bakalavrska_Kobets_Nadi_25_05 готова


ЗМІСТ
TOC \o "1-3" \h \z \u Вступ PAGEREF _Toc451103314 \h 3РОЗДІЛ 1.ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНА PAGEREF _Toc451103316 \h 91.1 Формування патріотичних почуттів в дітей дошкільного віку як напрям навчально-виховної роботи дошкільного навчального закладу PAGEREF _Toc451103317 \h 91.2 Зміст та завданння ознайомлення старших дошкільників з Україною як державою PAGEREF _Toc451103318 \h 151.3 Засоби формування ціннісного ставлення старших дошкільників до України як держави. PAGEREF _Toc451103319 \h 26 1.4 Висновки до першого розділу…………………………………………
РОЗДІЛ 2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ PAGEREF _Toc451103321 \h 352.1 Виявлення рівня сформованості ціннісного ставлення старших дошкільних до держави Україна PAGEREF _Toc451103322 \h 352.2 Формування ціннісного ставлення старших дошкільників до держави Україна PAGEREF _Toc451103323 \h 45 2.3 Аналіз результатів дослідження………………………………………
2.4 Висновки до другого розділу……………………………………….
Висновки………………………………………………………………………….
Список використаної літератури……………………………………………….
Додатки…………………………………………………………………………….

ВСТУП
Актуальність та проблема дослідження. Зараз третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у багатьох людей зростає національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови. Тому, однією з важливих педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля [ 18].
Концепція дошкільного виховання в Україні [29], сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета –забезпечення життєвої компетентності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».
Патріотичне виховання – одна із складових систем гармонійного розвитку дошкільника. Базисом патріотичного виховання є певна сума знань окреслена державним стандартом дошкільної освіти в Україні. Діюча програма економічної і соціальної розбудови Української держави має блок завдань, спрямованих на розвиток освіти і виховання підростаючого покоління. Одним із пріоритетних проявів цих завдань є створення певних передумов громадянської поведінки, побудованих на засадах моралі. Виокремлюючи із системи освіти дошкільний вік, науковці розглядають його як період, в якому закладаються основи патріотичного виховання, формується патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність особистості дитини. Тому, наразі, патріотичне виховання дітей дошкільного віку розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності.
Актуальність проблеми формування ціннісного ставлення до держави Україна обумовлюється тим, що формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовного повсякденного буття, уважного ставлення до людей. Саме з раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.
Велике значення для розробки сучасних підходів та методів формування у дітей старшого дошкільного віку елементів національної самосвідомості мають концепції розвитку українського дошкілля, розроблені Л. Артемовою[1], А. Богуш [6], Л. Калуською [24], Н. Лисенко, Т. Поніманською [49].
Як зазначають І.Бех, М.Боришевський, Д.Ельконін, І.Кон, новоутворення, що з’являються у старшому дошкільному віці, свідчать про можливість і необхідність спеціальної роботи з патріотичного виховання дітей.
Вивчення праць В. Сухомлинського [58], С. Русової [54], К. Ушинського
[59] показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім’ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно – історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.
Любов до Батьківщини – одне з найглибших людських почуттів. В. Сухомлинський у своїй книжці «Народження громадянина» [58] писав, що патріотизм, любов до Батьківщини, свого народу є основою громадянської свідомості особистості. Він вважав, що патріотизм потрібно прищеплювати з раннього дитинства шляхом розвитку позитивних емоцій.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Як зазначає С. Козлова [28], успіх патріотичного виховання багато в чому залежить від правильного визначення вікового етапу, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Більшість досліджень, проведених з дітьми 4-7 років, дали можливість зробити висновок, що найсприятливішим періодом для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, період, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, в тому числі й до суспільних явищ. Звичайно це не означає, що в молодшому дошкільному віці робота у цьому напрямку не проводиться. Зміст її полягає у вихованні у дітей любові до батьків, рідної домівки, свого дитячого садка. Дітей вчать турбуватися про батьків та відповідати на їх турботу, допомагати їм. Це породжує прихильність, відданість дорогим людям, потребу в духовній та емоційній близькості з ними. В середній групі ці знання розширюються: діти дізнаються про професії батьків, їх працю, про обов’язки членів сім’ї та ін. Поняття «Батьківщина» вводиться на основі усвідомлення дітьми зв’язку між поняттями «батьки», «родина», «рідна домівка». [44]
Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно зв’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства. Виховання особистості вимагає перш за все удосконалення виховного процесу, врахування особливостей кожної дитини. Виховний процес у сучасному дошкільному навчальному закладі потребує збагачення шляхів, організаційних форм роботи з дітьми з питань формування у дітей цінніного ставлення до України як держави.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до плану наукових студентських досліджень кафедри педагогіки і психології (дошкільної та корекційної) РДГУ.
Об’єктом дослідження виступає патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку.
Предметом дослідження є процес формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до України як держави.
Мета дослідження – вивчити педагогічні умови формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до держави Україна.
Гіпотеза дослідження:
Основу патріотизму як риси особистості дитини дошкільного віку складає ціннісне ставлення до України як держави;
В старшому дошкільному ввіці можливе формування ціннісного ставлення до Батьківщини за таких умов: 
систематичне розширення знань дітей про Україну як державу;
участь дітей в житті держави у формах, які дозволяють їм виявити своє емоційне ставлення до подій, що відбуваються в Україні (свята, розваги, акції);
співпраця дошкільного закладу з батьками.
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку
2. Виявити особливості роботи педагогів дошкільних закладів щодо ознайомлення дошкільників з Україною як державою.
3. Діагностувати рівень уявлень дітей старшого дошкільного віку про Україну.
4. Визначити та експериментально перевірити ефективні методи та засоби формування ціннісного ставлення старших дошкільників до України як держави.
Методи дослідження:
•вивчення та аналіз наукової літератури;
•педагогічний експеримент;
•спостереження;
•бесіда;
•анкетування;
Дослідження здійснювалося в 3 етапи.
На першому етапі, пошуково-констатувальному, здійснено аналіз педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку. Визначалися мета, завдання, об’єкт, предмет та завдання дослідження; обиралася експериментальна база, проведено констатувальний експеримент з метою вивчення сучасного стану проблеми.
На другому етапі, формувальному, підготовлено та проведено формувальний експеримент, в ході якого перевірено ефективність окремих форм та методів формування ціннісного ставлення старших дошкільників до держаи Україна, які були підібрані у відповідності з визначеними у гіпотезі педагогічними умовами ефективного впливу на розвиток патріотичних почуттів дітей.  
На третьому етапі, контрольно-узагальнюючому, проаналізовано експериментальні відомості і проведено їх кількісний та якісний аналіз, сформульовано загальні висновки та оформлено результати науково-дослідної роботи.
Базою дослідження виступив дошкільний навчальний заклад № 7 м. Рівне.
Наукова новизна дослідження полягає у
Практична значущість роботи полягає у апробації окремих форм та методів роботи з патріотичного виховання дошкільників (занять, розваг, індивідуальних завдань тощо), підібраних у відповідності з визначеними у гіпотезі педагогічними умовами ефективного формування у старших дошкільників ціннісного ставленя до України як держави, а також у розробці рекомендацій для вихователів дошкільних закладів та батьків.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження було апробовано у процесі навчально-виховної роботи дошкільного закладу № 7 м. Рівне, а також а також у формі виступів на міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми дошкільної та корекційної освіти» (жовтень 2015) та звітній науковій конференції РДГУ (березень 2016). Матеріали дослідження опубліковані у статті «Формування у дітей дошкільного віку уявлень про державні символи України» / Н.О.Кобець//Актуальні проблеми дошкільної та корекційної освіти:збірник наук.праць студентів і молодих учених.- Рівне:Волин.обереги, 2015- С.69.
Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг бакалаврської роботи сторінок. Список використаної літератури включає джерел.

РОЗДІЛ 1.ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНА1.1 Формування патріотичних почуттів в дітей дошкільного віку як напрям навчально-виховної роботи дошкільного навчального закладуОдним з найважливіших та найвищих моральних почуттів, які формуються у дошкільників є патріотичні почуття, які нерозривно пов'язані з відчуттям національної гідності, гордості, поваги, національної самосвідомості. Моральний аспект патріотизму бере витоки із сутності поняття «патріотизм», що означає любов до Батьківщини. Патріотизм – це складний комплекс почуттів, уявлень про свою батьківщину, етнічну приналежність, культурну та духовну спадщину, прагнення до збереження та примноження здобутків своєї країни. Найсприятливішим для виховання патріотичних почуттів є дошкільний вік, коли активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Сензетивність цього вікового періоду полягає ще й у пріоритетності емоційної сфери дошкільника, який іде у своїх вчинках переважно за почуттями [21].
Починаючи з дошкільних років, ми вводимо дитину у чарівний та загадковий світ пізнання, зокрема, ознайомлюючи з рідним краєм, його людьми, природою. Це сприяє становленню дитини як соціальної особостості, духовному зростанню малих українців. Любов до Батьківщини починається з любові до своєї малої Батьківщини – місця, місця де людина народилася. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства. Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини. В.Сухомлинський вважав, що патріотизм потрібно прищеплювати з раннього дитинства шляхом розвитку позитивних емоцій [65]. Знання, враження, пережиті в дитинстві залишаються з людиною на все життя. Тому одне з чільних місць у сучасній педагогічній системі відводиться національному вихованню, яке згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти, «...має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури...»[27].
Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, „вбиратися з молоком матері”. В Україні розроблена науково обґрунтована Концепція дошкільного виховання, яка й визначає основну його мету. Її загальні положення знайшли відображення в Законі України «Про дошкільну освіту» [18]. В ньому зазначається: «Одним із основних завдань дошкільної освіти та виховання є формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, пізнавальної активності; виховання у дітей шанобливого ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій та звичаїв, рідної та державної мови, національних цінностей Українського народу».
Концепція національно-патріотичного виховання [30] передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань: 
• забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;
• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
• сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;
• формування мовної культури, володіння українською мовою та її вживання як духовного коду нації;
• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;
• відновлення і вшанування національної пам’яті;
Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, державних символів, законів Української держави; досконале знання державної мови. Звичайно, тут слід відзначити, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процес [33].
Патріотизм – це досить складне почуття, що виявляється у любові до своєї Батьківщини. Воно включає:
турботу про інтереси та історичну долю своєї країни, готовність до самопожертви заради них;
вірність Батьківщині у боротьбі з її ворогами;
гордість за соціальні та культурні досягнення своєї країни, прагнення примножувати їх у суспільно корисній праці;
співчуття до страждань народу та негативне ставлення до соціальних вад суспільства;
повагу до історичного минулого Батьківщини та успадкованих від нього традицій;
прихильність до того місця, де людина живе (рідного села, міста, регіону).
В українській етнопедагогіці патріотизм втілювався у любові до рідної землі, готовності віддати життя за її свободу, щастя і процвітання, бажанні працювати на ній, примножувати її багатства, у захопленні красою її природи, її культурою та кращими рисами народу-трудівника.
Виховання любові до Батьківщини – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак значною мірою така складність виникає при спробі переносити на дітей «дорослі» показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування моральних почуттів, у тому числі й почуття патріотизму. В дошкільному віці формуються лише основи патріотизму, які базуються на інтересі дітей до явищ суспільного життя, до найближчого оточення малюка: рідної домівки, сім’ї, рідного міста чи села.
Своєрідність вияву дошкільниками патріотичних почуттів полягає в тому, що вони спрямовані саме на те найближче, що дитина завжди бачить навколо себе. Це пов’язано із своєрідним розумінням дитиною самого поняття Батьківщина. Для дитини-дошкільника Батьківщина – це її рідне місто чи село, її вулиця, дім, її рідні та друзі.
В основі цих почуттів лежать не стільки знання про свою країну (вони ще дуже розрізнені і часто неточні), а перейняте від дорослих емоційно-позитивне ставлення до неї, котре виникає ще до того, як з’являться знання.
Своєрідно виявляється також дієвий характер патріотичних почуттів дошкільнят. Їх участь у суспільному житті незначна, тому свої почуття вони проявляють у своєрідних для дошкільного віку видах діяльності: грі, малюнках, піснях і танцях, що виконуються на святах тощо.
Першим етапом патріотичного виховання є накопичення дитиною досвіду спілкування, засвоєння різноманітних форм взаємодії з навколишнім світом, розвиток моральних та естетичних почуттів, усвідомлення на доступному рівні моральних цінностей суспільства.
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю.
Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе.
Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – завдання надзвичайно складне. Адже в шести-семирічному віці діти ще не усвідомлюють, що таке патріотизм, а їхні патріотичні почуття засновуються лише на інтересі до найближчого оточення, яке вони бачать щодня, вважають рідним і нерозривно пов’ язаним із ними. Тому, вибудовуючи ефективну систему патріотичного виховання, педагоги дошкільного закладу повинні спрямувати всі зусилля на:
•формування в дітей ціннісного ставлення до рідного дому, сім'ї, дитячого садка;  
•усвідомлення дітьми своєї національної приналежності, виховання почуття гордості з того;
•прищеплення поваги до людей праці, захисників Вітчизни, державної символіки;
•виховання любові до рідної природи, бажання оберігати [43].
Щоб дитина усвідомила свою приналежність до певної держави чи нації, її починають ознайомлювати з державними символами, традиціями, культурою. Виховуючи у дитини шанобливе ставлення до державних символів, ми виховуємо і повагу до своєї Батьківщини. Тільки поступовими кроками можна виховати у дитини патріотичні почуття [22].
Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”. Життя дітей у дошкільному навчальному закладі повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала.Таким чином, можна зробити висновок, що патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, людина стає зрілою, громадською свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини.
Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе.
1.2 Зміст та завданння ознайомлення старших дошкільників з Україною як державоюРозпочинаючи патріотичне виховання дітей, педагогу слід враховувати, що патріотичне почуття за своєю природою інтегральне: воно об’єднує в єдине ціле всі сторони розвитку особистості. Тому завдання, розв’язання яких важливе для формування у дітей патріотизму, визначені у Базовому компоненті дошкільної освіти [5] по усіх освітніх лініях. Зміст патріотичного виховання повинен органічно включати різні аспекти, які є його невід’ємними частинами. Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї (а знання – основа розумового розвитку). Неможливо виховувати почуття дітей не використовуючи народне мистецтво та творчу діяльність самих дітей (це єднає патріотичне виховання з естетичним). Патріотичні почуття людини виявляються і у праці на благо Вітчизни, і у прагненні бути готовим до її охорони (тому важливо бути розвиненим фізично, володіти навичками праці, працелюбством).  Важливою проблемою патріотичного виховання є формування у дошкільнят системи знань про суспільне життя, про рідну країну, адже саме ці знання складають основу патріотичних почуттів. Необхідність давати дітям знання про явища суспільного життя підкреслювали ще на початку ХХ століття С.Русова [54] та Н.К.Крупська (хоч і виходили при цьому з різних, практично протилежних ідеологічних позицій). В 20-30-ті роки в практиці роботи дошкільних закладів значне місце відводилося включенню дітей у суспільне життя, в усі події, якими жила країна. Це знайшло своє відображення у змісті перших програм для дитячого садка (1932, 1934 рр.) однак, об’єм та зміст знань про суспільно-політичні події, які мали бути засвоєні дітьми, був значно завищений, не відповідав віковим можливостям дошкільників. С.A.Козлова, аналізуючи цю тенденцію вказує, що вона до деякої міри зумовлена тим, що діти були безпосередніми учасниками багатьох подій і відносно легко засвоювали деякі знання про суспільне життя країни. Саме ця легкість призводила до оманливого висновку щодо здатності дошкільнят свідомо брати участь у політичних подіях та суспільному житті країни.
Лише у 50-х роках в роботах Є.І.Радіної та Р.Й.Жуковської [17] були закладені основи наукової теорії патріотичного та інтернаціонального виховання, зокрема, зроблена спроба науково обґрунтувати принципи відбору змісту знань про суспільні події для дітей різного віку, складена програма ознайомлення з суспільними явищами, встановлена послідовність формування уявлень в процесі патріотичного виховання.
В подальшому ця програма удосконалювалася, уточнювалася в роботах В.Й.Логінової, П.Г.Саморукової, С.А.Козлової[28] та інших. Проте, і тут не обійшлося без певних недоліків. На сучасному етапі робота над програмою знань для дошкільників продовжується, вона набула нових напрямків у зв’язку з тими змінами, що сталися в суспільному житті незалежної України. Новий поштовх до розробки питань патріотичного виховання дала Концепція дошкільного виховання в Україні (1993) [29]. У його змісті надзвичайно актуальними стали народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрямки. Проголошений концепцією історичний підхід до патріотичного виховання дошкільнят, котрий ґрунтується на впевненості авторів у тому, що старші дошкільники цілком спроможні засвоїти певні історичні знання. Такий підхід підштовхнув науковців та практиків до розробок програм з історії України та пошуку форм та методів їх ефективної реалізації у роботі з дошкільнятами. Це програми Л.В.Артемової [1], О.Денисюк [14] та інші. У них визначені окремі теми з історії України (Київська Русь, Запорізьке козацтво, Гетьмани України, боротьба за незалежність Української держави тощо), намічені історичні постаті, з якими слід ознайомити дошкільнят (Київські князі, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко Леся Українка та ін.).
Важливим напрямком змісту стало також народознавство (ознайомлення з традиціями та культурою народу). Це пов’язано із зміною методологічних підходів до патріотичного виховання: на зміну комуністичній ідеологій приходить принцип народності, суть якого у розумінні прилучення до національного, народного як бази патріотичного виховання.
Не слід вважати, що цей процес йде безпроблемно. Складність у тому, щоб не скотитися до надмірного возвеличення національного, протиставляння його інтернаціональному. Концепція “відкритого суспільства” породила і новий погляд на проблему: як поєднати в особистості приналежність до свого народу, своєї країни і планетарність, відчуття себе жителем Землі. С.A.Козлова підкреслює, що ідеї “космізму” які раніше відкидалися, зараз захоплюють і вимагають нового погляду на співвідношення національного, інтернаціонального та загальнолюдського.
У змісті патріотичного виховання можна виділити такі складові (за А.М.Богуш та Н.В.Лисенко):
формування уявлень про сім’ю, родину, рід та родовід;
краєзнавство – комплексне вивчення рідного краю (природа, побут, господарство, культура) шляхом включення дітей у навчальну, пошуково-дослідницьку діяльність, суспільно корисну працю;
ознайомлення з історією України;
ознайомлення з Україною як державою, її сьогоденням, державними символами;
народознавство – вивчення традицій та культури українського народу [6].
Як відзначає С.A.Козлова [28], успіх патріотичного виховання багато в чому залежить від правильного визначення вікового етапу, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Більшість досліджень, проведених з дітьми 4-7 років, дали можливість зробити висновок, що найсприятливішим періодом для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, період, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, в тому числі й до суспільних явищ. Звичайно це не означає, що в молодшому дошкільному віці робота у цьому напрямку не проводиться. Зміст її полягає у вихованні у дітей любові до батьків, рідної домівки, свого дитячого садка. Дітей вчать турбуватися про батьків та відповідати на їх турботу, допомагати їм. Це породжує прихильність, відданість дорогим людям, потребу в духовній та емоційній близькості з ними. В середній групі ці знання розширюються: діти дізнаються про професії батьків, їх працю, про обов’язки членів сім’ї та ін. Поняття “Батьківщина” вводиться на основі усвідомлення дітьми зв’язку між поняттями “батьки”, “родина”, “рідна домівка”.
В той же час слід підкреслити, що виховання у дошкільнят любові до батьків зовсім не обов’язково веде до появи любові до Батьківщини. Можна навести чимало прикладів того, коли відданість своєму дому, своїй сім’ї співіснує з байдужістю до долі Вітчизни і навіть зі зрадою. Закономірно виникає питання: у якому ж випадку виховання у дітей почуттів до батьків стає передумовою виховання патріотизму? Як підкреслює С.А.Козлова, це відбувається лише у тому разі, коли ознайомлення дітей з суспільними явищами, професіями та працею дорослих поєднується з виховання у малят ставлення до батьків. С.А.Козлова[28] радить факти суспільного життя країни, з якими варто знайомити дошкільнят, ілюструвати прикладами з діяльності близьких їм дорослих, залучати батьків до оцінки суспільних явищ, участі у спільних з дітьми громадських справах у дитячому садку. (лекція)
Базовий компонент дошкільної освіти України [5] орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці. Необхідно виховувати у них громадянські почуття, вміння поводитися під час звучання Державного гімну, з повагою ставитися до Гербу і прапора України. Старші дошкільники мають знати назви великих міст України, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, заповідник Асканія Нова тощо). Ознайомлювати з визначними історичними датами, залучати до участі в їх відзначенні.
У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання і навчання дітей дошкільного віку «Дитина» [3]окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній віковій групі: учити розуміти та поважати споконвічні традиції, звичаї, символи українського народу. Знайомити з назвою рідного краю, міста, села, з відомими пам’ятками культури, легендами, оповідками, бувальщинами рідного краю. Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовності і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній – повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина – це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина – України»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину – це народ, а ті, що народились і живуть в Україні – український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, казки, приказки, загадки, повага до старших, любов до дітей і рідного дому.
В програмі розвитку дітей дошкільного віку « Я у Світі» [4] зміст і завдання ознайомлення дітей з Україною розкрито в освітній лінії «Дитина в соціумі», змістовому блоці «Об'єднання людей». В старшому дошкільному віці дитина знає свою національність, орієнтується в тому, що в Україні живуть люди різної етнічної приналежності, які люблять свою Батьківщину, поважають прапор та герб своєї держави. Для того, щоб ці вимоги були реалізовані програма ставить конкретні завдання. У дітей старшого дошкільного віку:
розширювати знання про Україну як Батьківщину, інші країни та народи світу, людство; про державну символіку, національних героїв.
долучати до духовних цінностей українського народу;
формувати почуття патріотизму, любові до рідного краю , своєї країни, гордість за її здобутки.
Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» [52] у розділі «Пізнавальний розвиток», в напрямку «У світ людей» ставить такі завдання:
- розвивати відчуття приналежності до місця народження та проживання (малої Батьківщини – назва селища, міста, мікрорайону);
- ознайомлювати з країною, столицею, державними символами (герб, гімн, прапор);
- виховувати громадянські почуття та інтерес до сучасних подій у країні;
- вчити любити та шанувати сімейні свята, брати активну участь у їх творенні, дотримуватися сімейних традицій, зміцнювати їх, шанувати пам’ять роду; 
В програмі розвитку дитини дошкільного віку « Українське дошкілля» [51],у розділі «Пізнавальний розвиток» підрозділі «Ознайомлення з довкіллям» напрямку « Рідний край» визначено завдання ознайомлення дітей з Україною. В старшому дошкільному віці: поглиблювати знання дітей про нашу Батьківщину – Україну, самостійну незалежну державу. Розповісти, що 24 серпня – день проголошення незалежної самостійної держави України. Ознайомлювати із столицею нашої держави містом Києвом: розташоване на мальовничих берегах річки Дніпро; у Києві працює Президент, Верховна Рада України; головна вулиця Києва – Хрещатик. Дати уявлення про найбільші міста України (Львів, Запоріжжя, Харків, Донецьк, Одеса). Продовжувати ознайомлювати дітей із державними символами України: Прапором та значенням його кольорів; Гербом – символом влади та значенням тризуба, Гімном – символом державної єдності, Конституцією України – головним законом держави. Виховувати у дітей шанобливе ставлення до них. Ознайомлювати з історичними місцями, пам'ятниками, музеями, вчити шанувати видатних земляків. Ознайомлювати з визначними датами сучасної історії рідного краю. Формувати уявлення про Україну, сусідні держави (Білорусь, Російська Федерація, Молдова, Польща), народи та нації, їх відмінність та подібність. Розповідати про українську армію, яка захищає територію України, дбає про спокій людей, давати поняття про різні роди військ та їх основне призначення. Виховувати почуття гордості за належність до українського народу.
В розділі «Пізнавальний розвиток» є підрозділ «Народознавство». В якому висвітлені завдання з краєзнавства. В старшому дошкільному віці формувати уявлення про те, що Україна має давню історію (князі, військо, національний одяг, національна символіка, визначні діячі, гетьмани). Ознайомлювати з історією рідного міста (села), символікою, історичними пам'ятками, легендами про рідний край. Поглиблювати знання про заснування міста Київ, ознайомлювати з легендами про виникнення міста, дитячими оповідками та легендами про княжу добу. Розширювати знання про заснування міста Львів. Ознайомлювати з періодом козацтва. Ознайомлювати з пам'ятками національної історії: Києво- Печерська лавра, Золоті Ворота, Софійський Собор, Канів, Тарасова гора, Запорізька Січ, Хортиця, Почаївська лавра, скелі Довбуша. Формувати усвідомлене ставлення дітей до свят, традицій свого народу, залучати їх до безпосередньої участі в святах. Формувати уявлення про українську кухню, основні традиційні страви: борщ із пампушками, вареники з сиром, картоплею, капустою, галушки, деруни, капусняк, млинці, узвар. Розповідати про народні ритуали, обряди, повязані з приготуванням їжі. Формувати поняття, що хліб – джерело життя, в Україні є звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю ( коровай на вишитому рушникові прикрашають барвінком і калиною). Продовжувати ознайомлювати з гончарством, вишивкою, писанкарством. Учити дітей розуміти символічне значення деяких візерунків, кольорів.[51]
Проблема патріотичного виховання дошкільників досить актуальна, тому привертає увагу багатьох практиків. Вважаємо важливим проаналізувати деякі авторські праграми. 
Програма «Я – Українець» або «Ідеї козацької педагогіки»[31], яку розробили педагоги дошкільного навчального закладу №148 м. Миколаїв орієнтує на використання ідей козацької педагогіки у патріотичному вихованні дошкільників. Завдання реалізації програми спрямовано на:
формування в дітей громадянської самосвідомості;
сприяння національній ідентифікації, усвідомленню приналежності до українського народу;
виховання історичної пам'яті, бережливого ставлення до своєї країни, її природи, культури, духовних надбань; і пробудження бажання зберігати та примножувати багатства України.
Згідно із цією моделлю освітню робота проводиться за трьома основними напрямами:
- Батькінщинозмавство;
- Українознавство;
- Світознавство.
Зокрема, напрям «Батьківщинознавство» реалізується через формування уявлень у дітей: молодшого дошкільного віку – про родину та дитячий садок; середнього дошкільного віку – про рід і родовід рідне місто; старшого дошкільного віку – про історію рідного міста, краю.
У межах напряму «Українознавство» ставляться завдання: ознайомлювати дітей із минулим та сьогоденням України, із державними символами, традиціями, культурою, побутом українського народу, а також проводити первинне ознайомлення з феноменом українського козацтва. У дітей старшого дошкільного віку формувати знання про історію держави та окремі явища суспільного життя.
Роботу за напрямом «Світознавство» спрямувати на формування у дітей уявлень про людство, зокрема ознайомлювати старших дошкільників зі світовою культурою на прикладі країн-сусідів України та народів, які їх населяють.
У розділі «Тіловиховання» основними завданнями визначено такі:
• забезпечувати активність та енергійність дітей;
• виховувати фізичну культуру, загартовувати;
• підвищувати фізичну та розумову працездатність;
• розвивати рухові якості – спритність, вправність, міцність, силу, гнучкість, загальну витривалість.
Ці завдання розв'язувати, спираючись на засади етновалеології. Насамперед використовувати в роботі з дошкільниками традиційні українські рухливі ігри та забави, таночки, ознайомлювати дітей з елементами бойових мистецтв українців, зокрема бойовим гопаком.
Основним завданням опрацювання розділу «Виховання душі» є плекання національної психології, генотипу, який сформувався в українців протягом століть у певних природно-географічних та історичних умовах. Важливо зберегти й розвинути цю сукупність спадкових психічних і фізичних структур, яку українці передають із покоління в покоління і яка зумовлює наше національне обличчя. Це завдання тісно пов'язане з відродженням національної культури, адже відчути глибинну сутність нації діти можуть, лише доторкнувшись до давніх традицій.
Ці завдання розв'язувати за допомогою:
• ознайомлення дітей із різними видами народного мистецтва;
• інтегрування музичного та поетичного фольклору в різні види дитячої діяльності;
• використання національних мотивів в інтер'єрі дошкільного закладу, одязі педагогів.
Прищеплення патріотизму неможливе без формування знань з історії рідного краю та держави. Тож потрібно ознайомлювати дошкільників з історією українського народу як із джерелом мудрості та національної самосвідомості, як з основою для формування суверенної демократичної держави; розкривати дітям географічні особливості рідного краю як багатства, неповторної особливості. У такий спосіб навчати дітей бережливо ставитися до культури та природи України, формувати в них відчуття дбайливого господаря своєї Батьківщини.
Завдання розділу «Виховання волі» такі:
• формувати первинні ціннісні орієнтації в суспільному житті, морально-патріотичні емоції та почуття, соціально- значущі мотиви поведінки;
• сприяти усвідомленню свого «Я» (фізичного, психічного, соціального), свого місця серед інших людей;
• виховувати культуру почуттів і спілкування, соціальну активність.
Дошкільний заклад – оптимальне місце для плекання в дітях особистості, впевненої у своїх силах та здібностях, здатної творчо впливати на власне майбутнє і майбутнє рідної країни. Для цього програма орієнтує на впровадження козацьких виховних традицій, що базуються на високих лицарських якостях – шляхетності, почутті милосердя, силі духу. 
Оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з людьми. У процесі спілкування з оточенням виявляється пізнавальна діяльність дошкільника. Саме тому умежах опрацювання розділу «Виховання розуму» ставити перед вихователями такі завдання:
• забезпечувати сприймання дітьми української мови як джерела українського духу;
• ознайомлювати з багатством, образністю української мови та словесності;
• сприяти оволодінню дітьми мовою як найбільшим скарбом нації;
• плекати ціннісне ставлення до українського слова як найпершого вияву національної культури та історії.
Для розв'язання завдань збагачувати знання дітей про Україну як історично сформовану державу з багатою духовною спадщиною; ознайомлювати їх із символами, оберегами, традиціями, звичаями українського народу; формувати в дітей узагальнені уявлення про історичні витоки українського козацтва [31].
«Система роботи з патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку»[55] розроблена вихователями ДНЗ «Ялинка» м. Бровари, передбачає поступове розширення кола дитячих уявлень про рідне довкілля шляхом організації життєдіяльності дітей у спільному бутті із дорослими. В основу роботи з патріотичного виховання покладено тематичний принцип. Визначено такі тематичні цикли: «Моя сім'я», «Моє рідне місто(село), « Україна- моя Батьківщина», «Мовна скарбничка українського народу», «Різдвяно-новорічні звичаї українського народу», «Стежинками минулого України», «Прийди, прийди , весно красна», « Я все люблю у своїм краю», «Українські письменники дітям», а також окреслено коло загальних завдань з патріотичного виховання та завдань на реалізацію кожної теми.
Загальні завданя системи роботи з патріотичного виховання:
розвивати самосвідомість дитини, формувати інтерес до власного життя та життя близьких людей;
розширювати повагу до праці дорослих, бережливе сталення до її результатів;
розвивати інтерес до різних професій дорослих, бажання брати участь у трудових процесах, допомагати;
учити відповідально ставитися до трудових доручень, доводити розпочату справу до кінця;
виховувати любов до рідного краю, розширювати уявленн дітей про Батьківщину;
розвивати інтерес до історії свого народу;
виховувати почуття належності до рідного народу, інтерес до народних і державних свят, їх походження, підготовки й відзначення, повагу до національних традицій.
Отже, у старшому дошкільному віці виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією та сьогоденням рідної держави . Причому, у дошкільній педагогіці досить чітко визначено завдання ознайомлення дошкільників з рідним краєм. Ознайомлення дітей з рідним краєм здійснюється як комплексне розв’язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань:
•розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;
•формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки;
•прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби (іграшки, глиняний посуд, витинанки, аплікації тощо).

1.3 Засоби та методи формування ціннісного ставлення старших дошкільників до України як держави.Засвоєння національних цінностей – тривалий процес. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, вона не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, з дотриманням певних принципів та використанням відповідних методів. Національне виховання найвиразніше має висвітлюватися в змісті освітньої діяльності, її навчально-дидактичному та методичному забезпеченні; у створенні предметно-просторового розвивального етносередовища,атмосфери духовної та національної єдності всіх учасників освітнього процес [66].
Ефективність патріотичного виховання дошкільників досягається використанням різних засобів. Шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. З першого дня в дошкільному навчальному закладі варто починати ознайомлювати малят з національними духовними цінностями, формуючи в них насамперед такі морально-етичні засади:
• почуття власної гідності;
• почуття колективізму (вміння виконувати до-ручення, бажання допомогти слабшому);
• прагнення уникати конфліктних ситуацій;
• повагу до старших;
• любов до рідних (піклування про їхнє здо-ров’я, прагнення підтримати їх).
Ознайомленню з національною культурою та створенню відповідної атмосфери сприяє організоване в дошкільному закладі етносередовище. Так, в інтер’єрі та екстер’єрі дитсадка використані елементи українського традиційного мистецтва та побуту. Одну з групових кімнат можна облаштувати як українську світлицю з великою мальованою піччю, мисником з глиняним та дерев’яним посудом, столом та лавами, старовинним ліжком, І скринею, в якій зберігаються полотно, рушники, одяг, вінки, жіночі прикраси. Стіни оздобити яскравим розписом та вишитими рушниками, на покуті – ікона, підлога й лави застелені домотканими килимами, на ліжку –ліжник і вишиті подушки. Є ще прядка і мотовило. Діти радо відвідують українську світлицю, де ознайомлюються з українським народним мистецтвом, розглядають елементи розпису, які зможуть використати на заняттях з декоративного малювання, аплікації. Тут проводяться заняття з народознавства. Дівчатка і хлопчики залюбки сідають на старовинне ліжко, лави, а то й долі на килимі, слухаючи розповідь вихователя, народні казки, загадки, примовки, скоромовки тощо. А які цікаві зустрічі з батьками, бабусями й дідусями вихованців можна спланувати у цій світлиці. Крім того, в групових кімнатах повинні бути українські куточки, в яких ознайомлюємо дітей з культурою, літературою, традиціями українського народу, проводити фольклорні посиденьки разом з батьками (відповідно до народного календаря).
Елементи ознайомлення з національною культурою поступово впроваджуються в усі види занять, у повсякденне життя групи. А завершують цю роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у царині народного словесно- поетичного, музичного, танцювального, драматичного мистецтва. Значна увага у дошкільному навчальному закладі приділяється ознайомленню дітей з рідним краєм, з історичними та державними символами українського народу: Прапором, Гербом, Гімном. Крім державної та національної символіки, в Україні історично склалася народна: вишиті рушники, вінок, червона калина, верба, криниця, журавель. Їм присвячують окремі заняття з народознавства з використанням фото, відеопрезентацій та образотворчої діяльності, що забезпечує більш глибоке опанування дітьми тематики та викликає зацікавленість. Системність у народознавчій роботі сприяє формуванню основ національної свідомості [66].
Створення предметно-просторового розвивального середовища груп дошкільного навчального закладу – національні куточки, які містять такі групи предметів, як-от:
• ляльки в українському народному вбранні та вбранні народів світу (для старших груп);
• український посуд – горщики, макітри, глечики тощо;
• зразки виробів народних умільців – іграшки із соломи, лозяні кошики, писанки, рушники, шкіряні торбинки, металеві прикраси тощо;
• національні іграшки – музичні дитячі (сопілки, дзиги, свищики), ляльки-мотанки тощо;
• зразки національного одягу (для площинних та об'ємних ляльок) — вишиванка, плахта, шаровари, віночок тощо;
• альбоми – «Українські казки» з ілюстраціями, «Рідне місто», «Українські козаки» тощо;.
• тематичні дидактичні ігри;
• фонотека – українські казки, пісні, інструментальні твори. У національних куточках груп молодшого та середнього дошкільного віку виставляємо по одному-два експонати з кожної групи предметів, старшого дошкільного віку – по два-три предмети.
Для застосування в роботі з дітьми середнього та старшого дошкільного віку можна створити папки з українознавства з такої тематики:
• державні символи України –зображення державної символіки України, роздруковані орієнтовні бесіди про неї тощо;
• національні символи України – зображення національних символів України, добірка відповідних віршів, казок та легенд тощо;
• визначні дати України – відповідні ілюстрації;
• митці України – портрети видатних українських літеру рів, художників, музикантів;
• декоративний розпис –зразки українського розпису з них регіонів;
• народні ремесла України – зображення зразків вишивц плетіння, кераміки, писанкарства тощо; побут українського народу – зображення різних видів іграшки, національного одягу, предметів інтер'єру тощо; українські свята та обряди – зображення святкування та його атрибутів;
• козацтво України – портрети гетьманів, зображення атрибутів козацького побуту тощо.
З дітьми усіх вікових груп систематично потрібно проводити різні тематичні заходи, спрямовані на формування та розвиток у дошкільників морально-етичних та громадянських якостей. Під час таких заходів варто використати різні дидактичні матеріали та форми роботи з дітьми, як-от: Кодекс лицарської честі козака, Кодекс лицарської звитяги для козачат, дидактичні та рухливі ігри. Використання елементів народної козацької педагогіки в освітньому процесі сприяє формуванню у дітей базових якостей особистості, що дасть змогу їм у майбутньому стати свідомими й ініціативними господарями й творцями своєї держави [31]. Назву країни можна закріпити з дітьми в іграх («Хто більше назве країн», «З якої країни гості», «Чия це казка», «З якої країни ця іграшка»), у вправах типу «Із різних назв країн визнач нашу країну», «Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі», «Як написати адресу на конверті» тощо. Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити. При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Головна мета цих занять - пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі – Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми. Зокрема твори українських поетів та письменників Т.Шевченка, Л.Українки, М.Сингаївського, М.Рильського, М.Познанської, Н.Забіли, В.Сухомлинського тощо. У творах цих авторів не лише подані цікаві для дітей факти з історії та сьогодення України, а й передаються прекрасні почуття любові до Вітчизни, турботи про неї. Через художні образи дітям навіюються почуття, які лягають в основу патріотизму; Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності [??]. У народі кажуть: добрий приклад – кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності. Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні знати, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: садити квіти, поливати їх, прибирати тощо.
У старших дошкільнят мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер. Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців - хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?" Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса – відчуття краси. Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" – "На Ви" – свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.
Старші дошкільнята повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю, їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста. Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох дошкільних закладах - дитячі ранки: «Мамина пісня», «Бабусина казка», «У мого батька золоті руки», «Свято української мови», «Ярмарок», «Свято української пісні», обрядові свята, тощо [47].
Методи, з допомогою яких реалізуються завдання патріотичного виховання, це:
-екскурсії по вулицях рідного міста та до різних громадських місць, історичних пам’яток тощо;
-розповіді вихователя та інших дорослих;
-бесіди, що підсумовують отримані іншими шляхами знання;
-розглядання ілюстративного матеріалу;
-читання творів художньої літератури, інсценування творів, вивчення напам’ять віршів тощо.
Вербальні та наочні методи спрямовані на формування у дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать спостереження й екскурсії, зустрічі з героями війни та праці, розповіді вихователя, бесіди, читання художньої літератури, розгляд картин, ілюстрацій до книжок, зразків декоративно- вжиткового мистецтва різних народів, перегляд діа- і кінофільмів, прослуховування музики, пісень, проведення рухливих ігор. Друга група методів забезпечує набуття дітьми практичного досвіду з основ громадянської поведінки в процесі безпосереднього пізнання явищ і подій суспільного життя та спілкування з дорослими й однолітками в різних видах цілеспрямованої й творчої діяльності. До цієї групи належить залучення дітей до посильної суспільно корисної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності. Неодмінною умовою свідомого й успішного засвоєння пізнавального матеріалу в процесі формування уявлень і патріотичних почуттів є опора на власний досвід дітей [32].
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї – усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.). Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії . Наші діти – зерна нації. Щоб кожний дошколярик став відбірним зернятком і виріс гармонійною особистістю схожою на дозрілий колос, потрібно створити для цього всі умови в сім'ї та дитячому садку, посіяти у душу вихованців зернятка пам'яті народної та духовності, здоров'я та працелюбності, культури та краси.Проростуть ці паростки добра - і виросте колосисте поле життя, наснаги, мудрості і самоповаги майбутньої надії держави [39].
Таким чином, можна зробити висновок, що до ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

1.4 Висновки до першого розділу
Таким чином, у результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами з’ясовано, що: патріотизм – це складний комплекс почуттів, уявлень про свою батьківщину, етнічну приналежність, культурну та духовну спадщину, прагнення до збереження та примноження здобутків своєї країни. Найсприятливішим для виховання патріотичних почуттів є дошкільний вік, коли активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Сензетивність цього вікового періоду полягає ще й у пріоритетності емоційної сфери дошкільника, який іде у своїх вчинках переважно за почуттями.
Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – завдання надзвичайно складне. Адже в шести-семирічному віці діти ще не усвідомлюють, що таке патріотизм, а їхні патріотичні почуття засновуються лише на інтересі до найближчого оточення, яке вони бачать щодня, вважають рідним і нерозривно пов’язаним із ними. Тому, вибудовуючи ефективну систему патріотичного виховання, педагоги дошкільного закладу повинні спрямувати всі зусилля на: формування в дітей ціннісного ставлення до рідного дому, сім'ї, дитячого садка; усвідомлення дітьми своєї національної приналежності, виховання почуття гордості з того; прищеплення поваги до людей праці, захисників Вітчизни, державної символіки; виховання любові до рідної природи, бажання оберігати [43]. Щоб дитина усвідомила свою приналежність до певної держави чи нації, її починають ознайомлювати з державними символами, традиціями, культурою. Виховуючи у дитини шанобливе ставлення до державних символів, ми виховуємо і повагу до своєї Батьківщини. Тільки поступовими кроками можна виховати у дитини патріотичні почуття. Для цього вихователь повинен використувувати у своїй роботі ефективні методи і засоби формування патріотичних почуттів, тісно співпрацювати з батьками вихованців. Лише спільними зусилями можна виховати маленького патріота [22].
РОЗДІЛ 2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ2.1 Виявлення рівня сформованості ціннісного ставлення старших дошкільних до держави УкраїнаЕкспериментальне дослідження сформованості ціннісного ставлення старших дошкільників до держави Україна проводилось протягом березня – квітня 2016 року на базі дошкільного навчального закладу № 7 «Полісяночка» м. Рівне. До експериментальної роботи ми залучили вихованців старших дошкільних груп № 8 та №12 та їхніх вихователів. У дослідженні приймало участь 20 дошкільників експериментальної групи №12 (ЕГ), 20 дошкільників контрольної групи №8 (КГ) (додаток А) .
Метою констатуючого етапу експерименту було виявити особливості роботи педагогів дошкільних закладів щодо ознайомлення дошкільників з Україною як державою та діагностувати рівень сформованості ціннісного ставлення дітей старшого дошкільного віку до України як держави.
Спираючись на теоретичні дані, нами було визначено критерії сформованості рівня ціннісного ставлення дітей старшого дошкільного віку до України як держави: когнітивний, емоційний, діяльнісний.
Когнітивний критерій включає систему уявлень і знань дітей про Україну. Показниками когнітивного критерію є:
наявність узагальнених уявлень про символи країни, державну мову, націю, визначні місця, природні ресурси, видатних людей тощо
відсутність уявлень, або їх фрагментарність, розрізненість.
Емоційний критерій полягає у власних оцінних судженнях дитини, що характеризують її ставлення до конкретних життєвих ситуацій та вчинків людей в них. Показниками цього критерію виступають:
оцінка патріотичного (антипатріотичного) вчинку персонажу, реальної особи відповідає загальноприйнятій у суспільстві та є мотивованою;
оцінка вчинку не відповідає суспільно прийнятій або відсутня.
Діяльнісний критерій: уміння і навички, що відображаються в поведінці, передбачає усвідомлене виконання дій, пов`язаних з державними та народними символами, досвід патріотичної діяльності. Показники:дитина чує Гімн України і кладе руку на серце; охоче бере участь у заходах суспільно-патріотичної спрямованості, володіння українською мовою;
дитина уникає участі у заходах суспільно-патріотичної спрямованості, на користь іншій більш цікавій діяльності; дії дитини щодо державних символів не відповідають загальноприйнятим у суспільстві; в процесі міжособистісного спілкування дитина користується переважно російською мовою.
Відповідно до критеріїв нами були визначені 3 рівні сформованості знань про державу Україну у дітей старшого дошкільного віку :
Низький рівень:
дитина має фрагментарне уявлення про Україну, не називає державні і народні символи, називає рідне місто, але нічого не може розповісти про нього, називає столицю України, не називає відомих українців, український одяг.
Оцінює ситуації із патріотичним (антипатріотичним) вчинком повільно, не зацікавлено. Не розуміє патріотичного змісту у вчинках дітей. Відволікається від запитань вихователя.
Не виявляє бажання брати участь у святах, заходах патріотичної тематики. Впізнає гімн серед інших композицій, але не вміє себе поводити про його звучанні. Більше спілкується російською, аніж українською.
Середній рівень:
Знає, як називається країна, у якій ми живемо, має уявлення про рідне місто, знає столицю України, її державні символи, але не орієнтується, що вони означають. Із народних символів називає лише деякі(калина і верба), не називає відомих людей держави.
Ситуації патріотичного змісту аналізує, визнає позитивний чи негативний вчинок, проте не пояснює чому.
Поважає державні символи, встає при звучанні державного гімну, проте не розуміє для чого це потрібно робити. Бере учать у масових заходах, може пригадати вірш чи пісню про Україну, хоча робить це довго і не емоційно.
Високий рівень:
Знає, що живе в Україні, може розповісти про українські традиції та свята; називає столицю України – Київ, може пояснити значення державних символів, називає народні символи (хліб, барвінок, калина, верба, український рушник, вишиванка, віночок, чорнобривці), серед відомих людей України називає Т. Шевченка, Л. Українку, І. Франка, братів Кличко, С. Вакарчука), диференціює жіночий і чоловічий національний одяг, використовує свої знання в грі та повсякденному житті;
Аналізує ситуації патріотичного (антипатріотичного) змісту, оцінює дію дітей як негативну чи позитивну. Розуміє патріотичний зміст ситуацій.
Впізнає державний гімн серед інших композицій, стає струнко, кладе руку на серце, розуміє для чого це потрібно робити. Активно бере участь у різних масових заходах, завжди виявляє бажання працювати із вихователем. Може швидко пригадати вірш, прислів'я про Україну.
Для реалізації мети констатуючого експерименту підібрано ряд діагностичних методів, зокрема: бесіда, дидактична вправа «Оціни вчинок», спостереження під час спеціально організованої ситуації .
Зміст діагностичних завдань, критерії оцінювання та зразки ілюстративного матеріалу наводимо у додатку Б.
Кількість набраних кожним вихованцем ЕГ та КГ балів за всіма діагностичними методиками та відповідний рівень сформованості ціннісного ставлення дошкільників до України наводимо у зведених таблицях у додатку В.
Почали нашу роботи із виявлення рівня сформованості знань у дітей про Україну. Для того, щоб визначити рівень розвитку у дітей когнітивного компонента ми провели бесіду на тему «Розкажи про Україну».
В ході проведення бесіди до діток завітав гість із іншої країни (лялька). Дітям було запропоновано таке завдання: « - Діти, сьогодні в гості до нас завітав хлопчик із Америки. Він подорожує світом і завітав на Україну. Марк нічого не знає про нашу державу, давайте йому розкажемо, чим славиться Україна! Після запропонованого завдання кожна дитина розповідала закордонному гостю про Україну.
Проведена бесіда з дітьми дала змогу виявити такі показники знань дітей про Україну: майже усі діти ЕГ та КГ зрозуміли завдання, хотіли першими висловити свою думку, проте відповіді дітей часто повторювались. П'ятеро дітей ЕГ ( Максим В., Максим Д., Марк З., Віка К., Еля Л.,) та четверо дітей КГ ( Ірина В., Настя В., Каріна Д., Давид С.) у своїй розповіді відзначили, що «Україна – це наш рідний край, а ми українці», «Україна – наша Батьківщина»; четверо дітей ЕГ (Леонід В., Захар Д., Катя К., Вероніка К.) і троє дітей КГ (Остап Н., Марійка О., Максим Я.) розповіли про синьо-жовтий прапор України, що він означає жовту пшеницю і синє небо; троє дітей ЕГ(Діма Л., Мирослава М., Діма М., ) і четверо дітей КГ (Артем В.,Микола Г., Вероніка І., Поліна Ш.) виділили серед народних символів України калину і соняшник, лише дві дитини ЕГ(Матвій Мич., Марк Я.) і троє дітей КГ (Максим К., Стас Ч., Діана К.) розповіли про своє місто., три дитини ЕГ ( Матвій М., Рустам Х., Артем М.) і двоє дітей КГ (Остап Н., Влад П.) розповіли про свою сім'ю, братиків і сестричок, одна дитина ЕГ (Богдан П.) розповіла, що в Україні носять вишиванки, два хлопці КГ(Міша Н., Домінік О. ) розповіли про , двоє дітей ЕГ (Данило С., Софія П.,) і двоє дітей КГ ( Вероніка Ш., Рома Ч.) зовсім нічого не розповіли, мотивуючи це тим, що вони не знають відповіді.
Наводимо узагальнені результати бесіди про Україну з дітьми старшого дошкільного віку у таблиці1.
Таблиця 2.1.
Показники сформованості когнітивного компоненту
Рівень когнітивного компоненту ЕГ КГ
К-ть дітей % К-ть дітей %
Високий 3 15,0 4 20,0
Середній 10 50,0 10 50,0
Низький 7 35,0 6 30,0
Отже, 3 дітей (15 %) ЕГ та 4 дітей (20%) КГ мають високий рівень когнітивного компоненту, 10 дітей (50%) ЕГ та 10 дітей (50%) КГ середній рівень, та 7 дітей (35%) ЕГ і 6 дітей (30%) КГ низький рівень сформованості когнітивного компоненту. Це свідчить про недостатню вихователів щодо формування знань дітей про Україну в дітей як ЕГ так і КГ.
Для того, щоб визначити рівень розвитку емоційно-ціннісного компонента ми запропонували дітям завдання «Оцініть вчинок»:
Так в першій ситуації (осміювання хлопчика, який розмовляє українською мовою) вісім дітей (Леонід В., Марк Я., Леонід В., Рустам Х., Максим Д., Данило С., Катя К.) із ЕГ і дев'ять дітей (Ірина В., Максим Я., Настя В., Вероніка Ш., Каріна Д., Міша Н.,) із КГ оцінили вчинок як негативний, мотивували своє рішення, наприклад: «Це його рідна мова, її не можна забувати» (Міша Н.), «Не можна сміятися з хлопчика, він говорить рідною мовою» (Марк Я.), «Хлопчик ще не знає англійської, тому говорить українською мовою» (Катя К.), шестеро дітей (Максим В., Захар Д., Марк З.,Софія П., Богдан П.,Віка К.) ЕГ і семеро дітей (Микола Г., Вероніка І., Максим К., Рома Ч., Стас Ч.,Діана К., Давид С.) КГ оцінили вчинок образників як негативний, але пояснити своє рішення не змогли, троє дітей (Вероніка К., Артем М., Еля Л.) ЕГ і троє дітей (Влад П., Марійка О., Остап Н.) КГ не зрозуміли патріотичний зміст ситуації, троє дітей (Матвій Мич., Діма Л., Матвій М.) ЕГ і одна дитина (Домінік О.) КГ не визначилися з оцінкою вчинку.
У другій ситуації (малювання на Прапорі України) семеро дітей (Матвій М., Максим В., Марк Я., Максим Д., Рустам Х., Захар Д., Данило С.) ЕГ і шестеро дітей (Рома Ч., Ірина В.,Максим Я., Настя В., Остап Н., Міша Н.) КГ оцінили вчинок як негативний і мотивували своє рішення, наприклад: «Прапор – це державний символ України, на ньому не можна малювати» (Матвій М.), «Прапор має висіти на стіні» (Рома Ч.), «Не можна брати прапор у руки» (Ірина В.); шестеро дітей (Софія П., Богдан П.,Марк З., Катя К., Артем М., Матвій Мич.) ЕГ і п'ятеро дітей (Артем В., Каріна Д., Вероніка Ш., Микола Г., Поліна Ш. ) КГ оцінили вчинок як негативний, але пояснити своє рішення не змогли, двоє дітей (Діма М. Еля Л.) ЕГ і три дитини (Вероніка І.,Максим К., Стас Ч.) КГ не мають уявлення про правила використання державних символів, наприклад: «Без дозволу малювати на прапорі не можна» (Стас Ч.), «Потрібно запитати дозволу у вихователя» (Леонід В.), п'ятеро дітей (Віка К.,Вероніка К., Діма Л, Мирослава М.,) ЕГ і семеро дітей (Домінік О., Марійка О., Влад П., Давид С.)КГ взагалі не визначилися з оцінкою вчинку, мотивуючи це тим, що вони не знають відповіді.
Аналіз оцінки дітьми третьої ситуації (вдячність ветерану, який, захищав рідну землю) показав, що вісім дітей (Марк Я., Данило С., Богдан П., Діма М., Матвій М., Еля Л., Катя К.) ЕГ і семеро дітей (Діана К., Настя В., Каріна Д., Рома К.,) КГ оцінили вчинок як позитивний, змогли зрозуміло пояснити своє рішення, наприклад: «Діти молодці, вони подякували ветерану» (Діана К.), «Ветеранів треба поважати» (Катя К.), «Ветерани захищали нашу землю» (Матвій М.); шестеро дітей (Максим В., Захар Д., Марк З., Мирослава М.) ЕГ і семеро дітей (Стас Ч., Давид С., Міша Н.,Остап Н.,) КГ оцінили вчинок як позитивний, але не змогли мотивувати рішення. Двоє дітей (Леонід В., Максим Д.) ЕГ і троє дітей (Ірина В., Артем В., Микола Г.) КГ, попри вірну оцінку вчинку, не зрозуміли його патріотичний зміст, наприклад: «Дарувати квіти приємно» (Леонід В.), «Старших людей потрібно поважати»; троє дітей (Віка К., Діма Л.,Артем М.) ЕГ і троє дітей (Вероніка Ш., Домінік О.,Остап Н. ) КГ не визначилися з оцінкою вчинку.
Наводимо узагальнені результати методики «Оціни вчинок» з дітьми старшого дошкільного віку у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Показники сформованості емоційно-ціннісного компонента
Рівні сформованості емоційно – ціннісного компонента на констатуючому етапі ЕГ КГ
К-ть дітей % К-ть дітей %
Високий 5 25,0 6 30,0
Середній 9 45,0 8 40,0
Низький 6 30,0 6 30,0
Таким чином, 5 дітей (25%) ЕГ та 6 дітей (30%) КГ мають високий рівень розвитку емоційно-ціннісного компонента, 9 дітей (45%) ЕГ та 8 дітей (40%) КГ середній рівень, та 6 дітей (30%) ЕГ і 6 дітей (30%) КГ низький рівень сформованості емоційно-ціннісного компонента.
Для визначення діяльнісного компонента нами було проведено спостереження в нерегламентованій діяльності для дослідження особливостей поведінки дітей по відношенню до державних символів. Результати спостереження показали, що 17 дітей (Еля Л., Мирослава М., Діма М.) ЕГ і 18 (Ірина В., Настя В., Влад П., Стас Ч.) дітей КГ впізнають Державний Гімн України серед інших музичних творів, однак лише п'ятеро із цих дітей (Максим В.,Захар Д., Катя К.,Марк Я., Богдан П. ) ЕГ і семеро дітей (Каріна Д., Марійка О., Ірина В., Влад П., Давид С., Марійка О.) КГ групи під час звучання Гімну підвелися, решта – троє дітей (Леонід В., Максим Д., Віка К.) ЕГ і двоє дітей (Вероніка І., Рома Ч.) КГ ніяк не відреагували на звучання Гімну.
Також, для визначення цього ж компонента, нами був здійснений аналіз стану використання дітьми української мови. Спостереження за дітьми у різних видах діяльності показало, що 17 дітей (Максим В., Захар Д., Катя К., Мирослава М.) ЕГ і 16 дітей (Ірина В., Стас Ч., Діана К., Настя В.) КГ в процесі міжособистісного спілкування користуються українською мовою; троє дітей (Артем М., Софія П., Діма Л.) ЕГ і четверо дітей КГ (Вероніка Ш., Домінік О., Вероніка І., Артем В.) розуміють українську мову, за потреби користуються нею (на заняттях, на вимогу дорослого), але з батьками спілкуються російською. Наводимо узагальнені результати методики у таблиці 2.3
Таблиця 2.3
Показники сформованості поведінкового компонента
Рівні сформованості у дітей поведінкового компоненту на констатуючому етапі ЕГ КГ
К-ть дітей % К-ть дітей %
Високий 4 20,0 5 25,0
Середній 11 55,0 13 65,0
Низький 5 25,0 2 10,0
Отже, 4 дітей (20%) ЕГ та 5 дітей (25%) КГ мають високий рівень розвитку поведінкового компоненту, 11 дітей (55 %) ЕГ та 13 дітей (65 %) КГ середній рівень, та 5 дітей (25%) ЕГ і 2 дітей (10%) КГ низький рівень сформованості поведінкового компоненту.
Таким чином, було проведено виявлення рівня сформованості уявлень дітей старшого дошкільного віку про Україну на констатуючому етапі експерименту.
Підсумувавши результати усіх методик, ми дійшли висновку, що:
-високий рівень в ЕГ мають чотири дитини (20%), а в КГ п’ятеро дітей (25%);
-середній рівень мають в ЕГ вісім дітей (40%) та дев’ять дітей (45%) в КГ.
- низький рівень в ЕГ мають вісім дітей (40 %), а в КГ шість дітей (30%).
Отримані дані представлено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Показники сформованості ціннісного ставлення до України у КГ і ЕГ
Рівні знань дітей про Україну на констатуючому етапі ЕГ КГ
К-ть дітей % К-ть дітей %
Високий 4 20,0 5 25,0
Середній 8 40,0 9 45,0
Низький 8 40,0 6 30,0
Співвідношення підгруп дітей з різними рівнями сформованості ціннісного ставлення до України відображають діаграми 1.1 і 1.2

Рис. 2.1. Співвідношення підгруп дітей з різними рівнями сформованості ціннісного ставлення до України на формувальному етапі дослідження
Як свідчить аналіз отриманих даних, дошкільники мають обмежений запас знань про Україну. Як правило, діти мало знають про державні і народні символи, не називають столицю України, міста України, окрім Рівного. Також дітям важко зорієнтуватися у назвах предметів українського народного одягу. Знають тільки про віночок та шаровари і сорочку.
Отже, більшість дітей мають низький і середній рівні сформованості знань дітей про Україну. Саме тому, для подальшого формування ціннісного ставлення до України як держави у дітей старшого дошкільного віку ми провели з експериментальною групою формувальний етап експерименту.
Для того, щоб виявити особливості роботи вихователів з дітьми, щодо ознайомлення дошкільників з Україною як державою, ми використали анкету для вихователів. Зміст анкети розміщуємо у додатку Ґ
Опрацювавши анкети, ми дійшли висновку, що у обох обраних для експериментального дослідження групах робота педагогів по ознайомленню дошкільнят з Україною має ряд спільних особливостей, які, очевидно, є типовими для педагогічного процесу в старших групах дитячого садка. Оскільки вихователі ЕГ та КГ керуються однією програмою навчання і виховання в дошкільному закладі («Я у Світі»). Вихователі ЕГ і КГ розглядають патріотичне виховання як планомірну виховну діяльність, спрямовану на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто любові до Батьківщини. Вихователі ЕГ і КГ визначають суть патріотичного виховання у формуванні в дітей саме таких якостей: любов і повага до Батьківщини, чесність, вихованість, почуття власної гідності, толерантність, досконале знання рідної мови. Вихователі КГ віддають перевагу таким методам і прийомам роботи з патріотичного виховання: приклад дорослого, бесіда, художня література, ігри. При цьому розгляд ілюстрацій, фотоальбом відносять на останню позицію. Вихователі ЕГ, навпаки, віддають перевагу художній літературі, розгляду картин, фотоальбомів, бесідам, проблемним ситуаціям. Вихователі ЕГ описують організоване предметне середовище у групі, зокрема, створений український куточок, підібрані державні символи України, народні символи, предмети побуту, вироби майстрів. Вихователі КГ описують організоване предметне середовище, як створені папки «Історія України», «Державна символіка», «Київ – столиця України», «Рідне місто» і інші; дидактичні ігри «Народознавче лото», «Сплети віночок», «Склади з частин посуд». Особистісними якостями, які можуть служити позитивним прикладом у вихованні патріотизму у дітей вихователі як ЕГ, так і КГ називають любов та повагу до Батьківщини, володіння українською мовою, чесність, гідність, справедливість. На запитання про складові для ознайомлення дітей з рідним містом ширші відповіді дали вихователі КГ, зокрема у навчальній діяльності виділили такі методи: розгляд ілюстрацій, наочні посібники, читання художньої літератури; у пізнавальній діяльності: екскурсія, цільові прогулянки, зустрічі з відомими людьми; в ігровій діяльності: «Вечір загадок», народні ігри; в роботі з батьками : консультації , дні відкритих дверей. Це свідчить про більшу методичну підготовку і досвід роботи вихователів КГ. Тому з вихователями ЕГ ми провели методичну роботу на формувальному етапі експерименту.
Таким чином, перший етап експериментального дослідження виявив, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають середній і низький рівні ціннісного ставлення до України як держави . Зокрема, діти мають невисокий рівень пізнавального інтересу до державних символів , хоча й мають певні знання та можуть дати оцінку патріотичної поведінки. Причиною цього, як свідчать наші спостереження за роботою вихователів, є недостатня компетентність педагогів з патріотичного виховання. Умови та ефективні прийоми формування ціннісного ставлення старших дошкільників до України ми вивчали на наступному – формувальному – етапі дослідження.
2.2 Формування ціннісного ставлення старших дошкільників до держави УкраїнаФормувальний експеримент проходив у рамках тижня «Патріотичне виховання дошкільників».
Ми розробили програму формувального експерименту, яка включала 3 напрями:
Роботу з педагогічним колективом: семінар-практикум, виготовлення дидактичних ігор і добірки художньої літератури з патріотичного виховання старших дошкільників.
Роботу з дітьми: відкрите інтегроване заняття на тему «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини», тематичні заняття з патріотичного виховання, конкурс малюнків на тему « Мій рідний край».
Роботу з батьками: батьківські збори, виготовлення брошури з патріотичного виховання дітей, індивідуальні завдання з дітьми, презентація диска з мультфільмами патріотичного змісту.
Розпочали ми свою роботу з педагогічним колективом. Спочатку з вихователями було проведено семінар-практикум на тему «Патріотичне виховання засобами інтегрованої освітньої діяльності»[7], повний конспект семінару і звітні матеріали подаємо у додатку Д.
Метою семінару було: підвищити рівень теоретичної підготовки педагогів щодо питань патріотичного виховання у дошкільників в умовах сьогодення; удосконалювати знання педагогів щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку; розроблення ключових позицій освітніх проектів циклу «Виховуємо патріота». Семінар-практикум відбувався у три засідання: лекційний модуль, семінарський модуль, практичний модуль. В результаті засідань ми мали визначити і сформулювати:
• сутність процесу патріотичного виховання;
• принципи організації патріотичного виховання;
• зміст та основні напрями патріотичного виховання дошкільників;
• пріоритетні методи і організаційні форми патріотичного виховання.
В ході лекційного модулю ми розкрили актуальність обранної теми, сформулювали мету національно-патріотичного виховання, також з’ясували можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників. Згідно психологічних дослідників саме вік дошкільників – це вік, котрий має виключне значення для патріотичного виховання, адже саме в цей період у дітей формуються моральні почуття.
В ході семінару виступали старші педагоги (Л.О.Переходько, О.М.Карнатовська), які ділились досвідом з молодими спеціалістами. Весь лекційний модуль супроводжувався показом презентації. Наприкінці модулю для педагогів було задано домашнє завдання: розробити проект «Виховуємо патріотів».
ІІ. Семінарський модуль
Під час семінарського модулю ми працювали з новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Педагогічний колектив був поділений на робочі групи, методист давав завдання різного плану, а саме:
1. Визначити завдання патріотичного виховання дошкільників керуючись новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти.
2. З даних принципів вибрати ті принципи, які забезпечать найефективнішу організацію патріотичного виховання та презентувати.
3. Визначити ті методи і форми організації патріотичного виховання, які, на нашу думку, найефективніше забезпечують очікуваний результат та презентувати «Модель патріотичного виховання».
Після презентацій ми переглянули відеофільм про Рівненщину та презентували наші проекти «Виховуємо патріотів».
ІІІ. Практичний модуль.
Під час практичного модулю педагогічний колектив був поділений на 2 команди « Калинонька» та «Вербиченька» для проведення брейн-ринга. Метою брейн-ринга було перевірити знання педагогів про історію та традиції рідної країни. Адже, щоб бути цікавим для дітей, навчити їх шанувати рідну землю, педагог повинен мати відповідну теоретичну підготовку. В кінці брейн-рингу перемогу отримала команда «Вербиченька». Проте обидві команди перевірили свої знання, доповнили їх, отримали новий досвід.
Отже, семінар- практикум відбувся успішно, усі завдання були виконані. Вихователі пригадали, систематизували і узагальнили свої знання з патріотичного виховання.
Вихователям експериментальної групи ми запропонувати підготувати дидактичні ігри з патріотичного виховання і виготовити до них наочні матеріали. В результаті ми виготовили дидактичні ігри «Збери віночок», «Склади ціле», «Символи нашої держави», «Чим хата багата», «Знайди пару» підготували фотоальбоми «Рівне – місто моє» та «Київ – столиця України» (Додаток Е). Крім того зробили добірку художньої літератури, в яку входять вірші, оповідання, казки патріотичного змісту для старших дошкільників (Додаток Ж).
Експериментальну роботу з дітьми розпочали з проведення інтегрованого заняття на тему «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини» [26], повний конспект заняття подано у додатку З.
Розглянемо методику роботи на занятті. Для початку заняття ми використали сюрпризний момент, дзвінок від хлопчика з Німеччини, який зацікавив дітей і сконцентрував їхню увагу. Проте, більшість дітей розгубилися, бо не знали про що ж розповісти для іноземного хлопчика. Тому ми пояснили дітям що, для того щоб ми змогли розповісти хлопчику про Україну, ми вирушимо у подорож нашою Батьківщиною. Спочатку ми запитали, як називається наша Батьківшина, усі діти відповіли правильно (Україна). Далі ми уявили, що ідемо у далеку путь, як ходили наші діди-прадіди і візьмемо із собою українські пісні і гарний настрій. По дорозі вирішили пригадати прислівя і приказки про Україну. Лише декілька дітей згадали прислівя. Наприклад: Максим В. – «Люби і знай свій рідний край», Захар Д. – «За рідний край життя віддай», Марк З. – «Без верби і калини нема України». Тоді ми запропонували свої варіанти: «Україна рідненька, як батько і ненька», «Нема на світі другої України, немає другого Дніпра», «Наша слава – Українська держава». Далі ми запропонували дітям проблемне запитання: по чому можна дізнатися, що ми українці? Відповіді дошкільнят підтвердили, що вони мають певний рівень знань про Україну та її символи. Зокрема, Данило С. відповів, що українів можна пізнати «по нашій мові»; Матвій М. – «по нашому одягу». Так ми підійшли до зупинки із символами України. Перед дітьми постало завдання назвати спочатку державні символи, потім народні. Але діти називали символи, які знали, не диференціюючи їх на державні і народні. Зокрема, Катя К. назвала вербу і калину, Матвій М. назвав барвінок, Еля Л. – вишитий рушник, Діма М. – хліб, Богдан П. назвав Герб і Прапор, Данило С. назвав Гімн. Не всі діти знали, що Герб нашої держави називається тризуб. Тому ми розповіли легенду про виникнення державних символів. Діти захопливо слухали історію і зрозуміли, що наш Герб називається Тризуб. Після цього дітям було запропоноване дуже цікаве завдання: прочитати яке слово зашифроване у Тризубі. Ми пояснили і показали дітям, що у Тризубі можна прочитати слово ВОЛЯ, дітям це дуже сподобалось. Софія П. сказала, що прийде до дому і покаже своїй мамі, як можна прочитати Тризуб. Далі ми запропонували дітям проблемно-пошукову ситуацію: де ми можемо спостерігати зображення наших державних символів у побуті. Діти почли розмірковувати і називати варіанти: Богдан П. – на грошах, Рустам Х. – по телевізору, Діма М. – на спортивних змаганнях. Ми використали також загадки про народні символи, діти легко їх відгадали. Тому ми запропонували пограти у гру «Склади віночок». Діти відпочили і ми перейшли до наступної зупинки, де була карта України, але на карті не було міст. Ми запитали дітей: які міста ви знаєте? В якому місті ви живете? Як називається столиця України? Усі діти відповіли, що столиця України – місто Київ, а живуть вони у Рівному. Міста України назвали лише декілька дітей: Захар Д.- Харків, Катя К. - Львів, Еля Л. – Дубно, Матвій М. – Чернігів, Марк Я. назвав Луцьк. Потім діти отримали папірці, на яких написані міста України, вони мали прочитати назву міста і знайти його на карті. Важлив є те, що ми позначили міста Луганськ і Донецьк, де зараз відбуваютьяс дії АТО. Діти розповіли про своїх рідних, які зараз перебувають в АТО чи на полігоні. Ми підвели дітей до висновку, що військові – це дуже сміливі люди, справжні патріоти своєї держаи, тому їх потрібно поважати. Так ми підійшли до наступної зупинки – майстерні народних умільців. Ми розповіли дітям, що український народ не тільки відважний, а і працьовитий, тому славиться своїми народними промислами. Ми запропонували назвати дітям уже відомі їм народні промисли: Катя К. назвала гончарство, Вероніка К. – лозоплетіння, Леонід В. – писанкарство, Діма Л. – вишивку. Новими для них були вироби із бурштину. Рустам Х. розповів, що його тато також виготовляє вироби з бурштину. На цій зупинці ми онайомили дітей із процесом виготовленя ляльки-мотанки і запропонували кожному спробувати зробити таку ляльку. Остання наша зупинка була присвячена українським святам. Адже, український народ вміє не тільки працювати а й веселитися. Діти називали свята, які вони знають: Матвій Мич. – Новий Рік, Рустам Х. – Паска, Мирослава М. – День Перемоги, Артем М. – Різдво. Ми розповіли дітям, що усі свята можна поділити на групи: календарно-обрядові, сімейні і державні. Разом ми спробували поділити відомі свята на групи. Так ми завершили подор і повернулись на місця. Для закріплення отриманих знань дітям було запропоновано скласти розповідь про Україну з використанням інтегрованих карток. Марк Я. розповів, що наша Батьківщина називається України, а ми – українці. Державними символами України є Прапор, Гімн і Герб; Леонід В. назвав народні символи України – вишиту сорочку, рушник, хліб, калину, вербу; Артем М. сказав, що столиця України місто Київ, в якому протікає річка Дніпро; Мирослава М. сказала, що Україна славиться своїми народними промислами- гончарство, ткацтво, вишивка, вироби з бурштину; Віка К. сказала, що в Україні є багато великих міст: Рівне, Львів, Харків, Запоріжжя, Одеса, Івано-Франківськ; Богдан П. назвав відомих українських поетів і письменників: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Сухомлинський.
Отже, мета заняття була реалізована, діти отримали нові знання, розширили свої уявлення про Україну, її багатства і традиції народу. Навіть діти з низьким рівнем ( Леонід В., Віка К., Матвій Мич., Артем М.) в кінці заняття вправно складали розповіді. Сформувавши у дітей елементарні знання і уявлення про рідну Україну, ми намагалися і сформувати у дітей повагу, шанобливе ставлення власної держави. Для цього ми провели ще ряд тематичних занять з патріотичного виховання, які наводимо у додатку И.
Великий успіх мали дидактичні ігри з патріотичного виховання [64]. Дітям було цікаво виконувати завдання. В результаті цього, діти збагачували свій досвід, вчилися називати предмети українського побуту, державні і народні символи, впізнавати їх серед символів інших держав, розкривати їхнє значення, орієнтуватися в колориті української культури. Дівчата віддавали перевагу грі «Склади віночок», хлопчики «Символи нашої держави», «Склади ціле». Саме за допомогою дидактичних ігор здійснювалась індивідуальна робота з дітьми по вихованню патріотичних почуттів.
У вільний після занять час, на прогулянках ми читали дітям оповідання, казки з патріотичного виховання. В індивідуальній роботі заучували вірші «Синій, як море, як день, золотий» О.Олесь, «Герб» Н.Поклад.
Досягти якісного результату з патріотичного виховання неможливо без тісної співпраці вихователів з батьками. Адже, саме в дошкільному віці діти стараються в усьому наслідувати батьків. Саме тому, ми вирішили провести батьківські збори на тему «Патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку». Конспект зборів подаємо у додатку К. Для кращого засвоєння знань батьками, ми виготовили брошури з патріотичного виховання, в яких стисло розкрили завдання патріотичного виховання дітей в сім'ї. Кожен з батьків отримав таку брошуру. Зразок брошури подаємо у додатку К. В ході зборів ми розкрили батькам основні завдання патріотичного виховання дітей в сім'ї. Наголосили на важливості ознайомелення дітей із сімейними традиціями, звичаями, прищепленням поваги до страшого покоління. Ми намагалися пояснити батькам, що родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею. Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї Батьківщини. Тому, батьки повинні бути прикладом, зразком для наслідування. Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками, прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують,до рідного міста. Враховуючи те, що наближався День Перемоги, ми запропонували батькам деякі цікаві форми роботи з дітьми: прикрасити будинок прапором України разом із дитиною; відвідати краєзнавчий музей; організувати екскурсію до меморіалу слави для вшанування памяті солдат загиблих на війні, спробувати відшукати де у будинку є зображення герба і прапора. Також, ми презентували батькам диск із мультфільмами патріотичного змісту. Диск подаємо у додатку К. Батьки досить позитивно відреагували на наші пропозиції і запевнили, що скористаються ними.
В кінці формувального експерименту нами був проведений конкурс дитячих малюнків на тему « Мій рідний край». Малюнки дітей подано у додатку М. Для дітей було поставлене завдання : намалювати те, що асоціюється у них з рідним краєм. Під час малювання ми спостерігали за дітьми, запитували, що саме вони вирішили намалювати. Зокрема, Максим В. намалював будинок з прапором України, Катя К. намалювала свою родину, Софія П. намалювала кущ калини. Ми помітили, що навіть діти, які мали низький рівень знань на констатувальному етапі, із задоволенням малювали та розповідали про Україну. Так, Матвій Мич. намалював свій будинок з прапором на даху; Леонід В. намалював гори; Вероніка К. намалювала Дніпро. Це свідчить про розширення знань і уявлень дітей, їхню компетентність, щоб переконатися в цьому ми провели контрольний етап експерименту.
2.3 Аналіз результатів дослідження
Проведене нами дослідження потребувало визначення ефективності використаної на формувальному етапі експерименту системи роботи з формування у дошкільників ціннісного ставлення до держави Україна.
Щоб виявити загальний рівень знань ЕГ ми вирішили розпочати контрольний етап у вигляді пізнавально-спортивного турніру «Ігри патріотів» [25], між дітьми експериментальної і контрольної груп. Змагання відбувалось у музичному залі, в другу половину дня.
Метою турніру було: перевірити знання та уявлення дітей про минуле та сучасне життя народу України; розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати у дітей патріотичні почуття, формувати дружні стосунки, навички командної гри.
Напередодні турніру кожна команда отримала домашнє завдання: придумати назву і девіз команди, підготувати невеликий театрально-історичний нарис.
Під час турніру ми спостерігали за поведінкою дітей, рівнем їхньої активності і компетентності. Діти як ЕГ так і КГ із задоволенням брали участь у конкурсах, відповідали на запитання, виконували доручення. Проте, ми помітили, що діти експериментальної групи швидше і впевненіше відповідають на запитання ведучого, краще знають факти із історії України, називають символи. Навіть, діти, які невпевнено відповідали на заняттях (Леонід В., Максим Д.) зараз вправно відповідали. Велику роль відіграли командири (Катя К .– ЕГ і Ірина В. – КГ), які вправно організували роботу команд. Рівень теоретичної підготовки дітей ЕГ помітно зріс. Діти з низьким рівнем (Віка К., Вероніка К., Артем М.) перестали боятись відповідати на запитання, підтримували своїх товаришів. Діти середнього рівня підготовки (Рустам Х., Богдан П., Еля Л., Мирослава М., Софія П.) стали відповідати набагато впевненіше і швидше.
Провівши турнір, ми в загальному оцінили рівень теоретичної підготовки і практичної поведінки дітей ЕГ і КГ . Порівнюючи результати із показниками отриманими на констатувльному етапі, можна дійти висновку, що рівень знань дітей КГ теж дещо підвищився, однак все ж у цій групі чимало дітей залишилося на середньому, а то й низькому рівні. Натомість рівень знань дітей ЕГ значно підвищився. Якщо, на констатувальному етапі ЕГ мала нижчий показник теоретичної і практичної підготовки ніж КГ, то на контрольному етапі показники ЕГ порівняно зросли і перевищуюють рівень знань КГ. Щоб остаточно переконатися в цьому, ми провели бесіду, індивідуально з кожною дитиною ЕГ, в ході якої задавали такі питання:
1.Як називається наша Батьківщина?
2. Яка назва столиці України?
3. Як називається державна мова України?
4. Назви державні символи України?
5.Що потрібно робити коли звучить гімн?
6.Назви народні символи України?
7.Яких відомих українців ти знаєш?
8.Які ти знаєш українські свята?
9.Пригадай назви предметів українського національного одягу.
10. Як називається місто, в якому ти живеш?
11. Які архітектурні пам’ятки Рівного ти знаєш?
12.Опиши свою Батьківщину.
В ході бесіди ми помітили як змінився рівень підготовки кожної дитини. Діти низького рівня (Софія П., Артем Н., Матвій Мич., Вероніка К., Максим К.,Леонід В.) стали впевненішими, вони отримали нові знання, стараються давати відповіді на запитання. Називають державні і народні символи, предмети українського національного одягу, атріотичні у святах. Діти середнього рівня (Діма М., Мирослава М., Еля Л., Марк З., Максим В., Данило С., Рустам Х.) розширили свої знання, дають відповіді повними реченнями. Знають столицю України, відомих українців, розподіляють свята на групи, розповідають про рідне місто. Діти високого рівня (Марк Я.,Матвій М.,Катя К., Захар Д.) систематизували та узагальнили свої знання, дають розгорнуті відповіді, доповнюють відповіді товаришів, висловлюють свою думку. Свідомо розповідають про Україну і рідне місто, називають архітектурні пам’ятки Рівного, описують свою Батьківщину, використовуючи порівняння і образні слова. Таким чином, з підвищеням рівня компетентності дітей зріс і рівень ціннісного ставлення дітей до держави Україна. Діти стали більш свідомими і відповідальними, почали формуватися патріотичні почуття маленьких громадян своєї держави.Отримані результати наводимо у таблиці 4. [Додаток Н]
На основі таблиці 4 подаємо зведену таблицю рівнів ціннісного ставленя до України, отримані на констатуючому і контрольному етапах експеримента.
Таблиця 2.5
Рівні ціннісного ставлення до України дітей ЕГ Констатуючий етап Контрольний етап
К-ть дітей % К-ть дітей %
Високий 4 20,0 9 45,0
Середній 8 40,0 9 45,0
Низький 8 30,0 2 10,0
Таким чином, на контрольному етапі ми виявили наступне:
- кількість дітей, що мають низький рівень знань про державні символи зменшились до 2, тому,що 6 дітей перейшло на середній рівень;
- кількість дітей, що мають високий рівень, збільшилася на 5 дітей.
- на середньому рівні залишилося 9 дітей.
Діаграма 2 демонструє нам співвідношення рівнів знань кожної дитини на констатуючому і контрольному етапах.

Рис. 2.2. Співвідношення рівнів знань кожної дитини на констатуючому і контрольному етапах
Порівнюючи показники, які були отримані при вивченні рівня сформованості ціннісного ставлення до України на констатуючому і контрольному етапах експерименту, можна зробити висновок, що в ЕГ групі на контрольному етапі відбулося збільшення кількості дітей, що мають високий і середній рівні ціннісного ставлення до України.
Отже, аналізі діаграми дозволяє зробити висновок про правильність висунутої гіпотези дослідження, про те, що основу патріотизму як риси особистості дитини дошкільного віку складає ціннісне ставлення до України як держави; в старшому дошкільному віці можливе формування ціннісного ставлення до Батьківщини за таких умов:
•систематичне розширення знань дітей про Україну як державу;
•участь дітей в житті держави у формах, які дозволяють їм виявити своє емоційне ставлення до подій, що відбуваються в Україні (свята, розваги, акції);
•співпраця дошкільного закладу з батьками.

2.4 Висновки до другого розділу
У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури було визначено критерії знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край (уявлення дітей про рідний край; емоційні переживання; ціннісні ставлення дітей), на їх основі охарактеризовано три рівні розвитку.
На основі роботи з науковою літературою було визначено методику проведення педагогічного експерименту, який передбачав:
1.Виявлення рівнів сформованості знань старших дошкільників про Україну у констатуючому експерименті;
2.Використання різноманітних шляхів формування ціннісного ставлення старших дошкільників до держави Україна у формуючому експерименті;
3.Виявлення динаміки рівнів знань про Україну дітей старшого дошкільного віку у контрольному експерименті.
На формувальному етапі експеременту була проведена цілеспрямована яка включала 3 напрями:
-Роботу з педагогічним колективом: семінар-практикум, виготовлення дидактичних ігор і добірки художньої літератури з патріотичного виховання старших дошкільників.
-Роботу з дітьми: відкрите інтегроване заняття на тему «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини», тематичні заняття з патріотичного виховання, конкурс малюнків на тему « Мій рідний край».
-Роботу з батьками: батьківські збори, виготовлення брошури з патріотичного виховання дітей, індивідуальні завдання з дітьми, презентація диска з мультфільмами патріотичного змісту.
Про результативність проведеної роботи ми судили з даних контрольного експерименту:
- кількість дітей, що мають низький рівень знань про державні символи зменшились до 2, тому,що 6 дітей перейшло на середній рівень;
- кількість дітей, що мають високий рівень, збільшилася на 5 дітей.
- на середньому рівні залишилося 9 дітей.
ВИСНОВКИ
Метою проведеного дослідження було теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективні методи та засоби формування ціннісного ставлення старших дошкільників до України як держави.
У процесі роботи з працями науковців було встановлено основний категоріальний апарат, яким користуються психологи та педагоги при розкритті проблеми патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку у сучасному дошкільному навчальному закладі:
Моральне виховання дітей дошкільного віку – це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.
Патріотичне виховання – виховання любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові. Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство.
Краєзнавство – комплексне вивчення рідного краю (природа, побут, господарство, культура) шляхом включення дітей у навчальну, пошуково-дослідницьку діяльність, суспільно корисну працю;
Народознавство – вивчення традицій та культури українського народу.
У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури було визначено критерії знань дітей старшого дошкільного віку про Україну (уявлення дітей про рідний край; емоційні переживання; ціннісні ставлення дітей), на їх основі охарактеризовано три рівні розвитку.
На основі роботи з науковою літературою було сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, згідно яких та з урахуванням прочитаної літератури було визначено методику проведення педагогічного експерименту, який передбачав:
1.Виявлення рівнів сформованості знань старших дошкільників про Україну у констатуючому експерименті;
2.Використання різноманітних методів і засобів формування ціннісного ставлення до України у формуючому експерименті;
3.Виявлення динаміки рівнів сформованості ціннісного ставлення до України у дітей ЕГ на контрольному етапі експерименту.
Про результативність проведеної роботи ми судили з даних контрольного експерименту.
Результати проведеної експериментальної роботи із старшими дошкільниками ЕГ дозволяють сформулювати ряд загальних психолого-педагогічних рекомендацій для вихователів дитячих садків, спрямованих на
виховання у дітей ціннісного ставлення до держави Україна в сучасному дошкільному навчальному закладі. Основні положення рекомендацій можуть бути сформульовані таким чином:
1.Виховання ціннісного ставлення до держави у дошкільному навчальному закладі являє собою цілісну систему різноманітної роботи. Тут тісно переплітаються спеціально організовані заняття з дітьми (пізнавальні заняття, інтегровані заняття, музичні, ознайомлення з природою, ознайомлення з творами мистецтва тощо), читання художньої літератури, бесіди, екскурсії та заочні подорожі, цільові прогулянки, дидактичні ігри, індивідуальні завдання та багато інших форм роботи з дошкільниками. Щоб використані форми і методи роботи були ефективними, вони повинні бути цікавими для дітей, затримувати дитячу увагу, спонукати дітей до роботи.
2. Розпочинати роботу потрібно з молодшого дошкільного віку. Прості знання в цьому віці є інтелектуальною основою для формування у дітей четвертого року життя найдоступнішої сукупності уявлень про Україну. Зміст її полягає у вихованні у дітей любові до батьків, рідної домівки, свого дитячого садка. Дітей вчать турбуватися про батьків та відповідати на їх турботу, допомагати їм. Це породжує прихильність, відданість дорогим людям, потребу в духовній та емоційній близькості з ними. Починаючи з четвертого року життя значно розширюється кругозір дитини, розвиваються пізнавальні інтереси. Обсяг інформації, яку дитина одержує з різних джерел, інтенсивно формує допитливість і спостережливість. Завдання вихователя полягає в тому, щоб систематично і послідовно стимулювати й підтримувати ці процеси, поглиблювати і розвивати їх.
3.Найсприятливішим періодом для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, період, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, в тому числі й до суспільних явищ. В середній групі ці знання розширюються: діти дізнаються про професії батьків, їх працю, про обов’язки членів сім’ї та ін. Поняття «Батьківщина» вводиться на основі усвідомлення дітьми зв’язку між поняттями «батьки», «родина», «рідна домівка». В старшому дошкільному віці дітям потрібно не просто давати нові знання, а формувати ціннісне відношення до своєї держави, мови, народу. Виховувати у дітей стійкі патріотичні почуття, збагачувати їх життєвий досвід. Старші дошкільники – це уже маленькі громадяни своєї великої Батьківщини.
4.До роботи по формуванню у дошкільників ціннісного ставлення д держави необхідно залучати батьків та найближчих родичів дитини. Емоційне спілкування вихователя і батьків, бабусі та дідуся з дітьми як напередодні занять, свят, так і у повсякденному житті допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити повідомлюваний матеріал, зробити морально-етичні висновки і визначитись у ставленні до нього (закласти основи моральних уявлень) і почуттів. Робота вихователя з дітьми та їхніми батьками особливо впливає на творчу атмосферу перед заняттями, святами, справляє глибокі враження, бентежить душі дітей і дорослих таємністю оберегів та їхньою магічною силою, привносить відчуття радості за дотримання народних традицій у їх повному обсязі. Дошкільники збагачуються знаннями народних традицій, у них формується повага до предків, їх життя, історична пам’ять.
5.Бажано обладнати в кожній групі спеціальний куточок, де будуть і ляльки, одягнені в національні костюми, і народні українські іграшки, фотографії пам’яток рідного міста та столиці, державні символи України, український посуд і т.ін.
6.Українська світлиця допоможе поглибити знання дітей про предмети українського національного побуту: ковдру, рядно, хідники, скриню, вишивані подушки та ін. Адже все це несе дітям доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Це є тією ниточкою, яка з’єднує дитину з історією її Батьківщини.
7. Вихованців доцільно залучати до участі у святкуванні Обжинок, Стрітення, Святого Миколая, Різдва, виготовленні писанок на Великдень. Участь дітей у святах, на яких вони вдягнені у народний одяг формує у дошкільників почуття належності українському народові, гордість за свою державу, за її традиції та повагу до народних традицій інших націй.
8.Паралельно з ознайомленням дітей з історією міст Рівне, Дубно, Львів, та інших відомих міст України, необхідно формувати у дошкільників повагу до звичаїв і традицій, устрою життя, національного одягу, ігор тощо мешканців різних регіонів України.
9.Також необхідно дати дітям знання про герб та прапор України, найбільших міст України, пояснити значення символів (тризуб, кольори прапорів тощо).
10.Знання та враження дошкільників необхідно постійно збагачувати та розширювати, підтримувати інтерес дитини до пізнання історії та сьогодення рідного краю у різних видах діяльності.
Список використаної літератури:
1.Бабій Н. Особливості етнопсихологічних уявлень дітей старшого дошкільного віку / Н. Бабій // Освіта регіону. – 2011. – № 2. – С. 253 – 257.
2.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку « Дитина»/ наук. кер.проекту О. В. Огневюк, К.І.Волинець; наук. кер. програмою:О. В. Проскура, Л. П.Кочина, В.У. Кузьменко, Н.В. Кудикіна;авт..кол.: Г.В.Бєлєнька, Е.В.Бєлкіна,О.Л.Богініч, Н. І. Богданець - Білоскаленко, С.А. Васильєва, М.С. Вашуленко[та інші];Мін.осв. і наук., мол. та спорту України, гол. упр. осв. і наук. викон.орг.Київміськради(КМДА); Київ. ун-т ім..Б. Грінченка.- 3-тє вид. доопр. і допов. – К.:Київ. ун-т ім. Б Грінченка, 2012.- 492 с.
3.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. – 3-иє вид., випр. – К. : Світич, 2013. – 430 с.
4.Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) // Дошкільне виховання. – 2012. - № 7. – с. 4 – 19.
5.Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Вища шк., 2002. – 407 с. – Бібліогр.: с. 395-396.
6.Боровська О. Формування громадянської компетентності дошкільників / О. Боровська, Г. Токарєва // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2014. – № 3. – С. 58-64.
7.Браславська С. О. Калина - рослинний символ України. Комплексне заняття в різновіковій групі (5-6-й роки життя) / С. О. Браславська // Дошкільний навчальний заклад. – 2013. – № 3. – С. 12-13.
8.Ганник Н.Виховуємо патріотів / Н. Ганник.// Палітра педагога. – 2009. - № 4. – С.6 – 7.
9. Глевенко Н. Добрий приклад - кращий за сто слів. / Н. Глевенко // Дошкільне виховання. – 2006. – №8. – С. 8-9.
10.Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання/ В. Гонський // Рідна школа. – 2001.- № 2. - С. 9-14.
11.Гончаренко О. Р. Громадянське виховання дошкільнят та його морально-етичний компонент / О. Р. Гончаренко // Обдарована дитина. – 2014. – № 1. – С. 2-7.
12.Гончаренко О. Р. Шляхи впровадження ідей В. О. Сухомлинського у практичну роботу ДНЗ для вирішення проблем громадського виховання дошкільників / О. Р. Гончаренко // Обдарована дитина. – 2014. – № 2. – С. 8-20.
13.Граєва А. "І живу я в Україні,і з неї я родом..." / А. Граєва, Л. Мініна // Дошкільне виховання. – 2006. – №8. – С. 10-11.
14.Денисюк О. М. Формування уявлень дітей старшого дошкільного віку про історію України : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / О. М. Денисюк ; [наук. кер. Артемова Л. В.] ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ : [б. в.], 2000. – 20 с.
15.Дроб'язко О. В. Маленьким українцям - про державні символи і не тільки... / О. В. Дроб'язко // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. – №3. – С. 10-35.
16.Дронова О. О. Розвиток у дошкільників ціннісного ставлення до рідного міста засобами мистецтва архітектури / О. О. Дронова // Дошкільна освіта. – 2010. – №1. – С. 43-52.
17.Закон України «Про дошкільну освіту» – К ., 2001.
18.Закон України «Про освіту»// Освіта. - К., 991
19.Захарова Л. Воспитание патриотизма в дошкольном возрасте / Л. Захарова, Т. Ларина // Воспитание дошкольников. – 2009. – №1. – С. 9-23.
20.Ігнатенко Л. П. Художня література як засіб виховання патріотичних почуттів дітей старшого дошкільного віку / Л. П. Ігнатенко // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне : РДГУ, 2005. – Вип. 31. – С.81-83.
21.Їм будувати майбутнє України. Круглий стіл з проблеми громадянського виховання // Дошкільне виховання ,2006, №8. С 3-9.
22.Калугина Н. Патриотическое воспитание дошкольников и младших школьников / Н. Калугина // Дошкольное воспитание. – 2008. – №4. – С.66-71.
23.Калуська Л. Виховання патріотизму у старших дошкільнят // Палітра педагога. – 2006. – № 4. – С. 7-14.
24.Клименко Л. Ігри патріотів: Пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят / Л. Клименко // Дошкільне виховання. – 2006. – №8. – С. 18-19.
25.Коваленко А. Ми - українці. Заняття для старших дошкільнят / А. Коваленко, Ю. Сікало // Дошкільне виховання. – 2013. – № 8. – С. 31-32.
26.Козакова І. «Особливості патріотичного виховання дошкільнят»/ І.Козакова / /Обруч. 2003. № 6. С. 8-12.
27.Концепція дошкільного виховання в Україні. – К. : Освіта, 1993. – 16 с.
28.Костянтинова О. "Я - Українець", або Ідеї козацької педагогіки в дії / О. Костянтинова, О. Харитонович // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 8. – С. 22-29.
29.Костянтинова О. Виховуємо патріотів / О. Костянтинова, О. Харитонович, П. Абба // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – № 10. – С. 11-24.
30.Кузьмук Л. Як плекати патріотів : [педагогічний міст для педагогів та батьків] / Л. Кузьмук // Палітра педагога. – 2015. – № 4. – С. 7-9.
31.Лаврик О. С. Маленькі українці. Методичні поради та серія занять з патріотичного виховання / О. С. Лаврик // Дошкільний навчальний заклад. – 2014. – № 9. – С 15-20
32.Лепеха Т. Українознавство: Навчальний посібник./ Т. Лепеха – К.: Просвіта, 2005. – 376 с.
33.Лобчук Л. О. Традиції мого народу : Комплексне заняття у старшій групі / Л. О. Лобчук // Дошкільний навчальний заклад. – 2011. – № 11. – С. 11-12.
34.Лозко Г. Українське народознавство. Друге доповнене вид. / Г.Лозко: К., АртЕК, 2004. – 470 с.
35.Макаренко О. П. Українознавство у дошкільному закладі : Навч. посіб. для студ. вищ. пед. закладів освіти та працівників дошкільних установ / О. П. Макаренко ; М-во освіти України. Ін-т змісту і методів навчання. Кременецький пед. коледж ім. Т.Г. Шевченка. – Т., 1997. – 279 с. – Бібліогр.: с.276-278.
36.Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму/ П. Матвієнко //Дошкільне виховання. – 2001. - № 8. - С. 8-9.
37.Машовець М.А. Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку в сучасних умовах розвитку суспільства / М. А. Машовець // Вісник Інституту розвитку дитини [Текст] : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова - 2009. – Вип. 5. - С .125 – 130. [Електроннийресурс] режимдоступу:http://www.zoippo.zp.ua/pages/el_gurnal/pages/vip5.html
38.Мостіпанська Т. Україна - рідний дім! (Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку) / Т. Мостіпанська // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 6. – С. 50-54.
39.Павленко М. "Україна в кожного своя" : Особистісно-зорієнтований підхід у патріотичному вихованні / М. Павленко // Початкова школа. – 2002. – №8(398). – С.43-45.
40.Паранічева А. В. Учимося в народу / А. В. Паранічева, З. О. Брежко, Н. О. Чіпа // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. – №3. – С. 2-9.
41.Пентій О. Виховання патріотично налаштованої особистості дошкільника / О. Пентій, І. Новосьолова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 8. – С. 16-21.
42.Переходько О. А. Використання українозавства та етнопедагогіки у національному вихованні дошкільників / О. А. Переходько // Дошкільний навчальний заклад. – 2013. – № 9. – С. 2-22.
43.Повалій Л. Патріотичні традиції родинного виховання/ Л. Повалій //Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матер. Звітної наук.-практич. конф. – К., 1999. - С. 66-68.
44.Понго Л. Від батьківського порогу - у широкий світ: Громадянське виховання дошкільника / Л. Понго, О. Добош // Дошкільне виховання. – 2004. – №5. – С.20-21.
45.Поніманська Т. Виховання людяності: програмні вимоги / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. – 2008. – № 5. – С. 7.
46.Поніманська Т. Дошкільна педагогіка. – К., 2013. – С. 261-266.
47.Поніманська Т. І.Завдання гуманістичного виховання дітей дошкільного віку / Т. І. Поніманська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне : РДГУ, 2001. – Вип. 14. – С.15-18.
48.Прищепа Т. Рідний край знати - свій народ шанувати / Т. Прищепа // Палітра педагога. – 2006. – №2. – С.6-8.
49.Програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля” / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. — Тернопіль: Мандрівець, 2012. — 264 с.
50.Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку “Впевнений старт” / О. О. Андрієтті, О. П. Голубович, О. П. Долинна, Т. В. Дяченко, Т. С. Ільченко, Г. Є. Іванова, Г. М. Лисенко,Т. В. Панасюк, Г. В. Петрова, Т. О. Піроженко, Н. М. Романко,Н. А. Случинська, Н. І. Трикоз. — Тернопіль: Мандрівець,2013. — 104 с.
51.Проніна Л. О. Формування чуття національної свідомості у дітей дошкільного віку / Л. О. Проніна // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. – №3. – С. 36-50.
52.Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи/ С.Ф. Русова // Світло.- 1913.- Кн. 8.
53.Ситнюк Н. М. Система роботи з патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку / Н. М. Ситнюк // Обов'язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи [Текст] : зб. метод. матеріалів / [авт.-упоряд.: О. П. Долинна, А. П. Бурова, О. В. Низковська, Т. П. Носачова]. – Т. : Мандрівець, 2011. – С. 144-158.
54.Стаєнна О. О. Формування основ громадянськості у дітей старшого дошкільного віку / О. О. Стаєнна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. пр. / Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне : Рівненський держ. гум. ун-т, 2011. – Вип. 1 (44). – С. 102–106
55.Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка./ М.Г. Стельмахович — К., 1996.
56.Сухомлинський В. Народження громадянина/В.Сухомлинський. – К., 1971.
57.Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні/ К.Д. Ушинський // Вибрані твори: В 2-х т. – Т . 1.- К., 1983.
58.Фоменко Е. Ф. Виховуємо народною іграшкою. Система роботи / Е. Ф. Фоменко // Дошкільний навчальний заклад. – 2015. – № 3. – С. 19-26.
59.Хітько Л. Рідний край знати - свій народ шанувати / Л. Хітько // Дошкільне виховання. – 2009. – №8. – С.20.
60.Хорламова О.Л. Виховання у дітей в сім'ї патріотизму як життєвої цінності/О.Л.Харламова, Т.В. Кравченко //Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матер. Звітної наук.- практич. конф. – К., 1999. – С. 34–37.
61.Цехмістера О. М. Формування патріотизму та виховання людяності в дітей дошкільного віку. / О.М. Цехмістер // лекційне заняття методиста кафедри педагогіки та психології ЛОІППО. – С. 7-9.:
62.Чижевич Н. В ігри грай - свою країну знай: Дидактичні ігри для старших дошкільників. / Н. Чижевич // Дошкільне виховання. – 2006. – №8. – С. 26-27.
63.Чорна К.І. Патріотизм - духовна цінність молодих громадян України //Цінності освіти і виховання. Науково-методичний збірник /За заг. ред. О.В. Сухомлинської. - К., 1997. - С. 209-212.
64.Якименко Т. Як народжується любов до Батьківщини? / Т. Якименко // Дошкільне виховання. – 2014. – № 11. – С. 8-11.
65.Якубенко В. Від народознавства - до свідомого патріотизму : Патріотичне виховання / В. Якубенко // Дошкільне виховання. – 2002. – №8. – С.12-13.
66.Ясєв Н.Ю. «Виховання основ патріотичних почуттів дошкільнят»./ Н.Ю Ясєв – Могильов. 2000. 59 с.
Додаток А
Списки дітей, що брали участь у експериментальному дослідженні
Експериментальна група
Максим. В
Леонід В.
Максим Д.
Захар Д.
Марк З.
Катя К.
Віка К.
Вероніка К.
Еля Л.
Діма Л.
Мирослава М.
Матвій М.
Діма М.
Матвій Мич.
Артем М.
Богдан П.
Софія П.
Данило С.
Рустам Х.
Марк Я.
Контрольна група
Ірина В.
Настя В.
Артем В.
Каріна Д.
Микола Г.
Вероніка І.
Максим К.
Діана К.
Рома К.
Остап Н.
Міша Н.
Домінік О.
Марійка О.
Влад П.
Давид С.
Стас Ч.
Рома Ч.
Поліна Ш.
Вероніка Ш.
МаксимЯ.

Додаток Б
Діагностичні методики
Методика «Закордонний гість» (дослідження когнітивного компоненту)
Мета: з’ясувати знання дітей про Україну, їх ставлення до Батьківщини, рідної оселі, сім’ї, українських звичаїв.
Завдання для дітей. Під час бесіди до дітей завітав хлопчик (лялька ) із Америки . Він подорожує світом і завітав на Україну. Марк нічого не знає про нашу державу і йому цікаво послухати розповіді дітей про Україну. Кожна дитина повинна висловити свою думку і розповісти закордонному гостю, що вона знає про Україну.
Оцінювання проводилося в такому порядку:
0 балів- дитина не змогла розповісти або ж розповідає на тему не пов'язану з Україною;
1 бал – розповідь коротка, складає декілька слів;
2 бали – дитина розмірковує, розповідає цілими реченнями, називає характерні особливості і риси України і українського народу.


Додаток Б (продовження)
Методика «Оцініть вчинок» (дослідження емоційно-ціннісного компоненту)
Метою даної методики є виявити здатність дітей шести – семи років аналізувати ситуацію, оцінити вчинок як « позитивний» чи «негативний», пояснити своє ставлення до ситуації.
Завдання для дітей: кожній дитині читається три ситуації, вона повинна оцінити вчинок, описаний у ситуації, притому пояснити своє ставлення до ситуації на патріотичному змісті.
Ситуації:
1) Хлопчик, який переїхав до Америки в садочку говорив українською мовою. Через це інші діти часто сміялись з нього і кепкували. Оцініть вчинок дітей.
2) Сашко і Петрик взяли без дозволу вихователя ілюстрацію Прапора України і помалювали його олівцями.
3) На день Перемоги діти приготували подарунки для ветеранів війни.
Оцінювання проводилося в такому порядку:
0 бал – дитина не змогла оцінити вчинок .
1 бал – дитина оцінила вчинок, проте не змогла пояснити його.
2 бали – дитина розмірковувала, оцінила вчинок і висловила свою думку.

Додаток Б (продовження)
Методика 3 (дослідження діяльнісного компоненту)
«Спостереження в спеціально організованій ситуації»
Метою стостереження є дослідження особливостей поведінки дітей по відношенню до державних символів, аналіз стану використання дітьми української мови у різних видах діяльності.
В першій ситуації не очікувано для дітей вмикається запис Гімну України і ведеться спостереження за поведінкою дітей.
0 балів- дитина не впізнала Гімн України;
1 бал – дитина впізнала гімн України;
2 бали– дитина впізнала гімн України і знає як потрібно поводитись при його звучанні.
В другій ситуації ведеться спостереження за дитиною в різних видах діяльності і визначається рівень оволодіння українською мовою.
0 балів- дитина не знає української мови;
1 бал – знає, але використовує лише на заняттях;
2 бали – знає і використовує українську мову завжди.

Додаток В
Зведена таблиця результатів констатуючого етапу дослідження
Рівні сформованості ціннісного ставлення дітей до України ( КГ)
№ П.І.П Когнітивний компонент (макс. 2 б) Емоційно– ціннісний к.
(макс .6 б) Поведінковий к.
(макс.4 б.) Рівень сформованості
ціннісного ставлення
1. Ірина В. 1 3 3 7 (середній)
2. Настя В. 2 4 3 9 (високий)
3. Артем В. 1 1 1 3 (низький)
4. Каріна Д. 2 4 4 10 (високий)
5. Микола Г. 1 3 2 6 (середній)
6. Вероніка І. 1 1 1 3 (низький)
7. Максим К. 1 2 2 5 (середній)
8. Діана К. 1 2 1 4 (низький)
9. Рома К. 2 5 4 11 (високий)
10. Остап Н. 1 3 2 6(середній)
11. Міша Н. 2 4 1 7 (середній)
12. Домінік О. 1 1 1 3 (низький)
13. Марійка О. 2 3 2 7 (середній)
14. Влад П. 2 2 2 6 (середній)
15. Давид С. 2 5 3 10 (високий)
16. Стас Ч. 2 3 2 7 (середній)
17. Рома Ч. 0 2 1 2(низький)
18. Поліна Ш. 2 5 3 10 (високий)
19. Вероніка Ш. 0 1 1 2(низький)
20. Максим Я. 2 3 2 7 (середній)
Додаток В (продовження)
Рівні сформованості ціннісного ставлення дітей до України (ЕГ)
№ П.І.П. (ЕГ) Когнітивний компонент(2б.) Емоційно-ціннісний к.(6 б.) Поведінковий к.(4б.) Рівень сформованості ціннісного ставлення
1. Максим. В 1 4 2 7 (середній)
2. Леонід В. 1 1 0 2 (низький)
3. Максим Д. 1 1 1 3 (низький)
4. Захар Д. 2 5 3 10 (високий)
5. Марк З. 1 3 2 6 (середній)
6. Катя К. 2 5 4 11 (високий)
7. Віка К. 0 1 1 2(низький)
8. Вероніка К. 0 1 0 1 (низький)
9. Еля Л. 1 3 1 5 (середній
10. Діма Л. 1 1 0 2 (низький)
11. Мирослава М. 1 3 2 6 (середній)
12. Матвій М. 2 5 3 10 (високий)
13. Діма М. 1 3 2 6 (середній)
14. Матвій Мич. 1 1 1 3 (низький)
15. Артем М. 1 1 1 3 (низький)
16. Богдан П. 2 3 2 7(середній )
17. Софія П. 1 2 1 4 (низький)
18. Данило С. 2 2 2 6 (середній)
19. Рустам Х. 2 3 2 7 (середній)
20. Марк Я. 2 4 3 9(високий)
Додаток Ґ
Анкета для вихователів
Додаток Д
Семінар-практикум для вихователів «Патріотичне виховання дошкільників засобами інтегрованої освітньої діяльності»
Учасники:
педагоги, практичний психолог дошкільного закладу.
Тривалість:
3 години (три засідання).
Мета:
Лекційний модуль —
підвищити рівень теоретичної підготовки педагогів щодо питань патріотичного виховання дошкільників в умовах сьогодення;
розкрити необхідність посилення патріотичного виховання у дошкільних закладах України.
Семінарський модуль —
удосконалити знання педагогів щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Практичний модуль —
розроблення ключових позицій освітніх проектів циклу «Виховуємо патріота».
Завдання:
Методичні —
сприяти оволодінню педагогами основними засобами цілеспрямованого впливу на формування особистості дошкільників, методикою організації дитячого колективу;
розширити та уточнити знання з основних напрямів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Пізнавальні —
ознайомити із засобами формування наукової світоглядної та
громадської позиції, суспільної активності, залучення до виховного процесу батьків;
ознайомити з новими виховними технологіями, зокрема із застосуванням засобів масових комунікацій та ІКТ.
Практичні —
удосконалити уміння і навички організації патріотичного виховання дошкільників.
Змістові модулі:
Лекційний модуль (1 година) —
актуальність патріотичного виховання;
можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників.
Семінарський модуль (1 година) —
завдання та принципи патріотичного виховання;
зміст та основні напрями патріотичного виховання;
пріоритетні методи і форми патріотичного виховання.
Практичний модуль (1 година) —
розроблення педагогічних проектів «Виховуємо патріотів».
Наочні матеріали:
документальний фільм «Діти-герої сучасної України»;
репродукції картин —
«Гетьмани України» (комплект), Ірина Шашук;
«На панщині», Тарас Шевченко;
«Дружба», Дмитро Шавикін;
фотостенд «Герої спорту», фото-колаж «Герої України».
Хід семінару-практикуму:
Вихователь-методист: Тема нашого семінару-практикуму — «Патріотичне виховання дошкільників засобами інтегрованої освітньої діяльності». Ми розглядатимемо цю тему протягом трьох засідань.
За цей час ми визначимо:
сутність процесу патріотичного виховання;
принципи організації патріотичного виховання;
зміст та основні напрями патріотичного виховання дошкільників;
пріоритетні методи і організаційні форми патріотичного виховання.
А головне — розробимо освітній проект «Виховуємо патріотів».
Скажіть, будь ласка, на вашу думку, чи є у сьогоднішньому житті місце подвигу, героїзму, патріотизму? (Відповіді педагогів.) Підтвердженням ваших відповідей може стати документальний фільм «Діти-герої сучасної України» (перегляд відеозапису).
Питання, як виховати справжнього патріота, громадянина України, постає все частіше. Протягом семінару кожен з нас спробує дати на нього відповідь.
І. Лекційний модуль
Актуальність патріотичного виховання
На думку академіка Семена Гончаренка, «педагогічна драма виховання стрімко переростає в загальнонаціональну трагедію». За даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді майже 30% українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон. У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формуванням національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави.
Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.
Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Які ж завдання стоять перед педагогами дошкільного закладу? (Відповіді учасників.
Так, патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, з якої зароджується любов до рідної країни, а й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Тож сьогодні ми з’ясуємо зміст патріотичного виховання дошкільників та засоби, якими потрібно його здійснювати.
У наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів доведено важливість дошкільного періоду у становленні особистості. Ця теза є ключовою і в змісті державних нормативних документів. Окреслимо можливості та особливості патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників
Як ви гадаєте, які особистісні якості та риси характеру притаманні свідомому громадянину й патріоту? (Відповіді учасників.)
Так, йдеться про повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови.
Звичайно, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте створити фундамент, на основі якого можна формувати майбутнього громадянина-патріота, не лише можливо, а й потрібно.
Психологи аргументовано наголошують на вирішальному значенні дитинства для становлення особистості. Зокрема, на думку відомого українського вченого, доктора психологічних наук Івана Беха, виховання дитини має розпочинатися уже з першого року її життя. А дошкільне дитинство, згідно з його висновками, є віковим періодом, коли починають формуватися високі соціальні мотиви і благородні почуття. Від того, як вони будуть сформовані в перші роки життя дитини, багато в чому залежить увесь її подальший розвиток.
Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, цей вік має виключне значення для патріотичного виховання. На думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке вона на цей час займає в житті. Уже з перших днів життя особистість дитини формується під впливом материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитина бере участь у народних святах і обрядах, засвоює народні пісні, залучається до процесу народної творчості, переймаючи досвід попередніх поколінь рідного народу. Дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватись у своїй поведінці моральними нормами. Цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної самосвідомості, а саме:
розуміння своєї приналежності до нації;
любові та поваги до національної мови, традицій, символіки;
основ фундаментальних рис національного характеру.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни — завдання надзвичайно складне, особливо, коли йдеться про дітей дошкільного віку. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься
почуття патріотизму. Для того щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, зокрема на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з’явитися це складне інтегральне почуття. Справді, якщо патріотизм — це почуття приязні, любові до своєї Батьківщини, відповідальності за неї, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до когось чи до чого-небудь), любити (рідних, красу довкілля тощо), бути відповідальною (в її малих справах,
вчинках).
Людське життя складається з періодів, кожний з яких призначений для сприйняття певного роду інформації, створює сприятливі умови для дії чинників психологічного, соціального та емоційного впливу. З огляду на це, головне — не запізнитися, не пропустити той момент, коли виховні зусилля будуть найефективнішими, коли робота, проведена педагогом, дасть високий результат.
ІІ. Семінарський модуль
Вихователь-методист: Нині як ніколи гостро набуло актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні. Цей аспект виховної роботи у практиці сучасних дошкільних закладів представлено нормативними документами. Так, у новій редакції Базового компонента дошкільної освіти зазначено, що старший дошкільник має орієнтуватися в тому, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці, що мають свою культуру, звичаї, мову.
Завдання 1
Вихователь-методист: Патріотизм — це інтегральна якість особистості. Давайте спробуємо визначити завдання патріотичного виховання дошкільників, керуючись новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Для цього утворимо сім робочих груп за кількістю освітніх ліній, використовуючи
кольорові фішки:
червона — освітня лінія «Особистість дитини»;
жовта — освітня лінія «Дитина в соціумі»;
зелена — освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»;
синя — освітня лінія «Дитина у світі культури»;
фіолетова — освітня лінія «Гра дитини»;
коричнева — освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»;
жовтогаряча — освітня лінія «Мовлення дитини».
Утворені групи педагогів працюватимуть над визначенням завдань щодо
патріотичного виховання дітей дошкільного віку за схемою відповідно до змісту кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)
Вихователь-методист: Ми визначили завдання, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно-свідому особистість, громадянина-патріота України.
Завдання 2
Вихователь-методист: Патріотичне виховання як цілісна система грунтується на фундаментальних принципах. У вас на столах лежать картки, на яких записано загально-дидактичні принципи. З них треба вибрати ті принципи, які забезпечать найефективнішу організацію патріотичного виховання, і створити схему «Принципи патріотичного виховання». Презентуючи обрані принципи, потрібно розкрити їх зміст та аргументувати вибір.
Висновок: Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання. Ці принципи є методологічною основою організації патріотичного виховання.
Завдання 3
Вихователь-методист: Різні форми та методи виховання дітей дошкільного віку забезпечують засвоєння ними знань про рідний народ, Батьківщину і на цій основі дають змогу розвивати національні риси і якості підростаючого покоління. Зараз вам потрібно визначити ті методи і форми організації патріотичного виховання, які, на вашу думку, найефективніше забезпечать очікуваний результат (педагоги працюють з картками, утворюючи схему «Форми та методи організації роботи з патріотичного виховання»).
Вихователь-методист: Патріотичне почуття за своєю природою інтегральне, воно об’єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумові, естетичні тощо. Тож його формування передбачає всебічний вплив на особистість для отримання очікуваного результату. А зараз пропоную створити модель патріотичного виховання як інтегрованої системи, керуючись схемою «Патріотичне виховання як інтегрована система». Для цього слід утворити
робочі групи, кожна з яких буде працювати над своєю складовою моделі. (Роздає кожному педагогу картку із зазначеним напрямом виховання: розумове, фізичне, громадянське, правове, екологічне, трудове та естетичне виховання). Завдання для педагогів — розкрити сутність кожного напряму виховання у системі патріотичного виховання. По закінченні роботи кожна група презентує свою складову створеної моделі. Всі схеми вивішують на великому аркуші і у результаті утворюють «Модель патріотичного виховання».
Презентація моделі патріотичного виховання
Вихователь-методист: Виховання у дитини свідомого патріотизму неможливе без розумового виховання. Адже це — діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення дітей з метою прищеплення культури розумової праці. Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань, але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.
Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виділити кілька напрямів формування ставлення:
до природи рідного краю, рідної країни;
до людей, які живуть в рідній країні;
до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
до державного устрою.
Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за умови врахування особливостей її розвитку.
Найважливіша складова потенціалу нації — здоров’я і фізична підготовка дітей. Основи здоров’я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства. Збереження та зміцнення здоров’я кожного малюка, формування відповідального ставлення до здоров’я як найвищої індивідуальної та суспільної цінності є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу.
Фізкультурно-оздоровча робота у дошкільному закладі включає різні види діяльності. Найбільш актуальними для патріотичного виховання є заняття у Козацькій школі. Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з покоління до покоління, найкращі духовні цінності народу:
досвід виховання, формування і навчання особистості;
любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ціннісне ставлення до Батьківщини — України;
шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності — правдивість і справедливість, скромність і працьовитість тощо;
турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, рідного краю;
цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму.
Вагомою складовою роботи Козацької школи є краєзнавчо-туристична
діяльність. Це досить різноманітна, інтегрована робота, яка створює найбільші можливості для розв’язання оздоровчих, навчальних, виховних завдань.
Одним із критеріїв і результатів патріотичного виховання є громадянськість особистості.
Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Старших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і народних традицій.
Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти мають усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.
Важливим напрямом патріотичного виховання є правове виховання дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової поведінки. Правове виховання передбачає ознайомлення дітей старшого дошкільного віку зі змістом їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарного стилю спілкування, приниження гідності тощо).
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема:
почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;
почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»).
почуття обов’язку — виявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке дитина 3–4 років відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5–6 років), у дітей 6–7 років почуття обов’язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.
Формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів — важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При ознайомленні з природою рідної країни слід акцентувати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначити Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховувати у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і проекти, як «Екологічний десант», «Турбота про природу» тощо.
Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов’язку.
Одним із засобів патріотичного виховання є ознайомлення дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними українськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять дітей з історичними подіями та національними героями.
Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності.
Ще одним важливим напрямом роботи з виховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насамперед слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, письменниками, винахідниками, вченими, мандрівниками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).
Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає пісня, яка відображає визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.



Додаток Е
Дидактичні ігри-44453028950


left26416000



Додаток Ж
Добірка художньої літератури з патріотичного виховання для старших дошкільників
0123825


Додаток З
Інтегроване заняття для старшої групи
Тема: «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини»
Мета: розширювати уявлення про Україну, в доступній формі продовжувати ознайомлювати дітей з державними і народними символами України, символічним значенням кольорів прапора та знака Тризуба, збагатити уявлення про народні ремесла; прищеплювати почуття гордості за свою Україну, за свій народ, за свою мову, розвивати зв’язне мовлення дітей, вміння змістовно висловлювати свої думки, міркувати, виховувати патріотів своєї України.
Матеріали: зображення державних і народних символів України, вироби народних майстрів, карта України, інтегровані картки, глина, серветки.
Хід заняття:
1.Ігрова ситуація.
Дзвінок із мобільного телефону від хлопчика з Німеччини з проханням до дітей розповісти про свою країну, головне місто.
Вихователь. Діти, всі ви, звичайно, знаєте, як називається та країна, де ми з вами народилися і живемо. Ану всі разом дружно скажемо: «У кра-ї-на!».А щоб гарно розповісти про свою країну, ми вирушимо в подорож.
2. Імпровізована екскурсія Україною.
Вихователь. А що таке Україна? Давайте скажемо про неї словами вірша, який ви знаєте.
Дитина. Україна - рідний край,
Поле, річка,синій гай.
Любо стежкою іти -
Тут живемо я і ти!
Вихователь. Подорожуватимемо по Україні пішки, як ходили наші діди-прадіди. Згодні, діти? Нумо, рушаймо ! А в дорогу ми візьмемо з собою вірші, українські пісні та гарний настрій.
Діти і вихователь підходять до карти України (у формі дерева).
Вихователь. Народ склав багато прислів’їв про рідну землю – про рідну Україну. Скажіть, які ви знаєте.
Діти. «Люби і знай свій рідний край», «За рідний край життя віддай», «Україна рідненька, як батько і ненька».
Вихователь. Які міста ви знаєте? В якому місті виживете? Як називається столиця України?
Вихователь. А зараз візьміть листочки, на яких написані міста України і покажіть це міста на карті.
Вихователь: Пограємо в гру «Такі різні слова».
Мета: закріплювати знання дітей про те,що в словах є різна кількість звуків, учити знаходити довгі та короткі слова.
Діти стоять у колі на килимі. Вихователь починає промовляти слова, діти чітко повторюють їх та визначають, довге слово чи коротке. Якщо довге – стоять, якщо коротке – присідають.
Слова: народ, країна, Батьківщина, українець, національність, мова, герб, прапор, лелека, край.
Вихователь. Діти, ми вже говорили, по чому впізнають українців у всьому світі?
Діти. По наших вишивках, по нашому українському національному одязі.
Вихователь. Так, правильно, а ще кожна країна має державні і народні символи, за якими впізнають її в усьому світі. Державні – Державний прапор, Державний герб, Державний гімн. Народні – верба, калина, хліб, вишита сорочка і рушник, барвінок, віночок. Ось вони перед вами. Розглянемо наш герб – Тризуб.
Вихователь. Ось ви бачите золотий тризуб на синьому тлі. Тризуб має давню історію. Послухайте давню історію.
Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу
найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.
Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.
У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.
Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.
А там, де був наймолодший син,завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів ім’я Гімн. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.
-Діти, а ви знаєте яку загадку ховає в собі Тризуб? А його можна прочитати? Хочете побачити як? ( діти пробують прочитати слово ВОЛЯ у Тризубі)
- Якої форми наш прапор?Які кольори на прапорі?Що вам нагадує жовтий колір?
Діти. Жовтий колір – це колір пшеничного поля, хліба, зерна, що дарує всім життя. Жовтий колір - ще й колір сонця. Без сонячного тепла не дозрів би хліб, не жили б ні люди, ні рослини.
Вихователь. А що вас нагадує синій колір?
Діти. Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А ще це колір цариці-води, без якої теж не визрів би хліб, не б життя.
Вихователь. Де ви зустрічали зображення наших державних символів: герба та прапора? (На грошах, на урядових будинках, по телевізору, на спортивних змаганнях).
Вихователь. А тепер, діти, я вам розповім ще про один символ нашої держави – про гімн. Гімн – це урочиста пісня. Гімн звучить під час відзначення державних свят, вшанування переможців на спортивних змаганнях. Гімном розпочинає і закінчує свою роботу радіо. Коли звучить гімн, треба встати і стояти слухати чи співати гімн. Музику до нашого гумну написав М. Вербицький на слова вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Зараз всі встанемо і послухаємо державний гімн України. (Звучить запис гімну України)
Молодці, а зараз відгадайте загадки
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
(Калина)
В мене є великий хист:
Я співаю, як артист.
Спів той радісний усюди
Дуже люблять слухать люди.
(Соловей)
Сплелися у коло
Усі квіточки з поля.
Барвисті, душисті,
В стрічках шовковистих.
І кличе в танок
Український…
(Вінок)
Говорить доріжка —
Два вишитих кінця:
«Умий своє личко,
Щоб грязюка зійшла,
Щоб мене не забруднити,
Треба вчасно лице мити».
(Рушник)
Усе це — українські народні символи.
Зупинка із народнми ремеслами України.
-Діти, які народні ремесла ви знаєте? Давайте розглянемо вироби народних умільців і назвемо їх.
- Які ремесла вам відомі, а які нові?
Наш народ вміє не тільки працювати, але і відпочивати. Ось ми підійшли до зупинки із українськими святами. Давайте назвемо свята.
Діти, а ви знаєте, що усі свята поділяються на календаро-обрядові, сімейні і державні. Давайте спробуємо розділити свята, які ми знаємо.
Вихователь. Тепер ви зможемо розповісти іноземцю про нашу державу?
А давайте спробуємо, в цьому нам допоможуть індивідуальні картки, які лежать перед вами. (Складання розповіді «Україна – це..»)
Вихователь.
Підсумок заняття: діти чи сподобалась вам наша подорож? Які державні символи ви знаєте? Тепер ви зможете розповісти іноземцям про нашу державу?
Додаток И
Тематичні заняття з патріотичного виховання
Конспект заняття “Калина – символ України”
для дітей старшого дошкільного віку
(6 – й рік життя)
Мета: познайомити дітей з народним символом – калиною, пригадати загадки та легенди про неї. Дати знання про те, що калина – лікарська рослина. Поповнити словник дітей словами – порівняннями з народного фольклору. Розвивати правильне українське мовлення. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.
Словник: намисто, пава, врода, кетяги, рясна.
Матеріал: інтер’єр українського подвір’я, хати, фольклорні твори, кетяги калини.
Хід заняття
Діти заходять у кімнату, стилізовану під українське подвір’я. Назустріч їм виходить дівчинка.
Вихователь. Хто ти, дівчинко маленька?
Дівчинка, Українка молоденька.
Усі діти. А як тебе звати?
Дівчинка. Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.
За хатою у садочку, у зеленому віночку
Та в червоних намистах стала пава молода.
І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик, та й укине на язик.
(Калина)
Дівчинка. Відгадали. Мене звати Калина. А ви загадки про калину знаєте?
Діти загадують загадки:
1.У вінку зеленолистім, 2. Стоїть дід над водою
У червоному намисті З червоною бородою.
Видивляється у воду Хто не йде – не мине,
На свою хорошу вроду. За борідку ущипне.
3. І не дівчина, а червоні стрічки має.
4. У лісі на горісі червоні хустки висять.
5. Навесні білим цвітом,
а восени – червоним плодом.
Дівчинка. Бачу, багато ви про мене загадок знаєте. Тож запрошую вас у свою світлицю.
Діти заходять до світлиці, розглядають інтер’єр.
Вихователь. Діти, зараз я розповім вам легенду про нашу калину. Легенда – це казка, яка прийшла до нас дуже з давніх часів. Отже, слухайте.
Легенда про калину
То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за добре й щире серце. Навесні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити...Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили!
Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж воно далі буде? І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце.
Прийшла Калина до свого улюбленця і задивувалася зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: “Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко...”
(після розповіді вихователь запитує дітей за змістом легенди).
Вихователь бере в руки калинову гілку: “Давайте помилуємося цією гілочкою і позмагаємося, хто краще про калину скаже (діти називають епітети: гарна, корисна, чарівна, замріяна...).
Вихователь. А які порівняння, пов’язані з калиною, ви знаєте?
1.Молода дівчина така гарна, як калина.
2.Стоїть на дворі дівонька, як над ставом калинонька.
3.Щічки червоні, як кетяги калинові.
4.Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.
5.Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Калина. Бачу, ви знаєте про мене багато віршів, гарно їх розповідаєте. А тепер ставайте в хоровод та про калину гарно заспіваємо.
(Хоровод “Ой є в лісі калина”)
Вихователь. А тепер, діти, я запрошую вас до столу. Давайте спробуємо на смак, яка ж вона, калина.
(на тарілочках у дітей лежать ягоди калини, у стаканчиках – узвар із калини. Діти куштують.)
Вихователь. Діти, яка калина на смак? (кисла, кисло-гіркувата, смачна, гірка). А який узвар? (солодкий, гіркий, кислий, смачний).
Вихователь. Діти, калина дуже корисна. Це лікарська рослина. Вона лікує багато хвороб: кашель, ангіну, артеріальний тиск. З давніх-давен наші предки використовували її, щоб лікуватися від застуди. А ще, достиглою калиною прикрашали хату, взимку ставили між подвійними вікнами, щоб червоні кетяги нагадували щедре літо. Недаремно в народі кажуть: без калини нема України.
Калина. Дякую вам, діти, за те, що прийшли до мене в гості. Хочу вам побажати, щоб ви завжди любили рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. До побачення.
Діти прощаються та виходять із кімнати [8].
Конспект заняття “Український ярмарок”
для дітей старшого дошкільного віку
(6 – й рік життя)
Програмовий зміст: показати дітям красу української кераміки. Розширити словник дітей словами: глечик, куманець, тарілка, горщик. Ознайомити з особливостями розпису керамічних виробів. Сприяти бажанню створювати красу у прикрашенні розписом площинних форм посуду нетрадиційними техніками: штампами, пальчиками, тичками. Розвивати творчість у складанні візерунків із рослинних елементів; почуття кольору, фантазії, естетичний смак, потребу оточувати себе красою. Викликати почуття насолоди від процесу декорування; виховувати повагу до українських майстрів, любов до України, її звичаїв, традицій.
Матеріал: виставка керамічного посуду, ілюстрації, українська народна музика, різноманітні за кольором та величиною площинні форми посуду, гуаш, штампи, кришечки, тички, зволожені серветки, посуд із водою, рушнички.
Попередня робота: малювання нетрадиційними техніками, знайомство з українською керамікою.
Хід заняття
Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами відвідуємо художню майстерню, де народжується справжнє диво.
Діти під звуки музики заходять до майстерні, розглядають український посуд, спілкуються з вихователем.
Вихователь: Як тут гарно, наче до бабусі у село завітали. А ось і господиня. Давайте з нею привітаємось.
(Діти підходять до майстрині, вітаються. Вона сидить за столом, розмальовує посуд).
Майстриня: Добрий день! Я рада Вас бачити в моїй майстерні.
Вихователь: У Вас тут дуже красиво. Скажіть, будь ласка, а що Ви робите?
Майстриня: Я розмальовую посуд. Цей посуд виробляють з глини. Виробляють його гончари. Ось, подивіться, скільки його у мене. (Підходить із дітьми до виставки).
Вихователь: Дійсно, діти, подивіться, скільки тут різноманітного посуду!
Майстриня: Можливо, хтось із вас знає, що це таке? (Показує по черзі глечик, миску, горщик, макітру. Діти називають. Проводиться словникова робота).
Вихователь підсумовує: традиційний український посуд це: миска, полумисок, мисник (полиця для посуду), макітра, горщик, глечик, куманець, горнятко, тарілка, кухоль, макогін. В різних регіонах України є свої назви, але в нашому регіоні традиційно називали посуд саме так.
Майстриня: Діти, посуд, зроблений з глини, виглядає не дуже яскраво, бо глина сама по собі сіра, тому я його розмальовую, використовуючи рослинні елементи. Скажіть, будь ласка, із чого складається цей візерунок? (квітки, листя, ягідки).
Ой, забалакалася я з вами, а мені треба поспішати, бо не встигну розмалювати весь посуд на ярмарок.
Вихователь: Не хвилюйтесь, наші діти допоможуть Вам.
Майстриня: Але в мене не має стільки пензликів!
Вихователь: А наші діти вміють малювати без пензликів. Ви сідайте і не хвилюйтеся, продовжуйте спокійно працювати.
Діти, підійдіть до мене. Давайте розглянемо, чим ми можемо прикрасити посуд, якщо у нас немає пензликів. (Показує по черзі штампи, тички).
Що це? (штамп). Так, це штамп, на ньому зображено листочок. А цим штампом ми можемо зробити квіточку, ось так (показує). А це що? (тичок). Ним ми можемо зробити маленькі ягідки, а великі ягідки ми зробимо за допомогою пальчиків, ось так (показує). Усім зрозуміло, як робити візерунок? Тоді підходьте до столу і виберіть, щоб ви хотіли прикрасити, і сідайте працювати. Я також буду допомагати нашій господині (сідає поруч із майстринею, розписує посуд).
Самостійна робота дітей.
Вихователь: (роздивившись дитячі роботи, звертається до майстрині) Людмила Василівна, подивіться, чи подобається Вам, як діти прикрасили посуд?
(Майстриня підходить, роздивляється, задає питання дітям, що вони розписували? Які елементи використовували?)
Майстриня: Дякую вам, діти, за допомогу. Покладіть ваші роботи на цей стіл і разом помилуємося ними.
Вихователь питає дітей індивідуально: Який посуд тобі подобається? А тобі? Чому? Діти, ви дуже гарно прикрасили посуд. Вам сподобалося в майстерні?
Майстриня: Приходьте в гості частіше. Буду рада вас бачити.
Діти: До побачення [35].
Конспект заняття “Чим хата багата”
для дітей старшого дошкільного віку
(6 – й рік життя)
Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та місце його зберігання; дати поняття про архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх значення для здоров’я; знайомити дітей з символами та оберегами українського народу, їх значенням в обрядах, житті людей; вчити використовувати малі фольклорні форми у повсякденному житті, розширювати словник дітей новими словами (судник), забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до природи; формувати почуття краси в її різних проявах; сприяти виникненню дружніх стосунків, розвитку самостійності та ініціативності; виховувати тепле ставлення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.
Матеріал: хустина, рушники, українській посуд, коровай, рогач, коцюба, віночок, солоне тісто, дощечки, серветки, овочі, фрукти, колосся пшениці, жита, соняшники, кошики, музичний супровід.
Попередня робота: розгляд з дітьми ілюстрацій «Українське народне житло», «Українське народне декоративно-прикладне мистецтво», розучування українських народних пісень, забавлянок, ігор, хороводів.
Хід заняття
Вихователь: Добридень, діти! Запрошую вас на гостини до бабусі Одарки – на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.
(Група обладнана у вигляді української хата-світлиці)
Бабуся (в українському одязі, на голові хустина, непомітно заходить до групи):
Що за гамір, що за гам,
А…добридень, дітки, вам
Які ви дорослі! Запрошую вас до себе в гості!
(Діти вітаються з бабусею)
Вихователь: Сьогодні ми з вами познайомимося зі справжньою українською хатою. Хто з вас знає віршика про хату?
1-а дитина: Я люблю свою хату
І подвір’я і садок
Де сонця багато
А в спеку холодок
2-а дитинаВсе для мене тут рідне:
Стіни білі як сніг
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
(Звучить пісня «Хата моя, біла хата» - у записі)
Вихователь: Хата…Це колиска нашого народу, для селянської родини вона була всесвітом, місцем на землі де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопочеться про прихисток і достаток своєї сім’ї. Хата мусить бути тільки своя, про що виразно йдеться у пісні «Ой, дівчино, шумить гай».
(Звучить пісня)
Бабуся: Хати в Україні здебільшого були білими, мазаними. Лише у деяких західних областях їх фарбували у жовті та блакитні кольори. Хата мала велику, от як наша, світлицю і кухню, сіни, комору и ганок. Двір огороджували дерев’яним парканом або плетеним тином. Були і брами, ворота. У дворі хлів, стайня, льох, комори. На тину, на кілочках сушилися…
Може, ви, онучата, підкажете, що?
У землі родився,
На крутелі вертівся,
На вогні пікся,
На базарі бував
Людей годував. (Глечик)
Вихователь: А який ще посуд, діти, ви знаєте? Де він стоїть у нашій хаті? Як і для чого використовується?
Бабуся: А чи знаєте ви як називається ця поличка? Вона має назву – мисник. А давайте пограємо в цікаву гру.
Дидактична гра «Що змінилося на миснику?»
Бабуся: А чи знаєте ви, що страви, приготовлені у глиняному посуді у печі, найсмачніші і найздоровіші для людського організму. В кожній хаті була українська вариста піч, де і хліб випікали, а зимою біля неї бабусі й дідусі зігрівалися. Чи любите ви українські страви? Зараз ми дізнаємося.
Дидактична словесна гра «Хто найбільше страв назве?»
Вихователь: А з чого готують ці смачні українські страви?
Бабуся: Зараз ми перевіримо, як вони знають. В мене хата багата! Дивіться який врожай я зібрала!
(Бабуся пропонує розглянути кошик з овочами, фруктами, колоссям пшениці, жита, соняшником)
Вихователь: Поміркуйте, які страви з цього можна приготувати. Відберіть потрібні продукти. Для цього ми розділимося на 4 команди, кожна обирає свою страву та добирає продукти.
(Діти розкладають продукти до запропонованих кошиків на власний розсуд)
Бабуся: Ой які господарі! Давайте подивимося, що ви наварили, напекли.
(Діти обговорюють обрані страви та добір продуктів до них)
А знаєте один овоч навіть не помістився у кошику! (Бабуся приносить гарбуз)
Вихователь: Діти, а ми з вами знаємо цікаву українську гру «Ходить гарбуз по городу». Давайте пограємо!
Рухлива гра «Ходить гарбуз по городу»
Бабуся: Хочу вам загадку загадати, чи відгадаєте?
Місили, місили
Ліпили, ліпили
А тоді хіп, та в окріп,
Та ще й наостанку
В масло та в сметанку. (Вареники)
А в мене тісто підійшло, допоможете мені вареників наліпити?
(Вихователь включає укр. нар. пісню «Варенички»)
Діти ліплять вареники.
Бабуся: Чим хата багата, тим і рада. Дівчатка допоможіть мені стіл накрити. Сідайте всі до столу, будемо пригощатися!
Вихователь:В кожній хаті в Україні
Вареники варять нині
Це вареники знаменні
Як їх родичі – пельмені.
Милі гості, просимо сісти –
Вареники будемо їсти
Вареники непогані,
Вареники у сметані [40].
Конспект заняття для старших дошкільників
Тема: Складання інтелектуальної мапи. «Мій рідний край, моє місто»
Програмові завдання: продовжувати ознайомлення дітей з рідним містом та його історією, архітектурними пам’ятками: Меморіал слави, Органний зал, театр, музей, собор, парк культури та відпочинку; пам’ятники Марії Несвицької Рівненської, Уласа Самчука, Тараса Григоровича Шевченка, дати знання про головні вулиці та площу міста.
Розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, спонукати відповідати на запитання вихователя повними реченнями, узгоджувати прикметники, дієслова з іменниками. Збагачувати словник: Вічний вогонь, Собор, Устя, Орган, майдан, кінопалац, алея. Залучити до пошуково-дослідницької діяльності в процесі складання інтелектуальної мапи; вправляти в орієнтуванні на місцевості під час уявної подорожі по місту. Закріпити знання дітей в порівнянні предметів: «високий-низкий», «великий-маленький», «далеко-близько», в рахунку у межах десяти.
Виховувати ціннісне ставлення до історії рідного міста, архітектурних пам’яток, культури поведінки, естетичні відчуття, патріотизм.
Матеріали: картонний автобус із фотографіями дітей, схематичне зображення дороги, іграшковий автобус, картинки із зображеннями архітектурних пам’яток м. Рівного.
Хід заняття
Вихователь. – Діти, сьогодні ми з вами вирушимо у незвичайну мандрівку у якій познайомимось із цікавинками цього міста.
Як називають наше місто у якому ми живемо?
Діти. – Місто Рівне.
Вихователь. – Ми любимо місто своє мальовниче,
Перлину, поліського краю.
Величні мости, старовинні будівлі,
Пісні, що серця зігрівають.
Вихователь. – Місто Рівне яке?
Діти. – Красиве, велике, чарівне, мальовниче.
Вихователь. – А на чому можна мандрувати?
Діти. – На автомобілі, на потязі, на кораблі.
Вихователь. – Я пропоную поїхати автобусом. Але спочатку давайте пригадаємо, як потрібно поводитись в автобусі.
Діти. – Не штовхатися, не кричати, в автобус заходити спокійно, не поспішаючи зайняти вільне місце.
Вихователь. – Прошу зайняти свої місця. (На дошці прикріплений картонний автобус із фотографіями дітей). Ось і сіли ми в автобус.
Вихователь. – Всі сіли?
Діти: Так.
Вихователь. – Ми вирушаємо. (Діти із вихователем сідають за стіл на якому лежить схематичне зображення дороги, іграшковий автобус).
Розпочинаємо мандрівку із дитячого садка.
Яку назву має наш садок?
Діти. – Полісяночка.
Вихователь. – Хто знає номер садочка?
Діти. – Садочок № 7
Вихователь. – На якій вулиці він знаходиться?
Діти. – На вулиці Боярка.
Вихователь. – Можливо хтось пам’ятає номер будинку?
Діти. – 14
Вихователь. – Що розташоване навколо садка?
Діти. – Будинки.
Вихователь. – Прошу, візьміть будинки. (Діти беруть картинку із зображенням будинків).
Артем, який ти будинок взяв? Порахуй скільки він має поверхів?
Діти. – Великий будинок він має 5 поверхів?
Вихователь. – То який це будинок?
Діти. – П’ятиповерховий.
Вихователь. – Оленка, а ти який будинок взяла великий чи маленький? Порахуй скільки він має поверхів?
Діти. – Великий будинок має 9 поверхів.
Вихователь. – Який це будинок?
Діти. – Дев’ятиповерховий.
Вихователь. Дана, який у тебе будинок? Скільки він має поверхів?
Діти. – Маленький, він має 2 поверхи.
Вихователь. – То який він?
Діти. – Двоповерховий будинок.
Вихователь. – Влада, а у тебе який будинок? Порахуй скільки він має поверхів?
Діти. – У мене будинок маленький, він має 1 поверх.
Вихователь. – Який це будинок?
Діти. – одноповерховий будинок.
Вихователь. – Навколо нашого закладу багато будівель
Настя, у якому будинку ти живеш? ( Відповіді дітей).
Маргарита, а ти у якому будинку живеш? ( Відповіді дітей).
Вихователь. – Платон скільки поверхів має наш садок?
Діти. – Садок має 2 поверхи.
Вихователь. – А ось це й шестиповерховий будинок нижчий ніж наш садок?
Діти. – Ні не нижчий.
Вихователь. – Чому не нижчий, як ти гадаєш?
Діти. – Тому що він має 6 поверхів, а наш садок тільки 2 поверхи.
Вихователь. – То який вищий?
Діти. – Шестиповерховий будинок вищий ніж садок.
Вихователь. – Навколо садочка помандрували і ідемо далі, Бр-бр-бр-бр. Ми їдемо, їдемо, їдемо. Ось і зупинка «Вічний вогонь». Прошу виходити із нашого автобуса. Артем візьми картинку.
«Вічний вогонь» – це визначне місце у нашому місті. Він горить на честь солдатів, які колись захищали нашу державу, нашу Україну. Це діти вічна пам’ять про наших героїв. Навесні 9 травня ми святкуємо День Перемоги у війні над німецько-фашистськими загарбниками. Саме біля Вічного вогня збирається багато людей, шоб віддати шану захисникам нашої Вітчизни. У наступному році, навесні, ми з вами обов’язково прийдемо із квітками до воїнів, героїв.
– Подивіться, ми далеко із ваши від’їхати від садок?
Діти. – Ні, близько.
Вихователь. – Що ж, сідаємо у наш автобус і поїдемо далі. Їдемо, їдемо, їдемо по вулиці Дубенській.
Артем, візьми кермо автобуса і покеруй, повертаємо на право і виїджаємо на головну вулицю нашого міста.
– Як вона називається?
Діти. – Річка Устя.
Вихователь. – Річка Уст0я є окрасою нашого міста і отримала свою назву від того, що вона вузька річка. Рівняни полюбляють відпочивати біля річки, засмагати і купатися. Ось ми переїхати міст, а зараз прошу вийти усіх біля визначного міста – Органого залу.
Влада, візьми картинку.
Ця будівля називається так, тому що там розміщений музичний інструмент – Орган. В Органному залі проходять концерти видатних співаків.
А тепер давайте, діти, пройдемо вперед до пам’ятника Марії Несвицької Рівненської.
Дана, візьми будь ласка картинку.
Ця жінка заснувала наше місто. Новобудовою був Ярмарок і не даремно напроти теперішнього Ринку стоїть пам’ятник. Княгиня дбала про своє місто, як матір про дитину і була щирою його патріоткою.
Давате діти, ще пройдемося, автобус буде їхати за нами. Ось і прийшли, зупинка «Театральна площа»
– Що це за будівля стоїть на площі?
Діти. – Театр.
Вихователь. – Саме визначною архітектурою у нашому місці є Драматичний театр у цій споруді щодня відбуваються театральні вистави для дорослих і дітей, концерти.
– А як називають людей, які там працюють?
Діти. – Актори.
Вихователь. – Актори володіють мистецтвом перевтілювання в образи героїв.
– Ви любите дивитися вистави?
Діти. – Так.
Вихователь. – А виконувати роль акторів?
Діти. – Так.
Вихователь. – Пригадайте, яка роль ваш найбільше сподобалось та запам’яталась.
Настя, пригадаємо, яка роль тобі запам’яталась? ( Відповіді дітей).
А ти, Данило, пригадаєш нам, яка роль сподобалось? ( Відповіді дітей ).
А ще на театральній площі біля Драматичного театру стоїть пам’ятник Уласа Самчука.
Оленка, знайди на картинці.
Він був видатним письменником, написав багато творів, повістей та романів.
Прошу сісти в автобус, давайте трішки під’їдемо. Їдемо, їдемо, їдемо, зупинились, виходимо, тепер пройдемо вправо, ми прийшли і ще до однієї визначної архітектури у Рівному – Краєзнавчого музею.
- Настя, знайди картинку.
Краєзнавчий музей є народно – просвітницьким культурним осередком нашого міста. У музей зібрані предмети матеріальної та духовної культури Рівненщини. У цей будівлі колись знаходилось чоловіча гімназія в якій навчались видатні люди міста. Ми з вами обов’язково іншим разом побуваємо на екскурсії у музеї.
Сідаємо в автобус і їдемо далі: Їдемо, їдемо,їдемо.
Ось діти, переїджаємо Воскресінський собор, він знаходиться на місце дерев’яної церкви Воскресіння Христового збудованої Марією Несвицькою Рівненською. Їдемо, їдемо, Їдемо. Ось і приїхали ми з вами на площу.
– Як вона називається?
Діти. – Майдан незалежності.
Вихователь. – Що знаходиться на майдані?
Діти. – Пам’ятник Тараса Шевченка.
Вихователь. – Хто такий Тарас Григорович Шевченко?
Діти. – Це письменник, художник, поет.
Діти. – А що писав поет?
Діти. – Вірші.
Вихователь. – Хто знає вірш написаний Тарасом Григоровичем Шевченком?
Прошу, Платон, розкажи вірш
Зацвіла в долині
Червона калина,
Дівчина – дитина,
Люблю – любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
– Дана, продовжуй будь ласка.
Почула дівчина
І в білий свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину
Вихователь. – Молодці діти!
– Що ж знаходиться за пам’ятником?
Діти. – Кінопалац.
Вихователь. – Який він?
Діти. – Великий і жовтий.
Вихователь. – Як ви розумієте «Кінопалац?»
Діти. – Кінопалац – це будівля у якій показують фільми і мультфільми.
Вихователь. – А за кінопалацом є красива алея троянд.
Маргарита знайди картинку.
Діти, давайте пройдемося, автобус буде їхати за нами. І куди ж ми прийшли?
Діти. – Ми пришли у парк.
Вихователь. – Так, це парк культури і відпочинку ім. Тараса Григоровича Шевченка. Саме в це місце, парк, приходить відпочивати багато рівнян і дорослих і малих, а для нас є багато каруселей. Уявімо, що ми летимо на швидкому потязі, а тепер нас гойдають коники, знову летимо, летимо на швидких каруселях.
– Весело нам? Нагойдалися?
Діти. – Так.
Вихователь. – А тепер, діти, повертаємось до нашого автобуса (Діти із вихователем підходять до автобуса на дошці). Прошу сідайте. Так, бачу всі сіли, вирушаємо. Поки їхатимемо в дорозі, щоб було нам весело давайте заспіваємо пісеньку про наше місто.
Я у Рівному живу,
Своє місто я люблю
Є високі тут будівлі
Є фонтан у нас чарівний.
Є тут сквери і садочки,
Ростуть діти, як грибочки,
Я навколо подивлюсь.
Містам я своїм горджусь,
Йому низько поклонюсь.
Вихователь. – Ось і наш садок. Привіт, садок!
Діти. – Привіт!
Вихователь. – А хотіли б вище поїхати на екскурсію?
Діти. – Так.
Вихователь. – Так незабаром ми знову поїдемо у мандрівку.
Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку
Тема:«МАЛЕНЬКИМ УКРАЇНЦЯМ ПРО ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ»
Мета: продовжити знайомити дітей з поняттям "Наша Батьківщина", формувати знання про державні символи: прапор, герб та ознайомити з державним Гімном України.
Розвивати інтерес до України, бажання спілкуватися рідною мовою. Виховувати громадянина своєї держави, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та державних символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич нашої Батьківщини.
Словник: держава, Україна, незалежність, символи, прапор, герб, тризуб, гімн.
Попередня робота: знайомство з картою України, заучування віршів, прислів’їв до теми, виготовлення атрибутів до гри «Віночок», «Священні символи».
Обладнання: карта України, прапор, герб, гімн, загадка, вірші, прислів'я, легенда, дидактична вправа «Додай слівце», дидактична гра «Віночок», дидактична гра «Священні символи», паперові квіти.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Педагог загадує дітям загадку:
На землі великій є одна країна:
Гарна, неповторна, красна, як калина.
І живуть тут люди добрі, працьовиті
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають і вірші складають
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти, то скажіть же, діти,
Що це за країна? — Наша славна Україна!
Бесіда про Україну. Україна - це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Що таке Батьківщина? Батьківщина - це найкраще і найдорожче місце у світі. Пригадайте, що сказали поети про Батьківщину. Дитина читає вірш М. Познанської..
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну.
Її лани, зелений гай,
В саду рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками
Та й ми співаємо пісні, -
Змагається він з нами!
Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з окремих країв, які мають свої назви: (показ на карті) Полісся, Поділля, Волинь, Галичина, Слобожанщина. А які ви знаєте великі міста України? Назвіть великі ріки. Народ склав багато приказок і прислів'їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна народної мудрості в маленьку скриньку.
Дидактична вправа «Додай слівце» /читання прислів’я.
Вихователь ділить дітей на групи по-троє і роздає прислів’я. Хто правильно вставив слово в прислів’я, отримує емблему сонечка. І кладе прислів’я в скриньку.
Прислів’я:
•Рідний край – земний … / рай.
•Кожному мила своя … / сторона.
•Що країна, то … / родина.
•Людина без вітчизни, як соловей без … / пісні.
•Добре тому, хто у своєму … /домі.
Діти, а по чому впізнають українців в усьому світі?
З’являються Калинка та Барвінок /діти з групи.
Вітаються з дітьми.
Доброго ранку ліси і поля,
Доброго ранку, плането Земля!
Щастя й здоров’я всім людям бажаємо,
З ранку в дитячий садок поспішаємо!
- Який у Калинки гарний віночок. От і ми зараз сплетемо такий.
Дидактична гра "Віночок".
Вихователь роздає дітям пелюстки квітів, з якої складається український віночок. Дитина повинна назвати її і прикріпити до квітки на віночку.
Перепочиньмо.
Фізкультхвилинка
Ми мандруєм, ми мандруєм,
Україною крокуєм.
Ось побачили Карпати,
Як вершину нам дістати?
Заглядаємо в озерця,
Не торкнутися нам дна!
Так ми довго-довго йшли,
І до групи знов прийшли!
- Калинка і Барвінок знають гарну легенду і хочуть вам її розповісти.
Розповідання легенди. Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Підросли вони і вирішили піти у світ. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. Як його назвали? (Тризуб). Настала черга середнього сина. Йому мати подарувала в дорогу синьо-жовту тканину. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір. Яке ім'я одержав середній син? (Прапор). А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати своєму наймолодшому синові подарувала красивий солов’їний голос. І одержав син за свій голос і величний спів ім'я Гімн.
Діти розглядають прапор України. Прапор – символ незалежної держави. Прапор України – блакитно-жовтий. Його кольори означають синє небо та золоту ниву. Кольори на прапорі «читають» згори донизу. Дитина читає вірш Н. Поклад
Прапор України
Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх ознака сили, це для всії ознака слави.
Синьо – жовтий прапор маєм:
Синє – небо, жовте – жито,
Прапор свій оберігаєм,
Він святиня, знаєм всі ми.
Розглядають герб України. Тризуб – це герб України. Він золотий на голубому тлі. Відображає триєдність життя: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. На ньому можна прочитати слово Воля.
Дитина читає вірш В. Паронова
Тризуб
Тризуб – немов сім’я єдина,
де тато, мама і дитина
живуть у мирі і любові
На Україні вольній, новій.
Розповідь про Державний гімн. Державний Гімн України - це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Називається він "Ще не вмерла України і слава, і воля...". Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький. Коли звучить Державний гімн, треба обов'язково встати, цим ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь (Звучить Гімн).
Тепер перевіримо, які державні символи ви запам’ятали [16].
Додаток К
Батьківські збори «Патріотичне виховання дітей старшого віку»
Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам"яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов"язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.
Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до , рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, , шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.
Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :
Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;
Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;
Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;
Формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;
Ознайомлення дітей із символами держави.
Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки,домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину.
Пригадайте, шановні батьки, прислів"я про родину.
Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей.
Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого , в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим , гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю.
Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують ,до рідного міста.
( Розгляд ситуацій)
Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам"ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре , коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа. ( Декупаж на тарілочці «Подарунок бабусі»).
А головне свято день народження самої дитини. Як не складно про це говорити , але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі не цікаво і сумно : ніхто не пам"ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд , що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв"язаність і аж ніяк не морально – етичні почуття. Про таке свято розповідає вірш С.Михалкова « Бідний Костя».
Як воно проходить у вашій сім"ї поділіться будь ласка досвідом? (сімейний досвід сім"ї ______.)
Висновок: Враховуйте ,будь ласка , вік вашої дитини і великі виховні можливості сім"ї.
Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів , трав;розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста. Розгадування кросворд) ( Квітка )
По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка , до Батьківщини.
Рідне місто… Нам необхідно показати дошкільникам , що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам"ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати,які визначні пам"ятники, музеї в місті, відомі люди,які прославляють не тільки місто , а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць , парків.
Заморочки з бочки.
1. Що б ви розповіли своїм дітям про історію виникнення нашого міста?
2. Від чого походить назва нашого міста?
3. Чи знаєте ви легенди, оповідки, пов'язані з рідним містом?
4. Які історичні місця нашого міста вам відомі?
5. Які історичні місця нашого міста ви відвідували з дітьми?
6. Чи зацікавлюються ваші діти пам'ятниками під час прогулянок містом?
7. Чи можете ви доступно для дитини розповісти про той чи інший пам'ятник,історичну подію?
8. Чи є у вашій родині традиція відвід­увати пам'ятні місця, покладати квіти?
9. Чи приймаєте ви участь разом з дітьми у впорядкуванні скверів, парків, вулиць, квітників біля свого будинку?
10.Чи знаєте ви походження назв вулиць?
Пам'ятка , для батьків
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці,
захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам'ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.
* Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати Холм Слави. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою
кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати Рівне в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє- Рівне ». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турболиве ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району [10].
+ диск
+ брошура
Додаток Л
Дитячі малюнки

Додаток М
Пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят
"Ігри патріотів"
Мета: актуалізувати знання та уявлення дітей про минуле та сучасне життя народу України;розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати у дітей патріотичні почуття, формувати дружні стосунки, на¬вички командної гри.
Ведуча. Вітаємо всіх на веселих Іграх патріотів. У них візьмуть участь найкмітливіші та найспритніші діти дитячого садка "Полісяночка". Тож зустрічаймо наших гравців!
Далі кожна команда презентує свою назву та девіз.
Ведуча. Пропоную вам відправиись у світ пригод та забав на кораблі. (Корабель зображений на малюнку, прикріпленому до стіни).Ось і перше завдання: відгадайте та напишіть назву цього корабля. А допоможе вам кросворд. (Малюнок прикріплюється на фланелеграфі). Коли відгадаєте його - знайдете ключове слово.
1.Питання-загадки задаються командам по черзі.
1. Узимку біле, навесні чорне, Влітку зелене, восени стрижене. (Поле)
2. Цвіте синьо, лист зелений,
Квітник прикрашає;
Хоч мороз усе побив,
Його не чіпає. (Барвінок)
3. Знак цей дуже давній.
Він є символом державним. (Тризуб)
4.Давно ця річка славна
Народи три єднає.
У Чорне море плине
Величну назву має. (Дніпро)
5.Він маленький, він біленький, Сповіщає рідний край:
«Гей, весна прийшла! Стрічай!" (Пролісок)
6.Зимою спить, влітку бринить,
Понад водою літає.
Солодку росу збирає. (Бджола)
7.Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає.
Під дахом гніздо будує. Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
Діти читають назву корабля - "Патріот".
Ведуча. Тепер відгадайте, що написано на прапорцях. Для цього розв'яжіть приклади, знайдіть відповідно до рішення букву та запишіть її над прапорцем з певною цифрою.
На прапорцях з'являється девіз патріотів: "Любіть Україну!"
Примітка:щоб зрівняти кількість завдань для обох команд, можна запропонувати вболівальникам відгадати першу загадку та останню букву девізу.
Ведуча. Любити Україну - означає добре знати та поважати її історію.
Хай же кожна дівчинка
І кожен хлопчина
Добре вміють розказати
Про минуле України.
Ведуча. Наступний конкурс - "Домашнє завдання".
2.Кожна команда підготувала невеликий театрально-історичний нарис.
Команда суперників повинна впізнати цей епізод історії України та розповісти все, що знає про нього.
Ведуча. А чи знаєте ви, діти, хто прославляв Україну в Запорозькій Січі?
(- Козаки).
Зараз, люба дітвора,
В нас цікава буде гра
Для хлопчат та дівчат -
Енергодарських козачат!
3. Естафета для хлопчиків
«Зберись до боротьби»
Треба проскакати на «коні» до корзини; узяти один предмет (шапку, пояс, шаблю, тощо…), повернутись і передати «коня» наступному гравцю передаючи ес¬тафету далі.
Під час естафети звучить фонограма української народної пісні "Їхали ко¬заки із Дону додому".
4.Естафета для дівчаток
"Перебери зерно"
Опис гри: Беруть участь 4-5 козачок-дівчаток. На столі в чашках змішана квасоля і горох. По команді гравці відокремлюють зерна, кладуть в порожній посуд. Хто швидше перебере, той і виграв.
Молодці, дівчата, моторні. Не залишиться козак голодний!
Під час естафети звучить фонограма піс¬ні "Козачка" (муз. М. Збарацького, сл. Н. Галковської)
5. Пісня « Ми маленькі козачата»
6.Конкурс капітанів "Стоп-кадр! Це твоя Батьківщина".
Капітани стоять один проти одного. За спиною одного з них - екран із фотофрагментом життя сучасної України. Один капітан словами описує зображене на фото, а другий відгадує, що саме там зображено. Потім капітани міняються місцями.
Враховується детальність, точність словесного опису, правильність від¬повіді.
7. Ведуча. А тепер, малята, музичний конкурс "Українське караоке".
Треба прослухати мелодію з пісні,згадати та виконати один куплет…..
Ведуча. І ось, нарешті, маленькі патріоти, заключна естафета "Великі перегони". Кожен гравець команди повинен пронести символ країни через перешкоди.
8.Ведуча. Ми побачили, які ви дружні, спритні, веселі, розумні та кмітливі. Запрошуємо Вас до музичної паузи «Тьотя Поля»
Підведення підсумків
Переможці нагороджуються дипломами.
Ведуча
Любіть Україну
у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічну,
живу і нову,
І мову її солов'їну.
Діти вітають одне одного, обнімаються, виконують "Гімн патріотів"
Додаток Н
Таблиця 4. Рівні сформованості ціннісного ставлення дітей ЕГ до України на контрольному етапі експерименту
№ П.І. Оцінка Рівень знань про державні символи
Максим. В 11 Високий
Леонід В. 7 Середній
Максим Д. 7 Середній
Захар Д. 12 Високий
Марк З. 10 Високий
Катя К. 12 Високий
Віка К. 6 Середній
Вероніка К. 6 Середній
Еля Л. 6 Середній
Діма Л. 3 Низький
Мирослава М. 8 Середній
Матвій М. 12 Високий
Діма М. 11 Високий
Матвій Мич. 6 Середній
Артем М. 7 Середній
Богдан П. 10 Високий
Софія П. 8 Середній
Данило С. 8 Середній
Рустам Х. 10 Високий
Марк Я. 11 Високий

Приложенные файлы

  • docx 14748904
    Размер файла: 3 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий