Єфремова Розвиток конституційного законодавства..

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ ЄФРЕМОВА Наталя Володимирівна УДК: 340.15(477) “1917/1920” РОЗВИТОК КОНСТИТ УЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ (1917-1920 ) Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Одеса - 2002 Дисертацією є рукоп ис. Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерст ва освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент МУЗИЧЕНКО Петро П авлович , Одеська національна юридична академія, професор кафедри історії держави і права Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор ХАРИТОНОВ Євген О легович , Одеська національна юридична академія, завідуючий кафедрою цивільного права доктор юридичних н аук, професор КОЗЛОВСЬКИЙ Антон Антонович , Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, завідуючий кафедрою теорії та історії держави і права Провідна устано ва: Львівський національний університет ім. І.Франка, кафедр а теорії та історії держави і права. Захист відбудеться 21.06.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одес а, вул. Піонерська, 2, ауд.312. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеської національної ю ридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2. Автореферат розісланий 20.05.2002 р. Вчений секретар спеціалізованої вче ної ради Чанишева Г.І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. 1-го грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі народ Ук раїни підтвердив проголошену парламентом незалежність, а 28 червня 1996 р. Ве рховна Рада, виражаючи волю українського народу, прийняла нову Конститу цію України. З її прийняттям реформаторський процес в Україні перейшов у наступний етап, однією з основних рис якого є вирішення практичних проб лем державотворення України, опираючись при цьому не тільки на досвід де ржавотворення демократичних країн, а й насамперед на досягнення правов ої культури і правового менталітету українського народу. Історія держави і права – це пам'ять сучасного покоління про державно-п равові системи минулого, яка дозволяє краще орієнтуватися не лише в суча сному і минулому державно-правових систем, але і в їхньому розвиткові на близьку і далеку перспективу. Саме недостатнє використання об'єктивног о історичного досвіду політиками, які у 1991 р. розпочинали відродження укр аїнської державності, призвело до ряду негативних наслідків у різних сф ерах життя нашої держави. Як у 1917 р. керівники Центральної Ради Української Народної Республіки, та к само й у 1991 р. українські державотворці мали подібні проблеми щодо розбу дови незалежної держави. Слід зауважити, що сьогодні в Україні питома ва га в нормативно-правовому масиві законодавчих актів знижується, а підза конних нормативно-правових актів – зростає. Така динаміка розвитку пра вової, зокрема законодавчої, бази України має викликати занепокоєння, ад же побудова правової держави й громадянського суспільства в Україні, де юридичною основою регулювання суспільних відносин мають стати закони з нормами прямої дії, вимагає збільшення ваги останніх у загальному обся зі нормативно-правових актів. Відсутність прямої дії Конституції призв одить до зниження довіри до неї з боку українського суспільства. Таке ст ановище викликає в державі нестабільність, що може призвести до негатив них наслідків, як це вже було у 1917-1920 рр. в Україні. Таким чином, ці та інші обст авини обумовлюють необхідність подальшого конституційного реформува ння у сучасній Україні з урахуванням історичного досвіду розвитку конс титуційного законодавства нашої держави. Зв'язок роботи з науковими програмами, план ами і темами. Обраний напрям дослідження пер ебуває у безпосередньому взаємозв'язку з програмою наукових досліджен ь, що виконуються Одеською національною юридичною академією відповідн о до теми “Правові проблеми становлення й розвитку сучасної Українсько ї держави” (державний реєстрац ійний номер 0101U001195), наукової програми Міністерства освіти і науки України “ Актуальні проблеми розбудови демократичної соціальної правової держа ви відповідно до вимог Конституції України” та плану науково-дослідниц ької роботи Одеської національної юридичної академії на 1998-2002 рр. Тема даного дослід ження є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держав и і права Одеської національної юридичної академії, яка сьогодні працює над розробкою наукової теми “Традиції і новації в правовому розвитку: іс торичний аспект”. Мета і задачі дослідження. Мета цієї дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі історичного та правового аналізу архівних документів, у тому числі й мал овідомих наукових праць та конституційних актів та їх проектів, виявити закономірності конституційного розвитку в Україні у 1917-1920 рр. та проаналіз увати й уточнити деякі попередні оцінки щодо державотворчої діяльност і керівників тогочасної України. Ця мета насамперед пов'язана з необхідн істю вирішення комплексу практичних і теоретичних проблем подальшого розвитку української державності на основі порівняння виявлених анало гічних практичних проблем конституційного розвитку того часу із сього денням. Зазначена мета дослідження обумовила постановку і вирішення таких зав дань: - проаналізувати процес формування таких конституційних ідей першої чв ерті ХХ ст. в українському суспільстві, як ідея правової держави, права на самовизначення народів, суверенітету українського народу, парламентар изму; - проаналізувати архівні матеріали щодо конституційного та державного будівництва УНР, Української Держави, ЗУНР та УНР періоду Директорії; - визначити й оцінити ефективність застосува ння та реалізації конституційних актів в Україні в зазначений період; - проаналізувати проекти Конституції України, які появилися протягом 1918-1920 рр.; - вивчити позитивні здобутки українських зак онодавців в галузі конституційного права та причини занепаду відродже ння української незалежності; - узагальнити досвід конституційного будівництва в УНР, Українській Дер жаві, ЗУНР та УНР періоду Директорії; - з метою практичного використання результатів дослідження у процесі ко нституційної реформи у сучасній Україні виявити спільні та відмінні ри си конституційного розвитку того часу із конституційним розвитком сьо годення. Об'єктом дослідження є процес конституційного будівництва в Українській На родній Республіці, Українській Державі періоду Гетьманату, ЗУНР та Укра їнській Народній Республіці періоду Директорії та їхня нормативно-пра вова та нормативно-проектна база до 1920 р. включно. Слід зазначити, що конституційні акти Української Соціалістичної Радя нської Республіки не були включені до об'єкту дисертаційного досліджен ня у зв'язку з тим, що з історико-правових позицій вони вже достатньо висві тлені науковцями. Предметом дослідження є специ фічні закономірності конституційного розвитку на території Українськ ої Народної Республіки, Української Держави періоду Гетьманату, ЗУНР та Української Народної Республіки періоду Директорії до 1920 р. включно. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є конкретно-істори чний метод, який застосовується, починаючи з вивчення передумов дослідж уваного у часовій послідовності державно-правового явища, а також діале ктичний метод пізнання соціальних, у тому числі державно-правових явищ; головні положення й наукові висновки вивчення державно-правових явищ, і сторичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право. Ан аліз конституційних актів та їх проектів здійснюється на основі принци пів єдності логічного та історичного дослідження явищ у конкретних іст оричних умовах, переходу від конкретного до абстрактного й від абстракт ного до конкретного, а також таких спеціально-наукових методів, як систе мно-структурний і порівняльне - правовий аналіз державно-правових явищ, та метод якісного аналізу документів. Слід зазначити, що значне місце у дослідженні конституційного розвитку в Україні 1917-1920 рр. зайняли наукові праці М. Грушевського, В. Винниченка, Д. До рошенка, П. Христюка, Б. Китяківського, С. Дністрянського, О. Ейхельмана, С. Шелухіна, А.Яковліва. Практично всі вони в різні часи брали безпосередню участь у розробці конституційних актів України з 1917 по 1920 рр., що робить їхні праці важливим джерелом для дослідження процесу розвитку української державності зазначеного періоду. Не другорядне значення для розуміння конституційного розвитку мають п еріодична преса 1917-1920 рр., збірки законів, розпорядження УНР, Української Де ржави, Західноукраїнської Народної Республіки, УНР періоду Директорії, а також використання приватних щоденників, листів державних діячів і на уковців 1917-1920 рр. Значне місце в дослідженні зазначеної теми належить науковцям українс ької діаспори, таким, наприклад, як: С. Волинцю (“Предвісники і творці Лист опадового зриву”), М. Стахіву (“Західна Україна: нарис історії держа вного будівництва та збройної і дипломатичної оборони” у шести томах), К. Костіву (“Конституційні акти відновленої української держави 1917-1919 рр. і ї хня політично-державна якість”). Поряд із багатьма працями сучасних наук овців у дисертації використовувались: “Українська Центральна Рада: док ументи і матеріали” у 2 томах, “Маловідомі конституційні акти України” Д. Яневського, “Держава і право України 1917-1920 рр.” О. Копиленка, М. Копиленко, “І сторія Української Конституції” А. Слюсаренко, М. Томенко. Дослідження здійсн ювалось також на основі аналізу змісту сучасної Конституції України та окремих конституційних актів. Наукова новизна одержаних результатів даної дисертації полягає в тому, що вона є ком плексним монографічним дослідженням практики конституційного розвит ку на території Української Народної Республіки, Української Держави п еріоду Гетьманату, ЗУНР та Української Народної Республіки періоду Дир екторії по 1920 р. і конкретизується в наступних основних положеннях: - особливості зародження, становлення та розвитку українського констит уціоналізму на початку ХХ ст. полягали в тому, що він формувався у “недерж авній” нації, в умовах ігнорування або часткового, поверхового врахуван ня панівною елітою “державної” нації сподівань українського народу на національно-політичне самовизначення; - Українська Центральна Рада законодавчо не визначила межі та компетенц ію національних обўєднань, адміністрацій автономних земель та органів і посадових осіб центральної державної влади. Крім того, у Конституції У НР так і не були зазначені основні принципи внутрішньої та зовнішньої по літики, порядок обрання місцевих органів влади та управління, органів пр окуратури; - практично в усіх конституційних актах УНР, ЗУНР та УНР часів Директорії знайшли своє відображення прагнення керівників УНР до розбудови незал ежної, самостійної України, де захист основних прав та свобод громадян г арантувався кожному громадянину України, а “трудовий принцип” у віднос инах між державою і громадянином фактично відкидався. З перших часів від родження державності в Україні в 1917 р. людське життя та гідність вважалис ь незаперечною цінністю; - ідея суверенітету державної влади в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УН Р часів Директорії розглядалась її керівниками як історична, сучасна та перспективна. Як історична, ця ідея розширила межі пізнання у сфері держ авотворення, стала базовим компонентом теорії державного суверенітету , суверенітету нації, ідеєю державо- творення і знайшла с воє відображення фактично в усіх конституційних та конституційно-прое ктних актах в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УНР часів Директорії; - встановлення ново го державного режиму часів Гетьманату не можна вважати занепадом украї нської державності. Конституційна діяльність П.Скоропадського – це на магання відродження незалежної української державності з використанн ям тимчасової диктатури та історичної національної самобутності украї нського народу; - серед головних похибок у розробці конституційних актів, конституцій та їх проектів часів УНР, ЗУНР, УНР періоду Директорії слід відзначити неви рішеність аграрного питання, що негативно відбилось на процесі відродж ення української державності; - історичний досвід державотворення і правотворення періоду відроджен ня української державності 1917-1920 рр. має безпосередній зв'язок з державотв оренням і правотворенням сучасної України і має бути використаний при р еформуванні органів влади і управління, судової і правової системи. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що здійснений у р оботі аналіз проектів конституцій та конституційних актів дозволяє ви явити загальні особливості цих документів, простежити процес розвитку конституційного права, еволюцію ідеї державотворення в Україні у 1917-1920 рр. та з'ясувати можливості використання конституційних розробок того час у і досвіду конституційного розвитку в сучасному конституційному буді вництві та законотворчості. Звернення до процесів відродження української державності та функціон ування конституційних актів України у 1917-1920 рр. має не тільки науково-теоре тичне, але і практичне значення. Висновки дисертації можуть допомогти пе редбачити й уникнути негативних тенденцій та явищ під час розробки конс титуційних законів та проведення правової реформи в Україні. Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці навчально -методичної літератури, у навчальному процесі вищих навчальних закладі в, при читанні лекцій та проведенні практичних занять з таких дисциплін, як “Історія держави і права України”, “Історія України”, “Історія політи чної та правової думки України”. Деякі положення і висновки дисертації м ожуть стати темою наукових дискусій та подальших досліджень, наприклад: вплив конституційних актів України 1917-1920 рр. на процес розбудови українськ ої державності; конституційне забезпечення загальних прав людини та гр омадянина в Україні; розвиток конституційних ідей в Україні в першій чве рті ХХ ст. тощо. Апробація результатів дослідження . Основні положення та висновки, що містяться в робот і, обговорювались на кафедрах історії держави і права Одеської націонал ьної юридичної академії; теорії та історії держави і права юридичного фа культету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича; те орії та історії держави і права юридичного факультету Львівського наці онального університету ім. І. Франка. Окремі висновки дисертаційного до слідження обговорювалися на 3-й і 4-й звітних щорічних наукових конференц іях професорсько-викладацького складу ОНЮА та на міжнародній науково-п рактичній конференції “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика” (2000) у м. Ужгород, на 7-ій регіональній науково-практичній конфере нції Львівського національного університету ім. І. Франка “Проблеми де ржавотворення і захисту прав людини в Україні” (2001), міжнародній науково-п рактичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” В ерховної Ради України (2001). Деякі висновки роботи використовуються у навчальному процесі під час ч итання лекцій та проведення семінарських занять з дисципліни “Історія держави і права України” в ОНЮА. Публікації. Осн овні положення дисертації знайшли свій відбиток у восьми статтях, що роз міщені в спеціальних наукових виданнях, які входять у перелік, затвердже ний ВАК України, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конф еренціях. Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданнями дослідження. Структура р оботи складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків і списку викори станих джерел. Загальний обсяг дисертації - 178 сторінок, список використан их джерел - 192 джерела та чотири додатки на 68 сторінках. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь досліджен ня теми, визначені мета і характер дослідження, методологічна основа, сф ормульовані наукова новизна та положення, які виносяться на захист, а та кож висвітлено науково-практичне значення роботи, показано апробацію р езультатів дослідження. Перший розділ “Практичне і теоретичне підґрунтя дослідж ення конституційного будівництва в Україні у 1917-1920 рр.” має два підрозділи. У підр озділі 1.1. “Загальний огляд літератури за темо ю” подано теоретичну основу дисертаційного дослідження, окреслено осн овні етапи розвитку наукової думки за даною проблемою. У підрозділі 1.2. “Розвиток на ціонально-державницької ідеї та ідеї правової і соціальн ої держави в українському суспільстві у XVII – першій чверті ХХ ст.” подано аналіз розвитку національно-державницької ідеї та ідеї правової і соці альної держави в українському суспільстві з XVII до першої чверті ХХ ст., а та кож зазначено, що політико-правова ідеологія вітчизняних мислителів з п очатку ХІХ ст. еволюціонувала як на власному ґрунті, тобто на “горизонта льних” тенденціях, національно-державницьких традиціях Київської Русі , козаччини і Гетьманщини, зосередженості на правах людини, на змісті її ж иття, так і під впливом давньогрецької і німецької філософії, демократич них, конституціоналістичних вчень провідників англійської, французько ї та американської революцій, розроблених ними численних декларацій. Також у підрозділі зазначається, що у програмах політичних партій та наукових працях тих ча сів знайшли своє відображення такі конституційні ідеї, як ідея розподіл у влади, рівності всіх громадян перед законом, права нації на самовизнач ення, ідея правової та соціальної держави. Другий розділ “Конституційна діяльність Центральної Рад и” складається з двох підрозділів, у яких сво ю оцінку знайшли окремі конституційні акти УНР, їх проекти та загальна к онституційна діяльність керівників Центральної Ради . Підрозділ 2.1. “ Умови розробки і прийняття універсалів та ін ших конституційних актів УНР, їх політико-правова характеристика” висв ітлює складний процес відродження української державності після падін ня Російської імперії на території Наддніпрянської та Південної Украї ни. Тут аналізуються і порівнюються між собою перші конституційні акти У країнської Народної Республіки, а також оцінюється конституційна діял ьність українського уряду тих часів. У даному підрозділі зазначено, що у політичних діячів того часу цілком о чевидна наявність рис змагання двох тенденцій: прагнення створити свою парламентарну демократичну республіку, яка б могла вирішити завдання д алекосяжних соціальних реформ і завершити національне визволення, з од ного боку, а з іншого – перейти від цієї реформи до так званої “трудової д емократії”, запроваджуючи дуже небезпечну “радянську” засаду позбавле ння деяких публічних прав частини українського населення – “нетрудов их класів”. Ця боротьба двох державно-правових тенденцій виразно відобр азилась у більшості конституційних актів того часу. Слід також зазначити, що однією із значних помилок, яких припустилася ЦР під час розробки всіх Універсалів, була хибна політика у питанні утворен ня та розвитку власної армії та земельної політики. У підрозділі 2.2. . “Умови розробки й історико-правове значення Конституції УНР 1918 р. та підсумок конституційної діяльності УНР” подаєть ся матеріал щодо питання авторства Конституції й аналіз її змісту. Надаю чи характеристику Конституції УНР 1918 р., у роботі відзначено, що як історич ний документ вона продемонструвала значні теоретичні можливості та до сягнення українського лібералізму початку ХХ ст., а її автори, безумовно, запозичили окремі конституційні ідеї Франції, Англії, США та Австрії. Ал е разом з тим простежується і вплив конституційних ідей М. Міхновського. Зокрема, саме його ідеї: адміністративного розподілу України на землі, с касування приватної власності на сільськогосподарські угіддя, станово го поділу людей, закріплення недоторканності особи, її помешкання, запер ечення постійного війська і виконання його функцій міліцейськими сила ми знайшли своє втілення у Конституції УНР. У цьому підрозділі також зазначено, що у Конституції мають місце серйозн і помилки. Так, серед головних недоліків, припущених у розробці Основног о Закону УНР, було те, що в ньому не закріплювались стабільна виконавча вл ада, майнові права громадян. Але разом із тим Конституція УНР 1918 р. залишаєт ься важливою пам'ятником конституційного права України. Третій розділ “Конституційні акти Гетьманату та державн а діяльність П. Скоропадського” присвячений дослідженню конституційного законодавства в Українській Державі пері оду правління гетьмана П. Скоропадського та складається з трьох підрозд ілів. Підрозділ 3.1. . “Особливості державотворення часів Гетьман ату та акти конституційного характеру від 29 квітня 1918 р.” містить в собі ан аліз “Грамоти до всього українського народу” та “Законів про тимчасови й державний устрій України”, який був зроблений з урахуванням складної в нутрішньополітичної ситуації в Україні у 1918 р., що дозволило більш об'єкти вно зрозуміти загальні положення державотворчої політики П. Скоропадс ького. У результаті вивчення зазначених документів на підставі порівня льно-правового аналізу було зроблено висновок про те, що “Закони про тим часовий державний устрій України” вміщують 80 відсотків реципованого но рмативного матеріалу зі Зводу Законів Російської імперії 1906 р. На підстав і знайдених архівних джерел було також доведено, що велику допомогу геть ману при розробці цих документів надав відомий юрист того часу О. Палтов, що скасувало існуючу в науці помилкову точку зору про одноособове автор ство гетьмана в його перших актах конституційного характеру. Підрозділ 3.2. . “Розробка та аналіз проектів Конституції Ук раїнської Держави” висвітлює складний процес конституційного розвит- ку в Українській Дер жаві в умовах повного бойкотування П. Скоропадського політичними колам и України. У цьому підрозділі основна увага приділяється розгляду трьох проектів Конституції Української Держави. Ці малодосліджені документи фактично вперше отримали детальну правову характеристику, що зробило м ожливим більш об'єктивно зрозуміти загальні внутрішньополітичні тенде нції державного розвитку України часів Гетьманату. У двох проектах Укра їна однаково визначалась державою суверенною і самостійною з неподіль ною територією, в якій громадяни держави користувалися широким колом по літичних і соціальних прав і позбавити їх цих прав було можливим лише по становою суду, усі громадяни держави вважались рівними у правах незалеж но від свого походження, освіти й майнового стану. В обох проектах своє за кріплення знайшли такі демократичні досягнення української революції , як недоторканність житла, заборона незаконної конфіскації майна, забез печення тайни листування “за винятком судового наказу”, свобода віросп овідання тощо. Автори проектів включили до них статтю, в якій гарантував ся захист громадян Української Держави від свавілля посадових державн их осіб. Таким чином, стає очевидним, що обидва проекти Конституції були п ронизані ідеями парламентаризму та правової держави і хоча вони не зовс ім відповідали поглядам гетьмана, передусім, у галузі розподілу влади і компетенції глави держави, їх можна вважати як спробу розбудови незалеж ної держави, головною метою якої було забезпечення стабільної системи у правління, міцної влади, а також – загальних прав та свобод людини. Підрозділ 3.3. “Інші законодавчі акти в галузі конституційног о права України періоду Гетьманату, їх аналіз і значення” містить матері али щодо розробки і правової характеристики законів: “Про громадянство Української держави” від 2 липня 1918 р., “Про утворення Державного Сенату” в ід 8 липня 1918 р. і Грамоту гетьмана “Про федерацію України з Росією” від 14 лис топада 1918 р. Своє висвітлення в даному підрозділі також знайшла діяльність гетьман а у справі розбудови судової системи в державі. В Українській Державі су дові органи діяли відповідно до схеми, викладеної у ст. 1 “ Учреждения Судебных Установлений ”, де зазначалось: “Влада судова належить: Мировим Суддям, Зўїздам Мирових Судій, Окружним Судам, Судовим палатам і Правительств ующему Сенату як верховному касаційному суд у”. Серед цих судових органів мирові судді визнавалися владою одноосібн ою, а решта – колегіальною. Мирові судді та їхні зўїзди становили систем у мирової юстиції, а всі інші судові органи належали до системи державно ї юстиції, а Державний Сенат діяв як Верховний Касаційний Суд. Деякі статті Закону “Про Державний Сенат” торкалися питань прокуратур и. У даному підрозділі були розглянуті також питання щодо організації збр ойних сил України та зроблені підсумки діяльності уряду Української Де ржави і її гетьмана. Четвертий розділ “Конституційне законода вство ЗУНР” присвячений дослідженню процес у становлення та розвитку державницької ідеї в західних регіонах Украї ни, утворенню Західно-Української народної республіки та оцінки її конс титуційних актів. Підрозділ 4.1. “Ві дродження державності в західних регіонах України та розробка й аналіз перших проектів Конституції ЗУНР” містить матеріали щодо розвитку іде ї утворення в цьому регіоні самостійної української народної держави. Аналізуючи відродження національної державності в західних регіонах У країни, в підрозділі було зазначено, що, на відміну від Центральної Ради У НР, УН Рада мала можливість використовувати державотворчий досвід її по передниць у 1917-1918 рр. Як спадкоємиця “першої” УНР, вона орієнтувалася на заг альні принципи державного розвитку, які заклала її попередниця: незалеж ність, суверенність, розподіл влади на три гілки, рівність усіх громадян перед законом, рівність усіх націй в Україні вправах тощо. У даному підрозділі було проведено дослідження приватного проекту С. Дн істрянського “Устрій Галицької держави”, а також доведено про непричет ність Ю. Романчука до виготовлення приватного проекту Конституції Гали цької республіки. Підрозділ 4.2. “Ти мчасовий Основний Закон і його доповнення та інші акти конституційного законодавства ЗУНР, їх характеристика” містить матеріали щодо аналізу зазначеного документа, який через велику кількість невизначених у ньом у питань першочергової важливості у галузі управління в державі вимага в обов'язкового доповнення. У підрозділі своє висвітлення знайшли такі з акони, як: Закон “Про тимчасову адміністрацію областей Західно-Українсь кої Народної Республіки”, “Про державну адміністрацію областей ЗУНР”, п роект “Уставу і інструкції для повітових органів УН Ради”, Закон “Про ти мчасову організацію судів і судейської влади”, Закон “Про виділ Українс ької Національної Ради”, Закон “Про оповіщення законів і розпорядків”, З акон “Про земельну реформу”, Закон “Про громадянство ЗО УНР”, Закон “Про Сейм ЗО УНР”, а також приватний проект Конституції ЗУНР, виготовлений С. Д ністрянським. П'ятий розділ “Законодавча діяльність Директорії в галу зі конституційного права” має три підрозділ и і містить матеріали щодо висвітлення розвитк у конституційного права в Україні і його особливостей часів Директорії. У підрозділ 5.1. . “Відновлення Укра їнської Народної Республіки та її обўєднання із ЗУНР” своє висвітлення знайшли: Декларація Української Директорії від 26 грудня 1918 р., у якій, тимча сово був визначений її правовий статус як органу верховної влади в держа ві, Предвступний договір 1 грудня 1918 р., Закон “Про форму влади на Україні” т а Універсал Трудового Конгресу від 23 січня 1919 р. Слід зазначити, що окремі н ауковці називають Закон “Про форму влади на Україні” тимчасовою Консти туцією об'єднаної України. Він умовно складався лише з восьми розділів і був слабо опрацьований. Блукаючи між гаслами демократії і диктатури пролетаріату та шукаючи ви ходу для гармонійного поєднання національної і соціальної ідеї, Трудов ий Конгрес виробив невизначені формули щодо трудової влади та трудової ради селян і робітників. Проблема розподілу сфер впливу між Директорією та Радою Міністрів лиши лася не вирішеною, але у п'ятому пункті цього Закону Конгрес не схвалив ор ганізацію робітничої диктатури і висловився за демократичний лад в Укр аїні. Підрозділ 5.2. “Ос новний Державний Закон УНР, його розробки та характеристика” присвячен ий характеристиці процесу розробки та змісту цього документу. 16 листопа да 1919 р. С. Петлюра схвалив державний розпад і поклав початок створенню нов ої політичної організації – Всеукраїнської Національної Ради. 9 травня 1920 р. у Кам'янці - Подільському свою роботу розпочала спільна комісія з мет ою розробки проекту нової Конституції. У цей період С. Баран підготував п риватний проект Конституції під назвою “Основний Держаний Закон “Про у стрій Української Держави”, який хоч і не був схвалений підготовчою комі сією, але саме на основі цього проекту був розроблений і ухвалений урядо вий проект Конституції УНР. Слід зазначити, що проект тимчасової Констит уції С. Барана містив у собі такі конституційні принципи, як розбудова де мократичної, соціальної, правової держави з розподілом влади на три окре мі гілки – законодавчу, виконавчу і судову, верховенство закону в держа ві. Автор проекту послідовно намагався реалізувати принцип рівноправн ості всіх громадян держави, не беручи до уваги ознаки національності, по ходження, віросповідання та статі. Фактично, у проекті не містився “трудовий принцип”. Підрозділ 5.3. “Пр иватний проект Конституції УНР О. Ейхельмана та його основні положення” . У цьому підрозділі був зроблений аналіз приватного проекту Конституці ї УНР професора О. Ейхельмана. Порівняльний аналіз даного проекту з прое ктами С. Барана та проектом урядової к омісії засвідчив, що, на відміну від останніх двох, які передбачали уніта рний устрій Української держави, проект О. Ейхельмана виходив з двох при нципових положень – суверенітету народу та федеративно-державного ус трою України. Наслідуючи ідеї М. Драгоманова, О. Ейхельман обстоював феде ративну форму державного устрою із застереженням значних повноважень не для федеральної влади, а для федеральних земель і самоврядних одиниць . У своєму проекті автор прагнув визначити чіткі конституційні межі діял ьності парламенту, зорганізувати виконавчу владу та її функціонування на підставі строгої законності і на засадах судової відповідальності т а верховенства права в державі, а також забезпечити органам державного у правління самостійність і незалежність. І хоч у цілому проект Основного Закону О. Ейхельмана не є досконалим з юридичної точки зору, він залишаєт ься корисним прикладом для розуміння процесу конституційного будівниц тва в Україні у першій чверті ХХ ст. ВИСНОВКИ 1. Матеріали дослідж ення яскраво свідчать про те, що концепції правової та соціальної держав и, які розвивали у своїх працях Б. Кістяківський, С. Котляревський, М. Кова левський, М. Грушевський та С. Дністрянський, знайшли своє втілення у кон ституційних актах УНР та ЗУНР. 2. Особливість зародження українського конституціоналізму в досліджув аний період полягала в тому, що він формувався у складних умовах не сприй няття ідеї незалежності та самостійності України не тільки Росією та По льщею, а й значною частиною населення України, особливо – російськомовн ою. 3. Фатальну роль у державному будівництві УНР відіграли недосконала зако нодавча діяльність, невизначеність шляхів вирішення питання приватної власності на землю, відсутність боєздатної армії та утопічність політи чних поглядів деяких українських державних діячів: а) аналіз законодавчої діяльності УНР вказує, що особливо негативно на н еї вплинула відсутність чіткої процедури підготовки і прийняття закон опроектів, багато з яких мали декларативний характер не вирішуючи голов них проблем часу; б) однією із значних помилок, яка призвела до краху УНР, стало ігнорування Центральною Радою питань реформування місцевих органів влади і управл іння в державі та необхідності розбудови армії. Крім того, УЦР законодав чо не визначила межі діяльності та компетенції адміністрацій автономн их земель та центральної державної влади. Але, не дивлячись на це, перш і конституційні акти УНР переконливо стверджували про розвиток україн ської державності у напрямі розбудови правової, незалежної держави, з га рантованим захистом прав і свобод усіх її громадян; в) щодо вирішення зе мельного питання в Україні у 1917-1920 рр. слід відмітити, що під впливом більшов ицьких ідей право приватної власності на землю не розглядалось українс ькими державними діячами як одне з природних прав людини. Незабезпеченн я державою цього права кожному громадянину України стало фатальною пом илкою практично всіх розглянутих у дослідженні урядів в Україні. Позбав ивши українських громадян права приватної власності на земельну ділян ку, держава автоматично знищила гарант стабільного розвитку добробуту українського народу. 4. Встановлення Гетьманату не можна вважати занепадом української держа вності. Конституційна діяльність П. Скоропадського – це початок спроби відродження незалежної української державності з тимчасовим використ анням диктатури та історичної національної самобутності українського народу: а) підсумком існування Української Держави 1918 р. було не лише її падіння. По при зовнішню і внутрішню нестабільність українська державність цього періоду залишалася найміцнішою формою існування самостійної України п еріоду 1917-1921 рр. Також варто відзначити, що гетьманське правління обмежува лося переважно зовнішніми чинниками і не було самостійним з принципови х питань. Щодо законодавчої діяльності гетьманської адміністрації, то в она розпочалася з визначення правових основ самого процесу законотвор чості. 5. Дослідження конституційних актів та проектів Конституції Українсько ї Держави періоду Гетьманату свідчать, що з позицій розвитку українсько ї державності ці сім з половиною місяців можна охарактеризувати як пері од справжнього розвитку. Українська Держава мала чітко окреслену терит орію, уряд, вона впевнено виходила на міжнародну арену. Пожвавилося екон омічне життя, було започатковано українську грошову систему, створювал ась власна армія. Особливо багато зрушень відбулося в національно-культ урній галузі. 6. Щодо питання авторства “Проекту Основних Законів Української Держави ”, то на підставі висновку Одеського науково-дослідного інституту судов их експертиз Міністерства юстиції України було встановлено, що: а) рукоп исні правки на Проекті Основних Законів Української Держави належать о дній особі, а не декільком, як вважалось раніше; б) рукописні правки викона ні не П. Скоропад- ським, що ставить під сумнів висновки окремих дослідників про одноособове авторство гетьман а цього проекту. 7. У більшості консти туційних актів та проектів Конституції Української Держави гетьман на магався вирішити складні політичні й економічні питання законним шлях ом, захищаючи у першу чергу інтереси держави, але при цьому права людини в цих актах і проектах посідали не останнє місце. І хоча 29 квітня 1918 р. Україна тимчасово зійшла зі шляху всенародної демократії, слід відзначити, що ди ктаторський режим Гетьманату випливав із тих реальних обставин, у яких в ідбувався державотворчий процес у країні і не планувався П. Скоропадськ им як постійне явище. Крім цього, гетьман активно боровся з більшовизмом в Україні, що також пояснює його використання непопулярних заходів. Фактичне припинення гетьманського плану державного будівництва являє собою обірваний ланцюжок послідовних етапів складного процесу, де режи м диктатури був лише початком нової політики, спрямованої на стабілізац ію життя в державі. 8. Аналізуючи відродження національної державності у західних регіонах України, слід зазначити, що, на відміну від Центральної Ради УНР, УН Рада м ала можливість використовувати державотворчий досвід її попередників . Безумовно, що вона вважала себе спадкоємицею “першої” УНР і орієнтувал ася на загальні принципи державного розвитку, які заклала її попередниц я: незалежність, суверенність, розподіл влади на три гілки, рівність усіх громадян перед законом, рівність усіх націй в Україні тощо. 9. Характеризуючи проекти конституцій та конституційні акти ЗУНР, треба зазначити, що їхня лаконічність і фрагментарність свідчать про історич ну вимушеність їхньої появи, а не про результат глибоко назрілого політи чного процесу. У цілому ж в українському конституціоналізм і на території ЗУНР окреслювались два основні напрями: ліберальний і соц іалістичний. Важливо зауважити, що соціалістичні ідеї в ЗУНР були менш п оширені ніж в УНР. У кожному з цих напрямів можна визначити риси з націона льним забарвленням: ліберально-національні, соціал-національні та інші. 10. Аналіз виявлених під час дослідження двох приватних проектів Констит уції ЗУНР, підготовлених С. Дністрянським, свідчить, що обидва вони вироб лені на високому фаховому рівні характерного для того часу. У цілому ж, головну увагу автори проектів конституції та конституційних актів ЗУНР приділяли суті держави, державній владі і шляхам їх удосконал ення. 11. Аналіз проектів конституції ЗУНР та архівні пошуки також показали неп ричетність Ю. Романчука до розробки “проекту Конституції Галицької Рес публіки”, що дає підставу відхилити існуючу в науці точку зору про наявн ість його приватного проекту Конституції ЗУНР. 12. На відміну від УЦР, яка принаймні спочатку опиралась на певну як теорет ичну, так і практичну програму, та Гетьманату, Директорія мала у своєму ар сеналі лише загальні гасла і не визначила свого місця серед гілок влади, уособлюючи собою на практиці її єдність і неподільність. У Декларації Ди ректорії також не зазначалась офіційна назва держави: а) у конституційних актах Директорії фактично не відчувалося наміру від творення демократичних принципів, проголошених раніше ЦР в її Універса лах, та, крім того, новими керівниками України використовується соціаліс тичний принцип “трудової демократії”; б) включений до Декларації принцип “трудового народу”, який поширювався на представників трьох класів: трудового селянства, промислового робіт ництва та трудової інтелігенції, встановлював, що право правління і поря дкування краєм має належати тільки тим класам, які творять матеріальні т а духовні цінності – робітництву і селянству. Отже, УНР фактично перест авала бути правовою й демократичною державою, тому що лише окрема частин а її громадян, хоч і без огляду на свою національність, визначалася закон ом повноправною. 13. Закон “Про форму влади на Україні” від 23 січня 1919 р., який з'явився внаслідо к об'єднання ЗУНР і УНР, фактично слід вважати тимчасовою Конституцією о б'єднаної України. З точки зору державного права він був опрацьований ду же слабо. 14. Заслуговує на увагу той факт, що “перший” проект Конституції УНР, вироб лений С. Бараном, створювався як тимчасовий і містив у собі такі конститу ційні принципи, як: розбудова демократичної, соціальної, правової держав и з розподілом влади на три окремі гілки: законодавчу, виконавчу і судову, верховенство закону в державі та забезпечення рівних прав усім громадя нам держави. До серйозних недоліків проекту треба віднести те, що у проекті не фігуру є інститут референдуму, який, як і інші форми народовладдя – вибори, наро дне обговорення й опитування, є правом реальної суверенної і верховної в олі народу, проте за своїм змістом та формою його здійснення істотно від різняється від інших форм народовладдя. 15. Порівняльний аналіз проекту, розробленого О. Ейхельманом, з проектами С. Барана та проектом урядової комісії засвідчив, що, на відміну від остан ніх двох проектів, які передбачали унітарний устрій української держави, проект О. Ейхельмана виходив із двох принципових положень – су веренітету народу та федеративно-державного устрою України. Слід зазначити, що с ьогодні на порядок денний постало вирішення комплексу актуальних прак тичних питань державного будівництва, передусім подальше реформування парламентської, адміністративної й судової систем, продовження правов ої реформи та реформи місцевого самоврядування. Стратегія цих реформ по лягає у подоланні кризових явищ та завершенні перехідного періоду розв итку Української держави, у зв'язку з чим відповідно зростає потреба в ро зробці теоретичних основ законодавчої, виконавчої, судової та інших вид ів державної влади і високого рівня наукового забезпечення їх реформув ання. Систематизуючи матеріали конституційного розвитку України та до повнюючи їх результатами досліджень архівних справ, ми маємо намір прод овжити виконання цього завдання. СПИСОК ОПУБЛІКОВ АНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ: 1. Єфремова Н. До питання військової політики гетьмана П.Скоропадського //Актуальні проб леми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1999. Вип. 6, Ч.1. – С.62 – 67. 2. Єфремова Н. Формування концепцій правового регулювання земельних від носин в УНР у 1917-1918рр. //Наук. Вісник Чернівецького ун-ту. Серія Правознавство. Вип.100. – Чернівці, 2000. – С.35 – 36. 3. Єфремова Н. Відродження козацтва в Україні у 1917-1919рр. //Вісник Одеського ін- ту внутр. справ. Вип.1. – Одеса, 2000. – С.32 – 35. 4. Єфремова Н. Історико-правовий досвід правового регулювання праці та с оціального захисту населення в Україні на прикладі приватного проекту Конституції УНР, розробленого С.Бараном //Актуальні проблеми держави і п рава: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2000. Вип.9. – С. 171 – 174. 5. Єфремова Н. Конституційні акти Директорії //Вісник Львівського нац. ун- ту. Серія юридична. Вип. 36. – Львів, 2001. – С. 95 – 99. 6. Єфремова Н. Формування представницьких органів на території Західноу країнської Народної Республіки у 1918-1919 рр. //Парламентаризм в Україні: теорі я та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конф. – К., 2001. – С . 185 – 189. 7. Єфремова Н. Добровольчі народні формування в Українській Державі пер іоду Гетьманату //Молода українська держава на межі тисячоліть: Ма теріали науково-практичної конф. Львівського ін-ту внутр. справ при Нац. а кадемії внутр. справ України. Львів, 2001. – С. 94 – 102. 8. Єфремова Н. Ко нцепція правової держави в Українських землях на початку ХХ ст. та її реа лізація в конституційних актах УНР //Держава і право: Зб. наук. праць Ін-ту д ержави і права ім. В.М. Корецького. Секція юридичні і політичні науки. – К ., 2001. – Вип.12. – С. 87 – 89. 9. Єфремова Н. Історичний досвід правового забезпечення прав людини в ко нституційних актах Західноукраїнської Народної Республіки //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2001. Вип. 11. – С. 108 – 111. 10. Єфремова Н. Історичний досвід правового забезпечення прав людини в ко нституційних актах Української Народної Республіки //Проблеми державо творення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VII регіональної науко во-практичної конф. Львівського нац. ун-ту. – Львів, 2001. – С. 67 – 69. АНОТАЦІЯ Єфремова Н.В. Розви ток конституційного законодавства в Україні (1917-1920) . – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за с пеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2002. Дисертація присвячена дослідженню процесу конституційного будівницт ва в Українській Народній Республіці, Українській Державі періоду Геть манату, Західноукраїнській Народній Республіці та Українській Народні й Республіці періоду Директорії, окрім радянського періоду, а також їхні й нормативно-правовій і нормативно-проектній базі до 1920 р. включно Під час дослідження було проаналізовано значну кількість нормативно-правових актів України зазначеного періоду та спеціальної літератури за темою. В иявлено причини, що негативно вплинули на розвиток української державн ості у 1917-1920 рр. Крім того, значної уваги у дисертаційному дослідженні було приділено ви вченню проектів конституції Української Держави часів Гетьманату, де ф актично вперше було здійснено глибокий правовий аналіз двох раніше нео публікованих проектів конституції. Також, крім правового аналізу зазна чених документів була проведена значна робота стосовно встановлення ї хнього авторства, внаслідок чого вдалося внести окремі уточнення стосо вно цього питання. Ключові слова : Українська Народна Республіка, Українська Держава періоду Гетьманату, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Народна Республіка п еріоду Директорії, нормативно-правові акти, конституційні акти, констит уція, конституційний розвиток. АННОТАЦИЯ Ефремова Н.В . Развитие конституционного законодательства в Украине (1917-1920) . – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук п о специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история поли тических и правовых учений. – Одесская национальная юридическая акаде мия, Одесса, 2002. Данная диссертация представляет собой комплексное монографическое ис следование практики конституционного развития на территории Украинск ой Народной Республики, Украинской Державы периода Гетманата, Западноу краинской Народной Республики и Украинской Народной Республики период а Директории без советского периода с 1917 по 1920 гг. Во время исследований было проанализировано значительное количество н ормативно-правовых актов Украины указанного пери-ода, а также – специал ьной литературы по теме. Выявлены причины, отрицательно повлиявшие на ра звитие украинской государственности в 1917 – 1920 гг. Исследуя истоки украинского конституционализма в диссертационном исс ледовании было отмечено, что с конца ХІХ вЂ“ начала ХХ в. Украинская национ альная идея приобрела значительно большее распространение, нежели за с то предыдущих лет. В этот период украинская политико-правовая платформа получила свою дальнейшую разработку в работах М. Драгоманова, который утверждал, что свободное государство с демократическими институтами могут создать то лько свободные люди с гарантированными правами и свободами. Таким образ ом, первоочередным заданием украинцев М.Драгоманов считал борьбу за пол итическую свободу, понимая под этим права человека и развитую систему са моуправления. Равенство же всех граждан в гражданских правах и обязанно стях, по мнению ученого, не может быть ликвидировано ни одним законом, за и сключением военного времени в государстве. В диссертационном исследовании отмечено, что практически во всех конст итуционных актах УНР, ЗУНР и УНР периода Директории свое отражение нашли стремления руководства страны к построению независимого государства, в котором защита основных прав и свобод граждан гарантирова лись бы каждому гражданину Украины, а “трудовой принцип” в отношениях ме жду государством и гражданами фактически отбрасывался. Также следует о тметить, что практически с первых дней возрождения государственности в Украине в 1917 г. человеческая жизнь и достоинство считались бесспорной цен ностью, а идея суверенитета государственной власти рассматривалась ру ководством Украины как историческая, современная и перспективная. В кач естве исторической данная идея расширила границы познания в сфере госу дарственного строительства, стала базовым компонентом теории государс твенного суверенитета, суверенитета нации и нашла свое отражение практ ически во всех конституционных и конституционно-проектных актах УНР, Ук раинской Державы, ЗУНР и УНР времен Директории. В данном исследовании вп ервые дается широкая социально-правовая характеристика частных проект ов Конституции УНР, Украинской Державы, ЗУНР и УНР времен Директории с ис пользованием научных исследований и переводов отдельных первоисточни ков, появившихся в течение последних четырёх лет. Также следует отметить, что особенностью зарождения украинского конституционализма также можно с читать то обстоятельство, что в 1917 г. он формировался в сложных условиях не восприятия идеи независимости Украины не только в России и Польше, но и з начительной частью населения Украины. В целом же фатальную роль в госуда рственном строительстве УНР, ЗУНР и УНР периода Директории сыграла несо вершенная законодательная деятельность и отсутствие единого национал ьного движения украинских патриотов, неопределенность в вопросе частн ой собственности на землю, отсутствие боеспособной армии и утопичность политических взглядов некоторых государственных деятелей. Вероятно, одной из серьёзных ошибок, приведших к краху УНР, ЗУНР и УНР пери ода Директории стало также и то обстоятельство, что фактически в законодательстве н е было чётко определено границ деятельности и компетенции местных орга нов власти и управления. Относительно земельного вопроса в Украине 1917 – 1920 г. следует отметить, что он так и не был решен ни одним из правительств Украины указанного период а. Ключевые слова : Украинская Наро дная Республика, Украинская Держава периода Гетманата, Западноукраинс кая Народная Республика, Украинская Народная Республика периода Дирек тории, нормативно-правовые акты, конституционные акты, конституция, конс титуционное развитие. SUMMARY Efremova N.V. Development of the Constitutional Legislation in Ukraine (1917-1920). – Manuscript. The Thesis stands for a degree of candidate in Law speciality 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and legal doctrines. – Odessa National Academy of Law, Odessa, 2002. The thesis is devoted to the research of process of the constitutional construction in the Ukrainian People's Republic, Ukrainian state during the Hetmanship (Hetmanate), the West-Ukrainian People's Republic and the Ukrain ian People's Republic during Directory within Soviet period and their normative legal and normative projective base up to 1920. A considerable amount of normative legal acts of Ukraine of the mentioned above period also special literature on the theme wer e analysed during the research. The reasons which influenced negatively the development of Ukrainian statehood during 1917-1920 were revealed in the work. Besides, considerable attention was given to the study of draft constitutions of Ukrainian State in th e period of the Hetmanship (Hetmanate). In this part of the paper two draft constitutions never published before were thoroughly analysed from the juridical point of view. Much was also done to authenticate the authorship of those documents and as result some other points Regarding this matter have been specified. Key words : the Ukrainian People's Republic, Ukrainian state during the Hetmanship (Hetmanate), the West-Ukrainian People's Republic and the Ukrainian People's, Republic during Directory, normative – legal, constitutional acts, constitution, constitutional evolution.

Приложенные файлы

  • rtf 14832435
    Размер файла: 195 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий