метод-рекоменд-курсові

Київський університет
імені Бориса Грінченка

Гуманітарний інститут


Валентина Бобрицька
Любов Канішевська
Наталія Терентьєва






МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З ПЕДАГОГІКИ

Методичний посібник











Київ – 2010
УДК 001.11:37.032
ББК 74
Б 82

Рекомендовано до друку Вченою радою Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (протокол № _ від 24 березня 2010 року)

Рецензенти:
Лавріненко О. А. – доктор педагогічних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи Педагогічного інституту КУБГ, завідувач кафедри педагогічної майстерності Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;
Матвієнко О. В – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.


Методичні рекомендації до написання і оформлення курсової роботи з педагогіки : методичний посібник для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Бобрицька, Л. В. Канішевська, Н. О. Терентьєва. – К. : РВЦ КУБГ «Університет», 2010. – 88 с.


У методичному посібнику викладено загальну логіку виконання курсового дослідження з педагогіки як виду наукової діяльності студентів ІІ – ІІІ курсів усіх напрямів підготовки : від вибору теми до його прилюдного захисту. Вміщено додатки та короткий педагогічний словник-довідник дослідника-початківця.
Для студентів, науковців та викладачів, що займаються педагогічними дослідженнями.


УДК 001.11:37.032
ББК 74

©   В. І Бобрицька, Л. В. Канішевська, Н. О. Терентьєва, 2010
© КУБГ, 2010
ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

1. Методичні рекомендації до написання курсової роботи з педагогіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.1. Порядок вибору і затвердження теми курсової роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.2. Структура курсової роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9
1.3. Титульний аркуш курсової роботи . . . . . . . . . . . . .10
1.4. Зміст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11
1.5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності) . . . . . . . . . . . . . 12
1.6. Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
1.6.1. Актуальність теми дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
1.6.2. Мета і завдання дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
1.6.3. Об’єкт і предмет дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.6.4. Гіпотеза дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
1.6.5. Методи дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19
1.6.6. Наукова новизна одержаних результатів . . . . . . . . . . 20
1.6.7. Практичне значення одержаних результатів . . . . . . . 22
1.6.8. Апробація результатів дослідження (за необхідності) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
1.6.9. Структура курсової роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23
1.7. Основна частина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23
1.8. Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25
1.9. Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
1.10. Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25
2. Правила оформлення курсової роботи з педагогіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27
2.1. Загальні вимоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
2.2. Нумерація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
2.3. Ілюстрації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
2.4. Таблиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
2.5. Формули . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
2.6. Загальні правила цитування та посилання
на використані джерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
2.7. Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
2.8. Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40
2.9. Оформлення списку використаних джерел . . . . . .41

3. Підготовка, порядок і процедура захисту
курсової роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42
3.1. Порядок рекомендації курсової роботи
до захисту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42
3.2. Порядок рецензування курсової роботи . . . . . . . . 43
3.3. Критерії оцінювання курсової роботи . . . . . . . . . .44
3.4. Порядок допуску до захисту курсової роботи . . . .47
3.5. Процедура захисту курсової роботи . . . . . . . . . . . .48
3.6. Порядок збереження захищених курсових робіт . 49

ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Додаток А. Шаблон оформлення титульного аркуша
курсової роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50
Додаток Б. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51
Додаток В. Орієнтовна тематика курсових робіт з педагогіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55

Пам'ятка науковому керівнику . . . . . . . . . . . . . . 63

Короткий педагогічний словник-довідник дослідника-початківця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

Список рекомендованих та використаних
джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87

ПЕРЕДМОВА


Процес європейської інтеграції стає більш відчутним та значущим для громадян України. Реорганізація системи освіти викликана вимогами Болонської декларації (1999 р.) та потребою у побудові всеохопної і спрямованої у майбутнє системи підготовки конкурентоспроможного і мобільного фахівця, який вільно орієнтується в інформаційному просторі.
Роль та місце в сучасному суспільстві випускника вищого навчального закладу залежать від його здатності генерувати, опановувати, адаптувати та застосовувати нові знання й технології, що значною мірою визначається типом сучасного суспільства – К-суспільство (поєднання інформаційних та комунікаційних технологій із людським, творчим компонентом). Невіддільним складником К-суспільства є нові знання, генеровані наукою, освітою та виробництвом.
Сучасна динаміка інформаційних потоків порушує питання про наукову підготовку зі шкільної лави. У науковій літературі багато публікацій про залучення учнів до дослідницької діяльності (навчально-дослідницькі проекти). У вищих навчальних закладах створюються наукові студентські товариства, із метою науково-методологічної підготовки до написання курсових, бакалаврських і магістерських досліджень студенти опановують навчальні дисципліни «Основи наукових досліджень», «Методологія наукових досліджень». Проте на часі зміщення наголосу з наукової освіти, за якої студент отримує готові наукові знання, на опанування методів його одержання.
Таким чином, відбувається зміна парадигм вищої освіти з метою її спрямованості на набуття студентами основ людської культури, компетенцій (навчальних, соціальних, громадянських, професійних тощо), навичок навчання впродовж усього життя. Змінюються позиції учасників навчального процесу: викладач не лише передає знання, а, насамперед, створює умови для самостійного навчання студентів.
Підготовка працівників усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах України визначається Конституцією України, Законом України «Про освіту» (1991) із змінами й доповненнями, Законом України «Про вищу освіту» (2002) із змінами від 12 березня 2009 р., Указом Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» (1995), Положенням про державний заклад освіти (1996), Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» (від 02.01.1998 № 65), Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» (від 13.12.2006 № 1719) тощо.
Зазначимо, що згідно із Законом України «Про вищу освіту» (2002) бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань і обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
У системі вищої освіти України здобуття кваліфікації «бакалавр» за всіма напрямами супроводжується підго-товкою та публічним захистом курсових робіт із фахових дисциплін і дисциплін психолого-педагогічного циклу.
Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами впродовж навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Це передбачає систематизацію, закріплення, розширення здобутих теоретичних і практичних знань та використання їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних виробничих завдань тощо; розвиток навичок самостійної науково-дослідницької діяльності.
Нове покоління стандартів у системі вищої освіти ґрунтується на впровадженні компетентнісного підходу. Єврокомісія виділяє 8 ключових компетенцій, якими має володіти кожна молода людина. З огляду на це, виконання курсової роботи покликано сформувати в студента такі компетенції:
компетенція в галузі рідної мови;
компетенція у сфері іноземних мов;
математична, фундаментальна природничо-наукова та технічна компетенції;
комп’ютерна компетенція;
навчальна компетенція;
міжособистісна, міжкультурна, соціальна та громадянська компетенції;
компетенція підприємництва;
культурна компетенція.
Означені компетенції підтримуються та детермінуються уміннями особистості працювати з інформаційними потоками, критично мислити, бути комунікабельною і креативною. Це сприятиме формуванню фахівця, конкурентоспроможного в умовах високої динаміки ринку освітніх послуг, із глибоким розумінням соціального значення обраної професії, свого місця в системі соціальних відносин, здатного до самореалізації в умовах постіндустріального суспільства.


1. Методичні рекомендації до написання курсової роботи з педагогіки


1.1. Порядок вибору і затвердження теми курсової роботи

Тема науково-дослідної роботи студента переважно має відповідати науковій проблематиці кафедри, на якій вона виконується, бути зорієнтованою на його майбутню професійну діяльність. Перш ніж розпочати дослідження теми, потрібно переконатися у її актуальності й обґрунтувати необхідність її розроблення. Міркування автора мають бути спрямовані на пошук відповідей на такі питання: «Чому саме цю проблему потрібно вивчати в теперішній час?», «Наскільки результати цього дослідження можуть допомогти в удосконаленні навчально-виховного процесу?».
Назва теми повинна бути, якщо можливо, короткою і конкретно сформульованою. За потреби для більшої конкретизації до назви теми варто додати невеликий (4 – 6 слів) підзаголовок. Тема роботи має відповідати обраному напряму підготовки та суті вирішуваної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету курсового дослідження і його завершеність, забезпечувати цілісність дослідження, єдність і логічний зв’язок усіх його методологічних характеристик. У формулюванні теми необхідно чітко визначити, діяльність якого суб’єкта буде досліджуватися (дитини дошкільного віку, учня початкових класів, учня основної школи, учня старших класів, вихователя або вчителя).
У назві теми дослідження слід уникати назв, що починаються зі слів: «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...», «До питання...» тощо, у яких недостатньою мірою відбито суть наукового пошуку.
Орієнтовна тематика курсових робіт розробляється провідними науково-педагогічними працівниками кафедри і затверджується на засіданні кафедри. Розподіл тем здійснюється на особистісно-зорієнтованих засадах. Тема курсової роботи має бути досяжною для студента, тому кожен обирає ту з тем, яка йому найбільше імпонує, тобто відповідає пізнавальним інтересам, суб’єктному практичному досвіду, можливостям.
При визначенні тем наукових досліджень кафедра враховує, що у межах однієї форми навчання, як правило, не допускається виконання курсової роботи за однією і тією ж темою двома чи більше студентами. Із метою запобігання такій ситуації викладачі кафедри мають оперативно інформувати студентів про вже обрані теми курсових робіт.
Керівництво курсовими роботами здійснюють висококваліфіковані фахівці кафедри, які, зазвичай, мають наукові ступені та вчені звання або значний досвід практичної діяльності. Призначення наукових керівників здійснюється на засіданні кафедри.

1.2. Структура курсової роботи

Структура курсової роботи має містити:
титульний аркуш, оформлений згідно з вимогами кафедри;
зміст роботи (перелік її структурних складових – розділів, підрозділів);
перелік умовних позначень (якщо необхідно);
вступ;
основну частину (включає орієнтовно два або три розділи);
висновки;
додатки (якщо необхідно);
список використаних джерел.
Таким чином, курсова робота студента складається з текстового матеріалу і додатків (глосарія до теми дослідження; опису дослідницьких методик; наочно-демонстраційного матеріалу для презентації роботи у процесі її захисту (на паперовому та електронних носіях); практико зорієнтованих розробок методичного характеру (у формі проектів організації навчально-виховного середовища, дидактичної наочності, ілюстративного матеріалу, конспектів до різних форм роботи з дітьми тощо).
Курсова робота може містити два або три розділи залежно від обраної тематики. Обсяг курсової роботи з педагогіки становить 35 – 45 сторінок основного тексту. Курсова робота може бути основою для кваліфікаційної роботи за умови розширення та відповідного доопрацювання.

Успішному здійсненню курсового дослідження сприятиме правильне оформлення його структурних складових. Схарактеризуємо їх.

1.3.Титульний аркуш курсової роботи

На титульному аркуші курсової роботи вказують:
найменування навчального закладу, де виконана курсова робота;
назву кафедри, на якій вона виконана;
формулювання теми дослідження;
назву та шифр напряму підготовки;
прізвище, ім’я, по батькові автора;
курс, групу, назву структурного підрозділу, де навчається студент;
науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;
місце роботи, посаду, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові рецензента;
інформацію про допуск до захисту (дата, протокол засідання кафедри);
результати публічного захисту;
місто і рік виконання роботи .
Шаблон оформлення титульного аркуша курсової роботи подано в Додатку А.

1.4. Зміст

Зміст розміщують на початку курсової роботи. Зміст – це покажчик заголовків розділів, підрозділів та пунктів, окремо вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, включених у курсову роботу. Основні вимоги до формулювання найменувань складових змісту курсової роботи: стислість, чіткість, точність, логічний зв’язок із суттю дослідження.

Зразок оформлення змісту курсового дослідження

Тема: «Оптимізація індивідуальних навчальних стилів учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
Один із варіантів:
ЗМІСТ
ВСТУП.4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ
ОПТИМІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ
СТИЛІВ УЧНІВ9
1.1. Стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та
зарубіжній психолого-педагогічній літературі9
1.2. Основні підходи до вивчення індивідуальних
навчальних стилів учнів сучасної загальноосвітньої
школи..14
1.3. Комплексний підхід до оптимізації
індивідуальних навчальних стилів учнів20
Висновки до першого розділу..25
РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ СТИЛІВ УЧНІВ26
2.1. Типологія індивідуальних навчальних стилів
учнів загальноосвітніх навчальних закладів...26
2.2. Обґрунтування педагогічних умов оптимізації
індивідуальних навчальних стилів учнів ...32
2.3. Ефективність оптимізації індивідуальних
навчальних стилів учнів у навчально-виховному
процесі загальноосвітньої школи ...37
Висновки до другого розділу..42
ВИСНОВКИ...........................................................................43
ДОДАТКИ...45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..50


1.5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності)

Якщо у курсовій роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують на окремій сторінці перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, у яких ліворуч за абеткою наводять скорочення, праворуч – їх детальне розшифрування.
Якщо в курсовій роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше від трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

Зразок оформлення переліку умовних позначень, символів і скорочень

ІКТ інформаційно-комунікаційні технології
К-суспільство поєднання ІКТ із людським, творчим компонентом
ЗНЗ загальноосвітній навчальний заклад
5.1.6. Вступ

У вступі розкриваються вихідні позиції дослідження: сутність і стан досліджуваного питання та його значущість; визначається понятійно-категоріальний апарат дослідження; подається аргументація актуальності дослідження та доцільності вибору теми; надаються вихідні дані та підстави для її розроблення; обґрунтовується необхідність проведення дослідження; формулюються об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження; висвітлюється послідовність проведення дослідження; зазначаються заклади освіти, де здійснювалася експериментальна робота (за умови її наявності); визначається теоретичне і практичне значення здобутих результатів; надається опис структури курсової роботи. Орієнтовний обсяг вступу – 5 – 7 сторінок.
Далі подають загальну характеристику курсової роботи у рекомендованій нижче послідовності.

1.6.1. Актуальність теми дослідження

Обґрунтовуючи у вступі актуальність теми дослідження, студент засвідчує вміння відокремити головне від другорядного, виявити вже відомі аспекти проблеми, диференціювати теоретично досліджене й не досліджене. Саме невідоме обирається як предмет наукового пошуку студента.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.
Досить часто, обґрунтовуючи актуальність проблеми, вказують на директивні документи, цитують постанови, закони, висловлювання класиків, або, не обтяжуючи себе, стверджують, що тема досліджена недостатньо. Важливо в результаті попереднього дослідження матеріалу виявити аспекти теми, які вже відомі, й ті, що потребують додаткового вивчення, а також ті, які зовсім не розроблені.
Актуальність має бути одним із основних критеріїв прикладних досліджень і визначатися трьома показниками:
відповідністю соціальному замовленню, де виражена тенденція розвитку школи та її потреб;
розробленістю цієї проблеми у педагогічній науці;
потребами практики, труднощами, що виникають у навчально-виховній практиці через брак відповіді на досліджуване питання.

У курсовому дослідженні можуть бути виокремлені методологічна і процедурна частини. До методологічної входять визначення мети, завдань, об’єкта, предмета дослідження, формулювання гіпотези й уточнення понятійно-категоріального апарату. Процедурну частину становлять розроблення плану дослідження, опис методів збирання фактичних даних, способів їх аналізу згідно з гіпотезою, опис логіки викладу матеріалу, структура тексту наукової роботи.
Розглянемо кожен із елементів наукового апарату курсового дослідження.

1.6. 2. Мета і завдання дослідження

У довідникових джерелах поняття мета (ціль) характеризується як усвідомлений образ бажаного результату, на досягнення якого спрямовано дії людини; образ результату утримується у свідомості весь час, поки виконуються дії, або як передбачуваний корисний результат, що визначає цілісність і спрямованість поведінки особистості. Що складнішою є визначена мета, то триваліший шлях до її здійснення. З огляду на це, досягнення значимих цілей передбачає прогнозування і планування діяльності. Планування охоплює постановку кінцевої і проміжних цілей. Мета визначає дію, яка забезпечує досягнення мети.
Мета дослідницького пошуку, зазвичай, описується через його кінцевий результат. Автор ставить собі запитання: який результат я хочу одержати? Мету дослідження не рекомендується формулювати як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Зразок

Тема: «В. О. Сухомлинський про виховання дітей у сім’ї».
Один із варіантів:
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування продуктивних ідей виховання дітей у сім’ї у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського, актуалізація досвіду вченого в сучасних умовах розбудови національної школи.

Мета дослідження обумовлює його завдання. Щоб їх осмислити, дослідник повинен поставити собі запитання: що потрібно зробити, аби досягти мети? Завдання дослідження можуть бути описані стандартизованими термінами: визначити, з’ясувати, розкрити, розробити, обґрунтувати, експериментально перевірити , виявити, перевірити, проаналізувати, удосконалити, впровадити, уточнити, систематизувати тощо.
Отже, завдання курсової роботи розглядаються як конкретизація мети.
Зразок

Тема: «Виховання дітей у сім’ї у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського».
Один із варіантів:
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробленості проблеми виховання дітей у сім’ї у педагогічній теорії й освітній практиці, визначити напрями дослідження.
2. Обґрунтувати продуктивні ідеї виховання дітей у сім’ї у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського.
3. З’ясувати умови та чинники актуалізації досвіду В. О. Сухомлинського в сучасних реаліях розбудови національної школи в Україні.

1.6.3. Об’єкт і предмет дослідження

Із темою дослідження тісно пов’язані його об’єкт і предмет.
Об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. На думку вчених, об’єкт визначається як реальні педагогічні процеси, що містять протиріччя. Визначаючи об’єкт дослідження, студент має відповісти на запитання: що конкретно ним досліджується?
Об’єкт дослідження у педагогіці переважно міститься у межах навчально-виховного процесу освітнього закладу.
Об’єктом дослідження можуть бути: процес спілкування; процес становлення і розвитку; процес навчально-пізнавальної діяльності тощо.

Предмет дослідження міститься у межах об’єкта.
Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться як загальне й часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, що окреслюється на титульному аркуші як її назва.
Предмет дослідження тлумачиться як окремі властивості, характеристики об’єкта, що становлять інтерес для науковця у зв’язку з проблемою, що вивчається. Слід зазначити: у предметі дослідження виявляється особливість, яка відбиває цілісні властивості об’єкта, тобто зміна предмета обов’язково призводить до зміни об’єкта, і навпаки. Розмірковуючи над предметом дослідження, можна віднайти відповідь на запитання: які властивості, аспекти, функції об’єкта розкриває це дослідження?

Зразок

Тема: «Виховання толерантності у студентів педагогічного коледжу у позаурочній діяльності».
Один із варіантів:
Об’єкт дослідження – процес виховання толерантності у студентів педагогічного коледжу.
Предмет дослідження – педагогічні умови виховання толерантності у студентів педагогічного коледжу у позаурочній діяльності.

1.6.4. Гіпотеза дослідження

Предмет дослідження визначає його гіпотезу. Термін «гіпотеза» (грецьк. hipothesis – підстава, припущення) в загальному розумінні означає деяке припущення, що потребує перевірки. У науковому дослідженні гіпотеза – це наукове припущення, що висувається для пояснення певного явища і має бути перевіреним на практиці, теоретично обґрунтованим, щоб стати достовірною науковою теорією.
Гіпотеза – це своєрідний умовивід. При його конструюванні враховують: а) наявність наслідків (тобто того чи іншого факту або явища) відповідно до підґрунтя (тобто причини) або б) спорідненості наслідків (фактів, явищ, ознак) співвідносно до наявності підґрунтя (тобто причини).
Подальший крок наукового дослідження – перевірка гіпотези практикою. У педагогічному дослідженні гіпотеза – це пробне попереднє передбачення або узагальнення щодо сутності, природи явища, що вивчається, і можливих підходів до розв’язання педагогічних проблем. У гіпотезі формулюється нове вирішення завдання. У процесі розроблення гіпотеза розгортається в систему припущень, кожне з яких спирається на попереднє. Питання, над яким має розмірковувати дослідник під час формулювання гіпотези, звучить так: «Що не є очевидним в об’єкті; що я можу відкрити у ньому такого, чого не помічають інші?».
Щоб сформулювати гіпотезу, потрібно володіти значним обсягом інформації про об’єкт дослідження і, передусім, досконало вивчити стан його розробленості в теорії і практиці. У гіпотезі не мусить бути самоочевидних припущень, що є однією з типових помилок у науковому апараті дослідження.
Здійснений аналіз спонукає студента ще раз замислитися щодо важливості коректного формулювання теми дослідження. Теми, назва яких починається зі слів «Роль», «Удосконалення» тощо, досить складні з позицій формулювання гіпотези, оскільки не містять проблемності і мають описовий, констатувальний характер. Доцільно формулювати тему, уживаючи такі словосполучення: «Педагогічні умови», «Формування готовності» тощо. Так, у першому випадку виявляється можливість висловити вихідне припущення досить чітко: за яких педагогічних умов ефективно функціонує певний об’єкт?
Зазначимо, що курсова робота експериментального характеру передбачає обов’язкову наявність гіпотези.

Зразок
Тема: «Запровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи: проблеми і перспективи».
Один із варіантів:
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запровадження інноваційних інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи сприятиме підвищенню його якості, зростанню рівня професійної компетентності педагогічних працівників.

Тема: «Виховання толерантності у студентів педагогічного коледжу у позаурочній діяльності».
Один із варіантів:
Гіпотеза дослідження: ефективність виховання толерантності у студентів педагогічного коледжу у позаурочній діяльності підвищиться за умов оптимізації форм і методів виховання толерантності; організації спільної діяльності студентів, яка сприяє формуванню досвіду толерантної поведінки; побудови взаємин педагогів зі студентами на основі педагогічної підтримки.

1.6.5. Методи дослідження

Метод (від гр. methodos – спосіб пізнання) – це сукупність відносно однорідних прийомів, операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.
У курсовій роботі подають перелік методів, використаних автором для досягнення її мети. При цьому потрібно коротко та змістовно вказувати, що саме досліджувалося за допомогою того чи іншого методу. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору методів.
Зразок

Тема: «Професійно-педагогічні коледжі в системі підготовки педагогічних кадрів в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)»
Один із варіантів:
Методи дослідження: систематизація наукової літератури (з метою вивчення стану досліджуваної проблеми); термінологічний аналіз і метод операціоналізації понять (із метою вивчення понятійного апарату дослідження); хронологічно-системний і проблемно-пошуковий (для наукового обґрунтування процесу становлення і розвитку професійно-педагогічних коледжів другої половини ХХ – початку ХХІ ст.); проблемно-генетичний аналіз (для актуалізації історичного досвіду, прогнозування розвитку педагогічної освіти).

1.6.6. Наукова новизна одержаних результатів

Наукова новизна одержаних результатів є важливим складником наукового апарату дослідження. Нові результати дослідження, зазвичай, мають теоретичний і практичний аспекти. У першому випадку вони описуються за допомогою стандартизованих термінів, зокрема, таких: закон, закономірність, ідея, концепція, модель, принцип, система, тенденція, умови, функції тощо. Практична новизна потребує для опису інших термінів, а саме: прийом, опис, правило, рекомендація, спосіб, засіб, технологія тощо. Крім того, у формулюванні наукової новизни має бути поданий опис об’єкта цього формулювання (конкретна методика, модель, спосіб чи встановлені автором теоретичне положення, обґрунтування, концепція, закономірність тощо).
Найтиповішими при описі новизни результатів дослідження є такі недоліки: автор перераховує досліджені об’єкти чи проблеми, не говорячи при цьому жодного слова про результати (які нові наукові положення та ідеї висунуто, які нові факти відкрито тощо); автор завищує значущість роботи на тлі явно беззмістовних тверджень. Наприклад, дослідження «є першою спеціальною працею з такої-то тематики» (погодьтесь, «першість» аж ніяк не може бути доказом наукової спроможності), «у роботі застосовано системний (діяльнісний, діалектичний, компетентнісний, синергетичний тощо) підхід до розв’язання проблеми» (і жодного слова про те, у чому полягають системність чи діалектичність).
Формулюючи наукову новизну, подають коротку анотацію наукових положень курсової роботи, запропонованих студентом. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни, зокрема:
вперше одержано,
удосконалено,
дістало подальшого розвитку.
Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що «затемнюють» його сутність, деталей та уточнень). У жодному разі не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутності і новизни із написаного виявити неможливо. Подання здобутих студентом результатів у вигляді анотацій є найбільш поширеною помилкою при викладенні загальної характеристики роботи.
Формулюючи наукову новизну, студенту слід чітко розмежовувати одержані теоретичні положення і нові прикладні результати, що випливають із його теоретичного доробку.
Зразок

Тема: «Структурування змісту педагогічних знань у професійно-педагогічному коледжі».
Один із варіантів:
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- вперше розроблено та обґрунтовано структуру змісту педагогічних знань для студентів професійно-педагогічного коледжу; визначено критерії ефективності реалізації комплексного підходу до структурування змісту педагогічних знань в умовах професійно-педагогічного коледжу; теоретично обґрунтовано рівні інтеграції педагогічних знань;
- удосконалено теоретичний зміст поняття «структурування змісту педагогічних знань»;
- подальшого розвитку набули технології реалізації педагогічних знань у професійній підготовці майбутніх фахівців.

1.6.7. Практичне значення одержаних результатів

У курсовій роботі необхідно подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх застосувати. Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно надати інформацію про ступінь їх готовності до застосування або масштаби використання.
Зразок

Тема: «Упровадження інноваційних педагогічних технологій у процес навчання загальноосвітньої школи».
Один із варіантів:
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено методичний супровід (підбірка методичних матеріалів; завдання для методичного практикуму; темарій виступів на методичних семінарах для учителів) у навчально-виховний процес загальноосвітніх закладів інноваційних технологій (на прикладі ЗОСШ № 214 м. Києва).

1.6.8. Апробація результатів дослідження (за необхідності)

Вказується, на яких науково-практичних конференціях, студентських олімпіадах, наукових семінарах, засіданнях кафедри тощо оприлюднено результати дослідження.

Зразок

Апробація основних положень, висновків і результатів роботи. Основні положення та результати дослідження доповідалися і мали позитивну оцінку на засіданнях (протокол № 10 від травня ___ р.) та звітній науковій конференції кафедри теорії та історії педагогіки Гуманітарного інституту Київського Університету імені Бориса Грінченка до Днів науки ( травня ____ р.).

1.6.9. Структура курсової роботи

Характеризуючи структуру курсової роботи, слід назвати кількість розділів роботи, кількість сторінок та найменувань у списку використаних джерел.

Зразок

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг – 53 сторінки, основна частина розміщена на 36 сторінках. Загальна кількість використаних джерел – 31. Робота містить 4 таблиці, 8 рисунків.


1.7.Основна частина

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають із нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
У розділах основної частини подають:
огляд літератури з теми і обґрунтування вибору напряму дослідження;
виклад загальної методики й основних методів дослідження;
завдання дослідження педагогічної практики і методику цієї частини наукового пошуку;
відомості про проведене теоретичне дослідження та вивчення педагогічної практики;
аналіз і узагальнення результатів досліджень.
В огляді літератури студент окреслює основні результати наукових пошуків його попередників із проблеми дослідження. Стисло, критично висвітлюючи раніше виконані дослідження, студент повинен назвати невирішені питання і, отже, визначити місце свого дослідження у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень в означеній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини курсової роботи.
Далі в роботі характеризують методологію дослідження, визначають принципи, закони, закономірності, педагогічні підходи, правила тощо, які забезпечують у процесі пошуку здобуття істинно нового наукового знання. Наводять методи вирішення завдань дослідження, характеризують застосовані методики, критерії та показники, за якими визначається результативність запропонованих автором умов, методик та педагогічних технологій розв’язання досліджуваної проблеми.
У розділах курсової роботи студент викладає результати власних досліджень, висвітлюючи те нове, що він вносить у розроблення проблеми. Він повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які зумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.
1.8. Висновки

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан розроблення досліджуваної проблеми. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставлених у науковому дослідженні завдань.
У підсумку роботи викладають найважливіші науково-теоретичні результати, одержані студентом, що повинні містити відповіді на сформульовані студентом на початку роботи наукові завдання. Далі наводять висновки та рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках одержаних результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх практичного застосування.

1.9. Додатки

У додатки за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал, а саме: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; плани навчально-виховної роботи, сценарії, комплекси вправ тощо; опис дослідницьких програм, інструкції та методики вирішення наукових завдань; допоміжні ілюстрації.
У кожному додатку зазначається, які матеріали розроблені власне автором курсової роботи, а які з них запозичені з наукових джерел та педагогічної практики.

1.10. Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати в один із таких способів: в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсових робіт), у порядку появи посилань у тексті, у хронологічному порядку.
Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления»; ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»; ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила»; ГОСТ 7.11-78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».


2. Правила оформлення курсової роботи з педагогіки

2.1. Загальні вимоги

Курсові роботи необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Студент має неухильно дотримуватися нормативно визначеного порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також правил оформлення додатків.
Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) у двох екземплярах. Усі примірники (два) курсової роботи повинні бути ідентичними. У разі використання студентом копіювальної техніки ідентичність усіх примірників курсової роботи засвідчується науковим керівником.
Обсяг основного тексту курсової роботи має становити орієнтовно 2 авторські аркуші. Зазначений вище обсяг роботи передбачає, що друк здійснюється комп’ютером через 2 інтервали на папері формату А4 з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 із міжрядковим інтервалом «1,5».
Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, середньої жирності, щільність тексту курсової роботи – однаковою. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки й графічні неточності, які виявилися під час написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагмента малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше ніж двох виправлень на одній сторінці.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з подвійного абзацного відступу. Наприкінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам.

Зразок

Тема: «Оптимізація індивідуальних навчальних стилів учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
Один із варіантів:
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ СТИЛІВ УЧНІВ


1.1. Стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі.

Кожну структурну частину курсової роботи необхідно починати з нової сторінки.
До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.

2.2.Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають у загальну нумерацію сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці у курсовій роботі необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають у загальну нумерацію сторінок. Таблиці, малюнки або креслення, розміри яких більше ніж формат А 4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.», «Мал.» і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).
Якщо в розділі курсової роботи лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту й таблиць, у яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно у межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

2.3. Ілюстрації

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов'язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:
найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.» («Мал.»);
порядковий номер ілюстрації, який вказується арабськими цифрами без знака номера;
тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;
експлікацію (тлумачення, пояснення), що будується так: деталі ілюстрації позначають цифр
·ами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Зразок














Рис. 2.2. Рівні готовності студентів до формування самоосвітньої компетентності

Основними видами ілюстративного матеріалу у курсових роботах є: креслення, рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, у яких повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот на зразок: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У курсовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

2.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, має бути оформлений у вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер) –
Назва таблиці




































Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву таблиці наводять жирним шрифтом.
Заголовок кожної графи в головці таблиці, якщо можливо, має бути коротким. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – із маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою ніж 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків у таблицю включати не слід.

Зразок

Таблиця 3.2.
Основні форми проведення студентами вільного часу у будній день

Варіанти відповідей на запитання:
"Що звичайно заповнює Ваш вільний час?"
Кількість виборів (за факультетами)
Сума виборів
За всією сукупністю
відповідей


Природничий
Історичний
Фізико-
математичний
Філологічний
Педагогічно-
індустріальний










%
Ранг.
місце

1. Спілкування з друзями
46
81
95
87
31
340
31,08
І

2. Прогулянки пішки
32
37
47
41
15
172
15,72
ІІ

3. Перегляд телепередач
28
30
31
45
20
154
14,07
ІІІ

4. Читання художньої літератури
18
42
30
31
10
131
11,97
V

5. Заняття спортом
22
28
24
16
1
91
8,31


6. Відвідування виставок, знайомство з творчістю місцевих художників

4

5

4

5

0

18

1,64

VІІІ

7. Походи у музеї
1
4
6
2
0
13
1,18
ІХ

8. Додатковий сон
18
36
39
31
14
138
12,61
ІV

9. Заняття хобі
3
3
7
5
2
20
1,83
VІІ

10. Самоосвіта
0
0
0
1
0
1
0,73
Х

11. Відвідування кінотеатрів
1
0
0
0
0
0
0,18
ХІІ

12. Перегляд театральних спектаклів
0
0
2
0
0
2
0,55
ХІ

13 Не маю вільного часу
2
4
5
3
7
21



Немає відповіді
2
2
7
4
9
24





Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною.
Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками.
Ставити лапки замість цифр, маркувань, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

2.5.Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися правил.
Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Зразок

Аналіз результатів статистичної оцінки даних дав змогу визначити відповідний метод індуктивної статистики – дисперсійний аналіз, або тест F. Як показник розподілу було використано варіансу (дисперсію):
13EMBED Equation.31415,
де 13EMBED Equation.31415 – варіанса середніх кожної вибірки відносно загальної середньої;
13EMBED Equation.31415 – варіанса даних усередині кожної вибірки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше ніж один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче від формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить у речення як його рівноправний елемент. Тому наприкінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, що йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

2.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дослідженні чи на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, інформують щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений в останнє видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання у курсовій роботі.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1 – 7]...».
Зразок

І. А. Зязюн стверджує: «У порівняльному цілепокладанні важливішої, відповідальнішої, важчої служби в державі за учительську не існує. Учитель у державі – службовець Першого рангу» [21, с. 292 – 294].

Якщо в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули в курсовій роботі вказують порядковим номером формули у дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити смисл, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вислів «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок із цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
є) коли студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – В. К.), (підкреслено мною. – В. Т.), (розбивка моя. – А. К.).

2.7. Висновки

Висновки формулюють до кожного поставленого в дослідженні завдання. Вони мають бути стислими, логічно побудованими, інформативними і не носити характер звіту.

Зразок

Висновки до розділу 1
1. Теоретичний аналіз тенденцій розвитку суспільних процесів в Україні дав змогу встановити визнання науковою і педагогічною громадськістю ключової ролі освіти у процесах відродження інтелектуального потенціалу народу, піднесення вітчизняної науки й культури до світового рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, утвердження принципів гуманізму в різних сферах суспільного життя.
2. Узагальнення психолого-педагогічних досліджень засвідчило, що проблема мети педагогічної освіти перебуває в наш час на етапі осмислення й уточнення її цільової настанови, що зумовлює необхідність у принципово новій парадигмі її здійснення – гуманістичній.

2.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (підборки), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дослідження.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток слід починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток___» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (підборкою) на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Текст кожного додатка. якщо необхідно, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А. 2 – другий розділ додатка А; В. 3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.

2.9. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо (при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міжнародного стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог Изм. № 4 (ІПС № 2 2001)). Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків, (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсових робіт), у порядку появи посилань у тексті, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені у список, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковою вказівкою назв праць.
3. Підготовка, порядок і процедура захисту курсової роботи


3.1. Порядок рекомендації курсової роботи до захисту

Завершена курсова робота подається студентом науковому керівнику у зброшурованому вигляді не пізніше ніж за два тижні до початку публічних захистів.
Відгук наукового керівника пишеться в довільній формі. У ньому керівник зазначає рівень підготовки студента, обґрунтування вихідних положень наукового пошуку, здійснення самостійного й завершеного наукового дослідження, уміння працювати з літературою і добирати адекватні меті й завданням роботи методи дослідження об’єкта та предмета; характеризує ступінь опанування студентом сучасними методами дослідження й уміння впроваджувати у практику навчання й виховання дітей і молоді теоретично обґрунтовані нові наукові ідеї, а також вказує на сформованість умінь студента логічно, аргументовано викладати матеріал та робити висновки. Науковий керівник має чітко висловити свою думку щодо рекомендації курсової роботи до захисту і визначитися щодо рекомендованої оцінки здійсненого дослідження за критеріями (у системі ECTS).
Керівник курсового дослідження разом із своїм відгуком та резюме подає його завідувачу кафедри для обговорення на засіданні кафедри з метою ухвалення висновку про завершеність та готовність дослідження до захисту. Публічний захист курсової роботи на кафедрі здійснюється у визначені кафедрою терміни. Склад комісії для захисту – не менше ніж три особи.
3.2. Порядок рецензування курсової роботи

На засіданні кафедри після обговорення ступеня готовності та якості виконаної курсової роботи з метою подальшого незалежного оцінювання дослідження з кола висококваліфікованих науково-педагогічних або наукових працівників призначається рецензент. Згідно з рішенням кафедри може бути призначений внутрішній або зовнішній рецензент.
Рецензент, який надає «внутрішню» рецензію, призначається від кафедри, за якою закріплено написання курсових робіт, або інших кафедр відповідного структурного підрозділу університету. Рецензент, котрий надає «зовнішню» рецензію, запрошується з інших структурних підрозділів університету або з інших ВНЗ та науково-дослідних інститутів України.
Виконана курсова робота передається для аналізу й оцінки рецензентові. До роботи додається висновок наукового керівника з оцінкою роботи. У тому разі, коли висновок кафедри про якість курсової роботи є негативним, разом із витягом із засідання кафедри робота передається до Вченої ради Інституту для прийняття остаточного рішення щодо подальшого навчання студента або його відрахування з інституту.
Не пізніше ніж за 5 днів до публічного захисту студент подає повністю готову та оформлену курсову роботу у двох примірниках на кафедру. До роботи додається рецензія призначеного кафедрою рецензента (у двох примірниках).

Рекомендації до оформлення рецензії
Обсяг рецензії – 1 – 2 сторінки друкованого тексту. Рецензія має охоплювати аналіз таких позицій дослідження:
актуальність теми роботи;
наукова новизна проведеного дослідження;
наукова, практична і методична цінність роботи;
пропозиції щодо покращення наукових досліджень студента у майбутньому;
висновки та оцінка роботи за визначеними критеріями (у системі ECTS).

3.3. Критерії оцінювання курсової роботи

1. Якщо:
роботу виконано самостійно, зміст повною мірою відповідає темі, визначеній меті та завданням;
у роботі розв’язано наукові завдання, досягнуто її мету;
коректно визначено й оформлено науковий апарат дослідження;
здійснено глибокий і всебічний аналіз інформаційних джерел;
змістовно підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено на високому рівні узагальнення й відповідно до завдань дослідження;
текст роботи оформлено з дотриманням усіх вимог, без граматичних, орфографічних та пунктуаційних помилок;
роботу подано на розгляд кафедри вчасно;
оприлюднено результати теоретичного та експериментального пошуку;
науковий керівник надав рекомендацію і рецензент оцінив роботу на «відмінно» (А);
захист роботи відбувся з оцінкою «відмінно» (А),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – А; оцінка за національною шкалою – «Відмінно».

2. Якщо:
роботу виконано самостійно, зміст відповідає темі, визначеній меті та завданням;
у роботі розв’язано наукові завдання, досягнуто її мету;
коректно визначено й оформлено науковий апарат дослідження;
здійснено всебічний аналіз інформаційних джерел;
змістовно підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено на достатньому рівні узагальнення й відповідно до завдань дослідження;
текст роботи оформлено з дотриманням усіх вимог і грамотно;
роботу подано вчасно на розгляд кафедри;
оприлюднено результати теоретичного та експериментального пошуку;
науковий керівник надав рекомендацію, і рецензент оцінив роботу на «добре» (В);
захист роботи відбувся з оцінкою «добре» (В),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – В; оцінка за національною шкалою – «Добре».

3. Якщо:
роботу виконано самостійно, зміст відповідає темі, визначеній меті та завданням;
у роботі загалом розв’язано наукові завдання, досягнуто її мету;
коректно визначено й оформлено науковий апарат дослідження;
здійснено аналіз інформаційних джерел, проте лише тих, що є в основному обігу літератури з проблеми дослідження;
змістовно підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено відповідно до завдань дослідження, проте на неглибокому рівні узагальнення;
текст роботи оформлено грамотно і з дотриманням усіх вимог;
роботу подано на розгляд кафедри вчасно;
науковий керівник надав рекомендацію, і рецензент оцінив роботу на «добре» (С);
захист роботи відбувся з оцінкою «добре» (С),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – С; оцінка за національною шкалою – «Добре».

4. Якщо:
роботу виконано загалом самостійно, зміст відповідає темі, визначеній меті та завданням;
у роботі частково розв’язано наукові завдання, що позначилося на досягненні мети;
деякі складники наукового апарату дослідження визначено й оформлено некоректно;
аналіз інформаційних джерел не повною мірою відбиває сучасний стан наукового розроблення досліджуваної проблеми;
змістовно підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено не відповідно до завдань дослідження, на неглибокому рівні узагальнення;
текст роботи загалом оформлено з дотриманням усіх вимог, проте є граматичні та орфографічні помилки;
роботу подано на розгляд кафедри невчасно;
студент не оприлюднював результати дослідження;
науковий керівник надав рекомендацію, і рецензент оцінив роботу на «задовільно» (D);
захист роботи відбувся на «задовільно» (D),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – D; оцінка за національною шкалою – «Задовільно».

5. Якщо:
роботу виконано загалом самостійно, зміст не повною мірою відповідає темі, визначеній меті та завданням;
у роботі не розв’язано більшість наукових завдань, що позначилося на повноті досягнення мети;
деякі складники наукового апарату дослідження визначено й оформлено некоректно;
аналіз інформаційних джерел не повною мірою відбиває сучасний стан наукового розроблення досліджуваної проблеми;
змістовно підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено не відповідно до завдань дослідження, на неглибокому рівні узагальнення;
в оформленні тексти роботи є недоліки, граматичні та орфографічні помилки;
роботу подано на розгляд кафедри невчасно;
студент не оприлюднював результати дослідження;
науковий керівник надав рекомендацію, і рецензент оцінив роботу на «задовільно» (Е);
захист роботи відбувся на «задовільно» (Е),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – Е; оцінка за національною шкалою – «Задовільно».

6. Якщо:
роботу виконано не самостійно (із запозиченням тексту інших авторів), зміст не розкрито;
у роботі не розв’язано наукові завдання, не досягнуто мету;
складники наукового апарату дослідження визначено й оформлено некоректно;
аналіз інформаційних джерел не відбиває сучасного стану наукового розроблення досліджуваної проблеми;
не підготовлено практичні рекомендації;
авторські висновки зроблено не відповідно до завдань дослідження, на поверхневому рівні узагальнення;
текст роботи оформлено з порушенням вимог, є численні граматичні та орфографічні помилки;
роботу подано невчасно на розгляд кафедри;
студент не оприлюднював результати дослідження;
науковий керівник надав рекомендацію, і рецензент оцінив роботу на «незадовільно» (FX);
захист роботи відбувся на «незадовільно» (FX),
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – FX; оцінка за національною шкалою – «Незадовільно».

7. Якщо:
- роботу не виконано,
висновок:
оцінка за шкалою ECTS – F; оцінка за національною шкалою – «Незадовільно з повторним виконанням роботи».

3.4. Порядок допуску до захисту курсової роботи

Списки студентів, допущених до захисту курсової роботи, затверджуються завідувачем відповідної кафедри не пізніше ніж за три дні до прилюдного захисту. До цього списку додаються:
курсова робота з усіма необхідними підписами;
резюме до роботи;
відгук наукового керівника роботи;
відгук рецензента;
комплект необхідного для захистту ілюстративного матеріалу.
Для захисту курсової роботи студент готує доповідь (до 10 хв). У доповіді мають бути висвітлені основні питання курсової роботи, а саме:
обґрунтування актуальності теми дослідження;
науковий апарат дослідження (мета, завдання, об’єкт, предмет);
методи дослідження;
результати дослідження;
основні висновки та рекомендації до впровадження результатів дослідження.
У доповіді студента повинні міститися також і відповіді на зауваження наукового керівника і рецензента. Доповідь може супроводжуватися ілюстраціями, графіками, презентаціями тощо.
Загальні висновки та практичні рекомендації курсової роботи мають бути всебічно обґрунтовані й не повторювати тексту її вступної частини.

3.5. Процедура захисту курсової роботи

Науковий керівник курсової роботи має бути присутнім на захисті її студентом.
Процедура захисту передбачає послідовну реалізацію таких етапів:
1. Доповідь (повідомлення) студента, під час якої він може користуватися заздалегідь підготовленим ілюстративним матеріалом, супроводжувати виступ презентацією.
2. Відповіді студента на запитання членів комісії. Студенту на вибір пропонується два варіанти організації відповідей на запитання: а) студент вислуховує (і записує) всі запитання, а потім відповідає на них, за необхідності об’єднуючи питання і відповіді; б) студент послідовно відповідає на кожне запитання. Важливо, щоб відповіді чітко відповідали змісту запитань, були вичерпні і водночас короткі, лапідарні. Цікаво продумана доповідь викликає зазвичай проблемні запитання, спонукає до дискусії. Це дає змогу студенту виявити свою компетентність, подолати смислові бар’єри, виявити комунікативні здібності.
3. Виступ рецензента (варіант: голова комісії зачитує відгук у разі відсутності рецензента). За потреби – відповіді студента на зауваження рецензентів, що дає змогу розширити інформацію про зміст курсової роботи.
4. Обговорення й оцінювання роботи членами комісії.
Завершуючи опис процедури захисту, зазначимо ще один її аспект – дотримання наукового етикету під час захисту. Студент має врахувати, що у своєму повідомленні, відповідях на запитання, під час дискусії, говорячи про себе, він повинен вживати займенник «ми» в різних формах («ми вважаємо», «на нашу думку», «нами виявлено», «наші висновки» тощо). Суттєве значення має зовнішній вигляд студента (діловий костюм, акуратність зачіски тощо), а також манера триматися перед аудиторією (стриманість, уважність, коректність жестів, мовлення тощо).
Захист закінчується з дотриманням традиції наукового етикету «формулою вдячності»: студент виголошує коротку промову зі словами подяки голові та членам комісії, науковому керівнику, рецензентам і всім присутнім.

3.6. Порядок збереження захищених курсових робіт

Після захисту курсова робота на паперовому та електронному носіях передається в установленому порядку на зберігання на відповідній кафедрі. Термін зберігання курсових робіт – 1 рік.

ДОДАТКИ
Додаток А

ШАБЛОН ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО АРКУША КУРСОВОЇ РОБОТИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

ТЕМА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Напрям підготовки –


ПІБ автора _____________
_______________________
Група _________________
Назва структурного підрозділу _____________

Науковий керівник:
_________________________________________
вчене звання, вчений ступінь
_________________________________________
посада, кафедра
_________________________________________
ім’я, по батькові, прізвище

Рецензент:
_________________________________________
вчене звання, вчений ступінь, посада
_________________________________________
ім’я, по батькові, прізвище

Допущено до захисту:
Протокол від ________ № __
Завідувач кафедри теорії та історії педагогіки _____________ В.І. Бобрицька

Робота захищена: «__» ____________ 201_ р. з оцінкою ____________

Київ – 201_

Додаток Б

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ

Книги:
Михайліченко М.В. Громадянська компетентність майбутніх вчителів. Навчально-методичний посібник / М.В. Михайліченко. – Київ-Тернопіль : НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2008. – 128 с.
Моніторинг професійної діяльності вчителя : теорія і практика : метод. посіб. / за заг. ред. В. О. Огнев’юка, Л. Л. Хоружої / Огнев’юк В. О., Хоружа Л.Л. [та ін.]. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2009. – 60 с.
Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд. : І. А. Зязюн, Н. Г. Базилевич, Т. Г. Дмитренко та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – К. : Вища шк., 2006. – 606 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 1. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. – 1976. – 654 с.

Матеріали конференцій, з’їздів:
Бобрицька В. І. Ціннісні виміри психофізичної адаптації молодого вчителя : В. І. Бобрицька : [«Професійна адаптація молодого вчителя в умовах змін ціннісної парадигми суспільства»] : матеріали Всеукр. науково-практичної конференції 16 – 17 лютого 2010 р. КУ імені Бориса Грінченка. – К. : КМПУ «Університет», 2010.
Волинець К. І. Нормативне забезпечення неперервної педагогічної освіти як основа моніторингу її якості : [«Моніторинг якості освіти: теорія і практика»] : матеріали Всеукр. науково-практичної конференції / Редкол. : В. О. Огнев’юк, Л. Л. Хоружа та ін. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2009. – С. 76 – 81.
Кудикіна Н. Наукові основи педагогічного керівництва ігровою діяльністю учнів шестирічного віку у позаурочному навчально-виховному процесі : [«Особливості освіти дітей шестирічного віку : проблеми, пошуки, досвід, знахідки»] : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 19 – 20 лист. 2003 р.). – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2004. – С. 58 – 60.
Хоружа Л. Л. Розвиток національної педагогічної думки й шкільної справи в Україні (від Володимира Великого до ХVІІІ ст. / Л. Л. Хоружа, В. І. Бобрицька, Н. О. Терентьєва // Теоретико-практичні аспекти виховної роботи в закладах інтернатного типу: збірник наукових праць. Книга 2. Інститут проблем виховання АПН України, 2009. – С. 47 – 53.

Частина книги, періодичного, продовжуваного видання / Статті у фахових виданнях:
1020-річна історія шкільної освіти в Україні: традиції, сучасність та перспективи / [В. О. Огнев'юк, Л. Л. Хоружа, Ф. Л. Левітас, А. Л. Зінченко, В. І. Бобрицька, Н. О. Терентьєва та ін.] // Освіта України. – 17 квітня 2009 р. – № 29 – 30 (1010). – С. 1–9.
Бобрицька В. І. Інноваційні процеси у професійній підготовці майбутнього вчителя / В. І. Бобрицька // Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія : Зб. наук. пр. КМПУ імені Бориса Грінченка. – 2008. – № 9. – С. 9 – 14.
Канішевська Л. В. Специфіка соціально-педагогічних функцій загальноосвітніх шкіл-інтернатів на сучасному етапі / Л. В. Канішевська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Збірник наукових праць. – К. : КНЛУ–НМАУ. – 2007. – № 34. –С. 44 – 49.
Козак Л. В. Особистісно орієнтоване навчання як основа цілісного розвитку особистості майбутнього вихователя дошкільного закладу / Л. В. Козак // Педагогічний процес : теорія і практика : зб. наук. праць / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України; [ редкол. : С. Сисоєва (голов. ред.), А. Алексюк, Г. Балл, П. Воловик, С. Гончаренко, І. Зязюн та ін. ] – К. : Вид-во ПП «Екмо». 2005. – Вип. 2. – С. 46 – 56.
Мартиненко С. М. Когнітивні та аксіологічні засади підготовки вчителя до діагностичної діяльності / С. М. Мартиненко // Педагогіка і психологія. – Вип. 452. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – С. 86 – 94.
Савченко О. Я. Новий етап шкільної освіти і підготовка майбутнього вчителя / О. Я. Савченко // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 2 – 6.
Терентьєва Н. О. Вивчення місії родини як провідного чинника формування особистості у курсі «Історія педагогіки» / Н. О. Терентьєва // Педагогічний процес: теорія і практика. Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Х Міжнародному «Тижню освіти дорослих» в Україні присвячується. – К. : Вид-во «ЕКМО», 2009. – С. 187 – 195.
Хоружа Л. Л.. Етика педагогічної взаємодії як основа збереження психофізичного здоров’я молодшого школяра / Л. Л. Хоружа // Початкова школа. – 2009. – № 7. – С. 51 – 54.

Словники:
Український педагогічний словник / [ авт.-уклад. Гончаренко С. ] – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т. 2 / [ уклад. В. Яременко, О. Сліпушко ]. – К. : АКОНІТ, 2001. – 539 с.

Законодавчі та нормативні документи:
Закон України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ // Відомості Верховної ради України. – 2002. – № 20. – 134 с.
Інструктивний лист Міністерства освіти і науки України від 19.06.2002 № 1/9-307 «Про завершення розробки галузевих стандартів вищої освіти // Інформаційний вісник «Вища освіта». – 2003. – № 11. – 60 с.

Каталоги:
Університетська книга: осінь, 2003 : [каталог]. – [Суми : Унів. кн., 2003]. – 11 с.

Бібліографічні покажчики:
Бібліографічний покажчик наукових праць : 2007 р. / Укл. Хоружа Л. Л., Нікончук А. В. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка 2007. – 54 с. 

Електронні ресурси
1. Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс] : за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України ; ред. О. Г. Осауленко. – К. : CD-вид-во «Інфодиск», 2004. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) : кольор. ; 12 см. – (Всеукр. перепис населення , 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266 ; 32 Mb. RAM ; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. Назва з титул. екрану.
Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003») [ Електронний ресурс ] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн. : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.

ПАМ'ЯТКА НАУКОВОМУ КЕРІВНИКУ


Керівництво курсовими роботами здійснюється, як правило, найбільш кваліфікованими викладачами.
Після визначення теми курсової роботи і затвердження її на кафедрі науковий керівник проводить першу настановчу консультацію зі студентом. Під час консультації визначаються: загальні вимоги до роботи, порядок її виконання, орієнтовний план, основна література та інші джерела, які підлягають вивченню, зміст та методика спостережень, обсяг, методика та база для виконання експерименту. Після цього студент постійно користується консультаціями наукового керівника.
Відповідно до терміну подачі курсової роботи для захисту і враховуючи період перебування на виробничій (педагогічній) практиці, студент подає науковому керівникові на затвердження графік виконання роботи. Графік визначає строки виконання таких етапів роботи:
Вибір теми, затвердження її на засіданні кафедри.
Проведення настановчої консультації.
Затвердження графіка виконання курсової роботи.
Бібліографічний пошук із проблеми курсового дослідження.
Аналіз літератури та інших джерел, визначення напрямів та підходів до розв’язання проблеми.
Затвердження плану курсової роботи.
Виконання спостережень та експерименту.
Підготовка машинопису першого варіанта роботи.
Аналіз змісту першого варіанта роботи науковим керівником.
Внесення змін у план та зміст роботи, оформлення роботи.
Звіт про виконання курсового дослідження на засіданні кафедри (допуск до захисту).
Рецензування курсової роботи.
Захист курсової роботи перед комісією, склад якої визначено кафедрою.
Курсову роботу треба виконувати точно за графіком, надаючи звіт про кожний етап роботи науковому керівникові. Ураховуючи поради наукового керівника й рекомендації цього посібника, студент самостійно відшукує додаткову літературу й складає бібліографію за різними джерелами: каталогами книг і журнальних статей, бібліографічними довідниками, списками літератури, поданими в наукових та навчальних публікаціях.
Під час виконання курсового дослідження, його оформлення, процедур допуску до захисту, рецензування, оцінювання результатів теоретичного й експериментального пошуку науковий керівник є наставником, порадником не лише з наукових питань, але й консультантом із питань дотримання наукової етики на всіх етапах співпраці, у міжособистісному спілкуванні.





СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ТА ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про вищу освіту» № 2984-III, із змінами від 12 березня 2009 р. (Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання за заг. ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського. – К. : Форум, 2003. – 950 с. – С. 175 – 231) // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Закон України «Про освіту» (1060 – XII); (Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання за заг. ред. А. П. Зайця, В.С. Журавського. – К. : Форум, 2003. – 950 с. – С. 18 – 48) // http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/
Конституція України. – К. : Освіта, 1998. – 63 с.
Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления : ГОСТ 7.1-84. – Введ. 01.01.86. – М. : Изд.-во стандартов, 2001. – 49 с.
Артемчук Т .І. та ін. Методика організації науково-дослідної роботи / Т. І. Артемчук. – К. : Форум, 2000. – 270 с.
Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: (Дидактический аспект) / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 192 с.
Білуха М. Т. Основи наукових досліджень / М. Т. Білуха. – К. : Вища школа, 1997. – 271 с.
Бобрицька В. І. Дослідження мотиваційної сфери навчальної діяльності майбутніх учителів: психолого-педагогічний аспект / В. І. Бобрицька // Педагогічна освіта : теорія і практика. Педагогіка. Психологія : зб. наук. праць / КМПУ ім. Б. Д. Грінченка. – 2007. – № 8. – С. 6 – 11.
Бобрицька В. І. Інноваційні процеси у професійній підготовці майбутнього вчителя / В. І.  Бобрицька // Педагогічна освіта : теорія і практика. Педагогіка. Психологія : зб. наук. праць / КМПУ імені Б. Д. Грінченка. – 2008. – № 9. – С. 9 – 14.
Бордовский В. А. Методы педагогических исследований инновационных процессов в школе и вузе / В.А. Бобровский. – Спб., 2001. – 169 с.
Брунер Дж. Психология познания / Дж. Брунер. ( М. : Прогресс, 1977. ( 412 с.
Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский / Отв. ред. А. Л. Яншин. – М. : Наука, 1991. – 120 с.
Выготский Л. С. Избранные психологические исследования / Л. С. Выготский. ( М. : Изд-о АПН РСФСР, 1957. ( 517 c.
Гершунский Б. С. Прогностические методы в педагогике / Б.С. Гершунский. – К. : Вища школа, 1994. – 207 с.
Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. – Київ-Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2008. – 278 с.
Гончаренко С. Про критерії оцінювання педагогічних досліджень / С. Гончаренко // Шлях освіти. – 2004. – № 1. – С. 2 – 6.
Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
Дудченко А. А. и др. Основы научных исследований / А. А. Дудченко. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 114 с.
Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний редактор В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования / В. И. Загвязинский. – М. : Педагогика, 1982. – 159 с.
Загвязинский В. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений / В. И. Загвязинский, Р. Ата-ханов. – М. : Издательский центр «Академия», 2001. – 208 с.
Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв. – К. : В. Д. «Професіонал», 2004. – 113 с.
Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень : навчальний посібник. / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв. – [3-тє вид., переробл., допов.] – К. : ВД «Професіонал», 2005. – 240 с.
Кочетов А. И. Культура педагогического исследования / А. И. Кочетов. – [2-е изд., испр. и доп.] – Мн. : ред. журн. «Адукацыя і выхаванне», 1996. – 312 с.
Кудикіна Н. В. Закони та закономірності у методологічному забезпеченні наукових досліджень з проблем професійної педагогіки / Н. В. Кудикіна // Теоретико-практичні аспекти виховної роботи в закладах інтернатного типу : [збірник наукових праць Інституту проблем виховання АПН України / Упоряд. : Л. В. Канішевська]. – ІПВ АПН України, 2008. – С. 12 – 15.
Кудикіна Н. В. Методологічне забезпечення наукових досліджень у сфері професійної освіти / Н. В. Кудикіна // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: [збірник наукових праць. Випуск 38 / за заг. ред. академіка АПН України Євтуха М. Б., укладач Міхайличенко О. В.] – К.: Вид.центр КНЛУ, 2009. – С. 82 – 85.
Кудикіна Н. В. Методологія наукових досліджень: стисло й доступно для початківців : навчально-метод. посібник / Н. В. Кудикіна. – К. : КМПУ, 2004. – 38 с.
Кудикіна Н. В. Наукове розуміння впливу об’єктивних чинників на професійну освіту дорослих / Н. В. Кудикіна // Зб. наук. праць : Освіта дорослих в Україні : ІХ міжнародна науково-практична конференція.– К. : «ЕКМО», – 2008. – С. 67 – 71.
Логіка і методика педагогічних досліджень // Педагогіка : навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К. : Академвидав, 2003. – С. 28 – 43.
Лудченко А. А. Основы научных исследований : учебн. пособие / А. А. Лудченк., Я. А. Лудченко, Т. А. Примак; под ред. А. А. Лудченко . – К. : О-во «Знание», КОО, 2000. – 113 с.
Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження / С. Д. Максименко. – К. : Вища школа, 1990. – 239 с.
Мартиненко С. М. Організація науково-дослідницької роботи студентів з педагогічних дисциплін : навчально-методичний посібник / С. М Мартиненко, А. М. Москаленко. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2003. – 49 с.
Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / [С. У. Гончаренко, П. М. Олійник, В. К. Федорченко та ін.]; за ред. С. У. Гончаренка, П. М. Олійника. – К. : Вища школа, 2003. – 323 с.
Методология экспериментальних исследований // Дудченко А. А., Дудченко Я. А., Примак Т. А. Основы научных исследований : учебн. пособие; под ред. А. А. Дудченко. – К. : О-во «Знание», КОО, 2000. – C. 61 – 74.
Навчально-освітній потенціал нації : погляд у ХХІ століття / [Огнев’юк В., Литвин В., Андрущенко В., Кремень В., Толстоухов А. та ін.]. – В 3-х кн. – Кн. 1. : Пріоритет інтелекту. – К. : Навчальна книга, 2004. – 638 с.
Науково-дослідна робота в закладах освіти : методичний посібник / укл. Ю. О. Туранов, В. І. Уруський. – Тернопіль : АСТОН, 2001. – 140 с.
Науково-дослідна робота студентів і методологія педагогічних досліджень : навчальний посібник / укл. : Т. Д. Федірчик, А. А. Предик. – Чернівці : Рута, 2004. – 72 с.
Науково-дослідницька робота студентів вищого педагогічного навчального закладу : методичні рекомендації для студентів і викладачів / укл. В. В. Молодиченко, Н. А. Молодиченко, А. М. Москаленко, О. В. Соколова. – Мелітополь : МДПУ, 2003. – 47с.
Новиков А. М. Научно-экспериментальная работа в образовательном учреждении / А. М. Новиков. – [2-е изд.] – М. : 1998. – 134 с.
Новиков А. М. Методология образования / А. М. Новиков. – [Издание второе]. – М. : «Эгвес», 2006. – 488 с.
Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку : [моногр.] / Віктор Олександрович Огнев’юк. – К. : Знання України, 2003. – 450 с.
Огнев’юк В. О. Школа у пошуку нової ідентичності / Огнев’юк В. // Школа повного року навчання : теорія і практика [наук.-метод. посіб. ] / за ред. В. О. Огнев’юка, Л. Л. Хоружої. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2008. – С. 4 – 6.
Огоновская И. С. Азбука исследователя : методические рекомендации по организации и содержанию научно-исследовательской, проектной деятельности учащихся (социально-гуманитарное направление) / Серия «СОКРАТ : Социум. Образование. Краеведение. Россиеведение. Архив. технологии» / под ред. И. С. Огоновской. – Вып. 1. – Екатеринбург : Сократ, 2008. – 104 с.
Організація та методика проведення науково-педагогічних досліджень студентами вищих навчальних закладів: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Колектив авторів: М. І. Соловей, Є. С. Спіцин, К. К. Потапенко, З. М. Шалік. – 2004. – 143 с.
Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу / за редакцією В. Г. Кременя. Авторський колектив : М. Ф. Стенко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабін. – Тернопіль : Видавництво ТДПУ імені В. Гнатюка, 2004. – 147 с.
Педагогічний словник / За редакцією дійсного члена АПН України М. Д. Ярмаченка. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 514 с.
Педагогічне дослідження в галузі дошкільної педагогіки // Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Академвидав, 2004. – С. 54 – 70.
Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Л. С. Глебова и др. – М. : Большая Российская энциклопедия, 2002. – 528 с.
Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: навч. посіб. / [О. М. Пєхота, В. Д. Будак, А. М. Старева, К. Ф. Нор, В. І. Шумер, І. М. Михайлищька, І. В. Манькусь, Т. В. Тиханова, А. Є. Олексюк, О. І. Галицький] ; pа ред. І. А. Зязюна, О. М. Пєхоти. – К. : Видавництво А.С.К., 2003 – 240 с.
Полонский В. М. Оценка качества научно-педагогического исследования. – М. : Педагогика, 1989. – 42 с.
«Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні, ступеневу освіту», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65 // Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання за заг. ред. А. П. Зайця, В. С. Журавського. – К. : Форум, 2003. – 950с. – С. 153 – 160.
Семеног О. Культура наукової мови : програма курсу. – К. – Суми : РВВ СОІППО, 2008. – 54 с.
Сидоренко В. К,. Основи наукових досліджень / В. К. Сидоренко, П. В. Дмитренко. – К. : РННЦ «ДІНІТ», 2000. – 259 с.
Скалкова Я. и кол. Методология и методы педагогического исследования / Я. Скалкова. – М. : Педагогика, 1989. – 220 с.
Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій / А. С. Філіпенко. – К. : Академвидав, 2004. – 207 с.
Філософський енциклопедичний словник. Довідкове видання / за ред. В. І. Шинкарука. – Київ : Абрис, 2002. – 742 с.
Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень: навчальний посібник / Г. С. Цехмістрова. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2004. – 240 с.
Черепанов В. С. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. / В.С. Черепанов. – М. : Педагогика, 1989. – 152 с.
Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – [2-ге вид., перероб. i доп.] – К. : Знання – Прес, 2002. – 295 с.
Філософський енциклопедичний словник. Довідкове видання / за ред. В. І. Шинкарука. – Київ : Абрис, 2002. – 742 с.






НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до написання і оформлення курсової роботи з Педагогіки
для студентів ІІ – ІІІ курсів усіх напрямів підготовки



Укладачі:

БОБРИЦЬКА Валентина Іванівна, доктор педагогічних наук, доцент
КАНІШЕВСЬКА Любов Вікторівна, кандидат педагогічних наук, доцент
ТЕРЕНТЬЄВА Наталія Олександрівна, кандидат педагогічних наук



Методичні рекомендації до написання і оформлення курсової роботи для студентів ІІ – ІІІ курсів усіх напрямів підготовки [для студ. вищ. навч. закл.] / Укладачі : В. І. Бобрицька, Л. В. Канішевська, В. П. Максименко, Н.О. Терентьєва. – К. : РВЦ КУБГ, 2010. – 88 с.










13PAGE 15


13PAGE 144415










































Приложенные файлы

  • doc 11297591
    Размер файла: 466 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий