Дія цивільного законодавства у часі

Дія цивільного законодавства у часі. Важливе значення мають питання, з якого моменту набирає чинності відповідний акт цивільного законодавства і на які відносини він поширюється.
Набрання чинності актом цивільного законодавства - це початковий момент його дії, з якого нормативний акт може застосовуватися щодо відносин, на які поширюється дія цього акта. Цивільно-правові акти, прийняті державними органами, набирають чинності одночасно на всій території. При цьому зазвичай вони не мають зворотної сили і застосовуються лише до тих відносин, які виникли після набрання чинності актом. Однак цивільний закон може передбачити поширення своєї дії і на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Зокрема, такі випадки прямо передбачені в Перехідних положеннях до ЦК України.
Момент набрання чинності цивільно-правової норми залежить від виду нормативно-правового акта, в якому міститься така норма.
Порядок набрання чинності законами визначається ст. 94 Конституції України, в якій передбачається, що закон набирає чинності після 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Офіційне оприлюднення закону - це доведення до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного і точного тексту закону державною мовою шляхом його опублікування в офіційному державному виданні. Відповідно до Закону "Регламент Верховної Ради України" від 19.09.2008 р. закони публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у "Відомостях Верховної Ради України" протягом 30 днів, а також в газеті "Голос України" протягом п'яти днів і є офіційно оприлюдненим. Згідно з Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р. (зі змінами і доповненнями) Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Такими виданнями є "Офіційний вісник України",
"Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник Президента України", "Голос України" та "Урядовий кур'єр".
Час набрання законом чинності обчислюється з дня його першого опублікування, в якому із зазначених вище видань воно не було здійснене.
Відповідно до зазначеного Указу Президента в окремих випадках закон може бути оприлюднений через телебачення або радіо. Такі шляхи офіційного оприлюднення повинні бути передбачені в самому законі.
Закони України можуть бути опубліковані і в інших виданнях, що не віднесені зазначеним Указом до офіційних друкованих видань. Публікація закону в таких випадках має інформаційний характер і не може бути використана для офіційного застосування.
Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.
Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
Нормативно-правові акти можуть бути оприлюднені в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до ст. 1 цього Указу.
Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.
При здійсненні прав і обов'язків фізичні та юридичні особи повинні застосовувати нормативно-правові акти, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.
Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набираються чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення в офіційному друкованому виданні.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Якщо нормативно-правовий акт опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр" раніше, ніж в "Офіційному віснику України" та "Відомостях
Верховної Ради України", він набирає чинності після опублікування в цій газеті в порядку, встановленому статями 4 і 5 цього Указу.
Нормативно-правові акти, що їх видають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, органи господарського управління та контролю і які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Державну реєстрацію зазначених актів здійснює Міністерство юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та прийнятої в його розвиток постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.
Державну реєстрацію нормативних актів відділів, управлінь, інших служб обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також органів господарського управління та контролю здійснюють управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів АРК здійснює Головне управління юстиції Міністерства юстиції АРК.
Закони України, Укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств поширюють свою дію на всю територію України. Разом з тим орган, що видав цивільно-правовий нормативний акт, може обмежити територію дії цього акта.
Дія цивільного законодавства України поширюється на всіх осіб, що перебувають на її території. Якщо дія цивільно-правового нормативного акта поширюється на певну територію України, то зазначений нормативний акт діє тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території. Залежно від кола осіб цивільне законодавство може поширюватися на всіх осіб або може застосовуватися лише до певної групи суб'єктів. Наприклад, дія Закону України "Про захист прав споживачів" щодо прав споживачів поширюється лише на фізичні особи, які визнаються споживачами за умовами цього Закону.
Зворотна дія цивільного закону
Одним із способів дії в часі нормативно-правових актів є зворотна дія (ретроактивна форма), під якою слід розуміти поширення дії актів цивільного законодавства на відносини, які виникли до набрання їх чинності.
Зазвичай акти цивільного законодавства не мають зворотної дії і поширюються на відносини, які виникли після набрання чинності таких актів. Водночас цивільний закон, який скасовує або пом'якшує цивільно-правову відповідальність, іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на учасників цивільних відносин, які виникли до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які несуть відповідальність або виконують інше зобов'язання (ч. 2 ст. 5 ЦК України).
Наприклад, це може мати місце тоді, коли законом обмежується стягнення збитків за порушення договору лише реальними збитками або скасовується законна неустойка. В цьому випадку не потрібне спеціальне зазначення, що цивільно-правова норма має зворотну дію в часі.
За визначенням Конституційного Суду України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів "... полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи".
Крім того, "дія закону ... не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом".
Законодавець на свій розсуд може встановлювати спеціальні випадки зворотної дії актів цивільного законодавства. Зазвичай вони стосуються дії норм нового закону на відносини, які не були врегульовані до його прийняття або регулювалися не повною мірою. Прикладом цьому слугує п. 8 Заключних і перехідних положень ЦК України, які передбачають, що правила ст. 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цього Кодексу. З урахуванням того, що відносини стосовно набувальної давності не регулювалися законодавством, законодавець надав правилам щодо такого шлюбу набуття права власності зворотну дію в часі.
З огляду на викладене, зворотна дія цивільного закону у часі являє - особою поширення цивільного закону, яким скасована неправомірність діяння, пом'якшена цивільна відповідальність або іншим чином поліпшено становище особи, на учасників цивільних відносин, які виникли до набрання таким законом чинності.
Незважаючи на те, що законодавець використовує слова "акт цивільного законодавства", фактично зворотна сила стосується лише одного з його різновидів - закону. Такий висновок грунтується на положеннях п. 22 ст. 92 Конституції України, який передбачає, що виключно законами України визначаються принципи цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями і відповідальність за них. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами (п. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001 по справі про відповідальність юридичних осіб),47.
Вони не повинні передбачати зазначень про надання їм зворотної сили, якщо лише така можливість не грунтується на нормі закону. Такий висновок підтверджується і положеннями законодавства. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку - постанови Правління, інструкції, положення, правила, які затверджуються постановами Правління Національного банку, не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони на підставі закону пом'якшують або скасовують відповідальність.
Переживаюча дія цивільного закону
Іншим способом дії в часі нормативно-правових актів є переживаюча дія цивільно-правової норми, що передбачає збереження юридичної сили правової норми після втрати сили нормативно-правовим актом, в якому вона містилася. Така дія цивільно-правових норм допустима лише у випадку прямої вказівки на її можливість в акті цивільного законодавства, який скасовує нормативно-правовий акт, який раніше діяв, або ж в силу прямих вказівок нормативно-правового акта вищої юридичної сили, ніж скасовуючий нормативно-правовий акт.
Прикладом такого способу дії норми в часі може бути п. 5 Заключних і перехідних положень ЦК України, згідно з яким правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього кодексу. Правила ст. 1277 ЦК України про виморочне майно застосовуються до спадщини, з дня відкриття якої до набрання чинності цього кодексу минуло не менше одного року.
У зв'язку з цим слушно зазначається, якщо до набрання чинності ЦК України спадщина була прийнята хоча б одним із спадкоємців або з дня відкриття виморочної спадщини до набрання чинності ЦК України пройшло менше одного року, то вважається, що до відповідних відносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 р., хоча вони втратили чинність з 01.01.2004 р. (Ю. В. Мица, В. І. Крат).

чђ Заголовок 315

Приложенные файлы

  • doc 14832853
    Размер файла: 58 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий