10. Кл. відм. прізвища. числівник


Практичне заняття № 8
Орфографічний практикум
ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
ТА ЇХНЄ ВЖИВАННЯ В ТЕКСТІ. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ.
ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ, ІМЕН ПО БАТЬКОВІ.
1. Запишіть математичну дію словами.
Зразок: 575 046 скласти з 901 178 – п’ятсот сімдесят п’ять тисяч сорок шість скласти з дев’ятьмастами однією тисячею ста сімдесятьма вісьмома.
До 764 396 додати 5 892, сума чисел дорівнює (скільком?) 346 679, 156 235 скласти з 1 590 367 156; скільки разів 986 міститься у 5 190 480 316. До 700 686 додати 496. Від 146 350 відняти 5016. Як називається число з 7 нулями? Скільки разів 591 міститься у 478 980? Сума чисел дорівнює (скільком?) 3 001 101 663. 916 скласти з 201 478. До 3 475 072 додати 34. Скласти 696 з 13 844. Скільки разів 16 міститься у 329; від 7 865 відняти 777; сума чисел дорівнює 456 093; до 71 052 додати 27; скласти 235 з 5 896; скільки разів 12 міститься у 701.
2. Узгодьте іменник з числівником
Зразок: 132 (харків’янин) – сто тридцять два харків’янина
Два (будинок), сім і одна десята (день), першому (лютий), тисячею (гривня), сорок чотири (кілограм), у півтораста (кілометр), 66,9 (літр), 542 (викладач), 3 з половиною (загін), на півтора (тонна), серед 141 (делегат), 0,86 (карат), 144 (абітурієнт), мільйоном (долар), серед 52 (учасник), 1,75 (метр), 2 з чвертю (період), з 1 (грудень), на 245 га, від 879, під 678, по 4776 (гривня), через 2983 (кілометр), 17 колегами, на 3985 (кінь), у 476 (вівця), до 365 (каченя), з 89 345 (гектар), 765 студентам, над 15 (озеро), від 254%, у 45 (фірма), через 65 (дні), проголосувало чотири (помічник); відрядження на два-три (місяць).
3. Випишіть форми, у котрих неправильно поєднано іменники з числівниками, попередньо виправивши їх.
Тридцять два голубця, вісім з половиною кілограмів, між першим і сімнадцятим лютим, сорок три харків’янина, десять страв, три додатки, півтора аркуша, сім склянок, чотири зошита, шість кілограм, три книжки, два львів’янина, двадцять чотири сини, півтора метра, півтора гривні, семеро козенят, сім олівців, три брата, чотири шматка, шістдесят чотири українця, одинадцять балів, три громадянина, дев’ять пунктів, із восьмим березням, два зуби, тринадцять років, чотири зубці, двадцять два болгарина, три професори, двоє малят, тридцять три портрета, чотири цілих п’ять десятих відсотків, чотири рушника, сім цілих п’ять десятих кілограма, вісім квитків, троє дівчат, чотири літри, вісім днів, півтора куплета, з двадцять четвертим серпня, сімдесят два слухачі, двадцять чотири англійці, сорок три канали, п’ять з половиною років, півтора порції, дев’ять з половиною тижнів, два киянина, чотири з половиною ложки, три грузини, п’ятнадцять з половиною відсотків, три іванофранківця, двадцять два поверха, п’ятдесят дві пари штанів.
4. Поділіть іменники за відмінами та групами і поясність, за якими ознаками вони групуються (див. Український правопис) (виконувати в копіях).
Слово, парламент, дитя, торгівля, батько, Ілля, староста, суддя, тиша, мати, мітла, миша, Дніпро, буря, основа, поле, сонечко, станція, чудовисько, комар, Дігтяр, Дмитро, дівча, юнь, нехворощ, дочка, диспут, болото, житнище, тисяча, кобзар, квітка, буря, площа, армія, війна, груша, нянька, бочка, хабар, стаття, ескадрилья, рілля, ніч, душа, лихо, море, головище, колесо, морока, кущ, голова, бюлетень, шофер, сирота, Ігор, експозиція, Василь, цуценя, Марія, телятко, весілля, гривня, сироватка, зустріч, базіка, хлоп’я, скляр, прірва, дільниця, Нінель, любов, вишня.
5. Утворіть кличну форму іменників (у зошитах).
А). Соломія, Ігор, Маргарита, слухач, Петро, Адель, товариш, начальник, голова, пан, викладач, артист, учитель, бабуся, Ілля, викладач, Сергій, Олег.
Б). Іван Федорович, Марія Володимирівна, пан Олег, товариш Іваненко, площа, Милиця Дмитрівна, колега Іванчук, пан суддя, пані міністр, Ярослав Андрійович, друг Фрідріх, синок Степан, Марія Василівна, пан бригадир, друг Гриць, ректор Клименко, Геннадій Мусійович, Генріх Ярославович, пан учитель, Ігор Іванович, Ілля Володимирович, депутат Литвин, пан голова, Ольга Дмитрівна, товариш майор, Василь Васильович, Микола Костянтинович, професор Степаненко, добродійка Галина, пані Тетяна, пан Президент.
6. Запишіть у потрібній формі чоловічі та жіночі прізвища, імена по батькові.
Відвідали Дем’ян... Мирон... Чумак...; зустрілися з Анатол... Павл... Коломійц...; робота Серг... Ігор... Романчук...; перед Лукаш... Максим... Науменк...; подарували Юрі... Микол... Лукашенк...; прийшли до Опанас... Сав... Загоруйк... ; напишіть Ганн... Ілл... Щербак..; відвідайте Марі... Юрі... Закуртн...; повідомте Вір... Мефоді... Макаренк…; зустрілися з Софі... Костянтин... Глушак…; документи Ірин… Вітал... Черненк...; книжка Наді... Петр... Пугач..; заїдьте до Ольг... Михайл... Яковенк....
7. Запишіть у формі родового та давального відмінка подані сполуки.
Бєлих Сергій Іванович, Шевчук Ігор Антонович, Бідюк Андрій Георгійович, Гнатко Максим Леонідович, Дармохід Євген Дмитрович, Косонога Ілля Миколайович, Кузьо Олег Ярославович, Прибережний Дмитро Костянтинович.
Залузька Світлана Олександрівна, Шуя Антоніна Олегівна, Костиха Світлана Миколаївна, Гречило Надія Валентинівна, Добридень Оксана В’ячеславівна, Чубаха Стефанія Валеріївна.
Теоретична частина
Кличний відмінок іменників
Найбільше труднощів викликає утворення кличного відмінка іменників, оскільки цей відмінок є характерним лише для української мови. Цей відмінок успадкований від давньоруської мови. Клична форма утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду – назв осіб, а також від назв тварин, явищ природи, предметів при їх персоніфікації.
І. Клична форма іменників І відміни
Закінчення –о мають іменники твердої групи: Галино, колего.
Закінчення –е (-є) мають іменники м’якої та мішаної груп: Насте, Ілле, Маріє, Ксеніє.
Закінчення –ю мають іменники м’якої групи, що позначають жіночі пестливі імена: Галю, Таню, бабусю.
ІІ. Клична форма іменників ІІ відміни
Закінчення – у мають
А) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик-, -ок-, -к-): братику, синку, батьку;
Б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Генріху, Ніку:
В) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): викладачу, товаришу.
Закінчення –ю виступає в іменниках м’якої групи: вихователю, лікарю, Геннадію, Костю.
Закінчення –е мають:
А) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, Іване, Петре (але: діду, сину, тату);
Б) іменники м’якої групи із суфіксом –ець-: молодче, кравче (але: бійцю, знавцю, добровольцю);
В) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре.
ІІІ. Клична форма іменників ІІІ відміни
У кличному відмінку іменники ІІІ відміни мають закінчення –е: любове, Нініле, радосте. Такі форми вживаються переважно у поезії.
ІV. Клична форма іменників ІV відміни
У кличному відмінку іменники ІV відміни мають таке саме закінчення, як і в називному відмінку.
V. Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають закінчення – о, імена по батькові чоловічого роду – закінчення –у: Ірино Петрівно, Петре Васильовичу.
VІ. Звертання, що складаються з кількох назвУ звертаннях, що складаються із двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, тітко Маріє, друже Іване.
У звертаннях, із загальної назви і прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного або кличного відмінка: добродійко Прищепа, пане Гожий.
У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму має обов’язково перше слово, а друге може виступати як у формі називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), товаришу майоре(майор).
Зверніть увагу!
У звертанні до чоловіка обидві загальні назви краще вживати у кличному відмінку (пане полковнику, добродію директоре), а у звертанні до жінки другу загальну назву доречніше вживати в називному (пані директор).
Оптимальна кількість іменникових компонентів у звертанні – не більш як два (конструкції типу Богдане Сергійовичу Кравчук, пані Тетяно Іванівно задовгі й тому недоречні у спілкуванні). Виняток становлять випадки, коли посада або звання є складним найменуванням: пані завідувач кафедри, товаришу начальник відділу.
Особливості відмінювання особових назв
Українською мовою доводиться писати українські й іншомовні імена і прізвища, серед яких можуть бути слова незмінювані.
Українські чоловічі та жіночі імена відмінюються як відповідні іменники.
Імена по батькові в українській мові теж мають свої особливості:
1. Чоловічі імена по батькові утворюються суфіксом –ович: Петрович, Васильович, Мусійович, Андрійович, Олексійович.
Жіночі імена по батькові утворюються суфіксом –івна (якщо основа закінчується на –й, то на письмі цей суфікс передається як –ївна): Іванівна, Петрівна, Василівна, Мусіївна, Андріївна, Олексіївна.
Увага! Ілля –Ілліч (Ілько-Ількович), Іллівна (Ільківна), Лука – Лукич, Луківна, Хома – Хомич, Хомівна, Яків – Якович, Яківна, Ігор – Ігорович, Ігорівна, Сава – Савович, Савівна, Микола – Миколайович, Миколаївна (хоч було б правильно Миколович, Миколівна), Григорій (Григор) – Григорович, Григоріївна, Кузьма – Кузьмич, Кузьмович, Кузьмівна.
2. Відмінюються імена по батькові так (увага до виділених форм):
Н.МиколайовичЛукичПетрівна Андріївна
Р. МиколайовичаЛукичаПетрівниАндріївни
Д.Миколайовичу(-еві) Лукичу(-еві)ПетрівніАндріївні
З. Миколайовича ЛукичаПетрівнуАндріївну
О.Миколайовичем ЛукичемПетрівноюАндріївною
М.(на)Миколайовичу(-еві) Лукичу(-еві)ПетрівніАндріївні
Кл.Миколайовичу ЛукичуПетрівноАндріївно
Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни (чол. і жін.), відмінюються як іменники I відміни, а прізвища із закінченням іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
Н. МайбородаШвець (порівн.: швець,СеньоР.МайбородиШвецяшевцяСеня
Д. МайбородіШвецю(-еві)шевцю(-еві)Сеню(-еві)
З.МайбородуШвецяшевцяСеня
О.МайбородоюШвецемшевцемСенем
М.(на)МайбородіШвецю(-еві)шевцю(-еві)Сеню(-еві)
Кл.МайбородоШвецьшевчеСеньо
Жіночі прізвища іменникового типу з кінцевим твердим обо м’яким приголосним, а також на –й та –о не змінюються:
За типом II відміни змінюються утворення на м’який приголосний, які в апелятивній лексиці мають жіночій рід і належать до III відміни:
Н.Розкіш порівн.: розкішРись,порівн.: рись,
Р.РозкошарозкошіРисярисі,
Д.Розкошу(-еві)розкошіРисю(-еві)рисі,
З.РозкошарозкішРисярись,
О.РозкошемрозкішшюРисемриссю,
М.Розкошу(-еві),розкошіРисю(-еві)рисі,
Кл.Розкіш!розкішРисьРись!
Прізвища у формі нечленних прикметників (коротких) і дієприкметників (Глух, Куц, Молод, Бажан, Кохан, Рубан, Скидан) в сучасній українській мові повністю субстантивувалися, втративши зв’язок із прикметниками й набувши граматичних ознак іменників. Чоловічі прізвища цього типу відмінюються як іменники II відміни, а жіночі не змінюються.
Н.КоханГлухМарія КуцР.КоханаГлухаМарії КуцД.Кохану(-ові)Глуху(-ові)Марії Куц
З.КоханаГлухаМарію КуцО.КоханомГлухомМарією КуцМ. (на)Кохану(-ові)Глуху(-ові)Марії Куц
Кл.КоханГлухМаріє КуцЗ іменниковими утвореннями на –а злилися прізвища, які генетично є формами родового відмінка іменникової назви (Давида, Демида, Захара, Прокопа, Шведа) і які в час виникнення були незмінними. Перетворившись на прізвища, ці утворення одержали відмінкові закінченння I відміни:
Н.Шведа,Давида,
Р.Шведи,Давида,
Д.Шведі, Давиді,
З.Шведу,Давиду,
О.Шведою,Давидою,
М. (на)Шведі,Давиді,
Кл.Шведа!Давида!
Як іменники I відміни змінюються прізвища, аналогічні за структурою загальним назвам – іменниками IV відміни (Гайдученя, Зубеня, Любеня, Глухеня). Ці утворення при відмінюванні втратили суфікс –ат (-ят):
Н.Гайдученя,Зубеня, порівн..:кошеня,
Р.Гайдучені,Зубені,кошеняти,
Д.Гайдучені,Зубені,кошеняті,
З.Гайдученю,Зубеню,кошеня,
О.Гайдученею, Зубенею, кошеням,
М. (на)Гайдучені,Зубені,кошеняті,
Кл.Гайдученя!Зубеня!кошеня!
До II відміни належать також прізвища, які походять від родового відмінка множини іменників середнього роду з суфіксом –ат(-ят), напр.: Процев’ят, Миков’ят:
Н.Процев’ят,Миков’ят,
Р.Процев’ята,Миков’ята,
Д.Процев’яту(-ові),Миков’яту(-ові),
З.Процев’ята,Миков’ята,
О.Процев’ятом,Миков’ятом,
М. (на)Процев’яті(-ові),Миков’яті(-ові),
Кл.Процев’ят!Миков’ят!
Прізвища прикметникового типу на –ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів (твердої та м’якої груп):
Н.Смутний,Задорожний,Смутна,Задорожна,
Р.Смутного, Задорожнього,Смутної,Задорожньої,
Д.Смутному,Задорожньому,Смутній, Задорожній,
З.Смутного,Задорожнього,Смутну,Задорожню,
О.Смутним, Задорожнім,Смутною,Задорожньою,
М.(на)Смутному,Задорожньому,Смутній,Задорожній,
Кл.Смутний!Задорожній!Смутна!Задорожня!
Чоловічі прізвища прикметникового типу на –ов, -ев(-єв), -ів(-їв), -ин, -ін(їн) відмінюються за такими зразками:
Н.Ковалів,Прокопів,Прокопишин,
Р.Коваліва(-ева),Прокопіва(-ова),Прокопишина,
Д.Коваліву(-еву),Прокопіву(-ову),Прокопишину(-еві),
З.Коваліва(-ева),Прокопіва(-ова),Прокопишина,
О.Ковалівим(-евим),Прокопівим(-овим),Прокопишиним,
М. (на)Коваліву,-і(-еву,-ові),Прокопіву,-і(-ову,-ові),Прокопишину(-ові),
Кл.Ковалів!Прокопів!Прокопишин!
Увага! Вживаються два паралельні варіанти українських жіночих прізвищ, утворених від чоловічих із присвійними суфіксами –ів, -ин: перший варіант сприймається як іменникові утворення на приголосний і залишається незмінним у відмінкових формах, а другий набуває закінчиння -а і тоді відмінюється як прикметник жіночого роду (хоч така видозміна сьогодні є неофіційною).Порів.:
Н.Віра Лесіва,Олена Михайлишина,
Р.Віри Лесівої(-евої),Олени Михайлишиної,
Д.Вірі Лесівій(-евій),Олені Михайлишиній,
З.Віру Лесіву(-еву), Олену Михайлишину,
О.Вірою Лесівою(-евою),Оленою Михайлишиною,
М. (на) Вірі Лесівій(-евій),Олені Михайлишиній,
Кл.Віро Лесів!Олена Михайлишина!
Порів.рос.:Петров – Петрова, Рульов – Рульова, Воробйов – Воробйова.
Офіційними є форми:
Н.Віра Лесів,Олена Гринів,
Р.Віри Лесів,Олени Гринів,
Д.Вірі Лесів,Олені Гринів,
З.Віру Лесів,Олену Гринів,
О.Вірою Лесів,Оленою Гринів,
М. (на)Вірі Лесів,Олені Гринів,
Кл.Віро Лесів!Олено Гринів!
Складні прізвища, обидві складові частини яких (чи лише одна) іменникового походження, можуть змінюватися в обох частинах – коли утворення складається з двох слів, кожне з яких може бути самостійним прізвищем (Квітка-Основ’яненко, Гулак-Артемовський, Карпенко-Карий, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Мамин-Сибіряк), або ж тільки в другій – якщо перша сприймається як прикладка (у короткій формі) до другої частини прізвища (Бонч-Бруєвич, Дольд-Михайлик, Миклухо-Макла, Кос-Анальський, Яр-Славутич), порівн.:
Н.Немирович-Данченко,Дольд-Михайлик,
Р.Немировича-Данченка,Дольд-Михайлика,
Д.Немировичу(-еві)-Данченку(-ові),Дольд-Михайлику(-ові),
З.Немировича-Данченка,Дольд-Михайлика,
О.Немировичем-Данченком,Дольд-Михайликом,
М. (на)Немировичу(-еві)-Данченку(-ові),Дольд-Михайлику(-ові),
Кл.Немирович-Данченко!Дольд-Михайлик!
Увага! Варто пам’ятати, що у Д. та М. відмінках ім’я та ім’я по батькові ставляться в одній відмінковій формі, а прізвище – у паралельній.
Н.Іван Семенович Нечуй-Левицький,
Р.Івана Семеновича Нечуя-Левицького,
Д.Івану Семеновичу Нечуєві-Левицькому,
Іванові Семеновичеві Нечую-Левицькому,
З.Івана Семеновича Нечуя-Левицького,
О.Іваном Семеновичем Нечуєм-Левицьким,
М. (на)Івані Семеновичу Нечуєві-Левицькому,
Іванові Семеновичеві Нечую-Левицькому,
Кл.Іване Семеновичу Нечуй-Левицький!
Увага! Румунські прізвища на –у, -е, -і(-ї) не змінюються: Небоженку, Петреску, Хиждеу, Боте, Ботазате, Александрі, Анегрої.
Особливості відмінювання
географічних назв1. Не змінюються іншомовні назви на –е, -є, -о, -і, -ї, -у, -ю, -а (окремі): Фрунзе, Туапсе, Улан-Уде, Рамбуйє, Порт-Луї, Нікарагуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі.

2. Прийменникові конструкції-назви відмінюються у першій частині:
Н.Комсомольск-на-Амурі,Франкфурт-на- Майні,
Р.Комсомольська-на-Амурі,Франкфурта-на-Майні,
Д.Комсомольську-на-Амурі,Франкфурту-на-Майні,
З.Комсомольськ-на-Амурі,Франкфурт-на-Майні,
О.Комсомольськом-на-Амурі,Франкфуртом-на-Майні,
М. (у)Комсомольську-на-Амурі,Франкфурті-на-Майні,
Кл. Комсольськ-на-Амурі!Франкфурт-на-Майні!

3. Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-, Соль-, від прикметниковими іменникми на –ово, -ево(-єво), -іно(-їно), а також побудовані як прикладки чи утворені від імені та прізвища або двох імен змінюються в другій частині (Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франківську, Михайло-Коцюбинським, Орехово-Зуєва, Сапун-горі, але Бугом-рікою, Амуром-рікою). Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах (Кам’янця-Подільського, Петропавловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею). Напр.:
Н.Скала-Подільська,Рава-Руська,
Р.Скали-Подільської,Рави-Руської,
Д.Скалі-Подільській,Раві-Руській,
З.Скалу-Подільську,Раву-Руську,
О.Скалою-Подільською, Равою-Руською,
М. (у)Скалі-Подільській,Раві-Руській,
Кл.Скало-Подільська!Раво-Руська!

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині (Іст-Лондону(-ові), Лос-Анжелесом). Напр.:
Н.Улан-Батор,Буенос-Айрес,
Р.Улан-Батора,Буенос-Айреса,
Д.Улан-Батору,Буенос-Айресу,
З.Улан-Батор, Буенос-Айрес,
О.Улан-Батором, Буенос-Айресом,
М. (в)Улан-Баторі,Буенос-Айресі,
Кл.Улан-Батор!Буенос-Айрес!
(поет. Улан-Баторе!)(поет. Буенос-Айресе!)
4. Усі географічні назви, ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, вжиті без номенклатурних слів /місто, республіка, штат, мис і т.д./, обов’язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (це практикується частіше), що виражає синтаксичні зв’язки в реченні, як правило, змінюються, але часом подаються і в початковій формі (Н.в.) формі*.
У літературі з культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита назва з номенклатурною назвою чи без неї.
У незмінній (вихідній номінативній) формі географічна назва залишається в спеціальній військовій літературі (наказах і зведеннях), у спеціальній географічній (геологічній, топографічній і т.д.) літературі й тоді, коли це назва залізничної станції, порту чи астрономічна назва. Порівн.: Луцьком, Бугом, у Сумах, Альпах, міста Києва, річки Дніпра, містом Чернівцями, селом Мезином, але (на) станції “Чернівці-Північна”, (на) станції “Ромодан”, (на) станції “Лугова”, в порту Одеса, планетою Марс.
Якщо географічна назва маловідома або існує небезпека нерозрізнення близькоспоріднених назв, то їх треба вживати з номенклатурною назвою й у вихідній формі (у подальшому контексті номенклатурне слово випускається, а назва відмінюється), напр.: У селі Соняшники є олійний комбінат. Містечком Людківці не намилуєшся.
Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штати, область, пустиня і т.ін.) не входить до складу власної назви, то власна назва відмінюється тільки в тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід, що й номенклатурне слово: республіка Франція – у республіці Фракції, штат Техас – у штаті Техасі, пустиня Сахара – у пустині Сахарі. Порівн.: республіка Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія. Якщо перед словами республіка, королівство, князівство, штат є ще означення, то назва відмінюється в усіх її частинах: Корейської народно-демократичної республіки, але в нових назвах: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Республікою Молдова.
У ділових паперах спостерігається неправомірна тенденція не відмінювати географічні назви начебто з метою вказати вихідну форму офіційної назви географічного пункту, не допустити двозначності. Таке вживання навіть у текстах офіційного характеру граматично не виправдане – граматичні правила обов’язкові для всіх стилів.
Не відмінюються в документах ті географічні назви, вжиті з номенклатурною, які складаються з прикметника та іменника (порівн.: у містечку Кам’янка-Струмилова, до міста Кривий Ріг, селом Малий Кучувір).
Назви гір, островів та ін. при наявності номенклатурної назви теж не змінюються (поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під мисом Надія).

Приложенные файлы

  • docx 14815911
    Размер файла: 33 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий