3. Метод. рекоменд. щодо практ. занять з Консти..

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Навчально-науковий Інститут права та психології



Кафедра кримінального права і процесу
/назва кафедри/




“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Голова науково-методичної ради
______________/ ________________/
/підпис/ /прізвище, ініціали/
“_____” ________________ 2012 р.




МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення практичних (семінарських) занять
та самостійної роботи студентів


Дисципліни КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, частина 1_____
Для базового напряму 0304 “Право”__________________________
Для спеціальності 6.030402 “Правознавство”______________________











Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів складені відповідно до освітньо-професійної програми ГСВО напряму


/шифр, назва/

Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів складені к.ю.н., Ковальчук О.Б.____________________
/вчена ступінь, звання, прізвище та ініціали автора програми/

“____” __________________ 2012 р.


Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів обговорені та схвалені на засіданні кафедри кримінального права і процесу

Протокол № ______ від “_____” _____________ 2012 р.

Завідуючий кафедрою ____________________________ / Гумін О.М. /
/підпис - прізвище, ініціали/


Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів обговорені та схвалені на засіданні методичної комісії базового напряму

Протокол № ______ від “______” _____________ 2012 р.









1. САМОСТІЙНА (ІНДИВІДУАЛЬНА) РОБОТА СТУДЕНТІВ

Підготовка до практичних (семінарських) занять допомагає глибше вивчити основні теми курсу з Конституційного права України, частини 1, оволодіти вмінням самостійно працювати з Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами та спеціальною літературою.
Лекція є теоретичною основою практичних (семінарських) занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.
Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:
- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з рекомендованою нормативною та навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;
- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записів (конспектуванні). При конспектуванні необхідно в результаті «переробки» інформації виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів та літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків за темою;
- подальша робота над лекцією, що передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.
Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи.
Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі Конституційного права України, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.
Метою практичних (семінарських) занять з Конституційного права України є:
- обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії Конституційного права України;
- вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;
- аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в сучасних умовах політичного і правового реформування в країні;
- узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, звичаїв, що не одержали інституціональних характеристик.
Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:
- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;
- вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;
- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;
- виконати письмові завдання у зошиті;
- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.
Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.
Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.
На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Підсумкові бали вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.
З усіх тем практичних (семінарських) занять необхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у розділі 2 даних рекомендацій.
У кінці кожної теми практичних (семінарських) занять названі нормативно-правові акти та спеціальна література, які слід використовувати при підготовці до відповідної теми. Вихідні дані нормативних актів вказані відповідно до їх первинної редакції. У зв'язку з тим, що до кожного із зазначених актів неодноразово вносилися зміни та доповнення, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщені в офіційній інформаційно-пошуковій системі Верховної Ради України «Законодавство».
Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і нормативні джерела. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять з «Конституційного права України, частини 1». Слід залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.
Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі обставини казусу і чітко відповісти на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланням на норми того чи іншого нормативного акта, а також на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.
Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого казусу, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформляється у формі реферату.
Реферат - короткий виклад у письмовому вигляді з публічним захистом змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. Перелік тем рефератів розміщений у розділі п’ятому даних методичних рекомендацій. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. Якщо студент був відсутній на першому занятті, тему реферату йому затверджує викладач. За семестр кожний студент повинен підготувати два реферати, по одному до кожного змістового модуля.
Структура реферату:
- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;
- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;
- методи - вказуються і коротко характеризуються;
- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;
- висновки;
- список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).

Загальні вимоги до оформлення реферату:
- обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки вигляді на папері формату А4 (в друкованому вигляді реферат не оцінюється);
- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;
- на другій сторінці викладають план реферату;
- в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;
- сторінки роботи нумерують;
- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання;
- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;
- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).
Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку використання в тексті, або внизу сторінки.
Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.
Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).
Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:
1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);
2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).

Основні вимоги до змісту реферату:
- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;
- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;
- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.
Студенти, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, написали і публічно не захистили, до екзамену не допускаються.

2. ДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Основна література до всіх тем:

1. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. проф. В.Л.Федоренка. – 3-вид., перероб. і доопр. - К.: КНТ, Видавництво Ліра-К, 2011. – 532 с.
2. Майданник О.О. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.:Алерта, 2011. – 380 с.
3. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П.Колісника та Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2010. – 416 с.
4. Конституційне право України: підруч. / В.І.Чушенко, І.Я.Заяць. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К.: Ін Юре, 2009. – 548 с.
5. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2009. – 608 c.
6. Совгиря О.В. Конституційне право України. Підручник. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.
7. Шляхтун П.П. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Київ: КНТ, 2008. – 592 с.
8. Конституційне право України. Академ. курс: Підручник: У 2 т. – Т.2/ За заг. ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2008. – 800 с.
9. Конституційне право України / За ред. О.Ф.Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
10. Конституційне право України. За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К., 1999.
11. Орленко В.І. Конституційне право України: посіб. для підготов. до іспитів / В.І.Орленко, В.В.Орленко. – 5-те вид. доповн. та перероб. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 156 с.
12. Юридична енциклопедія: В 6 Т./Редкол.: Ю.С.Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 1998-2004.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. - Ст. 44.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
9. Закон України “Про Державний Гімн України” від 6 березня 2003 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
10. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
11. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” від 6 квітня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
12. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
13. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
14. Закон України “Про засади державної мовної політики” від 3 липня 2012 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
15. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження” від 20 січня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
16. Закон України “Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
17. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
18. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» від 1 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
19. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
20. Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
21. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
22. Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
23. Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 8 липня 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
24. Закон України “Про закордонних українців” від 4 березня 2004 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
25. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
26. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
27. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
28. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
29. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
30. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
31. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
32. Закон України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
33. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 серпня 2005 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
34. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 pоку // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
35. Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
36. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
37. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
38. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
39. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
40. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
41. Закон України “Про Державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
42. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
43. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
44. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
45. Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
46. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
47. Указ Президента України «Про План заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» від 12 січня 2011 року № 24 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
48. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. № 1085 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
49. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
50. «Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства», затверджене Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
51. «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затверджений Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
52. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. № 20-рп (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72/1. - Ст. 2597.
53. Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2001 від 19 квітня 2001 року (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) // Офіційний вісник України. - 2003. -№ 28. - Ст. 1379.
54. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/1999 від 14 грудня 1999 року (справа про застосування української мови) // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
55. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
56. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
57. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
58. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
59. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 16 грудня 1966 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
60. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

3. ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

Практичне заняття 1.
Тема: «Конституційне право України як галузь права, наука
і навчальна дисципліна» (2 год.)

План

1. Поняття конституційного права України.
2. Предмет конституційного права України.
3. Метод конституційного права України.
4. Принципи конституційного права України.
5. Конституційне право України як наука.
6. Конституційне право України як навчальна дисципліна.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Шаповал В. Основні характеристики конституційного права // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 60-70.
2. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія. - X.: Право, 2008.
3. Проблеми сучасної конституціоналістики: навч. посіб./ М.П. Орзіх, М.В. Афанасьєва, В.Р. Барський та ін.; за ред. М.П.Орзіха. – К: Юрінком Інтер, 2011. – 272 с.
4. Шаповал В. Перспективи розвитку науки конституційного права в Україні // Право України. – 1996. – № 9. – С. 49-52.

Практичне заняття 2.
Тема: «Система конституційного права України» (2 год.)

План

1. Поняття системи конституційного права України та її складові елементи.
2. Поняття інституту конституційного права України та його юридичні ознаки.
3. Поняття структури інституту конституційного права України.
4. Види інститутів конституційного права України.
5. Поняття та юридичні ознаки норми конституційного права України.
6. Класифікація норм конституційного права України.
7. Визначення поняття структури норми конституційного права України.
8. Поняття гіпотези норми конституційного права України.
9. Поняття диспозиції норми конституційного права України.
10. Поняття санкції норми конституційного права України.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Федоренко В.Л. Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти: Монографія / В. Л. Федоренко. - К.: Ліра-К, 2009.
2. Шемшученко Ю., Погорілко В. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2003. – № 2 (33)-3 (34). – С. 213 -224.
3. Федоренко В.Л. Конституційні правовідносини, система конституційного права та система конституційного законодавства України: діалектика взаємозв'язків // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - С. 5-26.
4. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки, критерії розмежування // Право України. – 2000. – № 5. – С. 20-23.
5. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 1993. - С. 11.
6. Степанюк О.І. Норми конституційного права. – Чернівці., 1994. – 324 с.

Практичне заняття 3.
Тема: «Джерела конституційного права України» (2 год.)

План

1. Поняття джерел конституційного права України.
2. Юридичні ознаки джерел конституційного права України.
3. Класифікація джерел конституційного права України.
4. Поняття та ознаки системи джерел конституційного права України.
5. Конституція України як основне джерело конституційного права України.
6. Акти всеукраїнського референдуму як джерела конституційного права України.
7. Закони України як джерела конституційного права України.
8. Регламенти як джерела конституційного права України.
9. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.

Письмові завдання:

Враховуючи роль і значення того чи іншого джерела конституційного права України, зобразіть схематично їх ієрархію.

Задача.
З метою врегулювання суперечностей між Верховною Радою України, Президентом та Прем'єр-міністром, що, на думку політиків, виникають через недосконалість Конституції України в частині врегулювання діяльності вищих органів влади, Голова парламенту запропонував Президентові та Прем'єр-міністру укласти між трьома владними інституціями тимчасовий договір про розподіл владних повноважень, в якому на період до внесення в установленому порядку змін до Основного Закону буде по-новому виписаний статус цих вищих органів влади.
Дайте правову оцінку такій пропозиції. Чи є договір джерелом конституційного права України?

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. - Ст. 44.
6. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. № 20-рп (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72/1. - Ст. 2597.

Спеціальна література:

1. Джерела конституційного права України: монографія / За ред. акад. Ю. С. Шемшученка і О. І. Ющика. - К.: Наукова думка, 2010.
2. Цоклан В.І., Федоренко В.Л. Система сучасних джерел конституційного права України: Монографія / За ред. В. Л. Федоренка. - К.: Ліра-К., 2009.
3. Васильченко О.П. Джерела конституційного права України (системно- функціональний аналіз): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2007. - С. 14.
4. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України (загальна теорія джерел конституційного права) // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 1. - С. 46-60.
5. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види, система // Право України. – 2002. – № 3. – С. 8-16.
6. Терлецький Д. Джерела конституційного та міжнародного права: співвідношення та взаємодія // Право України. – 2005. – № 9. – С. 131-135.
7. Шаповал В. М. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 1999. – № 6. – С. 5-9.

Практичне заняття 4.
Тема: «Конституція України як Основний Закон суспільства і держави» (2 год.)

План

1. Поняття Конституції України.
2. Кваліфікуючі ознаки Конституції України.
3. Поняття конституціоналізму.
4. Історія Конституції України 1996 року.
5. Поняття структури Конституції України.
6. Система Конституції України.
7. Функції Конституції України та їх види.
8. Правова охорона Конституції України.

Письмові завдання:

Задача 1.
На пленарному засіданні Конституційного Суду України під час розгляду конституційного подання Президента України щодо офіційного тлумачення Основного Закону України суддя-доповідач заявив, що «єдиною причиною, що викликає необхідність тлумачення Конституції та законів, є недосконалість юридичної техніки, пов'язана з неточними й неконкретними формулюваннями конституційного тексту. Якби текст цього акта був написаний чіткою й зрозумілою мовою, не допускав подвійного розуміння і не містив протиріч, усі суб'єкти державно-владних повноважень діяли б у чіткій відповідності до Конституції і жодних протиріч і суперечностей не виникало б».
Чи згодні Ви з таким твердженням? Наскільки обґрунтованою є висловлена позиція?

Задача 2.
У своєму зверненні до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України громадянин А., посилаючись на підручник з конституційного права, запропонував «з огляду на те, що Конституції притаманна виховна функція, запровадити з наступного року вивчення головних положень Основного Закону України у старших групах дошкільних виховних закладів та видати привабливо оформлений навчальний посібник «Конституція в малюнках».
Дайте розгорнуту характеристику виховної функції Конституції. Підготуйте обґрунтовану відповідь на звернення.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. - Ст. 44.
6. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. № 20-рп (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72/1. - Ст. 2597.

Спеціальна література:

1. Погорілко В., Федоренко В. Поняття та юридичні властивості Конституції України // Право України. – 2006. – № 11. – С. 7-10.
2. Конституція незалежної України / За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С.Шемшученка, В.О.Євдокимова. – К., 2000. – 357 с.
3. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. – Львів: «Астролябія», 2003. – 232 с.
4. Історія української Конституції / Упорядн. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 215 с.
5. Корнєєв А. Створення Конституції України (етапи становлення) // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 53-62.
6. Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С. 24-27.
7. Стецюк П. Про дефініцію «конституціоналізм» // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів. – 2004. – № 39. – С. 171-180.
8. Георгіца А.З. Поняття та сутність конституції в сучасній конституційній доктрині // Науковий Вісник Чернівецького державного університету. Випуск 100. Правознавство. – Чернівці, 2000. – С. 52-60.
9. Тихонова Є., Юзьков Л. Конституція юридична і фактична // Право України. – 1992.– № 1. – С. 3-10.
10. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія. - X.: Факт, 2000. – 608 c.
11. Шаповал В.М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. – 1998. – № 4. – С. 25-29.
12. Шаповал В. Основний закон держави // Віче. – 1996. – № 3. – С. 27-35.
13. Коментар до Конституції України. – 2-ге вид. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 418 с.
14. Проблеми сучасної конституціоналістики: навч. посіб./ М.П. Орзіх, М.В. Афанасьєва, В.Р. Барський та ін.; за ред. М.П.Орзіха. – К: Юрінком Інтер, 2011. – 272 с.
15. Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. - К., 2005.
16. Федоренко В.Л. Конституція гетьмана Пилипа Орлика 1710 року: 300 років досвіду українського конституціоналізму // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 3. - С. 9-10.
17. Конституційна конфліктологія (конституційні механізми подолання політичних криз): Посібник / Г. М. Волянська, М. В. Оніщук, М. В. Савчин та ін.; За ред. М. В. Савчина, В. Л. Федоренка. - К.: Ін-т громадян, суспільства, 2008. - С. 50-65.
18. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: Монографія. - X.: Право, 2008. - 220 с.
19. Козюбра М.І. Принципи верховенства права і верховенства Конституції України: співвідношення // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 1-3 червня 2000 р. - Ужгород, 2000.
20. Федоренко В.Л. Теоретичні основи Конституції України: досвід і перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 6.
21. Крусян А.Р. Сучасний український конституціоналізм: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2010.
22. Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні: Монографія. - Одеса: Юридична література, 2008.
23. Скрипнюк О.В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації. До 10-ої річниці прийняття Конституції України. - К.: Академія правових наук України, 2005.
24. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Система і структура Конституції України: проблеми теорії та практики // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 4. - С. 12-25.

Практичне заняття 5.
Тема : «Конституційно-правові відносини» (2 год.)

План

1. Поняття та ознаки конституційно-правових відносин.
2. Класифікація конституційно-правових відносин та їх склад.
3. Поняття та види суб’єктів конституційно-правових відносин.
4. Поняття та ознаки прав суб’єктів конституційно-правових відносин.
5. Поняття та види обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин.
6. Поняття та види об’єктів конституційно-правових відносин.
7. Поняття та кваліфікуючі ознаки юридичних фактів як елементів конституційно-правових відносин.
8. Класифікація конституційних юридичних фактів.

Письмові завдання:

Задача.
Народні депутати подали законопроект, в якому пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 5 та інших статей Конституції, зокрема, замість терміна «народ» слід уживати «електорат (дієздатні громадяни України, які досягли 18 років)» у відповідних відмінках. На думку авторів законопроекту, це більше відповідатиме реальному стану речей, оскільки такого суб'єкта конституційного права, як народ, не існує. Це зніме всі питання, пов’язані з відповідністю норм виборчих законів Конституції України, згідно з якими вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них взяв участь навіть один виборець.
Висловте Вашу позицію з приводу цього законопроекту. Дайте розгорнуту характеристику статусу такого суб'єкта конституційного права, як народ.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року (справа про здійснення влади народом) // Офіційний вісник України. - 2005. - № 41. - Ст. 2605.

Спеціальна література:

1. Давидов Р., Данилюк Ю. Питання теорії конституційних правовідносин // Право України. – 2006. – № 1. – С. 16-19.
2. Данилюк Ю. В. Теоретичні засади конституційних правовідносин в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2009.
3. Погорілко В., Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки, види // Право України. – 2004. – № 2. – С. 12-14.
4. Пустовіт Ж.М. Концепція суверенітету народу в Конституції України // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 4.

Практичне заняття 6.
Тема : «Конституційно-правова відповідальність» (2 год.)

План

1. Поняття конституційно-правової відповідальності.
2. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
3. Суб’єкти, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність.
4. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про конституційні правопорушення.
5. Види конституційно-правових санкцій.
6. Адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
7. Кримінальна відповідальність за порушення норм конституційного права України.

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Майданник О.О. Конституційно-правова відповідальність. – К.: Вид-во Товариства “Знання” України, 2000. – 40 с.
2. Майданик О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України. – 2001. – № 2. – С. 92-96.
3. Наливайко Л.Р. Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук. -К., 2000. – 16 с.
4. Погоріло В., Федоренко В. Конституційно-правова відповідальність // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип. 13. - К., 2002. - С. 114-131.
5. Батанова Н. М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2007. - 21 с.

Практичне заняття 7.
Тема : «Основи конституційного ладу України» (2 год.)

План

1. Загальна характеристика конституційного ладу України.
2. Гарантії конституційного ладу України.
3. Поняття та принципи державного ладу України.
4. Конституційно-правові інститути механізму держави.
5. Поняття та класифікація функцій державного ладу України.
6. Конституційні основи суспільного ладу та громадянського суспільства в Україні.
7. Конституційні засади внутрішньої та зовнішньої політики України.

Письмові завдання:

Задача 1.
На парламентських слуханнях, присвячених удосконаленню системи організації державної влади, народний депутат 3. наголосив: що оскільки у ст. 6 Конституції України закріплено, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (а це положення відносять до основ конституційного ладу), то існування в Україні інших органів державної влади Основний Закон не передбачає. Саме тому з метою забезпечення стабільності конституційного ладу України необхідно терміново ліквідувати всі державні органи, які не належать до жодної з гілок державної влади, передбачених ст. 6, передавши їх владні повноваження легітимним органам.
Проаналізуйте таку пропозицію народного депутата. Про які органи влади може йти мова?

Задача 2.

До Окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов про визнання незаконним рішення районної державної адміністрації, яким було затверджено Перелік вулиць та майданів, на яких забороняється проводити мітинги. Розглядаючи цей позов, суддя П. дійшов висновку, що рішення районної державної адміністрації, яке оскаржується, є неправовим. Враховуючи, що ст. 8 Конституції України закріпила принцип верховенства права, суддя П. виніс постанову про задоволення адміністративного позову й визнав рішення районної державної адміністрації неправовим. Аргументуючи своє рішення в мотивувальній частині постанови суду, П. навів цілу низку визначень поняття «право» відомих філософів й правознавців, які, на його думку, підтверджують неправовий характер рішення, що оскаржувалося.
Дайте кваліфікований аналіз описаній вище ситуації.

Задача 3.

До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання, підписане 43 народними депутатами, щодо офіційного тлумачення ст. 8 Конституції України. У поданні зазначалося, що «хоча в ч. 1 ст. 8 Конституції України проголошено принцип верховенства права, однак у ч. 2 закріплено принцип юридичного верховенства Конституції України. А оскільки, як записаного в Преамбулі, Конституція України - це Основний Закон, то фактично в Україні діє принцип верховенства закону, а не верховенства права». На підставі такого аналізу ст. 8 Основного Закону народні депутати вимагали від Конституційного Суду офіційно визнати, що наведене конституційне положення слід розуміти як верховенство закону.
Яке рішення повинен прийняти Конституційний Суд України?

Задача 4.

Міська рада 12 червня 2012 року ухвалила рішення «Про російську мову в м. В.», яким встановила: «Визнати російську мову в м. В. регіональною мовою в значенні Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Пунктом 2 цього рішення передбачено, що міська рада, її виконавчі органи у своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях разом з українською використовують російську мову.
Чи відповідає рішення міської ради Конституції України?

Задача 5.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року закріплено, що Україна в майбутньому проголошує намір стати нейтральною й позаблоковою державою. На підставі цього Соціальна партія України заявляє, що ставити питання про вступ України до військово - політичного блоку можна лише після внесення змін до Декларації про державний суверенітет України.
Чи може на сьогодні Україна приєднатися до договору про членство в міжнародній організації колективної безпеки? Чи можна вважати Декларацію про державний суверенітет України чинним правовим актом, обов'язковим для загального виконання?

Нормативно-правові акти:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України “Про Державний Гімн України” від 6 березня 2003 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» від 1 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
8. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” від 6 квітня 2000 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
9. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
10. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
11. Закон України “Про засади державної мовної політики” від 3 липня 2012 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
12. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження” від 20 січня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
13. Закон України “Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
14. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
15. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/1999 від 14 грудня 1999 року (справа про застосування української мови) // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
16. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Прієшкіна О.В. Конституційний лад України: актуальні питання становлення, інституціоналізації та розвитку: Монографія. - О.: Фенікс, 2008.
2. Наливайко Л.Р. Державний лад України: теоретико-правова модель: монографія / Л.Р. Наливайко. - X.: Право, 2009.
3. Шаповал В. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. - 2003. - № 2. - С. 47-58; № 3. - С. 65 - 80.
4. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данилян та ін.; За ред. акад. HAH України В.Я. Тація, акад. АПрН України Ю.М. Тодики. - Х.: Право, 2003. - 328 с.
5. Тодика Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2003. - № 1(33) - С. 34 - 44.
6. Любченко П. Конституційно-правові проблеми визначення структури громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2004. - № 3 (38). - С. 43-53.
7. Скрипнюк О.В. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. - К.: Ін-т держави і права HAH України, 2000. - 600 с.
8. Стецюк П. Конституційні характеристики України (спроба формально - юридичного аналізу) // Вибори і демократія. - 2004.- № 1. - С. 29-35.
9. Чушенко В. Проблеми формування соціально-організованого суспільства в Україні // Право України. - 2005. - № 4. - С. 104-107.
10. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. - 2003. - № 11. - С. 127-130.
11. Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права // Право України. - 2005. - №10. - С. 114-118.
12. Панкевич О. Проблеми соціальної держави: дискусія триває // Право України. - 2005. - № 12. - С.117-120.
13. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991-2001 рр. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 288 с.
14. Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. – 2005. – № 7. – С. 25 – 28.

Практичне заняття 8.
Тема : «Конституційно-правовий статус людини
і громадянина в Україні» (2 год.)

План

1. Поняття і зміст громадянства України.
2. Характерні ознаки громадянства України.
3. Принципи громадянства України.
4. Категорії осіб, які є громадянами України.
5. Документи, які підтверджують громадянство України.
6. Підстави та умови набуття громадянства України.
7. Форми і підстави припинення громадянства України.
8. Повноваження глави держави і спеціально уповноважених державних органів з питань громадянства України.

Письмові завдання:

Задача 1.
Консул України у м. Будапешт звернувся до Голови Служби безпеки України з інформацією про те, що громадянин України Т. вже більше десяти років постійно проживає в Угорщині і втратив усілякі зв'язки з Україною. При цьому він влаштувався на роботу в органах місцевої влади, а також на громадських засадах виконує обов'язки головного тренера збірної Угорщини з футболу, отримуючи при цьому заробітну плату. Консул вважає, що за таких обставин компетентні органи влади мають прийняти рішення про втрату Т. громадянства України.
Чи є підстави для припинення у Т. громадянства України? Дайте обґрунтовану відповідь та розгорнутий правовий аналіз ситуації.

Задача 2.

Громадянка Канади В., батьки якої до 1939 р. постійно проживали у Львові і вимушено емігрували до Італії, взяла шлюб з громадянином України, який припинився внаслідок його смерті на другому році подружнього життя, звернулася до Президента України з проханням прискорити процедуру прийняття її до громадянства України, обґрунтовуючи це своїми особливими заслугами перед Україною, зокрема, допомогою при будівництві української бібліотеки в Мексиці.
Підготуйте відповідь на звернення на підставі аналізу законодавства.

Задача 3.

Громадянин України К., який подав документи на вихід з громадянства України з наміром набуття громадянства Російської Федерації і під час відпочинку в Туреччині був затриманий за підозрою в торгівлі наркотичними засобами, звернувся до консульства України в Туреччині з проханням про допомогу. Відмова у допомозі з боку консульської установи України обґрунтовувалася втратою правових зв'язків гр. К. з Україною внаслідок підготовки документів щодо набуття ним громадянства Російської Федерації. Однак дипломатичний представник РФ у Туреччині також відмовив у допомозі гр. К., вказуючи, що подібні дії завдали значної шкоди авторитету та іміджу його держави.
Дайте правову оцінку діям дипломатичних і консульських установ обох держав. У яких випадках держава може відмовитися від надання допомоги своїм громадянам?

Задача 4.

Громадянка України А., депутат Харківської міської ради, після укладання шлюбу з громадянином США Т. автоматично набула громадянства чоловіка, хоча й бажала надалі виконувати функції депутата міської ради відповідно до вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» і не мала наміру змінювати громадянство України. У зв'язку з наявністю одночасно громадянства двох держав А. висловила занепокоєння та звернулася за консультацією.
Проаналізуйте ситуацію, що склалася, підготуйте обґрунтовану відповідь на звернення А.

Задача 5.

Безробітний громадянин України, колишній військовослужбовець, Х. через скрутне матеріальне становище прийняв пропозицію сепаратистського угруповання «Ета» щодо участі в поваленні конституційного ладу Іспанії із застосуванням засобів озброєння. З огляду на протиправну діяльність Х. був оголошений у розшук Інтерполом. Через певний час Х. повернувся в Україну і був затриманий співробітниками Головного управління боротьби з організованою злочинністю у м. Києві. Начальник ГУБОЗ звернувся до керівника Комісії при Президентові України з питань громадянства про вирішення питання щодо втрати Х. громадянства України.
Яким чином має бути вирішено питання про подальше перебування Х. у громадянстві України?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. «Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства», затверджене Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затверджений Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. № 1085 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Нагорний Є. Удосконалення законодавства України про громадянство - запорука захисту прав людини // Право України. - 2006. - №10. - С. 33-36.
2. Копиленко О. Щодо закону про громадянство України // Право України. – 2001. – № 10. – С. 84 – 88.
3. Лотюк О. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. – 1998. – № 7. – С. 9–14.
4. Подима Я.В. Конституційно-правові принципи громадянства України: Автореферат. канд. юрид. наук. – К., 2010.
5. Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х.: Факт, 2002.
6. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004.
7. ІІІаповал В. Конституційні статуси людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. - 2005. - № 5. - С. 57-76.

Практичне заняття 9.
Тема : «Конституційно-правовий статус людини
і громадянина в Україні» (2 год.)

План

1. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
2. Конституційно-правовий статус біженців.
3. Поняття та види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
4. Громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні.
5. Політичні права і свободи громадян України.
6. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні.

Письмові завдання:

Задача 1.

Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про вибори народних депутатів України», окремі положення якого врегульовували особливості реалізації виборчого права для певних категорій громадян України. Зокрема, встановлювалося, що «здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, на час перебування в цих місцях».
Дайте конституційно-правову оцінку таким законодавчим новелам. Розкрийте зміст категорії «обмеження конституційних прав». У чому полягає її відмінність від «обмеження в реалізації конституційних прав»?

Задача 2.

Громадянин Німеччини Д. знаходився на лікуванні в одному з санаторіїв Криму. Через декілька днів він, пославшись на низький рівень обслуговування, виїхав із санаторію і вирішив помандрувати територією півострова. Коли Д. намагався на власному авто в'їхати на територію м. Севастополь, його зупинив співробітник міського відділу ДАІ. Останній пояснив Д., що той, відповідно до чинного законодавства, не має права в'їзжати на територію міста, оскільки на цій території діє особливий правовий режим, який передбачає заборону перебування в місті іноземців без дозволу компетентних органів влади. Крім того, співробітник ДАІ вилучив у Д. паспорт, пояснивши свої дії тим, що Д. порушив порядок перебування іноземців на території України. Документ був переданий начальнику міського відділу ДАІ. Останній анулював візу Д. і виніс припис про необхідність залишення Д. території України протягом 24 годин.
Який порядок пересування територією України для іноземців, що перебувають в Україні на законних підставах? Дайте правову оцінку діям та рішенням співробітників ДАІ.

Задача 3.

Керуючи автомобілем у нетверезому стані, громадянин Туреччини допустив зіткнення з іншим автомобілем. Злякавшись наслідків, він незабаром спробував повернутися до своєї батьківщини, але виїхати з України не зміг, оскільки на кордоні посадові особи прикордонної служби повідомили йому, що стосовно нього порушено кримінальну справу. Іноземець здивувався і заявив, що матеріальну шкоду ним було відшкодовано, а потерпілі до нього претензій не мають.
Що може бути підставою для відмови у виїзді іноземного громадянина за межі України?

Задача 4.

Сім'я М. з Нагарного Карабаху, яка складається з п'ятьох осіб, бажала отримати статус біженців в Україні. З цією метою, перетинаючи державний кордон України, вони подали відповідну заяву. Аргументація була наступна. М. на початку року взяв у борг у начальника місцевої міліції Л. велику суму грошей. Однак через високий рівень безробіття не зміг влаштуватися на роботу і заробити достатню суму грошей для повернення боргу. Л. почав погрожувати М. розправою. У зв'язку з цим М. вважав, що його побоювання за своє життя і життя членів сім'ї цілком обґрунтовані.
Офіцер державної прикордонної служби, ознайомившись із заявами, не став їх навіть реєструвати і повернув усі заяви М.
Проаналізуйте підстави надання статусу біженця. Наскільки правомірною є відмова офіцера державної прикордонної служби? Відповідь аргументуйте.

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 16 грудня 1966 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 р. // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
8. Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 8 липня 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
9. Закон України “Про закордонних українців” від 4 березня 2004 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
10. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
11. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
12. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
13. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
14. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Шумак І. О. Громадянські права і свободи людини за Конституцією України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2000. - С. 12.
2. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. - С. 59.
3. Серьогін В. О. Право на недоторканність приватного життя у конституційно- правовій теорії та практиці: Монографія. - X.: ФІНИ, 2010. - С. 153.
4. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / За ред. академіка HAH України Ю. С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. - С. 21, 22.
5. Грабильніков А.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2006. - С. 14.
6. Ковалишин І. Правовий статус біженців як вид правового статусу іноземців // Право України. - 2001. - № 2. - С. 38 - 42.
7. Ковалишин І. Проблеми удосконалення визначення поняття «біженці» у законодавстві України // Право України. - 2005. - №11. - С. 60 - 63.
8. Москаль Г. Правовий статус закордонного українця - особливий (спеціальний) вид правового статусу іноземця // Право України. - 2004. - № 10. - С. 35 - 38.
9. Миронова Г. Етичні засади права людини на життя // Право України. - 2005. - № 9. - С. 19-21
10. Олійник О. Конституційне право на особисту недоторканість: поняття та характерні риси // Право України., - 2000. - № 12,- С.ЗЗ -36.
11. Колодій А.М.. Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник.- К.:Юрінком Інтср, 2003,- 336 с.
12. Махновський 1. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) // Право України. - 2002. - №7. - С.18-22.
13. Німченко В. Правовий статус особи за Конституцією України // Вісник Конституційного Суду України.- 1998.-№3.-С.35-45.
14. Стецюк П. Права людини в системі сучасного українського конституціоналізму // Життя і право. - 2005. - № 5(17). - С. 37-40.

Практичне заняття 10.
Тема : «Конституційно-правовий статус людини
і громадянина в Україні» (2 год.)

План

1. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні.
2. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні.
3. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
4. Порядок звернення громадян України до Європейського суду з прав людини.
5. Обов`язки людини і громадянина в Україні.

Письмові завдання:

Задача 1.

Громадянин України В. звернувся до адміністративного суду з позовом до центру зайнятості, який тривалий час через відсутність вакантних місць на ринку праці не міг задовольнити передбачене Конституцією України право громадян на працю.
На думку позивача, усі права і свободи людини і громадянина є невідчужуваними та непорушними (ст. 22 Конституції України), а звернення до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод гарантується безпосередньо самим Основним Законом.
Яким, на Ваш погляд, має бути рішення суду? Розкрийте правову природу соціально-економічних прав і свобод?

Задача 2.

До Верховної Ради України було подано проект щодо внесення змін до Розділу II Конституції України, а саме виключити такі соціальні права, як право на достатній життєвий рівень, право на житло, право на працю тощо й передбачити право на соціальний захист для людей похилого віку (на гідне та незалежне життя, участь у соціальному та культурному житті) та людей з фізичними вадами (на заходи, призначені для забезпечення їх незалежності, соціальної та професійної інтеграції і участі в суспільному житті). Також запропоновано доповнити нормою наступного змісту: «Держава зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема, в економічній і технічній галузях, задіяти усі наявні ресурси і використати можливості для того, щоб поступово забезпечити повне здійснення соціально - економічних прав усіма належними способами».
Наскільки доцільними з конституційної точки зору є такі зміни?

Задача 3.

Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких декретів Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання», яким скасовано обов'язковий продаж валютних надходжень і відповідальність юридичних осіб, управління Національного банку України продовжували накладати штрафи на юридичних осіб за несвоєчасний продаж надходжень в іноземній валюті, що мало місце до набрання чинності зазначеним вище Законом.
Підприємство «Іскра», до якого були застосовані вказані санкції управлінням НБУ, звернулося до суду, оскільки вважало, що такі дії управління НБУ суперечать положенням ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. На думку позивача, це конституційне положення має поширюватися і на юридичних осіб.
Чи поширюється дія Розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» Конституції України на юридичних осіб? Що означає термін «кожен»? Відповідь аргументуйте.

Задача 4.

Випускник Інституту фізкультури (в якому не було військової кафедри) І., отримавши після закінчення ВНЗ направлення до сільської школи вчителем фізкультури, 1 вересня за усною домовленістю із директором школи до роботи не приступив. Щоб не мати проблем з військкоматом, він, за порадою знайомого, неофіційно пішов працювати в одну із комерційних структур Харкова, заробітну плату отримував у "конверті". Проте, незважаючи на неодноразові прохання дружини, відмовився надавати матеріальну допомогу на виховання їх сина.
Чи порушив І. законодавство України? Якщо так, то які саме конституційні обов 'язки ним не виконані?

Задача 5.

Отримавши розлучення зі своїм чоловіком, жителька м. Л. П. вирішила виїхати разом із сином на постійне місце проживання до Франції, в якій їй було запропоновано роботу програміста в одній із фірм. Коли вона займалася оформленням документів на виїзд із України, то дізналася, що не може без згоди колишнього чоловіка забрати із собою до Франції сина, якому виповнилося вісім років. Тоді, за порадою адвоката, вона звернулася в місцевий суд Л. із заявою, в якій просила суд дозволити забрати із собою за кордон сина. Своє прохання вона мотивувала тим, що в Л. працює не за спеціальністю, отримує дуже низьку зарплату, а останнім часом у зв'язку з фінансовою і економічною ситуацією в Україні взагалі може втратити роботу. Нову ж роботу знайти важко. Залишаючись в Україні, вона не в змозі реалізувати положення ст. 48 Конституції України, згідно з яким кожна людина має право на гідний життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Вона також заявила, що без сина поїхати не зможе, а тому порушується її право вільно залишати територію України, закріплене у ст. 33 Конституції України.
Суд, посилаючись на ст. 48 Основного Закону, виніс рішення, яким задовольнив заяву позивача.
Дайте правовий аналіз рішенню суду та відповідь на наступні питання:
Чи може суд у випадку, коли відсутній механізм реалізації відповідного конституційного права, посилатися на норму Конституції безпосередньо? Що являє собою конституційно-правовий механізм реалізації основних прав і свобод громадян? Наявність яких конституційних гарантій дозволить гр. П. реалізувати свої права?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Закон України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 серпня 2005 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 pоку // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Федоренко Т.А. Конституційне право людини на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування в Україні в системі конституційних прав і свобод людини // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, Вип. 13. Ч. 1. - Ужгород: Ліра, 2010. - С. 187-191.
2. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2002. - 19 с.
3. Пушкіна О. В. Конституційний механізм забезпечення прав людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... док. юрид. наук. - X., 2008. - 48 с.
4. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: Монографія / Кол. авторів; За ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчук. - К.: Юридична думка, 2007. - 260 с.
5. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції. - К.: Реферат, 2006.
6. Білоскурська О.В. Конституційний обов'язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2008.
7. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2001.
8. Білоскурська О. Щодо поняття конституційних обов'язків // Право України. - 2004. - №10. - С. 85-88.
9. Малинникова Л. Проблеми забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина в процесі здійснення державно-правової реформи в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 85–88.
10. Аракелян М. Узун Н. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом // Право У країни. - 2006. - №3. - С. 19-21.
11. Гладкіх В. Соціальні права громадян в аспекті формування України як соціальної держави // Право України. - 2005. - № 10. - С. 57-60.
12. Тацій В. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини - головний конституційний обов'язок демократичної, правової, соціальної держави // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2000.- № 4(23). - С. 3 -18.

Практичне заняття 11.
Тема : «Конституційні основи виборів і референдумів в Україні» (2 год.)

План

1. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні.
2. Поняття виборів в Україні.
3. Поняття виборчого права в об’єктивному і суб’єктивному значеннях.
4. Поняття та види виборчої системи в Україні.
5. Класифікація виборів в Україні.
6. Поняття та види принципів виборчого права України.
7. Поняття виборчого процесу та система суб’єктів виборчого процесу в Україні.
8. Стадії виборчого процесу в Україні.

Письмові завдання:

Задача 1.

Громадянин України П. виїхав за службовим відрядженням до Польщі 22 вересня 2007 р. Через тиждень він повернувся до України. Бажаючи взяти участь у дострокових виборах народних депутатів України, він вирішив перевірити, чи внесено його прізвище до списку виборців. Однак прийшовши на виборчу дільницю, П. дізнався, що його виключили із виборчого списку на підставі даних Державної прикордонної служби як такого, що виїхав за межі України і не повернувся в Україну за 3 дні до дати виборів. З огляду на ці обставини П. вирішив, що дільнична виборча комісія грубо порушила його конституційне право на участь у виборах. Того ж дня він звернувся до районного суду із відповідним позовом. Суддя Н. невідкладно розглянув позов П. і, керуючись принципом верховенства права, а також прямою дією норм Конституції, виніс постанову, відповідно до якої дії дільничної виборчої комісії були визнані неконституційними, а П. мав бути поновлений у виборчому списку.
Розкрийте зміст поняття "верховенство права" як основи конституційного ладу України. Наскільки конституційним є рішення суду?

Задача 2.

До Центральної виборчої комісії звернувся гр. І. із заявою, що в ході проведення з'їзду однієї з політичних партій, на якому формувався виборчий список кандидатів у народні депутати Верховної Ради України, його кандидатуру не було включено до нього у зв'язку з тим, що І. не член цієї партії, не українець, проживає в державі менше одного року, погано знає державну мову і не надав до секретаріату партії довідки від лікаря-психіатра. Вважаючи зазначені мотиви відмови у включенні його кандидатури до виборчого списку політичної партії незаконними, у своїй заяві І. вимагав ЦВК зобов'язати політичну партію включити його кандидатуру до її виборчого списку.
Чи є в даному випадку порушення законодавства про вибори? Як має вчинити ЦВК України?

Задача 3.

Під час проведення виборів народних депутатів до ЦВК надійшла скарга гр. П. на дії кандидата в народні депутати України (першого номера у списку політичної партії) - суб'єкта виборчого процесу, який, на її думку, шляхом обману громадян України перешкоджає формуванню власної волі та її вільному виявленню при голосуванні:
а) суб'єкт оскарження, виступаючи на загальнонаціональному телеканалі, порушував норму ст. 65 Конституції України, згідно з якою захист Вітчизни є обов'язком громадян України, агітуючи за припинення строкового призову;
б) даруючи учням зошити і щоденники з власною символікою, заважав навчальному процесу;
в) політична партія, яку він представляє, застосовувала виборчу технологію "двійників", видаючи назву іншої політичної партії із додатком "оновлена" за власну і використовуючи у матеріалах передвиборчої агітації відеозапис її заходів із застосуванням її символіки;
г) розповсюджувався відеоролик, в якому міститься інформація щодо передбачення Нострадамуса на його користь;
д) поза межами строків передвиборчої агітації, а також не в місцях для розміщення матеріалів передвиборчої агітації, а на будинках, парканах, стовпах, деревах розповсюджувалися матеріали передвиборчої агітації, а саме стрічки відповідного кольору;
е) розміщувалася політична реклама у виді агітаційних плакатів на транспортних засобах громадського користування.
Чи виступає громадянин належним суб'єктом звернення з такою скаргою? Чи є серед наведених порушення виборчого законодавства, зокрема щодо ведення передвиборчої агітації?

Задача 4.

Під час виборчого процесу по виборах народних депутатів України політична партія "Новий Союз з Росією" проводила передвиборчу агітацію, що супроводжувалася організацією в усіх обласних центрах України концертів за участю зірок української та російської естради.
Перед кожним з таких концертів проходив мітинг, на якому виступали лідер партії "Новий Союз з Росією" та лідер всеросійської громадської організації "За Союз". Вони знайомили виборців із головними ідеями передвиборчої програми й обґрунтовували усі переваги для громадян України і Росії від утворення нової союзної держави.
У ході концертів кожен артист завершував свій виступ закликом від дати свої голоси за партію "Новий Союз з Росією".
Один з виборців звернувся до ЦВК зі скаргою на порушення партією "Новий Союз з Росією" виборчого законодавства України, оскільки, на його думку, проведення таких концертів для виборців є прямим порушенням Закону України "Про вибори народних депутатів України", який забороняє проводити передвиборчу агітацію, що, зокрема, супроводжується безкоштовним наданням виборцям послуг. На його переконання, проведення концертів, у яких беруть участь зірки української та російської естради, є безкоштовним наданням виборцям розважальних послуг.
Які обмеження на проведення передвиборчої агітації встановлено чинним законодавством про вибори? Яким має бути рішення ЦВК за результатами розгляду цієї скарги?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
7. Закон України “Про Державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
8. Указ Президента України «Про План заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» від 12 січня 2011 року № 24 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Оніщук М. Категорія “безпосередня демократія” в конституційному праві України (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. - 2006. - №9. - С. 3- 9.
2. Виборче право України: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук - К.: Парламентське видавництво, 2003. - 383 с.
3. Костицька І. Політико-правова природа народного представництва // Право України. - 2006. - № 10. - С. 9 - 15.
4. Ковтунець В. Про зміст та обсяг суб'єктивного виборчого права // Вибори та демократія. - 2006. - №2 (8). - С. 54-59.
5. Фрицький Ю. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України – оціночний аспект // Право України. – 2006. – № 4. – С. 104–107.
6. Ковальчук О.Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти (1991 – 2001 р.р.) : Монографія. – К.: ФАДА, ЛТД, 2008. – 176 с.
7. Шаповал В. Конституційні механізми реалізації народного суверенітету // Вісник Конституційного Суду України. - 2004. № 5. - С.77 - 97; № 6. - С. 83- 102.
8. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. Монографія / За ред. В. Ф. Погорілка. - К.: Вид-во Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, 2001.
9. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. - Вид. 2-е, випр. і доп. / За ред. Ю. Ключковського; Пер. з англ. - К.: Логос, 2009. - С. 33-37.
10. Ковальчук О.Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Одеса, 2003.
11. Максакова Р.М. Вибори до органів місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2003.
12. Федоренко В.Л. Категорія «виборчий процес» у конституційному праві: теоретико-методологічні та законодавчі аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 10. - С. 35-36.

Практичне заняття 12.
Тема : «Конституційні основи виборів і референдумів в Україні» (2 год.)

План

1. Поняття референдуму в Україні.
2. Класифікація референдумів в Україні.
3. Предмет всеукраїнського референдуму в Україні.
4. Предмет місцевого референдуму в Україні.
5. Референдний процес в Україні.
6. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення законодавства України про вибори і референдуми.

Письмові завдання:

Задача 1.

Президент України 15.01.2000 р. видав Указ "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою", яким передбачалося проведення референдуму 16.04.2000 р. На нього, зокрема, пропонувалося винести питання: 1. "Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим ч. З ст. 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані"?" 2. "Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у ч. 1 ст. 76 Конституції України слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства ?" Результати голосування були позитивними: 89 % виборців по першому питанню проголосувало "за", а 89,91 % - по другому. Однак Верховна Рада України відмовилася вносити відповідні зміни до Конституції, посилаючись на те, що порушено порядок внесення змін і доповнень до Основного Закону.
Яку юридичну силу мають рішення, прийняті на всеукраїнському референдумі? Чи мав право Президент України призначати референдум із вказаних питань? Яку юридичну силу мають рішення, прийняті на референдумі 16.04.2000 р.? Наскільки правомірними були дії Верховної Ради України?

Задача 2.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила постанову "Про призначення республіканського референдуму за ініціативою громадян України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим". Цим рішенням було призначено проведення республіканського референдуму за ініціативою громадян України, які постійно проживають в АРК, із винесенням наступного питання: "Чи підтримуєте Ви надання російській мові статусу державної мови на території Автономної Республіки Крим?". Крім того, у цій постанові органам місцевого самоврядування в АРК рекомендується створити районні, міські, районні у містах, сільські, селищні комісії по референдуму, а також дільничні комісії на основі існуючих виборчих комісій, сформованих для підготовки і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. А також Раді Міністрів автономії доручалося здійснювати фінансування заходів щодо організації та проведення референдуму.
Чи законне це рішення представницького органу автономії? Які питання відповідно до закону можуть виноситися на референдум АРК? До якого виду референдумів належить це волевиявлення громадян України, що проживають в Автономній Республіці Крим, та які його юридичні наслідки?

Задача 3.

Селищна рада за ініціативою громадян України, які постійно проживають у цьому селищі, що складають більше половини від загальної кількості населення даної адміністративно-правової одиниці, вирішила провести місцевий референдум. На референдум було винесене таке питання: "Ви "за" вихід територіальної громади селища зі складу територіальної громади району та входження її до територіальної громади міста М.?". Районна прокуратура опротестувала це рішення у зв'язку з тим, що воно суперечить чинному законодавству.
Чи може питання, що винесене селищною радою на голосування, бути предметом місцевого референдуму? Які юридичні наслідки матиме такий референдум? Вкажіть, як можуть розвиватися події, якщо громада селища проголосує за вихід територіальної громади зі складу району?

Задача 4.

Політична партія розпочала кампанію з проведення референдуму щодо змін до Конституції України. У 18 областях України було проведено збори ініціативних груп щодо проведення референдуму. Учасниками зборів схвалено пропозиції про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо змін до Конституції та затверджено формулювання тих питань, які запропоновано винести на всеукраїнський референдум: 1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює уряд України? 2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем'єр-міністр України є главою держави? 3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом? 4. Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням усім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи? 5. Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції? 6. Чи підтримуєте Ви скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів? 7. Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів усіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом? 8. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських і місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?
Чи всі з цих питань можуть буту предметом всеукраїнського референдуму? Чи може бути прийнята нова редакція або внесені зміни до Конституції України на всеукраїнському референдумі? Які мають бути дії Центральної виборчої комісії?

Задача 5.

На зборах громадян України, які постійно проживають в місті Н., створена ініціативна група з організації місцевого референдуму. Також затверджені питання, що запропоновано винести на місцевий референдум, а саме про довіру міському голові та про скасування рішення міської ради "Про затвердження об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Н., які можуть надаватися в концесію". Міський голова відмовився реєструвати ініціативну групу, оскільки, на його думку, питання, що були затверджені на зборах, згідно із законодавством України не можуть виноситися на місцевий референдум.
Дайте правову оцінку рішенню міського голови.

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Янчук А.О. Теоретичні засади референдумного процесу в Україні: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - 207 с.
2. Федоренко В.Л. Акти всеукраїнського та місцевих референдумів - специфічні джерела конституційного права // Джерела конституційного права України: Монографія / За ред. акад. Ю. С. Шемшученка та О. І. Ющика. - К.: Наукова думка, 2010. - С. 208-251.
3. Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України// Право України. - 2005. - №5. - С. 42-45.
4. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Монографія,- К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000,- 248 с.
5. Федоренко В. Всеукраїнський референдум: проблеми теорії і практики // Право України. - 1998. - № 11.
6. Барабаш Ю.Г. Шляхи оптимізації конституційної моделі інституту референдуму в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 6.
7. Федоренко В.Л. Рішення всеукраїнського референдуму та їх юридична природа: проблеми конституційної теорії та практики // Вибори та демократія. - 2010. - № 4. - С. 4-10.
8. Лавринович О.В. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: досвід визначальних рішень вітчизняного державотворення // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 12. - С. 9-10.
9. Місцеві референдуми в Україні: теоретичні та нормопроектні аспекти: матеріали «круглого столу», 23 липня 2009 p., м. Київ // Передмов. М.В. Оніщука; Автор. кол.: Федоренко В.JI., Ляшко І.В., Базілевич Д.С., Кузнецова Н.О., Черничка Л.В.; Упоряд.: Пиняк С.І., Гарбуз Ю.П., Степанян Г.С. - К.: СПД Москаленко О.М., 2009. - 60 с.
10. Шаповал В. Референдум як форма безпосередньої демократії. - Вибори та демократія. - 2005 . - №3. - С. 4-18.
11. Телешун С. Процес імплементації результатів всеукраїнського референдуму в Україні: деякі аспекти // Право України. - 2000. - № 10.
12. Погорілко В. Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навч. посіб. - К.: Ліра - К, 2006. - С. 46-54.
13. Королева-Борсоди Н.В. Основы конституционного права Швейцарии: Учеб.- метод. пособие. - К.: Юстиниан, 2009. - С. 49.
14. Оніщук М. В. Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2009. - С. 38.
15. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: мат. Венеціанської комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. - Вид. 2-е, випр. і доп. / За ред. Ю. Ключковського; пер. з англ. - К.: Логос, 2009. - 500 с.

Практичне заняття 13.
Тема : «Верховна Рада України – єдиний орган
законодавчої влади в Україні» (2 год.)

План

1. Поняття Верховної Ради – парламенту України.
2. Функції та повноваження Верховної Ради України.
3. Склад і поняття структури Верховної Ради України.
4. Повноваження керівництва Верховної Ради України.
5. Депутатські фракції та групи Верховної Ради України.
6. Повноваження Погоджувальної ради Верховної Ради України.
7. Порядок формування та функції комітетів Верховної Ради України.
8. Порядок утворення та повноваження тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій та спеціальних тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.

Письмові завдання:

Задача.

Кабінет Міністрів України призначив на посаду начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України М. Народний депутат України С. звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання цього рішення Кабінету Міністрів протиправним, посилаючись на те, що призначення відбулося без погодження із Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Суд взяв до уваги доводи відповідача і відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що за три дні до прийняття Кабінетом Міністрів згаданого рішення Президент України видав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Таким чином, парламент і його органи є неповноважними, а отже, погоджувати призначення М. не було з ким.
Охарактеризуйте кадрові повноваження комітетів Верховної Ради України. Наскільки правомірним є рішення суду?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Борденюк В. Верховна Рада України і представницькі органи місцевого самоврядування в механізмі держави // Вісник Конституційного Суду України.-2005.-№1 ,-С. 58-69.
2. Ковальчук О.Б. Двопалатний парламент: яким він може бути в Україні // Право України. – 2004. - № 7. – С. 118 – 121.
3. Кривенко Л.Т. Необхідно модернізувати конституційне визначення Верховної Ради України // Вісник Академії правових наук України, № 4(35).- Харків, 2003.-С. 37-51.
4. Майданчик О. Питання теорії функцій Парламенту України // Вісник Конституційного Суду У країни.-2006.-№1.-С.81-88.
5. Журавський В.С. Становлення та розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) - К.Парламентське видавництво, 2002.- 344 с.
6. Кривенко Л. Конституційна модель Верховної Ради. Повернення до майбутнього // Віче. - 2202,- № 10.- С.17-23.
7. Плющ І. Доктрина і практика українського парламентаризму: «на грунті історичного прециденту» // Право України, - 2001. - № 10. - С.3-12.
8. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка.- К.Парламентське вид-во,-1999.- 368с.
9. Кривенко Л. Верховна Рада України - однопалатний парламент // Вісник Акад. прав. наук України. - 1998. - № 4.

Практичне заняття 14.
Тема : «Верховна Рада України – єдиний орган
законодавчої влади в Україні» (2 год.)

План

1. Порядок утворення, структура та завдання Апарату Верховної Ради України.
2. Стадії виборчого процесу на виборах народних депутатів України.
3. Основні форми роботи Верховної Ради України.
4. Пленарні засідання Верховної Ради України.
5. Види парламентських процедур у Верховній Раді України.
6. Поняття, види та стадії законодавчого процесу в Україні.

Письмові завдання:

Задача.

З метою врегулювання тривалої кризи Верховна Рада України за попереднім погодженням із Президентом України прийняла постанову про призначення позачергових виборів народних депутатів та Президента України. До Конституційного Суду України звернулися 50 народних депутатів із поданням про визнання цієї постанови неконституційною.
Проаналізуйте повноваження парламенту з питань виборчого процесу. Яке рішення має ухвалити суд?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Борденюк В. Верховна Рада України і представницькі органи місцевого самоврядування в механізмі держави // Вісник Конституційного Суду України.-2005. - № 1. - С. 58-69.
2. Майданчик О. Питання теорії функцій Парламенту України // Вісник Конституційного Суду У країни. - 2006. - №1. - С. 81-88.
3. Журавський В.С. Становлення та розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) - К.: Парламентське видавництво, 2002.- 344 с.
4. Лавринович О. Шляхи удосконалення системи суб'єктів законодавчої ініціативи: досвід держав - учасниць ЄС та українські перспективи // Право України. - 2011. - № 3. - С. 167-174.

Практичне заняття 15.
Тема : «Верховна Рада України – єдиний орган
законодавчої влади в Україні» (2 год.)

План

1. Первинна стадія законодавчого процесу – реалізація уповноваженими суб`єктами свого права законодавчої ініціативи.
2. Розгляд законопроекту в першому читанні.
3. Розгляд законопроекту в другому читанні.
4. Розгляд законопроекту в третьому читанні.
5. Підписання прийнятого закону головою Верховної Ради України і направлення його на підпис Президенту України.
6. Повторний розгляд Верховною Радою України законів, повернених Президентом України.
7. Офіційне оприлюднення та набрання чинності законом України.

Письмові завдання:

Задача 1.

Після подолання вето Президента України на Закон України "Про досудове слідство" Голова Верховної Ради України направив цей Закон на підпис Президентові. Однак глава держави відмовився підписувати його та повернув із своїми вмотивованими пропозиціями до Верховної Ради України. Голова парламенту на прес-конференції заявив, що найближчим часом підпише Закон і дасть вказівку опублікувати його у газеті "Голос України". Після цього Президент офіційно звернувся до Голови Верховної Ради з проханням повернути йому Закон для його промульгації. Голова парламенту погодився на пропозицію Президента. Однак врешті-решт глава держави Закон не підписав.
Яким чином може парламент подолати вето Президента? У чому полягає процедура підписання та оприлюднення закону? Дайте правову оцінку діям і рішенням Голови Верховної Ради та Президента України.

Задача 2.

Верховна Рада України прийняла Закон України "Про систему виконавчої влади". Президент нашої держави визнав цей акт таким, що не відповідає Конституції України, не підписав його і поставив питання про розпуск парламенту в тому випадку, якщо він самостійно не виправить ситуації та не скасує результатів попереднього голосування по Закону. Верховна Рада України погодилася з вимогами глави держави і прийняла постанову про скасування результатів голосування по схваленню цього Закону в цілому.
Яким чином Верховна Рада України може скасувати прийнятий Закон? Надайте правову оцінку діям парламенту по скасуванню результатів голосування.

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503 // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Законодавчий процес і парламентська законодавча процедура в Україні (проблеми якості, рекомендації щодо вдосконалення в контексті європейської практики): Монографія / О.В. Скрипнюк, М.О. Теплюк, О.І. Ющик. - К.: Атіка-Н, 2010. - С. 10.
2. Шаповал В.М. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні: Навч. посіб. - К.: УАДУ, 2000. - 216 с.
3. Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу: Монографія. - К.: Парлам. вид-во, 2004. - 519 с.
4. Перерва Ю.М. Законодавчий процес в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2009. - 20 с.

Практичне заняття 16.
Тема : «Верховна Рада України – єдиний орган
законодавчої влади в Україні» (2 год.)

План

1. Конституційно-правовий статус народного депутата України.
2. Депутатський запит та депутатське звернення народного депутата України.
3. Підстави припинення повноважень народного депутата України.
4. Гарантії статусу народного депутата України.
5. Порядок утворення, повноваження та акти Рахункової палати.
6. Порядок призначення, повноваження та акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
3. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
4. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
5. Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.
6. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року // http://www.zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Грищенко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України, - 2004. - № 10. - С.106-109.
2. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України, - 2000.-№ 1.-С.47-49.
3. Майданчик О. Поняття і сутність парламентського контролю // Право України, - 2004. - № 10. - С.12-25.
4. Паньків С. Організаційна структура Рахункової палати України // Право України.-2006.-№9.-С. 17-21.
5. Роговенко Д. До питання про статус Рахункової палати України // Право України, - 2004. -№ 7,-С.121-125.
6. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмена: теорія і практика / Відп. ред. Член.-кор. АПрН України О.Н.Ярмиш: Монографія,- Харків: Вид-во Нац. у-ту внутр.справ, 2004,- 450 с.
7. Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі // Право України, - 1999. -№ 2,- С. 101-122.
8. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект). Монографія. Харків, 2004,- 192 с.
9. Бабій І. Інститут депутатської недоторканності і кримінальна відповідальність // Право України, – 2006. – № 12. – С. 87–90.
10. Грищенко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України, – 2004. – № 10. – С. 106–109.
11. Депутатська недоторканність. Сучасна парламентська та судова практика: правовий аналіз. - К.: Логос, 2004.
12. Григорук Н. Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2004.
13. Александров О.А. Конституційно-правові засади статусу народного депутата України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2010. - С. 12.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄНОГО МАТЕРІАЛУ
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Із переліку даних питань викладач складає завдання для модульного контролю та екзамену.
Орієнтовний перелік питань при підготовці до екзамену:
1. Поняття конституційного права України.
2. Предмет конституційного права України.
3. Метод конституційного права України.
4. Принципи конституційного права України.
5. Конституційне право України як наука.
6. Конституційне право України як навчальна дисципліна.
7. Спорідненість і відмінність понять “конституційне право” і “державне право”.
8. Основні напрями та види конституційно-правових досліджень у сучасній українській юридичній науці.
9. Поняття системи конституційного права України та її складові елементи.
10. Поняття інституту конституційного права України та його юридичні ознаки.
11. Поняття структури інституту конституційного права України.
12. Види інститутів конституційного права України.
13. Поняття та юридичні ознаки норми конституційного права України.
14. Класифікація норм конституційного права України.
15. Визначення поняття структури норми конституційного права України.
16. Поняття гіпотези норми конституційного права України.
17. Поняття диспозиції норми конституційного права України.
18. Поняття санкції норми конституційного права України.
19. Поняття джерел конституційного права України.
20. Юридичні ознаки джерел конституційного права України.
21. Класифікація джерел конституційного права України.
22. Поняття та ознаки системи джерел конституційного права України.
23. Конституція України як основне джерело конституційного права України.
24. Акти всеукраїнського референдуму як джерела конституційного права України.
25. Закони України як джерела конституційного права України.
26. Регламенти як джерела конституційного права України.
27. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.
28. Поняття Конституції України.
29. Кваліфікуючі ознаки Конституції України.
30. Поняття конституціоналізму.
31. Історія Конституції України 1996 року.
32. Поняття структури Конституції України.
33. Система Конституції України.
34. Функції Конституції України та їх види.
35. Правова охорона Конституції України.
36. Поняття та ознаки конституційно-правових відносин.
37. Класифікація конституційно-правових відносин та їх склад.
38. Поняття та види суб’єктів конституційно-правових відносин.
39. Поняття та ознаки прав суб’єктів конституційно-правових відносин.
40. Поняття та види обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин.
41. Поняття та види об’єктів конституційно-правових відносин.
42. Поняття та кваліфікуючі ознаки юридичних фактів як елементів конституційно-правових відносин.
43. Класифікація конституційних юридичних фактів.
44. Поняття конституційно-правової відповідальності.
45. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
46. Суб’єкти, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність.
47. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про конституційні правопорушення.
48. Види конституційно-правових санкцій.
49. Адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
50. Кримінальна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
51. Загальна характеристика конституційного ладу України.
52. Гарантії конституційного ладу України.
53. Поняття та принципи державного ладу України.
54. Конституційно-правові інститути механізму держави.
55. Поняття та класифікація функцій державного ладу України.
56. Конституційні основи суспільного ладу та громадянського суспільства в Україні.
57. Конституційні засади внутрішньої та зовнішньої політики України.
58. Поняття і зміст громадянства України.
59. Характерні ознаки громадянства України.
60. Принципи громадянства України.
61. Категорії осіб, які є громадянами України.
62. Документи, які підтверджують громадянство України.
63. Підстави та умови набуття громадянства України.
64. Форми і підстави припинення громадянства України.
65. Повноваження глави держави і спеціально уповноважених державних органів з питань громадянства України.
66. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
67. Конституційно-правовий статус біженців.
68. Поняття та види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
69. Громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні.
70. Політичні права і свободи громадян України.
71. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні.
72. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні.
73. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні.
74. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
75. Порядок звернення громадян України до Європейського суду з прав людини.
76. Обов`язки людини і громадянина в Україні.
77. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні.
78. Поняття виборів в Україні.
79. Поняття виборчого права в об’єктивному і суб’єктивному значеннях.
80. Поняття та види виборчої системи в Україні.
81. Класифікація виборів в Україні.
82. Поняття та види принципів виборчого права України.
83. Поняття виборчого процесу та система суб’єктів виборчого процесу в Україні.
84. Стадії виборчого процесу в Україні.
85. Поняття референдуму в Україні.
86. Класифікація референдумів в Україні.
87. Предмет всеукраїнського референдуму в Україні.
88. Предмет місцевого референдуму в Україні.
89. Референдний процес в Україні.
90. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення законодавства України про вибори і референдуми.
91. Поняття Верховної Ради – парламенту України.
92. Функції та повноваження Верховної Ради України.
93. Склад і поняття структури Верховної Ради України.
94. Повноваження керівництва Верховної Ради України.
95. Депутатські фракції та групи Верховної Ради України.
96. Повноваження Погоджувальної ради Верховної Ради України.
97. Порядок формування та функції комітетів Верховної Ради України.
98. Порядок утворення та повноваження тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій та спеціальних тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
99. Порядок утворення, структура та завдання Апарату Верховної Ради України.
100. Стадії виборчого процесу на виборах народних депутатів України.
101. Основні форми роботи Верховної Ради України.
102. Пленарні засідання Верховної Ради України.
103. Види парламентських процедур у Верховній Раді України.
104. Поняття, види та стадії законодавчого процесу в Україні.
105. Первинна стадія законодавчого процесу – реалізація уповноваженими суб`єктами свого права законодавчої ініціативи.
106. Розгляд законопроекту в першому читанні.
107. Розгляд законопроекту в другому читанні.
108. Розгляд законопроекту в третьому читанні.
109. Підписання прийнятого закону головою Верховної Ради України і направлення його на підпис Президенту України.
110. Повторний розгляд Верховною Радою України законів, повернених Президентом України.
111. Офіційне оприлюднення та набрання чинності законом України.
112. Конституційно-правовий статус народного депутата України.
113. Депутатський запит та депутатське звернення народного депутата України.
114. Підстави припинення повноважень народного депутата України.
115. Гарантії статусу народного депутата України.
116. Порядок утворення, повноваження та акти Рахункової палати.
117. Порядок призначення, повноваження та акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

5. ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО
НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЗАВДАННЯ

Теми до 1 Змістового модуля:

1. Поняття конституційного права України.
2. Предмет конституційного права України.
3. Метод конституційного права України.
4. Принципи конституційного права України.
5. Конституційне право України як наука.
6. Конституційне право України як навчальна дисципліна.
7. Спорідненість і відмінність понять “конституційне право” і “державне право”.
8. Основні напрями та види конституційно-правових досліджень у сучасній українській юридичній науці.
9. Поняття системи конституційного права України та її складові елементи.
10. Поняття інституту конституційного права України та його юридичні ознаки.
11. Поняття структури інституту конституційного права України.
12. Види інститутів конституційного права України.
13. Поняття та юридичні ознаки норми конституційного права України.
14. Класифікація норм конституційного права України.
15. Визначення поняття структури норми конституційного права України.
16. Поняття гіпотези норми конституційного права України.
17. Поняття диспозиції норми конституційного права України.
18. Поняття санкції норми конституційного права України.
19. Поняття джерел конституційного права України.
20. Юридичні ознаки джерел конституційного права України.
21. Класифікація джерел конституційного права України.
22. Поняття та ознаки системи джерел конституційного права України.
23. Конституція України як основне джерело конституційного права України.
24. Акти всеукраїнського референдуму як джерела конституційного права України.
25. Закони України як джерела конституційного права України.
26. Регламенти як джерела конституційного права України.
27. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.
28. Поняття Конституції України.
29. Кваліфікуючі ознаки Конституції України.
30. Поняття конституціоналізму.
31. Історія Конституції України 1996 року.
32. Поняття структури Конституції України.
33. Система Конституції України.
34. Функції Конституції України та їх види.
35. Правова охорона Конституції України.
36. Поняття та ознаки конституційно-правових відносин.
37. Класифікація конституційно-правових відносин та їх склад.
38. Поняття та види суб’єктів конституційно-правових відносин.
39. Поняття та ознаки прав суб’єктів конституційно-правових відносин.
40. Поняття та види обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин.
41. Поняття та види об’єктів конституційно-правових відносин.
42. Поняття та кваліфікуючі ознаки юридичних фактів як елементів конституційно-правових відносин.
43. Класифікація конституційних юридичних фактів.
44. Поняття конституційно-правової відповідальності.
45. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
46. Суб’єкти, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність.
47. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про конституційні правопорушення.
48. Види конституційно-правових санкцій.
49. Адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
50. Кримінальна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
51. Загальна характеристика конституційного ладу України.
52. Гарантії конституційного ладу України.
53. Поняття та принципи державного ладу України.
54. Конституційно-правові інститути механізму держави.
55. Поняття та класифікація функцій державного ладу України.
56. Конституційні основи суспільного ладу та громадянського суспільства в Україні.
57. Конституційні засади внутрішньої та зовнішньої політики України.
58. Поняття і зміст громадянства України.
59. Характерні ознаки громадянства України.
60. Принципи громадянства України.
61. Категорії осіб, які є громадянами України.
62. Документи, які підтверджують громадянство України.
63. Підстави та умови набуття громадянства України.
64. Форми і підстави припинення громадянства України.
65. Повноваження глави держави і спеціально уповноважених державних органів з питань громадянства України.

Теми до 2 Змістового модуля:

1. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
2. Конституційно-правовий статус біженців.
3. Поняття та види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
4. Громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні.
5. Політичні права і свободи громадян України.
6. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні.
7. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні.
8. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні.
9. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
10. Порядок звернення громадян України до Європейського суду з прав людини.
11. Обов`язки людини і громадянина в Україні.
12. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні.
13. Поняття виборів в Україні.
14. Поняття виборчого права в об’єктивному і суб’єктивному значеннях.
15. Поняття та види виборчої системи в Україні.
16. Класифікація виборів в Україні.
17. Поняття та види принципів виборчого права України.
18. Поняття виборчого процесу та система суб’єктів виборчого процесу в Україні.
19. Стадії виборчого процесу в Україні.
20. Поняття референдуму в Україні.
21. Класифікація референдумів в Україні.
22. Предмет всеукраїнського референдуму в Україні.
23. Предмет місцевого референдуму в Україні.
24. Референдний процес в Україні.
25. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення законодавства України про вибори і референдуми.
26. Поняття Верховної Ради – парламенту України.
27. Функції та повноваження Верховної Ради України.
28. Склад і поняття структури Верховної Ради України.
29. Повноваження керівництва Верховної Ради України.
30. Депутатські фракції та групи Верховної Ради України.
31. Повноваження Погоджувальної ради Верховної Ради України.
32. Порядок формування та функції комітетів Верховної Ради України.
33. Порядок утворення та повноваження тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій та спеціальних тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
34. Порядок утворення, структура та завдання Апарату Верховної Ради України.
35. Стадії виборчого процесу на виборах народних депутатів України.
36. Основні форми роботи Верховної Ради України.
37. Пленарні засідання Верховної Ради України.
38. Види парламентських процедур у Верховній Раді України.
39. Поняття, види та стадії законодавчого процесу в Україні.
40. Первинна стадія законодавчого процесу – реалізація уповноваженими суб`єктами свого права законодавчої ініціативи.
41. Розгляд законопроекту в першому читанні.
42. Розгляд законопроекту в другому читанні.
43. Розгляд законопроекту в третьому читанні.
44. Підписання прийнятого закону головою Верховної Ради України і направлення його на підпис Президенту України.
45. Повторний розгляд Верховною Радою України законів, повернених Президентом України.
46. Офіційне оприлюднення та набрання чинності законом України.
47. Конституційно-правовий статус народного депутата України.
48. Депутатський запит та депутатське звернення народного депутата України.
49. Підстави припинення повноважень народного депутата України.
50. Гарантії статусу народного депутата України.
51. Порядок утворення, повноваження та акти Рахункової палати.
52. Порядок призначення, повноваження та акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.









13PAGE 15


13PAGE 144915





Приложенные файлы

  • doc 11296179
    Размер файла: 528 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий