спонукало деяких дослідників зарахувати до здібностей властивості психіки, які визначають успіх у конкретній діяльності. Проте Б. Теплов стверджував, що, крім успіху в діяльності, здібність детермінує швидкість і легкість оволодіння діяльністю. Тому швидкість навчання може залежати від мотивації, але відчуття легкості при навчанні («суб’єктивна ціна») радше обернено пропорційне до мотиваційної напруги.
Отже, що розвинутіша в людини здібність, то успішніше вона виконує певну діяльність, швидше її опановує. А процес оволодіння діяльністю і сама діяльність даються їй суб’єктивно легше, ніж навчання або робота в галузі, до якої вона не має здібності. Цій формулі здібності можна надати об’єктивну форму:
здібність- пРодУктивтсть «ціна»
або суб’єктивну форму:
здібність = ІСП-ІЦІНІСТЬ.
трудність
Вивчаючи здібності, В. Шадриков дійшов висновку, що поняття «здібність» є психологічною конкретизацією категорії «властивість». Найзагальніше описує психологічну реальність психічна функціональна система, процес функціонування якої забезпечує досягнення певного корисного результату. На цій підставі здібності можна розглядати як властивості функцій-
Диференціальна психологія здібностей
239
нальних систем, що реалізують окремі психічні функції, мають індивідуальний ступінь вираження, що виявляється в успішності і якісній своєрідності засвоєння і реалізації цих функцій. Індивідуальний ступінь вира- женості здібностей можна визначити і за параметрами, що характеризують діяльність: продуктивність, якість і надійність (функції).
Оскільки будь-який психічний процес (у т. ч. пізнавальний) є часовою характеристикою функціонування відповідної системи, В. Шадриков виокремив здібності мислительні, перцептивні, мнемічні тощо. Здібності, на його думку, є загальними в сенсі спорідненості з конкретними видами діяльності: не існує кулінарних, музичних, педагогічних тощо здібностей. Він запровадив поняття «загальна обдарованість» на означення здатності до різних видів діяльності, поєднання здібностей.
Розрізняючи спеціальні і загальні здібності, Д. Зава- лішина пов’язує загальні здібності з загальними умовами провідних форм людської діяльності, а спеціальні — з окремими видами діяльності, структуруючи здібності не за видами психічних функціональних систем, а за видами діяльності.
Логічно припустити, що здібності пов’язані з загальними аспектами функціонування психіки, які виявляються в загальних формах зовнішньої активності (поведінки) людини. На основі трьох функцій психіки (комунікативної, регуляторної, пізнавальної) Б. Попов розрізняє комунікативні, регуляторні і пізнавальні здібності.
Основні концепції здібностей безпосередньо пов’язані з методами їх діагностики. Факторно-аналітичні концепції загальних здібностей ґрунтуються на даних статистичної обробки результатів масового тестування учнів і представників різних професій. Більшість емпіричних досліджень спрямовані на виявлення загальних здібностей, від рівня розвитку яких залежить успішність діяльності. Набула популярності теорія інтелектуального порогу, відповідно до якої для успішного оволодіння кожною діяльністю необхідний певний рівень інтелекту, а подальший успіх зумовлений іншими індивідуально-психологічними особливостями.
240
Диференціальна когнітологія
Результати психогенетичних досліджень свідчать про високий рівень успадкування загального інтелекту і деяких спеціальних здібностей, зокрема математичних. Креативнїсть, імовірно, більше залежить від впливу соціального мікросередовища. Існують теорії, що спираються на середовищний підхід до розвитку здібностей (теорія інтелектуального клімату сім’ї).
Високий рівень розвитку загальних або спеціальних здібностей характеризують як загальну або спеціальну обдарованість.
Загальна обдарованість — рівень розвитку загальних здібностей, що визначає діапазон діяльностей, у яких людина може
досягти великих успіхів.
Якщо розглядати її тільки в кількісному контексті, то втрачається якісна, змістова сутність обдарованості як психічної реальності. Загальна обдарованість є основою розвитку спеціальних здібностей, але не залежить від них.
Припущення про існування загальної обдарованості висунув у середині XIX ст. Ф. Гальтон. У 1929 р.
Ч.Спірмен запропонував двофакторну теорію інтелекту, яка пояснювала високі кореляції різнорідних тестів наявністю загального чинника розумової енергії. Безліч спеціальних чинників визначає успішність виконання конкретного тесту. Щодо цього тривалий час дискутували прихильники теорії множинності первинних здібностей (Е. Торндайк, Л. Терстоун) і теорії «загального фактора» (Г. Айзенк, С. Берт та ін.). Нині утвердилось уявлення про наявність інтелектуальної і творчої загальної обдарованості.
У результаті факторно-аналітичних досліджень виявлено незалежні типи художньої і практичної обдарованості. Ознаки цих типів поєднують люди, наділені нау ковою обдарованістю.
У наукових джерелах поширені такі тлумачення обдарованисті:
— якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність діяльності. Брак окремих здібностей компенсується переважальним розвитком інших;
загальні здібності, що зумовлюють можливості людини, рівень і своєрідність її діяльності;
Диференціальна психологія здібностей
241
розумовий потенціал (інтелект); цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання;
сукупність задатків, природних даних; характеристика ступеня вираженості і своєрідності природних передумов здібностей;
талановитість; наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності.
Багатозначність феномена зумовлює багатоаспект- ність проблеми цілісного підходу до сфери здібностей. Обдарованість як найзагальніша характеристика сфери здібностей є передумовою комплексного вивчення — психофізіологічного, диференціально-психологічного і соціально-психологічного.
Типи інтелектуальних здібностейУспішність діяльності традиційно співвідносять зі Здібностями. Відповідно інтелектуальну здібність визначають як індивідуально-своєрідну властивість особистості, що є умовою успішності розв’язання певного завдання (проблеми): здатність розкривати значення слів, вибудовувати просторову фігуру із заданих елементів, виявляти закономірність у ряді чисел і геометричних зображень, пропонувати безліч варіантів використання заданого об’єкта, знаходити суперечність у проблемній ситуації, формулювати новий підхід до вивчення певної предметної галузі тощо. Психологія інтелекту зорієнтована переважно на вивчення властивостей інтелекту та описує його з погляду досягнення певної мети у конкретному виді пізнавальної ДІЯЛЬНОСТІ.
Інтелектуальні здібності — властивості інтелекту, що характеризують успішність інтелектуальної діяльності в конкретних ситуаціях з погляду правильності і швидкості перероблення інформації в умовах розв'язання завдань, оригінальності та різноманітності ідей, глибини і темпу научуваності, вираженості індивідувлізоаа- них способів пізнання.
Згідно з концепцією В. Дружиніна систему загальних здібностней утворюють психометричний інтелект (здібність розв’язувати завдання на основі застосування
242
Диференціальна когнітологія
наявних знань), креативність (здібність перетворювати наявні знання за участю уяви і фантазії на нові ідеї), научуваність (здібність набувати знання).
Розвиваючи цю класифікацію, М. Холодна виокремлює основні аспекти функціонування інтелекту, що характеризують відповідні типи інтелектуальних здібностей: конвергентні здібності, дивергентні здібності (креативність), научуваність, пізнавальні стилі. Відповідно до цього кожну з інтелектуальних здібностей можна розглядати як властивість інтелекту, похідну стосовно особливостей змісту і структури індивідуального ментального досвіду.
Конвергентні здібності. Вони проявляються в ефективності процесу перероблення інформації, насамперед у показниках правильності і швидкості пошуку єди- номожливої (нормативної) відповіді відповідно до ситуації. Конвергентні здібності характеризують адаптивні можливості індивідуального інтелекту з погляду успішності індивідуальної інтелектуальної поведінки в регламентованих умовах діяльності. Ці здібності представлені рівневими, комбінаторними, процесуальними властивостями інтелекту.
Рівневі властивості інтелекту як основа процесів пізнавального відображення (сенсорного розрізнення, швидкості сприйняття, оперування просторовими уявленнями, обсягу оперативної і довготривалої пам’яті, концентрації й розподілу уваги, обізнаності у певній предметній галузі, словникового запасу, категоріально- логічних здібностей тощо) характеризують досягнутий рівень розвитку пізнавальних психічних функцій (вербальних і невербальних). Рівневі властивості вивчають переважно в межах тестологічного підходу. Л.-Л. Тер- стоун називав їх «первинними розумовими здібностями», а Дж.-М. Кеттел поділяв на «поточний* і «кристалізований» інтелект. Типовим прикладом рівневих властивостей інтелекту є особливості інтелектуальної діяльності, які діагностують за інтелектуальними шкалами Векслера або Амтхауера.
Комбінаторні властивості інтелекту характеризують здібність до виявлення зв’язків, співвідношень і закономірностей. У широкому значенні — це здатність
Диференціальна психологія здібностей
243
комбінувати в різних поєднаннях елементи проблемної ситуації і власні знання.
Ідея про наявність продуктивних форм інтелектуальної діяльності зародилася в межах тестологічного підходу. Ч.-Е. Спірмен припустив, що сутність «загального фактора інтелекту» полягає в здібності встановлювати зв’язки між двома відомими ідеями (*—?—*), а також знаходити певну ідею, якщо відома початкова ідея і її відношення до того, що поки невідомо (*—?). За цим принципом було побудовано тести вербальних аналогій (наприклад, «адвокат стосується клієнта, як лікар...?»), зокрема тест «Прогресивні матриці» Раве- на, орієнтований на виявлення здібності знаходити закономірності в організації геометричних фігур.
До комбінаторних властивостей інтелекту зараховують процеси категоризації — механізм зіставлення і пов’язування вражень, уявлень та ідей. Виявляють їх за допомогою завдань, що вимагають від особистості вміння визначати підстави подібності об’єктів, і тих, у яких вона повинна самостійно встановити необхідні зв’язки в матеріалі (тести на розуміння тексту).
Процесуальні властивості інтелекту характеризують елементарні процеси перероблення інформації, а також операції, прийоми і стратегії інтелектуальної діяльності. У тестології цей тип властивостей не вивчали, оскільки тестова діагностика зорієнтована на оцінювання результатів інтелектуальної діяльності. Лише завдяки дослідженням у галузі когнітивної психології сформувалося уявлення про те, що інтелект не є статичною якістю, а радше — динамічною системою переробки інформації.
Психологи (Е. Хант, Р. Стернберг, Г.-Ю. Айзенк) вивчали елементарні інформаційні процеси, втілені в конкретному показнику виконання певного психометричного тесту. Як процесуальні властивості інтелекту розглядали розумові операції (С. Рубінштейн, А. Брушлінський) і розумові дії (Л. Венгер, Н. Тализіна). Рівень інтелектуального розвитку особистості пов’язували зі сформовані- стю операцій аналізу, синтезу й узагальнення в процесі розв’язання завдання, а також основних розумових дій (перцептивних, мнемічних, розумових) у зв’язку з досягненням певної пізнавальної мети.
244
Диференціальна когнітологія
Конвергентні інтелектуальні здібності (рівневі, комбінаторні, процесуальні властивості інтелекту) характеризують один з аспектів інтелектуальної активності, спрямованої на пошук єдино правильного (нормативного) результату відповідно до умов і вимог діяльності. Показник виконання тестового завдання виявляє ступінь сформованості конкретної конвергентної здібності (запам’ятовувати і репродукувати певний обсяг інформації, виконувати просторові перетворення, встановлювати зв’язки між словами, пояснювати значення прислів’їв, здійснювати розумові операції або дії при розв’язанні завдань тощо).
Дивергентні здібності (креативність). Ними вважають здатність породжувати різноманітні оригінальні ідеї у нерегламентованих умовах діяльності. Креативність у вузькому значенні — це дивергентне мислення (операції дивергентної продуктивності за Дж.-П. Гіл- фордом), особливістю якого є готовність висувати багато правильних ідей щодо об’єкта. Креативність у широкому розумінні — це творчі інтелектуальні здібності привносити щось нове у досвід (Ф. Баррон), породжувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або постановки нових проблем (М. Валлах), здатність усвідомлювати пропуски і суперечності, формулювати гіпотези щодо відсутніх елементів ситуації (Торренс), відмовлятися від стереотипних способів мислення (Дж.-П. Гілфорд).
Як критерії креативності доцільно розглядати комплекс таких властивостей інтелектуальної діяльності: побіжність (кількість ідей, що виникають за одиницю часу);
оригінальність (здібність продукувати «рідкісні» ідеї, відмінні від загальноприйнятих, типових);
сприйнятливість (чутливість до незвичайних деталей, суперечностей і невизначеності, а також готовність гнучко і швидко переключатися з однієї ідеї Н0 іншу);
— метафоричність (готовність працювати у фантастичному, незвичному контексті, схильність використовувати символічні, асоціативні засоби для виражен-
Диференціальна психологія здібностей
245
ня своїх думок, уміння бачити в простому складне, складному — просте).
Діагностують креативність за допомогою завдань такого типу: назвати всі можливі способи використання знайомого предмета; назвати всі предмети, які можуть належати до певного класу (перерахувати рідини, які горять); продовжити метафору («жіноча краса подібна до осені, вона...»); зробити закінчене зображення на основі простої графічної форми (наприклад, кола) тощо.
При оцінюванні креативності до уваги беруть кількість сформульованих ідей і ступінь їх рідкісності порівняно з відповідями інших досліджуваних. Однак ці показники дивергентного мислення не є однозначним свідченням наявності креативності як творчої інтелектуальної здібності. Так, нестандартність відповіді може бути зумовлена абсолютно різними психологічними явищами: власне оригінальністю як проявом творчо-продуктивних можливостей, «оригіналюван- ням» як проявом особистісної гіперкомпенсації інтелектуальної неспроможності або психічною неадекватністю (наприклад, шизофренією). Тому П. Джексон і С. Мессик виокремили такі критерії креативного продукту з огляду на необхідність комплексної процедури його опису:
оригінальність (статистична рідкісність);
осмисленість (наприклад, рідкісний спосіб використання канцелярської скріпки: «скріпку можна з’їсти» — не є креативним);
трансформація (ступінь перетворення вихідного матеріалу на основі подолання конвенціональних обмежень);
об’єднання (утворення єдності і зв’язності елементів досвіду, що допомагає виразити нову ідею в концентрованій формі).
Традиційні показники дивергентних здібностей (креативності) переважно слабо відображають реальні творчі досягнення людини в повсякденній і професійній діяльності.
Научуваність. Уявлення про научуваність як прояв рівня інтелектуального (розумового) розвитку виникло
246
Диференціальна когнітологів
в контексті поняття «зона найближчого розвитку» (Л. Виготський), тобто навчання,— процесу психологічного розвитку дитини, який вона проходить під керівництвом дорослого (насамперед учителя, що надає їй індивідуалізовану педагогічну допомогу).
Розуміння провідної ролі навчання в розумовому розвитку дітей дало психологам підставу для тверджень: оцінки рівня актуального розвитку інтелекту дитини недостатньо для оцінювання її інтелектуальних можливостей, які можуть виявлятися в інших якісних і кількісних показниках у зоні найближчого розвитку. Формування в цій зоні нових інтелектуальних механізмів залежить від характеру навчання і творчої самостійності самої дитини.
У широкому трактуванні научуваність розглядають як загальну здібність до засвоєння нових знань і способів діяльності. У вужчому значенні — це величина і темп приросту ефективності інтелектуальної діяльності під впливом навчальних дій. Критеріями научуваності є кількість дозованої допомоги, якої потребує дитина (з боку експериментатора або вчителя), можливість перенесення засвоєних знань або способів дії на виконання аналогічного завдання.
Розробкою тестів научуваності зайнялися недавно. Ю. Гутке і У. Ворлаб підготували «діагностичну програму* — короткотривалий тест научуваності (45 хв.), у якому 6—8-річній дитині пропонують серію завдань з висхідним рівнем складності, які є засобом тренування в умовах постійного зворотного зв’язку (дитині надають допомогу, пропонують зразки розв’язання, пояснюють, аналізують її помилки тощо). Матеріалом слугують геометричні фігури, на яких дитина повинна засвоїти дію класифікації за аналогією (знайти закономірність у варіюванні форми, кольору, розміру й контуру фігур).
Як показники научуваності враховують такі характеристики інтелектуальної діяльності дитини:
потреба в підказці (до уваги беруть зміст і спосіб пропонованої допомоги, а також міру її використання);
— витрати часу на пошук принципу аналогії фігур; види помилок з аналізом їх джерел; кількість необхідних дитині вправ.
Диференціальна психологія здібностей
247
Показники научуваності психологічно неоднозначні. Зокрема, порівняльний аналіз научуваності розумово відсталих і здорових дітей у віці 7—8 років за такими психологічними показниками,як успішність навчання (вміння виявляти закономірність на матеріалі геометричних фігур) і здібність до категоріального узагальнення (здатність групувати зображення предметів за категоріями) дав такі результати:
здорові діти перевершували розумово відсталих за обома показниками. Однак прямого співвідношення між здібністю до категоріального узагальнення і можливістю засвоєння нового виду інтелектуальної діяльності серед розумово відсталих і здорових дітей встановлено не було;
діти з однаковим рівнем здібності до категоріального узагальнення (в межах своєї групи) могли мати крайні показники научуваності, і навпаки, навіть у здорових дітей з найвищою научуваністю різний рівень здібності до категоріального узагальнення.
У цих дослідженнях, як і в дослідженнях конвергентних здібностей і креативності, прояви научуваності тільки констатують. При цьому показники динаміки научуванності співвідносять із кінцевим результатом.
Деякі дослідники виокремлюють два типи навчання, засновані на різних нейрофізіологічних механізмах і пов’язані з різними способами засвоєння знань:
експліцитна научуваність — навчання здійснюється на основі довільного свідомого контролю процесів переробки інформації;
імпліцитна научуваність — навчання відбувається мимовільно, в умовах поступового накопичення інформації і необхідних навичок у міру освоєння нової діяльності.
Хоч механізми індивідуальних відмінностей в научуваності не пояснені, важливо, що реальний інтелектуальний потенціал дитини можна оцінити тільки після включення навчання (якісного й індивідуалізованого викладання) та учіння (активної творчої діяльності самої дитини). Отже, констатувальна психодіагностика щодо психологічного діагнозу і прогнозу індивідуальних інтелектуальних можливостей дошкільнят, школярів і студентів має обмежені можливості.
248
Диференціальна когнітологіи
Пізнавальні стилі. Так називають індивідуальну специфіку інтелектуальної діяльності, індивідуальні відмінності у способах вивчення дійсності. Спочатку індивідуальні відмінності в наданні переваги певним способам інтелектуальної діяльності (стиль) протиставляли індивідуальним відмінностям в успішності інтелектуальної діяльності (здібностям).
Дослідники виокремлюють такі типи стильових властивостей інтелекту: стилі кодування інформації, ког- нітивні стилі, інтелектуальні стилі та епістемологічні стилі.
Ступінь вираженості в індивідуальній репрезентативній системі конкретного способу представлення інформації характеризує властивий людині стиль її кодування. Ступінь інтегрованості різних способів кодування інформації характеризує рівень інтелектуального розвитку суб’єкта.
Стилі кодування інформації — це індивідуально- своєрідні способи представлення інформації залежно від домінування певної модальності досвіду (слухової, зорової, кінестетичної, почуттєво-емоційної тощо).
Способи сприйняття інформації досліджують у руслі нейролінгвістичного програмування (НЛП). Люди приймають і переробляють інформацію про своє оточення, переважно спираючись або на візуальний (зорово і за допомогою мислительних образів), аудіальний (за допомогою слуху) або на кінестетичний досвід (через дотик, нюх та інші чуттєві враження). Тому для візуала типова пізнавальна позиція — дивитися, уявляти, спостерігати; для аудіала — слухати, говорити, обговорювати; для кінестетика — діяти, відчувати. На цій підставі розрізняють візуальну, аудіальну, кінестетичну сфери сенсорного досвіду.
Когнітивні стилі — це індивідуально-своєрідні способи переробки інформації про актуальну ситуацію (способи її сприйняття, аналізу, категоризації, оцінювання тощо).
Із накопиченням емпіричних даних виявилося, що зіставлення стильових і продуктивних аспектів інтелектуальної діяльності не витримувало емпіричної і теоретичної перевірки (багато показників когнітивних
Диференціальна психологія здібностей
249
стилів позитивно корелювали з різними показниками інтелектуальної продуктивності). З’ясувалося, що ототожнення когнітивних стилів і конвергентних здібностей неправомірне через відмінність процедур їх опера- ціоналізації (когнітивні стилі описують у термінах своєрідності способів переробки інформації, інтелектуальні здібності — в термінах ефективності розв’язання завдань).
За твердженням М. Холодної, когнітивні стилі — це інший тип інтелектуальних здібностей (порівняно з традиційними конвергентними і дивергентними здібностями), що характеризують, особливості побудови індивідуальних репрезентацій того, що відбувається (як будується ментальний образ конкретної ситуації), індивідуальні можливості метакогнітивної регуляції інтелектуальної діяльності (як організовується контроль процесів переробки інформації).
Інтелектуальні стилі — це індивідуально-своєрідні способи постановки і розв’язання проблем. Наприклад, при виборі професійної діяльності і наданні переваги способам вирішення професійних проблем використовуються законодавчий, виконавчий, оцінний стилі.
Представники законодавчого стилю в інтелектуальній роботі ігнорують типові для більшості людей норми і правила, змінюють їх залежно від вимог проблеми, не переймаються деталями, прагнуть працювати усередині власної системи ідей, здатні розробляти новий підхід до проблеми. Віддають перевагу таким професіям, як учений, університетський професор, письменник, артист, архітектор, підприємець.
Люди з виконавчим стилем керуються загальноприйнятими нормами, схильні діяти за правилами, вважають за краще розв’язувати наперед сформульовані, чітко поставлені проблеми з використанням відомих засобів. Обирають професію адвоката, полісмена, військового, бухгалтера, менеджера.
Люди з оцінним стилем мають деякий мінімум власних правил, у правильність яких щиро вірять, орієнтовані на роботу з готовими системами, які, на їхню думку, можна і потрібно «приводити до ладу»
250
Диференціальна когнітологія
(наприклад, ставити правильний діагноз і здійснювати необхідні дії), схильні аналізувати, критикувати, оцінювати, удосконалювати. Професійно самовизначаються як літературні критики, психотерапевти, розробники освітніх програм, консультанти, політики, судді.
Ці стилі проявляються за однаково високого рівня інтелектуального розвитку і співвідносяться з однаково високою професійною успішністю. Людям властивий баланс усіх трьох стилів з урахуванням спеціалізації кожного з них.
Залежно від типу проблем і способів їх вирішення виокремлюють синтетичний, ідеалістичний, прагматичний, аналітичний і реалістичний стилі.
Інтелектуальні стилі є більш узагальненою стильовою властивістю інтелекту, ніж когнітивні. Це особливі інтелектуальні здібності, пов’язані з можливістю індивідуалізації інтелектуальної діяльності на основі впорядкування індивідуальних ресурсів суб’єкта з певним типом проблем.
Особливе місце серед пізнавальних посідають епі- стемологічні стилі — це індивідуально-своєрідні способи пізнавального ставлення людини до дійсності, що виявляються в особливостях індивідуальної «картини світу». Серед них Дж. Ройс розрізняє такі: емпіричний, раціоналістичний і метафоричний стилі.
Емпіричний стиль — пізнавальний стиль, за якого особистість контактує зі світом на основі даних безпосереднього сприйняття і предметно-практичного досвіду. Люди цього типу схильні підтверджувати істинність своїх думок посиланням на факти, ретельність вимірювань, надійність і повторюваність спостережень.
Раціоналістичний стиль — пізнавальний стиль особистості, чий погляд на дійсність визначається широкими понятійними схемами, категоріями і теоріями. Адекватність індивідуальних думок оцінюють на основі логічних висновків з використанням розумових операцій. Основний критерій надійності пізнавального образуйого логічна стійкість.
Метафоричний стиль — пізнавальний стиль, який виявляється в схильності до максимальної різноманіт-
Диференціальна психологія здібностей
251
ності вражень і комбінування віддалених галузей знань. Цілісність погляду на світ поєднують з його персоніфікацією (уявленням дійсності в термінах особистих переживань, оцінок, переконань), велике значення надають інтуїції.
За Дж. Ройсом, пізнавальні стилі — це психічні якості вищого порядку, оскільки визначають спосіб зв’язку конвергентних здібностей і афективних особи- стісних рис в актах індивідуальної поведінки. Вираже- ність певних епістемологічних стилів є наслідком сформованості механізмів, які забезпечують взаємодію інтелектуальних і афективних можливостей суб’єкта. Наприклад, раціональний стиль відповідає за інтеграцію понятійних здібностей і емоційної незалежності, емпіричний — перцептивних здібностей та інтроверсії/екстраверсії, метафоричний — символічних здібностей і емоційної стабільності. Епістемоло- гічні стилі (порівняно, наприклад, з конвергентними здібностями) — інтелектуальні здібності вищого рівня, що проявляють себе в показниках індивідуалізованої інтеграції когнітивного і афективного досвіду суб’єкта.
Загалом пізнавальні стилі пов’язані з продуктивними можливостями інтелекту. їх можна розглядати як особливий різновид інтелектуальних здібностей.
Типи інтелектуальної обдарованостіВивчення психологічних механізмів інтелектуальної обдарованості необхідне для розроблення валідних засобів діагностування проявів інтелектуальної обдарованості, сприяння розвиткові потенціалу обдарованості особистості.
Інтелектуальна обдарованість — стан індивідуальних психологічних ресурсів (передусім розумоаих), який забезпечує можливість творчої інтелектуальної діяльності.
Ця діяльність пов’язана зі створенням суб’єктивно і об’єктивно нових ідей, використанням нестандартних підходів до розроблення проблем, чутливістю до ключових, найперспективніших способів пошуку рішень у
252
Диференціальна когнітологів
певній предметній галузі, відкритістю будь-яким інноваціям тощо.
У психології поняття «інтелектуальна обдарованість» багатозначне, що зумовлено наявністю різних критеріїв, на основі яких людину ідентифікують як інтелектуально обдаровану. Із проявом інтелектуальної обдарованості, на думку М. Холодної, співвідносяться такі типи інтелектуальної поведінки:
особи з високим рівнем розвитку загального інтелекту, що мають показники І(і > 135—140 одиниць; їх виявляють за допомогою психометричних тестів інтелекту («кмітливі»);
особи з високим рівнем академічної успішності — показників навчальних досягнень; виявляють з використанням критеріально-орієнтованих тестів («блискучі учні»);
особи з високим рівнем розвитку дивергентних здібностей — показників побіжності й оригінальності ідей; виявляють на основі тестів креативності («креа- тиви»);
особи з високою успішністю у виконанні конкретних видів діяльності, які мають великий обсяг предметно-специфічних знань, а також значний практичний досвід роботи у відповідній предметній галузі («компетентні»);
особи з екстраординарними інтелектуальними досягненнями, втіленими в реальних, об’єктивно нових, загальновизнаних формах («талановиті»);
особи з високим рівнем інтелектуальних можливостей, пов’язаних з аналізом, оцінюванням і прогнозуванням подій повсякденного життя («мудрі»).
Інтелектуальна обдарованість, на перший погляд, завжди виявляється в надвисоких показниках інтелектуальної діяльності. У західній психології домінує тенденція оцінювати інтелектуальну обдарованість на основі стандартних психометричних тестів, максимально високі оцінки за якими отримують приблизно 2 /о випробовуваних — їх і вважають інтелектуально обдарованими. Суперечність полягає в тому, що стандартні тести інтелекту фіксують тільки один аспект індивідуального інтелекту — конвергентні
Диференціальна психологія здібностей
253
здібності, а інтелектуальна обдарованість є ширшим явищем.
Однією з підстав ототожнювати інтелектуальну обдарованість з високим 10 були результати лонгітюдного дослідження Л. Термена, яке проводили протягом 20— 70-х років XX ст. Було відібрано 1500 учнів, які отримали за інтелектуальною шкалою Стенфорд—Біне 140 і більше балів. Через 40 років досягнення осіб, визнаних у дитинстві обдарованими, дослідили знову: 60% з них закінчили університет, 14% чоловіків і 4% жінок мали вищі наукові звання; чоловіки мали 2000 наукових статей, 60 монографій, три романи; зарплата більшості з них була вище середнього рівня. Отже, значна частина дітей з високим 10 стали високопродуктивними в інтелектуальному сенсі дорослими. Однак ніхто з них не став видатною творчою особистістю, а 15% популяції не досягли успіху за стандартами американського суспільства (мали відносно низьку зарплату, часто потребували психіатричної допомоги). На цій підставі було зроблено висновок, що надвисокі показники К} в дитинстві не співвідносяться безпосередньо з проявами інтелектуальної обдарованості в зрілому віці. Питання про те, наскільки успішно складалася інтелектуальна і професійна доля дітей з середніми і низькими значеннями Ні, залишалося відкритим.
В інших дослідженнях осіб з високим ІСі вивчали як самостійну субгрупу, що дало змогу виявити несподівані ефекти, які не спостерігалися в субгрупах з мінімальним і середнім значеннями 1(2. У цій субгрупі кореляції між показниками конвергентних і дивергентних здібностей дорівнювали нулю. Це означало, що в осіб з максимально високим ІСі показники креативності можуть набувати як високих, так і низьких значень. У субгрупі з високим ІСІ спостерігалися значно нижчі кореляції між різними інтелектуальними показниками порівняно з групою з нижчим Щ. Ефект зниження кореляційних залежностей у вибірці випробовуваних цього типу, імовірно, універсальний і стосується будь-яких психологічних показників. Так, у групі з максимальним 1(2 фіксується різке зменшення кількості значущих кореляційних зв’язків між властивостями інтелекту і вла-
254
Диференціальна когнітологів
стивостями темпераменту. У групі цих випробовуваних неочікувано змінюється співвідношення між тривогою та успішністю тестового виконання. Якщо в звичайних вибірках залежність між рівнем тривоги і величиною 1(2 має негативний характер (що вища тривога, то менш успішно виконують тестові завдання), то в групі «кмітливих» (максимальний 1(2) ця залежність змінювалась на позитивну (що вища тривога, то успішніше виконують тестові завдання). Ці факти свідчать, що за надвисокого рівня розвитку конвергентних здібностей змінюється тип організації інтелектуальної діяльності. У термінах психометричних вимірювань інтелектуальна поведінка «кмітливих* непередбачувана (можливо, через психологічну неоднозначність високих і надвисоких значень 1(2). Тому дослідники вважають, що високі показники інтелектуальних здібностей (1(2) недостатньо надійно передбачають наявність реальних екстраординарних інтелектуальних досягнень людини. Літературні біографічні джерела свідчать, що багато видатних учених, філософів, письменників мали проблеми в школі: Чарльз Дарвін, Альберт Ейнштейн, Вальтер Скотт, Альберт Швейцар, Вінстон Черчилль, Томас Еді- сон, Юстус Лібіх.
У традиційній, офіційній системі шкільної освіти обдаровані діти часто стають ізгоями, оскільки їхня інтелектуальна поведінка не вписується в шкільні правила і уявлення вчителя про «хорошого учня*. Тому, наприклад, у школах Великої Британії під час ідентифікації обдарованих дітей особливу увагу приділяють неуспішним і хуліганам, бо відсоток обдарованих у цій групі, за даними Торренса, досягає 30%.
Ідея наявності особливих творчих здібностей, принципово відмінних від конвергентного («загального») інтелекту в межах тези «Інтелектуальними певною мірою є всі люди, а креативними — тільки незначна частина*, вельми популярна. Креативність у широкому значенні — істотний аспект інтелектуальної обдарованості, оскільки вона характеризує здатність суб’єкта створювати оригінальні інтелектуальні продукти на основі інноваційних способів інтелектуальної діяльності.
Диференціальна психологія здібностей
255
Неправомірність ототожнення високих показників дивергентних здібностей (креативності) з обдарованістю доводять дослідження Д. Богоявленської, В. Дружиніна: до проявів креативності, якщо користуватися критерієм нестандартності, можна зарахувати будь-яку девіацію — від акцентуації до аутичного мислення. Тому Дружинін пропонує розрізняти в тестах креативності такі типи відповідей: стандартні (максимальна частота тієї, що трапляється); креативні, оригінальні (використання нового контексту на основі введення нових семантичних зв’язків з початковим об’єктом); абстрактні (мінімальна частота тієї, що трапляється за відсутності семантичних зв’язків з початковим об’єктом). Про креативність як складник інтелектуальної обдарованості може йтися тільки тоді, коли показники тестів креативності мають середні значення. Дослідження школярів показало, що висока креативність на тлі низьких конвергентних здібностей може бути деструктивною функцією, викликаючи зниження навчальних результатів, появу внутріосо- бистісних і міжособистісних конфліктів.
Розвиток креативних здібностей дошкільнят у спеціально організованму середовищі призводить до збільшення кількості неврозоподібних станів дитини (підвищена агресивність, велика амплітуда коливань настроїв, тривожність, збудливість, депресії).
Надвисокі показники дивергентного мислення можуть свідчити про креативну гіперкампенсацію — сформованість установки на «оригіналювання» як несвідома захисна реакція на прояви власної інтелектуальної неспроможності.
Отже, традиційні підходи до діагностування інтелектуальної обдарованості довели, що високий рівень 10, навчальних досягнень, креативності (кожен окремо) не можуть бути індикатором інтелектуальної обдарованості. Тому було створено комплексні теорії інтелектуальної обдарованості, зокрема концепцію обдарованості Дж. Рензуллі, за якою складниками обдарованості є:
інтелектуальні здібності вище середнього рівня. Ідеться про загальні (вербальні, просторові, цифрові, абстрактно-логічні тощо) та спеціальні здібності (мож-
256
Диференціальна когнітояогія
ливості засвоєння знань і навичок у конкретних предметних галузях — хімії, математиці, балеті тощо);
креативність (гнучкість і оригінальність мислення, сприйнятливість до нового, готовність до ризику тощо);
висока мотиваційна включеність у завдання (інтерес, ентузіазм, наполегливість й терпіння у вирішенні проблем, витривалість у роботі тощо).
Прикладом компромісного підходу до критеріїв інтелектуальної обдарованості є пентагональна («п’ятикутна») імпліцитна теорія обдарованості Р. Стернберга. На його думку, ідентифікація особистості як обдарованої можлива, якщо її інтелектуальна діяльність відповідає таким критеріям:
а)критерій вищості — максимально високі показники успішності виконання певного психологічного тесту порівняно з іншими випробовуваними;
б)критерій рідкісності — високий рівень рідкісної, нетипової діяльності для вибірки випробовуваних (наприклад, висока оцінка за тестом, що перевіряє знання англійської мови серед студентів старших курсів, не свідчить про обдарованість особистості, бо високий рівень знання англійської мови доволі типовий для осіб цієї категорії);
в)критерій продуктивності — високі показники виконання тесту свідчать, що суб’єкт може реально щось робити в певній предметній галузі (наприклад, у сфері професійної діяльності);
г)критерій демонстративності — високі показники виконання певного тесту, неодноразове повторення їх під час інших валідних вимірювань у будь-яких альтернативних ситуаціях;
ґ) критерій цінності — високий показник виконання відповідного тесту з урахуванням значення цієї психологічної якості в конкретному соціокультурному контексті (ознаки інтелектуальної обдарованості в різних культурах можуть бути неоднаковими).
У Стернберга останні чотири критерії обдарованості лише уточнюють перший критерій, пов’язаний з визнанням обов язковості високого рівня виконання тестових завдань. Питання до якої категорії — «обдарованих» або
«необдарованих» — належать особи з відносно середніми
Диференціальна психологія здібностей
257
значеннями успішності виконання тестових завдань, залишається відкритим.
Пентагональна теорія обдарованості, заснована на імпліцитних (типових для звичайних людей) уявленнях про обов’язкові ознаки обдарованості, вкотре підтверджує, що обдарованість не можна зводити тільки до високої оцінки на конвенціональних тестах інтелекту.
Незалежно від того, чи ототожнювати інтелектуальну обдарованість із конвергентними здібностями, креа- тивністю, научуваністю, чи розглядати з одночасним урахуванням комплексу показників, ітиметься про критерії ідентифікації обдарованої особистості, а не про психологічні механізми інтелектуальної обдарованості.
Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованостіПсихологічні дослідження інтелектуальної обдарованості зосереджені на особах з високими реальними інтелектуальними досягненнями в умовах їх природної життєдіяльності: компетентних фахівцях у певній предметній галузі діяльності (майстри шахової гри, університетські професори, знавці кінних перегонів, кваліфіковані лікарі та ін.); особах, що створили екстраординарні інтелектуальні продукти (вчені, філософи, письменники та ін.); людях, здатних ефективно аналізувати, оцінювати і передбачати події буденного життя (радники, досвідчені неформальні керівники, віщуни тощо). Найчастіше інтерес дослідників спрямовується на компетентність, талант, мудрість як форми інтелектуальної обдарованості.
Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знаньДослідження компетентних випробовуваних, або «експертів* (діти і дорослі), довели, що вони відзначаються ефективністю думок із різних аспектів своєї предметної галузі, в сокою успішністю у розв’язанні про-
9 Диференціальна психологія
258
Диференціальна когнітологія
блем, які при цьому виникають. Ці люди демонстрували свою інтелектуальну обдарованість у предметно-специфічному виді інтелектуальної діяльності.
Компетентність (лат. сотреіепв (сотреіепіів) — належний,
відповідний) — здатність до розв’язання широкого кола проблем у
певній галузі, яка грунтується на здібностях, досвіді і знаннях людини.
Інтелектуальні досягнення «експерта» е наслідком особливої організації його індивідуальних знань — декларативних (знань про те, що), і процедурних (знань про те, як). Порівнюючи особливості вирішення проблем у галузі фізики «експертами» (університетськими професорами) і «новачками» (студентами-початківцями), Р. Глезер довів, що «експерти» спираються на узагальнені, категоріальні знання. Причому ці загальні принципи і категорії виводяться зі знань суб’єкта. А знання «новачків» організовуються навколо явних, поверхових аспектів проблемної ситуації, заданих безпосередньо в умовах завдання. Знання експертів включають знання про можливість застосування власних знань; всі складові частини їхнього знання взаємно впливають одна на одну. Тому «експерти» знають більше, їхні знання пронизані різноманітними зв’язками між окремими поняттями, нове знання оперативно співвідноситься з попереднім. Вони краще використовують інформацію, якою володіють, швидше виокремлюють релевантну серед нерелевантної. Також ефективно від- стежують процес саморегуляції своєї інтелектуальної діяльності. Отже, інтелектуальна обдарованість експертів виявляється у компетентності, що є наслідком особливої організації предметно-специфічних знань.
В. Снайдер, спираючись на те, що більшість експертів мали рівень інтелекту в межах 120, сформулював гіпотезу про «поріг» показників І(}, вище якого інтелектуальні досягнення в реальній діяльності зумовлені іншими чинниками, можливо, некогнітивними за своєю природою (наполегливістю, захопленістю, підтримкою батьків тощо). Тобто не має значення, чи в суб єкта надвисокі, чи лише вище середніх показники рівня інтелекту. Аналогічну ідею про «поріг» інтелекту 120) було сформульовано й у дослідженнях креа- тивності.
Диференціальна психологія здібностей
259
Дослідження показали, що велике значення має «цілеспрямована практика», в яку особистість включається усвідомлено і яка потребує значних вольових зусиль, напруги сил і витрат часу, пов’язаних з удосконаленням своїх індивідуальних можливостей.
Вивчення явища компетентності довело недостатність тестових показників при оцінюванні реальної інтелектуальної обдарованості. Факти підводять до розуміння деяких механізмів інтелектуальної обдарованості, пов’язаних із доволі тривалим накопиченням особливо організованого понятійного досвіду, а також із формуванням різних компонентів когнітивного досвіду.
Талант як реалізація
екстраординарних можливостей особистості
Цінну інформацію при з’ясуванні природи інтелектуальної обдарованості дали дослідження талановитих людей.
X. Грабер, який вивчав біографію Ч. Дарвіна, дійшов висновків:
якщо в дитячому і шкільному віці ще можна визначити наявність і дію деяких універсальних когнітив- них механізмів, то в умовах надординарного інтелекту їх заміщують індивідуалізовані унікальні когнітивні механізми. Тому застосування кореляційного підходу при вивченні вищих рівнів інтелектуальної зрілості неможливе;
сформованість формальних операцій — недостатній чинник для пояснення творчих інтелектуальних досягнень, оскільки в їх основі — інші психологічні процеси: інтеграція різного «психічного змісту* у формі знань, вірувань, емоційних вражень, особливих станів свідомості тощо.
Біографічні дані Дарвіна свідчили, що характер і напрям змін його уявлень про розвиток неживого і живого світу були підпорядковані внутрішній логіці, тому поява критичної ідеї еволюції була закономірною. Як чинники, що ініціюють і спрямовують процес трансформації дарвінівських уявлень. Грабер виокремив
260
Диференціальна когнітологія
можливість обміну думками в умовах спілкування із іншими значущими особами (зоологами, ентомологами, ботаніками, геологами), а також незвичайні переживання під впливом вражень під час подорожі.
Талант (у сфері інтелектуальної діяльності) — вищий рівень інтелектуального розвитку особистості, який забезпечує можливість створення ідей, теорій, наукових, літературних і філософських творів, що мають суспільну значущість.
Особливий стан досвіду Дарвіна, названий «сіткою ініціатив», полягав у наявності множини інтенціональ- них переживань, що розгорталися як почуття напряму в русі власних роздумів на всіх етапах інтелектуального пошуку.
На думку Грабера, індивідуальний інтелектуальний прогрес не вимагає нових операцій, оскільки умовою інтелектуального зростання є консолідація нового змісту думок. Цей зміст стає інтелектуальним знаряддям, що дає змогу вийти на якісно новий рівень розуміння дійсності. Згодом він дійшов висновку, що інтелектуальна обдарованість (реальні творчі досягнення) — те, що конструюється «усередині* суб’єкта внаслідок напружених особистих зусиль. Суть навіть не так в змінах когнітивної сфери, як в утворенні нових форм соціальних зв’язків з іншими людьми і нових форм усвідомлення себе. Особистість повністю занурюється в процес освоєння і осмислення завдання, починає мислити в режимі повного підпорядкування об’єктивним структурним вимогам проблемної ситуації і мобілізує всі особистісні ресурси, що забезпечує формування екстраординарних інтелектуальних рішень.
Наявність в основі інтелектуальної обдарованості складніших психологічних механізмів, ніж здібність до конвергентного або дивергентного мислення, підтверджують результати досліджень становлення обдарованої особистості. Так, А. де Гроот дійшов висновку, що будь-який творчий продукт — це результат не інтуїтивного осяяння, вродженої геніальності ТОЩО» а специфічного саморозвитку особистості, пов’язаного з тривалим накопиченням і диференціацією корисного для даної галузі діяльності досвіду.
Диференціальна психологія здібностей
261
Аналогічно Дж. Волтерс і X. Гарднер описали явище кристалізації досвіду, що виникає в умовах вибіркової взаємодії потенційно обдарованого суб’єкта з певною предметною галуззю (конкретною ситуацією, змістом прочитаної книги, спілкуванням з іншою людиною тощо). Імовірно, в цьому контакті вирішальну роль відіграє певна ключова деталь предметного матеріалу, яка і започатковує процес кристалізації досвіду, що є поштовхом до народження творчих продуктів. Ефект кристалізації виникає до або поза традиційною освітою. Кристалізація досвіду, за спостереженням Волтерса і Гарднера, відбувається у таких формах:
первинна кристалізація на ранніх стадіях, що сигналізує про певну спорідненість між суб’єктом і деякою предметною сферою в межах певного соціокуль- турного оточення;
спеціалізована кристалізація, яка виявляється на пізніших стадіях у формі знайдення суб’єктом справи свого життя у відомій і цікавій предметній галузі.
Ефект кристалізації досвіду як психологічної основи екстраординарних інтелектуальних досягнень стосується педагогічної практики, спілкування з дітьми.
Досліджуючи життєві шляхи Нобелівських лауреатів СІЛА, X. Цукерман встановила, що в коледжах і університетах, де вони вчилися, працювали видатні вчені, вчителями і наставниками їх також були Нобелівські лауреати. Вже на початку своїх кар’єр вони (69%) мали вчителів, що, як потім з’ясувалося, йшли до Нобелівської премії. Взаємодія з такими вчителями, засвоєння стандартів роботи і мислення було важливішим від здобування знань. Цукерман стверджувала, що освоєнню стандартів роботи високої наукової якості сприяють власна робота вчителя як модель для наслідування і його критичні думки про роботу учня.
На розвиток інтелектуально обдарованих (талановитих) впливають такі макросоціальні чинники:
1) традиційна освіта (підвищує потенціал обдарованості до певної межі, після якої з’являється негативний ефект унаслідок зосередження на загальноприйнятих методах вирішення проблем);
262
Диференціальна когнітологія
наявність рольової моделі обдарованої людини (потенційно обдарована дитина повинна мати дуже ранній доступ до реальних носіїв обдарованості);
війна (практично знищує якості, що є основою обдарованості);
політична нестабільність (зупиняє розвиток юних талантів, оскільки бути обдарованим — означає бути переконаним, що світ передбачуваний і піддається контролю).
Зовнішні впливи на початкових етапах розвитку обдарованої особистості значно важливіші, ніж дії, що відбуваються у подальшому житті: обдаровані люди формуються або «ламаються* в дитинстві, підлітковому віці і ранній юності.
У процесі становлення інтелектуально обдарована особистість набуває специфічного ментального (розумового) досвіду, унікальність складу і будови якого, ймовірно, і є психологічною основою їх екстраординарних інтелектуальних можливостей. Ці відмінності стосуються своєрідності індивідуального типу репрезентації дійсності і появи новоутворень у сфері інтенціональ- ного досвіду.
Мудрість як форма інтелектуальної зрілостіВивчення представників середньої і пізньої дорослості, особливо людей дорослих і літнього віку (35—55 і 55 70 років) засвідчило, що робота інтелекту «тих, кому за ЗО* значно відрізняється від особливостей побудови і функціонування інтелекту в дитячому, шкільному і сту дентському віці. Насамперед було виявлено парадоксальну співвіднесеність майже несумісних вікових психологічних ефектів: зниження з віком рівня основних невер- бальних здібностей (зменшення обсягу оперативної пам яті, наростання дефектів уваги, погіршення просторових операцій тощо); підвищення реальної інтелектуальної продуктивності, аж до «вибуху» творчих інтелектуальних досягнень між 40—50 роками.
За припущенням Г. Лабов’ю-Вієф в інтелектуальній сфері дорослих людей відбувається глибоке структурне
Диференціальна психологія здібностей
263
зростання. Відповідно, пік розвитку формальних опера* цій (за Ж. Піаже) в юнацькому віці — це лише прелюдія до подальших інтелектуальних досягнень дорослого. На думку Лабов’ю-Вієф, формально-логічні здібності — малозначущі в інтелектуальному житті більшості дорослих людей. їхній інтелектуальний розвиток забезпечує інтеграція різних форм досвіду, внаслідок чого у дорослої людини формується особлива ментальна модель дійсності, що об’єднує знання про об’єктивний світ, інших людей і власне Я. Тому для визначення рівня розвитку інтелектуальних можливостей на етапі зрілості контрпродуктивно використовувати традиційні психометричні тести.
Якщо інтелектуальна обдарованість справді вимірюється тестами інтелекту і тестами креативності, то літні і старі люди (а також представники нетехнологічних суспільств) мають вельми низький інтелектуальний потенціал. Проте такий висновок некоректний, бо саме на матеріалі психології літніх і старих людей та психології способу життя традиційного суспільства сформувався архетип «мудра людина».
Психологічні дослідження мудрості ще тільки починаються. Та вже зрозуміло, що мудрість — це складник природного інтелекту, вона безпосередньо стосується перероблення інформації про те, що відбувається, адаптаційних процесів. Водночас мудрість є специфічним станом інтелектуальної зрілості, що виявляється в контексті повсякденного способу життя і є наслідком тривалого й унікального процесу накопичення життєвого досвіду.
Мудрість — експерта система знань, орієнтована на практичний бік життя, що дає змогу приймати виважені рішення і давати корисні поради щодо життєво важливих або складних проблем.
їй властиві такі найхарактерніші особливості: мудрість пов’язана з вирішенням важливих, смисложиттє- вих питань; рівень знань, задіяних при цьому, дуже високий; ці знання збалансовані і можуть використовуватися в особливих ситуаціях; мудрість поєднує розум і чесноти, може слугувати для блага окремої людини і людства; її легко розпізнають інші люди.
264
Диференціальна когнітологія
Мудрість не є нормативним психологічним утворенням, досягти її вдається далеко не всім.
Як стверджують С. Холлідей іМ. Чандлер, ознаками мудрої людини є: здатність мати справу з парадоксами і суперечностями, ухвалювати розумні рішення в умовах практичної соціальної поведінки, погоджувати безліч думок, розуміти проблеми інших людей; відносність (не категоричність) у думках і оцінках, критичність в оцінюванні будь-якого знання, у т. ч. власного, тощо.
Дослідники вивчали уявлення «наївних» випробовуваних про те, як вони інтерпретують поняття «мудра людина». Факторизація висловлених випробовуваними думок дала змогу виокремити чинники — складники портрета мудрої людини:
неабияке розуміння того, що відбувається, засноване на життєвому досвіді (спостережливість, сприйнятливість, опора на здоровий глузд, відкритість інформації, здатність бачити суть ситуації тощо);
орієнтація на інших людей (уміння давати корисні поради, узгоджувати різні точки зору, вести мову про речі, які цікавлять багатьох людей, бачити подію в широкому контексті тощо);
загальна компетентність (освіченість, інтелігентність, допитливість, артикульованість уявлень, тямущість тощо);
інтерперсональні навички (уважний слухач, привабливий, не центрований на власних проблемах, спокійний тощо);
соціальна скромність (ненав’язливість, неімпуль- сивність, неметушливість, стриманість з переважанням тонких, не драматичних способів поведінки тощо).
Мудрість розвивається і збагачується з віком, тому створити тести мудрості у традиції класичних ^-вимірювань неможливо. Вона є особливою формою інтелектуальної зрілості. Її психологічна основа — інтеграційні процеси у сфері індивідуального ментального досвіду, які підвищують роль метакогнітивного досвіду, внаслідок чого змінюють репрезентації того, що відбувається.
Лише «компетентних», «талановитих» і «мудрих» можна вважати інтелектуально обдарованими, оскільки критеріями їх ідентифікації є реальні інтелектуала-
Диференціальна психологія здібностей
265
ні досягнення в умовах природної життєдіяльності. Феномен «компетентності» — перший ступінь, феномен «таланту» другий ступінь, «мудрість» — третій ступінь у становленні інтелектуальної обдарованості. Усі ці феномени взаємоперехрещуються за психологічними механізмами: компетентні люди талановиті й мудрі у «своїй» сфері діяльності; талановиті люди компетентні і мудрі в тому, що стосується пізнання природи об’єктивного світу; мудрі люди компетентні і талановиті в оцінюванні і прогнозуванні соціальної дійсності. Кожний з цих феноменів — наслідок тривалого процесу, заповненого враженнями, подіями, роздумами тощо. Тому основні зусилля варто спрямовувати не на виявлення обдарованих дітей і підлітків, а на створення умов для прояву і становлення їх можливої обдарованості.
Геніальність як прояв обдарованостіПоняття «геніальність» тісно пов’язане з обдарованістю, креатівністю і раннім розвитком. Геніальність і обдарованість іноді вважають синонімами, розуміючи як геніальність особливо рідкісні й видатні досягнення. Обдарованість, зокрема в контексті здібності до навчання або творчого таланту, визначають менш строго.
Геніальність (лат. £епіаІіз — властивий генієві, плідний) — здатність отримувати результати у певній сфері діяльності, які зумовлюють корінні зрушення, впливають на діяльність інших людей протягом тривалого часу.
Дослідження біографій видатних людей засвідчили, що помітні історичні фігури походили з високоосвічених сімей, мали міцне здоров’я і сильний характер. Не було виявлено зв’язків між геніальністю і патологіями чи хворобливістю.
Як довели сучасні дослідження, учених, художників і фахівців, що вирізнялися надзвичайною продуктивністю або творчими здібностями, крім високого інтелекту об’єднували деякі особистісні риси, мотивація до роботи і перцептивний стиль.
Вирішальне значення у підвищеній творчій віддачі відіграє не надзвичайний природний дар, а велике пра-
266
Диференціальна когнітологія
гнення до реалізації, дуже сильна установка, що стимулює до безперервних пошуків. Часто генії довго не можуть виявити, в якій галузі вони обдаровані. Головними у феномені геніальності є підвищений тонус, здатність до концентрації, потужність життєвих сил. Вивчаючи генетичні передумови геніальності, вчені зосереджуються на особливостях обміну речовин, гормонального балансу, що можуть підвищувати продуктивність діяльності.
У пояснення феномену геніальності суттєвий внесок зробили представники патологічних, психоаналітичних теорій, а також теорій якісної та кількісної переваги.
Патологічні теорії пов’язують геніальність із безумством, недоумством, «расовою дегенерацією», занепадом фізіологічних функцій особи. Цю традицію започаткували ще Арістотель і Платон, які вивчали особливості марення великих людей. Надалі було доведено, що рівень психічного здоров’я геніїв справді часто далекий від норми. На думку В. Ланж-Ейхбаума, який вивчив 800 біографій відомих людей, патологічний стан підвищує емоційну сенситивність, ослаблює самоконтроль, що призводить до пригніченості, ставить людину перед необхідністю гіперкомпенсації. У комплексі це сприяє підвищенню креативності.
Психоаналітичні теорії, зосереджені на мотиваційних компонентах творчості, розглядають геніальність як один із психологічних захистів (сублімацію). Згідно з цим підходом, творчість є компенсаторною відповіддю на психологічні або фізіологічні проблеми.
Теорії якісної переваги визначають геніальну людину як особливу, відмінну від решти, наділену креатив- ним інтелектом — здатністю породжувати не тільки суб’єктивно, а і об’єктивно нове.
Теорії кількісної переваги вважають геніальність досягненням верхньої межі здібностей, які спочатку властиві багатьом, але переважно не отримують мотиваційного або освітнього підкріплення.
^ Емпіричних доказів правильності жодної із цих теорій досі не отримано, і геніальність розглядають як полідетерміноване явище.
На дослідженні геніальності як підвищеної розумової активності зосереджувався генетик Володимир Ефро-
Диференціальна психологія здібностей
267
їмсон (1908—1989), який використовував метод пато- графії (вивчення хвороб) видатних людей минулого. Геніальність він трактував як наслідок взаємодії соціальних і біологічних чинників, вважав, що її формування можливе за дотримання таких умов:
становлення в дитячо-підлітково-юнацькому періоді твердих ціннісних установок;
вибір діяльності відповідно до індивідуальних об- дарованостей, які є в кожної людини;
оптимальні умови для розвитку цих обдаровано- стей, іноді створені навіть усупереч соціуму;
наявність сприятливих соціальних умов (соціального замовлення, «попиту») для самореалізації.
Прояви виняткової обдарованості підвищують соціальні та інформаційні кризи, які стимулюють пошук нових ресурсів. Проте вирішального значення в розвитку і прояві геніальності Ефроїмсон надавав спадковості, встановлюючи тісний зв’язок між надобдаровані- стю і особливостями фізіології людини, що призводять до екзотичних захворювань (рідкісних, як і сама геніальність). Розвиваючи ці міркування, він виокремив найстійкіші комплекси «синдром — геніальність»:
Підвищений рівень сечової кислоти (подагра і гіперурикемія). Подагрична стимуляція мозку може підвищувати його діяльність до рівня талановитості або геніальності. Міждисциплінарне дослідження, присвячене ролі подагриків у світовій історії, довело, що багато її діячів страждали від подагри — Александр Македонський, Петро І, Ш. де Голль.
Синдром Марфана — особлива форма диспропорційного гігантизму, наслідок системного дефекту сполучної тканини. Його успадковують домінантно, тобто за вертикальною лінією, але з дуже варіативними проявами. За максимального прояву спостерігаються високий зріст за відносно короткого тулуба, величезні кінцівки, арахнодактилія (довгі павукоподібні пальці), вивих кришталика, надзвичайна худорлявість і деформована грудна клітка, порок серця, аневризма аорти. При цьому рідкісному захворюванні (1 : 50 000), що істотно скорочує тривалість життя, наявний підвищений викид адреналіну, який підтримує високий фізич-
268
Диференціальна когнітологія
ний і психічний тонус. Такими людьми були А. Лінкольн, Г.-Х. Андерсен, К. Чуковський.
Тестикулярна фемінізація (синдром Морріса) — спадкова нечутливість периферійних тканин до маску- лінізуючої дії чоловічого гормону сім’яників. Унаслідок цього розвиток організму, наділеного чоловічим набором хромосом (46/ХУ) і сім’яниками, парадоксально відбувається в жіночому напрямі. Розвивається псевдогермафродит — висока, струнка, статна, фізично сильна жінка без матки, з малою піхвою; у неї немає менструації, вона не може народжувати, однак здатна до сексуального життя і зберігає нормальний потяг до чоловіків. Через безплідність псевдогерма- фродитів, носіїв мутації, ця аномалія дуже рідкісна (1 : 65 000 серед жінок). Псевдогермафродитизм міг би спричинювати тяжкі психічні травми, але емоційна стійкість, життєлюбність, багатоманітна активність, фізична і розумова енергія хворих на нього людей вражають. За фізичною силою, швидкістю, спритністю вони настільки перевершують фізіологічно нормальних осіб жіночої статі, що дівчат і жінок із синдромом Морріса (їх легко визначити за відсутністю статевого хроматину в мазках слизової рота) виключають із жіночих спортивних змагань. Від цієї аномалії, ймовірно, потерпали Жанна д’Арк, Єлизавета Тюдор, Аврора Дюпен (Жорж Санд), Олена Блаватська.
Гіпоманіакально-депресивний психоз. У більшості досліджуваних осіб Ефроїмсон спостерігав клінічні прояви психічного розладу у фазах депресії, відмову від їжі, мутизм, багатотижневе мовчання, знищення готових творів, спроби самогубства, але справжніх маній з безглуздою гіперактивністю майже не було. Психопатологічну стимуляцію розумової діяльності спричинюють лише ті випадки, коли хворі на піку спалаху маніакаль- ності проявляють не безглузду метушливість, а підвищену працездатність, з різким, багатосезонним, багаторічним періодом смутку і бездіяльності між творчими підйомами. Такими людьми могли бути Дж.-Г. Байрон, Р. Берне, О. Пушкін.
Гігантолобість і високолобість. Збільшення голови і лобових часток у процесі природного добору є осно-
Диференціальна психологія здібностей
269
вою для припущення про деяку кореляцію між висотою лоба та інтелектом. За даними досліджень, у більшості тканин транскрибується тільки 3—6% унікальної ДНК, тоді як у тканинах мозку миші транскрибується 10—13% цієї ДНК, а в мозку людини — 20%. Отже, в мозку максимально мобілізується і використовується генотип людини. Водночас припускають, що частина мозку людини, яка керує фізіологічною функцією центральної і периферійної нервових систем, становить близько третини або чверті його об’єму, тоді як 2/3—3/4 виконує функцію мислення. Завдяки цим даним актуалізується питання про значення об’єму мозку.
Антропологічну і психометричну позитивну кореляцію між розмірами лоба і рівнем мислення підтвердило вивчення серій портретів видатних діячів у різних галузях. Переважно вони були високолобі і дуже високоло- бі, а гігантолобість серед них траплялася приблизно так само часто, як і середньолобість. Якщо подагра, гіперурикемія, гіпоманіакальність, синдром Марфана властиві 25—70% геніїв, то гігантолобість і високоло- бість — 100%.
Отже, геніальність значною мірою зумовлена генетичними механізмами, виявляється в надконцентрації на значущій діяльності і нерідко супроводжується порушеннями фізичного і психічного здоров’я. Однак цих знань недостатньо для всебічного розуміння сутності геніальності, а тому вона потребує подальшого вивчення.
Розумова відсталість і деменціяПротилежним до інтелектуальної обдарованості полюсом індивідуальних відмінностей є розумова відсталість.
Розумова відсталість — вроджене або набуте недорозвинення ногнітивних функцій, кількісні та якісні характеристики якого можуть дуже різнитися.
Її слід диференціювати з деменцією (лат. йешепііа — знищення розуму) — зниженням інтелектуальних функцій. При цьому мають на увазі, що певному захво-
270
Диференціальна когнітологія
рюванню (наприклад, енцефаліту, епілепсії) передував вищий рівень інтелектуального розвитку. Можна також розглядати деменцію як вторинне зниження інтелекту, що є наслідком хворобливого процесу, який уражує головний мозок. Від цих розладів відрізняють інтелектуальну недостатність, що розвивається внаслідок явної бездоглядності і недостатніх вимог (т. зв. психічний госпіталізм, або дериваційний синдром).
Найважливіші класифікації розумової відсталості і деменції орієнтовані на ступінь тяжкості, причини зниження інтелекту і можливості стимулювання його розвитку.
Класифікація розумової відсталості і деменції залежно від рівня інтелектуального розвитку. Варіанти інтелектуального функціонування розрізняють залежно від показників інтелекту (табл. 3.3). При цьому розглядають весь спектр інтелектуальних здібностей, а не тільки зниження інтелекту.
Перелічені в табл. 3.3 рівні розвитку інтелекту є лише приблизним орієнтиром. Визначення коефіцієнта інтелекту недостатнє для вичерпного опису інтелектуальних здібностей особистості. Певною мірою цьому може допомогти вивчення найважливіших варіантів стану інтелекту:
Низький інтелект, субдебільність (Щ 70—84). Дітям властиві обмежені інтелектуальні можливості, але вони достатньо самостійні в повсякденному житті і часто мають початкову і середню освіту.
Легка інтелектуальна недостатність (Р70), дебільність (І(і 50—69). Такі діти, як правило, відвідують допоміжну школу. їхній практичний інтелект часто вищий, ніж теоретичний, вони здатні до конкретних розумових операцій і засвоєння навчальних навичок.
Середній ступінь інтелектуального недорозвинення (Р71), імбецильність (І<2 35—49). Такі діти здебільшого можуть відвідувати спецшколу для осіб із вираженими формами розумової відсталості (практично научу- ваних), де стимулюють розвиток практичних навичок. Вони відстають у психічному розвитку, нездатні до засвоєння соціальних навичок.
Диференціальна психологія здібностей
271
Таблиця 3. З
Багатоосьова класифікація психічних розладіву дитячому і підлітковому віціиа основі Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10.
Рівень розвитку інтелекту Вербальне визначення Межі 1()
1. Дуже високий Інтелект набагато 10 > 129
рівень 2. Високий перевищує середній рівень Інтелект вище середнього 10 115—129
рівень
3. Нормальний Середній рівень інтелекту 10 85—114
рівень 4. Низький Інтелект нижче середнього 10 70—84
рівень
5-5—8. Розумова рівня, субдебільність Стан затриманого або 10 50-69
відсталість (К7) неповноцінного розвитку (у дорослих —
6. Легка психічних функцій; особливо страждають здібності, що маніфестують у період розвитку і мають значення для рівня інтелектуального розвитку: когнітивні функції, мова, моторика і соціальні навики. Недорозвинення інтелекту може поєднуватися з іншими психічними або соматичними розладами. Дебільність інтелектуальний вік 9—12 років)
І<3 35—49
розумова відсталість (Г70)
7. Середній Імбецильність (у дорослих — інтелектуальний
вік 6—9 років) ІС} 20—34
ступінь розумової відсталості (Р71) 8. Важка Виражена імбецильність (у дорослих — інтелектуальний
вік 3—6 років) І<3 20
розумова відсталість (Г72)
9 Важка розумова відсталість (Р73) Ідіотія (у дорослих — інтелектуальний вік < 3 років)
Важке інтелектуальне недорозвинення (Р72), виразна імбецильність (ІС} 20—34). Ці діти частково можуть відвідувати спецшколу для навчання практичним навичкам. Однак у декого з них це викликає вели-
272
Диференціальна когнітологія
кі труднощі, причиною яких часто є супутні дефекти, наприклад паралічі, потворність.
Найважчий ступінь недорозвинення інтелекту (Р73), (І(} 20). У цих дітей зазвичай дуже низька научу- ваність. У багатьох випадках вони не вміють ні ходити, ні самостійно їсти, говорити, схильні до рухових стереотипів і примітивних реакцій. Вони можуть досягти рівня розвитку півторарічної дитини. їх інтелектуальне функціонування відбувається на сенсомоторному рівні, вони нездатні навчатися за допомогою мови.
Класифікації, що орієнтуються на коефіцієнт інтелекту, мають багато недоліків. Вони не дають змоги точно виміряти рівень розвитку інтелекту за вираженої інтелектуальної недостатності. Наведені в класифікаціях межі І(} є лише грубим орієнтиром, оскільки за різних методів тестування коефіцієнт інтелекту може бути різним у того самого індивіда. Крім того, не лише інтелектуальний рівень впливає на адаптацію розумово відсталої дитини в навколишньому середовищі. Тому необхідно оцінювати й інші форми адаптивної поведінки або особистісні якості, які супроводжують розлад. У бага- тоосьовій класифікації це можливо завдяки наявності різних осей.
Класифікація розумової відсталості і деменції залежно від можливостей розвитку. Залежно від научува- ності було виокремлено дві групи інтелектуального недорозвинення: обмежена научуваність (І(} приблизно 50—80); ненаучуваність (І(і приблизно 30—55). Однак вони відображають лише певні аспекти розумової відсталості. Дітям з обох груп властиві:
тривале об’єктивне зниження научуваності;
обмежена здібність до систематизації навчального матеріалу;
уповільнення навчального процесу і обмеженість його в часі;
недостатня спонтанність;
обмеженість загального розвитку; порушення грубої і тонкої моторики, особливо
координації рухів.
Діти з обмеженою научуваністю здебільшого досягають рівня 4—5 класів загальноосвітньої школи. Вони
Диференціальна психологія здібностей
273
навчаються у звичайних класах або в допоміжній школі. їм під силу читання без осмислення прочитаного, прості письмові завдання, а також арифметичні операції. Навчання відбувається переважно методом спроб і помилок,процеси навчання зазвичай істотно уповільнені. Діти з обмеженою научуваністю можуть під керівництвом майстра освоїти ручні види праці. Вони досягають рівня розвитку 8—12-річної дитини з нормальним інтелектом. Часто вони здатні до самообслуговування і створення сім’ї.
Діти з ненаучуваністю, вираженим інтелектуальним недорозвиненням не можуть опанувати програму допоміжної школи, тому відповідно до свого розладу мають навчатися у спецшколах, де освоюють практичні навички. Вони вчаться в маленьких класах. їх научува- ність обмежена повсякденними практичними навичками, лише деякі можуть навчитися читати, не осмислюючи прочитаного. Письмові навички обмежуються змальовуванням букв, їм бувають недоступні навіть прості рахункові навички. Психологи і педагоги роблять спроби інтегрувати цих дітей у звичайні школи. Умовою успішності таких заходів є навчання у класах з малим наповненням і залучення додаткових педагогічних кадрів, що мають спеціальну підготовку з питань реабілітації. Надалі такі люди іноді можуть виконувати механічну роботу. Вони потребують докладного інструктажу на робочому місці (у майстернях для розумово відсталих). У повсякденному житті теж не обходяться без допомоги й опіки.
Класифікація розумової відсталості і деменції за етіологією. Ця класифікація розумової відсталості проблематична, бо лише менш ніж у 30% пацієнтів можна встановити її причину. У решті випадків з ясувати етіологію допомагає ступінь інтелектуального зниження. Що вираженіше недоумство, то більший зв’язок з органічним ураженням, вродженою потворністю, порушеннями обміну речовин та іншими соматичними симптомами. Відмежувати інтелектуальне недорозвинення від деменції на ранніх етапах розвитку теж непросто. З прагматичного погляду, орієнтованого на
274
Диференціальна когнітологія
потреби клініки, розрізняють хромосомні, метаболічно-генетичні й ендокринні форми розумової відсталості, екзогенно зумовлені варіанти і розумову відсталість неясного генезису.
Адаптація дітей з такими порушеннями можлива завдяки корекційно-розвивальним заходам. Виховання у дітей елементарних навичок гігієни, самообслуговування, правильної поведінки, соціально-побутового орієнтування є необхідною умовою розвитку розумово відсталої дитини та її підготовки до шкільного навчання.
Важливо, щоб учинки та дії, поведінка і діяльність таких дітей ставали якомога довільнішими, регульованими словом і свідомістю.
Тестування здібностей особистостіТестом здібностей вважають будь-який психометричний інструмент, який використовують з метою прогнозування можливостей конкретної людини. Засоби вимірювання досягнень, спеціальних здібностей, інтересів, рис особистості чи будь-якої іншої людської якості або поведінки можна кваліфікувати як тести здібностей. Сфера використання терміна «тест здібностей* зазвичай обмежена окремими тестами чи батареями тестів спеціальних здібностей, призначеними для вимірювання здібностей до засвоєння різних дисциплін або практичного освоєння специфічних умінь і професійних навичок.
Такі тести інтелекту, як «Шкала інтелекту Стен- форд-Біне* і «Шкала інтелекту дорослих Векслера», вимірюють комплекс («композит») спеціальних здібностей. Результати, отримані з їх використанням, значущо корелюють з успішністю діяльності в широкому спектрі. Однак цим тестам властива низька точність налаштування, тобто їх кореляції з успішністю у спеціальних галузях зазвичай низькі. Навпаки, тести спеціальних здібностей мають вищу точність налаштування, їх середні кореляції з успішністю в широкому спектрі здебільшого нижчі, ніж у загальних тестів інтелекту,
Диференціальна психологія здібностей
275
проте кореляція спеціального тесту з успішністю в чітко визначеній галузі є вищою.
Спочатку розробники тестів загальних здібностей уважали, що такі тести вимірюють вроджений потенціал до научіння. Тому на показники таких тестів не повинен впливати досвід навчання і тренування. Проте показники за іншими тестами здібностей, наприклад показники моторної спритності, значно поліпшуються з практикою.
Тести здібностей до навчання дають змогу передбачити ступінь успішності у вузьких галузях, таких як математика, музика, рідна мова, мистецтво, і підходять для розподілу учнів з метою спеціалізації. Вони нерідко мають ширшу сферу охоплення, ніж тести досягнень, проте часто буває дуже важко розмежувати їх на основі специфічних завдань. Головна відмінність між ними полягає в призначенні: тести здібностей передбачають научуваність; тести досягнення оцінюють результати минулого навчання і поточні знання. Змішування цих різновидів пояснюється тим, що багато тестів досягнень дають змогу прогнозувати подальші успіхи точніше, ніж деякі тести здібностей, особливо коли передбачувані досягнення належать до вузької галузі. А. Анастазі у праці «Психологічне тестування» зазначає, що відмінність між тестами здібностей і досягнень можна відобразити на континуумі, на одному кінці якого — тести специфічних, шкільних досягнень (наприклад, тести, створені вчителем для застосування у своєму класі), на другому — тести загальних здібностей (наприклад, тести інтелекту). Такі тести здібностей, як «Тест академічного оцінювання» (8АТ) і «Письмові іспити для аспірантів* (СКЕ), потрапили бу середину цього континууму.
За зразком «Армійського а-тесту» (розробленого у США в 1917 р.) було створено численні тести для вимірювання інтелекту — ІС}-тести. Якщо показники великої групи дітей за тестом інтелекту представити у вигляді графіка, на якому зображено частоту вияву кожного показника, вийде крива нормального розподілу. Середнє (усереднений показник) завжди дорівнює 100, а стандартне відхилення — приблизно 15. Дітей,
276
Диференціальна когнітологія
показник яких не досягає 70 (нижні 2% населення), вважають особами з психічною затримкою розвитку або розумово відсталими, а дітей з показниками вище 130 (верхні 2% населення) іноді зараховують до категорії обдарованих.
Багатофакторні тести здібностей містять набір субте- стів, що оцінюють ширший спектр здібностей, ніж ^-тести. Отримувана за їх допомогою інформація корисна у професійному й освітньому консультуванні. Батарею суб- тестів стандартизують на одних і тих самих людях, що дає змогу порівнювати за різними субтестами й ідентифікувати слабкі і сильні здібності. Прикладами тестових батарей здібностей є «Диференціальні тести здібностей» (БАТ), «Батарея тестів загальних здібностей» (САТВ), яку використовують у профконсультуванні, добираючи професії на основі системи патернів професійної придатності.
Часто використовують БАТ. який охоплює вісім субтестів: «Вербальне міркування», «Оперування числами», «Абстрактне міркування», «Швидкість і точність конторських операцій», «Механічне міркування», «Просторові відносини», «Орфографія і використання слів». Об’єднання показників за субтестами «Вербальне міркування» і «Оперування числами» дає комплексний показник, порівнюваний із загальними показниками І(} за шкалою інтелекту Векслера для дітей (\УІ8С К) або за шкалою Стенфорд-Біне. БАТ використовують у роботі з учнями 8—9 класів, щоб забезпечити їх інформацією для планування подальшої освіти.
До багатофакторних тестів здібностей також належать:
«Батарея професійної придатності Збройних сил СІЛА» (А8УАВ);
«Тест здібностей для тих, хто не вміє читати» (NАТВ);
« Комплексна батарея здібностей »;
«Батарея здібностей Гілфорда-Циммермана»;
< Міжнародна батарея тестів первинних чинників»;
«Національні тести готовності» (МКТ)\
«Тест базисних понять Бозна» (ВТВС).
Диференціальна психологія здібностей
277
Є також тести спеціальних здібностей для прогнозування успішності в конкретних галузях діяльності, що оцінюють канцелярські і стенографічні здібності, зір і научуваність, слух, механічні здібності, музичні й артистичні здібності, креативність. Для добору на конкретні спеціальності використовують:
«Тест академічних здібностей* (БАТ);
«Тестову батарею Програми тестування американських коледжів* (АСТ);
«Тест для вступників до юридичної школи» (ЬБАТ);
«Тест для вступників до медичного коледжу» (МСАТ).
Тести здібностей мають бути валідними і надійними. Вкрай важливо, щоб вони показували прогностичну валідність, тобто те наскільки тестові показники можуть передбачати заданий критерій. Показники тестів здібностей використовують не для визначення успішності виконання завдань, що містяться в них, а для прогнозування певного релевантного критерію (наприклад, «Тест аналогій Міллера» можна застосовувати для прогнозування успішності навчання в аспірантурі). Зазвичай для опису прогнозованих зв’язків послуговуються коефіцієнтами кореляції, при цьому кореляції від 0,40 до 0,50 вважають прийнятними. Деяким тестам здібностей, особливо загальним тестам інтелекту, таким як «Шкала інтелекту Стенфорд-Бі- не*, бажано також мати конструктну валідність.
Знання показників за тестами здібностей може допомогти вчителям у прогнозуванні успіхів учнів і виробленні індивідуального підходу до їх навчання. У проф- консультуванні тести здібностей допомагають виявляти відмінності в здібностях і визначати співвідношення сильних і слабких сторін консультованого з погляду вмінь, необхідних для оволодіння різними професіями. Ці результати також допомагають консультантам діагностувати причини неуспішності. Наприклад, 1£}-тести можуть показати, що дитині нудно на уроках або її фруструє навчання в школі. Тести здібностей використовують також для виявлення затримок психічного розвитку.
278
Диференціальна когнітологш
У ситуаціях, коли з великої кількості кандидатів потрібно дібрати обмежену групу учнів, тести здібностей можуть бути основою для порівняння цих осіб, і тоді у поєднанні з іншими джерелами інформації показники тестів впливатимуть на результати добору певних дітей.
Запитання. Завдання
Розкрийте психологічний зміст задатків, здібностей, обдаро ваності і геніальності.
Охарактеризуйте основні види здібностей.
Яких вимог потрібно дотримуватись при тестуванні здібностей?
У чому виявляються особливості сензитивного періоду?
Охарактеризуйте факторні теорії інтелекту і теорії множинного інтелекту.
Як пов’язують інтелект і особистість представники різних наукових шкіл?
Як взаємодіють середовищні і спадкові чинники у процесі породження міжіндивідуальних варіацій інтелекту?
Яні теорії геніальності, на Ваш погляд, є обгрунтованими.
Дайте характеристику типам інтелектуальної обдарованості.
Проаналізуйте види і рівні розумової відсталості.
Як впливають біосоціальні передумови нв геніальність?
Диференціально-психологічні характеристики інтелектуІнтелект є однією із центральних категорій науки про індивідуальні відмінності. Вона зосереджується на дослідженні детермінант інтелектуальних відмінностей між людьми, джерел їх виникнення, визначенні рівня інтелекту, розробленні тестів тощо. Хоча тривалий час інтелект ототожнювали з мисленням і не розглядали як єдину когнітивну систему чи загальну здібність, У сучасних умовах тести інтелекту почали використовувати у шкільній, клінічній практиці, під час професійного добору.
Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
279
Сутність інтелекту як психічної реальностіПоняття «інтелект* вживають на означення загальної розумової здатності комплексу поведінкових характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.
Інтелект (лат. іпіеііесіие — розуміння і пізнання) — загальна здібність до пізнання і вирішення проблем, що визнанеє успішність діяльності і є основою інших здібностей; система пізнавальних здібностей індивіда: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви; здібність до вирішення проблем.
З позицій концепції інтелекту як ментального досвіду (М. Холодна) інтелект розглядають як форму «організації індивідуального ментального досвіду у вигляді наявних ментальних структур, породжуваного ними ментального простору відображення і ментальних репрезентацій дійсності, що будуються в межах цього простору».
Проаналізувавши теоретичні та експериментальні основи психології загальних і спеціальних здібностей, інтелекту, научуваності, креативності, В. Дружинін запропонував визначення, які висвітлюють різні аспекти і підходи до феноменології інтелекту:
загальний інтелект (чинник загальної розумової енергії, генеральний чинник, генеральний інтелект) — розумова здібність, що впливає на виконання будь-якої діяльності, виявляється в якості, швидкості й точності вирішення розумових задач, темпі й успішності навчання, продуктивності професійної діяльності й рівні соціальної адаптованості. Концепцію загального інтелекту запропонував Ч. Спірмен;
біологічний інтелект — генетично детермінований складник загального інтелекту. Його основою є особливості біохімічних і нейрофізіологічних процесів перероблення інформації центральною нервовою системою (Г. Айзенк);
інтелект поточний, вільний, флюїдний — вроджена інтелектуальна здатність, що детермінує успішність пристосування до нових ситуацій, оволодіння новими знаннями, гнучкість і швидкість мислення, складник
280
Диференціальна ногнітологія
загального інтелекту. Його рівень знижується у процесі старіння;
соціальний інтелект — здібність, що визначає успішність оцінювання, прогнозування і розуміння поведінки людей. Термін запропонував Дж. Гілфорд. Г. Айзенк розглядав його як результат розвитку загального інтелекту під впливом зовнішніх соціокультурних умов. У науковій літературі частіше використовують визначення Гілфорда;
кристалізований (зв’язаний) інтелект — інтелектуальна здатність, залежна від набутого досвіду, що зводиться до системи інтелектуальних навичок і входить до складу загального інтелекту (Дж. Кеттел);
інтелект академічний — здібність до навчання в регламентованих умовах (у школі, університеті тощо), що виявляється в рівні навчальної успішності і корелює з рівнем розвитку загального інтелекту;
вербальний інтелект — здібність до вербального мисленнєвого аналізу і синтезу, розв’язання вербальних завдань на визначення понять, встановлення словесної подібності і відмінностей, доведень тощо. Виокремлюють як відносно самостійний складник структури інтелекту в ієрархічних і факторних моделях (Д. Векслер, Ч. Спірмен). Подібні за змістом поняття — «семантичний інтелект», «лінгвістичний фактор»;
невербальний інтелект — здібність оперувати реальними предметами, образами предметів, зображеннями. Д. Векслер запропонував еквівалентний термін — «інтелект дії»;
ідеальний інтелект — ідеалізоване уявлення про інтелект, яке автор тесту використовує під час його конструювання;
математичний (формальний) інтелект — у вузькому сенсі — фактор N у моделі інтелекту Л. Терстоуна; вимірюють тестами на швидкість і точність обчислень і успішність розв’язання математичних задач; у широкому сенсі здібність до інтелектуальної діяльності в математиці, позитивно корелює з рівнем загального інтелекту;
Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
281
поведінковий (смисловий) інтелект — здібність розуміти сенс поведінки інших людей, оцінювати реальні ситуації спілкування, поводитися адекватно ситуації. Передує розвиткові інших форм інтелекту. Виявляється вже у дітей 1 —2 років до оволодіння мовою;
психометричний інтелект — здібність індивіда, вимірювана тестами інтелекту, що виявляється в поведінці і діяльності. Рівень його детермінується взаємовпливом спадковості і середовища; у психометричному підході його ототожнюють із загальним інтелектом. Термін запропонував Г. Айзенк.
Узагальнивши підходи до розуміння сутності інтелекту як психічної реальності, можна визначити його як:
загальну здібність до пізнання і розв’язання проблем, яка обумовлює успішність будь-якої діяльності та є основою інших здібностей;
систему всіх пізнавальних властивостей індивіда: відчуття, сприймання, пам’яті, уяви, мислення, уявлення;
здібність до розв'язання проблем без спроб і помилок («в умі»). Поняття «інтелект» в сенсі загальної розумової здібності застосовують як узагальнення пове- дінкових характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих умов;
інтегральну функцію психіки, яка об’єднує ко- гнітивну, сенсомоторну, афективну і мовно-смислову сфери суб’єкта в цілісну систему.
Основним критерієм виокремлення інтелекту як самостійної реальності є його функція в регулюванні поведінки. Коли йдеться про інтелект як певну здібність, передусім спираються на його пристосувальне значення для людини і вищих тварин. Інтелект, на думку В. ИІтерна, є загальною здатністю пристосовуватись до нових життєвих умов. Пристосувальний акт (за Штерном) — це розв’язання життєвого завдання, здійсненого за допомогою дії з уявним («ментальним») еквівалентом об’єкта, «дій в умі» або (за Я. Пономарьовим) «у внутрішньому плані дії». Завдяки цьому суб єкт розв'язує проблему тут і тепер без зовнішніх поведінко- вих спроб, правильно й одноразово: спроби, перевірка гіпотез відбуваються у «внутрішньому плані дії».
282
Диференціальна когнітологія
Інтелект трактують і як один зі способів здобування знань (Л. Подані). Деякі дослідники здобування знань (Ж. Піаже) вважають лише побічною складовою процесу застосування знань під час розв’язання життєвого завдання. Важливо, щоб завдання було справді новим або принаймні мало компонент новизни. З проблемою інтелектуальної поведінки тісно пов’язана проблема ♦трансферу» —перенесення «знань—операцій» з однієї ситуації на іншу (нову). Розвинутий інтелект, за Ж. Піаже, виявляється в універсальній адаптивності, досягненні «рівноваги* індивіда з середовищем.
Будь-який інтелектуальний акт передбачає активність суб’єкта і саморегуляцію при його виконанні. На думку М. Акімової, основою інтелекту є розумова активність, а саморегуляція лише забезпечує необхідний для розв’язання завдань рівень активності. Її підтримує Е. Голубєва, яка додає до цих факторів ще працездатність. Розуміння інтелекту як здібності викристалізовується, коли розглядати його як відношення свідомого і несвідомого у психіці людини. На різних етапах розв’язання проблеми провідна роль переходить від однієї структури до іншої. Якщо на стадії постановки завдання й аналізу домінує свідомість, то на стадії «інкубації ідеї» і породження гіпотез — активність несвідомого. У момент «інсайту* (несподіваного відкриття, осяяння) ідея проривається у свідомість завдяки зв’язку за принципом «ключ — замок», що супроводжується яскравими емоційними переживаннями. На стадіях добору і перевірки гіпотез, оцінювання рішення знову домінує свідомість. Отже, під час інтелектуального акту переважає свідомість, а підсвідоме є об’єктом регуляції, тобто перебуває в субдомінантному (підпорядкованому) становищі.
Інтелектуальна поведінка зводиться до прийняття правил, які диктує середовище. Її критерієм є не перетворення середовища, а пошук ефективних адаптивних дій індивіда. Принаймні, перетворення середовища (творчий акт) лише супроводжує доцільну діяльність людини, а його результат (творчий продукт) є «побічним продуктом діяльності», який суб’єкт усвідомлює або не
Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
283
усвідомлює. Тому інтелект можна визначити як здібність, що зумовлює загальну успішність пристосовування людини до нових умов. Механізм інтелекту виявляється у розв’язанні завдання у внутрішньому плані дії за домінування свідомості над несвідомим. Із цим твердженням погоджуються не всі вчені. Дж. Томпсон уважає інтелект лише абстрактним поняттям, яке спрощує і підсумовує комплекс поведінкових характеристик. Р. Стернберг розглядає інтелект на рівні опису повсякденної поведінки. Як метод він обрав факторний аналіз суджень експертів, виокремивши три форми інтелектуальної поведінки: вербальний інтелект (запас слів, ерудиція, вміння осягнути прочитане), здатність розв’язувати проблеми, практичний інтелект (уміння досягати поставлених цілей тощо).
За твердженням М. Холодної, інтелект має такі базові властивості:
властивості рівнів, що характеризують досягнутий рівень розвитку окремих пізнавальних функцій (вербальних і невербальних), і презентації дійсності, що є в основі психічних процесів (сенсорна відмінність, оперативна і довготривала пам’ять, обсяг і розподіл уваги, обізнаність у певній змістовій сфері тощо);
комбінаторні властивості, про які свідчить здібність до виявлення і формування різних зв’язків і відносин; у широкому сенсі — здатність комбінувати в різних поєднаннях (просторово-часових, причинно- наслідкових, категоріально-змістових) компоненти досвіду;
процесуальні властивості, що стосується опера- ціонального складу, прийомів і відображення інтелектуальної діяльності аж до рівня елементарних інформаційних процесів;
регуляторні властивості, що характеризують забезпечувані інтелектом ефекти координації, управління і контролювання психічної активності.
Відповідно до вимірювального підходу інтелект можна визначити через процедуру його вимірювання як здатність розв’язувати сконструйовані тестові завдання.
У межах операціонального підходу було розроблено факторні моделі інтелекту. При цьому розуміння його має такі передумови:
284
Диференціальна когнітологія
латентність, яка означає, що інтелект пізнають лише через різні непрямі вияви під час розв’язання життєвих завдань;
лінійність (одновимірність або багатовимірність) інтелекту як латентної властивості психічної структури («функціональної системи»), яку можна виміряти;
переважання кількості поведінкових виявів інтелекту над кількістю властивостей, тобто можливість сконструювати багато інтелектуальних завдань для виявлення лише однієї властивості;
розрізнення інтелектуальних завдань за рівнем складності;
розв’язання завдань може бути правильним або неправильним або може наближатися до правильного;
передбачення; що будь-яке завдання можна розв’язати правильно за нескінченно великий проміжок часу.
Наслідком цих положень є принцип квазівимірної (лат. диазі — ніби, майже, немовби; у складних словах — несправжній, фальшивий) процедури: чим важча задача, тим вищий рівень розвитку інтелекту потрібний для її правильного розв’язання.
При формуванні вимірювального підходу до інтелекту спираються на уявлення про ідеальний інтелект як абстракцію. Людина, що має ідеальний інтелект, може правильно і самостійно розв’язувати розумові завдання високої складності за нескінченно малий час, незважаючи на внутрішні і зовнішні перешкоди. Насправді люди часто думають поволі, помиляються, стомлюються, лінуються й пасують перед складними завданнями.
На практиці ідеальний інтелект як універсальну точку відліку не використовують. Теоретично кожен тест потенційно можна виконати зі стовідсотковою успішністю, проте у практичній психології застосовують шкалу інтервалів, де немає об’єктивної абсолютної точки відліку. На шкалі інтервалів дані про осіб розташовують залежно від рівня розвитку індивідуального інтелекту, праворуч або ліворуч від умовного «середнього інтелектуала».
Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
285
Розподіл людей за рівнем інтелекту, як і більшість біологічних, соціальних ознак, описують законом нормального розподілу. Людина з середнім інтелектом — індивід, який найчастіше трапляється в популяції й розв’язує завдання середньої складності з вірогідністю 50% або за умовно «середній* час.
Операційне розуміння інтелекту було сформовано на основі первинного уявлення про рівень розумового розвитку, який визначає успішність виконання будь- яких пізнавальних, творчих, сенсомоторних та інших завдань і виявляється в універсальних характеристиках поведінки людини. Цей погляд спирається на праці А. Біне, присвячені діагностуванню розумового розвитку дітей. «Ідеальним інтелектуалом» він уявляв людину західноєвропейської цивілізації, що оволоділа базовими знаннями і вміннями, а ознакою нормального розвитку — показники темпів інтелектуального розвитку дітей середнього класу. До його першої батареї тестів увійшли такі завдання: «знайдіть риму до слова “чашка”» (12 років), «полічіть від 20 до 1» (8 років) та ін. (табл. 3.4). Не всі подібні завдання можна співвіднести з інтелектом, але ідея універсальності інтелекту як здатності (здібності), що впливає на успішність розв’язання будь-яких завдань, підтвердилась в моделях інтелекту.
Таблиця 3.4
Шкала розумового розвитку Біне — Сімона (варіант 1911 р.)
Вік Зміст завдання Вік Зміст завдання
І 2 3 4
3
роки Показати свої очі, ніс, рот.
Повторити речення завдовжки до 6 складів.
Повторити по пам’яті числа.
Назвати намальовані предмети.
Назвати своє прізвище 8
років Порівняти два об'єкти по пам’яті. Встановити подібність між ними.
Зворотний рахунок від 20 до 1.
Виявити пропуски в зображенні людей (чотири задачі).
Назнати день, число, місяць, рік.
Повторити ряд з 5 однозначних чисел
286
Диференціальна иогнітологія
Закінчення таблиці ЗА
1 2 3 4
4
роки Назвати свою стать.
Назвати декілька із запропонованих предметів.
Повторити ряд 3 трьох однозначних чисел.
Порівняти довжину показаних ліній
(3 задачі) 9
рокі
в Назвати місяці року.
Назвати вартість усіх монет.
Скласти із запропонованих трьох слів дві фрази.
Відповісти на три легкі запитання.
Відповісти на п’ять важчих запитань
5
років Порівняти попарно тягарці.
Змалювати квадрат.
Повторити слово 3 трьох складів.
Розв’язати головоломку.
Полічити 4 предмети 10
рокі
в Ранжувати предмети.
Відтворити фігури.
Знайти невідповідності в розповідях.
Відповісти на важкі абстрактні запитання.
Скласти речення з трьох слів з одним із запропонованих у завданні
6
років Визначити час дня.
Назвати призначення кількох побутових предметів.
Змалювати ромб.
Перелічити тринадцять предметів.
Порівняти з естетичного погляду двох осіб (3 завдання) 11
років Протидіяти навіюванню При порівнянні ліній різної довжини.
Скласти речення з трьох слів.
Протягом трьох хвилин промовити 60 слів.
Визначити абстрактні поняття.
Встановити порядок слів (3 завдання)
7
років 1- Розрізняти правий і лівий бік.
Описати малюнок.
Виконати кілька доручень.
Назвати загальну вартість кількох монет.
Назвати показані 4 основні кольори 12
років Повторити однозначні числа.
Знайти три рими до слова «чашка*.
Повторити речення завдовжки в 26 складів.
Пояснити зміст картини.
Завершити розповідь
Відомі також спроби пов’язати інтелект з іншими складовими життя, крім інформаційної. Одну з таких концепцій (трикомпонентну теорію інтелекту) рОЗрО"
Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
287
бив Р. Стернберг. Як перший складник інтелекту він виокремив компонентний інтелект, пов’язаний з особливостями оброблення інформації. Він охоплює виконавчі компоненти, засновані на перцептивних і мне- мічних процесах, компоненти, що сприяють накопиченню знань, і метакомпоненти, які здійснюють контроль за стратегією вирішення задач і мисленням загалом. Другий складник — емпіричний інтелект — забезпечує ефективність опанування нової ситуації і передбачає здатність долати новоі проблеми й автоматизувати деякі процеси. Третій складник — ситуативний інтелект — відповідає за прояви інтелекту в соціальній ситуації; складається з практичного інтелекту, що виявляється в повсякденних побутових діях, і соціального інтелекту, що відображається в спілкуванні з іншими людьми.
Інтелект як множинне явище розглядав також і Г. Айзенк, який виокремив і підпорядкував біологічний, психометричний, соціальний види інтелекту.
До традиційних (лінгвістичного, логіко-математич- ного і просторового) X. Гарднер ще додав музичний, кінестетичний і особистісний види інтелекту.
Лише про два типи інтелекту вів мову Д. Хорн. Поточний інтелект — здібності, завдяки яким людина навчається нового: пам’ять, індукція, сприйняття нових зв’язків і відносин тощо. Після закінчення юності його розвиток сповільнюється. Він відображає біологічні можливості нервової системи — її працездатність та інтегративність. Кристалізований інтелект охоплює вміння формулювати думки, аналізувати проблеми і будувати узагальнення. Розвивається з досвідом і освітою, спирається на обізнаність і прогресує протягом усього життя людини.
Індивідуальні відмінності в інтелектуальній продуктивності спричинені середовищем (культурою) або нейрофізіологічними особливостями, зумовленими спадковістю. Виявити ці відмінності можна за допомогою зовнішнього експертного оцінювання поведінки, що спирається на здоровий глузд, а також систематичного спостереження або вимірювання (тестів).
288
Диференціальна когнітологія
Характеристика тестологічних підходів до інтелекту
Тривалий час вивченням і вимірюванням інтелектуальних можливостей людини переймалася тестологія. Було розроблено багато різноманітних тестів інтелекту. Однак методи дослідження тестології не дають змоги визначити природу інтелекту. Тестолог А. Дженсен навіть стверджував, що для наукових цілей поняття «інтелект» не придатне і від нього слід відмовитися.
На різних етапах розвитку тестології домінували різні підходи до вивчення інтелекту і різні уявлення про нього. Індивідуальними відмінностями в розумових (інтелектуальних) здібностях першим зацікавився Гальтон («Дослідження людських здібностей і їх розвиток», 1883). Він вважав, що інтелектуальні можливості закономірно зумовлені особливостями біологічної природи людини і не відрізняються від її фізичних і фізіологічних характеристик. Як показник загальних інтелектуальних здібностей він розглядав сенсорну розріз- нювальну чутливість.
Перша дослідницька програма (Гальтон, 1884) була орієнтована на виявлення здібності до розрізнення розміру, кольору, висоти звуку, часу реакції на світло разом з визначенням ваги, зросту та інших фізичних особливостей. У1890 р. Кеттел розробив спеціальні процедури, згодом названі тестами, що дають змогу виміряти гостроту зору, слуху, чутливість до болю, час рухової реакції, надання переваги кольорам тощо. Отже, на початковому етапі інтелект ототожнювали з найпростішими психофізіологічними пізнавальними функціями, наголошуючи на вродженому (органічному) характері інтелектуальних відмінностей.
З 1905 р. на вивчення інтелектуальних здібностей почали впливати практичні потреби. У Франції перед спеціальною комісією поставили завдання: розробити об єктивні процедури для виявлення дітей, що відстають у розвитку, щоб навчати їх у спеціальних школах. Біне і Сімон для цього створили серію з ЗО завдань (тестів) для вимірювання рівня розумового розвитку дитини, започаткувавши тестологічну парадигму в д°с лідженні інтелекту (табл. 3.4).
Диференціально-психологічні харантеристини інтелекту
289
Оцінювали рівень інтелектуального розвитку на основі співвідношення реального хронологічного віку дитини з її «розумовим віком» — найвищим віковим рівнем, на якому дитина могла виконати всі запропоновані їй завдання. Так, розумовий вік шестирічної дитини, яка успішно виконала всі завдання для дітей у віці 6, 7 і 8 років, дорівнював 8 рокам. Незбігання розумового і хронологічного віку вважали показником розумової відсталості (розумовий вік нижче хронологічного) або розумової обдарованості (розумовий вік вище хронологічного). Пізніше (1916) В. Штерн запропонував розглядати як показник розвитку інтелекту коефіцієнт інтелекту, який становить:
_ розумовий вік х100%,
хронологічний вік
У 1916 р. Л. Термен і його колеги зі Стенфордсько- го університету (США) на основі тестів Біне—Сімона розробили новий набір тестів — шкалу Стенфорд—Біне, призначену для оцінювання інтелекту дітей шкільного віку.
На відміну від Гальтона, Біне визнавав вплив середовища на особливості пізнавального розвитку. Тому інтелектуальні здібності він оцінював з урахуванням не тільки сформоввності пізнавальних функцій (у т. ч. і таких складніших пізнавальних процесів, як запам’ятовування, просторове розрізнення, уява тощо), а й рівня засвоєння соціального досвіду (обізнаності, знання значень слів, володіння деякими соціальними навичками, здатності до морального оцінювання та ін.). Завдяки цьому зміст поняття «інтелект* розширився з урахуванням його проявів і чинників становлення. Біне першим указав на можливість розумової ортопедії (серії навчальних процедур, використання яких допоможе підвищити якість інтелектуального функціонування). У контексті цього підходу інтелект визначали не стільки як здібність до пізнання, скільки як досягнутий рівень психічного розвитку, виявлений у показниках сформоввності певних пізнавальних функцій і засвоєння знань і навичок.
10 Диференціальна психологія
290
Диференціальна когнітологія
Впровадженню ідеї про можливість вимірювання людського інтелекту посприяли лавиноподібне збільшення кількості різноманітних інтелектуальних тестів і активне впровадження статистичного апарату оброблення їх результатів.
Поступово в тестології було сформовано два протилежні за теоретичними наслідками напрями трактування природи інтелекту: визнання загального фактора інтелекту, тією чи іншою мірою представленого на всіх рівнях інтелектуального функціонування (Спірмен); заперечення загальної основи інтелектуальної діяльності, обґрунтування наявності численних незалежних інтелектуальних здібностей (Терстоун).
Теорії, що ґрунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворенняУ межах розуміння інтелекту як цілісності було розроблено теорії інтелекту як єдиної здібності (дво- факторну терію), ієрархічні теорії. Теорію інтелекту як єдиної здібності сформулював Ч. Спірмен. Вона ґрунтується на наявності позитивних кореляційних зв’язків між результатами виконання різних інтелектуальних тестів. Відсутність цих зв’язків у певному дослідженні Спірмен пояснював впливом помилок вимірювання. На його думку, спостережувані кореляції завжди нижчі теоретично очікуваних, а ця відмінність є функцією надійності корельованих тестів. Якщо відкоригувати цей ефект послаблення, величина зв’язків наближатиметься до одиниці.
Основою зв’язку окремих тестів є наявність у кожному з них загального фактора інтелекту (|Г). Крім фактора в було виокремлено фактор «, що характеризує специфіку кожного тесту. З огляду на це теорію названо двофакторною теорією інтелекту.
Спірмен вважав, що фактор £ — це і є власне інтелект, сутність якого зводиться до індивідуальних відмінностей у розумовій енергії.
Проаналізувавши тести, які найяскравіше представляли загальний фактор, Спірмен дійшов висновку, Ш°

Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
291
рівень розумової енергії проявляється в здатності виявляти зв’язки і співвідношення між елементами власних знань і елементами змісту тестової задачі. Подальші дослідження довели, що максимальне навантаження за фактором £ мали такі тести: прогресивні матриці Равена, виявлення закономірності в послідовності цифр або фігур, вербальні аналогії, класифікація фігур, розуміння тексту тощо. Отже, Спірмен зміг розмежувати рівневі властивості інтелекту (показники сформованості основних сенсорно- перцептивних і вербальних функцій) і його комбінаторні властивості (показники здібності виявляти імпліцитно задані в певному змісті зв’язки). Так, уперше було поставлено проблему репродуктивних і продуктивних аспектів інтелектуальної діяльності. Надалі цей підхід розробляли Р. Кеттел, Ф. Вернон, Л. Хамфрейс та ін.

Висока кореляція між групами подібних за змістом тестів змушувала визнати наявність здібностей, що різнилися між собою, а це не поєднувалося з ідеєю єдиної основи всіх видів інтелектуальної діяльності, тому погляди Спірмена зазнали критики. ^
Р. Кеттел, використовуючи великий набір тестів і процедуру факторного аналізу (техніку похилої рота-
292
Диференціальна когнітологія
ції), отримав певну кількість первинних факторів. Ці дані він узяв як основу для факторного аналізу другого порядку і зміг описати п’ять вторинних факторів. Два з них характеризують ^-фактор Спірмена, але вже розділений на такі компоненти:
£с — кристалізований інтелект, представлений тестами на запас слів, читання, врахування соціальних нормативів та. ін. Він є результатом освіти і різних культурних впливів; його основна функція полягає в накопиченні та організації знань і навичок;
ці — поточний інтелект, представлений тестами на виявлення закономірності у ряді фігур і цифр, обсяг оперативної пам’яті, просторові операції тощо. Характеризує біологічні можливості нервової системи. Його основна функція — швидко і точно обробляти поточну інформацію.
За Кеттелом, ці два інтелекти мають різні механізми. Згодом з’ясувалося, що поділ загального інтелекту на два типи досить умовний. За даними Кеттела, фактори де і д{ корелюв