Податкове законодавство — ЗАЛІК


Поняття, ознаки і роль податків.
Податки – це встановлені вищим органом законодавчої влади обов’язкові платежі, які сплачують ф/о та ю/о до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.
Податки виступають як спосіб розподілу і перерозподілу доходів між суб’єктами господарювання внаслідок чого здатні стимулювати або навпаки стримувати розвиток економічних процесів
Ознаки:
Індивідуальна безоплатність
(однобічний рух коштів від платника до держави, кошти платника йдуть на задоволення сусп. потреб)
Безумовний характер
(сплата податку, не пов’язана з жодними зустрічними діями, привілеями з боку держави)
Адресність
(платіж надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду)
Обов’язковий характер
(забезпечується силою держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів)
Примусовий характер сплати
Платіж у грошовій формі
Регулярність сплати
Контроль за сплатою податків(здійснює Державна фіскальна служба України)
Функції податків.
Функції:
Фіскальна
(найважливіша; головне призначення  податків - наповнення бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака - стабільність)Регулююча
(надання пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості)
Розподільча
(розподіл бюджетних коштів за сферами – медицина, освіта)
Стимулююча
(створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності; може бути пов'язана із застосуванням пільг, зменшенням бази оподаткування)
Контрольна
(нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками)
Накопичувальна — узагальнення усіх функцій.
Класифікація податків і зборів.
Класифікація:
За платниками:
ю/о
ф/о
змішаний податок
від методу встановлення:
прямі (від зарплати – 15%, на пряму залежить від доходу)
непрямі (ПДВ, Акцизний податок, надбавка до ціни)
за рівнем становлення:
загальнодержавні
місцеві (туристичний збір, єдиний податок)
За характером використання:
загального призначення
Цільового призначення
Залежно від періодичності стягнення:
Разові
Систематичні
Залежно від каналу надходження:
Регулюючі (можуть зараховуватися до різних бюджетів)
Закріплюючі (до конкретного бюджету)
Правовий механізм податку та його елементи.
Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів. Серед обов’язкових елементів, у свою чергу, розрізняють основні й додаткові.
До основних елементів правового механізму податку і збору належать:
а) платник податку чи збору;
б) об’єкт оподаткування;
в) ставка податку чи збору.
До додаткових елементів правового механізму податку належать:
а) податкові пільги;
б) предмет, база, одиниця оподаткування;
в) джерело сплати податку;
г) методи, терміни та способи сплати податку;
ґ) особливості податкового режиму;
д) бюджет чи фонд надходження податку (збору);
е) особливості податкової звітності.
Хотілося б підкреслити, що й основні, і додаткові елементи мають обов’язковий характер, без якого неможливо закріпити відповідний податковий механізм. Додатковість елемента підкреслює не його необов’язковість, а особливості регулювання (можливість делегування компетенції і т. ін.).
В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків, такі, як: суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування, джерело сплати і квота.
Суб’єкт або платник податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.
Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується: які операції, які товари, які доходи, яка власність, тощо.
Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта. Фізичний вимір досить точно відображає об’єкт оподаткування, наприклад оцінка земельної ділянки для сплати податку на землю проводиться в гектарах, сотих гектара, тощо.
База оподаткування - це розмір об’єкта оподаткування в грошовому чи фізичному вимірі.
Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні (єдині) або диференційовані. Універсальні або єдині ставки передбачають створення рівних умов для всіх платників податків. Диференціація податкових ставок може проводитись щодо розміру або виду об’єкта оподаткування (наприклад, різні підакцизні товари оподатковуються акцизним збором за різними ставками.
Податковий період: календарний рік або інший період часу.
Поняття і роль податкової системи.
Податкова система — сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.
Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, які є невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому, є:• порядок встановлення і введення в дію податків;
• види податків;
• права та обов'язки платників податків;
• порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;
• відповідальність учасників податкових відносин. 
Податки є найбільш важливим і впливовим інструментом регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Вони відіграють значну роль у формуванні дохідної частини бюджету. Податки покликані стимулювати розвиток усього прогресивного й ефективного, регулювати суперечності, що виникають у процесі реалізації економічних інтересів.
Поняття, предмет і метод податкового права.
Податкове право - як фінансово-правовий інститут являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін. Податкове право регулюється Податковим кодексом України.
Предметом податкового права є система визначених, однорідних, специфічних правовідносин у сфері оподаткування, яка регулює податкові відносини державних податкових органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у відповідний бюджет (державний, місцевий) в грошовій формі, а також визначає відповідальність, права і повноваження цих податкових органів та права й обов'язки платників податків.
Методу правового регулювання - метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.
Методом податкового права є система прийомів (способів) впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права, на поведінку учасників цих відносин.
Основним методом податкового права є метод владних приписів. Він характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб’єктів, і передбачає використання в основному імперативних норм.
Ознаки методу владних приписів при регулюванні податкових правовідносин:
- владні розпорядження стосуються кола платників, порядку, умов та розміру платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо;
- коло органів, уповноважених давати владні розпорядження учасникам податкових правовідносин, складають податкові органи;
- широке використання імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів і державних цільових фондів за рахунок доходів платників податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру.
Система і джерела податкового права.
Система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.Податкова система України включає три основних підсистеми:
підсистема оподаткування юридичних осіб;
підсистема оподаткування фізичних осіб;
збори в державні цільові фонди.
Згідно з чинним законодавством податкові платежі поділяються на дві групи:
загальнодержавні податки і збори;
місцеві податки і збори.
Загальнодержавні податки і збори:1) податок на прибуток підприємств;
2) податок на доходи фізичних осіб;
3) податок на додану вартість;
4) акцизний податок;
5) екологічний податок;
6) рентна плата;
7) мито;
8) військовий збір
До місцевих податків належать:
1) податок на майно;
2) єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
1) збір за місця для паркування транспортних засобів;
2) туристичний збір.
Основні засади податкового законодавства України.
Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
- фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Поняття, особливості і види податкових правовідносин.
Податкові правовідносини — це врегульовані нормами податкового права фінансові правовідносини, що виникають з приводу справляння податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного й місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів.
Особливості податкових правовідносин:
1) мають публічно-правовий характер;
2) це майнові відносини, оскільки їх об'єктом є майнові блага фізичних і юридичних осіб:
3) є відносинами владного характеру, що обумовлено формою реалізації податкової норми, яка має імперативний характер, а тому однією зі сторін в податкових правовідносинах завжди виступає орган влади
4) виникають, змінюються і припиняються виключно у сфері фінансової діяльності держави на стадії формування державних і місцевих доходів;
5) характеризуються однобічною спрямованістю фінансових ресурсів—від платників податків до бюджетів і державних цільових фондів у формі обов'язкових платежів податкового характеру.
Класифікація податкових правовідносин здійснюється за різними підставами:
1) за функціями, які вони виконують:
- загально регулятивні — спрямовані на закріплення кола суб'єктів податкового права, їх загального юридичного статусу;
- конкретно-регулятивні—спрямовані на закріплення конкретної поведінки;
- комплексні—виникають на стику загально регулятивних і конкретно-регулятивних відносин;
- охоронні — спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру2.
2) за характером податкових норм:
- матеріальні податкові правовідносини — виникають на основі матеріальних норм податкового права та закріплюють права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин;
- процесуальні податкові правовідносини — виникають на підставі процесуальних норм податкового права в процесі реалізації суб'єктивних прав і обов'язків (під час провадження у справах про податкові правопорушення, надання відстрочок і розстрочок стосовно сплати податків тощо).
Об'єктом податкових правовідносин є те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин виникає правовий зв'язок. Об'єктом податкових правовідносинах виступають грошові кошти платників, які надходять до бюджетів та державних цільових фондів.
Суб'єкт податкових правовідносин — це реальний учасник податкових правовідносин.
Зміст податкових правовідносин.
Зміст податкових правовідносин включає:
1) юридичний зміст, що виражений у системі прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин;
2) фактичний (матеріальний) зміст, який проявляється в реальній поведінці суб'єктів у сфері оподаткування.
Юридичний зміст є ширшим за значенням і включає комплекс можливих варіантів поведінки. Фактичний зміст означає конкретні форми поведінки суб'єктів, тобто реалізацію одного з варіантів можливого юридичного змісту правовідносин. Наприклад, податкові злочини й проступки виражають юридичний зміст, а конкретне правопорушення — фактичний зміст.
Поняття і структура податкових норм.
Податково-правові норми — це загальнообов'язкові формально визначені правила поведінки, встановлені уповноваженим органом влади для регулювання податкових правовідносин, і забезпечені державним примусом.
Структура податкової норми — це внутрішня організація норми, яка включає три елементи:
- гіпотеза— частина норми, яка визначає умови реалізації диспозиції;
- диспозиція — закріплює зміст прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин при настанні обставин, що описані гіпотезою;
- санкція—передбачає заходи впливу до осіб, що порушили приписи податкової норми.
Платники податків як суб’єкти податкового права.
Суб'єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.
Суб'єкт податкових правовідносин—це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені правосуб'єктністю, передбачену нормами податкового права, що включає такі елементи:
1) податкову правоздатність — закріплену нормами податкового права здатність мати права та обов'язки у сфері оподаткування;
2) податкова дієздатність — закріплену нормами податкового права здатність своїми діями реалізовувати такі права та обов'язки, в межах якої виокремлюється податкова деліктоздатність як здатність нести юридичну відповідальність за податкові правопорушення.
В якості суб'єктів можна виділити такі види учасників податкових правовідносин:
1) держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування);
2) податкові органи;
3) платники податків;
4) фінансові установи, через які здійснюються перерахування податків до бюджетів та державних цільових фондів;
5) інші суб'єкти податкових правовідносин.
Права і обов’язки платників податків.
Платник податків зобов'язаний:
- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки -;
- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;
- забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;
- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.
Платник податків має право:
- безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків;
- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
- обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;
- користуватися податковими пільгами -;
- одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;
- бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок;
- оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації;
- на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю;
- на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів;
- на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб);
Об’єкт оподаткування.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Товар як об’єкт оподаткування передбачає специфічну підставу щодо виникнення податкового обов’язку. Йдеться про те, що з метою оподаткування, перш за все, важливо визначити саме вартість товару, або оборот від реалізації товарів.
При характеристиці прибутку як об’єкта оподаткування необхідно мати на увазі, що він відноситься тільки до регулювання оподаткування юридичних осіб. Категорія прибутку не може бути застосована щодо оцінки результатів діяльності фізичних осіб.
Об’єктом оподаткування може бути вартість тільки тих товарів, робіт, послуг, які вже реалізовані, виконані або зроблені. Вартість же нереалізованих товарів може виступати об’єктом оподаткування тільки як майно платника податків.
Податкові пільги.
Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, якими є:
а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування;
б) благодійні фонди та організації;
в) пенсійні фонди, кредитні спілки;
г) спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;
д) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому законом тощо.
Соціальна пільна у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, - для такого платника податку, який:
а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;
в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;
ґ) є інвалідом I або II групи;
д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни;
Способи сплати податків і зборів.
Існує три основних способи сплати податку:
Кадастровий - він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків.
Кадастровий спосіб передбачає використання кадастрів, тобто реєстрів, які складаються з переліку найтиповіших об'єктів (доходи, земля), які класифікуються за зовнішніми ознаками. Це дає змогу визначити середню дохідність об'єкта обкладання. До зовнішніх ознак належать:
• при сплаті земельного податку — розмір ділянки оподаткування, кількість живності, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо;
• при промисловому податку — потужність підприємства, кількість верстатів, чисельність працівників.
У сучасних умовах цей спосіб в Україні не застосовується. Він використовується в інших країнах для визначення насамперед місцевих податків.
2. Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку щодо сплати податку на підставі надання до податкових органів офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов'язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобов'язує платника податків перерахувати його після повідомлення.
3.  Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьому разі джерело має бути виражене у певній формі — у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо1.
Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.
Усунення подвійного оподаткування.
Подвійне оподаткування можна усунути двома шляхами:
—односторонньо — зміною національного податкового законодавства;
—двосторонньо — на основі міжнародних угод, шляхом приведення у певну відповідність національних податкових законодавств.
Для усунення подвійного оподаткування використовують кілька методів.
1. Відрахування — обидві договірні країни обкладають доход податком, але за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром податку.
2. Звільнення — означає право на оподаткування певного виду доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховують доходи, оподатковувані в одній країні та звільнені від обкладання в іншій.
3. Кредит (зовнішній податковий кредит) — залік сплачених податків за кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.
4. Знижка — розглядають податок, сплачений за кордоном, як витрати, на які зменшується сума доходів, що підлягаютьоподаткуванню. Кредит і знижка дуже схожі, хоча між ними існує принципова різниця: кредит зменшує розмір податку, що підлягає сплаті, а знижка зменшує об'єкт оподаткування.
- Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.
- Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні.
- Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні.
- Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України.
Правове положення фіскальних органів в Україні.
Фіскальні органи в широкому значенні — це система всіх органів влади, які контролюють надходження до бюджетів і спеціальних цільових фондів різних обов'язкових платежів податкового характеру.
До переліку контролюючих органів законодавець включив:
1. Митні органи (органи Державної митної служби України) — стосовно акцизного збору та податку на додану вартість.
2. Органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
3. Органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Правове положення державної фіскальної служби в Україні.
Основні завдання ДФС:
1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;
ДФС відповідно до покладених на неї завдань:
1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції ДФС, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру фінансів;
2) розробляє проекти законів України, що належать до сфери діяльності ДФС;
3) розробляє форми податкових декларацій (розрахунків), звітності та інших документів;
4) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску;
5) контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів;
6) здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства;
8) забезпечує ведення обліку податків і зборів, платежів;
9) здійснює диференціацію платників податків;
11) здійснює застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банках, фінансових санкцій до платників єдиного внеску.
Функції і права органів районних податкових інспекцій.
Державні податкові інспекції виконують такі функції:
1) здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі;
2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
3) контролює своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів;
4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги;
5) ведуть облік векселів, що видаються суб’єктами підприємницької діяльності; видають суб’єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати векселів із зазначених операцій;
6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;
7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;
8) проводить перевірки фактів приховування і зниження сум податків, інших платежів;
9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;
10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;
14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій;
16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;
17) роз’яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі;
Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись комерційної та службової таємниці.
Завдання і повноваження органів податкової міліції.
Органи податкової міліції діють на основі принципів законності, поваги до прав людини і громадянина, підконтрольності та підзвітності вищим органам законодавчої і виконавчої влади, аполітичності, взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями, єдності та централізації органів міліції, незалежності та єдиноначальності, конфіденційності.
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.   Завданнями податкової міліції є:   1. Запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та виробництво у справах про адміністративні правопорушення.   2. Розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших платежів.   3. Попередження корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.   4. Забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби, захисту їх від протиправних дій, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.   До складу податкової міліції входять:   - Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації України;   - управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи боротьби з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі;   - відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.     Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції — Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.
Податковий керуючий.
Керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу.
Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу.
У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.
Поняття і класифікація податкових правопорушень.
Податковими правопорушеннями є протиправні дія чи бездіяльність платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податкове правопорушення характеризують такі ознаки:
- суспільна небезпечність та шкідливість діяння;
- протиправність дій (бездіяльність);
- винна поведінка особи, як результат вільного волевиявлення;
- юридична відповідальність.
Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними ознаками, основними з яких є:
а) в залежності від об'єкта:
- відсутність бухгалтерського та податкового обліку об'єктів оподаткування або ведення обліку з порушенням встановленого порядку;
- неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, фінансової звітності та іншої інформації податковим органам, несплата або несвоєчасна сплата встановлених податків і зборів;
- приховування об'єктів та заниження бази оподаткування.
б) в залежності від спрямованості дій:
- правопорушення проти системи оподаткування;
- правопорушення проти прав та законних інтересів платників податків;
- правопорушення проти контролюючих функцій контролюючих органів;
- порушення порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку.
в) в залежності від ступеня суспільної небезпеки:
- податкові правопорушення (проступки);
- податкові злочини.
Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.
1) Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
2) Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
3) У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
4) Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним контролюючим органам в установлений строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.
5) Неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, передбаченого цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.
Види відповідальності за порушення податкового законодавства.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:
- фінансова (у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені);
- адміністративна;
Особливостями адміністративних стягнень є:
- застосування до фізичних осіб та посадовців, винних у податкових правопорушеннях;
- адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості;
- застосування у відношенні до найменш значних податкових правопорушень (проступків), які за своїм характером відповідно до закону не тягнуть кримінальної відповідальності;
- відсутність тяжких правових наслідків.
Наприклад, частина статті 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що неподання громадянами декларації про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладання штрафу від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- кримінальна
За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Пеня як спосіб забезпечення виконання податкового обов’язку.
Після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів,
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання;
Нарахування пені закінчується:
- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів;
- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
Пеня нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Податок на додану вартість (платник, об’єкт, ставка податку, пільги).
Податок на додану вартість є непрямим, загальнодержавним податком.
Платниками ПДВ є юридичні особи і фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні 12 місяців перевищував 1 000 000 грн.
будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню;
особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування
Об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом, а саме:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 20 відсотків;
б) 0 відсотків (вивезення товарів за межі митної території України);
в) 7 відсотків (постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів).
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Обов’язковій реєстрації платниками ПДВ підлягають особи, у яких загальний обсяг оподатковуваних операцій із постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців перевищив 1 млн грн без ПДВ.
Звільняються від оподаткування операції з:
постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят;
усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I - III ступенів;
Податкова декларація.
Податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, недостовірність інформації:
- юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
- фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;
- податкові агенти.
Акцизний податок.
Платниками податку є:
1) Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України.
2) Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.
3) Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню.
4) Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними.
5) Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України.
До підакцизних товарів належать:
спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;
тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
нафтопродукти, скраплений газ, моторне паливо;
автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби;
електрична енергія.
Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу:
1) 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;
2) 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22%) алкогольних напоїв.
3. Алкогольні напої та тютюнові вироби незалежно від їх кількості не звільняються від оподаткування митними платежами, якщо особа, яка ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні менш ніж 24 години.
Ставки податку:
Спирт етиловий гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту 70,53
Вина ігристіВина газовані гривень за 1 літр 5,20
Податок на прибуток підприємств, елементи податку.
З 1 січня 2014 року податок на прибуток підприємств становить 18 відсотків.
Податок на прибуток підприємств є загальнодержавним.
Платниками податку-резидентами є:
Суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами
1) бюджетних установ;
2) громадських об'єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій;
3) суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
З метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр всіх установ та організацій.
Платниками податк -нерезидентами є:
- юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Об'єктом оподаткування є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами,.
- дохід за договорами страхування;
- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України;
- дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування.
Податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Податок на доходи фізичних осіб.
Цей податок є прямим загальнодержавним.
Платники:
ф/о-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні;
ф/о-нерезидент, яка платить податки з доходів, отриманих в Україні
податковий агент.
Об’єкт оподаткування:
загальномісячний/річний оподатковуваний дохід;
доходи від продажу інтелектуальної власності;
частина доходів від операцій з майном;
зарплати, інші виплати та нагороди;
суми подарунків в межах, що підлягають оподаткуванню;
частина доходу від сдачі в аренду;
дохід у вигляді вартості спадку;
кошти або майно, отримані як хабар або скарб і не сдані державою;
дохід, отриманий у вигляді неустойки, штрафу, пені, отриманий як відшкодування матеріальної, моральної шкоди.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Податковий агент.
Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Податковими агентами при справлянні туристичного збору можуть бути: адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу.
Самозайнята особа.
Самозайнята особа — платник податку, який є ф/о-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності
Подає до органу Державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року.
Об’єкт оподаткування - чистий оподатковуваний дохід.
Зобов’язана вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Суб’єкт - також іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України є резидентами.
Ф/о, яка провадить незалежну проф діяльність— участь в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приват нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, за умови, що така особа не є працівником або ф/о - підприємцем та використовує найману працю не більш як 4 ф/о.
зобов'язана стати на облік в органах Державної податкової служби за місцем свого проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно.
Ставки:
17% до частини середньомісячного річного оподатк доходу, що перевищує 10кратний розмір мін зарплати, встановлений на 1січня податкового року.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід.
подають податкову декларацію за результатами звітного року.
Остаточний розрахунок податку за звітний податковий рік здійснюється платником cамостійно.
Податкова знижка і податкова соціальна пільга.
Повернути частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого громадянами із заробітної плати, можна, зокрема, з метою реалізації права на податкову знижку.  
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.
- частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом;
- суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям
- суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти;
Крім того, право на нарахування податкової знижки  за наслідками звітного податкового року має виключно платник податку – резидент України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку,  а так само резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті. Податкова знижка може застосовуватися виключно до доходів, одержаних протягом року платником податку у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (самозайняті особи), не мають права на нарахування податкової знижки  по податку на доходи фізичних осіб щодо свого річного оподатковуваного доходу, одержаного у межах провадження їх діяльності, тому що такий дохід не є заробітною платою. Цього права також не мають і усі інші особи, які одержують доходи, відмінні від заробітної плати.
Податкова соціальна пільга – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця.
Перелік податкових соціальних пільг.
Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:
- у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи;
- у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;
- у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, - для такого платника податку, який:
а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;
в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;
ґ) є інвалідом I або II групи;
- у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, який є:
а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни;
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової;
ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, що виплачуються з бюджету;
доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Екологічний податок.
Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж.
Платником можуть бути як юридичні так і фізичні особи.
Платниками можуть бути:
Суб’єкти господарювання;
Юридичні особи, що не провадять підприємницьку діяльність;
Бюджетні установи;
Громадські установи;
Постійні представництва нерезидентів.
Для здійснення кожного з видів забруднення навколишнього середовища, як правило суб’єкт повинен отримати відповідний дозвіл або ліцензію.
Дозвіл видається, якщо:
неперевищення встановлених нормативів екологічної безпеки;
неперевищення нормативів допустимих викидів;
додержання вимог технологічних процесів.
Оподаткування залежить від виду джерела забруднення:
стаціонарний (лише юр. особи)2) пересувний (фіз. і юр. особи)
Об'єктом та базою оподаткування є:
обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;
- обсяги та категорія радіоактивних відходів;
- обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення:
Вуглеводні 87,81
Митні платежі в системі податків і зборів.
Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита:
1) ввізне мито;
2) вивізне мито;
3) сезонне мито;
4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
Об'єктами оподаткування митом є:1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;
2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами;
3) товари, транспортні засоби.
Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;
2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
В Україні застосовуються такі види ставок мита:
1) адвалорна - у відсотках до встановленої бази оподаткування;
2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування;
3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
Митні платежі сплачуються у валюті України.
Рентна плата та її види.
Базовий податковий період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Рентна плата складається з:
- рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
- рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
- рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
- рентної плати за спеціальне використання води;
- рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
- рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів.
Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України. Платником рентної плати за транзит природного газу територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб'єкт господарювання, який надає (організовує) послуги з його транзиту територією України.
Об'єктом оподаткування рентною платою:
- для нафти та нафтопродуктів є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді;
- для природного газу та аміаку є сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом транспортування.
Ставки оподаткування: 0,21 долара США за транзитне транспортування 1000 куб. метрів природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування;
Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
Платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є:
- деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;
- деревина, заготовлена під час проведення заходів:
Ставки рентної плати за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами.
Базовий податковий період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Місцеві податки.
Податок на майно
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- транспортного податку;
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Базовий податковий період дорівнює календарному року.
- плати за землю.
Єдиний податок
Податки на майно.
Складається з:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- транспортного податку;
- плати за землю
Платниками податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є:
- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання.
Базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік.
Спрощена система оподаткування, обліку і звітності.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей;
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів;
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
5) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку;
6) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату;
Місцеві збори.
Збір за місця паркування транспортного засобу
Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Ставки збору
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 % мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.
Базовий податковий період дорівнює календарному кварталу.
Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів;
г) ветерани війни;
ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення;
е) діти віком до 18 років;
є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.
Ставка збору Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору
База справляння збору
Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів,.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Характеристика збору єдиного внеску на загальнообов’якове державне соціальне страхування.
Це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг).
Платниками єдиного внеску є:
Роботодавці;
працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, медичну, юридичну, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України;
військовослужбовці;
особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною.
Єдиний внесок обчислюється виключно у нацiональнiй валютi, у тому числi з виплат (доходу), що здiйснюються в натуральнiй формi.
Розмiр єдиного внеску для кожної категорiї платникiв, встановлюються з урахуванням того, що вони повиннi забезпечувати застрахованим особам страховi виплати i соцiальнi послуги, передбаченi законодавством про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування.
2. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єкт оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв'язку з аварійним станом;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій.
База оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Пільги із сплати податку
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Базовий податковий період дорівнює календарному року.
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Єдиний податок.
Єдиний податок - це податок, який сплачується фізособами - підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Єдиний податок передбачає спрощений облік доходів і витрат, а також заміщає собою сплату і розрахунок певної кількості обов'язкових податків і зборів, які сплачуються в Україні.
1. Групи платників єдиного податку 2015
Показники Група 1 Група 2 Група 3 Група 4
ПлатникиПДВ Неплатники ПДВ Обмеження по обсягу доходу за календарний рік 300 тисяч гривень 1,5 мільйон гривень 20 мільйонів гривень без ПДВ 20 мільйонів гривень сільгоспвиробники вироб-ники
Обмеження по кількості працівників 0 10 Без обмежень -
Ставки податку Фіксована залежно від виду діяльності:
до 10% мінімальної зарплати на 1 січня Фіксована залежно від виду діяльності:
 
до 20% мінімальної зарплати на 1 січня 2% доходу + ПДВ 4% доходу Розмір ставок податку з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель
Для земель водного фонду - 1,35;
Звітність Щорічно Щорічно Щоквартально Щоквартально -
Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% обраної ставки єдиного податку.
Платники єдиного податку:   
- сплачують податки, збори та митні платежі на загальних підставах у разі ввезення товарів на митну територію України ;
- виконують функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
- сплачують єдиний соціальний внесок
- несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, за своєчасність подання податкових декларацій.
Податковий кредит.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
 Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника вважається дата тієї події, що відбулася раніше
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;
Податковий кредит звітного періоду формується незалежно від напряму використання придбаних товарів/послуг, тобто в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями.
Платник податку зобов’язаний нараховувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися.
Також внесені зміни до статті 199 Кодексу, зокрема, пунктом 199.1 зобов’язано платників податку у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, нараховувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні на частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
З урахуванням вищевикладеного, у разі, якщо товари (послуги, необоротні активи)  придбаваються для повного або часткового використання в операціях, визначених у підпунктах «а» –  «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку на дату їх придбання включає сплачену/нараховану при придбанні таких товарів/послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту (за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН).
При цьому, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на відповідний обсяг придбаних товарів (послуг, необоротних активів), що призначені для використання в операціях, визначених, та не пізніше останнього дня звітного періоду скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Приложенные файлы

  • docx 14832842
    Размер файла: 98 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий