Тема 3_л.3.1. Конституційне законодавство Украї..

Тема 3. Конституційне законодавство України.

План лекції
3.1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ.

Поняття конституції як основного закону. Види конституцій.
Джерела конституційного права України. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України.
Державна символіка України.
Сутність конституційних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина. Єдність прав та обов’язків громадян.
4.1.Основні конституційні права і свободи громадянина.
4.2.Основні конституційні обов’язки громадянина. Обов’язок громадянина захищати свою Вітчизну.
Соціально-економічні, політичні та особисті права та свободи громадян.

1. Поняття конституції як основного закону. Види конституцій.
Термін «конституція» походить від латинського constitution, що означає «устрій», «встановлення». Застосування терміна «конституція» в сучасному його розумінні пов’язане з епохою буржуазних революцій. Конституції стали юридичною формою правового захисту найважливіших інтересів молодої буржуазії. Першими писаними конституціями – єдиними основними законами були Конституція США (1787 р.), чинна й дотепер і Конституція Франції (1791 р.)
Конституція є основою конституційного права .
Конституційне (державне) право – це система правових норм, насамперед принципів і норм конституції, які закріплюють заходи економічної і політичної організації суспільства, форми правління і державного устрою, порядок і принципи формування та компетенцію органів влади та управління, судову систему, правовий статус громадян.
Види конституцій:
1) за юридичною формою конституції поділяються на писані і неписані.
Писані конституції представляють собою єдиний нормативний акт, який має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо) і прийнятий у суворо встановленому порядку. До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Конституція України (1996р.).
Неписані конституції складаються із кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони у своїй сукупності оголошуються конституцією держави. (Конституція Великобританії – ввібрала низку законів, перший з яких «Велика хартія вольностей» був прийнятий ще в 1215 році)
2) за порядком прийняття, зміни та відміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.
У гнучких конституціях порядок прийняття, зміни та відміни мало чим відрізняється від порядку встановленого для всіх інших законів.
Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конституцій суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. Тут потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання додаткових процедур, закріплених законодавчо. (Закон України «Про внесення змін до Конституції України»).
Конституцію України слід зарахувати до жорстких.
3) відповідно до державного устрою конституції поділяються на федеративні (Росія, США, ФРН, Індія та ін.) та унітарні (Україна, Франція, Білорусь, Болгарія, Чехія, Словенія та ін.)
4) за рівнем втілення приписів конституцій в життя суспільства та держави їх прийнято поділяти на фіктивні (положення яких не знаходять реалізації і підтвердження на практиці) та реальні (якщо суспільні відносини відповідають конституційним настановам).
Конституція покликана закріплювати й регулювати найважливіші суспільні відносини. Кожна галузь законодавства має свій виток у тому чи іншому положенні Конституції.(Наприклад, трудове право базується на статтях Конституції України, що закріплюють права на працю, відпочинок, підприємницьку діяльність).
Конституція України є Основним Законом держави тому, що вона наділена особливою, найвищою юридичною силою, яка проявляється у наступному:
1. Конституція виступає базисом для поточного законодавства. Всі закони та інші нормативні акти мають випливати із Конституції і не суперечити їй.
2. Існує особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни Конституції.
3. Контроль за додержанням Конституції здійснює особливий орган – Конституційний Суд України. Тільки до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів нормам Конституції.
4. Міжнародні договори, які укладає держава, не можуть суперечити Конституції.
5. Конституція регулює найважливіші суспільні відносини в країні.

2. Джерела конституційного права України. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України.

Джерелами конституційного права в Україні вважаються чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми. До таких належать:
1) Конституція України – основне джерело права;
2) конституційні закони – закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції або скасовують окремі її норми;
3) органічні закони – закони, якими деталізуються норми Конституції й ухвалення яких передбачено в Конституції;
4) звичайні закони, що містять конституційно-правові принципи і норми;
5) певні нормативні акти Верховної Ради України, акти Президента України, деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України, рішення та висновки Конституційного Суду України та ін.
ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» , ЗУ «Про Рахункову палату Верховної Ради України» та ін.

У ст.1 Конституції України проголошено : «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».
Суверенність і незалежність держави означають, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які відбуваються в межах кордонів цієї держави, а також її незалежність і рівноправність у взаємовідносинах з іншими державами.
Демократизм в Україні передбачає створення сприятливих умов для широкої та реальної участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя тощо.
Соціальна держава – це держава, яка бере на себе турботу про соціальний захист своїх громадян, спрямовує свою політику на створення доступних систем освіти, охорони здоров’я і соціального захисту, належної підтримки малозабезпечених верств населення.
Правова держава – це держава, в якій панує право; де діяльність держави, її органів і посадових осіб здійснюється на основі й у межах, визначених правом; де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.
В Україні встановлено республіканську форму правління (ч.1 ст.5 Конституції України). Принцип республіканської форми правління полягає в такій організації державної влади, за якої вищі органи держави обираються народом на певний строк. В Україні глава держави – Президент, Верховна Рада обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права.
Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є народ України.
Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Ст.2 Конституції України проголошує Україну унітарною державою, тобто державою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України.
Україна як централізована унітарна держава поділяється на адміністративно - територіальні одиниці, що складають її територіальний устрій.
Територіальний устрій – це територіальна або національно-територіальна організація державної влади (питання внутрішнього поділу території держави на складові та їх правове становище, взаємовідносини між державою в цілому та її складовими).
Державна територія України включає в себе сушу, надра, води (внутрішні води і територіальне море), повітряний простір над ними.

3. Державна символіка України.
Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі показують одну або декілька ідей політичного чи історичного, культурного чи географічного характеру.
Визнавши ті чи інші знаки символами державного суверенітету, держава встановлює порядок їх використання та правового захисту.
Ст. 20 Конституції України визначає державними символами України Державний прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.
Державний герб є емблемою держави, він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах державних установ тощо.
Конституцією України передбачено наявність великого Державного Герба і малого Державного Герба України. Малий Державний Герб України – золотий тризуб (знак княжої доби Володимира Великого) на синьому щиті – затверджено постановою Верховної Ради України від 19.02.1992р. Великий Державний Герб України має містити як головний елемент – малий Державний Герб України, - так і зображення герба Війська Запорізького – козака з мушкетом.
Державний прапор – це закріплений офіційний стяг держави, на якому шляхом добору певних кольорів виражені певні ідеї політичного чи історичного характеру. За Конституцією, Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Державний гімн – це поетично-музичний твір, який через систему музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру. Верховна Рада 6 березня 2003 року Законом «Про Державний Гімн України» затвердила Державний Гімн України: слова П. Чубинського, музика М. Вербицького.
Законом встановлено, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.
Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Столицею України, тобто адміністративно-політичним центром і місцем перебування загальнодержавних законодавчих, виконавчих і судових органів, є місто Київ.

4. Сутність конституційних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина. Єдність прав і обов’язків громадян.
4.1. Основні конституційні права і свободи громадян.
Всі громадяни на території держави рівні перед законом і судом, мають рівні конституційні права і свободи (рівноправність громадян). Конституція України (ст.24) забороняє існування будь-яких привілеїв чи обмежень громадянам України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Йдеться про рівність громадян перед законом і судом та наявність у кожного прав і свобод, закріплених Конституцією України. Таким чином, Конституція визначає однаковість вихідних позицій громадян у суспільному і державному житті.
Права і свободи людини є невідчужуваними через те, що належать кожному від народження. Саме через це права і свободи людини мають бути об’єктом захисту з боку держави, незалежно від того, чи має людина громадянство, чи ні. Цей принцип закріплено в Конституції України (ст.21), де стверджується, що «права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Невідчужуваність прав людини означає, що всі права і свободи людина набуває від свого народження, ніхто свавільно не може бути позбавлений жодних прав і свобод, їх гарантування і ствердження, охорона і захист є обов’язком держави, а сфера невідчужуваних прав і свобод утворює автономний соціальний простір дій індивіда в межах, вільних від державного втручання.
Єдність прав і обов’язків громадян означає, що користування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов’язків. Право кожного на вільний розвиток може здійснюватися лише до того, поки при здійсненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому.
Обопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона відповідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компенсувати заподіяну шкоду.
4.2.Основні конституційні обов’язки громадянина. Обов’язок громадянина захищати свою Вітчизну.
Основні права нерозривно пов’язані із обов’язками громадян.
Основні обов’язки – це визначені конституційним законодавством України міри необхідної поведінки громадина, забезпечувані заходами державного примусу.
Для того, щоб людина могла успішно реалізовувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні й духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов’язки.
Основними конституційними обов’язками громадян України є:
захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст.65 Конституції України);
не заподіяння шкоди природі та культурній спадщині, відшкодування завданих збитків (ст.66 Конституції України);
сплачування податків і зборів (ст.67 Конституції України);
неухильне додержання Конституції та законів України, непосягання на права та свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).
Конституція України встановлює конституційні обов’язки як громадян України, так і кожному, хто постійно проживає або перебуває на території України. Вони закріплені у статтях 65-68 Конституції.




5. Соціально-економічні, політичні та особисті права та свободи громадян.

Конституція України закріплює систему економічних, соціальних і культурних прав. Саме вони призначені гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості. Саме ці якості суспільного життя характеризують державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує достатньо високий рівень життя своїх громадян. Справжня демократія повинна мати достатню матеріальну базу, яка є соціально-економічною категорією її існування та розвитку.
Система економічних, соціальних і культурних прав згідно з Конституцією України охоплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (с.41), право на підприємницьку діяльність (ст.42), право на працю (ст.43), право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44), право на відпочинок (ст.45), право на соціальний захист (ст.46), право на житло (ст.47), право на достатній рівень життя (ст. 48), право на охорону здоров’я (ст.49) та ін.

Особливість політичних прав і свобод полягає насамперед в тому, що їх носіями є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її території. Важливою особливістю політичних прав і свобод є те, що вони, у певних випадках можуть бути реалізовані лише завдяки участі конкретного громадянина, наділеного цими правами, свободами, у діяльності відповідних об’єднань, політичних партій, профспілкових організацій, державних структур.
До політичних прав і свобод належать:
1) свобода думки і слова (ст.34 Конституції України);
2) свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.39 Конституції України);
3) право на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст.40 Конституції України);
4) право на об’єднання в політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації (ст.36, ст.37 Конституції України);
5) право на участь в управлінні державними справами (ст.5 Конституції України).

У правовій державі захищеність особи насамперед визначається конституційним закріпленням особистих (базових) прав людини та забезпеченістю їх здійснення.
У системі основних прав важливе місце посідають особисті (громадянські) права, які спрямовані на забезпечення найважливіших життєвих потреб людини і реалізуються нею переважно самостійно.
Особисті права і свободи людини безпосередньо пов’язані із самою сутністю людини як фізичної особи. Саме цей статус є підґрунтям усіх інших особистісних рис людини. Виходячи з цього, кожну конкретну людину, хоча вона може мати багато істотних вад, необхідно розглядати як особистість, повністю чи неповністю сформовану.
До особистих прав людини належать:
невід’ємне право на життя (ст.27 Конституції України);
право на повагу до її гідності (ст.28 Конституції України); право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції України);
право на недоторканість житла (ст.30 Конституції України);
право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31 Конституції України);
право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст.32 Конституції України);
право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст.33 Конституції України);
право на свободу думки і слова (ст.34 Конституції України); право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35 Конституції України).








13PAGE 15


13PAGE 14115




15

Приложенные файлы

  • doc 14832792
    Размер файла: 65 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий