Податкове законодавство-2


Податкове законодавство: залікПоняття і роль податків.
Функції податків.
Класифікація податків.
Поняття і принципи побудови податкової системи.
Основні елементи податкового механізму.
Усунення від подвійного оподаткування.
Система оподаткування.
Податкові пільги.
Правове становище Державної податкової служби України.
Функції районних податкових інспекцій.
Принципи і завдання органів податкової міліції.
Сутність і предмет податкового права.
Методи податкового права.
Принципи податкового права.
Джерела податкового права.
Податкові правовідносини: суб'єкти, об'єкт, зміст.
Види та особливості податкових правовідносин.
Права та обов`язки платників податків.
Права та обов`язки органів податкової служби
Види загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.
Порядок сплати податку на прибуток підприємств.
Порядок сплати податку на додану вартість.
Акцизний податок.
Податок на доходи фізичних осіб.
Оподаткування само зайнятих осіб.
Податковий кредит.
Податкова знижка. Податковий керуючий.
Екологічний податок.
Плата за землю.
Податкова декларація.
Поняття податкового правопорушення, їх класифікація.
Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.
Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Податкові пільги.
Правовий режим неподаткових платежів.
Ресурсні платежі в податковій системі.
Порядок стягнення платежів за природні ресурси.
Поняття і порядок введення місцевих податків.
Фіксований сільськогосподарський податок.
Податковий агент.
Оскарження рішень органів податкової служби.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
Спрощена система оподаткування (єдиний податок).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Збір за місце для паркування транспортним засобом.
Туристичний збір.
Державне мито.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
Плата за користування надрами.
Характеристика елементів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Податкове законодавство: залікПоняття і роль податків.
Безпосередньо податки як джерело доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічують кілька сотень років. Першим поняття "податок" розкрив А. Сміт у праці "Про багатство народів", в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.
Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному і позабюджетному державному централізованому фондах в основному завдяки функціонуванню податково! системи.
Податок — це обов’язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ.
Податки, як економічна категорія — це система економічних відносин, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів державою до централізованого фонду з метою задоволення суспільних потреб.
Податки, як правова категорія — це податковий кодекс, який передбачає види податків та зборів.
Ознаки податків:
безповоротний платіж,стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;
має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника (обов'язковість платежу);
на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом (переважно перехід права власності при сплаті податку);
виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу (індивідуальна безоплатність).
адресність
вилучення їх на підставі податкового кодексу
примусовий характер вилучення
здійснення контрою єдиним органом (ДПС)
—нецільовий характер, відсутність чітких вказівок про напрямки використання надходжень від певного податку;
—безповоротність, тобто сплачені у вигляді податків кошти напряму не повертаються до платника.
Функції податків.
Функції податків можна згрупувати в два блоки:
Основні
692152349500Найважливішою функцією податків є фіскальна. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною.
692152349500Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм Існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання — складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості.
692154064000Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.
Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій:
135890254000Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти.
135890635000Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.
135890635000Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів.
Класифікація податків.
Класифікація податків
В залежності від платників податків:
податки з юр. осіб (податок на прибуток підприємств);
податок з доходів фіз. осіб; податок на розкіш; по¬даток на доходи фізичних осіб
податок з доходів фізичних і юридичних осіб. - змішані, що припускають у якості платників як юриди¬чних, так і фізичних осіб (збір за першу реєстрацію транспо¬ртного засобу, плата за землю
За рівнем встановлення розрізняють:
135890127000Загальнодержавні — податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;
135890-63500Місцеві — податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.
За методом встановлення:
прямі;
непрямі ( акцизний податок; податок на додану вартість)
По способу встановлення податкових ставок:
прогресивні податки;
регресивні;
змішані;
рівноправні
За економічним змістом:
використання різних ресурсів ( напр. плата за землю, плата за використання лісових ресурсів, водних ресурсів тощо);
доходи або прибуток
різні дії ( плата за торговий патент)
За характером надходжень:
загальні надходження;
спеціальні надходження ( збір на соц. внесок)
Залежно від каналу надходження податкові платежі по-діляються на:
а)закріплені, які безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету;
б)регулюючі — надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, відповідних бюджетному законодавству.
Залежно від періодичності стягнення:
а)систематичні (регулярні) — податки, які стягуються регулярно через певні проміжки часу протягом всього періо¬ду діяльності платника (щомісячно, щоквартально);
б)разові, що сплачуються один раз при здійсненні певних дій (податок з майна, що переходить у порядку спадкування, збір за першу реєстрацію транспортного засобу).
Поняття і принципи побудови податкової системи.
Податкова система — це взаємопов´язаний комплекс економічних відносин суб´єктів суспільства щодо вилучення у фізичних і юридичних осіб встановлених податкових платежів і обов´язкових зборів, які надходять до бюджетної системи держави з метою виконання покладених на неї функцій. Податкова система ґрунтується на засадах системності, встановлення визначальної бази податкової системи та принципів створення податкової системи і принципів оподаткування, закріплених правовими нормами.
Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, вирів і розмірів бюджетних пільг. Податки, здійснюючи свою регулюючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання.
Податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох чинників, які тією чи іншою мірою можуть впливати на результати її функціонування. Створення податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно.
Основне завдання державних органів полягає в тому, щоб створити тонконастроюваний податковий механізм впливу на гомподарську поведінку юридичних та фізичних осіб.
Формування самостійної системи оподаткування в Україні почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році було прийнято закон УРСР “Про систему оподаткування в Україні”, в якому вперше було сформульовано принципи побулови податкової системи України, властиві економіці ринкового типу.З розвитком податкових відносин в Україні зазнали змін і принципи побудови та призначення системи оподаткування.
Згідно діючого Закону України “Про систему оподаткування” принципами побудови системи оподаткування є:
•Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу відчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.
•Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку ( доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
•Обов”язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об”єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства .
•Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи.
•Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб”єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов”язків щодо сплати податків і зборів.
•Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки молозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічнообгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
•Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
•Економічна обгрунтованість- встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахованням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.
•Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
•Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів , а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавста про оподаткування виключно ВЕрховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.
•Єдиний підхід – забезпечення єдиного пвдходу до розробки податкових законів з обов”язхкоаим визначенням платника податку і збору, об”єкта оподаткування, джерела оплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядків сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
•Доступність- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.
Основні елементи податкового механізму.
Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади і управління по їх встановленню, зміні і скасуванню, так і чітким закріпленням всіх елементів, що характеризують податок як цілісний механізм. Законодавчі акти по окремих податках і зборах відрізняються відносно стабільною, традиційною структурою. Як складові частини її виступають елементи правового механізму податку чи збору.
Система елементів правового механізму податку складається з обов'язкових і факультативних елементів. Обов'язкові елементи включають дві групи.
Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, що формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.
До основних елементів правового механізму податку і збору належать: а) платник податку чи збору; б) об'єкт оподаткування; в) ставка податку чи збору.
Додаткові елементи правового механізму податку деталізують особливості конкретного платежу, створюють завершену і повну систему податкового механізму. Слід враховувати, що додаткові елементи так само обов'язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру. цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дасть змоги законодавчо закріпити окремий податок чи збір Однак ця сукупність складається з двох підгруп:
Додаткові елементи правового механізму податку, що деталізують основні чи пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування — категорії, що прямо залежать від об'єкта оподаткування);
додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, методи, строки і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).
Таким чином, до додаткових елементів правового механізму податку належать: а) податкові пільги; б) предмет, база, одиниця оподаткування; в) джерело сплати податку; г) методи, строки і способи сплати податку; д) особливості податкового режиму; е) бюджет чи фонд надходження податку (збору); ж) особливості податкової звітності.
Усунення від подвійного оподаткування.
Поняття «подвійне оподаткування» (double taxation) означає
оподаткування одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим
(або аналогічними) податком за той самий відрізок часу (найчастіше
податковий період). Проблема подвійного оподаткування перебуває на
своєрідному стику категорій об’єкта оподаткування й платника. З одного
боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази,
тому що її непросто виділити при різноманітті доходів за межами держави й
у його межах. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і
нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і відповідно
податкових вилучень. Сума доходу, отримана за кордоном, зараховується у
загальну суму доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні й ураховується
при визначенні розміру податку, який має скласти платник в Україні. При
цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суму податку, що
підлягає сплаті в Україні. У такому випадку обов’язково письмове
підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави про факт
сплати податку й наявності міжнародних договорів про усунення подвійного
оподаткування.
Проблема подвійного оподаткування виникає в декількох випадках:
1) при оподаткуванні доходів, одержуваних резидентами за кордоном. У
даній ситуації дозвіл протиріччя можливо у межах спеціальних міжнародних
угод, відповідно до яких оподаткування відбувається в одній з держав і
регулюється у межах національного законодавства. Суми податків на
прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при
сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні; 2) при змішаному
56
порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподаткуванні осіб,
які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях;
3) при оподаткуванні частки, прибутку підприємств. Проблема полягає в
тому, що прибуток, що підлягає розподілу, оподатковується податком двічі:
перший раз – при нарахуванні податку на прибуток (дохід) підприємства;
другий – при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до
зростання прибутку або його частини, що розподіляється через дивіденди. У
цьому випадку можливе використання різних ставок для розподіленого й
нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподаткування
дивідендів або розподіленого прибутку. Використання більше складного
методу припускає частковий залік податку, виплаченого підприємством при
оподаткуванні доходів акціонерів.
Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися
односторонньо (зміною національного податкового законодавства) та
двосторонньо чи багатосторонньо (на основі міжнародних угод). Для
усунення подвійного оподаткування використовуються кілька методів:
1. Відрахування – обидві договірні країни оподатковують дохід податком, але
за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром
податку. 2. Звільнення – означає право на оподаткування певного виду
доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховуються
доходи, оподатковувані в одній країні й звільняють від оподаткування в
іншій. 3. Кредит (зовнішній податковий кредит) – залік сплачених податків за
кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань. 4. Знижка –
розглядається податок, сплачений за кордоном, як видатки, на які
зменшується сума доходів, що підлягають оподаткуванню. Кредит і знижка
досить схожі, хоча між ними існує принципове розходження: кредит зменшує
розмір податку, а знижка зменшує об’єкт оподаткування.
Система оподаткування.
Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного бо¬ку, не стримували економіку, а з іншого — їх було достат¬ньо для виконання своїх функцій.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені від-повідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визна-чених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, се-лищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Ст. 9 Податкового кодексу України встановлює, що до за-гальнодержавних належать такі податки та збори:
1)податок на прибуток підприємств;
2)податок на доходи фізичних осіб;
3)податок на додану вартість (ПДВ);
4)акцизний податок;
5)збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6)екологічний податок;
7)рентна плата за транспортування нафти і нафтопродук¬тів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами приро¬дного газу та аміаку територією України;
8)рентна плата за нафту, природний газ і газовий кон¬денсат, що видобуваються в Україні;
9)плата за користування надрами;
10)плата за землю;
11)збір за користування радіочастотним ресурсом України;
12)збір за спеціальне використання води;
13)збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
14)фіксований сільськогосподарський податок;
15)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хме-лярства;
16)мито;
17)збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, вироб¬леної кваліфікованими когенераційними установками;
18)збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
До місцевих податків згідно Ст. 10 Податкового кодексу України належать:
1)податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ді-лянки;
2)єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
1)збір за провадження деяких видів підприємницької дія-льності;
2)збір за місця для паркування транспортних засобів;
3)туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухо¬ме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбаче¬них Податковим кодексом України, забороняється. Зараху¬вання місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Податкові пільги.
Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених ПК.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків.
Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.
Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України (9% річних)

Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Правове становище Державної податкової служби України.
До системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Основними завданнями ДПС України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

4. ДПС України відповідно до покладених на неї завдань:
1) виконує роботу, пов'язану із:

здійсненням контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків тощо), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на ДПС України,

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; проведенням диференціації платників податків;

формуванням та веденням Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та інших реєстрів,

веденням обліку податків, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС України, та складанням звітності щодо стану розрахунків платників із бюджетом;

ліцензуванням діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

здійсненням контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів;

застосуванням до платників податків процедур банкрутства;

2) надає податкові консультації відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 );
3) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;
4) забезпечує прийом громадян, розгляд звернень громадян, запитів та звернень народних депутатів України;
5) проводить розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів, встановлення місцезнаходження платника податків;
6) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів щодо їх усунення;

Функції районних податкових інспекцій.
Функції органів державної податкової служби

Отримувати від платників податків копії документів засвідчених підписом платника та скріпленою печаткою;
одержувати безоплатно від платників податків, установ банків копії документів про наявність рахунків вимагати від платників податків проведення інвентаризації основних фондів, товаро - матеріальних цінностей та коштів;
під час проведення перевірки вимагати надання первинних док., які свідчать про порушення податкового законодавства;
проводити контрольні розрахункові операції до початку фактичної сплати податків;
вимагати доступу до майна, приміщень, що є обєктом оподаткування;
звертатися до суду щодо припиненню юр. особи, фіз. особи - підприємця;
має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій ( накладення арешту на рахунок);
має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку;
складати стосовно податкових осіб протоколи про адмін. правопорушення та виносити постанови про адмін. правопорушення;
користуються у служб. справах засобами звязку, які належать платникам податку;
мають право залучати фахівців, експертів та перекладачів;
мають право визначати суми податкових та грошових зобовязань платників податків;
застосовувати до платників податків фін. санкції, стягувати до бюджетів та фондів суми грош. зобовязань або податкового боргу;
надавати відстрочення та розстрочення грошових зобовязань або податкового боргу а також приймати податкові рішення про списання податкового боргу.
. здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів
здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків та зборів;
здійснюють контроль за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;
забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом;
. здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів;
проводять роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
здійснюють контроль за виявленням, обліком, зберіганням, оцінкою, розпорядженням безхазяйним майном та майном, що переходить у власність держави;
розробляють форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів;
. прогнозують, аналізують надходження податків та зборів, джерел податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків та зборів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;
. надають податкові консультації відповідно до норм цього Кодексу;
. здійснюють контроль та забезпечують надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах за запитами компетентних органів іноземних держав;
. вживають заходів щодо виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству;
. здійснюють внутрішній контроль та аудит стану додержання законодавства, виконання посадових (службових) обов’язків в органах державної податкової служби, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
забезпечують виконання завдань та повноважень, покладених на податкову міліцію;

Принципи і завдання органів податкової міліції.
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної п4даткової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Принципи органів податкової міліції:
1. Принцип законності.
2. Принцип підконтрольності та підзвітності вищим органам законодавчої та виконавчої влади.
3. Поєднання гласної та не гласної діяльності.
4. Принцип єдиноначальності.
5. Принцип охорони прав і свобод громадян.
6. Принцип аналітичності.
7. Принцип взаємодії податкової міліції з іншими правоохоронними органами ( судами, митними органами, СБУ тощо).
Завданнями податкової міліції є:
запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби;
забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Повноваження податкової міліції
Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;
2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;
3) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;
4) забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків;
5) запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби;
6) складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону;
7) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Структура податкової міліції
До складу податкової міліції належать:
Головні управління (управління, відділи), Головне слідче управління, Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління (відділи) (з місцем дислокації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) головних управлінь Державної податкової адміністрації України;
управління (відділи) податкової міліції, слідчі підрозділи податкової міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних, спеціалізованих та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Сутність і предмет податкового права.
Податкове право є складним правовим інститутом, що регулює основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто регулює лише відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і регіональних потреб. Отже, податкове право — це один з основних інститутів правової системи держави.
Податове право - це система правових норм ( фінансових прав. норм), які регулюють суспільні відносини щодо встановлення та справляння податків та інших обовязкових платежів.
Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання різновиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансового права та займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.
Предметом податкового права є 3 групи сусп. відносин:
1. Суспільні відносини, які складаються між державою і податковими органами.
2. Відносини, які виникають між податковими органами та юридичними та фіз. особами ( платниками податків).
3. Суспільні відносини, які виникають між державою, фінансовими і податковими органами з приводу мобілізації податкових платежів.
Прийняття ПК зменшило кількість податків.
Місце податкового права в прав. системі
Податкове право - це підгалузь фін. права.
Методи податкового права.
Методом податкового права є система прийомів (способів) впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права, на поведінку учасників цих відносин.
Основним методом податкового права, як і фінансового права, є метод владних приписів, який характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб'єктів, і передбачає використання в основному Імперативних норм. Це обумовлено самим змістом податкових правовідносин - забезпечення формуванням бюджетів відповідних рівнів та державних цільових фондів. При регулюванні податкових відносин цей метод набуває своєї специфіки, яка полягає у змісті податкових правовідносин, а також залежить від правового статусу їх суб'єктів.
Ознаки методу владних приписів при регулюванні податкових правовідносин:
- владні розпорядження стосуються кола платників, порядку, умов та розміру платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо;
- коло органів, уповноважених давати владні розпорядження учасникам податкових правовідносин, складають податкові органи;
- широке використання імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів і державних цільових фондів за рахунок доходів платників податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру.
Метод владних приписів характеризується імперативністю, - норми податкового права носять обовязковий характер.
Інші методи:
2. Владність.
3. Субординація ( підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим).
Крім основного методі в податковому праві можуть застосовуватися додаткові методи:
1. Метод рекомендації
2. Метод погодження
У податковому праві застосовуються й інші прийоми (способи) регулювання податкових відносин. Можливість вибору ставки оподаткування, наприклад, дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Проте деяка свобода дій підпорядкованих суб'єктів обмежена тими ж владними розпорядженнями органів влади й можлива лише в межах наданих суб'єкту прав.
Принципи податкового права.
2. Принципи податкового законодавства - це найбільш загальні ідеї, які відіграють роль орієнтирів у формуванні податкового права ( ст. 4 Податкового кодексу України).
Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу України;
- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
- фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
- Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено Податковим кодексом, сплаті не підлягають.
- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Джерела податкового права.
Джерела податкового права - це нормативні акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права в сфері податкової політики.
1. Конституція України ( ст. 67, - громадяни зобовязані платити податки встановлені чинним законодавством; 74, - питання податків не виноситься на референдум; 92, - виключно законами встановлюються податки та податкова система).
2. Закони ( ВРУ приймає з приводу оподаткування закони)
Податковий кодекс України - кодифікований акт який зібрав більшість норм у сфері оподаткування. Прийняття кодексу призвело до скасування багатьох спеціальних законів.
До джерел податкового права відносяться:
- укази Президента ( Указ Президента " Про затвердження положення про Державну податкову службу України" від 12 травня 2011 року; " Про утв. Місцевої державної адміністрації").
- ініструкції та положення які приймаються спец. органами ( Державною податковою службою, Держ. митною службою, Міністерством фінансів України).
Наказ Мінфіна " Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів".
До джерел податкового права можуть також відноситьсь рішення місцевих органів ( Київська міська рада - рішення про введення туристичного збору на території Києва.
- міжнародні договори у сфері усунення від подвійного оподаткування. Міжнар. договори ратифіковані ВРУ становлять частину нац. законодавства.
Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.
I. За владно-територіальною ознакою (в основному це стосується видів нормативних актів):
1)загальнодержавні нормативні акти;
2)республіканські (Автономна Республіка Крим);
3)місцеві нормативні акти.
II. За характером правових норм:
1)нормативні — акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;
2)ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.
III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:
1.Звичай, який санкціонують компетентні органи у встановленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, на який є посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування.
2.Прецедент дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що право-застосовний орган фактично є нормо творчої структурою. Багато процесуальних норм народилися в ході судових слухань з податкових справ. Наприклад, розгляд податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку до Конституції США, що надавала право відмовитися від дачі показань, бо це могло призвести до «самозвинувачення» . Верховний Суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п'яту поправку до Конституції уразі розгляду справ з податкових правопорушень.
Подібні ситуації приводять до необхідності систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормо-творчість здійснюють Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди і податковий суд США.
3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди однозначне. Міжнародні договори наділені різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія рівнозначна законам, і до системи законодавства міжнародні договори включаються нарівні з законами США. Це зумовлює проблеми як забезпечення правового регулювання таких норм, так і системи гарантій їх забезпечення.
4. Правова доктрина притаманна для мусульманських країн, де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.
5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акту.
Податкові правовідносини: суб'єкти, об'єкт, зміст.
Податкові правовідносини - це суспільні відносини, які виникають при встановленні та сплаті податків та інших обовязкових платежів та врегульовані нормами фінансового, цивільного та інших галузей права.
Особливості податкових правовідносин:
1. Субєкти податкових правовідносин ніколи не можуть бути рівними.
2. Обєктом цих правовідносин є доходи платників податків. Доходи можуть виступати або в грошовій формі, або майно.
3. Податкові правовідносини виникають в процесі фінансової діяльності і мають грошовий характер.
Всі податки платяться тільки в грошовій формі.
4. Податкові правовідносини повязані з певними нормативнми актами ( ПКУ).
Структура податкових правовідносин
Податкові правовідносини складаються з:
- субєктів податкового права;
- обєктів;
- змісту.
Субєкти - будь - яка особа, яка зобовязана платити податки та збори, держава, органи держави.
До субєктів відносяться державні податкові інспекції, Державна податкова служба України. Субєктами виступають фізичні та юридичні особи.
Поняття: " податковий агент" ( Напр. - ААУ); " самозайнята особа", - особи, які повинні реєструватися, якщо вони мають доходи від своєї діяльності ( Напр. - репетитор тощо).
Обєктом податкових правовідносин виступають:
- доходи ( прибуток);
- вартість товарів;
- окремі види діяльності;
- операції з цінними паперами;
- користування природними ресурсами;
- майно юридичних та фізичних осіб;
- додана вартість продукції, робіт та послуг.
Зміст податкових правовідносин виражається в субєктивних правах і обовязках платників податків.
Зміст встановлюється щодо кожного податку і міститься в конкретному нормативному акті.
Підстави виникнення податкових правовідносин є певні юридичні факти.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.
Види юр. фактів:
За вольовою ознакою:
- дії ( правомірні, неправомірні);
а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;
б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як пра­вомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;
- події ( не залежать від волі людини).
За юридичними результатами:
правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення податкових правовідносин;
правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;
правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.
Види та особливості податкових правовідносин.
Податкові правовідносини - це суспільні відносини, які виникають при встановленні та сплаті податків та інших обовязкових платежів та врегульовані нормами фінансового, цивільного та інших галузей права.
Особливості податкових правовідносин:
1. Субєкти податкових правовідносин ніколи не можуть бути рівними.
2. Обєктом цих правовідносин є доходи платників податків. Доходи можуть виступати або в грошовій формі, або майно.
3. Податкові правовідносини виникають в процесі фінансової діяльності і мають грошовий характер.
Всі податки платяться тільки в грошовій формі.
4. Податкові правовідносини повязані з певними нормативнми актами ( ПКУ).
Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на:
1) загально-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);
2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);
3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятивних і конкретно-регулятивних відносин);
4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).
Зміст загально-регулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.
Конкретно-регулятивні правовідносини виступають як форма реалізації загально-регулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів.
Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному стику конкретних і загально-регулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих. Мабуть, можна порушити питання і про об’єднання в межах комплексних правовідносин податкових норм і норм інших галузей права.
Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією із сторін таких правовідносин виступає компетентний суб’єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженнями примусу.
Права та обов`язки платників податків.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України.
Платник податків зобов'язаний:
1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
4. сплачувати податки та збори;
5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань)
6. подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг;
7. не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
8. повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;
9. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом необхідних строківПлатник податків має право:
1. безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в органах митної служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори
2. представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
3. обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;
4. користуватися податковими пільгами за наявності підстав;
5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит;
6. бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки
7. оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення;
8. вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;
9. на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку;
10. за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.
Права та обов`язки органів податкової служби
Посадові особи контролюючих органів зобов'язані:
дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;
забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;
забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;
не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;
коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;
не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;
надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.
Права
Отримувати від платників податків копії документів засвідчених підписом платника та скріпленою печаткою;
одержувати безоплатно від платників податків, установ банків копії документів про наявність рахунків вимагати від платників податків проведення інвентаризації основних фондів, товаро - матеріальних цінностей та коштів;
під час проведення перевірки вимагати надання первинних док., які свідчать про порушення податкового законодавства;
проводити контрольні розрахункові операції до початку фактичної сплати податків;
вимагати доступу до майна, приміщень, що є обєктом оподаткування;
звертатися до суду щодо припиненню юр. особи, фіз. особи - підприємця;
має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій ( накладення арешту на рахунок);
має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку;
складати стосовно податкових осіб протоколи про адмін. правопорушення та виносити постанови про адмін. правопорушення;
користуються у служб. справах засобами звязку, які належать платникам податку;
мають право залучати фахівців, експертів та перекладачів;
мають право визначати суми податкових та грошових зобовязань платників податків;
застосовувати до платників податків фін. санкції, стягувати до бюджетів та фондів суми грош. зобовязань або податкового боргу;
надавати відстрочення та розстрочення грошових зобовязань або податкового боргу а також приймати податкові рішення про списання податкового боргу.
Види загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.
Ст. 9 Податкового кодексу України встановлює, що до за-гальнодержавних належать такі податки та збори:
1)податок на прибуток підприємств; (є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.)
2)податок на доходи фізичних осіб; (Є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України)
3)податок на додану вартість (ПДВ); (Податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків. Цей податок непрямий ( надбавка до ціни або послуги). Він відноситься до універсальних податків. Діє на всій території України і є надійним джерелом наповнення державного бюджету.)
4)акцизний податок; (Це непрямий, загальнодержавний податок, який встановлюється на окремі товари. Ці товари мають назву " підакцизні товари". До підакцизних товарів відносяться: Тютюн і тютюнові вироби; Алкогольні напої і пиво ( спирт, коньяк, вина тощо);. Нафтопродукти та Автомашини )
5)збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6)екологічний податок;
7)рентна плата за транспортування нафти і нафтопродук¬тів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами приро¬дного газу та аміаку територією України;
8)рентна плата за нафту, природний газ і газовий кон¬денсат, що видобуваються в Україні;
9)плата за користування надрами;
10)плата за землю;
11)збір за користування радіочастотним ресурсом України;
12)збір за спеціальне використання води;
13)збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
14)фіксований сільськогосподарський податок;
15)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хме-лярства;
16)мито;
17)збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, вироб¬леної кваліфікованими когенераційними установками;
18)збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Порядок сплати податку на прибуток підприємств.
Порядок сплати податку на додану вартість.
Акцизний податок.
Податок на доходи фізичних осіб.
Оподаткування само зайнятих осіб.
Податковий кредит.
Податкова знижка. Податковий керуючий.
Екологічний податок.
Плата за землю.
Податкова декларація.
Поняття податкового правопорушення, їх класифікація.
Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.
Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Податкові пільги.
Правовий режим неподаткових платежів.
Ресурсні платежі в податковій системі.
Порядок стягнення платежів за природні ресурси.
Поняття і порядок введення місцевих податків.
Фіксований сільськогосподарський податок.
Податковий агент.
Оскарження рішень органів податкової служби.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
Спрощена система оподаткування (єдиний податок).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Збір за місце для паркування транспортним засобом.
Туристичний збір.
Державне мито.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
Плата за користування надрами.
Характеристика елементів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Приложенные файлы

  • docx 14832854
    Размер файла: 97 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий