Порівняння ресурсокористування в Україні та кра..

Порівняння ресурсокористування в Україні та країнах Європи”;
„Аналіз ресурсоємності виробництва різних видів продукції”.
„Проаналізувати глобальні зміни Землі”;
„Причини і наслідки руйнування озонового шару”.
„Порівняння структури водокористування різними країнами світу”;
„Зведення в таблицю основних показників екологічного стану водних ресурсів України, своєї
„Аналіз картосхеми радіаційного забруднення земель України”;
„Основи земельного законодавства України
„Аналіз червонокнижних видів рослин і тварин України та Європи”;
„Порівняння лісистості і лісозабезпечення України і країн-сусідів”.
„Тенденції використання ресурсів тваринного світу Світового океану”.
„Аналіз антропогенних ландшафтів за ступенем зміненості і перетвореності природних процесів і компонентів природи”.
„Порівняння обсягів і структури забруднення міст України”;
„За нормами ГДК вибрати і проаналізувати найбільш небезпечні забруднюючі речовини водного середовища України, своєї місцевості
„Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву”;
„Аналіз залежності акумуляції забруднюючих речовин в тканинах водних організмів від ступеня забрудненості води”;
„Аналіз схем колообігу основних речовин у природі на предмет зміненості їх ланок антропогенною діяльністю”;
«Аналіз мас хімічних елементів залучених в основні глобальні потоки біосфери».
„Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України”;
„Нанесення на контурну карту України основних елементів перспективної екомережі”.
Аналіз гостроти екологічних проблем індустріальних міст України”;
„З’ясування передумов виникнення деяких видів захворювань у міських жителів”.
„Розрахунок і аналіз забезпечення просторовими ресурсами жителів адміністративних районів своєї області”;
„Результативність екологічної освіти і виховання у нашій школі”.
„Традиції природокористування корінних етносів України”;
„Якими були традиції природокористування наших пращурів?”
„Еколого-економічні системи як прообраз збалансованого природокористування у регіоні
„Екоситуація у вашому населеному пункті, складання екологічного паспорту населеного пункту з розробкою екологічної картосхеми території”.
„Міжнародні природоохоронні домовленості України та їх реалізація”.
Відтворювальні механізми екологізації економіки
„Аналіз головних завдань Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття”.




Пр. 7
Природне радіаційне поле Землі існує з моменту її утворення. Воно формується як за рахунок радіонуклідів, що виникли в результаті ядерних перетворень при виникненні Сонячної системи і не розпалися майже за п’ять мільярдів років існування Землі, так і космічного опромінення. У біосфері Землі знаходиться понад 60 радіонуклідів природного походження. До основних, що формують дозове навантаження на людей, належать радіонукліди уранрадієвого і торієвого рядів та калію-40. Середній вміст урану, торію та калію у земній корі становить 2.5*10-4%, 13.0*10-4% та 2.5% відповідно, причому в кожному грамі калію міститься 119 мікрограм радіоактивного калію-40. Варіації вмісту цих радіонуклідів у поверхневих шарах Землі значною мірою залежать від типу гірських порід, глибини їх залягання, процесів грунтоутворення і можуть сягати значних відхилень від середніх величин. Просторовий розподіл урану, характеристики грунтів та клімату, які впливають на процеси газообміну між грунтом та атмосферою, визначають природну радіоактивність атмосфери. В основному вона визначається радоном-222 та продуктами його розпаду. Радон-222 є інертним газом із періодом напіврозпаду 3.8 доби і утворюється в результаті розпаду радію-226. На південь від 55° північної широти значення концентрацій радону-222 у повітрі змінюються в межах 3.5-7.4 Бк/м3.
Космічне випромінювання галактичного та сонячного походження в основному складається з високоенергетичних протонів. Магнітне поле Землі та її атмосфера надійно захищають людину і все живе від прямої дії цих руйнівних потоків. Вторинне космічне випромінювання, в полі якого перебувають мешканці Землі, являє собою продукти реакцій та взаємодії первинних космічних потоків з атмосферою Землі.
З початком освоєння людиною енергії атомного ядра на фоні природних джерел з'явилися джерела радіаційного опромінення техногенного походження. Суттєві зміни глобального характеру у радіонуклідному складі біосфери беруть початок з середини XX століття внаслідок масового проведення випробовувань ядерної зброї в атмосфері у 50-60 роках. Під час вибуху ядерного заряду великої потужності на землі чи в атмосфері основна частина радіоактивних продуктів поділу проникала в стратосферу і, більш-менш рівномірно розподіляючись, зберігалася в ній протягом місяців і років, поступово осаджуючись на земну поверхню. За цей час короткоіснуючі радіонукліди розпалися, а випадання довгоіснуючих радіонуклідів - цезію-137, стронцію-90 і трансуранових елементів - сформували глобальне низькофонове радіоактивне забруднення земної поверхні. Максимальні рівні глобальних випадань знаходяться в поясі 50°-60° північної широти. Існує тісний взаємозв'язок між рівнями глобального радіоактивного забруднення та кількістю середньорічних атмосферних опадів, який певною мірою визначає нерівномірний розподіл щільності глобального забруднення.
Підписання у 1963 році ядерними державами (за винятком Франції та Китаю) Московського договору про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космічному просторі та під водою поклало край накопиченню глобальних викидів довгоіснуючих радіонуклідів.
Додатковий внесок у радіаційний фон техногенного походження від підземних випробувань ядерної зброї, об'єктів атомної та теплової енергетики, підприємств ядерно-паливного циклу (за звичайних умов експлуатації) має локальний характер і не справляє істотного впливу на навколишнє середовище.
Радіоекологічний стан території України в доаварійний період
До Атласу включено карти глобального забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90. При побудові карт доаварійного забруднення цезієм-137 та стронцієм-90 були використані дані обласних радіологічних служб Мінагрополітики [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]. Спостереження за рівнями забруднення проводились на дослідних ділянках, створених в Україні в 70-х роках. У кожному з постраждалих районів в середньому розміщувалось від однієї до п’яти ділянок. Для побудови карт забруднення використано усереднені дані стосовно цезію-137 та стронцію-90 за 1981-1985 роки[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]].
Четвертий енергоблок Чорнобильської електростанції, який належить до другого покоління атомних станцій з реакторами типу РВПК-1000, було введено в дію у грудні 1983 року.
Хронологія та причини аварії на четвертому енергоблоці описані в спеціальній літературі [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]. Вибух реактора о 1 годині 24 хвилини 26 квітня 1986 року утворив радіоактивну хмару із фрагментів активної зони реактора, частинок палива різної дисперсності, аерозольних часточок та радіоактивних газів.
Широкий спектр форм і складу викинутих радіоактивних продуктів, зміна ефективної висоти викидів, тривалість викидів та їх немонотонний характер, зміна метеорологічних умов призвели до формування складних картин полів радіоактивного забруднення радіонуклідами, детальне дослідження структури яких і донині залишається актуальною задачею. Структура полів забруднення чорнобильського походження є нерівномірною, плямистою, витягнутою вздовж ліній повітряних потоків. У структурі полів умовно виділяють макроструктуру, що визначає основні сліди та плями; мезоструктуру, що відображає змінність поля в рамках виділених макроструктурних особливостей; локальні структури (берегові аномалії, узбіччя доріг, водостоки тощо). Макроструктура поля визначається в першу чергу метеорологічними чинниками - напрямком та швидкістю перенесення повітряних течій. Стан пограничного шару атмосфери, наявність опадів, ландшафтні фактори місцевості зумовлюють мезомасштабну структуру - мозаїку плям високих та низьких рівнів забруднення.
На території України простежують три сліди - західний, північно-східний та південний, що формують макроструктуру поля. На момент початку аварії, 26 квітня 1986 року район Чорнобильської АЕС перебував під дією зовнішньої частини антициклону, в межах якої не спостерігалося помітних змін тиску між суміжними повітряними масами. Це зумовило змінні напрями та малу швидкість вітрів. Остання не перевищувала 2-3 м/с у шарі до 600 м, при цьому переважало перенесення повітряних мас на захід. 27 квітня мало місце зниження тиску, яке подекуди супроводжувалось зливами. Траєкторія перенесення викиду, що стався напередодні, продовжилась на захід та північний захід. У районі ЧАЕС вітер на висотах до 600 м змінив напрям на північ, його швидкість становила 1-4 м/с. 28 квітня тиск продовжував падати. На висотах 100-700 м швидкість вітру не змінилась, напрям унаслідок малих швидкостей змінювався від західного до південно-східного. 29 квітня спостерігалось зниження приземного тиску. Швидкість вітру у східному напрямі в приземному шарі збільшилась до 6-16 м/с. 30 квітня швидкість вітру дещо зменшилась, а напрям змінювався від північно-східного до південно-західного. 1 травня швидкість вітру зросла до 10 м/с у південному напрямі. 3 травня при збереженні південного напряму реєструвались штормові вітри до 15-22 м/с. 5 травня відбулося зменшення швидкості вітру до 6 м/с у південному та південно-західному напрямах [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]. Загальна динаміка викиду в цей період наведена на рис. 1.1.

Відмінності в структурі забруднення певних територій різними радіонуклідами визначаються фізико-хімічними властивостями радіоактивних елементів. Леткі елементи (йод-131, телур-132, цезій-134, -137) в основному виходили з реактора у вигляді дрібнодисперсних часток та аерозолів, їх осадження мало конденсаційний характер. Для летких елементів характерною є значна протяжність слідів забруднення та наявність плям на далеких відстанях від реактора. Тугоплавкі елементи (цирконій-95, молібден-99, церій-141, -144, плутоній-238, -239, -240, -241, кюрій-242) виходили з реактора у складі паливних частинок відносно великого розміру, випадання яких зосереджені переважно в зоні відчуження та на прилеглих територіях.
Забруднення ізотопами стронцію в основному зумовлено паливною компонентою викидів, проте для регіонів, віддалених на 150-300 км від ЧАЕС у напрямку південного сліду, внесок конденсаційної компоненти є домінуючим, тому забруднення стронцієм-90 значно поширилось за межами території зони відчуження. Найбільші рівні забруднення стронцієм-90 спостерігаються вздовж західного (паливного) та у межах південного слідів, випадання вздовж останнього мали як паливний, так і виражений конденсаційний характер.
Протягом активної фази викидів змінювався характер процесів, що відбувалися в зруйнованому реакторі і визначали висоту та інтенсивність викидів. Інтенсивний “вибуховий” викид 26 квітня, який розповсюджувався в межах приземного шару, сформував вузький “вибуховий” західний слід. Радіоактивні інертні гази (ксенон-133 та ін.), леткі радіонукліди (йод-131, телур-132, цезій-134, -137) утворили радіоактивні хмари на значних висотах (до декількох кілометрів) і розпочали свій рух у західному та північно-західному напрямах. Поступово за рахунок зниження температури в реакторі потужність викидів дещо зменшилась. Із середини 27 квітня графіт у реакторі почав горіти інтенсивніше і це призвело до нових викидів, особливо цезію-137. У цей час сформувалося забруднення територій як у західному та південно-західному, так і в північному та північно-східному напрямах (враховуючи зміну напрямку вітру за висотою). Саме тоді розпочали засипати зруйнований реактор, і 28-30 квітня інтенсивність та висота підйому викидів істотно зменшились. Це зумовило порівняно невеликі рівні забруднення у східному та південно-східному напрямах. З 2 по 6 травня почався повторний розігрів реактора, який спричинив зростання інтенсивності викидів, що практично досягла величин першого етапу. Протягом цього часу відбулося формування південного сліду. За рахунок підвищення температури палива змінився радіонуклідний склад викидів, який збагатився тугоплавкими елементами порівняно з більш летким цезієм. Після 6 травня викиди радіонуклідів різко зменшилися і невдовзі припинилися.
В Атласі наведено карти сучасного стану забруднення України цезієм-137[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], стронцієм-90[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], ізотопами плутонію-238, -239[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], -240) та прогноз забруднення америцієм-241 на 2056 рік[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], коли внаслідок розпаду плутонію-241 концентрація америцію-241 на поверхні землі досягне максимального значення. Оскільки основні запаси активності чорнобильського випаду зосереджені у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, до Атласу включено карти забруднення зони відчуження та прилеглих територій[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Спеціальні видання (наприклад, [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]) наводять карти забруднення Чорнобильської зони в більш крупних масштабах. Наведено також карту-схему місць захоронення радіоактивних відходів у ближній зоні від ЧАЕС, на якій зображені пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ) та пункти захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ)[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Для побудови карт забруднення території України використано дані спостережень, отримані за програмою уточнення радіаційного стану території України після аварії на ЧАЕС, що здійснювалася протягом 1986-1995 років радіологічними підрозділами різних міністерств та відомств (Держкомгідромету, Держкомгеології, Міністерства сільського господарства, Міністерства охорони здоров’я, Академії медичних наук, Національної академії наук та іншими). Крім того, використано дані аерогаммазйомки найбільш забруднених районів Українського Полісся, у тому числі лісових масивів. Використані набори даних повніші порівняно з даними, на базі яких побудовано карти забруднення [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]].
У результаті аварії значного радіонуклідного забруднення зазнало кілька великих населених пунктів на території України: Прип’ять, Чорнобиль, Коростень. З Прип’яті та Чорнобиля жителі були евакуйовані в перші дні після аварії. В місті Коростень при детальному обстеженні було виявлено локальні плями з високими рівнями забруднення, на яких проведено роботи з дезактивації. Порівняно високі рівні цезію-137 й досі спостерігаються у північній частині м. Коростень. Під час будівництва м. Славутич радіаційна ситуація на його території значною мірою поліпшена. Тільки в навколишніх лісах на підвищеннях спостерігається забруднення цезієм-137, яке досягає 200 кБк/м2. В Атласі наведено карти забруднення Коростеня[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та Славутича[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цезієм-137, які складено за результатами аерогаммаспектрометричних досліджень, що були проведені аерогеофізичним підрозділом ДО “Північукргеологія” у 1994-1997 роках на замовлення Мінчорнобиля України (з 1996 року - МНС України).
Пр8

7.1. Земельне право як самостійна галузь права
Земельне право є самостійною галуззю права, складовою частиною системи права України. Його предметом є суспільні відносини, що виникають з приводу використання та охорони земель. Специфіка земельних відносин зумовлена особливостями об'єкта правового регулювання землі.
Земля може використовуватися в різних якостях: як засіб виробництва у сільському господарстві, як просторова база для розміщення різних об'єктів (шляхів, доріг, будівель, споруд тощо), як частина навколишнього природного середовища тощо.
Земля є вічним засобом виробництва, оскільки, на відміну від інших засобів виробництва, при правильній експлуатації і раціональному використанні її корисні властивості та продуктивна здатність не зменшуються, а поліпшуються.
До специфічних особливостей землі як засобу виробництва можна віднести також її просторову обмеженість (необхідність використання земель у тій кількості, яка визначена природою), постійність місцезнаходження (необхідність використання земельної ділянки там, де вона розміщена), незамінимість (неможливість використання замість земель інших засобів виробництва).
Отже, земельне право як галузь права це система юридичних норм, які регулюють відносини щодо використання та охорони земель як природного об'єкта, територіальної бази і засобу виробництва.
Поряд із предметом правового регулювання, до критеріїв галузі права відносять і метод правового регулювання сукупність засобів і способів впливу правових норм на учасників земельних відносин. Метод земельного права складається із встановлених земельно-правовими нормами прав та обов'язків учасників земельних правовідносин і застосування до них заходів державного примусу при невиконанні правових норм.
Для сучасного земельного права характерним є поєднання імперативного і диспозитивного методів правового регулювання.
Імперативний метод полягає у встановленні державою обов'язкових для виконання приписів і заборон та заходів юридичної відповідальності за їх невиконання. Цей метод відігравав переважну роль в умовах виняткової власності держави на землю в радянський період. Сьогодні імперативні способи регулювання земельних відносин застосовуються, в основному, до відносин, які складаються у сфері державного управління землею (ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель тощо).
У сучасний період усе більше використовується диспозитивний метод регулювання земельних відносин, який передбачає можливість учасників земельних відносин самостійно обирати модель своєї поведінки, але у межах, визначених законом. Земельна реформа наділила суб'єктів земельних правовідносин широкими можливостями здійснення угод із земельними ділянками.
Для сучасного земельного права став характерним і метод екологізації, який виражається у закріпленні вимог щодо покращення екологічної ситуації, екологічних принципів використання земель, захисту їх від негативних впливів виробничої та іншої діяльності.
Характерні для земельного права і свої галузеві принципи нормативно-керівні засади регулювання всіх видів земельних відносин, а також реалізації земельно-правових норм. Низка принципів земельного права закріплена безпосередньо у Земельному кодексі України. До них, зокрема, належать:
а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
в) невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження землею;
г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;
ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
д) пріоритет вимог екологічної безпеки.
Як і кожна галузь права, земельне право має свою систему певну внутрішню структуру побудови галузі, порядок і послідовність розміщення її правових інститутів.
За своєю структурою земельне право поділяється на загальну та особливу частини.
До загальної частини належать правові інститути, які мають загальний характер для всіх земель. До них можна віднести інститути права власності на землю; права користування землями та оренди земель; державного управління земельним фондом; охорони земель; відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.
Особливу частину становлять правові інститути, які визначають правовий режим окремих категорій земель: сільськогосподарського призначення; житлової та громадської забудови; природно-заповідного фонду; оздоровчого призначення; рекреаційного призначення; історико-культурного призначення; лісового фонду; водного фонду; промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.


Карта: Забруднення території України цезієм-137 (станом на 1 липня 1985 року)Карта: Забруднення території України стронцієм-90 (станом на 1 липня 1985 року)Карта: Забруднення території України цезієм-137 (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Забруднення території України стронцієм-90 (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Забруднення території України ізотопами плутонію (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Прогноз забруднення території України америцієм-241 на 2056 рікКарта: Забруднення зони відчуження цезієм-137 (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Забруднення зони відчуження стронцієм-90 (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Забруднення зони відчуження ізотопами плутонію (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Забруднення зони відчуження америцієм-241 (станом на 1 січня 1998 року)Карта: Прогноз забруднення зони відчуження америцієм-241 на 2056 рікКарта: Місця захоронення радіоактивних відходів у зоні відчуженняКарта: Забруднення територій цезієм-137 (за матеріалами аерогаммазйомки), місто КоростеньКарта: Забруднення територій цезієм-137 (за матеріалами аерогаммазйомки), місто Славутич Заголовок 3 Заголовок 615

Приложенные файлы

  • doc 14736741
    Размер файла: 103 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий