сімейне законодавство


Чтобы посмотреть презентацию с картинками, оформлением и слайдами, скачайте ее файл и откройте в PowerPoint на своем компьютере.
Текстовое содержимое слайдов презентации:

Тема: Сімейний кодекс, його загальна характеристика.Порядок укладання шлюбу.Шлюбний договір.Недійсний шлюб.Порядок припинення шлюбу.Особисті і майнові права та обов’язки подружжя.Права та обов’язки батьків і дітей.Опіка та піклування: підстави встановлення і зняття.Література:Сімейний кодекс України. К. 2002 р.Варфоломеєва Т.В. Правознавство. К. 2002 р. с. 271 – 288.Шпиталенко Г.А. Основи правознавства. К. 2004 р. с.177 – 195. Сімейний кодекс – це систематизація норм права, що регулює суспільні відносини в галузі сімейного права.Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Складається із 7 розділів та 287 статтей. Вводить нові поняття: заручини, патронат і т.д. Дозволяє судом при вирішенні сімейних спорів враховувати місцеві звичаї, звичаї національних меншин, якщо не суперечать законодавству і моральним засадам суспільства. Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі РАЦС. Умовами вступу в шлюб є: згода осіб, які одружуються; досягнення шлюбного віку; одношлюбність. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи: які є родичами по прямій лінії споріднення; рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат і сестра, рідна тітка, дядько та племінник племінниця; усиновлювач та усиновлена ним дитина. Державна реєстрація шлюбу: заява про реєстрацію шлюбу (ст. 28); взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я (ст. 30); заручини (ст. 31); час реєстрації шлюбу (ст. 32); місце реєстрації (ст. 33); реєстрація в присутності нареченого і нареченої (ст. 34); право на вибір прізвища (ст. 35); правові наслідки шлюбу (ст. 36). Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується. У шлюбному договорі може бути визначено: майно, яке дружина (чоловік) передає для використання на спільні потреби сім’ї; правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу; що майно, набуте подружжям за час шлюбу, не стає об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а вважається особистою приватною власністю одного з них; можливий порядок поділу майна в разі розірвання шлюбу. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Підставою визнання шлюбу недійсним є порушення умови укладання шлюбу встановлених СК України.Шлюб, який є недійсним (ст. 39) зареєстрований з:особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;б) родичами прямої лінії споріднення, а також між рідним братом і сестрою;в) особою, яка є недієздатною. Актовий запис про шлюб зареєстрований з особами зазначеними в пунктах а, б, в, анулює орган РАЦС, за заявою заінтересованої особи. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40):а) якщо був зареєстрований без вільної згоди чоловіка або жінки;б) у разі його фіктивності. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо був зареєстрований (ст. 41):а) між усиновлювачем та усиновленою дитиною, якщо не скасовано усиновлення;б) між двоюрідним братом і сестрою, між тіткою і дядьком і племінником чи племінницею;в) з особою, яка приховала свою важку хворобу небезпечну для другого з подружжя або їх нащадків;г) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини, або народження дитини у осіб зазначених у пунктах: а, б, г, або, якщо той, хто не досяг шлюбного віку досяг його, або йому було надано право на шлюб. Шлюб визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення. Законодавством передбачений такий порядок припинення шлюбу: Підстави для припинення шлюбу: Внаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим 1 Внаслідок розірвання шлюбу 2 Органами Державної реєстрації актів цивільного стану За рішенням суду 1) за заявою подружжя, яке не має дітей;2) за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя: визнаний безвісно відсутнім; визнаний недієздатним; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше, як на три роки. за спільною заявою подружжя, яке має дітей;за позовом одного із подружжя. СК України передбачено, що кожен з подружжя користується рівними правами і несе рівні обов’язки. Права та обоя’язки подружжя поділяються на: особисті майнові До особистих прав і обов’язків подружжя належить: право на материнство (ст. 49); право на батьківство (ст. 50); право на повагу своєї індивідуальності (ст.51); право на фізичний і духовний розвиток (ст. 52); право на зміну прізвища (ст. 53); обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю (ст. 55);Право на особисту свободу (ст. 56). СК України розмежовує поняття “особиста приватна” та “спільна сумісна” власність подружжя. Особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є: майно, набуте кожним із них до шлюбу; майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; речі індивідуального користування, в т. ч. коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які кожен із подружжя одержав за особисті заслуги; страхові суми, отримані одним із подружжя за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням. Спільна сумісна власність подружжя – це майно, набуте подружжям за час шлюбу (крім речей індивідуального користування) і належить дружині та чоловікові. Об’єктом права спільної сумісної власності є: заробітна плата; пенсія; стипендія; доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську установу. Законодавством передбачені права та обов’язки подружжя по утриманню один одного. СК України визначає особисті та майнові права та обов’язки батьків і дітей. Так, батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Закон надає батькам такі права щодо дитини: переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; право залучити до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам; право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують метеріальної допомоги. Закон звільняє від такого обов’язку дітей, якщомати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені. Опіка та піклування – це правові форми захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів громадян. Опіка і піклування встановлюється відповідними відділами та управліннями державної адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах рад народних депутатів. Опіка встановлюється: над неповнолітніми віком до 14 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування; над громадянами, визнаними судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства. Піклування встановлюється: над неповнолітніми дітьми віком від 14 до 18 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування; над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними; над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права. Опікуни і піклувальники призначаються переважно з числа осіб, близьких підопічному, тільки за їх згодою, а над повнолітніми особами – тільки на їх прохання. Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які: не досягли 18 років; визнані судом недієздатними, або обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам підопічних; які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами. Дитина, над якою встановлено опіку, або піклування, має право: на проживання в сім’ї опікуна, або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника. Опікун (піклувальник) зобов’язаний: виховувати дитину; піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток; забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун (піклувальник) має право: самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування; вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Опікун (піклувальник) не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.СК України передбачає одну із форм правового захисту дітей – патронат. Так, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання (за плату) у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Приложенные файлы

  • ppt 14832403
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий