дністер


ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 . НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВА ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ….………5
1.1 Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства ..……...5
1.2 Витрати підприємства і ціна на туристичний продукт (послуги). Стратегії ціноутворення туристичних послуг…………………………………...……....15
1.3 Специфіка і галузеві особливості та ефективність діяльності туристичного підприємства……………………………………………………………………..31
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНО – ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ «ДНІСТЕР»…………………………………..41
2.1 Загальна коротка характеристика Туристичного – комплексу «Дністер».41
2.2 Аналіз фінансово-економічних показників виробничо-господарської та зовнішньоекономічної діяльності………………………………………………51
2.3 Аналіз собівартості продукції ( послуг) Туристичного – комплексу «Дністер»………………………………………………………………………...84
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБЛЕНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………93
3.1. Основні шляхи зменшення витрат на одиницю продукції в Туристичному – комплексі «Дністер»……………………..…………………..93
3.2 Оцінка ефективності ЗЕД………………………………………..………...100
3.3 Резерви підвищення ефективності витрат Туристичному – комплексі «Дністер»………...……………………………………………………………..107
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….112
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...114
ДОДАТОК А……………………………………………………………………117
ВСТУП
Прибуток підприємства являє собою підсумок його господарської діяльності та є джерелом його життєдіяльності. Величина прибутку напряму залежить від рівня витрат підприємства.
Одними із елементів системи управління витратами та собівартістю підприємства є аудит.
Призначення аудиту, як одного з елементів управління, – вивчати фактичний стан справ у кожному з підрозділів і по підприємству в цілому, щоб об’єктивно відображати дійсність; перевіряти виконання прийнятих рішень; виявляти відповідність діяльності підприємства інтересам суспільства, держави, законам ринку.
Саме тому тема курсової роботи “Аналіз собівартості одиниці продукції (послуги ) туристичної галузі” є досить актуальною.
Теоретичну основу дослідження питання аудиту витрат склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.
Метою даної роботи є аналіз стану проведення обліку витрат та калькулювання собівартості підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- розглянути економічну характеристику та організацію обліку на підприємстві;
- вивчити процеси планування аудиту;
- розглянути основні процедури збору інформації;
- розглянути аудиторські документи;
- вивчити проведення оцінки ризику неефективності внутрішнього контролю, внутрішнього ризику та ризику не виявлення;
- вивчити процедури перевірки грошових коштів на розрахунковому рахунку та кредитних операцій при проведенні аудиту підприємства;
- розглянути складання аудиторського висновку;
- узагальнити результати роботи, розробити пропозиції щодо виявлення резервів підвищення ефективності проведення аудиту.
Предметом дослідження є собівартість послуг базового підприємства.
Об»єктом дослідження є Туристичний – комплекс «Дністер».
Перший розділ містить у собі теоретичний матеріал, що стосується основних питань щодо собівартості продукції. Тут розкриті поняття і стратегії ціноутворення.
Другий розділ даної курсової роботи присвячений вивченню об'єкта дослідження. Спочатку дається коротка загальна характеристика підприємства. Закінчується ця глава аналізом визначення сильних і слабких сторін у діяльності туристичної фірми.
Третій розділ, якій має назву «Розроблені рекомендації та пропозиції» пропонованого проекту присвячений розробці програми напрямків зменшення витрат на вироблення послуг.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалися такі традиційні методи економічного аналізу як: прийом порівняння, спосіб табличного відображення інформації, прийом ланцюгових підстановок та графічний прийом.
Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дослідження 138 сторінки. У тексті вміщено 51 таблиць і 2 рисунка, 3 додатка. У дослідженні використано 30 наукових джерел, обсяг яких складає 2 сторінки.
РОЗДІЛ 1 .
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВА ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ
1.1 Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства
Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.
Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.
Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.
Закон України "Про туризм" передбачає наступні джерела фінансування туризму.
"Туристична діяльність здійснюється за рахунок:
- власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;
- позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;
- позабюджетних фондів;
- коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
- іноземних інвестицій;
- надходжень від туристичних лотерей;
- інших джерел, не заборонених законодавством України".
Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.
Також розрізняють фінансування за рахунок власних і залучених коштів.
Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами.
Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу послуг чи продукції.
Оренда - спеціальна форма довгострокового кредиту, яка передбачає передачу майна в договірне строкове володіння і користування за прийнятну для обох сторін орендну плату.
Поширеним у світовій практиці різновидом оренди с лізинг, коли орендодавець - лізингова компанія - купує об'єкти оренди у підприємств-виробників і передає їх в оренду на певних умовах.
Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.
Отже, найприйнятнішим і найважливішим джерелом фінансування туристичної діяльності підприємства є прибуток.
Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Прибуток - позитивний фінансовий результат основної діяльності туристичного підприємства. Це - різниця між грошовими надходженнями та повною собівартістю реалізованих послуг. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету комерційної (підприємницької) діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).
Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.
Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку.
Насамперед - загальний прибуток і прибуток після оподаткування.
Загальний прибуток - це прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.
Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально надходить у розпорядження підприємства, має поширену назву - чистий прибуток.
Останнім часом все частіше використовують такі поняття, як валовий, операційний та маржинальний прибуток.
Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і невиробничі витрати (адміністративні, комерційні).
Операційний прибуток дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат (тобто чистий прибуток).
Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Таким чином, такий прибуток за величиною збігається з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюється лише за змінними витратами.
Основними джерелами формування прибутку туристичного підприємства є:
- прибуток від надання туристичних послуг або від продажу туристичного продукту. (Це основна складова загального прибутку);
- прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, надходження з депозитних вкладів, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій тощо.
- прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю.
Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для його аналізу та прийняття господарських рішень.
Важливо пам'ятати, що прибуток є об'єктом оподаткування і згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" обчислюється за формулою:
По = Дв – (Вв + АВ),
де Дв - валовий дохід за певний період;
Вв - валові витрати за той самий період;
АВ - сума амортизаційних відрахувань.
Основною складовою валового доходу є виручка від надання туристичних послуг та продажу туристичного продукту. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати - це витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна. Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки їх нарахування контролюється фіскальними органами в особливому порядку.
У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.
Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбачуваними законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування, - чистий прибуток, надходить у повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників. Цей прибуток можна розділити на дві частини:
1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства (виплата дивідендів, заохочувальні премії персоналу, соціальні виплати тощо).
2) прибуток, що залишається на підприємстві (спрямовується на створення або поповнення резервного та інвестиційних фондів).
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю.
Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.
Виокремлюють рентабельність капіталу (інвестованих ресурсів) і рентабельність продукції.
Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:
Ра = Пз(ч) / Ка * 100%
де Пз (ч) - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;
Ка -середня сума активів за річним балансом.
Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
Рвк = Пч / Кв * 100%
де Пч - чистий прибуток підприємства;
Кв - власний капітал підприємства.
Рентабельність акціонерного капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до статутного капіталу (номінальна вартість проданих акцій).
Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:
Рп = Прп / Срп *100%
де Прп - прибуток від реалізації продукції за певний період;
Срп - повна собівартість реалізованої продукції.
Важливою умовою високої конкурентоспроможності підприємства в сфері туризму є вміння аналізувати господарську діяльність, реально оцінювати фінансовий стан і на цій основі коректувати і планувати роботу підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Процес аналізу має дві основні цілі:
- отримання уяви про обсяги, структуру і склад майна підприємства, величину і стан його зобов'язань;
- виявлення тенденцій щодо зміни ефективності, платоспроможності, фінансової стабільності і т.п.
Для аналізу використовується пакет документів фінансової звітності за декілька останніх років та за поточний квартал.
На першому етапі фінансово-економічного аналізу діяльності туристичного підприємства в динаміці проводиться аналіз основних абсолютних показників господарської діяльності: обсягів реалізації, собівартості, прибутку (збитку) та ін.
Наприклад: аналіз основних показників діяльності туристичної фірми в 2000 - 2002 pp. може мати такий вигляд, як подано таблицею 8.1.1.
Таблиця 8.1.1.
Аналіз основних показників діяльності туристичної фірми
Показники 2000 2001 2002
Факт Звіт за 2001 В цінах 2000 У % до 2000 Звіт за 2002 В цінах 2001 У % до 2001
Реалізація послуг, тис. грн.              
Повна собівартість реалізації, тис. грн.              
Прибуток (збитки) від реалізації, тис. грн.              
Інші операційні витрати              
Позареалізаційні доходи              
Позареалізаційні витрати              
Валовий прибуток              
На другому етапі економічного аналізу проводиться аналіз фінансового стану туристичної фірми, який є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин фірми і тому охоплює всю її господарську діяльність. Цей аналіз передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, об'єднаних у декілька груп та ілюструючих:
- динаміку складу і структури майна;
- динаміку структури і складу фінансових ресурсів фірми;
- фінансову стійкість.
Аналіз динаміки складу структури майна (основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вклади, довгострокові та короткострокові фінансові вклади та ін.) дає можливість встановлювати розмір абсолютного і відносного приростів майна і окремих його видів. Приріст або зменшення активів свідчить про розширення або звуження діяльності конкретної фірми. Аналіз складу і структури майна уможливлює встановлення розміру абсолютного і відносного приросту майна. Причини збільшення або зменшення майна підприємства базується на змінах, що відбулися в складі джерел їх утворення.
Основними показниками оцінки динаміки складу і структури фінансових ресурсів є:
а) джерела власних коштів;
- статутний фонд;
- нерозподілений прибуток;
- резервний капітал.
б) джерела позичкових коштів;
- довгострокові кредити і позички;
- короткострокові кредити і позички;
- кредиторська заборгованість.
Аналіз структури фінансових ресурсів може показати, чи має підприємство нестачу власних ресурсів і за рахунок яких коштів (власних чи позичкових) відбувся приріст майна.
Важлива група показників, які характеризують фінансову стійкість в умовах ринкової економіки, відображена в наступній балансовій моделі:
А1+А2+А3+А4 = П1+П2+П3+П4,
де А1 - найбільш ліквідні активи, - грошові кошти і фінансові вкладення;
А2 - активи, що швидко реалізуються, - дебіторська заборгованість;
A3 - активи, що реалізуються повільно, - запаси і затрати;
А4 - активи, що важко реалізуються, - основні засоби, наматеріальні активи, капітальні вкладення;
ПІ - найбільш термінові зобов'язання, - кредиторська заборгованість;
П2 - короткотермінові пасиви;
П3 - довгострокові пасиви;
П4 - постійні пасиви.
В цій формулі активи згруповані в міру ліквідності, а пасиви - в міру терміновості.
Платіжоспроможність підприємства визначається як перевищення активів по мірі ліквідності над зобов'язаннями по мірі терміновості.
1.2 Витрати підприємства і ціна на туристичний продукт (послуги). Стратегії ціноутворення туристичних послуг
В процесі безпосереднього виконання підприємством своєї основної функції утворюються витрати, пов'язані зі створенням та використанням туристичного продукту та наданням послуг.
Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування і облік витрат у натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість туристичного продукту (послуг).
Витрати розрізняють як загальні, так і на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. їх величина залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції.
Витрати на одиницю продукції обчислюється як середні, якщо продукція виробляється постійно або серіями. В туристичній діяльності при формуванні індивідуального туристичного продукту або наданні одиничної послуги витрати обчислюються безпосередньо на конкретний тур або послугу.
На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати не залежать від кількості виготовленої продукції, а є незмінними впродовж певних періодів часу. До них належать витрати на утримання та експлуатацію будівель, організацію виробництва, управління. Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Сюди відносяться витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, зарплату робітників тощо.
Поділ витрат на постійні та змінні дає можливість визначити загальні (сукупні) витрати за певний період за формулою:
B = Bз*N + Bп
де В - загальні (сукупні) витрати;
Вз - змінні витрати на одиницю продукції;
N - обсяг виробництва продукції в натуральному виразі;
Вп - постійні витрати за певний період.
Згідно з цією формулою, загальні витрати на одиницю продукції (Воп) становитимуть:
Boп = Вз + Вп / N
Отже, будь-які витрати зорієнтовані на певний результат, що й виправдовує їхню доцільність. Стосовно туристичного підприємства цей загальний принцип діяльності покладено в основу визначення собівартості послуг.
Собівартість туристичного продукту (послуги) - це грошова форма витрат на формування (виробництво) та збут туристичного продукту чи послуги.
Чим краще працює підприємство (інтенсивно використовує виробничі ресурси), тим нижча собівартість. Тому собівартість - один із важливих показників ефективності виробництва.
Собівартість туристичного продукту (послуги) має тісний зв'язок з ціною і є базою при ціноутворенні.
Ціна - це грошовий вираз вартості продукту (послуги).
Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку і вимірювання витрат суспільної праці на виробництво та надання різноманітних туристичних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення прибутковості як туроператора, так і турагента.
В системі господарювання в сфері туризму, як і в інших виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться певними класифікаційними ознаками. Так, за класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни.
Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на послуги, які мають важливе соціальне значення та фінансуються з державного бюджету;
Договірні ціни формуються на засадах домовленості між підприємством, яке виробляє та продає туристичний продукт (послуги), та споживачем і стосується конкретної послуги чи певної кількості послуг.
Вільні ціни - це ціни, що їх визначає підприємство самостійно.
Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, надання різноманітних платних послуг.
Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексний захід, зумовлений різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції і складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту.
Політика ціноутворення в туристичній сфері визначається різними факторами, тому і методи ціноутворення можуть застосовуватися різноманітні. Ось деякі з них:
Розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток" є найбільш широко застосовуваним у туризмі. Згідно з ним, ціна (ІД) визначається за формулою:
Ц=СВ+П
де СВ - середні витрати (собівартість);
П - величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством.
Цей метод відносно простий, але має деякі недоліки, особливо при застосуванні в готельному бізнесі, через високі постійні витрати. Він не враховує попит, а також ціни, які пропонують конкуренти.
Розрахунок ціни на підставі фіксованого прибутку полягає в тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості послуг.
Ціна встановлюється з використанням формули:
Ц=Вз+(Вп+Пз)/ N
де Вз - змінні витрати на одиницю продукту (послугу);
Вп - постійні витрати на весь туристичний продукт за певний період;
Пз - загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу за той самий час;
N - обсяг продажу продукту (послуг) в натуральному вимірі.
Розрахунок ціни за рівнем поточних цін полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють на рівні цін на аналогічні послуги у конкурентів або на рівні поточної ринкової ціни.
Метод ціноутворення "за рівнем попиту" передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу туристичного продукту або послуг в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги.
Метод ціноутворення на підставі закритих торгів передбачає встановлення ціни на конкурсній основі з метою одержання замовлення на обслуговування. (Торг за вигідний контракт).
В туристичній сфері можуть застосовуватися й інші методи ціноутворення. Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики туристичного підприємства.
Будь-яке підприємство повинно мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним продукцію чи послуги.
Послідовність процесу ціноутворення показано на рис. 8.2.1.
визначення мети ціноутворення
визначення попиту
оцінка витрат
аналіз цін конкурентів
вибір методу ціноутворення
встановлення ціни

Вихідним етапом цінової політики підприємства є визначення її цілей. Такими можуть бути:
- забезпечення існування (виживання) в умовах конкуренції;
- максимізація отримання поточного прибутку;
- завоювання лідерства по показниках частки ринку або якості послуг.
Надалі необхідно визначити попит на туристичний продукт та послуги, який визначає верхній рівень ціни. Мінімальний рівень ціни окреслюють загальні витрати підприємства.
Суттєво впливає на ціну поведінка конкурентів та ціни на їх продукцію чи послуги.
Оптимально встановлена ціна на туристичний продукт повинна повністю забезпечувати повернення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного прибутку.
Всі вище наведені методи ціноутворення враховують наступні можливі варіанти: дуже низька ціна, можлива ціна і дуже висока ціна. Але це не означає, що встановлені підприємством ціни залишаються без змін. Вони постійно коригуються підприємством і державою згідно зі зміною кон'юнктури ринку.
Ціноутворення в сфері послуг і в туризмі, зокрема, має низку особливостей:
- туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;
- стійкий попит на туристичні послуги залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на них необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;
- процеси виробництва, реалізації і споживання послуг збігаються в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;
- туристичні послуги реалізуються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів, як правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті;
- ціни на туристичні послуги включають споживну вартість, яка не набирає безпосередньо товарної форми (наприклад, пам'ятки історії, культури, архітектури тощо) або не є продуктами праці, а створені природою (гори, водоспади).
Ціна на туристичні послуги має дві межі: нижню і верхню. Нижньою межею виступає собівартість туристичного продукту, а верхню визначає попит на туристичні послуги. Отже, величина ціни на турпродукт визначається його вартістю і попитом. Окрім цього, на ціну туристичного продукту впливає цілий ряд факторів: категорія обслуговування, форма обслуговування (групова або індивідуальна), кон'юнктура ринку турпослуг, сезонність надання послуг, транспортний засіб, що використовується, ефективність реклами та інші.
Великий вплив на ціноутворення в туристичній індустрії має держава, і яка через різні засоби може регулювати ціни на туристичну продукцію. Так, в Україні майже всі пам'ятки природи, історії, культури, архітектури знаходяться в сфері впливу державного сектора. Вся соціальна інфраструктура, автомобільні дороги, залізниця та і більшість авіакомпаній контролюються державою.
Держава встановлює і регулює ціни в державних готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку.
Частково держава може вплинути на ціну і за допомогою економічних важелів, наприклад, використовуючи валютний контроль, встановлюючи нові податки або збільшуючи існуючі.
Англійське прислів'я каже: вартість - це договір, а ціна - це політика. На сьогодні існує багато визначень ціни. Але в загальному ціна - це результат функціональної взаємодії комплексу ціноутворюючих факторів. Ціна рівноваги рівна з одної сторони - граничній корисності і з другої - граничним витратам.
Суть ціни проявляється в таких факторах:
1. Розподільчий.
2. Стимулюючий.
3. Функції орієнтації.
Розподільча функція полягає в тому, що за допомогою цін перерозподіляються доходи господарюючих об'єктів. Наприклад, між більш прибутковими турпідприємствами з дорогими видами послуг, ціни на які є завищеними і турпідприємствами послуг першої необхідності, ціни на які є занижені.
Стимулююча функція ціни виражається у стимулюванні виробництва та якості продукції і послуг за допомогою певного рівня ціни. Так, ціни можуть розвивати створення і споживання одних турпослуг і стримувати створення і споживання інших.
Орієнтаційна функція проявляється в тому, що ціна повинна давати необхідну інформацію про якість туристичних послуг як покупцеві так і продавцеві.
Ціна на туристичні послуги визначається собівартістю та граничною корисністю, тобто попитом споживача. На ціну туристичних послуг впливають ряд факторів: клас обслуговування (степінь комфортності); вид туристичної подорожі (за використанням транспортних засобів); форми обслуговування (групова чи індивідуальна); кон'юнктура ринку туристичних послуг; сезонний характер надання послуг; географія розміщення туристичних фірм.
Туристичні ціни є різновидом цін на послуги взагалі і має ряд особливостей:
1. Послуги туризму орієнтуються на індивідуальні характеристики споживачів і тому ці послуги мають роздрібні ціни, як і інші послуги, що мають індивідуальний характер;
2. Ціни на туристичні послуги посідають вагоме місце у розподіленні доходів між різними верствами населення. Багатші суспільні групи витрачають значні кошти на туристичні послуги, тим самим піднімають рівень економіки країни, в якій розташована туристична фірма.
3. Ціни на туристичні послуги не повинні "кусатися" і викликати негативні емоції у споживача. Для кожної групи споживачів повинні підбиратися такі ціни, щоб задовольняли поставлені вимоги і в той же час не сприймались негативно.
4. Послуги туристичної індустрії мають сезонний характер і тому застосовується сезонна диференціація ціни на туристичні послуги.
5. Ціна на послуги туризму більш вища для іноземців і менша для своїх жителів.
6. Особливістю формування цін на послуги туризму є те, що вони включають в себе вартість того, що не приймає товарної форми, наприклад пам'ятки архітектури чи природи.
Ціна на туристичний продукт залежить від реклами даного туру і це може позначитись на ціні, тобто збільшення її. Також на ціні позначаються відносини турагента з тур оператором. Можуть бути два види відносин: перший, коли тур оператор продає турагенту пакет по ціні, яку він повинен дістати з турагента. Тоді турагент вносить ще свою надбавку в ціну і комісійні у формулі будуть зі знаком "плюс". Другий вид ціни не дозволяє самовільного встановлення ціни турагентом. В ціну вже закладені комісійні на турагента, тому щоб знайти справжню ціну треба поставити знак "мінус".
Ціна тур пакету на одного туриста визначається по формулі:

/ - собівартість послуг, що входить в тур пакет, складений тур оператором, грн.
П - непрямі податки по окремих видах послуг туризму, грн. Пр - прибуток тур оператора, грн.
3 - знижки, що надаються тур оператором туризму з ціни окремих видів послуг, що входять в тур пакет, грн.
К - комісійні нагороди турагента, що реалізує тур пакет ( знак + означає надбавку до ціни тур пакета, знак - означає знижки з ціни тур оператора в користь турагента, грн.
4 - кількість туристів в групі, ос.
О - кількість супроводжуючих осіб.
Собівартість - це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, у ній відображається рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці. За умови зниження собівартості підвищуються прибутки підприємства.
Собівартість туристичного пакету формують матеріальні та нематеріальні затрати, які класифікуються за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація за окремими статтями калькуляції та за економічними елементами, що є дуже подібними.
Статті калькуляції - це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Загальний перелік статей калькуляції має такий склад:
1. Окремі види послуг, що формують даний пакет.
2. Паливо та енергія.
3. Заробітна плата.
4. Соціальні внески.
5. Амортизація.
6. Виробничі витрати.
7. Підготовка і освоєння виробництва.
8. Інші виробничі витрати.
9. Поза виробничі витрати.
Можна класифікувати витрати за економічними елементами, які є однаковими для всіх галузей виробництва і сфери послуг. Ці елементи включають:
1. Матеріальні витрати (комплектуючі, паливо, енергія, тара та ін.)
2. Оплата праці всьому виробничому персоналу.
3. Відрахування на соціальні потреби (включають відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості, фонд ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).
4. Амортизація основних фондів.
5. Інші грошові витрати, що включають витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплату робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку.
Цінова політика має величезний вплив на результати діяльності туристичної фірми, адже від неї залежить прибуток підприємства. Визначення ціни товару є процесом пошуку оптимального місця між ціною попиту і збуту товару.
Цінова політика нерозривно пов'язана з загальними цілями туристичної фірми, основні з яких три:
- забезпечити певний обсяг продажу для збільшення частки ринку;
- домогтися отримання максимального прибутку та покращити інші фінансові показники;
- зміцнити існуюче становище на ринку або створити сприятливий клімат для діяльності фірми на рику.
На практиці визначення цін залежить від багатьох факторів: роль ціни в загальній маркетинговій стратегії фірми; вибір методу розрахунку ціни; місце фірми в ціновій конкуренції; цінова стратегія щодо нових товарів; етап життєвого циклу товару; рівень попиту; величина витрат виробництва; потреба в рекламі; посередницька націнка; транспортні послуги; рівень базисної ціни; наявність державних вказівок та інші фактори. Якщо згрупувати всі фактори, одержимо три групи факторів орієнтованих на: попит, витрати, конкуренція. Відносно цих основних груп факторів формулюються стратегії ціноутворення.
Цілеспрямована цінова політика маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначену долю ринку, одержати намічений об'єм прибутку і т.д., тобто, по суті, вирішити оперативні завдання, зв'язані з реалізацією товару у визначеній фазі його життєвого циклу, відповісти на діяльність конкурентів і т.д. Усе це забезпечує і вирішення стратегічних завдань.
Порівняно з дослідженням, проведеному в 1964 році, коли ціноутворенню відводилось шосте за значенням місце серед 12 маркетингових чинників - після планування продукту, маркетингових досліджень, керування збутом, реклами, стимулювання збуту й обслуговування споживачів, роль цінової політики істотно зросла. Однак досвід керівників у 1986 році показав, що ціноутворення є найбільш важливим, ключовим питанням, важливіше впровадження нової продукції, сегментації ринків, витрат збуту і 14 інших чинників.
Для цього є ряд причин. Протягом 70-х і початку 80-х років зростали витрати і ціни. Це збільшило увагу компаній і споживачів до питань цін. Зменшення регулювання систем банків, транспорту й інших галузей економіки підсилило цінову конкуренцію.
Через цінову конкуренцію продавці впливають на попит головним чином за допомогою зміни в ціні. Нецінова конкуренція мінімізує ціну як чинник споживчого попиту, виділяючи товари або послуги за допомогою просування, упакування, постачання, сервісу, доступності й інших маркетингових чинників. Чим унікальніша пропозиція продукції з погляду споживачів, тим більше в маркетологів волі у встановленні цін вище, ніж у конкуруючих товарів.
При ціновій конкуренції продавці рухаються по кривої попиту, підвищуючи або понижуючи свою ціну. Це гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити, з огляду на чинники попиту, витрат або конкуренції. Однак із усіх контрольованих змінних маркетингу конкурентами легше всього дублювати саме цю, що може привести до стратегії копіювання або навіть цінової війни. Більш того, уряд стежить за ціновими стратегіями, тому потрібно продумати дуже гнучку цінову політику. В сьогоднішній практиці застосовуються різноманітні види цінових стратегій, найбільш уніфікованою класифікацією яких є витратна та орієнтована на попит.
Стратегії ціноутворення, орієнтовані на витрати.
Стратегія високих цін, або стратегія "збирання вершків" - застосовується для короткотермінового покриття витрат на виготовлення нової партії товарів, що призначена для суперноваторів, які згідні заплатити значно більшу суму. Товари спочатку продаються за високими цінами, що значно перевищують ціни на виробництво, а потім фірми поступово знижують їх, пропонуючи товар новим сегментам ринку.
Стратегії, орієнтовані на попит.
Стратегія диференційованих цін передбачає встановлення знижок або надбавок до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів та споживачів: з урахуванням місцезнаходження ринку, його характеристик, часу здійснення покупок.
Стратегія пільгових цін передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, в яких фірма дуже зацікавлена.
Стратегія дискримінаційних цін - встановлення найвищих цін для певного сегмента ринку. Така стратегія застосовується урядом та фірмами, коли потрібно знизити попит.
Є ще багато інших стратегій, наприклад: стратегія єдиних цін; стратегія гнучких цін, стабільних цін; престижних цін та ін.
Стратегії, орієнтовані на конкурентів
Цінові стратегії можуть орієнтуватись на перемогу в конкурентній війні. Під час такої боротьби переможцем або ціновим лідером на ринку може бути тільки сильна організація, що може дозволити собі випуск товарів новинок. При цьому фірма рекламує і продає провідну продукцію свого асортименту, що забезпечує їй частку прибутку, нижчу за звичайну. Мета стратегії цінового лідерства для роздрібної торгівлі - збільшити відвідуваність магазинів споживачами, привернути найбільший інтерес до всієї асортиментної групи, пропонованої виробником. У цьому випадку розрахунок зводиться до того, що споживач купуватиме товари за звичайними та підвищеними цінами. Стратегія цінового лідерства найчастіше застосовується для продажу товарів загальнонаціональних торговельних марок, а також товарів повсякденного попиту.
Цінове лідерство існує у двох випадках - продаж за цінами, що нижчі за собівартість, що стимулюють масові закупівлі товару і за цінами, які перевищують собівартість, але нижчі за звичайні.
Деякі стратегії враховують зразу декілька факторів ціноутворення. Наприклад - стратегія нестабільних цін, що полягає у встановленні різних для кожного ринку цін залежно від ситуації на ринку, попиту споживачів.
Приклад. Для успішного входження на ринки ціновий фактор широко використовується найбільшими корпораціями світу. Щоб дістати перевагу в галузі відеотехніки, японці роками постачали в Західну Європу відеомагнітофони за цінами нижчими, ніж були вони у самій Японії. До того ж ціни ці відчутно опускалися - на 60 відсотків лише 1982 р., коли у країни Європейського Економічного Співтовариства було завезено 3,5 млн відеомагнітофонів (1980 р. їх надходило втроє менше). Випуск побутової відеотехніки у США налагоджено ще в 1961 р., однак першість вже давно захопила Японія
1.3 Специфіка і галузеві особливості та ефективність діяльності туристичного підприємства
Діяльність будь-якого туристичного підприємства здійснюється, як зазначалось вище, на взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства створює туристичний продукт та надає послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого, - певні результати діяльності.
Ефективність діяльності - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.
Сутнісна характеристика ефективності діяльності підприємства знаходить відображення в загальній методології її визначення, форма якої має вигляд:
Ефективність = Результати / Витрати
Ефективність підприємства туристичної сфери визначають як відношення результатів його діяльності до витрат, направлених на їх якісне досягнення (використання).
Ефективність - це характеристика процесів і впливів, в основному, управлінського характеру, яка відображає ступінь досягнення поставлених цілей.
Під ефективністю розуміють:
- визначений конкретний результат (ефективність дії будь-чого);
- відповідність результату або процесу максимально можливому, ідеальному чи плановому;
- функціональну різноманітність систем;
- числову характеристику задовільності функціонування;
- вірогідність виконання цільових завдань і функцій;
- відношення реального ефекту до нормативного.
У вітчизняній науці і практиці можна виділити матеріал трьох видів, присвячений ефективності виробництва (діяльності):
- апробований, розміщений у нормативних актах (методиках, інструкціях і т.п.);
- матеріал, який висвітлює дискусійні питання, відображені в спеціальній літературі;
- матеріал, що стосується питань, до кінця не вирішених, серед яких комплексна оцінка підприємств невиробничої сфери, в т.ч. туристичних.
Розрахунок ефективності проводиться шляхом порівняння витрат з економічним ефектом як грошовим виразом результату. Позитивний економічний ефект - це економія, негативний -збиток.
Кінцевим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства є виготовлений туристичний продукт або надані послуги, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - отриманий прибуток.
Відповідні види ефективності розрізняють переважно на підставі одержуваних результатів господарської діяльності підприємства.
Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати діяльності. До таких показників належать: обсяг наданих послуг, величина одержаного прибутку, рентабельність, економія ресурсів, продуктивність праці тощо.
Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць, поліпшенні умов праці та побуту тощо.
Для кожного туристичного підприємства бажане підвищення ефективності діяльності всіх структурних підрозділів, що в цілому приведе до підвищення ефективності роботи всього підприємства.
Суть проблеми підвищення ефективності діяльності полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти максимально можливого збільшення обсягу наданих послуг або прибутку. Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності діяльності стає зростання продуктивності суспільної праці.
Система показників ефективності діяльності включає декілька груп:
- узагальнюючі показники ефективності діяльності - рівень задоволення потреб ринку, надання послуг на одиницю витрат ресурсів, прибуток на одиницю загальних витрат, витрати на одиницю послуг, рентабельність туристичного продукту чи надання послуг, частка приросту послуг за рахунок інтенсифікації діяльності;
- показники ефективності використання праці (персоналу) - темпи зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу, трудомісткість, зарплатомісткість одиниці продукту (послуги);
- показники ефективності використання основних та оборотних фондів - загальна фондовіддача та фондовіддача активної частини основних фондів, рентабельність основних фондів, фондомісткість одиниці продукту (послуги), матеріаломісткість;
- показники ефективності використання фінансових коштів - оборотність коштів, рентабельність оборотних коштів, рентабельність інвестицій, термін окупності вкладених інвестицій.Рівень ефективності економічної та соціальної діяльності залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками: видами витрат і ресурсів; напрямами розвитку та вдосконалення діяльності; місцем реалізації в системі управління діяльністю.
Отже, за видами витрат і ресурсів джерелами підвищення ефективності такі: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості послуг, зниження фондомісткості та матеріаломісткості, раціональне використання природних ресурсів.
Активне використання цих джерел підвищення ефективності діяльності передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення комерційної діяльності. Визначальними напрямами є: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу, вдосконалення структури виробництва, підвищення якості та конкурентоспроможності туристичного продукту й послуг, різносторонній розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.
Важливою ознакою вважається класифікація чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю. Особливо важливий поділ на внутрішні і зовнішні чинники. Внутрішні - технологія, працівники, методи роботи, стиль управління тощо. Зовнішні - державна економічна та соціальна політика, структурні зміни, інфраструктура.
Напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності туристичних підприємств і організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю, тому для практичної діяльності керівникам, менеджерам, спеціалістам важливо знати масштаби дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів.
Цінова політика фірми визначається ще й тим, яким є тип ринку, де вона реалізується.
Ринок чистої конкурентний
Велика кількість покупців та продавців однакового товару, Ціни стабільні. Роль маркетингових досліджень, розробки товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту та інших заходів мінімальна
Ринок монополістичної конкуренції
Діапазон цін - широкий, як і широкий вибір товару (за якістю, властивостями, зовнішнім оформленням тощо). Розробляються різні маркетингові пропозиції щодо захоплення різних ринків збуту
Олігополістичний ринок
Ціна на товар досить стійка, бо кількість продавців невелика. Кожен з них чутливо реагує на стратегію та дію конкурентів
Чиста монополія
Продавець - один. Політика цін залежить від товару, попиту на нього, політики держави та інших факторів. У цій ситуації організація поводить себе по-різному. Може відпускати продукцію за ціною, нижчою за собівартість, покриваючи збитки за рахунок дотацій з бюджету, що має місце при продажу деяких продуктів харчування. Допускається варіант, коли держава чи сама фірма встановлює певну мінімальну або так звану справедливу норму прибутку. Це дає змогу забезпечувати нормальну роботу виробничих структур.
Вже згадувався неодноразово попит на наші товари, як один з головних факторів ціноутворення. Існує закон попиту, згідно якого попит і ціна обернено пропорційні: чим вища ціна, тим нижчий попит. Це властиво більшості товарів, хоч є вийняток для престижних товарів. Відображенням закону попиту є цінова еластичність товарів, що дає можливість відчути, якою мірою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на кількість придбаних товарів..
За умов цінової конкуренції, компанія, що діє при значеннях Ц1 Вс1, може збільшити збут, знизивши свою ціну до Ц2. Це збільшить попит до Вс2. Фірма, що базується на ціновій конкуренції, повинна знижувати ціни для збільшення збуту.
Цінова еластичність визначається відношенням зміни величини попиту до зміни цін (у відсотках):

де Це - цінова еластичність; Вс1 - величина попиту на товар у певний час при ціні Ц1; Вс2 - величина попиту на товар у певний час при ціні Ц2.
Цінова еластичність показує процентну зміну у величині попиту на кожний відсоток зміни в ціні. У зв'язку з тим, що попит зменшується в міру зростання цін, еластичність вимірюється від'ємними величинами. Втім, для спрощення розрахунків еластичність найчастіше виражають у додатних числах. Попит вважається еластичним, якщо Це>1, тобто у тих випадках, коли невеликі зміни в цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу продажу. Загальний прибуток збільшується, якщо ціни знижуються.
Нееластичний попит спостерігаємо тоді, коли Це<1. У цій ситуації зміни в ціні не викликають різких коливань у кількості проданого товару. При цьому можна помітити тенденцію, за якої збільшення цін призводить до збільшення обсягу продажу і навпаки Нееластичність попиту спостерігається за таких обставин: 1) товар має достатній ступінь новизни, відсутні ідентичні товари; 2) товар прийшовся до смаку певній категорії покупців, знайшов свій сегмент; 3) зміна цін не така вже й помітна для споживача; 4) підвищення ціни виправдовується зміною на краще якісних характеристик продукту; 5) зміни в ціні можуть обумовлюватися змінами в економіці (інфляційними процесами, наприклад); 6) надзвичайними обставинами.
Цінову еластичність поділяють на загальну та індивідуальну. Перша характеризує ринок загалом. Другу пов'язують з конкретним товаром. Висока еластичність попиту властива для більшості товарів на споживчому ринку. Менш еластичним є попит на товари виробничого призначення, особливо на сировину, паливні ресурси.
Для товарів з високою ціновою еластичністю прийнятнішими є методи цінової конкуренції. Для тих же товарів, у яких низька цінова еластичність, доцільно використовувати методи нецінової конкуренції. При ціновій конкуренції продавці впливають на попит головним чином через зміни в ціні. Це досить гнучкий інструмент маркетингу. Водночас такий метод може привести до так званих "цінових війн", під час яких конкуруючі фірми прагнуть встановити ціни якнайменші для залучення споживачів. Унаслідок цього прибуток знижується до мінімуму, хтось з конкурентів, не витримуючи боротьби, полишає ринок, стає банкрутом. Захисну позицію тут може зайняти уряд, який відповідним чином регулює підприємницьку діяльність. "Війна цін" у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпає резерви порівняно безболісного зниження собівартості товару в основному за рахунок розширення масштабів масового виробництва та відповідного підвищення маси прибутку.
При неціновій конкуренції продавці рухаються по кривій попиту споживачів, наголошуючи на відмінних рисах свій продукції. Це дозволяє фірмі збільшити збут при даній ціні або продавати початкову кількість по більш високій. Ризик при цьому зв'язаний із тим, що споживачі можуть не розглядати пропозиції продавця як кращі, ніж у конкурентів. У цьому випадку вони будуть купувати більш дешеві товари, що, на їхню думку, аналогічні більш дорогим.
Через нецінову конкуренцію фірма переводить споживчий попит управо, успішно виділяючи свою продукцію (послуги серед конкуруючих). Це дозволяє фірмі:
а) збільшити попит із Вс1 до Вс2 при ціні Ц1;
б) збільшити ціну з Ц1 до Ц2 при збереженні попиту на рівні Вс1. Вміло продумана цінова політика забезпечує послідовний прохід
по сегментах ринку.
Товар (послуга) пропонується спочатку сегментам ринку, на яких покупці готові заплатити високу ціну завдяки розуміню престижності або новизні: політика спочатку високих цін розрахована на так званих
<<покупців-новаторів>>. Вони безкомпромісно приймають нові товари і готові переплатити, аби бути в числі перших власників.
Така цінова політика проводиться звичайно стосовно споживчих товарів тривалого користування, деяких товарів виробничого призначення - особливо виробам "високої технології" або щодо нових видів послуг серед яких і туристські. Нижче описуємо рекомендований план зміни цінових стратегій при виведенні туру новинки на ринок.
Після одержання підвищених ("преміальних") цін на першому етапі продажів фірми переходять до постачань послуг по більш низьких цінах послідовно на такі сегменти ринку, що характеризуються більшою еластичністю попиту (збільшенням об'єму покупок при зниженні цін). Обов'язковими передумовами такого методу роботи на ринку повинні бути: ефективний патентний захист; неможливість для конкурентів швидко розкрити "ноу-хау" і створити імітацію нашої послуги.
Швидке відшкодування витрат. У деяких випадках відносно невисока ціна товару визначається бажанням фірми швидко відшкодувати витрати, зв'язані з його створенням, виробництвом і активним продажем великих об'ємів продукції, часом буває викликана непевністю в тривалому комерційному успіху товару.
Стимулювання комплексних продажів. Сучасна збутова політика характеризується дуже часто продажем не одиничних товарів, а цілих комплексів. Так, туристичні компанії пропонують великий шлейф додаткових послуг до проданого туру. Встановлюючи відносно низьку ціну на тур, продавець стимулює продаж усього комплексу послуг й одержання запланованого об'єму прибутку. Така цінова політика одержала назву "політики збиткового лідера", хоча збитковість лідера приводить у кінцевому рахунку до росту прибутковості підприємства-продавця.
Задовільне відшкодування витрат. При постановці такого завдання звичайно використовується політика "цільових" цін, тобто таких, що протягом 1-2 років при оптимальному завантаженні виробничих потужностей (звичайно 80%) забезпечують відшкодування витрат і розрахункового прибутку на вкладений капітал (звичайно 15-20%). Цінову політику задовільних результатів при мінімальному ризику використовують звичайно великі корпорації, що роблять масову або велико-серійну продукцію, реалізовану на багатьох ринках.
РОЗДІЛ 2.
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНО – ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ «ДНІСТЕР»
2.1 Загальна коротка характеристика Туристичного – комплексу «Дністер»
Cкорочена назва: ПАТ ТГК "Дністер"
ЄДРПОУ: 13828634
Юридична адреса: м.Львів,вул.Матейка,6
Зареєстрований: Виконавчий комітет Львівської міської Ради, 05.06.1997
КОАТУУ: 4610136600 (ГАЛИЦЬКИЙ р-н)
Діяльність: 55.11.0 Готелі з ресторанами
Керівник: Балагура Андрій Володимирович, генеральний директор , тел.: (0322) 97-43-21
Контактна особа: Дєдик Тетяна Олександрівна, тел.: (0322) 97-43-08
Електронна поштова адреса:
4-зірковий Дністер Прем’єр Готель розташований у серці старовинного Львова, поруч із парком імені І.Франка. У готелі – 165 елегантних сучасних номерів. З вікон відкривається чудовий вид на місто. 
Дністер належить до мережі Прем’єр Готелів, що гарантує гостям комфорт та високий рівень сервісу. Сучасні номери оснащені кондиціонерами, супутниковим телебаченням та міні-барами. На всій території готелю – безкоштовний Wi-Fi Інтернет. 
У готелі - 5 сучасних конференц-залів і кімнат для переговорів. Персонал має досвід проведення міжнародних конференцій та форумів. 
У готелі працює ресторан та два бари. Ресторан «Дністер» на 2-му поверсі готелю пропонує смачні вишукані українські та європейські страви. Зі Скай Бару на 9-му поверсі - незабутній вид на місто. 
Двомісний Стандарт: 600 грн.; Прем’єр: 950 грн.; Люкс: 1500 грн.
Керівник: Балагура Андрій Володимирович — директор
Рік заснування:1982
Чисельність працівників:240
Вища організація:Прем’єр Готелі.
Чотиризірковий Дністер Прем’єр Готель розташований в історичній частині Львова біля мальовничого парку. З вікон готелю відкривається захоплююча панорама cтаровинного міста Львова, яке включене до списку Світової Спадщини ЮНЕСКО. Готель «Дністер» є одним з «Прем’єр Готелів», української колекції розкішних готелів. Справедливо вважається, що «Дністер» - найгостинніший готель у Львові.
Готель «Дністер» було збудовано у 1983 році на мальовничому пагорбі біля старовинного парку. Тут наприкінці XIX ст. знаходились павільйони, у яких художники малювали фрагменти до відомого полотна «Рацлавицька панорама». Панорама згодом експонувалася в спеціальній ротонді у Стрийському парку і була однією з найголовніших атракцій довоєнного Львова.
У радянські часи готель був флагманом готельної індустрії міста і належав до системи “Інтурист». У вересні 1999 року «Дністер» отримав категорію «4 зірки».
Готель традиційно приймає учасників офіційних заходів найвищого рівня, що відбуваються у Львові. Серед відомих гостей готелю - перша леді США Гілларі Клінтон, президент Польщі Олександр Кваснєвський, президент України Леонід Кучма, президент Чехії Вацлав Гавел, президенти Австрії, Болгарії, Німеччини, Румунії, Словенії, Угорщини.
Гордістю «Дністра» є перебування у готелі під час візиту до Львова понтифіка Івана Павла II у червні 2001 року кардиналів Папської свити.
Також у готелі в різні часи зупинялися Шарль Азнавур, польський композитор К. Пендерецький, Олег Скрипка, Пауло Коельо, польська письменниця О. Токарчук, відомий фінський письменник Й. Баргум.
Особливою гордістю Дністер Прем'єр Готелю є міжнародна відзнака «Green Key». Цей сертифікат свідчить про відповідність міжнародним екологічним вимогам. Цей статус присвоюється тим готельним закладам, які в своїй роботі дотримуються міжнародних стандартів щодо захисту навколишнього середовища. Зокрема, Дністер Прем'єр Готель використовує технологію із розділення відходів, енергозберігальні технології, систему з оптимізації витрат води.
Нагороди, одержані готелем:
2013 - Один із 20 кращих готелів України, рейтинг міжнародного сайту TripAdvisor;
2012 - Міжнародний знак еко-сертифікації «Зелений ключ»;
2011, 2012 – Сертифікат якості від сайту TripAdvisor;
2012 – Подяка за бездоганне кейтеринг – обслуговування на стадіоні «Арена Львів» під час Євро 2012;
2012 – Один із 100 кращих готелів України за Версією Ради з питань туризму і курортів та Асоціації готелів і готельних об'єднань міст України;
2011 – «Обличчя міста 2011», Львівська Торгово-промислова палата;
2007-2008 рр. - кращий готель України за версією асоціації «Укрготель»;
2000 р. - Міжнародна Нагорода за Кращу Торгову Марку (Мадрид, Іспанія); 
1998 р. - Сертифікат Пошани Дослідного Центру Європейського Ринку в Брюсселі, Бельгія; 
1996-1997 рр. - Міжнародні Нагороди за успіхи в туристичній, готельній та харчовій індустрії. 
 
Дністер Прем'єр готель пропонує гостям наступні послуги:
сучасний бізнес-центр
конференц-зали
ресторани та бари   
послуги пральні та хімчистки
ранній сніданок у номері чи у барі
парковка з охороною - цілодобово
оренда транспорту
послуги конс'єржа
відділення банку - цілодобово
камера схову - цілодобово
сейф для зберігання цінних речей - цілодобово
пункт обміну валюти
банкомат
цілодобове обслуговування в номерах
Wi-Fi доступ до Інтернету по всій території готелю
сауна
салон краси «Авентін»
Бронювання авіа, залізничних квитків, білетів у театр або на концерт, столиків в ресторанах та будь-які інші послуги можна замовити, звернувшись до консьєржа за телефоном +38 (032) 297 43 05 або через ICQ 59412678.
Всі номери обладнано кондиціонерами, прямим міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, кабельним та цифровим телебаченням. У номерах категорії «Класік», « Прем'єр» і «Люкс» є мінібари, фени, тапочки та халати. У всіх категоріях номерів - безкоштовний доступ до Wi-Fi інтернету.
Місцезнаходження:
Адреса:
вул. Матейка, 6, м. Львів, 79000, Україна
Транспорт:
Відстань до аеропорту - 6 км, приблизно 20 хвилин на таксі. 
До автовокзалу №1 (вул. Стрийська 109) - 8 км, 30 хвилин на таксі. 
До центрального залізничного вокзалу – 3 км, приблизно 10 хвилин на таксі. До залізничного вокзалу також можна доїхати трамваєм №1 від зупинки «Політехнічний інститут», яка знаходиться в п’яти хвилинах ходьби від готелю. 
До площі Ринок - історичного центру міста, можна дістатися пішки за 10 хвилин.
GPS код:
N 49.501432
E 24.005971

Ми раді вітати Вас з перших кроків у Львові! Наш водій зустріне Вас на вокзалі чи в аеропорту та з комфортом привезе у готель.
До Ваших послуг трансфери 2 класів:
Представницький:
Обслуговують автомобілі Toyota Camry та Volkswagen Touareg місткістю по 3 особи;
трансфер аеропорт – готель, готель – аеропорт: 350 грн. в одну сторону;
обслуговування по Львову: 400 грн. за годину.
В автомобілі:
свіжі газети та журнали;
мінеральна вода;
сухі та вологі серветки. 
Класичний:
Обслуговують автомобілі:
Mercedes VITO місткістю 7 осіб;
Volkswagen Touran місткістю 3 особи.
Ви можете замовити:
трансфер аеропорт – готель та назад: 180 грн. в один бік;
трансфер залізничний вокзал – готель та назад: 100 грн. в один бік;
трансфер автовокзал - готель та назад: 200 грн.в один бік;
обслуговування по Львову: 200 грн. за годину та по Львівській області: 9 грн./км.
Щоб замовити трансфер скористуйтеся, будь ласка, формою, поданою нижче, або зверніться до консьєржа:
+38 (032) 297 43 05
Начало формы
Звернення ПанПані Ім’я * Індекс
Прізвище * Мобільний телефон  
Вулиця Телефон / Факс  
Місто E-mail *
Країна Звідки трансфер
Виберіть…
                             



                             
                             
Куди трансфер
Виберіть…
                             





* обов’язкові для заповнення поля


Балагура Андрій Володимирович
Генеральний директорТел.: +38 032 297 43 21
Факс: +38 032 297 05 07
e-mail: [email protected]
Олександра Гагаріна
Заступник генерального директораТел.: +38 032 297 43 04
Факс: +38 032 297 10 21
e-mail: sp[email protected]
Олексій Абрамкін
Начальник служби організації обслуговування гостейТел.: +38 032 297 43 90
Факс: +38 032 297 10 17
e-mail: [email protected]
Наталія Сорочинська
Начальник відділу прийому та розміщенняТел.: +38 032 297 43 90
Факс: +38 032 297 10 17
e-mail: [email protected]
Софія Байса
Фахівець з маркетингуТел.: +38 032 297 43 36
Факс: +38 032 297 10 21
e-mail: [email protected]
Олена Голуб
Фахівець з конференц-сервісуТел.: +38 032 297 43 23
Факс: +38 032 297 10 21
e-mail: [email protected]
Ольга Задерей
Начальник служби ресторанного сервісуТел.: +38 032 297 43 55
Факс: +38 032 297 10 17
e-mail: [email protected]
Зорян Сабадаш
Адміністратор ресторануТел.: +38 032 297 43 63
Факс: +38 032 297 43 71
e-mail: [email protected]
Наталія Пахомова
Керівник відділу готельного господарстваТел.: +38 032 297 43 19
Факс: +38 032 297 43 24
e-mail: [email protected]
Христина Русін
Керівник відділу управління персоналомТел.: +38 032 297 43 37
Факс: +38 032 297 05 07
e-mail: [email protected]
Ігор Зубко
Начальник служби матеріально-технічного забезпечення та транспортуТел.: +38 032 297 43 83
Факс: +38 032 297 43 83
e-mail: [email protected]
Тетяна Дєдик
Головний бухгалтерТел.: +38 032 297 43 08
Факс: +38 032 297 43 24
e-mail: [email protected] Аналіз фінансово-економічних показників виробничо-господарської та зовнішньоекономічної діяльності
Аналіз основних аналітичних показників ми можемо розрахувати з допомогою фінансових показників. Показники розраховуються на підставі «Бухгалтерського балансу» (форма № 1) і «Звіту про прибутки і збитки» (форма № 2) (Додатки А, Б ).
Таблиця 2.2
Основні аналітичні показники фінансового стану підприємства
№ п/п Показник Умовне позначення Формула для розрахунку Джерела інформації (форми фінансової звітності) Економічний зміст Показники 2012 Показники 2013 Напрямок позитивних змін
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1. Показники майнового стану
1.1 Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах Чо.в.ф.
Оборотні виробничі фонди
Оборотні активи Ф. № 1,
р. 100+ р. 120 + р. 270
Ф. № 1, р. 260 + р. 270 Частка обігових коштів у виробничій сфері 1098/87037=0,013 1107/79081=0,013 Частка оборотних коштів у виробничій сфері за цей період залишилася не змінною, що свідчить про її стабільність.
1.2 Частка
Основ-них засобів в активах Чоз Залишкова вартість основних засобів
Активи Ф. № 1, р. 030
Ф.№ 1, р. 280 Частка коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу 99394/246712=0,4 103246/235486=0,4 Частка основних засобів в активах за цей період залишилася не змінною, що свідчить про її стабільність.
.
1.3
Коефі-цієнт зносу основ-них засобів Кзн Знос основних засобів
Первісна вар-тість основних засобів Ф. № 1, р. 032
Ф.№ 1, р. 031 Рівень фізичного і морального зносу основних фондів 40757/140151=0,29 41658/140151=0,28 Спостерігається зменшення показника. Це показує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості
1.4 Коефі-цієнт онов-лення основ-них засобів Коy
Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів
Первісна вар-тість основ-них засобів Ф. № 1 (збільшення по р. 031)
Ф. № 1,р. 031 Рівень фізичного і морального оновлення основних фондів 4753/40757=0,11 25660/140151=0,18 Збільшення рівня фіз. та морального оновлення ОФ за умов виключення інфляційного фактора(+)
1.5
Частка довго-строко-вих фі-нансо-вих інвес-тицій в активах Чд.ф.
Довгострокові фінансові інвестиції
Активи
Ф. № 1, р. 040 + р. 045
Ф.№ 1, р. 280
Частка фінан-сових (порт-фельних) інвес-тицій у валюті балансу; змен-шення диверси-фікаційного ризику Неможливо розрахувати так як відсутнє значення показника Ф.№ 1, р. 280
Неможливо розрахувати так як відсутнє значення показника Ф.№ 1, р. 280
1.6 Частка оборотних виробничих активів Чо.в.а. Оборотні виробничі фонди
Активи Ф. № 1, р. 100 + р. 120+ р. 270
Ф. № 1,р. 280 Частка мобільних виробничих фондів у валюті балансу 1098/246712=0,004 1107/235486=0,004 Частка оборотних виробничих активів за цей період залишилася не змінною, що свідчить про її стабільність.
1.7 Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах Ч о.в.ф. Оборотні виробничі фонди
Оборотні активи Ф.№ 1, р. 100 +
р. 120+ р. 270
Ф. № 1, р. 260 + р. 270 Частка обігових коштів у виробничій сфері 1098/87037=0,12 1107/79081=0,13 Збільшення частки обігових коштів у виробн.сфері
(+)
1.8 Коефіці-єнт мобіль-ності активів Кмоб Мобільні активи
Немобільні активи Ф. № 1, р. 260 +
+ р. 270
Ф. № 1,р. 080 Скільки обігових коштів припадає на одиницю не-обігових; потенційна можливість перетворення активів у ліквідні кошти 87037/159675=0,54 79081/156405=0,5 Відбувається зменшення цього показника за період, що свідчить про негативну ситуацію на даному підприємстві.
Рекомендо-ваний рівень
Кмоб = 0,5
(-)
2. Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів) 2.1 Оборот-ність ак-тивів (обороти), ресурсо-віддача, коефіцієнт транс-формації Кт
Чиста виручка від реалізації продукції (далі – ЧВ)
Активи Ф. № 2, р. 035
Ф. № 1, р. 280 Скільки отримано чистої виручки від реалізації продукції (далі – виручка) на одиницю коштів, інвестованих в активи 4874/246712=0,19 4426/235486=0,18 Зменьшення ЧВ на од. коштів інвестованих в активи (+)
2.2
Фондо-віддача
Фо.ф. ЧВ Ф. № 2, р. 035 Скільки виручки припадає на оди-ницю основних виробничих фондів 4874/99394=0,04 4426/103246=0,042 Збільшення фондовіддачи свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.
Основні виробничі фонди
Ф.№1, р. 030 2.3 Коефі-цієнт оборот-ності обігових коштів (обороти) Ко ЧВ
Обігові кошти Ф. № 2, р 035
Ф. № 1, р. 260 + Р. 270 Кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обі-гових коштів 4874/87037=0,05599 4426/79081=0,05596 Збільшення кількості оборотів обігових коштів за період (+) 2.4 Період одного обороту обігових коштів (днів) По 360/Ко Середній період від витрачення коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію 360/0,05599=6429,71 360/0,05596=6433,16 Збільшення показника в періоді є негативною тенденцією. 2.5 Коеф.оборотності запасів (обороти) Ко.з Собівартість реалізації
Середні запаси Ф. № 2, р. 040
Ф. № 1, р. 100 + р. 120+ р. 130 + р. 140 Кількість оборотів коштів, інвестованих у запаси 5019/1368=3,66 4147/1088=3,81 З розрахунків видно, збільшення показника , що е позитивною тенденцією.
2.6 Період одного оборогу запасів (днів) Пз 360/Ко.з Період, протягом якого запаси трансформуються в кошти 360/3,66=98,36 360/3,81=94,48 Спостерігається зменшення показника, це є позитивною тенденцією, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва.
2.7 Коефі-цієнт оборот-ності дебітор-ської за боргова-ності (обороти) Кд.з ЧВ
Середня дебіторська заборгованість Ф. № 2, р. 035
Ф. № 1, р. 050 +
+ р. 170 + р. 180 + + р. 190+ р. 200 + + р.21О У скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість 4874/2236=2,17 4426/1613=2,74 Спостерігається збільшення показника в періоді, що є позитивною тенденцією для підприємства.
2.8
Період погашення дебі–торської заборго-ваності (днів) Пд.з
36О/Кд.з
Середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення
360/2,17=165,89 360/2,74=131,38 Спостерігається зменшення, це є позитивною тенденцією для підприємства, адже цей показниц показує час очікування підприємством одержання грошей від дебіторів.
2.9 Коефі-цієнт оборот-ності продукції Ко.п ЧВ
Готова продукція Ф. № 2, р. 035
Ф. № 1,’р. 130 У скільки разів виручка перевищує середні запаси готової продукції Неможливо розрахувати за відсутністю ГП Неможливо розрахувати за відсутністю ГП -
2.10
Період погашення креди-торської заборго-ваності (днів) Пк.з Середня кредиторська заборгованість х 360
Собівартість реалізації Ф.№1, (р. 500 + р. 520 + р. 530 + р. 550 + р. 580)*360
Ф. № 2, р. 040 Середній період сплати підприємством короткостро-кової забор-гованості 20176/5019=4,01 10746/4147=2,59 Зменшення є позитивною тенденцією для підприємства, а саме чим за менше днів розрахується підприємство, тим краще.
2.11 Період операцій-ного циклу (днів) По.ц Сума періодів запасу і дебіторської заборгованості
По.ц = Пз + Пд.з Тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти 98,36+165,89=264,25 94,48+131,38=225,86 Зменшення тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти (+)
2.12
Період фінан-сового циклу (днів) Пф.ц Пф.ц = По.ц – Пк.з Період обороту коштів 264,25-4,01=260,24 225,86-2,59=223,27 Зменшення є позитивним для підприємства. Підприємство завжди зацікавлене в скороченні тривалості операційного й фінансового циклів.
2.13
Коефі-цієнт оборот-ності власного капіталу (оборо-тність) Кв.к
ЧВ
Власний капітал Ф. № 2, р. 035
Ф. № 1, р. 380 + р. 430 + р. 630 Скільки чистої виручки від реалізації про-дукції припадає на одиницю власного капіталу 4874/102328=0,048 4426/98261=0,045 Характерне зменшення показника в періоді, є негативною тенденцією для підприємства.
3. Показники рентабельності
3.1
Рента-бельність активів за прибутком від звичайної діяльності Rзв
Прибуток від звичайної діяльності
Активи
Ф. №2, р. 190
Ф № 1, р. 280
Скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи Неможливо розрахувати за відсутністю прибутку(р. 190) Неможливо розрахувати за відсутністю прибутку(р. 190) 3.2 Рента-бельність капіталу (активів) за чистим прибутком RА
Чистий прибуток
Активи Ф. № 2, р. 220
Ф.№ 1, р. 280 Скільки при-падає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів Неможливість розрахунку через відсутність ЧП Неможливість розрахунку через відсутність ЧП 3.3 Рента-бельність власного капіталу Rв.к Чистий прибуток

Власний капітал Ф. № 2. р. 220
Ф. № 1,р. 380 Скільки при-падає чистого прибутку на одиницю влас-ного капіталу Неможливість розрахунку через відсутність ЧП Неможливість розрахунку через відсутність ЧП 3.4
Рента-бельність вироб-ничих фондів Rв.ф
Чистий прибуток
Виробничі фонди Ф. № 2, р. 220
Ф. № 1, р. 030 + 100+ р. 120 Скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів Неможливість розрахунку через відсутність ЧП Неможливість розрахунку через відсутність ЧП 3.5
Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації RQ
Прибуток від реалізації
Виручка Ф. № 2, р. 050 – р. 070 – р. 080
Ф.№2, р. 035 Скільки при-падає прибутку від реалізації на одиницю виручки
-604/4874=-0,12 Неможливість розрахунку через відсутність прибутку -304/4426=-0,06 Неможливість розрахунку через відсутність прибутку 3.6
Рента-бельність реалізо-ваної продукції за при-бутком від операцій-ної діяль-ності RoпQ
Прибуток від операційної діяльності
Виручка Ф. №2, р. 100
Ф. № 2, р. 035
Скільки при-падає прибутку від операційної діяльності на одиницю ви-ручки
Неможливість розрахунку через відсутність ЧД Неможливість розрахунку через відсутність ЧД 3.7
Рента-бельність реалізо-ваної продукції за чистим прибутком RЧQ
Чистий прибуток
Виручка Ф. № 2, р. 220
Ф. № 2, р. 035 Скільки при-падає чистого прибутку на одиницю ви-ручки
Неможливість розрахунку через відсутність ЧД Неможливість розрахунку через відсутність ЧД 3.8 Коефі-цієнт реінвес-тування Кр Реінвестований прибуток
Чистий прибуток Ф. № 1, збільшення по (р. 340 + р. 350)
Ф. № 2, р. 220 Скільки чистого прибутку капіталізовано; скільки чистого прибутку спрямовано на збільшення власного капіталу Неможливість розрахунку через відсутність чистого прибутку Неможливість розрахунку через відсутність чистого прибутку 3.9
Коеф-іцієнт стійкості еконо-мічного зростання Кс.е.з
Реінвестований прибуток
Власний капітал
Ф. № 1, збільшення по (р. 340 +р. 350)
Ф. № 1, р. 380
Темп збільшення власного капіталу за рахунок чистого прибутку
68662/102328=0,67 72729/98261=0,74 Ріст темпу збільшення власного капіталу за рахунок чистого прибутку (+)
Спостерігається збільшення, що є позитивною тенденцією для підприємства.
3.10
Період окупності капіталу
Пк
Активи
Чистий прибуток Ф, № 1, р. 280
Ф. № 2, р. 220 За який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком Неможливість розрахунку через відсутність ЧД Неможливість розрахунку через відсутність ЧД Відсутність повної окупності через відсутність прибутку
3.11
Період окупності власного капіталу
Пв.к
Власний капітал
Чистий прибуток
Ф. № 1, р. 380
Ф. № 2, р. 220
За який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком Неможливість розрахунку через відсутність ЧД Неможливість розрахунку через відсутність ЧД 4. Показники фінансової стійкості
4.1 Власні обігові кошти (виробничий функціонуючий капітал ВОК (Власний капітал + довгострокові зобов’язання – оборотні активи)
або
(оборотні активи – коротко-строкові зобов’язання) Ф. № 1, р. 380 +
+ р. 430 + р. 480 –
- р. 080
або
Ф. № 1, р. 260 +
+ р. 270 – р. 620 –
- р. 630 Оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Не можливо розрахувати через недостатність власного капіталу і довгострокових забов’язань Не можливо розрахувати через недостатність власного капіталу і довгострокових забов’язань4.2
Коефі-цієнт забезпе-чення обороних активів власними коштами
Кз.в.к
Власні обігові кошти
Оборотні активи
Ф. № 1, р. 380 + р. 430 – р. 080
Ф. № 1, р. 260 + р. 270
Абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти
-57347/86961=-0,65 -58144/78831=-0,73 Його оптимальне значення ≥0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власних оборотних активів підприємства вкладена в оборотний капітал. В даному випадку видно, що рівень залучення власних оборотних активів на підприємстві низький.
4.3 Маневреність робочого капіталу Мр.к
Запаси
Робочий капітал Ф. № 1,р. 100 +
+ р. 120+ р. 130 +
+ р. 140
Ф. № 1, р. 260 +
+ р. 270 – р. 620 –р. 630 Частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами 1368/108073=0,012 1088/22119=0,049 Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Нормальним значення цього показника в динамиці-незначне збільшення.
4.4
Маневреність власних обігових коштів Мв.о.к
Кошти
Власні обігові кошти
Ф. № 1, .р. 230 +р. 240
Ф. № 1, р. 380 +
+ р. 430-р. 080
Частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру 646/-57347=-0,011 480/-58144=-0,008 Зменшення частки абс.ліквідних активів у власних обігових коштах; обмеження свободи фінансового маневру.(-)
4.5 Коефі-цієнт забезпе-чення власними обіговими коштами запасів Кзап Власні обігові кошти
Запаси Ф. № 1, р. 380 +р. 430-р. 080
Ф.№ 1, р. 100+ р. 120 + р.130+р. 140 Наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування -57347/86961=-0,65 -58144/78831=-0,73 Його оптимальне значення ≥0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власних оборотних активів підприємства вкладена в оборотний капітал. В даному випадку видно, що рівень залучення власних оборотних активів на підприємстві низький.
4.6
Коефі-цієнт покриття запасів
Кп.з
«Нормальні» джерела покриття запасів
Запаси
Ф. № 1,р. 380 +
+ р. 430 + р. 480 –
р. 080 + р. 500 +
+ р.520 + р.530 +
+ р.540
Ф.№ 1, р. 100+ р. 120 + р. 130+ р. 140
Скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довго- та короткострокових зобов’язань 225600-180037/1368=33,3 222198-168928/1088=48,9 Спостерігається збільшення показника у періоді, що є позитивним явищем для підприємства.
4.7 Коефі-цієнт фінансової незалежності (автоно-мії) Кавт
Власний капітал
Пасиви Ф. № 1 ,р. 380 +
+ р.430 + р. 630
Ф. № 1, р.64О Характериз. Можлив.П.виконати зовн. зобов’язання за рахунок власних активів; незалежність від позик. джерел 225600/246712=0,91 222198/235486=0,94 Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку в фінансовій стійкості. Він має досить просту інтерпритацію: показує скільки одиниць залучених засобів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Як видно з розрахунків даний показник знаходиться в допустимих параметрах, також спостерігається його збільшення, що є позитивним в динаміці.
4.8 Коефі-цієнт фінансової залеж-ності Кф.з Пасиви
Власний капітал Ф.№ .1, р. 640
Ф. № 1, р. 380 +
+ р. 430 + р. 630 Скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу 246712/102328=2,41 235486/98261=2,39 З розрахунків видно,що показник зменшується, що свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.
4.9
Коефіцієнт маневре-ності власного капіталу Км
Власні обігові кошти
Власний капітал Ф.№1, р.380 +
+ р.430 + р. 630 – р. 080
Ф. № 1,р. 380 +
+ р. 430 + р. 630 Частка власних обігових коштів у власному капіталі
104948/104948=1 Не можливо розрахувати не має власних коштів Має бути Км>0,1
4.10
Коефі-цієнт концен-трації позико-вого капіталу Кп..к
Позиковий капітал
Пасиви Ф.№ 1, р. 480 + р. 620
Ф. № 1, р. 640 Скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел Не можливо розрахувати не має показника Ф. № 1, р. 640 Не можливо розрахувати не має показника Ф. № 1, р. 640 Згідно з вимогами до показника Кавт критичне значення Кп.к ≤ 0,5,
4.11
Коефі-цієнт фінансової стабіль-ності (коефі-цієнт фінансу-вання) Кф.с
Власні кошти
Позикові кошти
Ф. № 1, р. 380+ р. 430 +р. 630
Ф.№ 1, р. 480 + р. 620 Забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства 104948/159935=0,65 Не можливо розрахувати не має власних коштів Нормативне значення
Кф.с > 1 – незабезпеченість заборгованості.
4.12
Показник фінансо-вого лівериджу
Фл
Довгострокові зобов’язання
Власні кошти
Ф. № 1, .р. 480
Ф.№ 1, р. 380 +
+ р.430 + р. 630
Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Зменшення Фл
свідчить про підвищення фінансового ризику Не можливо розрахувати так як відсутній показник Ф. № 1, .р. 480
Не можливо розрахувати так як відсутній показник Ф. № 1, .р. 480
Має бути
Фл ≤ 0,25,підвищення фін. ризиків.(-)
4.13
Коефі-цієнт фінансової стійкості Кф.с
Власний
капітал
+довгострокові зобов’язання
Пасиви Ф. № 1, р. 380 +
+ р. 430+ р. 480 + р. 630
Ф. № 1, р. 640
Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі 225500/246712= 0,91 245173/235486=1,04 Збільшення та відповідає нормі.Мас бути Кф.с = 0,85-0,90 (-)
5. Показники ліквідності (платоспроможності)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
5.1
Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) Кл.п
Поточні активи
Поточні пасиви
Ф. № 1,р. 260
Ф. № 1, р. 620
Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року 86961/21112=4,11 78831/13288=5,93 видно, що даний показник на підприємстві високий (більше 1), що свідчить про його високу ліквідність.
5.2
Коефі-цієнт ліквід-ності швидкої
Кл.ш
Поточні активи –
Запаси
Поточні пасиви
Ф. № 1, р. 260 –
-(р. 100+ р. 110 + р. 120 + р. 130+р. 140)
Ф. № 1, р. 620 Скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів 85593/21112=4,05 77743/13288=5,85 Згідно з міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності не повинен опускатися нижче 1. Отже підприємство «Дністер» являється високоліквідним.
5.3
Коефі-цієнт лік- відності абсолют-ної
Кл.а
Кошти
Поточні пасиви Ф.№ 1, .р. 230 +р. 240
Ф. № 1, р. 620 Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість 646/21112=0,03 480/13288=0,036 ми бачимо, що даний показник підприємстві знаходиться в межах норми, що означає нормальну можливість підприємства сплачувати борги.
Кл.а = 0,2-0,35
5.4
Спів від-ношення коротко-строкової дебіт. та кредит. заборго-ваності КД/К
Дебіторська заборгованість
Кредиторська заборгованість
Ф. № 1, р. 160 + р. 170 + р. 180+ р. 190 + р. 200 + р. 210
Ф. № 1, р. 520 +р. 530 +р. 540
Здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року
2456/20362=0,12 2067/12523=0,16 Рекомендоване значення КД/К = 1,0 видно, що коефіцієнт не є задовільним, як на початок, так і на кінець року
6. Позиція підприємства на ринку цінних паперів
6.1 Дохід на акцію Дак Ф. № 2, р. 320 Скільки чистого прибутку припадає на одну просту акцію Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Доходи на 1 акцію відсутні(повинно бути збільшеня)
6.2 Дивіденд на акцію Да Ф. № 2, р. 340 Сума оголошених дивідендів, що припадає на одну акцію Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Відсутність дивідендів (Повинно бути збільшення за умов достатнього реінвестування прибутку)
6.3 Дивіден-дний вихід Дв
Показник 6.2
Показник 6.1 Ф.№ 2. р. 340
Ф. № 2, р. 320 Частка дивідендів до сплати у чистому прибутку Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Залежить від дивідендної політики підприємства
6.4 Коефі-цієнт котиру-вання акцій Кка Ринкова ціна акції
Номінальна ціна акції
Дані ринку цінних паперів
Дані структури статутного фонду (кількість акцій за номіналом) Відхилення ринкової ціни акції від номінальної облікової Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Повинно бути збільшення
6.5
Ціна акції
ЦА
Ринкова ціна акції
Дохід на акцію
Дані ринку цінних паперів
Ф. № 2, р. 320
Інвестиційна привабливість акції; умовний термін окупності поточної вартості акції Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Темпи підвищення ринкової ціни мають випереджати темпи збільшення дохідності
6.6 Дивіден-дна дохід-ність акції Дд Дивіденд на акцію
Ринкова ціна акції Ф. № 2. р. 340
Дані ринку цінних паперів
Поточна рентабельність інвестованого в акцію капіталу Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Повинно бути зЗбільшення за умов одночасного збільшення ринкової ціни акції
6.7 Зміни у добробуті акціонерів Дакц Дивідендний дохід
+
Потенційний дохід за рахунок збільшення власного капіталу і ринкової вартості акцій 100 х Ф. № 2, р. 340
+
Ф. № 1, р. 380
х
індекс ринкової ціни акції
Ф. № 1, р 300 Зміни у добробуті акціонерів, що складається:
а) з поточних дивідендів;
б) із різниці між ринковою і первісною вартістю акцій Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Неможливість розрахунку через відсутність даних у звітності Повинно бути збільшення
2.3 Аналіз собівартості продукції ( послуг) Туристичного – комплексу «Дністер»
Готель як суб’єкт підприємницької діяльності на сьогодні є платником великої кількості податків, зборів та обов’язкових платежів, у тому числі за результатами основної діяльності (надання місця для тимчасового проживання): податку на прибуток, податку на додану вартість, готельного збору, плати за землю, комунального податку, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням та похованням, збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, тощо.
Звичайно, одним з основних серед названих платежів є податок на прибуток підприємства, нарахування та сплата якого здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) [20].
В таблиці 2.1. представлена структура операційних витрат ГК «Дністер»
Таблиця 2.1
Структура операційних витрат готелю «Дністер»
Вид витрат Зміст витрат
Виробничі витрати номерного фонду - матеріальні витрати
- витрати на оплату праці
- витрати на соціальні заходи
- амортизація основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів виробничого призначення
- витрати на ресурсозабезпечення
- витрати на утримання та експлуатацію виробничого обладнання
- витрати на ремонт основних засобів
- витрати на підготовку до осінньо-зимового періоду
- витрати на проведення протипожежних заходів
- витрати на оплату послуг сторонніх організацій
- податки, збори та інші обов’язкові платежі, що входять до собівартості послуг
- інші виробничі витрати
Адміністративні витрати - витрати на утримання й експлуатацію основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загально-господарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)
- витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу готелю
- відрахування на соціальні заходи
- витрати на службові відрядження адміністративно-управлінського персоналу
- винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна, сертифікації)
- витрати на зв’язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телекс, факс тощо)
- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків
- витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби
- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби
- витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби
- податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків і зборів, що включаються до виробничої собівартості послуг)
- інші витрати загальногосподарського призначення
Витрати на збут - витрати на оплату праці персоналу, що забезпечує збут послуг (відділ маркетингу)
- відрахування на соціальні заходи у зв’язку з оплатою праці персоналу, що забезпечує збут послуг
- витрати на відрядження персоналу, що забезпечує збут послуг
- витрати на операційну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут послуг
- витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом послуг (страхування майна, поточний та капітальний ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо)
- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут послуг
- витрати на рекламу та проведення досліджень ринку збуту послуг (маркетинг)
- податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
- інші витрати, пов’язані зі збутом послуг
Інші операційні витрати - витрати на дослідження та розробки
- собівартість реалізованої іноземної валюти
- собівартість реалізованих виробничих запасів
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів
- втрати від операційної курсової різниці
- втрати від знецінення запасів
- нестачі і втрати від псування цінностей
- визнані штрафи, пеня, неустойки
- витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення
- інші витрати операційної діяльності
Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.
Номенклатура витрат підприємств готельно-ресторанної сфери є мінливою, але незважаючи на це, їх поділяють на 2 групи: умовно-постійні й змінні. До умовно-постійних відносять витрати, розмір яких при збільшенні обсягу виручки не змінюється, або змінюється незначною мірою. До них відносять: орендну плату, витрати на поточний ремонт, амортизацію основних засобів, витрати на утримання приміщень.
До змінних відносять такі витрати, які змінюються пропорційно до змін обсягу виручки. До них відносять: заробітну плату, транспортні витрати, знос спецодягу й малоцінних предметів, витрати на паливо, електроенергію, витрати на підготовку кадрів та ін.
Абсолютна сума витрат підприємств готельно-ресторанного бізнесу без урахування обсягу виручки є недостатньою величиною для здійснення аналізу витрат. Тому найчастіше використовується такий показник, як співвідношення рівня витрат виробництва до розміру виручки. Рівень витрат є важливим якісним показником діяльності підприємств, його зниження при одночасному підвищенні якості обслуговування свідчить про поліпшення роботи підприємства.
Аналіз витрат доцільно проводити по всій номенклатурі витрат у порівнянні з досягненнями попередніх років.
Таблиця 2.2
Динаміка основних показників господарської діяльності готельного комплексу „Дністер ”
Показник Од. вим. 2012р. 2013р. Відх. (+,-) темпи росту, %
Дохід від реалізації послуг тис. грн. 27951,0 32997,0 5046,0 18,1
Рівень завантаженості номерного фонду % 40,0 41,50 1,50 Чистий дохід тис. грн. 23048,0 27497,0 4449,0 19,3
Рівень чистого доходу % 75,0 76,0 1,0 101,33
Загальний обсяг витрат тис. грн. 3810,30 4105,30 295,0 12,30
Рівень витрат % 72,99 72,87 -0,12 Валовий прибуток тис. грн. 4451,0 4450,0 -1,0 -0,02
Чистий прибуток тис. грн. 2846,0 1941,0 -905,0 -31,8
Рентабельність надання послуг % 1,40 2,19 0,78 Зазначимо, що темпи росту загальних витрат менші від обсягів реалізації та чистого доходу. Завдяки цьому у звітному році спостерігається зменшення рівня поточних витрат до обсягів реалізації на 0,12. Зменшення рівня поточних витрат відбиває відносну економію витрат, сума якої може бути розрахована за формулою:
Економія витрат = дохід від реалізації послуг* рівень витрат/100
Економія витрат =32997,0*0,12/100=39,6 тис. грн.
Можна зробити висновок, що за рахунок зменшення рівня витрат підприємство заощадило 39,6 тис. грн.
Протягом 2012-2013 років готельний комплекс „Дністер” господарював відносно прибутково. Так, у 2013 р. валовий прибуток становив 4450,0 тис. грн., майже однаково з попереднім роком. Разом з тим спостерігається незначне збільшення загальної величини витрат готельного комплексу „Дністер” у 2013 р.- 4105,30 тис. грн., або на 9 % більше ніж у 2012 році. Чистий прибуток у поточному році зменшився на 68,25%, що відображає негативну динаміку. Проте у звітному році очікується збільшення рентабельності надання послуг на 0,78%.
Позитивним є збільшення чистого доходу (за відрахуванням податку на додану вартість та готельного збору) готельного комплексу на 19,3% до попереднього року. Зазначимо, що стабільне значення чистого доходу у готельному господарстві при збільшенні обсягів обслуговування та експлуатаційних доходів пов'язане з гнучкою ціновою політикою підприємства.
Проаналізуємо динаміку поточних витрат підприємства за 2012-2013роки (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Динаміка поточних операційних витрат готельного комплексу „Дністер”тис. грн.
Витрати 2012р. 2013р. Відх.(+-) темпи росту, %
матеріальні затрати 350,00 371,00 21,00 106,00
витрати на оплату праці 1085,00 1115,00 30,00 102,76
соціальні відрахування 338,00 342,00 4,00 101,18
амортизація 545,00 551,00 6,00 101,10
інші витрати 1492,30 1726,30 234,00 115,68
Всього, поточні витрати 3810,30 4105,30 295,00 107,74
Структура витрат, % 2007 р. 2008 р. відх. матеріальні затрати 9,04 9,19 -0,15 витрати на оплату праці 27,16 28,48 -1,32 соціальні відрахування 8,33 8,87 -0,54 амортизація 13,42 14,30 -0,88 інші витрати 39,16 42,05 2,89 Всього, поточні витрати 100,00 100,00 Спостерігається зростання поточних витрат у готельному комплексі „Дністер”. Так, у звітному році темпи росту поточних витрат становлять 107,74%. Як зазначалося вище, темпи росту поточних витрат поступаються темпам росту валового доходу готельного комплексу. В той же час по статтях витрат їх збільшення відбувається нерівномірно. Найбільш високі темпи росту спостерігаються по статтях витрати на оплату праці та інші витрати. По статтях матеріальні затрати, соціальні відрахування, амортизація темпи росту витрат є незначними. Можна зробити висновок про сталість витрат на матеріальні затрати соціальні відрахування та амортизацію, що повязане з стабільним кадровим складом підприємства та незначними змінами у складі основних фондів. В цілому можна зробити висновок, що склад та структура поточних витрат готельного комплексу „Дністер” не змінилися. Ефективність використання основних фондів готельного комплексу „Турист” є складовою системи якості (табл. 2.4.).
Таблиця 2.4
Динаміка показників ефективності використання основних фондів готельного комплексу „Дністер”
Показник Од. вим. 2012 р. 2013 р. Відх.(+,-) Темпи росту, %
Виручка від реалізації тис. грн. 27951,0 32997,0 5046,0 18,1
Чистий прибуток тис. грн. 2846,0 1941,0 -905,0 -31,8
Середньорічна вартість основних фондів тис. грн. 15305,95 15400,0 94,05 100,61
Чисельність працівників чол. 364 362 -2 99,45
Фондовіддача 0,36 0,37 0,01 102,8
Фондомісткість 2,77 2,73 -0,04 98,6
Фондоозброєність праці тис. грн. 42,0 42,5 0,5 101,2
Рентабельність основних фондів % 0,68 1,14 0,46 Інтегральний показник 0,49 0,65 0,16 132,7
витрата доход готельний
Як видно з даних таблиці, спостерігається покращення показників ефективності використання основних фондів готельного комплексу. Так, показник фондовіддачі, який відбиває суму реалізації послуг на 1 грн. вартості основних фондів, зріс на 0,01, або 2,8%. Значно зменшилася фондомісткість, що також є позитивним здобутком. В той же час, показники фондоозброєності праці лишаються стабільними. Це пов'язане із незначними змінами вартості основних фондів, чисельності працівників. За рахунок значного покращення прибутковості спостерігається суттєве збільшення рентабельності основних фондів, яка в той же час лишається невеликою за абсолютним значенням. За рахунок збільшення фондовіддачі та рентабельності основних фондів, у звітному році значно покращилося значення інтегрального показника ефективності основних фондів. Таким чином, можна зробити висновок про більш ефективне використання основних фондів готельного комплексу „Дністер”.
За прогнозом у поточному році фонд оплати праці має збільшитися на 30 тис. грн., або на 2,76%. Завдяки тому, що темпи росту витрат на оплату праці поступаються темпам росту доходу на підприємстві, спостерігається зменшення рівня фонду оплати праці, який відбиває частку заробітної плати у виручці від реалізації послуг.
За рахунок зменшення рівня фонду оплати праці готельний комплекс має отримати у поточному році відносну економію витрат на оплату праці.
Таким чином, спостерігається позитивна динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності готельного комплексу „Дністер”, що відбиває ефективність управління підприємством у напрямку дотримання вимог з якості.
РОЗДІЛ 3.
РОЗРОБЛЕНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
3.1. Основні шляхи зменшення витрат на одиницю продукції в Туристичному – комплексі «Дністер»
У період кризи необхідно продумано оцінити перелік витрат, максимально скоротивши ті з них, які не є першочерговими. Однак не можна заощаджувати на тих видатках, від яких прямо залежить одержання доходу: наприклад, недоцільно знижувати зарплату менеджерам, які мають безпосереднє відношення до збуту, а навпаки, збільшити її, прив’язавши рівень винагороди до економічних показників.
Отже, перед готельною структурою, що намагається подолати кризу, стоять два послідовні завдання:
усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище готельного підприємства;
усунути причини кризи - розробити стратегію розвитку і провести на її основі реструктуризацію готельного підприємства, щоб не допустити повторення кризових явищ в майбутньому. Сама реструктуризація - інструмент "нормального" управління, вона спирається на його принципи і майже не пов’язана з антикризовою специфікою. Інструментом антикризового менеджменту є стабілізаційна програма.
Ефективнішою є наступальна тактика стратегічними заходами. В цьому випадку крім ресурсозберігаючих заходів, застосовують активний маркетинг, завоювання нових ринків збуту, політику вищих цін, збільшення витрат на вдосконалення виробництва шляхом його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.
Відповідно до нової стратегії переглядаються виробничі програми, маркетингова концепція, що втілюється в новій програмі фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення.
Бізнес-план - основний зведений документом фінансового оздоровлення підприємства, в якому аналізуються процеси для зміни на фірмі, для подолання кризової ситуації в компанії.
Перше завдання, яке вирішує бізнес-план, необхідне керівництву і всьому персоналу підприємства, полягає в тому, щоб обґрунтувати правильність вибору мети, виробництва й реалізації продукції, шляхів виходу з кризової ситуації.
Друге завдання - переконати інвестора взяти участь у фінансуванні пропонованого проекту виходу з кризи. Саме для зовнішнього інвестора, а ним може бути комерційний банк, держава, будь-яка юридична чи фізична особа, і складається бізнес-план, якщо підприємство перебуває в стані неспроможності.
Таким чином, основне призначення бізнес-плану полягає в:
обґрунтуванні стратегії виведення підприємства з кризової ситуації;
визначення ринкових перспектив підприємства (обсягів продажів, завоювання певних сегментів ринків і категорій споживачів, очікуваних фінансових результатів);
визначенні джерел і обсягів фінансування намічених заходів, а також часу і порядку розрахунків з інвесторами.
Якщо немає можливості продовжувати виробництво, бізнес-план допоможе знайти нового власника, який візьме на себе ризик виведення підприємства з кризи [11].
Для того, щоб підприємство не зазнало краху, потрібно завжди мати свою стратегію. Стратегія досягається шляхом реалізації цілей і підцілей. У процесі постановки цілей для всіх рівнів управління необхідно врахувати, що вони повинні бути чітко сформульованими, вимірюваними, визначеними за часом та знаходитися у межах досягнення. Для ГК "Турист" стратегія може бути досягнута за допомогою наступних цілей:
закріпити та розширити існуючі позиції на ринку;
залучити нових посередників;
посилити стимулювання продажів за допомогою рекламної кампанії;
збільшити прибуток на 7% за допомогою новітніх технологій;
зменшити витрати на 9%;
удосконалити систему контролю якості.
Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості і зростання прибутку. Всі матеріальні витрати на виробництві складаються з прямих матеріальних витрат і матеріальних витрат в комплексних статтях витрат, тобто в загальновиробничих і загальногосподарських витратах.
Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів є одним з істотних чинників підвищення прибутковості готельного підприємства. Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставити витрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі. Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати. До таких технологій відносяться:
) система освітлення на фотоелементах (реагують на рух) - якщо встановити таку систему в коридорах на поверхах, де розташовуються номери можна добитися значної економії електроенергії, оскільки коридори повинні в обов'язковому порядку бути освітлені цілодобово незалежно від того, чи проживає хтось в номерах на даному поверсі, або він порожній.
) крани у ванних кімнатах на фотоелементах - діє за тим же принципом.
) система автоматичного відключення світла в номерах - світло гасне протягом 1 хвилини після того, як гість виходить з номера. Також в цілях економії інших видів ресурсів доцільно замінювати деякі з них, використання яких є витратним і нераціональним, на новий вигляд матеріальних ресурсів. Можна з упевненістю сказати, що процес пошуку нових можливостей і шляхів економії матеріалів це в деякій мірі процес творчий, такий, що вимагає від керівництва готелю не тільки хорошого знання про нові технології і матеріали, які є на ринку, але також іноді і неординарних рішень, ведучих до успіху.
Важливим моментом в розрахунку запасів є знання витрат, пов'язаних з ними. Найбільш істотними з них є:
. Вартість оформлення замовлення. Тут, як і у будь-якому випадку, виникають як постійні, так і змінні витрати. Постійні витрати - це заробітна плата працівників відділу постачання, вкладення в устаткування, накладні витрати, розраховані на певний об'єм сировини. Змінні витрати залежать від способу оформлення замовлення, вартості пересилки документів, збільшення числа замовлень і інших чинників.
. Витрати на поточні запаси. Відомо, що кожне підприємство з метою безперебійного функціонування повинне підтримувати мінімальні запаси. І в цьому випадку запаси стають до певної міри формою капіталовкладень. В даному випадку капітал зв'язаний в матеріалах, сировині і товарах. І, природно, якби він був вільний, то він знайшов би своє застосування: навіть помістивши його в банк, можна було б отримувати відсоток. Іншими словами, з погляду економічної науки, створення навіть мінімальних запасів викликає витрати у формі невикористаних можливостей. Поточні витрати на запаси повинні також включати складські витрати. Вони виникають із збільшенням запасів в порівнянні з нормованим об'ємом, оскільки в цьому випадку потрібне розширення складів і т.п. У поточні витрати також слід включити витрати на страхування, псування товарів, розкрадання і т.д.
Найважливішою умовою для вдосконалення управління матеріальними ресурсами є зниження їх витрат на одиницю продукції, зниження матеріаломісткості. У зв'язку з цим необхідно знижувати норми витрачання матеріалів. До матеріальних ресурсів, норми витрат на яких встановлюються в натуральних вимірниках, відносяться сировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, напівфабрикати власного виробництва, пристосування цільового призначення і окремі види матеріалів допоміжного технологічного призначення. По решті матеріальних ресурсів (запасні частини, матеріали для догляду за технологічним устаткуванням і поточного ремонту будівель і споруд) витрати нормуються по укрупнених нормативах з урахуванням вигляду і об'єму робіт, вони є складовою частиною кошторисних ставок витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, включаючи витрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів. Під нормою витрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально допустимі величини, при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (вироби) певного вигляду і встановленої якості в умовах налагодженого виробництва. Нормування матеріальних ресурсів включає розробку, твердження, впровадження і використання встановлених норм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.
У системі матеріальних норм виділяють чотири основні групи норм:
норми витрати в основному виробництві;
норми витрати на допоміжні та інші потреби;
норми витрати паливно-енергетичних ресурсів;
норми витрати на ремонт і експлуатацію основних засобів.
Найпоширенішим і найефективнішим способом зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг) є їх планування. Мета планування витрат - визначення можливості найефективнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виготовити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та розширити можливості самофінансування. Зменшення витрат на одиницю продукції є матеріальною підставою для зниження ціни, а, значить - прискорення оборотності оборотних засобів.
Плануючи витрати на виробництво та реалізацію послуг, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;зменшення витрат живої праці на одиницю продукції на основі використання досягнень НТП, підвищення продуктивності праці;скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм збуту;зменшення витрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;економія в адміністративно-управлінській сфері на базі раціональної організації апарату управління підприємством;зменшення відсотків по залучених коштах та ін.
3.2 Оцінка ефективності ЗЕД
Аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності має важливе значення для оцінки поточного економічного стану підприємства, перспектив його розвитку і попередження фінансових втрат. Він є невід'ємною та визначальною часиною загального аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Крім зміни курсу гривні, на цей показник виливають такі основні чинники:
а)експортна ціна брутто (контрактна ціна);
б)рівень накладних витрат у закордонній валюті (виручка нетто дорівнює виручці брутто - накладні витрати у закордонній валюті);
в)виробнича собівартість одиниці товару в грошових одиницях;
г)рівень накладних витрат у грошових одиницях.
Наведемо приклад розрахунку впливу чинників у табл.3.1.
Таблиця 3.1
Вихідні дані для розрахунку та аналізу ефективності експорту (імпорту) послуг(Додаток В)
№ варіанта
(13) Кількіс-ть од. Ціна-брутто, доларів за од. Курс гривні до долара Виробн. собівартість од., грн.. Накладні витрати в % до виручки-брутто Накладні витрати в % до виробн. собівартості
Попередній рік 4300 165 7 125 14 17
Звітний рік 4400 130 8 85 19 19
Розрахунок показників:
Ціна-брутто, інвалютні гривні за одиницю:
Ціна-брутто, долл. за одиницю * Курс гривні до долл.
Ціна-брутто, інв. грн. за од.(0) = 165* 7 = 1155 інв.грн/ од.
Ціна-брутто, інв. грн. за од.(зв) = 130* 8 = 1040 інв.грн /од.
Виручка-брутто, інвалютні гривні:
Виручка-брутто, інвалютні гривні(0)=4300*1155=4966500інв.грн Виручка-брутто, інвалютні гривні(зв)=4400*1040 =4576000інв.грн.
3) Накладні витрати до виручки-брутто, інвалютні гривні:
Виручка-брутто, інвалютні гривні* Накладні витрати в % до виручки-брутто
Накл. витр. до виручки-брутто, інв. грн. (0)= 4966500*0,14= 695310 грн.
Накл. витр. до виручки-брутто, інв. грн. (зв)= 4576000* 0,19= 869440 грн.
Разом виручка-нетто, інвалютні гривні:
Виручка нетто = виручка брутто – накладні витрати
Виручка нетто (0) = 4966500- 695310=4271190грн.
Виручка нетто (зв)= 4576000- 869440 =3706560 грн.
У валюті: Виручка нетто (0)= 4271190/7 =610170$
Виручка нетто (зв)= 3706560 /8=463320$
Виробнича собівартість, гривні:
Виробнича собівартість одиниці, гривень * Кількість одиниць
Виробнича собівартість, грн.(0) = 125* 4300=537500 грн.
Виробнича собівартість, гривні (зв) =85* 4400=374000 грн.
Накладні витрати до виробничої собівартості, гривні:
Виробнича собівартість * Накладні витрати в % до виробничої собівартості
Накладні витрати до виробничої собівартості (0)= 537500 *0,17=91375 грн.
Накладні витрати до виробничої собівартості (зв)= 374000 *,19=71060 грн.
Разом повна собівартість, гривні:
Разом повна собівартість, грн. = Виробн. собівартість+ накладні витрати в % до виробничої собівартості Разом повна собівартість (0)= 537500 +91375=628875 грн.Разом повна собівартість(зв)= 374000+ 71060 =445060 грн.
Ефективність, %:
Показник ефективності експорту (імпорту) визначають як відношення виручки – нетто у валюті, помноженої на 100, до собівартості реалізації товару в гривнях.
Ефективність (0)= (4271190)*100/628875=679,179
Ефективність(зв)= (37065600)*100/445060 =8328,225
Крім зміни курсу гривні, на показник ефективності виливають такі основні чинники:
а) експортна ціна брутто (контрактна ціна);
б) рівень накладних витрат в іноземній валюті (виручка нетто дорівнює виручці брутто – накладні витрати в іноз.вал.);
в) виробнича собівартість одиниці товару в грошових одиницях;
г) рівень накладних витрат у грошових одиницях.
Таблиця 3.2.2
Вплив чинників на еффективність експорту товару
Складові ефективності Попередній рік Звітний рік Відхилення (+;-)
Кількість товару, од. 4300 4400 +100
Ціна – брутто, дол. США за од. 165 130 -35
Курс гривні відносно дол. США 7 8 +1
Ціна – брутто, грн. у доларовому співвідношенні 1155 1040 -115
Виробнича собівартість одиниці, грн. 125 85 -40
Виручка брутто, грн. (у доларовому еквіваленті) 4966500 4576000 -390500
Накладні витрати, грн. (у доларовому еквіваленті) 695310 869440 +171130
У% до виручки брутто 14 19 +5
Усього виручка нетто 4271190 3706560 -564630
Виробнича собівартість, грн. 537500 374000 -163500
Накладні витрати, грн. 91375 71060 -842515
У% до виробничої собівартості 17 19 +2
Собівартість реалізації товару, грн. 628875 445060 -183815
Ефективність,% 679,179 8328,225 +7649,046
Показник ефективності – це показник валютної виручки на гривню витрат. Приріст виручки у валюті на кожні 1000 грн. витрат становив 7649,046валютних грошових одиниць. Цей приріст зумовлений змінами:
а) ціни брутто (контрактної);
б) курсу гривні відносно долара;
в) рівня накладних витрат у валюті, у відсотках;
г) виробничої собівартості однієї одиниці;
д) рівня накладних витрат у гривнях.
Вплив перерахованих чинників визначимо за допомогою прийому ланцюгових підстановок.
Перша підстановка (зміна кількості за незмінних інших чинників):
Виручка брутто = 4400 * 1155 = 5082000
Накладні витрати = 5082000* 0,17 = 863940
Виручка нетто = 5082000- 863940= 4218060
Ефективність = (5082000* 100) / 4218060 = 120,481
120,481– 679,179 = - 558,698
Висновок: Зі збільшенням кількості товару на 100 одиниць, ефективність знизилась на 558,698%.
Друга підстановка (зміна ціни брутто за незмінного курсу гривні):
Виручка брутто = 4400 * 1040 = 4576000
Накладні витрати = 4576000* 0,17 = 777920
Виручка нетто = 4576000– 777920=3798080
Ефективність = 4576000*100 / 4218060 = +108,485
108,485–( - 558,698)= + 667,183
Висновок: Збільшення ціни брутто за незмінного курсу гривні підвищило рівень ефективності на 667,183%. Валютна виручка становить 667,183вал. одиниць на кожних 100 грн. витрат.
Третя підстановка (зміна курсу гривні):
Виручка брутто = 4400 * ( 165 * 8) = 5808000
Накладні витрати = 5808000* 0,17 = 987360
Виручка нетто = 5808000– 987360= 4820640
Ефективність =4820640* 100 / 4218060 = +101,483
101,483– 667,183= -565,699
Зростання курсу гривні понизило рівень ефективності на 565,699% .
Висновок. Підприємство не одержало за рахунок зростання курсу долара США відносно гривні додатково 565,699 валютних надходжень на кожних 100 грн. витрат.
Четверта підстановка (зміна рівня накладних витрат у закордонній валюті):
Виручка брутто = 4400 * ( 165 * 8) = 5808000
Накладні витрати = 5808000* 0,19= 1103520
Виручка нетто = 5808000– 1103520= 4704480
Ефективність = 4704480* 100 / 4218060 =+ 111,531
111,531– (-565,699) = +677,230
Висновок. Зростання рівня накладних витрат у закордонній валюті повисило ефективність на 677,230% . Зростання рівня накладних витрат в іноземній валюті повисило обсяг валютної виручки на 677,230валютних грошових одиниць на кожних 100 грн. витрат.
П'ята підстановка (зміна виробничої собівартості од.):
Виручка нетто = 4704480
Виробнича собівартість од = 100 *4400 = 440000
Накладні витрати = 17 % = 74800
Повна собівартість = 4704480+ 74800= 4779280
Ефективність = 4704480* 100 / 4779280= +98,434
98,434– 677,230= -578,795
Висновок. Зменшення витрат на виробництво товарів на 842515 понизило ефективність на 578,795%. На кожних 100 грн. витрат одержали більший обсяг валютних надходжень.
Шоста підстановка (зміна останнього чинника – рівня накладних витрат у грошових одиницях).
Виробнича собівартість =4704480
Накладні витрати = 15 % = 83600
Повна собівартість = 4704480+ 83600= 4788080
Ефективність = 4704480* 100 / 4788080= +98,253
98,253- (-578,795) = +677,048
Висновок. Збільшення рівня накладних витрат на 2 % підвищило ефективність на +677,048%. На кожних 100 грн. витрат одержали більший обсяг валютних надходжень.
Після цього ефективність досягає рівня 8328,225-679,179 = 7649,046%. Рівень ефективності зріс на 7649,046%.
3.3 Резерви підвищення ефективності витрат Туристичному – комплексі «Дністер»
Управління якістю послуг - складний багатоаспектний процес, що вимагає системного підходу до вирішення багатьох питань, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру по відношенню до організаційних, економічних і соціальних напрямах діяльності готельних підприємств. Мова йде про цілу систему управління якістю як сукупності взаємопов'язаних методів і засобів в управлінні підприємством по забезпеченню систематичного контролю, оцінки та аналізу ситуацій, пов'язаних з формуванням та організацією виконання цілеспрямованих управлінських рішень щодо задоволення вимог до якості і зниження витрат на якість.
Забезпечення якісного обслуговування повґязане з витратами. Якість готельних послуг повинна забезпечувати клієнтам задоволення їх запитів та економію витрат.
Ці властивості формуються в процесі всієї обслуговуючої сфери діяльності готельного комплексу, на всіх її етапах і у всіх ланках. Разом з ними утворюється вартісна величина послуг, що характеризує ці властивості від планування розробки готельних послуг до їх надання.
Укрупнені витрати, повґязані з якістю готельних послуг, можна розділити на науково-технічні, управлінські та виробничі. Науково-технічні та управлінські готують, забезпечують і контролюють умови управління якістю обслуговування, тобто ніби зумовлюють наявність і величину виробничих витрат.
Якщо розробка нових готельних послуг здійснюється зовнішніми організаціями, то витрати, що забезпечують якість в даному готельному комплексі, включатимуть тільки витрати на впровадження.
У загальному випадку управлінські витрати, повґязані із забезпеченням якісного обслуговування, включають:
транспортні. Вони підрозділяються на організаційні, такі, що забезпечують безперебійну роботу транспорту, взаємозвґязок можливостей і необхідностей повноти його завантаження; технічні, тобто такі, що включають вартість транспортних засобів, обслуговування підґїзних шляхів і витрати на персонал транспортних підрозділів - його набір і оплату праці; скорочення цін на обладнання, наприклад, за рахунок скорочення транспортних витрат у зв'язку з вибором прилеглих постачальників сировини і матеріалів необхідної якості, забезпечить підприємству скорочення витрат на придбання основних фондів, а отже, скорочення витрат за статтями "Амортизація", "Податок на майно підприємства", "Інші витрати". Скорочення транспортних витрат за рахунок вибору прилеглих постачальників сировини і матеріалів необхідної якості призведе до скорочення середньодобового пробігу автомобіля, що спричинить скорочення витрат за статтею "Інші витрати". Економічний ефект від запропонованого заходу виразиться в отриманні додаткової чистого прибутку і скорочення терміну служби самоокупності проекту.
постачальницькі (закупівля запланованих по видах, кількості та якості напівфабрикатів і комплектуючих матеріалів). їх можна розділити на безпосередньо матеріальні -відповідність фактичних матеріальних ресурсів запланованим; технічні, - такі, що відносяться до закупівлі необхідного устаткування та інших видів основних фондів виробничого призначення і для цілей управління готельного комплексу; і витрати на персонал постачальницьких підрозділів, від діяльності та компетентності якого залежить надалі виконання програми надання послуг;
витрати на підрозділ, що контролює надання готельних послуг;
витрати, повґязані з роботою економічних служб, від діяльності яких залежить якість готельних послуг: плановий відділ (своєчасне складання планів), фінансовий (своєчасне забезпечення проекту фінансовими ресурсами), бухгалтерія (виписка рахунків) і т.п.;
витрати на діяльність інших служб апарату управління готельним комплексом, які в різному ступені звґязані та впливають на забезпечення якості обслуговування, особливо управління кадрами, у функції якого входить набір персоналу, підвищення його кваліфікації і перевірка відповідності необхідному рівню і умовам.
Виробничі витрати в свою чергу можна розділити на матеріальні, технічні та трудові. Причому всі вони прямо відносяться на вартість готельних послуг. І якщо величину управлінських витрат у витратах на якість можна визначити лише умовно, опосередковано, то розмір матеріальних піддається прямому рахунку. Значно простіше, ніж з управлінськими, розрахувати і розмір технічних виробничих витрат - через амортизаційні відрахування, і трудових - через заробітну плату (оплату нормо-годин).

З метою управління витратами, повґязаними із забезпеченням якісного обслуговування, треба розрізняти базові, які утворюються в процесі розробки, освоєння і управління створенням наданням якісної нової готельної послуги та існує надалі до моменту її виключення з процесу обслуговування; і додаткові, повґязані з її удосконаленням і відновленням загубленого (недоотриманого в порівнянні із запланованим) рівня якості обслуговування.
Основна частина базових витрат відображає вартісну величину чинників управління створенням якісного готельного обслуговування, а також загальногосподарські та загальновиробничі витрати, що відносяться на надання конкретних готельних послуг через кошторис витрат.
Додаткові витрати включають витрати на оцінку і витрати на запобігання.
До перших відносяться витрати, які несе готельний комплекс для того, щоб визначити, чи відповідають його послуги запланованим технічним, екологічним, ергономічним та іншим умовам. Звичайно їх неважко розрахувати. Частково вони включають витрати на контролюючий персонал, спеціальне устаткування і накладні витрати відділу технічного контролю (відділу якісного обслуговування). Іншу частину складають витрати на інформацію у сфері реалізації готельних послуг, на вивчення думки клієнтів про якість готельних послуг, а саме: розробку, організацію і проведення спеціальних вибіркових обстежень, включаючи інструментарій і витрати на оплату персоналу.
До других відносяться витрати на доопрацювання і удосконалення готельних послуг, що не відповідають стандартам, кращим світовим зразкам, вимогам постояльців, на перевірку, ремонт, удосконалення устаткування, оснащення, методи і технології обслуговування. У дану групу слід включити витрати на впровадження системи управління якістю, зокрема її технічне забезпечення, розробку стандартів, витрати на документацію, на персонал: його підбір, підготовку, оплату і т.д.
Існує ще одна група витрат, які при їх виникненні слід відносити або до базових, або до додаткових залежно від новизни готельних послуг. Це витрати на неякісне обслуговування(брак) і його виправлення, які складаються як з витрат на надання цих послуг, так і з витрат на їх виправлення, а може також включати оплату морального і (або) фізичного збитку, нанесеного клієнту неякісним обслуговуванням. В останньому випадку витрати, повґязані з якістю готельних послуг, а точніше її відсутністю, можуть опинитися вельми великі.
Витрати по їх видах у взаємозвґязку із створенням нових готельних послуг і їх удосконаленням. При цьому витрати останньої групи виникають як в сфері управління наданням якісних готельних послуг, так і за її межами - у сфері споживання. Це висуває додаткові вимоги до інформації про якість, яка може позитивно вплинути на мінімізацію витрат на запобігання неякісному обслуговуванню і його виправленню.
Одним з внутрішніх видів даних, що дозволяють визначити структуру витрат на готельні послуги і мають велику перевагу перед іншими завдяки обовґязковості складання, спадкоємності вхідних у неї показників, достовірності та наочності, є кошторис витрат на надання готельних послуг. Він зручний для пошуку напрямів їх зниження і мінімізації ціни готельних послуг. Крім того, можна використовувати дані про витрати на надання готельних послуг по їх видах, що збираються на рахунках бухгалтерського обліку.
Крім того, витрати на якість звичайно поділяються на наступні категорії:
витрати на запобігання можливості виникнення виправлення помилки в обслуговуванні гостей, тобто витрати, повґязані з якою-небудь діяльністю, яка знижує або повністю запобігає можливості появи виправлення помилки в обслуговуванні гостей або втрат (витрати на попереджувальні заходи або попереджувальні витрати);
витрати на контроль, тобто витрати на визначення і підтвердження досягнутого рівня якості обслуговування;
внутрішні витрати на виправлення помилки в обслуговуванні гостя - витрати, понесені усередині готельного комплексу, коли обумовлений рівень якості обслуговування не досягнутий, тобто до того, як послуги були надані (внутрішні втрати);
зовнішні витрати на виправлення помилки в обслуговуванні гостя - витрати, понесені поза готельним комплексом, коли обумовлений рівень якості обслуговування не досягнутий, тобто після того, як послуги були надані (зовнішні втрати);
сума всіх цих витрат дає загальні витрати на якість.
Категоризація цих елементів у основному умовна і незначні відмінності в деталях зустрічаються в різних готельних комплексах.
ВИСНОВКИ
Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, можна, сформулювати визначення поняття витрат підприємств готельного господарства як виражені витрати підприємств готельного господарства у грошовій формі різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів, послуг.
Номенклатура витрат підприємств готельно-ресторанної сфери є мінливою, але незважаючи на це, їх поділяють на 2 групи: умовно-постійні й змінні. До умовно-постійних відносять витрати, розмір яких при збільшенні обсягу виручки не змінюється, або змінюється незначною мірою. До них відносять: орендну плату, витрати на поточний ремонт, амортизацію основних засобів, витрати на утримання приміщень.
До змінних відносять такі витрати, які змінюються пропорційно до змін обсягу виручки. До них відносять: заробітну плату, транспортні витрати, знос спецодягу й малоцінних предметів, витрати на паливо, електроенергію, витрати на підготовку кадрів та ін.
Якщо проаналізувати витрати готельного комплексу «Турист», то велику частину витрат припадає на оплату праці, значну частину на амортизацію та адміністративні витрати.
Найпоширенішим і найефективнішим способом зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг) є їх планування. Мета планування витрат - визначення можливості найефективнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.
Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставити витрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі.
Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Знання України, 2002. - 352 с.
2.Агафонова Л.Г., Ковешніков В.С. Економіка туризму // Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму./ Збірник наукових праць. - К.: Київський університет туризму, економіки і права., Академія туризму України,2008. - с. 176 - 224.
.Александрова А.Ю. Міжнародний туризм: Підручник / А.Ю. Александрова. - М.: Аспект Прес, 2002.- 470 с.
4.Байлик С.І. Готельне господарство. Навчальний посібник. - К.: Віра-Р, 2001.
5.Балченко З.А. Практикум. Бухгалтерський облік на підприємствах сфери послуг. Частина І. "Туристичні фірми та готельне господарство". - К.: КУТЕП. 2002. -124с.
6.Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.. М. Туган-Барановського.- К.: Центр учбової літератури. 2007.- 280 с
.Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. - Мн.: Новое зание, 2003. - 409с.
.Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. - К.: Інститут туризму ФПУ, 1997.
9.Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу. - К.: ЦНЛ, 2004. -272 с.
10.Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 320с.
11.Нечаюк, Л. І. Готельно-ресторанний бізнес. Менеджмент: навч. посіб. / Л. І. Нечаюк, Н. О. Телеш. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 348 с.
12.Папирян Г.А. Менеджмент в індустрії гостинності. Економіка. - М., 2002.
13.Пуцентайло, П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: навч. посіб. / П.Р. Пуцентайло. - К.: Центр навч л-ри, 2007. - 344 с.
14.Роглєв, Х.Й. Основи готельного менеджменту: навч. посіб. / Х. Й. Роглєв. - К.: Кондор, 2005. - 408 с.
.Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму. Навч. Посібник. - К.:КНТЕУ, 2005, 179с.
16.Чудновський А.Д. Туризм в готельному господарстві. Підручник. - М., 2000.
17.Яковлев Г.А. Экономика гостиничного хазяйства / Учебное пособие. - М.: Изд-во РДЛ, 2005. - 224 с.
Матеріали вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org. – 2013.
Матеріали фінансово-економічної звітності/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.smida.gov.ua. – 2013.
Офіційний сайт авіакомпанії «Аеросвіт»/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.aerosvit.ua. – 2013.
Офіційний сайт Державної авіаційної адміністрації / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.avia.gov.ua. – 2013.
Офіційний сайт Міжнародної асоціації повітряного транспорту / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iata.org/ . – 2013.
Оцінка конкурентоздатності авіакомпаній на авіатранспортному ринку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/. – 2013.
Українські онлайн підручники [Електронний ресурс]. – Режим доступу: pidruchniki.ws/13590421/ekonomika/. – 2013.
Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua. – 2013.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Коди
Дата 01.01.2012
Підприємство Публiчне акцiонерне товариство "Туристично-готельний комплекс "Днiстер" за ЄДРПОУ 13828634
Територія Львівська - 79000 м.Львiв вул.Матейка, 6 за КОАТУУ 4610136600
Організаційно-правова форма господарювання за КОПФГ 91620
Орган державного управління за СПОДУ 06024
Вид економічної діяльності за КВЕД 55.10.0
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума  
Адреса: Львiвська обл. - р-н 79000 м.Львiв вул.Матейка, 6
Середня кількість працівників: 202

Баланс станом на 2012 рік
Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість 010 17 78
- первісна вартість 011 409 480
- накопичена амортизація 012 ( 392 ) ( 402 )
Незавершене будівництво 020 6812 5964
Основні засоби:
- залишкова вартість 030 11485 99394
- первісна вартість 031 25660 140151
- знос 032 ( 14175 ) ( 40757 )
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість 035 0 0
- первісна вартість 036 0 0
- накопичена амортизація 037 ( 0 ) ( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 0 0
- інші фінансові інвестиції 045 144244 53787
Довгострокова дебіторська заборгованість 050 0 0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості 055 0 0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості 056 0 0
Знос інвестиційної нерухомості 057 ( 0 ( 0 )
Відстрочені податкові активи 060 64 452
Гудвіл 065 0 0
Інші необоротні активи 070 0 0
Гудвіл при консолідації 075 0 0
Усього за розділом I 080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси 100 2564 1022
Поточні біологічні активи 110 0 0
Незавершене виробництво 120 0 0
Готова продукція 130 0 0
Товари 140 266 346
Векселі одержані 150 0 82413
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість 160 266 220
- первісна вартість 161 266 220
- резерв сумнівних боргів 162 ( 0 ) ( 0 )
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом 170 653 1408
- за виданими авансами 180 3909 666
- з нарахованих доходів 190 0 0
- із внутрішніх розрахунків 200 0 0
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 313 162
Поточні фінансові інвестиції 220 0 0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті 230 215 522
- у т.ч. в касі 231 12 44
- в іноземній валюті 240 50 124
Інші оборотні активи 250 57 78
Усього за розділом II 260
III. Витрати майбутніх періодів 270 97 76
IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 0 0
Баланс 280
Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Статутний капітал 300 100000 100000
Пайовий капітал 310 0 0
Додатковий вкладений капітал 320 0 0
Інший додатковий капітал 330 1665 69926
Резервний капітал 340 532 532
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -55427 -68130
Неоплачений капітал 360 ( 0 ) ( 0 )
Вилучений капітал 370 ( 0 ) ( 0 )
Накопичена курсова різниця 375 0 0
Усього за розділом I 380 46770 102328
Частка меншості 385 0 0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу 400 0 0
Інші забезпечення 410 0 0
Сума страхових резервів 415 0 0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 0 0
Цільове фінансування 420 0 0
З рядка 420 графа 4 Сума благодійної допомоги (421) 421 0
Усього за розділом II 430 0 0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків 440 120492 123272
Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 38 0
Відстрочені податкові зобов’язання 460 0 0
Інші довгострокові зобов’язання 470 0 0
Усього за розділом III 480 120530 123272
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 500 0 0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 0 0
Векселі видані 520 400 18025
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 318 1947
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів 540 317 390
- з бюджетом 550 35 47
- з позабюджетних платежів 560 0 0
- зі страхування 570 79 77
- з оплати праці 580 135 157
- з учасниками 590 71 1
- із внутрішніх розрахунків 600 0 0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605 0 0
Інші поточні зобов'язання 610 2357 468
Усього за розділом IV 620 3712 21112
V. Доходи майбутніх періодів 630 0 0
Баланс 640
Примітки д/н
Керівник Балагура А.В.
Головний бухгалтер Дєдик Т.О.

Звіт про фінансові результати за 2012 рік
I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 27354 25852
Податок на додану вартість 015 4551 4309
Акцизний збір 020 ( 0 ) ( 0 )
025 ( 50 ) ( 0 )
Інші вирахування з доходу 030 ( 0 ) ( 0 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 22753 21543
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 040 ( 19021 ) ( 17794 )
Валовий прибуток:
- прибуток 050 3732 3749
- збиток 055 ( 0 ) ( 0 )
Інші операційні доходи 060 2559 1318
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 061 0 0
Адміністративні витрати 070 ( 2014 ) ( 3805 )
Витрати на збут 080 ( 516 ) ( 165 )
Інші операційні витрати 090 ( 3272 ) ( 801 )
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 091 ( 0 ) ( 0 )
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток 100 489 296
- збиток 105 ( 0 ) ( 0 )
Доход від участі в капіталі 110 0 0
Інші фінансові доходи 120 11 7
Інші доходи 130 165114 611146
З рядка 130 графа 3 Дохід, пов'язаний з благодійною допомогою (131) 131 0
Фінансові витрати 140 ( 14973 ) ( 21373 )
Втрати від участі в капіталі 150 ( 0 ) ( 0 )
Інші витрати 160 ( 163732 ) ( 604467 )
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті 165 0 0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток 170 0 0
- збиток 175 ( 13091 ) ( 14391 )
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 176 17 0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 177 ( 0 ) ( 0 )
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 ( 0 ) ( 0 )
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності 185 388 36
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток 190 0 0
- збиток 195 ( 12703 ) ( 14355 )
Надзвичайні:
- доходи 200 0 0
- витрати 205 ( 0 ) ( 0 )
Податки з надзвичайного прибутку 210 ( 0 ) ( 0 )
Частка меншості 215 0 0
Чистий:
- прибуток 220 0 0
- збиток 225 ( 12703 ) ( 14355 )
Забезпечення матеріального заохочення 226 0 0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 5257 3019
Витрати на оплату праці 240 6269 5145
Відрахування на соціальні заходи 250 2267 1858
Амортизація 260 2184 1215
Інші операційни витрати 270 7067 7885
Разом 280 23044 19122

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Середньорічна кількість простих акцій 300 0.00000000 0.00000000
Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 0.00000000 0.00000000
Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 320 -0.20200000 -0.22820000
Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 330 -0.20200000 -0.22820000
Дивіденди на одну просту акцію 340 0.00000000 0.00000000
Примітки У звiтi про фiнансовi результати (форма 2) у рядках 300 та 310, графи 3 та 4, не вказана iнформацiя через переповнення формату цих полiв. Слiд читати: середньорiчна кiлькiсть простих акцiй (рядок 300) 62893085 - за звiтний перiод, 62893085 - за попереднiй перiод; скоригована середньорiчна кiлькiсть простих акцiй (рядок 310) 62893085 - за звiтний перiод, 62893085 - за попереднiй перiод.
Керівник Балагура А.В.
Головний бухгалтер Дєдик Т.О.
ДОДАТОК Б
Коди
Дата (рік, місяць, число) 2012 | 12 | 31
Підприємство Публiчне акцiонерне товариство "Туристично-готельний комплекс "Днiстер" за ЄДРПОУ 13828634
Територія за КОАТУУ 4610136600
Організаційно-правова форма господарювання за КОПФГ 10
Орган державного управління   за СПОДУ 06024
Вид економічної діяльності за КВЕД 55.0
Середня кількість працівників 204    
Одиниця виміру: тис. грн.    
Адреса: Львiвська обл. - р-н 79000 м.Львiв вул.Матейка, 6
Складено (зробити позначку "v" у відповідній клітинці):
за положеннями (стандартами бухгалтерського обліку) за міжнародними стандартами фінансової звітності V

Баланс станом на 2013 рік
Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість 010 78 82
- первісна вартість 011 480 500
- накопичена амортизація 012 ( 402 ) ( 418 )
Незавершене будівництво 020 579 606
Основні засоби:
- залишкова вартість 030 135476 132697
- первісна вартість 031 173534 175094
- знос 032 ( 38058 ) ( 42397 )
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість 035 0 0
- первісна вартість 036 0 0
- накопичена амортизація 037 ( 0 ) ( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 0 0
- інші фінансові інвестиції 045 53787 7
Довгострокова дебіторська заборгованість 050 0 0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості 055 0 0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості 056 0 0
Знос інвестиційної нерухомості 057 ( 0 ) ( 0 )
Відстрочені податкові активи 060 0 0
Гудвіл 065 0 0
Інші необоротні активи 070 0 0
Гудвіл при консолідації 075 0 0
Усього за розділом I 080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси 100 1022 420
Поточні біологічні активи 110 0 0
Незавершене виробництво 120 0 0
Готова продукція 130 0 0
Товари 140 347 370
Векселі одержані 150 82413 122396
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість 160 198 382
- первісна вартість 161 220 404
- резерв сумнівних боргів 162 ( 22 ) ( 22 )
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом 170 1381 90
- за виданими авансами 180 196 84
- з нарахованих доходів 190 0 0
- із внутрішніх розрахунків 200 0 0
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 157 118
Поточні фінансові інвестиції 220 0 7277
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті 230 522 415
- у т.ч. в касі 231 44 7
- в іноземній валюті 240 124 12
Інші оборотні активи 250 0 0
Усього за розділом II 260
III. Витрати майбутніх періодів 270 76 63
IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 0 0
Баланс 280
Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Статутний капітал 300 100000 100000
Пайовий капітал 310 0 0
Додатковий вкладений капітал 320 0 0
Інший додатковий капітал 330 85545 85403
Резервний капітал 340 532 532
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -71326 -81702
Неоплачений капітал 360 ( 0 ) ( 0 )
Вилучений капітал 370 ( 0 ) ( 0 )
Накопичена курсова різниця 375 0 0
Усього за розділом I 380 114751 104233
Частка меншості 385 0 0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу 400 732 651
Інші забезпечення 410 0 0
Сума страхових резервів 415 0 0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 0 0
Цільове фінансування 420 0 0
З рядка 420 графа 4 Сума благодійної допомоги (421) 421 0
Усього за розділом II 430 732 651
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків 440 123272 124219
Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 0 444
Відстрочені податкові зобов’язання 460 16693 15626
Інші довгострокові зобов’язання 470 0 0
Усього за розділом III 480 139965 140289
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 500 0 0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 0 0
Векселі видані 520 18025 16552
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 1947 1741
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів 540 325 399
- з бюджетом 550 9 209
- з позабюджетних платежів 560 0 0
- зі страхування 570 72 83
- з оплати праці 580 157 137
- з учасниками 590 1 1
- із внутрішніх розрахунків 600 0 0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605 0 0
Інші поточні зобов'язання 610 372 724
Усього за розділом IV 620 20908 19846
V. Доходи майбутніх періодів 630 0 0
Баланс 640
Примітки д/н
Керівник Балагура А.В.
Головний бухгалтер Дєдик Т.О.

Звіт про фінансові результати за 2013 рік
I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 37532 0
Податок на додану вартість 015 6231 0
Акцизний збір 020 ( 0 ) ( 0 )
025 ( 145 ) ( 0 )
Інші вирахування з доходу 030 ( 0 ) ( 0 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 31156 0
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 040 ( 23918 ) ( 0 )
Валовий прибуток:
- прибуток 050 7238 0
- збиток 055 ( 0 ) ( 0 )
Інші операційні доходи 060 345 0
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 061 0 0
Адміністративні витрати 070 ( 3021 ) ( 0 )
Витрати на збут 080 ( 356 ) ( 0 )
Інші операційні витрати 090 ( 518 ) ( 0 )
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 091 ( 0 ) ( 0 )
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток 100 3688 0
- збиток 105 ( 0 ) ( 0 )
Доход від участі в капіталі 110 0 0
Інші фінансові доходи 120 93 0
Інші доходи 130 474 0
З рядка 130 графа 3 Дохід, пов'язаний з благодійною допомогою (131) 131 0
Фінансові витрати 140 ( 15529 ) ( 0 )
Втрати від участі в капіталі 150 ( 0 ) ( 0 )
Інші витрати 160 ( 169 ) ( 0 )
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті 165 0 0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток 170 0 0
- збиток 175 ( 11443 ) ( 0 )
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 176 0 0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 177 ( 0 ) ( 0 )
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 ( 0 ) ( 0 )
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності 185 1067 0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток 190 0 0
- збиток 195 ( 10376 ) ( 0 )
Надзвичайні:
- доходи 200 0 0
- витрати 205 ( 0 ) ( 0 )
Податки з надзвичайного прибутку 210 ( 0 ) ( 0 )
Частка меншості 215 0 0
Чистий:
- прибуток 220 0 0
- збиток 225 ( 10376 ) ( 0 )
Забезпечення матеріального заохочення 226 0 0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 7989 0
Витрати на оплату праці 240 6557 0
Відрахування на соціальні заходи 250 2375 0
Амортизація 260 4486 0
Інші операційни витрати 270 5651 0
Разом 280 27058 0

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Середньорічна кількість простих акцій 300 62893085 0
Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 62893085 0
Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 320 -0.16498 0
Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 330 -0.16498 0
Дивіденди на одну просту акцію 340 0 0
ДОДАТОК В
Основні відомості про емітента

Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження емітента
Повне найменування Публiчне акцiонерне товариство "Туристично-готельний комплекс "Днiстер"
Скорочене найменування (за наявності) ПАТ "ТГК "Днiстер"
Організаційно-правова форма Акціонерне товариство
Поштовий індекс 79000
Область, район Львівська -
Населений пункт м.Львiв
Вулиця, будинок вул.Матейка, 6
Інформація про державну реєстрацію емітента
Серія і номер свідоцтва А01 №777177
Дата державної реєстрації 05.06.1997
Орган, що видав свідоцтво Виконавчий комiтет Львiвської мiської ради
Зареєстрований статутний капітал (грн.) 100000005.15
Сплачений статутний капітал (грн.) 100000005.15
Банки, що обслуговують емітента
Найменування банку (філії, відділення банку), який обслуговує емітента за поточним рахунком у національній валюті ПАТ ВТБ БАНК
МФО банку 321767
Поточний рахунок 26000010046464
 
Найменування банку (філії, відділення банку), який обслуговує емітента за поточним рахунком у іноземній валюті ПАТ ВТБ БАНК
МФО банку 321767
Поточний рахунок 26000010046464
Основні види діяльності
55.10 Дiяльнiсть готелiв
56.10 Дiяльнiсть ресторанiв
35.30 Постачання пари та гарячої води
ДОДАТОК Г
Порівняльна характеристика операційних витрат ГК «Дністер» 2012-2013 рр.


Приложенные файлы

  • docx 14799435
    Размер файла: 443 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий